Національна академія наук України
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського
АРХІВ УКРАЇНСЬКОЇ
НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ
МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
ДИПЛОМАТИЧНІ ДОКУМЕНТИ ВІД ВЕРСАЛЬСЬКОГО ДО
РИЗЬКОГО МИРНИХ ДОГОВОРІВ (1919-1921)
УПОРЯДКУВАВ
ВАЛЕНТИН КАВУННИК
КИЇВ 2016
Хай судить нас історія. Ми з радістю
приймемо вирок, навіть жорстокий вирок, аби
він був винесений вільним українським
народом в незалежній Українській державі.
Андрій Лівицький
Каїіопаї асасіешу о£ зсіепсех о£іікгаіпе
МукЬаіІо НгшЬеухку іпзгішге о£ икгаіпіап агсЬео§гарЬу апсі $оигсе $іисііе$
АКСНІУЕ
МШІ5ТЯУ ОР РОЯЕІСИ АРРАІК.5
БІРЬОМАТІС БОСІІМЕРШ Ш ТНЕ РЕКІОО РКОМ ТНЕ УЕК.5АІЕЕЕ5 ТО ТНЕ ЯІСА
РЕАСЕ ТКЕАТІЕ5 (1919-1921)
ЕБІТЕБ ВУ
УАТЕИТУИ КАУІЖИУК
КУІУ 2016
УДК 930.253:94(477) «1919/1921»
ББК 79.3(4Укр)+бЗ.З(4Укр)6
А87
Рекомендовано до друку Вченою радою Інституту української археографії та джерелознавства
їм. М. С. Грушевського НАН України
(Протокол № 6 від ЗО червня 2016 року)
Упорядник, автор передмови: Валентин Кавунник
Літературна редакція: Лариса Білик
Переклад з французької та редагування: Георгій Потульницький
Переклад з німецької та редагування: Дмитро Бурім
Переклад з англійської та редагування: Богдан Гирич
Переклад з російської та редагування: Лариса Білик
ПОДЯКА
Дослідження та друк здійснено за фінансування Канадського інституту українських
студій (Сапасііап Іпшшсе о£ Іікгаіпіап бшсііез) та Фонду Стефанії Букачевської-
Пастушенко (бсерЬапіа ВикасЬеузка-РаїШзЬепко АгсЬіуаІ Рипсі). Дякую за сприяння у
підготовці видання керівництву і працівникам Центрального державного архіву вищих
органів влади та управління України та Державної наукової архівної бібліотеки.
Особливу подяку висловлюю доктору історичних наук Ігорю Гиричу, доктору
історичних наук Василеві Даниленку, доктору історичних наук Валентині Піскун за
допомогу у вивченні історії Української Народної Республіки.
Архів Української Народної Республіки. Міністерство закордонних справ.
А 87 Дипломатичні документи від Версальського до Ризького мирних договорів (19 19 —
1921) / Упоряд.: Валентин Кавунник. - Київ: Інститут української археографії та
джерелознавства ім. М. С. Грушевського, 2016. - 796 с.
І5ВИ 978-966-02-8049-6
У збірнику друкуються раніше не публіковані дипломатичні документи з
архіву Канцелярії міністра та Департаменту чужоземних зносин
Міністерства закордонних справ УНР, в яких визначено зовнішню політику
УНР: узагальнювальний огляд міжнародного становища УНР, ноти (до Росії,
Польщі, Антанти та інших держав], обіжники (у справі взаємин із Росією,
Польщею та Добровольчою армією]. Упорядковано звіти ( справоздання ],
листи та ноти керівників: Делегації УНР на Мирну конференцію в Парижі,
конференцію Балтійських держав, на Мирну конференцію в Ризі, до Ліги Націй;
Місій УНР до Франції, Великої Британії, Швейцарії, Румунії, Польщі, Латвії,
Данії, Голландії та Бельгії; Посольств УНР в Австрії, Туреччині та Німеччині.
© Кавунник Валентин, упорядкування, передмова, 2016
І5ВИ 978-966-02-8049-6 © Інститут української археографії та джерелознавства
ім. М. С. Грушевського НАН України, 2016
зміст 5
ЗМІСТ
Валентин Кавунник. Архів Міністерства Закордонних Справ УНР: від
Версальського до Ризького мирних договорів (1919-1921) 13
додаток: опубліковані документи Канцелярії міністра і Департаменту
чужоземних зносин Міністерства закордонних справ УНР 19
МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ УНР
КАНЦЕЛЯРІЯ МІНІСТРА
Андрій Ніковський, Міністр закордонних справ УНР (травень 1920 - грудень 1921)
Огляд сучасного міжнародного становища Української Народної Республіки і
закордонної політики уряду (11 березня 1921) 39
Українсько-польські взаємовідносини 41
Українсько-румунські взаємовідносини 59
Окраїнні держави 62
Балтійські держави 63
Фінляндія 63
Взаємовідносини з Білоруссю 72
Кавказькі республіки 74
Зелений Клин 78
Причорноморський Союз 82
Відносини до Росії 84
Війна УНР з Совітською Росією 85
Антибольшовицька Росія 9 1
Союз Народів 103
Держави Антанти 107
Англія 108
Італія 115
Ватикан 1 17
Японія 1 17
Франція 119
Америка 125
Німеччина 128
Австрія 130
Угорщина 133
Чехословаччина 134
Югославія 136
Болгарія 137
Туреччина 139
Греція 142
Бельгія 144
6 ЗМІСТ
Голландія 145
Данія 147
Швеція та Норвегія 148
Еспанія 148
Швейцарія 149
Загальні висновки. Актуальні завдання і инше 149
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН
НОТИ
Володимир Чехівський, Міністр закордонних справ УНР
(грудень 1918 - лютий 1919)
нота Комісару закордонних справ Росії (3 січня 1919) 155
нота Комісару закордонних справ Росії (4 січня 1919) 156
додаток: нота Комісара закордонних справ Росії (4 січня 1919) 157
додаток: нота Комісара закордонних справ Росії (5 січня 1919) 159
нота Комісару закордонних справ Росії (5 січня 1919) 163
додаток: нота Комісара закордонних справ Росії (6 січня 1919) 164
нота Комісару закордонних справ Росії (9 січня 1919) 165
додаток: нота Комісара закордонних справ Росії (10 січня 1919) 170
Андрій Лівицький, керуючий Міністерством закордонних справ УНР
(вересень 1919 - травень 1920)
нота державам Антанти та всього світу (4 вересня 1919) 174
нота державам Антанти та всього світу (7 жовтня 1919) 177
Андрій Ніковський, Міністр закордонних справ УНР (травень 1920 - грудень 1921)
нота «Декларація уряду УНР» (2 червня 1920) 182
нота державам і народам (3 серпня 1920) 190
меморандум уряду Польщі (3 серпня 1920) 195
нота Міністру закордонних справ Польщі (ЗО серпня 1920) 197
нота Міністру закордонних справ Польщі (11 жовтня 1920) 198
нота Міністру закордонних справ Польщі (20 жовтня 1920) 200
меморандум уряду Польщі (5 грудня 1920) 202
нота Міністру закордонних справ Польщі (26 січня 1921) 205
ОБІЖНИКИ
Андрій Лівицький, керуючий Міністерством закордонних справ УНР
(вересень 1919 - травень 1920)
обіжник у справі взаємин УНР із найближчими сусідами (18 вересня 1919) 209
обіжник у справі польсько-українських взаємин (22 грудня 1919) 21 1
Микола Багриновський, товариш керуючого Міністерством закордонних
справ УНР (вересень 1919 - травень 1920)
обіжник у справі внутрішнього становища УНР (21 січня 1920) 214
обіжник у справі внутрішнього становища УНР (22 січня 1920) 215
ЗМІСТ 7
обіжнику справі внутрішнього становища УНР (3 лютого 1920) 217
обіжнику справі внутрішнього становища УНР (10 березня 1920) 219
Андрій Ніковський, Міністр закордонних справ УНР (травень 1920 - грудень 1921)
обіжник у справі взаємин УНР із російськими антибольшевицькими
організаціями (6 липня 1920) 221
обіжник у справі взаємин УНР із російськими антибольшевицькими
організаціями (2 жовтня 1920) 222
обіжник «Про польсько-українські взаємовідносини» (11 жовтня 1920) 224
обіжник у справі взаємин УНР із російськими антибольшевицькимим
організаціями (21 листопада 1920) 227
обіжник у справі польсько-українських взаємин (25 листопада 1920) 230
обіжник «Становище уряду УНР до галицького питання» (14 грудня 1920) 237
обіжнику справі польсько-українських взаємин (20 лютого 1921) 239
обіжнику справі укладання Ризького миру (4 червня 1921) 241
Отто Ейхельман, товариш Міністра закордонних справ УНР (травень 1920 -
грудень 1921)
обіжнику справі укладання Ризького миру (6 травня 1921) 242
ДЕЛЕГАЦІЯ УНР НА МИРНУ КОНФЕРЕНЦІЮ В ПАРИЖІ (ФРАНЦІЯ)
Григорій Сидоренко, голова делегації (січень - вересень 1919)
«Доклад» Симону Петлюрі (29 вересня 1919) 249
Арнольд Марголін, член делегації (квітень - вересень 1919)
справоздання Володимиру Темницькому (ЗО липня 1919) 257
«Конспект» Володимиру Темницькому (4 серпня 1919) 262
справоздання Володимиру Т емницькому (12 серпня 1919) 263
«Доклад о последних переговорах в Париже 2-19 августа и вьіводьі»
Володимиру Темницькому (19 серпня 1919) 264
«Короткий відчит о взаємовідношеннях України з державами Антанти»
Симону Петлюрі (вересень 1919) 269
Олександр Шульгин, член делегації (березень - вересень 1919)
справоздання Симону Петлюрі (вересень 1919) 275
Михайло Лозинський, член делегації (квітень - грудень 1919)
«Українська справа на Мировій конференції. Звідомлення доктора Михайла
Лозинського» Симону Петлюрі (13 вересня 1919) 281
Михайло Тишкевич, голова делегації (жовтень 1919 - листопад 1920)
справоздання Симону Петлюрі (12 листопада 1919) 300
додаток: заява Михайла Тишкевича (грудень 1919) 303
нота президенту Мирної конференції в Парижі (Франція) (29 грудня 1919). ..305
«Доклад голови паризької делегації про її стан» Симону Петлюрі (17 січня
1920) 306
додаток: «Докладна записка урядові Української Народної Республіки»
(17 грудня 1919) 309
8 ЗМІСТ
додаток: «До Високої Директорії Української Народної Республіки» (8
грудня 1919) Сергія Шелухина, Макара Кушніра, Микола Шумицького,
Григорія Лисенка, Володимира Тимошенка, Артема Галіпа, Дмитра
Ісаєвича, 317
додаток: Микола Шумицький, «Особистий погляд до докладної записки
членів Української Делегації» (20 грудня 1919) 320
нота президенту Мирної конференції в Парижі (Франція) (20 січня 1920) 321
«Резюме міжнародної ситуації Української справи в початку 1920 року на
Мировій Конференції» Симону Петлюрі (6 березня 1920) 325
нота президенту Мирної конференції в Сан-Ремо (Італія) (23 квітня 1920) 326
лист Андрію Ніковському (31 травня 1920) 328
нота президенту Мирної конференції в Парижі (Франція) (10 червня 1920) ...329
справоздання Симону Петлюрі (12 липня 1920) 331
додаток: нота президенту Мирної конференції у Спа (Бельгія)
(11 червня 1920) 332
додаток: справоздання Арнольда Марголіна Михайлу Тишкевичу
(11 липня 1920) 334
справоздання Андрію Ніковському (20 липня 1920) 335
лист Андрію Ніковському (26 серпня 1920) 337
лист Симону Петлюрі (29 серпня 1920) 341
«Короткий огляд про діяльність Делегації УНР на Мирову конференцію за
часи головування графа Михайла Тишкевича» Симону Петлюрі (1 вересня
1920) 342
нота президенту Мирної конференції в Парижі (Франція) (5 вересня 1920).... 345
нота послу США в Парижі (Франція) (11 вересня 1920) 347
лист Симону Петлюрі (25 листопада 1920) 349
ДЕЛЕГАЦІЯ УНР ДО ЛІГИ НАЦІЙ В ЖЕНЕВІ (ШВЕЙЦАРІЯ)
Олександр Шульгин, голова делегації (листопад - грудень 1920)
лист Андрію Ніковському (8 листопада 1920) 351
лист Андрію Ніковському (12 листопада 1920) 353
лист Арнольду Марголіну (15 листопада 1920) 356
лист Андрію Ніковському (18 листопада 1920) 357
лист Андрію Ніковському (22 листопада 1920) 361
лист Андрію Ніковському (25 листопада 1920) 362
додаток: справоздання Арнольда Марголіна Олександру Шульгину
(27 листопада 1920) 366
справоздання Андрію Ніковському (7 грудня 1920) 368
нота до Ліги Націй ( 1 грудня 1 920) 374
справоздання Андрію Ніковському (24 грудня 1920) 375
ЗМІСТ 9
МІСІЯ УНР У ФРАНЦІЇ (ПАРИЖ)
Олександр Шульгин, голова місії (березень 1921 - серпень 1922)
справоздання Андрію Ніковському (15 березня 1921) 385
справоздання Андрію Ніковському (25 березня 1921) 387
меморандум уряду Франції (26 березня 1921) 388
лист Андрію Ніковському (28 червня 1921) 395
меморандум уряду Франції (24 червня 1921) 398
лист Андрію Ніковському (8 липня 1921) 413
лист Симону Петлюрі(11 серпня 1921) 417
меморандум уряду Франції (3 серпня 1921) 422
МІСІЯ УНР У ВЕЛИКІЙ БРИТАНІЇ (ЛОНДОН)
Микола Стаховський, голова місії (травень - вересень 1919)
справоздання Володимиру Темницькому (25 липня 1919) 431
Арнольд Марголін, голова місії (січень - жовтень 1920)
лист Симону Петлюрі (10 лютого 1920) 434
нота президенту Мирової конференції в Лондоні (Велика Британія) (10
лютого 1920) 435
лист Миколі Васильку (13 лютого 1920) 438
справоздання Миколі Васильку (26 лютого 1920) 439
лист Андрію Макаренку (3 березня 1920) 442
лист Андрію Лівицькому (10 березня 1920) 443
лист Андрію Макаренку (23 березня 1920) 444
справоздання «Наша ситуація в Сан-Ремо. Моя подорож до Риму» Андрію
Лівицькому (28 квітня 1920) 445
справоздання Андрію Ніковському (28 червня 1920) 447
«Справоздання й заява» Андрію Ніковському (16 липня 1920) 448
лист Андрію Ніковському (19 жовтня 1920) 451
лист Андрію Ніковському (27 жовтня 1920) 453
Ярослав Олесницький, виконувач обов’язків голови місії (серпень 1919 —
січень 1920; травень 1920 - грудень 1921)
«Відношення англійської преси до нашої справи» Андрію Лівицькому
(листопад 1919) 454
нота Міністру закордонних справ Великої Британії (31 травня 1920) 455
нота Міністру закордонних справ Великої Британії (31 травня 1920) 456
нота Міністру закордонних справ Великої Британії (10 червня 1920) 457
нота Міністру закордонних справ Великої Британії (16 листопада 1920) 459
Марко Вішніцер, виконувач обов’язків голови місії (квітень 1920 - травень 1920)
справоздання Миколі Васильку (23 квітня 1920) 462
нота до Ліги Націй (13 квітня 1920) 463
нота до Ліги Націй (13 квітня 1920) 466
10 ЗМІСТ
нота Міністру закордонних справ Великої Британії (ЗО квітня 1920) 470
«Звіт про діяльність місії за останній тиждень» Арнольду Марголіну
(27 травня 1920) 471
МІСІЯ УНР У ШВЕЙЦАРІЇ (БЕРН)
Микола Василько, голова місії (липень 1919 - серпень 1923)
справоздання Володимиру Темницькому (22 липня 1919) 475
справоздання Володимиру Темницькому (31 липня 1919) 483
справоздання Володимиру Темницькому (3 серпня 1919) 491
справоздання Володимиру Темницькому (8 серпня 1919) 494
справоздання Володимиру Темницькому (31 серпня 1919) 496
лист Костю Мацієвичу (14 листопада 1919) 499
лист Костю Мацієвичу ( 1 грудня 1919) 502
лист Костю Мацієвичу (24 лютого 1920) 505
справоздання Андрію Ніковському (17 липня 1920) 507
нота президенту Мирної конференції у Спа (Бельгія) (14 липня 1920) 515
нота заступнику голови польської делегації на Мирній конференції
у Спа (Бельгія) (15 липня 1920) 517
нота президенту Мирної конференції у Спа (Бельгія) (16 липня 1920) 519
лист Симону Петлюрі (26 серпня 1920) 524
справоздання Андрію Ніковському (16 жовтня 1920) 527
МІСІЯ УНР В РУМУНІЇ (БУХАРЕСТ)
Кость Мацієвич, голова місії (жовтень 1919 - грудень 1922)
лист Михайлу Тишкевичу (8 листопада 1919) 533
лист Миколі Васильку (листопад 1919) 534
лист Миколі Васильку (2 грудня 1919) 536
лист Григорію Сидоренку (23 грудня 1919) 538
лист Олександру Лотоцькому (18 лютого 1920) 540
лист Григорію Сидоренку (25 лютого 1920) 544
лист Григорію Сидоренку (4 березня 1920) 546
нота уряду Королівства Румунії (4 березня 1 920) 547
МІСІЯ УНР У ПОЛЬЩІ (ВАРШАВА)
Андрій Лівицький, голова місії (жовтень 1919 - жовтень 1920)
«Начерк в справі утворення і діяльності! української дипломатичної місії в
Річі Посполитій Польській з дня 3-го жовтня по день 7-го листопада 1919
року» Ісааку Мазепі (7 листопада 1919) 553
додаток: заява української делегації (28 жовтня 1919) 557
додаток: заява польської делегації (28 жовтня 1919) 558
справоздання Ісааку Мазепі (3 грудня 1919) 560
додаток: заява Андрія Лівицького (12 листопада 1919) 564
додаток: декларація уряду УНР (2 грудня 1919) 566
ЗМІСТ 1 1
лист Костю Мацієвичу (22 лютого 1920) 569
лист Ісааку Мазепі (15 березня 1920) 571
«Звіт за час від 3-го грудня 1919 року по 1 квітня 1920 року» Ісааку Мазепі
(1 квітня 1919) 573
нота Міністру закордонних справ Польщі (17 лютого 1920) 580
нота Міністру закордонних справ Польщі (2 березня 1920) 583
лист Михайлу Тишкевичу (27 квітня 1920) 586
нота Міністру закордонних справ Польщі (20 вересня 1920) 587
Леонід Михайлів, заступник голови місії (жовтень 1919 - жовтень 1920),
виконувач обов’язків голови (жовтень 1920 - березень 1921)
справоздання Андрію Ніковському, Вячеславу Прокоповнчу (15 липня 1920) 589
справоздання Андрію Ніковському (1 грудня 1920) 593
МІСІЯ УНР В ЛАТВІЇ (РИГА)
Володимир Кедровський, голова місії (січень 1920 - січень 1921)
справоздання Андрію Лівицькому (березень 1920) 597
справоздання Андрію Ніковському (31 серпня 1920) 597
додаток: справоздання Олександра Саліковського
Андрію Ніковському 599
справоздання Андрію Ніковському, Андрію Лівицькому (29 вересня 1920) 605
справоздання Андрію Ніковському, Андрію Лівицькому (15 жовтня 1920) 609
справоздання Андрію Ніковському (5 листопада 1920) 612
справоздання Андрію Ніковському (22 листопада 1920) 616
справоздання Андрію Ніковському (1 грудня 1920) 620
справоздання Андрію Ніковському (26 грудня 1920) 626
справоздання Андрію Ніковському (16 січня 1921) 637
ДЕЛЕГАЦІЯ УНР НА МИРНУ КОНФЕРЕНЦІЮ В РИЗІ (ЛАТВІЯ)
Сергій Шелухин, голова делегації (жовтень 1920)
справоздання Андрію Ніковському (10 жовтня 1920) 639
нота голові польської делегації на Мирну конференцію в Ризі (Латвія)
(7 жовтня 1920) 642
справоздання Андрію Ніковському (12жовтня 1920) 645
справоздання Андрію Ніковському (14 жовтня 1920) 646
справоздання Андрію Ніковському (15 жовтня 1920) 648
лист Андрію Ніковському (4 листопада 1920) 649
лист Симону Петлюрі (17 листопада 1920) 656
МІСІЯ УНР У ДАНІЇ (КОПЕНГАГЕН)
Дмитро Левицький, голова місії (січень 1919 - лютий 1921)
справоздання Андрію Лівицькому (23 січня 1920) 665
12 ЗМІСТ
МІСІЯ УНР В ГОЛЛАНДІЇ ТА БЕЛЬГІЇ (ГААГА ТА БРЮССЕЛЬ)
Андрій Яковлів, голова місії (січень 1919 - грудень 1922)
«Доклад по справах надзвичайної дипломатичної місії до Голландії та Бельгії
за час з 4 лютого до 1 травня 1919 року» Володимиру Темницькому (18
травня 1919) 669
лист Юліану Бачинському (ЗО січня 1920) 676
справоздання Андрію Лівицькому (березень 1920) 679
справоздання Андрію Лівицькому (квітень-травень 1920) 682
справоздання Андрію Ніковському (12 січня 1921) 685
ПОСОЛЬСТВО УНР В АВСТРІЇ (ВІДЕНЬ)
В’ячеслав Липинський, посол (липень 1918 - серпень 1919)
лист Володимиру Темницькому (27 травня 1919) 691
Григорій Сидоренко, виконувач обов’язків посла (грудень 1919 - грудень 1921)
справоздання Андрію Лівицькому (12 березня 1920) 694
ПОСОЛЬСТВО УНР В ОТТОМАНСЬКІЙ ІМПЕРІЇ (ЦАРГОРОД)
Олександр Лотоцький, посол (січень 1919 - березень 1920)
«Звіт про діяльність посольства Української Народної Республіки
в Туреччині з січня 1919 по марець 1920 років» Андрію Лівицькому
(31 березня 1920) 697
ПОСОЛЬСТВО УНР В НІМЕЧЧИНІ (БЕРЛІН)
Микола Порш, посол (лютий 1919 - серпень 1920)
справоздання Костю Мацієвичу (24 лютого 1919) 717
«Звіт дипльоматичного відділу посольства Української Народної Республіки в
Берліні» Володимиру Темницькому (6 травня 1919) 718
лист Симону Петлюрі (25 травня 1920) 722
Роман Смаль-Стоцький, радник (січень 1919 - серпень 1920), керуючий
посольством (серпень 1920 - березень 1923)
справоздання Андрію Ніковському (2 серпня 1920) 724
справоздання Андрію Ніковському (9 серпня 1920) 728
додаток: службова записка (5 серпня 1920) 731
справоздання Андрію Ніковському (14 серпня 1920) 733
справоздання Андрію Ніковському (2 вересня 1920) 739
справоздання Андрію Ніковському (6 вересня 1920) 743
справоздання Андрію Ніковському (11 вересня 1920) 747
справоздання Андрію Ніковському (17 жовтня 1920) 748
справоздання Андрію Ніковському (11 листопада 1920) 750
справоздання Андрію Ніковському (27 листопада 1920) 753
справоздання Андрію Ніковському (8 грудня 1920) 756
справоздання Андрію Ніковському (25 грудня 1920) 758
ІМЕННИЙ ПОКАЖЧИК 765
АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ 1 3
АРХІВ
МІНІСТЕРСТВА ЗАКОРДОННИХ СПРАВ УНР:
ВІД ВЕРСАЛЬСЬКОГО ДО РИЗЬКОГО МИРНИХ
ДОГОВОРІВ (1919-1921)
Архів Міністерства закордонних справ є найбільшим серед архівів інших
урядових відомств УНР, оскільки зберігає інформацію про зовнішнє і внутрішнє
становище України; складається із дипломатичних документів та документів
Державної Канцелярії Головного Отамана, голови Уряду, Міністерства внутрішніх
справ, Головного управління Генерального штабу армії УНР, Міністерства
фінансів та інших відомств.
Дипломатичний документ — узагальнювальне поняття для зовнішньо-
політичних (міжнародні договори, меморандуми, ноти) та внутрішньовідомчих
(інструкції, обіжники, справоздання й листи) документів, виданих Міністерством
закордонних справ (міністр і товариш міністра, директори департаментів та
відділів) й закордонними представництвами (головами та членами посольств,
дипломатичних, торговельно-фінансових, військових місій та делегацій, а також
консульств).
Справоздання є узагальнювальним терміном для рапортів, донесень, доповідей,
звітів, звідомлень та інших форм звітності голів посольств, місій та делегацій до
зовнішньополітичного відомства, а також для ознайомлення зі змістом цих документів
Г оловного Отамана та голови Уряду УНР.
На відміну від справоздань зміст листів не передбачався для публічного
використання, оскільки крім зовнішньої політики в них порушувалися кадрові та
фінансові питання. Деякі листи розповсюджувалися обіжно з метою інформування
Головного Отамана, голови Уряду та керівників відповідних міністерств.
У нотах / меморандумах, які видавалися урядом та головами посольств місій,
делегацій УНР, зазначалася інформація у справі зовнішнього і внутрішнього
становища України для президентів мирних конференції, голів урядів та міністрів
закордонних справ чужоземних держав. Ці дипломатичні документи готувалися
французькою або мовою тієї держави, в якій діяли закордоні представництва УНР.
В обіжниках, які видавалися Міністерством закордонних справ УНР головам
дипломатичних представництв, з’ясовувалася зовнішня політика уряду та поточна
14 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
внутрішня ситуація в Україні. Деякі обіжники були для таємного вжитку, зміст
яких не передбачався для розголошення в чужоземній пресі. Як обіжники
розсилалися окремі листи, ноти / меморандуми, додатки до справоздань
(стенограми, протоколи), інструкції міністра, або товариша міністра, закордонних
справ до дипломатичних представників.
Міністерство закордонних справ УНР складалося з Канцелярії міністра,
Департаменту загальних справ та Департаменту чужоземних зносин. У Канцелярії
міністра в особових справах зберігалося листування з членами Ради Міністерства,
послами, головами місій та делегацій УНР за кордоном; у підпорядкованому
відділі преси було зібрано огляди військового, стратегічного і політичного
становища в Україні (від травня 1919 до листопада 1920), огляди діяльності
Міністерства закордонних справ (від червня 1920 до лютого 1921), реферати,
підготовлені в актуальних справах.
До Департаменту загальних справ входили три відділи. У відділі
персонального складу зібрано інформацію щодо урядовців, які перебували на
службі у відділах, департаментах Міністерства закордонних справ та у посольствах,
місіях, делегаціях УНР до чужоземних держав. У бухгалтерсько-господарському
відділі зібрано дані про видатки на утримання зовнішньополітичного відомства та
дипломатичних представництв УНР, а в юридичному — накази Міністра
закордонних справ, закони Ради міністрів та Державної Канцелярії (Директорії).
При Департаменті чужоземних зносин діяли консульський та дипломатичний
відділи. У консульському відділі, крім зразків закордонних паспортів, було
зосереджено відомості про кількість виданих віз та справоздання консулів УНР. У
дипломатичному відділі було зібрано справоздання та листи з додатками
(протоколи, стенограми, ноти / меморандуми) голів (керуючих (виконувачів
обов’язків)), штатних (заступників, секретарів, радників) та позаштатних членів
посольств, дипломатичних, військово-санітарних, фінансово-торговельних місій,
делегацій УНР. За підписом голови Уряду та Міністра закордонних справ окремо
готувалися ноти / меморандуми. Обіжники цього відділу є найважливішими серед
інших циркулярів Міністерства закордонних справ УНР.
До збірника «Дипломатичні документи від Версальського до Ризького
мирних договорів (1919-1921)» вкючено документи з архіву Канцелярії міністра
та Департаменту чужоземних зносин Міністерства закордонних справ УНР. За
цими документами зовнішня політика УНР зумовлювалася єдиним чинником -
оборонною війною проти армії большевицької Росії, «Вооруженньїх сил Юга
России» генерала Антона Денікіна та «Русской армии» генерала Петра Врангеля.
Для пошуку союзників уряд УНР, починаючи з 1919 року, надсилає делегацію на
Мирну конференцію в Парижі, дипломатичні місії до Антанти, нейтральних
АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ 1 5
держав та держав, утворених на території колишньої Австро-У горської й
Російської імперій. На підставі інформації з листів та справоздань, включаючи
додатки (ноти, протоколи, заяви, газети) Міністерство закордонних справ
сформулювало зовнішню політику УНР: орієнтація на Румунію та Польщу як на
союзні держави, що зацікавлені в існуванні самостійної України.
«Українська справа» на Мирній конференції в Парижі взагалі і зокрема у
Франції з’ясована у справозданнях голів (Григорій Сидоренко, Михайло
Тишкевич) та уповноважених членів делегації УНР (Арнольд Марголін,
Олександр Шульгин, Михайло Лозинський). Як додаток, публікується колективна
заява членів делегації Сергія Шелухина, Макара Кушніра, Миколи Шумицького,
Григорія Лисенка, Володимира Тимошенка, Артема Галіпа, Дмитра Ісаєвича до
Директорії УНР, доповідна записка Миколи Шумицького та узагальнювальний
огляд діяльності Михайла Тишкевича, підготовлений секретаріатом.
Засідання Ліги Націй у Женеві були фактичним продовженням Мирної
конференції в Парижі. У листах та справозданнях Олександра Шульгина, голови,
та Арнольда Марголіна, члена делегації УНР до Ліги Націй, встановлено
причини відмови прийняття України та інших держав, утворених на території
колишньої Російської імперії, до Ліги Націй.
Найважливішим джерелом у вивченні ставлення Франції до самостійності
України є узагальнювальні справоздання, листи Олександра Шульгина, голови
Місії УНР до Франції (Париж), до Андрія Ніковського та Симона Петлюри. У
нотах та меморандумах, які Олександр Шульгин подав до уряду Франції,
представлено основні етапи історії УНР.
Справоздання, листи та ноти Миколи Стаховського та Арнольда Марголіна,
голів Місії УНР у Великій Британії (Лондон) доповнені справозданнями та
нотами Ярослава Олесницького й Марка Вішніцера, які свого часу виконували
обов’язки голови місії. У цих дипломатичних документах з’ясовано ставлення
англійських громадських та політичних кіл до самостійності України.
Крім справоздань Миколи Василька, голови Місії УНР у Швейцарії (Берн),
подані його листи до Костя Мацієвича, що пізніше розсилалися обіжно з огляду на
важливу інформацію, яка визначала зовнішньополітичний напрямок діяльності
УНР. Ноти Місії УНР, подані на Мирну конференцію у Спа за підписом
Михайла Тишкевича, фактично підготував Микола Василько, тому вони і
публікуються як додаток до його справоздання.
Листи Костя Мацієвича, голови Місії УНР у Румунії (Бухарест), складають
основу дипломатичних документів до дипломатичних представництв УНР за
кордоном. Свої справоздання до Головного Отамана та уряду УНР голова Місії у
Румунії мав можливість робити усно і особисто з огляду на конфіденційний зміст.
1 6 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
Із дипломатичних документів Місії УНР у Польщі (Варшава) вибрано
справоздання, листи (які поширювалися обіжно) Андрія Лівицького від початку
діяльності українського представництва з моменту створення до укладання
політичного (21 квітня 1920) і військового (24 квітня 1920) договорів з Польщею.
Польсько-український союз детально розглянуто у справозданнях Леоніда
Михайліва, заступника голови місії.
У справозданнях Володимира Кедровського, голови Місії УНР у Латвії
(Рига) зібрано інформацію про дві конференції, які проходили в Ризі: Балтійських
держав та польсько-російської. Зокрема зазначено ставлення Балтійських держав
до уряду УНР, уряду Християна Раковського та проаналізовано їхні взаємини з
Росією.
В окрему групу виділено справоздання та листи Сергія Шелухина, голови
Делегації УНР на польсько-російську мирну конференцію в Ризі. Щоб
розглянути, як погляди одіозного дипломата протягом одного місяця кардинально
змінилися, до чотирьох раніше не опублікованих доповідей додано вже відомі його
листи до Андрія Ніковського, Міністра закордонних справ УНР, та Симона
Петлюри, Головного Отамана військ УНР.
Опубліковане справоздання Дмитра Левицького, голови Місії УНР в Данії
(Копенгаген), є цінним джерелом не тільки щодо можливостей розв’язання
східноєвропейського питання з позицій нейтральної держави, але й для
висвітлення ставлення большевицької Росії до УНР - через свого представника
Максима Литвинова.
У листах та справозданнях Андрія Яковліва, голови Місії УНР в Г олландії та
Бельгії (Гаага й Копенгаген), ключові події в історії УНР оцінюються у
загальноєвропейському контексті.
Із дипломатичних документів Посольства УНР у Австрії (Відень) обрано
лист В’ячеслава Липинського до Володимира Темницького як цінне джерело для
вивчення поглядів В’ячеслава Казимировича та перше справоздання Григорія
Сидоренка як виконувача обов’язків посла УНР у Відні починаючи з грудня 1919 р.
Для з’ясування становища Посольства УНР в Туреччині (Царгород) за
січень 1919 - березень 1920 обрано до видання справоздання Олександра
Лотоцького.
Дипломатичні документи, включаючи додатки, Посольства УНР в
Німеччині (Берлін) є найбільш інформативні в архіві Міністерства закордонних
справ УНР. Крім вже відомих документів, опубліковано справоздання та листи
Миколи Порша та Романа Смаль-Стоцького, в яких зазначено військові, політичні
та суспільні особливості держав Антанти, країн Східної Європи, ставлення
АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ 17
Німеччини до польсько-українського союзу зокрема та існування самостійної
України загалом.
Крім цього надруковано узагальнювальний огляд зовнішньої політики УНР
Андрія Ніковського, ноти уряду УНР до большевицької Росії, Польгци, Антанти
та обіжники, в яких з’ясовано ставлення УНР до добровольчих армій генералів
Антона Денікіна, Петра Врангеля, а також Росії та Польщі.
Всього у збірнику опубліковано 183 дипломатичних документа із яких
передруковано 12 (посилання на збірники зазначені в примітках до цих
документів):
копія справоздання (машинопис) Михайла Тишкевича, 20 липня 1920;
оригінал справоздання (машинопис) Арнольда Марголіна, 16 липня 1920;
нота (машинопис) Андрія Ніковського, ЗО серпня 1920;
оригінал справоздання (машинопис) Олександра Шульгина, вересень 1919;
оригінал листа (машинопис) Олександра Шульгина, 8 листопада 1920;
копію листа (машинопис) Олександра Шульгина, 12 листопада 1920;
копію листа (машинопис) Олександра Шульгина, 15 листопада 1920;
копію листа (машинопис) Олександра Шульгина, 18 листопада 1920;
оригінал листа (рукопис) Олександра Шульгина 22 листопада 1920;
копію листа (машинопис) Олександра Шульгина 25 листопада 1 920;
оригінал справоздання (машинопис) Олександра Шульгина 7 грудня 1920;
оригінал справоздання (машинопис) Олександра Шульгина 24 грудня 1920.
Французькі, німецькі, англійські тексти та їх авторські українські переклади
подаються за сучасним правописом. У примітках до кожного документа зазначено
його опис: оригінал (примірник) або копія, машинопис або рукопис, місце
зберігання та, за наявності, публікацію у збірниках. Усі прізвища уніфіковані в
українському або французькому / німецькому / англійському написанні та
доповнені іменами в квадратних дужках. Лаконічну інформацію про згаданих у
документах діячів подано в іменному покажчику, який складається з кириличного
та латинського алфавіту. Всі скорочення доповнені за винятком абревіатур УНР
(Українська Народна Республіка), БНР (Білоруська Народна Республіка), РСФСР
(Російська Соціалістична Федеративна Совітська Республіка), УССР (Українська
Соціалістична Совітська Республіка). У текстах документів номери внутрішнього
документообігу вилучені беззастережно.
Лексику й синтаксис авторів документів збережено. Титули, назви
національностей, місяців подано з малої літери за сучасним правописом, а назви
посад та державних установ залишено, як у документах, - з великої букви. За
сучасним правописом подається написання слів разом, окремо і через дефіс,
вживання великої літери, апострофа й лапок, більшість географічних назв, а також
1 8 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
осучаснено пунктуацію. Збережено написання закінчення «-и» в родовому
відмінку іменників жіночого роду - «діяльности», «сміливости» та інші; у низці
слів іноземного походження збережено м’яку «л» та суфікс «ія», написання
«ин» на початку слова, а також літеру «е» у словах «Европа», «європейський»
та похідних формах. Решту правописних особливостей документів не відтворено
(зокрема використання «і» замість «і» та «е» замість «є» пояснюється
відсутністю відповідних літер у тогочасних друкарських машинках, тому залишати
такі особливості написання слів недоцільно).
За аналогією збірників дипломатичних документів «Рогеі^п Кеіагіопх о£ гКе
ІДпігесІ Згагез», «Оосшпепсз оп ВгігЕЬ Роїісу Оуегхеах», «Ооситепсх
ОірІотасЦиех Ргап^аіх» коментування подій відсутнє.
Валентин Кавунник
АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ 1 9
ДОДАТОК: ОПУБЛІКОВАНІ ДОКУМЕНТИ КАНЦЕЛЯРІЇ
МІНІСТРА І ДЕПАРТАМЕНТУ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН
МІНІСТЕРСТВА ЗАКОРДОННИХ СПРАВ УНР
Українська Народна Республіка, як суб’єкт міжнародних відносин, існувала з
моменту підписання мирного договору 9 лютого 1918 року в Бересті (між
Українською Народною Республікою з одної і Німеччиною, Австро-Угорщиною,
Болгарією та Оттоманською імперією з другої сторони) до укладання мирного
договору 18 березня 1921 року в Ризі (між Польщею з однією та Російською
Соціалістичною Федеративною Совітською Республікою та Українською
Соціалістичною Совітською Республікою з другої сторони), а фактично до
ратифікації Ризького миру у квітні 1921 року. «Україна», «Українська держава»,
«Іікгаіпіап КериЬІіс», «КериЬІЦие Оетосгаисріе Іікгаіпіеппе», «КериЬІЦие
Іікгаіпіеппе» є назвами однієї держави - Української Народної Республіки.
Дипломатичні документи УНР публікувалися в історичних працях:
Винниченко В. Відродження нації (історія української революції [марець
1917 р. - грудень 1919 р.]) / Володимир Винниченко; репринтне видання. - Київ,
1920. - Частина III. - 536 с.;
Христюк П. Замітки і матеріали до історії української революції 1917-1920 рр. /
Павло Христюк. - Відень, 1922. - Т. IV: відновлення й повалення УНР. - 192 с.;
Доценко О. Літопис української революції: матеріяли й документи до історії
української революції / Олександр Доценко. - Тернопіль - Львів, 1924. — Т. 2. —
кн. 5: Польща визнає самостійність України. - 400 с.;
Дорошенко Д. Історія України, 1917-1923. / Дмитро Дорошенко. - Ужгород,
1930-1932. - Т. 1: доба центральної ради. - 437 с.; - Т. 2: Українська гетьманська
держава 1918 року. - 424 с.;
Лотоцький О. Сторінки минулого / Олександр Лотоцький. - Варшава, 1934.
- ч. 3. - Кн. 4: в Царгороді. - 392 с.
Мазепа І. Україна в огні й бурі революції 1917-1921 / Ісаак Мазепа. - К.:
Темпора, 2003. - 608 с.;
та збірниках:
]ЧоСе5 ргехепсеех раг 1а тіїмоп сііріотапсріе сіє 1а ІТсрп Ь І і с] ие Іікгаіпіеппе еп $иІ55е аих
герпієпгапк с1ір1отагіс]ие<, еп Зиіїзе (поуетЬге 1918 а Ціп 1919). - Вегп, 1919. - 44 р.
Иосех ргехепгеех раг 1а с!е1е§агіоп сіє 1а КериЬІЦие Іікгаіпіеппе а 1а Сопіегепсе
сіє Іараіх а Рагії (Іеугіег - аугії, 1919). - Рагії, 1919. - 39 р.;
Иосех рге5епсее5 раг 1а бе1е§асіоп сіє 1а КериЬІЦие Іікгаіпіеппе а 1а Сопіегепсе
сіє Іараіх а Рагії (аугії - ЦіПеї, 1919). - Рагії, 1919. - 66р.;
20 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
А соїіесііоп о£ гЬе поіе5 апсі тетогіез еге. ргезепгесі Ьу гЬе ЬІкгаіпіап хресіаі
сііріотагіс тШіоп іп Ьопсіоп го гЬе ВгітЬ £огеі§п ойісе, тіпіхіегз апсі гЬе огЬег
регзопз апсі ішгітгіош / гЬе ЬІкгаіпіап ргсхх Ьигеаи. - Ьопсіоп, 1919.-64 р.;
Україна і Польща в документах (1918-1922) / Зібрав і зредагував Тарас
Гунчак. - Нью-Йорк - Париж - Сідней - Торонто: Наукове товариство
ім. Шевченка, 1983. - Частина 1. - 456 с.;
Україна і Польща в документах (1918-1922) / Зібрав і зредагував Тарас
Гунчак. - Нью-Йорк - Париж - Сідней - Торонто: Наукове товариство
ім. Шевченка, 1983. - Частина 2. - 468 с.;
Українська революція. Документи 1919-1921 / Редактор Тарас Гунчак. -
Нью-Йорк, 1984. - 478 с. - (Джерела до новітньої історії України. - Т. 2);
Мирні переговори між Українською державою та РСФРР 1918 р. Протоколи і
стенограми пленарних засідань / Упоряд. Олексій Лупандін. - Київ - Нью-Йорк -
Філадельфія: Вид-во М. Коця, 1999. - 367 с.;
Надія і розчарування українства. До 90-річчя підписання Варшавського
договору між Українською Народною Республікою і Річчю Посполитою
Польською / В. Сергійчук. - К.: ПП Сергійчук М., 2010. - 264 с.;
Сергійчук В. Неусвідомлення України. Ставлення світу до Української
державності: погляд у 1917-1921 роки з аналізом сьогодення / Володимир
Сергійчук. - 2-е вид., доповн. - К.: ПП Сергійчук М., 2012. - 872 с.;
Матяш І. Мушка Ю. Діяльність Надзвичайної дипломатичної місії УНР в
Угорщині: історія, спогади, архівні документи / Ірина Матяш, Юрій Мушка. - К.:
Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2005. - 400 с.;
Надзвичайна дипломатична місія УНР у Греції (1919-1920 рр.) / Упоряд.,
передм., комент. Василя Даниленка, Надії Миронець. - Кам.-Под.: Абетка, 2006. -
136 с.;
Історія української дипломатії: перші кроки на міжнародній арені (19 17—
1924рр.): документи і матеріали / Авт. проекту Ірина Матяш. - К.: Вид-во
гуманіст, л-ри, 2010. - 590 с.;
Українські дипломатичні представництва в Німеччині (1918-1922):
документи і матеріали / Упоряд. Василь Даниленко, Наталя Кривець. - К.:
Смолоскип, 2012. - 590 с.
Олександр Шульгин в українському державотворенні та міжнародній політиці
/ Збірник наукових праць та документів: Наукове видання / Упоряд. Валентина
Піскун. - К.: Інститут української археографії та джерелознавства
ім. М. С. Грушевського НАН України, 2016. - 432 с.
Опубліковані дипломатичні документи Канцелярії міністра та Департаменту
чужоземних зносин упорядковано за структурою Міністерства закордонних справ
АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ 2 1
УНР. Документи посольств, делегацій, дипломатичних, фінансово-торговельних,
військово-санітарних місій розміщено в порядку початку фактичної діяльності цих
представницьких організацій. Обіжники, інструкції, листи та справоздання в
хронологічному порядку об’єднано в групи відповідно до посад їхніх авторів. Опис
документа доповнений даними про збірник, де його було надруковано.
МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
КАНЦЕЛЯРІЯ МІНІСТРА
Володимир Темницькпй, Міністр закордонних справ УНР (квітень - серпень 1919)
інструкція Михайлу Тишкевичу, 17 вересня 1919 (ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДИПЛОМАТІЇ,
С. 348-350).
Андрій Ніковськнй, Міністр закордонних справ УНР (травень 1920 - грудень 1921)
інструкція Івану Красковському, 24 червня 1920 (ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДИПЛОМАТІЇ,
С. 401-402);
інструкція Олександру Шульгину, 19 листопада 1920 (ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДИПЛОМАТІЇ,
С. 433-434);
інструкція для переговорів з представниками «Русского политического комитета» у Варшаві,
листопад 1920 (УКРАЇНСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ, С. 270-271 ');
інструкція Костю Мацієвичу, 21 грудня 1920 (ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДИПЛОМАТІЇ, С. 440-441);
інструкція Арнольду Марголіну, 10 січня 1921 (НЕУСВІДОМуІЕННЯ УКРАЇНИ, С. 336-337);
інструкція Леоніду Михайлову, 10 січня 1921 (ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДИПЛОМАТІЇ, С. 449-450);
інструкція Костю Мацієвичу, 23 січня 1921 (ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДИПЛОМАТІЇ, С. 453-454);
інструкція В’ячеславу Прокоповичу, 26 квітня 1921 (ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДИПЛОМАТІЇ,
С. 468-471);
інструкція Роману Смаль-Стоцькому, 19 квітня 1921 (УКРАЇНСЬКІ ДИПЛОМАТИЧНІ
ПРЕДСТАВНИЦТВА В НІМЕЧЧИНІ, С. 401-402);
Іван Токаржевськпй-Карашевнч. керуючий Міністерством закордонних справ УНР
(січень 1922)
інструкція Олександру Шульгину, 9 лютого 1922 року (НЕУСВІДОМЛЕННЯ
УКРАЇНИ, С. 96-98);
інструкція делегації на Конференцію в Генуї, 23 квітня 1923 (НЕУСВІДОМЛЕННЯ
УКРАЇНИ, С. 105-112);
нота Міністру закордонних справ Польщі, 1 листопада 1923.
КАНЦЕЛЯРІЯ МІНІСТРА: ВІДДІЛ ПРЕСИ
«огляд стратегічного і політичного становища в Україні за 15-25 липня 1919»
(УКРАЇНСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ, С. 24-27);
«огляд стратегічного і політичного становища в Україні за 15-31 серпня 1919»
(УКРАЇНСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ, С. 28-44);
«огляд стратегічного і політичного становища в Україні за 1-5 жовтня 1919»
(УКРАЇНСЬКА РЕВОуіЮЦІЯ, С. 53-65);
«воєнно-політичний огляд, 31 жовтня 1919» (УКРАЇНСЬКІ РЕВОЛЮЦІЯ, С. 66-73);
22 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
«огляд подій в Україні залистопад-грудень 1919» (ЯСРЛЇНСЬКА РЕВОуіЮЦІЯ, С. 76-79);
«про ситуацію в Україні 10-19січня 1920» (УКРАЇНСЬКА РЕВОуіЮЦІЯ, С. 98-100);
«воєнно-політичний огляд, 23 грудня 1920» (УКРАЇНСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ, С. 402-407).
«огляд діяльності Міністерства закордонних справ УНР за липень 1920» (УКРАЇНСЬКА
РЕВОЛЮЦІЯ, С. 240-252);
«огляд діяльності Міністерства закордонних справ УНР за серпень 1920» (УКРАЇНА І
ПОЛЬЩА В ДОКУМЕНТАХ, Ч. 2, С. 123-144);
«огляд діяльності Міністерства закордонних справ УНР за вересень 1920» (УКРАЇНСЬКА
РЕВОЛЮЦІЯ, С. 343-363);
«огляд діяльності Міністерства закордонних справ УНР за жовтень 1920» (УКРАЇНСЬКА
РЕВОуіЮЦІЯ, С. 309 -330);
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН:
ДИПЛОМАТИЧНИЙ ВІДДІЛ
МІЖНАРОДНІ а ОГОВОРИ:
мирний договір між УНР з одної і Німеччиною, Австро-Угорщиною, Болгарією та
Оттоманською імперією з другої сторони, 29 січня (9 лютого) 1918 (НЕУСВІДОМЛЕННЯ
УКРАЇНИ, с. 48-52; ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДИПЛОМАТІЇ, С. 84-86);
текст додаткового договору між Україною і Німеччиною 27 січня 1918 (ІСТОРІЯ
УКРАЇНСЬКОЇ ДИПЛОМАТІЇ, С. 87-95);
мирний договір між УНР і РСФСР, 12 червня 1918 (МИРНІ ПЕРЕГОВОРИ, С. 299-301;
НЕУСВІДОМЛЕННЯ УКРАЇНИ, с. 209-211);
договір між УНР і Грузинською республікою, 5 грудня 1918 (НЕУСВІДОМуІЕННЯ УКРАЇНИ,
с. 601-603).
політична конвенція між Польщею і УНР, 21 квітня 1920 (УКРАЇНА І ПОЛЬЩА В
ДОКУМЕНТАХ, Ч. 2, С. 33 -35; НЕУСВІДОМуІЕННЯ УКРАЇНИ, с. 641-643; ІСТОРІЯ
УКРАЇНСЬКОЇ ДИПЛОМАТІЇ, С. 396-397);
військова конвенція між Польщею і УНР, 24 квітня 1920 (УКРАЇНА І ПОуіЬЩЛ В
ДОКУМЕНТАХ, Ч. 2, С. 36-40, 41-45; НАДІЯ І РОЗЧАРУВАННЯ УКРАЇНСТВА, С. 140-142;
НЕУСВІДОМЛЕННЯ УКРАЇНИ, с. 641-643);
договір між УНР таКубанським краєм, 7 серпня 1920 (УКРАЇНСЬКА РЕВОуіЮЦІЯ, С .179-180);
конвенція між урядом УНР і Донською демократичною групою, 1921 (НЕУСВІДОМУІЕННЯ
УКРАЇНИ, С. 191-193).
НОТИ, МЕМОРАНДУМИ:
Дмитро Дорошенко, Міністр закордонних справ УНР (травень - листопад 1918)
нота до посла Німеччини в Україні, 30 травня 1918 року (НЕУСВІДОМуІЕННЯ УКРАЇНИ,
С. 348-350).
Володимир Чехівськнй, Міністр закордонних справ УНР (грудень 1918 - лютий 1919)
нота до всіх урядів, 28 грудня 1918 (НЕУСВІДОМЛЕННЯ УКРАЇНИ, С. 587-588);
нотакомісару закордонних справ Росії, 5 січня 1918 (НЕУСВІДОМуІЕННЯ УКРАЇНИ, С. 257-258);
додаток: нота комісара закордонних справ Росії, 5 січня 1919 (ВІДРОДЖЕННЯ НАЦІЇ Ч.З,
С. 205-208; ЗАМІТКИ І МАТЕРІАЛИ Т.4, С. 35-36; НЕУСВІДОМуІЕННЯ УКРАЇНИ, С. 221-223);
АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ 23
нота комісару закордонних справ Росії, 9 січня 1919 (ВІДРОДЖЕННЯ НАЦІЇ Ч.З, С. 213-217;
ЗАМІТКИ 1 МАТЕРІАЛИ Т А, С. 37-38; НЕУСВІДОМЛЕННЯ УКРАЇНИ, С. 223-226);
додаток: нота комісара закордонних справ Росії, 10 січня 1919 (ВІДРОДЖЕННЯ НАЦІЇ
4.3, С. 218-221; ЗАМІТКИ І МАТЕРІАЛИ ТА, С. 38-39; НЕУСВІДОМЛЕННЯ УКРАЇНИ,
С. 227-229).
Володимир Темннцькіїй, Міністр закордонних справ УНР (квітень - серпень 1919)
нота до Міністра закордонних справ Фінляндії, 31 липня 1919 року (НЕУСВІДОАЬІЕННЯ
УКРАЇНИ, С. 689-690).
Андрій Ніковськнй, Міністр закордонних справ УНР (травень 1920 - грудень 1921)
нота до держав світу, 3 серпня 1920 (УКРАЇНА І ПОЛЬЩА В ДОКУМЕНТАХ, Ч. 2, С. 148-151);
меморандум до уряду Польщі, 3 серпня 1920 (ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДИПЛОМАТІЇ, С. 411-
412);
нота до Міністра закордонних справ Польщі, ЗО серпня 1920 (ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ
ДИПЛОМАТІЇ, С. 420-421 );
нота до Міністра закордонних справ Королівства сербів, хорватів і словенців, 8 червня
1921 (НЕУСВІДОМЛЕННЯ УКРАЇНИ, С. 806-809);
нота до всіх урядів, 17 вересня 1921 (УКРАЇНСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ, С. 446-447).
Іван Токаржевськнй-Карашевнч. керуючий Міністерством закордонних справ УНР
(січень 1922)
нота Міністру закордонних справ Польщі, 1 листопада 1923 (НАДІЯ І РОЗЧАРУВАННЯ
УКРАЇНСТВА, С. 248-249; НЕУСВІДОМуЇЕННЯ УКРАЇНИ, С. 662-663).
ОБІЖНИКИ,-
Володимир Темннцькіїй, Міністр закордонних справ УНР (квітень - серпень 1919)
обіжник у справі надсилання інформацій про діяльність посольств і місій, 12 червня 1919
{УКРАЇНСЬКІ ДИПЛОМАТИЧНІ ПРЕДСТАВНИЦТВА В НІМЕЧЧИНІ, С. 177-178);
обіжник у справі підпорядкування всіх спеціальних комісій і окремих державних
урядовців дипломатичним посольствам та місіям, 24 червня 1919 ( УКРАЇНСЬКІ
ДИПЛОМАТИЧНІ ПРЕДСТАВНИЦТВА В НІМЕЧЧИНІ, С. 182-183; ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ
ДИПЛОМАТІЇ, С. 315).
Андрій Лівнцькнй, керуючий Міністерством закордонних справ УНР (вересень 1919
- травень 1920)
обіжник у справі надсилання інформацій про діяльність посольств і місій, 28 жовтня 1919
{УКРАЇНСЬКІ, ДИПЛОМАТИЧНІ ПРЕДСТАВНИЦТВА В НІМЕЧЧИНІ, С. 226-229);
обіжник у справі ведення політичної і дипломатичної діяльності виключно головами
посольств і місій, 7 листопада 1919 (УКРАЇНСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ, С. 74-75; УКРАЇНСЬКІ
ДИПЛОМАТИЧНІ ПРЕДСТАВНИЦТВА В НІМЕЧЧИНІ, С. 231-232);
обіжник у справі внутрішнього становища УНР, 22 грудня 1919 (ЛІТОПИС РЕВОЛЮЦІЇ Т.2,
С. 364-366);
обіжник у справі суміщення Андрієм Лівицьким посад голови Місії в Польщі і Міністра
закордонних справ УНР, лютий 1920 (ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДИПЛОМАТІЇ, С. 386-387).
обіжник у справі внутрішнього становища УНР, 10 березня 1920 (ЛІТОПИС РЕВОЛЮЦІЇ
Т.2, С. 383-384).
24 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
Микола Багрпновськпй, товариш керуючого Міністерством закордонних справ УНР
(вересень 1919 - травень 1920)
обіжник у справі внутрішнього становища УНР, 21 січня 1920 (ЛІТОПИС РЕВОЛЮЦІЇ Т.2,
С. 124);
обіжник у справі внутрішнього становища УНР, 21 січня 1920 (ЛІТОПИС РЕВОЛЮЦІЇ Т.2,
С. 375-377);
Андрій Ніковськнй, Міністр закордонних справ УНР (травень 1920 - грудень 1921)
обіжник у справі союзу України з Польщею, 5 липня 1920 (УКРАЇНСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ,
С. 148-149);
обіжник «становище уряду УНР до галицького питання», 14 грудня 1920 (УКРАЇНСЬКА
РЕВОЛЮЦІЯ, С. 396-399);
обіжник у справі Ліги Народів, 24 грудня 1 920 ( УКРАЇНСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ, С. 408-41 1 );
обіжник у справі політичного становища Прибалтійських держав та успіхи політично-
дипломатичної праці представництва УНР в цих державах, 31 січня 1921 (ІСТОРІЯ
УКРАЇНСЬКОЇ ДИПЛОМАТІЇ, С. 454-456);
обіжник у справі Міжнародної конференції Червоних хрестів, 21 лютого 1921 (ІСТОРІЯ
УКРАЇНСЬКОЇ ДИПЛОМАТІЇ, С. 458-549);
обіжник про політичну діяльність різних груп політичної еміграції, 10 квітня 1921
{УКРАЇНСЬКІ ДИПЛОМАТИЧНІ ПРЕДСТАВНИЦТВА В НІМЕЧЧИНІ, С. 390-400)',
обіжник у справі взаємин із Кубанню, березень 1921 (НЕУСВІДОАЕІЕННЯ УКРАЇНИ, С.471-
473);
обіжник «Загальна інструкція в справі організації конференції Союзу Причорноморських
Держав», 21 квітня 1921 (ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДИПЛОМАТІЇ, С. 466-468);
обіжник у справі можливого повстання в Україні, 28 жовтня 1921 (УКРАЇНСЬКА
РЕВОЛЮЦІЯ, С. 448-457);
Іван Токаржевськпй-Карашевпч. керуючий Міністерством закордонних справ УНР
(січень 1922)
обіжник, 8 серпня 1923 року (НЕУСВІДОМЛЕННЯ УКРАЇНИ, С. 264-266).
ДЕЛЕГАЦІЯ УНР НА МИРНУ КОНФЕРЕНЦІЮ В КИЄВІ
Сергій ІПелухин, голова делегації (травень - вересень 1918)
нота Християну Раковському, голові делегації РСФРР, 24 травня 1918 (МИРНІ
ПЕРЕГОВОРИ, С. 291-292);
додаток: нота Християна Раковського, 24 травня 1918 (МИРНІ ПЕРЕГОВОРИ, С. 292-295);
додаток: нотаХристияна Раковського, 24 травня 1918 (МИРНІ ПЕРЕГОВОРИ, С. 295-296);
додаток: нотаХристияна Раковського, 25 травня 1918 (МИРНІ ПЕРЕГОВОРИ, С. 296-297);
додаток: нотаХристияна Раковського, 14 червня 1918 (МИРНІ ПЕРЕГОВОРИ, С. 301-302);
справоздання «Записка голови української мирової делегації про мирові переговори з
Росією», 31 липня 1918 (МИРНІ ПЕРЕГОВОРИ, С. 305-311; НЕУСВІДОМЛЕННЯ УКРАЇНИ,
С. 211-221);
нота Християну Раковському, голові делегації РСФРР, 15 серпня 1918 (МИРНІ
ПЕРЕГОВОРИ, С. 317-318);
АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ 25
нота Християну Раковському, голові делегації РСФРР, 31 серпня 1918 (МИРНІ
ПЕРЕГОВОРИ, С. 318-319);
додаток: нотаХристияна Раковського, 10 вересня 1918 (МИРНІ ПЕРЕГОВОРИ, С. 324-326);
нота Християну Раковському, голові делегації РСФРР, 20 вересня 1918 (МИРНІ
ПЕРЕГОВОРИ, С. 327-330);
нота Християну Раковському, голові делегації РСФРР, 26 вересня 1918 (МИРНІ
ПЕРЕГОВОРИ, С. 335-338);
додаток: нотаХристияна Раковського, 26 вересня 1918 (МИРНІ ПЕРЕГОВОРИ, С. 331-334);
додаток: нотаХристияна Раковського, 26 вересня 1918 (МИРНІ ПЕРЕГОВОРИ, С. 338-340);
справоздання Дмитру Дорошенку, 2 вересня 1918 (МИРНІ ПЕРЕГОВОРИ, С. 319-323;
ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДИПЛОМАТІЇ, С. 262-266).
Петро Стебніїцькнїї, голова делегації (жовтень 1918)
нота Християну Раковському, голові делегації РСФРР, 3 жовтня 1918 (МИРНІ
ПЕРЕГОВОРИ, С. 341-343);
додаток: нотаХристияна Раковського, 3 жовтня 1918 (МИРНІ ПЕРЕГОВОРИ, С. 344);
нота Християну Раковському, голові делегації РСФРР, 3 жовтня 1918 (МИРНІ
ПЕРЕГОВОРИ, С. 344-345);
нота Християну Раковському, голові делегації РСФРР, 7 жовтня 1918 (МИРНІ
ПЕРЕГОВОРИ, С. 34-34);
справоздання Федору Лизогубу, 10 жовтня 1918 (ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДИПЛОМАТІЇ,
С. 271-272).
МІСІЯ УНР В РОСІЇ (МОСКВА)
Семен Мазуренко, голова місії (січень - серпень 1919)
справоздання Володимиру Темницькому, 1 серпня 1919 (НЕУСВІДОМЛЕННЯ УКРАЇНИ,
С. 261-263).
ПОСОЛЬСТВО УНР В НІМЕЧЧИНІ (БЕРЛІН)
Федір ІТЇтейнгель, посол (червень 1918 - лютий 1919)
справоздання Дмитру Дорошенку, 6 липня 1918 (ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДИПЛОМАТІЇ,
С. 183-184; УКРАЇНСЬКІ ДИПЛОМАТИЧНІ ПРЕДСТАВНИЦТВА В НІМЕЧЧИНІ, С. 64-65);
додаток до справоздання, 6 липня 1918 (ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДИПЛОМАТІЇ, С. 182-183);
лист до Дмитра Дорошенка, 12липня 1918 (ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДИПЛОМАТІЇ С. 186-187);
справоздання Дмитру Дорошенку, 12 липня 1918 (ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДИПЛОМАТІЇ ,
С.184-185; УКРАЇНСЬКІ ДИПЛОМАТИЧНІ ПРЕДСТАВНИЦТВА В НІМЕЧЧИНІ, С. 66-67);
справоздання Дмитру Дорошенку, 12 липня 1918 (ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДИПЛОМАТІЇ,
С. 185; УКРАЇНСЬКІ ДИПЛОМАТИЧНІ ПРЕДСТАВНИЦТВА В НІМЕЧЧИНІ, С. 67);
лист до Дмитра Дорошенка, 18 липня 1918 (ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДИПЛОМАТІЇ, С. 188-189);
лист до Дмитра Дорошенка, ЗО липня 1918 (НЕУСВІДОМЛЕННЯ УКРАЇНИ, С. 599-600);
справоздання Федору Лизогубу та Дмитру Дорошенку, 8 жовтня 1918 (НЕУСВІДОМЛЕННЯ
УКРАЇНИ, С. 354-357);
справоздання Дмитру Дорошенку, 9 жовтня 1918 (НЕУСВІДОМуІЕННЯ УКРАЇНИ, С. 357-359).
26 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
Микола Порш, посол (лютий 1919 - вересень 1920)
справоздання Володимиру Чехівському, 4 лютого 1919 ( УКРАЇНСЬКІ ДИПЛОМАТИЧНІ
ПРЕДСТАВНИЦТВА В НІМЕЧЧИНІ, С. 92-94);
справоздання Володимиру Темницькому, 25 квітня 1919 (УКРАЇНСЬКІ ДИПуЮМАТИЧНІ
ПРЕДСТАВНИЦТВА В НІМЕЧЧИНІ, С. 155-157);
справоздання Володимиру Темницькому, 6 травня 1919 (УКРАЇНСЬКІ ДИПЛОМАТИЧНІ
ПРЕДСТАВНИЦТВА В НІМЕЧЧИНІ, С. 259-265);
додаток до справоздання, 5 травня 1919 (УКРАЇНСЬКІ ДИПЛОМАТИЧНІ
ПРЕДСТАВНИЦТВА В НІМЕЧЧИНІ, С. 158-159);
справоздання Володимиру Темницькому, 22 липня 1919 (УКРАЇНСЬКІ ДИПуЮМАТИЧНІ
ПРЕДСТАВНИЦТВА В НІМЕЧЧИНІ, С. 197-198);
справоздання Андрію Лівицькому, 22 жовтня 1919 (УКРАЇНСЬКІ ДИПуЮМАТИЧНІ
ПРЕДСТАВНИЦТВА В НІМЕЧЧИНІ, С. 221-222).
Роман Смаль-Стоцькнй, радник, керуючий посольством (серпень 1920 - березень 1923)
справоздання Андрію Ніковському, 27 лютого 1921 (УКРАЇНА І ПОуіЬТЦА В ДОКУМЕНТАХ,
Ч. 2, С. 353-361);
меморандум Міністру закордонних справ Німеччини, 4 березня 1923 (НЕУСВІДОМуІЕННЯ
УКРАЇНИ, С. 372-373; УКРАЇНСЬКІ ДИПуЮМАТИЧНІ ПРЕДСТАВНИЦТВА В НІМЕЧЧИНІ, с. 468-469).
посольство унр в Австрії (Відень)
В’ячеслав Лішіінський, посол (липень 1918 - червень 1919)
нота уряду Польщі, 16 листопада 1918 (ИОТЕЗ РКЕЗШТЕЕ8 РАК ЬА МІ38ІОИ ЦІРЬОМАТІОЦЕ
ПЕ ТА КЕРивиОЦЕ ШКАІШЕЦЖ ЕИ 8Ш88Е, С. 14-16);
нота уряду Польщі, 4 грудня 1918 (ЦОТЕЗРКЕЗЕтЕЕЗРАКЕАМІЗЗІОЦЦІРЕОМАТІОСІЕЦЕЕА
КЕРЦВЬІОЦЕ ЦККАІМЕШЕЕЦЗІЛВВЕ, С. 29-31);
нота Міністру закордонних справ Австро-У горської імперії, 24 липня 1919 (ІСТОРІЯ
УКРАЇНСЬКОЇ ДИПЛОМАТІЇ, С. 200).
Іван Токаржевський-Карашевич, радник (перший секретар) (червень 1918 -червень 1919)
справоздання 23 жовтня 1918 (ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДИПЛОМАТІЇ, С. 202-204).
Григорій Сидоренко, посол (грудень 1919 - грудень 1921)
справоздання Андрію Ніковському, 24 липня 1920 (НЕУСВІДОМуІЕННЯ УКРАЇНИ, С. 761-769).
ПОСОЛЬСТВО УНР У БОЛГАРІЇ (СОФІЯ)
Олександр ІТІульгпн, посол (червень - листопад 1918)
справоздання, 8 вересня 1918 (ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДИПЛОМАТІЇ, С. 209-210).
ПОСОЛЬСТВО УНР В ОТТОМАНСЬКІЙ ІМПЕРІЇ (ЦАРГОРОД)
Микола Григорович Левицький, посол (березень - травень 1918)
справоздання Миколі Любинському, 29 квітня 1918 (НЕУСВІДОМуІЕННЯ УКРАЇНИ, с. 412-416);
справоздання Миколі Любинському, ЗО квітня 1918 (НЕУСВІДОМуІЕННЯ УКРАЇНИ, с. 416-419);
справоздання Дмитру Дорошенку, 17 вересня 1918 (НЕУСВІДОМуІЕННЯ УКРАЇНИ, с. 678-679).
Михайло Суковкін, посол (листопад 1918 - квітень 1919)
справоздання Дмитру Дорошенку, 8 листопада 1918 (ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДИПЛОМАТІЇ,
с. 216-217).
АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ 27
Олександр Лотоцькнй, посол (квітень 1919 - березень 1920)
нота комісару Франції у Царгороді, 3 липня 1919 (СТОРІНКИ МИНУЛОГО. В ЦАРГОРОДІ,
С. 153-155);
нота представникам Антанти у Царгороді, 9 серпня 1919 (СТОРІНКИ МИНУЛОГО. В
ЦАРГОРОДІ, С. 158-159);
нота комісару Франції у Царгороді, 10 серпня 1919 (СТОРІНКИ МИНУЛОГО. В ЦАРГОРОДІ,
С. 155-156);
нота комісару Великої Британії у Царгороді, 9 вересня 1919 (СТОРІНКИ МИНУЛОГО. В
ЦАРГОРОДІ, С. 167-168);
нота комісару Франції у Царгороді, 23 вересня 1919 (СТОРІНКИ МИНУЛОГО. В ЦАРГОРОДІ,
С. 159-160);
нота комісару Франції у Царгороді, 24 вересня 1919 (СТОРІНКИ МИНУЛОГО. В ЦАРГОРОДІ,
С. 156-157);
нота комісару Великої Британії у Царгороді, 25 вересня 1919 (СТОРІНКИ МИНУуЮГО. В
ЦАРГОРОДІ, С. 160);
нота комісару Великої Британії у Царгороді, 29 вересня 1919 (СТОРІНКИ МИНУуЮГО. В
ЦАРГОРОДІ, С. 168-169);
нота комісару Великої Британії у Царгороді, 9 жовтня 1919 (СТОРІНКИ МИНУЛОГО. В
ЦАРГОРОДІ, С. 170-172);
нота представникам Антанти у Царгороді, 9 жовтня 1919 (СТОРІНКИ МИНУуЮГО. В
ЦАРГОРОДІ, С. 163-164);
нота представникам Антанти у Царгороді, 6 грудня 1919 (СТОРІНКИ МИНУуЮГО. В
ЦАРГОРОДІ, С. 164-165);
нота представникам Антанти у Царгороді, 6 січня 1920 (СТОРІНКИ МИНУуЮГО. В
ЦАРГОРОДІ, С. 165-167);
нота Міністру закордонних справ Оттоманської імперії, 13 лютого 1920 (СТОРІНКИ
МИНУуЮГО. В ЦАРГОРОДІ, С. 161-163);
Іван Токаржевський-Карашевпч, радник (серпень 1919 - грудень 1921)
справоздання Олександру Лотоцькому, 15 березня 1920 (уЮТОЦЬКИЙ СТОРІНКИ
МИНУуЮГО- В ЦАРГОРОДІ, С. 172-173; НЕУСВІДОМЛЕННЯ УКРАЇНИ, с. 426-428);
нота Міністру закордонних справ Оттоманської імперії, 15 березня 1920 (СТОРІНКИ
МИНУуЮГО. В ЦАРГОРОДІ, С. 173-174);
справоздання Андрію Ніковському, 25 грудня 1920 (ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДИПуЮМАТІЇ,
с. 441-443);
справоздання Андрію Ніковському, 28 березня 1921 (НЕУСВІДОМуІЕННЯ УКРАЇНИ, с. 428-430);
справоздання Андрію Ніковському, 30 березня 1921 (НЕУСВІДОМуІЕННЯ УКРАЇНИ, с. 606-609);
справоздання Андрію Ніковському, 20 травня 1921 (НЕУСВІДОМуІЕННЯ УКРАЇНИ, с. 431-435).
ПОСОЛЬСТВО УНР У ФІНЛЯНДІЯ (ГЕЛЬСІНГФОРС)
Костянтин Лоський, посол (жовтень 1918 - жовтень 1919)
справоздання Дмитру Дорошенку, 21 жовтня 1918 (ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДИПуЮМАТІЇ,
С. 219-220);
справоздання Дмитру Дорошенку, 22 жовтня 1918 (НЕУСВІДОМуІЕННЯ УКРАЇНИ, С. 686-
687; ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДИПуЮМАТІЇ, С. 220-221);
28 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
(переклад з французької) справоздання Володимиру Темницькому, 18 червня 1919
(ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДИПЛОМАТІЇ, С. 317-319).
Микола Залізняк, виконувач обов’язків посла (жовтень 1919 - липень 1920)
справоздання, листопад 1919 (НЕУСВІДОМЛЕННЯ УКРАЇНИ, С. 690-695).
МІСІЯ УНР У ШВЕЙЦАРІЇ (БЕРН)
Євмен Лукашевнч, голова місії (жовтень 1918 - липень 1919)
нота голові уряду Швейцарії, 13 листопада 1918 (ИОТЕЗ РКЕ8ЕШЕЕ8 РАК ІА МІ88ІОЯ
ТЯРРОМАТІСЮЕ ПЕРА ЯЕРІІШЛЮЕ ІЖКАтШГЖ ЕЯ ЗШЗЗЕ, С. 3-8);
меморандум голові уряду Швейцарії, 22 листопада 1918 (ЯОТЕЗ РКЕЗЕЯТЕЕЗ РАК ЬА
МІЗЗІОЯ РЯРІЮМАТІІЮЕ ПЕРА ЯЕРтГЩЮЕ ШЯАІШЕЯЖ ЕЯ 8Ш88Е, С. 18-28); 1
меморандум голові уряду Швейцарії, листопад 1918 (ЯОТЕЗ РКЕЗЕЯТЕЕЗ РАК ЕА МІЗЗІОЯ
ТЯРЮМАТІІЮЕ ПЕРА ЯЕРІЇВРІ(ЮЕ ЖЯАІЯІЕЯЯЕ ЕЯ 8Ш88Е, С. 32-37);
нота голові уряду Швейцарії, 1 травня 1919 (ЯОТЕЗ РКЕЗЕЯТЕЕЗ РАК ЬА МІЗЗІОЯ
ОІРЕОМАТІООЕ ВЕ ТА КЕРОВЕІОІІЕ ЖЯАІЯІЕЯЯЕ ЕЯ ЗШЗЗЕ, С. 38-39);
нота голові уряду Швейцарії, 24 травня 1919 (ЯОТЕЗ РКЕЗЕЯТЕЕЗ РАК ЕА МІЗЗІОЯ
В ІРЕ ОМА ТІ(ЯІЕ ВЕ ТА КЕРтРІОЩЕ ЖЯАІЯІЕЯЯЕ ЕЯ ЗШЗЗЕ, С. 40-44).
Микола Василько, голова місії (липень 1919 - серпень 1923)
лист Костю Мацієвичу, 24 листопада 1919 (УКРАЇНА 1 ПОАЬЩА В ДОКУМЕНТАХ, Ч. 1, С. 424-
428);
лист Симону Петлюрі, 27 листопада 1919 (УКРАЇНА І ПОАЬЩА В ДОКУМЕНТАХ, Ч. 1, С. 428-430);
лист Симону Петлюрі, 20 січня 1920 (УКРАЇНА І ПОАЬЩА В ДОКУМЕНТАХ, Ч. 2, С. 8-9);
лист Андрію Лшицькому, 2 лютого 1920 (УКРАЇНА І ПОАЬЩА В ДОКУМЕНТАХ, Ч. 2, С. 10);
нота Мирній конференції у Спа (Бельгія), 16 липня 1920 (ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ
ДИПА ОМА ТІЇ С. 404-407);
справоздання Симону Петлюрі, 26 серпня 1920 (ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДИПЛОМАТІЇ, С.
415-417);
справоздання Андрію Ніковському, 16 грудня 1920 (ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДИПЛОМАТІЇ,
С. 439-440).
ДЕЛЕГАЦІЯ УНР НА МИРНУ КОНФЕРЕНЦІЮ В ПАРИЖІ
Григорій Сидоренко, голова делегації (січень - серпень 1919)
нота президенту Мирної конференції в Парижі (Франція), 10 лютого 1919 (ЯОТЕЗ
РКЕ8ЕИТЕЕ8 РАК ЬА ВЕРЕС А ТІ ОЯ ВЕ ЬА ЯЕРПВЩ)С!Е 17ККАІШЕШЕ А ТА СОЖЕКЕЖЕ ВЕ ЕА
РАІХАРАК1В(ЕЕУКІЕК-АГКЩ, 1919), С. 5-8);
нота президенту Мирної конференції в Парижі (Франція), 10 лютого 1919 (ЯОТЕВ
РКЕ8ЕЯТЕЕ8 РАК ЬА ВЕРЕС А ТЮ N ВЕ ЬА КЕРВВЬІОІЇЕ ЦККАШШШЕ А ЬА СОЖЕКЕЖЕ ВЕ ЬА
РАІХА РАКІ8 (рЕУКІЕК —АУКІЇ, 1919), С. 9-11);
нота президенту Мирної конференції в Парижі (Франція), 12 лютого 1919 (ЖТЕ8
РКЕ8ЕЯТЕЕ8 РАК ЇА ВЕРЕС А ТЯЖ ВЕ ЬА КЕРВВЬІОРІЕ ШКАІШЕЯЖ А ЬА СОЖЕКЕЖЕ ВЕ ЬА
РАІХА РАКІ8 (рЕУКІЕК -АУКІЇ, 1919), С. 12-15);
нота президенту Мирної конференції в Парижі (Франція), 25 лютого 1919 (ЖТЕЗ
РКЕЗЕЯТЕЕЗ РАК ЬА ВЕЇЕСАТІОН ВЕ ЬА КЕРтГЛЯРЕ ШКАІШЕЯЖ А ЬА СОЖЕКЕЖЕ ВЕ ЬА
РАІХ А РАКІ8 (РЕУКІЕК -АУКІЬ, 1919), С. 16-18);
АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ 29
нота президенту Мирної конференції в Парижі (Франція), 5 березня 1919 (МОТЕВ
РКЕВЕМТЕЕВ РАК ЬА ПЕГЕСАТІСМ ОЕ ЕА ПЕРЕВи^Е ЕККАІШЕМЖ А ЕА СОЖЕКЕЖЕ ОЕ ЕА
раіха раків (ееукіек -аукіе, 1919), С. 19-20);
нота президенту Мирної конференції в Парижі (Франція), 18 березня 1919 (МОТЕВ
РКЕВЕМТЕЕВ РАК ЕА ОЕЕЕСАТІОМ ОЕ ЕА КЕРЕВЕІОЕЕ ЕККАІШЕМШ А ЕА СОШЕКЕЖЕ ОЕ ЕА
РАІХА РАКІВ (ЕЕУКІЕК - АУКІЕ, 1919), С. 21-22);
нота президенту Мирної конференції в Парижі (Франція), 27 березня 1919 (ЖТЕК
РКЕВЕМТЕЕВ РАК ЕА ОЕЕЕСАТІОМ ОЕ ЕА КЕРСВЕІ(ЛІЕ ЕККАІШЕМШ А ЕА СОШЕКЕЖЕ ОЕ ЕА
РАІХА РАКІВ (ЕЕУКІЕК- АУКІЕ, 1919), С. 23-25);
нота президенту Мирної конференції в Парижі (Франція), 28 березня 1919 (ЖТЕК
РКЕВЕМТЕЕВ РАК ЕА ОЕЕЕСАТІОМ ОЕ ЕА КЕРЕВЕІОЕЕ ЕККАІШЕМШ А ЕА СОШЕКЕЖЕ ОЕ ЕА
РАІХА РАКІВ (ЕЕУКІЕК - АУКК, 1919), С. 26-27);
нота президенту Мирної конференції в Парижі (Франція), 4 квітня 1919 (ЖТЕВ
РКЕВЕМТЕЕВ РАК ЕА ОЕЕЕСАТІОМ ОЕ ЕА КЕРІІВЕІ()ІІЕ СККАІШЕМШ А ЕА СОШЕКЕЖЕ ОЕ ЕА
РАІХА РАКІВ (ЕЕУКІЕК - АУКК, 1919), С. 28-29);
нота президенту Мирної конференції в Парижі (Франція), 7 квітня 1919 (МОТЕВ
РКЕВЕМТЕЕВ РАК ЕА ОЕЕЕСАТІОМ ОЕ ЕА КЕРСВЕІООЕ ІЖКАІШЕМШ А ЕА СОШЕКЕЖЕ ОЕ ЕА
РАІХА РАКІВ (ЕЕУКІЕК - АУКК, 1919), С. 30-31);
нота президенту Мирної конференції в Парижі (Франція), 11 квітня 1919 (ЖТЕВ
РКЕВЕЖЕЕВ РАК ЕА ОЕЕЕСАТІОМ ОЕ ЕА КЕРЦВЕІОЦЕ СККАМІЕММЕ А ЕА СОМЕЕКЕМСЕ ОЕ ЕА
РАІХА РАКІВ (ЕЕУКІЕК- АУКК, 1919), С. 32-37);
нота президенту Мирної конференції в Парижі (Франція), 18 квітня 1919 (МОТЕВ
РКЕВЕМТЕЕВ РАК ЕА ОЕЕЕСАТІОМ ОЕ ЕА КЕРСВЕІООЕ СККАМІЕММЕ А ЕА СОМЕЕКЕМСЕ ОЕ ЕА
РАІХА РАКІВ (ЕЕУКІЕК- АУКК, 1919), С. 38-39);
нота президенту Мирної конференції в Парижі (Франція), 23 квітня 1919 (МОТЕВ
РКЕВЕМТЕЕВ РАК ЕА ОЕЕЕСАТІОМ ОЕ ЕА КЕРСВЕІООЕ СККАМІЕММЕ А ЕА СОМЕЕКЕМСЕ ОЕ ЕА
РАІХА РАКІВ (АУКІЕ -]ІЛЕЕЕТ, 1919), С. 7-8);
нота президенту українсько-польської комісії в Парижі (Франція), ЗО квітня 1919 (МОТЕВ
РКЕВЕМТЕЕВ РАК ЕА ОЕЕЕСАТІОМ ОЕ ЕА КЕРОВЕ10ОЕ СККАМІЕММЕ А ЕА СОМЕЕКЕМСЕ ОЕ ЕА
РАІХА РАКІВ (АУКІЕ -]ІЛЕЕЕТ, 1919), С. 9-10);
нота президенту Мирної конференції в Парижі (Франція), 9 травня 1919 (МОТЕВ
РКЕВЕМТЕЕВ РАК ЕА ОЕЕЕСАТІОМ ОЕ ЕА КЕРСВЕІООЕ СККАМІЕММЕ А ЕА СОМЕЕКЕМСЕ ОЕ ЕА
РАІХА РАКІВ (АУКІЕ - ]ІЛЕЕЕТ, 1919), С. 11-12);
нота президенту Мирної конференції в Парижі (Франція), 17 травня 1919 (МОТЕВ
РКЕВЕМТЕЕВ РАК ЕА ОЕЕЕСАТІОМ ОЕ ЕА КЕРЦВЕІОІІЕ СККАМІЕММЕ А ЕА СОМЕЕКЕМСЕ ОЕ ЕА
РАІХА РАКІВ (АУКІЕ -]ШЕЕЕТ, 1919), С. 13-17);
нота президенту Мирної конференції в Парижі (Франція), 27 травня 1919 (МОТЕВ
РКЕВЕМТЕЕВ РАК ЕА ОЕЕЕСАТІОМ ОЕ ЕА КЕРСВЕІООЕ ЦККАтіЕММЕ А ЕА СОМЕЕКЕМСЕ ОЕ ЕА
РАІХА РАКІВ (АУКІЕ -]СІЕЕЕТ, 1919), С. 18-20);
нота президенту Мирної конференції в Парижі (Франція), 29 травня 1919 (МОТЕВ
РКЕВЕМТЕЕВ РАК ЕА ОЕЕЕСАТІОМ ОЕ ЕА КЕРІІВЕІ01ІЕ СККАМІЕММЕ А ЕА СОМЕЕКЕМСЕ ОЕ ЕА
РАІХА РАКІВ (АУКІЕ -]ІЛЕЕЕТ, 1919), С. 21-23);
ЗО АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
нота президенту Мирної конференції в Парижі (Франція), ЗО травня 1919 (ИОТЕВ
РКЕВЕИТЕЕВ РАК ЬА ОЕЕЕСАТІОМ ОЕ ЬА ЯЕРШІЩЮЕ 1/ККАІШЕМЖ А ЕА СОШЕКЕЖЕ ПЕ ЕА
РАІХА РАКІВ (АУКІЬ -ДШЕЬЕТ, 1919), С. 24-26);
нота президенту Мирної конференції в Парижі (Франція), 6 червня 1919 (ИОТЕЗ
РКЕВЕМТЕЕВ РАК ЕА ОЕЕЕСАТІОМ ОЕ ЕА КЕРІЇВЕІОЦЕ І/ККАІШЕМШ А ЕА СОШЕКЕЖЕ ОЕ ЕА
РАІХА РАКІВ (АУКІЕ -]ШЕЕЕТ, 1919), С. 27-30);
нота президенту Мирної конференції в Парижі (Франція), 2 липня 1919 (ЖТЕЗ
РКЕВЕМТЕЕВ РАК ЕА ОЕЕЕСАТІОМ ОЕ ЕА КЕРОВиОЕІЕ ІЖКАІШЕМШ А ЕА СОШЕКЕЖЕ ОЕ ЕА
РАІХА РАКІВ (АУКІЕ -ДІЛЕЕЕТ, 1919), С. 31-39);
нота президенту Мирної конференції в Парижі (Франція), 3 липня 1919 (ЖТЕВ
РКЕВЕМТЕЕВ РАК ЕА ОЕЕЕСАТІОМ ОЕ ЕА КЕРІЇВЕІОЦЕ ОККАШ^Ш А ЕА СОШЕКЕЖЕ ОЕ ЕА
РАІХА РАКІВ (АУКІЕ -ДШЕЕЕТ, 1919), С. 40-43);
нота президенту Мирної конференції в Парижі (Франція), 5 липня 1919 (ЖТЕВ
РКЕВЕМТЕЕВ РАК ЕА ОЕЕЕСАТІОМ ОЕ ЕА КЕРІЇВЕІОЦЕ ІЖКАІШЕМШ А ЕА СОШЕКЕЖЕ ОЕ ЕА
РАІХА РАКІВ (АУКІЕ - ]СІЕЕЕТ, 1919), С. 44-45);
нота президенту Мирної конференції в Парижі (Франція), 5 липня 1919 (ЖТЕВ
РКЕВЕШЕЕВ РАК ЕА ОЕЕЕСАТІОМ ОЕ ЕА КЕРОВЕІООЕ ОККАІШЕМШ А ЕА СОШЕКЕЖЕ ОЕ ЕА
РАІХА РАКІВ (АУКІЕ -]ШЕЕЕТ, 1919), С. 46-47);
нота президенту Мирної конференції в Парижі (Франція), 7 липня 1919 (ЖТЕВ
РКЕВЕШЕЕВ РАК ЕА ОЕЕЕСАТІОМ ОЕ ЕА КЕРОВиОЕІЕ СККАІШЕМШ А ЕА СОШЕКЕЖЕ ОЕ ЕА
РАІХА РАКІВ (АУКІЕ -]ШЕЕЕТ, 1919), С. 48-50);
нота президенту Мирної конференції в Парижі (Франція), 10 липня 1919 (ЖТЕВ
РКЕВЕШЕЕВ РАК ЕА ОЕЕЕСАТІОМ ОЕ ЕА КЕРСВЕІООЕ ОККАІШЕМШ А ЕА СОШЕКЕЖЕ ОЕ ЕА
РАІХА РАКІВ (АУКІЕ -]ШЕЕЕТ, 1919), С. 51-52);
нота президенту Мирної конференції в Парижі (Франція), 11 липня 1919 (ЖТЕВ
РКЕВЕШЕЕВ РАК ЕА ОЕЕЕСАТІОМ ОЕ ЕА КЕРОВЕІОСЕ ОККАШІЕММЕ А ЕА СОМЕЕКЕМСЕ ОЕ ЕА
РАІХА РАКІВ (АУКІЕ -]ШЕЕЕТ, 1919), С. 53-58);
нота президенту Мирної конференції в Парижі (Франція), 15 липня 1919 (МОТЕВ
РКЕВЕМТЕЕВ РАК ЕА ОЕЕЕСАТІОМ ОЕ ЕА КЕРСВЕІООЕ ІЖКАШІЕММЕ А ЕА СОМЕЕКЕМСЕ ОЕ ЕА
РАІХА РАКІВ (АУКІЕ -]ШЕЕЕТ, 1919), С. 59-61);
нота президенту Мирної конференції в Парижі (Франція), 15 липня 1919 (МОТЕВ
РКЕВЕМТЕЕВ РАК ЕА ОЕЕЕСАТІОМ ОЕ ЕА КЕРОВНОСЕ ІЖКАШІЕММЕ А ЕА СОМЕЕКЕМСЕ ОЕ ЕА
РАІХА РАКІВ (АУКІЕ -]ШЕЕЕТ, 1919), С. 62-66);
Михайло Тіішкєвііч, голова делегації (вересень 1919 - січень 1921)
нота голові Уряду Франції, 12 вересня 1919 (УКРАЇНСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ, С. 50-51 );
(переклад з французької) нота голові Уряду Франції, 6 жовтня 1919 (ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ
дипломатії, с. 355-357);
справоздання Андрію Ніковському, 20 липня 1920 (ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДИПЛОМАТІЇ,
С. 408-409);
відкритий лист, 21 жовтня 1920 (УКРАЇНСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ, С. 399-401 );
нота голові Уряду Франції, 11 листопада 1920 (УКРАЇНА І ПОАЬЕЦА В ДОКУМЕНТАХ, Ч. 2,
С. 247-248).
АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ 3 1
Олександр ІТТульгнн, член делегації (квітень - вересень 1919)
справоздання Симону Петлюрі, вересень 1919 (ОуіЕКСАНДР ШУАЬГИН В УКРАЇНСЬКОМУ
ДЕРЖАВОТВОРЕННІ, С. 180-187);
Петро Аламовнч, військовий аташе (жовтень 1919 - листопад 1920)
справоздання Михайлу Тишкевичу, 21 січня 1920 (НЕУСВІДОМІЕННЯ УКРАЇНИ, С. 319-325).
Володимир Колосовськнй, військовий аташе (1920— 1921)
справоздання Андрію Ніковському, 25 жовтня 1920 (УКРАЇНСЬКА РЕВОуіЮЦІЯ, С. 290-292 ;
НЕУСВІДОМЛЕННЯ УКРАЇНИ, С. 302-304);
справоздання Андрію Ніковському, ЗО жовтня 1920 (ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДИПЛОМАТІЇ,
С. 421-424);
справоздання Андрію Ніковському, 6 листопада 1920 (УКРАЇНСЬКА РЕВОуіЮЦІЯ, С. 335-337);
лист Віктору Зелінському, 8 листопада 1920 (УКРАЇНСЬКА РЕВОуіЮЦІЯ, С. 337-338).
ДЕЛЕГАЦІЯ УНР ДО ЛІГИ НАЦІЙ (ЖЕНЕВА)
Олександр 1 Пульпіт голова делегації (листопад - грудень 1920)
лист Андрію Ніковському, 4 листопада 1920 (ОЛЕКСАНДР ШУАЬГИН В УКРАЇНСЬКОМУ
ДЕРЖАВОТВОРЕННІ, С. 187-188);
лист Андрію Ніковському, 8 листопада 1920 (ОЛЕКСАНДР ШУАЬГИН В УКРАЇНСЬКОМУ
ДЕРЖАВОТВОРЕННІ, С. 189-191 );
лист Андрію Ніковському, 12 листопада 1920 (ОЛЕКСАНДР ШУАЬГИН В УКРАЇНСЬКОМУ
ДЕРЖАВОТВОРЕННІ, С. 191-194);
лист Арнольду Марголіну, 15 листопада 1920 (ОЛЕКСАНДР ШУАЬГИН В УКРАЇНСЬКОМУ
ДЕРЖАВОТВОРЕННІ, С. 194-195);
лист Андрію Ніковському, 18 листопада 1920 (ОЛЕКСАНДР ШУАЬГИН В УКРАЇНСЬКОМУ
ДЕРЖАВОТВОРЕННІ, С. 196-200);
лист Андрію Ніковському, 22 листопада 1920 (ОЛЕКСАНДР ШУАЬГИН В УКРАЇНСЬКОМУ
ДЕРЖАВОТВОРЕННІ, С. 200-201 );
лист Андрію Ніковському, 25 листопада 1920 (ОЛЕКСАНДР ШУАЬГИН В УКРАЇНСЬКОМУ
ДЕРЖАВОТВОРЕННІ, С. 202-206);
справоздання Андрію Ніковському, 7 грудня 1920 (НАДІЯ І РОЗЧАРУВАННЯ УКРАЇНСТВА,
С. 205-211; НЕУСВІДОМЛЕННЯ УКРАЇНИ, С. 79-86; ОЛЕКСАНДР ШУАЬГИН В УКРАЇНСЬКОМУ
ДЕРЖАВОТВОРЕННІ, С. 212-219);
справоздання Андрію Ніковському, 25 грудня 1920 (ОуіЕКСАНДР ШУАЬГИН В
УКРАЇНСЬКОМУ ДЕРЖАВОТВОРЕННІ, С. 219-229).
МІСІЯ УНР У ФРАНЦІЇ (ПАРИЖ)
Олександр ЇТЇульгнн, голова місії (березень 1921 - серпень 1922)
лист Андрію Ніковському, 12 червня 1921 (ОЛЕКСАНДР ШУАЬГИН В УКРАЇНСЬКОМУ
ДЕРЖАВОТВОРЕННІ, С. 229-234);
лист Андрію Ніковському, 20 червня 1921 (ОЛЕКСАНДР ШУАЬГИН В УКРАЇНСЬКОМУ
ДЕРЖАВОТВОРЕННІ, С. 235-236);
(переклад з французької) меморандум голові Уряду Франції, 24 червня 1921
(НЕУСВІДОМЛЕННЯ УКРАЇНИ, С. 87-95; ОЛЕКСАНДР ШУуіЬГИН В УКРАЇНСЬКОМУ
ДЕРЖАВОТВОРЕННІ, С. 236-246);
32 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
лист Андрію Ніковському, 28 червня 1921 (ОуіЕКСАНДР ШУАЬГИН В УКРАЇНСЬКОМУ
ДЕРЖАВОТВОРЕННІ, С. 246-249);
лист Андрію Ніковському, 8 липня 1921 (ОАЕКСАНДР ШУАЬГИН В УКРАЇНСЬКОМУ
ДЕРЖАВОТВОРЕННІ, С. 249-253);
лист Симону Петлюрі, 11 серпня 1921 (ОАЕКСАНДР ШУАЬГИН В УКРАЇНСЬКОМУ
ДЕРЖАВОТВОРЕННІ, С. 253-261 );
лист Івану Токаржевському-Карашевичу, 20 червня 1921 (ОуіЕКСАНДР ШУуіЬГИН В
УКРАЇНСЬКОМУ ДЕРЖАВОТВОРЕННІ, С. 261-266).
МІСІЯ УНР У ЧЕХО-СЛОВАЧЧИНІ (прага)
Максим Славннськнй, голова місії (лютий 1919 - травень 1923)
справоздання Симону Петлюрі, 9 серпня 1919 (ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКО/ ДИПЛОМАТІЇ, С. 336-338).
МІСІЯ УНР У ГОЛЛАНДІЇ ТА БЕЛЬГІЇ (ГААГА ТА БРЮССЕЛЬ)
Андрій Яковлів, голова місії, січень 1919 (до Голландії), березень 1920 (до Бельгії) -
грудень 1922)
нота до послів Великої Британії, США, Франції, Італії, Японії, Бельгії, Румунії в Голландії,
25 жовтня 1919 (УКРАЇНСЬКА РЕВОАЮЦІЯ, С. 44-52);
справоздання Андрію Ніковському, червень 1920 (НЕУСВІДОМуІЕННЯ УКРАЇНИ, С. 752-
754; 811-814).
МІСІЯ УНР В УГОРЩИНІ (БУДАПЕШТ)
Микола Ґалаґан, голова місії (лютий 1919 - вересень 1920)
справоздання Володимиру Темницькому, ЗО серпня 1919 (діЯуіЬНІСТЬ НАДЗВИЧАЙНОЇ
ДИПЛОМАТИЧНОЇ МІСІЇ УНР В УГОРЩИНІ, С. 217-220);
справоздання Андрію Лівицькому, 4 листопада 1919 (ДіЯуіЬНІСТЬ НАДЗВИЧАЙНОЇ
ДИПЛОМАТИЧНОЇ МІСІЇ УНР В УГОРЩИНІ, С. 221-224);
справоздання Андрію Лівицькому, 24 грудня 1919 (ДіЯуіЬНІСТЬ НАДЗВИЧАЙНОЇ
ДИПЛОМАТИЧНОЇ МІСІЇ УНР В УГОРЩИНІ, С. 237-238);
справоздання Андрію Ніковському, 14 липня 1920 (ДіЯуіЬНІСТЬ НАДЗВИЧАЙНОЇ
ДИПЛОМАТИЧНОЇ МІСІЇ УНР В УГОРЩИНІ, С. 252-254).
МІСІЯ УНР У ДАНІЇ (КОПЕНГАГЕН)
Дмитро Левпцькпй, голова місії (січень 1919 - лютий 1921)
нота Міністру закордонних справ Данії (УКРАЇНА І ПОуіЬЩА В ДОКУМЕНТАХ, Ч. 2, С. 15-18);
справоздання Андрію Ніковському, 12 лютого 1921 (НЕУСВІДОМуІЕННЯ УКРАЇНИ, С. 732-734).
МІСІЯ УНР У ГРЕЦІЇ (АФІНИ)
Федір Матушевськнй, голова місії (березень - жовтень 1919)
справоздання Володимиру Темницькому, 19 квітня 1919 (НАДЗВИЧАЙНА ДИПуЮМАТИЧНА
МІСІЯ УНР У ГРЕЦІЇ, С. 50-86);
справоздання Володимиру Темницькому, 8 (21) серпня 1919 (НІДЗВИЧАЙНАДИГГЮМАТИЧНІ
МІСІЯ УНР У ГРЕЦІЇ, С. 86-92; ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДИПЛОМАТІЇ, С. 327-335);
справоздання Володимиру Темницькому, 11 (24) серпня 1919 (НАДЗВИЧАЙНА
ДИПЛОМАТИЧНА МІСІЯ УНР У ГРЕЦІЇ, С. 94-106);
АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ 33
справоздання Володимиру Темницькому, 12 (25) серпня 1919 (НАДЗВИЧАЙНА
ДИПЛОМАТИЧНА МІСІЯ УНР У ГРЕЦІЇ, С. 106-108).
Моасст Левиць кий, виконувач обов’язків голови місії (жовтень 1919 - серпень 1920)
справоздання Андрію Лівицькому, 22 листопада 1919 (НЕУСВІДОУІуІЕННЯ УКРАЇНИ, С. 725-728);
справоздання Андрію Лівицькому, 9 грудня 1919 (ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДИПЛОМАТІЇ,
С. 366-369).
МІСІЯ УНР В ІТАЛІЇ (рим)
Дмитро Антонович, голова місії (січень - листопад 1919)
справоздання Володимиру Чехівському, 9 лютого 1919 (ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДИГЬЮМЛТІЇ,
С. 302-303);
справоздання Костю Мацієвичу, 24 березня 1919 (ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДИПЛОМАТІЇ,
С. 309-310);
додаток: справоздання 24 березня 1919 (ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДИПЛОМАТІЇ, С. 308);
справоздання Андрію Лівицькому, 21 вересня 1919 (НЕУСВІДОМуІЕННЯ УКРАЇНИ, С. 502-503);
справоздання Андрію Лівицькому, 16 жовтня 1919 (НЕУСВІДОМуІЕННЯ УКРАЇНИ, С. 503-504).
Василь Мазуренко, заступник голови місії (травень 1919 - грудень 1921)
справоздання «Короткий огляд діяльності української дипломатичної місії в Італії за час з
5 травня по 1 серпня 1919 року» Володимиру Темницькому, 16 серпня 1919
(НЕУСВІДОМуІЕННЯ УКРАЇНИ, С. 492-502; ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДИПЛОМАТІЇ, С. 338-346).
МІСІЯ УНР У ВАТИКАНІ
Микола Лучннськіїй, секретар місії
справоздання Андрію Лівицькому, 25 жовтня 1919 (НЕУСВІДОМуІЕННЯ УКРАЇНИ, С. 544-548).
МІСІЯ УНР У ВЕЛИКІЙ БРИТАНІЇ (ЛОНДОН)
Микола Стаховськнй, голова місії (травень - вересень 1919)
нота посольству Великої Британії у Швеції, 17 березня 1919 (ЛСОЬЬЕСТЮК ОЕТНЕИОТЕЗ
ЛМ) МЕМОЮГЛ, С. 5);
нота посольству Великої Британії у Швеції, 24 березня 1919 (ЛСОЬЬЕСТЮК ОЕ ТНЕ ИОТЕЗ
ЛМ) МЕМОКШ, С. 6);
нота посольству Великої Британії у Данії, 9 квітня 1919 (А СОЕЬЕСТЮК ОЕ ТНЕ ИОТЕН ЛИВ
МЕМОКІЕ8, С. 7-9);
нота посольству Великої Британії у Данії, 23 квітня 1919 (А СОЕЬЕСТЮК ОЕ ТНЕ КОТЕ8
ЛМ) МЕМОЮЕ8, С. 10);
нота Міністру закордонних справ Великої Британії, 13 червня 1919 (л СОЕЬЕСТЮК ОЕ ТНЕ
КОТЕ8 ЯЛТО МЕМОКІЕ8, С. 11-15);
нота Міністру закордонних справ Великої Британії, 13 червня 1919 (А СОЕЬЕСТЮК ОЕ ТНЕ
КОТЕЛ ЛМ) МЕМОЯІЕ8, С. 16-17);
нота Міністру закордонних справ Великої Британії, 21 червня 1919 (л СОЕЬЕСТЮК ОЕ ТНЕ
N0 ТЕЗ ЛМ) МЕМОЯШ, С. 18-20);
нота Міністру закордонних справ Великої Британії, 4 липня 1919 (л СОЕЬЕСТЮК ОЕ ТНЕ
ИОТЕЛ ЛКТ) МЕМОЮЕЛ, С. 21);
34 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
нота Міністру закордонних справ Великої Британії, 7 липня 1919 (л СОЕЕЕСТІОИ ОР ТНЕ
N0 ТЕЗ АМ) МЕМОКІЕЗ, С. 22-23);
нота Міністру закордонних справ Великої Британії, 24 липня 1919 ( А СОЕЕЕСТЮИ ОР ТНЕ
К0ТЕ8 АМ) МЕМОКЇЕЯ, С. 24-26);
нота Міністру закордонних справ Великої Британії, 25 липня 1919 ( А СОЕЕЕСТЮИ ОР ТНЕ
N0 ТЕЗ АИП МЕМ ОКІЕЗ, С. 27-30);
нота Міністру закордонних справ Великої Британії, 29 липня 1919 ( А СОЬЕЕСТЮМ ОР ТНЕ
N0 ТЕЗ АМ) МЕМ0ЯІЕ8, С. 31-32);
нота Міністру закордонних справ Великої Британії, 7 серпня 1919 (л СОЕЕЕСТЮИ ОР ТНЕ
N0 ТЕЗ АМ) МЕМ0ЯІЕ8, С. 33-35);
нота Міністру закордонних справ Великої Британії, 8 серпня 1919 (л СОЕЕЕСТЮИ ОР ТНЕ
N0 ТЕЗ АИП МЕМ ОКІЕЗ, С. 36-40);
нота Міністру закордонних справ Великої Британії, 20 серпня 1919 (л СОЕЕЕСТІОИ ОР ТНЕ
НОТЕ8 АМ) МЕМОЯІЕ8, С. 41);
нота Міністру закордонних справ Великої Британії, 23 серпня 1919 (л СОЬЕЕСТЮН ОР ТНЕ
N0 ТЕЗ АЖ) МЕМОЯІЕ8, С. 42-43; УКРАЇНСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ, С. 51-52);
нота Міністру закордонних справ Великої Британії, ЗО серпня 1919 (л СОЬЕЕСТЮН ОР ТНЕ
N0 ТЕ$ АИО МЕМ ОКІЕВ, С. 44-45);
нота Міністру закордонних справ Великої Британії, 17 вересня 1919 ( А СОЕЬЕСТЮН ОР
ТНЕ КОТЕВАИО МЕМОКІЕЗ, С. 46-48);
меморандум представникам Естонії, Латвії, Литви, України, Грузії, 9 вересня 1919 (л
СОЬЕЕСТЮН ОР ТНЕ ИОТЕ8 АИР МЕМОК1Е8, С. 49-50);
меморандум Міністру закордонних справ Великої Британії, 16 вересня 1919 (л
СОЕЬЕСТЮН ОР ТНЕ №ТЕ$ ЛИП МЕМОКІЕ8, С. 51-64).
Арнольд Марголін, голова місії (січень - вересень 1920)
(переклад з англійської) Міністру закордонних справ Великої Британії, 10 лютого 1920
(НЕУСВІДОМЛЕННЯ УКРАЇНИ, С. 63-65);
справоздання Андрію Лівицькому, 10 березня 1920 (НЕУСВІДОКЕІЕННЯ УКРАЇНИ, С. 325-326);
справоздання Андрію Ніковському, 16 липня 1920 (НЕУСВІДОМ/ІЕННЯ УКРАЇНИ, С. 326-331);
Ярослав Олесннцькнй, радник, виконувач обов’язків голови місії (травень 1919 -
вересень 1920)
справоздання Андрію Ніковському, 10 березня 1921 (НАДІЯ І РОЗЧАРУВАННЯ УКРАЇНСТВА,
С. 221-223; НЕУСВІДОМ/ІЕННЯ УКРАЇНИ, С. 660-662).
МІСІЯ УНР У США (ВАШИНГТОН)
Юліан Бачннський, голова місії (липень 1919 - квітень 1921)
(переклад з англійської) нота Президенту США, 12 лютого 1920 (НЕУСВІДОМ,іЕННЯ
УКРАЇНИ, С. 708-709);
(переклад з англійської) нота Державному секретарю США, 23 квітня 1921
(НЕУСВІД ОКЬіЕННЯ УКРАЇНИ, С. 719-723).
АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ 35
МІСІЯ УНР В РУМУНІЇ (БУХАРЕСТ)
Мацієвнч Кость, голова місії (жовтень 1919 - грудень 1922)
лист Миколі Васильку, 23 листопада 1920 (УКРАЇНА І ПОЛЬЩА В ДОКУМЕНТАХ, Ч. 1, С. 416-
418);
лист Симону Петлюрі, 1 березня 1920 (аисТИМАЦІЄВИЧА, ДО ПЕТЛЮРИ, С. 11-15);
лист Симону Петлюрі, 6 березня 1920 (АИСТИМАЦІЄВИЧА ДО ПЕТЛЮРИ, С. 15-20);
лист Симону Петлюрі, 7 березня 1920 (АИСТИМАЦІЄВИЧА ДО ПЕТЛЮРИ, Є. 20-24);
лист Симону Петлюрі, 13 серпня 1920 (АИСТИМАЦІЄВИЧА ДО ПЕТЛЮРИ, Є. 24-27);
лист Симону Петлюрі, 2 жовтня 1920 (АИСТИМАЦІЄВИЧА ДО ПЕТЛЮРИ, С. 28-31 ');
лист Симону Петлюрі, 14 лютого 1921 (АИСТИМАЦІЄВИЧА ДО ПЕТЛЮРИ, С. 42-43);
лист Симону Петлюрі, 19 лютого 1921 (ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДИПЛОМАТІЇ, С. 456-458; ЛИСТИ
МАЦІЄВИЧА ДО ПЕТЛЮРИ, С. 43-45);
лист Симону Петлюрі, 28 лютого 1921 (ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДИПЛОМАТІЇ, С. 459-461;
ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДИПЛОМАТІЇ, С. 45-47);
лист Симону Петлюрі, 19 травня 1921 (ЛИСТИ МАЦІЄВИЧА ДО ПЕТЛЮРИ, Є. 48-50);
лист Симону Петлюрі, 6 вересня 1921 (ЛИСТИ МАЦІЄВИЧА ДО ПЕТЛЮРИ, С. 50-53);
лист Симону Петлюрі, 12 жовтня 1921 (ЛИСТИ МАЦІЄВИЧА ДО ПЕТЛЮРИ, С. 53-57);
лист Івану Огієнку, 19 вересня 1922 (ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДИПЛОМАТІЇ, Є. 475-477).
МІСІЯ УНР В ПОЛЬЩІ (ВАРШАВА)
Андрій Лівііцькіій, голова місії (жовтень 1919 - жовтень 1920)
нота уряду Польщі, 2 жовтня 1919 (НАДІЯ І РОЗЧАРУВАННЯ УКРАЇНСТВА, Є. 43-44);
заява, 28 жовтня 1919 (НАДІЯ І РОЗЧАРУВАННЯ УКРАЇНСТВА, С. 47-48);
заява, 12 листопада 1919 (уііТОПИС РЕВОЛЮЦІЇ Т.2, С.43-46; НАДІЯ І РОЗЧАРУВАННЯ
УКРАЇНСТВА, С. 61-64);
декларація, 2 грудня 1919 (УКРАЇНА І ПОЛЬЩА В ДОКУМЕНТАХ, Ч. 1, С. 435-437; НАДІЯ І
РОЗЧАРУВАННЯ УКРАЇНСТВА, С. 69-73);
нота урядові Польщі, 2 грудня 1919 (НАДІЯ І РОЗЧАРУВАННЯ УКРАЇНСТВА, С. 91-94);
справоздання Ісааку Мазепі, 3 грудня 1919 (ЛІТОПИС РЕВОЛЮЦІЇ Т.2, 72-75)
(переклад з французької) нота урядові Польщі, 17 лютого 1920 (УКРАЇНСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ,
С. 100-102);
лист Симону Петлюрі, 31 серпня 1920 (НАДІЯ І РОЗЧАРУВАННЯ УКРАЇНСТВА, С. 163-164).
Леонід Михайлів, заступник голови місії (жовтень 1919 - березень 1921)
справоздання Андрію Ніковському, 10 листопада 1920 (НАДІЯ І РОЗЧАРУВАННЯ
УКРАЇНСТВА, С. 186-191);
справоздання Андрію Ніковському, 1 січня 1921 (УКРАЇНА І ПОЛЬЩА В ДОКУМЕНТАХ, Ч. 2,
С. 315-317; ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДИПЛОМАТІЇ, С. 443-445).
МІСІЯ УНР ДО ЕСТОНІЇ (РЕВЕЛЬ)
Євген Голіціінськпй, голова місії (листопад 1919 - жовтень 1920)
справоздання Андрію Лівицькому, 1 лютого 1919 (ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДИПЛОМАТІЇ,
С. 381-385);
справоздання Симону Петлюрі, 12 лютого 1920 (ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДИПЛОМАТІЇ,
С. 385-386);
36 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
справоздання Андрію Лівицькому, 1 березня 1920 (ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДИПЛОМАТІЇ,
С. 390-392);
Михайло Паращук, секретар місії (листопад 1919 - січень 1921)
справоздання Андрію Ніковському, 25 грудня 1920 (НЕУСВІДОМгіЕННЯ УКРАЇНИ, С. 775-776).
ВІЙСЬКОВА МІСІЯ УНР В ПОЛЬЩІ (ВАРШАВА)
Віктор Зелінськіш, генерал-поручніїк, голова місії (лютий 1920 - березень 1921)
справоздання Симону Петлюрі, 21 серпня 1920 (УКРАЇНСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ, С. 194-196);
справоздання Симону Петлюрі, Вячеславу Пропоковичу, Андрію Ніковському,
27 серпня 1920 (УКРАЇНСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ, С. 206-209);
додаток: Карошсіашку, соїопеї йе ГЕсас-тарг Сепегаї «Ье гоїе <іе Гагтее икгаіпіеппе
<іап$ 1а Іисе еп§а§ее $иг 1е Йгопг роїопо-икгаіпіеп», 25 серпня 1920 (УКРАЇНСЬКА
РЕВОЛЮЦІЯ, С. 201-206);
справоздання Симону Петлюрі, Вячеславу Пропоковичу, Андрію Ніковському 27 серпня
1920 (НЕУСВІДОМЛЕННЯ УКРАЇНИ, С. 331-336);
справоздання Симону Петлюрі, Вячеславу Пропоковичу, Андрію Ніковському,
27 серпня 1920 (УКРАЇНСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ, С. 210-212);
справоздання Симону Петлюрі, 10 вересня 1920 (УКРАЇНСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ, С. 213-215);
справоздання Симону Петлюрі, Вячеславу Прокоповичу, 14 вересня 1920 (УКРАЇНСЬКА
РЕВОЛЮЦІЯ, С. 217-219);
справоздання Симону Петлюрі, Володимиру Сальському, 22 вересня 1920 (УКРАЇНСЬКА
РЕВОЛЮЦІЯ, С. 230-237);
лист Володимиру Колосовському, 6 жовтня 1920 (УКРАЇНСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ, С.260-263);
справоздання Симону Петлюрі, 6 жовтня 1920 (УКРАЇНСЬКІ РЕВОЛЮЦІЯ, С. 263-268);
справоздання Симону Петлюрі, 15 жовтня 1920 (УКРАЇНСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ, С. 278-280);
справоздання Симону Петлюрі, 21 жовтня 1920 (УКРАЇНСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ, С. 282-286);
справоздання Симону Петлюрі, Вячеславу Пропоковичу, Андрію Ніковському, 29 жовтня 1920
(УКРАЇНСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ, С. 296-298);
справоздання Симону Петлюрі, 29 жовтня 1920 (УКРАЇНСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ, С. 293-295);
справоздання Симону Петлюрі, 30 жовтня 1920 (УКРАЇНСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ, С. 298-300);
справоздання Симону Петлюрі, Андрію Лівицькому, Андрію Ніковському, 30 жовтня
1920 (УКРАЇНСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ, С. 301-304);
додаток: лист Михайла Кочубея Симону Петлюрі, 20 жовтня 1920 (УКРАЇНСЬКА
РЕВОЛЮЦІЯ, С. 306-308);
додаток: стаття Михайла Кочубея «Украинский вопрос», 25 жовтня 1920
(УКРАЇНСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ, С. 304-306);
справоздання Симону Петлюрі, 8 листопада 1920 (НЕУСВІДОАЕІЕННЯ УКРАЇНИ, С. 130-133);
справоздання Симону Петлюрі, 10 листопада 1920 (УКРАЇНСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ, С. 338-341);
лист Володимиру Колосовському, 21 листопада 1920 (УКРАЇНСЬКА РЕВОуіЮЦЩ С. 364-366);
нота голові французької військової місії у Польщі, 7 березня 1921 (УКРАЇНА І ПОуіЬЩА В
ДОКУМЕНТАХ, Ч. 2, С. 364-375).
АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ 37
МІСІЯ УНР В ЛАТВІЇ (РИГА)
Володимир Келровський, голова місії (січень 1920 - січень 1921)
справоздання Андрію Ніковському, 22 листопада 1920 (НЕУСВІДОМуІЕННЯ УКРАЇНИ, С.
793-798);
Микола Святогорців, секретар місії (січень - квітень 1920)
справоздання, 20 квітня 1920 (НЕУСВІДОМуІЕННЯ УКРАЇНИ, С. 783-785).
ДЕЛЕГАЦІЯ УНР НА МИРНУ КОНФЕРЕНЦІЮ В РИЗІ
Сергій ПТелухнн, голова делегації (жовтень 1920)
нота нота голові польської делегації на Мирну конференцію в Ризі, 7 жовтня 1920
(ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДИПЛОМАТІЇ, С. 425-426);
лист Андрію Ніковському, 4 листопада 1920 (ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДИПЛОМАТІЇ, С. 427-432).
З 8 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
ПОЯСНЕННЯ РІДКОВЖИВАНИХ ТА ІНОЗЕМНИХ СЛІВ І ВИРАЗІВ
міродайний - авторитетний
партаж - поділ
товариш - заступник міністра
шпихлір - комора
а ргіогі ( латин .) - те, що передує досвіду
асі Ьос ( латин .) - для цього випадку
ас1тІ55Іоп (фр.) - прийняття
а11о§епе5 (фр.) - інородці
апсе Ьеііит (латин)) - до війни
агтітсе (фр.) - перемир’я
«ЬосЬе» (фр.) - образлива назва німців
сЬаг§е сГаЯаігез (фр.) - повірений
сіехіпгегеххетепг (фр.) - незацікавленість
сіоісе £аг піепсе (іт.) - солодка бездіяльність
есе. (латин, ес сесега) - і так далі
епсоига§етепс (англ.) - заохочення
еггасит (латин)) - список помилок
ЬосЬхСарІег (нім) - шахрай
Копогіз саиха (латин.-, букв. - «заради шани») - науковий ступінь, присуджений за
загальні заслуги
каСехосКеп (грец. ) - головним чином
огбге (фр.) - наказ, припис
ріасес (латин)) - прохання
роїісісаі іпсе11і§епсе (англ.) - «політична розвідка»
рогсе-рагоіе (фр.) - офіційний представник
ро5с£ассит (латин)) - після того, що відбулося
ро5С5сгіргит (латин)) - після написаного
ргосіотоша (латин.-, букв. - «для власного дому») - на свій захист; для себе
С]иапсісе пе§1і§еаЬ1е (фр.; букв. - «кількість, якою можна знехтувати») - те, що не
потребує уваги
гешиїїіш (латин)) - безгосподарна річ, річ без власника
хсЬаСгсЬеіп (нім.) - рахунок
5Іпеігаес$сис1іо (латин)) - без гніву і пристрасті, неупереджено
сеггаіпсо§піса (латин)) - невідома земля
Іікгаіііап - українське кооперативне товариство у Франції.
МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ УНР
КАНЦЕЛЯРІЯ МІНІСТРА
«ОГЛЯД СУЧАСНОГО МІЖНАРОДНОГО СТАНОВИЩА УКРАЇНСЬКОЇ
НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ І ЗАКОРДОННОЇ ПОЛІТИКИ УРЯДУ»
Тарнів, 11 березня 1921
Міжнародне становище кожної держави цілком залежить від сили її
внутрішнього положення - себто від рівноваги та розвитку її політичних,
культурних та господарських чинників, впливу тієї держави на політичне і
економічне життя других держав і від спроможности оборони своїх прав та
інтересів від посягання або нарушення їх з зовнішнього боку. Коли ми матимем цю
аксіому на увазі і примінимо її до умов нашого державного життя та наших відносин -
то мусимо прийти до тяжких і невідрадних висновків. Через відсутність внутрішньої
сили нашого державного організма і брак потенціональности оборонити свою
Державу від зовнішніх ворогів Уряд Української Народної Республіки зостався саме
тепер без території, без населення, без великих перспектив, без матеріяльних та
оборонних засобів, і тому сучасне міжнародне становище нашої Держави скрутне і в
великій небезпеці. Воно ускладняється ще і тим, що Українська Держава не визнана ще
всіма державами світу і що українська державна ідея зв’язана нерозривно з цілим
комплексом важних питань, що становлять так звану проблему Сходу, в яку входить і
російське питання.
Через розбіжність і суперечність інтересів політичного та економічного
характеру тих держав, що покликані до вирішення цієї, для європейської рівноваги,
дуже важної проблеми, розв’язка цього питання, отже, і української державної
справи, являється дуже трудною. Дотеперішні спроби великих держав підійти
ближче до цієї проблеми не принесли із-за відсутности повної згоди поглядів на
спосіб її розв’язки ніяких успіхів і ускладнили та утруднили ще більше ситуацію на
Сході Европи, бо викликали великий зріст і зміцнення большовиків. Міжнародне
становище української державности цілком залежне від вищезазначених умов, які
надавали той чи инший напрям закордонної політики Уряду Української Народної
Республіки чи викликали його зміну. Через те, що недовга історія Української
самостійної незалежної Держави, то і тих напрямів чи орієнтацій в нашій закордонній
політиці не багато.
Умови і події, які повстали в зв’язку з розвитком революції в Росії, довели
Українську Державу до заключення миру з Центральними Державами, які
Берестейським договором визнали самостійність і незалежність Української
Держави і втягнули її в круговорот своїх планів. Силою обставин, викликаних
40 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
нашим слабим внутрішнім положенням і окупацією української території німецькими
військами, закордонна політика Уряду Української Народної Республіки в свій час
мусила мати німецький напрямок чи орієнтацію, чи власне силою фактів бути в орбіті
німецького впливу. Цей період закордонної політики тривав до повстання проти геть-
мана [Павла] Скоропадського і скінчився з моментом побіди Директорії, як верховної
влади, що стала в закордонній політиці на новий шлях.
Уряд Української Народної Республіки, бажаючи отримати від держав Антанти
моральну допомогу в формі визнання з їх сторони української державности і матеріяльну
підтримку в боротьбі з большовиками, пішов у закордонній політиці за антантською
орієнтацією і старався позискати головним чином допомогу одного з великих і
впливових членів Антанти - Франції. Переговори, однак, з французькими представ-
никами не принесли позитивних наслідків, і Уряд Української Народної Республіки, не
одержавши ніякої ні матеріяльної, ні моральної, допомоги, не з’єднав собі могучого
протектора, який захищав би своїм престижем і своєю силою право України на
незалежне державне життя. Уряд Української Народної Республіки мусив власними
силами будувати свою Державу в бурхливий час революції і в той же час боронитися
перед большовизмом, який при всіх наших героїчних зусиллях все більше і більше
підривав підстави нашої державности і захоплював українську територію та її багацтва.
В кінці Українська Народна Республіка блокована сусідніми вороженастроєними
державами і обтяжена війною з Совітською Росією та [Антоном] Денікіним, дійшла до
повної внутрішньої політичної та економічної руїни, а в закордонній політиці не
здобула ніякого успіху. Нашим міродайним чинникам не щастило при всіх їх
величезних зусиллях переконати инші держави щодо потреби визнання Української
Держави, хоч потребу і необхідність такого визнання аргументовано «правом
самоозначення» і за нашею слушною справою промовляли гуманітарні, правничі,
історичні, політичні і етнографічні мотиви. Міжнародне положення держави вирішує
сила внутрішнього її становища, а цеї сили не було в Українській Державі.
Польсько-румунський напрямок. Уряд Української Народної Республіки,
свідомий катастрофічного положення, що витворилось з неуспіху нашої армії на
фронті в листопаді 1919 року і переходом частини Уряду на територію Польщі, і
переконаний, що для врятування української державности треба принести певні
матеріяльні жертви, мусив зректись територіяльного максималізму і вибрати новий
шлях в закордонній політиці, який привів Українську Народну Республіку до
згоди з сусідніми державами - Польщею та Румунією. Правительству Української
Народної Республіки не лишалося нічого, як вибрати згоду і союз з однією з
сусідніх держав, Росією або Польщею - з однією з тих двох сил, без яких ми не
могли вийти з того становища, до якого нас привели події [19] 19-го року, - і воно
вибрало з важних причин порозуміння і союз з Польською Річчю Посполитою.
КАНЦЕЛЯРІЯ МІНІСТРА 41
Українсько-польські взаємовідносини
Переговори. В ціли осягнення порозуміння з Урядом Польської Річи
Посполитої український Уряд вислав до Варшави Надзвичайну дипльоматичну
Місію ще восени [19] 19-го року, однак переговори в міру того, як наше внутрішнє
становище слабло і стратегічні обставини гіршали - все прибирали чимраз більше
затяжний характер. Зворот у політичних переговорах наступив з моменту видання
нашою Місією від імени Уряду УНР політичної декларації від 2-го грудня 1919 року, в
якій зазначено умови польсько-українського порозуміння, що послужили основою
дальших переговорів, які довели остаточно до заключення Політичного Договору від
21-го квітня 1920 року, підписаного уповноваженими представниками обох республік
в м[істі] Варшаві.
Квітневий договір. На підставі цього договору Польська Річ Посполита,
признаючи право України на незалежне державне існування на території в межах
на північ, схід і південь, якщо ці межі будуть позначені договорами Української
Народної Республіки з її з тих сторін сусідами, визнала Директорію незалежної
Української Народної Республіки на чолі з Головним Отаманом п[аном] Симоном
Петлюрою за верховну владу нашої держави. Цим договором встановлено також
границі між Українською Народною Республікою і Польською Річчю
Посполитою. Обидві договірні сторони зобов’язались не заключати жодних
міжнародних умов, направлених супроти одного з контрагентів і в найблищій
майбутности заключити спеціяльні торговельні умови і Військову Конвенцію. Ця
остання була заключена уже 24-ого квітня, і вона означувала умови спільних
військових операцій. Всі вишеозначені акти стали реальним ґрунтом наших
відносин з сусідньою нам Польською Республікою і лягли в основу нашої
закордонної політики.
Значіння згоди. Польсько-Український союз лежав в площині і польських і
українських державних інтересів і обопільної корнети. Польська Республіка
збільшується на основі квітневого договору територіяльно коштом українських
етнографічних земель і входить в союз з Українською Державою та відтягає її від
можливого майбутнього союзу з Росією і таким чином значно ослаблює силу
російського імперіялізму. Польська Річ Посполита з’єднує собі союзника в
боротьбі з большовиками, що готовили їй рішучий удар, і находить на території
України необхідні їй хлібні продукти і вироби сільського господарства.
Українська Народна Республіка отримала на основі цього договору моральну
допомогу в формі визнання «де-юре» державної суверенности і реальну підтримку на
політичному, мілітарному і фінансовому полі з боку представника Антанти на Сході.
Після довгої і впертої боротьби з ворогами української державности, большовиками і
[Антоном] Денікіним Україна вперше знайшла союзника, війська якого разом з
42 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
переорганізованою і добре виеквіпованою нашою армією мали очистити українську
територію від ворожої окупації, допомогти в заведенню на ній ладу і спокою, якого
населення так дуже бажало. Українська Народна Республіка, до цього часу замкнена
ворожими сусідніми державами, розбила ціною цього договору бар’єр, що загорожував
їй дорогу в Західну Европу, і через Польщу, яка своїми культурними та економічними
цінностями і своїм географічним положенням є порогом до Европи, зблизалася до
західних держав, особливо до Франції, до якої Польща по традиції завжди близько
стояла і стоїть.
Уряд Української Народної Республіки сподівався, що за допомогою союзної
Польської Речі Посполитої антантські держави оцінять значіння української
державности при вирішуванню Східного питання, визнають суверенність
Української Держави і підтримають політику Уряду, яка так багато могла
причинитись до замирення близького Сходу, економічного його відродження і
встановлення політичної рівноваги.
Виходячи з розуміння всеї ваги і реальної вигоди Українсько-Польського союза,
що лежить в державних політичних і економічних та національних інтересах
українського і польського народів, я, принявши обов’язок керманича закордонної
політики УНР в кінці травня 1920 р[оку], продовжував вже намічену Урядом лінію
закордонної політики, випливаючу з суті політичного союзу, і також доложив і
докладаю всіх зусиль, щоби цю згоду і союз закріпити, вивести на шлях повної
взаємности та поглибити. Приступивши до ведення закордонної політики, я запевнив
польський Уряд окремою нотою, висланою в червні до Міністра закордонних справ
Польської Речі Посполитої, що доложу усіх старань, щоби поширити тісні, дружеські,
політичні зв’язки, які існують вже між нашими двома державами, рівнож і економічні
відносини, взаємокорисні для нашого спільного розвитку.
Виконання зобов’язань. Мушу зазначити, що за весь час моєї праці в сфері
закордонної політики - Уряд Української Народної Республіки виконував завжди
і при всяких обставинах лояльно взяті на себе зобов’язання, що випливають з
квітневого Політичного Договору, на ґрунті якого твердо стояв навіть у найтяжчі
хвилини, коли ворог був на передмістях столиці Польської Держави. Нема
найменших сумнівів, що коли б розвиток подій склався нам на користь і воєнне
щастя стало на нашому боці - всі ті сподівання, які Уряд Української Народної
Республіки покладав на союз з Польщею, були б здійснились, видно це було тоді,
коли Уряд був на своїй території і військові операції проходили успішно для
української армії.
Українська справа стала не тільки предметом живого інтересу та обміркування
в світовій пресі, як прихильній, так і ворожій, але і предметом нарад офіціяльних,
політичних і парляментарних кол всіх держав, особливо Англії та Франції. Ця
КАНЦЕЛЯРІЯ МІНІСТРА 43
остання пильно стежила за подіями на Україні і готовилась до вислання військової
Місії, яка допомогла би організації української армії і приїзд якої означав би
визнання «де-факто» Української Держави з боку Франції.
Але по короткому періоді військових успіхів наступила зміна воєнного щастя
на користь большовиків, які, скупчивши на території України велике число
війська, добре виекіпованого здобутою на денікінській армії зброєю, амуніцією і
одягом, вдарили на меншу по числу польську і українську армії і змусили її до
відвороту і виходу за Збруч. Через це Уряд Української Народної Республіки
перейшов разом з армією на територію Польщі. На цей раз пробування Уряду і
війська на території Польщі мало характер, зв’язаний тільки з військовими
операціями, і міжнародно-правного становища УНР не міняло. Скорим і впертим
натиском большовики примусили союзні армії відступити до лінії Вісли, Львова,
Дністра, героїчний відрух об’єднаної і міцної духом польської і української армій
стримав большовицький наступ і відкотив червону армію за етнографічні межі
Польщі. Необхідно зазначити, що українська армія, хоч залишила свою територію,
дотримувала весь час братерства зброї польським товаришам і з твердостю та
відомим мужеством обороняла союзну Річ Посполиту.
Хоч стратегічне становище польської армії кріпшало, все-таки було воно так
непевне, що польське військове командування вважало потрібним припинити
дальшу боротьбу з большовиками і приступити до переговорів про розмир, які і
мали початись. На розпочаття переговорів про розмир, а слідом за тим переговори
про мир з Совітською Росією вплинули негативно висліди переговорів польського
Президента Міністрів [^УІасІузІаМа] СгаЬзк’ого з представниками Антанти на
конференції в Спа і невідрадне становище, в якому наслідком цього опинилася
Польща. А відмова ширшої фінансової допомоги Польщі в Спа виходила з
побоювання Антанти, що Польща бере занадто великий імперіалістичний розмах.
Уряд Української Народної Республіки бачив ясно, що це тяжке політичне і
економічне становище, яке присилувало Польщу при невідрадних умовах вступити
в переговори з Совітською Росією, не дозволить її обстоювати належно права та
інтереси Української Народної Республіки як свойого союзника, а енергійне
заступництво української справи може поставити Польщу в безвихідне становище,
тим більше, що поміч Антанти виявилася замало активною.
Мінські переговори про розмир. Керуючись повним довір’ям до свойого
союзника та бажаючи по можности усунути труднощі, рішив Уряд Української
Народної Республіки, з зазначених причин, не настоювати на приняттю
безпосередньої участи Делегації Української Народної Республіки в перемирних
переговорах в Мінську. В переданій мною ноті від 30-го серпня м[инулого] р[оку]
Міністру закордонних справ Польської Речі Посполитої зазначено становище Уряду
Української Народної Республіки до переговорів про розмир в Мінську.
44 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
Бажаючи усунути труднощі, які могли б виявитися наслідком безпосередньої
співучасте представників Уряду Української Народної Республіки в переговорах
Уряду Польської Речі Посполитої з совітським Правительством Росії про
заключення розмиру та миру, та щоби не допустити до яких-небудь перепон в ході
зазначених переговорів, Уряд Української Народної Республіки рішив не
настоювати на своїй безпосередній співучасте в тих переговорах, глибоко
переконаний, що всі принципові та справедливі інтереси союзної держави будуть
Урядом Польської Речі Посполитої взяті під увагу і належно боронені. Уряд
Української Народної Республіки звернув також увагу польського Уряду на те, що по
певним відомостям російське совітське Правительство задумує вжити маневра, який
спрямований проти національної української самостійносте та її державного устрою і
впровадити як співучасника в переговорах про розмир і мир також большовицько-
окупаційну владу, яка видає себе за Уряд Української Радянської Республіки і на чолі
стоїть румунський емігрант [Християн] Раковський. Знаючи всі методи і маневри
большовицької дипльоматії, Уряд Української Народної Республіки мав поважні
підстави вважати всі ці відомості правдивими і тому звернувся до польського
Уряду, покликуючись на квітневий Політичний Договір, з проханням не признати
в ніякій формі співучасте представництва Української Соціялістичної Радянської
Республіки в розмирних та мирових переговорах.
Офіціяльної відповіди на ту ноту Урядом Української Народної Республіки не
отримано, і, як вияснилося із ходу переговорів в Мінську, польська Делегація не
виявила відносно цього питання відповідної енергії та послідовносте. Щоби,
одначе, по можносте піти назустріч нашим домаганням, польська Делегація
використала момент обосторонньої провірки уповноважень, та зложила заяву, що
відношення Правительства Совітської Росії до Української Соціялістичної
Радянської Республіки не є для неї ясним, тим більше, що, на її думку, Українська
Радянська Республіка являється складовою частю Совітської Росії. Це спонукало
[Георгія] Чичеріна до зложення заяви, що «Українська Радянська Республіка не є
частиною Російської. Навіть тоді, коли федеративний зв’язок усталиться точно,
існувати будуть між обома Республіками лише тісні взаємини при захованню
самостійності обох держав».
Стратегичні успіхи польських і українських військ на фронті під час
переговорів в Мінську зміцнили політичне становище Польської Речі Посполитої.
Польський Уряд зажадав перенесення місця переговорів з совітської території на
невтральне місце, себто до Риги. Про прийняття Польщею умов, поставлених їй
Совітською Росією, якої внутрішнє положення ставало в міру розгрому большо-
вицьких армій на фронті дуже скрутне і майже катастрофічне, не могло бути і мови.
Правительство Української Народної Республіки могло при такому сприятливому
КАНЦЕЛЯРІЯ МІНІСТРА 45
ходові подій одмовитися од присутности своєї Делегації на розмирних пере-
говорах і зажадало, за посередництвом польського Правительства, участи Делегації
Української Народної Республіки в цих переговорах як рівноправної сторони.
В ноті, переданій польському Урядові головою української дипльоматичної
Місії в Польській Речі Посполитій, вказав Уряд Української Народної Республіки
на шкідливість відсутности української Делегації в перемирних та мирових
переговорах в Ризі, що загрожувало найбільш життьовим інтересам Української
Держави, та рішучо обстоював допущення своєї делегації до цих переговорів. Уряд
Української Народної Республіки мав надію, що польський Уряд, який заняв
наслідком стратегічних побід на фронті диктуюче становище, зробить енергійні заходи
для корисного вирішення піднятого питання.
Відповідно нашим намаганням польський Уряд віднісся до совітського Уряду
з пропозицією допущення нашої Делегації до переговорів в Ризі. Як можна було
сподіватись, відповідь [Георгія] Чичеріна була не лише негативна, але
вистилізована в тоні невідомім в звичайній дипльоматичній переписці. Цьому
становищу Правительства Совітської Росії український Уряд не надавав великого
значіння з огляду на те, що мілітарне становище Польщі було стільки сильне, що
забезпечувало їй повну свободу ставленню умов миру та перемир’я переможеному
противникові - Совітській Росії - що положення російського совітського Уряду,
викликане програною війною, було дуже невідрадне, як також з огляду на ті
позитивні сліди конференції дипльоматичного представництва Української
Народної Республіки з представниками польського Уряду, які велись тоді саме в
Варшаві. Наш Уряд мав підстави сподіватись, що польська мирова Делегація в
повному розумінні високої ваги і обосторонньої цінности польсько-українського
договору від 21-го квітня 1920 року доложить з свойого боку при мирових
переговорах з Росією належних трудів і старань не лиш в напрямі охорони прав та
інтересів Української Народної Республіки як свого союзника, але по можности
також і придбання для неї відповідних політичних користей.
Уряд Української Народної Республіки, виходячи з такого погляду про союзні
відносини і допускаючи можливість, що переговори про розмир, які велись в
Мінську, а опісля в Ризі, можуть потягнути за собою і мирові переговори між
Польською Річу Посполитою і російським совітським Урядом, вважав потрібним
подати польському Уряду ще в місяці серпні меморандум, в якому просив приняти
на увагу в можливих мирових переговорах і думки та погляди на відносини між
Українською Народною Республікою і Совітською Росією.
Переговори про розмир в Ризі. Спираючись на запевнення з боку відпові-
дальних польських чинників, даних нашому дипльоматичному представництву,
46 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
про майбутню підтримку української справи в розмирних і мирових переговорах в
Ризі, Уряд Української Народної Республіки вислав на ці переговори мирову
Делегацію Української Народньої Республіки з сенатором [Сергієм] Шелухиним
на чолі в тій думці, що оскільки виявиться виключеним безпосередня участь нашої
делегації в переговорах, то посередній, себто в злуці з польською Делегацією,
нічого не буде стояти на перешкоді. І коли би польська позиція твердо стала на
домаганню участи в переговорах і нашого Уряду, совітські представники змушені
були б на це пристати, то було дано Делегації відповідні уповноваження.
Однак сподівання Уряду УНР не оправдались. Зараз на початку розмирних
переговорів в Ризі заступник голови польської мирової Делегації [Ьеоп]
^Уахі1е\¥5кі заявив одверто нашому представникові в Ризі, що «про допущення
української Делегації на мирові переговори не може бути і мови». Ця заява, а
також неопротестування п[аном] [|ап’ом] ОфД’им уповноважень представлених
совітською Делегацією також і від імени Української Совітської Соціалістичної
Республіки і неясність польської декларації в справах спільних кордонів з Росією -
все це примусило мирову Делегацію Української Народної Республіки віднестись
до поставлення української справи на мировій конференції через польську
Делегацію з певним застереженням.
Не беручи безпосередньої участи в мирових переговорах, роля нашої Делегації
обмежилася тільки на пильному слідкуванню за розвитком подій, на веденню
роботи в напрямку якнайширшого піднесення української справи в пресі,
доводячи неможливість мати спокій на Сході Европи через поминення на кон-
ференції Української Народної Республіки і на зложенню протесту перед
польською Делегацією проти способу трактування української справи при
переговорах. Здавалось, що остаточне відношення і тактика польської Делегації
вияснилися з моментом, коли голова польської Делегації заявив нашій офіціяльній
особі, що польська Делегація і надалі стоїть на основах, зазначених у попередньому
порозумінню з Урядом УНР, але - щоб не розбивати з першого дня переговорів,
польська Делегація - з тактичних причин - прийняла совітські мандати з
позначенням УССР - не піднімаючи поки що з цього приводу протесту; та це
вважається справою тільки титулатури, яку в потрібний момент можна буде
відповідно поставити. З свого боку, польська Делегація предложила
уповноваження для переговорів тільки з РСФСР, які були приняті без застережень
також російською Делегацією. Польська Делегація свідомо не вживає ні в дебатах,
ні в деклараціях, ні загалом у документах УССР, але тільки РСФСР - як навпаки,
російська Делегація демонстративно вживає обох назв спільно. Певний момент,
коли справа дійде до формулування пункту договору, де зазначатимуться договорні
сторони, польська Делегація на підставі своїх уповноважень опротестує УССР як
КАНЦЕЛЯРІЯ МІНІСТРА 47
контрагента. Отже, по словам п[ана] Цап’а] Офзк’ого, юридичне визнання УССР
не мало наступити. Ця заява покривалася приблизно з інформаціями, які
Міністерство закордонних справ отримало від Надзвичайної дипломатичної
Місії УНР в Речі Посполитій Польській, котрі Міністерство з свого боку передало
мировій Делегації УНР як інструкцію.
Одначе заява Цап’а] Пфзк’ого не відповідала дійсности, бо вже 5-го жовтня
голови мирових делегацій підписали протокол, у якому говориться, що вони
постановили: підписати договір про перемир’я і прелімінарні умови розмиру між
Польщею з одної, а Росією і Україною з другої сторони, не пізніше п’ятниці 8-го
жовтня. Передбачаючи тяжкі для Української Народної Республіки наслідки цього
акту, наша мирова Делегація старалась 5-го жовтня побачитись з головою польської
мирової Делегації Цап’ ом] Пфхкі’м - що 7-го жовтня і наступило. В цьому
побаченні з української сторони взяла участь мирова Делегація з паном С[ергієм]
Шелухиним на чолі. На цій конференції вияснилось також неприхильне
становище польської Делегації в справі оборони інтересів союзної держави; п[ан]
Цап] Цфхкі заявив, що українське військо в цей час вже на своїй території і Уряд
УНР мусить сам подбати про розвиток своїх сил. Вияснивши в той спосіб
ситуацію, було ясним, що приступлення польської Делегації до переговорів з
делегаціями Совітської Росії і т[ак] зв[аної] Радянської України як рівноправними
сторонами - являлось визнанням «де-факто» інсценованого Москвою Уряду
Радянської України.
Тому наша Делегація внесла на руки голови польської Делегації ноту з
протестом проти вступлення польської Делегації як репрезентації союзного
Українській Народній Республіці Уряду у мирові переговори з Правительством
Радянської України. В ноті зазначено, що законним Урядом України являється
лиш цей Уряд, який відповідно законові від 28-го січня 1919 року отримав свою
владу від народного Трудового Конгресу і має своє правне представництво в
Варшаві. В ноті вказано дальше на те, що наведений вчинок польської Делегації
загрожує шкідливими наслідками Україні, яка у переговорах участи не бере.
Совітський Уряд Росії послугується віддавна впровадженням на політичну арену
ріжнородних фіктивних урядів. Вистарчить пригадати такі фіктивні совітські уряди
Естонії, Латвії, Литви а навіть Польщі. В даному випадкові, коли вся Україна
горить боротьбою проти большовизму, Уряд Совітської Росії, аби добитися своєї
цілі - поневолення України - утворив фікцію українського совітського Уряду і
впровадив його для переговорів у Ризі, щоби осягнути цим способом визнання
його від Польської Речі Посполитої як одної з держав Антанти. Це, розуміється,
додає нової сили большовизму, завдає великих труднощів законному Урядові
Української Народної Республіки і загрожує не тільки Україні, але і Польщі і цілій
48 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
культурній Европі. В кінці зазначено, що всі акти вирішення визнання і постанови
мирової конференції, доконані без співучасти Правительства УНР, воно вважатиме
для себе необов’язковими. Цю ноту передано польській Делегації, а також усім
чужоземним представникам в Латвії.
Крім цього, коли на 4-му засіданню Ради уповноважених держав
Прибалтійського союзу в Ризі - польський Посол заявив, що польською
Делегацією не нарушено польсько-українського договору, наш представник зложив
заяву, що приступивши польська Делегація до мирових переговорів з фіктивним
урядом т[ак] зв[аної] Радянської України як рівноправним контрагентом, договір з
Українською Народною Республікою цим самим порушила. На цьому самому
засіданню подано з боку нашого представництва слідуючу декларацію для внесення в
протокол: «Договором від 21-го квітня 1920 року польський Уряд зобов’язався не
заключати жодних міжнародних умов, направлених проти Української Народної
Республіки, тому визнання совітського українського Уряду, який єсть емісаром
російського Уряду на Україні як противовіс Уряду УНР, є порушення договору».
Не вважаючи на всі ці заяви відпоручників Уряду УНР, мимо Політичного
Договору від 21-го квітня 1920 і Військової Конвенції від 24-го квітня 1920,
заключених між Польщею і Україною - з хвилею, коли польська мирова Делегація
в Ризі погодилася на Уряд т[ак] зв[аної] Радянської України як другого
контрагента, а українське питання зручно обходилося та не ставилося на чергу дня,
нічого не стояло на перешкоді прискореному темпу мирових переговорів, які в
дійсности дня 12-го жовтня 1920 покінчили ся підписанням прелімінарних умов
про мир і перемир’я між Польською Річчю Посполитою з одного та Совітською
Росією і Совітською Україною - з другого боку.
Заключення військового перемир’я і мирові прелімінари. На підставі
військового перемир’я мала припинитись воєнна акція на фронті між обома
воєнними сторонами дня 18-го жовтня о 12 год[ині] вночі. Від цього моменту мали
відбуватися рухи польських і совітських військ до меж, означених в мирових
прелімінарах, після умовленого в договорі про розмир способу і речинця, без бою.
Ратифікація договору про мирові переговори мала наступити до 15 днів після
його підписання, себто до 28-го жовтня, а виміна ратифікаційних грамот в 6 днів
після упливу речинця, передбаченого для ратифікації, значить - найпізнійше до 3-
го листопаду. Якщо в цих речинцях ратифікується мирові прелімінари,
виміняються відповідні ратифікаційні грамоти і спишуться відповідні протоколи,
тоді після постанов договору про мирові прелімінари і перемир’я - обидва війська
мають зайняти призначені їм позиції і сторони обов’язані почати переговори про
заключення остаточного миру.
КАНЦЕЛЯРІЯ МІНІСТРА 49
Так і сталося. Розмир і мирові прелімінари з обох сторін ратифіковано;
обмінялися відповідними грамотами в Лібаві і розпочато переговори про
заключення остаточного миру, які ведуться ще й зараз.
Наслідки заключення прелімінарів перемир’я і миру:
1) Загальні. Наслідки заключення згаданого договору взагалі, а для УНР
зосібна - ясні, а власне:
Несподіване заключення Ризького договору викликало не у всіх політичних
кругах Европи однакові почуття. Коли малі держави, що повстали на території
б[увшої] Російської імперії, які стояли вже в певних зносинах з совітами, були в
певній мірі вдоволені з цього договору, сподіваючись миру на Сході, то більші
держави дивились на ці переговори иншими очима і в пресі одверто зазначували
своє незадоволення. Навіть Франція, союзниця Польщі, не могла цього сховати,
тим більше, що знала, з одного боку з хвилею договору - [Петро] Врангель
загрожений, котрого вона визнала і підпирала, і що з другого боку - наступило
фактичне визнання Совітської Росії Польщею як одним із членів Союза Народів, а
це не лежало в концепції політики Франції на Сході. Німеччина знов
занепокоїлася, бо вона бачила ясно, що по заключенню остаточного договору
повинно наступити зміцнення як політичного, так економічно-фінансового
становища Польщі, а це не лежить в інтересі Німеччини.
2) Аля Польщі. Щодо Польщі, то наслідки виявились в припиненню війни,
якою Польська армія була перемучена і якою спричинилось тяжке фінансово-
економічне становище. Польща згаданим договором з’єднала прилучення до своєї
держави великих непольських територій і, використовуючи тяжке внутрішнє
становище Совітської Росії, сподівалась примусити її до великих і послідовно
тяжких зобов’язань у свою користь.
3) Аля большовиків. Большовики заключили мир саме з тим, щоби його в
дійсности не виконати. Відомо, що за весь час свойого існування російський
совітський Уряд у важкій для себе хвилині не уступав з свого боку обдумано навіть
перед найбільшими жертвами для використання моменту передишки, для
розгромлення мілітарно слабшого противника, щоб опісля звернутися проти свого
контрагента, який заключенням перемир’я дав совітському Урядові змогу
переорганізувати, поповнити і скріпити свої військові сили.
Наслідки договорів для України:
а) Політичні. Розмирний договір і мирові прелімінарїї завдали тяжкого удару
Українсько-Польському союзові. Через заключення цих договорів і логічно з цього
випливаючого нав’язання Польщею правних взаємовідносин із самозванним
харківським Урядом порушено права і інтереси Української Народньої
Республіки, що без сумніву не може бути корисним для інтересів Польської
5 О АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
Держави. Фіктивний Уряд Радянської України не являється нічим иншим, як лиш
встановленою центральним російським Урядом окупаційною владою, отже,
чинником, який не має ніякого права називати себе суверенним Урядом України.
Через заключення ризьких договорів з правительством Радянської України Уряд
Польської Речі Посполитої зайняв становище, яке стоїть в суперечности з
постановами квітневого Політичного Договору, що в першій статті зазначеного
договору польський Уряд визнає законним Урядом України, Уряд Української
Народної Республіки, а в 4-ій статті того ж таки договору зобов’язується не заключати
ніяких договорів, направлених проти державних інтересів Української Народної
Республіки. Визнання на певній державній території одного Уряду законним і
суверенним виключає переговори з якою-небудь иншою організацією, що
присвоює собі право до тієїж території.
Друга стаття мирових прелімінарів, яка зобов’язує Уряд Польської Речі
Посполитої не підтримувати військових акцій проти другого контрагента,
позбавляє Польщу можливостивиконання всіх політичних і військових
зобов’язань, які вона приняла перед Українською Народною Республікою. Щоби
не допустити до хибного толкування становища Польської Речі Посполитої, Уряд
Української Народної Республіки в ноті від 20-го жовтня 1920 року, переданій
мною польському Уряду через Міністра закордонних справ, дозволив собі
звернути увагу союзного Уряду на факт нарушення квітневого Політичного
Договору і висловив побажання, щоб Уряд Польської Речі Посполитої зложив
перед приступленням до переговорів в справі тривкого миру з Совітською Росією,
заяву, яка вповні відповідала б постановам Політичної Конвенції від 21-го квітня
та військової конвенції від 24-го квітня 1920 року.
Наслідком сеї заяви Уряду Української Народної Республіки нашим
варшавським представництвом було вияснено в компетентних урядових кругах, що
зміна, викликана Ризьким прелімінарним договором, буде торкатись тільки
формального боку зобов’язання Польської Речі-Посполитої перед нашим Урядом,
прийнятого військовою конвенцією від 24-го квітня м[инулого] р[оку]. В основі
приязне і доброзичливе відношення Польщі до Уряду Української Народної
Республіки залишається не зміненим і надалі. На думку польського Уряду і згідно
заяви польського Міністра закордонних справ в соймовій комісії, Політичний
Договір з нашим Урядом не тратить цілком своєї законної сили, він єсть
обов’язковим для польського Уряду і через те його повинен польський Уряд
виконати.
Становище Польщі до України по договорі. Визнання радянського Уряду на
Україні створило того рода ситуацію, що на одній території існують два Уряди,
визнані Польщею. Вирішення питання, який із тих двох урядів має залишитись,
КАНЦЕЛЯРІЯ МІНІСТРА 51
являється ніби внутрішньою справою України. Відношення польського Уряду до
нашого Уряду в основі повинно бути прихильне, тимчасом як те відношення до
недавно визнаного радянського Уряду - це тільки відношення до пунктів прелімі-
нарного договору, якого стилізація допускає широку інтерпретацію. Офіціяльні
відношення поміж обома союзними урядами мали бути не змінені і надальше.
Аоля Аоговору 21 квітня. Польський Уряд через свойого Міністра
закордонних справ зробив заяву нашому представникові в Варшаві, що Польща
вважає Польсько-Український договір від 21-го квітня для себе обов’язковим і для
утримання союзних і приязних відносин і після заключення тривкого миру з
Росією повинно бути у мировому договорі ясно і недвозначно зазначено це
становище Польщі. Рівночасно при цьому признав польський Уряд, що
Українська Народна Республіка совісно виконала свої союзні обов’язки. Таю були
політичні наслідки заключення Ризького договору і так представлялись відносини між
обома республіками. Але далеко тяжчі наслідки викликало заключення договору про
розмир і мирових прелімінарів на військовому і стратегічному становищі Української
Народної Республіки;
б) Стратегічні. Заключення і підписання ризьких розмирних прелімінарій між
Річчю Посполитою Польською і Урядом Російської Совітської Федеративної
Республіки дало нагоду командуванню совітської армії звернути увагу на двох
останніх для неї політично грізних ворогів, а саме проти армії УНР і військових
частин генерала [Петра] Врангеля. Використовуючи фактичний розмир на лінії
польських і українських військ, совітське командування перекинуло свої головні
військові сили проти армії [Петра] Врангеля і, розбивши її, вдарило на лівім крилі
свого фронту на українське військо, саме в тому часі, коли це останнє закінчувало
свою реорганізацію і готовилось до поведення рішучого наступу проти совітських
військ. Українські фронтові частини, перетомлені постійними боями останніх
часів, не забезпечувані як слід технічними засобами, зброєю та головно амуніцією і
набоями, мусили, із-за великої переваги ворога і відсутности відповідної сили
потрібних резервів на тому відтинку фронту, відступити.
Відхід польських військ до розмиром встановленої демаркаційної лінії
відкрив ліве крило української армії і уможливив совітським військам повести
сильний наступ переважаючими силами на всій лінії українського фронту. Через те
українське військо, згідно наказу і по плану свого верховного командування, при
завзятих боях і великих втратах, викликаних головно недостатком амуніції, було
приневолене відступити поза лінію Збруча. Головною причиною військової невдачі
української армії була недостача зброї і амуніції, до постачання якої Уряд Польської
Речі Посполитої, як союзний Українській Народній Республіці, по думці Політичної
та Військової Умови від 21-го квітня зглядно 24-го квітня 1920 був зобов’язаний.
5 2 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
Теперішнє положення Уряду Української Народної Республіки та його Армії
являється нічим иншим, як дальшим наслідком заключення прелімінарної умові о мир
та розмир в Ризі, наслідком принятих зобов’язань, які стоять в різкій суперечности з
постановами Польсько-Українського договору. На всі негативні сторони та наслідки
договору Речі Посполитої Польської з Совітською Росією Уряд Української Народної
Республіки дозволяв собі своєчасно як через свою мирову Делегацію в Ризі і дипльо-
матичне представництво в Варшаві, а також і відповідними нотами та меморандумами
звертати увагу Високого Уряду Польської Речі Посполитої. На жаль, дружні
перестороги Уряду УНР не осягнули бажаних наслідків.
Після заключення Ризького договору Уряд Української Народної Республіки,
фактично оставлений своїм власним силам і глибоко заведений в своїх оправданих
надіях на політичну і військову підтримку, все-таки вважав своїм обов’язком вірно і
точно виконувати зобов’язання, які накладав на него союзний договір з Польською
РіччюПосполитою. Від часу заключення зазначеного Польсько-Українського
договору напрямок закордонної політики Уряду Української Народної Республіки
йшов все по лінії начеркненій союзним договором. Закордонні представництва
Української Народної Республіки отримали вказівки і інструкції координувати
свою працю з діяльністю польського дипльоматичного представництва і іти
шляхом взаємної допомоги.
Відношення українського і польського громадянства до союзу. Українське
громадянство, що гуртовалось під стягом Української Народної Республіки, і
українська преса старались, помимо часами дійсно важких обставин і моментів,
співділати в напрямі зміцнення і поглиблення ідеї Польсько-Української згоди і
союзу як серед українського народа, так і в українській армії.
Згадавши про щире і лояльне відношення українського громадянства і преси
до ідеї союзу, я не можу не згадати і про таке ж відношення польського
громадянства і преси. Факт заключення Політичного Договору викликав в деяких
кругах, які недоцінювали значіння Польсько-Українського порозуміння для
державних інтересів самої Польщі, негативне а навіть вороже становище. Це
неприхильне відношення поширилось відтак особливо після початку переговорів в
Мінську і Ризі на ширші круги польського громадянства і польської преси. В тому
часі помічено в польській пресі, навіть в півофіціяльних польських органах,
відомости і статті, що виступали проти Уряду Української Народної Республіки і
проти армії, яку обвинувачували в погромах та инших злочинних ексцесах. Виступи
польської преси своїми тенденційними замітками про деякі події, що виникли в
зв’язку з військовими операціями обох союзних армій, старались негативно вплинути
на приязні відносини між урядами обох союзних республік. Рівночасно з тим замічено
і подібні неприхильні замітки з боку деяких офіційних органів Уряду Польської Речі
КАНЦЕЛЯРІЯ МІНІСТРА 53
Посполитої. Навіть Польське телеграфне агентство, користуючись нагодою
відвідувань Східної Галичини відповідальними особами Уряду Польської Речі
Посполитої, старалось своїми виступами на кожному кроці дискредитувати
Правительство УНР і командування її армії в очах польського громадянства і
тенденційними повідомленнями підірвати у обох союзних народів взаємне довір’я та
віру в зреалізований польсько-українського договору. Уряд Української Народної
Республіки не міг не звернути на цей сумний прояв належної уваги і не протестувати
проти подібного відношення до нашого Уряду і армії, яка захищала хоробро своїми
грудьми не тільки свою, але і Польську Державу перед большовицькою руїною.
Уряд УНР в переданій мною ноті протесту польському Уряду на руки
польського Міністра закордонних справ від 11-го жовтня звернув увагу союзного
Правительства на неслушність і несправедливість обвинувачень і на ті шкідливі
наслідки того осуду, які вони чинили не тільки державним і національним
інтересам України, але також і Польщі, якої політичні і військові справи
трактувались чужою пресою у взаємному Польсько-Українському зв’язку. Уряд
УНР висказав побажання, щоби союзний Уряд вжив заходів проти ворожої агітації
і зробив певний вплив на ті круги польського громадянства, які в своїй
короткозорости не добачали і не добачають справжньої ціни в теперішньости і на
майбутнє Польсько-Українського союзу, який був осягнений тяжкими зусиллями і
жертвами обох союзних Урядів і який має міцні підстави в життьових інтересах
обох народів. Зазначену ноту-протест передав представник УНР польському
Міністрові закордонних справ, який під час особистого з ним побачення зложив
заяву, що польський Уряд не поділяє думок преси і все з повного лоброзичливостю
і приязню відноситься до Української Народної Республіки, як свого союзника.
Торговельний договір. Уряд Української Народної Республіки, не вважаючи
на це відношення деяких кругів польського громадянства і преси і не вважаючи на
те, що заключенням Ризького договору фактично анульовано квітневий Політич-
ний Договір, що Польською Річчю Посполитою не дотримано зобов’язань, випли-
ваючих з цього договору, заключив вже після Ризького прелімінарного договору
від 12 жовтня з Урядом Польської Речі Посполитої Торговельний Договір 17-го
жовтня м[инулого] р[оку], який подиктований спільними економічними інтере-
сами обох сторін, дає Польщі і Україні великі і цінні економічні привілеї. І в перші
ж дні після заключення цього договору Уряд УНР, маючи ще тоді значну
територію, приступив до його непорушного виконання, не дивлячись на тяжкі
воєнні обставини і катастрофічне становище транспорту, даючи змогу польському
Урядові щасливо полагоджувати внутрішню продовольчу тяжку ситуацію. Останні
події і невдачі на фронті припинили на деякий час дальшу реалізацію
Торговельного Договору, а навіть і змінили його дату.
54 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
Демісія Міністра закордонних справ. Помимо всіх зусиль і старань, які Уряд
Української Народної Республіки зробив в напрямі здійснення, зміцнення і
поглиблення Польсько-Українського союзу, все-таки не осягнув позитивних
наслідків. Ратифікація прелімінарів мирного договору між Совітською Росією і
Польщею спричинювала для Української Народної Республіки важкі консеквенції.
В факті признання уряду [Християна] Раковського на території Української Народної
Республіки, переведення Уряду УНР на становище приватної організації, ворожої
державам, з якими Польща закладає тривкий мир, в факті зламання квітневого
договору від 21-го квітня м[инулого] р[оку] і порушення основ Польсько-
Українського союзу - і в тому, що дальша фактична допомога Українській Народній
Республіці з боку Польщі і відносини між обома республіками не можуть бути
скеровані по шляху взаємної рівноваги і справжньої незалежности Української
Народної Республіки, зарисовується і невдача нашої закордонної політики. З огляду
на те я, як керманич і виконавець закордонної політики Української Народної
Республіки, був примушений дня 7-го листопаду м[инулого] р[оку] внести голові
Ради Міністрів прохання про демісію.
Становище Уряду і Армії на польській території. З моментом відступу
української армії за лінію Збруча Уряд Української Народної Республіки був
примушений залишити також свою територію і перейти на землю союзної
держави. Відповідно союзові Польської Речі Посполитої і Української Народної
Республіки, посвяченому спільно пролитою кров’ю українських і польських героїв
в боротьбі зі спільним ворогом, Уряд УНР мав право надіятись, що на союзній
території найде увагу, охорону та підтримку з боку польського Уряду, яка так дуже
потрібна для збереження і переорганізування армії і приготовання державного
апарату на майбутню близьку діяльність на території України, і в цьому напрямкові
надії Уряду не дуже оправдались. Частину армії, що перейшла на польську
територію, інтерновано і роззброєно, а Уряд та державний апарат переведено на
становище приватних людей. До цих вчинків примусили польський Уряд ті
зобов’язання, які взяв на себе в мирових прелімінарах в Ризі. З огляду на
відсутність остаточної матеріяльної підтримки робота Уряду по виконанню
намічених ним завдань і по реорганізації армії потрапляє на великі перешкоди.
Це тяжке і невідрадне становище, в якому опинився Уряд на території
Польщі, з’ясовано в окремому меморандумі, який був переданий мною від імени
нашого Уряду дня 5-го грудня польському Міністру закордонних справ. В цьому
меморандумі звернено увагу союзному Урядові на тяжкі умови побуту Уряду УНР
на його території, які можуть допровадити Уряд УНР до повної ліквідації як
суверенного державного організму і позбавити зовсім боєздатности інтернованої
армії. В цьому меморандумі Уряд Української Народної Республіки висказав
КАНЦЕЛЯРІЯ МІНІСТРА 55
сумнів щодо щирости Совітської Росії довести переговори в Ризі до заключення
договору про тривкий мир з Польщею. Большовики використовують час ризьких
переговорів для поліпшення свого внутрішнього становища і реорганізації армії, щоби
в недалекій майбутности напасти на Польщу, яка зараз являється бар’єром для
спинення комуністичної пропаганди і підняття соціальної революції на Заході
Европи. В тому випадкові армія, що стратить свою боєздатність, не тільки не буде в силі
допомогти польській армії, але серед української армії і людности взагалі буде підірвана
віра, що Польська Держава являється дійсно вірним і доброзичливим Українській
Народній Республіці союзником. Уряд УНР сподівається, що польське Правительство,
розуміючи вагу обопільного дотримання союзних обов’язків і керуючись постановами
обох договорів з Українською Народною Республікою, зробить в справі співжиття обох
союзних держав все можливе, щоби не поставити Уряду УНР і його армії в безвихідне
становище і тим самим змусити Уряд звернутись в його дальшій боротьбі з
большовицьким імперіалізмом до других держав про захист і підмогу в цьому
тимчасовому критичному для Української Народної Республіки моменті. Треба
вважати цей тяжкий момент тільки тимчасовим, бо всі ми переконані твердо в
тому, що большовицький устрій не відповідає ні в якому разі волі українського
народа і що він не втримається на майбутнє на території України.
Уряд Української Народної Республіки буде рішучо провадити далі аж до
побідного кінця боротьбу за свободу і незалежність своєї Батьківщини без огляду
на те, чи держави окажуть чи не окажуть в сучасному тяжкому моменті так дуже
потрібну допомогу.
Небезпечна ситуація під покровом миру. Але ж в інтересі всіх держав і народів
виступити проти тої страшної небезпеки, що насувається зі Сходу в формі
большовизму і грозить руїною культурного, політичного та економічного життя.
Большовизм - це елемент, що нищить цивілізацію і повертає культуру до
первобутного ступня. Кожний Уряд, якому дорога культура і поступ - політичний і
економічний розвиток рідного народу - повинен стати в ряди борців проти
воюючого большовизму, який зараз приготовляється і зміцняється, щоби з цілою
силою вдарити на Европу і запалити її вогнем комуністичної революції. Коли саме
тепер припинились воєнні операції большовиків і коли навіть такий стан потриває
ще якийсь час - то це не значить, що большовики одмовилися від переведення в
дійсність своїх ідей, а вказує на те тілько, що вони використовують час передишки
на те, щоби закріпитись на зайнятих позиціях, набрати внутрішньої сили і
приготовитись до виконання своїх завдань способом огня і меча і шляхом
найенергічнійшої пропаганди.
Большовизм мусить бути активним і агресивним, бо в ньому його життя, сила і
розмах. Большовики не потерплять демократичного державного устрою сусідніх
5 6 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
республік і перший удар будуть старатись нанести Польщі і Румунії. Польський
нарід, перемучений довгою і тяжкою війною і діткнений невідрадним економічно-
фінансовим становищем, бажає миру і спокою, щоби віддати свої сили на зміцнення і
розвиток культурного, політичного і економічного положення. Тому польський Уряд,
ідучи за волею свого народа, прикладає усіх зусиль, щоби закінчити з Совітською
Росією воєнний стан і заключити мировий договір.
Застій в мирових переговорах. Однак переговори про тривкий мир, що ведуться
зараз в Ризі, становлять з природи речі один з найважнійших предметів
заінтересовання як польської, так і української суспільности, бо вони вирішають
питання миру і війни. Відповідно заявам офіціяльних осіб, мирові переговори нахо-
дяться на гладкому шляху і доведуть в скорому часі до заключення мирового договору.
Але дійсність показує, що перспективи на заключення миру ще дуже далекі. Мирові
переговори прийшли в період стаґнацїї. Останні відомости вказують на те, що
мирові переговори відкладаються з дня на день і проволікаються по вині
большовицької Делегації, яка про людське око мало не в кожній справі зноситься з
Москвою і запитує про погляд совітського Уряду на всі обговорювані справи.
Найбільші трудности в переговорах під сучасний мент викликають питання
звороту золота і залізничного табору. Польська Делегація домагається видачі 500
паротягів або еквіваленту за них у золоті. Большовицька Делегація погоджується на
триста, але застерігає собі спосіб заплати за них. Щодо звороту золота, яке припадає
Польщі як пай з поділу золотого запасу б[увшої] царської імперії, польська Делегація
домагається суми 85 мільйонів в золоті. Совітська Росія погоджується лише на
ЗО мільйонів і то не в золоті, а в формі концесій, доставок і т[ому] п[одібне]. Всі инші
питання відкладаються до вирішення питання про зворот золота. До цього часу з 50
статей, які мають складати акт мирного договору, складено ледво 4 чи 5 статей. Хоч
остаточне заключення постійного миру по всім даним ще досить далеко, то все-таки
серед українських урядових і громадянських кол повстає занепокоєння і певні
побоювання, як остаточно буде вирішена на Ризькій конференції справа Української
Народної Республіки.
Тому Уряд УНР в відповідній ноті від 21 січня біжучого року, переданій мною
польському Міністру закордонних справ, звернувся до польського Уряду з
проханням, щоби цей останній повідомив наш Уряд заздалегідь про своє становище,
яке займе УНР в переговорах в Ризі і про способи загарантовання прав та інтересів
нашої Республіки в можливому майбутньому мировому договорі з Совітською
Росією. Уряд Української Народньої Республіки ніколи не визнає і не може визнати
законної сили постанов мирового договору Польщі з совітами, що накладали би які-
небудь зобов’язання чи тягарі політичного та економічного характеру на український
КАНЦЕЛЯРІЯ МІНІСТРА 57
нарід, і про це своє становище повідомив польський Уряд через наше дипльоматичне
представництво в Варшаві.
Але, судячи по спішних військових приготуваннях Совітських Росії і України,
по скорій реорганізації червоної армії, і по скупченню великих сил військових на
демаркаційній польсько-російській лінії, і по тій силі пропаганди та агітації, яку
розвинули большовики на території сусідніх держав, - заключення постійного
миру досить сумнівне. Сам хід теперішніх ризьких переговорів так діаметрально
ріжний від минулих переговорів в Мінську і Ризі, повинен розвіяти великі надії на
можливість та скорість покінчення мирових переговорів.
Сучасне становище польсько-українських відносин. Але від того, власне, чим
покінчаться переговори в Ризі і в яку форму - війни чи миру - виллються в
найближчому майбутньому відносини большовиків до Европи взагалі, а до Польщі
зокрема, залежить і суть і характер польсько-українських відносин, перспектив
спільних акцій і виступів обох союзних республік в майбутньому.
Коли, отже, - з тої чи иншої причини, під тим чи иншим претекстом, буде
поновлена війна з большовиками, то в тому випадку очі Польської Речі
Посполитої в пошукуванню за союзниками будуть в першу чергу також звернені і в
сторону Української Народної Республіки. Тоді Польська РічПосполита повинна
буде заключити з УНР - як рівний з рівним - новий оборонний союз, опертий на
цілком ясних основах, між тим як все, що до цього часу було зроблено в тому
напрямкови, всі державні польсько-українські акти-умови політичного,
військового, фінансово-господарського і и[ншого] характеру будуть віддані
основній ревізії. В цьому майбутньому союзові будуть передбачені і відповідно
загарантовані всі вимоги та обопільні зобов’язання обох контрагентів, на певних,
як цього вимагає міждержавне і міжнародне становище обох республік, принципах.
В разі війни з большовиками Українській Народній Республіці забезпечена з боку
Польщі всяка матеріяльна допомога (військова поміч, фінансування і ин[ше]).
Польська армія не спиниться, в випадку успішної боротьби, в свойому
майбутньому поході проти большовиків в півдорозі, як це було в часі останньої
польсько-української офензиви в минулому році; вона допоможе союзній армії
УНР остаточно звільнити територію Української Народної Республіки від
російських окупантів і закріпити державну владу УНР на всій Україні. Все це має
бути зроблено Польщею так в інтересах союзної їй УНР, як також не менше і в
інтересах Польської Речі Посполитої, для якої безпосереднє сусідство з Росією - як
те показали події останніх часів - являється весь час серйозною небезпекою.
Коли ж, з другого боку, ходом історичних подій в найблищій будучині всяка
військова офензивна акція з боку большовиків буде виключена, то Польща у
свойому відношенню до Української Народної Республіки дасть політично-
5 8 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
дипльоматичну підтримку УНР перед Европою, головно ж Францією, в тому
напрямкови, щоби ми в новому етапові нашої дальшої боротьби з большовизмом
дістали від Европи моральну (в формі визнання УНР), і матеріяльну поміч.
Польський Уряд дасть своїм дипльоматичним представництвам за кордоном
детальні інструкції, щоби вони розвинули якнайбільш інтенсивну акцію в справі
зазначеної допомоги для УНР з боку поодиноких держав Европи і всіми засобами
підтримали відповідні змагання Уряду УНР і його закордонних представників в
тому напрямкови.
При з’ясуванні деяких, зараз дуже актуальних, справ польсько-українських
взаємин, головно ж справи тимчасового фінансування УНР з боку Польщі,
реорганізації армії УНР і приведення її в стан повної боєздатности для майбутнього і
ин[ше], представники польського Уряду зазначили, що зараз на дальше фінансування,
видавання позичок, хоч би і в малих розмірах, не можна покладатись вже хоч би тому,
що на це не дозволяють державні фінанси Польщі; що ж торкається справ армії УНР, її
державного апарату, його праці і ин[ше], то Уряд Польської Речі Посполитої виходить
в тих справах із становища нашого фактичного інтернування і він, керуючись великим
симпатіями до справи державности УНР, може толерантно дивитись на
продовжування праці Уряду УНР над справою її державного будівництва на території
Польської Речі Посполитої.
Кінцеві міркування. Представляючи в коротких нарисах всі етапи польсько-
українських взаємовідносин, я мушу зазначити, що Польсько-Український союз
витримав тяжкий іспит. Уряд Української Народної Республіки, що перший дав
почин до припинення вікової ворожнечі між двома братніми народами і до
осягнення між ними порозуміння, яке вимагається в спільности національних і
державних інтересів і потребою взаємної допомоги та нерозлучного зв’язку для
забезпечення свойого існування, - доказав помимо дуже тяжких умов і проб, що
вміє щиро і вірно додержувати договорів, що мусить збільшити йому повагу і
довір’я не тільки польського Уряду і громадянства, але і других держав, з якими
бажає нав’язати дружні зносини. Тілько дружне співжиття і приязні відносини з
другими державами, особливо сусідніми, дадуть вільній від всякого імперіялізму
Українській Народній Республіці спроможність виконати своє міжнародне
завдання: бути огнищем справжнього демократизму серед народів Сходу і одною з
підстав нормального економічного розвитку всеї Европи. Тому одним з важних
завдань нашої закордонної політики було і є закріплення дальших дружніх
відносин з Польською РіччюПосполитою і встановлення найсерлечнігцих
відносин з нашим другим безпосереднім сусідом - Королівством Румунією.
КАНЦЕЛЯРІЯ МІНІСТРА 59
Українсько-румунські взаємовідносини
Характер закордонної політики УНР. Український нарід бажав і бажає жити з
усіма народами в мирі та спокою і всі свої духові і матеріяльні засоби посвятити
закріпленню своєї державности, культурному розвиткові та економічному
відродженню та добробутові країни. Уряд УНР веде, отже, свою закордонну
політику таку, яка відповідає державним і національним інтересам далеко від
всякої імперіалістичної закраски. Уряд УНР рівночасно з заходами нашої
закордонної політики в напрямі порозуміння з Польщею старався встановити
добросусідські і доброзичливі відносини з Королівством Румунії, яке завдяки
розумній і далекозорій політиці свойого Уряду осягнуло здійснення ідеї великої
Румунії - приєднавши до старого Королівства всі етнографічно-румунські землі.
Політика Румунії. Завдяки цьому, що Румунія займає таке географічне
положення, в якому стикались суперечні інтереси: експансивні змагання Росії, з
одної сторони, Туреччини і Австрії - з другої, Румунія змогла осягнути державну
суверенність, оборонитись від протекторату Російської імперії, а по європейській
війні приєднати Семигород, Буковину і Бессарабію, і инші з румунським
населенням области, і стати головним чинником сили на Сході Европи, значіння
якого щоразу більше зростає в міжнародній політиці. Здійснивши ідеал
національного об’єднання в одній великій державі, румунський Уряд провадить
мирну політику, закріпити внутрішнє становище і загоїти рани, нанесені
останньою війною.
Бессарабське питання. Одним з найважнійших питань, які ще остаточно не
вирішені румунським Урядом, є т[ак] зв[ана] проблема Бессарабії. Ця дуже багата і
плодородна країна (70% румунського населення) була частиною молдавського
господарства і зайнята була Росією в 1812 році. З причини програної кримської
війни Росія була примушена повернути частину цеї частини Румунії, але знову її
відзискала на берлінському Конгресі. Бессарабія стала, отже, символом російської
небезпеки, якої експансивна політика в напрямі Балканського півострова несла
грізну небезпеку такої ж самої долі і иншим румунським областям. Російська
революція і упадок могучої Російської імперії усунули цю страшну примару
російської небезпеки і дали можливість легким і мирним способом приєднати
Бессарабію до Румунії. Національний і самостійницький рух, який огорнув всі
народи б[увшої] царської імперії, виявився в Бессарабії в утворенню Народного
Зібрання («Наші Тагіі»), яке обняло управління країною. В 1918 році Наші Тагіі
ухвалив з’єднання Бессарабії з Румунією. Ухвала про прилучення Бессарабії до
Румунії затверджена була і декретом королівським, і постановою 1-го Парляменту
Великої Румунії.
60 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
Становище Росії ло бессарабської справи. Санкцію на прилучення Бессарабії
до Румунії отримала ця остання від великих держав в Лондоні м[инулого] р[оку]
якою Франція, Англія і Італія дали своє «ріасеї» без ніяких застережень, отже,
виключили всяке рішення з бокубудучої Росії і евентуальне переведення
референдума на території Бессарабії, якого домагались росіяне. Отже, спір про
Бессарабію, який тривав ціле століття, неначе скінчився в користь Румунії. Ні
Совітська Росія, ні ті російські організації, які претендують на заступництво Росії,
не погодились на приєднання такою дорогою Бессарабії до Румунії. Вистачить
пригадати відомий приказ ген[ерала] [Антона] Денікіна, виданий в часі заняття
Одеси і лінії Дністра, в якому наказує своїм військам «зараз» не занимати
Бессарабії, а очікувати полагодження бессарабської справи мирною дорогою. Із-за
справи Бессарабії Совітська Росія все ще находиться в стані війни з Румунією, яку
вона видала її прилученню Бессарабії, в формі воєнної декларації. Однак фактичної
війни большовики з Румунією не починали, а тільки висилали румунському
Урядові протести, ноти і мирні пропозиції.
Становище Уряду УНР в справі Бессарабії. В справі Бессарабії була
заінтересована і Українська Народна Республіка. Тим більше, що деякі повіти
Бесарабії цілком заселені українським народом. Бессарабія і була причиною, яка
кожної хвилі могла викликати спір і непорозуміння між обома республіками і яка
була перешкодою в нав’язанню щирих добросусідських відносин між ними. Події
[19] 19-го року, що привели Українську Народну Республіку до дуже тяжкого
внутрішнього і стратегічного становища, примусили Уряд Української Народної
Республіки виявити свою позицію в бессарабській справі. І всі ті причини, які
заставили Уряд УНР піти за всяку ціну на порозуміння з Польщею, привели нас до
встановлення прихильних відносин з Румунією через зложення декларації, в якій
Уряд Української Народної Республіки висказав безінтересовність в справі
Бессарабії, за моральну і активну допомогу з боку Румунії в боротьбі з
большовиками. Зазначена декларація сталась основою лояльних і доброзичливих
відносин між обома республіками і народом.
Відношення Румунії до УНР. Відношення Уряду і громадянства Румунії до
ідеї суверенности УНР, яка відсуває далеко від границь Румунії і заслонює її від
небезпеки грізного російського імперіялізму, зовсім прихильне. Існування
самостійної і незалежної Української Держави диктується, отже, життьовими
інтересами Румунського Королівства. Справа формального визнання Української
незалежної Держави була в Румунії уже декілька разів близькою до здійснення.
Наші державні змагання і героїчна боротьба, яку ми ведемо з російським
імперіялізмом без огляду, чи він під білим, чи червоним прапором, - рівно
грізного для інтересів Румунії, - стрічала завжди повне співчуття, симпатію та
КАНЦЕЛЯРІЯ МІНІСТРА 61
активну допомогу. Єдина і неділима царська імперія, проти відновлення якої
бореться український нарід, завжди була небезпекою для Румунської Держави і
ніколи не тішилась великою симпатією, тому і відродження її не являється
побажаним. Російські групи чи організації, що змагали до відбудови колишнього
царства, не мали в Румунії співчуття. Відновлення Росії в колишніх границях
викличе безперечно втрату Бессарабії.
Можливість війни Румунії з совітами. Великі військові успіхи і концентрація
червоних військ на кордоні Румунії вздовж лінії Дністра викликали серйозні
побоювання серед румунських урядових і громадянських кол, із-за можливости
військових акцій Совітської Росії і, в разі неуспіху, втрати Бессарабії, частина
населення якої не гравітує до старої Румунії, а тужить за давньою Росією. Уряд
Румунії вживає заходів, щоби не допустити до оружного конфлікту і поладнати
справу про Бессарабію дипльоматичним шляхом. Щоби забезпечити собі побіду
над совітами в випадку військової розправи, румунський Уряд іде назустріч
бажанню Польщі, щоби заключити військово-оборонний союз з нею.
Спільна велика небезпека від совітів для обох держав зближає їх і дозволяє
мати надію, що переговори, які в сучасний мент ведуться між ними в ціли
заключення військової конвенції, доведуть до позитивних наслідків. З огляду на те,
що майбутній Польсько-Румунський союз матиме величезне значіння для
української державної справи і буде майже рішаючим чинником для проблеми
Сходу Европи, Уряд Української Народної Республіки робить всі можливі заходи,
аби в Польсько-Румунському союзному договорі були забезпечені права і інтереси
нашої Держави, і щоби справа вирішення російського питання покривалась і з
нашим становищем в цій справі. Тому що українська державність лежить в сфері і
польських, і румунських інтересів, то можна надіятись моральної і матеріяльної
підтримки з сторони Польсько-Румунського союзу. Наша дипльоматія і спеціяльні
делегати енергійно працюють в цьому напрямі після даних їм інструкцій, і останні
відомости дозволяють дивитись на цю справу оптимістично.
Відсутність спірних питань між Українською Народною Республікою, спільна
небезпека з півночі і потреба тісного економічного зближення обох держав, -
дають підстави вірити, що дотеперішні добросусідські і прихильні
взаїмовідносини, які, не дивлячись на наше політичне і військове положення,
оставались незмінними, переміняться в недалекій майбутности в форму тривкого,
щирого і міцного союзу для блага обох народів і для забезпечення від всякого
зовнішнього порушення суверенних прав обох держав.
Значіння Польсько-Румунського союзу на сході. Заключення Польсько-
Румунського військового союзу матиме величезне значіння і вплив на хід подій на
Сході Европи і стане імовірно центром, при якому повстануть нові політичні угру-
повання чи союзи тих держав, що повстали на території б[увшої] царської імперії.
62 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
Окраїнні держави
Спільність завдань нових держав. Народи, що входили в склад Російського
царства, по його розпаді станули на шлях творення своїх національних держав і
твердими та впертими зусиллями і тяжкою боротьбою зі своїми ворогами за право
на самовизначення і свободу, прямують до здійснення поставлених собі завдань.
Багато сил та жертв положено освободженими народами на будову і закріплення
своїх держав і на оборону від зовнішніх ворогів.
Потреба об’єднання. Спільність стремлінь і завдань, спільна російська неволя,
спільна боротьба з російським червоним і білим імперіялізмом і постійна небезпека від
нього зв’язує вільні народи вузлами симпатії, приязни і співчуття й викликує потребу
взаємної допомоги та загальної координації всіх акцій, що зміряють до зміцнення
внутрішнього та зовнішнього становища. Глибокі мотиви національного, політичного,
культурного, економічного та військового характеру лежать в потребі утворення
єдиного фронту всіх окраїнних держав у всіх напрямках. До новоутворених на
території б[увшої] Росії належать крім України, Фінляндія, Латвія, Литва, Естонія,
Польща, Білорусь, Кубань, Дон, Грузія, Азербайджан та Арменія.
Відношення України до нових держав. Український Нарід, що по віковому
царському поневоленню досягнув своїх національно-політичних змагань, все з
найбільшою симпатією і прихильносте слідкував за визвольним рухом других
поневолених народів і оказував їм чи то моральну, чи матеріяльну допомогу.
Український Уряд старався з самого початку існування Української Держави
нав’язати приязні і дружні відносини з усіми новими національними державами і
вже з 1917 року робив спроби довести до зближення і порозуміння всі ті держави в
культурному, економічному і політичному відношенню, бо тільки таким шляхом
можна усунути грізну небезпеку російського імперіялізму, закріпити свою держав-
ну незалежність і запевнити економічний розвиток та добробут вільних народів.
Лише об’єднані нові національні держави представлятимуть самі по собі велику
силу і кращу запоруку миру і культури на Сході Европи.
Події, які розвинулись на території б[увшої] Росії, не дозволили нашій
державі взяти провід над усіми окраїнними державами, як цього вимагає наше
державне становище з огляду на нашу величину території, кількість населення,
природні багатства і географічне положення. Українська Держава, що три роки
витримує натиск червоної і білої Росії, станула навіть в гірше положення від других
окраїнних держав, які, не ведучи війни, могли за цей час сконсолідувати свої
національні сили, укріпити внутрішнє і зовнішнє становище і піднестись з
економічної руїни.
В далеко кращому становищу (завдяки трудностям совітів і чужоземної
помочі) найшлись
КАНЦЕЛЯРІЯ МІНІСТРА 63
Балтійські держави
Становище Балтійських держав. Після побіди большовиків в Росії і
поширення їхнього режиму на території окраїнних народів німецькі війська заняли
територію латишів, естів та фінів і увільнили їх з-під опіки большовиків.
Освободжені з-під російського ярма балтійські народи не мали ще достаточної
сили, щоби позбутись власними силами червоних урядів і забезпечити свої
території від можливого нападу з боку большовиків. З тої причини затримали ці
народи німецькі війська аж до весни 1919 року і доперва тоді, коли з одної сторони
- поява англійського флоту в балтійських пристанях, з другої сторони - польської
армії на території Литви та Білорусі - утворювала запоруку, що большовики, заняті
війною з Польщею, Україною та [Антоном] Денікіним, не попробують підбивати
силою територій балтійських народів, ці народи приступили до очищення своїх
земель від німецьких військ. Маючи незаняту територію і необтяжені війною з
большовиками, балтійські держави зуміли покласти підвалини до самостійного
державного життя і закріпити своє становище в міжнародному відношенню,
осягнувши признання державної суверенности з сторони великих держав і отри-
мавши від них значну матеріяльну підтримку.
Найсильнішою державою Прибалтики являється
Фінляндія
Взаємовілносини УНР і Фінляндії. Фінський народ, що одзначається великою
національною свідомостю та почуттям державности і впертостю в прямуванню до
здійснення своєї незалежности, вийшов скоро з революційного хаосу, станув на
твердий шлях закріплення свойого внутрішнього та міжнародного становища і довів
країну до нормального життя. Фінський народ пережив тільки тримісячний період
большовизму і то не весь, але лише південна його частина. Фінляндський Уряд при
помочі народної гвардії генерала [Сшгаї’а] МаппегЬеіт’а і за допомогою німців
звільнив всю територію Фінляндії від большовицького режиму, завів лад і спокій в
країні і довів свою Батьківщину до економічного відродження. Відношення
фінляндського народу і Уряду до Української Народної Республіки щире і
доброзичливе. Взаїмне визнання суверенности обох держав наступило ще за часів
гетьманщини і стверджене було декларацією фінляндського Уряду від 12-го червня
1920 року, в якій фінляндський Уряд визнає Україну з її Урядом під проводом
Головного Отамана. Фінський народ і його Уряд слідкують з великим інтересом за
ходом подій на Україні, виходячи з глибокого розуміння, що від становища, яке займе
Українська Народна Республіка після цеї боротьби, залежить і дальша доля Фінляндії.
Вони уявляють собі в достаточній степені ту небезпеку, яка грозить від большовицької
Росії чи з’єдиненої і відновленої на старих підставах Московщини. Це глибоке
64 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
розуміння фінляндського Уряду в потребі існування незалежної України найшло
вислів в факті, що коли фінляндський Уряд запитано про його згоду на приняття
участи Делегації Української Народної Республіки в Ризькій конференції Балтійських
держав, Уряд Фінляндії відповів, що не тільки погоджується, але настоює на такій
участи делегації УНР в працях конференції. Такі дружні взаємовідносини були до
певного часу також між Українською Народною Республікою і з другими
Балтійськими державами, особливо з Латвією.
Взаємовідносини УНР і Латвії. Висловом дружніх взаємовідносин Україн-
ської Народної Республіки і Балтійських держав був єдиний дипльоматично-
політичний фронт, який закордонні представництва УНР і Балтійських держав
утворили на паризькому ґрунті в часі праць мирової конференції. Делегації
згаданих держав працювали в контакті і порозумінню і часто виступали спільно
перед Мировою конференцією і урядами великих держав. Український нарід і
Уряд завжди з великою симпатією і прихильностю ставився до латвійського народу
і до ідеї його державности. Коли латвійський народ стогнав ще під німецькою
окупаційною владою весною 1918 року і Латиська Національна Рада примушена
була мовчати, коли Латвія не була ще проголошена самостійною і незалежною
державою і коли здавалось, що надії в цьому напрямі не оправдаються на майбутнє,
Уряд Української Держави після видання закона про громадянство від 2-го липня,
розпорядженням Міністра закордонних справ і внутрішніх справ, признав
громадян Латвії чужоземцями і разом з тим фактично визнав латвійську
державність в тому часі, коли німецька окупаційна влада на Україні робила заходи
в противному напрямі. Щоби формально признати свої суверенні державні права,
український і латвійський уряди обмінялись грамотами про визнання.
Об’єднана діяльність представництв закордону. Український Уряд завжди
змагався до того, щоби об’єднати окраїнні держави в одну міцну цілість, з огляду на
ту велику небезпеку, що насувається зо Сходу, і з огляду на ті перешкоди, які
зустрічали делегації окремих окраїнних держав в своїй діяльности за кордоном в
справі визнання незалежности тих держав з боку великих держав, і ті перепони, які
робили їм російські групи і організації. За ініціятивою нашої Делегації при
Мировій конференції в Парижі утворено спільний дипльоматичний фронт і
доведено до об’єднання представництв окраїнних держав під проводом
українського заступника, що надавало всім делегаціям більше поваги та значіння
перед Мировою конференцією. Це об’єднання на паризькому ґрунті дало почин до
підняття заходів в цілі утворення такого об’єднання безпосередньо між урядами,
що диктувалось політичними, економічними та військовими мотивами.
Конференція в Лорпаті. Першою спробою в напрямі зближення окраїнних
держав була конференція в Дорпаті, яка відбулась 9-го листопаду 1919 року і в якій
КАНЦЕЛЯРІЯ МІНІСТРА 65
взяли участь представники Балтійських держав, Польщі і України. На цій
конференції прийшло до постанови про необхідність союзу окраїнних держав, до
яких приєдналася б Україна і Польща. Нарада в Дорпаті не довела до конкретних
наслідків, тому що представники держав не мали відповідних уповноважень від
своїх урядів і вона мала неофіціяльний характер. Все ж таки на цій нараді прийшло
до виміни думок про становище кожної держави в справі заключення тривкого
союзу в найближчій майбутности.
Перша конференція в Ризі. Не принесла бажаних наслідків і друга
конференція Балтійських держав, яка відбулась в Ризі при кінці 1919р[оку] і на
якій брали участь Польща, Естонія, Латвія і Литва. Україна на цій конференції
участи не брала. На конференції в Ризі вирішено скликати слідуючу конференцію в
Гельсінгфорсі з тою самою метою, як також постановлено, що, коли б яка окраїнна
держава хотіла брати участь в конференції Балтійських держав в Гельсінгфорсі, то
це мусить статись тільки за згодою всіх держав, які брали участь в конференції в
Ризі, а щодо України, то її участь, по думці конференції, є безумовно бажана.
Конференція в Гельсінгфорсі. 15-го січня 1920 року скликано конференцію
Балтійських держав до Гельсінгфорсу при участи Польщі, але офіціально не
запрошено представника Української Народної Республіки тому, що проти цього
виступив з протестом представник Польщі.
Наслідки невдалих спроб об’єднання нових держав. Гельсінгфорська
конференція надії не оправдала. До здійснення головного її завдання - утворення
оборонного союзу окраїнних держав - не прийшло, як також не вирішено питання
усталення відношення конферуючих держав до справи війни і миру з Совітською
Росією. Ці питання мали вирішитись на слідуючій конференції, яку вирішено
скликати в Ризі. Наслідки всіх дотеперішніх конференцій були дуже малі, вони не
довели до союзу між окраїнними державами, а доказали, що між окраїнними
державами є дуже багато спірних питань, які не дозволяють сподіватись в скорому
часі утворення союзу окраїнних держав, а навіть на мирне їх полагодження.
Мирові переговори Балтійських держав з большовиками. Балтійські держави,
вважаючи на ці трудности з одної сторони і великі успіхи червоних армій та зріст
большовизму, з другої, пішли на рішення почати мирові переговори з Совітською
Росією як на крок, який мав їм забезпечити незалежне державне життя і охоронити
від большовицької анархії. Першою державою, що вступила в мирові переговори з
Совітською Росією, була Естонія, і вона заключила досить корисний для себе
мировий договір. Вслід за нею пішла Литва, Латвія і Фінляндія. В мирових
переговорах з цими державами Совітська Росія проявила велику уступчивість,
хотячи показати свою миролюбивість народам і державам світу і тим здобути
прихильне їх становище до себе і признання з їх сторони большовицького режиму
66 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
в Росії, як також прокласти собі дорогу за всяку ціну на захід. Совітській Росії
важно було здобути бодай одну пристань, через яку моглаб спроваджувати товари і
здобути нейтральний терен, з якого б можливо було повести світову пропаганду
большовицьких ідей. З тих причин Совітська Росія пішла в мирових переговорах
на великі уступки і заключила мир з Балтійськими державами, будучи певного, що в
короткому часі большовицька пропаганда і агітація, введена в цих краях, буде мати
такий великий успіх, що викличе внутрішній большовицький переворот в цих
краях, закріпить большовицький режим і ті держави з радянським устроєм увійдуть
в федерацію з другими соціялі стичними радянськими республіками.
Друга конференція окраїнних держав в Ризі. Уряди Балтійських держав, не
вірячи в щирість Совітської Росії встановити з ними мирні відносини і відчуваючи
тяжку економічну пресію б[ольшови]ків, не покидали, однак, спроб заключення
союзу між собою і тому по ініціятиві латвійського Уряду скликано 4-ту по порядку
конференцію Прибалтійських держав в Ризі, яка почала свою діяльність 3-го
серпня 1920 року.
Запрошення УНР на конференцію в Ризі. Латвійський Уряд, виходячи з
становища, що чим більше держав братиме участь в конференції, тим більша буде
повага і значіння її, і оцінюючи належно значіння Української Народної Респуб-
ліки як політичного чинника на Сході, звернувся дня 6-го липня до нашого Уряду
з запрошенням до співучасти представників УНР в працях конференції. Лат-
війський Уряд запевнив нашого представника в Латвії, що з його боку буде вжито
заходів в цілі допущення делегації УНР на конференцію на тих самих підставах, як
делегації 5-х инших держав, що брали участь в Гельсінгфорській конференції.
Конференція в Ризі мала вести до створення «Східної Антанти» з тих держав, які
брали участь, і тому викликала велике зацікавлення в політичному світі.
Участь України на конференції. Уряд Української Народної Республіки,
прикладаючи велике значіння до постанов Ризької конференції і до союзу
окраїнних держав, який мав бути вислідом цієї конференції погодився, на
співучасть і вислав окрему делегацію під проводом Міністра внутрішніх справ
п[ана] [Олександра] Саліковського.
Конференція в Ризі началась в дуже тяжкому часі і при тяжких обставинах.
Хвиля большовизму докотилась майже під столицю Польщі, Варшаву, і здавалось,
що червоні війська заллють всю територію Польщі. Латвія і Фінляндія, які до цього
часу проволікали хід переговорів з Совітською Росією, вживали всіх способів,
щоби якнайскоріше заключити мировий договір. Помимо того затемненого
політичного горизонту постановлено все-таки відкрити конференцію. В той час
виявилось, що не з’ясовано ще питання, як поставляться до справи участи
КАНЦЕЛЯРІЯ МІНІСТРА 67
української Делегації на Ризькій конференції фінляндський, естонський та литов-
ський уряди. В даному менті певним було, що латвійський Уряд робить
найінтенсивніші заходи для допущення нашої Делегації як рівноправного члена на
конференцію, а польська Делегація категорично цього вимагає.
Фінські й естонські делегати звернулись до своїх Урядів по вирішення цієї
справи і отримали позитивні відповіді. Литовський Уряд поставився до справи
участи нашої Делегації на Ризькій конференції негативно, мотивуючи своє
становище тим, що його згода в даному випадкові викличе конфлікт з Совітською
Росією і що становище українського Уряду непевне щодо облади атрибутами
уряду. В результаті довгих пертрактацій литовський Уряд вислав 17-го серпня на
конференцію ноту, в якій принципово висловлюється проти співучасти
Української Народної Республіки як рівноправного члена на конференції і то з
причин, що юридичне становище Уряду УНР неясне, що конференція в Ризі
займається виключно питаннями, що торкаються Балтійських держав, що
Російська Совітська Республіка вважатиме допущення України на Ризьку
конференцію актом втручання в внутрішні справи Росії, як також, що Литва
сумнівається про можливість позитивних результатів з конференції для України.
Однак в випадкові, коли би більшість членів делегації висловилась за допущення
української Делегації на Ризьку конференцію, Делегація литовського Уряду не
усунеться з конференції, але залишає за собою право утриматись від
обговорювання на конференції питань, що торкаються України. Того самого змісту
декларацію зложив литовський представник на засіданню конференції від 20-го
серпня 1920 року. Конкретно означало таке становище литовської Делегації
утримання від голосування з боку Литви, але це питання конференція вирішила в
нашу користь, змінивши відповідний пункт статута таким чином, що утримання
від голосовання одної держави не порушує принципу одноголосности, і таким
чином українську Делегацію допущено до співучасти в працях конференції на
рівних правах з иншими делегаціями.
Праця конференції поділена була на комісії і підкомісії, в яких брали участь і члени
української Делегації. На перший план вибивались наради політично-юридичної
комісії. Вихідним пунктом належить вважати декларацію естонської Делегації, в якій
скристалізована ідея східної Антанти в формі політичного і економічного об’єднання
новоутворених держав і заключення військового союзу. Се мало бути першою і
головною ціллю конференції. Зазначена декларація являлась рівночасно посередною
відповіддю на ноту Сполучених Держав Північної Америки від 10-го серпня 1920 року
до італійського Уряду в справі неподільности російської державної території. Майже у
всіх питаннях, обговорюваних на конференції, виявилась повна згідність поглядів
делегацій Латвії, Естонії, Польщі та України. Всі делегації згідно і рішучо вели до
спільної цілі, себто заключення союзу Прибалтійських держав. Відмінне становище
68 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
литовської Делегації на конференції диктувалось ворожими стосунками між Польщею і
Литвою і небажанням викликати конфлікт між Литвою і Совітською Росією.
Фінляндська Делегація проявила в нарадах конференції велику обережність, не бажаючи,
без сумніву, утруднювати становище фінляндського Уряду в мирових переговорах з
Совітською Росією.
Успіх конференції. Незважаючи на те, всеж таки конференція Балтійських
держав в Ризі за час 4-дневних нарад винесла цілий ряд ріжних постанов, пропозицій
та конвенцій, які мали на меті зблизити Прибалтійські держави на політичному,
економічному і мілітарному полі і вирішити питання, що торкалися комунікації,
культури, науки та мистецтва. Заключені договори мали бути ратифіковані не пізнійше
31-го грудня 1920 року і уведені в життя навіть в тому випадковії, коли б котра із
конферуючих держав відмовила своєї ратифікації. Більшість винесених постанов є без
ніяких застережень з боку латвійської, естонської, української та польської делегації;
застереження фінляндської Делегації мають формальний характер, а застереження
литовської Делегації являються більш принциповими. Велике значіння мають ті
постанови конференції, які торкаються ріжних спільних постійних установ, які мають
зайнятись виконанням постанов зазначеної конференції, як також підготовкою
матеріялів для майбутньої конференції.
Рада Уповноважених. Найважнійшою інституцією, яку утворено на конференції в
Ризі, є, без сумніву, Рада Уповноважених представників тих держав, що брали в ній
участь. Зазначеній Раді підлягає економічна Рада, яка мала зайнятись фінансовими,
торговельними, промисловими, комунікаційними та иншими справами і, крім неї,
військова і воєнно-морська комісія, бюро для справ культури та мистецтва, санітарне і
закордонної пропаганди. Рівночасно з тими інституціями мав бути утворений
розмирний трибунал (арбітраж) Прибалтійських держав. Для полагодження справ,
зв’язаних з поліпшенням поштової, телеграфної і залізничної комунікації поміж
договірними державами, має бути скликана до Риги конференція представників
пошт і телеграфів, а до Гельсінгфорсу - конференція представників залізниць тих
держав, які брали участь в конференції в Ризі.
Політична конвенція. Результатом нарад Ризької конференції було
заключення політичної конвенції, найважнійшими постановами якої було:
1) взаїмне визнання конферуючих держав «де-факто» і «де-юре». Важним
фактом для України було визнання з боку Естонії і Литви, бо инші держави -
Польща, Латвія та Фінляндія - визнали вже суверенність Української Народної
Республіки. При нагоді ратифікації договору, підтвердження визнання України
польським Урядом було би внесло бажану ясність огляду на непевність
політичного становища, яке виникло з факту підписання Польщею Ризького
прелімінарного договору з Радянською Україною;
КАНЦЕЛЯРІЯ МІНІСТРА 69
2) зобов’язання договірних держав не дозволяти і не підтримувати на своїй
території політичних чи військових організацій, направлених проти одної з
договірних держав;
3) постанова про заключення військової конвенції, яка мала війти в силу тоді,
коли всі договірні сторони заключать мир з Совітською Росією;
4) постанова про взаїмну гарантію національно-культурних прав громадянам
договірних держав. Значіння цеї постанови для України дуже важне з огляду на те,
що є дуже багато громадян Української Народної Республіки в договірних
державах;
5) постанова про відкриття вільного торговельного шляху між Балтійським і
Чорним морем.
Польська Делегація внесла при цій постанові застереження в тому
напрямкові, щоби не давати вільного транзиту товарам, направленим з Німеччини
на Україну. Відповідно до цього українська Делегація зробила застереження про
відкриття вільного транзиту товарам, які походять з держав, що не беруть участи в
конференції, лиш по принципу взаємности. Підраховуючи результати конференції
Прибалтійських держав, Уряд Української Народної Республіки бачив, що вислід
конференції та її постанови є поважним кроком на шляху до утворення на Сході
Европи союзу держав, що повстали на території б[увшої] Росії і зв’язані поміж
собою спільними політичними і економічними інтересами.
Ратифікація політичної конвенції. Уряд Української Народної Республіки
позитивно поставився до політичної конвенції і ратифікував її з слідуючих причин:
1) Союз Балтійських держав з включенням Польщі і України являвся великим
і сильним чинником проти російського імперіялізму;
2) він причиняється до консолідації політичних і економічних відносин на
Сході, до усунення грізної небезпеки балканізації Східної Европи і таким чином
буде аргументом проти відреставровання Росії в очах великої Антанти;
3) відділяє Німеччину від Росії і, таким чином, служитиме перешкодою проти
можливих у майбутньому спроб Німеччини відбудувати єдиную Росію в її
довоєнних кордонах;
4) результатом утворення такої Антанти може бути певна солідарність держав,
що її складатимуть, по відношенню до держав Згоди і через це зміцнення їх
політичного впливу на Заході. Посередним наслідком буде і зміцнення
Української Народної Республіки, оскільки вона матиме такий вплив серед других
членів цеї «Східної Антанти».
З другого боку, невступлення Української Народної Республіки в члени Східної
Антанти потягнуло б за собою втрату симпатії і впливу, якими користується вона зараз
70 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
на побережу Балтійського моря, та ізоляцію, яка надзвичайно шкідливо відбилася б на
успіхах боротьби з большовиками і ослабила б політичну позицію Української
Народної Республіки при творенню будучого союзу Чорноморських держав, в якому
Україна мусить бути головним із звен, що зв’язують Чорне море з Балтійським.
Зміна ситуації в Балтійських державах. Хоч Уряд УНР ратифікував постанови
політичної конвенції, все ж таки до взаємної виміни ратифікаційних грамот між
договірними сторонами не прийшло. В межичасі - між заключенням в політичній
конвенції і речинцем ратифікації - зайшли такі важні події у відносинах договірних
сторін, які зробили ратифікацію цеї конвенції сливе неможливою, і союз тих 6-ти
держав - нереальним. По припиненню війни з Совітською Росією група польських
військ під командою ген[ерала] [Бифап’а] 2,е1іео\у$к’ого зайняла Вільно і поставила
Польщу на непримиримо-вороже і воєнне становище з Литвою. Цей польсько-
литовський конфлікт викликав зміну в відносинах Латвії до Польщі, бо група
польських військ генерала] [Бифап’а] 2,е1і§о\¥$к’ого загрожувала в Латгалії кордонам
Латвії, і ця ціла акція насувала латвійському Урядові думку, що в планах Польщі
лежить захоплення важної пристані Балтійського моря - Лібави - щоби цим способом
добути Польщі свобідний вихід до моря. Військові операції ген[ерала] [Бис)ап’а]
2е1і§отк’ого на Литві спричинили тісне зближення і заключення 27-го листопаду
м[инулого] р[оку] військової конвенції Латвії з Литвою і Литви з білоруським Урядом
[Вацлава] Ластовського.
Причини оамови ратифікації Балтійськими державами. В цьому якраз і треба
дошукуватись причин негативного становища Естонії, Латвії і Литви до справи
ратифікації політичної конвенції і причин зменшення інтенсивности або й припи-
нення всієї праці у Раді Уповноважених і по комісіях, особливо в комісії по
заключенню військового договору. На негативне становище Фінляндії до рати-
фікації вплинув факт заключення мирового договору з Совітською Росією. Більш
реальною ідеєю являється заключення союзу виключно з Балтійських держав -
себто Фінляндії, Латвії, Литви, Естонії, - для забезпечення своїх спільних інтересів.
При певних умовах майбутній союз буде прихильний до Української Народної
Республіки, натомість до агресивних змагань Польщі буде, без сумніву, ворожий.
Ратифікація політичної конвенції полишена деякими договірними державами
мовчки, - а другими відкладена до більш одповідного моменту.
Зміна відносин большовиків до Балтійських держав. На одмову ратифікації
політичної конвенції зовсім змінене становище Совітської Росії до Балтійських
держав. Припинення війни на всіх фронтах - заключення мирових прелімінарів з
Польщею - зміцнене внутрішнє становище совітів в Росії - дозволяє Совітській Росії
по зібранню «руських» земель здійснити ідею Петра Великого вдруге вибити вікно в
Европу і проявити більше заінтересування Балтійськими державами. Офіціяльні
КАНЦЕЛЯРІЯ МІНІСТРА 71
представники і агенти Совітської Росії в цих державах, особливо в Естонії та Латвії,
розтягнули велику опіку над місцевим комунізмом, почали наче у себе дома
господарити і наказувати латвійській владі, яка виступає проти большовицького руху і
спроб большовицького перевороту, як має поступати. Дійшло до того, що коли
латвійський Уряд закрив комуністичну газету «Воля», то совітській Посол в Ризі
[Яков] Фюрстенберг [-Ганецький] зажадав знесення наказу і заявив, що доки це не
наступить, то вагон золота, признаний Латвії по мировому договору, не буде їй
висланий. Вагон золота був, дійсно, в дорозі затриманий. Рівнож намічається
концентрація значних большовицьких сил на латвійсько-естонському кордоні.
Ситуація досить ясна. Большовикам ходить про большовицький переворот в Латвії і
Естонії. Мають його почати місцеві елементи, захищені старанно совітською
дипльоматією, і в відповідний момент прийде їм допомога з Совітської Росії. Таким
чином большовики уникнуть закиду, що зламали мировий договір, і доконають
об’єднання радянських республік естонської та латвійської з російською тим способом,
як це зробили відносно України і Білоруси. Так об’являється і такими способами
керується російський централізм в сучасній своїй большовицькій формі. Політика
[Володимира] Леніна і [Лева] Троцького не є несподіванкою - вона є продовженням
лише політики старих коронованих російських імперіалістів.
Зміна відносин Балтійських держав до УНР. Під впливом большовицької
пропаганди соціалістичний рух, близький до большовизму, сильно поширюється в
Прибалтійських державах, і демократичні уряди не в силі заспокоїти вимог цього
руху, підтримуваного іззовні, і тратять ґрунт під собою, себто - в населенню.
Неприйняття цих держав до Ліги Націй скріпило лише большовицькі впливи і
значіння місцевих лівих партій, які роблять серйозний натиск на свої уряди,
особливо в напрямі зміни закордонної політики в відношенню до УНР. Уряди
згаданих держав із страху перед Совітською Росією, як також під напором своїх
лівих партій, що домагаються нав’язання дипльоматичних зносин з Радянською
Україною і заключення торговельного договору з нею й при цьому
якнайскорійшого повороту своїх громадян з території України, - мусили піти
назустріч цим домаганням і висловити побажання вступити в переговори з Урядом
Радянської України. Уряд Української Народної Республіки вжив всіх можливих
заходів через свойого представника в Латвії, щоби вказати урядам Латвії і Естонії
на шкідливість того рода політики відносно Української Народної Республіки.
Негативні наслідки такої політики дадуть відчутись з повного силою в недалекій
майбутности, а нічим не оправдані надії на отримання хліба та сирівців з України
скоро розвіє тверда дійсність. Коли наші заходи не увінчались успіхом, Уряд
Української Народної Республіки, не мігши допустити до неприємних для себе
72 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
наслідків, дав своїм представникам в Латвії і Естонії відповідні інструкції і накази
предложити ратифікаційні грамоти, вияснити причини прийняття Делегації
Радянської України документально, зложити протест проти її приїзду і прийняття
латвійським Урядом, як перед Урядом Латвії так і представниками Антанти і
виїхати.
Такі були приблизно етапи відносин нашої республіки з державами
Прибалтики. Можна думати, що в скорому часі взаїмовідносини між Україною і
Прибалтикою знов стануть на лінії приязнії і дружби, бо Українська Народна
Республіка вийде з того скрутного становища, в якому вона зараз находиться, і
стане могучим чинником і запорукою існування всіх національних держав, з одної
сторони, з другої Англія, яка є протекторкою Прибалтійських держав, не
дозволить підпасти їм під большовицьку централістично-російську окупацію.
Взаємовідносини з Білоруссю
Уряд Української Народної Республіки, хоч і не мав в Білорусі свойого
постійного представництва, то все таки між їм і Урядом Білоруської Республіки
велась безпосередньо (між обома центральними урядами) чи посередньо
(головнож через дипльоматичні представництва УНР в Німеччині та Латвії) акція
в справі затримання та закріплення взаємовідносин між обома республіками.
Голова Ради Міністрів Білоруської Республіки звернувся між иншим 29-го вересня
1 920 відручним письмом на мою адресу, в якому він, вітаючи перемоги армії УНР
над большовиками, заявляє, що історичні події висувають питання Білорусі та
України на світову політичну арену. Не дивлячись на ті чи инші обставини в
сучасний момент, Уряд Білорусі вважає, що остаточна розв’язка української і
білоруської проблеми наближається до кінця. Тому-то Уряд Білоруської Народної
Республіки звертається з пропозицією нав’язати якнайбільш тісне порозуміння
щодо координації спільних сил. В листі зазначується далі, що білоруси все стояли і
стоять за найбільш тісну білорусько-українську дружбу і взаємну підтримку на
ґрунті національно-державного визволення білоруського і українського народів.
Білоруси, виходячи з такого погляду, готові пійти якнайбільш охоче на зустріч
потребам та інтересам української державности і сподіваються на такі ж саме
відносини з боку України до справи державності Білорусі. Прем’єр білоруських
міністрів повідомляє також, що справи конкретного змісту має обговорити
білоруський Посол і Уповноважений Міністр 0[лександр] Цвікевич, якого Уряд БНР
збирається в найближчій будучині вислати до Уряду УНР.
Голова Ради Білоруської Республіки [Петро] Кречевський переслав в томуж
часі на ім’я голови Директорії Головного Отамана військ УНР також привітання з
приводу перемоги армії УНР над большовиками і висловив від імени білоруського
КАНЦЕЛЯРІЯ МІНІСТРА 73
народу бажання і готовість допомогти нам в нашій справі. У відповідь на
вищезазначений лист голови Ради Міністрів Білорусі я висловив 23.Х.1920 від
імени Уряду УНР належну подяку Урядові Білорусії; зазначив, що пропозиція
голови Ради Міністрів Білоруської Республіки щодо нав’язання тісного
порозуміння між Білоруссю і Україною стрічає з боку Уряду УНР цілком
позитивне відношення. Я висловив також надію, що успіхи нашого славного
війська немало причиняться до того, що ми зможемо білорусько-українському
порозумінню надати цілком реальні форми та що уряди обох республік Білорусі і
України солідарно вестимуть політику в напрямі забезпечення білоруських і
українських державних здобутків. Я повідомив голову Ради Міністрів БНР, що
відомість про приїзд уповноваженого міністра Білорусі до Уряду УНР прийнята
цим останнім з правдивим задоволенням до відома, і зауважив, що з ним будуть
детально обговорені всі біжучі і актуальні питання, що торкаються взаємовідносин
обох республік. Подібний лист подяки за привітання і запевнення дружніх
відносин між білоруським і українським народами був посланий 28.Х.1920 також
п[аном] головою Директорії Головним Отаманом на ім’я голови Ради Білоруської
Республіки п[ана] [Петра] Кречевського.
Крім цього Уряд Білорусі звертався до нас кількакротно за грошовою
підтримкою, одначе, крім одноразової незначної позички виданої мною
представникові Білорусі у Відні, в рахунок давньої асигновки Р[ади] М[ініст]рів
білоруському Урядові, Уряд УНР через своє власне тяжке фінансове становище
дальших прохань Уряду БНР не міг задовольнити.
Треба також завважити, що представник Уряду БНР [Олександр] Цвікевич
через зміну ситуації на Україні після того, як Уряд БНР повідомляв про його
призначення, до нашого Уряду не виїхав, а дальші зносини з білоруським Урядом
провадились посередньо через представників УНР в Латвії та Німеччині і таких же
представників БНР в тих самих державах. Представник Уряду УНР в Латвії,
виходячи з становища, що для української справи, як військової, так і політичної,
являється необхідним забезпечення північно-східньої границі України через
якнайскорше розпочаття активної боротьби Білорусі проти Совітської Росії,
порозумівався з білоруськими політичними колами щодо можливосте певної акції
в зазначеному напрямку. Білорусам необхідно розпочати організування своєї армії,
яка у відповідний момент повела би звільнення Білорусі від Московщини. Для
Білорусі було б дуже бажаним формування армії на українській території, бо
Україна користується серед білоруського населення виключними симпатіями.
Білоруська армія, організована на Україні, була би надзвичайно популярною і
притягнула б у свої ряди всі течії білоруської політичної думки. При успіхові така
армія нерозривно зв’язала б між собою білоруський і український народи.
74 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
Значіння національно-політичної, а також військової підтримки Білорусі з
нашого боку зважив Уряд УНР, і ще восени 1919 року заключене було з
представником БНР п[аном] [Олексанром] Цвікевичем відповідний договір щодо
формування в складі української армії білоруських частин. Одначе ця акція знов-
таки через переміну ситуації на Україні не дала ніяких результатів. Через те
білоруси вважали актуальним розпочати цю акцію восени 1920 року знову і
запитували Уряд УНР про його міркування і остаточне вирішення справи, для
чого мала бути з боку Уряду БНР вислана на Україну спеціяльна військова
делегація. Уряд УНР визнав справу формування білоруських частин на Україні
зовсім можливою, одначе через брак відповідних грошових засобів, потрібних для
переведення цієї справи, реалізацію цієї думки тимчасово не було здійснено.
Додати ще належить про ноти, якими обмінялись дипльоматичні
представництва України та Білорусі в Берліні 27-го листопаду і 7-го грудня 1920 з
взаїмними запевненнями про найкращі стремління обох сторін в справі
поглиблення якнайбільш дружніх взаємовідносин між центральними урядами обох
республік, як також в напрямкові співпраці їх кордонних дипльоматичних
представництв.
Кавказькі республіки
Кавказькі республіки Грузії, Азербайджану, Вірменії, Кубані з Чорномор-
гциною та Республіка гірських народів з вибухом російської революції взялись
також за будівництво свойого незалежного державного життя. їх визвольна
боротьба має чимало спільних признак з такою ж боротьбою українського народу
та його Уряду. Всім Кавказьким республікам (окрім Грузії) приходилось за останні
роки пережити так само, як і Україні, всі можливі перипетії боротьби з
імперіялізмом російських большовиків, добровольців і и[нших]; всі вони ходом
історичних подій опинились тимчасово під пануванням червоного терору. Одначе
боротьба на Кавказі все-таки продовжується. Масові повстання дають найкращий
вислів незадоволення місцевого населення з большовицького режиму, а в тому
лежать певні гарантії, що при відповідній організації спільних сил їм пощастить в
недалекому майбутньому увільнитись з-під панування комісарів Москви. Питання
близького Сходу, а головно ж взаємовідносини України і молодих республік
Кавказу були предметом уваги Уряду УНР взагалі, а Міністерства закордонних
справ зокрема. Уряд УНР розуміє, що без забезпечення України з боку
Чорноморщини і Кубані не може бути справжньої повної перемоги України над
імперіялістичними тенденціями Московщини, червоної чи білої.
Уряд УНР ясно здає собі справу з того, що пр[иміром] Кубань, не об’єднана з
Україною, без одностайного національно-державного напрямку, може бути легко
КАНЦЕЛЯРІЯ МІНІСТРА 75
захоплена Росією. Тенденції повного відокремлення Кубані від України живуть
тільки серед козако-русофільських елементів Кубані, між тим як нарід Кубані,
українці і горці, бажають собі повного об’єднання з Україною, яке зовсім відповідає
справжнім інтересам Кубані і кубанських горців.
Забезпечення східних українських кордонів не може бути зреалізованим без
активної підтримки з боку горського населення Кавказу, яке, навчене гірким
досвідом подій останніх років, мало вірить в політичну силу і твердість напрямку
політики самостійної Кубані і бажає безпосереднього тісного військово-
політичного союзу з Україною, з умовою, що Україна дасть горцям можність
виходу до Чорного моря через Туапсе; зазначена умова являється, на думку Уряду
УНР, цілком законною і з свого боку корисною для України ще й тим, що в той
спосіб горці якнайтісніше зв’яжуться з Україною. Уряд УНР розуміє при цьому
також, що союз з горцями-мусульманами, а разом з ними з мусульманським
Азербайджаном з одного боку, і Абхазією, з другого боку, веде до союзу України з
мусульманським світом взагалі, тим більш, що інтереси України в напрямкові
східної політики сходяться з інтересами мусульманства, бо зв’язана з цим останнім
так географічним сусідством, як і загальноекономічною політикою Чорного моря і
Кавказу, як також і тим що Україна і мусульманство мають одного і того ж самого
спільного ворога, а саме північний російський імперіялізм. Це розуміють так
політичні діячі мусульманства, як і Уряд УНР, що в своїй політичній діяльности
старався всіми засобами підготовити ґрунт для широкої україно-мусульманської
акції на Сході.
Урядам Кавказьких республік Міністерство через свойого представника в Тифлісі
не раз заявляло, що Уряд УНР все придержувався і далі придержується своєї з початку
вибраної лінії закордонної політики, яка змагає до того, щоб осягнути остаточне
визнання державности України всіми державами і стати повним суб’єктом
міжнародних відносин та зайняти відповідне і достойне для України в сім’ї держав та
народів світу. В відповідній ноті до Міністра закордонних справ Г рузії я вважав
потрібним зазначити, що Українська Народна Республіка все мала великі симпатії
до Республіки Грузії, з якою вона натурально і тісно зв’язана політичною дружбою
та економічними інтересами. В зазначеній ноті я підкреслив, що Уряд УНР буде
вважати за свій неуклінний обов’язок непорушно охороняти сердешне відношення
України до Грузії як до дружньої держави, і зазначив, що Міністерство з свойого
боку буде сприяти підтриманню і розвиткові політичних зносин та економічних
зближень між Грузією і Україною. Подібні ноти післані мною також Міністрам
закордонних справ Азербайджану та Вірменії.
З боку дипльоматичного відомства Уряду УНР була поведена акція в тому
напрямкові, щоби кавказькі національні держави всі без виїмку зрозуміли, що без
76 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
незалежности України їхнє незалежне державне існування коли не неможливе, то
принаймні дуже проблематичне. Підкреслювано факт, що навіть західно-
європейські держави не бачать вже великих інтересів в відбудуванні старої Росії.
Для Англії, пр[иміром] в особі б[увшого] російського колоса зник найсильнійший
соперник в Азії, для Італії - на Балканах, Франція починає бачити більше
забезпечення своїх капіталів в національних державах.
Особливу ж увагу звернено на події на Кубанщині в напрямку якнайбільш
тісного об’єднання України з цією рідною нам країною. Нав’язання якнайщиріших
зносин з політичними провідниками Кубані, як також повна координація
діяльности чорноморських і кубанських українців були предметом відповідної
праці Міністерства і його представництва на Кавказі.
Пильну увагу звернено також на Чорноморщину в напрямку так політичної,
як і культурно-освітньої організаційної праці чорноморських українців. При цьому
взято на увагу зреалізування тенденції, щоби Чорноморщина злилась в одну
державну одиницю з Кубанщиною, з якою Україна буде певно в федеративному чи
якомусь иншому зв’язку, форму якого не слід зараз передрішати.
Щодо політики відносно Криму Уряд УНР притримувався ідеї об’єднання
Криму з Україною, без якого наша морська межа тратить всяку реальну вартість.
Поруч з акцією за приєднання Криму до України пороблено також відповідні
кроки щодо культурно-економічної організаційної праці на Криму взагалі.
Маючи на увазі скорочення нашого сухопутного кордону з Росією, я вважав
одним з невідкладних завдань нашої закордонної політики також нав’язання
якнайкращих зносин з Доном, де після упадку большовизму безперечно повстане своя
донська влада. В тому напрямкові були дані Міністерством певні вказівки та інструкції
представництву УНР в Тифлісі.
При своїй відповідній праці Міністерство керувалось думкою, що Українська
Народна Республіка мусить взагалі використати своє географічне положення у
відношенню до країн Сходу, використати економічну зацікавленість, як також ті
симпатії, якими користується український нарід між народами Передньої Азії. В
колоніях, які обігають весь чорноморський беріг і протягаються через Кавказ
(Терщина, Могань, Дагестан) та західну частину Азії (Закаспій, Туркестан) аж до
Далекого Сходу - Зелений Клин - Українська Народна Республіка може мати
великі економічні та політичні корнети; тією думкою керувалось Міністерство,
даючи відповідні вказівки свойому представництву.
Що торкається конкретних фактів діяльности Уряду УНР в справі
взаємовідносин України з Кавказькими республіками, належить зазначити, що
Уряд УНР, виходячи з твердого переконання спільности історичної долі і завдань
та спільности інтересів Української Республіки і Кубані в їх боротьбі за політичне
КАНЦЕЛЯРІЯ МІНІСТРА 77
визволення і державну незалежність, заклав з краєвим Урядом Кубані через своїх
відповідних представників 7.УІІІ.1920 р[оку] відповідну військову конвенцію, з
метою спільної боротьби проти большовиків. В зазначеному договорі уряди
Української Народної Республіки і Кубанської Ради взаїмно визнали обидві
республіки політичнонезалежними суверенними державами і зобов’язались
помагати собі в боротьбі з ворогами їх незалежности.
Згадати також належить, що між відповідними чинниками Уряду УНР і
представником Великого військового Кругу Терського козачого війська велись в
місяці грудні м[инулого] р[оку] розмови про заключення військового договору
між обома сторонами, метою якого булаб також спільна боротьба з большовизмом.
Був виготовлений проект такої військової конвенції, одначе остаточну справу
зафіксування та підписання договору відкладено через брак деяких формальних
даних у представника Терщини.
Вже після того, як Надзвичайна дипльоматична Місія УНР в Тифлісі через
підписання Грузією миру з Совітською Росією була змушена покинути Кавказ,
представники Кубанської республіки (І[ван] Макаренко) звернулись
безпосередньо до Уряду УНР з відповідним меморандумом та пропозиціями в
тому напрямкові, щоби всяка майбутня ідейна, дипльоматична і оружна боротьба
провадилась обома республіками спільним шляхом в повному розумінню того
слова. В меморандумі висловлені побажання щодо спільности методів боротьби,
єдиної стратегії, одночасности виступів та спільного обміркування і вирішування
питання про союзників, про джерела зброї, санітарного майна і т[ак] д[алі]. Кубань,
яка являється мостом між Україною і кавказькими народами, вважає своїм історичним
завданням зібрати разом Кавказькі республіки, підтримати козачі країни в їх боротьбі з
імперіялізмом Москви і утворити з них прихильників України. Уряд Кубанської
Республіки, стоючи на ґрунті необхідности спільної між Україною і Кубанню праці по
всіх галузях життя і нарешті остаточного з’єднання Кубані і України в одну могутню
незалежну державу, звертається (шляхом зазначеного меморандуму) до Уряду УНР з
проханням допомогти переведенню на практичний діловий ґрунт братських і союзних
відносин обох країн, України і Кубані.
В порушеному питанню я обстоював і обстоюю порозуміння Міністерства
закордонних справ УНР з головними керовниками кубанської політики щодо
загальних політичних ліній та принципів і метод. Це має бути зроблене в
найкоротшому часі через особисте порозуміння, а також шляхом інформування з
боку Міністерства закордонних справ членів кубанського Правительства про
відповідні заходи Міністерства в цій справі. Стоючи на ґрунті етнографічної і
державної єдности українського народу, ми повинні вважати Кубань, признавши і
поважаючи її самостійність, відпоручником української національної політики на
78 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
Сході і при Чорному морі та обороною нашого південно-східного політичного
флангу. Наш пріоритет в справах відносин з Кубанню і наша ініціятива в розподілі
політичних ролів не повинні вважатися проявом якогось імперіялізму, але тільки
обороною істотних умов існування обох республік і всього нашого народу; через те
зовсім природно гегемонія Кубані серед кавказьких і козачих республік повинна і
внутр, і на вні спиратися на факт існування самостійної України та на її політичний
та ідейний авторитет.
Міністерству закордонних справ відомо, що Кубанська Республіка має ряд
своїх фінансових агентур і ряд договорів економічного характеру. Трактована
подекуди своїми агентами загально тільки як багата країна без виразного
політичного національно-державного обличчя і без зв’язку з економічно-
політичними проблемами України, Кубань може, як це вже було й вище сказано, і
фактично, і в очах Західної Европи опинитися випадковою одиницею земель
б[увшої] Росії і може бути концептована як тимчасова перехідна ступінь відбудови
великої Росії. І коли на самій Кубані з причин агітаційного і тактичного характеру
справу самостійности, може, і слід ставити як справу специфічно козачу, то в
свідомости її провідників і перед державами Західної Европи Кубань має
показуватись безумовно окремою державною, національною, політичною з
особливими національно-культурними потребами одиницею, в тіснім ідейнім,
культурнім і господарчім зв’язку з старою Україною. В цьому напрямкові має бути,
без висування зараз моменту зверхности, пріоритет України в її відносинах з
Кубанщиною - поведена дальша політика Уряду УНР, на Кубані зокрема, а в
зв’язку з цим і відповідна політика в поодиноких республіках Кавказу взагалі.
Зелений Клин
Приходиться згадати бодай коротко також про справи, що торкаються нашої
колонії на Далекому Сході. Далеко над тихоокеанськими берегами Азії в плодючій,
багатій на вугіль та ліси, озера і ріки країні живе понад три четверта мільйона
українців. Довголітня недоля гнала туди здавна наших людей шукати собі ліпшої
долі. Поселялись вони в тій малознаній світові стороні, основували оселі, вносили
життя в мертві нетрі цього тихого кута і утворили з його на Далекому Сході
українську колонію. За час війни збільшилось значно число українського населення
новими поселенцями, і зараз там б’є нове життя в культурному, політичному і
економічному напрямку.
«Зелений Клин» займає коло 1 400 000 км2 простору східної частини Азії над
Тихим океаном і числить около 1 250 000 всього населення. Він обіймає половину
(північну) острова Сахаліна, цілу Сахалінську область (на приморській границі
Азії, від устя ріки Амур, вздовж цієї ріки і океанського берегу до Сарапульської
КАНЦЕЛЯРІЯ МІНІСТРА 79
пристані на полудні), всю Приморщину (властивий Зелений Клин, звідки та назва
перенеслась на всі инші області Далекого Сходу, замешкані українцями), тобто
цілий надморський клин вздовж ріки Уссурі аж до міста Владивостока і трохи ще
далі на полудні, Амурщину (від м[ису] Уда на полудневий схід до ріки Амуру і
вздовж цієї ріки аж до китайської границі), і дальше по китайській границі
врізується клином до заходу і кінчається коло ріки Селенге, недалеко
Байкальського озера на Забайкаллю.
Українці поселилися найгустіше в Приморщині, де займають 60 до 90%
всього населення. Найбільш заселені українцями (85 до 95%) повіти: Микольсько-
Уссурійський, Іманський, Ольгинський і Хабаровський (всі 4 на півночі від
Владивостока). Побіч українського населення в Приморщині живе також около
10% корейців, 5% москалів і 5% китайців (головно по містах). В Амурській области
українці займають ЗО до 60% населення, багато українців живе в північній частині
острова Сахаліна, в Сахалінській області і на Забайкаллю. В Китаї, вздовж
Маньчжурської китайської залізниці поселилося теж чимало українців, так що вся
та залізниця переважно в їх руках.
Загальна розруха, що захопила Росію в 1917 році, потрясла також і
Далекосхідним краєм, і українці Зеленого Клину взялись там негайно після
революції до організування громадського життя. Вже в червні 1917 року (11 до 14-
го червня) зібрався в м[істі] Микольську Уссурійському перший всеукраїнський з’їзд
Далекого Сходу, який накреслив дальшу програму планової організаційної праці серед
українського громадянства на Далекому Сході. Слідуючі з’їзди ставили цю справу все
більш на реальний ґрунт, і третій всеукраїнський Далекосхідний з’їзд, що зібрався в
Хабаровську в квітні 1918 року, вибрав український краєвий Далекосхідний Комітет,
який являвся деякий час найвищою тимчасовою владою по всім справам, українського
населення Далекого Сходу. На тим же з’їзді обговорено між иншим організацію
вільного козацтва (народної міліції), справу виборів до українських Установчих Зборів
та виборів в українську Далекосхідну краєву Раду. Четвертий Всеукраїнський
Далекосхідний з’їзд, що радив у Владивостоці від 25-го жовтня до 1-го листопаду 1918
року, вибрав між иншим виконавчий орган української Далекосхідної краєвої Ради,
т[ак] зв[аний] український Далекосхідний Секретаріят. В діяльности української
Далекосхідної краєвої Ради належить підкреслити між иншим вироблення
Конституції українців Далекого Сходу, яку ухвалено на 2-ій сесії краєвої Ради
27.У.1919 року і на основі якої українці Далекого Сходу мають користуватись повного
національно-культурною автономією.
Приходиться, одначе, констатувати, що весь український рух, при всьому
розмахові енергії визначних діячів нашої Далекосхідної колонії, не міг осягнути,
головно ж в політичному напрямкові, намічених успіхів. Нормальний розвиток
8 О АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
життя спиняли до певної міри і цілком паралізували всякі спроби
найріжноріднійших ворожих українству чинників, які за час останніх бурхливих 4-
х літ змагалися та й досі змагаються над захопленням влади в Сибіру. Колчаківська
влада, якої бажанням було відновити в Росії давній лад, виявилась більш
реакційною та жорстокою, ніж влада царська, і становище в українськім питанню
не було лагіднійте, як до 1917 року. Українські організації замикались, видатних
діячів переслідувано, українські газети припинювано. Тяжко відбились на
розвиткові української справи також військові авантюри отамана [Григорія]
Семенова, якого підтримувала і досі підтримує Японія; не легко живеться далеко-
східному українству також під червоним режимом московських большовиків.
І коли в політичному життю українці Далекого Сходу в залежности від того чи
иншого пануючого там режиму мусили задовольнитись тільки можливими
здобутками, то в економічному і культурному життю вони, помимо всіх несприятливих
обставин, все-таки можуть виказатись певними позитивними результатами. Праця,
розпочата з великим розмахом в 1917 р[оці] над організацією сільського господарства,
торговлі і промислу, поступала скоро наперед, так що вже в 1917 році на Зеленому
Клині було 65 кооперативних спілок, об’єднаних тимчасово в Союзі приамурських
кооперативів. У Владивостоці основано кооперативний інститут, кооперативний
музей, намічується основання кооперативної політехніки.
З початком 1919 року заходами української Далекосхідної краєвої Ради
засновано у Владивостоці 1-ше українське Далекосхідне краєве позичково-
кооперативне товариство «Чумак», до якого приєдналося вже чимало українських
кооперативних спілок, а також культурно-просвітніх організацій. Метою
«Чумака» являється несення моральної і матеріяльної допомоги економічному і
культурно-національному розвиткові далекосхідного українського громадянства.
Інтенсивна кооперативна і культурно-освітня праця успішно розвивається у всіх
важнійших місцях Зеленого Клину. Крім Владивостоку, що являється центром
Приморщини, та праця зосереджується також в Благовіщенську і Свобідному в
Амурщині, а також в Читі на Забайкаллю.
Рівнобіжно з організуванням економічного життя Зеленого Клину йде також праця
в напрямку культурно-освітньої організації. У всіх важніщих заселених українцями
місцевостях засновано українські школи, клуби, драматичні гуртки, «Просвіти» і инше.
Розпочато видавання часопису і журналів для народу, як, пр[иміром] «Амурська
Українська Справа» в Хабаровську, «Ранок» в Харбіні, ілюстрований тижневник
«Засів» і ин[ше]. Політичні обставини примусили українське громадянство у Влади-
востоці припинити видавання часописей «Українець на Зеленому Клині» та «Щире
слово», зате вжито заходів для видавання нових часописів. Щоби хоч в части зарадити
недостаткові книжок на українській мові, відкрито два видавничітовариства:
КАНЦЕЛЯРІЯ МІНІСТРА 81
«Видавниче товариство ім[ені] [Тараса] Шевченка» у Владивостоці і «Українське
видавниче товариство» в Хабаровську.
Відсутність всякого зв’язку з центральним Урядом Української Народної
Республіки, брак інформації! з рідного краю, а також організаційних сил учителів,
книжок і ин[ше], дуже тяжко дається відчувати нашим далекосхідним
колоністам.Через бурхливі події останніх років Уряд УНР не мав змоги цілком
задовольняти тих потреб, тим більше, що про безпосередній зв’язок з
Далекосхідною українською краєвою Радою не могло бути і мови. Зносини
центрального Уряду УНР з Далекосхідною колонією не були, отже, систематичні, а
тільки випадкові. Уряд УНР надавав все велике значіння тій політичній та
економічній ролі, яку може відограти в міжнародних відносинах справа Зеленого
Клину, тої одинокої української колонії. Громадянство ж Зеленого Клину, з свого
боку розуміючи вагу тісного зв’язку колонії з матерньою Україною, часто
присилало через посередництво Української Далекосхідної Краєвої Ради своїх
представників до Центральної Ради УНР з метою інформування про політично-
економічну організацію Далекосхідного українського громадянства та
одержування від неї директив для його дальшої праці.
Політичні обставини, викликані всякого рода окупаціями України, а також
поширення большовицької руїни на Сибір порвали зв’язок державного центру
УНР з її далекосхідною колонією. Щоби, одначе, бодай частинно виконати свої
обов’язки супроти Зеленого Клину, Уряд УНР користувався всіми можливими
засобами, щоби бути в зв’язку з краєвою Радою Зеленого Клину. Нами, між иншим,
використано факт евакуації чеських військ з Сибіру, і Уряд УНР через своє
дипльоматичне представництво в Празі пересилав на Далекий Схід інформації про
кожночасне становище на Україні, план дальшої державної праці Уряду і инше.
Однак і цей випадковий зв’язок не тривав довго. В серпні м[инулого] р[оку]
закінчилась евакуація чеського війська з Далекого Сходу, а слідом за тим
припинились також зносини Праги з Владивостоком. Справу дальших зносин з
Зеленим Клином перебрало на себе Посольство УНР в Берліні, що війшло в
відповідний контакт з представником Японії в Німеччині. В листопаді м[инулого]
р[оку] Уряд УНР звернувся через своє берлінське Посольство з меморандумом до
правительств Китаю та Японії, в якому з’ясував повстання та історичний розвиток
Зеленого Клину та підкреслив, що інтереси Японії та Китаю в справах б[увшої]
Росії сходяться до певної міри з інтересами новоповсталих держав на російській
території, а в першій мірі з інтересами Української Народньої Республіки. У
відповідній ноті, висланій Урядом УНР в тому ж часі до урядів вищезазначених
держав, підкреслено побажання, щоби уряди Японії та Китаю 1) признали
поодиноким урядовим інституціям, встановленим українським громадянством
82 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
Зеленого Клину, державний характер; 2) прийняли зазначені інституції під свою
охорону і забезпечили їм можливість користуватись правом самовизначення і
3) прийшли їм з матеріяльною допомогою на культурно-освітні справи. Треба
надіятись, що з моментом переміни сучасного тяжкого політичного становища на
краще Уряд Української Народної Республіки вживе всіх зусиль, щоби
далекосхідну колонію, так дуже важну для України як своїм національним
моментом, а також своїми матеріяльними цінностями, злучити якнайбільш тісними
життєвими вузлами з державним центром і життям УНР.
Причорноморський Союз
Нав’язуючи до справ республік Кавказу, треба згадати ще справу, що
торкається мабутньої зовнішньої консолідації цих останніх в їх дальшій спільній
боротьбі з ворогами їхньої незалежности. Маю тут на думці ідею створення і
остаточного оформлення союзу Причорноморських держав, яку дипльоматичне
відомство Уряду УНР в останнім часі знов підняло і якою старалось зацікавити
міродайні круги поодиноких заінтересованих держав. Приглянувшись пильно до
тої боротьби, яка вже 4-ий рік ведеться на Сході Европи, приходиться
констатувати, що найбільш активної сили та енергії в боротьбі проти російського
імперіялізму - червоного чи білого - виявили, окрім України, в головній мірі
держави, що зорганізувались на північному побережу Чорного моря. Ідея
створення відпорно-оборонного союзу тих молодих держав (України, Кубані,
Дону, Тереку і и[нших]) не нова; її підносили поодинокі круги нашого
громадянства, а також відповідних державних чинників, починаючи вже з 1917
року. Одначе події останніх літ розвивались таким скорим темпом, що провести в
життя ту ідею, зреалізувати її, було неможливим. Вона призабулась - занепала, а
поодинокі держави, що намічались в склад тієї спілки, пішли в процесі своєї
дальшої визвольної боротьби ріжними окремими шляхами.
В результаті 1920 рік приніс (хоч і тимчасово) перевагу большовикам;
зазначені держави прийшли протягом останніх літ до однакової недолі, і всі вони
майже без виїмку опинились під большовицькою окупацією. Урядові Української
Народної Республіки видалось зараз дуже своєчасним поновлення тої ідеї
об’єднання Причорноморських держав для спільного виступу проти спільного
ворога, тим більше, що намічений союз беручи з цілком об’єктивної точки погляду,
диктується як національно-державним, так і соніяльно-економічними інтересами.
Констатуємо, що селянство і козацтво України, Кубані, Дону, Терщини і т[ак]
д[алі] ніколи не мирилося і зараз не погоджується з большовицькою окупацією,
чого найкращим доказом являються ті численні, масові оружні повстання проти
останньої; так, отже, народні маси явно ворожо ставляться до соціяльно-
КАНЦЕЛЯРІЯ МІНІСТРА 83
економічної політики большовиків і з зброєю в руках виступають в обороні своєї
державности та економічної незалежности. В тих державах (Кубань, Дон і т[ак]
д[алі]) ми маємо коли не переважаючу більшість, то принаймні половину українського
населення. Природні багатства тих країн - це головна причина постійного походу
проти них з боку москалів. Народне господарство тих держав цілком відмінне від
московського; вони, приналежачи до Чорного і Азовського моря, мають всі дані для
свойого незалежного від Росії економічного розвитку.
Спільність національно-державних і економічних інтересів тих держав
вимагає зараз і в майбутньому вимагатиме того чи иншого військово-економічного
союзу тих держав як оборони проти Совітської Росії, так також для знівечення
всяких можливих реставраційних планів ріжних російських реакційних елементів.
Тільки створення і покликання до життя наміченого союзу держав (його могли б
скріпити ще й такі держави, як Греція, Румунія, Туреччина), могло би встановити і
забезпечити тривалий мир на Сході Европи, тільки такий союз міг би
проти станути у всіх відношеннях російській державі, яка б вона не була. Крім того,
намічена спілка держав має всі дані економічно відродитись ранійше Росії і через те
раз на все уникнути загрози економічної залежности від московської метрополії.
Що ж торкається майбутніх відносин того союзу Причорноморських держав до
Росії як такої, то тут розуміється, що в силу географічних причин, а також во ім’я
добросусідських відносин цієї останньої Причорноморська спілка дасть Росії
можливість транзиту до чорноморсько-азовських портів і заключить напевно з
нею, як рівний з рівним, відповідний економічний договір, корисний для обох
сторін.
Розвал давньої Росії являється для всіх доконаним історичним фактом,
подібно як таким самим фактом являється і правне існування на її території цілого
ряду окремих самостійних державних організмів, які відірвались від неї. Боротьба,
одначе, ще не покінчена; вона триває ще й якийсь час триватиме, страшна, грізна,
на життя і смерть, бо це боротьба нових держав за їх національну і економічну
незалежність проти Росії, яка все-таки ще не стратила надій економічно
відродитись коштом своїх нових сусідів.
Остаточне зреалізування ідеї Причорноморської спілки держав лежить, отже,
в життьових інтересах так самої України, як не менше і других відповідних держав.
Урядові Української Народної Республіки вдалось вже до певної міри поробити
відповідну підготовчу працю в напрямкові! скоординування сил поодиноких
заінтересованих в цьому держав (військова конвенція Уряду УНР з Кубанню, проект
такої ж конвенції з Терщиною, Доном), а дефінітивне покликання до життя намі-
ченого зв’язку буде одним з важнійших завдань дальшої закордонної політики Уряду
УНР. Останні відомости того рода, що представники Великого Кругу війська
84 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
Донського стараються прибути до Уряду Української Народної Республіки, щоби
увійти з ним у тісний контакт і співучасть в антибольшовицькій акції. Всі
причорноморські і кавказькі народи відчувають потребу з’єднання з українським
народом в цілях забезпечення свойого національно-політичного існування і
економічного розвитку.
Але не тільки засобом самооборони явивсяби Причорноморський союз проти
імперіалістичної Росії, але також у значній мірі і засобом повної незалежности від
держав Европи, котрі хотіли би безоглядно порядкувати справами Сходу Европи і
Західної Азії. Поки що, коли опанована національним рухом частина Туреччини
пробуває в зв’язку з большовиками, можна говорити, що Европа блокує Совітську
Росію не в більшій мірі, ніж Росія Европу. А власне: зваживши, що Мала Азія
вільно оперує золотою й срібного валютою, що вона не кидається на товари
європейські, що ці самі товари не можуть при теперішній вартости російського
карбованця спродуватись у Росії, що зновже задовольняючись виробами
натурального господарства і не симпатизуючи справі Севрського договору, треба
признати, що вже тепер цілий ряд держав коло Чорного моря мають у рівній своїй
долі та в тимчасовім економічнім стані дуже сильну запоруку проти того, щоб хто-
небудь робив собі з тих країв звичайного типу колонію.
Відносини до Росії
Роль революції в осободженню Росії. Обговоривши наші відносини до
окраїнних держав і освободжених народів, я не можу поминути щоби не
обговорити відношення українського народу і його державних чинників до
російського народу і тих його організацій і груп, що претендують на його
репрезентацію і вважають себе спадкоємцями розваленої царської імперії, на якій
визволені народи, опираючись на признане всім світом право самоозначення,
стали до будування своїх національних держав. Процес визволення гноблених
царським режимом народів вже давно почався, а велика революція 1917 року
приспішила тільки його закінчення, і дальший її розвиток доказав, що всі росіяне без
ріжниці політичних переконань від крайніх правих до крайніх лівих політичних
партій не хочуть помиритись з вільним державним життям народів, що належали до
бувшої Російської імперії, і стоять на ґрунті поневолення їх в єдиній російській державі
без огляду на державну форму влади.
Месіянізм російського народу. Вікове панування російського народу над
другими слабшими народами - користування їх духовими і матеріальними
багатствами - витиснули на психіці російського народу, особливо на його
інтелігенції, прикмету егоїстичного світогляду і безоглядного поневолення та
КАНЦЕЛЯРІЯ МІНІСТРА 85
використання слабших народів. Яскраво це видно в цілому процесі російської
революції, коли поступова інтелігенція і демократія всіх відтінків на словах
голосила великі ідеї та істини, а на ділі не зрікалась і не зрікається прав на
закріпощення народів б[увшої] Росії, не признає їх державної суверенности і
вживає всяких способів привернути їх на службу панросійському богові.
Панрусизм зробився месіянізмом і увійшов в кров і плоть російського народу
та його провідників. І ті, що тепер мають фактичну владу в Московщині, себто
большовики, і ті противники большовиків, що десь по всіх закутинах ріжних країв
розгублені, хочуть представляти і заступати російський народ, згодні в одному, -
поневолити знову визволені народи, а в першу чергу український нарід. Доказ
цьому - 4-ий рік кривавої, безпощадної, руйнуючої всі основи життя війни, яку
український нарід мусить провадити як з большовицькою, так і з
антибольшовицькою Росією, обороняючи рідну країну від гніту і визиску.
Війна УНР з Совітською Росією
Причини війни між Росією і УНР. Після жовтневої революції 1917 року
большовики прийшли до влади і проголосили постановою Ради народних
Комісарів від 4-го грудня того ж року народам б[увшої] Російської імперії права
рішати самим про свою державну приналежність аж до відірвання від Росії
включно. Одначе російський імперіялізм, прийнявши форму большовизму, не
признав українському народові цього найбільшого права на самовизначення,
йдучи війною проти тих, що в його імени взялись творить незалежну Українську
Державність. Головним мотивом цієї боротьби з українським народом було в пер-
шій мірі те, що російський червоний імперіялізм не зійшов щодо України з
провідної лінії дореволюційної політики Росії, стоючи далі на ґрунті повної її
інкорпорації: політичної, економічної, національної і культурної.
Нехтування всіх прав і актів відносно українського народу. Він знехтував акти
з 4-го грудня 1917 року про самовизначення народів, від 20-го грудня 1917 року
про визнання України незалежною державою, від 3-го березня 1918 року (6 пункт
договору з Центральними Державами) про заключення миру з Українською
Республікою і відтягнення своїх військ з території України, від 30-го червня 1918
року, де протоколярно знов признано з боку Російської Совітської Республіки
устами [Християна] Раковського і [Дмитра] Мануїльського державну незалежність
України, перейшов до порядку дня над визвольними стремліннями українського
народу, які він так яскраво виписав на своїх прапорах, не хотів зрозуміти, що для
українського селянства і робітництва комунізм являється цілком чужою формою
господарювання, що рішуче не підходить під розуміння їх національно-політичних
86 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
і економічних стремлінь. Тому слідом за большовицькими військами, що
нечуваним терором і знущаннями стали переводить свій лад на Україні, примінено
всі методи російської дореволюційної політики, а в першій мірі русифікацію.
Большовицький обман і фікція української лержавности. Відповіддю
українського народу на русифікаційні заходи московських большовиків і їх
соціяльну політику були повстання, що охопили цілу Україну. Не можучи з ними
боротися, московський совітський Уряд симулював визнання незалежности
України, створив фіктивний Уряд [Християна] Раковського і виставив гасло
федерації України з Росією, за яким крилась боротьба із всім, що носило на собі
прикмету організованости і українства. Московські большовики заявили, що потім
зафіксовано договором від 28-го грудня 1920 року, що самостійна Українська
Соціялістична Радянська Республіка являється державою, що має свій Уряд і
законодавчу владу, з тим, одначе, що функції фінансові, військові, наролнього
господарства, залізниць, пошт і телеграфів, регулювання і організація праці вико-
нуються для України не українським або якимсь федеральним Урядом, але Урядом
московським, котрий цілком є Урядом Російської Соціялістичної Федеративної
Республіки (РСФСР) і разом з тим Урядом України остільки, коли цього
вимагають вище вичислені справи, себто замалим не цілим Урядом.
Уряд [Християна] Раковського. Цим способом уряд [Християна] Раковського
явивсь не правним Урядом українського народу і його землі, але тільки
адміністративним органом московського Правительства на Україні, що не має
ніякого права говорити од імени українського народу. До цього сам радянський
Уряд, що складається з [Християна] Раковського, [Мирона] Владимирова,
[Дмитра] Мануїльського, [Мойсея] Гуревича, [Григорія] Гринька, [Євгена]
Терлецького, [Микола] Скрипника, [Василя] Манцева і представників
московських комісарів (яких нема на Україні) Глебова, [Власа] Чубаря, [Миколи]
Туманова, Дяка і [Володимира] Ксандрова, - в своїй подавляючій більшости
неукраїнський. Приглядаючись поділові державної роботи зміцненим договором
між урядами совітів в Росії і на Україні від 28-го грудня 1920 року, належить
підкреслити, що з огляду на те, що військо, фінанси, народне господарство,
залізниці, пошта, телеграф і праця творять основу суспільного життя, то управління
ними московським центром вказує на цілковите злегковаження т[ак] зв[аного]
радянського Уряду [Християна] Раковського в державно-правнім розумінню.
Та безсильність українського радянського Уряду і рівночасно вороже
відношення до нього українського народу, який вже трьома наворотками проганяв
його з своєї землі, яскраво виявилась в заяві [Християна] Раковського про причину
скасування військового Комісаріяту на Україні. В ній сказано: «Через те, що на
КАНЦЕЛЯРІЯ МІНІСТРА 87
Україні дуже розвинена партизанщина і нам трудно буде зорганізувати свою армію,
ми закрили український Комісаріят для військових справ, і тільки тоді, як на
Україні скріпиться радянська влада, можна буде зорганізувати червоні полки,
українську червону армію» («Нова доба», ч[астина] 22). Піддаючись під оборону
оружної сили другої держави, [Християні Раковський підтвердив цією заявою не
тільки хиткий ґрунт свого Уряду на Україні, повну його безсильність боротися із
народною стихією, але також факт окупації України, переміняючи її на безправну
провінцію, яку нині безмежно визискується, а всякі найменші прояви протесту
задавлюються черезвичайками і військовими експедиціями та иншими випробува-
ними способами большовицько-московського управління. Не меншим доказом
слабосильности радянського Уряду України і непевности в даний мент його станови-
ща серед населення являється наказ [Християна] Раковського від 12. IX. 1920, в якому
заряджується цілий ряд репресивних заходів для боротьби з населенням, яке наказів
цієї влади не слухає і із зброєю в руці повстає проти ненависної окупаційної влади.
Політика Совнаркому в українській справі. Проаналізувавши докладно
становище російської большовицької політики в українській справі, переглянувши
ці факти, що з’ясовують відношення на Україні у всіх напрямках державного і
суспільного життя, стане ясно, що всі декларації і заяви московського Совнаркому
являються нічим иншим, як пустими грубо демагогічними словами.
Проголошуючи поновно на мінських переговорах самостійність Української
Республіки, московська дипльоматія руководилась тут не проявами волі
українського населення, не їх бажаннями, але зовсім другими мотивами. її
старанням було видістати від поляків офіціяльне признання самостійности
Української Радянської Республіки, щоб ним способом анулювати всякі договори
Польської Речі Посполитої з Директорією і Урядом УНР. Та влучна, але і
рівночасно недостойна гра московських большовиків з «самостійностю» України
ще раз підтверджує факт, що не тільки немає ніякої самостійної Радянської
України, ніякого самостійного його Уряду, ніякої липльоматичної, військової,
економічної, адміністративної самостійности, але і немає навіть федерації. Є тільки
деякі фікції, котрими орудують большовицько-російські липльомати з метою
повного підпорядковання України «єдиній неділимій Росії», виконуючи в цей
спосіб історичну місію російського народу і постуляти московської культури.
Московський Совнарком своєю політикою абсолютного централізму вбив не
тільки самостійність України, але й її самодіяльність. Все зцентралізовано і в
політичному, і економічному відношенню: адміністрація, торгівля, транспорт,
робітничі ринки, фінанси зв’язано кріпкими узами з московським центром, звідки
йдуть накази і вказівки, що рішуче не відповідають умовам на Україні, але завдяки
8 8 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
теророві і безпощадности переводяться в життя. Більшість урядових установ на
Україні заповнено елементами неукраїнського походження, які не знають ні
української мови, ні прикмет українського життя .
Політика Уряду УНР до совітів. Переходячи тепер до політики Уряду
Української Народної Республіки до Уряду Совітів Росії взагалі і на Україні
зокрема, треба зазначити, що вона від акта Директорії УНР з 9-го січня 1919 року,
в котрому ультимативно домагалося від Уряду Совітської Росії до 48-ми годин
припинити воєнні операції проти Української Народної Республіки та її трудового
народу і вивести своє військо з території України, в своїх основних лініях не улягла
зміні. Уряд УНР мусив прийняти боротьбу з російськими окупантами, яка
ведеться досі і вестиметься до повної перемоги над ними.
Фактично боротьба з клясовою політикою російських большовиків, з одного
боку, і рівночасно національною політикою росіян - з другого, почалась ще при
кінці 1917 року, коди російські большовики перейшли до порядку дня над
проголошеним ними правом на самовизначення народів б[увшої] Російської
імперії і двинули свої війська на Київ, проти національного війська Центральної
Ради. Під натиском німецько-австрійських армій, що ввійшли в 1918 році на землі
України, згадана боротьба тільки припинилася. Одначе по поваленню
гетьманського режиму вона відновилась знов і тягнеться по сьогоднішній день. За
весь цей час Уряд, УНР бажаючи припинити непотрібний пролив крови, не за-
лишав спроб порозумітись з народом російським щодо справи Української
Аержавности на Україні. Одначе всі його заходи розбивались о непримиримість
московських большовиків так само, як недовели до нічого спроби порозуміння тих
українських груп, що ідейно зближались до большовицької програми. Вистарчить тут
згадати хоч би висилку Надзвичайної дипльоматичної Місії на чолі з [Семеном]
Мазуренком до Москви в січні 1919 року, висилку [Михайла] Ткаченка і [Семена]
Мазуренка в тому ж році вдруге і спроби порозуміння [Володимира] Винниченка.
Становище Уряду до російського народу і його лержавности. Становище
Уряду УНР до російського народу і його державности було совітам Росії відомо.
Вже в декларації від 28-го грудня 1918 року Директорія УНР зазначила виразно,
що в сфері міжнародних відносин стоїть вона на ґрунті цілковитого нейтралітету і
бажання мирного співжиття з народами всіх держав. Ставлячи перед собою великі
та складні завдання, Директорія хотіла б всі здорові, трудові сили свого народу
вжити не на криваву боротьбу з сусідами, а на утворення нового життя в краю та на
заведення порядку і ладу, так бажаного усім працюючим. Потім в пізнійших своїх
* Стверджує це навіть лідер українських комуністів [Володимир] Винниченко в листі до українських
робітників і селян.
КАНЦЕЛЯРІЯ МІНІСТРА 89
меморандумах, нотах і деклараціях, які висилало до держав світу і сусідніх з
Україною держав, Уряд УНР постійно підкреслював: 1) що прагне миру і
добросусідських стосунків з сусідніми державами, а в тим числі і з Росією; 2) що не
має ніяких агресивних намірів в війні з Росією, а обстоює лише суверенні права
України в межах етнографічної більшости; 3) що є того переконання, що
Українська Народна Республіка не має з Російською Республікою Рад таких
спірних питань, які при добрій волі не могли б бути полагоджені мирним шляхом;
4) що в інтересах якнайскоршої відбудови як власної країни, так і країн сусідніх Уряд
УНР готовий вступити в порозуміння економічні, торговельні та транспортові з усіми
своїми сусідами, в тім числі і з Росією, та договоритись про заходи над відновленням
зруйнованих промислів; 5) що вона не має наміру ізолювати економічно Росію, не
думає відмежувати її певним окресленням границь від зв’язків з культурним світом, а
власне закрити Росії вихід до моря чи коротші шляхи комунікації через землі України
до відповідних держав Заходу. Отже, той чи инший спосіб користування Росією з
відповідної бази на морі чи певним накресленням границь для вільного виходу до
моря може бути знайдений в процесі самих переговорів і закріплення окремим актом .
В цей спосіб Уряд УНР не один раз зазначав свою готовність помиритись з
Совітською Росією і приступити до встановлення мирних відносин. Одначе його
добра воля розбилась о непримиримість московських большовиків, які нічого не
хотіли чути про самостійницькі бажання українського народу і його волю жити
своїм незалежним державним життям. Останню спробу порозуміння підняв Уряд
УНР восени 1920 року, коли звернувсь з нотою до польського Уряду, щоби цей
останній поробив заходи з метою допущення української Делегації до мирових
переговорів з Совітською Росією в Ризі. Одначе і тут всі заходи в справі порозумінь
не довели до нічого.
Уряд УНР примушений, отже, боротись далі за державну незалежність
Української землі, хоч звертав в цілому ряді дипльоматичних актів увагу сусідніх
держав, як і держав Антанти, на цей факт, що без підтримки України як суверенної
держави не вдержаться не тільки ті окраїнні держави, але також ніколи не
установиться сталий мир на Сході Европи, що без увічнення українських земель від
большовицької окупації пануватиме на Сході Европи ще довгий час той загальний
хаос і анархія, внаслідок якої економічне відродження Европи, зруйнованої війною
- неможливе. Ті всі заходи Уряду Української Народної Республіки полагодити
оружний конфлікт мирним шляхом хоч би при допомозі урядів других держав не
увінчались поки що бажаним для українського народу вислідом. Тяжка, кривава
Нота до Уряду Польської Речі Посполитої від 2.Ш.1920 року; меморандум польському Урядові від
З.УІІІ.1920 року.
90 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
боротьба на землях України не притінюється і не притінюється ні на хвилину, а
навпаки - вона ведеться з щораз більшою завзятостю.
Сталість Уряду УНР і підтримка його з боку народних мас. В тій трьохлітній
вже боротьбі за українську державність Уряд УНР стрічав і стрічає велику фізичну і
моральну піддержку з боку українського народу. Цей факт являється незбитим
доказом цього, що український нарід вже остаточно переконавсь, що тільки
справжня українська влада дасть йому можливість розвиватись культурно,
охоронить його економічні та соціяльні інтереси і подбає про усталення такого
правного ладу, при якому розпічнеться відродження народного господарства,
встановиться так необхідний нині для населення товарообмін, знищиться ті
страшні пошести серед яких доводиться жити і буде забезпечено взагалі життя
людини та право кожного на його майно і здобутки праці. Та піддержка
національного Уряду і рівночасно рішучість в боротьбі за українську державність
проявилась у народних мас на Вкраїні в формі постійних повстань проти
російсько-большовицької системи і в тій допомозі, яку отримував завжди Уряд
УНР, коли зі своїми військами посувавсь вперед, проганяючи большовиків з
України. Цей відрадний факт, що український нарід, в лиці своїх повстанців, навіть
в хвилину найтяжчого для нас державного життя не тратив віри в свою кращу
будучність і остаточну перемогу над національним і соціяльним ворогом,
піддержуючи через представників повстанців живий, постійний зв’язок з Урядом
УНР, доказує, що суверенність українських земель стала для народних мас
державною необхідністю.
Залог побіли. І власне в цьому, що український нарід дав не тільки найкращих
героїв-патріотів в українську армію, але весь стихійно виступив з оружем в руках
проти чужої ненависної йому большовицької влади, накинутої йому Москвою,
лежить залог нашої побіли. Уряд Української Народної Республіки вестиме так
довго накинуту йому війну, як довго хоч один чужий жовнір займатиме українську
землю, - бо цього зараз вимагає український нарід. Тісний зв’язок широких
народних мас з Урядом УНР, в ім’я якої йде кривава боротьба з окупантами, вказує
на те, що ідея української державности сталась рішучим постулатом наших
народних мас і це найбільше відрадний факт в визвольній історії тяжкого
будівництва Української Народної Республіки - факт, який позволяв мати
непохитну надію, що підвалини нашої державности міцні, тривалі і здорові.
Большовицька пропаганда проти УНР. Большовизм воює з своїми ворогами
не тільки мечем, але і словом. Проти української державности виступили
большовики не лише рішучою оружною силою, але і безпощадною злочинною і
подлою агітацією як на Україні, так і за кордоном. Щоби закрити свої дійсні
наміри і цілі, які вони переводять на території України, і щоби обманути другі
КАНЦЕЛЯРІЯ МІНІСТРА 91
держави і народи, большовики зручно послугуються методами і аргументами,
якими послугувались старі російські реакціонери, і новими способами, в формі
оголошеного признання самостійности т[ак] зв[аної] Радянської України і
створення Уряду [Християна] Раковського, який в дійсности є лише фікцією. Тому
Український Уряд УНР крім боротьби військовою силою на терені України вів
боротьбу з большовиками шляхом дипльоматичних заходів перед державами світу і
шляхом чужоземної преси. Уряд УНР вів цю боротьбу при помочі нашої
дипльоматії, яка, крім виконання наложених на неї завдань, прикладала великі
зусилля і вживала ріжних аргументів для опрокинення фальшивих вісток і злобної
агітації большовиків проти змагань українського народу. В сучасний мент загальна
європейська опінія зовсім ознайомлена зі становищем на Україні, вважає
большовицьку окупацію на Україні тільки тимчасовою і співчуває українському
народові в його тяжкій боротьбі, яку веде з московським імперіялізмом.
Антибольшовицька Росія
Відношення антибольшовицької Росії до української лержавности. Вороже
відношення до українського народу і його державности стрічається не тільки з боку
большовиків, але від всіх других політичних груп російського громадянства: від
монархічно-абсолюти стичного до т[ак] зв[аного] федеративного напрямку, які
стоять на становищі непризнання радянської влади Росії.
Невдача знищення большовизму. При фактичному поширенню большовицької
влади на всю російську територію всі ті політичні російські напрямки представляє
зараз російська еміграція, яка робила спроби при помочі зорганізованої за допомогою
антантських держав армій знищити большовизм в Росії і відбудувати колишню
Російську державу. Власне в цьому, що ті оружні спроби повалити большовизм прова-
дились під гаслами привернення старого державного ладу, лежить їх невдача. Розгром
армії [Олександра] Колчака, [Антона] Денікіна, [Миколи] Юденіча, [Петра]
Врангеля показав, що такого ладу і повороту до старого не бажають не тільки вільні
народи б[увшої] Росії, на території яких розігрались оружні розправи з большовиками,
але навіть сам російський нарід. В першій мірі український нарід, якому відмовлено зі
сторони реставраційних російських чинників признання права на власну суверенну
державність, виступив активно проти т[ак] зв[аних] білих армій, на прапорах яких
видніла поновна неволя українського народу в майбутній Росії. Російські генерали,
що пішли війною проти українського народу, забували, що шлях на Москву веде
через українські землі і що без признання насущних прав цьому народові не можна
вести ніякої оружної боротьби з большовизмом. В тому лежала причина скорого їх
пораження. Колеса в історії політичного життя освободжених народів, зокрема
українського, що пробудились до нового державного існування, - не можна
92 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
обернути в противну сторону, як не можна повернути природного бігу води річки.
Тому вся боротьба, яку Українська Народна Республіка вела і веде з т[ак] зв[аною]
білою Росією, мусить скінчитись її побідою. Український нарід поконав легко
реставраційні армії, а Уряд усуває всі ті перешкоди, які робить йому і ця
антибольшовицька Росія за кордоном, що використовує давні зв’язки з державами
Антанти і не допускає до визнання з їх сторони нашої державности, як також
допомоги в державному будівництві та боротьбі з большовизмом.
Діяльність російської еміграції за кордоном. Російська еміграція, що в
свойому політичному засліпленню і традиційних централістичних тенденціях
ніколи не могла зрозуміти природного розвитку національної ідеї і логічної
еволюції подій, що стались в зв’язку з революцією на території Росії, осівши в
головних політичних центрах, - Берліні, Парижі, Лондоні і лріугихі містах, - веде
весь час рішучу пропаганду і липльоматично-політичну роботу проти інтересів
УНР. Треба зазначити, що, приглянувшись сучасній діяльности російської
еміграції і поодиноким її виступам, приходиться до висновку, що під впливом
розбиття армії [Петра] Врангеля, зміцнення внутрішнього положення
большовиків, - як також заключення прелімінарного мирового договору
большовиків з Польщею, - запанував в ідеології цеї еміграції хаос і велика ріжнпця
поглядів на справу відродження Росії. Російська еміграція представляє доволі ясно
картину політичного, морального та ділового розпаду. В поодиноких політичних
партіях прийшло до роздвоєння. Зорганізувалась сила всяких груп і організацій по
ріжних знатних політичних огнищах.
Політичні угрупування російської еміграції за кордоном. І так в Берліні,
головному зараз центрі російської реакції, створено «Комітет 4-х Дум», зложений
переважно з октябристів і кадетів. До комітету вступило декілька есерів, за що
екзекутиви їх партії виключили їх з числа своїх членів. Берлінська група кадетів, з
[Йосипом] Гессеном і [Володимиром] Набоковим на чолі, поріжнилась з
паризькою, якої більшість пішла в справі організації закордонного політичного
центра за [Павлом] Мілюковим і т[ак] д[алі].
В Парижі існують: 1) т[ак] зв[аний] «Діловий комітет», що займається
ліквідацією справ, зв’язаних з упадком ген[ерала] [Петра] Врангеля. 2) «Комітет
членів б[увших] Державних дум і Державної ради», який під керовництвом
[Олександра] Гучкова працює головно з парляментськими кругами європейських
держав. 3) Центр, якого ініціятором являється [Володимир] Бурцев; він противиться
скликанню російської Конституанти і стоїть за скликання зібрання «Державної
ради», складеного з осіб, спеціяльно для того запрошених. 4) «Російський
національний центр», що повстав з тісної злуки кадетів з есерами; в цьому комітеті
працюють головно [Павло] Мілюков і [Олександр] Керенський (останній без
визначної ролі), причому треба зазначити, що есери мають тут значну більшість.
КАНЦЕЛЯРІЯ МІНІСТРА 93
Вони, головно ж [Олександр] Керенський, є тої думки, що справи національностей
б[увшої] Росії не можуть бути вирішувані, доки Росія як така не відзискала
належного їй місця в європейському політичному концерті. Цей третій кадетсько-
есеровський центр був між иншим ініціятором скликання з’їзду членів б[увшої]
російської Конституанти. Зазначена вище нарада членів брувшої] російської
Конституанти відбулася в Парижі 8-го січня ц[ього1 р[оку]. Вона звернула досить
значну увагу політичних чинників і викликала заінтересовання в європейській
опінїї, тому слід обговорити її значіння.
Нарада членів російської Конституанти в Парижі. Не місце тут розбирати
питання про те, оскільки члени б[увшої] російської Конституанти мають зараз яке-
нсбудь моральне та юридичне право висловлюватись про Росію взагалі, а про
справи народів б[увшої] Росії, що давним-давно живуть своїм державним життям,
зокрема. Підкреслити треба тільки, що члени російських Установчих Зборів 1917-
го року були вибрані при цілком иншій ситуації, коли ще існувала стара Росія як
політично зорганізована цілість. За три останні роки вона розложилась на цілий
ряд самостійних республік з цілком зміненою соціяльною структурою, і через те
вже сама ідея всеросійських Установчих Зборів стратила всяку рацію. Зараз члени
б[увшої] російської Конституанти не мають права висловлювати волю народа, що
їх послав туди в 1917 році, і всякі спроби з їхнього боку наповнити конкретним
змістом цю політичну фікцію являються річчю, немаючою реального значіння.
Тим більше не мають права недобитки б[увшої] російської Конституанти
розпоряджатися долею народів б[увшої] Росії, а зокрема народу українського.
Протягом останніх літ український нарід заявив свою тверду волю самому рішати
про себе і реалізувати своє право на самовизначення; рішення його дальшої судьби
спочива, отже, виключно в його руках. Хвиля революції в жовтні 1917 року давно
перекотилась через голови Керенських, Чернових і и[нших] ініціяторів паризького
зібрання; їх партія, «переліцитована» партією [Володимира] Леніна і [Лева]
Троцького, давно зійшла з політичної арени для Московії, а для нас вона ще
раніше зникла з горизонту.
Відношення наради до вільних народів б[увшої] Росії. Міркуваннями про хід і
висліл наради членів біувшої] російської Конституанти в Парижі нам хочеться
тільки ще раз сконстатувати, що російська демократія на еміграції станула в своїй
політичній ідеології на мертвій точці, не пішла ані кроку вперед. Міркування-
резолюції, прийняті на з’їзді б[увших] членів всеросійської Конституанти головно
в питанню, що торкається національностей б[увшої] Росії і держав, що повстали на
її території, не являються для громадянської опінїї взагалі, а для українського
громадянства зокрема, чимсь несподіваним. Досить пригадати виступи
поодиноких представників російської демократії ще до часу нарад Конституанти, а
94 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
резолюції сучасного з’їзду не здивують нас своєю цинічністю. Ще довго до
зазначеного паризького з’їзду голова тогож [Микола] Авксентієв висловлював в
«Совр[еменньіх] записках», паризькому органі есеровської партії, свої гіркі жалі
над відсутністю патріотизму серед російської еміграції, яка раділа перемозі військ в
Українській Народній Республіці над большовиками в Києві, тому «исконно
русском городе». Українське громадянство пам’ятає також цинічну по свойому
тону і змістові заяву [Олександра] Керенського, одного з ініціяторів січневого
зібрання в Парижі, в справі українського питання. [Олександр] Керенський не
задумуючись ні на хвилину над власного роллю в історії російської революції і над
судьбами рідної країни під пануванням [Володимира] Леніна - [Лева] Троцького,
свого часу заявив: «Украинцьі доказали на протяжении 3-х лет, что они абсолютно
неспособньї ни к какой государственной творческой работе, что они могут бьіть
только составной частью единой великой России». Згадати ще, що «Русский
сборник», орган кадетської партії в Софії, свого часу підкреслив, що українці
являються «злейшими и упорнейшими врагами России», то, маючи перед собою
такі есенціональні вислови членів січневого паризького зібрання чи їх груп або
партій, треба признатись, що українське громадянство не було надто несподівано
заскочене резолюціями нарад паризьких спасителів Росії.
В нарадах членів б[увшої] російської Конституанти в Парижі брали участь 32
члени колишньої російської Конституанти. Заступлена була головно партія есерів
- 23 члени, і кадетів 4 члени. В свойому результаті і ця спроба створення єдиного
провідного політичного центру антибольшовицьких партій знов зробилася, і
поміж московськими провідними групами і окремими особами прийшло до ще
більш різкого роз’єднання. Нас цікавить головно 5-й пункт дневного порядку
паризьких нарад російської демократії, в якому такі мужі Росії, як [Микола]
Авксентієв, [Микола] Брешко-Брешковський, [Марк] Вишняк, [Дмитро]
Гавронський, [Олександр] Керенський, [Віктор] Чернов, [Павло] Мілюков,
[Олександр] Коновалов, [Василь] Маклаков, [Вадим] Руднєв, [Микола]
Чайківський і и[нші], весь цей, здавалось би, політичний мозок антибольшо-
вицькоїросійської демократії, старалися по свойому рецепту розв’язати питання
про національности і держави, що повстали на території б[увшої] Росії.
Становище наради до окраїнних держав. Відповідна резолюція наради
начебто підкреслює, що російська демократія все визнавала за народами, що
входять в склад Росії, право на самовизначення, і покликується при цьому на ухвалу
засідання російської Конституанти, якою оголошено перебудову Росії на
принципах федерації. Одначе в трагічних сучасних умовах, - говорить дальше
зазначена резолюція, - змагання до самовизначення прийняло форму цілковитого
КАНЦЕЛЯРІЯ МІНІСТРА 95
відірвання окраїнних держав від Росії і розірвання з нею всіх вузлів, щоби
забезпечитись перед деспотичною владою та руїнницькою політикою
большовиків-диктаторів.
Система федерації. В резолюції йде дальше мова про те, що російські
демократи переконані в тому, що після упадку большовиків в Росії в окраїнних
державах виявиться «в спосіб рішучий - категорична солідарність громадських,
політичних і культурних інтересів, яка диктує політичні і економічні зближення,
однаково корисні і необхідні для обох сторін». Найбільш відповідною формою
для такого зближення являється, відповідно резолюції, федеративний устрій, який
найкраще відповідає «загальним тенденціям історичного розвитку та культурним
інтересам людства». В кінці йде мова про те, що російська демократія, беручи за
пункт виходу перебудову Росії на принципах федерації, не має наміру нікому
накилувати оружною силою того рола публічного зв’язку, і що найліпшою дорогою
до згоди вважає порозуміння, оперте на волі і рівности обох сторін. При цьому
належить додати, що деякі бесідники, як, пр[иміром] есер [Володимир] Зензинов,
говорили в тому питанні не тільки від імени своєї партії чи фракції, чи демократії
Росії, але від імени «народів Росії». Також [Павло] Мілюков говорив про
«культурно-національні» вольности для російських народів, а [Микола]
Чайківський радив навіть агітувати в нових окраїнних державах за з’єднання з
Росією «в власнім інтересі». Всі ці вислови - думки членів б[увшої] Конституанти
в зв’язку з повищою резолюцією - свідчать ясно про те, що борці за «майбутню»
Росію всіми своїми думками і почуваннями погружені в Росії бувшій, Росії, що
минула безповоротно. Між иншим, харатеристичним являється факт, що ані
бесідники, ані відповідна резолюція ні словечком не згадують пр[иміром] про
Україну, Польщу, Фінляндію і инші держави, які вже мають за собою історію свого
державного існування навіть в новійших часах. Російські демократи, певне,
надіються, що, очевидно, і ці держави зхотять федеруватись з Росією, коли тільки
зникне большовизм.
Народи, що самовизначились після упадку давньої Росії, а спеціяльно ж
український нарід, добре знають, що значить на мові Центрального] К[омітету]
[Олександра] Керенського і [Віктора] Чернова федерація. А ці останні розуміють
федерацію і зараз в спосіб своєрідний. Ми, мовляв - демократи, проголошуємо
Росію федеративним зв’язком, але взамін за те, ви, неросійські народи, висловитеся
за з’єднання з Росією. Иншими словами, проголошують федерацію, а бажають собі
Росії єдиної, великої, зцентралізованої. Вони проголошують право
самовизначення, але рівночасно, коли народи змагають до самостійности, вони
дорікають їм за їх змагання відокремитись від Росії. Автори резолюції йдуть так
96 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
далеко, що бажання поодиноких нових держав відірватись від Росії вони
приписують тільки наслідкам деспотичного режиму большовиків. І те вони
говорять в часі, коли, пр[иміром] Ірландія веде завзяту боротьбу з ліберальною
Англією, яка пропонує Ірландії культурно-політичну автономію, автономію,
безумовно, в ширшому масштабі, чим те думають російські ліберали та есери. Як
мало, зрештою, вірять самі автори резолюції в голошену їми федерацію, доказує те
туманне захвалювання з їхнього боку самої федерації, яка мала б відповідати
«загальним тенденціям історичного розвитку і культурним інтересам людства».
Система федерації тільки тоді може бути тривка, коли вона випливає з доброї волі
заінтересованих народів та зі зрозуміння спільности їхніх інтересів. Ніхто, одначе,
не буде лучитись в федерацію тому, що це відповідає «загальним тенденціям
розвитку», а вже рішучо ніхто не повірить, щоби федерування з давньою Росією
могло послужити «культурним інтересам людства». Вся облуда резолюції
видна ясно з кінцевого запевнення, що російська демократія не хоче нікого
примушувати до федерування. Дійсно, зараз російська демократія безсильна і
мусить рахуватись з фактом існування незалежних держав на території б[увшої]
Росії. Одначе на основі практичних дослідів єсть певність в тому, що російська
«демократія» заговорила б инакше, коли б дійсно прийшла до влади.
Найновіша спроба російських есерів розв’язати судьбу народів колишньої Росії
по свойому старому рецепту дасть безперечно такі самі наслідки, як аналогічні
спроби колчаків, денікінів і и[нших]. Російська демократія зі своєю
специфічною політичною ідеологією може бути певна, що ні один з
освободившихся народів б[увшої] Росії, а український нарід зокрема, не піде до
неї за допомогою чи дозволом в свойому дальшому визвольному процесі.
Відносини українського народу і Уряду УНР до Росії. Що торкається
українського народу і його відносин до сусідів, то український нарід, ставлячи
принцип самовизначення основним атрибутом своєї державної ідеї, все щиро бажав
собі і жити мирно і в згоді зі всімисвоїми сусідами, а в першу чергу з народом
російським. Принципи свободи і вільного мирного розвитку являються для
українського народу провідною метою його національного відродження: мирні
відносини з Росією він вважає для себе конечними. Одначе з боку Росії, з її тим чи
иншим соціальним і політичним ладом, повинно бути українському народові вповні
забезпечене право його самостійного національного і державного існування.
Ці основні точки свойого відношення до Росії український нарід
неоднократно заявляв устами свойого правового Уряду цілому світові взагалі, а
російським відповідним кругам зокрема. Одначе російська демократія в своїй
переважаючій більшости не звертала належної уваги на факт існування на території
б[увшої] Росії самостійних державних організмів і не прислухалася до голосу
КАНЦЕЛЯРІЯ МІНІСТРА 97
національностей, що висловили свою волю жити самостійним життям. Через те
всякі спроби зближення чи порозуміння з російською демократією залишались ще
все безрезультатними. Освободжені народи б[увшої] Росії, а головно ж
український нарід знов і знов мусив приходити до переконання, що російська
демократія у всіх її політичних групуваннях чи відтінках всеціло жиє ще ідеологією
Росії давньої, царської, централістичної. Як довго з боку російської демократії не
буде визнане право висловлювати свою волю до вільного життя через свої
Установчі Збори не тільки за російським народом, але і за всіма иншими народами
колишньої Росії, так довго українському громадянству з російською демократією
не по дорозі.
Повертаючи до справ з’їзду членів б[увшої] російської Конституанти, треба
зазначити, що той з’їзд не довів до логічного кінця своїх нарад і не дійшов до
порозуміння навіть в справі утворення політичного чинника, який мав би
перебрати провід і опіку бодай над тими півторамільйонами російських емігрантів,
розсіяних поза межами Росії. Справа та після формального розвивання з’їзду
доручена спеціяльній комісії, в якої склад ввійшли [Микола] Авксентієв, [Максим]
Винавер, [Володимир] Зензинов, [Олександр] Керенський, [Олександр]
Коновалов, [Микола] Макеєв, [Садретдін] Максудов, [Павло] Мілюков і [Осип]
Мінор. Крім цеї комісії з’їзд членів б[увшої] російської Конституанти залишив по
собі ще хіба тільки цілий ряд инших резолюцій і побажань. На з’їзді дійшли тільки
до якого-такого порозуміння партії, яких спеціяльним презентом являється
боротьба з большовизмом, одначе і те порозуміння обняло тільки групу правих
есерів і лівих кадетів. Від з’їзду відсепарувався, між иншим, весь значний відламок
ортодоксальної соціялістичної лівиці. Помірковані кадети в Берліні і
Константинополі воліли зв’язатись з т[ак] зв[аними] думськими комітетами
замість з паризьким з’їздом і там вони рівно ж од імени всієї Росії продовжують
свою працю над утриманням в цілости військ ген[ерала] [Петра] Врангеля. Крім
того група монархістів, що вибрала собі осідком Берлін і Будапешт, конспірує з
реакційними кругами Німеччини та Угорщини і мріє про відбудову монархії при
помочі багнетів Центральних Держав.
Ідеологія політичної групи Бориса Вікторович] Савінкова. Цілком на боці
стоїть політична група Б[ориса] Вікторовича] Савінкова в Варшаві, група
релятивно найбільш ідейна, що має найбільше шансів для підмінування
большовизму. З тією групою заключили між иншим представники Уряду
Української Народної Республіки восени м[инулого] р[оку] відповідну військову
конвенцію для ведення спільної боротьби з большовиками. Провідники тої групи,
т[ак] зв[аного] «Російського політичного комітету в Варшаві», основаного в липні
м[инулого] р[оку] під проводом Б[ориса] Вікторовича] Савінкова, своєю
9 8 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
дотеперішньою працею і практикою доказали, що вони дійсно бажають собі бачити
ту третю Росію справді демократичною. Група та в своїй політичній орієнтації не
оглядається на Берлін і не кидає громами в сторону аліянтів, а навпаки старається
ввійти з останніми в тісний зв’язок. Головно ж в справі боротьби з большовизмом і
відбудови демократичної Росії, після упадку останнього, - група покладає великі
надії на Францію, а до певної міри і Польщу. Провідники тієї групи, - в першу
чергу Борис Савінков, - являються представниками і реалізаторами тієї російської
думки, що запанувала серед незначного числа справжньої російської демократії
після упадку [Миколи] Юденіча, [Олександра] Колчака і [Антона] Денікіна. Вони
зрозуміли як слід способи повалення большовизму, витягнувши потрібні висновки
з психіки подій останніх років, з настрою мас, як також цілого нового укладу сил і
відносин.
Що торкається справ неросійських національностей і держав, що повстали на
території б[увшої] Росії, то так голова Російського політичного комітету в Варшаві
Б [орне] Вікторович] Савінков, як також і члени того комітету [Дмитро]
Філософов (він же заступник голови, [Дмитро] Одинець, [Олександр] Дикгоф-
Деренталь, [Микола] Буланов, [Володимир] Ульяницький і и[нші] неоднократно
заявляли, що комітет стоїть непохитно на погляді признання права
самовизначення народів та випливаючого із цього признання факту незалежности
народів, що відділилися від Росії або заявили своє бажання відділитися від неї.
Комітет переконаний в цьому, що визнання і закріплення нових держав, що
повстали і повстають на території б[увшої] Росії відповідно принципові
самовизначення, являється одним з найбільш необхідних факторів успішної
боротьби з большовизмом.
Треба зазначити, що ген[ералу] [Петру] Врангелеві, який для зовнішнього
вигляду все і всюди прикривав себе і свій кримський Уряд маркою широкого
демократизму, якому, одначе, на основі його практичних виступів не вірила від
початку до кінця демократія Европи, а головно український нарід його правовий
Уряд та верховна влада з головою Директорії Головним Отаманом С[имоном]
Васильовичем] Петлюрою на чолі, все-таки удалось було, бодай і в части, втягнути
того російського ідеаліста-патріота Б[ориса] Вікторовича] Савінкова і його групу
в певного рода мезаліянс. Це, одначе, треба, мабуть, приписати високій ідейній
дисциплінованости Б[ориса] Вікторовича] Савінкова, а може, надто великому
довір’ю цього останнього до «демократії Врангеля». Треба при цьому завважити,
що з боку ген[ерала] [Петра] Врангеля в свойому часі роблені заходи в справі
порозуміння також з Урядом УНР.
Незначні спроби військового порозуміння з генералом] [Петром] Врангелем.
Таке порозуміння захвалювали Урядові УНР між иншим і представники Франції,
КАНЦЕЛЯРІЯ МІНІСТРА 99
мотивуючи це тим, що програм [Петра] Врангеля є дійсно демократичний і що
тільки порозуміння з [Петром] Врангелем може мати в своїх наслідках загальну і
матеріяльну допомогу Україні з боку Франції. Одначе Уряд УНР, керуючись
досвідом, зробленим на попередниках [Петра] Врангеля, поставився до справи
порозуміння дуже обережно. В розмовах, які велись між відповідними
представниками обох сторін, обмірковувались справи виключно військового
характеру, а головно справи розмежування сфер військових акцій, яке мало б на
цілі уникнення тих прикрих конфліктів, що мали місце свого часу в Києві при
зустрічі військ Армії УНР і військових відділів ген[ерала] [Антона] Денікіна, а які
вийшли тільки на користь большовикам. Щодо бажання Уряду [Петра] Врангеля в
напрямкові розмов про політичне порозуміння, то Уряд УНР, базуючись на даних,
які виявлялись при реалізації «демократичної» програми [Петра] Врангеля і його
Уряду - занехаяв взагалі вести переговори на ці теми. Визнання [Петром]
Врангелем прав українського народу на самостійність, чи «автономію», або
«федерацію», чи невизнання тих прав рішучо не могло нічого змінити в процесі
розвитку українського руху. Український нарід, який на протязі останніх років дав
цілком конкретні підвалини свойому державному існуванню, легко обійдеться без
визнання своїх прав з боку того чи иншого царського генерала. Український нарід,
хоч і важким шляхом величезних жертв, все-таки доходить і в головній мірі вже
дійшов до своєї мети: Українська Самостійна Суверенна Держава в формі
Української Народної Республіки існує вже так само, як існує сам український
нарід. Всяке порозуміння з [Петромі Врангелем могло мати виключно військовий і
тимчасовий характер, тільки на час боротьби зі спільним ворогом - большовиками.
Становище Б[ориса] Вікторовича] Савінкова до [Петра] Врангеля. Належить
признати, що не без застережень станув до співпраці з генералом [Петром] Врангелем і
Російський політичний комітет в Варшаві та його провідник Б [орне] Вікторович]
Савінков, чоловік цілком одмінного ідеологічного покрою, який ясно бачив і
своєчасно зрозумів силу сучасних переворотів. Щоби бути об’єктивним в цій справі,
треба бодай частинно згадати про ті письма, заяви, протести і и[нше] комітету, якими
він реагував на поодинокі виступи «вольнодумного» генерала і його Уряду. Коли з
розвитком акцій кримської армії [Петра] Врангеля все частіше виявлялось, що
практично ані ген[ерал] [Петро] Врангель, ані його Уряд не думають
дотримуватись проголошених їми в свій час лозунгів «широкого демократизму»,
коли виявилось, що [Петро] Врангель гідний наслідник своїх попередників, які
стараються вливати нове вино в старі російські централістичні міхи, то Російський
політичний комітет в Варшаві в своїх офіціяльних деклараціях і приватних заявах
неоднократно підкреслив, що взаємовідносини державних організмів, що повстали
на території колишньої Росії і тої ж Росії - можна означити не силою зброї, а
1 00 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
тільки свобідно і правосильно виявленою волею самих самовизначившихся
народів. Російський політичний комітет з свойого боку часто перестерігав
ген[ерала] [Петра] Врангеля і його уряд, що попередні спроби оружної боротьби з
большовиками вже доволі показали, що головною причиною невдачі тих спроб
була непослідовна і нещира політика попередників [Петра] Врангеля у
відношенню до нових державних творів, що повстали на руїнах царської Росії.
Фікція українського Уряду у кримському Уряді ген[ерала] [Петра] Врангеля.
Коли ж [Петро] Врангель створив з Моркотунів, Могилянських, Цитовичів і
и[нших] фікцію українського Уряду і коли правовий Уряд УНР відповідною
нотою запротестував перед Европою проти такого фальшування публічної опінії,
то голова Російського політичного комітету Б[орис] Вікторович] Савінков
написав по тому питанню такого листа: «До генерала [Петра] Врангеля,
[Михайла] Гірса, [Володимира] Горлова і [Петра] Махрова. Нота українського
Уряду спричинена приїздом на Крим [Сергія] Моркотуна, [Миколи]
Могилянського, [Сергія] Гербеля і [Ігора] Кістяківського, незвичайно погіршила
справу. В тому приїзді, а також у приїзді [Володимира] Гурка, [Володимира]
Коковцева, [Олександра] Вишнеградського і и[нших], українці добачують
одступлення від принципів, висловлених в декларації [Петра] Струве від 20-го
липня 1920 року в напрямку політики [Антона] Денікіна в національних справах, а
також зазначення здецидованого монархічного напрямку Вашого Уряду. Наслідки
української ноти можуть бути дуже шкідливі. Недовір’я українців зачинають
поділяти Естонія і Латвія, в їх сліди можуть вступити також і инші народи, які
відділилися від Росії. Бажаю конечним, - пише [Борис] Савінков, - цілковите
виповнення всіх точок декларації [Петра] Струве...».
Що торкається справи українського питання і відношення до його [Петра]
Врангеля та його Уряду, то варшавська «Свобода», орган Російського політичного
комітету в Варшаві, часто дуже різко виступала проти легковажного ігнорування
генералом] [Петром] Врангелем справи України. Газета енергійно протестувала
також проти всяких сурогатів з Моркотунів і товаришів] та перестерігала
ген[ерала] [Петра] Врангеля, що такі поступки знищать і його самого, і його
камарилью, як також всю, ним підняту, військову акцію.
І [Петро] Врангель дійсно провалився. Його упадок, одначе, ні в якому разі не
передрішив остаточного тріумфу большовиків в Росії і не позбавив
антибольшовицьких російських елементів ані права, ані обов’язку дальшої боротьби з
червоним терором. З упадком [Петра] Врангеля не упала ідея боротьби з большо-
виками; впали тільки методи отримані [Петром] Врангелем в спадщині по його
попередниках: [Олександра] Колчака, [Миколи] Юденіча, [Антона] Денікіна. Голов-
ним же чином провалилась остаточно тенденція, якою [Петро] Врангель старався так
КАНЦЕЛЯРІЯ МІНІСТРА 101
неуміло маскувати себе і свій Уряд, і яка по своїй суті містилася в оперуванні ідейним і
психологічним матеріалом Росії царської.
Заключення перемир’я між Польщею і Російською Совітською Республікою, з
одного боку, і провал армії [Петра] Врангеля, з другого паралізували тимчасово
діяльність Російського політичного комітету в Варшаві і заставили його війська
(відділи [Станіслава] Булак-Балаховича і [Бориса] Пермикіна) відступити на
польську територію. Політична група Б[ориса] Савінкова як політичний
російський комітет розв’язана; вона, одначе, не зрезиґнувала з дальшої боротьби.
Становище Руського політичного комітету до других політичних груп
російської еміграції. Згадати ще треба, як поставилась група Б[ориса] Савінкова до
останніх січневих виступів російської демократії в Парижі. «Російський
національний комітет, - пише [Борис] Савінков в «Свободі», - збудований на
пустих словах і байдужности для корисної акції, не може рахувати на підтримку
активних борців». Та ж сама «Свобода» помістила недавно заяву представників
російських і инших озброєних сил та організацій північного і західного фронтів та
країн. Заява дуже гостро виступає проти російської еміграції в Парижі, Лондоні і
Празі та протестує проти права тих емігрантів представництва Росії. Другий пункт
згаданої заяви звучить так: «Російська організована політична еміграція за
кордоном своєю короткозорою та цілком кабінетною політикою у відношенню до
відділившихся від Росії окраїнних національностей і держав постійно ставила і
продовжує ставити нас і всіх других, що боряться з большовиками не на словах, а зі
зброєю в руках, у важке і часто безвихідне становище... Наше становище, -
Руського політичного комітету, - кардинально ріжниться перш всього від поглядів
груп Конституанти в справах національностей. Він вважає себе єдиною групою, яка
без всяких застережень визнала принцип самовизначення народів; держави, які
повстали на території б[увшої] Росії, вважає цілком суверенними. Судьба Сходу
мусить спиратись на вільному співжиттю незалежних народів, і великороси не
мають права нав’язувати їм свою волю чи обмежувати їхню свободу. Від групи
Конституанти в Парижу ріжниться тим, що хоче умовлятись з визволеними
народами як рівний з рівним, прямуючи до конфедерації з їми, між тим як група
Конституантів в Парижу не спиняється вжити сили, щоби спонукати до цього
неохочих. Російська Конституанта в Парижі, відірвана від російського народу, не
може мати належного авторитету. Народні маси в Росії не відчувають, що
Конституанта веде свої наради, а прецінь ті маси, та якраз сьогоднішня Росія і так
само як не вірила та Росія [Антону] Денікінові та [Петру] Врангелеві, так само не
вірить вона і паризькій Конституанті, яку називає Конституантою [Олександра]
Керенського. Вважаю, що всі такі плани, - змагання, відірвані від російського
ґрунту,- не принесуть позитивних результатів, хоча б вони і мали за собою
1 02 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
підтримку закордону. Як зникли без сліду [Антон] Денікін і [Петро] Врангель, так
само не оставлять по собі глибших слідів і група паризької Конституанти».
Заходи групи [Бориса] Савінкова в напрямі об’єднання протибольшовицьких
акцій. Як сказано вище, група [Бориса] Савінкова розв’язуючи офіціально як
політичний комітет, не зрезиґнувала з дальшої боротьби. Зараз ведеться з її боку
інтенсивна праця в напрямку створення федеративного російсько-большовицько-
українського повстанчого комітету, який в контакті з відповідними кругами
Польщі і під руководством Франції мав би взяти в свої руки ведення дальшої
оружної боротьби з большовиками, причому з 15 тисяч останків військових
відділів [Станіслава Булак-] Балаховича і [Бориса] Пермикіна мало б бути створене
ядро невеличкої регулярної армії. З боку ініціятивної групи Б[ориса] Савінкова
робляться заходи нав’язання зносин з відповідними чинниками Уряду УНР,
політичним комітетом Білорусі, національними радами Інгерманландїї і Карелії,
Козацької Республіки Кубані, Республіками Фінляндії, Естонії, Латвії і Грузії та
також козачою Республікою Донців, Республікою Терською і гірських народів
північного Кавказу.
Всупереч міркуванням [Миколи] Юденіча, [Антона] Денікіна і [Петра]
Врангеля, комітет, заініційований [Борисом] Савінковим, вважає, що жива
регулярна сила нової експедиції проти большовиків не повинна мати надто
великих розмірів. Росії як такої, по думці комітету, не можна завоювати; в ній
можна робити тільки революцію, а не можна провадити горожанської війни.
Невеличка регулярна армія, складена з виборних людей, з відповідним складом
командним, де кожна одиниця знала б, в ім’я чого вона бореться, не буде падати
великим тягарем на місцеве населення і, посуваючись при активній допомозі
місцевих повстанців - селян - вперед, має більше шансів на успіхи, чим великі
армії [Олександра] Колчака, [Антона] Денікіна, [Петра] Врангеля і и[нших];
головно фінансова допомога з боку західних держав, особливо Польщі і Франції,
про що комітетом робляться теж відповідні заходи.
Такі менш-більш плани дальшої антибольшовицької акції одинокої під сучасний
мент активної російської групи Б[ориса] Вікторовича] Савінкова. Оскільки і в якому
напрямкові вони найдуть відгук серед відповідних чинників заінтересованих других
народів та поскільки вони можуть рахувати на співчуття і підтримку з поодиноких
західних держав Европи, а вслід за тим і на позитивні успіхи, покаже найблища майбут-
ність. Однак певне, що освободжені народи б[увшої] Росії, а між їми український нарід
в головній мірі, навчені досвідом на [Антоні] Денікіну, [Петру] Врангелю і и[нших]
російських «демократах», що так щедрою рукою роздавали їм всякі блага
«автономій», «федерацій» чи «конфедерацій», будуть безумовно з дуже великою
обережністю ставитись і до щирих, може, змагань ініціяторів нового федеративного
КАНЦЕЛЯРІЯ МІНІСТРА 103
повстанчого комітету. Народи, що увільнились з ярма царської Росії, будуть для
російської демократії остільки союзниками, оскільки будівничими нової Росії
будуть без всяких застережень визнані принципові права тих народів на їх
незалежне державне існування.
Союз Народів
Уряд Української Народної Республіки і зокрема наше дипльоматичне
відомство звернули саму серйозну увагу в своїй діяльности на Союз Народів і
сподівались признання права на самоозначення українського народа від тої
високоавторитетної міжнародної інституції, яка мала перевести в життя
високогуманні ідеї, проголошені Президентом [\ХТюс1го\\'] ХХчІюп’ом, скерувати
міждержавне життя по шляху принципів права справедливости і запобігти
збройним конфліктам між державами.
Союз Народів являється міжнародною політичною інституцією і постійним
міжнародним трибуналом. Хоч нема обов’язковости для держав відкликуватися в
спірних справах до цього міжнародного трибуналу, то все-таки саме існування
такого ареопагу не може остатись без впливу на полагодження всяких
міждержавних непорозумінь і спорів. Признання компетенції цього трибуналу
полишено волі самих держав. Судді, члени цього трибуналу, мають бути вибирані
Радою Союзу на пропозицію Мирового Суду в Гаазі. Як політична установа, Союз
Народів проявляє слабі сторони тому, що він став виконавцем волі антантських
держав, які хотіли і хочуть забезпечити свої інтереси і виконання Версальського,
Сен-Жерменського і и[нших] договорів. Союз Народів має 42 членів держав, з
яких 27 підписали Версальський договір і стоять на становищі недоторкальности
його. Союз Народів при таких умовах не може здійснити поставлених йому
завдань і проявляє всі недуги політики. Але значіння Союза Народів як політично-
адміністраційної установи е досить велике, і в цьому проявив Союз Народів деяку
корисну діяльність головно на полі опіки робітників, транспорту, гігієни, моралі
(боротьба з торгівлею опіумом, дівчатами і т[ому] п[одібне]) та розділення
сирівців.
Надії народів і держав, - великих і малих, - вільних і поневолених, - могучих і
слабих, які покладались на Союз Народів, - наразі не оправдались, принаймні
судячи по вислідах зібрання Союзу на сесію в Женеві. Найважнішою справою, яку
Союз Народів мав вирішити на сесії в Женеві, було прохання про прийом до
Союзу тих держав, які до цього часу не входили до нього, між цими проханнями
було і прохання Уряду Української Народної Республіки.
Справа УНР на зібранню Союза Народів в Женеві. В справі допущення
Української Народної Республіки до Союза Народів наше дипльоматичне
1 04 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
відомство розпочало завчасу підготовчу працю, приготовляло потрібні до цього
акти та документи, видавало потрібні інструкції та розпорядження нашому
закордонному представництву і призначило особливого представника Української
Народної Республіки та дало йому відповідні уповноваження на заступництво
інтересів УНР перед Союзом Народів у кожному відношенню і всіми доступними
засобами. Прохання Української Народної Республіки Уряд вислав ще 14-го квітня
1920 р[оку] через нашого заступника в Лондоні на ім’я Генерального Секретаря
Союзу п[ана] [Егіс’а] ОгиттопсГа. Генеральний Секретар, отримавши наше прохан-
ня, звернувся до голови Ради Міністрів УНР листом від 25-го серпня м[инулого]
р[оку], в якому просить надіслати всі відомости щодо становища України, особливо
автентичні копії актів, якими Україна проголосила свою державну незалежність, а
також документи, потверджуючі ці факти, і автентичні копії декларацій, якими инші
Уряди визнали суверенність Української Держави. Потрібні документи і акти
Міністерство закордонних справ виготовило і вислало п[анові] Секретареві Союзу
Народів, як також подало найточнійші відомости з історії української визвольної
боротьби через представництво в Лондоні. Генеральний Секретар Союзу Народів
зробив на основі наших нот, пояснень і інформацій дуже прихильний для нас доклад в
окремій книжці, в якій помістив всі передані нами документи про незалежність УНР
та вказав на заходи Уряду в справі прийняття України до Союзу Народів.
Справи про прийняття держав до Союзу Народів розбирались в окремих
комісіях і підкомісіях. Наше прохання розбиралось в У-ій комісії Союза Народів
під головуванням представника Чилі. Ця комісія розділила свою працю між З
підкомісії, які мали зайнятись підготовчою працею в справі прийому нових держав.
Українська справа попала в підкомісію «С» під головуванням норвезького
делегата ліоктоіра [ГгіскіоРаІ Кашеп’а. Комісія сформувалась 21-го грудня
м[инулого] р[оку] і її склад для нас не міг бути гіршим: був там іспанець, китаєць,
грек, австралієць, румун - люде, що дуже мало знали про Україну. Наші
представники, щоби приготовити відповідний ґрунт для прихильного
полагодження нашого питання, розвинули найбільшу енергійну діяльність як в
Женеві, так і других політичних центрах. Згідно інструкціям і наказам
Міністерства закордонних справ вислали масу нот і інформації до ріжних урядів і
нав’язали посередньо чи безпосередньо контакт зо всіма членами асамблеї,
звернувши головну увагу на тих великих державних мужів, що мали великий вплив
в асамблеї і рішаючий голос при вирішуванню української справи. Делегація наша
відбула ряд важних конференцій з представниками: Англії ([КоЬегг] Сесії),
Франції ([Ьеоп] Воиг^еоії), Італії ([Сагіо] ЗсЬапгег), Чехії ([ЕсКагсІ] ВепеЗ), Польщі
([$гутоп] Ахкепагу), Румунії (ТКота Іопезси), Швеції ([Кагі] Вгапїіп§), Чилі
([Апїопіо] Нипееш), Норвегії, Іспанії, Індії, Сербії Й Персії.
КАНЦЕЛЯРІЯ МІНІСТРА 105
Майже всі члени Союза Народів віднеслися до української справи
симпатично, так що можна було сподіватися прихильного, позитивного
полагодження нашої справи в Женеві. Але на фронті наслідком заключення
перемир’я між Польщею і Росією в Ризі наступила мілітарна невдача армії УНР, і
всі ті симпатії нараз охолонули. Стало ясним, що наша справа у підкомісії «С» V-
ої комісії не випаде на нашу користь. 25.ХІ була поставлена справа України в цій
підкомісії на дневному порядкові. Наших делегатів запрошено туди дати потрібні
пояснення. Комісія поставилася до нашої справи серйозно і не вороже. Питання
ставлено доцільно і добре, також дано делегатам досить часу до з’ясування і
уґрунтування своїх висновків. Голова підкомісії [Ргіс1Г)оГ] Кашеп інтересувався
головно питанням про тривалість Української Держави і її Уряду, говорив про
існування на Україні двох Урядів і запитував про це, які держави визнали Україну
«де-юре» або «де-факто», та чи була на Україні Конституанта і чи Головний
Отаман був обраний в українські Установчі Збори. На ці всі питання давали наші
відпоручники потрібні - дуже влучні - пояснення.
Помимо знаменитої оборони справи нашими делегатами, рішення підкомісії
випало негативне, а що підкомісія до цього результату прийшла була вже 23-го
листопаду, вже два дні перед тим, то і виводи делегатів могли тільки викликати деякі
симпатії, роз’яснити деякі питання, але не могли змінити вже передрішеної відмови.
Таке саме рішення запало також в загальній п’ятій комісії, де наша справа була в
дневнім порядку 1 і 6 грудня. Головною причиною відмови був § 10 статута Союза
Народів, який говорить про необхідність оборони своїх членів, навіть оружною
силою. Другою причиною нашої «невдачі» в Женеві - це наша мілітарна невдача
на фронті; зрозуміла річ, що всі дивляться на події на фронті і всі бояться
ангажуватися в «непевну справу». Однак негативне рішення прийому України до
Союзу зараз не виключає, що Україна у майбутньому все-таки буде прийнята до
Союзу Народів. Це закомуніковано офіціяльно підкомісією у офіціяльному
журналі. Подібної долі, як Україна, зазнали в Женеві і инші окраїнні держави
б[увшої] Російської імперії. Це улекшує нашу справу остільки, що ми не самі на
боці.
Українська справа на загальному зібранню С[оюзу] Н|ародів |. Українська
справа прийшла на дневний порядок загального зібрання 17-го грудня і,
розуміється, не могла бути вирішена инакше, як в підкомісії і У-ій комісії Союза
Народів. Помимо всіх старань нашого представника п[ана] [Олександра] Шуль-
гина, які він робив в межичасі, після негативного вирішення справи в підкомісії і
комісії, ухвала асамблеї запала рівно ж негативно. Хоч українське питання не
являється тією ухвалою остаточно порішеним, то всеж таки ухвала ця для нас
болюча, тим більш, що наша справа появлялась уперше на світовій трибуні.
1 06 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
Генеральний Секретар У-ої комісії повідомив нашого делегата відношенням
од 8-го грудня, що негативне рішення асамблеї не може мати иншого результату, як
повернення справи в її попередній стан, себто ми маємо право відновити наші
заходи і внести заяву про бажання приступити до Союза Народів перед слідуючою
асамблеєю вдруге. Одначе п[ан] [Олександр] Шульгин старався всіма доступними
засобами і можливими способами поладнати нашу справу в Женеві до 17-го
грудня, для остаточного вирішування справи теперішньою асамблеєю як найбільш
популярною. 8-го грудня п[ан] [Олександр] Шульгин був у голови 1-ої підкомісії
У-ої комісії делегата Бразилії п[ана] [Косігі^ио] Осгауіо, бо ця підкомісія мала
переглянути ще раз справи всіх держав що відділилися від Росії. П[ан] [Косі гі ^ио]
Осгауіо вислухав нашого делегата вважливо і при кінці розмови запевнив його, що
відкинення нашої справи немає принципового характеру і що це мусило наступити
дякуючи нашим сучасним обставинам. В цьому змісті була вистилізована також і
резолюція У-ої комісії до Асамблеї в справі прийняття України.
Деякі помилки і неточности у резолюції спонукали п[ана] [Олександра]
Шульгина написати ноту на ім’я голови асамблеї як відповідь на всі закиди У-ої
комісії. Ноту, датовану днем 11-го грудня, передав наш делегат голові асамблеї 12-
го грудня. Нота опрокидає ошибки резолюції, а провідною думкою її було
представити асамблеї, яку Уряд Української Народної Республіки має ціль в
боротьбі з большовиками, і доказати, що Союз Народів, не приймаючи в свої
члени України, відступає від своїх власних принципів, що неприйняття України до
Союзу є якраз на руку большовикам і означає рівночасно їх фактичну політичну
перемогу. Генеральний Секретаріят розіслав ту ноту п[ана] [Олександра]
Шульгина всім делегатам асамблеї. Своїм річевим змістом і достойним тоном нота
зробила на членів асамблеї добре вражіння.
У самій асамблеї почалося обміркування «асІтШіоп» 15-го грудня вечором.
По останній вступній дебаті голова асамблеї розділив держави, що подали заяви
про бажання вступити до Союза, на 3 групи. Першу групу творили 5 держав, які
мали бути прийнятими. Тому він запропонував прохання тих держав обміркувати
в першу чергу. До другої групи належали держави, яких комісія пропонувала не
приймати до Союза, а допустити тільки до технічних комісій. Третю групу
складали ті держави, відносно яких комісія висловилася за неприйняття до Союзу.
До цієї групи належали Албанія, Азербайджан, Ліхтенштейн і Україна. Помимо
того, що найбільші симпатії зі всіх «асІтШіоп» мала Грузія, бо за нею промовляли
п[ан] [КоЬегс] Сесії і п[ан] [РгісГг^оГ] Иашеп, то вона зібрала тільки всього 6 голосів
за прийняттям. В користь Естонії, Латвії і Литви промовляли деякі делегати, але і
їхні, хоч прихильні, промови звичайно кінчалися тим, що зі згляду на сучасні
обставини вони будуть голосувати проти їхнього прийняття.
КАНЦЕЛЯРІЯ МІНІСТРА 107
Розуміється, що нашого делегата при Союзі Народів цікавило в даний мент
найбільше, чи і хто скаже щось прихильного за Україну, тим більше, що заміткою
стала зміна відношення, головно делегатів європейських держав до нашої справи
після мілітарної невдачі нашої армії на фронті. Всіх європейських делегатів
перейняв якийсь страх перед Совітською Росією. Навіть поляки, наші союзники,
прямо говорили, що ніхто не відважиться зараз вступитися за нас. Все ж таки п[ан]
[Олександр] Шульгин звернувся до п[ана] [КагГа] Вгапсіп§’а і делегата Персії
п[ана] 2юка есі ІЗо\\'1еЬ з проханням, піддержати нашу справу в асамблеї. П[ан]
[Кагі] Вгапгіп§, мимо висказаної симпатії до нас при своїй стрічі з нашим
делегатом, не з’явився в Асамблеї під час вирішування нашої справи. За те 2ока есі
ОолИеЬ дійсно в двох промовах, присвячених аііо^епех’ам, з великою симпатією і
захватом говорив за Україну. Висловлюючи свій жаль, що зараз Україна опинилася
в такому тяжкому становищі, він таки сподівається, що в скорому часі Україна
скине своє ярмо. В другій промові він з жалем зазначив, що зі згляду на сучасні
обставини, серед яких опинилася Україна, він примушений утриматися від
голосування, одначе він вірить, що ці обставини зміняться і дадуть йому
можливість в слідуючій сесії голосувати за прийняття України до Союзу Народів.
За цю оборону української справи наш делегат подякував бесідникові усно і
листовно як від себе, так і від Уряду і від українського народу. Дуже добру,
блискучу з ораторського боку, промову сказав також делегат Польщі п[ан] [1§пасу]
Рас1егє\\г<)кі з приводу всіх аііо^епех’ів, згадуючи симпатично і про Україну, якому
опісля п[ан] [Олександр] Шульгин переслав листа з подякою.
Дня 17-го грудня 1920 прийшла черга в асамблеї на Азербайджан і Україну.
Спеціяльних дебат не було. Голова асамблеї, [Раиі] Нуташ, прочитав рішення У-ої
комісії і перейшов до голосування. Проти прийняття Азербайджана висловилося
29, проти України - 23, другі делегації були або випадково не присутні, або
навмисне утрималися від голосування. До цих останніх належали делегати Персії,
Польщі, Португалії, Італії і декілька неевропейських делегацій. Характерно, що
Україна і Азербайджан опинилися в цілком однакових умовах у відношенні до їх
Асамблеї, що пояснюється війною на їх державних територіях і окупацією з боку
большовиків.
Держави Антанти
Значіння Росії в міжнародній політиці. Обговоривши події, що сталися на
території б[увшої] царської імперії, і наші відносини до сусідніх народів і держав, в тім
числі і до білої та червоної Росії, слід звернути увагу на становище української справи в
державах Антанти, яка зараз по побіді, віднесеній в останній війні, відограє у всіх
справах рішучу ролю. Побіда антантських держав означала свободу народам і право на
1 08 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
самовизначення, проголошене устами [\Х,гоос1го\\'] ХХчІдап’а, і тому всі освобіджені
народи, між ними і український, покладали надії, що їх слушні змагання знайдуть
підтримку в державах Антанти, признання їх державности і допомогу в борьбі з
найбільшим ворогом культури - большовизмом. Сподівання ті не оправдалися,
український нарід помимо всіх прикладених зусиль не дістав ніякої підтримки, ні
«моральної» в формі визнання його державности, ні «матеріяльної» в боротьбі з
большовиками, яку 4-й рік провадить з великими втратами, захищаючи своїми
грудьми і Західну Европу перед большовизмом, який «кагехосЬеп» є руйнуючим
елементом. Українська справа натрапляла в державах Антанти на величезні
перешкоди тому, що вона являється, по думці антантської політики, складовою
частиною незвичайно важкого до розв’язання російського питання. Скільки разів
не підходили державні чинники антантських держав до українського питання,
завжди трактували його в зв’язку з тим чи иншим вирішенням проблеми Росії.
Відомо, що колишня царська імперія була одним з найважніших чинників
міжнародної політики і світової рівноваги і відогравала в економічному життю
першорядну ролю з огляду на свої багацтва.
Розбіжність поглядів антантських держав на російські справи. З одної
сторони, існування її як могутньої держави лежало в сфері життьових інтересів
деяких держав при довоєнній політичній констеляції, з другої сторони, могучість
Росії, її експансивність, її конкуренція на всіх полях ставали на перешкоді деяким
державам, і тому зараз, коли ця небезпечна конкурентка впала, вони не мають
великої охоти відбудувати її. Власне така розбіжність поглядів на значіння Росії
замічається весь час в політиці антантських держав, а досить яскраво виступає вона
зараз, коли держави Антанти приступають до ліквідації всіх справ, викликаних
великою війною, а до тих справ належить і російське питання, і питання
большовизму, від вирішення яких залежатиме в великій мірі мир і спокій в Европі
та підняття її з економічної руїни, спричиненої світовою війною. Залежно від
цього, наскільки сильна могуча Росія лежить чи не лежить в інтересах поодиноких
держав Антанти, постільки в окремих державах зустрічається українське питання з
прихильносте) чи ворожостю. Відповідно до цього держави Антанти поділяються
на дві групи: Англія, Італія, Японія, інтереси яких не вимагають відбудови Росії в
довоєнних границях, і друга група: Америка і Франція, яких політичні і економічні
вимоги вказують на конечність реставрації Росії.
Англія
Значіння Англії в міжнародній політиці. Наймогутнійшою світовою
державою, якої значіння і рішаючий вплив по світовій війні проявився в кожних
справах являється Англія. До війни вона була царицею моря, після війни вона
КАНЦЕЛЯРІЯ МІНІСТРА 109
старається обняти гегемонію і на європейському континенті. Суперництво о
гегемонію з Францією на континенті насуває її на шляхи, суперечні політичним
інтересам Франції. Франція зв’язана своїм географічним положенням, має певні і
докладно означені лінії своєї політики, Англія вважає європейський континент за
поле вільної політичної гри, в якій може політикою союзів і конфліктів поступати
після потреб моменту - так або инакше. І саме ця розбіжність в політиці
зазначилась не тілько в політиці відносно Німеччини, але відносно і справ Росії.
Англія в останній війні осягнула всі цілі своєї політики - в першій мірі
колоніяльної, вона знищила німецький флот і забрала значну частину німецьких
колоній. Німеччина не може, отже, явитися конкурентом для Англії.
Становище Англії в російському питанні. Рівно ж втратила дуже грізного і
небезпечного конкурента, особливо на азійському терені, в Росії. При такому становищі
- Англія не дозволяє на відновлення Росії, того колосу, який знов загрожував би на
майбутнє її інтересам на Сході і станув би до соперництва в політиці і торгівлі. Тому-то
Англія станула недавно на принципі розчленування Росії і визнала та оказала значну
допомогу в державному будівництві освободженим народам б[увшої] Росії.
Протекторат над окраїнними державами. Вона перша з усіх антантських
держав, що станула на цей ясний і правдивий шлях, стаючи протекторкою
окраїнних народів. Вона стала рівно ж і господаркою в цих краях, присвоюючи собі
монополь на виключну експлуатацію природних багацтв, віддаючи лишки своїх
товарів і виробів високорозвиненої індустрії. В тому випадкові англійська політика
пішла шляхами, начерченими віковими традиціями, які наказують використати з
усією безоглядністю кожну політичну кон’юнктуру для власної потреби. Політика
Англії все під сильним впливом торговельних і промислових кол, які стараються
здійснювати свої ціли. Велика Британія, створивши своїх протеже на Балтійському
морю, зачинила таким чином це вікно в Европу, яке відкрив для Росії Петро
Великий, а обнявши протекторат над Кавказькими державами, особливо Грузією,
яку називають нелегальною дитиною Англії, вона твердо станула і на Чорному
морю і обняла на ньому панування.
Відношення до Англії большовицької Росії. Ті групи російського
громадянства і політичні організації, що змагають до реставрації старої Росії, не
тішились великими симпатіями англійського громадянства ані не мали великої
підтримки з боку офіціяльних англійських кол. Офіціяльна група англійських
політиків, яка стояла за відбудовою старої Росії з давнім ладом, була незначною і не
стрічала підтримки з боку англійського громадянства, англійський Уряд,
переконавшись на делікатних спробах знищити большовизм і відродити Росію та
вирішити російське питання старими методами при помочі організованих росій-
ських військових сил, як армії [Миколи] Юденіча, [Олександра] Колчака,
1 1 0 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
[Антона] Денікіна, [Петра] Врангеля, змінив зовсім свою політику в російському
питанню і свої методи в боротьбі з большовиками. Крім [Антона] Денікіна, Англія
завжди дуже осторожно ставилася до тих всіх антибольшовицьких російських сил. І
домагання [Антона] Денікіна підтримувала вона тільки тому, щоби якнайбільше
ослабити Росію. Далекозора політика Англії передбачала, що генерал [Антон]
Денікін ніколи не осягне своїх цілей, бо проти нього виступили не тільки
большовики, як проти контрреволюціонера, але і всі освободжені народи, як українці,
донці, кубанці, кавказські народи, які знали, що побіда [Антона] Денікіна явилась би
кінцем їхньої національної і політичної свободи. Продовження затяжної горожанської
війни на теренах б[увшої] Росії, анархії хаосу лежало почасти в інтересах англійської
політики, бо ослаблювало експансивність російського народу на просторі Азії. Треба,
однак, зазначити, що англійська політика робила натиск на [Антона] Денікіна в
напрямі зміни його відношення до освободжених народів і до державного устрою тої
Росії, яку мав [Антон] Денікін при сприятливих умовах створити. Англійські круги
бажали бачити федеративну Росію, бо в державі з таким політичним устроєм завжди
появляється боротьба між центром і окраїнами, що значно ослаблює агресивність і
імперіялізм тої держави.
Відношення Англії до большовиків. Як можна було передбачити, всі спроби
царських генералів покінчилися фіяском, і Англія мусила шукати нових метод так в
обороті з большовиками як взагалі в розв’язанню східного питання. Большовики,
віднісши побіду над всякими контрреволюційними заговорами і здобувши великі
військові засоби на розбитих арміях, скріпили своє становище внутрі Росії і
сталися дуже небезпечним і грізним ворогом Англії. Вони вимірювали Англії
найтяжчий удар в саме серце, яким являється Індія. Большовики, припинивши
війну майже на всіх фронтах, звернули увагу на Англію і Францію, які вони
вважають найбільшими ворогами. Тому старалися завдати цим двом державам в
першу чергу рішучий удар. До цього вони мали дійти, по заявам [Володимира]
Леніна і других большовицьких провідників, через зревольтовання народів в Азії
та Африці, де большовизм легко прищеплюється із-за низького рівня культури.
Середником знищення Англії мала бути пропаганда комунізму на Кавказі, Малій
Азії, Месопотамії, Персії і особливо в Індіях, які творять підставу грандіозности і
могучости Великобритійської імперії. В цьому напрямку працювала большовицька
політика дуже енергійно і з безсумнівним успіхом. її пропаганда викликала досить
великий большовицький рух, який прийняв не тільки соціяльний характер, але і
національно-релігійний. Центром большовицької пропаганди на Сході являється
Баку, де большовики заложили окремий університет пропаганди і зцентралізували
всю діяльність комітетів, розкиданих по широких просторах Азії. В Баку відбувся
КАНЦЕЛЯРІЯ МІНІСТРА 111
також з’їзд поневолених азіятських народів, який зустрів провідника національно-
мусульманського совіту [Ьтаіі] Епуег’а Рай дуже сердечно і вітав його як героя, що
має вивести поневолені Англією і Францією народи до свободи. [Ьтаіі] Епуєг Ра^а
заключив порозуміння і союз з большовиками та, отримавши підтримку з боку
турецького народа, відніс ряд побід над окупаційним військом, як грецькі, так і
англійські, опинилися в тяжкому положенню і приготовані очистити зайняті
території. Союзні держави, щоби рятувати свій престиж серед азійських племен,
приневолені були погодитися на ревізію Севрського договору, в напрямі великих
полегш [ень] для турецького народу. Це перший крок зі сторони союзних і
заприязнених держав, яким вони змінили свої постанови продиктовані поконаним
народам. Заколотом в колоніях англійських і французьких большовики хочуть
поставити ці дві держави в таке тяжке положення, щоби не могли інтервенювати з
достаточною енергією в випадку їх походу на захід з метою знищити буржуазний
політичний і економічний устрій Европи. Большовицька пропаганда віднесла
досить значні успіхи в Індіях і виявилася в формі народних повстань проти
англійської влади.
Причини навязання торговельних переговорів з большовиками. Під
вражінням успіху пропаганди на Сході і побід червоних армій над противниками
на європейському фронті Англія, а слідом за нею і деякі другі держави почали
торговельні переговори з Совітською Росією. Англія надіялася, що шляхом
нав’язання торговельних зносин вона улагіднить большовизм в Росії і припинить
грізну для неї пропаганду на Сході. Це основний, але не одинокий мотив
нав’язання переговорів з Совітською Росією. Другою причиною того до смілого зі
сторони Англії кроку був натиск на англійський Уряд з боку робітничих мас, які
домагалися припинення економічної блокади і нав’язання економічних зносин з
Совітською Росією. Англійські робітничі маси зайняли негативне становище
відносно Третього Інтернаціоналу і не бажають піти під диктатуру Москви. Вони
відкидають большовизм для Англії, різко критикують большовицький режим,
вбачають навіть близький його упадок, коли піде прийнятими досі шляхами, але, з
другої сторони, вони бояться упадку революції і приходу реакції в Росії. Деякі
індустріяльні круги домагалися рівнож нав’язання торгівлі з Росією, бажаючи збути
великі запаси промислових виробів за ціну російського золота чи сирівців,
потрібних їм для дальшого розвитку індустрії. Промислові кола Англії
недвозначно виявляли побоювання, що, коли Англія не нав’яже першою
торговельних зносин з Росією, то це зробить Німеччина.
Совітська Росія під тягарем повної руїни економічно-господарського життя радо
пішла на переговори з Англією і проявила в них великі уступки. Большовики
1 1 2 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
признали всі російські публічні і приватні довги, поробили великі концесії, запродали
англійським капіталістам великі природні російські та українські багацтва.
Большовики сподівалися, що за ціну тих уступок і розрахунок золотом і
награбованими бриліянтами отримають потрібні їм товари і засоби для
провадження дальшої війни в ціли осягнення тої мети, яку вони прийняли на себе.
Вони хотіли піднестись з економічної руїни і поліпшити таким чином внутрішнє
своє становище, як також позискати надламане вже довір’я російського
пролетар іяту до диктатури [Володимира] Леніна і [Лева] Троцького. Провідники
комунізму рахували, що тими фактами переконають робітничі маси цілого світу
про доцільність, сталість і високість комуністичного устрою і про потребу
заведення якнайскорійше такого ладу в їхніх країнах.
Затяжність торговельних переговорів. Торговельні переговори большовиків з
Англією прийняли дуже затяжний характер і викликали масу нот з обох сторін,
обвинувачуючих себе взаїмно в проволіканню, але найважніщою причиною
проволікання тих переговорів було жадання англійського уряду припинити
большовицьку пропаганду проти Великобританської імперії. По довгих
пертрактаціях сформуловано остаточно текст торговельного договору, який
формулює англійські умовини відносно большовицької пропаганди таким чином,
що обі сторони будуть стримуватися від всяких ворожих акцій та не виступати одна
проти другої. Кожна сторона буде стримуватися також від всякої пропаганди поза
своїми кордонами проти державних установ другої сторони. Зокрема, совітський
Уряд відмовляється вести всяку пропаганду і акцію в Об’єднаному Королівстві та
який-небудь країні Бритійської імперії проти англійських установ. Совітський
Уряд зобов’язується стримуватися від всякої посередньої і безпосередньої акції
шляхом пропаганди чи яким-небудь другим, підтримувати який-небудь азійський
нарід проти інтересів Бритійської імперії чи на Кавказі, Персії, Малій Азії,
Афганістані чи Індії. Радянський Уряд зобов’язується заборонити російським
громадянам вести індивідуально пропаганду в тому напрямку.
Усталений текст договору повіз представник сов[тської] Росії [Леонід] Красін
до Москви на затвердження совітів, але до цього часу совіти зволікають з подібною
постановою. З останніх нот, якими обмінялися совітський і англійський уряди,
видно, що затримка лежить якраз в пункті, в якому совіти зобов’язуються не вести
ворожої пропаганди. Англійський Уряд домагається від Уряду совітів, щоби
якнайскорійше вирішив прийняття тексту торговельного лондонського договору і
припинив большовицьку пропаганду в Азії, яку ведуть офіціяльні і неофіціяльні
установи совітів. Англії залежить на тому, щоби 3-ій Інтернаціонал припинив
також свою діяльність на території, як зазначено в тексті договору, але совітський
Уряд на це не погоджується, заявляючи Англії, що ця організація не є установою,
КАНЦЕЛЯРІЯ МІНІСТРА 113
залежною від Совітської Республіки. Розуміється, що це звичайний викрут
большовицької дипльоматії, бо кожному відомо, що 3-ій Інтернаціонал єсть в Росії
синонімом совітів, теж найвищої законодавчої влади. В кожному разі треба
зазначити, що текст торговельного договору прийнятий обома урядами -
російським і англійським; ходить лише о гарантію в справі большовицької
пропаганди в азійських краях.
Наслідки нав’язання торговельних зносин з Англією для УНР. Наслідки
нав’язання торговельних переговорів Совіт[ської] Росії з Англією, а вслід за тим і
торговельних зносин, являються для українського народу дуже тяжкими. Привіз
краму із закордону до Росії скріпляє значно большовицький режим, бо все те
зуживають вони на поліпшення становища червоної армії, з якою бореться
український нарід. Між крамом большовики отримують силу залізничного і
воєнного матеріялу. Нав’язання торговельних зносин з Англією означає для
Совітської Росії фактичне її визнання. Англійсько-большовицькі умови своїм
змістом торговельні, а характером політичні, бо для виконання їх треба взаємно
обмінятись політично-економічними представниками в характері консулів. Вони
відкривають большовикам прямий шлях до Европи і значно скріпляють їх
міжнародне становище, що також не лежить в інтересах українського народу.
Большовики поробили також англійським капіталістам великі уступки і концесії
території України і обіцяли вивозити цукрові і хлібні продукти української землі.
Тому Уряд УНР через дипльоматичне відомство і шляхом пропаганди
ознайомлював англійський нарід і Уряд про недоцільність і безвартність
торговельних переговорів з большовиками. Відповідно інструкціям Міністерства
закордонних справ наші дипльоматичні представництва внесли цілий ряд нот і
протестів проти нав’язання торговельних зносин з большовиками.
Дипльоматичне відомство старалось переконати великі і впливові держави, що всі
їхні спроби нав’язати економічні зносини з большовиками, яких режим ненависний
російському, а ще більш українському населенню в ціли отримання хліба і сирівців,
скінчиться абсолютною невдачею, так як скінчились їхні спроби реставрації єдиної
неділимої Росії. Україна силою свойого положення внутрішніх економічних
обставин і великих природних багацтв завжди була дуже важним поставщиком
Західньої Европи. Доки, одначе, не будуть унормовані на Україні відносини так, як
цього бажає український нарід, який є власником тих багатих економічних джерел,
а нарід неоднократно виявляв свою волю до самостійного державного життя, так
довго всяка надія на отримання від його тих багатцв єсть не здійснима.
Український нарід дасть і хліб, і цукор, і сирівці взамін за потрібні йому товари
західної індустрії, але тільки тоді, коли не буде терпіти під чоботом
червоноармійця і большовицького комісара - експлуататора. Досвід показав, що
український нарід вірить тільки Урядові УНР і уважає його своїм правним
1 14 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
представником назовні і тільки за посередництвом державного і правового апарату
віддасть охоче свої величезні запаси хлібних продуктів, які так дуже потрібні
Західній Европі. Акція, розвинена дипльоматичним відомством проти нав’язання
торговельних зносин з большовиками, велась досить успішно і викликала деякі
наслідки. Навіть серед англійських кол замічається недовір’я в цій справі до
большовиків. Зараз давнійші великі противники торговельної умови з
большовиками бажають перевести її якнайскорше, бо вони впевнились, що з тієї
умови нічого реального не вийде; прихильникиж умови зараз не дуже настоюють
на її здійсненню.
Большовики хотіли тільки скріпити своє економічне положення імпортом
всякого краму з закордону, щоби відтак повести активний виступ для здійснення
світової революції. Сила большовизму лежить в його активности і агресивности,
яку большовики проявляють як у формі оружних акцій, так і пропаганди. Помимо
ведення торговельних переговорів з Англією та иншими державами вони спритно
та енергійно ведуть завзяту пропаганду, не соромлячись в своїх способах злочинної
агітації, безглуздої брехні, крутійства і насильств. Помимо мирових договорів вони
нападають на окраїнні народи, нищать їх національну і політичну самостійність і
примушують признавати радянський устрій та федеруватись з Росією. Останній
напад большовиків на демократичну Грузію, з якою вони недавно заключили мир,
повинен бути пересторогою так для инших окраїнних держав, як також для держав
Антанти. Ті останні особливо мусять зрозуміти всі свої дотеперішні помилки в своїх
змаганнях побороти большовизм; вони мусять найти инші способи знищити його,
якщо хочуть затримати так дорого куплену в останній світовій війні перемогу і як
хочуть забезпечити своє існування перед грізною небезпекою.
Держави Антанти, особливож Англія, в інтересах яких лежить осягнення миру
на Сході, повинні остаточно найти спосіб повалення або бодай знейтралізування
большовизму в самій Московщині, де він запустив найбільш глибоко коріння.
Найлегше завдати рішучий удар большовизмові безперечно на території України,
якої населення досі вже доволі ясно виявило свої антибольшовицькі змагання та
свою волю жити мирно у своїй власній демократичній державі.
Відношення до України. В українських справах Англія майже цілком не
розбиралася і не цікавилася ними ще до початку 1919 року. Завдяки праці нашої
Місії в Лондоні, а також піднесенню нашого питання в Західній Европі тепер наша
справа в Англії стоїть инакше. Але все ж треба признати й підкреслити тут, бо цим
в великій мірі пояснюються відношення до нас Англії, велику незорієнтованість у
всьому тому, що сталося взагалі на Сході Европи, а зокрема на Україні. Англійці
слабо знають нашу історію, хід нашого визвольного руху, наші економічні ресурси,
і легковажать ту величезну потенціональну політичну і культурну енергію України,
яка, як би в близькій будуччині не вирішилась наша справа, все ж піднесе нас на
КАНЦЕЛЯРІЯ МІНІСТРА 115
значну висоту і зробить нас одним з найважніших чинників політичного життя
Східної Европи. Ті непереможні об’єктивні фактори економічного і політичного
життя, які висунули нас на політичну арену, зістаються для англійців мало
помітними і не беруться ними на увагу у всьому їх комплексі. Навіть в питаннях
політики біжучого дня, в справі повалення большовизму Англія все ж не може
переконатися в тому, що без України всі заходи в цій справі будуть даремні. До
всього цього треба додати, що англійці по своїй консервативній натурі і психології
не люблять докладно зупинятися над справами, що не в’яжуться тісно з їх
безпосередніми інтересами або не підпадають під вироблені вже готові погляди.
Все вищезазначене рядом з несприяючими нам впливами ріжних чинників
світової політики і пояснює ту невиразну, мінливу політику Англії щодо України.
Відношення Англії до неї під впливом ріжних факторів постійно хиталося,
переходячи від симпатій до ворожости (акредитування до українського Уряду
свого військового представника п[ана] [Рісіоп’а] В১е в 1917 році і відношення
під час українсько-польської офензиви проти большовиків). Але все ж поскільки
наші стремління до самостійного державного життя вкладуються в загальну
концепцію світової політики Англії, її відношення до нас не є вороже, скоріше
прихильне. Теж, що ми не находимо реальної підтримки в Англії, можна пояснити
цілим рядом причин: це перше всього зв’язаність Англії союзом з Францією,
бажання нав’язати торговельні зносини з большовиками і вже згадана вище слаба
зорієнтованість в політичній ситуації, яка утворилася взагалі на півдні б[увшої]
Росії і на Україні зокрема. На з’їзді Союзу Народів англійці ставилися до нас дуже
прихильно, але ця прихильність була в значній мірі викликана їхньою ворожостю
до імперіялістичних тенденцій Польщі.
Італія
Міжнародне становище Італії. Італія, яка виступала в світовій війні разом з
Англією та Францією, разом з ними ділить і наслідки перемоги. В своїй зовнішній
політиці вона йде по лінії замирення Европи і самовизначення народів. Виходячи з
цих засад вона договором з Югославією в Рапалло вирішила врешті т[ак] зв[ане]
адріатичне питання. Стремить також до підтримання добросусідських відносин з
Грецією, так, в відомому випадкові повернення на престол в Греції Короля
Сошгапгіп’а вона зайняла осібну від Англії, особливо Франції, позицію і визнала
цей факт, вживаючи заходів, щоб нахилити до того і Англію. В справах Німеччини
Італія находить необхідним зробити все, щоб Німеччина могла відродитися. Про
це свідчить також і те, що Італія все ближче сходиться з Англією, почасти шукає
шляхів до зближення з Німеччиною і все більш відходить від Франції. Згідно з
останньою концепцією т[ак] зв[аної] Малої Антанти до неї буде входити і Італія
(Чехословаччина - Югославія - Італія).
1 1 6 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
Становище Італії у російському питанню. Зразу по закінченню війни
відношення Італії до справ б[увшої] Росії не було виразним і певним. До спроб
військових антибольшовицьких груп Італія відносилась досить індиферентно, хоч
офіціяльно, поскільки Італія була зв’язана з Францією і Англією і приймала участь в
окупації Царгороду, представники Італії в Царгороді вели загальну лінію допомоги
[Антону] Денікіну, але грали у всьому тому другорядну ролю. Правда, посилалися до
[Антона] Денікіна російські полонені також із Італії, але це робилося по вимозі
англійців. Скептично тут дивилися і на справу [Петра] Врангеля, і італійська преса ще
до його упадку один час отверто почала висловлюватися за розділ Росії.
Тепер Італія в східноєвропейському питанню займає позицію невтручання у
внутрішні справи окремих країв, а також і Росії, а з другого боку, виявляє досить
недвозначне бажання бачити Росію поділеною по етнографічним кордонам. Це
пояснюється небезпекою російських впливів на Балканах, де Італія хотіла б грати
переважну роль. Італія одна з великих держав висловилася на з’їзді Союзу Народів
в Женеві за прийняття в Союз Балтійських та Кавказьких держав.
Відношення Італії до большовиків. Щодо Совітської Росії, то Італія з
приходом до влади Уряду [Сіолаппі] Сіоіісіі (червень [19]20 р[оку]), згідно з
побажанням Парламенту і всіх політичних партій, твердо стала на точці необхідности
визнання «де-факто» совітського Уряду Росії. До цього спричинилися: вплив
Соціалістичної партії, бажання широких робітничих мас, тяжке економічне становище
держави, яка бажала через нав’язання торговельних зносин з большовиками дістати
хліба і сирівців. В вересні 1920 року уряд Італії дав згоду на приїзд до Риму офіціа-
льного представника совітського Уряду, обіцяючи йому всі дипльоматичні
прерогативи, а також обіцяючи вислати до Москви свого представника, правда, сей
обмін представниками не відбувся. Разом з тим італійський Уряд почав обговорювати
з італійськими кооператорами справу організації торговельних зносин Італії з Росією
(через українські порти). Пізніше Уряд Італії вживав деяких заходів до того, щоб
скласти з большовиками торговий договір. На лондонській нараді в місяці грудні
м[инулого] р[оку] Італія йшла разом з Англією у всіх питаннях, зв’язаних з
нав’язанням комерційних зносин з Росією, граф [Сагіо] 5£огга бачився з [Леонідом]
Красіним; і італійській Уряд дав згоду, щоби представник московського Центросоюзу
в Італії виконував там обов’язки офіціального представника Росії. Таким робом, нема
жодних сумнівів, що Італія при першій змозі зав’яже з большовиками торговельні
зносини і визнає їх уряд.
Відношення до України. До України Уряд Італії завше відноситься з
співчуттям, ніколи не виступаючи, однак, офіціяльно в українській справі. Не
можна замовчати, що завдяки деяким несприятливим обставинам і негативним
КАНЦЕЛЯРІЯ МІНІСТРА 117
фактам, що лежали в сфері нашого внутрішнього життя, наша справа не стоїть в
Італії так, як могла би стояти. Але можна сказати, що якби українська справа
набрала для Італії актуальности, то вона віднеслася б до нас не инакше, як і до
других держав, що повстали на території б[увшої] Росії. З політичних партій до нас
відноситься дуже прихильно «Народна партія», друга по своїй численности
партія Італії. Ця партія завше виступала на нашу користь. Соціялістичні партії, за
виїмком партії соціялістів-реформістів, що дуже симпатизує нашій справі, всі
дивляться на нас очами большовиків. Успіхи наші військові в кінці жовтня і
початку листопаду м[инулого] р[оку] викликали велике заінтересування до нашої
справи в політичних, комерційних і навіть урядових колах Італії. Почала вже
виникати можливість і до того, щоб почати спробувати поставити наші взаємовід-
носини з Італією на конкретний ґрунт, але наші давніші невдачі, які в очах Італії
через большовицькі і варшавські повідомлення набрали характеру катастрофи,
змінили зацікавлення до нас деякою індиферентностю.
Ватикан
Наша дипльоматична Місія до Ватикану на чолі з гр[афом] М[ихайлом]
Тишкевичем була зустрінута Ватикан ом дуже прихильно і користувалася великою
увагою. Листом від 1 6. VII. [19] 19 р[оку] кардинал [Ріеїго] Сахраггі повідомив пана
голову Директорії про приїзд Місії і заявив про визнання УНР з боку Св[ятого]
Престолу. На прийомах у Папи наші представники завше інформували його про
становище нашого народу, подавали йому меморандуми в відповідних справах і
т[ак] д[алі].
Інтерес до української справи і найдоброзичливійше відношення до України і
до нашого представництва ніколи не мінялися при Св[ятому] Престолі. Там завше
підкреслювалось, що Св[ятий] Престол добачає для себе користь від зміцнення
Української Держави. Варт одмітити іменування папського візитатора для України
(о[тця] [Сіоуаппі] СепоссЬі), а також допомогу з боку Св[ятого] Престолу
населенню України видачею на цю ціль нашій Місії 100 т[исяч] лір. За другу
половину [19] 20 р[оку], через відсутність голови Місії і виїзд його заступника за
браком коштів до Відня, наші зносини з Ватиканом підупали, але в останні часи
Уряд УНР знову поставив на чолі Місії гр[афа] [Михайла] Тишкевича, який
користується в Ватикані великим впливом, і з цим призначенням можна ждати
оживлення діяльности Місії при Св[ятому] Престолі.
Японія
Ревізія капітуляційних договорів, переведена Японією в останніх десятиліттях
ХІХ-го століття, впровадила її як рівноправний державний чинник в світову політику.
1 1 8 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
Закінчивши внутрішню свою організацію на європейський лад, намітила Японія
для своєї закордонної політики твердий шлях, якого консеквентно по нинішні дні
придержується. Метою Японії в закордонній політиці єсть стати першою
державою, наймогутнійшою під мілітарним і економічним оглядом, на азійському
континенті. На шляху, який провадить до здійснення цієї ціли, Японія не уступає
перед нічим та вміло використовує непорозуміння, які від часу до часу повстають
між європейськими державами. Війна з Китаєм та мир в Сімоносекі (1895) віддали
під безпосередний вплив Японії цісарство Кореї разом з її неперебраними
економічними багацтвами. Позбувшися в цей спосіб свого одинокого грізного
ворога на азійському континенті Китаю, Японія звернула пильну увагу в першу
чергу на ці європейські держави, які могли станути бар’єром в досягненню
домінуючого становища в цілій Азії, а тим самим і на Тихому океані.
На перший план висовувались тут дві європейські держави, Росія, яка в
нестримному, експансивному поході на Схід, сколонізувавши Сибір, захоплювала
все дальші землі, які належали до Китайського цісарства, а навіть зручною
дипльоматичною грою загрожувала життьовим інтересам Японії на Корейському
півострові, та Англія, в якої руках були найкращі китайські порти (Гонконг, Вей-га-вей),
та яка через це ставала все більш важним регулятором економічного життя Східної Азії.
Японія бачила ясно, що вона не може боротися рівночасно з обома цими
державами, хоч вони обі рівно для неї небезпечні. Використовуючи зручно
розбіжність англійських і російських інтересів на азійському континенті,
заключила вона в 1902 році через свого особливого посланника маркіза [НігоЬиті]
ІСо та барона [Тасіахи] Н ауахЬ і договір з Англією, який розв’язував ЇЙ руки у
поступованні проти Росії. Запевнивши собі в цей спосіб прихильність з боку
могутньої Англії, Японія рішилася об’явити Росії війну. Побідний для Японії
результат цеї війни, закріплений мировим договором в Портсмуті (1905-6 р[оку]),
поставив Японію на становище наймогутнійшого і під зглядом реальної сили
первоклясного чинника в політиці на азійському континенті.
Світова війна заставила Японію залишити наразі на боці дальшу реорганізацію
внутрі держави, а зайнятися в першу чергу через вступлення в ряди Антанти,
ліквідацією здобутків Німеччини на азійському континенті. Версальський договір
дозволив Японії дальше скріпити своє становище в Азії через отримання
Шантунгу з портом і твердинею Кіао-Чау. Російська революція та незвичайне
поширення большовизму викликали серед урядових кругів Японії зрозуміле
занепокоєння. Мимо того, що відбудовання єдиної неділимої не лежало в інтересах
Японії, вона рішається прийти з допомогою Урядові [Олександра] Колчака.
Катастрофальний вислід колчаківської концепції та акції його замісника на Сибіру
генерала [Сергія] Розанова приневолив Японію до окупації великої частини
КАНЦЕЛЯРІЯ МІНІСТРА 119
Сибіру, щоби в той спосіб не допустити до поширення большовизму на теренах
Далекого Сходу. Побіди червоної армії над всіми спробами реакції заставили
Японію вивести свої армії із сибірської території залишаючи за собою лише
Владивосток разом з найближчим тереном. Відносно розв’язки Далекосхідного
питання у протибольшовицькому напрямку підтримує Японія думку утворення
Далекосхідної республіки, яка станула б бар’єром для дальшої большовицької
експансії. Реалізуючи цю думку, японський Уряд підтримує акцію отамана
[Григорій] Семенова, і тій обставині рівно ж належить приписати дружні і
прихильні відношення японського Уряду до нашого Зеленого Клину. З боку Уряду
УНР не повзято дотепер конкретних спроб для зискання прихильності! Японії в
напрямку використання її допомоги у питанню визнання УНР суверенною
державою. Наші спроби обмежилися до ноти і меморандума берлінського Посоль-
ства УНР до урядів Японії і Китаю в цілях здобуття підтримки для урядових
установ нашої колонії Зеленого Клину. Нав’язання ближчих взаємин з Японією
належить рахувати необхідним і дуже корисним хоч би тому, що впливом Японії
можна б паралізувати надто імперіялістичні змагання декотрих європейських
держав. В останніх часах давнє суперництво Японії з Америкою щодо панування
над Тихим океаном стає все більш різким, і тут належить добачувати причини
відомої ноти американського Уряду до італійського Уряду з 10-го серпня 1920
р[оку] в справі нероздільности території б[увшої] Росії, якої відбудування
необхідне Америці для шахування Японії, та ноти американського Уряду до
японського в справі залишення Японією території Сибіру.
Франція
Революційна стихія, яка в 1917 році повалила царську Росію, приневолила
Антанту, а в першу чергу Францію, звернути серйозну увагу на найсильніший із
новоповставших на території б[увшої] Росії державних організмів - Україну.
Франція покладала на Україну великі надії як на одинокий чинник на Сході, що
міг і мав би заступити відпавшого союзника Росію з його невичерпаним
резервуаром людського матеріялу і незвичайними економічними багацтвами.
Недостаток інформацій про народ і територію України, про напрямок державної
ідеології її Уряду, як також бажання залишитися цілком лояльно супроти свого
бувшого союзника Росії спричинили початково неясне і вичікуюче становище
Франції у відношенню до України. Дальший розвиток революції в Росії,
захоплення влади большовиками та криза на Західному воєнному фронті, як також
побоювання, щоби догідного моменту приходу з допомогою новоорганізуючихся
держав не використав союз Центральних Держав, склонили Францію, що вона
рішилася визнати Україну як самостійну державну одиницю і акредитувати при її
Уряді генерала [Сеог^ез’а] ТаЬоиії’а як свого офіційного представника. В ноті,
1 20 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
пересланій українському Урядові дня 11 січня 1918 року, ген[ерал] [Сеог§е$]
ТаЬоиБ зазначає, що від того дня «Франція увійшла в офіційні відносини з
Україною».
Надії втягнення України в орбіту виключно французьких впливів зруйнував
Берестейський мир. З менту заключення цього миру Франція рішуче змінила своє
поводження супроти українського Уряду. Питання України її суверенної
державности вважається Францією справою Центральних Держав, отже, ворожою.
На цих предумовах виросли і три тези тогочасного політичного французького
напрямку відносно України: 1) Україна ствердила свою німецько-австрійську
орієнтацію Берестейським миром і підчинилася цілком впливам Центральних
Держав, 2) Союз з Росією силою факту ліквідований, 3) Ролю Росії як противовіса
німецької мілітарної і економічної сили та як сторожі французьких інтересів на
Сході мусить перейняти нова держава, Польща. Зазначені тези характеризують
незрозуміння з французького боку тогочасного безмірно важкого політичного
становища України. Серед політичних французьких кол починає промощувати
собі дорогу думка, що розвал Росії як державної одиниці не єсть остаточним та
реставрація її може бути питанням найближчої майбутности.
В межичасі провідна думка Франції, в якій зосереджувалася ціла воля її як
держави і народу, - знищення за всяку ціну Німеччини та її союзників -
дочекалася здійснення. Версальський, а відтак Сен-Жерменський, Тріанонський,
Севрський та Нойонський трактати завершили мілітарне, а ще більш економічне
знищення Центральних Держав.
Студіюючи хід французької політики менту незвичайного підйому
міжнародного значіння Франції, не можна позбутися вражіння, що зазначені
договори поставили Францію, зглядно цілу Антанту, перед цілий ряд питань
безмірно важких завдань, в яких вона, самовпевнена побідою, не здавала собі ясно
справи в мент заключування зазначених договорів, як їй здавалось, остаточної
перебудови Европи не по бажанню безпосередньо інтересованих народів, а по лінії
своїх виключно інтересів. Як до розгромлення Центральних Держав всі змагання
Франції зосереджувалися в стремлінню до розгрому Центральних Держав, так по
доконанім розгромі провідною думкою Франції стали змагання забезпечити
здобутки чотирьохлітньої війни. Франція здавала собі ясно справу, що розгром
Німеччини, знищення її значіння як перворядного політичного і економічного
світового чинника побудить серед знаменито державноорганізованого німецького
громадянства тверду ідею реваншу і що ця ідея стане керуючим мотивом
політичної думки Німеччини без згляду на те, яка форма державної влади в ній
остаточно усталиться. Це почування вічного жаху перед реваншем з боку
Німеччини та все зростаюча в мілітарну силу та загроджуюча руїною не лиш
КАНЦЕЛЯРІЯ МІНІСТРА 121
території бувшої Росії, але і цілому культурному світові большовицька експансія
приневолюють Францію шукати кріпкого опертя в Польщі і Румунії, які і
становити мають вал і охоронний бар’єр перед поширенням большовизму на Захід
та рівночасно загрожувати Німеччині від Сходу. За цею конечністю слідує
конечність оцінки політичних випадків на Сході з точки інтересів зазначених
держав.
Повстання проти Гетьмана на Україні та антантофільський напрямок
політики нового українського Уряду не змінили раз зайнятого становища Франції
в українському питанню на більш прихильне. Зростаюча економічна криза у Франції
та чимраз більш актуальне питання повернення російського боргу скріпляють серед
офіційних французьких кол ідею активної допомоги у відбудові єдиної неділимої Росії.
Невдалий експеримент з армією ЦогеР а] Наїїег’а, яку Польща використала передовсім
для своїх цілей, не навчив Францію обережности в цих справах. Певні надії зміни
орієнтації французького Уряду викликало уступлення [Сеогеез] Сіетепсеаи, вибір
[РаиГя] ПеїсЬапеГя Президентом Франції та обняття [Аіехапсіг’ом] МіІІегапсГом
прем’єрства Кабінету. Мимо безумовно серйознішої оцінки випадків на Сході з
боку тогочасного французького Уряду, зазначені надії не справдилися.
Французький Уряд все ще заступав погляд, що російська революція находиться в
добі закріплювання здобутих свобод та відродження національного чуття, як також
внутрішньої консолідації сил, яка мусить проявитися експансією. Вперве тут
помічається у відношенню до Східного питання опозицію частини офіційних кол
Франції, так урядових, як і військових до прийнятого французьким Урядом
офіційного напрямку. Все більш і більш промощує собі дорогу зрозуміння, що
нез’ясованість політики вичікування веде лиш до катастрофи, а відбудовання Росії
грозить Франції новою небезпекою, а іменно, що Росія зв’яжеться з Німеччиною,
щоби зліквідувати повставші на німецьких і російських територіях державні
новотвори. Ідея відбудовання Росії, так горячо підтримувана офіційними
французькими колами, сходиться з політикою Німеччини з напрямком політики,
який у відбудованню Росії бачить еквівалент за втрачені колонії, як новий ринок
збуту для продукції свого промислу.
Відповідно назріваючому властивому розумінню східного питання з боку
Франції Уряд УНР не залишив ніякої нагоди, щоби зі свого боку запевнити
французький Уряд про свою тверду постанову заплатити припадаючу на Україну
частину всеросійського французького боргу та звернути увагу, що існування УНР
лежить в першу чергу в переважному інтересі Франції тому, що воно зменшує для
неї небезпеку німецько-російського союзу та дає Франції великі економічні
корнети та унезалежнює її від імпорту хлібних продуктів та инших сирівців з країв
з дуже високою валютою. Ідея визнання Української Народної Республіки починає
1 22 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
серед французьких парляментаристів находити своїх упевнених прихильників
передовсім під впливом зростаючої небезпеки комуністичних заворушень в лоні
французького робітництва. Свій вислів находить ця ідея в дебаті французького
Парляменту в лютім і березні 1920 року, в якій депутати [НуасіпгЬе сіє] СаіІЬагсІ-
Вапсеї, [Апагоіе сіє] Мопгіе і Ьоїш Реггоііаг рішучо жадали від французького Уряду
визнання України не лиш як активного чинника в боротьбі з большовизмом, але і
економічно високоцінну державну одиницю. Це побажання ідейних французів
лишалося наразі без видимого наслідку - французький Уряд не дав відповіді, в
кожному, одначе, разі впровадило воно українське питання в Франції на широкі тори.
Заключення Польсько-Українського договору від 21.ІУ.1920 збільшує
заінтересовання Франції українським питанням в високій мірі. Союз з Польщею,
французьким бар’єром на Сході, впроваджує і Україну в орбіту французьких
державних впливів та інтересів. Слід зазначити, що зазначене заінтересовання
виявляється під даний мент серед французьких громадянських кол не лише в
корисному, а навіть і некорисному для нас напрямкові. Польсько-Українська
офензива на Київ викликала велике негодовання серед французьких соціялістичних
організацій, які дивились на всі питання Сходу через призму отримуваних з
большовицьких джерел інформацій. Це негативне відношення так важних під
теперішню хвилю в політичному державному життю робітничих організацій
змінилося на краще внаслідок розвитку інформаційної діяльности.
Корисний хід воєнних подій поглиблював зміну відношення французького
Уряду до українського питання в корисному напрямкові. Це виявилося в розмовах
нашого представника з начальником Кабінету французького Прем’єр-Міністра
паном [Еи§еп’ом] Регіс’ом, який в червню 1920 року заявив, що французький Уряд
виніс принципову постанову визнати самостійність Української Нар[одної]
Республіки] з Головним Отаманом С[имоном] Петлюрою на чолі, але поки що
лише «де-факто». Припинення самого факту визнання пояснюється тогочасним
вичікуючим становищем французького Уряду відносно результатів польсько-
української протибольшовицької офензиви та бажанням переконатися в здібности
України до тривалої державної творчости. Паралельно із цим об’явлено
українському представництву побажання французького Уряду вислати на Україну
спеціяльну Місію, складену з фахових урядовців відповідних міністерств. Зазначені
події вказують недвозначно на рішучу переміну поглядів французького Уряду на
можливість майбутнього вирішення східного питання.
Вступаючи на шлях реальної політики відносно Сходу Европи та можливих
майбутніх розв’язок злучених з цим питань Франція переконалася, що визвольний
українській рух не є штучним твором, а що він має глибоке коріння в народних
масах України і уявляє з себе єдину реальну протибольшовицьку силу, яка
КАНЦЕЛЯРІЯ МІНІСТРА 123
спирається на народ, а не на добровольчі армії, в яких моральний та ідейний рівень
цілком низький. Катастрофальний вислід київської офензиви так для Української
Республіки, як і Польщі вплинув дуже негативно на хід питання визнання
Францією Української Народної Республіки. Грізне положення Польщі, здавленої
большовицькою перемогою, заставило Францію з напруженням всіх своїх сил
рятувати свою позицію на Сході - Польщу - від червоної загибелі. В той мент
припинились всякі балачки про можливість визнання УНР. Франція знова
повернула до своєї давньої орієнтації на єдину неділиму і рішуче заявилася проти
ідеї роз’єднання Росії на національні держави за виїмком Польщі і Фінляндії. Всі
прочі новоповсталі державні організми вважала Франція частинами будучої
Російської імперії, яку бажає бачити відновлену по принципу федерації.
Логічним наслідком цього звороту в політичних міркуваннях Франції
являються підтримка з її боку акцій ген[ерала] [Петра] Врангеля на Кримі. Мимо
що Франція не покладала великих надій на його військові успіхи, дивилася, одначе,
на нього, зглядно на концепцію полуднево-російського Уряду, як на ту силу, що
внесенням ладу, супокію та щирого демократизму на частині б[увшої] російської
території розкладе російський большовизм та силою факту займе його місце. Тут
слід зазначити, що, з другого боку, урядові кола Франції були занепокоєні все більш
поступаючим ходом торговельних переговорів Англії з Совітською Росією, які
мимо аподиктичного тону [ОауісГа] їЛоусІ Сеог§е’а і природньої большовикам
перфідної затяжливости переговорів зі сторони [Леоніда] Красіна, все ж таки
наближались до кінця. Перед Францією станула дилема цілковитої втрати своїх
давніх впливів (так політичних як і економичних) на території б[увшої] Росії на річ
свого відвічного ворога а тимчасового союзника - Англії. Щоби хоч частинно
врятувати свій престіж на Сході, Франція рішила визнати полуднево-російський
Уряд [Петра] Врангеля та прийти йому з широкою допомогою. На тих змінених
предмовах базується і відношення Франції до УНР, від якої вона жадає осягнення
згоди та ближчого порозуміння з [Петром] Врангелем.
З боку Уряду УНР не понехаяно ніякої нагоди, щоби звернути увагу Франції
на цілу хиткість цього рода концепції на випадок незапевнення підтримки [Петра]
Врангеля і з боку українського населення, який єсть рішаючим чинником в
протибольшовицькій війні. Зазначена підтримка з боку українського народу
можлива лиш в тому случаю, коли Франція піде шляхом одинокої можливої
розв’язки східного питання, це є визнання Української] Нар[одної] Республіки]
суверенною державною одиницею. Український Уряд вважає можливим
порозуміння з генералом] [Петром] Врангелем лиш на платформі признання з
його боку незалежности Української Народної Республіки. Це одиноко правильне
поставлення справи знайшло повну підтримку з боку найвищих військових кол у
1 24 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
Франції, які в розмовах, ведених своїми представниками так в Парижі, як і в
Варшаві, з представниками УНР, заявляли свою найбільшу прихильність до
визвольних змагань українського народу та ідеї суверенної державности УНР в
першу чергу як найповажнійшого і найреальнішого чинника в боротьбі з большо-
визмом. Належить підкреслити, що французькі генерали [Махіте] ХСеурапсІ,
[Непгі] №е55е1 та инші робили зі свого боку заходи в відповідних центральних
французьких установах, одначе, зі згляду на все негативне відношення
французького Міністерства закордонних справ до українського питання,
безуспішні. Тим часом хід воєнних подій на польсько-українському фронті
змінився рішуче на некористь совітських військ, яких розбито і примушено до
відступу з колосальними втратами так в людському, як і воєнному матеріялі.
Вступлення поляків на шлях переговорів з совітською Росією о заключення
прелімінарного перемирного та мирового договору не знайшов серед французьких
кол, зі згляду на врангелівську концепцію, симпатичного відгуку. Цілковите
негодовання викликало в Франції дуже скоре успішне закінчення перемирних та
мирових договорів, яке дозволяло Польщі використати момент побіди над
большовиками, одначе лиш на свою користь, але рівночасно дозволило совітському
командуванню перекинути здіймлені з польського фронту маси військ проти
[Петра] Врангеля та української армії. На небезпечні наслідки польсько-
російського прелімінарного Ризького договору для цілої протибольшовицької
акції, Уряд Української Народної Республіки звернув увагу французького Уряду та
вказав йому як одиноку можливість відвернення розгрому [Петра] Врангеля
визнання Української Народної Республіки та допомоги ій воєнним матеріялом. І
ця нота не змінила відношення Уряду Франції до нас. Французьким Урядом
вирішено підтримувати [Петра] Врангеля до останнього менту без згляду на те,
який хід возьмуть воєнні операції на Кримі та південній Україні. Катастрофа на
Кримі, повне розбиття [Петра] Врангеля, наступила скорше, як можна було
сподіватись, і вона остаточно закріпила дотеперішній напрямок французької
політики відносно Сходу. Наслідком цього добачується повну розгубленість
французької політичної думки відносно Сходу. На це вказує заява французького
Міністра закордонних справ, що Франція в російському питанню буде продовжувати
політику [Аіехапсіг’а] МіІІегапсГа (непримиримости до большовиків, підтримка
[Петра] Врангеля), а з другого боку, що визнання Уряду [Петра] Врангеля скасоване
само собою ліквідацією [Петра] Врангеля. Дальше, що Франція не визнає совітської
влади, одначе не буде ставити перешкод в нав’язуванню економічних зносин
французької фінансерїї з большовиками. Доповнює провал французької політики на
Сході зміна політичної ситуації в Греції, якої нарід покликав назад на свій престол
своєчасно Антантою прогнаного Короля СошіапшГа.
КАНЦЕЛЯРІЯ МІНІСТРА 125
Зазначені події вплинули на це, що Франція починає шукати другої розв’язки
східної проблеми. Знова на перший план вибивається українське питання. В
перший раз Франція заявила через своє Міністерство закордонних справ, що вона
відноситься з повного прихильністю до антибольшовицького напрямку політики
українського Уряду, але, поважаючи право самовизначення народів, вичікує
виразного виявлення волі українського народу. Нерішучість закордонної політики,
яка, крім негативних, инших овочів не приносила, довели з початком січня
1921 р[оку] до зміни Кабінета. Новий Кабінет станув перед важкими завданнями.
Французький нарід, якому наслідком економічної кризи доводиться багато
терпіти, жадає від свого Уряду рішучої політики, так у відношенню до реалізацій
здобутків світової війни (Паризька дипльоматична конференція від 24 січня
1921 р[оку], якої метою було обеззброєння Німеччини, встановлення висоти
воєнного відшкодовання та способу його уплати), як також в відновленню
торговельних ринків Росії для продуктів французької промисловости.
Надії французького Уряду, покладені на свій новий Кабінет, частинно вже
справдилися. Франція перевела ревізію напрямків своєї східної політики та, визнаючи
на Паризькій конференції державну суверенність Латвії і Естонії не лиш де-факто, але і
де-юре, відмовилася в цей спосіб від підтримки ідеї єдиної неділимої Росії. Логічним
наслідком цього першого кроку виявляється і зріст заінтересовання Франції
українським питанням. Станувши раз на шляху признавання державної суверенности
національним організмам державним на території б[увшої] Росії Франція не може
втримуватись довго перед визнанням Української Народної Республіки.
На серйозність останнього політичного напрямку Франції відносно розв’язки
проблеми Сходу вказує велике заінтересовання закордонних французьких
представників українським питанням та зміна їх відношення до наших
дипльоматичних закордонних представництв. Сучасний хід подій на території
б[увшої] Росії - борьба контрреволюції з совітськими Урядами Росії і України,
повстання народів Росії і України проти зненавидженого большовицького режиму,
полишають Франції реальною оцінкою подій одвертий шлях дорогою відповідної
консеквентної і рішучої політики здобути той політичний і економічний вплив на
Сході, який вона мала ще в перших роках світової війни.
Америка
Становище З’єднаних Лержав в європейській політиці. З’єднані Штати не
мають в Европі своїх економічних інтересів, і тому після світової війни вони не
претендували на вплив в вирішенню чисто європейських справ, хоч забирали в них
свій голос, базуючись головним робом на своїм моральнім авторитеті, більш-менш
солідаризувалися з своїми союзниками, але часто й розходились з ними в питаннях
більшої ваги, наприклад, Ліги Націй і справи б [увшої] Росії.
1 26 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
Становище З’єднаних Держав в російському питанню. В цім останнім
питанню З’єднані Держави зацікавленні через те, що воно є питанням не тільки
Сходу Европи, але й північно-східної Азії, і зайняли зразу та тримаються і досі
певної і ясної позиції, заснованої на принципі збереження цілости Росії. Таке
відношення до справ б[увшої] Росії є наслідком інтересів З’єднаних Держав в східнім
Сибиру, де вкладено значні американські капітали в експлуатацію мінеральних скарбів
і яким загрожує тепер Японія. Щоб вдержати концесії і не лише продовжувати, але й
поширити дотеперішні експлуатації, мати терен для використання тих величезних
фінансових коштів, які придбали під час війни американські капіталісти,
вашингтонський Уряд держиться принципу непорушности російської території і
змагається зберегти його, щоб не допустити до загарбання східного Сибіру
Японією, що, по думці З’єднаних Штатів, може статися внаслідок розпаду і
знесилення Росії. До цього треба додати також слабу освідомленість в справах
Східної Европи, як і те, що З’єднані Штати рахують найкращою для Европи свою
політичну державну систему - з’єднаних в федерацію держав. Цим пояснюється вся
політика вашингтонського Уряду відносно Росії; за це висловлювався він постійно,
а особливо ясно в ноті до італійського представника в Вашингтоні (нота Уряду
3[’єднаних] Д[ержав] 10.УІІЕ1920 р[оку]). Для нових держав, що повстали на
території б[увшої] Росії, в тому числі і до Української Держави, вашингтонський Уряд
ставиться негативно і визнає тільки самостійність Польщі, Фінляндії та Арменії (та ж
нота). Вашингтонський Уряд готовий визнати нові державні формації на території
б[увшої] Росії, як Сполучені Держави Росії на взірець З’єднаних Штатів Америки, з
одною зовнішньою політикою і єдиною мілітарною силою (розуміється, для
вдержання тої ж Японії за межами Росії, отже і Сибіру). Таке принципіяльне
становище вашингтонського Уряду супроти російського питання. До инших
планів він ставиться байдуже.
Можна все ж думати, що, якби можна було забезпечити американському
капіталові його інтереси в Сибіру якимись иншими способами, не конче через
вдержання непорушности території б[увшої] Росії, можливо, що вашингтонський
Уряд був би індиферентний, якщо не прихильний, до новопоставших держав
Сходу Европи. В згаданій ноті до Італії З’єднані Держави висловлюють своє
відношення й до російського совітського Уряду в такий спосіб: Уряд Сполучених
Держав не вважає можливим визнати сучасних кордонів Росії як Уряд, з яким
могли б бути підтримувані взаємини, як поміж двома заприязненими урядами.
Причини, які спонукають до цього уряд 3 ['єднаних] Держав не мають нічого
спільного зі справами політичного або соціяльного напрямку, який би російський
нарід вибрав при відбудові держави; вони спираються на цілком инших фактах. Ці
КАНЦЕЛЯРІЯ МІНІСТРА 127
факти переконали Уряд Сполучених Держав, що сучасний режим в Росії базується
на запереченню принципу чести, моралі та доброї волі, а також кожного взаємного
порозуміння, яке ставить підставу міжнародного права. Провідники
большовицького режиму виявляють намір складання договорів з другими
державами, не маючи наміру додержуватись цих договорів чи контрактів. Вони
просто виявляють свої наміри викликати у всіх державах, як також і в Сполучених
Державах, соціяльну революцію. По думці Уряду Сполучених Держав, не мається
спільної бази, на якій він міг би зійтися з Правительством, якого погляди і
міжнародні зв’язки йому цілком чужі, а в своїй моралі просто осоружний.
Необхідно забезпечити цілість Росії, за виїмком Польщі, Фінляндії та Арменії,
всіма союзними державами і цим позбавити большовиків можливости фальшивого,
але багатого наслідками заклику до російського націоналізму, а совітський Уряд
змусити до розваги та пошанування загальноприйнятих прав...
Як відомо, З’єднані Держави не забороняють приватним особам і
предприємствам входити в торговельні зносини з Совітською Росією, але не беруть
на себе відповідальности в разі порушення інтересів цих осіб та предприємств.
Цікава заява [Володимира] Леніна в кінці мин[улого] року на однім зібранню
в Москві про слідуюче: радянський Уряд згодився дати одній американській фірмі
концесії на Камчатці на 10 років. Американці цілком одверто заявили, що
Сполучені Держави мусять мати в Східній Азії базу на випадок війни з Японією.
Радянському Урядові разом з тим було дано зрозуміти, що Америка визнає
радянський лад, якщо Камчатка буде продана Америці. На це радянський Уряд не
згодився; можна вірити і не вірити [Володимиру] Леніну, але нічого неможливого
в його заяві нема, коли взяти на увагу відношення між Америкою і Японією.
Відношення до України. Відношення до Української Держави, як було вже
зазначено, є цілком негативне, поінформованість американців в наших справах
дуже слаба, зв’язків з офіціяльними колами нема. Такі зв’язки маються тілько з
дипльоматичними представниками Америки в деяких державах Европи. Треба
признати, що в становищі нашої справи в Сполучених Державах винен також
невлучний вибір нашого представництва, яке не тільки нічого не зробило для
нашої справи, а ще й досить скомпромітувало себе відомим процесом Ю[ліан]
Бачинський - Імханицький. Міністерство закордонних справ кілька часу тому
назад запропонувало п[ану] [Юліану] Бачинському ліквідувати свої службові
справи і звільняє його від обов’язків представника України, а також ввійшло в
зносини з Українським національним комітетом в справі умов, які треба поставити
до особи Посла в Сполучених Державах відповідно до місцевих політичних і
суспільних обставин.
1 28 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
Німеччина
Після підписання мирового договору в Версалі німецькаполітика пішла по
лінії виповнення взятих на себе зобов’язань, щоб таким чином дати Антанті докази
«доброї волі», чого Антанта постійно від Німеччини домагається. На перший
план прийшла зміна Конституції Німеччини згідно з Версальським договором
(підчеркнення єдности території Німеччини, зміна організації армії і т[аке]
и[нше]). В той час довелось Урядові боротись з внутрішніми політичними
труднощами, перш усього з ріжними замахами на публічний порядок так з боку
лівих ([Кагі] ІлеЬкпесЬг), як і правих партій ([^Уо1£§ап§] Карр). Особливу вагу
кладено на перебудову соціяльного законодавства. Під впливом кличів російської
революції кладуться перші підвалини, під соціялізацію національних дібр
(копальні вугілля, селітри, заліза). Парляментом вирішується закон про заведення
робітничих Рад при заводах і копальнях, але тільки з компетенцією збереження
професіональних інтересів. Найважніщим здобутком є заведення Державної Ради
Г осподарчої, до котрої входять, як члени, представники ріжних галузей промислу,
представники робітників і власників. Усі закони, що торкаються економічного
життя Німеччини, в цій Раді розробляються і як готові проекти передаються на
затвердження чи відкинення Парляментові.
З внутрішньої політики підчеркнути слідує затію доктора [Наш’а] Юоггеп’а
(підтримуваного Францією) відірвати від Німеччини Надрейнські області і
зорганізувати в окрему незалежну республіку та сепаратистичні виступи Баварії. В
обох цих дуже важних питаннях завдяки однодушному патріотичному становищу
німецького громадянства віднесла побіду ідея одноцільности та єдности Німецької
Держави.
В закордонній політиці Німеччина вповні абсорбована виповненням мирових
постанов. Нав’язується дипльоматичні зносини з бувшими ворогами. На спільних
конференціях з прем’єрами антантських держав в Спа 5.УІІ.1920 і в Брюсселі
23.ІХ.1920 встановляються практичні способи до розоруження Німеччини і
виплата відшкодовань (вугіль). Армію Німеччини зредуковано до 100 000
добровольців. Воєнний матеріял передано Антанті або знищено (42 000 гармат, 4
мільйони крісів і ин[ше]).
З важких постанов Версальського договору зроджуються труднощі одна за
другою. Як один з епізодів, слід згадати заняття Францією Франкфурту над
Майном літом минулого року. Кульмінаційною точкою в розвою подій треба
вважати конференцію в Парижі 24 січня 1921 року, де встановлено висоту
відшкодовання на 226 мільярдів марок в золоті і платних в 42 роках. На щойно
відбутій конференції в Лондоні - Німеччина предложила свої контрпропозиції -
50 мільярдів, платних в ЗО роках, які Антанта відкинула. Це потягнуло за собою
КАНЦЕЛЯРІЯ МІНІСТРА 129
обсадження військами Антанти найбільш цінних під економічним зглядом
територій Німеччини: Дюссельдорф, Рурорт і Дуйсбург, яким ходом підуть дальші
події, годі зараз передбачити. Після втрати ріжних областей (Шлеськ, Мальмеді,
Гданськ, Торунський коридор, Познанщина) саме тепер розграється послідній акт з
територіяльних постанов Версальського договору, а саме на 20. III має початись
плебісцит у Шлеську.
Крім цих т[ак] сказати, штативних проявів, слідно в закордонній політиці
позитивні заходи відновити впливи Німеччини на політичні події світу. На
перший план висуваються взаємини з Росією. В Німеччині з’являється перший в
Европі большовицький Посол [Віктор] Копи. Через Німеччину ведеться
зближення між Росією і соц[іялістичними] партіями Европи. Уряд Німеччини
перший підписує з Росією договір про виміну полонених та дає дозвіл виїхати в
Росію першій партії німецьких кваліфікованих робітників числом в 100 000 осіб.
Поки ще Англія вела переговори з [Леонідом] Красіним, Німеччина підписує
договір з професором] [Юрієм] Ломоносовим, обов’язуючись постачати Росії
ріжні матеріяли залізнодорожні і инші. Але рівночасно не зриваються зв’язки з
бувшими реакційними політиками Росії. До Берліну переноситься центр
російської еміграції. Повстають ріжні плани (генерал [Мах] Нойтапп, [ЕгісЬ]
ЕшіепсІогІГ - затія [Василя] Біскупського і т[аке] ин[ше]), інтервенції в Росії, які,
однак, не находять підтримку з боку Антанти.
У відношенню до окраїнних держав б[увшої] Росії помітно тенденцію
ривалізації з впливами Англії і використання свого географічного положення для
розвою торговельних взаємин. На протязі другої половини 1920 року підписано
торговельні договори з Латвією, Литвою та Фінляндією. З приводу невирішеного
шлезького питання - відносини до Польщі - остались дуже холодні. Польща
закидує Німеччині, що вона навмисне понизила курс польської валюти, чим
спричинила катастрофальне положення в країні. У відношенні до України
Німеччина заховує повну резерву, утримуючи дипльоматичні зв’язки з Урядом УНР,
не перестає підтримувати б[увшого] свого ставленика [Павла] Скоропадського, даючи
йому кредити на його злочинну агітацію.
Хоч Уряд Німеччини взяв в Версалі на себе зобов’язання не прийняти в склад
своєї держави німецьких областей бувшої Австрії, все-таки серед німецького
громадянства ведеться сильна агітація за прилучення Австрії - це представляється як
найвищий національний постулят німецького народу, який в остаточному сполученню
усіх замешкалих німцями територій бачить здійснення свойого національного ідеалу.
Німецька закордонна політика, розбиваючись на Заході Европи о явні докази
недовір’я з боку Антанти, - шукає для своєї експансії дорогу на Сході. З тривогою нотує
французька преса зріст німецьких симпатій в Румунії; в Греції, не без впливу
1 ЗО АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
Берліну, вертає на престол вигнаний Антантою в часі війни Король Сопхіапсіпе,
швагер б[увшого] імператора \Хч1Ье1т’а. Справді відома своєю залежністю від
Німеччини молода турецька партія на чолі з [ЬтаіГом] Епуєг Ра^’ою, усунена
випадками від активної політики в Туреччині, то вплив Німеччини на
національний Уряд в Ангорі є більш як певний. Ціла маса німецьких офіцерів і
досі служить в турецькій армії, яка так щасливо обороняється проти Антанти.
На підставі договору в Версалі Німеччина стратила, усі свої колонії, але
ріжниця поглядів між Антантою і Америкою на спосіб розділу мандатів над
поодинокими колоніями та спір о Кабелі і т[аке] ин[ше] дає змогу Німеччині
скріпляти свої впливи в поодиноких державах поміж своїми бувшими ворогами.
Великі надії кладе Німеччина на нового Президента Американських Північних
Держав [ХЕаггеп’а] НагсІііЦа, якого політика іде врозріз з непримиримим
становищем [ХЕоосіголу] ХЕіЬоп’а щодо Німеччини.
В відношенні до малих держав Европи треба згадати про спеціяльно
добросусідські взаємовідносини з Голландією (торговельний і фінансовий договір)
та зі Швецією. Мимо позірної зміни політичної орієнтації в Угорщині, між
Німеччиною і Угорщиною існує інтимний зв’язок, диктований негативним
відношенням Угорщини до Чехії, з котрою Німеччина піддержує цілком коректні
стосунки: якраз ведуться між Берліном і Прагою торговельні переговори.
Поміж антантськими державами найкращі відносини склалися з Італією, надія
на піддержку Англії завела, як це доказала промова [ОалісГа] Біоусі Сеог§е’а на
Лондонській конференції.
Австрія
Міжнародне становище Австрії. Сучасна Австрія як чинник світової політики
не грає жодної ролі, а в господарсько-фінансовому відношенню перебуває в стані
майже цілковитої руїни. Сен-Жерменський договір не тілько позбавив її
можливости нормального розвитку, а майже засудив її на повільну смерть. Помимо
політичної залежности від Антанти, Австрія опинилася в великій залежности
економічній від своїх сусідів: Чехословаччини, Угорщини та Югославії, в сирівцях
яких, а особливо в засобах поживи Австрія має величезну потребу.
Становище Австрії і ті сумні перспективи, які повстали перед нею, оживили,
надали характер питання життя чи смерті, поширили між всіма колами
громадянства і зробили національно-політичним ідеалом стару ідею австрійських
пангерманістів - з’єднання з Німеччиною. На дорозі до цього стоїть Франція, яка
за всяку ціну хоче перешкодити цьому з’єднанню. Відносини Австрії до її сусідів,
спочатку цілком ворожі, згодом під впливом Антанти прибрали більш мирний
характер і тільки з Угорщиною остаються і досі неприязні. Причиною таких
КАНЦЕЛЯРІЯ МІНІСТРА 131
відносин служить т[ак] зв[ана] Західна Угорщина, яку Сен-Жерменський договір
віддає Австрії і яка і досі до неї не прилучена. Від цеї области Австрія сподівається
значного поліпшення свого продовольчого стану. В цій справі провадиться завзята
боротьба між австрійськими і угорськими дипльоматами, як в Парижі, так і в самім
Відні. Недивлячися на все своє бажання піти назустріч Угорщині, від якої тепер
Франція чекає більш, ніж від Австрії, Франція все ж не може одверто зломати
договору і старається вплинути на Австрію, щоб вона добровільно зреклася
принаймні частини призначеної їй угорської території, але австрійські провідники
закордонної політики твердо стоять на своєму, і нема надій на якісь серйозні
уступки з їхнього боку.
Установленню добрих відносин з Чехословаччиною мішає справа німецьких
меншостей в цій державі, але все ж мається певного роду зближення на ґрунті
економічнім. По переведенню голосування в Карінтії, яке випало на користь Ав-
стрії, з’явилася можливість унормування відносин Австрії до Югославії, тим більш,
що й сама Югославія має потребу в нав’язанні ближчих відносин з Австрією для
того, щоб вжити її як міст до Німеччини і таким робом похитнути економічну
монополію Антанти на Балканах.
Надзвичайна в останні часи економічно-фінансова криза в Австрії примусила
політичні кола поставити альтернативу: або вистарчаюча фінансова поміч Антанти, або
негайне прилучення до Німеччини. Це викликало занепокоєння в кругах Антанти, але
там почали вже розуміти, що вимога допомоги не є якимсь політичним маневром, а
викликається більшою життьовою необхідностю Австрії, і почали шукати способів
допомоги. Виробляються всякі плани, проекти допомоги Австрії, але коли і в яких
формах прийде ця допомога, ще не видно. Таким чином, Австрія здобуде допомогу
від Антанти, власне від Франції, яка дбає про це, щоб перешкодити прилученню
Австрії до Німеччини. Разом з тим мусить Австрія старатися про можливо тіснійшу
злуку з Німеччиною, від якої лише й може прийти остаточна поміч Австрії. Взагалі ж
на закордонній політиці Австрії тяжить напруження відносин між Антантою і
Німеччиною і не дає змоги взяти якусь точно зазначену лінію, і Австрія лавірує між
симпатіями до Німеччини і залежностю від Антанти.
Становище Австрії в російському питанню. На Захід загалом Австрія
дивиться без порівняння більше, ніж на Схід, бо всі найгостріші питання її
політичного та економічного життя зв’язані безпосередньо з Заходом. Крім того,
східноєвропейське питання вимагає більш-менш активного відношення до себе, а
на це у Австрії не вистарчає сил. Симпатій до Росії у Австрії не помітно. До
російських антибольшовицьких груп тут відносяться байдуже, бо тенденції цих груп
відбудувати велику Росію не сходяться з інтересами Австрії, яка зацікавлена в розвитку
невеликих самостійних держав на Сході Европи перш усього з господарських
1 32 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
поглядів, бо валюта тих держав, як показав приклад Польщі, в силу цілого ряду причин
не могла б стояти значно вище австрійської і тим самим уможливлювала б експорт
сирівців з цих країн до Австрії.
Відношення до большовиків. До російських большовиків відношення не
визначаються симпатіями, але під впливом соціялістичних кол і взагалі широких
мас населення, яке бажало енергійних заходів з боку свого Уряду до повороту
австрійських полонених з Росії, австрійський Уряд мусив скласти з Совітською
Росією договір в справі виміни полонених, сподіваючись при тому, що цей договір
послужить першим кроком і в напрямку нав’язання з Совітською Росією також і
господарських і політичних зносин. Це наклало на Австрію обов’язок строгого
нейтралітету в справах б[увшої] Росії. Почасти ж на відношення Австрії до
большовиків впливає відношення до них Німеччини, яка старається використати
Росію для осягнення деяких своїх політичних інтересів в Західній Европі. З боку
большовиків також робилися заходи до нав’язання господарських зносин з
Австрією, але ці заходи не дали конкретних наслідків, і Австрія тепер нічого не
сподівається від того. В Австрії ждуть весняного наступу на Европу і сподіваються,
що на боротьбу з ними буде покликано й Німеччину, яка зможе відбити
большовиків, а за це зажадає принаймні мінімума свого національного програму,
себто звороту окупованих поляками німецьких територій та з’єднання з Австрією.
Серед робітництва большовики все більш і більш гублять симпатії, і серед нього
навіть помічається тенденція боротися з шкідливими впливами большовиків на
австрійський пролетаріят.
Відношення до України. Відношення Австрії до України не змінилося до цеї
пори від часів Берестейського договору. Австрія стоїть на ґрунті визнання України
як самостійної держави, відноситься до нас прихильно і по можливости йде нам
назустріч. Про це свідчить прийняття нашого нового Посла і вірительних грамот від
нього, в той час, коли проти нас велася шалена агітація з боку наших політичних
ворогів і коли Берестейський договір був знищений, а повалена Австрія, здавалось би,
мусила прислухатися до бажань своїх переможців. Незалежність України набула в
Австрії характеру традиції не тільки в офіціяльних колах, а і в приватних.
Співробітництво наше з Польщею вплинуло зле на відношення до нас ріжних груп
австрійського громадянства, в першій мірі пролетаріяту, а також реакційно-
національних груп, які ненавидять поляків, що забрали деякі землі з німецьким
населенням. Але Уряд, інтелігенції та торгово-промислові кола не змінили від
цього свого відношення до нас і вірять, що рано чи пізно Україна зміцниться як
самостійна держава і вони зможуть перенести свої симпатії на ґрунт реальних
господарських і політичних зносин.
КАНЦЕЛЯРІЯ МІНІСТРА 133
Угорщина
Міжнародне становище Угорщини. Світова війна виснажила державні
ресурси Угорщини і майже зруйнувала її фінанси. Відомі всім внутрішні події,
румунська окупація і врешті Тріанонський мир, що позбавив Угорщину
найбагатійших її країв, довели цю державу до цілковитого упадку. Втративши всяке
значіння як активний чинник міжнародної політики, зруйнована економічно,
оточена державами, яким дісталися території, що до війни входили в склад земель
Корони св[ятого] Стефана, державами, які ставляться вороже до Угорщини через
побоювання з її боку військового наступу, - Угорщина змушена всю свою
зовнішню політику звернути в такому напрямі, щоб зменшити тяжкі умови
Тріанонського миру, а в першу чергу вийти з свого ізольованого становища і найти
собі союзника. З цею метою вживаються заходидля зближення з Польщею,
робляться також кроки до зближення з Австрією. На перешкоді до цього
останнього стоїть питання територіяльне, таке болюче для обох держав. По
Тріанонському трактату Угорщина має віддати Австрії частину своєї території,
заселеної австрійцями (німцями), т[ак] зв[ану] Західну Угорщину. Угорщина не
хоче зріктися цеї области і шукає иншого виходу. З цього приводу в останні часи
угорським Міністром закордонних справ п[аном] [Сшгіау’ом] Сгаїг’ом велися в
Відні переговори, але без жодних наслідків.
Угорщина також старається ослабити Чехословаччину і веде агітацію між
словаками та між карпацькими українцями, обіцяє їм найширшу автономію, а
навіть не від того, щоб відокремити їх як осібну державу. Але на перешкоді всім
тим заходам стоїть Антанта, а тому центр зовнішньої політики Угорщини полягає в
тому, щоб, як зазначено вище, зм’ягчити умови миру, та цього можна сподіватися
лише по ратифікації мирового договору; тому Угорщина прикладає всі зусилля,
щоб придбати собі якнайбільше прихильників серед націй, що мають
представників в Союзі Народів. Щодо держав Антанти, то спершу загальна опінія
зверталася в бік Англії, потім з’явилася орієнтація на Францію. Коли ж надії на цих
двох могутніх членів Антанти не здійснились, повстала дезорієнтація, і Угорщина
зайняла політику очікування. Велику тривогу викликав договір між Італією і
Югославією в Рапалло, яким впорядковано спільні кордони тих держав і
покладено основу зачіпно-відпорного союзу проти Угорщини. В останні часи
Міністр закордонних справ Угорщини так з’ясував головні точки свого програму:
оборона Угорщини перед небезпекою нападу з боку російських большовиків,
порозуміння з сусідніми державами, з якими Угорщина бажає жити в згоді, і
тіснійший зв’язок з державами Антанти.
Становище Угорщини в російському питанні. Відносно справ б[увшої] Росії
взагалі Угорщина не виявляє особливого інтересу, через те, що вся її увага звернена на
1 34 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
поліпшення власної долі, яка безпосередньо не залежить від ходу події на Сході Евро-
пи, розуміється, якщо викинути можливість наступу большовиків на Західну Европу.
Антибольшовицьким російським групам симпатизується постільку, поскільку
ними ослаблюються большовики. Самі ж ці групи в Угорщині не користуються
значними впливами, про що свідчать між иншим і невдачі зроблених в свій час
денікінцями спроб використати протибольшовицькі настрої Угорщини. В великій
мірі це треба віднести на кошт того, що Угорщина дуже добре орієнтується в
східноєвропейському питанню взагалі, а в українському зокрема. Доказом цього
може служити пояснення впливовими політиками Угорщини денікінських і
врангелевських невдач тими ж причинками, якими ми й самі ці невдачі пояснюємо.
Відношення до України. Відношення до України дуже прихильне, уважне і
повне співчуття. Наші представники в Угорщині, і раніш і тепер, підкреслюють в
своїх докладах, що відношення України з боку Уряду носить характер визнання не
тільки «де-факто», але і «де-юре», бо цілим рядом актів і фактів угорський Уряд
трактував нашу дипльоматичну Місію, полонених, військових і цивільних так, як
би Україна була визнана ним вповні. Розуміється, заявити офіціяльно про таке
признання Угорщина поки не могла і не може. Мало в якій другій державі до нас
ставляться так делікатно і так старанно уважно виконують звичаї міжнародних
дипльоматичних зносин, як в Угорщині. Угорський Уряд завше йде назустріч
нашій Місії, а наш представник користується у неї великою увагою і пошаною.
Представництво Західної Області (Сх[ідна] Галичина) угорський Уряд
перестав визнавати з 1-го січня б[іжучого] р[оку] і воно мусило виїхати з
Угорщини. Угорський Уряд заявив також що ніяких українських представництв,
крім дипльоматичної Місії УНР, він не визнає. Таке ж прихильне відношення до
нас виявляється з боку преси, а також мадярського громадянства.
Зараз в Угорщині все суспільство звертає очі на Україну. Преса постійно
підкреслює героїчну визвольну боротьбу українських повстанців, що одні тільки й
лишилися активними супротивниками російських большовиків. В цьому прихильному
відношенню до української справи не заважає та агітація, яку нишком ведуть тепер
проти нас в Угорщині російські чорносотенці та врангелевські недобитки, що в
останні часи все більш і більш наїзжають в Будапешт.
Чехословаччина
Міжнародне становище Чехословаччини. Чехословаччина, що повстала по
розпаді Австрії, зуміла швидко зорганізуватися як держава і являється тепер одним
з видатніших чинників міжнародного життя Центральної Европи. Географічне
становище Чехословаччини, як і ріжні політичні й економічні причини,
заставляють її шукати союзників, яких вона вже і найшла в Югославії, а також в
КАНЦЕЛЯРІЯ МІНІСТРА 135
близькій будучині, мабуть, і в Італії. Первісна концепція т[ак] зв[аної] Нової
Антанти в кінці минулого року значно змінилася, і в ній на перше місце
висовується Італія. В склад Малої Антанти по новішій концепції має ввійти
Чехословаччина, Югославія та Італія. Через це в зовнішній політиці
Чехословаччини використовуються нові лінії. Коли взяти на увагу суперечности
поміж Югославією і Італією, то можна думати, що в Малій Антанті по новій
концепції Чехословаччині усміхається впливова роль посередника між цими двома
державами, а також деякий вплив на їхню Балканську політику, і хоч спроба
Чехословаччини виступити посередником між Болгарією і Югославією скінчилася
невдачею, то все ж можна рахувати це невдачею тимчасовою, коли тільки вдасться
зреалізувати ідею Малої Антанти. У відношенню до Польщі помічається останніми
часами зворот в напрямі витворення добросусідських взаємин. Щодо загального
міжнародного становища Чехословаччини і її зовнішньої політики, то вона стремить
до того, щоб викристалізувати собі таку закордонну політику, яка б, остаючись в основі
осередньоевропейською, була рівночасно і антантофільською, з метою забезпечити свої
кордони головно перед імперіялі стичними та ірредентичними планами Угорщини.
Становище Чехословаччини в російському питанні. В відношенню до справ
б[увшої] Росії Чехословаччина продовжує зберігати свою позицію нейтралітету,
хоч до цих справ має велике зацікавлення. В останні часи, очевидно в зв’язку з
актуальністю большовицької небезпеки для Західної Європи, т[ак] зв[ана]
російська проблема все підноситься та порушується з ріжних боків. Треба
зазначити, що в самій Чехословаччині нейтральна офіціяльна політика її до Росії
мало кого задовольняє: комуністи вважають її контрреволюційною і продикто-
ваною з Парижу, елементи помірковані і настроєні національно бачать в ній скриту
большовицьку тенденцію і страх перед червоною Росією. Але в останніх заявах
п[анів] Президента і Міністра закордонних справ, якраз в зв’язку з січневою
порадою членів російської Конституанти, було зазначено пресою і підкреслено
симпатизування Чехословаччини з Росією, - очевидно по всьому, що не з
большовицькою, - та трактування Росії як союзника, бувшого члена Антанти. При
цій нагоді знову підкреслювалося, що Чехословаччина йнадалі буде вести свою
антиінтервенційну політику, як найдоцільнішу. Це найшло признання і в деяких
інтервенційних російських кругах, а тому нема підстав ждати з боку Чехословаччини
яких-небудь активних антибольшовицьких виступів, за виключенням, розуміється, того
випадку, коли большовицька небезпека буде безпосередньо загрожувати Чехословач-
чині. Вже зі сказаного вище видно, як відноситься Чехословаччина до большовиків,
які находять в цій державі співчуття тільки у комуністів.
Відношення до України. Щодо України, то відношення Чехословаччини
остається коректним і доброзичливим. Наша справа, якщо йне найшла бажаного нам
1 36 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
відношення до ідеї нашої державної самостійности, то взагалі зайняла поважне місце, а
хід подій викликав до неї велике зацікавлення. З офіціяльними колами відносини дуже
добрі, і якщо ми нічого реального не можемо з цього позискати, то це пояснюється в
найбільшій мірі тим, що Чехословаччина не є міродайним чинником в міжнародній
політиці і сама знаходиться під впливом міродайних держав. Для характеристики
відношення Чехословаччини до України можна навести зміст одного уступу з
новорічного інтерв’ю п[ана] Міністра закордонних справ [ЕсІуагсГа] Вепез’а. В
цьому інтерв’ю констатується, що українська справа останніми часами два рази була
на черзі політичних обговорювань антантських урядових сфер. Далі, що відносно
неї нема унітарної концепції в Західній Европі: є погляди за й проти самостійности
Української Держави. Може, найбажанійшою формою вирішення тої проблеми
була б східноєвропейська, або, як каже п[ан] Міністр [Есіуагсі] Вепез, російська
федерація, в якій би згарантовані права і самостійність поодиноких народів і де
Україні припала б значна роль.
Югославія
Міжнародне становище Югославії. Сербія, знищена як держава під час
світової війни, з перемогою Антанти вернулася до життя, хоч і зруйнована значно
економічно, але збільшена новими краями, які довгий час були ціллю
великосербських змагань. На місці старої Сербії повстала Югославія, що об’єднує в
собі сербів, хорватів і словенців. Таким робом на Балканах з’явився новий
впливовий політичний чинник. Через те, що інтереси Югославії спіткалися на
Адрійському побережі з інтересами Італії, відносини між цими двома державами
були довгий час дуже напружені, але згодом шляхом компромісів їх було згладжено,
і недавно, в кінці мин[улого] року, в Рапалло Італія заключила з Югославією
договір, яким було між иншим впорядковано спільні кордони і покладено підстави
для зачіпно-відпорного союзу проти Угорщини. Югославія має входити в Малу
Антанту.
Становище Югославії в російському питанні. В питанні про відношення
Югославії до справ б[увшої] Росії треба взяти на увагу, що б[увша] Сербія, яка
тепер грає в Югославії домінуючу роль, жила в останнє 10-тиліття, як і її сусідка
Болгарія, під великими політичними і культурними впливами Росії. Небезпека для
Сербії з боку Австро-Угорщини примушувала її шукати дужого і впливового
покровителя. З другого боку, Росії для зреалізування її ідей щодо Близького Сходу
необхідно було б підчинити своїм впливам Сербію. Обидві ці обставини
спричинилися до зближення Сербії з Росією. Таким робом міжнародне становище
Сербії до світової війни, як рівно ж і вперто ведена в Сербії російська пропаганда
т[ак] зв[аного] «слов’янофільства», власне замаскованого панрусизму, утворили
КАНЦЕЛЯРІЯ МІНІСТРА 137
ґрунт для сербського русофільства, яке старанно підтримувалось Росією. Позиція
Росії в Балканській війні, коли і серби, і болгари дивилися на неї як на арбітра в
їхньому кривавому спорі, позиція ця, хоч і нещира і двозначна, все ж хилилася
більш на користь Сербії. Далі, виступ Росії в світовій війні під гаслом оборони
Сербії. Це все тільки зміцнило симпатії сербів до Росії і остаточно віддало їх
впливам останньої.
Відношення до України. Розпад Російської імперії зустрінуто було в Сербії з
почуттям щирого жалю. Тому всякі спроби антибольшовицьких російських груп
до врятування Росії зустрічали признання, співчуття і яку було можливо поміч з
боку Сербії. Большовизм, по їх думці, викликав і закріпляє розвал Росії. Звідси
їхня ворожость до большовиків. Всякий сепаратизм тільки ослаблює шанси на
відродження великої Росії, через це й негативне, а то й прямо вороже відношення
Сербії до українського руху і Української Держави. Звичайно, що поражаюча
непоінформованість Сербії щодо справ і відносин на Сході Європи, незорієнто-
ваність в тих економічних і політичних факторах, які розвалили б[увшу] Росію,
засліплення славою б[увшої] імперії, недооцінювання й нехтування всього, що не
вкладується в старі звикліпогляди - це все найбільш спричинилося до
неприхильного відношення Сербії до нас. Югославія не згодилась на приїзд до неї
нашої дипльоматичної Місії, робила і робить утруднення для переїзду наших
громадян через її територію, наших полонених з Німеччини та Болгарії, які,
блукаючи по Европі, шукали виходу на Україну, серби під час денікіади оддавали в
руки агентів [Антона] Денікіна. Все сказане вище відноситься власне до сербів і
центрального Уряду Югославії, бо в Хорватії, населення якої є найближчим до нас
з усіх південних слов’ян по мові, вдачи і звичаям, і яка довго боролася за свою волю
з турками і бореться і тепер з сербами, відношення до нас дуже прихильне. Тут нас
розуміють. Словенці відносяться невиразно, але не вороже. В останні часи коли
українська справа набирає в Західній Европі чимраз більшого значіння і збільшує
зацікавлення до нас, починають і серби потроху хитатися в своїй позиції і
ставитися до нас з деякою увагою. Представництва України в Сербії до цього часу
не було. Тепер робляться заходи до нав’язання дипльоматичних зносин.
Болгарія
Міжнародне становище Болгарії. Після катастрофи на македонському фронті
Болгарія, що йшла в світовій лінії разом з Центральними Державами, мусила
капітулювати, прийняти продиктовані їй надзвичайно тяжкі мирові умови і
здатися цілком на ласку переможців. Болгарія весь час стреміла до об’єднання
земель з переважаючим болгарським населенням: Східна Тракія, Добруджа і
Македонія. Під час світової війни це їй вдалося, але поразка знову позбавила її цих
1 38 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
земель. Не тільки земель, бо Ньойський мир позбавив її армії, наклав величезний
порівнююче тягар економічний, одняв частину коренної болгарської території на
користь Сербії, заставив відмовитися від найкращих народних ідеалів і змагань, що
були зв’язані ідеєю об’єднаної Болгарії. Залишена своїй власній долі, Болгарія
скорилася перед Антантою і своєю в деякій мірі сервілістичною, запобігливою
політикою намагалася зменшити тягар, накладений на неї Антантою. Побачивши,
що на це немає надії і що ізольованість її ще збільшує цей тягар, Болгарія в останні
часи починає шукати способів налагодити добрі політичні і економічні відносини з
більш щасливими державами: Чехословаччиною, Польщею і Югославією, цею
своєю найбільш сильною сусідкою і старою соперницею на Балканах. Яким
способом вийде Болгарія з свого надзвичайно тяжкого політичного і економічного
становища, сказати трудно, але на це можна сподіватися, беручи на увагу
хліборобський характер країни і здорові почуття державности її населення.
Становище Болгарії в російському питанні. Щодо відношення Болгарії до
справ б[увшої] Росії, то треба сказати слідуюче: від часів визволення Болгарії Росія
мала тут особливо великий вплив політичний і культурний. Для такого впливу
утворював дуже сприятливий ґрунт психологічний настрій народних мас, для яких
Росія була могутньою матір’ю-покровителькою всіх слов’ян. Росія блискуче
використовувала свій вплив в цій країні - порозі до Дарданелів. Цілий ряд засобів,
якими провадився і скріплявся російський вплив, починаючи від участи в
будуванні держави і пропаганди слов’янофільських ідей, в тій концепції, яку
витворили російські офіціяльні слов’янофіли (власне, замаскований панрусизм), і
кінчаючи матеріяльними подарунками, - це все витворило в Болгарії вірних
прихильників російської політики, які, свідомо, чи несвідомо, закривали очі перед
тими перспективами для Болгарії, які відкривав для неї напрям російської
політики, основаної на імперіялістичних змаганнях на Близькому Сході. Иноді (в
часи [Стефана] Стамболова, [Василя] Радославова) Болгарія боролася проти
російської політики, проти російських впливів. Але все ж домінуючий характер
відношення Болгарії до Росії був і є більш ніж прихильний, це є русофільство. Правда,
світова війна і здорове національне почуття, що пробудилося в останні роки
переважно серед молодшої генерації болгарської інтелігенції, дуже вдарили по цьому
русофільстві. Це традиційне русофільство, а також дезорієнтованість в справах
б[увшої] Росії, примусили Болгарію в тяжку годину її життя після світової війни
шукати свою стару покровительку Росію. Але тої вже не було. Правда, у більшости
активних політиків Росія втратила вже свій ореол «святости й справедливости», але
традиція була ще так жива і свіжа, перед подавленою дійсністю уявою маячила надія,
що Росія «воскресне» і всею силою своєї могутности й авторитету заявить про свої
права, а разом з тим стане на обороні прав всіх покривджених, порабованих... Це
КАНЦЕЛЯРІЯ МІНІСТРА 139
спонукало Болгарію щиро вітати спроби російських антибольшовицьких груп
возродити єдину неділиму Росію, давати їм захист і яку можна було допомогу,
невиключаючи й мілітарних засобів. Болгарія бачила, що большовизм, якому вона
завдячувала розвал північної імперії, руйнує самийґрунт для «возсозданія» Росії, а
тому відносилась до них дуже вороже. Російські большовики знайшли симпатії до
себе тільки серед болгарських комуністів. Правда, жадоба скоріше побачити
воскресшу, велику, єдину Росію була так сильною, що був момент (після поразки
[Антона] Денікіна), коли громадська опінія Болгарії була готова вітати і
большовиків як об’єдинителів і возсоздателів великої Росії і месників Антанти.
Відношення до України. Болгарія разом з Центральними Державами визнала
самостійність України і ввійшла з нею в дипльоматичні зносини. Під час війни
відношення її до України було коректним і цілком доброзичливим. Але потім
виявилося, що це відношення було доброзичливе тілько назверх. Поразка Болгарії,
наші невдачі і старі симпатії до Росії заставили Болгарію, як сказано вище, звернути
свої очі на Росію. Але хід події, українська пропаганда, зміна в відношенні до
українського питання з боку других держав, поводження денікінців, невдачі [Антона]
Денікіна і т[аке] и[нше] виявили, що надія на перемогу антибольшовицьких російських
груп мала, а без рішення українського питання проблема Сходу Европи не може бути
вирішена. Це все поволі розбивало той лід недовір’я і байдужости, а часто і
ворожости, який був у болгар до України. З’явилися навіть прихильники
самостійної України, але більшість болгар хилиться на бік нашої федерації з Росією.
До нашого представництва в Софії офіціяльна Болгарія ставиться весь час
прихильно йуважно, за виїмком періоду денікініади, коли, рахуючи на допомогу
[Антона] Денікіна в разі його перемоги, а також під впливом денікіновських
агентів і не без впливу деяких антантських представників, болгарський Уряд
заявив, що ні самостійної України, ні її Посольства в Софії не визнає. Коли період
денікініади минув та коли наша справа стала в Західній Европі гостріша, Болгарія
знову почала визнавати наше представництво, хоч і як напівофіціяльне. Взагалі ж
можна сказати, що тепер Болгарія відносно України веде політику
доброзичливости і очікування розв’язки подій на Сході Европи. В останні часи
болгарський Прем’єр-Міністр [Олександр] Стамболійський, який до нас ставився
ранійш неприхильно, при побаченню з головами наших місій в Варшаві та
Букарешті підкреслив прихильність Болгарії до нас і висловив віру, що незалежна
Україна буде існувати.
Туреччина
Міжнародне становище Туреччини. Після того як в жовтні місяці 1918 р[оку]
Болгарія була змушена від боротьби з Антантою, не могла провадити далі боротьби
і Туреччина, і мусила також її припинити. З цього моменту міжнародне становище
1 40 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
Туреччини стало надзвичайно тяжким. Столиця і цілий ряд провінцій були
окуповані антантським та грецьким військом. Через те, що в Туреччині зблизилися
між собою інтереси всіх держав Антанти та Греції, інтереси, які часто впадали в
суперечність (Греція - Італія, Англія - Франція), а також через внутрішнє
становище держави (рух проти Антанти під проводом МшГаРи КетаГя,
національний рух арабів, вірменів і т[ак] д[алі]), - через все це становище
міжнародне, як і внутрішнє, ускладнилося надзвичайно і зав’язалося в такий вузол,
якого заінтересовані держави не можуть розв’язати і досі.
Севрський договір нищить Туреччину як державу і позбавлює її цілого ряду
найкращих провінцій, напр[иклад] Аравійського півострову, Вассалату в Египті і
т[ак] д[алі]. Тепер турецьке питання є одним з найболючіших питань. Агресія
союзників та їхня окупаційна політика викликала в Туреччині національний рух
проти союзників. Тереном, на якому зорганізувалися і розвивають свою акцію турецькі
націоналісти, стала Мала Азія (Анатолія). Тут національний рух прийняв конкретні
форми: збройної організації і скликання окремого від Царгороду Парляменту. На чолі
цього руху став генерал МихСаГа Кетаї, який користується великою популярностю
в народі, особливо в армії. Союзники всіма силами намагалися подавити цей рух,
але врешті, зайняті боротьбою в окупованих ними провінціях, втративши величезні
кошти, боячися остаточної втрати поваги серед мусульман, доручили за відповідні
територіяльні компенсації мілітарну боротьбу з [МшГаРою] КетаГем Греції. Але
греки потерпіли серйозну невдачу. Притому Франція не в силі була поборювати
повстання арабів в Північній Сирії, Англія зустріла великі труднощі в
Месопотамії. А до цього всього ще й виникли зближення і договір [МшгаР и]
КетаГя з большовиками. Ці всі обставини дуже занепокоїли Антанту і загострили
суперечність Англії та Франції.
Англія, яка через поразку Туреччини осягнула своїх цілей в Передній Азії,
бажала точного виконання Севрського договору і не хтіла йти на уступки урядові в
Анатолії. Франція, заангажована в справах Німеччини, не могла побороти
труднощів, які принесла їй окупація Сирії та Кілікії, шукає компромісу та впливає
в цьому напрямку на Англію. В останні часи, як відомо, становище Англії в
Туреччині захиталось, і вона мусила звільнити від своєї окупації Месопотамію.
Греція, невдержавши побережжя Мраморного моря, хоче задержати Смірну, але
навряд чи в цьому її буде підтримувати Франція.
Становище Туреччини в російському питанню. Зайнята своїми справами
Туреччина мало займається справами б[увшої] Росії і загалом відноситься до них
досить байдуже. Антибольшовицькі російські групи її симпатіями не
користуються. Російські аспірації на т[ак] зв[ану] Близькому Сході були постійно,
відколи повстала Російська] імперія, наточені на зниження Туреччини, або
КАНЦЕЛЯРІЯ МІНІСТРА 141
принаймні на витиснення її в Малу Азію. Через це Туреччина завше і цілком
справедливо вбачала в Росії свого найбільшого ворога, а тому, коли він упав, вона
не може бажати його воскресення. І, звичайно, всякі спроби антибольшовицьких
російських груп, які, помимо повалення большовиків, завше ставили собі завдання
відбудови єдиної Росії, ніякими симпатіями з боку Туреччини користуватися не
могли, а навпаки, дратували і викликали тривогу, що Росія, яка і раніш дивилась на
себе як на головного спадкоємця після очікуваної смерті «больного человека», захоче
взяти свою долю на Близькому Сході. Тим більше, що самі росіяне з цим не ховалися.
Вся та допомога [Антону] Денікінові, [Петру] Врангелеві, яка йшла з Царгороду,
була допомогою з боку Антанти, цього фактичного господаря в Царгороді, і
викликала у турків незадоволення.
Відношення до большовиків. Про справжнє відношення царгородського
Уряду до большовиків судити не можна, бо ніяких зносин він з ними не мав, а
притому був, власне, фікцією Уряду. Господарем була Антанта. Але в принципі це
відношення, розуміється, було негативне. Між тим боротьба з національним рухом
під проводом МшГаГ и КетаГя оскладнилася союзом [МшГаГ и] Кетаї Ра^’і з
большовиками. МшСаГа Кетаї Ра^а, шукаючи собі союзників, зупинився на
большовиках. Переговори велися досить довгий час але до зближення дійшло під
час Конгресу мусульманських народів в Баку. Пункти умови [МшГаРи] КетаГя
РаЦ з большовиками не відомі, але що взаємовідносини між ними дуже близькі,
свідчать декрети [МшСаР и] Кетаї РаС в большовицькому дусі, спільні акції в
Вірменії, нав’язання взаємних дипльоматичних зносин і т[ому] п[одібне].
Це зближення кемалістів з большовиками заслуговує на увагу, особливо після
того, як стало відомим слідуюче: коли на домагання комісара Антанти в кінці
листопаду м[инулого] р[оку] ратифікувати Севрський договір великий Візир
[АЬтег] Теуйк Ра^а заявив, що без порозуміння з національним Урядом в Ангорі
він нічого не може зробити, Антанта після довгого вагання мусила зцим
примиритися. Це було до певної міри визнання [МшГаГ и] КетаГя і його Уряду
Антантою. Тепер це визнання пішло ще далі. В Ангорі між царгородським Урядом
і правим крилом націоналістів, а значить, і з [МшГаГ ою] КетаГем, прийшло до
порозуміння, зміст котрого, одначе невідомий. Головним домаганням кемалістив є
ревізія Севрського договору. Під впливом перш усього невдач в Малій Азії і зросту
большовицького впливу серед мусульманських народів Азії Антанта мусила згодитися
на те, щоб на лондонську конференцію, яка зараз відбувається, з’явилася Делегація як
від царгородського Уряду, так і від ангорського. Як відомо, обидві ці делегації дійсно
виїзжали до Лондону і добилися принципіяльної згоди на ревізію Севрського
договору в напрямі вимог кемалістів. Що ці переговори кемалістів з Антантою
вплинуть на зміну їх відношення до большовиків - нема сумніву. Згаданий союз з
142 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
большовиками виник не через те, що турецькі націоналісти перейнялися ідеями
комунізму, а бажанням використати большовиків в боротьбі з Антантою, і, як бачимо,
дав дещо позитивного Туреччині, бо вплинув на політику Антанти щодо Туреччини.
Відношення до України. Ті причини, які диктують Туреччині її відношення
до спроб відбудувати велику Росію, диктують цілком протилежне відношення до
України, бо в ній Туреччина бачить найголовніший фактор, який не тільки
ослаблює велику Росію, а нищить взагалі агресивні заміри Росії на Чорному морі і
Близькому Сході. Туреччина дивиться на Україну як на сусіда, з яким вона має
багато спільних життьових інтересів. Це викликало ще за часів Берестейського
миру надзвичайне прихильне відношення Туреччини до нас. Про таке відношення
свідчать той прийом, який зустріло наше Посольство в Царгороді, позиція Уряду
після авантюри Посла [Михайла] Суковкіна, визнання його заступника, ріжні
пертрактації в практичних справах і т[ак] д[алі]. Коли антантські комісари в
Царгороді, під ріжними ворожими для нас впливами, ставили всякі труднощі
нашому Посольству, то турецьке громадянство завше було за нами. Неприхильне
відношення до нас з боку турецького Уряду почувалося тільки тоді, коли на чолі
його був [МеЬтесІ] Оатаї Бегісі Ра^а (кінець [19] 18 року - червень [19] 19 і
березень [19] 20 - листопад [ 19] 20 р[оку]), але і це треба пояснити його
запобігливою політикою до Антанти.
В теперішньому турецькому Кабінеті маються великі прихильники нашої справи,
серед яких треба одмітити великого знавця російських і українських справ,
прихильника нашої незалежности і ідеї союзу Чорноморських держав п[ана] Міністра
закордонних справ, - [Векіг] 5аті Ьеу. Відносини з цим Урядом у нас найліпші, і
тільки становище внутрішнє і зовнішнє Туреччини, як і наше, мішає зреалізувати ті
відносини і перенести їх в сферу ділових, практичних питань обох держав. Треба
додати, що [МшСаГа] Кетаї Раха був раніш теж великим нашим прихильником, як
він відноситься до нас тепер - невідомо. З ревізією Севрського договору і з
поліпшенням політичного становища Туреччини стан нашої справи в цій державі
набере для нас знову великої ваги, не так в питаннях принципіяльних, як в чисто
практичних, особливо в зв’язку з тим, що в Туреччині скупчені головні маси
евакуйованої [Петром] Врангелем армії, серед якої мається великий відсоток
українців, а також через те, що звідси будуть намагатися російські праві кола, як і ті
українці, що підтримують акцію [Сергія] Моркотуна, розпочати свою активну
мілітарну діяльність на Україні.
Греція
Міжнародне становище Греції. До світової війни Греція була дуже незначна
держава, розкидана по островах та побережжях архіпелагу та Іонійського моря, з
КАНЦЕЛЯРІЯ МІНІСТРА 143
невеличкою армією, досить значним торговельним флотом і військовим, що стоять
значно нижче італійського та австрійського. На Балканах Греція займала 3-є місце
після Туреччини та Болгарії. Але під кінець світової війни, коли Греція виступила на
боці Антанти, відомий грецький політик і патріот [ЕІе&Ьегіох] Уепігеїох блискуче
використав ситуацію. Тепер Греція, після упадку Турції та Болгарії, стала
найсильніщою на Балканах державою і грає роль агента Антанти на Близькому Сході.
Коли національний рух в Малій Азії під проводом [МшгаГи] Кетаї Раз і прибрав
загрожуючі для Антанти форми, то боротьба з ним була доручена Греції, і вона почала
було ждати, що здійсниться давня мрія греків-націоналістів реставрувати Грецію в
межах давньої Візантії, тобто з усією Македонією, Тракією і більшою частиною Малої
Азії, за винятком Сирії, Арменії та англійських провінцій. Але невдачі Греції в
боротьбі з кемалістами, невдачі англійців в Месопотамії, утруднення Франції в Сирії і
другі причини, які привели до того, що Антанта дала принципіяльну згоду на ревізію
Севрського договору, звичайно дуже міняє ситуацію, і Греція буде змушена
задовольнитися більш скромними здобутками. Як остаточно вирішиться для Греції
справа Турції, покаже будучина. Як відносно мала держава, Греція цілком
залежнавід великих держав Антанти і, запобігаючи їх прихильности, особливо
Англії, для своєї імперіялістичної мети на Близькому Сході, не веде самостійної
політики, а цілком пристосовується до політики Антанти, а найбільше Англії.
Англія використовує географічне становище Греції і піддержує її й буде
піддержувати, доки вона зуміє бути для неї потрібного: Англія має в Греції і
Царгороді свою базу для Близького Сходу.
Становище в російському питанню. Велика єдина Росія з її претензіями на
Царгород, протоки і навіть Трапезунд була і буде небезпечним супротивником
Греції. Греки, які вважають себе єдиним правомочним претендентом на ці области,
добре розуміють небезпеку великої Росії для їх планів, а тому ідея відбудови такої
Росії не користується їхнім признанням і викликає у них страх. Крім того, Греція
має запеклого ворога в Болгарії, яка, хоч і знесилена, все ж викликає у Греції страх
не менший, ніж Германія у Франції. А Греція знає про русофільство болгар та їхню
прихильність загалом до ідеї єдиної неділимої Росії, в якій вони бачать свого
захисника.
Відношення до України. З боку незалежної України Греція для себе небезпеки
не бачить. Греція має більш мільйона своїх колоністів на побережжі Чорного моря,
зв’язана економічно з цим побережжям і дуже хтіла би, щоб це був не «Юг Росії», а
незалежна Україна. Але, як сказано вище, Греція в своїй зовнішній політиці йде за
Антантою, через це вона готова визнати цю незалежність після того, як це зробить
Антанта або хоч Англія. Це, майже одверто, висловлювали не раз офіціяльні кола
Греції нашому представництву в Атенах. Не визнаючи держави нашої, офіціяльна
144 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
Греція не визнала і нашої Місії, як дипломатичного органу, вірительної грамоти від
голови Місії Міністр закордонних справ Греції не схотів прийняти; Прем’єр-Міністр
[ЕІе&Ьегіох] Уепігеїох під ріжними претекстами ухилявся прийняти голову нашої
Місії, хоч у розмовах з нашими представниками в других державах висловлював
найгарячійші симпатії до України.
Крім того, Греція, добувши собі вихід на Чорне море через анексовану за
згодою Антанти Східну Тракію, мріє про Чорноморський союз, тобто союз тих
держав, що торкаються Чорного моря. Коли б з півночі в той союз увійшла
Україна, то Греції в тому союзі належала б найвидатнійша роль як найсильнійшій
морській державі того союзу; коли ж України незалежної не буде, то і сама ідея того
союзу упадає, бо тоді велика Росія просто буде прагнути, як це вже було раніш,
зробити Чорне море своїм внутрішнім морем. Громадянство Греції, як і більшість
преси, ставляться до нашої справи прихильно також через зазначені вище причини.
Бельгія
Міжнародне становище Бельгії. Бельгія потерпіла від війни більш ніж побідні
держави і прикладає багато зусилля, щоби ліквідувати негативні наслідки
військової бурі, що пронеслась над нею. В зовнішній політиці Бельгія стремить до
реалізації Версальського договору і до забезпечення себе від нової війни. Вона
склала військово-відпорний договір з Францією і робить заходи до складення
такого ж договору з Англією. Самостійної політики зовні Бельгія не веде і
орієнтується на дві згадані держави. Хоч політика нейтралітету тепер дуже
критикується бельгійською пресою, але не тільки по інерції а й по міркуванням
небезпеки географічного становища Бельгії та її слабости, ця політика
продовжується і тепер. Великі надії на Лігу Народів починають змінюватися
розчаруванням. Необхідність пристосовуваться до політики Франції та Англії
примусила Бельгію віддати Англії, яка ніякими симпатіями у населення не
користується, дуже велику частину бельгійської колонії в Африці - Руанди.
Становище в російському питанні. Відносно Сходу Европи Бельгія жодних
кроків не робить і напевне буде продовжувати стару політику, себто йти за Антантою.
Літом мин[улого] року Міністр закордонних справ [Непгі] філраг, перебуваючи в
Лондоні, під впливом [ОаУІсГа] Біоусі Сеог§’а згодився був від імени Бельгії на
товарообмін з большовиками; тоді ж була заключена в Копенгазі умова в
большовиками про обмін полоненими. Також під час українсько-польської
офензиви Уряд заборонив транпортування амуніції до Польщі. Але все це
викликало в суспільстві незадоволення, а заборона транспортування амуніції для
Польщі - міністерську кризу.
КАНЦЕЛЯРІЯ МІНІСТРА 145
Відношення ао України. Після довгих, майже на протязі цілого року, зусиль з
боку нашої Місії в Голландії, вдалося в початку мин[улого] року нав’язати зносини
з урядовими і впливовими приватними особами в Бельгії, але тільки в березні
місяці голова нашої Місії в Бельгії (він же голова Місії в Голландії) був прийнятий
на офіціяльній авдієнції Міністром закордонних справ п[аном] [РаиГем]
Нуташ’ом і Місія могла розпочати свою працю. Загалом відношення офіціяльних
кол до Місії в Бельгії і до української справи не вороже, але й далеке від повної
прихильности. Причиною цього являється те, що Бельгія є держава антантська, що
на неї великий вплив має Франція, представники б[увшої] Росії і бельгійські
капіталісти-промисловці, які довго жили в Росії і відтіля вивезли з собою симпатії
до російського царизму та мілітаризму. До цього треба додати несприятливу для
нас пропаганду російських та польських кол, що зв’язувала нашу справу державної
незалежности з «німецькими інтригами», та місцеве явище - автономічні і навіть
сепаратистичні тенденції бельгійців-фламандців проти бельгійців-валлонців.
Та все ж помалу справа змінилася на нашу користь не тільки в колах
офіціяльних а і в пресі і в суспільстві. Дуже прихильні до нас фламандці, які
находять багато аналогії в становищі свойому і українського народу. Врешті Місія
добилася становища офіціяльного представництва. Особливе зацікавлення
викликали в Бельгії економічні ресурси України. Коли торік Рада Міністрів
винесла постанову прийняти участь в переговорах з [Леонідом] Красіним в
Лондоні, ця постанова викликала загальне обурення суспільства, і велика та
впливова група депутатів висловила в зв’язку з цим бажання підняти справу
торговельних зносин з Україною. Але використати цього по ріжним незалежним
від Міністерства закордонних справ причинам не було змоги. Щодо визнання
нашої державности, то, розуміється, Бельгія раніш антантських великих держав
визнати нас не може, але тут багато зроблено для такого визнання і підготовлено
ґрунт для реальних зносин, перш всього на ґрунті економічному.
Г олландія
Міжнародне становище Голландії. Невелика торговельна Голландія участи в
світовій війні не брала, і їй пощастило залишитись до кінця нейтральною. В
міжнародному політичному життю Голландія грає другорядну роль і не веде
активної закордонної політики в питаннях, в яких вона не зацікавлена безпо-
середньо, у відносинах між державами Антанти й між Центральними Державами. В
відношенню до цих двох груп держав Голландія намагається грати посередницьку
роль, бо вона зв’язана, з одного боку, великою торгівлею з Німеччиною і
Центральною Европою, а з другого - має багато спільних інтересів з Англією. Як і її
велика сусідка, Голландія живе переважно торгівлею, має великий торговельний
146 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
флот, Нідерландська Індія лежить між Бритійською і Австралією. Крім того, з
Англією її зв’язують великі народні симпатії. При допомозі Англії Голландії
вдалося недопустити до ревізії договору 1839 року з Бельгією і до анексії
останньою Лімбургу й Зеландської Фландрії. До Ліги Націй Голландія ставиться
без ентузіазму, все ж на з’їзді в Женеві в кінці мин[улого] року мала успіх і
добилася ухвали, що інтернаціональний суд буде міститися у Гаазі.
Становище в російському питанню. В справах Східної Европи Голландія
займає очікуюче становище і йде слідом за великими європейськими державами.
Большовики абсолютно не користуються тут признанням або симпатіями, крім
маленької групи комуністів. Пропозиція цеї групи почати торговельні і
дипльоматичні зносини з Совітською Росією була Генеральними Штатами в
минулому році два рази відкинута великою більшостю.
Відношення до України. Голландія, яка у свій час багато потерпіла від
імперіялізму своїх сусідів, є рішучим ворогом всякого імперіялізму, а з тим і
російського. Це є одна з причин, чому зараз Україна користується у Голландії
глибокою прихильністю з боку суспільства і преси. Дипльоматична Місія наша і Прес-
бюро з самого приїзду з початку [19] 19 року знайшли тут плодовитий ґрунт для своєї
праці. Дуже добре освідомлена голландська преса подає відомости про Україну більше,
ніж преса инших країн. Дуже важним фактором зацікавлення Україною є
економічний. На нав’язання торговельних умов з Україною голландці покладають
великі надії. Наша кооперація викликала зацікавлення не тільки в торговельних та
фінансових колах, але й у нідерляндського Міністерства торгу і промисловости. Крім
загальнополітичних та економічних факторів, зацікавлення Україною в Голландії та її
симпатії до нас пояснюються почасти тим, що на Україні найшли собі нову
батьківщину меноніти, народ голландського походження, яких в північній Таврії є 60-
80 тисяч. Долею цих менонітів на Україні в Голландії дуже зацікавлені.
Одначе праця нашої Місії не могла дати позитивних наслідків в справі чисто
дипльоматичній, себто в справі визнання незалежности України. Голландія під час
війни заховувала нейтралітет і вела таку політику, щоб жити в приязні як з
Антантою і з Центральними Державами. Вона уникає робити якісь кроки, котрі не
в’язались би або суперечили політиці оточуючих її великих держав. Крім того,
Голландія, де в останні 10-ліття відбувалось так багато всяких інтернаціональних
конгресів та конференцій, звикла строго додержуватися всіх формальностей
міжнародних законів і звичаїв та вважати себе охоронцем цих законів, через те не
тільки не вважає можливим зробити першою акт визнання якоїсь нової держави,
але визнає останньою вже визнані держави, так було з Фінляндією,
Чехословаччиною, Польщею... Через це ж, не дивлячися на всі заходи Місії,
Міністр закордонних справ Голландії дав зрозуміти, що Голландія не може
КАНЦЕЛЯРІЯ МІНІСТРА 147
визнати України, поки її не визнають инші держави, а в першу чергу Антанта. Було
сказано при тому, що Голландія певна, що Україна зрештою буде визнана і що
голландський Уряд ставиться до Місії прихильно і не буде робити труднощів в її
роботі. Це пізнійш цілком справдилося, і наша Місія в Гаазі врешті добула для себе
права фактично визнаного представництва України. Зокрема відношення
голландських соціялістів яскраво виявилося на Амстердамській конференції в
[19] 19-му році, де вони на чолі з відомим [Ріеїег’ом] ТгоеЬґг’ою гаряче обстоювали
визнання України і всі свої голоси подали за Україну. Через пресу, офіціяльні
меморандуми та ноти Голландія широко і докладно ознайомилась з нашою
справою. Констатуючи це, голова нашої Місії в Гаазі в останні часи підняв питання
про другі методи праці, про перехід від чистої пропаганди до більш реальної праці
на ґрунті в даному разі економічних зносин між Голландією і Україною, а через
неможливість цього тепер, до підготовчої праці на цьому полі.
Данія
Данія, як і Скандинавські держави, була під впливом Антанти і переважно
орієнтувалася на неї. Данія, не маючи особистої політичної лінії, веде антантську
політику і зараз стоїть під впливом Франції. Будучи країною з економічного боку
високорозвиненою, вона находиться зараз в дуже хиткому економічному стані
завдяки накопленню великої кількости товарів, які не мають збуту, бо тепер, коли
Данія не має тієї посередньої торговлі, яку вона вела перед війною між Англією і
Америкою, з одного боку, і Німеччиною та Росією - з другого, прибутки її впали.
Правда, Данія зараз веде торгівлю з Прибалтійськими державами і Польщею, але це не
дає великої підмоги її хиткому економічному стану. Вся ж її політична ситуація
залежить цілком од фіналу тієї симфонії, що розігрується між Англією,
Німеччиною і Росією.
Щодо Східного питання, то опінія Данії ще й досі не вияснена. Вона цілком
залежатиме від дальшого ходу подій. Сучасний Уряд Данії все ще в певній мірі
симпатизує ідеї відбудови бувшої Росії. Цьому є, власне, чотири причини: 1) вплив
деяких міродайних кругів Франції; 2) боязкість перед большовиками, 3) особисті
переконання теперішнього Міністра закордонних справ п[ана] [Егік’а] Зсауепіш’а,
який був довгий час Послом в Петрограді і який є великим прихильником Росії, і
4) впливи бувшої цариці-матері, яка постійно тепер живе в Данії.
Що ж до України зокрема, то відношення Данії можна назвати прихильним. У
початку 1919 року Данія визнала українське представництво, як фактичне
представництво фактично існуючої держави. Формальне визнання України Данією
може бути тільки після того, як Україна буде визнана Антантою. Зацікавлення
1 48 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
Україною дуже велике. Доказом цього можуть служити такі факти, що з 1919 року
по школах почали вчити про Україну як про осібну державу і осібний нарід; в
університетах дуже часто читаються лекції про Україну; багато письменників і
поетів студіюють українське життя і його стремління до самостійності.
Датська преса ставиться дуже прихильно до України.
Треба одмітити два факти, які виявилися з відношення Данії до України.
Перше - велике зацікавлення в боку Союзу скандинавських жінок, які хотять
закладати на Україні приюти для дітей-сиріт і робили вже для цього
приготовлення. Друге - це справа наших полонених, які втікли з Німеччини до
Данії. 80 полонених, національно свідомих українців, дістали дозвіл лишитися в
Данії, і зараз вони приміщені при взірцевих хазяйствах та молочарнях на дуже
вигідних з культурного боку умовах.
Невідрадне фінансове становище України примусило тимчасово ліквідувати
дипльоматичну Місію, яка працювала дуже інтенсивно, головним чином, в
напрямку освідомлення політичних і громадських кол датського суспільства про
справи України.
Швеція та Норвегія
Швеція і Норвегія, будучи нейтральними державами, економічно багато
виграли підчас Великої війни. Служачи, свого роду, перехідними воротами між
Англією та Росією, ці держави не мали самостійної політики, а були під впливом
цих двох чинників: Норвегія - Англії, а Швеція - Росії. Спочатку Швеція, маючи
на своїй території велику кількість російських емігрантів, симпатизувала ідеї
«єдиної неділимої». Тим часом большовицька агітація розвивала свою акцію, і
Швеція, як слаба держава, мусила прислухатися і до большовиків. Щодо
відношення Швеції та Норвегії до України, то у початку 1919 року політичні і
економічні чинники цих держав зацікавилися Україною, але не мали сміливости
визнати Україну офіціяльно, чекаючи, поки Українська Народна Республіка буде
визнана Антантою. Преса, особливо шведська, дуже багато писала про Україну,
розвиваючи, таким чином, українське питання серед шведського громадянства. В
останні часи відношення Швеції виявилося в допомозі медикаментами нашій
інтернованій армії. Звичайно, це все, що можна було би вимагати від Швеції. Що ж
до Норвегії, то вона находиться цілковито під впливом Англії і охарактеризовала
своє відношення України (як і Швеція) тільки признанням наших паспортів,
прийомом шифрованих телеграм і т[аке] и[нше].
Еспанія
Некорисний для Еспанії вислід війни зі Сполученими Державами Америки та
втрата на річ цеї останньої колонії Куби і Філіппінських островів, довголітня
КАНЦЕЛЯРІЯ МІНІСТРА 149
борьба клерикалів з лібералами внутрі держави, - не дозволили Еспанії стати
міродайним чинником у світовій політиці. Відносно всіх питань, затруднюючих під
теперішній момент європейські держави, Еспанія заховує строгий нейтралітет,
користуючись закріплюванням економічних здобутків та поширюванням ринків
збуту для продуктів своєї промисловости. У відношенні до новоутворених на
території б[увшої] Росії державних організмів Еспанія займає становище
прихильне. Уряд УНР не мав змоги дотепер нав’язати ближчі взаємини з Еспанією,
одначе заходи в тому напрямкові Урядом вже пороблені, і є повна надія на їх
успішний результат.
Швейцарія
Закордонна політика Швейцарії іде по лінії затримання за всяку ціну строгого
нейтралітету у всіх міжнародних конфліктах. Відповідно консеквентному
притримуванню зазначеного принципу Швейцарія виходить зі всіх воєнних
заколотів не лиш не ослабленою, а противно з економічного боку незвичайно
скріпленою. В притримуванню раз вибраного шляху нейтралітету Швейцарія
рішена ставити навіть опір великим європейським державам, як, пр[иміром],
Франції у питанні транспорту військ французьких через територію Швейцарії для
наміченої своєчасно Францією окупації Баварії. У відношенню до Української
Народної Республіки належить зазначити щиру прихильність Швейцарії, яка
виявилась у прийняттю нашої дипльоматичної Місії та дуже ввічливому та
доброзичливому тоні тамішньої преси.
Загальні висновки. Актуальні завдання і ин[ше]
Заключения польсько-большовицького перемир’я, що в своїх наслідках дало
большовикам можливість вільного пересування і сконцентрування знятих з
польського фронту військ в одному напрямкові, ізольоване становище армії УНР,
викликане тим перемир’ям, а також цілковита відсутність набоїв у нашої армії - це
головні причини нашої останньої військової невдачі, силою якої як наша армія, так
також державний апарат були примушені відступити на територію Польщі.
Оцінюючи, одначе, безсторонньо смисл наших минулих військових подій, не
можна тієї нашої останньої військової невдачи кваліфікувати як ліквідацію нашої
державности, наших державних стремлінь-зусиль, а треба вважати її тільки одним з
епізодів нашої боротьби, наших мілітарних змагань з большовицькою
окупантською владою України.
Запорукою цьому являються ті наскрізь прихильні настрої населення України
до Уряду і армії УНР, його стремління до створення української державности, його
150 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
крайнє вороже відношення до большовиків, яке виявило населення України в часі
останнього нашого приходу на її територію.
Маючи це на увазі як головну базу в нашому державному будівництві, як основний
стимул в нашій дальшій державній і військовій боротьбі, Уряд УНР, опинившися в
умовах перебування на чужій території, не міг і не смів ліквідувати ні себе, ні своєї
державної роботи, а навпаки, доложити всіх зусиль для скріплення свойого становища,
зміцнення своїх дальших змагань.
Наше перебування на еміграції, - це, розуміється, факт великого негативного
значіння для нашої дальшої національно-державної справи. Одначе наше сучасне
становище не виключає відповідної праці в тому напрямкові, тим більше, що
об’єктивні обставини нашої боротьби зовсім не погіршились. Україна палає
полум’ям масових повстань проти большовицьких окупантів, вона прагне нашого
приходу, чекає від нас скорого визволення. Не погіршилось також наше міжнарод-
не становище; навпаки, силою фактів останніх часів європейська дипльоматія
відступає вже остаточно від своєї застарілої думки в справі вирішення питання
Сходу Европи, а в цьому і українського питання, і піддає її основній ревізії напрям-
кові задовольнення правних домагань новоповставших на Сході держав-народів.
Для держав, що в останній світовій війні вийшли побідниками, стало ясним,
що міжнародна кон’юнктура, яка витворилась завдяки останній большовицькій
перемозі, криє в собі також для їх чимало грізних перспектив. Небезпека
большовизму вийшла для тих держав вже із стадії теорії, вона набирає в їх очах все
більш реального характеру. Помимо мирових кличів, що лунають зараз на
конференції в Ризі, большовицька червона рука все-таки не думає кидати зброї і
всіх инших засобів, щоби спалити Европу вогнем комуністичної революції. Силою
фактів приходиться зараз європейській політиці - дипльоматії - приступити до
справи підшукання союзників в боротьбі з большовизмом більш практично, їй
приходиться змінити кардинально свою попередню тактику в цій справі.
Дотеперішні ставки Антанти на єдину Росію, Росію Колчаків, Денікіних,
Врангелів, всеціло потерпіли остаточний крах. Цей крах не являється нічим
несподіваним, і про те Уряд УНР, базуючись на певних основах, попереджав через
своїх закордонних представників Уряди поодинокі європейських держав.
Кримська катастрофа потягнула за собою всесторонній крах політичної
програми всіх російських громадських кругів, крах національно-державних ідеалів
російського громадянства на еміграції, яке майже всеціло орієнтувалося на
Добровольчу армію та її акцію, пересякнуту духом крайньої реакції та
традиційного російського імперіялізму. її наслідками являються той абсолютний
хаос і заколот, та повна дезорганізація та дезорієнтація і політичне банкротство, які
зараз запанували серед російських антибольшовицьких елементів, про що була
КАНЦЕЛЯРІЯ МІНІСТРА 151
мова вище, при обговорюванню нарад членів бувшої Конституанти, що відбулися в
січні цього року у Парижу.
Російська демократія зараз без усякої акції, плану і програми; і вона буде
такою так довго, доки не стане на правдивий ґрунт, доки не зречеться своїх
реакційних імперіялістичних тенденцій, доки не стане на правдивий
демократичний шлях.
Наше становище супроти Росії - червоної чи білої - ясне і недвозначне: воно
диктується нашою основною позицією, самим фактом суверенности та
самостійности нашої Республіки. Ми не збиралися йти війною на Росію, а навпаки,
Росія повела свій руйницький похід на Україну; війну ту ми мусили прийняти і ми
доведемо її до кінця, до повного визволення нашої Батьківщини, тим більше, що
всяке мирне порозуміння при всіх дотеперішніх тенденціях і апетитах росіян
являється зараз ілюзією.
Катастрофа [Петра] Врангеля має ще й те за собою, що на основі цього факту
європейська політична думка зробила цілковитий політичний зворот в своїй
орієнтації на справи бувшої Росії. Вона (катастрофа), здається, остаточно розбила-
розвіяла всі надії та ілюзії консервативних міродайних кругів Европи щодо
життєздатности бувшого російського колоса і розкрила їм очі на всю фіктивність
внутрішньої сили цього останнього. Европа раз на все зрозуміла, що немає такої
сили, яка примусила б звільнені народи бувшої Росії ввійти знов в ту ославлену
«тюрму народів», яку вони розвалили власними руками. Західні держави Европи
вже, мабуть, цілком зрозуміли, що в справі розв’язання проблеми Сходу, яка
коштувала досі стільки даремних жертв, єдиним виходом являється: опертися,
замість на фантомах мертвеччини, на нових життєвих силах реальної дійсности, в
першій мірі на Україну, що в дотеперішній боротьбі з большовизмом виявила
безсумнівно найбільше енергії та сили.
Єсть певні підстави думати, що Україна займе в новій фазі боротьби Европи з
большовизмом, а через те і в міжнародних комбінаціях, належне їй місце. Захід
Европи на основі логічних висновків з подій останніх часів склонюється вже також
до переконання, що большовизм може дістати смертельний удар тільки на Україні,
і зараз ходить, мабуть, тільки про те, щоби цей удар наступив якнайскоріше, щоби
большовизм, удержавшись ще деякий час на Україні, не наніс катастрофи цілій
Европі.
В тому менш-більш напрямкові йдуть зараз комбінації світової дипльоматії, в
тому напрямкові - головно ж основного закріплення хитаючихся ще в тій справі
певної міри змагань міжнародної дипльоматії - іде зараз праця нашого
дипльоматичного відомства взагалі і наших поодиноких дипльоматичних
представників за кордоном зокрема.
152 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
Діяльність нашої дипльоматії за кордоном можна би безперечно піддавати
широкій критиці. Можна закидувати їй недосвідченість, малодіяльність, брак
відповідної енергії в послідовности її акції, піднятої в справі знання України з боку
держав Европи і т[ак] д[алі] і т[ак] д[алі], та все-таки кожний неупереджений
чоловік, беручи справу $іпе іга ег зшсііо, ознайомлений з умовами та результатами
нашої дипльоматичної праці за кордоном, мусить, констатувати: завдяки цій
останній українська справа за кордоном все-таки добула собі цілком нові позиції в
Европі, яких вона ніколи перед тим не мала.
Перш за все треба підкреслити, що дипльоматичному представництву УНР за
кордоном вдалося перебороти ті старі міжнародні традиції Европи, зв’язані з
існуванням на протязі цілих віків великої Російської імперії, та з розпадом якої і
випливаючою з того розвалу зміною цілого ряду міжнародних комбінацій прихо-
дилось нашому представництву тяжким шляхом освоювати політичну думку Заходу.
Праця дипльоматичних представників Уряду УНР за кордоном в напрямку
розбивання того муру незнання в українських справах та упередження до цих
останніх їх з боку Европи була безсумнівно дуже тяжка, головно ж, коли візьмемо під
увагу, що наші дипльоматичні представники перебували дуже часто за кордоном без
зв’язку з своїм провідним органом - Міністерством закордонних справ. Головно
широку діяльність розвинуло наше дипльоматичне відомство на полі всестороннього
освітлення нашої національно-державної справи і осягнуло в тому напрямкові великі
реальні результати. Найкращим доказом цього може послужити факт, сконстатований
нашим представництвом на засіданню Ліги Народів восени минулого року в Женеві.
Для женевського зібрання Україна та її життєві правні домагання не були вже якоюсь
Гегга іпсо§піїа; члени Ліги Народів не вимагали вже від нашого представника тих
примітивних початкових роз’яснень в справах України, як це було коли-небудь раніше.
Це тільки підкреслює, що нашою дипльоматією пройдено вже першу стадію
дипльоматичної роботи, а саме стадію освідомлення Европи в наших справах. Щойно
після цього ми могли станути і до певної міри вже станули перед справжньою
дипльоматичною роботою.
Зараз наше дипльоматичне відомство використовуючи, нові міжнародні
кон’юнктури, стало проводити в своїй роботі акцію реальних здобутків, щоби
остаточно добитися реальних результатів для справи УНР. Дипльоматичне відомство
УНР по одному організованому ясному плану відмітило перші та другорядні ставки
наші в міжнародній грі, за відповідні концесії з нашого боку повинні дати нам реальну
допомогу і підтримку з боку міродайних чинників Европи та поставити нас в
безпосередній зв’язок і тісне реальне заінтересування з боку зазначених чинників.
Щодо відношення Уряду УНР до тих чи инших європейських держав і їх
поодиноких політичних групувань, то Уряд УНР здає собі ясно справу з того, що
КАНЦЕЛЯРІЯ МІНІСТРА 153
попри шукання практичних здобутків у поодиноких чинників, підбирання із їх
найбільш для нас придатних і ин[ше], в дипльоматичній праці не може бути і мови
про якусь вузьку, односторонню орієнтацію, наприклад, на одну з груп недавньої
світової війни і т[ак] д[алі]. Ті групи самі переплітають свої взаємовідносини з
погляду користи взаємних інтересів. Всякі однобічні позиції, які-небудь одні
напрямки політики зараз неможливі або і виключені; зараз грає роль напрямок
всебічний, так мовити, універсальний, продиктований об’єктивною оцінкою
обставин. Коли ж які-небудь односторонні орієнтації були досі в нашій політиці, то
були вони тому, що це було можливим, як рівно ж і тому, що складались вони під
певним тиском обставин.
Уряд Української Народної Республіки здає собі справу також з того, що, крім
шукання контакту з головними чинниками європейського світа, головну
працюдержавного будівництва треба вести нам самим у тісній спілці та активній
допомозі наших найближчих сусідів. Так, наприклад, велика безсумнівно роль
припаде Україні в системі державних формувань Чорноморського басейну.
Україна має стати центром уваги для таких державних організмів, як Дон, Кубань
та їх південні сусіди, вона має підтримати федералістичні змагання Терського,
Донського козацтва і перетворити їх в конфедералістичні. В такому ж напрямкові
має піти і вже до певної міри пішла праця дипльоматичного відомства УНР
відносно держав Балтійського басейну, яка досі виявилася в ухвалах Ризької
конференції цих останніх держав.
Уряд УНР правдиво оцінює зараз також питання мусульманського світа і наші
з ним взаємовідносини. Наслідки світової війни зрушили довголітню інерцію
мусульманства, розбудили в ньому його питомі й духові сили, і зараз мусульманство
висовується в світовій констеляції знов на видне місце як в політично-
дипльоматичному напрямкові, так і військовому напрямкові. Нашому
дипльоматичному представництву за кордоном приходиться зараз розвинути
якнайбільш інтенсивну акцію в Туреччині через те, що туди (через Дарданелли)
проходить шлях усякої реальної європейської підмоги щодо України, а також і
головно тому, що турецькі елементи без ріжниці їх сучасних політичних орієнтацій
всі без виїмку розуміють всю шкоду для себе існування великої Росії і правдиво
оцінюють всі вигоди з існування незалежної України.
Урядові УНР необхідно зараз же звернути відповідну увагу на Балканські
держави (Міністерством закордонних справ вже пороблені початкові кроки в цій
справі і намічена дальша робота на майбутнє). Балканські слов’яни, які донедавна
всі свої надії покладали на відбудування великої Росії, зараз (після розгрому
[Петра] Врангеля) цілком зрозуміли всю утопію своїх надій, а остання навала
російських добровольців в ті країни зовсім підірвала віру балк[анських] слов’ян в
1 54 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
непереможність російських псевдодемократичних елементів. Дипльоматичному
відомству УНР приходиться, отже, негайно використати відповідно в тої спосіб
підготовлений ґрунт держав Балканів.
Це важнійші з найближчих завдань закордонної політики Уряду УНР,
зреалізування яких повинно дати Україні повну можливість стати актуальним і
важним чинником в міжнародній політиці. В зреалізуванню цих завдань лежить
також гарантія виборення і тривкого закріплення Українській Народній
Республіці як повноправному державному суб’єкту відповідного місця в сім’ї
державних організмів Европи.
***
Друкується за примірником Андрія Ніковського із правками Павла Дякова,
машинопис / ЦДАВО УКРАЇНИ Ф. 3696. - ОП. 2. - СПР. 404. - АРК.1-214.
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН: НОТИ
НОТА КОМІСАРУ ЗАКОРДОННИХ СПРАВ РОСІЇ
Київ, 3 січня 1919
На телеграмму Вашу Министерство иностранньїх дсл уведомляет, что
регулярніше войска Советской России, а именно: 9 Курская дивизия, 4 Брянская
дивизия, 17 стрелковая дивизия, направленьї на Украйну. Впереди регулярних
войск посьілаются партизанские отрядьі, снабжаемьіе оружием и средствами
воєнним командованием. Уже занятьі Валуйки, Купянск, Бєлгород, Новгород-
Северский и другие города, находящиеся на украинской территории. Не
предполагая воевать, Правительство Украинской Народной Республики не
посилало войск для оборони занятой территории. Внвозится сахар из четнрех
заводов. Жители подвергаются ограблению и смерти. Внрезана, например, вся
семья писательницн [Александрн] Ефименко. Директор ия Украинской Народной
Республики, свергшая власть гетмана и контрреволюцій! на Украине, признает
полноту политических прав и власть только за трудовим народом: рабочими и
крестьянами. Восстановляются советьі рабочих и крестьянских депутатов, позтому
наступление на Украйну в тот момент, когда рабоче-крестьянский пролетариат
вндержал только что тяжелую борьбу с контрреволюцій, может визвать лишь новую
оккупацию. Министерство иностранньїх дел надеется, что советское Правительство
немедленно приостановит дальнейшее пролитие крови братского трудового народа.
Уверен, что било би преступлением теперь решать отношения между
социалистическими республиками штиком. Мирний вьіход вполне возможен,
Народний Министр иностранньїх дел
[Владимир] Чеховский.
***
Друкується за оригіналом (телеграфна стрічка), машинопис / ЦДАВО
УКРАЇНИ Ф. 3696. - ОП. 1. - СПР. 182. - АРК. 2-3.
Примірник Міністерства закордонних справ УНР, машинопис / ЦДАВО
УКРАЇНИ Ф. 3696. - ОП.1. - СПР. 182. - АРК. 1; ЦДАВО УКРАЇНИ Ф. 3696. -
ОП.1. - СПР. 182. - АРК. 4.
Переклад Лариси Білик
Київ, 3 січня 1919
На телеграму Вашу Міністерство закордонних справ повідомляє, що
регулярні війська Совітської Росії, а саме: 9 Курська дивізія, 4 Брянська дивізія, 17
стрілецька дивізія, направлені на Україну. Попереду регулярних військ
посилаються партизанські загони, що їх постачає зброєю та засобами воєнне
командування. Вже зайняті Валуйки, Куп’янськ, Білгород, Новгород-Сіверський
та інші міста, що знаходяться на українській території. Не передбачаючи воювати,
156 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
Уряд Української Народної Республіки не посилав військ для оборони зайнятої
території. Вивозиться цукор з чотирьох заводів. Мешканці зазнають грабунків і
смерті. Вирізано, наприклад, усю сім’ю письменниці Олександри Єфименко.
Директорія Української Народної Республіки, що скинула владу гетьмана і
контрреволюції в Україні, визнає повноту політичних прав і владу лише за трудовим
народом: робітниками й селянами. Відновлюються ради робітничих і селянських
депутатів, тому наступ на Україну в той момент, коли робітничо-селянський
пролетаріат витримав щойно важку боротьбу з контрреволюцією, може викликати
лише нову окупацію. Міністерство закордонних справ сподівається, що совітський
Уряд негайно призупинить подальше пролиття крові братнього трудового народу.
Впевнений, що було б злочином тепер вирішувати стосунки між соціалістичними
республіками багнетом. Мирне вирішення цілком можливе.
Народний Міністр закордонних справ
Володимир Чехівський
НОТА КОМІСАРУ ЗАКОРДОННИХ СПРАВ РОСІЇ
Київ, 4 січня 1919
Правительство Украинской Народной Республики не получило ответа на
вторую радиотелеграмму от 31 декабря, между тем наступление вооруженньїх сил
на Украйну со стороньї Советской Республики продолжается и становится
угрожающим. Если наступление делается не по распоряжению народних
Комиссаров, то прошу оказать влияние на соответствующие организации, которьіе
находятся в сфере влияния народних Комисаров, чтобьі приостановить
наступление, захват городов, имущества. Для возобновления мирних переговоров
избрана делегация. Прошу уведомить, куда она может внехать для переговоров.
Председатель Совета Министров и Министр иностранннх дел
[Владимир] Чеховский.
***
Друкується за оригіналом (телеграфна стрічка) / ЦДАВО УКРАЇНИ Ф. 3696. -
ОП. 1.-СПР. 182.-АРК. 9.
Примірник Міністерства закордонних справ УНР, машинопис / ЦДАВО
України ф. 3696. - оп.1. - спр. 182. - арк. 10.
Переклад Лариси Білик
Київ, 4 січня 1919
Уряд Української Народної Республіки не отримав відповіді на другу
радіотелеграму від 31 грудня, тим часом наступ збройних сил на Україну з боку
Совітської Республіки триває і стає загрозливим. Якщо наступ здійснюється не за
розпорядженням народних Комісарів, то прошу справити вплив на відповідні
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. НОТИ 1 57
організації, які перебувають у сфері впливу народних Комісарів, щоби
призупинити наступ, захоплення міст, майна. Для відновлення мирних
переговорів обрано делегацію. Прошу повідомити, куди вона може виїхати для
перемовин.
Голова Ради Міністрів і Міністр закордонних справ
Володимир Чехівський
ДОДАТОК: НОТА КОМІСАРА ЗАКОРДОННИХ СПРАВ РОСІЇ
Київ, 4 січня 1919
Ваши радиотелеграммьі от 31-го декабря и от 3-го января нами полученьї. Не
могу не указьівать Вам, что имеющиеся в Вашем распоряжении сведения не
соответствуют действительности. Перечисленньїе Вами воинские части Советской
России на Украйну не направляются и даже не находятся около украинских
границ. Военньїе действия на украинской территории в настоящее время ведутся
между войсками Директорки и войсками украинского советского Правительства,
обладающего безусловной политической независимостью. Между Украиной и
Советской Россией не происходит в настоящее время никаких вооруженньїх стол-
кновений. Вьіраженное в Ваших радиограммах желание достижения мирного
исхода может относиться только к конфликту между Директорией и украинским
советским Правительством.
Если Ваши радиотелеграммьі должньї бьіть истолкованьї в том смьісле, что Вьі
желаете содействия российского советского Правительства для улажения кон-
фликта с украинским советским Правительством, народний Комиссариат по
иностранньїм делам просил бьі вас более определенно вьіразить Ваши пожелания в
атом направлений. Во всяком случае несомненно, что движение украинских
рабочих и крестьянских масс, имеющее целью установление Советов на
украинской территории, будет продолжать виливаться в форме вооруженной
борьбьі, пока Директория будет применять к Советам тактику насильственного
подавления.
Перечислять примерн применения зтой тактики властями Директорки здесь
излишне. Достаточно будет напомнить о насильственном разгоне харьковского
совета, происходившем не один раз, о запрещении собраний и митингов как в
Харькове, так и в других местах, о разгоне сьезда крестьянских советов
Харьковщиньї, об арестах харьковских стачечников, в частности Коллегии
железнодорожников, о приказах атамана Харьковской губернии с угрозой
расстреливать в 24 часа руководителей стачки, об его же телеграмме командованию
флота держав Согласия с заявлением, что Директория поставила себе целью борьбу
против большевизма, об изданннх в Києве приказах Директорки, запрещающих
1 5 8 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
всякую идущую вразрез с ее политикою агитацию, о многократньїх ее заявлениях,
что она не потерпит образования советов как политических органов, и, наконец, об
ее обращении к правительствам держав Согласия с заявлением, что она будет
стремиться к подавлению большевизма.
Если заключающиеся в Ваших обращенньїх к нам радиотелеграммах
заявления, идущие вразрез с такой политикой Директории, означают, что она
намеревается изменить направление свой внутренней политики, мьі будем Вам
благодарньї, если, в случае желания с Вашей сторони об оказании нами содействия
для улажения происходящей на украинской территории борьбьі, Вьі нам
определеннее об зтом сообщите. Что же касается поставленного Вами в конце
Вашей радиотелеграммьі от 3-го января вопроса, указания по зтому поводу бьіли
нами даньї находящемуся в г[ороде] Могилеве уполномоченному советского
Правительства [Дмитрию] Мануильскому.
Народний Комиссар по иностранннм делам
[Георгий] Чичерин
***
Друкується за оригіналом (телеграфна стрічка), машинопис / ЦДАВО
УКРАЇНИ Ф. 3696. - ОП. 1. - СПР. 182. - АРК. 5-6.
Примірник Міністерства закордонних справ УНР, машинопис / ЦДАВО
УКРАЇНИ Ф. 3696. - ОП. 1. - СПР. 182. - АРК. 7.
Переклад Лариси Білик
Москва, 4 січня 1919
Ваші радіотелеграми від 31 грудня й від 3 січня нами отримані. Не можу не
вказати Вам, що відомості, які є у Вашому розпорядженні, не відповідають
дійсності. Перелічені Вами військові частини Радянської Росії на Україну не
направляються і навіть не перебувають біля українських кордонів. Воєнні дії на
українській території у теперішній час ведуться між військами Директорії і
військами українського радянського Уряду, який має безумовну політичну
незалежність. Між Україною і Радянською Росією не відбувається у цей час ніяких
збройних зіткнень. Висловлене у Ваших радіограмах бажання досягнення мирного
залагодження може стосуватися тільки конфлікту між Директорією та українським
радянським Урядом.
Якщо Ваші радіотелеграми мають бути витлумачені в тому розумінні, що ви
бажаєте сприяння російського радянського Уряду для залагодження конфлікту з
українським радянським Урядом, народний Комісаріат закордонних справ просив
би Вас більш чітко висловити Ваші побажання в цьому напрямку. В будь-якому разі
безсумнівно, що рух українських робітничих і селянських мас, який має за мету
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. НОТИ 1 59
встановлення Рад на українській території, продовжуватиме виливатися у формі
збройної боротьби, поки Директорія застосовуватиме до Рад тактику силового
придушення.
Перелічувати приклади застосування цієї практики властями Директорії тут
зайве. Досить буде нагадати про силовий розгін Харківської ради, що відбувався
неодноразово, про заборону зібрань і мітингів як у Харкові, так і в інших місцях,
про розгін з’їзду селянських рад Харківщини, про арешти харківських страйкарів,
зокрема Колегії залізничників, про накази отамана Харківської губернії із
погрозою розстрілювати у 24 години керівників страйку, про його ж телеграму
командуванню флоту держав Згоди із заявою, що Директорія поставила собі за
мету боротьбу проти большовизму, про видані в Києві накази Директорії, що
забороняють будь-яку агітацію, котра йде врозріз з її політикою, про багаторазові її
заяви, що вона не потерпить утворення рад як політичних органів, і, нарешті, про її
звернення до урядів держав Згоди із заявою, що вона прагнутиме придушення
большовизму.
Якщо заяви, які містяться у Ваших звернених до нас радіотелеграмах і йдуть
урозріз з такою політикою Директорії, означають, що вона має намір змінити
напрям своєї внутрішньої політики, ми будемо вам вдячні, якщо, в разі бажання з
вашого боку щодо подання нами допомоги для залагодження боротьби, яка
ведеться на українській території, ви нам виразніше про це повідомите. Що ж
стосується питання, поставленого Вами в кінці Вашої радіотелеграми від 3 січня,
вказівки з цього приводу були нами дані уповноваженому радянського Уряду
Дмитру Мануїльському, який перебуває в Могильові.
Народний Комісар закордонних справ
Георгій Чичерін
ДОДАТОК: НОТА КОМІСАРА ЗАКОРДОННИХ СПРАВ РОСІЇ
Москва, 5 января 1919
Ваши радиотелеграммьі от 31 декабря и от 3 и 4 января нами полученьї,
прежде всего мьі принужденьї указать Вам, что имеющиеся в Вашем распоряжении
сведения не соответствуют действительности, перечисленньїе Вами воинские части
Советской России на Украйну не направляются и даже не находятся около ее
границ и никаких войск Российской Социалистической Федеративной Советской
Республики на украинской территории не имеется. Военньїе действия на
украинской территории в настоящее время ведутся между войсками Директорки и
войсками украинского советского Правительства, обладающего полной независи-
мостью. Между Украиной и Советской Россией не происходит в настоящее время
никаких вооруженньїх столкновений. Вьіраженное в Ваших радиотелеграммах
160 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
желание достижения мирного исхода можст относиться только к конфликту между
Директорией и трудящимися массами Украиньї, стремящимися к установленню
советского строя; ото єсть также борьба трудящегося народа за своє полное
освобождение, которая ведется и в Литве, и в Латвии, и в Зстляндии, и в Польше, и в
Белоруссии против власти зксплуататоров и поработителєй собственньїх и
чужеземньїх и против всех их агентов и прислужников. Движениє украинских рабочих
и крестьянских масс, имеющеє целью установлениє Советов на украинской
территории, будєт несомненно продолжать вьіливаться в форме вооруженной борьбьі,
пока Директория будєт применять к Советам ньінешнюю тактику насильственного
подавления (пєречисляєт применение тактики властями Директории).
Здєсь излишне будєт напомнить о насильственньїх разгонах харьковского
совета, о запрещении собраний и митингов как в Харькове, так и в других мєстах, о
разгоне сьезда крестьянских советов Харьковгциньї, об арестах харьковских
стачечников, в частности Коллегии железнодорожников, о приказах атамана
Харьковской губернии с угрозой расстрелять в двадцать чєтьіре часа руководителей
стачки об его же тєлеграммє командованию флота держав Согласия с заявлением,
что Директория поставила себе целью борьбу против большевизма, об изданьїх в
Києве приказах Директории, запрещающих всякую идугцую вразрез с ее
политикой агитацией, о многократньїх ее заявлениях, что она не потерпит
образования советов как политических органов и, наконец, об ее обращении к
правительствам держав Согласия с заявлением, что она будєт стремиться к
подавлению большевизма.
Нам известно и о йоте Директории державам Согласия с призьівом
оказьівать ей помощь против большевизма, то єсть против движения трудягцихся
масс, имеюгцего целью создание действительно народной власти. Нам известно
далее, что в зтих призьівах Советская Россия обвиняется в стремлении к
подавлению самостоятельности Украиньї и даже самого существования
украинского народа как национальности. Зто обвинение является грубой клеветой,
так как Директории не может не бьіть известно, что Правительство Российской
Социалистической Федеративной Республики не посягает нисколько на
независимость Украиньї и что еще весной прошлого года им бьіло послано самое
горячеє приветствие образовавшемуся тогда самостоятельному украинскому
советскому Правительству. Политика же Директории по отношению к державам
Согласия єсть ничто иное, как повторение прежней политики Украинской Радьі по
отношению к германскому империализму, военньїм силам которого она помотала
поработить Украйну.
Если заключающиеся в Ваших обращенньїх к нам радиотелеграммах
заявления, идущие вразрез со всей политикой Директории, означают, что она
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. НОТИ 1 6 1
намсревается в корнс изменить ее направление, то мьі будем ожидать фактических
доказательств зтой переменьї. Мьі должньї прежде всего убедиться, что
Директор ия прекратила борьбу против трудящих ся масс Украиньї и решила
отстаивать ее свободу против грозящего ей наступления англо-французского и
американского империализма.При зтих условиях мьі с удовольствием примем в
Москве Вашего представителя.
Народний Комиссар по иностранньїм делам
[Георгий] Чичерин.
***
Друкується за оригіналом (телеграфна стрічка), машинопис / ЦДАВО
УКРАЇНИ Ф. 3696. - ОП.1. - 182. - АРК. 21-22.
Примірник Міністерства закордонних справ УНР, машинопис / Сергій-
чук В. Неусвідомлення України. Ставлення світу до Української державності:
погляд у 1917 - 1921 роки з аналізом сьогодення / В. Сергійчук. - 2-е
видання, доповнене. - К.: ПП Сергійчук М., 2012. - С. 221-223.
Переклад Володимира Винниченка (нота датується 6 січня 1919):
Винниченко В. Відродження нації (Історія української революції [марець
1917 р. - грудень 1919 р.]) / В. Винниченко; репринтне видання. - Київ,
1920. - Частина III. - С. 205-208; Христюк П. Замітки і матеріяли до історії
української революції 1917 - 1920 рр. / П. Христюк. - Відень 1922. - Том
IV: Відновлення й повалення УНР. - С. 35-36.
Переклад Лариси Білик
Москва, 5 января 1919
Ваші радіотелеграми від 31 грудня і від 3 й 4 січня нами отримані, насамперед
ми змушені вказати Вам, що відомості, які Ви маєте у своєму розпорядженні, не
відповідають дійсності - перелічені Вами військові частини Радянської Росії на
Україну не направляються і навіть не перебувають біля її кордонів, і ніяких військ
Російської Соціалістичної Федеративної Радянської Республіки на українській
території немає. Воєнні дії на українській території у цей час ведуться між
військами Директорії та військами українського радянського Уряду, який має
повну незалежність. Між Україною та Радянською Росією не відбувається у
теперішній час ніяких збройних зіткнень. Висловлене в Ваших радіотелеграмах
бажання досягнення мирного залагодження може стосуватися лише конфлікту між
Директорією та трудящими масами України, які прагнуть встановлення радян-
ського ладу; це є також боротьба трудового народу за своє цілковите визволення,
яка ведеться і в Литві, і в Латвії, і в Естляндії, і у Польщі, і в Білорусі проти влади
експлуататорів і поневолювачів власних і чужоземних та проти всіх їхніх агентів і
162 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
прислужників. Рух українських робітничих і селянських мас, який має за мету
встановлення рад на українській території, буде безсумнівно продовжувати
виливатися у формі збройної боротьби, поки Директорія застосовуватиме до рад
нинішню тактику силового придушення (перелічує застосування тактики владою
Директорії).
Тут зайвим буде нагадувати про силові розгони харківської ради, про заборону
зібрань і мітингів як у Харкові, так і в інших місцях, про розгін з’їзду селянських
рад Харківщини, про арешти харківських страйкарів, зокрема Колегії
залізничників, про накази отамана Харківської губернії з погрозою розстріляти у
двадцять чотири години керівників страйку, про його ж телеграму командуванню
флоту держав Згоди із заявою, що Директорія поставила собі за мету боротьбу
проти більшовизму, про видані в Києві накази Директорії, що забороняють будь-
яку агітацію, котра йде врозріз з її політикою, про багаторазові її заяви, що вона не
потерпить утворення рад як політичних органів, і, нарешті, про її звернення до
урядів держав Згоди із заявою, що вона прагнутиме придушення більшовизму.
Нам відомо і про ноту Директорії державам Згоди із закликом надавати їй
допомогу проти більшовизму, тобто проти руху трудящих мас, який має на меті
створення дійсно народної влади; нам відомо також, що у цих закликах Радянська
Росія звинувачується у прагненні до придушення самостійності України і навіть
самого існування українського народу як національності. Це звинувачення є
брутальним наклепом, оскільки Директорії не може не бути відомо, що Уряд
Російської Соціалістичної Федеративної Республіки не зазіхає аніскільки на
незалежність України і що ще навесні минулого року послав якнайгарячіше
привітання самостійному українському радянському Урядові, який тоді утворився.
Політика ж Директорії стосовно держав Згоди є не що інше, як повторення
колишньої політики Української Ради щодо німецького імперіялізму, військовим
силам якого вона допомагала поневолити Україну.
Якщо заяви, що містяться у ваших звернених до нас радіотелеграмах і йдуть
урозріз зі всією політикою Директорії, означають, що вона має намір корінним
чином змінити її напрям, то ми очікуватимемо фактичних доказів цієї зміни. Ми
маємо насамперед переконатися, що Директорія припинила боротьбу проти
трудящих мас України й вирішила відстоювати її свободу проти наступу англо-
французького й американського імперіялізму, який їй загрожує; за цих умов ми із
задоволенням приймемо у Москві Вашого представника.
Народний Комісар закордонних справ
Георгій Чичерін
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. НОТИ 1 63
НОТА КОМІСАРУ ЗАКОРДОННИХ СПРАВ РОСІЇ
Київ, 5 січня 1919
Правительство Украинской Народной Республики, руководствуясь нотой
Директории от 28.ХІІ ко всем державам, веря об установлений добрьіх отношений
со всеми народами и стремясь к скорейшему осуществлению добрососедских
отношений Украинской Народной Республики с Российской Социалистической
Федеративной Советской Республикой, пришло к заключению о безусловной
необходимости прекратить борьбу между трудящимися народами обеих социалис-
тических республик особенно в виду угрожающей в настоящее время опасности со
стороньї контрреволюционньїх течений, и потому считаем необходимьім, чтобьі со
стороньї российской социалистической власти бьіли немедленно принятьі все
мерьі к прекращению продвижения советских войск на территорию Украиньї,
имеющего место в некоторьіх пограничньїх пунктах, а также разоружению
регулярньїх российских войск и недопущенню их к вьіступлениям,
наблюдающимся на территории Украиньї.
Исходя из вьішеприведенньїх соображений Правительство Украинской
Народной Республики обращается к Правительству российской Социалистической
Федеративной Советской Республики с нижеследующим предложением: 1) в самом
непродолжительном времени возобновятся приостановленньїе гетманским
Правительством работьі мирньїх делегаций обеих сторон и 2) в основу зтих работ
положить принципи обсуждения, найденньїе приемлемьіми в соответствующих
пунктах согласия между представителем Семеном Мазуренком с товарищем
[Дмитрием] Мануильским, 3) сообщить немедленно ответ о согласии на настоящее
предложение, по получении какою ответа украинская Чрезвьічайная Миссия
незамедлит вьіехать в Москву для заключения прелиминарного договора, как о месте и
времени открьітия предстоящих работ мирной делегации, так и об установлений
принципиальньїх положений, на оснований которьіх должен бить заключен договор о
добрососедских отношениях республик.
Министр иностранньїх дел
[Владимир] Чеховский
***
Друкується за оригіналом (телеграфна стрічка), машинопис / ЦДАВО
УКРАЇНИ Ф. 3696. - ОП. 1. - СПР. 182. - АРК. 18-20;
Примірник Міністерства закордонних справ УНР, машинопис / Сергій-
чук В. Неусвідомлення України. Ставлення світу до Української державності:
погляд у 1917 - 1921 роки з аналізом сьогодення / В. Сергійчук. - 2-е
видання, доповнене. - К.: ПП Сергійчук М., 2012. - С. 257-258.
164 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
Переклад Лариси Білик
Київ, 5 січня 1919
Уряд Української Народної Республіки, керуючись нотою Директорії від
28.ХІІ до всіх держав, вірячи у встановлення добрих відносин з усіма народами і
прагнучи до якнайшвидшого здійснення добросусідських відносин Української
Народної Республіки з Російською Соціалістичною Федеративною Совітською
Республікою, дійшов висновку про безумовну необхідність припинити боротьбу
між трудовими народами обох соціалістичних республік, особливо з огляду на
небезпеку з боку контрреволюційних течій, яка загрожує в теперішній час, і тому
вважаємо за необхідне, щоб з боку російської соціалістичної влади було негайно
вжито всіх заходів до припинення просування совітських військ на територію
України, яке має місце в деяких прикордонних пунктах, а також до роззброєння
регулярних російських військ та недопущення їх до виступів, які спостерігаються
на території України.
Виходячи з вищенаведених міркувань, Уряд Української Народної Республіки
звертається до Уряду Російської Соціалістичної Федеративної Совітської
Республіки з нижчезазначеною пропозицією: 1)у найближчий час відновиться
призупинена гетьманським Урядом робота мирних делегацій обох сторін і 2) в
основу цієї роботи покласти принципи обговорення, визнані прийнятними у
відповідних пунктах згоди між представником Семеном Мазуренком з товаришем
Дмитром Мануїльським, 3) повідомити негайно відповідь про згоду на цю
пропозицію, по одержанні такої відповіді українська Надзвичайна Місія негайно
виїде до Москви для укладення прелімінарної угоди, як про місце і час початку
наступної роботи мирної делегації, так і про встановлення принципових положень,
на підставі яких має бути укладено договір про добросусідські відносини республік.
Міністр закордонних справ
Володимир Чехівський
ДОДАТОК: НОТА КОМІСАРА ЗАКОРДОННИХ СПРАВ РОСІЇ
Москва, 6 січня 1919
Российское рабоче-крестьянское Правительство не может не отметить еще
другое доказательство стремления Директории сфальсифицировать подлинную
волю украинских рабочих и крестьян созьівом так назьіваемого Трудового сьезда
на двенадцатое января 1919 года. Полицейская и воєнная обстановка, при которой
сзьівается зтот сьезд, заранее намеченное соотношение сил между деревней и
городом, срок созьіва недопускающей никакой возможности агитации ясно
доказьівает, что и в данном случае Директория далека от того, чтобьі идти
навстречу явно вьіраженньїм стремлениям украинских рабочих и крестьян к
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. НОТИ 1 65
созданию украинской советской власти, и открьівает дверь контрреволюции на
Украине и вмешательству союзних империалистов.
Народний Комиссар по иностранннм делам
[Георгий] Чичерин
***
Друкується за оригіналом (телеграфна стрічка), машинопис / ЦДАВО
УКРАЇНИ Ф. 3696. - ОП. 1. - СПР. 182. - АРК. 17.
Переклад Лариси Білик
Москва, 6 січня 1919
Російський робітничо-селянський Уряд не може не відзначити ще інший
доказ прагнення Директорії сфальсифікувати справжню волю українських
робітників і селян скликанням так званого Трудового з’їзду на 12 січня 1919 року;
поліцейська та воєнна обстановка, за якої скликається цей з’їзд, заздалегідь
намічене співвідношення сил між селом і містом, термін скликання, що не допускає
жодної можливості агітації, ясно доводить, що і в даному випадку Директорія
далека від того, щоб іти назустріч явно вираженим прагненням українських
робітників і селян до утворення української радянської влади, і відчиняє двері
контрреволюції в Україні та втручанню союзних імперіалістів.
Народний Комісар закордонних справ
Георгій Чичерін
НОТА КОМІСАРУ ЗАКОРДОННИХ СПРАВ РОСІЇ
Київ, 9 січня 1919
В ответ на ноту Комиссара по иностранннм делам от 5 января 1919 года
Директория Украинской Народной Республики заявляет следующее: утверждение
Комиссара по иностранннм делам, будто на территорию Украиньї российские
войска не вступают, по проверенньїм сведениям является или умьішленньїм
искажением правдьі, или же совершенной неосведомленностью Комиссара по
иностранннм делам. В районе Харькова оперируют регулярньїе войска советской
российской армии. Состоят они преимущественно из китайцев, латьішей, мадьяр и
отчасти русских. Отсюда и второе утверждение Комиссара по иностранннм делам,
будто зти войска состоят из украинцев, явно не отвечают действительности. Зти
китайско-латьішские войска, проходя по территории Украинской Республики,
опустошают села, грабят у крестьян и всего населення все их имущество,
складьівают на возьі, грузят на захваченньїе поезда и отправляют в Россию.
Представителей украинской народной власти и отдельньїх лиц украинской
национальности крестьян, робочих, интеллигенции латьіши и китайцьі
166 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
расстреливают без всякого суда, предварительно подвергая зверским истязаниям.
Ввиду того, что указанньїе вьіше латьішско-китайские войска содержатся и
формируются на счет русского Правительства и вторгаются в предельї Украинской
Республики, посягая на жизнь и достояние крестьян и рабочих Украиньї, а с другой
- ввиду того, что Комиссар по иностранньїм делам Российской Республики явно
избегает прямого ответа на поставленньїй ему Правительством Украиньї вопрос о
целях производимого советскими войсками наступления на Украйну, Директория
Украинской Народной Республики в последний раз спрашивает Правительство
Российской Республики: что должно означать зто наступление российских войск,
их поведение на территории Украиньї как на завоеванной земле?
При зтом Директория считает необходимьім добавить следующее: Комиссар
по иностранньїм делам отрицал участие российских войск в нападении на
Украйну, в то же время предлагает Правительству Украинской Республики
вступить в мирньїе переговорьі на условиях изменения курса внутренней политики
украинского Правительства по отношению к партии коммунистов и советам
рабочих депутатов. Из зтого прежде всего вьітекает то, что российское
Правительство без всякого на зто права вмешивается во внутренние дела
украинского народа. Во-вторьіх, силой китайско-латьішских штьїков желает ввести
на Украине такой строй, какой желателен русскому Правительству. На зто
Директория заявляет, что никому не позволит за спиной украинского трудового
народа решать его судьбу.
Власть на Украине принадлежит и будет принадлежать украинскому
трудовому народу, тем трудовим классам его, которьіе составляют основу всей
социально-зкономической и национальной жизни на Украине, а именно:
трудовому крестьянству, составляющему 86 процентов всего населення, рабочим и
трудовой интеллигенции. Созьіваемьій из представителей зтих классов Конгресе
трудового народа в соответственной значенню каждого класса пропорції!! будет
иметь в Украинской Республике всю полноту власти и право окончательного
определения форми власти как в центре, так и на местах. Между тем российское
Правительство ставит условием перемирия передачу власти на Украине советам
рабочих депутатов, т[о] е[сть], другими словами, весь трудовой украинский народ
желает подчинить власти городского рабочего класса и то только той его части,
которая назьіваетея большевиками, - класса, составляющего не более 4 процентов
всего населення. Причем рабочий класе Украиньї в значительном количестве
состоит из русских пришельцев, переехавших сюда во время войньї. Таким
образом, образование таких так назьіваемьіх большевистских советов, на каких
настаивает российское Правительство, отдало бьі все трудовое украинское
крестьянство и интеллигентньїй пролетариат под диктатуру фабричного количест-
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. НОТИ 1 67
венно незначительного пролетариата, а государственность Украиньї на произвол
пришлого злемента.
Директория зтого не допускает Директория ясно видит цели Правительства
народньїх Комиссаров - ему необходимо посредством зтих большевистских
советов захватить богатую хлебом, углем и другими продуктами Украйну, а также
еделать ее своей колонией, каковою она бьіла почти 300 лет во владении русских
царей и всех русских империалистов. Позтому власть на Украине в руках местного
действительно украинского трудового народа, главньїм образом крестьянства,
являетея препятствием для империалистических целей российского советского
Правительства, и потом зтим Правительством Конгресе трудового народа
Украиньї уже заранее не признаетея, отдаетея на поругание и служит оправданием
наступления на Украйну.
Директория Украинской Народной Республики ставит в известность весь
трудовой народ Украиньї и весь мир, с какой целью наемньїе советские китайцьі и
латьіши идут на Украйну, и повторяет, что трудовой украинский народ никому не
позволит насиловать свою волю - наемньїм латишам и китайцам он
противопоставит свою силу и будет до последней капли крови бороться против
насилия за право свободного распоряжения своей судьбой. Однако, повторяя, что
Правительство Украинской Народной Республики желает жить в мирних
отношениях со всеми своими соседями, не желая проливать кровь даже наемннх
китайцев, а тем более енновей своего народа стремясь мирно разрешить всякне
конфликтн. Директория предлагает Правительству Российской Республики в
продолжение 48 часов дать ответьі на следующие вопросн: 1) Согласно ли
Правительство Российской Республики прекратить военнне действия против
Украинской Республики и ее трудового народа? 2) Если согласно, то обязуетея ли
немедленно вивести свои войска из территории Украиньї?
С своей сторони, Директория заявляет, что при вьіполнении условия вьівода
российских войск Правительство Украинской Республики готово приступить к
мирним переговорам и товарообмену. При зтом Директория заявляет: всякое
уклонение от прямого ответа или же молчание в течение предлагаемнх 48 часов т[о]
е[сть] до 24 часов 1 1 января, будет считаться Директорией официальньїм обьявлением
войньї со сторони российского Правительства Украинской Республике. Директория
зто обьявление войньї примет со всеми внтекающими из зтого последствиями как по
отношению к Российской Советской Республике, так и по отношению ко всем ее
политическим и воєнним агентам на территории Украиньї.
Председатель Директории: В[ладимир] Винниченко,
члени Директории: [Симон] Петлюра, [Панас] Андриевский,
Министр иностранннх дел: [Владимир] Чеховский
168 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
***
Друкується за оригіналом (телеграфна стрічка), машинопис / ЦДАВО
України Ф. 3696. - оп. 1. - спр. 182. - арк. 27-35.
Примірник Державної Канцелярії УНР, копія, машинопис / Сергійчук В.
Неусвідомлення України. Ставлення світу до Української державності:
погляд у 1917 - 1921 роки з аналізом сьогодення / В. Сергійчук. - 2-е
видання, доповнене. - К.: ПП Сергійчук М., 2012. - С. 223-226.
Переклад Володимира Винниченка: Винниченко В. Відродження нації
(Історія української революції [марець 1917р. - грудень 1919 р.]) /
В. Винниченко; репринтне видання. - Київ, 1920. - Частина III. - С. 213-
217; Христюк П. Замітки і матеріяли до історії української революції 1917 -
1920 рр. / П. Христюк. - Відень 1922. - Том IV: Відновлення й повалення
УНР. - С. 37-38.
Переклад Лариси Білик
Київ, 9 січня 1919
У відповідь на ноту Комісара закордонних справ від 5 січня 1919 року
Директорія Української Народної Республіки заявляє таке: твердження Комісара
закордонних справ, ніби на територію України російські війська не вступають, за
перевіреними відомостями є або зумисним спотворенням правди, або ж
цілковитою необізнаністю Комісара закордонних справ. У районі Харкова
оперують регулярні війська совітської російської армії. Складаються вони
переважно з китайців, латишів, мадяр і почасти росіян. Звідси й друге твердження
Комісара закордонних справ, нібито ці війська складаються з українців, явно не
відповідає дійсності. Ці китайсько-латиські війська, проходячи територією
Української Республіки, спустошують села, грабують у селян і всього населення все
їхнє майно, складають на вози, вантажать на захоплені поїзди та відправляють до
Росії.
Представників української народної влади та окремих осіб української
національності селян, робітників, інтелігенції латиші й китайці розстрілюють без
всякого суду, перед тим піддаючи звірячим тортурам. З огляду на те, що
вищевказані латисько-китайські війська утримуються і формуються за рахунок
російського Уряду і вдираються в межі Української Республіки, посягаючи на
життя та майно селян і робітників України, а з іншого боку - з огляду на те, що
Комісар закордонних справ Російської Республіки явно уникає прямої відповіді на
поставлене йому Урядом України питання про мету наступу на Україну, що його
здійснюють совітські війська, Директорія Української Народної республіки
востаннє запитує Уряд Російської Республіки: що має означати цей наступ
російських військ, їхня поведінка на території України як на завойованій землі?
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. НОТИ 1 69
При цьому Директорія вважає за необхідне додати наступне: Комісар
закордонних справ заперечував участь російських військ у нападі на Україну, в той
же час пропонує Уряду Української Республіки вступити у мирні переговори на
умовах зміни курсу внутрішньої політики українського Уряду стосовно партії
комуністів і рад робітничих депутатів. З цього перш за все випливає те, що
російський Уряд без будь-якого на те права втручається у внутрішні справи
українського народу. По-друге, силою китайсько-латиських багнетів бажає
запровадити в Україні такий лад, який є бажаним російському Уряду. На це
Директорія заявляє, що нікому не дозволить за спиною українського трудового
народу вирішувати його долю.
Влада в Україні належить і належатиме українському трудовому народові, тим
трудовим класам його, які становлять основу всього соціально-економічного та
національного життя в Україні, а саме: трудовому селянству, що складає 86
відсотків усього населення, робітникам і трудовій інтелігенції. Конгрес трудового
народу, що скликається з представників цих класів у відповідній значенню кожного
класу пропорції, матиме в Українській Республіці всю повноту влади як у центрі,
так і на місцях. Тим часом російський Уряд ставить умовою перемир’я передання
влади в Україні Радам робітничих депутатів, тобто, іншими словами, весь трудовий
український народ бажає підпорядкувати владі міського робітничого класу й те
тільки тій його частині, яка зветься більшовиками, - класу, що становить не більше
4-х відсотків усього населення. Причому робітничий клас України значною мірою
складається з російських прибульців, які переїхали сюди під час війни. Таким
чином, утворення цих так званих більшовицьких рад, на яких наполягає
російський Уряд, віддало б усе трудове українське селянство та інтелігентний
пролетаріат під диктатуру фабричного кількісно незначного пролетаріату, а
державність України на добру волю зайшлого елементу. Директорія цього не
допускає.
Директорія ясно бачить цілі Уряду народних Комісарів - йому необхідно за
посередництвом цих більшовицьких рад захопити багату хлібом, вугіллям та
іншими продуктами Україну, а також зробити її своєю колонією, якою вона була
майже 300 років у володінні російських царів та всіх російських імперіалістів. Тому
влада в Україні в руках місцевого дійсно українського трудового народу, головним
чином селянства, є перешкодою для імперіалістичних цілей російського
совітського Уряду, і потім цим Урядом Конгрес трудового народу України вже
заздалегідь не визнається, віддається на поталу і служить виправданням наступу на
Україну.
Директорія Української Народної Республіки ставить до відома весь трудовий
народ України і весь світ, з якою метою наймані совітські китайці й латиші йдуть в
170 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
Україну, і повторює, що трудовий український народ нікому не дозволить
насилувати свою волю - найманим латишам і китайцям вона протиставить свою
силу й буде до останньої краплини крові боротися проти насильства за право
вільно розпоряджатися своєю долею. Однак, повторюючи, що Уряд Української
Народної Республіки бажає жити у мирних відносинах з усіма своїми сусідами, не
бажаючи проливати кров навіть найманих китайців, а тим більше синів свого
народу, прагнучи мирно розв’язати будь-які конфлікти, Директорія пропонує
Уряду Російської Республіки протягом 48-ми годин дати відповіді на такі питання:
1) Чи згоден Уряд Російської Республіки припинити воєнні дії проти Української
Республіки та її трудового народу? 2) Якщо згоден, то чи зобов’язується негайно
вивести свої війська з території України?
Зі свого боку, Директорія заявляє, що за виконання умови виведення російських
військ Уряд Української Республіки готовий розпочати мирні переговори і
товарообмін. При цьому Директорія заявляє: будь-яке ухилення від прямої відповіді
або ж мовчання упродовж пропонованих 48-ми годин, тобто до 24-ї години 1 1 січня,
вважатиметься Директорією офіційним оголошенням війни з боку російського Уряду
Українській Республіці. Директорія це оголошення війни прийме з усіма наслідками,
що випливають із цього, як стосовно Російської Совітської Республіки, так і щодо всіх
її політичних та воєнних агентів на території України.
Голова Директорії: Володимир Винниченко,
члени Директорії: Симон Петлюра, Панас Андрієвський,
Міністр закордонних справ: Володимир Чехівський
ДОДАТОК: НОТА КОМІСАРА ЗАКОРДОННИХ СПРАВ РОСІЇ
Москва, 10 січня 1919
В ответ на Вашу телеграмму от 10-го января российское советское
Правительство вновь подтверждает в самой категоричной форме своє прежнее
заявление, что среди борющихся против Директории войск нет никаких воинских
частей Российской Советской Республики. Ваше ультимативнеє требование
прекращения нами воєнних действий против Директории и вьівода российских
войск из Украиньї является позтому беспредметньїм.
Ваше утверждение, что на Вас наступают латьіши, мадьярьі и китайцьі,
завербованньїе на средства российского советского Правительства, является
повторением той клеветьі, которую распространяет против нас уже в течение года
империалистическая и контрреволюционная печать, желая зтим обессилить и
скомпрометировать удачную революционную оборону, которую Советская Россия
ведет против всех белогвардейских фронтов. Ви не можете не знать, что среди
борющихся против Вас украинских советских войск не имеется ни китайцев, ни
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. НОТИ 1 7 1
мадьяр, ни латьішей. Какис злементи сражаются против войск Директорки, Вам
отлично известно хоть бьі из того факта, что большевистски настроенньїе крестьяне
Киевской, Полтавской и Черниговской губерний, восставшие еще в прошлое лето в
период господства гетмана и немецкой оккупации, сражались цельїми месяцами за
лозунги советской власти. Гражданская война, которая происходит теперь на Украине,
не єсть дело каких-то агентов российской советской власти, а естественньїй результат
той внутренней борьбьі, которая ведется на Украине между рабочими и бедньїм
крестьянством, с одной стороньї, и украинской буржуазией - с другой.
Ваше стремление представить сторонников действительной советской власти
состоящими из одного город ского пролетариата Украиньї, противопоставляя ему
все крестьянство, якобьі являющееся сторонником Директорки, находится в
противоречии с общественньїм фактом, что украинское повстанческое движение,
борющееся за советскую власть на Украине, происходило преимущественно в
деревнях тогда как в городах имело место забастовочное движение. Мьі с
негодованием протестуєм против Ваших попьіток представить городской и
промьішленньїй пролетариат на Украине, трудом которого создана вся украинская
промьішленность, как сброд пришельцев, борющихся не за своє политическое и
зкономическое освобождение, а являющихся проводниками российского
империализма, в котором Вьі считаете повинной и саму советскую власть России,
между тем только советская форма власти, открьівающая широко дорогу
самостоятельности рабочих и крестьян, в состоянии обеспечить настоящее
национальное самоопределение трудового народа на Украине.
Ваше стремление представить имеющую теперь место на Украине
гражданскую войну как войну между Украиной и войсками русского
Правительства, опровергается уже одним тем фактом, что представители и членьї
Вашего Правительства, считаясь с возрастающим влиянием украинской
Коммунистической партии и с успехами войск украинского советского
Правительства, неоднократно виражали желание соглашения с обоими, причем
заявлялось, что в случае установлення нормальних отношений представители
украинской Коммунистической партии могут, по Вашему мнению, войти в состав
Правительства. Такая попнтка с Вашей стороньї показнвает, что Ви считаете
украинскую Коммунистическую партию реальним представителем украинских
рабочих и крестьян. Ми должньї в то же время протестовать против Вашего
стремления представить советскую власть на Украине как диктатуру ничтожного
количества городского пролетариата, ибо советская власть представляет не только
промьішленньїй пролетариат, но и все трудовое крестьянство.
Ввиду внраженного со стороньї Директории согласия разрешить путем
официальньїх и междупартийннх переговоров все спорньїе вопросн, ми
172 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
предлагасм Вашим делегациям приехать в Москву. Нссмотря на то, что в Вашей
последней телеграмме Вві вмссто того чтобьі идти навстречу нашему предложению,
грозите нам обьявлением войньї, мьі остаємся при нашем предложении, имеющем
целью избежать столкновения между Советской Россией и Украиной.
Подходягцим местом для переговоров мьі считаем Москву, откуда Ваши делегации,
пользуясь обьічной неприкосновенностью и зкстерриториальностью, будут иметь
возможность сноситься по прямому проводу с Директорией.
Народньїй Комиссар по иностранньїм делам
[Георгий] Чичерин
***
Друкується за оригіналом (телеграфна стрічка), машинопис / ЦДАВО
УКРАЇНИ Ф. 3696. - ОП. 1. - СПР. 182. - АРК. 12.
Примірник Державної Канцелярії УНР, копія машинопис / Сергійчук В.
Неусвідомлення України. Ставлення світу до Української державності:
погляд у 1917 - 1921 роки з аналізом сьогодення / В. Сергійчук. - 2-е
видання, доповнене. - К.: ПП Сергійчук М., 2012. - С. 227-229.
Переклад Володимира Винниченка: Винниченко В. Відродження нації
(Історія української революції [марець 1917р. - грудень 1919р.]) / В. Вин-
ниченко; репринтне видання. - Київ, 1920. - Частина III. - С. 218-221; Христюк
П. Замітки і матеріали до історії української революції 1917 - 1920рр. /
П. Христюк. - Відень 1922. - Том IV: Відновлення й повалення УНР. - С. 38-39.
Переклад Лариси Білик
Москва, 10 січня 1919
У відповідь на Вашу телеграму від 10 січня російський радянський Уряд знову
підтверджує у найбільш категоричній формі свою попередню заяву, що серед
військ, які борються проти Директорії, немає ніяких військових частин Російської
Радянської Республіки. Ваша ультимативна вимога припинення нами воєнних дій
проти Директорії та виведення російських військ з України тому є безпредметною.
Ваше твердження, що на Вас наступають латиші, мадяри й китайці,
завербовані на кошти російського радянського Уряду, є повторенням того наклепу,
який поширює проти нас вже протягом року імперіалістична та контрреволюційна
преса, бажаючи цим знесилити й скомпрометувати вдалу революційну оборону, яку
Радянська Росія веде проти всіх білогвардійських фронтів. Ви не можете не знати,
що серед українських радянських військ, які борються проти Вас, немає ні
китайців, ні мадяр, ні латишів. Які елементи воюють проти військ Директорії, вам
чудово відомо хоч би з того факту, що більшовицьки налаштовані селяни
Київської, Полтавської та Чернігівської губерній, які повстали ще минулого літа у
період панування гетьмана й німецької окупації, воювали цілими місяцями за гасла
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. НОТИ 173
радянської влади. Громадянська війна, що відбувається тепер в Україні, не є
справою якихось агентів російської радянської влади, а є природним результатом
тієї внутрішньої боротьби, яка ведеться в Україні між робітниками й незаможним
селянством, з одного боку, й українською буржуазією - з другого.
Ваше прагнення представити прихильників дійсної радянської влади такими,
що складаються з самого міського пролетаріату України, протиставляючи йому все
селянство, яке нібито є прихильником Директорії, перебуває у суперечності зі
суспільним фактом, що український повстанський рух, який бореться за радянську
владу в Україні, відбувався переважно по селах, тоді як у містах мав місце рух
страйкарів. Ми з обуренням протестуємо проти Ваших спроб представити міський
і промисловий пролетаріат в Україні, працею якого створена вся українська
промисловість, як натовп прибульців, котрі борються не за своє політичне й
економічне визволення, а є провідниками російського імперіалізму, що в ньому Ви
звинувачуєте і саму радянську владу Росії, тим часом лише радянська форма влади,
яка широко відкриває дорогу самостійності робітників і селян, у змозі забезпечити
справжнє національне самовизначення трудового народу в Україні.
Ваше прагнення представити громадянську війну, яка має тепер місце в
Україні, як війну між Україною та військами російського Уряду, спростовується
вже самим тим фактом, що представники і члени Вашого Уряду, рахуючись із
зростаючим впливом української Комуністичної партії та з успіхами військ
українського радянського Уряду, неодноразово висловлювали бажання угоди з обома,
причому заявлялося, що в разі встановлення нормальних відносин представники
української Комуністичної партії можуть, на Вашу думку, ввійти до складу Уряду. Така
спроба з Вашого боку показує, що Ви вважаєте українську Комуністичну партію
реальним представником українських робітників і селян. Ми повинні у той же час
протестувати проти Вашого намагання представити радянську владу в Україні як
диктатуру мізерної кількості міського пролетаріату, бо ж радянська влада представляє
не лише промисловий пролетаріат, а й усе трудове селянство.
З огляду на висловлену з боку Директорії згоду вирішити шляхом офіційних та
міжпартійних переговорів усі спірні питання, ми пропонуємо Вашим делегаціям
приїхати до Москви. Незважаючи на те, що у Вашій останній телеграмі Ви, замість того
щоб іти назустріч нашій пропозиції, погрожуєте нам оголошенням війни, ми зали-
шаємося при нашій пропозиції, що має на меті уникнути зіткнення між радянською
Росією та Україною. Підходящим місцем для переговорів ми вважаємо Москву, звідки
Ваші делегації, користуючись звичайною недоторканністю й екстериторіальністю,
матимуть можливість зноситися по прямому проводу з Директорією.
Народний Комісар закордонних справ
Георгій Чичерін
174 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
НОТА ДЕРЖАВАМ АНТАНТИ ТА ВСЬОГО СВІТУ
КатіапеЕг-РосІіЬку, 1е 4 5ерГетЬге 1919
Оеих аш 5от ра55Є5 сіериІ5 ^ие 1е Реиріе Окгаіпіеп а сіесіаге аи топсіе епгіеге 5а
уоіопге сі’ауоіг 5а уіе ІіЬге ег іпсІерепсіапЕе ег сіє се тотепг іі тепе ипе іигге іпсе55апге
сопгге 1е5 Ьо1сЬеуік5-соттипІ5Ге5 то5соуіге5. Ма1§ге Еоиге5 1е5 сііГйсиІЕЄ5
іпЕегпаЕіопаіе5, егапг Еоіее, 1а КериЬІЦие ОетосгагЦие Окгаіпіеппе сошгігиаіЕ 1а
§иегге сопгге 1е5 ЬоісЬеуік5, еп теЕЕапг с1е5 оЬ5Еасіе5 іпуіпсіЬІсз а 1а тагсЬе ЬоісЬєуВеє
уег5 ГОис5Г. СеЕЕе іигге ^иі сойгаіг сіс потЬгеи5Є5 уісгіте5 сг ипе §гапс!е ^иапсі^е сіє
тагегіаих, еиг сіє §гапс1е5 геи55ІЕе5, саг ипе §гапс!е рате сій геггігоіге сіє ГОкгаіпе Гиг
ІіЬеГе СІЄ5 ЄПУаЬІ55ЄиГ5.
Ьа ргІ5е сіє Кієу, сарігаїе сіє ГОкгаіпе, Іацисіїс еиЕ Ііеи арге5 сіе5 сотЬаЕ5 5ап§1апЕ5 еЕ
репіЬ1є5, 1е тетогаЬіе егєпеє аоиЕ сіє Гаппее соигапЕє а 5Іх Ьеиге5 сій 50Іг, а тІ5 1е сотЬІе
аих 5иссе5 сіе5 Агтєєз §1огіеи5Є5 Окгаіпіеппе5. Ье Іепсіетаіп, 1е егєпеє єе ип аоиЕ, а пеи£
Ьєиге5 сій таЕіп, сіе5 с1еЕасЬетепЕ5 уо1опЕаіге5 сіє Гагтее сіє [Апеоп] Оепікіпе 5ои5 1е
соттапсієтєпЕ сій §епегаі [Кікоіаі ] Вгесіоу епггегепг 5ап5 ієгіг сіап5 1а уіііе сіє Кієу.
Ье5 Егоире5 сіє 1а КериЬІЦие ОетосгагЦие Окгаіпіеппе п’ауаіепг ра5 сі’іпеєпеіоп
сіє 5е ЬаЕЕге сіап5 1е5 гие5 сіє Кієу сопегє 1є5 Егоире5 сіє [Апеоп] Оепікіпе єе пе
ге5І5ЕаіепЕ ра5 а Іеиг епггее, ЕгоиуапЕ ро55іЬ1е сіє ге§1ег сеЕЕе ^иє5Еіоп сГипе тапіеге
расіГЦие єе сгоуапЕ ^ие 1е5 Егоире5 сіє [Апеоп] Оепікіпе п’опе ра5 сіє ^иоі ргепсіге
Кієу, срГауаіепг сріІЕЕе 1е5 ЬоісЬеуік5 ге]еге5 раг 1е5 Егоире5 Окгаіпіеппе5. МаІ5 се Йде
Ьіеп аиггє сЬо5е: егапг епЕгее5 еп Кієу ауес с1е5 Гогсе5 5ирегіеиге5, 1е5 Егоирез сіє
[Апеоп] Оепікіпе, 1е5 агте5 а 1а таіп, опе ргІ5 сій соттепсетепЕ ипе аЕЕІЕисіе Ьо5Еііе
єпуєг5 1е5 Егоирез сіє 1а КериЬІЦие ОетосгагЦие Окгаіпіеппе, еЕ опе еп§а§е сіе5
е5сагтоисЬе5, сіе5 гепсопЕге5 еЕ соттепсе 1е сіе5агтетепЕ сіє ^ие1^ие5 сІеЕасЬетепЕ5.
Еп сошсЦиепсе сіє сеіа 1е5 Егоире5 Окгаіпіеппе5 сіап5 ГіпгегеЕ сіе5 ЬаЬігапЕ5
аЬапсіоппегепЕ іеиг сарігаїе роиг пе ра5 асітеЕЕге сіе5 сотЬаЕ5 сіап5 1е5 гие5 сіє 1а уіііе.
Ое сеЕЕе тапіеге Гагтее сіє [Апеоп] Оепікіпе, 5аш Гаіге аЕЕепгіоп а 1а тепасе
сопЕІпиеііе сіє Геппеті соттип - сіе5 ЬоісЬеуікв, - 5’еЕаіг ргІ5 роиг Ьиг ргіпсіраі
1’апеапЕІ55етепЕ сіє 1а 5оиуегаіпеге сіє 1а КериЬІЦие ОетосгагЦие Окгаіпіеппе - Ьиг
роиг 1ес]ие1 ауаіепг іигге 1е5 ЬоісЬеуік5.
Ье сіегасЬетепЕ сіє Гагтее сіє [Апеоп] Оепікіпе епгга еп Кієу 5аш тоіпсіге5
ейогЕ5, саг 1е5 ЬоісЬеуік5 ауаіепг ]еЕе ЕоиЕе5 1еиг5 Гогсе5 сопгге 1е5 ггоире5 Окгаіпіеппе5
ег сіє сеЕЕе тапіеге ауаіепг сіесоиуегг 1е Ггопг сіє [Апеоп] Оепікіпе. Ауапг ргІ5
соппаІ55апсе сіє 1а тагсЬе сіє Гагтее сіє [Апеоп] Оепікіпе сопгге 1е5 ЬоісЬеуік5,
5оигепие раг 1е5 ЕгаЕ5 сіє І’Епеєпеє, 1е Соиуегпетепг сіє 1а КериЬІЦие ОетосгагЦие
Окгаіпіеппе а ргІ5 сіе5 те5иге5 айп сіє пе ра5 асітеЕЕге сіе5 е5сагтоисЬе5 ег сіє рагуепіг
а ип аггап§етепг 5Егаге§Цие ауес [Апеоп] Оепікіпе, ауапг сги с]ие 50П Ьиг Є5Е 1а іигге
сопгге 1е5 ЬоісЬеуік5 Ки55Є5 ег поп сопгге 1е5 Агтее5 Окгаіпіеппе5, ^иі опе ргоиуе іеиг
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. НОТИ 175
регаіуегапсе ег Іеиг Гегтеге йапх 1а Іипе сопне ІС5 ЬоІсЬеуікх. Епсоге ауапс 1а рггіе сіє
Кісу 1с Соттапйетепс Зиргете сіс5 Агтеех іЛсгаіпіеппех ауаіг епуоуе ипе тіхгіоп
уресіаіе, ауес 1е §епега1 [МукЬауІо] ОтеІаіпоуіссЬ-РауІепко а 1е сене, роиг еппег еп
роиграгіеп ауес Гагтее сіє [Апгоп] Оепікіпе йапх 1а ге§іоп сіє Кієу геропйіс а 1а
ргорогігіоп й’еппег еп роиграгіеп ^и’і1 гіепг Іех агтеех сіє [$утоп] Регііоига роиг Іех
ЬоІсЬеуікх ег ^и’і1 геіихе сі’ипе тапіеге саге§огЦие й’епнег еп роиграгіегх, еп
тепа^апс й’аггеїег 1а Міххіоп еп сах хі еііе сЬегсЬаіг а раххег сЬег 1а соттапсіетепг сіє
Гагтее йех уоіопгаігех.
Еп тете іетрх хиг 1е геиісоіге сіє ГЕІкгаіпе оссире раг Іех ноирех сіє [Апгоп]
Оепікіпе, Іех поиуеііех Аигогігех тепепг ипе Іипе епег§Цие сопгге 1а сіуіііхагіоп
икгаіпіеппе : е11е5 йеГепйепг Гетріоі сіє 1а 1ап§ие икгаіпіеппе Йапх Іех есоїех, Іех е§1іхех
ег Іех іпхгігигіопх егагЦиех ег риЬІЦиех. Еп орргітапг Гійее сіє 1а сопхсіепсе пагіопаїе,
1е Соиуегпетепі: сіє [Апгоп] Оепікіпе геуоке сопгге хоі 1е5 таххех рориіаігех, еп
сгеапг ипе агтохрЬеге сі’ип §гапй тесопгепсетепг, се ^иі хега 1а саихе сіє поиуеііех
іпхиггесгіопх ег сі’ип поиуеаи уегхетепс йи хап§.
Аи Ііеп сіє Гаіге ип аггап§етепс хИаГе§Цие Йапх 1а Іипе сопгге Іех ЬоІсЬеуікх,
[Апгоп] Оепікіпе, аісіе еп еіїес аих ЬоІсЬеуікх раг ха роїігЦие ітргеуоуапсе, еп
йітіпиапг хех ргоргех Гогсех ег Іех попех, еп сгеапг йех сопйігіопх ГауогаЬІех роиг ипе
поиуеііе ргора^апсіе ЬоісЬєуіхгс.
Раг сопхс^иепг 1е Соиуегпетепг сіє 1а КериЬІЦие ОетосгагЦие ЕІкгаіпіеппе, еп
ргоїехсапг сі’ипе тапіеге епег§Цие сопгге ипе іеііе аиігийе сіє Гагтее сіє [Апгоп]
Оепікіпе, ехреге ^ие 1е5 Риіххапсех сіє ГЕпсепге йапх Гіпгегег й’Ьитапіге гасЬегопг
йохег сіє хоп іпйиепсе хиг [Апгоп] Оепікіпе, айп ^и’і1 х’аггап§е ауес 1е
Соттапсіетепі: Зиргете йех Агтеех ЕІкгаіпіеппех еп еуасиапг іттейіагетепг
геггігоіге оссире раг Іех Агтеех ЕІкгаіпіеппех ег епхиіге еп еуасиапг §гайие11етепі: 1е
геггігоіге йе ГЕІкгаіпе а техиге ^ие Гагтее ЕІкгаіпіеппе ауапсега.
5е Ьахапг хиг 1е ргіпсіре йе 1а Іине епег§Цие сопгге ГапагсЬіе ЬоісЬєуіхіє, 1е
Соиуегпетепг йе ГЕІкгаіпе ехгіте, ^ие Гаггап§етепг хнаїе^Цие гаіхоппаЬІе еппе
гоигех Іех Гогсех асгіуех ^иі Іипапг сопгге Іех ЬоІсЬеуікх, хеиі Гегаіі гетропег ипе
уісеоіге йеііпігіуе ег ІЦиійег сотріегетепг Іех соттипіхгех гиххех.
Кехійепг йи Сопхеіі Йех МІПІХИеХ
йе 1а КериЬІЦие ОетосгагЦие ЕІкгаіпіеппе Іхаак Магера
Ее Міпіхіге йех айаігех еиап^егехАпйге Еіуіпку
Друкується за примірником Місії УНР у Швейцарії, машинопис / ЦДАВО
України Ф. 4211. -оп. і.-спр. 13. — арк. 138-139.
Переклад Міністерства закордонних справ: примірник Місії УНР у
Швейцарії, машинопис / ЦДАВО УКРАЇНИ Ф. 4211. - ОП.1. - СИР. 13. -
АРК. 137.
176 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
Переклад Георгія Потульницького
Кам’янець-Подільський, 4 вересня 1919
Два роки минуло з того часу, як український народ на весь світ проголосив
свою волю на вільне й незалежне життя і з того часу проводить невпинну боротьбу
з московськими комуністами-більшовиками. Незважаючи на всі міжнародні
труднощі і залишаючись в ізольованому становищі, Українська Народна
Республіка продовжувала боротьбу проти більшовиків, ставлячи нездоланний
бар’єр на шляху більшовиків на Захід. Ця боротьба, яка коштувала численних
людських жертв і велику кількість матеріальних засобів, увінчалася значними
успіхами, оскільки велика частина території України була звільнена від
загарбників.
Вінцем цих успіхів для славного Українського Війська стало здобуття після
кривавих та тяжких боїв столиці України - Києва, що відбулося пам’ятного дня 30-
го серпня цього року о 6 годині вечора. Наступного дня, 31 серпня, о 9 годині ранку,
до Києва вступили без бою добровольчі загони армії Антона Денікіна під
командуванням генерала Миколи Бредова.
Війська Української Народної Республіки не мали наміру битися з загонами
Антона Денікіна на вулицях Києва і не чинили спротив їхньому вступу до міста,
вважаючи можливим полагодити справу мирним шляхом і сподіваючись, що й
денікінці не мають причин захоплювати Київ, який покинули більшовики, вибиті
українськими військами.
Сталося однак інакше: денікінці, увійшовши переважаючим числом до Києва,
зі зброєю в руках, відразу зайняли ворожу позицію по відношенню до військ
Української Народної Республіки, спровокували декілька сутичок та розпочали
роззброєння окремих частин. Внаслідок цього українські війська, виходячи з
інтересів місцевих жителів, покинули столицю, щоб не допустити військових дій на
вулицях міста. Таким чином армія Антона Денікіна, не приділяючи уваги постійній
загрозі збоку спільного ворога - більшовиків, - поставила собі за головну мету
насамперед знищити самостійність Української Народної Республіки, за що також
боролись і більшовики.
Військові формування армії Антона Денікіна вступили до Києва без будь-яких
зусиль, оскільки більшовики кинули всі свої сили проти українських військ і
відкрили фронт Антону Денікіну. Довідавшись про похід армії Антона Денікіна
проти більшовиків, підтримуваний Державами Антанти, Уряд Української Народної
Республіки вжив заходів, аби не допустити сутичок і досягнути стратегічного
порозуміння з Антоном Денікіним, гадаючи, що його метою є боротьба з російськими
більшовиками, а не з українським військом, яке довело свою сталість і стійкість в
боротьбі з більшовиками. Ще до здобуття Києва Головне Командування
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. НОТИ 1 77
Українських Військ вислало спеціальну комісію до військ Антона Денікіна на чолі
з генералом Михайлом Омельяновичем-Павленко, але на пропозицію місії
вступити в переговори командуючий групою військ Антона Денікіна в районі
Києва відповів, що вважає військо Симона Петлюри більшовицьким і від
переговорів категорично відмовився, погрожуючи арештом у випадку, якби місія
шукала спосіб потрапити до Командування добровольчою армією.
Водночас на території України, окупованій військами Антона Денікіна, нова
влада провадить рішуча боротьбу проти української культури: забороняється
українська мова в школах, в церквах, в громадських і державних установах.
Пригнічуючи національну свідомість, Уряд Антона Денікіна підбурює проти себе
народні маси, створюючи атмосферу гострого незадоволення, що стане причиною
для нових повстань і для нового кровопролиття.
Замість стратегічного порозуміння в боротьбі проти більшовиків Антон
Денікін своєю короткозорою політикою фактично допомагає більшовикам,
послаблюючи свої і наші сили, створюючи сприятливу атмосферу для нової
більшовицької агітації.
Тому Уряд Української Народної Республіки, енергійно протестуючи проти
такого поводження армії Антона Денікіна, сподівається, що Держави Антанти в
загальнолюдських інтересах намагатимуться вплинути на Антона Денікіна, аби він
порозумівся з Головним Командуванням Українських Військ, звільнивши негайно
територію, здобуту українською армією, а потім поступово звільнив всю територію
України по мірі просування українських військ вперед.
Базуючись на принципі рішучої боротьби з більшовицькою анархією, Уряд
України сподівається, що тільки розумне стратегічне порозуміння між всіма
силами, що активно борються з більшовиками, призведе до остаточної перемоги і
повної ліквідації російських комуністів.
Голова Ради Народних Міністрів УНР: Ісаак Мазепа
Міністр закордонних справ: Андрій Лівицький
НОТА ДО ДЕРЖАВ АНТАНТИ І ДЕРЖАВ СВІТУ
Катіапесг Робіїзку, 1е 7 оссоЬге 1919
Ргіує бериіз без зіесіез сіє 1а уіе роїісЦие ес риЬІЦие ес запз ауоіг регсіи зоп езргіс
пасіопаї, ес за £оі іпуіпсіЬіє еп ип ріиз Ьеі ауепіг, уоііа 1а сгоізіете аппее ^ие 1е реиріе
Гікгаіпіеп іиссе ауес ип Ьегоїзте іпоиї еп бе£епбапс за пасіопаїісе ес зез сігоісз зосіаих ;
аи £огс сіє ГапагсЬіе §епега1е іі сопзсгиіс 1а КериЬІЦие Оетосгасісріе ГІкгаіпіеппе
іпберепбапсе запз есге аібе раг регзоппе. РгебЦие соис 1е сетрз сессе Іиссе зе Гаізаіс
сопсге Іез сгоирез агтеез без ітрегіаіізсез соттипізсез тозсоуісез ^иі еп еп£геі§папс
1а уоіопсе бе Іеиг реиріе ес себе би посге уоиіаіепс раг 1е Гег ес 1е £еи поиз ітрозег Іеигз
178 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
ІСІСЄ5 паїіопаїез еі юсіаіех. Маіз Іех сієгпієгї ригз 1е Соиуегпетепі сіє 1а КериЬІЦие
Оєтосгаїісріє Окгаіпіеппе іиї оЬ1і§е сіс тете еп§а§ег ипе Іипе сіеіегтіпее сопіге ип
§гоир юиг а £аіі сопігаіге аи роіпї сіє уие юсіаі гергаетє раг 1е §епега1 [Апюп] Оепікіпе
с]иі регюппійе Гітрегіаііхте геасїіоппаіге тозсоуііе. Тоиї еп сопсеуапі аи роіпг сіє уие
ісіеаі сі Ш'агс§іс]ие 1е §гапс1 сіапєєг сіє 1а Іигіе сіаш сєї сіеих йігесііош сопігаігех, хигіоиі сіє
1а Іиііе тепее ехсішіуетет сіє ргоргсх £огсе5 $аш еіге аійе раг сГаиїгех реиріез, 1е
Соиуегпетепг сіє 1а КериЬІЦие Оетосгаїісріе Окгаіпіеппе пе риг пеаптоіш гєїіїієг а 1а,
уоіопіє сіє 50П реиріе с]и і а сі є] а тапі£е$іе раг юиіе ипе хиііе сіє ргіхех сГагтех геуоісе
сопіге 1а уіоіепсе еі 1е$ £аіії Копіеих сій репегаї [ Апюп] Оепікіпе.
Ье §епега1 [Апюп] Оепікіпе еп сіесіагапі роиг юп Ьиг ГеїаЬІіххетепс сіє 1а Кише
ипе еі іпсііушЬіє а§іі поп їеиіетет еп сопігасіісііоп ауес 1а уоіопіє (сій реиріе
Окгаіпіеп ехргітее таіп ієї £оії, таії ашй сопіге 1а уоіопіє) сієї аиїгех реиріех сіє
Гапсіеппе Кшзіе їгагіхіе ^иі іепсіепі сіесісіетепї а ипе уіє юиуегаіпе еі іпсіерепсіапіе
сіє Іеик еіаїх. Ье §епега1 [Апюп] Оепікіпе еі сі’аиіапі ріш хех шрроії еі хех сотріісех пе
сасЬепі роіт Іеигх хутраіЬіех роиг 1е ге§іте топагсЬіс]ие агсіеттепі сіє х і ге раг еих. Маіх
1е реиріе Окгаіпіеп егеа іі у а сіс] а сріеісріех хіесіех а Гехі сіє ГЕигоре ип сієї ргетіегх еі сіє
ріих Ьеаих ехетріех сій ге§іте гериЬІісаіп еі сіє 1а юиуегаіпєіє сій реиріе. $апх £аі ге
аііепііоп аих сошеік сіех Еіаїї с]иі 1а хоиііеппепс, 1е §епега1 [Апюп] Оепікіпе с1есіаі§пе
епііегетепі 1а уоіопіє сій реиріе еі сіехіге ехргеххетепі й’еіаЬІіг 1а сіісїаїиге сіех §гоиреї
реи потЬгеих геасііоппаігех сіє 1а сігоііе, іапсііх с]ие 1е реиріе Окгаіпіеп Іиііе еп
соппаіххапсе сіє саше еі пе ссїїсга ]атаії сіє Іиііег сопіге іоиіе сіісіаіиге хаш £аіге аііепііоп
хі еііе уіепі сіє 1а рагї сій ргоіеіагіаі ои сіє сіаххех роххесіапсех. ОКіхіоіге сіє 1а Ьгєує
сіотіпаїіоп сіє І’Неїтап [Рауіо] 5>когорасіхку ргоиуе сі’ ипе тапіеге есіаіапіе с]ие сіє іеДех
ергеиуех сопскшепї поп хеиіетепі Іеигх іпіііаіеигх а 1а скиїе, таіх аиххі сотрготеїіепі
роиг соиіоигх аих уеих сій реиріе юих сеих с]иі Іеиг ргеїепі хесоигх.
Ргепапі роиг тосіеіе Іех Іоіх геасііоппаігех сіє Гапсіеп ге§іте §епегаі [Апюп]
Оепікіпе сіеігиіі хапх ріііе 1а сиііиге Окгаіпіеппе, поих ргіуе сій сігоіі еі сіє 1а роххіЬіІііе
сі’арргепсіге сіаш Гесоїе икгаіпіеппе, поих іпіегсііі сіє поих хегуіг сіє 1а 1ап§ие Окгаіпіеппе а
Ге§1іхе, £егте пох іпхіітііопх сикигеїієх, еп ип тої £аіі се с]ие тете поз еппетіх
соттипіхіех тохсоуііех пе хе хопі роіт регтіх сіє £аіге. Оапітохіїе еі 1а Ьаіпе сопіге
іоиі се ^иі ехі икгаіпіеп аггіуегепі а ип іеі роіт ^ие Гасітіпіхсгасіоп сіє Гагтее
уоіопіаіге гиіпе еі іегте тете 1а Зосіеіе Окгаіпіеппе сіє 1а Сгоіх Кои§е. 5апї
ргехепіег ^и5^и’а ргехепі аисип ріап сій геїаЬІіїхетепі сіє 1а уіє есопоті^ие, гиіпее раг
сіє 5 соттипіїїех тохсоуііех, 1е §епега1 [Апюп] Оепікіпе сіеігиіі еп тете іетрз 1а
Ьахе сіє поїге хухіете паїіопаї есопоті^ие - 1а соорегаїіоп Окгаіпіеппе ^иі сіериії
Іоп^їетрх а ипі юиї ієї сошоттаїеигї еі ргосіисіеигї икгаіпіепх еп ипе аїюсіаііоп
есопоті^ие §гапсіе еі риіїїапіе. Ье §епега1 [Апюп] Оепікіпе сіеігиіі сене соорегаїіоп
^иі, сіапї 1е 5епх ргорге сіє се тої, іиї еі їега іои)оиг5 Гог§иеі1 сіє реиріе Окгаіпіеп, 1а
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. НОТИ 179
ргеиуе сіє зез Гогсез егеасгісез ес 1а Ьазе есопотЦие сіє зоп ехізсепсе пасіопаіе. Еп
аппиіапг 1е5 сігоісз ес іез іоіз ас^иіз раг іез еісоуепз сіє 1а КериЬІЦие ОетосгасЦие
ЕІкгаіпіеппе, 1е §епегаі [Апсоп] Оепікіпе зе регтес аиззі сі’аззоиуіг за уеп§еапсе
пагіопаїс еп аггесапс ег еп Гизіїїапс ип §гапс1 потЬге сіє раузапз, сі’оиугіегз ег сіє сЬе£з
роііс^иез сіє Соиз іез §гоирез зосіаих ег пасіопаих сіє 1а рориіасіоп ЕІкгаіпіеппе, запз
Гаіге ехсерсіоп аих Геттез. Ьех гергезепсапсз сій §епега1 [Апгоп] Оепікіпе Гопс сіез
уіоіепсез рагсісиїіегетепс іпіатез аих іиііз еп ог§апізапс рагсоис сіапз іез епсігоісз ои
іеиг агтее раззе сіез ро§готз і иі£к іпоиїз, ^иі раг Іеигз сіітепзіопз, Іеиг егиаисе ег запз-
§епе сіераззепс сіє Ьеаисоир соисез сез уіоіепсез ^иі ауаіепс іатаіз еи ііеи зиг 1е
сеггісоіге ЕІкгаіпіеп.
Ье §епега1 [Апгоп] Оепікіпе з’есаіс регтіз сі’ипе тапіеге іпіате сГасса^ие^
Гагтее ЕІкгаіпіеппе сіапз 1а сарісаіе сіє ГЕІкгаіпе се ^иі рогса ип оисга§е зап§1апс а
посге реиріе. $апз Гаіге ассепсіоп аих Гаісз ргоуоеасеигз сіє Гагтее сіє [Апгоп]
Оепікіпе, 1е Соттапсіетепг Зирегіеиг ЕІкгаіпіеп йс 1а сіегпіеге сепсасіуе роиг
есіаігсіг зі поиз ауопз а посге соСе ип аіііе сіапз 1а ІиССе сопсге іез Ьоіскеуікз, ои Ьіеп, ип
еппеті ауапс іез тетез Сепсіапсез ^ие іез соттипізсез тозеоуісез. Роиг ераг§пег а поз
соза^иез Ьегоі^иех, £асі§иез раг Іез іиссез ргесесіепсез, сіє поиуеііез регсез зап§1апсез ег
іписііез, 1е Соттапсіетепс Зирегіеиг ЕІкгаіпіеппе ауаіс епуоуе ипе сіе1е§асіоп роиг
епсгег еп роиграгіегз ауес 1е Соттапсіетепг сіє Гагтее уоіопсаіге, таіз 1е §епегаі
[Апгоп] Оепікіпе геіиза сіє сгаісег ауес поз гергезепсапсз, ауапс епуоуе а Іеиг гепсопеге
ипе сіеіе§агіоп поп еоггезропсіапсе ес ауапс розе сіез сопсіісіопз ргеаіаЬіез Ьіеззапсез.
Раг се Гаіс 1е §епега1 [Апгоп] Оепікіпе зои1і§па ипе Гоіз сіє ріиз ^и’і1 пе уеис ес ^и’і1 пе
рейс роіпс еСаЬііг Гогсіге ес 1а раіх сіапз посге рауз с^и’іі а 1е тете Ьис ес ^и’і1 зе зегс сіє
тетез тоуепз ^ие соиз іез аисгез еппетіз сій реиріе ЕІкгаіпіеп. Еп тете сетрз
Гагтее уоіопсаіге запз ауоіг сіесіагег 1а §иегге, епсгергіс ГоЙєпзіуе сопсге Гагтее
КериЬіісаіпе ЕІкгаіпіеппе. Еп геропзе, 1е Соиуегпетепс сіє 1а КериЬІЦие
Оетоегас^ие ЕІкгаіпіеппе риЬііа ип арреї а Гагтее ес аи реиріе сіє зе тессге а 1а
сіесепсе ес а 1а Іиссе сієсізіує.
Еп гепоп^апс а соисе гезропзаЬііісе роиг Гейизіоп іписіїе сіє зап§, ^иі уа ауоіг ііеи,
поиз арреіопз Гассепсіоп сій топсіе епсіег зиг 1а уіоіасіоп сіез сігоісз зесиіаігез сій
реиріе ЕІкгаіпіеп а ипе уіе ІіЬге ес іпйерепсіапсе, сіє тете ^ие зиг іез уоієз сіє Гаіс
рогсеез раг Гагтее уоіопсаіге а 1а рориіасіоп іиіуе ес поиз ргосезсопз епег§Циетепс
сопсге сіє сеііез уіоіепсез іпоиїез.
Ауапс регсіи соис езроіг сі’аЬоисіг а ип ассогсі ауес Гагтее уоіопсаіге, 1е
Соиуегпетепс сіє 1а КериЬІЦие ОетосгасЦие ЕІкгаіпіеппе езреге ^ие Іез Сгапсіез
Риіззапсез ОетосгасЦие сіє ГЕпсепсе, ^иі ауаіепс ргесе іеиг аісіе аи §епега1 [Апсоп]
Оепікіпе сіапз за Іиссе сопсге іез орргеззеигз-еоттипізсез, пе уоисігопс раз зоисепіг зез
уіоіепсе єпуєгз 1е реиріе ІіЬге ЕІкгаіпіеп.
180 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
Аи пот сій сігоіс сс сіє 1а ішгісе пош зоііісіїош 1е5 Ришапсех сіє ГЕпсепге а
оЬ1і§ег 1е §епегаі [Апгоп] Оепікіпе сГеуасиег 1е геггігоіге сіє ПЛсгаіпе ег а тепге 1е
Соиуегпетепг сіє 1а КериЬІЦие ВетосгасЦие еп егаг сіє рохмЬііііе сГеїаЬііг Гогсіге сг
1а раіх еп ГІкгаіпе ІіЬге.
Ьаак Магера,
РгЄ5ІСІЄПГ СІи СОШеІІ СІС5 ГПІПІ5ГГЄ5
сіє 1а КериЬІЦие ВетосгагЦие Іікгаіпіеппе
Апсіге Гіуісгку,
Сегапг сій тіпіхгеге сієї аіїаігех еггап§ег
Друкується за примірником Місії УНР у Швейцарії, машинопис / ЦДАВО
України Ф. 4211. - оп. і.-спр. 13. — арк. 197-198.
Переклад Міністерства закордонних справ УНР, машинопис / ЦДАВО
України Ф. 421 1.-оп. і.-спр. 13. -арк. 195-196.
Переклад Георгія Потульницького
Кам’янець-Подільський, 7 жовтня 1919
Позбавлений протягом століть свого державного і громадського життя, але не
втративши свого національного духу і непереможної віри в краще майбутнє,
український народ вже третій рік з нечуваним героїзмом бореться за свої
національні та соціальні права; і серед загальної анархії без жодної допомоги будує
Українську Народну Республіку. Майже весь час ця боротьба провадилась проти
озброєних загонів московського комуністичного імперіалізму, котрий, порушуючи
волю свого і нашого народів, хотів вогнем та мечем нав’язати нам свої національні
та соціальні ідеали. Але в останні дні Уряд УНР був змушений провадити таку ж
рішучу боротьбу і з цілком протилежною з соціального погляду групою, представ-
леною генералом Антоном Денікіним, який уособлює московський реакційний
імперіалізм. Розуміючи всю небезпеку боротьби на двох протилежних як ідейно,
так і стратегічно, напрямках, особливо боротьби виключно власними силами, без
жодної допомоги з боку інших народів, Уряд УНР однак не міг не виконати волі
свого народу, котрий шляхом повстань виказав свій рішучий протест проти
насильства і ганебних вчинків генерала Антона Денікіна.
Генерал Антон Денікін, проголошуючи своєю метою будівництво єдиної
неділимої Росії, не тільки діє всупереч неодноразово висловленої волі українського
народу, але і проти волі інших народів колишньої царської Росії, що рішуче
прагнуть самостійного незалежного державного життя. Генерал Антон Денікін, а
тим більше його прибічники і помічники, не приховують своїх симпатій до так
бажаного для них монархічного ладу. Але український народ вже декілька століть
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. НОТИ 1 8 1
тому створив на Сході Європи один з перших і найкращих зразків вільного
республіканського ладу і народовладдя. Генерал Антон Денікін, не зважаючи на
поради держав, що йому допомагають, цілком нехтує волею народу і виразно бажає
встановити диктатуру малочисельних правих реакційних груп, тоді як український
народ свідомо боровся і завжди буде боротись проти всякої диктатури чи то з боку
пролетаріату, чи то з боку імущих верств. Історія недовгого панування гетьмана
Павла Скоропадського найкраще свідчить, що такі спроби не тільки призводять до
падіння їх ініціаторів, але і назавжди компрометують в очах народу тих, хто їм
допомагав.
Генерал Антон Денікін, беручи за зразок реакційні закони старого режиму,
немилосердно нищить українську культуру, позбавляє нас права і змоги навчатися
в українській школі, забороняє нам вживання української мови в церкві, закриває
наші культурні установи, нищить українські книжки, тобто робить те, чого навіть
наші вороги - московські комуністи не дозволяли собі робити. Ворожість та
ненависть до всього українського дійшла до того, що адміністрація добровольчої
армії нищить і закриває навіть Українське Товариство Червоного Хреста. Генерал
Антон Денікін, не представивши жодного плану відбудови економічного життя,
зруйнованого комуністами, нищить одночасно першооснову нашої національної
економічної системи - українську кооперацію, котра вже віддавна міцно з’єднала
українських споживачів і виробників у велику і могутню економічну асоціацію.
Генерал Антон Денікін нищить ту кооперацію, котра в прямому розумінні цього
слова, була і буде гордістю українського народу, доказом його творчих сил і
економічною базою його національного існування. Скасовуючи здобуті
громадянами УНР права і закони, генерал Антон Денікін задовольняє також свою
національну помсту, котра виливається в численні арешти і розстріли робітників,
селян і політичних провідників всіх соціальних і національних груп українського
населення, не роблячи винятку навіть для жінок. Особливо ганебно представники
генерала Антона Денікіна поводяться по відношенню до євреїв, влаштовуючи на
шляху, котрим просувається їхнє військо, нечувані єврейські погроми, які своїми
розмірами, жорстокістю і відвертістю сягають набагато далі тих насильств, що
коли-небудь мали місце на терені України.
Генерал Антон Денікін дозволив собі в ганебній спосіб напасти на українське
військо в столиці України і тим наніс криваву образу нашому народові. Не
зважаючи на провокаційні вчинки Денікінської армії, Українське Головне
Командування зробило останню спробу з’ясувати з ким ми маємо діло, чи з нашим
союзником у війні з більшовиками, чи з ворогом, що має ті самі наміри, що і
московські комуністи. Аби вберегти наших героїв-козаків, стомлених попередніми
боями, від нового кровопролиття, Українське Головне Командування вислало
військову делегацію для переговорів з командуванням добровольчою армією, але
1 82 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
генерал Антон Денікін відмовився розмовляти з нашими представниками,
виславши до них невідповідну делегацію і запропонувавши ганебні попередні
умови. Тим самим генерал Антон Денікін ще раз підкреслив, що він не хоче і не
може встановити лад та спокій на нашій землі, і що в нього та сама мета і ті самі
засоби, що і в інших ворогів українського народу. Разом з тим Добровольча армія
без проголошення війни перейшла в наступ проти Українського Республіканського
Війська, відповіддю на що був заклик Уряду УНР до армії і народу до оброни і
рішучої боротьби.
Складаючи з себе всіляку відповідальність за даремну кров, яка проллється, ми
звертаємо увагу всього світу на порушення одвічних прав українського народу на
вільне та незалежне життя, на знущання Добровольчої армії над єврейським
населенням і заявляємо проти такого нечуваного насильства свій рішучий протест.
Втративши останню надію на порозуміння з Добровольчою Армією, Уряд
УНР сподівається, що великі демократичні держави Антанти, які допомагали
генералу Антону Денікіну в його боротьбі проти гнобителів-комуністів, не будуть
допомагати його насильству над вільним українським народом.
В ім’я права і справедливості ми домагаємось, аби держави Антанти примусили
генерала Антона Денікіна залишити територію України і дали можливість Уряду
Української Народної Республіки встановити лад і спокій у вільній Україні.
Голова Ради Народних Міністрів
Української Народної Республіки Ісаак Мазепа
Керуючий Міністерством закордонних справ Андрій Лівицький
НОТА «ДЕКЛАРАЦІЯ УРЯДУ УНР»
Уіппіща, 1е 2 ]иіп 1 920
II у а ігоіз апз ^ие Гібкгаіпе з’езГ аЙтапсЬіе би )ои§ би Гзагізте, еі бериіз Іогз іі Іиі
а Гаїїи Ііугег ипе Іипе зап§1апге роиг сопзегуег зоп ехізгепсе іпберепбапсе, саг р^и’ісі
Іез еЙГоггз Гаііз роиг апеапсіг погге реиріе п’опг роіпс сеззе. Тапсос поиз зоттез
аггасркіз раг Іез ЬоІсЬеуікз тозсоуігез, соттапбез раг Геггап§ег [СЬгізйап] Каксузку,
сапсої се зопс 1е5 уоіопгаігез зоиз 1е соттапбетет би §епега1 ізагізге [Апсоп]
Оепікіпе. ІІ5 гиіпепг 1е рауз, ііз етргізоппепг поз §епз ег еззауепг б’іпггобиіге бе Гогсе
1е ге§іте тозсоуііе сЬег поиз. Ьез теіііеигз епіатз бе ГГІкгаіпе ^иі опг ргіз Іез агтез
зоиз 1а сопбиіге бе ГАсатап еп СЬе£ $утоп Регііоига, сопуаіпсиз бе 1а заітеге бе 1а
саше бе ГаЙгапсЬіззетет би рауз ег, бапз Іез бегпіегз гетрз, ауес Гаібе атісаіе бе 1а
паїіоп роїопаізе, ^иі езс е§а1етет тепасее би регії тозсоуісе - опг аЙгапскі ипе
рате сопзібегаЬІе бе погге рауз бе 1а риіззапсе тозсоуіге.
Маітепат, погге реиріе рейс зе тепге а 1а Ьезо§пе б’іпггобиіге еп Цкхаіпе Іез
іпзгішсіопз бопг іі а Ьезоіп; іі рейс гесоттепсег ипе уіе іпберепбапге. Ь’ог§апізасіоп бе
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. НОТИ 1 83
Гкікгаіпе сіоіг геропйге гееііетепс аих Ьезоіпз сіє зез ЬаЬісапсз; іі ЬаиС сгеег ипе
гергезепсасіоп сій реиріе, ип рагіетепс, зиг іез ргіпсірез сій зиЙга§е ипіуегзеї, е§аі роиг
соиз, сіігесс, аи зегисіп зесгес ес ргорогсіоппеі. Аіогз іі пс зега ріиз роззіЬіе срі’ип рагсі
роіісЦие с]ис1сопс]ис зоитессе а за уоіопсе 1а рориіагіоп епсіеге сотте 1е сіезігаіепс аи
ргойс сіє іеиг рагсі іез соттипізсез ЬоісЬеуізсез.
Айп сі’ассотрііг іез сгауаих ргерагасоігез а 1а сотюсасіоп сіє се рагіетепг ес роиг
таіпсепіг і’огсіге ішсрі’а сепе ерорие, і’Асатап еп СЬеі $утоп Ресііоига пош арреііе аи
ігауаіі риє пош ассотріігош еп р ге пат роиг Ьазе 1е5 ргіпсірез зиіуапсз :
Роиг сіеііугег 1е сеггісоіге епсіег сіє ПЛегаіпе сіез еппетіз ес роиг пе раз, а Гауепіг,
гезсег зоиз іеиг Ьоссе, поиз сієуопз ауапс соис поиз ейогсег сіє сгеег 1а іогсе ассіуе сій
реиріе икгаіпіеп, ипе агтее сіізсірііпее ег іогсе, аззег іогсе роиг ргоСе§ег 1е рауз сопеге
зез еппетіз зоіс ^и’і15 іиі уіеппепг сій сІеЬогз, зоіс ^и’і1 з’а§іззе сГаггесег іез еіїогсз сіє 1а
геуоіисіоп а Гіпсегіеиг.
Йеиіетепс ипе агтее ге§иііеге, ^иі пе йаззе раз сіє роіісЦие, сопзсіепсе сіє соиз зез
сіеуоігз єпуєгз Гесас, аззигега а посге реиріе Гіпсіерепсіапсе ес ргосе§ега іез йгопсіегез сіє
Гіікгаіпе аргез ^ие Г агтее аіііее роіопаізе, аргез поиз ауоіг зесоиги, зега гарреіее сіапз
зез іоуегз.
Сотте сасігез сГог^апізасіоп, Г агтее икгаіпіеппе сотргепсі оисге іез йогтасіопз
сгеез еп Росіоііе ег еп Роіо§пе, аиззі Г агтее Ьего'кріе, ^иі, зоиз 1а сопсіиісе сій §епегаі
[МукЬауіо] ОтеііапоуіїсЬ-Рауіепко а геріпс аи соттепсетепг сіє таі, іез 1і§пез
икгаіпо-роіопаізез аргез сіп^ тоіз сіє іиссез запз ехетріе сопгге і’іпуазіоп тозсоуісе.
Роиг таіпгепіг сене агтее, іаіге ег сопзегуег і’огсіге сіапз 1е рауз, сіез §гапсіез сіерепзез
зопг песеззаігез. II пе зегаіс раз роззіЬіе сіє іез соиугіг ауес сіез Ьіііесз еГесас сотте оп рейс
з’еп сопуаіпсге раг Гехетріе сіез ЬоісЬеуікз ег сіє [Апсоп] Оепікіпе, риі от етіз ипе
еріапсісе сопзісіегаЬіе сіє раріег запз риє сеіа соигпас а Гауапса§е сіє Гесас. С’езг роигсрюі 1е
§оиуегпетепс ргепсіга зоіп сГатеііогег 1а зішагіоп есопотЦие сій рауз.
Тоис еп аззигапс іез соп^иесез сіє 1а геуоіигіоп аих сіаззез оиугіегез ег роиг
§агапсіг а Гесас сіез зоигсез зйгез сіє геуепиз, 1е §оиуегпетепс зе зегуіга сіє юиз іез
тоуепз роиг іпсісег Гіпісіасіуе ргіуее ег гепоиуеіег Гіпсіизсгіе сіесгиісе, аиззі Ьіеп 1а
§гапсіе ^ие 1а ресісе. Ое ріиз, іі зоисіепсіга іез агсізапз, айп ^и’і15 риіззепс зе сіеуеіоррег
ег з’ог§апізег сіапз іез ріиз ІауогаЬіез сопсіісіопз. Оп аззигега аиззі 1а ІіЬегсе сій
соттегсе аиззі Ьіеп ехсегіеиг ^и’іпсе^іеи^.
Сопзісіегапс поз соорегасіуез сотте 1е ріиз йегте ріііег сій сіеуеіорретепс сіє
посге есас, 1е §оиуегпетепс Гауогізега 1е Гопссіоппетепс сіє сез іпзсісисіопз ес іез аісіега
а сіеуеіоррег іеиг іпЯиепсе сіапз 1е рауз.
Іі зега е§аіетепс песеззаіге сі’іпсгосіиіге сіез ітросз тосіегез. Сез ітросз пе
зегуігопс ^и’а атеііогег 1а зісиасіоп йпапсіеге сіє Гесас, а гепсіге роззіЬіе Гетіззіоп
тезигее сіє Ьіііесз еГесас, а аи§тепсег іеиг уаіеиг ес а сіітіпиег аіпзі 1а сеггіЬіе сЬегсе сіє
1 84 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
уіе сіопг 1а рориіагіоп юийте ріш с]ис сіс5 ітросх геек. Роиг аггап§сг 1а «ісиасіоп
есопоткрде сіє ГЕІкгаіпе іі хега сіє 1а ріич §гапсіе ітрогсапсе сіє ге§1ег 1а сріешоп сіє
сгашрогс, ес оп пе реиг 1а геюиске заш ип сегсаіп потЬге сіє Іосотосіуех, сіє \уа§ош, сіє
Ьасеаих а уареиг, заш сотЬшсіЬІс ес заш іп^епіеиге. С’ехс роигсрюі 1е §оиуегпетепс
ргспсіга соисез Іех тешгез роиг ассеіпсіге се Ьис, юіс еп іауошапс 1а ргосіиссіоп іпс!і§спс ег
еп гепоиуеіапг Гоисі11а§е, чоіс ауес Гаісіе сісх уоі$іп$ е£ сісх аіііс.ч оссісіепсаих.
Ьа уіе іпсегіеиге сіє 1а КериЬІЦие ехі§е, роиг $е таіпсепіг, ип огсіге сопгіпиеі сіаш
1е5 типісіраіісех. Ье §оиуегпетепс хе іега ип сіеуоіг сіє геаіізег еп тете сетрх Іех
геіогтез іпсегіеигех, ауапс соис сГіпсгосіиіге сіез аисогісех гехоїиех ес сГесаЬІіг
тесЬосІЦиетепс Гогсіге, ашхі Ьіеп ^ие 1а зесигісе ^иі аххигега 1а уіе ег 1е Ьіеп-есге а
СоиСе 1а рориіагіоп сій раух $аш сіітпссіоп сіє пасіопаїісе. Сотте ип іопсіетепс сіє сех
геіогтех іпсегіеигез, оп есаЬІіга ипе зоїісіе асітіпксгасіоп Іосаіе, сІетосгасЦие ег
аиіопоте, хиг 1а^ие11е роигга з’арриуег сіаш хоп ассіуісе 1а іисиге гергехепсасіоп
рориіаіге. Іи^и’а се ^ие Іех сігсошсапсез регтессепс, Іех еіессіош, 1е §оиуегпетепс,
х’ішрігапс с1е5 ргіпсірез ехрозез ріш каис, «мт^иега сіаш 1е ріш Ьге£ сіеіаі ипе
А^^етЬІее ІЧГасіопаІе ргоуіюіге - сотрозее сіє гергезепсапсх сіє 1а рориіагіоп, сіє сеих
с1е5 ог^апех сіє Гаисопотіе Іосаіе, сіех ішсісисіош роїісЦиех, риЬІЦиех ес согрогасіуез
ег сіє 5 соорегагіуех. Сессе АззетЬІее Касіопаїе ассотрііга 1е сгауаіі 1е§І5Іасі£ ^ие раг
хиісе сіє 5 сігсошсапсех 1е сошеіі сіє 5 тіпІ5Сге5 Є5С іогсе сГассотрІіг Іиі-тете
ассиеііетепс. II е$с гешісе роиг Пікгаіпе сіє §гапск сіотта§е5 а ргорох сіє 1а хоіисіоп
сіє 1а ^иє5£іоп а§гаіге. Тоисеіоіх, таіпсепапс ^ие 1а геуоіисіоп а ассеіпс сех Ьи£5 юсіаих
Іех ріш ЄІЄУЄ5, ^ие 1а сіксгіЬиСІоп сій хоі аих раухаш е$£ сіеуєпие ип сіе5 ргіпсірех сіє
посге есас, 1а ^иє5£іоп а§гаіге реиг есге ріш с^ап^иі11етеп£ геюіие сопіогтетепс а
Гіпсегес сіє5 раухаш ег а Гіпсегес есопотЦие §епега1 сіє посге есас, тапііехсе раг 1а
уоіопсе сій реиріе Іиі-тете. С’ехс роипрдоі 1е §оиуегпетепс сіепс а се ^ие р^и’а 1а
хоіисіоп сіейпісіуе сіє 1а ^ие5Сіоп а§гаіге раг 1е рагіетепс, соис 1е хоі гехсе а Ги5а§е сіех
а^гісиїсеигх ^иі 1е сикіуегопс ес Гепхетепсегопс сГаргез 1е5 ге§1етепС5 §епегаих сій
тіпксеге сіє Га§гісикиге, ес сіє 5Є5 ог§апех Іосаих.
Иосге пасіоп гепоиуеііе $оп ехі^сепсе роїісідие сіапх сіез сігсопхсапсех сгех
репіЬІех. Се п’езс ^ие гесеттепс ^и’е11е а ри гергепске Геп5еі§петепс сіапх ха 1ап§ие
тасегпеїіе ес хе сіеуеіоррег іпсеїіессиеііетепс. С’ехс рои^^иоі 1е §оиуегпетепс
з’еіїогсега сіє сіеуеіоррег погтаїетепс Геп5еі§петепс ес Гесіисасіоп еп кікгаіпе еп
есаЬ1І55апс сіез есо1е5 пасіопаїез сіє сош Іех сіе§ге5. Ь’е^ііхе икгаіпіеппе, ^иі сіоіс есге
пасіопаїе ес іпсіерепсіапсе, хега аіїгапскіе сій )ои§, $ош 1е^ие1 Мохсои уоиіаіс 1а сепіг,
х’еіїог^апс сіє §агсіег епсге хех таіпх 1а сопхсіепсе сіє 1а пасіоп. Еп тете сетрз 1е
§оиуегпетепс аххигега 1а ІіЬегсе а соисех Іех аисгех сопіе55Іоп5 еп Іікгаіпе.
Ьа раіх ауес 1а Ро1о§пе, 1а гесоппаіххапсе раг сес Есас сіє Гіпсіерепсіапсе сіє 1а
пасіоп икгаіпіеппе, зоп аісіе атісаіе сіапх 1а Іиссе сопсге Геппеті соттип, соис сеіа
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. НОТИ 1 85
сіоппе а ГіЛсгаіпе 1е £егте езроіг сіє роиуоіг з’аззосіег а 1а уіе сикигеїіе ес есопотЦие
сіє соисе ГЕигоре. Йе §оиуегпетепс егоіс ^ие 1є5 пасіопз оссісіепсаіез опг епйп сотргіз
Іез е££огсз £аіс раг посге реиріе роиг зоп іпсіерепсіапсе ег ^и’е11е5 пе зе Іаіззегопс ріиз
сготрег раг Іез тапіГезсасіопз таїісіеизез сіє поз апсіепз орргеззеигз, ^иі ргесепйепс
^ие посге пасіоп п’а аисип сігоіс сіє з’егі^ег еп есас іпсіерепсіапс. Ье §оиуегпетепс
з’ейогсе сіє £аіге соппаісге а соис 1е топсіе 1а гаізоп роиг 1а^иє11е іі Іиссе ауес Гаісіе сіє 1а
Ро1о§пе роиг 1а ІіЬегсе сопеге Гітрегіаіізте тозсоуісе. II £ега зоп роззіЬІе роиг ^ие
посге гериЬІЦие зоіс гесоппие раг Іез аисгез Есасз сіапз Іез сгаісез а уєпіг.
Ее §оиуегпетепс езреге с^и’іі сопзоіісієга зез гаррогсз атісаих ауес 1а Коитапіе ес
^и’і1 поиега сіез геіасіопз сіігессез ауес Іез поиуеаих Есасз сіє 1а ВаІсЦие, сіє 1а Мег ВІоіге
ег сій Саисазе.
Ее §оиуегпетепс сопзісіеге сотте ип таї Горргеззіоп сіє п’ітрогсе ^ие11е
пасіопаїісе ес £ега Гоиг зоп роззіЬІе роиг еуісег 1а ргосезсасіоп сіез тіпогісез пасіопаїез :
сіапз 1а таізоп соттипе, 1а раіх ег 1а сопсогсіе сіоіуепг ге§пег, ес іі п’у а раз сіє ріасе
роиг 1а сіізсогсіе.
Еп зе тессапс аи сгауаіі сіапз сез сетрз ріеіпз сіє гезропзаЬіІісе, 1е §оиуегпетепс
£аіс арреї а 1а соІІаЬогасіоп сіє соиз Іез сісоуепз ^иі гезсепс зиг 1е сеггісоіге сіє 1а
гериЬІ^ие іпсіерепсіапсе. Оезігапс засгійег соисез зез £огсез а се сгауаіі расгіосЦие, 1е
§оиуегпетепс сотрсе зиг Гаісіе ейісасе сіє соисе 1а рориіасіоп икгаіпіеппе, запз
сіізсіпесіоп сіє пасіопаїісе ес сіє рагсі.
Ауапс еп уие 1е Ьис еіеуе сій геїеуетепс сіє Щкгаіпе гиіпее ес ериізее, 1е
§оиуегпетепс езс £огсетепс сопуаіпси ^ие 1а пасіоп икгаіпіеппе газзетЬІега соисез зез
£огсез егеасгіеез ес соисе зоп епег§іе роиг ассеіпсіге раг 1е сгауаіі іп£асі§аЬ1е ес раг ипе
Іиссе сіесізіуе, а ГЬоппеиг ес аи Ьіеп-есге сіє посгє расгіе.
Йез Іиссез зап§1апсез сіє ГЬего'крде агтее икгаіпіеппе, 1а поЬІе тогс сіез теіііеигз
сіє зез йіз, 1а тег сіє Іагтез ес сіє зап§ уегзез репсіапс Іез ^иас^е апз ^и’а йиге 1а Іиссе
роиг 1а ІіЬегсе, ітрозепс а соиз Іез сісоуепз 1е сієуоіг ес ехі^епс ип сгауаіі ехсгаогсііпаіге
роиг 1е Ьіеп ес ГЬоппеиг сіє соиз Іез ЬаЬісапсз сіє посгє КериЬІЦие.
Оапз се тотепс зоїеппеї, ЬізсогЦие ес сіесізі£, ой соис 1е топсіе сіуііізє зиіс сіез
уеих поз е££огсз Ьего'кріез, 1е §оиуегпетепс £аіс арреї а соиз Іез йсіеіез еп£апсз сіє 1а
Расгіе роиг ^и’і1з зе гап§епс а зез сосез ес Іиссепс іп£асі§аЬ1етепс ес ауес асЬагпетепс
роиг 1а ІіЬегсе сіє ГЕІкгаіпе іпсіерепсіапсе.
Ргезісіепс сій Сопзеіі сіез Міпізсгез: УіаСсЬез1а\у РгокороуіссЬ,
Уісе-ргезісіепс сій Сопзеіі ес Міпізсге сіє 1а Іизсісе: Апсіге Йіуісзку,
Міпізсге сіез Айаігез Есгап§егез: А псі ге Кікоузку,
Міпізсге сіє Ппсегіеиг: Аіехапсіге Заіікоузку,
Міпізсге сіє Сиегге: Уіасіітіг Заізку, соїопеї сГЕсас Марг,
Міпізсге сіє ГА§гіси1сиге: Ізаас Магера,
1 86 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
Мігшгге <іе5 Біпапсех раг іпгегіт: Ароіііпаіге МагсЬішку,
МІПІ5ГГЄ сій Соттегсе ес сіє Гіпсішігіе: Еи§епе АгкЬірепко,
Міпізгге сіє 5 Уоієх ес Соттипісаііош: 5ег§е ТітосЬепко,
МіпІ5Гге сіє Пшггисгіоп РиЬІЦие раг іпгегіт: Ріегге КЬоіосіпу,
МІПІ5СГЄ сіе5 Ро5ІЄ5 еі Те1е§гарЬе5: Шагіоп Кохепко,
МіпЕсге сіє Запне РиЬІЦие: Згапіхіау Згетронухкі,
Міпізнге сій Тгауаіі: }о5ерЬ Веграіко,
МІПІ5НГЄ сіє 5 Сиігєх: [Іуап] ОЬіуепко,
Міпізнге сіє 5 аіїаігех іиіуех: Ріпкоь Кгаххпу
Друкується за примірником Місії УНР у Швейцарії, машинопис / ЦДАВО
УКРАЇНИ Ф. 4211. - ОП. 1. - СПР. 38. - АРК. 7-11.
Переклад Міністерства закордонних справ УНР, машинопис / ЦДАВО
України Ф. 3696. - оп. 2. - спр. 405. - арк. 8-10.
Переклад Георгія Потульницького
Вінниця, 2 червня 1920
Три роки, як Україна звільнилася від царського панування і три роки їй
доводиться вести криваву боротьбу за своє самостійне існування, бо й досі не
припиняються спроби знов поневолити наш народ. То нас атакують московські
більшовики, очолювані чужоземцем Християном Раковським, то добровольці під
орудою царського генерала Антона Денікіна. Вони нищать край, арештовують наших
людей і силою намагаються встановити на нашій землі московський порядок.
Збройною боротьбою кращих синів України під проводом Головного
Отамана Симона Петлюри, твердою вірою в святе діло визволення, а в останній
час ще й за дружньої допомоги польського народу, якому від Москви загрожує таке
саме лихо, як і нам, звільнено значну частину нашої землі від московської влади.
Тепер наш народ може приступити до зведення в Україні необхідних державних
інституцій; може відновити своє незалежне життя. Порядок в Україні повинен
відповідати дійсним потребам її населення; необхідно встановити народне
представництво - парламент, на підставі загального рівного, прямого, таємного та
пропорційного виборчого права. Тоді не зможе одна якась партія підкорити своїй волі
все населення, як цього бажають більшовики-комуністи для своєї партії.
Щоб виконати підготовчу роботу для скликання парламенту та, щоб
підтримувати порядок в країні до цього моменту, Головний Отаман Симон
Петлюра закликав працювати на наступних принципах:
Щоб звільнити всю територію України від ворогів, та щоб і надалі не
опанували нами чужоземці, в першу чергу необхідно створити з усіх активних сил
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. НОТИ 1 87
українського народу міцну дисципліновану армію такої сили, щоб вона могла
захищати край від ворога, не зважаючи на те, чи він прийде ззовні, чи
намагатиметься підняти революцію всередині країни.
Тільки регулярна армія, аполітична, свідома своїх державних обов’язків,
забезпечить нашому народові незалежність і зможе захистити кордони України
після того, як союзне польське військо, допомігши нам, буде відкликане додому.
Організаційно до складу української армії входять окрім частин, сформованих
на Поділлі і в Польщі, героїчні війська під проводом генерала Михайла
Омельяновича-Павленка, що на початку травня з’єдналася з загальним українсько-
польським фронтом після п’ятимісячної безкомпромісної боротьби проти
московського вторгнення.
Щоб утримувати армію, створити та зберігати державний лад в країні,
необхідні великі кошти. Не видається можливим покрити ці витрати випуском
паперових грошей, як можна переконатися на прикладі більшовиків та Антона
Денікіна, що випустили значну кількість паперових грошей, але державі це не
зарадило. Тому уряд подбає про поліпшення економічної ситуації в країні.
Забезпечуючи робітничим масам здобутки революції, а державі гарантовані
джерела доходу, уряд вживе всіх заходів, щоб стимулювати приватні ініціативі й
відновити зруйновану промисловість, як дрібну, так і велику. До того ж, він
підтримає ремісників, щоб вони могли розвиватися і організовуватися в найбільш
сприятливих умовах. Буде забезпечено також вільну торгівлю, як зовнішню, так і
внутрішню.
Вважаючи наші кооперативи однією з найміцніших основ економічного
розвитку нашої держави, уряд сприятиме функціонуванню цих установ і
допомагатиме поширенню їх впливу в країні.
Крім того необхідно буде ввести помірні податки. Це оподаткування
слугуватиме лише покращенню фінансового становища держави, дасть можливість
розмірено випускати паперові гроші, підійме їх цінність і тим самим зменшить ту
страшну вартість життя, від якої населення страждає більше, а ніж від реальних
податків. Для налагодження економічної ситуації Україні особливо важливе місце
займає вирішення транспортного питання, і його не можливо вирішити без
потрібного числа локомотивів, вагонів, пароплавів, без палива та інженерів. Уряд
вживе всіх заходів, щоб вирішити цю справу, як сприяючи вітчизняному виробництву
та відновленню обладнання, так і за допомогою сусідів і західних союзників.
Внутрішнє життя Республіки потребує для підтримки сталого ладу
відповідних муніципальних органів. Уряд вважає своїм завданням провести
систему внутрішніх реформ, насамперед ввівши рішучу владу та встановивши
1 8 8 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
порядок і безпеку, що забезпечать життя і добробут всього населення країни
незалежно від національності. Основою цих внутрішніх реформ буде зведення
міцних органів місцевого демократичного самоврядування, на які й спиратиметься
в своїй діяльності майбутнє народне представництво. Поки складуться умови, які
зроблять можливим проведення виборів в парламент, на зазначених вище
підставах, Уряд в найближчий час скличе тимачасовий орган - Національну
Асамблею, що складатиметься з представників населення, органів місцевого
самоврядування, політичних, громадських, професійних організацій і
кооперативів. Ця Національна Асамблея буде виконувати законодавчу функцію,
яку тепер силою обставин примушена провадити Рада Народних Міністрів.
Великої шкоди зазнала Україна, коли вирішувалося аграрне питання. Але
тепер, коли революція досягла своєї найвищої соціальної мети, передавши землю
до рук селянства, яке є основою нашої державності, аграрне питання може бути
спокійно вирішене згідно з інтересами селян та економічними інтересами всієї
держави, проголошеними самим народом. Тому Уряд вважає, що до остаточного
вирішення земельного питання парламентом вся земля і надалі повинна
залишатися в користуванні землеробів, котрі її обробляють і засівають, під
загальним регулюванням Міністерства земельних справ та його органів на місцях.
Наша нація відбудовує своє державне існування в дуже тяжких умовах. Тільки
недавно ми отримали змогу вчитися рідною мовою та інтелектуально розвиватися.
Тому Уряд дбатиме про нормальний розвиток освіти в Україні, створивши
національні школи всіх ступенів. З української церкви, що повинна бути
національною і незалежною, буде скинуто те ярмо, яке старається закріпити на ній
Москва, намагаючись тримати свідомість українського народу в своїх руках.
Водночас Уряд забезпечить вільне віросповідання всім іншим конфесіям в Україні.
Мир з Польщею, визнання нею незалежності українського народу, її дружня
допомога в боротьбі зі спільним ворогом, дає Україні надію долучитися до
культурного та економічного життя всієї Європи. Уряд вважає, що західні народи
нарешті зрозуміли зусилля нашого народу по досягненню незалежності і не дадуть
більше себе обдурити злісними вигуками наших колишніх гнобителів, які
стверджують, що наш народ не має жодних прав на будівництво незалежної
держави. Уряд подбає, щоб про визвольну боротьбу проти московських
імперіалістів, яка ведеться нині за союзної допомоги Польщі, було відомо всьому
світу. Він зробить все можливе, щоб наша республіка була визнана іншими
державами в майбутніх договорах.
Уряд сподівається закріпити добросусідські відносини з Румунією і
встановити прямі відносини з новими державами Прибалтики, Чорномор’я та
Кавказу.
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. НОТИ 1 89
Уряд вважає злом всілякі національні утиски і буде робити все можливе, щоб
запобігти протестам національних меншин: в спільному домі повинні панувати
мир та злагода, і не має місця для розбрату.
Беручись до роботи в цей відповідальний час Уряд закликає до
співробітництва всіх громадян, що знаходяться на території незалежної республіки.
Бажаючи пожертвувати всі сили на цю патріотичну роботу, Уряд розраховує на
активну допомогу всього українського народу, незалежно від нації чи політичної
партії.
Ставлячи перед собою велику ціль відновлення зруйнованої та знесиленої
України, Уряд глибоко вірить, що український народ збере всі свої творчі сили і
всю свою енергію для невтомної праці, для рішучої боротьби за щастя і долю нашої
батьківщини.
Кривава боротьба героїчної української армії, лицарська смерть кращих синів
українського народу, море сліз і крові, що пролилось за часи чотирирічної
визвольної боротьби, накладають на всіх громадян обов’язок і вимагають
надзвичайної праці на благо і добробут всього населення нашої Республіки.
В цей урочистий, визначальний, історичний момент, коли весь цивілізований
світ слідкує за нашими героїчними змаганнями, Уряд закликає всіх вірних синів
Вітчизни не покладати рук в невтомній завзятій боротьбі за Велику Вільну
Самостійну Україну.
Голова Ради Міністрів: В’ячеслав Прокопович
Заступник голови і Міністр юстиції: Андрій Лівицький
Міністр закордонних справ: Андрій Ніковський,
Міністр внутрішніх справ: Олександр Саліковський
Військовий міністр: половник Генштабу Володимир Сальський
Міністр земельних справ: Ісаак Мазепа
Керуючий Міністерством фінансів: Аполінарій Маршинський
Міністр народного господарства: Євген Архипенко
Міністр шляхів: Сергій Тимошенко
Керуючий Міністерством освіти: Петро Холодний.
Міністр пошти і телеграфів: Іларіон Косенко
Міністр здоров’я: Станіслав Стемповський
Міністр праці: Осип Безпалко
Міністр віросповідань: Іван Огієнко
Міністр єврейських справ: Пінхос Красний
190 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
НОТА ДЕРЖАВАМ І НАРОДАМ
Уагсоуіе, 1е 3 аойс 1920
Еп 1654 1’Есас ЕІкгаіпіеп ауес 1е Негтап ВоЬсіап ККтеїпісхкі а 1а сесе сопсіие
ауес 1е Соиуегпетепс сіє ГЕсас Мо5соуісє ип сгаісе, 5е1оп 1е^ие1 І’ЕІкгаіпе ес ГЕсас
Мо5соуісє $а §агс1епс сЬасип 5а 5оиуегаіпесе Гегтегепс ипе аіііапсе есгоісе роиг
сІеГепске 1е5 іпіегеГ5 соттиш сіє сіеих реир1с5. МаІ5 с1е5 ргетіеге5 аппее5 сіє Гехксепсе
сіє Гипіоп Мо5соуісе-ЕІкгаіпіеппе - 1е5 С5аг5 ги55Є5 5е тігепг а тессге Іеиг Іоигсіе таіп
5иг 1а 5оиуегаіпесє сій Реиріе ЕІкгаіпіеп 5е тігепг а асса^ие^ Гіпсіерепсіапсе сій Реиріе
ЕІкгаіпіеп, 5Є5 апсіеппе5 ІіЬегсек. Ес сіе5 се тотепс сіигапс сгоІ5 5Іес1е5 1е Реиріе
ЕІкгаіпіеп Іиссе оЬ5Йпетепс сопеге Гітрегіаікте то5соуісе. Оаш се«е Іиссе 1е5
сіе5росе5 то5соуіге5 саскаіепс сіє сіесгиіге поп 5ирр1етепс Гіпсіерепсіапсе сій Реиріе
ЕІкгаіпіеп, таІ5 аи55І 5а уієіііє сикиге, 5а 1ап§ие, 5Є5 сгасіісіош рори1аіге5. Еп сесе
ГЕІкгаіпе 5ЄУІ55аіг 1е сеггіЬІе ге§іте сіє сЬаиуіпІ5те то5соуісе, ссаіс роиг5иіуі юиг риі
есаіс икгаіпіеп, регІ55аіепс 5иг 1е5 росепсе5 ес сіап5 1е5 ргІ5оп5 1е5 теіііеигв ЙІ5 сіє 1а
рате с1ап5 1а Іиссе роиг 1е5 скоіС5 5асго5аіпС5 сій Реоріе. Еа Ьоиг§еоІ5Є, 1а поЬ1е55Є ес 1е
с1ег§е сіє ГЕІкгаіпе ассерсегепс 1е5 5І§пе5 ехсегіеиг5 сіє 1а сикиге то5соуке ег іі 5етЬ1аіг,
^ие 1а пасіоп икгаіпіеппе рейс, ^ие Гісіее тете сіє 1а сикиге икгаіпіеппе Є5С 5иг 1е
роіпг сіє тоигіг.
МаІ5 1е 50П уоиіис аисгетепс. Ее ІіЬге Реиріе ЕІкгаіпіеп сотреапс 40 ті11іоп5 пе
рейс регіг ег пе регіс ра5, р1оп§е сіаш 1е5 сепеЬге5 то5соуісе5, іі геуаіс сіє Гауепіг
гауоппапс ес ассепсіаіс 1е тотепг роиг 5е Іеуег сопеге 5Є5 оррге55еиг5. Ег 1е тотепг
аггіуа. Оиапсі 1а геуоіисіоп сіє 1917 йс есгоиіег 1е5 тиг5 роиггк сіє 1аргІ50П сіе5 Реор1е5,
1а Сгапсіе Ки55Іе - 1е Реиріе ЕІкгаіпіеп ргскепсе раг 50П ргетіег Рагіетепс Рориіаіге
Касіа ЕІкгаіпіеппе Сепсгаїе - ргосіате сіеуапс соис 1е топсіе 50П уоиіоіг іпеЬгапІаЬІе
сіє Гаіге гетессге ГЕсас ЕІкгаіпіеппе іпсіерепсіапсе ес ргосіатег 1а КериЬІЦие
ОетосгасЦие ЕІкгаіпіеппе.
МаІ5 1е сепсга1і5те то5соуісе Ьіеп риє реіпс еп 5ос1еиг5 гои§е сіє соттипІ5те
п’еис ра5 гесоппи 1е5 сігоіС5 5аіпС5 сій Реиріе ЕІкгаіпіеп а 1а ІіЬге йесегтіпасіоп ес
сіесіага 1а §иегге сопеге 1а ]еипе КериЬІЦие ЕІкгаіпіеппе. Ес сіе5 5е тотепс 1е Реиріе
ЕІкгаіпіеп репсіапс сгоІ5 аппее5 сопсіиіс ипе Іиссе скйїсіїе ес 5ап§1апсе роиг 5а ІіЬегсе
сопеге 1е соттипІ5Се5 то5соуісе5 сопеге 1е5 агтее5 гои§е5 сіє [Уіасіітіг] Еепіп ес [Еєу]
Тгосгку. А рге5епс 1е Реиріе ЕІкгаіпіеп роиг ^иі а ргЄ5 сгоІ5 5Іес1е5 сіє Горро5Ісіоп Ьгіїїа
епйп 1е 50Іеі1 сіє 1а ІіЬегсе пе ро5ега ра5 1е5 агте5 ауапс сГаЬоисіг а 50П Ьис - сГесге
таісге сіаш 5а таІ50П - сіаш ГЕІкгаіпе Іпсіерепсіапсе. С^иапсі 1е5 агтее5 50УІесІ5Се5
рагуіпгепс а оссирег р^е5^ие 1е сеггісоіге епсіег сіє ГЕІкгаіпе 1е Реиріе ЕІкгаіпіеп 5е Іеуа
асоиС5 ес ска55а 1е5 оррге55еиг5 сіє 5а расгіе. Мете, риапсі ік сепаіепс Гогтеїіетепс 1е
роиуоіг еп ЕІкгаіпе 1е5 Ьо1скеуІ5Се5 п’ауаіепс ]атаІ5 1е роигуоіг сіє Гассе, песаіепс |атаІ5
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. НОТИ 1 9 1
гесоппиз раг 1е Реиріе Окгаіпіеп. С’езс пе с]ис раг ипе сеггеиг сеггіЬіе ес іпоиїе срГік
роиуаіепс зе Сепіг еп Окгаіпе.
Оиапсі еп 1919 1е Реиріе Окгаіпіеп ауес 1е Соиуегпетепг сіє 1а К[ериЬ1Цие]
0[етосгасЦие] 0[кгаіпіеппе] ес Осотап еп СкеГ[$утоп] Ресііоига а 1а сесе сіеііуга
1е сеггісоіге епсіег сіє ГОкгаіпе сіез сгоирез зоуієсізсєз. С’есаіс Гагтее сіє [Апюп]
Оепікіпе ^иі уоиіис іпсогрогег ГОкгаіпе сіапз 1а Киззіе «Ипе езс ІпсІіуізіЬІе». Маіз
Гітрегіаіізте поіг сіє [Апюп] Оепікіпе пе засізГіс ріиз 1а рориіагіоп Окгаіпіеппе ^ие
Гітрегіаіізте гои§е сіє Ьепіпз [Уіасіітіг]. Ье Реиріе Окгаіпіеппе зе Іеуа сіє поиуеаи
сопсге 1е5 Ьапсіез сіє 1а «ОоЬгагтее» ес тії сегте а Гауепсиге сіє [Апюп] Оепікіпе.
Ье Соиуегпетепг сіез 5оуієсз зепсепс зоп ітриіззапсез сіапз 1а Іигге ауес Іез сепсіапсез
пасіопаїез сій Реиріе Окгаіпіеп Гіс зеткіапс сіє гесоппаігге Гіпсіерепсіапсе сіє ГОкгаіпе ес
тіс зоп а§епс [Скгізсіап] Какоузку а 1а сесе сіє зоі-сіізапс Соиуегпетепг сіє 1а КериЬІЦие
Окгаіпіеппе сіе5 Зоуієсз, 1е Соиуегпепс сГаіІІеигз езс сотрозе сіеч коттез с]иі п опе гіеп сіє
соттип ауес 1а пасіоп Окгаіпіеппе. Маіз зез ехресііепез сіе5 Воіскеуізсез Киззез пе
роиуаіепг раз засізГаіге 1е Реиріе. їх Реиріе Окгаіпіеп Іиггаіг ег Іиссе поп зеиіетепс роиг
Гіпсіерепсіапсе сіє ГЕсас Окгаіпіеппе, так сопсге сепе Гогте сій роиуоіг, с]иі Іиі есаіс
ітрозе раг Іез Воіскеуізсез гиззез. Сопсге сессе Гогте зоуієсізсє с]иі сіапз 1е соигапс сіез
сіегпіегсз аппеез сгапзГогта ГОкгаіпе гіске ег Гегсіїе еп ипе гиіпе тогсе.
Ьа Реиріе Окгаіпіеп п’езс реіпс ауеи§1е роиг пе раз уоіг ^ие 1а соттипісасіоп ес
1е соттегсе регіззепс сіапз соисе Киззіе, ^ие Іез ГаЬгЦиез ес Іез изіпез скотепс ^ие 1а
Гатіпе ес 1е Ггоісі сіесітепс 1а рориіасіоп сіез уіііез - Іез іпсеїіессиеіз ес Іез оиугіегз. Ье
Реиріе Окгаіпіеп а Ьоис сіє зез Гогсез уоіс 1а тогс тепа^апс а 1а сіуііізасіоп топсііаіе
зоиз 1а Ьоссе сій зоїсіас гои§е, Га§опіе сіє 1а Йеиуе сіє 1а пасіоп сіапз Іез « Соттіззіопз
ехегаогсііпаігез » сіез Зоуієсз, Іез ерісіетіез сеггікіез тепа^апс а 1а уіе сіє 1а рориіасіоп
сіє ГОкгаіпе. Маіз 1е Реиріе Окгаіпіеп ге]ессе 1а раіх. II сіезіге 1а Іиссе сопсге Іез
орргеззіопз. Ье реиріе ^иі репсіапс сапс сіє зіесіез геуаіс сі’ип сгауаіі раізікіе ес
С^ап^иі11е зиг 1е зої Окгаіпіеп пе рейс уоиіоіг ипе раіх ауес Іез Воіскеуікз. Ье Реиріе
Окгаіпіеп пе ргесе раз сопГіапсе а зез аііизіопз сіє 1а раіх ауес 1а Киззіе сіез Зоуієсз, Іез
іііизіопз ^и,опс Іез реиріез сіє ГЕигоре ^иі п’ауаіепс раз есе зоиз 1е ри§ Ьоіскеуізсе. Ье
Реиріе Окгаіпіеп пе сгоіс раз аих Воіскеуікз ес геропсі а соисез Іез ргорозісіопз сіє раіх
Іез іпзиггессіопз сіапз соисе ГОкгаіпе еп Росіоііе, еп Уоіуп, сіапз Іез ге§іопз сіє Ккегзоп,
сіє Кієу сіє Роїсауа сіє Ккагкоу ес сіє іекасегупозіау.
Ьез егоирез сіє 1а КериЬІЦие Окгаіпіеппе ес 1е Соиуегпетепс сіа 1а КериЬІЦие
Окгаіпіеппе ауес ГОсотап еп СкеГ [$утоп] Ресііоига а 1а сесе п’ауаіс раз еи 1е сігоіс
сіє ргорозег 1а раіх а 1а Киззіе Зоуієсізсє репсіапс ^ие 1е Реиріе Окгаіпіеп азрігаіс поп а
1а раіх, таіз а 1а Іиссе, а 1а уісеоіге ес а 1а ІіЬегасіоп. Ье Соиуегпетепс сіє 1а
К[ериЬІЦие] 0[етоегасіс]ие] 0[кгаіпіеппе] ес Гагтее кего'крсе Окгаіпіеппе тепепс
1а Іиссе сопсге Іез Воіскеуікз, запз аисип аісіе, ізоіез сіє соис 1е топсіе, поп гесоппиз раг
192 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
Іез Риіззапсез ес Іез Реиріез Іез Риіззапсез риі аісіаіепс епег§іриетепс [Апсоп]
Непікіпе сіапз за Іиссе сГауепсигіег сопсге Іез ВоІсЬеуікз ег Іез реиріез зиЬ)и§иез сіє
Гапсіеппе Киззіе, пе уоиіаіепс раз гесоппаісге Іез сігоісз пасигеїз сіє 1а №сіоп
ЕІкгаіпіеппе ес пе уоиіаіепг раз зоиуепіг 1е Соиуегпетепг сіє 1а К[ериЬ1ірие]
Н[етосгасірие] ЕІкгаіпіеппе]. Сез Есасз риі сотргепаіепс Ьіеп соисз 1а сеггеиг сій
ЬоІсЬеуізте п’опс роіпг сотргіз риє сіапз 1а Іиссе сопсге 1е ЬоІсЬеуізте іі Гаис з’арриуег
зиг Іез Гогсез уіуапсез сіез реиріез риі Іиссепс сопега 1а Киззіе ЗоуієСізСє.
Ьє топсіе СІУІІІ5Є пе сотргепсі раз риє 1а пасіоп ЕІкгаіпіеппе езс зоигсіе роиг 1а
сіета§о§іе ЬоІсЬеуізсе риє 1а заіпс сієуоіг сіез Есасз ес сіез реиріез риіззапсз ес сіуііізєз - с’езс
сіє зоисепіг 1а пасіоп ЕІкгаіпіеппе сіапз за ІиССе сопеге 1е уапсіаіізте ЬоісЬєуізСє роиг
Гехізсепсе іпсіерепсіапсе. Се пе зопс рис Іез Есасз риі уіеппепс сіє зе Гогтег зиг Іез гиіпез сіє
Гапсіеппе Киззіе сгагізсе риі опс раззе раг соисе 1а сеггеиг сій ЬоІсЬеуізте, риі сотргеппепс
ес гесоппаіззепс посге сігоіс а 1а ІиССе.
Аи пот сій Реиріе іЛгаіпіеп 1е Соиуегпетепс сіє 1а КериЬІірие ЕІкгаіпіеппе
ргосіате сіеуапс соисе 1е топсіе риє 1а раіх ес 1а сгаприіііісе а 1’Езс сіє ГЕигоре риє
сіезігепс сапс сіез Риіззапсез сіє ГЕпсепсе, п’аггіуега ри’аи тотепс, риапсі 1е Реиріе
ЕІкгаіпіеппе Зоиуегаіп аига 1е сігоіс сіє сіесісіег ІіЬгетепс сій зогс сіез сеггез
икгаіпіеппез. Зі ГЕІкгаіпе сіоіс сіеуепіг ип Есас Іпсіерепсіапс ес зоиуегаіп оп сіоіс з’ипіг
аих аисгез Есасз сіапз еп §гапс1е ог§апізте. Зі се сігоіс п’езс раз гесоппи аи Реиріе
ЕІкгаіпіеп зі іі пе рейс сіесісіег сіє зоп зогс ІіЬгетепс. Ь’ЕІкгаіпе пе зе саїтега раз.
Аргез ип 1оп§ зоттеіі ГЕІкгаіпе гесоттеп^а 1а Іиссе роиг за ІіЬегсе ес пі Іез
соттипізсез тозсоуісез, пі Іез §епегаих сій сгаг пе роиггопс есгазег сессе Гогсе. №
сіезогапс риє 1а раіх роиг ГЕІкгаіпе гиіпее 1е Соиуегпетепс сіє 1а К[ериЬ1ірие]
Н[етосгасірие] ЕІкгаіпіеппе] сіесіаге ри’ііз ассерсегаіепс ауес ріе 1а раіх, зі Гагтее
сГоссирасіоп зоуієсізсє аЬапсіоппаіс 1е сеггісоіге сіє ГЕІкгаіпе, зі 1е Соиуегпетепс сіє 1а
К[ериЬ1ірие] 0[етосгасірие] ЕІкгаіпіеппе] ауаіс 1а роззіЬіІісе сіє сопуориег 1а
Сопзсісиапсе ЕІкгаіпіеппе зиг ипе Ьазе сіетосгасірие риі сіесісіегаіс сій зогс сіє
ГЕІкгаіпе ес іпзсаііегаіс Гогсіге зиг 1а сегге икгаіпіеппе ^'асііз ргозрегапс а ргезепс гиіпее.
Аи пот сій Соиуегпетепс сіє 1а КериЬІірие Оетосгасірие ЕІкгаіпіеппе
Ргезісіепс сій Сопзеіі сіез Міпізсгез УіасЬезІау РгокороуіссЬ
Уісе -ргезісіепс сій Сопзеіі сіез Міпізсгез Апсіге Ьіуісгку
Міпізсгез сіез Айаігез Есгап§егез Апсіге Кікоузку
Ргезісіепс сіє 1а Міззіоп Оіріотасірие ЕІкгаіпіеппе еп Ро1о§пе
А[пс1ге] Ьіуісгку
***
Друкується за примірником Міністерства закордонних справ УНР,
машинопис / ЦДАВО УКРАЇНИ Ф. 3696. - ОП. 2. - СПР. 325. - АРК. 95-99.
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. НОТИ 1 93
Переклад Міністерства закордонних справ УНР, машинопис / ЦДАВО
України Ф. 3696. - оп. 2. - спр. 325. - арк. 17-20.
Польський переклад: Україна і Польща в документах (1918-1922) / Зібрав і
зредагував Т. Гунчак. - Нью-Йорк - Париж - Сідней - Торонто: Наукове
товариство ім. Шевченка, 1983. - Частина 2. - С. 33-35.
Переклад Георгія Потульницького
Варшава, 3 серпня 1920
1654 року Українська Держава на чолі з гетьманом Богданом Хмельницьким
заключила договір з урядом Московської Держави, згідно якого Україна і Москва,
зберігаючи власний суверенітет, об’єдналися в тісний союз для оборони спільних
інтересів обох народів. Але з перших років існування московсько-українського
союзу російські царі стали накладати свою важку руку на суверенітет українського
народу, почали здійснювати нападки на свободу українського народу, на його давні
вольності. І з того часу протягом трьох століть український народ вперто боротися
проти московського імперіалізму. В цій боротьбі московські деспоти намагались
знищити не тільки незалежність українського народу, а і його давні культуру, мову,
народні звичаї. По всій Україні ширився страшний режим, московського
шовінізму, переслідувалось все українське, гинули на шибеницях і в тюрмах кращі
сини батьківщини в боротьбі за найсвятіші права народу. Буржуазія, дворянство і
духовенство України приймали зовнішні ознаки московської культури і здавалось,
що українська нація зникає, що гине сама ідея окремої української культури.
Але доля вирішила інакше. Не міг згинути і не згинув великий вільний 40
мільйонний український народ, окутаний московською темрявою, він мріяв про
світле майбутнє й чекав слушного часу, щоб повстати проти своїх гнобителів. І той
час настав. Коли під натиском революції 1917 року повалились гнилі стіни
всеросійської тюрми народів, український народ в особі свого першого народного
Парляменту - Центральної Української Ради, оголосив на весь світ свою
непохитну волю відродити незалежну українську державу і проголосив Українську
Народну Республіку.
Але московський централізм, перефарбований в червоний колір комунізму, не
визнав священних прав українського народу на самовизначення і пішов війною
проти молодої української республіки. І з того часу український народ протягом
трьох років веде тяжку криваву боротьбу за волю проти московських комуністів,
проти червоних армій Володимира Леніна й Льва Троцького. Тепер український
народ, побачивши після 300-літнього гніту сонце свободи, не складе зброї доти,
поки не досягне своєї кінцевої мети - бути господарем в своєму домі - самостійній
українській державі. Коли радянським арміям вдалося зайняти майже всю
194 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
територію України, український народ по всій українській землі повставав і
виганяв окупантів за межі своєї батьківщини. Маючи навіть формальну владу в
Україні, більшовики ніколи фактичної влади не мали, ніколи не були визнані
українським народом. Вони трималися в Україні лише за рахунок страшного
нечуваного терору.
Коли в 1919 році український народ під проводом Уряду УНР на чолі з
Головним Отаманом Симоном Петлюрою звільнив всю територію України від
радянських військ, прийшла армія Антона Денікіна і намагалась знову повернути
Україну в лоно «Єдиної та Неділимої Росії». Але чорний імперіалізм Антона
Денікіна не задовольнив українське населення так само, які і червоний імперіалізм
Володимира Леніна. Український народ знову повстав проти грабіжницьких банд
Добровольчої армії і поклав край авантюрі Антона Денікіна.
Розуміючи безнадійність боротьби проти національних прагнень українського
народу, Радянський Уряд симулював визнання незалежності України і поставив
свого агента Християна Раковського на чолі так званого Уряду Української
Радянської Республіки, що складається з людей, які нічого спільного з українським
народом не мали. Але такі заходи російських більшовиків не могли задовольнити
народні маси. Український народ боровся й бореться не тільки за самостійну
українську державу, але й проти тієї форми влади, яку йому нав’язують російські
більшовики. Проти цієї радянської форми влади, яка протягом останніх років
перетворила багату і родючу українську землю в мертву руїну.
Не сліпий український народ, щоб не бачити, як зникала комунікація й
торгівля по всій Росії, як зупинилися фабрики й заводи, як гине від голоду й холоду
міське населення - інтелігенція й робітники. Бачить змучений український народ,
як гине під чоботом червоноармійця світова цивілізація, як агонізує національний
потік в радянських «надзвичайних комісія», як ширяться по Україні страшні
епідемії, що загрожують життю українського народу. Але не хоче миру український
народ. Він бажає боротьби проти гнобителів. Не хоче миру з більшовиками той
народ, який довгі віки тільки й мріяв про мирну спокійну працю на українській
землі. Не вірить український народ тим натякам на мир з Радянською Росією, тим
ілюзіям, що мають народи Європи, які не відчували на собі більшовицького
панування. Не вірить український народ більшовикам і на численні мирні
пропозиції відповідає повстаннями по всій Україні: на Поділлі, Волині,
Херсонщині, Київщині, Полтавщині, Харківщині та Катеринославщині.
Українське республіканське військо й Уряд УНР на чолі з Головним
Отаманом Симоном Петлюрою не має права пропонувати мир Радянській Росії
доти, поки український народ домагається не миру, а боротьби, перемоги і
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. НОТИ 195
визволення. Уряд УНР і героїчне українське військо провадять боротьбу з
більшовиками, не маючи жодної допомоги, ізольовані від усього світу, не визнані
державами і народами. Ті держави, що енергійно допомагали авантюрній боротьбі
Антона Денікіна проти більшовиків і проти поневолених народів колишньої Росії, не
хотіли визнавати природних прав української нації і не хотіли допомагати Уряду УНР.
Ці держави, які добре бачили весь більшовицький терор, не розуміли, що в боротьбі
проти більшовизму треба опиратися на живі сили народів, що борються проти
Радянської Росії.
Не розуміє цивілізований світ, що українська нація глуха до комуністичної
демагогії, що святий обов’язок цивілізованих держав і народів підтримати
український народ в його боротьбі проти більшовицького вандалізму за самостійне
державне існування. Лише ті держави, що утворились на руїнах колишньої
царської Росії, що пройшли крізь більшовицький терор, зрозуміли нас і визнали
наше право на боротьбу.
Як репрезентант українського народу, Уряд УНР на весь світ заявляє, що мир і
спокій на Сході Європи, якого так бажають держави Антанти, наступить лише тоді,
коли суверенний український народ матиме право вільно вирішувати долю
української землі, - чи має бути Україна цілком незалежною самостійною
державою, чи має об’єднатися з іншими державами в один великий організм. Доки
це право не буде визнане за українським народом, доки народ не зможе вільно
вирішувати свою долю, Україна не заспокоїться.
Після довгого сну Україна відновила боротьбу за свою свободу, і ні московські
комуністи, ні царські генерали не в змозі роздавити цю силу. Бажаючи лише миру
для зруйнованої України, Уряд УНР заявляє, що з радістю прийме мир, коли
окупаційна радянська армія залишить територію України, коли Уряду УНР дадуть
можливість скликати на демократичних основах українські Установчі Збори, які
остаточно вирішать долю України та встановлять порядок на колись благодатній
нині зруйнованій українській землі.
Від імені Української Народної Республіки:
Голова Ради народних Міністрів: В’ячеслав Прокопович
Заступник голови Ради народних Міністрів: Андрій Лівицький
Міністр закордонних справ: Андрій Ніковський
Голова дипломатичної Місії УНР в Польщі: Андрій Лівицький
МЕМОРАНДУМ УРЯДУ ПОЛЬЩІ
Тарнів, 3 серпня 1920
Переговори про розмир, що почалися ЗО.УІІ, можливо, потягнуть за собою і
мирові переговори між Річчю Польською Посполитою і російським совітським
196 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
Урядом. Вважаючи на те, що війну проти совітського Уряду провадили обидві
республіки, Україна та Польща, що договір від 2 1. IV. 1 920 р [оку] кладе тверді
основи союзу обох республік та що в війні проти Росії показали обидва народи,
польський та український, велике довір’я один до одного, братню приязнь та
глибоке розуміння спільности державних інтересів і потреби взаємодопомоги та
непорушного зв’язку між цими двома народами, Уряд УНР просить прийняти до
уваги в можливих мирових переговорах такі його думки і погляди на відносини
між Україною і Росією.
Уряд Речі Польської Посполитої, керуючись давніми вільнолюбними
традиціями благородного народу польського, ставить одною з передумов мирних
відносин з Росією принцип самовизначення народів, що замешкують землі між
Росією та Польщею, і ми віримо, що ставить його твердо як основний атрибут
польської державної ідеї. Принципи свободи і вільного розвитку так само
являються і для нас провідною метою всього нашого національного відродження та
державного будівництва, через що ми мислимо собі мирні відносини з Росією з тим
чи иншим соціяльним і політичним ладом цілком конечними, в разі, коли саме
наше існування не буде загрожене чи піддане під волю чужих нашому народові сил.
Тому, розвиваючи принцип самоозначення народів, приходимо до таких основних
точок можливих мирних пропозицій Совітській Росії, котрі просимо Уряд
польський мати на увазі і при нагоді й потребі офіціальною дорогою оголосити:
1) «Українська Народна Республіка» на основі принципа самовизначення
народів, волі українських народних мас і рішень верховних органів влади на Україні та
міжнародних актів і договорів існує як самостійна Держава, границі якої позначаються
принципіяльно межами розселення її народу, а фактично актами Уряду і актами
міжнародного значіння.
2) Самостійність українського народу, а також воля входити в ті чи инші
державні зв’язки і сполучення рішена постановою верховних органів власти та
Урядів, має бути скріплена на українській Установчій Раді (Конституанта), котру
скличе Уряд УНР, в певних гарантіях, а власне на демократичних основах виборів з
забезпеченням участи і контролю в виборчих комісіях всіх окремих партій і
національних меншостей.
3) Твердо вірячи, що український нарід вже непохитно виявив свою волю до
державного самостійного існування і в значній мірі накреслив форми державно-
політичного ладу на Україні, що й потвердить на своїй Установчій Раді, Уряд УНР,
одначе, не допускає думки, щоб самостійне державне існування України могло
загрожувати тим господарським і фінансовим інтересам, котрі давніше були до
певної міри спільні Росії, Польщі та Україні. Тому окремий торговельний договір
мав би не тільки усунути погрозу економічної війни, але навіть зав’язати живі
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. НОТИ 1 97
торговельні стосунки між сусідніми республіками та обмін продуктами народного
господарства Росії і України.
4) Так само Уряд УНР як немає на думці провадити економічну ізоляцію
Росії, не думає він певним окресленням своїх границь відмежувати Росію від
зв’язків з культурним світом, а власне закрити Росії вихід до моря чи коротші
шляхи комунікації через землі України до відповідних держав західних. Отже, той
чи инший спосіб користування Росією з відповідної бази на морі чи певним
накресленням границь для вільного виходу до моря може бути знайдений в процесі
самих переговорів і закріплений особливим актом.
Голова Ради народних Міністрів: [В’ячеслав] Прокопович
Міністр закордонних справ: Андрій Ніковський
***
Друкується за редагованим примірником Міністерства закордонних справ
УНР, машинопис / ЦДАВО УКРАЇНИ Ф. 3696. - ОП. 2. - СПР. 326. - АРК. 26.
Примірник Міністерства закордонних справ УНР, машинопис / Історія
української дипломатії: перші кроки на міжнародній арені (1917 - 1924 рр.):
документи і матеріали / Автор проекту І. Матяш. - К.: Вид-во гуманіст, л-ри,
2010. -С. 41 1-412.
НОТА МІНІСТРУ ЗАКОРДОННИХ СПРАВ ПОЛЬЩІ
Тарнів, ЗО серпня 1920
Ваша Ексцеленціє.
Бажаючи усунути труднощі, які могли б виявитися наслідком безпосередньої
співучасти представників Уряду Української Народної Республіки в переговорах
Уряду Речі Посполитої Польської з совітським Правительством Росії о заключення
перемир’я та миру, та щоби не допустити до яких-небудь перепон в ході зазначених
переговорів, Уряд Української Народної Республіки глибоко переконаний в цьому,
що всі принципові та справедливі інтереси молодої Української Держави, які
являються для неї питанням життьової ваги, будуть урядом Речі Посполитої Польської
і Вашою Ексцеленцією взяті під розвагу - рішив не обстоювати при думці своєї
безпосередньої співучасти в наведених переговорах.
В сучасну хвилю розповсюднюються відомости, що совітське Правительство
Росії задумує вжити маневра, який спрямований проти національної української
самостійности та її державного строю як Української Народної Республіки і
впровадити як співучасника в переговорах про перемир’я та мир з Урядом Речі
Посполитої Польської також большовицьку, окупаційну владу, яка подає себе за
Соціялістичну Совітську Українську Республіку з її резиденцією у Харкові і
румунським емігрантом Х[ристияном] Георгійовичем] Раковським на чолі.
198 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
Тому, що зазначений маневр цілковито сходиться з відомими маневрами
совітського Правительства Росії в відношенню до їхніх сусідів та що відомі методи
і маневри большовицької дипльоматії з часів переговорів Уряду Української
Народної Республіки з Совітською Росією в Києві 1918 р[оку], при участи того ж
[Християна] Раковського, як голови совітської російської Делегації, - Уряд
Української Народної Республіки має поважні підстави вважати подані вісти
правдивими.
Отсим маю честь, з доручення Уряду Української Народної Республіки
звернутися до Вашої Ексцеленцїї з уклінним проханням, з покликанням на
Політичну Конвенцію, заключену 21 квітня 1920 року між Річчю Посполитою
Польською і Українською Народною Республікою, не признати в ніякій формі
співучасти представництва Української Соціялістичної Совітської Республіки в
переговорах Уряду Речі Посполитої Польської з Правительством Совітської Росії
в Мінську о перемир’я та мир.
[Андрій Ніковський]
***
Опубліковано: Історія української дипломатії: перші кроки на міжнародній
арені (1917 - 1924 рр.): документи і матеріали / Автор проекту І. Матяш. -
К.: Вид-во гуманіст, л-ри, 2010. - С. 420-421.
НОТА МІНІСТРУ ЗАКОРДОННИХ СПРАВ ПОЛЬЩІ
Тарнів, 11 жовтня 1920
Ваша Ексцеленціє.
Правительство Української Народної Республіки стоїть твердо і непохитно на
ґрунті Політичної Конвенції з Урядом Польської Речі Посполитої від 21-го квітня
1920 року в повній вірі та переконанню, що сього договору притримується у всіх
його деталях також і Уряд Польської Республіки. Урядові УНР доводиться,
одначе, констатувати, що останні виступи польської преси своїми тенденційними
замітками про деякі події, що виникають в зв’язку з воєнними операціями обох
союзних армій, стараються негативно вплинути на приязні відношення обох
союзних Республік.
Військові операції Армії УНР на території Східної Галичини, при цілковитій
майже відсутности внутрішньої організації в прифронтовій полосі, дали невідпові-
дальним чинникам (польським і українським дезертирам, большовицьким
полоненим та агентам, як також иншим непевним елементам) нагоду до надужить і
знущань над місцевим населенням. Ці прикрі інциденти приписує польська преса
неправдиво військовому командуванню і поодиноким частинам Армії УНР, не
беручи на увагу, що Армія УНР, для якої польська союзна преса тепер не має
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. НОТИ 1 99
чомусь иншого найменування, як «петлюрівці» і ин[ше], захищаючи хоробро
своїми грудьми не тільки свою і Польську Державу в критичному моменті, але і
Захід перед большовицькою руїною, при пасивному взагалі, а в деяких випадках
навіть ворожому до неї настроєві місцевого населення, не все мала змогу своєчасно
виступити проти справжніх каригідних ексцесів.
На неправдиве обвинувачування Армії УНР з боку польської преси, може, і не
приходилося би реагувати Урядові УНР, коли б з їми не йшли в парі подібні
замітки та коментарі з боку деяких офіційних органів Уряду Польської Речі
Посполитої. Правительство УНР не може не протестувати проти того, приміром],
що Польське телеграфне агентство (ПАТ), користуючись нагодою відвідувань
областей Східної Галичини відповідальними особами Уряду Польської Речі
Посполитої, старається своїми виступами на кожнім кроці дискредитувати
Правительство УНР і командування його Армії в очах польського і українського
громадянства і своїми нелояльними, а навіть тенденційними повідомленням
підірвати у обох союзних народів взаємне довір’я та віру в зреалізування польсько-
українського Договору.
Уряд УНР зазначує, що ведення війни в теперішніх обставинах, при дуже
ненормальному постачанню Армії УНР зі сторони дотичних польських військових
органів, не виключає певного роду надужить, проти яких Уряд УНР виступає з
усією рішучостю, а українське військове командування строго карає по законам
воєнного часу; з другої ж сторони, Уряд УНР не може не висловити свойого
здивування з причин вищезазначених виступів союзної польської преси, які ще
більш рельєфно стають перед очі, коли в тій справі проводиться паралель між
фактами «ґвалтів» і «грабунків» у Східній Галичині, що їх стараються приписати
поодинокі органи польської преси українській армії, і між ексцесами, зв’язаними з
наступом польської армії на Україні весною цього року та наскрізь лояльним
відношенням до їх української преси, українського Уряду та громадянства взагалі.
Ефект, якого добуває зараз польська преса, падає тягарем не тільки на
репутацію України, але також і Польщі, бо поскільки через нерозважну агітацію
європейська громадська думка буде осужувати нас, остільки рефлекс цього осуду
впадає і на репутацію польського Уряду, котрий до цього часу тримається
Польсько-Українського союзу, а політичні і військові справи Польщі трактуються
в європейській пресі як зв’язані і спільні Україні.
Окрім того, українська армія, виходячи зараз з теренів Галичини і чуючи за
собою ворожий голос польської преси як вислів думки польського народу,
підтриманий акцією офіціяльних польських чинників, не принесе українському
народові бажаної вісті, що Польща нам дружня і доброзичлива по-старому, отже, в
масах народних з огляду на близьке скликання виборних органів, котрі мають
200 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
остаточно закріпити Польсько-Український союз, може утворитися не бажаний
для цеї справи настрій.
Молодий Польсько-Український союз, освячений доволі кров’ю героїв-борців
обох народів в боротьбі з спільним ворогом, большовиками, не повинен бути
плямований тими кругами польського громадянства, які в своїй короткозорости
недобачають його дійсної ціни в теперішності і на майбутнє.
Правительство УНР вірить, що Уряд Польської Речі Посполитої з свойого
боку не дозволить, щоби акт Польсько-Українського договору, що кинув давно
бажаний двома сусідніми народами місток згоди і приязні, мав би стратити
актуальність через подібні виступи польської преси і деяких офіційних органів
Польської Речі Посполитої - якраз в хвилі, коли спільними кривавими зусиллями
обох славних армій тяжко розбитий ворог тікає з окупованих територій Польської
і Української Держави.
В момент тих побід на фронті обох союзних армій та теперішніх мирових
переговорів з Совітською Росією в Ризі Правительство УНР твердо переконане, що
Уряд Польської Речі Посполитої, входячи з глибокого розуміння спільности інтересів
обох держав і необхідности взаємної допомоги, прийме потрібні заходи, щоби це
розуміння закріпити і поглибити серед найширших верств польського народу і
відповідним та успішним заступництвом інтересів свойого союзника на Мировій
конференції в Ризі покладе тривкі підвалини до дружного життя обох народів та цим
докаже всім державам та народам світу, що Польсько-Український союз, осягнений
тяжкими усиллями, має міцні основи в життєвих інтересах обох народів.
Ваша Ексцеленція зволить приймати запевнення в моїй високій пошані.
Міністр закордонних справ УНР,
Андрій Ніковський
***
Друкується за редагованим примірником Міністерства закордонних справ
УНР, машинопис / ІТЛАВО УКРАЇНИ Ф. 3696. - ОП. 2. - СПР. 325. - АРК. 27, 32.
Примірник Міністерства закордонних справ УНР, машинопис / ЦДАВО
України Ф. 3696. - оп. 2. - спр. 325. - арк. 35, 38.
НОТА МІНІСТРУ ЗАКОРДОННИХ СПРАВ ПОЛЬЩІ
Тарнів, 20 жовтня 1920
Ваша Ексцеленція.
Делегація Уряду Польської Речі Посполитої підписала дня 12-го жовтня 1920
р[оку] прелімінари мирового договору Польської Речі Посполитої з Російською
Соціялістичною Федеративною Совітською Республікою і так званою
Українською Соціялістичною Радянською Республікою. Через заключення цього
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. НОТИ 20 1
державного договору Уряд Польської Речі Посполитої посередньо визнав так
звану Українську Соціялістичну Радянську Республіку і нав’язав правні
взаємовідносини з самозваним харківським Урядом п[ана] [Християна]
Раковського і товаришів]. Уряд Української Народної Республіки рахує своїм
обов’язком звернути увагу союзного Уряду Польської Речі Посполитої на порушення
прав і інтересів Української Народної Республіки, яке випливає з зазначеного акта та
яке, без сумніву, не може бути бажаним для польського Уряду.
Уряд так званої Української Соціялістичної Радянської Республіки являється
нічим иншим, як установленою центральним російським Урядом окупаційною
владою, отже, чужим чинником, який не має ніякого права називати себе
суверенним Урядом України. Харківський Уряд не спирається на волю
українського народу і не є вислідом дійсного становища країни. Він являється лиш
наслідком раз у раз міняючоїся військової переваги по містах та залізницях.
Доказом того, що харківський Уряд являється лиш окупантом, єсть безвпинна
збройна боротьба проти його українського народу на всій українській території під
гаслом Української Народної Республіки.
Через заключення прелімінарів мирового договору і перемир’я з Урядом
п[ана] [Християна] Раковського Уряд Польської Речі Посполитої зайняв
становище, яке не погоджується зі зобов’язаннями польського Уряду, прийнятими
ним в Політичній Конвенції, заключеній з Урядом Української Народної
Республіки дня 21-го квітня 1920 року тому, що в першій статті зазначеної
Конвенції Уряд Польської Речі Посполитої визнає Уряд Української Народної
Республіки законним Урядом України, а в ІУ-ій статті зазначеного договору
зобов’язується не заключати ніяких договорів, направлених проти державних
інтересів Української Народної Республіки. Визнання ж на певній державній
території одного Уряду законним та суверенним рівночасно виключає переговори
з якою-небудь иншою організацією, що присвоює собі право до тієї ж території.
Крім цього, в різкій суперечности з зазначеною Політичною Конвенцією з 21-го
квітня 1920 року, а також з Польсько-Українською Військовою Конвенцією з 24-го
квітня 1920 року стоїть ІІ-га стаття договору о мирових прелімінарах в Ризі з дня 12-го
жовтня 1920 року в тексті, який подала Польська телеграфна агенція, а який текст
задля відсутности офіційної нотифікації зі сторони польського Уряду мусить поки що
вважатися за міродайний. Постанови зазначеної ІІ-ої статті заключають в собі
виразне зобов’язання Уряду Польської Речі Посполитої не підтримувати військове
ділання проти «другої сторони», отже, позбавляє польський Уряд можливости
виконувати політичні та військові зобов’язання, прийняті ним перед Українською
Народною Республікою.
202 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
Щоби не допустити до хибного толкування становища польського Уряду в цій
справі, - адже ж це хибне толкування могло б без сумніву бути використане ворожими
Українській Народній Республіці чинниками, - Уряд Української Народної
Республіки дозволяє собі висловити побажання, щоби Уряд Польської Речі
Посполитої перед розпочаттям переговорів в справі тривкого миру з Росією зложив
заяву, яка вповні відповідала б постановам Політичної Конвенції від 21-го квітня 1920
року та Конвенції Військової від 24-го квітня 1920 року. Ця заява причиниться
безперечно до закріплення приязних відносин між нашими союзними народами.
Прийміть, Ексцеленціє, вислови моєї глибокої до Вас пошани.
Міністр закордонних справ
Української Народної Республіки
[Андрій Ніковський]
***
Друкується за примірником Міністерства закордонних справ УНР,
машинопис / ЦДАВО УКРАЇНИ Ф. 3696. - ОП. 2. - СПР. 324. - АРК. 69-70.
Примірник Міністерства закордонних справ УНР, машинопис / ЦДАВО
України Ф. 3696. - оп. 2. - спр. 585. - арк. 106, 108.
МЕМОРАНДУМ УРЯДУ ПОЛЬЩІ
Тарнів, 5 грудня 1920
Заключення і підписання Ризьких розмирних прелімінарій між Річчю
Посполитою і Урядом Російської Совітської Федеративної Республіки дало нагоду
командуванню совітської армії звернути увагу на двох останніх для неї політично
грізних ворогів, а саме проти Армії УНР і військових частин генерала [Петра]
Врангеля. Використовуючи фактичний розмир на лінії польських і українських
військ, совітське командування перекинуло свої головні військові сили проти
Армії [Петра] Врангеля і, розбивши її, вдарило на лівім крилі свого фронту на
українське військо, саме в тому часі, коли це останнє закінчувало свою
реорганізацію і готовилось до поведення рішучого наступу проти совітських
військ. Українські фронтові частини, перетомлені постійними боями останніх
часів, не забезпечувані як слід технічними засобами, зброєю та головно амуніцією і
набоями, мусили із-за великої переваги ворога і відсутности відповідної кількости
потрібних резервів на тому відтинку фронту - відступити. Відхід польських військ
на лінії Летичів - Бужок до розмиром встановленої демаркаційної лінії відкрив
ліве крило української армії і уможливив совітським військам повести сильний
наступ переважаючими силами на всій лінії українського фронту. Через те
українське військо, згідно наказу і по плану свого верховного командування, при
завзятих боях і великих втратах, викликаних головно недостатком амуніції, було
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. НОТИ 203
приневолене відступити поза лінію Збруча. Як виходить з зазначеного, головною
причиною військової невдачі української армії був недостаток зброї та амуніції, до
постачання якої Високий Уряд Польської Речі Посполитої, як союзний
Українській Народній Республіці, по думці політичної та військової умови від
21. IV зглядно 24. IV 1920 був зобов’язаний.
В момент ведення розмирних та мирових переговорів між Польською Річчю
Посполитою і совітським Урядом, польский Уряд бачив ясно, що Совітська Росія
іде на якнайдальші уступки супроти Польської Речі Посполитої лише тому, що не
тільки її мілітарне положення, але і внутрішнє, наслідком ворожого настрою
російських народних мас до комуністичної влади, безвихідне. Так само мусило
бути польському Урядові відомим, що за цілий час свого існування російський
совітський Уряд в важкій для себе хвилі не уступав зі свого боку перед
найбільшими жертвами для використання моменту передишки, для розгромлення
мілітарно слабшого противника, щоби опісля звернутись проти свого контрагента,
який заключенням перемир’я дав совітському Урядові змогу переорганізувати і
скріпити свої військові сили.
Несподіваний хід мирових та розмирних переговорів в Ризі, які давали
Совітській Росії так дуже бажану їй передишку і тим самим не відповідали
інтересам Польської Речі Посполитої та нарушували союзні обов’язки Речі
Посполитої Польської супроти Української Народної Республіки, прийняті нею в
вищезазначених договорах - викликав в Уряду Української Народної Республіки
дуже прикре почуття. Рівно ж неясним було Урядові Української Народної
Республіки, що Високий Уряд Речі Посполитої Польської навіть не старався
використати того вигідного стратегічного становища, в якому найшлося по
розгромі большовиків, - польське і українське військо. Теперішнє положення
Уряду Української Народної Республіки та його Армії являється нічим иншим як
дальшим наслідком заключення прелімінарної умови о мир та розмир в Ризі,
наслідком прийнятих зобов’язань, які стоять в різкій суперечности з постановами
Польсько-Українського договору.
На всі негативні сторони та наслідки договору Речі Посполитої Польської з
Совітською Росією Уряд Української Народної Республіки дозволяв собі
своєчасно, як через свою мирову Делегацію в Ризі, дипльоматичне представництво
в Варшаві, а також і відповідними нотами та меморандумами звертати увагу
Високого Уряду Польської Речі Посполитої. На жаль, дружні перестороги Уряду
УНР не осягнули бажаного наслідку. Фактично оставлений своїм власним силам і
глибоко заведений в своїх оправданих надіях, Уряд Української Народної Республіки
вважав все своїм першим і святим обов’язком вірне і точне виконання усіх зобов’язань,
які накладав на нього союзний договір з Польською Річчю Посполитою. Доказом того
204 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
являється, що від часу заключення зазначеного Польсько-Українського договору
напрямок закордонної політики Уряду Української Народної Республіки ішов все
по лінії побажань польського Уряду; закордонні дипльоматичні представники
Української Народної Республіки одержали вказівки координувати свою працю з
діяльністю польського дипльоматичного представництва і йти шляхом взаємної
орієнтації, а українська преса зі свого боку старалась, мимо часами дійсно важких
моментів, співділати в напрямку поглиблення ідеї Польсько-Українського союзу
як серед українського народу, так і армії. Дозволяючи вивозити без обмежень свої
цукрові та хлібні засоби та инше майно для потреб населення Польської Речі
Посполитої - дав Уряд УНР польському Урядові змогу щасливо полагодити
внутрішню апровізаційну кризу. Українська Народна Республіка дала
командуванню польських військ вільну руку та весь ініціятивний бік у веденню
боротьби проти спільного ворога - большовизму.
Крім військової допомоги в людях, Уряд УНР віддав в повне користування
польської влади всі технічні засоби, які мались лише в його розпорядженню (залізниці
і инш[е]). Розуміючи важке матеріальне та економічне становище свойого союзника
Польської Речі Посполитої Уряд УНР вважав для себе моральним обов’язком
поділитися тими і так скупими - завдяки воєнній завірюсі - економічними засобами
(цукру, хліба, м’яса і инш[им]) і заключив з Урядом Польської Речі Посполитої так
дуже корисний для останньої торговельно-економічний договір. Реалізацію
зазначеного торговельно-економічного договору Уряд УНР розпочав з днем його
підписання першими транспортами хлібних та цукрових припасів - на жаль, останні
невдачі на фронті припинили на деякий час єго дальшу реалізацію. Уряд УНР заявляє
свою готовність дотримання цих економічних зобов’язань по повороті на свою
територію. З моментом відступу української армії за лінію Збруча також і Уряд УНР
був примушений залишити свою територію.
Відповідно союзові Польської Речі Посполитої та Української Народної
Республіки, освяченому спільно пролитою кров’ю українських і польських борців-
героїв, Уряд УНР мав право надіятися, що, переходячи на територію
союзноїдержави, буде мати право вимагати тої уваги, охорони і підтримки, яка
випливає вже хоч би з Польсько-Українського союзного договору. І в цьому
напрямку надії Уряду УНР не оправдалися. Уряд УНР і його армія находяться
зараз в становищі, яке не відповідає достоїнству союзника. Центральні українські
установи, яких праця мусить бути продовжувана, морально не забезпечені.
Українській армії, яка кілька місяців тому назад обороняла в великій мірі своїми
грудьми Польську Річ Посполиту від большовицького наїзду, - грозить
інтерновання та розпорошення як боєвої одиниці. Реасумуючі повищі дані уряд,
УНР мусить прийти до переконання, що Високий Уряд Польської Речі
Посполитої не має наміру дотримати союзних зобов’язань, прийнятих договором
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. НОТИ 205
від 21 квітня 1920, а бажає допровадити умовами інтернування союзний собі Уряд
УНР до його повної ліквідації як суверенного державного організму.
Уряд УНР вважає, проте, своїм обов’язком звернути увагу Високого Уряду
Польської Речі Посполитої на слідуючі моменти. Досвід останніх років показує,
що ніяка умова з Совітською Росією не є заключувана цею останньою з наміром її
дотримання, тим більше, що в цьому випадкові Польща являється найважнішим зараз
бар’єром для спинення комуністичної пропаганди і суспільного перестрою на Западі
Европи. Ясно і недвозначно заявили це члени совітського Уряду [Володимир]
Ленін і [Лев] Троцький, що по розгромленню [Петра] Врангеля і армії УНР
прийде черга на Польщу. В тому випадкові Уряд Української Народної
Республіки, якого армія буде позбавлена своєї боєздатности, не тільки не буде в
силі допомогти польській армії, але серед української армії і української людности
взагалі буде підірвана віра, що Польська Держава являється дійсно вірним і
доброзичливим Українській Народній Республіці союзником.
Переконаний твердо в цьому, що большовицький устрій не відповідає ні в
якому разі волі українського народу і що він не вдержиться на майбутнє на
території України, Уряд УНР буде рішучо провадити далі аж до побідного кінця
боротьбу за свободу і незалежну державність своєї Батьківщини.
Уряд УНР вірить твердо, що Високий Уряд Польської Речі Посполитої,
розуміючи вагу обопільного дотримання союзних обов’язків і керуючись
постановами обох договорів з Українською Народною Республікою та
зобов’язаннями, які з них випливають, зробить в справі співжиття обох союзних
держав все можливе і не поставить Уряду УНР і його армії в так безвихідне
становище, щоби цьому останньому приходилось звертатися в його дальшій
боротьбі з большовицьким імперіялізмом до других, що є заінтересовані в
розбиттю большовизма з проханням о захист і підмогу в так дуже критичному для
Української Народної Республіки моменті.
[Андрій Ніковський]
Друкується за редагованим примірником Міністерства закордонних справ
УНР, машинопис / ЦДАВО УКРАЇНИ Ф. 3696. - ОП. 2. - СПР. 325. - АРК. 42-45.
Примірник Міністерства закордонних справ УНР, машинопис / ЦДАВО
України Ф. 3696. - оп. 2. - спр. 325. - арк. 79-82.
НОТА МІНІСТРУ ЗАКОРДОННИХ СПРАВ ПОЛЬЩІ
Тарнів, 26 січня 1921
Ваша Ексцеленціє.
Відповідно відомостям, поширюваним польською пресою, як також
висловами офіційних дипльоматичних представників Польської Речі Посполитою,
справа заключення тривкого миру між Польською Річчю Посполитої, а
206 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
Російською Соціялістичною Федеративною Совітською Республікою та реально не
існуючою Українською Радянською Республікою, являється питанням найближчої
майбутности.
Нотою від дня 20 жовтня 1920 року Уряд Української Народної Республіки
мав честь звернути увагу Високого Уряду Польської Речі Посполитої, що
заключення прелімінарів розмирного і мирного договору між Польською Річчю
Посполитою і Совітською Росією та т[ак] зв[аною] Радянською Україною, якого
логічним висновком являється визнання де-факто на Україні самозваного
окупаційного Уряду п[ана] [Християна] Раковського, порушує основи
Політичного Договору, заключеного 21-го квітня 1920 року поміж Польською
Річчю Посполитою і Українською Народною Республікою. Щоби не допустити до
хибного толкування становища польського Уряду в цій справі, яке робило б важке
становище Уряду Української Народної Республіки ще більш ускладненим, Уряд
Української Народної Республіки висловив в зазначеній ноті побажання, щоби
Високий Уряд Польської Речі Посполитої перед розпочаттям переговорів в справі
тривкого миру з Совітською Росією зложив заяву, яка відповідала б постановам
договору від 21-го квітня 1920 року та випливаючим з цего договору
зобов’язанням Польської Речі Посполитої супроти Української Народної
Республіки.
Зазначеної заяви Високий Уряд Польської Речі Посполитої дотепер не
зложив та розпочав мирові переговори з Совітською Росією - мимо, що не
підлягає сумніву, що серед загалу польського громадянства немає зараз віри в
можливість тривкого миру з Совітською Росією і що ця віра цілком підірвана
навіть в нечисленних давніх приклонниках. Цеї віри не підтримують також останні
ноти п[ана] [Георгія] Чичеріна і [Адольфа] Йоффе, а тим менше нагромадження
великої кількости большовицьких військ на демаркаційній лінії, в околицях
Мінська та ліній Кам’янець-Подільський - Жмеринка - Проскурів. В кінці надії
на тривкий мир ослаблює сам хід теперішніх переговорів в Ризі, так діяметрально
ріжних від минувших переговорів, який відслонює третє, правдиве обличчя
Совітської Росії - грізне цілому культурному світу.
Заключення прелімінарів о мир та розмир з Совітською Росією в Ризі 12-го
жовтня 1920 року нарушило права та інтереси Української Народної Республіки,
хоч до оборони зазначених прав та інтересів Української Народної Республіки, як
свого союзника, Високий Уряд Польської Речі Посполитої був відповідно
постановам договору з 21 квітня 1920 без сумніву зобов’язаний. Тому, що
прелімінарна умова о мир мала по своїй суті характер тимчасовий, переминаючий,
Уряд УНР мав повну надію, що при майбутніх переговорах о тривкий мир
Високий Уряд Польської Речі Посполитої не допустить до винесення постанов,
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. НОТИ 207
які порушували б права та інтереси Української Нар [одної] Республіки як свого
союзника, тим більше, що договір від 21-го квітня 1920 року, заключений між
Польською Річчю Посполитою а Українською Народною Республікою, являється
відповідно думкам польських знатоків міжнародного права та офіційної заяви
Вашої Ексцеленцїї, зробленої представнику Української Народної Республіки в
Варшаві, як фактично, так і юридично для Польської Речі Посполитої
обов’язуючим. Під нинішній момент, коли переговори о тривкий мир польської
Делегації з Делегацією Совітської Росії в повному ході, положення являється
принципіяльно иншим, а висновки заключених в майбутньому умов дальше ідучі.
Уряд Української Народної Республіки не може погодитись з тим, щоби в
майбутньому тривкому мировому договорі Польської Речі Посполитої з
Російською Соціялістичною Федеративною Совітською Республікою права та
інтереси Української Народної Республіки були нарушені, і тому, спираючись на
зазначений договір, висловлює своє безумовно оправдане побажання, щоби в текст
мирового договору включено заяву Високого Уряду Польської Речі Посполитої в
тому напрямкові, що Польська Річ Посполита вважає договір з 21-го квітня 1920
року, заключений з Українською Народною Республікою для себе важним і
обов’язковим.
Ваша Ексцеленція зболить прийняти запевнення в моїй високій пошані.
Міністр закордонних справ
Андрій Ніковський
***
Друкується за редагованим примірником Міністерства закордонних справ
УНР, машинопис / ЦДАВО УКРАЇНИ Ф. 3696. - ОП. 2. - СПР. 325. - АРК. 90-91.
Примірник Міністерства закордонних справ УНР, машинопис / ЦДАВО
України Ф. 3696. - оп. 2. - спр. 325. - арк. 89, 92.
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН:
ОБІЖНИКИ
ОБІЖНИК У СПРАВІ ВЗАЄМИН УНР ІЗ НАЙБЛИЖЧИМИ СУСІДАМИ
Кам’янець-Подільський,18 вересня 1919
Не подаючи тут остаточної своєї думки, що мала би бути викликаною
тутешніми обставинами на Україні і взагалі на території бувшої Росії, дозволимо
собі, користуючись нагодою, подати тут кілька інформації! головним чином з
зовнішнього нашого життя, з ділянки наших відносин з найближчими сусідами.
Поки що лишаються невиясненими стосунки з [Антоном] Денікіним. Цей
царський генерал свій похід проти большовиків почав майже одразу з ріжного роду
розпоряджень, що мають своєю метою встановити відносини і становище на
території бувшої Росії апге Ьеііит, у всім обйомі.
Зокрема щодо нас похід його відзначився копією долученої тут відозви
«Населенню Малороссии», але в дальших своїх вчинках він пішов ще далі, так що
в тих місцях, де перебуває зараз денікінська влада а то: Київщина, Полтавщина,
Харківщина, Катеринославщина (не вся) й частина Херсонщини, а також
Чернігівщини, не виходить жодної української газети і українці як такі
переслідуються його представниками чи не згірше від большовиків і навіть
об’явлені як большовики «второго сорта». Розуміється, що порозумітися з цим
представником найлютійшої реакції не маємо наміру, тілько чекаємо вияснення
деяких подробиць, аби достойним чином відповісти на подібні заміри. Між
иншим, коли фактично ми перші послали до нього свою Місію (це було перед
нашим вступом до Києва), він тої Місії не прийняв і заявив, що й взагалі роз-
мовляти не збирається. Вчора ж наспіли звістки про те, що [Антон] Денікін,
навпаки, запросив наших делегатів сам, котрі й виїхали до нього. Ще раніше, до
початку його наступу на Вкраїну, наше Посольство в Туреччині дійшло до активних
суперечок з представниками Добровольчої армії. Посольство оповістило в часописах
необхідність візування пашпортів у нього тих громадян, що вертаються на Вкраїну,
а також мали би вертатися до Посольства й ті біженці з Одеси, що вертаються зараз
туди. В відповідь на ці оповістки на дверях російської секції голландського
Посольства з’явилася оповістка такого роду, що хто буде брати посвідчення й
перепустки в «так назьіваемой украинской миссии» «вьіезд таких российских
граждан в Россию и Малороссию будет воспрещен».
На це наше Посольство відповіло протестом, як перед голландським
Посольством, так і перед Портою, а також знов зазначило оповісткою в часописях,
що хто з громадян буде звертатись до цих представників, той втратить характер
українських громадян.
210 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
Щодо наших стосунків з Румунією, то їх можна вважати за вповні
добросусідські. Ці відносини дедалі стають все виразнішими і використовуються
нами при відповідних уступках з нашого боку, головним чином щодо помочі
зброєю і амуніцією проти большовиків. Бо всякім разі не виключена можливість
остаточного встановлення відносин дійсно дружно настроєних двох сусідніх
держав, оскільки ся дружність та добросусідство щодо нас диктуються в найбільшій
мірі сучасним нашим військовим становищем, а з другого боку й чисто
економічними інтересами.
З Польщею вдалося дійти до тимчасового порозуміння й встановити
демаркаційну лінію, котра, грубо її накреслюючи, проходить по р[ічці] Збруч, далі
переходить на Волинь, де поляки займають ст[анцію] Славуту (ми Шепетівку), і
йде на північ до Сарни - Лунінець, і переходить до Білорусії. Можна одмітити
також ніби бажання з їх боку дійти до тіснійших порозумінь, головним чином на
полі економично-торговельнім. Так, перебуває вже в дорозі польська торговельно-
економічна Місія, і одержані відомости, що вслід за цею місією на ст[анцію]
Гусятин прибувають для нас з Польщі товари. Взагалі можна сказати, що наше
військове становище примушує миритися з тими тимчасовими втратами, що ми
вже маємо, а також і з тими відносинами польської влади до української людности,
що існують в зайнятих поляками місцевостях і носять характер виключної
жорсткости і варварства до українців. З донесень, що маємо помимо всяких
реквізицій до останнього, які носять характер нічим не прикритих грабунків,
видно ще і наруги над усім найдорожчим людині. Взагалі, заборона в школах мови,
розгон вчителів, арешти духовенства й інтернування його, всякі здирства й
насильства з позбавленням життя - переходять большовицькі звірства, а найбільше
- це не чувана досі річ - запрягання в вози інтелігенції української для ріжних
робіт. Це провадиться головним чином в Галичині, але й не краще по лінії
демаркаційній і за нею, котра раз у раз порушується поляками.
Як вже сказано, з цим тимчасом приходиться миритися, бо наша військове
становище не позволить нам битись на три фронти, маючи на увазі, окрім большо-
виків, ще й [Антона] Денікіна. Але, разом з тим, треба нашим представництвам ввійти
з польським й румунським представниками в тіснійші зносини, з останніми має бути
більш дружній характер і, разом з тим, вповні щирі відносини встановити з представ-
никами Чехії, Грузії, Кубані, Латвії, Литви, Естляндії, Азербайджану, Білорусії та Дону.
В разі відсутности таких представництв нав’язати зносини з окремими невеликими
громадськими діячами цих країн. Більш докладнійші й вичерпуючі відомости будуть
подані пізнійше й незабаром.
А[ндрій] Лівицький,
керуючий Міністерством закордонних справ
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. ОБІЖНИКИ 21 1
Української Народньої Республіки
Д[окто]р [Михайло] Кочерга,
виконуючий] обов’язок] директора Департаменту [чужоземних зносин]
***
Друкується за примірником Місії УНР у Швейцарії, машинопис завірений
Миколою Левицьким / ЦДАВО УКРАЇНИ Ф. 42 1 1 . - ОП. 1 . - СПР. 1 5. - АРК. 20-2 1 .
ОБІЖНИК У СПРАВІ ПОЛЬСЬКО-УКРАЇНСЬКИХ ВЗАЄМИН
Варшава, 22 грудня 1919
В додаток до попередніх повідомлень Міністерство закордонних справ має за
честь довести до Вашого відома слідуюче:
В зв’язку з зрадою генерала [Мирона] Тарнавського наддніпрянська армія
опинилась в надзвичайно тяжкому стратегічному положенню. В цілях порятунку армії
Правительство Української Народної Республіки вирішило перенести свою державну
та військову базу на північ, де сильні були противоденікінські настрої населення, які
виявлялися в тому опорі, котрий воно давало добровольчим отрядам. Передавши під
тимчасову охорону польського правительства Кам’янець-Подільський та його
околиці і залишивши на місці більшість державних апаратів під зарядом
спеціяльно призначеного для того Головноуповноваженого українського
Правительства, Міністра культів професора І[вана] Огієнка, частина українського
Уряду на чолі українських республіканських військ перенесла свою активну базу в
район, ще не зайнятий ворогом.
Перед правительством УНР в зв’язку з цим повстало питання про напрямок
дальнійшої його діяльности.
Зрада генерала [Мирона] Тарнавського з її наслідками - проривом
українського фронту і перенесенням бази до иншого місця - висунула на перший
план ті завдання, які з огляду на співділання наше з самостійно працювавшим
галицьким Урядом д[окто]ра [Євгена] Петрушевича не діставали протягом
попереднього часу певного рішення. Одною з таких задач було - польсько-
українське порозуміння, що диктувалося всім характером нашого державного
життя за останній рік. Ми мусили мати сполучення з зовнішнім світом і особливо з
тими країнами, де робилися всякі необхідні для нас закупи або де вони
концентрувалися. Таке сполучення необхідно було зробити якнайскоріше в ім’я
тих, хто боровся з переважаючими силами ворогів української державности, як і в
інтересах забезпечення всього державного апарату.
Переговори, що проводилися в Варшаві українською дипльоматичною
Місією, саме мали на меті забезпечення наших актуальних потреб. В момент
катастрофи на денікінському фронті ці переговори виділялися в форму декларацій
212 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
української дипльоматичної Місії, запротокольовані в одповіді представників
польського правительства, копії яких додаються до цього. Як випливає з цих актів,
Правительство Української Народної Республіки дістає певну можливість
налагодження всього державного життя, спокійний творчий хід котрого був
порушений останніми подіями на Україні; нав’язання доброзичливих відносин з
Польщею, що в значній мірі може спричинитися до сприяючого нам вирішення
багатьох питань, важливих для майбутности України, зокрема до збереження і
зібрання значної кількости українських розпорошених сил, котрі в силу обставин
польсько-української боротьби опинилися в надзвичайно тяжкому становищу. Крім
того, декларація дасть найголовніше, чого досі бракувало нашій Республіці - можли-
вість транзиту всяких без виїмку товарів через територію Польщі. В такий спосіб ми
могли б забезпечити найактуальніші наші потреби.
Подаючи все це до Вашого відома, Міністерствозакордонних справ
сподівається, що Ви, Високоповажний пане, в мірі фактичної можливости
керуватиметеся сучасними завданнями українського Правительства так на ґрунті
офіціяльної дипльоматичної і пресової роботи, як і на ґрунті широкого
інформування і відповідного зацікавлення в цій справі українських громадянських
кол, бо розмір допомоги Польщі нам щодо будування Української Держави
залежить від того оскільки щирі, дружні відношення до порозуміння з Польщею
виявить опінія українських громадських кол і партій. Неосягнення цього затримує
бажаний рух в справі реалізації нашого порозуміння з Польщею в окремих
докладних актах і договорах. Близько до бажаного зачеплення також і друге
важливе питання - а саме, транзит з Европи на Україну через Латвію і Польщу.
Взагалі наші відношення з Латвією і иншими Прибалтійськими державами
обіцяють значні наслідки. Латвійське Правительство зробило офіційне завірення в
визнанні Української Народної Республіки в найближчому часі, і зараз питання
йде лише про остаточне оформлення цього. Крім Місії до Латвії, висилаються місії
також до Естонії, згідно проханню цієї держави, і до Литви. Підтримується зв’язок
з Грузією і Кубанню. Політика наша поруч з політикою цих нових національних
організмів йде по лінії тієї думки, що Антанта і Англія нарешті розчаруються в
спробах реакційними методами збудувати Росію й дати їй спокій (по маючимся
відомостям після знищення [Олександра] Колчака і [Миколи] Юденіча черга
наступає для [Антона] Денікіна, план і метод якого має в собі ті ж самі хиби). Тоді
Антанта стане перед фактом існування Совітської Росії (Московщини) і повинна
буде її терпіти, себто фактично визнавати. Звичайно, імперіялізма Совітської Росії
Антанта підтримувати не буде, бо вона не зацікавлена поширенням території і
зміцненням такої держави. І позаяк Антанту ніщо не зв’язує з Совітською Росією,
то логікою подій буде висунута думка про санкціонування існування окремих
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. ОБІЖНИКИ 2 1 3
національних держав - спадкоємців єдиної Росії. В цей мент потрібна солідарність
між всіма такими державами, солідарність, яка вже зараз росте, набирає все більш
популярности і складає ґрунт до ідеї союзу військового і економічного, в складі
Прибалтійських держав, України, Польщі, Румунії, Кубані і Кавказа
(Чорноморсько-Балтійський союз).
Визнаючи надзвичайно важливим саме актуальне проведення в життя цієї
орієнтації Уряду, Міністерство закордонних справ прохає всіх представників
Української Народної Республіки за кордоном координувати з цими засадами
свою діяльність і забезпечити напрям енергійної діяльности згідно цієї орієнтації.
Існування протилежних думок серед відповідальних урядових осіб Української
Народної Республіки за кордоном не повинно бути, бо це руйнувало б або
саботувало б працю центра.
Друге питання, що встало перед Українським Правительством, полягало в
сфері нашої внутрішньої політики. Повстання, котрі широкою хвилею розлилися
на Правобережній Україні, проходили в досить неорганізований спосіб.
Повстанським групам бракувало відповідної організації, як і твердо вироблених
національних гасел. Представники цих груп не раз зверталися до українського
Правительства з проханням о відповідну допомогу. Виходячи з того, що для
інтересів української державної справи необхідно було, щоб ці повстання
проходили під гаслом Української Народної Республіки, щоб всі повстанські групи
тісно були зв’язані єдиною командною волею і щоб вони, в такий спосіб, могли
здобути якнайбільшого співчуття з боку українського населення, головне
командування, в порозумінню з Правительством, частину своїх військ направило
на з’єднання з ріжними повстанськими групами. В зв’язку з цим тимчасовим
осередком для Уряду і його технічних засобів намічається покищо, до змінення
стану на півночі, місто Кам’янець-Подільський, для чого передбачаються нові
призначення для поповнення складу Ради Міністрів, з метою осягнення
консолідації всіх українських громадських сил і збудування єдиного національного
фронту.
Положення української державної справи й її найближчі аспірації вимагають
об’єднання і притягнення до державної праці всіх творчих сил нашої країни.
Правительство певне того, що за допомогою широких кол українського
громадянства воно осягне цієї мети - примирити ріжні стремління, і направить їх в
напрямкові оборони, зміцнення й розвитку української державности.
Головний Отаман С[имон] В[асильович] Петлюра знаходиться в цей час в
Варшаві. Відбувалося побачення з Начальником Держави п[аном] [фогеР ом]
РіЬисІяк’им. на якому обговорювалися державні питання першорядного значіння.
Користуючись нагодою, просимо Послів та голів місій негайно подати до
214 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
Міністерства закордонних справ точні відомости про коштовність прожиття в
місцях, де знаходяться їх посольства та місії, подати при цьому ціни в пансіонах,
ціни на речі першої потреби і відповідні прожиточні мінімуми. Просимо послів та
голів дипльоматичних місій всю кореспонденцію, як до Уряду, так і до
Міністерства закордонних справ, а також до відкомандированих урядовців
направляти на адресу пана Міністра закордонних справ А[ндрія] Лівицького:
Варшава, Аіе|а Кбі 6, помешкання 9.
Міністр закордонних справ
[Андрій] Лівицький
виконуючий] о[бо’язки] директора
Департаменту [чужоземних зносин]
[Микола] Багриновський
***
Друкується за примірником Посольства УНР в Австрії, машинопис / ЦДАВО
УКРАЇНИ Ф. 3581. -ОП. 1.-СПР. 11. — АРК. 1-2.
Примірник Міністерства закордонних справ УНР, машинопис / Доценко О.
Літопис української революції: матеріали й документи до історії української
революції / О. Доценко. - Тернопіль - Львів, 1924. - Т. 2. - Кн. 5: Польща
визнає самостійність України. - С. 364-366.
ОБІЖНИК У СПРАВІ ВНУТРІШНЬОГО СТАНОВИЩА УНР
Варшава, 21 січня 1920
Надсилаю для керування точно встановлені інформації за час після 15 грудня.
Уряд УНР на чолі з [Ісааком] Мазепою має в свойому розпорядженні значну
армію, в склад якої увійшли 16-го грудня галицькі частини, що стояли в
вінницькому районі, а також ріжні частини повстанців. Командує армією
[Михайло] Омелянович-Павленко. Влада Уряду охоплює повіти Брацлавський,
Вінницький, Літинський, Летичівський, Липовецький, Таращанський,
Звенигородський, Сквирський. Наші війська в останні дні зайняли Вапнярку,
Бірзулу, Мотилів і Бар. Кабінет [Ісаака] Мазепи ніякого зв’язку або порозуміння з
большовиками не має, і не має нічого спільного з київським Урядом.
На чолі Уряду в Києві стоять [Дмитро] Мануїльський, [Володимир]
Затонський і [Григорій] Петровський. Ніхто з українців навіть самих лівих течій
не приймає участи в урядуванню большовицкому. Вже мали місце сутички між
нашим військом і большовиками. Сподіваємось, що большовики нас не будуть
більше зачіпати. Повстанці цілком підлягають Уряду.
При Уряді утворена комісія, яка почала вже технічну працю по скликанню
предпарлямента. Урочисто проголошує принципи широкого демократизму і
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. ОБІЖНИКИ 215
парляментаризму. Будь-яка диктатура класів або партій рішуче відкидається. Чутки
про існування декілька урядів цілком спростовуються. В розпорядженні Уряду
знаходиться в якости як адміністраційно-господарського органа краєва управа на
декілька повітів, яка заступає попереднє земство і комісаріят. Всі нації, що жиють
на Україні, туляться до Уряду, також всі кола суспільства.
Військовий суд звільнив від обвинувачення генерала [Мирона] Тарнавського,
який довів документами, що він лиш, яко військовий, повинен був виконати наказ
диктатора [Євгена] Петрушевича про згоду з [Антоном] Денікіним. Зрада, яка в
листопаді зруйнувала наш фронт, не урятувала справи [Антона] Денікіна, але лише
затягнула на один місяць агонію [Антона] Денікіна, помилкою якого було те, що
він намагався знищити Самостійну Україну, замість того, щоб іти поруч з
Україною, яка весь час боролася з большовиками і буде ту боротьбу вести і далі.
Осередком державного і військового життя нині заявляється район Вінниці.
Армія щодалі збільшується. Переводиться консолідація як військових, так і всіх
громадських сил. Головний Отаман і голова Директорії об’єднує своїм іменем всі
кола громадянства.
[Микола] Багриновський,
товариш керуючого Міністерством закордонних справ,
виконуючий] обов’язки] директора
Департаменту [чужоземних зносин]
***
Друкується за примірником Посольства УНР в Австрії, машинопис / ЦДАВО
України Ф. 3581. -оп. і.-спр. 11. — арк. 55.
Примірник Місії УНР у Швейцарії / ЦДАВО УКРАЇНИ Ф. 4211. - ОП. 1. -
СИР. 3.- АРК. 225;
Примірник Місії УНР у Польщі датований 1 1 січням / Доценко О. Літопис
української революції: матеріяли й документи до історії української
революції / О. Доценко. - Тернопіль - Львів, 1924. - Т. 2. - Кн. 5: Польща
визнає самостійність України. - С. 124.
ОБІЖНИК У СПРАВІ ВНУТРІШНЬОГО СТАНОВИЩА УНР
Варшава, 22 січня 1920
В додаток до надісланих всім місіям і посольствам Української Народної
Республіки через Місію в Празі: 1) Ноти до Найвищої Ради; 2) Листа Міністра
праці п[ана] [Осипа] Безпалка до редакції «Б’Нитапіге»; 3) Ноти українського
Уряду до Польщі і 4) Інтерв’ю п[ана] Міністра [Осипа] Безпалко з польським
Прем’єр-Міністром. Міністерство закордонних справ звертає увагу на додатку до
цього резолюцію Цен [трального] Ком[ітету] Російської] Комуністичної] партії
про раджену владу на Вкраїні, з якої яскраво свідчить неможливість для нас
216 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
сподіватись на те, щоб Уряд [Володимира] Леніна дав українському народові
вільно дихати і жити, коли український нарід силою не оборонить свого права на
це. Большовики прийшли втретє з тими самим цілями, але трохи тактику змінили.
Перше за все кидається в очі, що всюди у них на Вкраїні російське військо. Далі
їхній київський Уряд не допускає до праці поруч з собою навіть українських
боротьбистів і незалежників.
їхні заяви свідчать про бажання лише заспокоїти український нарід, а на ділі
провадити свою лінію. Так, напр[иклад], большовики устами [Володимира]
Затонського в декларативній промові заявляють, що не будуть всажувати комунізм
на Вкраїні серед селян, але... тут же закликають до рішучої боротьби проти
«кулаков». Зрозуміло, що під категорією «кулаків» підганяють якраз самі широкі
верстви нашого селянства і повстанців. Далі, з одного боку, заявляють, що будуть
підтримувати українську національну культуру, але... тут же підкреслюють, що
навкруги української національної ідеї купчаться елементи контрреволюційні, з
якими рішуче треба боротись. А врешті в цей час большовики поводяться на
Вкраїні значно гірше ніж торік; і це є стимулом для українського народу ще
зміцнити ті свої організації, які торік боролися з большовиками, потім повернули
зброю проти [Антона] Денікіна, а нині знов відновляють свою працю проти
червоної армії.
Держави Антанти повинні використати цю сприяючу їх інтересам ситуацію на
Вкраїні і повинні підтримати нас, щоб таким чином локалізувати большовизм
проти поширення на південно-східну частину Европи. Поруч з цим, нашим
закордонним представництвам належить перевести саму напружену і активну
діяльність в напрямі зорганізування нашої військової сили, улаштовання
транспорту і використання факту знесення блокади (провізоричні закупи,
прелімінарні торговельні договори, питання фінансової політики, самі широкі
пертарктацїї в цій сфері - все це повинно робитись вже зараз). Ця діяльність
повинна ґрунтуватися на тих засадах широкого демократизма, які від імени Уряду
Української Народної Республіки висловлюються в зазначених вище актах і в
цьому комунікаті.
Уряд Української Народної Республіки вкупі з нашим народом бажає лише
спокою і вільного життя без всяких авантюр і експериментів. До таких небажаних
експериментів належить зараховувати, напр[иклад], думки про якусь федерацію
або унію, накинуті зверху. Все це повинно відсувати навіть без обговорення, тим
більше, що зараз всі нації, з яких складається людність України, ідуть щиро назустріч
змаганням Уряду в його праці по будуванню незалежної Держави, яка закликає до
творчої праці всі верстви суспільства і всі нації. Треба широко проклямувати, що ми
будуємо Українську Державу не всупереч інтересам будь-якої з націй і не проти їх, а
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. ОБІЖНИКИ 217
при їхній допомозі і з їх рядів черпуємо державні будівничі сили. Праця Уряду в
сучасний мент іде під гаслом - все повинно творитися парляментною дорогою, все
повинно робитися на Вкраїні громадськими силами, всі - і праві, і ліві -
з’єднуються для цієї праці на користь держави, і кожний з них готов іти на всяку
уступку, якої вимагає наша держава.
Те тяжке становище, в якому опинилась наша Місія в Польщі, примушена 2-
го грудня 1919 р[оку], для урятування державности, після подій, викликаних
зрадою [Мирона] Тарнавського і [Євгена] Петрушевича, який дав відповідний
наказ [Мирону] Тарнавському, - підписати декларацію до польського Уряду,
накладає в сучасний мент принаймні обов’язок використовувати § 2-й згаданої
декларації і висовувати, де тільки це заявляється відповідним, ту засаду, що:
«Політичне становище Східної Галичини розв’язується польським Урядом в
порозумінню з представниками українського народу, мешкаючого в тій провінції».
Заступник керуючого Міністерством закордонних справ
[Микола] Багриновський
***
Друкується за примірником Посольства УНР в Австрії, машинопис / ЦДАВО
УКРАЇНИ Ф. 3581. -ОП. 1.-СПР. 11. — АРК. 9.
Примірник Місії УНР у Швейцарії, машинопис / ЦДАВО УКРАЇНИ Ф. 421 1. -
ОП. 1. - СПР. 15. - АРК. 47.
ОБІЖНИК У СПРАВІ ВНУТРІШНЬОГО СТАНОВИЩА УНР
Варшава, 3 лютого 1920
З наказу пана голови Високої Директорії і Головного Отамана військ УНР
Міністерство подає Вам як директиви для Вашої діяльности нижченаведене:
Українська армія в процесі своєї концентрації зайняла лінію Могилів - Бар -
Рибниця - Балка, творячи таким чином західноукраїнський протибольшевицький
фронт. Передбачається незабаром з’єднання з частинами українського війська
Херсонщини, тоді українська армія одноцільним фронтом обіпреться на Одесу.
Кабінет Міністрів, маючи зв’язок з головою Директорії УНР, перебуває в
зазначеному районі, об’єднуючи щораз більше українське громадянство.
Російські большовики керуються надалі своїми імперіялістичними цілями.
Окуповуючи знищений наш край, вони ще раз намагаються завести на Вкраїні
ненависний народу комуністичний лад, чим, звичайно, викликають з боку
українських мас нові повстання. Вволюючи бажання народа уряд, УНР ні в які
зносини з большовиками не входить і поступово провадить дальше увільнення
території України від окупації. Отже, нинішня військова ситуація виявляється в
стремлінні утворення з українського війська єдиного фронту і забезпечення за
218 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
собою південного району, не втрачаючи зв’язків з протибольшовицькою поль-
ською армією. Повідомлення большовицькі про зайняття большовиками Кам’янця
й Проскурова і посування їх далі на захід цілковито неправдиві. Пресові бюра, що
підхоплюють большовицькі комунікати, керуються тенденційним стремлінням
представити непереможним панування большовиків на сході, аби тероризувати
деякі держави й досягти цим певних цілей. Подібні відомости можуть тільки
шкодити урядові УНР в його бажанні притягти на свій бік в боротьбі з
російськими комуністами сили західних держав, отже, ці відомости Ви маєте
паралізовувати і до найпильнішої уваги прийняти ідеологію нашого народу й
Уряду, що подиктовує безоглядний бій з окупаційними силами, з якого боку вони
не надходили б.
Руйнація краю ворожими окупаційними арміями з часу жовтня 1917 року,
довга, знесилююча боротьба, яку мусив провадити український нарід зі своїми
ворогами, примушують Уряд УНР категорично домагатися допомоги від великих
держав в боротьбі з російськими большовицькими окупантами. Український народ
в міру своїх досить виснажених сил через організацію повстань допомагає
регулярному військові й Урядові в їх великій визвольній праці. Нехай же ті, що
здекларували співчуття стремлінню українського народу і оголосили своє вороже
відношення до насильного заведення комунізму серед мас українського
індивідуалістичного селянства, нарешті перетворять слова в діло. Тому
покладається на Вас справа найенергійніших виступів в справі відзискання
негайної і найширшої допомоги українському військові амуніцією та зброєю, а
селянству українському - речами першої необхідности для його матеріяльного
добробуту. Діяльність Ваша в цьому напрямку мусить бути в повному порозумінні
з відповідальними представниками Республіки за кордоном і має цілком
відповідати стремлінням і поглядам Уряду УНР.
В цей рішучий момент в історії нашої республіки має бути захована
непохитність ідеї соборної української державности, з огляду на це всякі окремі
виступи чи резолюції на з’їздах, що підривають одноцільність нашої політики за
кордоном, Міністерство прохає Вас паралізувати в самий рішучий спосіб.
Офіціальні ж комунікати та повідомлення, які вияснюють ситуацію на Україні і
стремління Уряду УНР, мають найширше й найшвидше з’являтись не тільки в
пресі держави, в якій ви представлені, але негайно передаватись до инших
представництв наших чи пресових бюр для широкого опублікування.
Каригідні виступи злочинного елементу, що силкується в фальшивому світілі
представити ситуацію на Україні й спровокувати справжні стремління
українського народу, про що свідчать надходячі артикули закордонної преси, як,
наприклад, стаття проф[есора] [Михайла] Грушевського в «Ь’Нитапіге», маєте
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. ОБІЖНИКИ 2 1 9
спростувати та попереджати, як того вимагають обов’язки представництва Вами
Уряду Української Народної Республіки. По можливости ширша опіка над
громадянами України в державі, при якій Ви представлені, й найтісніші стосунки з
колоніями українських громадян в цей же державі, а також допомога громадянам
Української Народної Республіки щодо правдивого освітлення ситуації й ідеології
уряду УНР мають бути доведені до широких розмірів, аби привести українську
думку за кордоном до найбільшої одноцільности і таким чином запобігти
ворожому впливові та деморалізації. Так само найрішучими засобами маєте
поборювати стремління ввести дух партійности в роботу уряду УНР та його
представників за кордоном. Знову артикул з чужої преси, приміром] «Сехке
5іоуо» з дня 25.1 ц[ього] р[оку], дає право звернути пильну Вашу увагу на
тенденційне освітлювання за кордоном подій на Вкраїні і на потребу негайного й
рішучого паралізування подібних виступів.
Зазначеній вище Вашій діяльности по об’єднанню українських громадян за
кордоном і утворенню одноцільности української акції і орієнтації з їх боку
Міністерство закордонних справ надає дуже велике значення. Нарешті,
насаджування та розвиток державного апарату на Україні вимагає присутности на
Україні найбільшого числа інтелігентних сил її, і тому в обов’язок Вам ставиться
регістрація українських громадян в державі, в якій Ви представлені, і співділання
до негайного й численного повороту громадян на Україну.
[Микола] Багриновський,
Товариш керуючого Міністерством закордонних справ УНР
***
Друкується за примірником Посольства УНР в Австрії, машинопис / ЦДАВО
України Ф. 3581. -оп. і.-спр. 11. — арк. 58-59.
Примірник Місії УНР у Швейцарії / ЦДАВО УКРАЇНИ Ф. 4211. - ОП. 1. -
СИР. 14. -АРК. 2-3;
Примірник Місії УНР у Польщі / Доценко О. Літопис української
революції: матеріали й документи до історії української революції /
О. Доценко. - Тернопіль - Львів, 1924. - Т. 2. - Кн. 5: Польща визнає
самостійність України. - С. 375-377.
ОБІЖНИК У СПРАВІ ВНУТРІШНЬОГО СТАНОВИЩА УНР
Варшава, 10 березня 1920
Звістки про непевне становище большовицької влади на Україні під-
тверджуються з большовицьких джерел. Член київського большовицького Уряду
[Володимир] Затонський стверджує, що селянські повстання в Чернігівщині та
Полтавщині справді мають місце. Проти них послали большовики артилерію і
кавалерію. [Володимир] Затонський має надію, що серйозними гарнізонами в
220 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
городах при допомозі міцного кулака большовицький уряд задушить повстання.
Фактичний стан речей не дає місця такому оптимізму. Селянські повстання
керуються не анархістами, як запевняє [Володимир] Затонський, а офіцерами
української армії. Вибухають вони несподівано для большовиків, які на селах не
мають сили і бояться туди показатись без більших військових відділів. Українські
повстанці нежданно нападають на большовиків і нищать їх. Залізниця між Києвом
та Полтавою попсована. Так само між Києвом і Бахмачем. В даний мент особливо
сильні розрухи селян в Кролевецькому, Ніжинському, Остерському та
Сосницькому повітах Чернігівщини та Переяславському, Прилуцькому і
Пирятинському повітах Полтавщини. Большовицькі потяги можуть ходити тільки
ескортою панцерників, через те, що їх часто чекають несподівані обстріли і
катастрофи.
Селяне большовицьким реквізиційним комісіям хліба не дають і пояснення
Комісара большовиків [Ісидора] Гуковського, голови торговельної комісії
большовицької, що хліба московський Уряд не може доставити Европі через лихий
транспорт в Росії, треба розуміти так, що цей транспорт лихий не тільки через
технічне безладдя, але і через те, що хліба в Росії нема: є він на Україні, а українські
селяни його не дають большовикам, чекаючи прихода свого Правительства, якому
одному тільки і вірять.
Большовицькі гроші українські селяне не приймають, вимагаючи українських
гривень. Під впливом такої ситуації большовицькі великоруські дивізії, прибувши
на Україну після офензиви на [Олександра] Колчака і [Антона] Денікіна,
починають деморалізуватись і не виявляють особливого бажання битись з
українськими повстанцями, бо бачать, що це не контрреволюціонери, як їх
обманюють большовицькі комісари, а такі ж селяни і робітники, як і вони, тільки
бажаючі свого національного порядку і своєї демократичної влади. В кожному разі
дезертирство в великоруських дивізіях збільшується.
На Україні неспокійно, і весна, як і торік, може принести большовикам великі
утруднення та несподіванки, які в силі захитати досить серйозно їхній стан на
Україні, тим більше, що большовики, як і торік, творять насильства над
українськими політичними громадськими діячами, розстрілюють їх, а спробою
реквізиції селянського хліба викликають велике озлоблення українських селян,
котре може виявитись в новому стихійному повстанню проти узурпаторів і
насильників.
[Андрій] Лівицький,
керуючий Міністерством] закордонних] с[прав]
[Микола] Багриновський,
директор Департаменту [чужоземних зносин]
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. ОБІЖНИКИ 221
***
Друкується за примірником Місії УНР у Швейцарії, машинопис / ЦДАВО
УКРАЇНИ Ф. 4211. - ОП. 1. - СПР. 22. - АРК. 5.
Примірник Місії УНР у Польщі / Доценко О. Літопис української
революції: матеріяли й документи до історії української революції /
О. Доценко. - Тернопіль - Львів, 1924. - Т. 2. - Кн. 5: Польща визнає
самостійність України. - С. 383-384.
ОБІЖНИК У СПРАВІ ВЗАЄМИН УНР ІЗ РОСІЙСЬКИМИ
АНТИБОЛЬШЕВИЦЬКИМИ ОРГАНІЗАЦІЯМИ
Кам’янець-Подільський, 6 липня 1920
З боку генерала [Петра] Врангеля, Головнокомандуючого бувшої добро-
вольчої армії, яка зветься нині, мабуть, «Народною», вживаються від деякого часу
більш і менш інтенсивні, побільшій части посередні спроби подготовити ґрунт на
те, щоби війти в порозуміння з українським військовим командуванням. Пр и
цьому, як нас запевняють з деяких кругів, вищеназване командування генерала
[Петра] Врангеля начебто рішило формально визнати самостійність Української
Народної Республіки і незалежність її від Росії, щоби тільки достигнути бажаної
їми згоди з нами. Наш Уряд не рахував би такої згоди неможливою, очевидно під
зазначеною вище умовою щодо відношення генерала [Петра] Врангеля до питання
про самостійність України. Одначе наше військове командування не перестає
ставитися із скептицизмом й недовір’ям до щирости і дійсних намірів майбутньої
пропозиції. Через те прошу Вас всі такі пропозиції, з якими могли б звертатись до
Вас чужі представники в цій чи другій формі, під тим чи другим видом, на всякий
випадок, уважно вислухати, осторожно і основно розвідати їхній реальний і
справжній підклад, одначе не давати ніяких ясно означених обіцянок і не відкрити,
хоча б тільки особисто від себе, яких-небудь перспектив на таке чи инше вирішення
питань Урядом УНР. Про все, що Ви почуєте, дізнаєтесь в названій справі, будьте
ласкаві інформувати мене негайними реляціями, додаючи свої потрібні пояснення,
про те, яке вражіння зробили на Вас відбуті Вами розмови в цій справі й Вашу
ласкаву, мотивовану, критичну оцінку характеру отриманої Вами пропозиції в цій
справі.
Прийміть вислови глибокої до Вас пошани.
Міністр закордонних справ Анд[рій] Ніковський
За Директора чужоземних зносин [Михайло] Шкільник
***
Друкується за примірником Міністерства закордонних справ УНР,
машинопис / ЦДАВО УКРАЇНИ Ф. 3696. - ОП. 2. - СПР. 318. - АРК. 292.
222 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
ОБІЖНИК У СПРАВІ ВЗАЄМИН УНР ІЗ РОСІЙСЬКИМИ
АНТИБОЛЬШЕВИЦЬКИМИ ОРГАНІЗАЦІЯМИ
Тарнів, 2 жовтня 1920
Відповідно повідомленням деяких дипльоматичних представників УНР за
кордоном справа визнання України, яка в останні часи набирає чимраз більшої
актуальности на міжнародній політичній арені, иноді ставиться поодинокими
представниками закордонних Урядів, так офіціяльними, як і півофіціяльними, в
якусь безпринципну політиканську площину. Міністерство закордонних справ
відомий між иншим, пр[иміром], такий випадок, де представники т[ак] зв[аного]
«Уряду Врангеля» і инше при обговорюванні справи визнання УНР розмежо-
вували поодинокі фактори Правительства УНР, зазначуючи свою згоду чи охоту
говорити раднійше з Правительством УНР, а виключаючи при цьому особу п[ана]
голови Директорії. .. Міністерство закордонних справ категорично підкреслює, що
всякі переговори, ведені в такому напрямкові, треба вважати не тільки
принципіяльно з погляду гідности держави недопустимими, а також
недоцільними... Правительство УНР і його верховна влада в особі п[ана] голови
Директорії і Головного Отамана Сіимонаї В І асильовичаї Петлюри являється
одним нероздільним поняттям правного державного Представництва
Українського Народу... І коли б заходила можливість визнання з боку Уряду УНР
т[ак] зв[аного] «Уряду Юга России», то Уряд УНР в тому випадкові не проявляв
би офіціяльно при цьому підозріння та неохоти до особи верховного правительства
Юга России генерала [Петра] Врангеля, хоч добре відомо Урядові УНР, як цей
головнокомандуючий армією «Південної Росії» і підлеглі йому чинники віднісся
до Кубанської краєвої Ради, в який спосіб заспокоїв ген[ерал] [Петро] Врангель
самостійницькі змагання кубанця [Олексія] Калабухова, як також не аналізував би
висновків про безпощадну боротьбу ген[ерала] [Петра] Врангеля з усякими
автономними змаганнями взагалі. Таким чином Міністерство закордонних справ
пропонує Вам, Вельмишановний пане, завжди і всюди підкреслювати, що з
представниками Уряду [Петра] Врангеля не може бути і мови про який-небудь
політичний договір чи порозуміння, як довго не буде всестороннє вияснено
питання про те, яку Росію репрезентує той Уряд та щоб всякі розмови в державних
справах УНР, в яких сепарується чи критикується особу пана голови Директорії
С[имона] Васильовича] Петлюри як верховної влади УНР припиняти
відповідними в таких випадках заявами чи протестами.
Відносно порозуміння з генералом] [Петром] Врангелем Міністерством закор-
донних справ зазначено, що таке порозуміння в чисто військових справах не є
виключене, а навіть можливе, вже хоч би задля уникнення непорозумінь між армією
УНР і військовими частинами генерала] [Петра] Врангеля, які в свойому поході про-
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. ОБІЖНИКИ 223
ти большовиків раніше чи пізніше мусять безпосередньо зіткнутися на території УНР.
Ідея стратегічного порозуміння може бути зреалізована, одначе таке порозуміння
являється головним чином справою військового командування Армії УНР. Щодо
політичного порозуміння з генералом] [Петром] Врангелем і його Правительством,
то Уряд УНР стоїть на цьому становищі, що ніякої політичної згоди не може бути
доти, доки не буде признана з його сторони повна суверенність УНР. При всяких
нагодах, зустрічах, розмовах, як офіціяльних, так і приватних, з агентами ген[ерала]
[Петра] Врангеля наші представники непохитно повинні стояти на цьому
принципі, заявляючи, що УНР існує як самостійна держава на основі права
самоозначення, виявлення волі народних мас та рішення верховних органів влади
на Україні, як також на основі міжнародних актів і договорів.
Уряд УНР не сумнівається, що коли з боку представників Росії буде признане
українському народові певне право на самостійне і незалежне державне життя, всі
спірні питання, що виникати мусили з довгого співжиття обох народів, -
українського і російського, - в одній державній організації, налагодяться шляхом
політичних і економічних договорів і порозуміння на основі тих чи инших
взаємних уступ ок. Таким чином управ ильниться мирне співжиття обох народів і
добросусідські політичні та господарські відносини України і Росії. Український
народ, здобувши тяжкими жертвами право на самостійне державне життя,
вирішить остаточно форму та устрій своєї держави та виявить волю входити в ті чи
инші зв’язки та союзи на українських суверенних Установчих Зборах, що
відбудуться на підставі демократичних виборів з забезпеченням участи та
контролю всіх окремих партій і національних меншостей.
Але ж ні зі сторони «Правителя Юга Росії», ні зі сторони російських
політичних і громадських кол нема ніяких признак, що Росія, яка б вона не була, і
хто б її зараз не представляв, має нахил зрікатися прав панування над українським
народом. Франція визнала ген[ерала] [Петра] Врангеля, зобов’язавши його, між
иншим, увійти в згоду з усіма антибольшовицькими національними державними
організаціями. Ген[ерал] [Петро] Врангель виконує це зобов’язання в той спосіб,
що творить фіктивну згоду зі зрадниками українського народу. Викликує своїх
власних агентів з Парижу, т[ак] зв[аний] «Український національний комітет»,
себто [Сергія] Моркотуна, [Миколу] Могилянського, Цитовича на Крим, щоби
разом з [Сергієм] Гербелем та Ігорем Кістяковським утворити псевдоукраїнський
Уряд, що був би сліпим оруддям для здійснення поставленої ним мети відбудови
«єдиної неділимої Росії».
Тому представники УНР повинні вжити самих рішучих заходів, щоби освітлити
за кордоном всіми способами і стоячими у них в розпорядимости средствами так
перед офіціяльними, як і перед громадянськими кругами закордону факт
224 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
фальсифікації «згоди» генерала] [Петра] Врангеля з українським народом.
Створення українського Уряду із Моркотунів і Кістяківських являється єдиною із
звичайних провокацій українського народу і грубим обманом держав Антанти,
особливо Франції та Америки, а для Польської Речі Посполитої актом прямо
ворожим. Та спроба воскресити гетьманський Уряд дуже пошкодить єдности
антибольшовицького фронту і викличе зрив нових повстань на Україні і матиме
найпагубнійші наслідки для спокою на Сході. Прохаю Вас, Вельмишановний пане,
мати все вищесказане пильно на увазі і строго дотримуватись всіх вищезазначених
вказівок-роз’яснень у Ваших відповідних розмовах з представниками поодиноких
чужих держав чи урядів.
Міністр закордонних справ А[ндрій] Ніковський
За директора Департаменту чужоземних зносин [Михайло] Шкільник
***
Друкується за примірником Міністерства закордонних справ УНР,
машинопис / ЦДАВО УКРАЇНИ Ф. 3696. - ОП. 2. - СПР. 318. - АРК. 304-305.
ОБІЖНИК «ПРО ПОЛЬСЬКО-УКРАЇНСЬКІ ВЗАЄМОВІДНОСИНИ»
Тарнів, 11 жовтня 1920
Початкові, незвичайні успіхи большовицької армії проти польської, яка
відступала на послідню оборонну лінію, Віслу, негативні висліди переговорів
польського Прем’єра [М^ІабузІалСа] СгаЬТ’ого з представниками Антанти (в
першій мірі [Оауісі’ом] Поусі Сеог§е’м) на конференції в Спа та невідрадне
становище, в якому наслідком цього найшлася Польща, викликали необхідність
уважного слідкування за цим, в яку форму виллються дальші взаємини польського
Уряду до Уряду УНР.
Уряд УНР бачив ясно, що катастрофальне становище, яке присилувало
Польщу, при незвичайно важких умовах, вступити в переговори з Совітською
Росією, не дозволить їй обстояти прав та інтересів Української Народної
Республіки як свого союзника, а енергійне заступництво української справи може
поставити Польщу в безвихідне становище. Керуючись повним довір’ям до свого
союзника та бажаючи по можливости усунути труднощі, рішив Уряд УНР з
зазначених причин не настоювати на прийняттю безпосередньої участи Делегації
УНР в перемирних і мирових переговорах в Мінську.
В переданій польському Урядові ноті зазначено згадані причини становища
Уряду УНР та обмежилося до побажання, щоби польська мирова делегація
відповідно Конвенції Політичній обох союзних республік 21 квітня 1920 року не
визнала представництва не існуючого Уряду Української Соціалістичної
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. ОБІЖНИКИ 225
Радянської Республіки рівнорядною стороною при переговорах. Причини, які
приневолили Уряд УНР до прийняття щойно позазначеного становища, були
усунуті з хвилею остаточного закріплення побідної акції Польсько-Української
армії проти совітських військ та дальших наслідків тої акції - перенесення місця
переговорів з Мінська до Риги.
В ноті, переданій польському Урядові головою української дипльоматичної
Місії в Речі Посполитій Польській, вказує Уряд УНР на шкідливість відсутности
української Делегації в перемирних та мирових переговорах в Ризі, що загрожує
найбільш життьовим інтересам Української Народної Республіки та рішучо
обстоює при побажанню допущення Польщею Делегації УНР до переговорів як
рівноправної сторони. Відповідно цьому побажанню Уряду УНР віднісся Міністр
закордонних справ Речі Посполитої Польської по радіо до совітського Уряду в
справі допущення нашої делегації до переговорів. Як можно було сподіватися,
відповідь [Герогія] Чичерина була не лиш негативна, але вистилізована в тоні, не
відомім в звичайній дипльоматичній переписці.
Дальший, катастрофічний для большовиків, хід подій на фронті, зв’язаний
тісно з важким внутрішнім положенням Совітської Росії, успіхи військ УНР і
паралельно до цього все більш корисне становище Польщі, невдала спроба
викликання комуністичної революції Італії, втрата симпатії певної части
закордонних робітних організацій до совітської влади, а вслід за цим і сподівана
уступчивість совітського Правительства дозволяють нашому Урядові надіятися, що
питання співучасти нашої Делегації при переговорах буде вирішено в нашу
користь, а совітське Правительство буде мусити ясно і недвозначно з’ясувати своє
становище відносно Української Народної Республіки. Хоча в мент розпочаття
польсько-російських переговорів в Мінську стратегічне становище польської армії
кріпшало, то все-таки було воно так непевне, що польська Делегація, в заступництві
зазначеного в першій ноті побажання Уряду УНР (непризнання представництва
Радянської України як рівноправної сторони при переговорах), не могла чи не
зуміла виявити належної енергії.
Щоби, одначе, по можности піти назустріч нашим домаганням, польська
Делегація використала момент обосторонного провірювання уповноважень та
зложила заяву, що відношення Правительства Совітської Росії до Української
Соціялістичної Радянської Республіки не єсть для неї ясним, тим більше, що на її
думку, Українська Радянська Республіка являється складовою частю Совітської Росії.
Це спонукало [Георгія] Чичеріна до зложення заяви, що «Українська Республіка
не єсть частю Російської. Навіть тоді, коли федеративний зв’язок установиться
точно, існувати будуть між обома республіками лиш тісні взаємини при захованню
самоєтійности обох сторон».
226 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
Наслідком цеї заяви можна було надіятися на зміну відносин совітського
Правительства до Уряду Української Соціялістичної Радянської Республіки в
напрямі поширення незалежности цього останнього, що знайшло свій вислів, хоч
слабий, в назначенню осібних українських представництв на конференцію в Ризі -
а в дальшій послідовности необхідна зміна режиму в користь українського
народного елементу.
Надію Уряду УНР на корисний для нас зворот в політиці Сходу скріплює
тісне та приязне взаємовідношення Польщі та Української Народної Республіки. В
особі Начальника Польської Речі Посполитої має Українська Народна Республіка
серйозного, щирого та розважного приклонника, його становище, яке своєчасно
наслідком невдач на фронті було важке, а навіть хвилями (задля незвичайно ворожої
агітації Національно-демократичної партії) захитане, змінилося основно з моментом
закріплення побіди польської армії. Вірний своїй концепції тісного союзу з
Українською Народної Республікою, стоїть він твердо на ґрунті Українсько-Поль-
ського Договору. Польські політичні круги свідомі цього, що спроби заключення
тривкого миру з большовиками не доведуть до позитивних вислідів. Згода обох
мирних делегацій відносно спірних питань при рівночаснім відсуванні на майбутнє
вирішення принципіяльного українського питання каже надіятися, що дальше
негативне відношення Совітської Росії до УНР доведе до зірвання переговорів.
Ідею союзу Польщі з УНР, яка в початках мала приклонників лиш польських
лівих партій та військових кругів, присвоюють собі все більш і більш другі партії.
Шістьмісячна боротьба української армії поруч з польською за спільну ідею
оборони батьківщини перед большовиками скріпила ідею союзу, і зараз ця ідея
найшла повне зрозуміння також в селянській та аристократичній партії (людовців
та консерватистів).
Відносно рішаючих побід польсько-української армії, які принесли Польщі
визволення, а нам дали змогу захистити державне існування, Уряд УНР дав вислів
своїм почуванням, пересилаючи на руки польського Прем’єра [\\мпсепг’а] \\чго<>’а
телеграму з побажаннями для польського Уряду, в якій зазначує, що побіда над
спільним ворогом буде тривалою підвалиною кращого майбутнього обох
республік. В відповідь одержано телеграму заступника голови Ради Міністрів
Польської Республіки, в якій висказується нашому Урядові подяку за побажання та
підкреслюється думку, що українсько-польська побіда дає заповнення сердечних
взаємин обох народів, які боряться в ім’я кличів справедливости та свободи.
Використання успіхів акцій української армії через закріплення влади УНР на
звільнених від большовицького наїзду територіях, запровадження ладу та порядку і
обновлення господарського життя, користі мілітарні та в першу чергу господарчо-
економічні, якими дорожить вбога в сирівці Польща, дозволяють сподіватися, що союз-
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. ОБІЖНИКИ 227
ні взаємини між обома республіками будуть поглиблюватися і що вони дадуть змогу
громадянам обох республік зайнятися спокійно справою державного будівництва.
Відносно справи польсько-українських взаємин взагалі, Міністерство
закордонних справ ясно і недвозначно підкреслює, що Уряд УНР твердо і
непохитно стоїть на ґрунті Політичної Конвенції від 21 квітня 1920 року у всіх у
ній зазначених пунктах. Останні величезні успіхи українських військ в боротьбі з
большовиками дають Урядові УНР певні надії на остаточне успішне закінчення
українсько-большовицької війни. Успіх військ Української Народної Республіки
поставлять так Уряд Польської Речі Посполитої, з одного боку, як Уряд УНР, з
другого боку, перед факт необхідности ревізії зазначеного договіру, головно в
справах внутрішньої організації краю, організації запілля, звільнюваного
постепенно від ворога, що походить з иншого плану спільного наступу та иншого
фактичного становища союзних армій. Уряд УНР маючи гарантії повного довір’я
до своїх стремлінь з боку Уряду Польської Речі Посполитої, має певність, що
зазначена ревізія договору не тільки не внесе небажаних непорозумінь, але навпаки
в деталях закріпить і остаточно висвітлить союзно-приязне відношення обох
республік.
Бажанням Міністерства закордонних справ є, щоби союзно-приязне
відношення обох республік було використано представниками УНР за кордоном
через координацію дипльоматичної праці наших представників з закордонними
представництвами Польської Речі Посполитої.
Міністр закордонних справ [Андрій] Ніковський
За директора Департаменту чужоземних зносин [Михайло] Шкільник
***
Друкується за примірником Міністерства закордонних справ УНР,
машинопис / ЦДАВО УКРАЇНИ Ф. 3696. - ОП. 2. - СПР. 318. - АРК. 163-165.
ОБІЖНИК У СПРАВІ ВЗАЄМИН УНР ІЗ РОСІЙСЬКИМИ
АНТИБОЛЬШЕВИЦЬКИМИ ОРГАНІЗАЦІЯМИ
Тарнів, 21 листопада 1920
В доповнення і пояснення до обіжників від 6-го липня ц[ього] р[оку] і від 2
жовтня ц[ього] р[оку] Міністерство закордонних справ має честь подати Вам,
Вельмишановний пане, огляд взаємовідносин Уряду Української Народної
Республіки з ріжними антибольшовицькими російськими організаціями і
докладнійше зазнайомити Вас про погляд Міністерства на користь, яку може мати
Українська Народна Республіка з контакту з цими організаціями.
Коли французький Уряд визнав Уряд «Главнокомандующего вооруженньїми
силами Юга России» ген[ерала] [Петра] Врангеля, то одною з умов, на які цей Уряд
228 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
при визнанні мусив погодитись, було зобов’язання знайти реальний шлях до
порозуміння, принаймні військового, з антибольшовицькими національними групами
на території б[увшої] Російської імперії. В першій черзі малась на увазі Україна, адже
ж досвід з [Антоном] Денікіним дав зрозуміти французьким сферам (особливо фахово-
військовим), що нехтувати згодою з Українською Народною Республікою жодна
військова сила на півдні був[шої] Російської імперії не повинна. В урядових сферах
генерала [Петра] Врангеля з самого початку виявилось дві течії в справі
здійснення цього порозуміння з Україною. Одна з них (генерал [Василь] Кирей)
хотіла утворити в Криму сурогат українського Уряду з «малоросійським»
відтінком і для цього інсценіровано було відому подорож [Сергія] Моркотуна і
товаришів]. Все ж таки більш сильним оказався погляд, що армія [Петра]
Врангеля є занадто слаба, щоб не рахуватись з такою видатною
антибольшовицькою силою, як українська армія, підтримана національними
повстанчеськими організаціями.
До Ставки Головного Отамана була вислана генералом [Петром] Врангелем
Делегація з генералом [Ярославом] Ногою на чолі; Делегація ця мала характер
чисто інформаційний, без усяких уповноважень. Зі свого боку Уряд Української
Народної Республіки вислав до Врангеля таку ж інформаційну Делегацію з
полковником [Іваном] Литвиненком на чолі, щоб з’ясувати дійсне становище
врангелівської армії і зв’язані з цим становищем можливости заключення
військового або політичного порозуміння. Результатом поїздки цієї Делегації було
таке кристалізування поглядів Уряду на політичне значіння [Петра] Врангеля і
порозуміння з ним: 1) військове становище [Петра] Врангеля не є задовольняюче, і
завжди можливим є різкий поворот в його військових успіхах; 2) урядові сфери
[Петра] Врангеля є в значній мірі позбавлені розуміння політичної ситуації і не є
склонні в переговорах з українським Урядом стати на ґрунті державности і
самостійности Української Народної Республіки, їх ціллю в таких переговорах буде
обмежитись неясними обітницями; 3) належить говорити з [Петром] Врангелем,
тому що контакт з ним, не маючи зрештою великого впливу на моменти
внутрішньополітичні, може відкрити певні перспективи в закордонній політиці і
дати нам змогу добитись уважливого відношення до України з боку Франції;
4) необхідним мінімумом, який мусить бути підставою переговорів з [Петром]
Врангелем, є політична гарантія з боку Уряду [Петра] Врангеля, щодо визнання
самостійности Української Народної Республіки і суверенности українських
Установчих Зборів; 5) порозуміння з [Петром] Врангелем мусить бути мілітарним і
поза згаданою політичною гарантією не мусить ангажувати політично українського
Уряду, з огляду на нещирість кримського «демократизму» і реакційний зміст
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. ОБІЖНИКИ 229
намірів переважаючої більшости тамошніх політиків. 27 вересня 1920 року Радою
Народних Міністрів ухвалено було таку постанову: з приводу нових інформацій
визнати можливим скласти з генералом [Петром] Врангелем військову конвенцію з
політичними гарантіями, а саме при умові визнання Урядом генерала [Петра]
Врангеля самостійности Української Народної Республіки та її сучасного Уряду.
Внаслідок заключення миру між Росією і Польщею порозуміння з Україною
стало в Криму актуальною потребою, бо навіть короткозорі політики типу [Петра]
Струве бачили всю ефемерність уряду «Главнокомандующего вооруженньїми
силами России» і його військових успіхів. Вести переговори з представниками
ген[ерала] [Петра] Врангеля уповноважено п[анів] голову Надзвичайної
дипльоматичної Місії в Румунії К[остя] Мацієвича, голову військової Місії в
Румунії ген[ерал]-пор[учника] [Сергія] Дельвіга і адмірала [Михайла]
Остроградського. Ці особи весь час мали інформаційний зв’язок з Севастополем і
багато спричинились до регулярного повідомлення Уряду про дійсне тамошнє
становище, так що Уряд ніколи не переоцінював сили [Петра] Врангеля і не був
заскочений його впадком. В своїх докладах вони особливо підкреслювали інтерес,
який виявляють до справи українсько-врангелівського порозуміння французькі
військові представники, і з цієї власне точки погляду настоювали на потребі
продовжувати переговори з [Петром] Врангелем, які, по їх словам, могли привести
до одержання нами реальної допомоги військовим матеріялом з боку Франції.
Окрім переговорів, які велись в Букарешті з генералом [Олександром] Геруа,
тамошнім представником севастопільського Уряду, вже в місяці серпні намічались
аналогічні політичні розмови у Варшаві. «Русский политический комитет»
Б[ориса] В [ікторовича] Савінкова, якому підлягають народна армія [Станіслава
Булак-] Балаховича і добровольчі формації генерала [Бориса] Пермикіна,
внаслідок заключення польсько-большовицького миру, зрозумів конечну потребу
як-найскорше договоритись з українським Урядом щодо спільної акції проти
большовиків. При цьому «Русский политический комитет» далеко ясніше уявляв
собі політичну сторону такого порозуміння, ніж [Петро] Врангель, розуміючи
неминучу потребу рахуватись з фактом державности і самостійности України.
Голова військової Місії в Варшаві ген[ерал]-пор[учник] [Віктор] Зелінський в
своїх докладах також підкреслював, з яким надзвичайним інтересом ставиться
французький військовий представник ген[ерал] [Непгі] №е55е1 до можливости
нав’язати переговори між [Борисом] Пермикіним і українським військовим
командуванням. Особливо коли ратифікація російсько-польського прелімінарного
мирового договору зробила надалі неможливим перебування армії ген[ерала]
[Бориса] Пермикіна на польській території, ген[ерал] [Непгі] №е$5е1 енергічно
почав впливати на «Русский политический комитет» в напрямку осягнення
порозуміння з українським Урядом, хоч би за ціну політичних уступок. Коли між
230 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
українською делегацією в складі Міністра народнього здоров’я С[таніслава]
Г[убертовича] Стемповського, товариша Міністра закордонних справ проф[есора]
0[тто] 0[ттовича] Ейхельмана, заступника голови Місії в Польщі Л[еоніда]
Д[митровича] Михайлова, Олександра] 0[лександровнча] Ковалевського, Л[евка]
Є[вгеновича] Чикаленка і делегатами «Рус[ского] пол[итического] ком[итета]>>
[Володимиром] Ульяницьким, [Борисом] Гершельманом, [Миколою] Булановим і
[Дмитром] Філософовим почалися в другій половині жовтня місяця переговори, то ця
остання досить легко пішла на уступки, принципово погодилась на включення до
військової конвенції політичної гарантії про визнання самостійности Української
Народної Республіки і суверенности її Установчих Зборів.
Під час переговорів прийшли поважні події на антибольшовицькому фронті.
[Петро] Врангель упав, на українському фронті большовики концентрували
величезні сили і примусили армію розпочати рішуче перегрупування. При таких
умовах реальне значіння як варшавських, так особливо і букарестських переговорів,
надзвичайно зменшилося. Все ж таки вони ще ведуться, з огляду на велику
моральну вагу самостійности України з боку російських організацій, особливо
савінковської, яка в російській опінії рахується щиро демократичною, яка, після
упадку [Петра] Врангеля, має поважні вигляди на обняття провідництва над
російською еміграцією і усіма антибольшовицькими російськими колами.
Про дальші висліди цих переговорів Міністерство Вас, Вельмишановний
пане, своєчасно повідомить.
Міністр закордонних справ Андрій Ніковський
За директора Департаменту чужоземних зносин [Михайло] Шкільник
***
Друкується за примірником Міністерства закордонних справ УНР,
машинопис / ЦДАВО УКРАЇНИ Ф. 3696. - ОП. 2. - СПР. 3 1 8. - АРК. 227-230.
ОБІЖНИК У СПРАВІ ПОЛЬСЬКО-УКРАЇНСЬКИХ ВЗАЄМИН
Тарнів, 25 листопада 1920
Важка політична ситуація, яка витворилася з хвилею поновленого вступлення
Польщі в мирові та перемирні переговори з совітським Урядом Росії в Ризі,
найшла належну оцінку з боку Уряду УНР, який вжив всіх доступних йому заходів
для оборони державного престижу Української Народної Республіки.
Корисне мілітарне становище Польщі, яке забезпечувало їй повну свободу в
ставленню умов миру та перемир’я переможеному противникові, Совітській Росії,
невідрадне положення російського совітського Уряду, спричинене програною
війною, та позитивні висліди конференції дипльоматичного представництва УНР
з польським Урядом давали Уряду УНР підставу сподіватись, що польська мирова
Делегація, в повному розумінні високої ваги і обосторонньої цінности Польсько-
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. ОБІЖНИКИ 23 1
Українського Договору від 21 квітня 1920, доложить, зі свойого боку, і при
мирових переговорах з Росією належних трудів і старань не лиш в напрямі охорони
прав та інтересів Української Народної Республіки як свого союзника, але по
можности також і придбання для неї відповідних політичних користей.
Спираючись на це, вислав Уряд УНР, помимо відомої, негативної відповіди
[Георгія] Чичеріна на пропозицію, зроблену польським Міністром закордонних
справ відносно допущення до переговорів в Ризі як рівноправної сторони також і
Делегації УНР, делегацію з сенатором [Сергієм] Шелухиним на чолі, в тій думці,
що оскілько виявиться виключеним безпосередня участь нашої Делегації в
переговорах, то посередно, себто в злуці з польською Делегацією, нічого не буде
стояти на перешкоді.
Сподівання Уряду УНР не покривалися з намірами польської Делегації.
Більшість її, з головою Делегації [|ап’ом] ОфтЛі’м на чолі, рішила під впливом
катастрофального становища Польщі під фінансовим і економічним зглядом (повна
невдача акцій польського Міністра фінансів ['МІабухІаМа] СгаЬзк’ого щодо взискання
позички у Франції, малий успіх внутрішньої позички, відсутність зимового одягу для
армії, недостатки в апровізації, спричинений заняттям великих теренів
большовицькими військами і вивезенням з-відтам всяких припасів та наслідком цього
неспокійний настрій загрожених голодом робітничих мас), змагатись до негайного
заключення миру за ціну забезпечення здобутків лиш для самої Польщі, без
узгляднення обов’язку охорони прав свого союзника Української Народної
Республіки. До здійснення цього змагання польської Делегації провадив лиш один
шлях - через залишення охорони прав і інтересів Української Народної Республіки і
вступлення в мирові переговори також з совітським Урядом України. Коли б цього
шляху не вибрано, то не лиш що переговори перетягали би ся в нескінченність, але
російські війська, які будь-що-будь, хоч розбиті, все-таки представляли поважну
мілітарну силу, змінили б лиш назву з російських червоних військ на українські
червоні війська, і війна розгорілась би дальше.
Делегації УНР не дано можности співучасти в переговорах, і її роля
обмежилася лиш до конференції з польськими й иншими закордонними
представниками в Латвії та допильного стеження за розвоєм подій.
Було загальновідомо, що російська Делегація отримала з Москви вказівки піти
можливо найдальше в уступках Польщі, а щодо України, то, по словам голови
російської Делегації п[ана] [Адольфа] Йоффе, він готовий був боротися тижнями,
коли не місяцями, за визнання мандатів Совітської України як рівноправного
контрагента при переговорах. Мимо дійсно важкого положення Польщі не
оправдана і несподівана податливість польської Делегації в тому напрямі була для
російської делегації великим виграшем.
232 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
Приступлення польської делегації до переговорів з делегаціями Совітської
Росії і Радянської України як рівноправними сторонами являлось визнанням де-
факто, інспірованим Москвою, Уряду Радянської України. З цього приводу внесли
представники Уряду УНР на руки голови польської мирової Делегації Цап’а]
[Пфззк’ого] ноту з протестом проти вступлення польської Делегації як
репрезентації союзного Українській Народній Республіці Уряду в мирові
переговори з Правительством України, яка по договорі від 21 квітня 1920 єсть
союзницею Польщі і разом з нею провадить своїми військовими силами воєнну
акцію проти Совітської Росії. В ноті зазначено, що законним Урядом України
являється лиш цей Уряд, який відповідно закону від 28 січня 1919 одержав свою
владу від народного трудового Конгресу і який має своє правне представництво в
Варшаві. В ноті вказано дальше на те, що наведений вчинок польської Делегації
загрожує шкідливими наслідками Україні, яка в переговорах участі не бере.
Совітський Уряд Росії послугується вже здавна впровадженням на політичну арену
ріжнородних фіктивних урядів. Вистачить пригадати такі фіктивні, совітські уряди
Естонії, Латвії, Литви а навіть Польщі. В даному випадкові, коли вся Україна
горить боротьбою проти большовизму, Уряд Совітської Росії, щоби добитися
поневолення України, утворив фікцію українського совітського Уряду і впровадив
його для переговорів в Ризі, щоб осягнути визнання його від Польської Речі
Посполитої як одної з держав Антанти. Нема сумніву, що це додає нової сили
большовизмові, спричинює великі труднощі законному Урядові УНР і загрожує не
лиш Україні, але і Польщі та цілій культурній Европі. Висновком із зазначеного
являється, що всі акти, вирішення, визнання і постанови мирової конференції,
доконані без співучасти Правительства Української Народної Республіки воно
вважатиме для себе необов’язковими.
Згадану ноту передано, крім польської репрезентації, також всім закордонним
представникам в Латвії, і вона зробила глибоке вражіння. Крім цього, коли на 4-му
засіданню Ради Уповноважених держав в Ризі польський Посол в Латвії ДУігоІсІ]
Катіепіескі заявив, що польською Делегацією не нарушено Польсько-
Українського Договору, сенатор [Сергій] Шелухин зложив заяву, що через
приступлення польської делегації в мирові переговори з фіктивним Урядом
Радянської України як рівноправним контрагентом договір з Українською
Народною Республікою цим самим був порушений. На цьому самому засіданню
подано з боку нашого дипльоматичного представника в Латвії слідуючу
декларацію, для занесення в протокол: «Договором від 21 квітня 1920 року
польський Уряд обов’язався не заключати жодних міжнародних умов, направлених
проти Української Народної Республіки, тому визнання совітського українського
Уряду, який є емісаром російського Уряду на Україні, як противовіс Уряду
Української Народної Республіки, є порушенням договору».
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. ОБІЖНИКИ 233
Нема сумніву, що совітська дипльоматія віднесла через заключення Ризького
договору як моральну, так і фактичну блискучу побіду над дипльоматією Антанти.
Від початку свого існування добивався російський совітський Уряд свойого
визнання Антантою і не міг добитися. Ризький договір створив незвичайно
ускладнене і нелогічне політичне становище. Замість одного невизнаного
Антантою російського совітського Уряду виявилось три совітські уряди, себто
Росії, України і Білорусії, визнані членом Антанти, - Польщею. Висувається
питання про те, яку форму приберуть дальші взаємини Уряду УНР до Польщі
після підписання нею Ризького договору і в який спосіб відповість вона
зобов’язанням, прийнятим супроти Уряду УНР в договорі від 21 квітня 1920.
Уряд УНР здає собі ясно справу, що наслідками заключення Ризького договору
Польщею єсть: 1) признання Уряду [Християна] Раковського на територіях
Української Народної Республіки, 2) зламання варшавського Договору від 21 квітня
1920 і порушення основ Польсько-Українського союзу, 3) в разі фактичної допомоги
Українській Народній Республіці з боку Польщі відносини не можуть бути скеровані
по шляху взаємної рівноваги і справжньої незалежности УНР.
Тому Міністерство закордонних справ переслало від імени Уряду УНР на
руки польського Міністра закордонних справ ноту, в якій вказує, що через
заключення Ризького договора і логічно з цього випливаючого нав’язання
Польщею правних взаємовідносин з самозваним харківським Урядом, порушено
права та інтереси Української Народної Республіки, що, без сумніву, не може бути
корисним для польського Уряду. Фіктивний Уряд Радянської України не
являється нічим иншим, як лиш встановленою центральним російським Урядом
окупаційною владою, отже, чинником, який немає ніякого права називати себе
суверенним Урядом України. Через заключення Ризького договору з
Правительством Радянської України Уряд Польської Речі Посполитої зайняв
становище, яке стоїть в суперечности з постановами Політичної Конвенції від 21
квітня 1920 тому, що в першій статті зазначеного договору польський Уряд визнає
законним урядом України Уряд Української Народної Республіки, а в IV статті
того ж договору зобов’язується не заключати ніяких договорів, направлених проти
державних інтересів Української Народної Республіки. Визнання на певній
державній території одного Уряду законним і суверенним виключає переговори з
якою-небудь иншою організацією, що присвоює собі право до тієї ж території.
Друга стаття Ризького договору, яка обов’язує Уряд Польської Речі Посполитої не
підтримувати військових акцій проти другого контрагента, позбавляє Польщу
можливости виконання всіх політичних і військових зобов’язань, які вона
прийняла перед Українською Народною Республікою. Бажанням Уряду
Української Народної Республіки єсть, щоби Уряд Польської Речі Посполитої
234 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
зложив перед приступленням до переговорів в справі тривкого миру з Росією
заяву, яка вповні відповідала б постановам політичної конвенції від 21 квітня 1920
та військової конвенції від 24 квітня 1920. Офіційної відповіди на ту ноту
Міністерство досі не одержало.
Заключення прелімінарного миру та перемир’я з совітами було несподіванкою як
для офіційних, так і громадських польських кол. Трактування української справи при
мирових переговорах в Ризі викликало серед військових кол, які стоять близько до
Бельведеру, і серед певних урядових та громадських кругів, які оцінюють реальну вагу
Польсько-Українського Договору для Польщі, глибоке незадоволення, яке постійно
росте. Це спричинює також неясна і шаблонна редакція договору і повний брак довір’я
до контрагентів щодо дотримання точок договору.
Хід переговорів в Ризі та виразне змагання голови польської Делегації Цап’а]
О^Ьзк’ого, заключити мир перед приїздом до Риги польського Міністра
закордонних справ [ЕшіасЬу’я] ЗаріеЬ’и, якого метою було поставлення
українського питання на чергу в повній ширині, вказує на те, що тим спішним
підписанням миру та розмиру польський Уряд був до певної міри поставлений
перед доконаним фактом і не міг відмовити своєї згоди, коли большовицька
Делегація погодилася на всі умови, які торкалися інтересів самої Польщі.
Логічним висновком Ризького договору мусила бути певна зміна
взаємовідносин Урядів обох союзних народів, одначе вона, після з’ясування
питання нашим варшавським представництвом перед польським Урядом, буде
торкатися тільки формального боку в певних напрямках (зобов’язання Польщі
перед Урядом УНР, прийняті Військовою Конвенцією від 24 квітня 1920).
В основі приязне і доброзичливе відношення Польщі до уряду УНР
залишається незмінним і надалі. На думку певних польських відповідальних осіб,
договір з 24 квітня 1920, як підписаний раніш від Ризького, не тратить цілком
своєї законної сили; він єсть обов’язковим для польського Уряду, а через те
повинна його Польща виконати. Визнання радянського Уряду на Україні
створило того рода ситуацію, що на одній території існують два уряди. Вирішення
питання, котрий з тих двох Урядів має залишатися єдиним, являється внутрішньою
справою України.
Відношення Польщі до Уряду Української Народної Республіки в ґрунті
прихильне, між тим як те відношення до недавно визнаного радянського Уряду, -
це тільки відношення до пунктів прелімінарного договору, якого стилізація
допускає широку інтерпретацію. Офіційні відносини поміж обома союзними
Урядами (а саме Уряду Української Народної Республіки і Уряду Польської Речі
Посполитої) лишаються ні в чому не змінені і надальше. Доказом того єсть
підписання 17 жовтня 1920 торговельного договору поміж Польщею а
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. ОБІЖНИКИ 235
Українською Народною Республікою. Великі обопільні корнети, що випливають з
зазначеного договору, дають запевнення, що Польща, під цей момент економічно дуже
слаба, доложить всіх зусиль для утримання якнайтісніших зносин з Українською
Народною Республікою для додержання згаданого торговельного трактату.
До заключення мирового договору Польща не може бути ніким атакована з
приводу дальших приязних взаємин з Українською Народною Республікою. Для
утримання тих взаємин і після заключення тривкого миру з Росією повинно бути в
мировім договорі ясно і недвозначно зазначено, що Польща вважає Польсько-
Український Договір з 21 квітня 1920 для себе обов’язковим. В тім напрямі
одержано Урядом УНР через нашого представника в Польщі запевнення з боку
польського Міністра закордонних справ. Польський Уряд признає, що Українська
Народна Республіка сумлінно виконала свої союзничі обов’язки. Назначення
головою Ради Народних Міністрів щирого прихильника Польщі пана А[ндрія]
Миколайовича] Лівицького, дає Польській Речи Посполитій запоруку, що з боку
Української Народної Республіки відносини її з Польщею підуть далі шляхом
взаємної вірности і приязни. Не можна поминути того, що прихильна до
якнайскоршого заключення миру більша частина польської Делегації стала на тім,
що обов’язок Польщі уділення підтримки Урядові УНР кінчиться з моментом
повороту Уряду і армії на територію України.
Треба зазначити, що в тому часі помічено в польській пресі, навіть в
півофіціяльних польських органах, статті, що посилались на звідомлення
офіціяльного Польського телеграфного агентства, які обвинувачували армію УНР в
погромах та инших злочинних ексцесах. З приводу цього вислало Міністерство
закордонних справ УНР до польського Міністерства закордонних справ ноту з
протестом проти того рода виступів офіціяльних органів польської преси, які
стараються в очах не тільки польського та українського, але і громадянства цілого
світу здискредитувати престиж Уряду УНР і головного командування його військ
та підірвати у обох союзних народів взаємне довір’я та віру в зреалізування
Польсько-Українського Договору. В ноті зазначено, що відповідальности за такі
жалюгідні вчинки в прифронтовій полосі не несе армія УНР, та зауважено, що
воєнний час та ненормальне постачання армії УНР з боку польських органів,
пасивний, а в декотрих випадках просто ворожий настрій місцевого населення не
виключали певного рода випадкових надужить. Погроми і инші злочинні вчинки
являються ділом невідповідальних елементів (польських та українських дезертирів,
большовицьких полонених та агентів-провокаторів), і з ними головне
командування армії УНР бореться з усею строгістю законів воєнного часу.
В ноті звернено увагу на те, що рефлекс осуду польською пресою армії і Уряду
Української Народної Республіки паде не лиш тягарем на Україну, але рівночасно і
на Польщу, якої політичні і військові справи трактуються совітською пресою у
236 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
взаємному польсько-українському зв’язку. Дальшою небезпекою, яка викликається
послідовно з нерозважної агітації польської преси, єсть те, що під теперішній
момент, коли українська армія вертає на Україну і чує за собою ворожий голос
преси союзної держави, вона не принесе українському народові бажаної вісти, що
Польща нам дружна і доброзичлива по-старому, а це з огляду на близьке скликання
виборних органів, які остаточно мають одобрити та закріпити Польсько-Український
союз, може витворити серед українського загалу небажаний для цеї справи настрій.
Міністерство закордонних справ Української Народної Республіки переконане, що
польський Уряд не дозволить плямити Польсько-Українського союзу тим кругам
польського громадянства, які в своїй короткозорости не добачають його справжньої
ціни в теперішности і на майбутнє, і вживе заходів щодо порозуміння між обома
сусідніми народами закріпити і поглибити серед найширших верств польського
народу, і докаже, що осягнений тяжкими зусиллями Польсько-Український союз має
міцні підстави в життєвих інтересах обох народів...
Зазначену ноту передав заступник голови української дипльоматичної Місії в
Варшаві особисто польському Міністрову закордонних справ, який зложив заяву,
що польський Уряд не поділяє думок часописей, все з повного доброзичливістю і
приязню відноситься до Української Народної Республіки як свого союзника.
З моментом, отже, коли польська мирова делегація в Ризі погодилася на Уряд
Радянської України як другого контрагента, а українське питання зручно
обходилося та не ставилося на чергу дня, нічого не стояло на перешкоді
прискореному темпу мирових переговорів, які в дійсности дня 12-го жовтня 1920
покінчилися підписанням прелімінарних умов про мир та перемир’я між
Польською Річчю Посполитою, з одного, та Совітською Росією, з другого боку.
Спираючись на дальші приязні і доброзичливі, союзні відносини обох Урядів,
Уряд Української Народної Республіки сподівається, що енергійній та доцільній
праці наших дипльоматичних представників вдасться використати незадоволення
польських кол Ризьким договором, недовір’я до совітів Росії і України в тім
напрямі, щоби при майбутньому мировому договорі Польщі з Росією права і
інтереси Української Народної Республіки були ясно і всебічно забезпечені.
Міністр закордонних справ [Андрій] Ніковський,
виконуючий] обов’язки] директора
Департаменту чужоземних зносин
[Михайло] Шкільник
***
Друкується за примірником Міністерства закордонних справ УНР,
машинопис / ЦДАВО УКРАЇНИ Ф. 3696. - ОП. 2. - СПР. 318. - АРК. 241-246.
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. ОБІЖНИКИ 237
ОБІЖНИК «СТАНОВИЩЕ УРЯДУ УНР ДО ГАЛИЦЬКОГО ПИТАННЯ»
Тарнів, 14 грудня 1920
В зв’язку з заключенням квітневого Політичного Договору Уряду УНР з
Урядом Польської Речі Посполитої, в якому зазначені західні кордони нашої
держави, питання державної приналежности Східної Галичини, як також питання
про компетенцію рішати про долю цієї країни, зробилось предметом численних
політичних декларацій і протестів деяких кол галицького та наддніпрянського
громадянства, гарячих політичних дискусій, спорів і газетних виступів, а подекуди і
об’єктом дипльоматичних розмов та пертрактацій з представниками чужоземних
держав. Верховній владі, яку представляє пан Головний Отаман, і Урядові УНР
деякі кола українського громадянства роблять закиди, начебто вони зреклись
Східної Галичини і віддали її під панування Польщі. Рівно ж деякі представники
Польської Республіки старались прихилити представників УНР до прийняття
формули, що «Україна без Польщі існувати не може, а Польща без Галичини» -
значить, що українські представники за кордоном мусять переконувати уряди
чужоземних держав, особливо англійський, - який ворожо ставиться до
імперіялізму Польщі, - що Галичина мусить належати до Польщі.
Все вищезазначене примушує Міністерство закордонних справ подати Вам,
Вельмишановний пане После, свої міркування про становище Уряду УНР в
галицькому питанню і прохає Вас керуватися ними в своїй работі. По упадку
Габсбурзької монархії український нарід Східної Галичини спираючись, на право
самоозначення, проголосив свій край самостійною Західноукраїнською
Республікою і потім на основі однодушної волі народа з’єднався з Українською
Народною Республікою. Але цим з’єднанням не вирішено і не могло бути вирішене
питання державної приналежности території Східної Галичини, бо Східна
Галичина була частиною території б|увшої] Австро-Угорщини і тому вона, як і всі
инші території, - підпадала рішенню союзних та заприязнених держав - себто
точно сказати - рішенню Найвищої Ради (Стаття 91 Сен-Жерменського
договору). 25 червня 1919 року Найвища Рада, помимо рішучого протесту з
сторони української Делегації, надала санкцію польській окупації Східної
Галичини, а постановою від 11-го липня м[инулого] р[оку] - віддала управу над
нею Польщі на основі окремого договору між Польщею і Антантою, а
українському народові обіцяла, що той договір «забезпечуватиме по змозі
автономію території як також політичні, релігійні і особисті вольности населення і
опиратиметься на праві самоозначення, яке населення Галичини виконає пізніше
щодо своєї політичної приналежности».
Зазначене становище в галицькій справі, зокрема в справі приналежности,
було змінене тимчасовим «Статутом для Східної Галичини», прийнятим на
засіданню Найвищої Ради 20-го падолиста 1919 року. Найвища Рада ухваленим
238 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
статутом надавала Східній Галичині автономію, але відбирала населенню цієї
території право самоозначення - а саме постановила, що по 25 роках польської
управи має рішати не воля народу, а Ліга Націй. Після того на домагання поляків
Найвища Рада рішила завісити свою ухвалу про тимчасовий характер
приналежности Східної Галичини до Польщі, застерігаючи собі рішити цю справу
пізнійше (а до часу рішення віддала Східну Галичину під дальшу окупацію
Польщі).
Таким чином справа Східної Галичини була і є об’єктом міжнародного права
та його диктуючих тепер чинників і вона не могла і не може бути вирішена ні волею
населення, ні тим більше квітневим договором Уряду УНР а Урядом Речі
Посполитої Польської. Уряд УНР не тільки не має права рішати про долю Східної
Галичини з погляду міжнародного права, але він не міг цього зробити і на основі дер-
жавноправної окремішности Східної Галичини, бо з’єднання обох республік вправді
наступило, але фактичної злуки зовсім не переведено і Західноукраїнська Республіка
лишилась і надалі самостійною і незалежною.
На підставі умов від З.ХІІ.1918 року і 3.1.1919 року галицька Національна
Рада затримала аж до часу скликання Установчих Зборів обох республік найвищу
законодавчу владу щодо території Західної Области УНР, а виконання цивільної і
військової адміністрації доручила свому, перед нею відповідальному, Державному
Секретаріятові як виконавчому органові. З актів злуки виходить, що Західна Область
УНР застерегла собі самостійність і остаточну розв’язку питання про державну
приналежність полишила волі самого нарола.
Таким чином, Уряд УНР, стоючи на ґрунті державноправної окремішности
Східної Галичини і вважаючи, що питання її політичної приналежности належить
до вирішення міждержавних чинників, які безперечно візьмуть на увагу волю
населення цієї країни, - не міг ні насильно відривати, ні зрікатись в користь
Польщі Східної Галичини і, визначуючи західні кордони в декларації української
дипльоматичної Місії в Речі Посполитій Польській від 2 грудня 1919 р[оку] і після
того в Політичному Договорі від 21 квітня 1920 не мав ні права, ні наміру
предрішати питання про політичне становище Східної Галичини.
Подаючи Вам, Вельмишановний пане После, вищезазначені міркування, прохаю
Вас взяти їх під ласкаву увагу, інформувати правильно закордонні офіціяльні,
політичні, суспільні, громадянські круги про становище Уряду УНР в галицькій
справі, як також давати відповідні пояснення польським представникам за кордоном.
Також прошу Вас інформувати Міністерство закордонних справ про стан галицького
питання за кордоном, особливо в цій державі, де Ви акредитовані.
Прошу Вас, Вельмишановний пане После, прийняти вислови найглибшої пошани.
Міністер закордонних справ [Андрій] Ніковський
За директора Департамента чужоземних зносин [Михайло] Шкільник
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. ОБІЖНИКИ 239
***
Друкується за примірником Міністерства закордонних справ УНР,
машинопис / ЦДАВО УКРАЇНИ Ф. 3696. - ОП. 2. - СПР. 318. - АРК. 258-259.
Примірник Місії УНР в Італії / Українська революція. Документи 1919 -
1921 / Редактор Т. Гунчак. - Нью-Йорк, 1984. - С. 396-399. - (Джерела до
новітньої історії України, Том 2).
ОБІЖНИК У СПРАВІ ПОЛЬСЬКО-УКРАЇНСЬКИХ ВЗАЄМОВІДНОСИН
Тарнів, 20 лютого 1921
В доповнення інформації! про польсько-українські взаємовідносини, пересланих
Вам, Вельмишановний пане, обіжниками Міністерством від 1 1 жовтня і 25 листопада
м[инулого] р[оку] Міністерство закордонних справ має за честь пересилати дальші
відомости, що торкаються вищезазначеної справи в теперішньому часі.
Високоавторитетні і відповідальні урядові чинники Уряду Польської Речі
Посполитої в розмові з представниками Уряду Української Народної Республіки
торкнувшись питання про сучасне становище польсько-українських відносин та
перспектив спільної акції та виступів обох союзних республік в майбутньому, ясно і
недвозначно підкреслили, що форма і суть дальших польсько-українських відносин
та відповідної реалізації цих останніх залежить виключно від того, в яку форму -
війни чи миру - виллються в найближчому майбутньому відносини большовиків
до Европи взагалі, а до Польщі як такої зокрема і спеціяльно.
Коли, отже, - з тої чи иншої причини, під тим чи иншим претекстом, - буде
поновлена війна з большовиками, то в тому случаю очі Польської Речі Посполитої
в пошукуванні за союзниками будуть в першу чергу звернені також в сторону
Української Народної Республіки. Тоді Річ Посполита Польська заключить з УНР
- як рівний з рівним - новий оборонний союз, опертий на цілком ясних основах,
між тим як все, що до цього часу було зроблено в тому напрямкові, всі державні
польсько-українські акти, умови політичного, військового, фінансово-
господарського і и[ншого] характеру будуть віддані основній ревізії. В цьому
майбутньому союзові будуть передбачені і відповідно загарантовані всі вимоги та
обопільні зобов’язання обох контрагентів, на нових, як цього вимагає міждержавне
і міжнародне становище обох республік, принципах. В разі війни з большовиками
Українській Народній Республіці забезпечена з боку Польщі всяка матеріяльна
допомога (військова поміч, фінансування і и[нше]). При цьому представниками
польського Уряду зазначено, що в випадку успішної боротьби в свойому
майбутньому поході проти большовиків польська армія не спиниться в півдорозі,
як це було в часі останньої польсько-української офензиви в минулому році; вона
допоможе союзній армії УНР остаточно звільнити територію Української
240 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
Народної Республіки від російських окупантів і закріпити державну владу УНР на
всій Україні. Все це буде зроблене Польщею так в інтересах союзної їй УНР, як
також не менш і в інтересах Польської Речі Посполитої, для якої безпосереднє
сусідство з Росією - як те показали події останніх часів - являється весь час
серйозною небезпекою.
Коли ж, з другого боку, ходом історичних подій і в найближчій будучині всяка
військова офензивна акція з боку большовиків буде виключена, то Польща у
свойому відношенню до Української Народної Республіки дасть політично-
липльоматичну підтримку УНР перед Европою, головно ж Францією, в тому
напрямкові, щоби ми в новому етапові нашої дальшої боротьби з большовизмом
дістали від Европи моральну (в формі визнання УНР) і матеріяльну поміч. В цій
справі відповідним представником Уряду Польської Речі Посполитої дані
запевнення в тому, що польський Уряд дасть своїм дипльоматичним
представництвам за кордоном детальні інструкції, щоби вони розвинули
якнайбільш інтенсивну акцію у справі зазначеної допомоги для УНР з боку
поодиноких держав Европи і всіма засобами підтримували відповідні змагання
уряду УНР і його закордонних представників в тому напрямкові.
При з’ясуванні деяких зараз дуже актуальних справ польсько-українських
взаємин, головно ж справи тимчасового фінансування УНР з боку Польщі,
реорганізації армії УНР і приведення її в стан повної боєздатности для майбутнього і
и[ншого] представники польського Уряду зазначили, що зараз надальше
фінансування, видавання позичок, хоч би і в малих розмірах, не можна покладатись
вже хоч би тому, що на це не дозволяють державні фінанси Польщі; що ж торкається
справ армії УНР, її державного апарату, його праці і и[ншого], то Уряд Польської Речі
Посполитої виходить в тих справах із становища нашого фактичного інтернування, і
він, керуючись великими симпатіями до справи державности УНР, може толерантно
дивитись на продовжування праці Уряду УНР над справою її державного будівництва
на території Польської Речі Посполитої.
Міністерство закордонних справ пересилає ці дані Вам, Вельмишановний
пане, для відома та орієнтації у справах.
Міністр закордонних справ [Андрій Ніковський]
директор Департаменту чужоземних зносин [Михайло Шкільник]
***
Друкується за примірником Міністерства закордонних справ УНР, машино-
пис / ЦДАВО УКРАЇНИ Ф. 3696. - ОП. 2. - СПР. 434. - АРК. 88-89;
Примірник Державної Канцелярії УНР, машинопис / ЦДАВО УКРАЇНИ
Ф. 1429. - ОП. 2. - СПР. 109. - АРК. 135-136.
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. ОБІЖНИКИ 241
ОБІЖНИК У СПРАВІ УКЛАДАННЯ РИЗЬКОГО МИРУ
Тарнів, 4 червня 1921
Ратифікація мирового договору, заключеного 18-го березня 1921 в Ризі між
Польською Річчю Посполитою а Совітською Росією та Радянською Україною та
зв’язані з зазначеним політичним актом заяви польських і російських політичних
кол можуть викликати у дисциплінованих кадрах українських закордонних
дипльоматичних представництв певного рода дезорієнтацію та побоювання щодо
дальшої судьби Уряду УНР, його державного центру, його апарату, армії і ин[ше].
Через те, що наслідки таких толкувань могли б негативно відбитися на
скоординованости та однолінійности нашої закордонної політики, Міністерство
закордонних справ вважає доцільним подати відповідне роз’яснення теперішнього
становища уряду УНР та підлеглих йому чинників.
Момент відступлення армії УНР за ріку Збруч в листопаді м[инулого] р[оку],
переїзд Уряду УНР на територію Польщі, розпочаття Польщею переговорів з
Совітською Росією та Радянською Україною над заключенням тривкого Ризького
миру поставив уряд УНР перед дві можливости:
1) Розпочаті мирові переговори через перехідну тактику большовиків не
покінчаться успішно, і Польща буде примушена знов збройним виступом
боронити цілости своєї території перед большовицьким імперіялізмом; в тому
випадкові відкривались перед урядом УНР сприятливі перспективи (про те йде
мова в обіжнику від 20.11 с[ього] р[оку]).
2) Уряд УНР рахувався з фактом, що польський нарід, знесилений
кількалітньою безперервною війною та економічним положенням держави, буде
старатися через заключення хоч би і коротко триваючого миру добути собі час для
внутрішньої відбудови держави і консолідації своїх сил.
Зараз Уряд УНР станув перед доконаним фактом другої комбінації, комбінації в
своїх логічних висновках більш несприятливої для його, чим перша.
14-го квітня 1921 р[оку] Уряд Польської Речі Посполитої ратифікував Ризький
договір, а тим самим зазначений договір перейшов в стадію реалізування з боку
Польщі поодиноких зазначених в йому умов - пунктів. П’ята стаття зазначеного
договору обов’язує обі заключаючі договір сторони не підтримувати на своїх
територіях організацій, які стреміли б до зміни насильним способом (війною)
державного і громадського ладу другої сторони та не підпирати організацій, які
присвоювали б собі назву суверенної влади території другої сторони. Через
прийняття зазначеної статті договору Уряд Польської Речі Посполитої був
поставлений у відношенні до Уряду УНР в дуже тяжке становище. Тому Уряд
УНР, рахуючись з фактом ратифікації Ризького договору, визнав, що дальші
обстоювання з боку Уряду УНР точного дотримування Договору від 21 квітня
242 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
1920 Урядом Польщі під цей мент могли б цю останню пхнути знову до війни з
Совітською Росією, війни в тяжких для Польщі умовах, рішив повести свої справи
на території Польщі шляхом офіціяльної ліквідації. Притому треба одначе Вам,
Вельмишановний пане, знати і кому слід заявити, що Уряд УНР як такий
абсолютно не збирається себе ліквідувати взагалі, що частину акцій будування
української державности переносить він на Україну, а частину в одну з держав
Европи, про що Вам будуть в недалекому майбутньому подані Міністерством
детальні відомости і відповідні директиви.
Зараз необхідно звернути увагу урядів європейських держав головно на те, що
від їх залежить доля інтернованого українського війська більш, чим коли-небудь
досі. Програма Уряду УНР приведе його, може, вже в недалекій будучині на терен
України; отже, в інтересах держав Европи єсть підтримати нашу (щоби вона, здана
даже сама собі і не підтримана відповідними засобами європейських держав, не
дала знов же хаосу-пожежі, грізної так справі державности Української Народної
Республіки, як і життєвим інтересам держав Европи), яка має на цілі заведення
демократичного державного ладу і тривкого спокою на українській землі і
піднесення цеї багатої країни з економічного занепаду, спричиненого
большовизмом, - що безперечно приведе до скорої рівноваги господарських
відносин в Европі і унормування стосунків на Сході.
Міністерство закордонних справ просить Вас, Вельмишановний пане,
освідомити в тому напрямкові відповідні чинники політичних і військових кол
держав, при Уряді якої Ви акредитовані, а справу допомоги обстоювати серйозно-
найсточиво. Дальші інформації в тій справі будуть Вам, Вельмишановний Пане,
переслані в недалекому часі.
Міністр закордонних справ [Андрій] Ніковський
директор Департаменту чужоземних зносин [Михайло] Шкільник
***
Друкується за примірником Міністерства закордонних справ УНР,
машинопис / ЦДАВО УКРАЇНИ Ф. З 696. - ОП. 2. - СПР. 434. - АРК. 165-1 66.
ОБІЖНИК У СПРАВІ УКЛАДАННЯ РИЗЬКОГО МИРУ
Тарнів, 6 травня 1921
На мировій конференції в Ризі в вересні-жовтні місяці 1920 року Делегація
Польської Речі Посполитої найшла можливим, як це пояснювала вона
українському Уповноваженому, по тактичним причинам розпочати переговори і
заключити прелімінарний мировий договір з Російською Соціялістичною
Федеративною Совітською Республікою, а також іменуючою себе Українською
Соціялістичною Совітською Республікою; представники від обох совітських
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. ОБІЖНИКИ 243
урядів були призначені одним загальним мандатом за підписами народних
Комісарів закордонних справ обох правительств. Так само «остаточний» мировий
договір заключений одночасово між Польщею, з одної сторони, і Совітською
Росією та Українською Соціялістичною Совітською Республікою, з другої сторони.
Очевидно в зв’язку з цим УССР збирається вже призначити собі окремі
дипльоматичні представництва в чужоземних державах. По відомостям преси, такі
представництва так званої УССР намічаються в Берліні та Римі.
Маючи на увазі, що чутки, які ширяться в пресі про такі заміри, можуть
справді здійснитися, я вважаю потрібним доручити Вам зараз же заздалегідь і
цілком ґрунтовно інформувати Правительство держави, при якому Ви призначені
Представником УНР, що іменуююча себе «українська» совітська влада вже 3-ій
рік руйнує ріжні місцевости на Україні, являється тут без всякого права і
тримається виключно силою воєнного окупанта, який не користується, ані
визнанням краю, ані якимись-будь симпатіями українського народу; і вона не
являється представником національної влади, а лише чужоземним Комісаріятом
від російської совітської влади у Москві, себто чужоземним завойовником.
Український нарід усіма можливими силами і засобами противиться цьому насиль-
никові, переслідує його на просторах усієї території України, позбавляючи всякої
можливости закріпити тут свою державну владу, завжди проганяючи цю т[ак] зв[ану]
УССР з частин української території, зайнятих большовицькими військовими силами.
Т[ак] зв[ана] УССР може триматися лише в містах і на самому близькому віддаленню
від залізниць. При таких умовах большовицька УССР може рахувати себе фактичним
військовим окупантом, правда, ніде не забезпеченим, - не більш як на одній двадцятій
території України, притому в місцевостях роз’єднаних, між якими цілком не
забезпечений залізничний зв’язок, що переривається постійним псуванням
залізничного шляху, а також досить частим роззброюванням бронепотягів Червоної
армії з боку повстанських відділів населення, які з великою спритністю і майже без
всяких втрат ведуть цю боротьбу з військовими силами окупанта - большовицького
совітського Уряду.
Від військових фахівців, що служать у червоній армії, оперуючій на території
України, маються вже цілий рік певні відомости, що в штабі червоної армії
визнають, що при існуючім селянськім повстанні на Україні проти
большовицького режиму т[ак] зв[аної] УССР, яке протягом року ще в багато разів
збільшилось, совітська влада, що прийшла на Україну як військовий завойовник з
Москви (подробиці про це Вам відомі), на Україні вдержатися не може, а значить,
вона і не в силах завести тут постійного мирного державного порядку. Осягнути
такий порядок т[ак] зв[ана] УССР до цього часу не могла; це не підлягає
найменшому сумніву. В такому безнадійному становищу ця виключно окупаційна
244 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
влада - антинаціональна і невизнана в краю, - починає вести, так само безнадійно,
боротьбу при допомозі нечуваного терору проти населення; терору, що міг би
врешті привести до повної руїни заселених місць і до знищення самого населення.
Совітська влада перед цими жорсткостями для досягнення своїх цілей не
спиняється, а породжує їх спокійно, рахуючи на жахливий ефект такого
нелюдського поводження.
На Україні селянство, що складає 85% населення, добре зрозуміло ці
вандальські наміри і крайню рішучість большовиків комуністів, виключно
складаючих персонал верховного правительства УССР, повсюди за останній рік
зміцнило свій повстанський рух через чисельні відділи партизанів, проти цієї
чужоземної, підлягаючої Москві, совітської влади, і вживає заходів для
нормального об’єднання партизанських відділів проти сил УССР, і вирішило з
наступаючою весною підняти загальне масове повстання, аби вигнати з України
непроханих чужинців, іменуючих себе УССР. Совітська влада в Москві визнала
серйозність цього положення і вирішила ще збільшити терор, доведений вже до
останнього ступеня.
Все вищезазначене доводить, що т[ак] зв[ана] УССР за визнане
Правительство та нормальну владу державну на Україні не може вважатися. А
значить, і дипльоматичних представників від УССР чужоземні уряди приймати у
себе не повинні, тому що УССР від імени України нічим зобов’язатися не може, бо
пропоновані УССР, як неправомочним органом, зобов’язання для України не
будуть вважатися обов’язковими. Необхідно попередити про це правительства
чужоземних держав, щоби вони не зробили несвідомо прикрої для себе помилки.
Наш обов’язок цілком ясний: забезпечити (охоронити) їх від шкоди та збитків, які
можуть статися внаслідок такої несподіваної помилки.
Весь український нарід в його великих масах виключно і переконано
орієнтується і в теперішній час, більш рішуче і уперто, чим коли б то не було, - на
авторитет Головного Отамана С[имона] Васильовича] Петлюри та Уряд УНР,
який він репрезентує. Цей настрій і рішучість всього селянства на Україні на її
500 000 км2 остаточно зміцнились. На це маються самі позитивні дані, які
доставлені в останній час делегатами повстанців, що прибувають з ріжних районів
України. В цьому рішучому та активному напрямкові українського народу
чужоземні уряди можуть цілком переконатися, перевіривши стан речей на місці. В
кінці грудня місяця 1920 року, по свідоцтву большовицько-комуністичної преси,
відбувся з’їзд представників українських партій, не виключаючи лівих есерів і
боротьбистів, в Білій Церкві, який вирішив одноголосно вигнати чужоземну
совітську окупацію з України і орієнтуватися на національний Уряд УНР.
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. ОБІЖНИКИ 245
Відступ регулярного війська УНР на польську територію перед
большовицькою червоною армією, після перемир’я Польщі з Москвою і розгрому
большовиками військових сил [Петра] Врангеля, трапився єдино через недостачу
набоїв в українській армії, тому що постачання їх з-за кордону було з усіх боків
утруднено з причини додержання сусідніми державами строгого нейтралітету
відносно неіснуючих прав невизнаної большовицької Росії. Такий прикрий стан
речей став на перешкоді тому, щоби встановити зв’язок сильних кадрів регулярних
військ УНР з партизанськими масами і підняти загальне повстання, що могло би
опертися на військо і партизан. Доконаний таким чином відступ українського
Уряду і регулярного війська з рідної території є лише військовим епізодом, себто
явищем і становищем тимчасовим, - переміна військового щастя, як сказано, - ні в
якім разі не є остаточним закріпленням завойовника на зайнятій території, яку він
захоплює епізодично лише на обмежених частях.
Партизани в тісній моральній та національній єдности з Урядом УНР, з
С[имоном] Васильовичем] Петлюрою на чолі, уявляють з себе на території
України військову силу УНР, проти якої сили большовики можуть триматися
лише в містах та коло залізниць, але і тут їх постійно виганяють. Партизани ж
вдалими несподіваними нападами на чрезвичайців відбивають в значній кількости
військові матеріяли, набої та иншу цінну здобич у ворога і майже без виїмку
лишаються для ворога невловимими. Знаходячи всюди по селах теплий прийом і
забезпечений притулок, не маючи ані заводів для виготовлення амуніції, ані
інтендантських установ, ані можливости налагодити транспорт амуніції з
закордону, партизани знаходять все потрібне для своїх відділів, які далеко
розкидані один од одного, на місцях, у свого ворога. При тім партизани,
зберігаючи свої сили і засоби, виступають обережно і, маючи можливість дуже
точно оцінити положення, роблять напади на ворога завше цілком певно. Втрат в
ранених, забитих, полонених та в військових матеріялах майже ніколи у їх немає.
Регулярні війська УНР, розуміється, не можуть рахувати на забезпечення своїх
потреб, хоча би і в значній мірі тими засобами, що партизани, і їх становще і з боку
стратегічного на театрі війни цілком инше.
У всякім разі держави Антанти, від яких українці і не бажають одержувати
помочі військом (війська на Україні УНР може здемобілізувати сама в цілком
вистачальній кількости), могли би успішному виступу народного повстання на
Україні з підтримкою стійких кадрів регулярного війська проти большовиків
оказати величезну поміч постачання ріжної амуніції та технічних і інструкторських
сил. Нерегулярна кіннота, на яку совітський Уряд головним чином покладає свої
надії на успішні військові виступи, може бути легко паралізована численною
повітряною флотою, проти якої совітська червона армія знайдеться безсилою, а
246 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
держави Антанти мають в свойому розпорядженню значні запаси повітряної
флоти, яка зараз знаходиться без діла.
Далі, по кількості, може, і дуже численний, ворог вже не такий сильний, як це
здавалося б по тим надзвичайним методам, що він вживає, аби поповнювати свої
постійно рідіючі кадри. Бо у всякім разі червона армія все ж мало обучена і в масі
своїй не дуже надійна. Фронт її сильно розхитується дезерціями, опором
військовим наказам, а особливо відсутністю військового духа, тому набрані з
мобілізованих селян червоноармійці в масі зовсім не мають бажання виступати як
ворог на війні проти тих же селян на Україні, проти яких совітська влада посилає
червону армію для їх замирення і підчинення комуністичній УССР.
Тільки з великими труднощами большовицький режим підтримує свій фронт
засобами самого суворого терору у військах, зміцнених наймитами-китайцями і
захопленими правом на усякий розбій і грабунки частинами з інородців. Надійного
забезпечення у запіллю у большовицьких червонармійців немає, навпаки, в запіллю у
них всюди ворожий антибольшовицький настрій селян українців. При існуванню усіх
вищезазначених реальних обставин, які можуть бути легко перевірені і вже досить
відомі, хоча би з докладних повідомлень західноєвропейської періодичної преси, само
собою ясно і не підлягає сумніву, що сталої державної влади так званої УССР на
Україні немає, а і в будучому вона так само не має ніякої надії здійснитися. Тому
чужоземні держави не мають жодних підстав приймати від УССР офіційних
представників як від сталої державної влади на Україні.
Уряд УНР, хоча й на чужоземній території, приклав вже до сього часу всі
зусилля, аби у здійсненню демократичного республіканського принципу скликати
на підставах всебічної демократичної організації делегатський предпарлямент,
який і був 3-го лютого ц[ього] р[оку] відкритий у Тарнові і з того часу заповадливо
функціонує як законодавчий і контрольний орган державної влади в УНР. Свідома
свого обов’язку перед українським народом державна влада УНР вживає всіх
можливих засобів для утворення і забезпечення тих умов, що повинні привести до
нової перемоги над большовицьким насильником, захопившим Україну і хазай-
нуючім у ній як розбійник-грабіжник у дійсному розумінню цього слова.
Пропоную Вам: інформувати про з’ясований тут стан на Україні Уряд
держави при якій Ви уповноважені як представник УНР. Приложити усіх старань,
аби дипльоматичне або яке небудь инше представництво від іменуючої себе УССР
большовицької, що знаходиться в сучасний мент після виїзду з Києва у Харкові на
чолі з Х[ристияном] Георгійовичем] Раковським, не було прийнято
Правительством, при якому Ви уповноважені яко представник УНР.
Гадаю, що було би доцільним перекласти вищевикладене, виключаючи другий
пункт уступу, на французьку мову або на мову тої держави, де Ви перебуваєте, і в
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. ОБІЖНИКИ 247
залежности від обставин передати яко вербальну ноту або меморандум, п[анові]
Міністру закордонних справ, а також і військовому Міністрові. Прошу Вас
повідомити мене про виконання вищезазначеного доручення і про наслідки. Наш
Уряд зацікавлений у можливо повному освітленню існуючого положення. Тому
прошу Вас не затримувати Ваших звідомлень по цій справі, а надсилати Ваші
повідомлення періодично в міру того, як Ви будете здійснювати окремі прописані
Вам кроки і буде з’ясовуватись відношення до цієї справи з боку Правительства,
при якому Ви уповноважені.
За Міністра закордонних справ [Отто] Ейхельман
директор Департаменту чужоземних зносин [Михайло] Кочерган
***
Друкується за примірником Міністерства закордонних справ УНР,
машинопис / ЦДАВО УКРАЇНИ Ф. 3696. - ОП. 2. - СПР. 434. - АРК. 131-134.
ДЕЛЕГАЦІЯ УНР НА МИРНУ КОНФЕРЕНЦІЮ В ПАРИЖІ
(ФРАНЦІЯ)
«ДОКЛАД» ГРИГОРІЯ СИДОРЕНКА СИМОНУ ПЕТЛЮРІ
Кам’янець-Подільський, 29 вересня 1919
Повернувшись в ноябрі місяці прошлого року з Румунії, з Яс, куди я був
командірований українським Національним Союзом для переговорів з пред-
ставниками Антанти відносно прийнятого президією Союза рішення: скинення
[Павла] Скоропадського, знищення гетьманщини і відновлення Української
Народної Республіки, я був уповноважений Високою Директорією, яка перебувала
тоді у Вінниці, їхати представником Республіки в Париж на конференцію Мира,
куди і виїхав ще до взяття нами Києва і скинення [Павла] Скоропадського без
всяких віз, тільки з мандатом Високої Директорії, з яким я проїхав через Венгрію й
Австрію і добрався до Відня, де в нашому Посольстві взяв дипльоматичний
паспорт. Але ж у Відні не було представників Антанти і тому не можна було дістати
візи до Парижа, а швейцарська границя була замкнена. Тоді мені поставив візу
чехо-словацький представник у Відні п[ан] [Уіаштії] Тшаг, теперішній Прем’єр-
Міністр в Чехо-Словакії, який взагалі дуже прихильно поставився до мене і взагалі
старався зробити все можливе для улекшення мого переїзду до Парижа, але ж віза
чехо-словацька оказалася недійсною для переїзду до Парижа.
З Відня я виїхав в Інсбрук на італійсько-австрійський і рішив пробитись через
італійський фронт в Італію, щоб звідти вже пробиватися у Францію, алеж в
італійському штабі мені заявили, що без згоди Рима не можна проїхати через фронт
в Італію. Я тоді заявив, що маю мандат Високої Директорії Української Народної
Республіки, і прохав послати телеграму відносно мого бажання проїхати через
фронт в Італію головнокомандуючому фронтом, і, не дивлячись на те, що штабні
офіцери мене запевняли, що це немислима річ, щоб мені був дан дозвіл,
головнокомандуючий дав приказ мене негайно пропустити через фронт в Італію, і
я приїхав до Мілана, а звідти направився до Франції, але ж на першій французькій
станції Модані мене не пропустили далі, позаяк не було дозволу французького
уряду.
Тоді я зупинився в Модані і послав французькому Міністрові закордонних
справ [ЗгерЬеп’у] РісЬоп’у телеграму з проханням дати мені по телеграфу дозвіл
проїхати до Парижа. Я прочекав в Модані три дні і відповіди не одержав. Тоді я
рішив, що представнику Української Народної Республіки не подобає чекати ще
далі відповіди і тому я послав другу телеграму п[ану] [$ГерЬеп’у] РісЬоп’у вже з
вимогами пропустити мене і то негайно, і заявив, що я кидаю Францію і
повертаюсь до Італії і відповідь прохав прислати мені до Туріна, куди я негайно і
250 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
виїхав. Одночасно я послав телеграми до урядів англійського, американського,
італійського і японського з заявою, що я маю мандат для переговорів в Парижі з
представниками цих урядів, а мені не дається дозволу на проїзд до Парижа. По
приїзді в Турін я одержав, нарешті, дозвіл на проїзд до Парижа, куди я негайно і
виїхав вкупі з секретарем п[аном] Антоном Петрушевичом, сином д[иктато]ра
Євгена Петрушевича, і прибув до Парижа 20 січня сього року.
По приїзді в Париж я перш усього побачився з Міністром закордонних]
справ [ЗіерКеп’ом] РісЬоп’омі з’ясував йому ганебність поводження французького
консула в Одесі [ЕтіГя] Неппо, причому п[ан] [ЗгерЬеп] РісЬоп цілком погодився
зі мною і при мені написав телеграму з приказом про увільнення [ЕтіГя] Неппо з
посади. Я пропонував п[ану] [ЗгерКеп’у] РісЬоп’у, а потім і Президенту конференції
Мира, французькому Прем’єр-Міністру п[ану] [Сеогеез’у] Сіетепсеаи, щоби Франція
підтримала питання про визнання самостійности Української] Нар [одної]
Республіки і взяла ініціятиву в свої руки, алеж мені було сказано, що се дуже важко
зробити, бо Франція зараз майже зруйнована, має біля 2-ох мільйонів забитих на війні,
не має транспорту і їй не можна вести значну політику на сході, і було добавлено, що се
питання буде дебатуватись і що можна буде зробити, буде зроблено.
Тоді я звернувся до других делегацій великих держав - англійської, амери-
канської, італійської і японської й рядом побачень і переговорів з визначними членами
їх, як лорд [СЬагІех] Нагсііп^е, п[ан] [ ГсКуагсІ] Ноше, [Сішерре] 5аІуа§о Ка§£І, барон
[КоЬиакі] Макіпо і нншимн. Мені удалось добитися того, що в Раді Чотирьох
ініціятиву по визнанню самостійности Української Народної Республіки взяла в свої
руки Америка, причому Англія залишалась резервованою з обіцянкою в критичну
хвилю допомогти нам, Італія прихильною і Японія, представник якої не брав участи в
засіданні Ради Чотирьох, тоді менш-більш прихильною.
По приїзді в Париж я узнав, що Францією підпирається бар’єр з держав
Польщі і Румунії з спільною границею між ними, причому Галичина мусила
входити в Польщу як польська провінція, а Буковина - в Румунію. Цей бар’єр
Польща - Румунія мусив грати ролю, з одного боку захищати ЗахіднуЕвропу від
російського большевизма, а з другого боку - роз’єднати Росію від Германії в
майбутньому і не давати Германії змоги безпосередньо впливати на Росію і ввести
її в сферу своєї політики проти Антанти. Тоді я з президентом делегацій инших
самостійних держав, що повстали на території бувшої Росії, як Естонія, Латвія,
Литва, Біла Русь, Грузія, Азербайджан і північний Кавказ, увійшов в самий тісний
контакт, і ми утворили другий бар’єр держав від Балтійського до Чорного моря,
який при визнанню самостійности цих держав грав би туже ролю, що і бар’єр, був
би більш міцний, ніж перший бар’єр; і, крім того, Україна через Галичину і
Буковину входила б одночасно і в перший бар’єр Польща - Румунія.
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. ДЕЛЕГАЦІЯ УНР НА МИРНУ КОНФЕРЕНЦІЮ В ПАРИЖІ 25 1
Тому мною, крім принципа самостійности Української Народної Республіки,
був піднятий перед конференцією Мира ще другий принцип - недопуска партажа
українських земель, базуючись на тому, що воля українського народа утворити одну
державу спільну і жити вкупі - була висловлена ясно актом 3-го січня сього року
відносно приєднання Галичини і Буковини до України. На цих двох принципах
українське питання і дебатувалось і досі дебатується на конференції Мира. Для
закріплення цих принципів офіціяльним шляхом, крім словесних переговорів,
мною був поданий на конференцію Мира цілий ряд писаних нот з пропозицією
визнання самостійности Української Народної Республіки із протестами проти
намічаємих приєднань Галичини до Польщі, Буковини до Румунії і Угорської
України до Чехо-Словаччини.
Спочатку Америка для розв’язання російського питання видвигнула проект
конференції представників всіх держав, виникших на території бувшої Росії вкупі з
представниками большевицького російського Уряду на островах Принкипо,
причому було намічено, що на цій конференції большевицький російський Уряд
мусить признати самостійність всіх нових держав, виведе свої війська з цих держав
і, зробивши деякі уступки з своєї большевицької програми, буде визнаний
російським Урядом в етнографічних межах Росії (Великоросії). Я так само, як і
президенти всіх инших держав в межах бувшої Росії, подав офіціяльну ноту про
згоду прийняти участь в цій конференції. Так само прислав по радіо згоду і
російський большевицький Комісар по закордонних справах [Георгій] Чичерін.
Але ж цей проект завдяки рішучому протесту Франції був провалений в Раді
Чотирьох.
Після того як Америка зняла ініціятиву в питанню про визнання
самостійности Української Народної Республіки і погодилась з принципом
недопуска партажа українських земель, мені була поставлена умова припинити
війну з Польщею з тим, щоби спочатку був, по завішенні оружжя, заключений
аппішсс. Я дав на се згоду, причому поставив вимоги, щоб українська Делегація
була юридично в протоколі конференції Мира визнана рівноправною з польською
Делегацією і щоби питання про аппішсс, коли згодяться уряди український і
польський на се, вирішилося би в Парижі, з участю української і польської
делегацій і з приглашенням спеціялістів з місця - з України і Польщі. Питання
про визнання юридично української Делегації на конференції Мира рівноправною
з польською Делегацією я поставив рішуче і твердо, відмовившись до сього
вияснення давати в комісію конференції Мира, де брали участь поляки як
рівноправні члени, які-небудь пояснення відносно українсько-польського питання
і агтішсе з Польщею, бо я рахував, що се було б, з одного боку, приниженням
гідности Української Народної Республіки, на що я, яко репрезентант її на
252 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
конференції Мира, ні в якім разі не міг згодитися, а з другого практичного боку, се
давало б велику перевагу членам польської Делегації в боротьбі з нами. Ці мої
вимоги були Радою Чотирьох признані цілком слушними, справедливими і
прийняті були в засіданню 19 марта сього року, коли за підписом чотирьох
репрезентантів великих держав - [''Моосіголу] \\ч1юп’а, [ПалісГа] Цоусі Сеог§е’а,
[Сеог§е$’а] Сіетепсеаи Й [Уіііогіо] Огіапсіо були вислані телеграми до
командуючого українською армією генерала] [Михайла Омеляновича-] Павленка
і до командуючого польською армією з пропозицією негайного завішення оружжя і
про встановлення аптшгісс, чи на місці, чи в Парижі з участю української і
польської делегацій. Це в зв’язку з тим, що Америка взяла в свої руки ініціятиву в
питанню про визнання самостійности Української Народної Республіки
рахувалось в усіх дипльоматичних колах нашою першою крупною
дипльоматичною побідою на конференції Мира.
З самих перших днів мого перебування в Парижі мною було помічено, що про
Українську Народну Республіку ніхто нічого докладно не знає, не тільки в
широких масах, але й серед дипльоматичних і політичних кол, не знають про
українську справу взагалі, про домагання українського народу й його Уряду, і тому
вороги Республіки розповсюджували вільно всякі брехні і інсинуації про нас і
ширили провокацію; головним робом напирали на те, що ми є большевики й
германофіли. Для розбиття цих брехень і провокацій мною було закладено в
Парижі Українське пресове бюро, яке почало видавати і видає досі на французькій
мові «Виїїегіп сГіпїоітпапоп» - три рази на тиждень, і було видано багато брошур,
книжок і листків на французькій мові, в яких було освітлено з усіх боків українське
питання і нарешті - видано мемуар про самостійність України, який був поданий
на конференцію Мира, і все це було розповсюджено і розповсюджується не тільки в
Парижі й у Франції, але й в Англію, в Америку, в Італію і в нейтральні страни, так
що тепер можна сказати, що пророблена колосальна чорна робота в змислі
інформацій культурного світа про українську справу, і тепер вже ніхто не тільки з
дипльоматичних і політичних сфер, але й з широких верств інтелігенції в Европі і в
Америці не вірить в те, що ми усі германофіли. Одночасно для сієї кампанії була по
можливості притягнена і французька преса, і італійська, і нейтральна, в якій тепер
вже сміливо пишеться про необхідність визнання самостійности Української
Республіки, тоді як раніш всі статті були дуже ворожі чи неприхильні до нас. З
другого боку, прийшлось також розбивати дуже розповсюджені серед крайніх лівих
течій французького громадянства репрезентованих п[аном] Цеап’ом] Ьоп§иеГ й
його газетою «Ье Рориіаіге» переконання, що ми є контрреволюціонери. Це також
удалось розбити, бо було нами заявлено й доказано, що український Уряд
опирається тільки на демократію і стоїть на принципі парляментаризму й при
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. ДЕЛЕГАЦІЯ УНР НА МИРНУ КОНФЕРЕНЦІЮ В ПАРИЖІ 253
першій змозі скличе Конституанту, причому той самий [}еап] Ьоп§иеГ, який на
Інтернаціональному з’їзді в Амстердамі голосував проти визнання Інтерна-
ціоналом самостійности Української] Нар[одної] Республіки], вже в Люцерні
голосував за визнання самостійности Української] Нар[одної] Республіки],
переконавшись, що ми дійсні демократи.
Після того, як конференція Мира постановила взяти вирішення українсько-
польського аппішсе в свої руки, була утворена при конференції Мира особлива комісія
по українсько-польському аппішсе, якої перше засідання було ЗО апріля, на якому
мною була проголошена декларація відносно цього питання, потім приїхали з місця
представники д[окто]р [Михайло] Лозинський і полк[овник] [Дмитро] Вітовський і
була вироблена лінія аппішсе, по якій Львів одходив до поляків, а нафтоносний район
Бориславський до нас. Наша Делегація згодилась підписати цю лінію аппішсе, але
польська Делегація не згодилася підписати її, й поляки на місці в Галичині зробили
офензиву, яка скінчилась розбиттям нашої армії в Галичині і окупацією Галичини
польськими військами. Під час сієї офензиви українська Делегація послала в Раду
Чотирьох рішучий протест проти сієї офензиви, і в той же день було екстрено скликано
під предсідательством [АУоосіппу] АУіГоп’а засідання Ради Чотирьох, на яке була
запрошена українська Делегація.
На цьому засіданню мною було освітлено в цілому українське питання,
боротьба українського народу і його уряду за самостійну Українську Республіку,
його боротьба з большевиками і ті удари, які він одержує ззаду свого протибольше-
вицького фронту від поляків, а Віце-президентом Делегації [Василем] Панейком
було освітлене спеціяльно галицьке питання. При сьому характерним являються
деякі питання, на яких Рада Чотирьох особливо спинилась. До тих питань треба
віднести слідуючі. [Иауісі] Поусі Сеог§е мене запитав: «Ви кажете, що весь
український нарід з’єднався, так?». Всі члени Делегації відповіли одноголосно -
«Так є...». «І надалі гадаєте завжди йти вкупі?». Знова всі члени делегації
відповіли - «Так». Тоді було поставлено таке питання: «А скільки тут зараз є
серед Вас членів з Великої України і скільки з Галичини?». І позаяк мною були
взяті на засідання і [Михайло] Лозинський і [Дмитро] Вітовський, то оказалось,
що з Галичини навіть на одного члена було взято більше, ніж з Великої України і це
зробило велике вражіння, бо розбивало ту силу провокацій, що українці з Великої
України і українці з Галичини йдуть порознь у відбудові єдиної Української
Народної Республіки. Друге характерне питання, яке задав мені той же [Оауісі]
Поусі Сеог§е, було таке: «Я нічого не хочу сказати про питання про визнання
самостійности Української Нар[одної] Р[еспубілки], але коли б так трапилось, що
Вам прийшлось би приєднуватись до Росії чи до Польщі, то куди б Ви предпочли
приєднатись?». На це я відповів «Ні до тої, ні до другої, бо воля українського
254 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
народу незламна - утворити свою самостійну Українську Республіку і жити в ній
вкупі», і далі з’ясовував чому се так. Цс зробило тоді велике вражіння, і взагалі ми
вийшли з засідання Ради Чотирьох в переконанні, що вона стоїть на нашому боці,
бо всі наші домагання юридично справедливі. Після засідання Ради Чотирьох
п[ан] [ ХХ'ХюсІгоїл'] ХХчІюп, як мене сповістили по телефону з американської
Делегації і про що було надруковано в газетах, сів сам писати ноту про українське
питання, щоби провести її в Раді Чотирьох, і обурення поляками було досить
велике, і навіть п[ан] [Сеог^ех] Сіетепсеаи, який підтримував Польщу, не виступав
в Раді Чотирьох проти нас і висловлював своє незадоволення ними, коли ми на
другий день були у нього.
Але ж поляки, не дивлячись на незадоволення ними Антанти, продовжували
свою офензиву, й коли приїхав до Парижа п[ан] [Ції асу] Рабегеткі, то поставили
справу так, що на місці українці почали офензиву і вони тільки примушені були
відповідати на сю офензиву своєю офензивою, і, окрім того, привіз ще договір,
підписаний ним з п[аном] [Борисом] Курдиновським, який був командірований
ще з Одеси, як вони казали, українським Урядом. Правда, сей договір не мав
ніякого рішучого значіння, але для провокації грав деяку ролю, бо рішаючим
чинником була побідоносна польська офензива і твердження, що вони виступили
проти большевиків, також допомогли їм. Тоді Антанта, рахуючись з довершив-
шимся фактом, дала постфактум дозвіл полякам окупірувати Галичину польським
військам, якоби для захисту населення від большевицьких банд, і 3-го іюля мені
було прислано від конференції Мира запрошення прислати в субкомісію по
польських справах членів делегації родившихся в Галичині для обговорення
внутрішнього статуту, на що я, порадившись з галичанами відповів, що Галичина є
частиною Української Народної Республіки, а не Польщі, і в комісії по польських
справах не зможуть брати участи по сьому питанню члени української делегації, а
1 1 іюля мене було повідомлено, що полякам розрішено завести цивільну владу в
Галичині, на що я відповів протестуючою нотою. Таким чином і досі, не дивлячись
на всі заходи поляків, Галичина не приєднана до Польщі яко польська провінція і
претензії на то Української Народної Республіки находяться юридично в силі.
В той же час п[ан] [ХХХюсІгоїл'] ХХчІюп мусив виїхати до Америки, приславши
мені листа, в якому пишеться, що доля українського народу лежить на серці і він в
Америці буде працювати над посуненням українського питання, і Рада Чотирьох
розпалася, передавши всі справи Раді П’ятьох, де беруть участь міністри
закордонних справ.
Одночасно піднялась друга велика небезпека з боку [Олександра] Колчака і
[Антона] Денікіна, який признав верховну владу [Олександра] Колчака. Позаяк
[Олександр] Колчак підписав спочатку з Японією, а потім і другими високими
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. ДЕЛЕГАЦІЯ УНР НА МИРНУ КОНФЕРЕНЦІЮ В ПАРИЖІ 255
державами великі концесії на території всієї бувшої Росії, то у держав Антанти
виникла думка призначити уряд [Олександра] Колчака всеросійським Урядом, і
мене і одночасно і президентів делегацій других держав, повставших в межах бувшої
Росії, почали агенти Антанти умовляти відмовитись від самостійности і піти на
федерацію з Росією, а також почалась обробка в цьому напрямі і инших членів
Делегації, але ж всі президенти нових держав рішучо й твердо одкинули сі пропозиції і
виступили проти призначення колчаківсього Уряду всеросійським Урядом, і тільки
дякуючи сьому енергічному і одностайному виступу, а також і тому, що російські
репрезентанти [Олександра] Колчака в Парижі твердо стояли на єдиній, неділимій
Росії й проти всяких федерацій, уряд [Олександра] Колчака не був визнаний
всеросійським Урядом і [Олександру] Колчаку тільки було вирішено допомогти
матеріяльно, щоби він знищив большевиків і захопив владу в свої руки.
Але після того як большевики розбили [Олександра] Колчака, в усіх
делегаціях прямо й одверто кажуть, що вони бачать тепер ясно, що справа
[Олександра] Колчака програна, а в [Антона] Денікіна абсолютно ніхто не вірить,
бо він захопив пусту від большевиків територію, і кажуть, що він також буде
ліквідований і нарешті, чим скорше буде ця справа зліквідована, тим краще - і
восени прийдеться знов вести переговори про самостійність окремих держав,
причому виринають проекти, які з початку конференції Мира признали при
звісних уступках соціяльних большевицький Уряд урядом Росії в етнографічних її
межах за ціну визнання цим Урядом самостійности нових національних держав.
При цьому зокрема щодо скорійшого визнання самостійности Української
Народної Республіки ставлять слідуючі вимоги: 1) твердо стояти на самостійности і
непартажу українських земель; 2) ясно стояти на принципі демократії, відкидаючи
рішучо всякі ексцеси в роді передачі владі радам, подібно большевикам; 3) скликати,
як тільки буде змога, Конституанту на основі загального, рівного, прямого і таємного
голосування; 4) потрібно тримати в своїх руках Київ яко столицю і Одесу яко порт;
5) від Уряду вимагається тільки одного, щоби він твердо стояв на національно-
державному будівництві цілком незалежно від того, до яких би партій не належали
окремі члени Уряду; 6) щоби не було державних переворотів і ексцесів з метою захоп-
лення влади в роді оскілковщини; 7) рішуча боротьба з жидівськими погромами.
Після того як справа агтіїгісе з поляками розстроїлась, українська Делегація
звернула усі зусилля на те, щоби через румунську Делегацію в Парижі привабити
на бік Української Республіки Румунію, причому румунська Делегація поставила
перш усього питання, чи буде український Уряд стояти за самостійність
Української Народної Республіки до кінця, і після нашої відповіді позитивної і
завіруючої почалися ближчі переговори і обмін телеграмами і донесеннями між
256 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
румунською Делегацією в Парижі і румунським Урядом в Букарешті, причому
румунська Делегація в Парижі стала підпирати українську Делегацію й одверто
виступала за визнання самостійности Української Республіки, а також обіцяла
впливати на Уряд, щоби Україні було видано майно запорозького корпусу і
робилася допомога в війні з [Антоном] Денікіним, який, яко прямуючий до
єдиної, неділимої Росії, є одночасно ворог і України, й Румунії, яка зацікавлена в
справі Бессарабії.
Жидівські погроми на Україні дуже перешкоджали праці української
Делегації в Парижі, і весь час приходилось вести переговори з жидівськими
делегаціями, відклоняючи їх від одвертого виступу проти самостійности
Української Народної Республіки і доказуючи, що український Уряд веде боротьбу
з цим злом.
Зазначивши в головних рисах найбільш важні точки праці української
Делегації в Парижі, причому в переданих мною в Міністерство закордонних справ
збірниках нот, поданих делегацією на конференцію Мира і в «Виїїегіп
сГіпіогтагіоп», можна знайти багато деталей цієї праці, мушу сказати, що тепер
Українська Народна Республіка стане вже об’єктом міжнародних комбінацій і
позаяк число прихильників єдиної неділимої Росії з кожним днем все падає, а
прихильників самостійної Української Народної Республіки зростає, то визнання
самостійности Української] Нар [одної] Республіки] являється питанням самого
близького часу в залежности від наших власних успіхів в боротьбі за сю
самостійність і від нашої власної праці в будові нашої державности.
Одним з показників того, наскільки рахуються серйозно з Українською]
Нар [одною] Респ[ублікою] може служити той факт, що українська делегація
купила в Парижі від Уряду Американських Сполучених Держав для Української]
Нар [одної] Республіки військового майна (чоботи, одягу, сорочок, шинелів, штанів
і т[акого] и[ншого], 75 автомобілів, 100 мотоциклетів і т[акого] и[ншого]) на суму
1 1 мільйонів долярів в кредит на строк 5 років від обов’язання Української
Народної Республіки, причому по одписці і обов’язань ми одержали всі товари і
перевезли їх в найняті нами склади в Марселі й Бордо. Тепер потрібно тільки
перевезти ці товари, про неможливість в скорім часі мати в своїх руках Одесу, через
Румунію в Галац і далі по залізниці на Україну.
Президент делегації Української Народної Республіки на конференції
Мира в Парижі
Г[ригорій] Сидоренко
***
Друкується за копією, рукопис Миколи Мироновича / ЦДАВО УКРАЇНИ
Ф. 3696. - оп. 2. - СПР. 280. - АРК. 142-154.
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. ДЕЛЕГАЦІЯ УНР НА МИРНУ КОНФЕРЕНЦІЮ В ПАРИЖІ 257
СПРАВОЗДАННЯ АРНОЛЬДА МАРГОЛІНА ВОЛОДИМИРУ ТЕМНИЦЬКОМУ
Вегп, ЗО >111919
$екг §еекгсег Негг Міпізсег!
Іск зскгеіЬе Ікпеп §1еіскгеісі§ «копййепгіеіі» йЬег еіпе Зекг СУІсксІ£Є
Іпіоппасіоп, \уеіске тіг кіег іп Йег Зсксуеіг §еіип§еп ізС, ги егкакеп.
Ат 1. Аи§изс іакге іск уоп Вегп сіігекг паск Рагіз, \уо іск тіск йігекс ап Віє
Еп§1апйег \уе§еп сісг Ега§е Ьесгеїїепй Віє Кекс ипзегег ойїгіеііеп Оеіе^асіоп паск
ЙопсІоп, тіг Ікпеп, Негг Міпізсег, ап сіег Зрісге, луепйеп суегйе.
Ак Міс§1іей сіег Рагізег Оеіе§асіоп егІаиЬе іск тіг теіпе сіеізсе ЦеЬеггеи§ип§
ііЬег сііе Мос\Уепйіс;кеіс сіег УигйскпаЬте сіег [Аіехапсіег] Юетіззіоп [Аіехапсіег]
$скиі§іпез ипсі зеіп суеісегез УегЬІеіЬеп Йогс, аизгийгискеп. 5еіпе АгЬеіс іп Рагіз І5ї
зекг суісксі§ ипсі зекг пііггііск, Ьезопйегз сіигск зеіпе Ігапкоркііе Керисасіоп ипсі зеіпе
§исеп Вегіекип§еп тіг сіеп ігапгбзізскеп Кгеізеп. Зеіпе Оетіззіоп капе еіпеп зекг
зскіесксеп Еіпсігиск Ьезопйег аи£ сіеп Егапгозеп ипсі Сгоззгиззеп §етаскс. Сегасіе
Іет, суо \уіг, ііііг сііе Егапгозеп ипЬетегкЬаг, ипзеге §апге Аибпегкзаткеіс аи£ сііе
Еп§1апйег іепкеп тиззеп, тиззтапп Ьінеп, йазз [Аіехапсіег] §скиі§іпе зеіпе
Вегіекип§еп тіс сіеп Егапгозеп \уейегйлкге. Аиззегйет іііікп [Аіехапсіег] 5скиі§іпе
сііе Ргеззесатра§пе іп сіег «Тетрз» ипсі апсіегеп 2еісип§еп, зргіскс §ис ігапгбзізск
ипсі таскг аи£ аііе сіеп Еіпсігиск еіпез §еЬіійесеп, еигораізск сіепкепсіеп ипсі кбскзс
аи£гісксі§еп Мепзскеп. Іск Ьіне 5іе зекг, Неп Міпізсег, аііеп Ікгеп ЕіпЙизз
аизгииЬеп, батіг [Аіехапйег] 5скиі§іпе зеіпе Оетіззіоп гигискпіттс.
Іск йепке, \уєпп 5іе ікт йіез зо Гоп сеіе^гайзск ргоропіегеп, зо \уігй ег йоск іп
Рагіз ЬіеіЬеп.
Еаііз Зіе, Неп Міпізсег, Неп [У)асзскезіау] Еіріпзку] ипй сііе апсіегеп Міс§1іейег
йег ойігіеііеп Оеіе§асіоп, уіа Ноііапсі Гакгеп, \уегйе іск тіск Ьетикеп, тіг Ікпеп
зскоп іп Ноііапсі гизаттепгисгеіїеп, суо Йапп тіг ипзегег коііапйізск - Ьеі§ізскеп
Міззіоп сііе Ега§еп иЬег Напйеіз- ипсі ІпйизсгіеЬегіекип§еп тіс Веі§іеп ги Ьезргескеп
зіпй, Йа іск іп Веі§іеп аиск епезргескепйе Вегіекип§еп каЬе. 2літ Зскіиззе тбсксе іск
Ікпеп, зекг §еекпег Негг Міпізсег, йіе Наирсііпіеп йег Ійпсеггейип§еп іп Рагіз тіс
йеп Сгоззгиззеп Ьекаппс§еЬеп.
Аіз іск аиз Еп§1апй паск Рагіз гигисккат (Епйе Маі) каЬе іск Неггп [Сгу^огі)]
Зуйогепко ипй йеп апйегеп МісагЬеісегп іп Рагіз теіпеп іоі§епйеп Ріап
аизеіпапйег§езесгс:
Мйг тиззеп йеп Сгоззгиззеп уогзскіа§еп тап зоііе іп Рагіз еіпе КопГегепг уоп
йеп іп Рагіз ап\уезепйеп Кергазепсапсеп йег Убікег еіпЬегиіеп, луеіске аи£ йет
СеЬіеСе йез аісеп Киззізскеп Кеіскез іесгс Йеп КатрГ тіс Йег Апагскіе ипй
Воізскесуікі йікгеп. Ап йіезег КопГегепг тиззеп )е йіе §1еіске Апгакі уоп
Кергазепсапсеп йег уоп Сгоззгиззеп, ЕІкгаіпег, МАіззгиззеп, Езсопіег, Еесопеп,
258 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
Ьігаиег, Сеог§іеп, Когсікаикахіег, Агтепіег, АіхаЬегсІіапег, Оопіег ипсі КиЬапіег
сеііпектеп (гитВеіхріеі 5 Кергахепсапсеп уоп іесіет оЬ§епаппсеп Уоїк).
Оіе Аиі§аЬеп сііехег Копіегепг \уагеп, Ьеіт Касе сіег ЕгіесіепхкопЕегепг ги
Бопіегп, тап хоііе
1) піскс пиг [Аіехапсісг] Кокхскак ипсі [Апсоп] Оепікіп, хопсіегп аиск [$утоп]
Реі1]ига ипсі сіеп апсіегеп іт КатрБе тіс сіег Апагскіе хсекепсіеп Уоікегп ()есіет аи£
хеіпет Теггісогіит) Сескпіхске ЕБііБе іеіхсеп ипсі §1еіск§егескс Ьекапсіеіп,
2) тап хоііе сііе Ке§іегип§еп аііег оЬеп§епаппсеп аи£ сіет СеЬіесе сіех акеп
Киххіхскеп Кеіскех епсхсапсіепеп хсаасііскеп Еогтасіопеп хоіогс сіє Бассо апегкеппеп
ипсі ]есіе сііехег Ке§іегип§еп хоііе аііе тб§1іске ЕБііБе Ьекоттеп, ит сііе Апагскіе ги
ЬекатрБеп ипсі Огс1пип§ ги таскеп, сіатіс епсИіск сіах Зскіскхаі сііехег Теггісогіеп
сіигск сііе еі§епеп Копхсісиапсеп §еібхС \уегсіе.
Аііе теіпе МісагЬеісег ипсі хеіЬхс ББегг [Сгу§огі)] Зусіогепко суагеп сіег Апхіскс,
сіа55 сііехег Ріап рохісіуе $еісеп кас, каирехаскііск, \уеіі \уіг епсіііск сіеп Сгоххгиххеп
уогхскіа§еп, хіе хоііеп іт Катеп уоп «Сгохх Киххіапсі» ипсі піскс уоп сіет цап геп
Бгіікегеп гиххіхскеп Кеіске, хргескеп. Апсіегегхеісх \уаге ех аиск хекг \уісксі§, тіс сіег
Епсепсе іт Иатеп еіпех ітропіегепсіеп Коііексіуех ги хргескеп, сіа сііе Епсепсе хіск іп
еіпег хекг хсксуегеп Бауе Біікіс, \уєпп хіе тіс ^есіег еіпгеіпеп Ке§іегип§ ііЬег сіеп КатрБ
тіс Воіхске\уіхтих, есе. ги хргескеп кас, \уехкаік хіе аиск сііе Иеі§ип§ кас, пиг тіс
[Аіехапсіег] Кокхскак ипсі [Апсоп] Оепікіп ги §екеп.
Аіх \уіг уоп сііехет Ріапе тіс [Аіехапсіег] Кегепхкі, [Кікоіаі] АсукхепС)е\у ипсі
апсіегеп гиххіхскеп 5огіа1геуо1исіопагеп §ехргоскеп какеп, \уаг ех иптб§1іск сііехе
Беисе ги іікеггеи§еп, хіе хоііеп, хо\уіє \уіг пиг іт Иатеп сіех ЕІкгаіпіхскеп Уоікех
хргескеп, аиск пиг іт Катеп сіех Сгоххгиххіхскеп Уоікех хргескеп. №дг [Уахуі]
Макіакосу кас ех уегхСапсіеп, сіахх суіг іп сііехег Вегіекип§ 1о§іхск сіепкеп ипсі §егескс
сііехе Бга§е аиБхСеііеп. Ег кас хо§аг уегхргоскеп, сіахх, оЬсуокі ег хеікхс аіх оББігіеііег
Сехапсісег іп Рагіх піскс ап еіпег хоіскеп КопБегепг сеііпектеп коппе, хіск ги
Ьетіікеп, ипсег сіеп Сгоххгиххеп хоіске аихБіпск§ ги таскеп, суеіске сііе Кергахепсапг
ііЬег сііе хрегіеііеп §гоххгиххіхскеп Іпсегеххеп іікегпектеп суегсіеп. Оах «5искеп» паск
хоіскеп Сгоххгиххеп кас Ьеі [Уахуі] Макіакосу 3 ^Уоскеп §есіаиегс. Ег кас пасіігііск
хоіске піскс ееіипсіеп, \уеіі хіе, \уіє іск ех сіег еп§1іхскеп Оеіе§аСІоп §еха§С каке,
еіпхс\уеііеп іікегкаирс поск піскс ехіхсіегеп.
Оіехеп Ріап каке іск Ікпеп, Негг Міпіхсег, аих сіет Сгипсіе аихеіпап§ехесгс, ит ги
геі§еп, \уіе уогхісксі§ \уіг сііе Еіпсеггесіип§еп тіс сіеп Сгоххгихееп іикгеп, ипсі \уепп ех аиск
Ьіх ]есгс ги ок§епаппсег КопБегепг піскс §екоттеп іхс, хо іхс ех сіоск хекг \уісксі§, сіеп
Еп§1апсіегп ипсі Атегікапегп асі осиіох ги геі§еп, сіахх сііе Сгоххгиххеп аиск |есгс тіс ипх
піскс аіх §1еісккегесксі§С §екеп ипсі хргескеп \У0І1еп, хопсіегп \уіе хіе іттег \уеісег аііе
Убікег сіех аісеп гиххіхскеп Кеіскех та]огіхісгеп ипсі и п се і] осЬ е п \уо 1 1 е п .
З глибокою пошаною А [рнольд] Марголін
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. ДЕЛЕГАЦІЯ УНР НА МИРНУ КОНФЕРЕНЦІЮ В ПАРИЖІ 259
« Копйскепгеіі »
Іт Ьаиіе сіег іесгсеп 3-4 МУюкеп кассе іск кіег іп сіег Зсксуеіг сііе Мо§1ісккеіс,
тіссіеп Меіпипееп сіег іеісепсіеп йеисхекеп Кгеіхе йЬег ипхеге аеиххеге Роіісік тіск
Ьекаппс гитаскеп. 25иегхс кассе іск текгіаске Копіегепгеп тіс сіет кіехі§еп
сіеисхскеп Сехапскеп Неггп [ Асіоїк] Мііііег (Зогіаісіетокгас сіег Зскеісіетапп’хскеп
Кісксип§) ипсі сіапп хрегіеіі тіс 0[оксо]г Ьискуі^ Нахх (теіп Векаппсег), \уеіскег
сіигск Уегтіссіип§ сіех Аих\уагсі§еп Атсех іп Вегііп іікег теіпе Віссе паск Вегп
Ьегиіеп суигсіе. Ег іхс Міс§1іесІ сіех Кеіскхса^ех ипсі сіег МУітагег
Насіопаіуегхатт1ип§, Ехтіпіхсег сіех Іппегпіп Васіеп. Іск кассе тіс ікт ипсі сіет
Сехапскеп луіесіегкоісе Копіегепгеп §екаЬс. Аих аііеп сііехеп Еіпсеггесіип§еп іхс ех кіаг
§есуогс1еп, сіахх аиск сіег Меіпип§ сіег ок§епапсеп Неггеп паск, Еп§1апсі сііе егхсе Коііе
іп сіеп Гга§еп сіех ЗсаасхЬаиех аи£ сіеп Теггісогіеп сіех аісеп гиххіхскеп Кеіскех хріеіеп
\уігс1. 5іе гасеп ипх сіехкаік, ипхеге §апге Аийпегкхаткеіс аи£ сііе Еп§1апсіег ги
копгепсгіегеп. "\Уах сііе Коііе Неисхскіапсіх апке1ап§с, хо тихх Неисхскіапсі іесгс
кеіпехіаііх ікге Зутраскіеп Йіг сііе $е1Ьхсапс1і§кеіс сіег Еїкгаіпа Ьекеппеп, сііех \\'йгсіе
пиг еіпеп пасіігііскеп Се^епхсгот Ьеі сіег Епсепсе кегуоткеп. Іесіепіаііх йпсіеп сііе
Неггеп, аіх ипхеге аийчсксі§еп Егеипсіе, сіахх ех погсуепс1і§ іхс, гиегхс сіах Кехиісас уоп
ипхегеп Оетагскеп Ьеі сіеп Еп§1ііпсіегп апгшуагсеп, егхс сіапп \уігсі тап копхсасіегеп
коппеп, іп \уеіскег МУіхе ипх Оеисхекіапсі, тб§1іскхс іт Копсакс тіс Еп§1апсі \уіпі
кекеп коппеп.
Іск каке В[оссо]г [Ьисілуі§] Наах §екесеп, тіс ипхегег СехапсісхскаЙ іп Вегііп
луеісег Гіікіип§ ги пектеп - апсіегегхеісх \уаге ех хекг поС\уєпсІі§, ипхегеп Сехапсісеп іп
Вегііп хоіогс сіауоп ги уегхсапсіі§еп, сіахх ег хіск тіс Н[оссо]г [Ьискуі^] Наах іп
Уегкіпс1ип§ хесгеп хоііе. АЬ§[еогсіпесе] [Ьисілуі§] Наах іхс еіп |исіе ипсі капп ипх аиск
іп сіеп ііісііхск - сіеиСхскеп Кгеіхеп хекг піісгііск хеіп.
А[рнольд] М[арголін]
***
Друкується за оригіналом, машинопис з автографом / ЦДАВО УКРАЇНИ
Ф. 4456. -оп. і.-спр. і.-арк. 13-16.
Переклад Дмитра Буріма
Високоповажний пане Міністре!
Берн, ЗО липня 1919
Пишу Вам водночас «конфіденційно» про інформацію, яку мені вдалося
отримати тут у Швейцарії.
1 серпня їду з Берна прямо до Парижа, де я маю звернутися безпосередньо до
англійців (англійської місії) щодо питання відносно візиту нашої офіційної
делегації з Вами, пане міністре, на чолі, до Лондона.
260 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
Як член Паризької делегації дозволю собі висловити найглибше переконання
у необхідності відкликання подання про відставку Олександра Шульгина та його
подальшого перебування на посаді. Його праця в Парижі є дуже важлива та дуже
необхідна, особливо через його репутацію франкофіла та його добрі стосунки з
французькими колами. Його відставка матиме дуже поганий вплив, особливо на
французів та росіян.
Саме зараз, коли ми, непомітно для французів, мусимо зосередити всю нашу
увагу на англійцях, необхідно просити аби Олександр Шульгин продовжував
підтримувати відносини з французами. Крім того, Олександр Шульгин проводить
кампанію у газеті «Тетрх» та інших газетах, добре володіє французькою та
справляє враження освіченої, думаючої по-європейському та високо порядної
людини. Я дуже прошу Вас, пане міністре, задіяти всі Ваші можливості аби
Олександр Шульгин відкликав свою відставку.
Думаю, що якщо Ви йому це негайно запропонуєте телеграфічно, він все ж
таки залишиться у Парижі.
У випадку, якщо Ви, пане міністре, пан В’ячелав Липинський та інші члени
офіційної делегації прямуєте через Голландію, я буду намагатися зустрітися з Вами
в Голландії, де нам необхідно обговорити з нашою голандсько-бельгійською місією
питання щодо торговельних та промислових відносин з Бельгією, оскільки я також
маю відповідні відносини в Бельгії. Нарешті, хотів би повідомити Вам, вельми-
шановний пане Міністре, основні напрямки перемовин з росіянами у Парижі.
Після повернення з Англії до Парижа (в кінці травні), я роз’яснив пану
Григорію Сидоренку та іншим співробітникам у Парижі свій план:
Ми маємо запропонувати росіянам скликати конференцію присутніх у
Парижі представників тих народів, які ведуть боротьбу на території старої Росій-
ської імперії проти анархії та більшовиків. У цій конференції має взяти участь рівна
кількість представників від росіян, українців, білорусів, естонців, литовців, лати-
шів, грузин, народів Північного Кавказу, вірменів, азербайджанців, народів Дону
та Кубані (наприклад, по п’ять представників від кожного вищеназваного народу).
Завданнями цієї конференції було б вимагати у Ради Мирової Конференції:
1) проводити рівноправні політичні відносини та надавати технічну допомогу
не тільки Олександру Колчаку та Антону Денікіну, а також Симону Петлюрі та
іншим народам, які протистоїть анархії (кожний на своїй території);
2) негайно визнати де-факто уряди всіх вище перелічених державних утворень,
що повстали на території старої Російської імперії, і кожен з цих урядів має
отримати всю можливу допомогу, щоб перемогти анархію та навести лад, та
шляхом скликання власних Установчих зборів зрештою вирішити долю цих
територій.
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. ДЕЛЕГАЦІЯ УНР НА МИРНУ КОНФЕРЕНЦІЮ В ПАРИЖІ 26 1
Усі мої співробітники, в тому числі пан Григорій Сидоренко, були тієї думки,
що цей план має позитивні сторони, головним чином тому, що ми нарешті
запропонуємо росіянам, щоб вони говорили від імени «Великої Росії», а не від
імени всієї бувшої Російської імперії. З іншого боку, було б також дуже важливо,
говорити з Антантою від імени поважного колективу, тому що Антанта опиняється
в складному становищі, коли їй доводиться говорити з кожним окремим урядом
про боротьбу проти більшовизму та інше, та оскільки вона також має схильність
мати справу лише з Олександром Колчаком та Антоном Денікіним.
Коли ми поговорили про цей план з Олександром Керенським, Миколою
Авксентієвим та іншими російськими соціялістами-революціонерами, виявилось
неможливим переконати цих людей, що вони мають говорити тільки від імени
великоросійського народу, як ми маємо говорити лише від імени українського
народу. Лише Василь Маклаков зрозумів, що ми маємо рацію в цьому відношенні
та справедливо піднімаємо це питання. Він навіть обіцяв, що, хоча він сам як
офіційний посланець в Парижі не може взяти участь у подібній конференції,
докладе зусиль, розшукати серед великоросів таких, хто міг би взяти на себе
представництво великоросійських інтересів. Ці «пошуки» подібних росіян
Василем Маклаковим тривали три тижні. Зрозуміло, що таких він не знайшов, бо
таких, як я про це розповів англійській делегації, взагалі ще не існує.
Пане міністре, я повідомив Вам, про цей план з тієї причини, щоб показати, як
обережно ми проводимо переговори з росіянами, і, якщо до цього часу вище
зазначена конференція не відбулась, все одно є дуже важливим наочно показати
англійцям та американцям, що росіяни і зараз не бажають з нами говорити та
поводитися як з рівними, і, як завжди, бажають пригнічувати всі народи старої
Російської імперії.
З глибокою пошаною Арнольд Марголін
«Конфіденційно»
Протягом останніх 3-4 тижнів тут, в Швейцарії, я мав можливість
познайомитися з думками провідних німецьких кіл щодо нашої зовнішньої
політики. Спочатку я мав багаторазові зустрічі з місцевим німецьким послом
паном АсІоІР ом МіШег’ом (соціал-демократом ЗсЬеісІетапп’івського спрямування),
потім окремо з доктором БисЬ\а§’ом Назз’ом (мій знайомий), якого було
призначено на моє прохання та за посередництвом Міністерства закордонних
справ в Берліні до Берну. Він є депутатом Рейхстага та Веймарського Націо-
нального Зібрання, колишнім Міністром внутрішніх справ в Бадені. З ним та з
послом я мав повторні зустрічі. З усіх цих перемовин стало зрозуміло, що також
вищеназвані пани вважають, що Англія відіграє провідну роль у справах
державного будівництва на території колишньої Російської імперії. Тому вони нам
262 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
радять, щоб ми сконцентрували всю увагу на англійцях. Що стосується ролі
Німеччини, то Німеччина на сьогоднішній день не повинна демонструвати свої
симпатії щодо самостійності України, оскільки це викличе природний рух
спротиву з боку Антанти. В будь-якому випадку, ці пани, як наші щирі друзі,
вважають за необхідне спочатку дочекатися результатів наших дипльоматичних
заходів перед англійцями, лише після цього можна буде констатувати, яким чином
Німеччини може бути нам корисна в контактах з Англією.
Я попросив доктора Ьи<і\уі§’а Назз’е налагодити зв’язок з нашим посольством
в Берліні - з іншого боку, є надзвичайно необхідним, терміново пояснити нашому
послу в Берліні, щоб він встановив контакт з доктором ЬисЩі§’ом Нахх’с. Депутат
ЬисЩі§ Нахх є євреєм за національністю та може бути корисним для нас у
єврейсько-німецьких колах.
Арнольд Марголін
«КОНСПЕКТ» АРНОЛЬДА МАРГОЛІН А ВОЛОДИМИРУ ТЕМНИЦЬКОМУ
Париж, 4 серпня 1919
1) Зроблені мною тут, в Парижі, заходи щодо пропуску надзвич[айної]
Делегації до Англії. Сьогодні мені сказано в англійській] Делегації, що не варто
їхати до Лондону і що краще приїхати до Парижу, бо тут находяться представники
[Антона] Денікіна. На це я дав відповідь, що ми навіть бажалиб їхати до Лондону,
минуючи Париж, - по зрозумілим причинам, - і що справа здобуття паспортів до
Франції теж може дуже затягнутися. Після цього мені дали зрозуміти: 1) що Англія
булаб цілком задоволена, колиб ми зробили згоду з [Антоном] Денікіним
військового характеру проти большевиків, 2) що Англії, не дивлючись на таке її
бажання, не зручно олверто втручатися в цю справу і що нам треба по своїй
інціятиві почати розмови, а вже після буде можливість для Англії нам допомогти.
Цими днями тутешня англійська] Делегація дасть дефінітивну відповідь і тоді я
доведу її до відома у Відень.
2) Щодо праці нашої Делегації в Парижі, то її зараз все менш і менш. Цілком
поділяю думку тих, котрі знаходять необхідним скоротити склад Делегації в
Парижі. Що торкається мене, то чекаю тільки, поки закінчиться й з’ясується
питання про подорож до Англії, після чого не рахую потрібним продовжувати мою
працю в Парижі, де все те, що од мене залежало, я зробив в межах уповноваження,
що мені було дано.
А[рнольд] М[арголін]
***
Друкується за оригіналом, машинопис / ЦДАВО УКРАЇНИ Ф. 3696. - ОП. 2. -
СПР. 280. -АРК. 135.
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. ДЕЛЕГАЦІЯ УНР НА МИРНУ КОНФЕРЕНЦІЮ В ПАРИЖІ 263
СПРАВОЗДАННЯ АРНОЛЬДА МАРГОЛІНА ВОЛОДИМИРУ ТЕМНИЦЬКОМУ
Париж, 12 серпня 1919
Имею точньїе сведения, что послано (или будет отими днями послано) в Берн
ответное сообщение о том, что по известному делу незачем ехать в Англию, так как
все зти вопросьі рассматривают и решаются в Париже. Вообще, за последние время
во Франции сильно укрепилось то желание, которое я представил в моем докладе
М[инист]ру из Берна под литерою А. Благодаря отому получается елинство в
отношении к главному вопросу во взглядах Анг[лии], Ам[ерики] и Фр[анции].
Хлопочу о пропуску для М[инист]ра [Владимира] Т[емницко]го в Париж.
Получил из Лондона от члена укр[аинской] Миссии д[окто]ра [Марка]
Вишницера письмо, причем он сообщает ряд фактов, всецело подтверждающий
правильность моего сообщения (доклада) об Англии. Между прочим, и д[окто]р
[Оауісі] [[осЬеїтап, и д[окто]р [Марк] Вишницер пишут мне о том огромном вреде,
которьій наносят украин [скому] делу погромьі. Он ([Марк] Вишницер) предлагает
весьма целесообразную меру для успокоения умов: надо опубликовать от имени
М[инист]ра [Владимира] Т[емниц]кого как управомоченного Директории
заявление, что Правит[ельство] Директории приглашает для расследования на
месте погромов комиссию из видньїх еврейск[их] обществ[енньіх] деятелей:
писателя АЬасІ На’ат’а ([АхЬег] СішЬег§), членов центр [ального] комитета
сионистской организации [Менахема] Усьішкина и [Александра] Гольдштейна
(оба сейчас в Париже как члени еврейск[ой] делегации из Украиньї при
конференцій! Мира) и д[окто]ра [ОауісГа] [[осЬеїтап’а, вице-президента
центр [ального] лондонского комитета «}е\уі$Ь Теггішгіаі Ог^апіїасіоп» в
Лондоне. АКасІ На’ат тоже сейчас в Лондоне. Советую сделать ото немедленно.
[Арнольд Марголін]
***
Друкується за оригіналом, машинопис / ЦДАВО УКРАЇНИ Ф. 3696. - ОП. 2. -
СПР. 280. -АРК. 136.
Переклад Лариси Білик
Париж, 12 серпня 1919
Маю точні дані, що надіслано (або буде цими днями надіслано) до Берна
повідомлення у відповідь, про те, що по відомій справі нема чого їхати до Англії,
оскільки всі ці питання розглядаються й вирішуються у Парижі. Взагалі останнім
часом у Франції дуже зміцнилося те бажання, яке я представив у моєму
справозданні Міністру з Берна під літерою А. Завдяки цьому виходить єдність
стосовно головного питання у поглядах Англії, Америкиі Франції. Клопочуся про
перепустку для Міністра Володимира Темницького в Париж.
264 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
Отримав з Лондона від члена української Місії доктора Марка Вішніцера
листа, причому він повідомляє низку фактів, що цілковито підтверджує
правильність мого повідомлення (доповіді) про Англію. Між іншим, і доктор
Оауісі ([осЬеІтап, і доктор Марко Вішніцер пишуть мені про ту величезну шкоду,
якої завдають українській справі погроми. Він (Марко Вішніцер) пропонує вельми
доцільний захід для заспокоєння умів: треба опублікувати від імені Міністра
Володимира Темницького як уповноваженого Директорії заяву, що Уряд
Директорії запрошує для розслідування на місці погромів комісію з визначних
єврейських громадських діячів: письменника АКасІ На’ат’а (Сіп$Ьег§’а), членів
центрального комітету сіоністської організації Менахема Усишкіна й Олександра
Гольдштейна (обидва зараз у Парижі як члени єврейської делегації з України при
Конференції Миру) і доктора ОауісГа ([осЬеІтап’а, Віце-президента центрального
лондонського комітету « } елуізії Теггіюгіаі Ог^апіхагіоп» у Лондоні. АЬасІ На’ат
теж зараз у Лондоні. Раджу зробити це негайно.
Арнольд Марголін
«ДОКЛАД О ПОСЛЕДНИХ ПЕРЕГОВОРАХ В ПАРИЖЕ 2-19 АВГУ СТА И
ВЬІВОДЬІ» АРНОЛЬДА МАРГОЛІНА ВОЛОДИМИРУ ТЕМНИЦЬКОМУ
Париж, 19 серпня 1919
1) Прежде всего я обратился к английской Делегации по вопросу о поездке
специальной делегации с М[инист]ром [Владимиром] Темницким во главе в
Лондон. По зтому поводу здешняя английская Делегация снеслась с Лондоном, и
за сим мне бьіло сообщено, что поездка в Лондон является излишней, так как все
переговорьі должньї вестись в Париже, где находится английская Делегация с
широчайшими полномочиями. Вместе с тем мне сказали следующее: очень
желательно, чтобьі [Симон] Петлюра сошелся с [Антоном] Деникиньїм для
борьбьі с большевиками, но такое соглашение лолжно произойти непосрелственно
межлу сторонами, т[о] е[сть] [Симоном] Петлюрой или его прелставителями.
Англии же неулобно брать на себя инициативу переговоров! В атом же духе
говорят теперь члени американской Делегации.
2) Вследствие вьішеизложенного я обратился во французское Министерство
иностранньїх дел к наиболее осведомленньїм лицам с просьбой о вьідаче пропуска
(визьі) Министру г[осподину] [Владимиру] Темницкому для проезда в Париж.
Как я телеграф провал, мне определенно обещали, что дадут телеграмму о вьідаче
М[инист]ру названой визьі в Вену (я не знал тогда точно, где м[инист]р, - в
Карлсбаде или Вене). Засим, при вторичном свидании, мне откровенно
нарисовали последние настроения французских официальньїх кругов. «Ми не
очень-то любим [Антона] Деникина, но ничего не поделаешь - он всесилен, так как
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. ДЕЛЕГАЦІЯ УНР НА МИРНУ КОНФЕРЕНЦІЮ В ПАРИЖІ 265
его решительно поддерживают англичане. Польско-украинско-румьінский проект
(изоляция Великороссии) сейчас оставлен всеми, кроме ничтожной группьі Цеап]
Р СІІ55ІЄГ и его К°; восстановленпе Россіш непзбежно, позтому сойдитесь с [Антоном]
Деникиньїм и [Александром] Колчаком, столкуйтесь здесь с их представителями
([Василий] Маклаков, [Георгий] Львов, [Николай] Чайковский, [Сергей] Сазонов).
Когда столкуетесь и сойдетесь - мьі поможем в борьбе с большевизмом». Таково
буквальное содержание сказанного мне.
3) Как мне передал А[лександр] Я[кович] Шульгин со слов А[ртема]
М[елетиевича] Галипа, последний виделся недавно с [$ГерЬеп’ом] РісЬоп’ом,
которьій ему сказал, что желательно, чтобьі [Антон] Деникин помирился с
[Симоном] Петл[юрой].
4) Сегодня я имел продолжительньїй разговор с [Василем] Маїслаковьім. Из
зтого разговора ясно, что для решительньїх шагов ни у него, ни у других здесь нет
полномочий и что все равно им пришлось бьі сноситься всякий раз с
правительствами [Александра] Колчака и [Антона] Деникина. Больше всего он
боится момента встречи войск [Антона] Деникина и [Симона] Петлюрьі и
указьівает на крайнюю необходимость предупредить столкновение и наладить хотя
бьі чисто военное соглашение. Перехожу к виводам.
A) За последние полтора месяца в Париже наше положение значительно
ухудшилось, так как не только Англия и Америка, но и Франция (относительно
последней напоминаю свой доклад из Берна) решительно и единодушно стоят
теперь все на [Александре] Колчаке и [Антоне] Деникине, не хотят слушать о
самостийности и ждут с нетерпением проекта федеративной России, которьій
изготовляют сейчас россияне (кадетьі и примьїкающие к ним) и которьій они,
Антанта, намереньї поддерживать.
Б) Начинаю сильно сомневаться в том, своевременно ли теперь приехать
г[осподину] М[инист]ру сюда, в Париж, так как заранее твердо уверен в том, что
ему повторят все то, что уже сказано решительно нам. То же самое относится к
Лондону, откуда имею самьіе неутешительньїе сведения, от весьма авторитетного и
осведомленного деятеля - моего друга по еврейской территориальной
организации - д[окто]ра [ПалісГа] _[осЬе1тап’а и от члена нашей английской
Миссии, весьма преданного Украине и вдумчивого человека - д[окто]ра [Марка]
Вишницера. Туда ехать сейчас оказьівается несвоевременно.
B) Полагаю, что надо сильно сократить состав парижской Делегации,
превратив ее в Миссию для агитационно-литерат[урной] работьі среди широких
обществ[енньіх] кругов. Необходимьі здесь особенно те, кто 1)владеет
франц[узким] язиком, 2) имеет связи и 3) хорошо знает истории укр[аинской]
266 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
культури и, вообще, весь национальньїй вопрос - словом, украиноведьі. Для
канцелярии нужньї иностранцьі - для переводов на иностр[анньіе] язьїки.
Г) Сейчас весь центр тяжести в воєнних успехах армии [Симона] Петлюри и в силе
восстания населення против большевиков. Наряду с отим следует, по моєму глубокому
убеждению, лично Министру ин[остранннх] дел, столковавшись с Директорией,
вступить в непосредственнне переговори с Правительством [Антона] Деникина о
военном соглашении (сначала письменно, а затем, если понадобится, то и устно; можно
сьехаться в Константинополе или одном из румннских портов).
Д) Что касается лично меня, то теперь нахожу моє присутствие в Париже
излишним, равно как и считаю мою поездку в Англию сейчас несвоевременной.
Жду телеграфного ответа от министра о том, намерен ли он все же приехать в
Париж или, ввиду настоягцего доклада, отменить свою поездку. Бо всяком случае я
хотел би не позже 1-го сентября уехать отсюда в Прагу - Вену. Если г[осподин]
Министр найдет полезнмм совещание со мной в Вене, то я готов в первьіх числах
сентября бить у него в Вене и, если понадобится, готов также принять посильное
участие в попнтках предупреждения войньї на почве приемлемого для нас
соглашения. Однако трудно допустить, чтобьі такое соглашение состоялось, если
деникинская армия будет иметь успех - слишком враждебнн отношения...
Забьіл сообщить очень характерний факт. Зстонское Правительство, как и ми,
купило у американского Правительства товари. Сегодня я узнал, что американцн
обратились теперь к делегации [Александра] Колчака - [Антона] Деникина (т[о]
е[сть] [Георгий] Львов, [Василий] Маклаков и т[ак] д[алее]) с предложением
гарантировать уплату за Зстонию, причем названная Делегация дала требуемую
гарантию. Вероятно, то же самое проделают и с нашим договором о покупке
товаров - ясно, что американцн считают нас слабими векселедателями, а єдиную
Россию - надежннм гарантом.
Специально об еврейских погромах и об освещении их украинским
Правительством
Единственная декларация о погромах, которая не вьізьівает протестов со
сторони єврейства, зто декларация [Бориса] Мартоса (краткая) и декларация
[Владимира] Темницкого (опубликованная [Николаем] Васильком). Необходимо
держаться того тона, в котором написана названная декларация министра
[Владимира] Темницкого - я ее прилагаю. Самое неудачное - зто отрицание факта
погромов, обвиняя евреев же в том, что они, как большевики, вьізьівают погроми и
т[ак] д[алее], так как в зтом же етиле писало старое царское Правительство о
погромах. Особенно вредят погроми украинскому вопросу в Англии и Америке я
послал копию прилагаемой телеграммн также д[окто]ру [Марку] Вишницеру в
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. ДЕЛЕГАЦІЯ УНР НА МИРНУ КОНФЕРЕНЦІЮ В ПАРИЖІ 267
Лондон с просьбой огласить ее где удастся. Напишу ему, чтоб он специально
повидался с лордом Ке асі і ом (он же Ьаасз Киіш), английским Послом в
Америке (євреєм), которьіе сейчас, кажется в Лондоне. Кеас1іп§ имеет большое
влияние и на англичан и на єврейство.
[Арноль Марголін]
***
Друкується за оригіналом, машинопис / ЦДАВО УКРАЇНИ Ф. 3603. - ОП. 1. -
СПР. 6. - АРК. 23-24.
Переклад Лариси Білик
Париж, 19 серпня 1919
1) Насамперед я звернувся до англійської Делегації з питання про поїздку
спеціальної Делегації з Міністром Володимиром Темницьким на чолі до Лондона.
З цього приводу наявна тут англійська Делегація зв’язалася з Лондоном, і затим
мені було повідомлено, що поїздка до Лондона є зайвою, оскільки всі переговори
мають вестися в Парижі, де перебуває англійська Делегація з якнайширшими
повноваженнями. Разом з тим мені сказали таке: є дуже бажаним, аби Симон
Петлюра зійшовся з Антоном Денікіним для боротьби з більшовиками, але така
угода мас відбутися безпосередньо між сторонами, тобто Симоном Петлюрою чи
його представниками. Англії ж незручно брати на себе інініятиву переговорів! У
цьому ж дусі висловлюються тепер члени американської делегації.
2) Внаслідок вищевикладеного я звернувся до французького Міністерства
закордонних справ до найбільш обізнаних осіб з проханням про видачу візи
(перепустки) Міністрові пану Володимиру Темницькому для проїзду до Парижа.
Як я телеграфував, мені певно обіцяли, що дадуть телеграму про видачу М[ініст]ру
згаданої візи до Відня (я не знав тоді достеменно, де Міністр, - у Карлсбаді чи
Відні). Затим, під час другого побачення, мені відверто змалювали останні настрої
французьких офіційних кіл. «Ми не дуже-то любимо Антона Денікіна, але нічого
не вдієш - він всесильний, оскільки його рішуче підтримують англійці. Польсько-
українсько-румунський проект (ізоляція Великороси) зараз покинутий усіма, крім
мізерної групи }еап’а Реішіег та його К°; відновлення Росії неминуче, тому
зійдіться з Антоном Денікіним і Олександром Колчаком, домовтеся тут з їхніми
представниками (Василь Маклаков, Георгій Львов, Микола Чайковський, Сергій
Сазонов). Коли зійдетесь і домовитесь - ми допоможемо в боротьбі з
більшовизмом». Таким є буквальний сенс сказаного мені.
3) Як мені передав Олександр Якович Шульгин зі слів Артема Мелетійовича
Галіпа, останній бачився недавно з ЗгерЬеп’ом РісЬоп’ом, який йому сказав, що
бажано, аби Антон Денікін помирився з Симоном Петлюрою.
268 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
4) Сьогодні я мав тривалу розмову з Василем Маклаковим. З цієї розмови
ясно, що для рішучих кроків ні у нього, ні в інших тут немає повноважень і що все
одно їм довелось би зв ’ язуватися щоразу з урядами Олександра Колчака і Антона
Денікіна. Найбільше він боїться моменту зустрічі військ Антона Денікіна й
Симона Петлюри і вказує на доконечну потребу запобігти зіткненню й налагодити
хоча б суто воєнну угоду. Переходжу до висновків.
A) За останні півтора місяця у Парижі наше становище значно погіршилось,
оскільки не тільки Англія та Америка, але й Франція (стосовно останньої нагадую
своє справоздання з Берна) рішуче й одностайно стоять тепер усі на Олександру
Колчакові й Антону Денікіні, не хочуть чути про самостійність і чекають з
нетерпінням на проект федеративної Росії, який виготовляють зараз росіяни
(кадети та близькі до них) і який вони, Антанта, мають намір підтримувати.
Б) Починаю дуже сумніватися в тому, чи своєчасно тепер приїхати пану
Міністру сюди, до Парижа, бо заздалегідь твердо переконаний у тому, що йому
повторять усе те, що вже сказано рішуче нам. Те саме стосується й Лондона, звідки
маю дуже невтішні відомості від вельми авторитетного й обізнаного діяча - мого
друга по єврейській територіальній організації - доктора Оауісі’а ІосЬеїтап’а і від
члена нашої англійської місії, вельми відданої Україні і вдумливої людини -
доктора Марка Вішніцера. Туди їхати зараз виявляється несвоєчасним.
B) Думаю, що треба дуже скоротити склад паризької делегації, перетворивши
її на Місію для агітаційно-літературної роботи серед широких громадських кіл. Є
необхідними тут особливо ті, хто 1) володіє французькою мовою, 2) має зв’язки і
3) добре знає історію української культури та, взагалі, все національне питання -
словом, українознавці. Для канцелярії потрібні іноземці - для перекладів
іноземними мовами.
Г) Зараз увесь центр ваги у воєнних успіхах армії Симона Петлюри і в силі
повстання населення проти більшовиків. Разом з цим слід, на моє глибоке
переконання, особисто Міністру закордонних справ, домовившись із Директорією,
розпочати безпосередні переговори з урядом Антона Денікіна про воєнну угоду
(спочатку письмово, а потім, якщо виникне потреба, то й усно; можна з’їхатись у
Константинополі або одному з румунських портів).
Д) Що стосується особисто мене, то тепер вважаю мою присутність у Парижі
зайвою, рівно ж як і вважаю мою поїздку до Англії зараз несвоєчасною. Чекаю
телеграфної відповіді від Міністра про те, чи все ж він має намір приїхати до
Парижа, чи, з огляду на це справоздання, відмінить свою поїздку. В усякому разі я
хотів би не пізніше 1 вересня поїхати звідси до Праги - Відня. Якщо пан Міністр
вважатиме за корисне провести нараду зі мною у Відні, то я готовий у перших
числах вересня бути у нього у Відні та, якщо буде потреба, готовий також по змозі
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. ДЕЛЕГАЦІЯ УНР НА МИРНУ КОНФЕРЕНЦІЮ В ПАРИЖІ 269
узяти участь у спробах запобігти війні на ґрунті прийнятної для нас угоди. Однак
важко припустити, щоб така угода відбулася, якщо денікінська армія матиме успіх -
надто ворожі відносини...
Забув повідомити дуже характерний факт. Естонський Уряд, як і ми, купив у
американського Уряду товари. Сьогодні я дізнався, що американці звернулися
тепер до Делегації Олександра Колчака - Антона Денікіна (тобто Георгій Львов,
Василь Маклаков і так далі) з пропозицією гарантувати оплату за Естонію, причому
вказана Делегація дала відповідну гарантію. Мабуть, те саме пророблять і з нашим
договором про купівлю товарів - зрозуміло, що американці вважають нас за
слабких векселедавців, а єдину Росію - надійним гарантом.
Спеціально про єврейські погроми та про висвітлення їх українським Урядом
Єдина декларація про погроми, яка не викликає протестів з боку єврейства, це
декларація Бориса Мартоса (коротка) і декларація Володимира Темницького
(опублікована Миколою Васильком). Необхідно додержуватися того тону, в якому
написано названу декларацію Міністра Володимира Темницького - я її додаю.
Найбільш невдале - це заперечення факту погромів, звинувачуючи євреїв же в
тому, що вони, як більшовики, викликають погроми і так далі, оскільки у цьому ж
стилі писав колишній царський Уряд про погроми. Особливо шкодять погроми
українському питанню в Англії та Америці; я надіслав копію доданої телеграми
також доктору Марку Вішніцеру до Лондона з проханням оголосити її, де вдасться.
Напишу йому, щоб він спеціально побачився з лордом Кеасііп§’ом (він же Ьаасз
Ки£ш), англійським Послом в Америці (євреєм), який зараз, здається, у Лондоні.
Кеабіп§ має великий вплив і на англійців, і на єврейство.
«КОРОТКИЙ ВІДЧИТ О ВЗАЄМОВІДНОШЕННЯХ УКРАЇНИ З ДЕРЖАВАМИ
АНТАНТИ» АРНОЛЬДА МАРГОЛІНА СИМОНУ ПЕТЛЮРІ
Бухарест, вересень 1919
1) 3 Одеси я виїхав 1-го квітня. В Букарешті зустрів полковника [ Апсігсах’а]
ЕіїесіепЬег^’а, з котрим виїхав одним потягом до Парижу (13 квітня). В Відні на
станції зустрілись з американським капітаном [Зітоп’ом] Кеізіег’ом, який їхав з
Галичини в Париж. Ця чисто випадкова спільна поїздка стала надзвичайно
корисною, т[ак] як [Апсігеаз] ЕгіесіепЬег§ одержав од [Зітоп’а] Кеізіег’а і од мене
цілу низку даних для його докладу про Україну. По приїзді в Париж [Апсігеаз]
Егіес1епЬег§ приставив обширний доклад (Міністерству військовому і закордонних
справ) про Україну. Після цього американський капітан [Шуззез] ВасЬтап також
приставив ґрунтовний доклад американській Делегації. Обидва ці таємні доклади
уявляють по свойому змісту надзвичайно важними і корисними; короткий зміст
докладів прикладається.
270 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
2) В зв’язку з докладом [Апсігеах’а] РгіесІепЬепДг французьке Міністерства
закордонних справ офіціяльно написало нашій Делегації о тім, що рішено послати на
Україну французську військову Місію в поміч українській армії для боротьби з
большевиками. За цим нам усно заявили, що поїздка цеї Місії відкладається до
завішення зброї з поляками, перед моїм первим од’їздом з Парижа в Швейцарію
(30.УІ) знову були чутки о поїздці названої Місії в близчому часі, та після подій в
Галичині, чутки ці заглухли.
3) В Париж я прибув 17 квітня. З перших же днів виявилися слідуючі
обставини:
Франція.
А)[$іерЬеп] РісЬоп й його співробітники по Міністерству закордонних справ
знаходяться під сильним впливом [Василя] Маклакова, хотять відродження єдиної
Росії на федеративних началах, но через всеросійській Установчі Збори. Цей
нечисленний гурток ([ЗіерЬеп] РісЬоп, [РЬіІірре] ВегіЬеІос, [АІЬегі] Каттегег)
порівнюючи вільний од польського впливу, обурений поведінкою поляків в
відношенню до Галичини, но зато, з другого боку різко і рішуче ставиться проти
самостійности України.
Б) Найбільш впливові верстви ([Сеог^ех] Сіетепсеаи й його близчі
співробітники) являються гарячими прихильниками утворення великої Польщі,
котру вони хотять противоставити на сході Германії як гегемонію антигерманської
коаліції. Цей гурток, в таємницях своїх бажань, готовий був один час навіть
визнати самостійність Маленької України, ціною оддачі Галичини, Холмщини і
навіть частини Волині - Польщі, при умові військової згоди Польщі, України і
Румунії проти Германії. На жаль, за останній час (серпень) в настрою [Сеог^ех’а]
Сіетепсеаи Й його співробітників спостерігається еволюція в розумінню посилен-
ня страху перед Росією. Урядові кола Франції бояться, що Росія «все одно повста-
не», що це стане навпаки всім препонам «стихійно»... Такі буквальні вирази, які
проривались у французів при бесідах зі мною. Звідси і витікає їх побоювання, що
відроджена Росія вкінці буде мстити Франції, якщо Франція виявить тепер
співчуття ідеї поділення Росії. [АІЬегг] Каттегег і Селіньї заявили мені перед моїм
другим од’їздом з Парижу (29 серпня), 1) що усе французьке Правительство, в тому
числі і його голова [Сеог^ез] Сіетепсеаи, зараз співчувають утворенню єдиної Росії
«з автономіями для народностей», 2) що хоч французьке Правительство і не рахує
[Антона] Денікіна великим генералом, но, маючи на увазі рішучу поміч армії
[Антона] Денікіна з боку Англії, вони рішуче радять нам вступити в безпосередні
переговори з Правительством [Антона] Денікіна для складання згоди.
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. ДЕЛЕГАЦІЯ УНР НА МИРНУ КОНФЕРЕНЦІЮ В ПАРИЖІ 27 1
В) Малочисленний, на жаль, мало впливовий гурток наших друзів, - [Непгу]
Ргапкііп-Воиіііоп Й його гурток, дуже добре інформовані по українському питанні,
- щиро бажає нам успіху, дає посильну поміч. Співчуваючи утворенню самостійної
України, вони радять нам говорити о федерації як о можливій формі
взаємовідношень окремих держав в будучому і творить самостійність. Досвід
дипльоматичної праці в Парижу д[окто]ра [Василя] Панейко, 0[лександра]
Я[ковича] Шульгина і мої стверджує правдивість такої тактики. Треба було з
першого дня перебування Делегації в Парижу порахувати той факт, що всі держави
Згоди, при всій ріжниці їх політики і тактики, бояться одверто говорити о
можливости остаточного розділення Росії на ряд окремих держав, і що найлучшою
формою навіть для щирих прихильників самостійности України є вимога
самовизнання населення шляхом вотума українських Установчих Зборів.
Англія.
В середніх числах травня я поїхав в Лондон, де пробув всего 8 день, т[ак] я[к]
виявилося, що в той час вся англійська політика велася в Парижу. Все ж таки
іменно в Лондоні вдалося викликати в Міністерстві закордонних справ велику
цікавість до українського питання. Завідуючий «відділом російських справ»,
м[істе]р [ХХ'ХіІїогсІ] $е1Ьу, хоч і заявив, що він і взагалі англійські керівничі кола
проти самостійности, що Англія за [Олександра] Колчака і особливо за [Антона]
Денікіна, но все ж приставив змістовний писаний доклад лорду [Сеог§’у] Сигхоп’у,
і др[угим] о моій з ним бесіді і після цього звернувся до мене з проханнєм написати
мій висновок о відомій пропозиції «російської політичної конференції» ВІД 9-ГО
березня б[іжучого] р[оку]. Маючи на увазі яскраво виявлену ворожу англійського
Міністерства закордонних справ до Самостійности, я написав мій висновок в
відповідному тоні, для завоювання симпатій англійського правительтства до
українського питання.
В Лондоні вдалося досягнути деяких результатів в єврейських колах,
стурбованих погромами і отравлених ріжними докладами і інформаціями
численних росіян з [Павлом] Мілюковим на чолі. Мій словесний доклад в
єврейському гуртку, інтерв’ю в єврейській пресі, а головне - мої близькі лондонські
друзі - розсіяли блудів і непорозумінь; зокрема в Парижу представник англійських
євреїв Ьисіеп \Х,го1£ відвідав нашу Делегацію і висловив симпатію українському
рухові і задоволення відношеннєм українського Правительтства до єврейства і
визнаннєм персонально-національної автономії.
В Парижу серед англійської делегації весь час спостерігався нахил до
утворення федеративної Росії і явні симпатії до [Антона] Денікіна. І лише в
останній час (червень, серпень) стали виявлятися деякі хитання по питанню о
272 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
Англії до всіх державних новоутворень на території бувшої Росії. Першим ознаком
цих виявлень була заява профес[ора] [фатех’а] Зітрюп’а в розмові з
О [лександром] Я[ковичем] Шульгиним о тім, що «хоч значна більшість
англійської делегації стоїть за єдину Росію, все ж з’явилось деяка меншість, котра
висловлюється за визнання всіх новоутворених урядів». Професор Цатех]
Зітрхоп, радив ради цього, 0[лександру] Я[ковичу] Шульгину, аби українська
Делегація одклала переговори з англійською Делегацією до осени, коли, може бути,
ґрунт буде більш бажаний. Ця бесіда з [Олександром] Шульгиним мала місце в
початку липня. Далі, в вересню я одержав від секретаря нашої Місії в Лондоні,
д[окто]ра [Марка] Вішніцера, повне ствердження того, що говорив [Олександру]
Шульгину о настроях Англії проф[есор] [}ате$] 5ітр$оп. [Марко] Вішніцер пише,
що не виключається можливість визнання сіє їасго уряду Естонії і що це може
послужити прецедентом для останніх, в тому числі для України. Теж саме в формі
натяків говорив мені в кінці серпня член американської Делегації, проф[есор]
[КоЬегґ] Гопі, однако додаючи при цім оговорку, «но Антанта всеж рішуче проти
роздроблення Росії».
Італія і Японія
Більш всіх поінформован д[окто]р [Василь] Панейко. Я особисто не в курсі,
позаяк за відсутности часу не мав можливости познайомитись блище з цими
делегаціями. Взагалі становище неясне цих держав, на мій погляд, і мало надійно, т[ак]
як з ними поки мало рахуються в питанні про Україну.
Америка
З американською Делегацією я особисто ознайомився лише по повороті з
Лондона, себто в кінці квітня, причім погляди і настрої американської Делегації
взагалі зводилися до ідеї створення федеративної російської держави. Но зато в
той період часу (кінець травня і перша половина червня) американці боролися з
англійцями в відношенні визнання [Олександра] Колчака, знаходячи в кожному
випадку неможливим визнання його правительства всеросійським.
Після заняття Галичини поляками
Дякуючи енергійним заходам д[окто]ра [Василя] Панейко, Делегація
виступила з енергійним миттєвим протестом проти захвата Галичини поляками, в
результаті чого Делегація була запрошена в Раду 4-х, а далі до [Сеог^ех’а]
Сіетепсеаи, і в зв’язку з чим відбулося також наше побачення з [ЗїерЬеп’ом]
РісЬоп’ом. Виявилося, що [Сеог^ез] Сіетепсеаи старається нас тримати і ввести в
блуд, що Франція явно і ще більш тайно робить все для утворення великої Польщі
за рахунок України, що, навпаки, Англія і Америка різко розходяться з Францією в
питанні о долі Галичини. З ряду бесід з англійцями і американцями вдалося
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. ДЕЛЕГАЦІЯ УНР НА МИРНУ КОНФЕРЕНЦІЮ В ПАРИЖІ 273
остаточно встановити, що Англія і Америка вирішила нейтралізувати Галичину на
кілька літ (говорили о 3, 5, 10 і 15 років, постановити в голові управи комісію з
представників Антанти з американським Комісаром в голові, а за цим через кілька
літ виявити шляхом плебесциту, с[еб]т[о] самовизначення населення, дійсну волю
останнього. Ми встановили також, що англійці і американці обурені поведінкою
поляків і що вся їх симпатія по питанню о Галичині - на стороні українців).
Навпаки, Франція в особі [Сеог^ех’а] Сіетепсеаи і значних кол, як
офіціальних, так і громадських, вся на стороні Польщі. Чим більш це виходить
наверх (особливо після статті в «ГлЬге Рагоіе», при цім прикладаю), тим глибше
робилися провалля між політикою [Сеог^ех’а] Сіетепсеаи, з одного боку, і
політикою Англії і Америки - з другого. Америка, як це показало побачення (ЗО
липня) д[окто]ра [Теофіла] Окуневського і моє з Міністром [КоЬегс’ом]
Ьап5Іп§’ом і [Непгу] \Х/Ьісе’ом, відкрила і різко стала на сторону [Олександра]
Колчака і взагалі Великороси як гегемонії для утворення єдиної федеративної
Російської Держави. І коли [КоЬегі] Ьашіп§ твердо заявив, що Америка проти
самостійности, що нам технічно поможуть лише в тому випадку, як ми підемо з
Великоросією і визнаємо [Олександра] Колчака, в противному разі ми все
програємо, то за цими словами явно бриніло: не ідіть з Польщею, не захоплюйтесь
самостійністю польсько-румунсько-французького виробу, бо це - єсть будівля на
піску, бо Америка і Англія проти цього.
Таким було становище в день мого від’їзду з Парижу. Добавлю до цього, що
Франція по старому повна ненависти до Германії, що навпаки Англія очевидячки
іде до встановлення з Германією добрих взаємовідношень і що далі вся територія
бувшої Европейської Росії буде залежати більш всього од зговору Англії і Германії,
поскільки, розуміється, річ іде про чужосторонні впливи зовнішні, залишаючи на
боці питання о внутрішніх силах.
Переговори з Великоросією
1) 3 дня приїзду до Парижу я весь час був в контакті з [Василем] Маклаковим,
котрого сей час же познайомив, згідно з висловленим ним же бажаннєм, з
[Василем] Панейком і [Олександром] Шульгиним. Ми весь час обстоювали ту
думку, що необхідно, щоби найшлися великороси, котрі говорили би не од імени
всеї Росії, а тільки од імени Великороси. [Василь] Маклаков погодився, в кінці
кінців, з логічністю нашої заяви - і старався найти такий гурток великоросів,
котрий говорив би від імени Великороси, но всі його розшуки лишилися
даремними, так як поки таких великоросів в природі ще немає. Все ж таки нахожу
переговори з [Василем] Маклаковим надзвичайно важними і корисними, маючи на
увазі його все зростаючий вплив, а головне приймаючи під увагу превосхідне
вражіння, як залишили у нього зустрічі з [Олександром] Шульгиним і [Василем]
274 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
Панейко. Все це будує деякий міст і встановляє дипльоматичні взаємовідношення з
представниками Великороси.
2) Зовсім безрезультатними залишилися поки наші переговори з членами бувших
російських Установчих Зборів, [Олександром] Керенським, [Миколою] Авксентієвим
і иншими. Російські соц[іялісти] -революціонери] твердо стоять за всеросійські
Установчі Збори і за «згоду російської демократії з народностями». Очевидно, життя
і події нічому їх не навчили, і, хоч їх дійсний демократизм ближче нам по духу, ніж
маклаковський великодержавний патріотизм, но за [Василем] Маклаковим єсть
моральна і матеріяльна підтримка держав Антанти, крім того, [Василь] Маклаков
являється лідером реальної політики і не блудить в області мрій і старих вицвівших
лозунгів революції часів [Олександра] Керенського.
3) В останній час виявився ряд факторів, які свідчать о тім, що [Василь]
Маклаков, [Микола] Чайківський, [Георгій] Львов, [Борис] Савінков зараз
загубили потрібний вплив на правительство [Антона] Денікіна, який мали раніш.
Дальше мої останні бесіди з [Михайлом] Челноковим і [Федором] Родічевим
також залишили дуже тяжке вражіння о дійсних теперішніх бажаннях навіть таких
людей, як [Федір] Родічев, виключаючих навіть федерацію і припускаючих лише
куцу автономію з губерніяльними земськими зборами «як вищим органом».
Накінець поведінка армії [Антона] Денікіна на Україні також красномовно
говорить о неможливости зараз ніякої політики згоди.
З всего зазначуваного роблю слідуючі висновки:
1) Маючи на увазі то, що дійсність в данний час ствердила користь системи
добрих взаємовідносин і співробітництва з Румунією, а почасти і з Польщею,
необхідно триматися її як етапа нашої реальної політики в даний момент.
2) Необхідно паралельно з цим прикласти всі зусилля до того, аби завести
міцні і постійні симпатії Англії і Америки і забезпечити їх матеріяльну і моральну
підтримку на зручній приємлемій для всіх платформі признання сіє їасго всіх
державних новоутворень з предоставленєм вирішення їх остаточної долі їх
національно-територіяльними Установчими Зборами.
Додаток
В свойому докладі, котрий читали 0[лексаидр] Я[кович] Шульгин й я,
полковник [Апсігеаз] Ргіес1епЬег§ визнає, що вся поведінка французів в Одесі і на
Україні була загальною помилкою. Директиви з центру були дані в тому змісті, що
армія [Антона] Денікіна єдина творча сила на півдні Росії, здібна утворити
порядок і державність, і що весь український рух - єсть большевизм і безґрунтована
анархія. Ці директиви, говориться в докладі, були стверджені на місці п[аном]
[Етіїе’м] Неппо, котрий стверджував, що дійсність відповідає предбаченням
центру. Потребувалося багато часу, говориться в докладі, аби впевнитись в повній
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. ДЕЛЕГАЦІЯ УНР НА МИРНУ КОНФЕРЕНЦІЮ В ПАРИЖІ 275
брехливости названих поглядів центрального правительства і [ЕтіГя] Неппо.
Виявилося, що [Антон] Денікін й його армія несуть реакцію, що, навпаки, в
українськім руху є здоровий націоналізм і дійсний демократизм, що [Симон]
Петлюра ворог большевизма і антантофіл і т[ак] д[алі]. В висновковій частині
[Апсігеаз] РгіесіепЬег^ висловлюється проти єдиної Росії, позаяк рахує, що вона
була би реакційною і германофільською, дає дуже добрий відзив об українсько-
галицькій армії і радить негайно визнати сіє їасш самостійність України і послати
військову французьку Місію в поміч для боротьби з большевизмом і анархією.
Капітан [іЛуххех] ВасЬтап також захищає в свойому докладі самостійність України
і висловлюється проти єдиної Росії. Номер «ІлЬге Рагоіе» - в одному примірнику
надісланий з докладом п[ану] Президенту Директорії, одночасно з цим.
[Арнольд Марголін]
***
Друкується за копією, машинопис / ЦДАВО УКРАЇНИ Ф. 3809. - ОП. 2. -
СПР. 9. - АРК. 20-26.
СПРАВОЗДАННЯ ОЛЕКСАНДРА ШУЛЬГИНА СИМОНУ ПЕТЛЮРІ
Париж, вересень 1919
Частина І. Проблема визнання Української Народної Республіки і загальна
ситуація.
Визнання Української Республіки - це та проблема, яка найбільш обнімає всі
питання, які стосуються до діяльности делегації в Парижі і моєї зокрема. Всі ми
добивалися цього визнання, але досі не досягнули. Необхідно з’ясувати, які саме
перешкоди і яке відношення до справи зустріли ми в Парижі.
Незнання української справи. Перш за все наша справа була майже зовсім
невідома в Парижі серед усіх делегацій і громадянства. В той час, як кожна нація
вела роками свою агітацію, в той час, коли чехи, поляки, румуни, югослави, греки
мали силу літератури, сипали грішми, щоб мати за собою пресу, ми нічого не
робили, і паризька Делегація мусила одночасно і давати самі елементарні відомості
про справу, і займатися дійсно дипльоматичною роботою. До того ж в нашому
розпорядженню майже зовсім не було літератури на французькій мові, з
відповідними науковими і статистичними даними. Тільки з часом Делегація могла
випустити кілька праць «СЬгопо1о§іе без Ргіпсіраих еуепетепщ еп ЕІкгаіпе...» -
написану мною, брошуру [Михайла] Лозинського «Ьа Саіісіе Огіепгаїе», мою
брошуру «Ье5 ргоЬІетез сіє ГШсгаіпе», офіціяльний «Метоіге хиг І’іпсіерепсіапсе
сіє ГіЛсгаіпе...», головним редактором і співробітником якого довелося бути мені,
дві инші брошури п[ана] [Михайла] Лозинського з документами про галицько-
польські стосунки і про галицьку справу перед конференцією, нарешті журнал,
276 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
спільний з иншими народами колишньої Росії, і бюлетень, що виходить вже кілька
місяців. Тепер можна сконстатувати, що українську справу знають значно краще,
але ще багато треба працювати.
Недовір’я до України за колишні відношення до Німеччини. Крім незнання
нашої справи нам дуже шкодять колишні стосунки з німцями. Ні Берестейського
миру, ні справи з [Павлом] Скоропадським представники Антанти забути не
можуть. Більшість дипльоматів знає, як ми пояснюємо ці стосунки, які події були
прикінці періоду [Павла] Скоропадського, як народилася Директорія, але все ж
недовір’я залишається. Берестейського миру вони забути не можуть. А при
страшенній лютости щодо німців з боку всіх трьох великих держав Антанти, і
особливо Франції, це нам дуже шкодить. Але все ж потроху нові надії і постійні
заяви президента Директорії отамана [Симона] Петлюри про нашу антантську
лінію примушують потроху зміняти цей погляд.
Бажання утворити велику силу на Сході Европи - ця сила Росія. Справі
визнання України ще дуже заважає ідея сильної Росії, якої і досі не відкинули
держави Антанти, а саме Англія і особливо Франція. Німеччина з своїм 70-
мільйонним, трудолюбивим населенням навіть тепер, побита і знесилена, не дає
спокою Франції, а навіть і Англії. Щоб компенсувати силу Німеччини, багато
дипльоматів і політиків цих країн рахують і досі на Росію. При цьому відділення
України від Росії вони вважають як ослаблення останньої і ставляться до
незалежности негативно. До того росіяни скрізь, не дивлячись на нашу
контракцію, впевняють, що Росія без України жити не може. Звичайно, проти ідеї
сильної Росії ми боремося весь час, і головна наша зброя - се приклад недавнього
минулого: Росія в критичний момент розвалилася. Треба сказати, що скептицизм
до Росії є досить широкий, але все ж надії на псів покладають.
Страх перед майбутньою Росією, коли вона дійсно відновиться. Але ще
більшим нашим ворогом є страх перед Росією, коли вона відновиться. Настрій
людей, преси і дипльоматів міняється в справі відношення до Росії в зв’язку з
успіхами і невдачами [Антона] Денікіна і [Олександра] Колчака. Але все ж
більшість переконана цілком в тому, що большевики упадуть і відновиться Росія.
Відновиться новий колос, якого зарані всі бояться. Про це завжди говорять
французи, про це мені сказав один видний представник Америки: всі ми боїмося
Росії і Ви самі розумієте чому. Росії, себто [Олександру] Колчаку і [Антону]
Денікіну, дають допомогу, хоч вона і не така велика, як Антанта могла б дати.
Почасти, щоб відновити сильну Росію на Сході Європи, але ще далеко більше для
того, щоб запобігти ласки у росіян на будуче. І одна з найголовніших причин, чому
України не визнають, це страх перед майбутньою Росією.
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. ДЕЛЕГАЦІЯ УНР НА МИРНУ КОНФЕРЕНЦІЮ В ПАРИЖІ 277
Як боротись з цим «страхом». Нам допомагають самі росіяни. Потроху вони
починають схилятись до німецької орієнтації. Росіяни гадали, що за їх вірність
Антанті навіть під час большевизму французи, англічани та инші дадуть і військо, і
зброю, і гроші, але та допомога, яку вони мають, їх зовсім не задовольняє. Антанта
вже знає, що серед росіян починається поворот, але поки що це є для їх стимул, щоб
ще більше боятися Росії і їй угоджати. Тільки коли росіяни підуть виразніше в бік
німців, відношення до Росії круто зміниться. Тоді Росію почнуть ослабляти і
підтримуватимуть наш «сепаратизм». І от для того, щоб нам виграти на цей
випадок, необхідно і далі, не дивлячись на всю неприязнь до нас з боку Англії та
Франції, стояти на антантофільській лінії. Те, що в цьому напрямку пан голова
Директорії Головний Отаман [Симон] Петлюра робить нам вказівки, справляє
якнайкраще вражіння. Все ж треба пам’ятати, що страх перед Росією домінує над
усім. І проти волі Росії Антанта іти не зважується. Коли дійсно відновлення Росії
піде разом з Німеччиною, Франції кінець, Англії теж ця перспектива не дуже
приємна.
Негодність влади на Україні. Далі, визнанню України заважає стан внутрішній
і військовий, який досить добре відомий є представникам Антанти. Раз у раз
доказуємо ми їм, що коли Україна мусить одступити свої землі большевикам, ми
мали військовий неуспіх, то це є результатом їх невдалої політики: одеської та
галицької. Багато французів і инші самі це розуміють, але факт остається фактом: на
Україні ще немає певного ладу, анархія панує, з цього погляду величезну шкоду
роблять нам єврейські погроми. Про це вже відомо скрізь, і я прикладаю навіть
протест, який підписаний був дуже визначними людьми Франції. Я глибоко
переконаний, що Уряд наш робить все, що можливо, щоб не допустити цих
погромів надалі, але чим яскравіші будуть повідомлення про боротьбу з цим
тяжким явищем, тим краще вражіння буде в Европі.
Дуже часто також робили нам закиди дипльомати, що у нас, українців, Уряд
занадто лівий, що ми часом поближаємося до большевизму. На це ми категорично
відповідаємо, що наш Уряд є демократичний, але поміркований. Ми не бажаємо
бути месіями Европи, як росіяни. Ми хочемо утворити державу на тих самих
підставах, на яких до цього часу існували инші європейські держави. Цілком не з
погляду внутрішніх наших відношень, а з погляду міжнародного я вважаю, що нам
дійсно потрібне коаліційне демократичне Правительство. Взагалі ж досі в Европі
не певні в тому, що ми здібні до державного життя. Коли ми доводимо, що ми вже
показали свої сили, нам кажуть, що сього не досить і треба працювати надалі, коли
ми хочемо самостійности або навіть будь-якого забезпечення наших прав. В усякім
278 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
держав Антанти. При таких умовах як зараз, а особливо при тих, які були два-три
місяці назад, нас могла визнати тільки держава, яка кровно зацікавлена в нашому
існуванню. На жаль, поки що серед держав Антанти ніхто, крім, може, Румунії,
такого кровного інтересу в нашому існуванню немає.
Загальне резюме настроїв. Підводячи ітоги тому, які настрої панують серед
урядових кол антантських держав, можна сказати так: не одкидаючи, що в майбутнім
обставини складуться так, що Україна буде визнаною, вони заявляють: ми проти
розділу Росії, а нам радять федерацію з цією останньою.
Частина II. Як ми доводили, що Україну необхідно визнати. Суверенітет
українського народу.
Як же при таких умовах переконувати Антанту, що Україну треба визнати, які
аргументи мала наша Делегація; перш за все найтвердіше приходилось стояти на
тому, що наш народ, як і всі инші народи, має право на свій суверенітет. Докази
етнічні, історичні, економічні, політичні приводилися нами якнайширше, мною в
цій справі написана вже згадана брошура «Ьех ргоЬІетех сіє ГЕІкгаіпе», де я хочу
обов’язково довести, що воля нашого народу, віковічна воля його ясна: він хоче
творити сам своє життя, хоче бути державним і незалежним. Але загальних уваг не
досить - необхідно спиратися на певні докази, які б здавалися найбільш
переконуючими і зацікавлювали б представників Антанти. Таких головних доказів
можу сконстатувати чотири:
Воля народу.
1) Ми, українці, розвалили Росію. Коли Росія знов штучно відновиться, ми
знов її розвалимо. Воля українського народу існувати самостійно, і перечити цій
волі ніхто не може. Поки Україна на буде визнаною, спокою на сході Европи не
буде. Це аргумент, який найбільше вживався п[аном] [Григорієм] Сидоренком, але
якого і я теж не ігнорував, за винятком першої фрази, бо гадаю, що Росія
розвалилася сама, в усякому разі, розвал Росії в Парижі рахують криміналом, і така
заява справляє тільки негативне вражіння.
Економічний і фінансовий аргумент.
2) Другий доказ спирався на момент економічний і фінансовий. Україна
заплатить свою частину боргу (щось коло ЗО % російського боргу). Крім того, нам
на Україні потрібні капітали. Ми будемо тільки радіти, коли західні капітали
прийдуть до нас, бо наша буржуазія національно нам чужа, і ми воліємо мати краще
чужоземний капітал. Говорилось, що, коли Україна буде визнаною, можливі ріжні
економічні порозуміння, вигідні для держав Антанти. Особливо ми звертали увагу
Франції, але також і Англії. Цю точку обороняли в ріжних формах, здається, всі
делегати, і вони справляли певне вражіння.
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. ДЕЛЕГАЦІЯ УНР НА МИРНУ КОНФЕРЕНЦІЮ В ПАРИЖІ 279
Необхідність визнати Україну навіть виходячи з ідеї Антанти про федерацію.
3) Третій доказ виходив з психіки антантських держав і страху перед Росією і
бажання утворити федерацію Російську. Ми, говорилось їм, стоїмо на ґрунті
незалежности Республіки і суверенности нашого народу. Ви хочете федерації. Але,
питаємо ми, як Ви її утворите. Росія не існує, Росія розпалася... ніякої федерації
зверху ніхто утворити не може. Для того, щоб утворилась ця федерація, необхідно
спершу, щоб організувалися ті держави, які Ви хочете федерувати. Ці держави
необхідно консолідувати, а для того необхідна допомога Антанти. Антанта перш за
все мусить визнати всі держави, які утворилися на території бувшої Росії, і перш за
все Україну. Тільки визнані, сконсолідовані держави в силі заключити ріжні
договори і між иншим і договори про федерацію і конфедерацію. Ви кажете, що
стоїте на ґрунті самовизначення націй: і наш нарід вже не раз висловив свою волю
до державного життя і, коли хочете, він скаже ще своє слово, коли прийде час
Установчих українських Зборів. Таким чином, чи стоїте ви на ґрунті незалежності,
чи федерації, - Ви мусите визнати Українську Республіку. Так приблизно я
формулюю цей аргумент в «Ьез ргоЬІетез сіє ГЦкгаіпе». Але найбільш енергійно
розвиває його п[ан] [Арнольд] Мар голій в своєму листі до [АУаІіогсГа] 5е1Ьу, шефа
відділу російських справ при англійському міністерстві. Цей аргумент настільки
сам з собою нав’язується в розмові з іноземцями, що його фактично більш або
менш вживали і инші члени делегації.
Необхідно визнати Україну для успіху боротьби з большевиками.
4) Четвертий важний аргумент будується на ідеї боротьби з анархією і
большевизмом. Єдиний засіб, казали ми представникам Антанти, завести лад, -
побити бодьшевиків, - це спертись і допомогти національним державам, що повстали
навколо Совітської Росії. Ця думка формульована мною в моєму останньому інтерв’ю
в газеті «Тетрз», надрукованому «Нитапіге»: іїе зеиі тоуеп сіє геаіізес Гогсіге сіапз
Гезс еигорееп еп тепапг ипе ІиГГе еіїїсасе сопгге 1е Ьоісіїеуізте, езс сіє зоисепіс Іез Есасз
пагіопаих ^иі зе зопг іогтез аигоиг сіє 1а Киззіе $оуіесізсе. Ог щзци’ісі сез Егагз ег
посаттепс ГЕІкгаіпе, п’опг раз еге аісіез раг ГКпсепсе сщі а ргесе зоп арриі аих Сепегаих
Еиззез. Маіз гапсііз цие та!§ге сегсе аібе, [Аіехапсіге] КоІСсЬак ресиіе сіапз Іез ріаіпез
ЗіЬегіеппез ес цие [Апгоп] Оепікіпе а сій зоп ауапсе зигсоиг а Гасгіоп рагаііеіе сіє [$утоп]
Ресііоига поиз уоуопз гоиг аи сопггаіге 1е Сепегаї [§утоп] Регііоига, Госс зеиіетепг сіє 1а
сопзсіепсе сіє зоп реиріе ег сіє зоп Ьоп скоіг сіеііугег 1а гегга пагаіе ег погге сарігаїе Кіе£ Це
сопсіизіоп езг сіаіге : іі Раис ері є 1а Егапсе, іі Раис еще ГКпсепсе гесоппаіззепс 1а КериЬІісще
ЕГксаіпіеппе еп Іиі Зоппапс Гарриі песеззаісе.
Цей аргумент мені здавався особливо конкретним і, здається, він примушував
дипльоматів конференції найбільш звертати на себе увагу, бо для боротьби з
большевизмом вони могли піти досить далеко. От ті головні точки на яких, крім
280 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
загальних історичних, економічних та етнографічних уваг, базіровали ми наші докази
про необхідність визнати Україну.
Частина III. Резюмативна.
Резюмуючи, мушу сказати, що коли на початку вересня 1919 року я побував в
делегаціях, мені сказали, що хоч вони і не признають зараз Україну, але вони не
зрікаються, що в майбутньому Україна буде признаною. Це буде залежати перш за все
від нас самих. «Треба дати факти, які показують, що українці здібні організувати
державу», - говорив англієць. «Організуйте державу, в яку можна було б післати своїх
людей без риску і спевнитися, що в Вас є лад», - говорив француз.
Існування небольшевицької Росії і самостійної України до певної міри
виключать одно друге. Германофільська Росія - визнання України. Далі, як це
видно з попереднього викладу, визнання України Антантою і саме її існування
залежить від двох міжнародного характеру причин: 1) чи буде існувати Росія, чи ні.
Коли стан анархії продовжиться в Росії, тоді прийдеться прийти до ідеї
Берестейського миру і визнати Україну; 2) на випадок коли Росія існуватиме -
справу рішить питання, чи буде Росія з німцями, чи з Антантою. Коли з німцями, а
се дуже можливо, тоді Англія і Франція почнуть ослабляти Росію і першу чергу
визнають Україну.
Необхідно і надалі домагатись визнання Української Республіки. Все це
показує, що і надалі необхідно домагатись визнання Української Республіки, що в
майбутньому, може, і здійсниться.
Можливе великих держав в східноєвропейських справах. Питання тільки в
тому, що буде, коли дійсно повстане Росія, коли вона все ж не кинеться в обійми
німців і не матиме проти себе Антанти. Що буде, коли великі держави, як Англія та
Франція, заклопотані своїми внутрішніми справами, не зможуть мішатись в наші
східні справи. Треба сказати, що французькі справи настільки тяжкі, що мені в
міністерстві вже тепер було висловлено майже повне б.Є5ІПГЄГЄ55ЄтЄПГ -
незацікавленість - і неможливість втручатись в наші справи. Ясно, що тоді нам сам
на сам прийдеться одстоювати свою незалежність від північного сусіда і тоді вже на
місці прийдеться судить, чи маємо ми на те сили, чи ні, і на яких умовах ми можемо
помиритися. В усякому разі, не дивлячись на те, що ідеалом міждержавних
відносин я вважаю федерацію, так, як всі українські політики, гадаю, що Росія - це
найгірший контрагент федерації. Російський імперіялізм для нас найопасніший.
Через це ідею федерації з Росією я вважаю можливим допускати тільки на дуже
поганий кінець, котрий ми повинні все ж передбачати. Ні з большевизмом, ні з
реакцією ми порозумітись не можемо. Иншої ж сили поки що на півночі і не
видно. В усякому разі, ми повинні в нашій дипльоматичній праці скрізь і з усією
енергією продовжувати добиватись визнання з боку великих держав Антанти і з
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. ДЕЛЕГАЦІЯ УНР НА МИРНУ КОНФЕРЕНЦІЮ В ПАРИЖІ 28 1
боку всіх инших сусідів, в тому числі і від росіян, хоч вони, звичайно, були
останніми (але обставини і їх можуть привести до того).
Кінчаючи огляд загальної ситуації, я повинен сказати, що цілком поділяю
політику зближення з Румунією. Румунія нас не врятує цілком, не збудує нам
держави, але підтримає нас в цей критичний момент. Щодо Польщі, то я хоч і
бажаю зближення з нею, але на підставі порозуміння хоч якого-будь в справі
Галичини. Гадаю, що треба одняти од поляків всяку можливість казати, що ми хоч
часово зрікаємось Галичини. Галичину я вважаю, певно як і весь Уряд, абсолютно
необхідним каменем при будуванню держави. Не так нам потрібно з’єднати відразу
наші всі етнографічні землі. Це може прийти з часом, коли ми існуватимемо, але
без Галичини я не уявляю собі України.
[Олександр Шульгин]
***
Опубліковано: Олександр Шульгин в українському державотворенні та
міжнародній політиці / Збірник наукових праць та документів: Наукове
видання / Упоряд. В. Піскун. - К.: Інститут української археографії та
джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України, 2016. - С. 180-187.
«УКРАЇНСЬКА СПРАВА НА МИРОВІЙ КОНФЕРЕНЦІЇ. ЗВІДОМЛЕННЯ
Д[ОКТО]РА МИХАЙЛА ЛОЗИНСЬКОГО» СИМОНУ ПЕЛТЮРІ
Відень, 13 вересня 1919
1) Міжнародно-правне становище української Делегації в Парижі. Мирову
конференцію в Парижі творять делегації тих держав, які віднесли побіду над
центральними державами, і делегації тих нових держав (Чехо-Словакія, Польща,
Юго-Славія), які держави Антанти признали своїми союзниками. Разом усі
держави, які творять Мирову конференцію називаються «Риіїзапсез АПіеех ес
Азюсіеез».
Делегації побідженнх держав (Німеччина, НімецькаАвстрія, Болгарія,
Туреччина) не мають в Мировій конференції ніякої участи. Є вони інтерновані в
окремих поміщеннях: німецька делегація вВерсалю, німецько-австрійська делегація
в Сен-Жермен, і їх роля зводиться до того, що вони дають письменні відповіди на
предложення Мирової конференції, а при кінці спільно з представниками держав,
які творять Мирову конференцію, підписують мир.
Третьою групою делегацій в Парижі є делегації таких держав, яких держави
Антанти, з одної сторони, не уважають ворожими, але, з другої сторони, ще не
признають їх державами. До сеї групи належить Делегація Української Республіки і
инших держав, які повстали на території бувшої Росії. Сі делегації містяться в локалях,
які вони самі собі повинаймали, і мають в Парижі повну свободу рухів, одначе не
282 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
мають офіціального признання. їх урядові зносини з Мировою конференцією
зводяться до того, що вони висилають до Мирової конференції ноти, меморіяли і
т[ому] п[одібне] на що дістають з секретаріяту Мирової конференції повідомлення, що
нота одержана і буде предложена Мировій конференції. Поза тим представники сих
делегацій відбувають конференції з ріжними членами делегацій держав Антанти. В
такім міжнародно-правнім положенню знаходиться делегація Української
Республіки.
2) Становище Мирової конференції супроти Української Республіки. Досі
Мирова конференція не займалася справою Української Республіки як справою
окремої держави, а тільки трактувала справу окремих територій УНР в зв’язку зі
справою инших держав. І так справою угорської України займалася Мирова
конференція в зв’язку зі справою границь Чехо-Словакії, призначаючи майже всю
територію угорської України Чехо-Словацькій Республіці. Справою Галичини
займалася Мирова конференція в зв’язку зі справою Польщі, справою Буковини в
зв’язку зі справою Румунії, справою Бессарабії також в зв’язку зі справою Румунії,
трактуючи Бессарабію як територію спірну між Румунією і Росією. Поза сим
справою українських земель бувшої Росії Мирова конференція властиво ще не
займалася. В виміні нот між Мировою конференцією і [Олександром] Колчаком
про Україну не було ніякої згадки, з чого можна вносити дві річи: або Мирова
конференція стояла тоді на тім, що Україна се часть Росії, або оставила українську
справу до окремого трактування.
3) Діяльність української Делегації супроти становища Мирової конференції.
I) В справі угорської України. Як тільки появився проект мира з Німеччиною,
де знаходилася між иншим постанова, що угорська Україна має творити автономну
часть Чесько-Словацької Республіки, українська Делегація запротестувала проти
сеї постанови нотою, в якій умотивовано право приналежносте угорської України
до Української Республіки. Після підписання мира між Антантою і Німеччиною
українська Делегація поновила свій протест.
II) В справі Буковини. Коли появився проект мира між Антантою і
Німецькою Австрією, українська Делегація внесла ноту з протестом проти того, що
в справі територій, які належали до бувшої Австро-Угорщини, Мирова
конференція не звернулася також до української Делегації, яка представляє
Українську Республіку, в якої склад входять також українські території бувшої
Австро-Угорщини, а окремо піднесено тут права Української Республіки до
Східної Галичини і до української части Буковини. Наскільки сягають інформації
української Делегації, Мирова конференція признала Румунії не цілу Буковину, так
що часть Буковини від галицької границі, одначе без Чернівців, мала би остати до
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. ДЕЛЕГАЦІЯ УНР НА МИРНУ КОНФЕРЕНЦІЮ В ПАРИЖІ 283
розпорядимости Мирової конференції. З сього виходило би, що сю часть
Буковини Мирова конференція думає прилучити до якогось комплексу
українських земель.
III) В справі Бессарабії. В справі Бессарабії Мирова конференція вислухала з
одної сторони румунську Делегацію, з другої сторони [Василя] Маклакова, який
був Амбасадором Росії у Франції від Правительства [Олександра] Керенського і
якого досі Франція уважає Амбасадором Росії. [Василь] Маклаков виступає тепер
як представник тих російських груп, які стоять коло [Олександра] Колчака і
[Антона] Денікіна. З приводу вислухання [Василя] Маклакова в справі Бессарабії
українська Делегація вислала ноту з заявою, що Бессарабія є частею Української
Республіки і тому в справі Бессарабії повинна бути вислухана українська Делегація,
а не представник російських груп.
4) Справа Східної Галичини. Одинокою справою, в якій Мирова конференція
зносилася офіціяльно з українською Делегацією, була справа Східної Галичини, а
саме справа військового перемир’я між польською і українською армією в Східній
Галичині. Справу перемир’я віддала Мирова конференція окремій комісії,
зложеній з представників Франції, Англії, Італії і Америки. Президентом комісії
був бурський генерал [Боиії] ВогЬа, член англійської Делегації. Комісія відбувала
окремі засідання з українською Делегацією і окремо з польською Делегацією,
трактуючи обі сторони зовсім рівнорядно.
Перше засідання комісії з українською Делегацією було 30-го квітня с[ього]
р[оку]. На сім засіданню явилися Президент української Делегації [Григорій]
Сидоренко і член делегації [Олександр] Шульгин і заявили, що для справи
польсько-українського перемир’я має приїхати окрема українська Делегація.
Друге засідання відбулося 8 мая 1919. В сім засіданню взяв участь Президент
української Делегації [Григорій] Сидоренко і окрема Делегація для польсько-
українського перемир’я зложена з д[окто]ра Михайла Лозинського і полковника
Дмитра Вітовського. Засідання мало інформаційний характер. На питання
Президента комісії [Боиіх’а] ВогЬа українські делегати давали інформації про
становище свого Правительства в справі перемир’я. На сім засіданню Президент
[Боїш] ВогЬа між иншим заявив, що Мирова конференція стоїть на тім, що до
мериторичного полагодження польсько-українського спору приступить аж по
заключенню перемир’я.
Третєзасідання комісії відбулося 12 мая 1919. Українські делегати явилися з
тою зміною, що замість Президента [Григорія] Сидоренка прийшов Віце-
президент [Василь] Панейко. На сім засіданню комісія вручила українській
Делегації проект перемир’я, заявляючи, що українська Делегація має дати до
слідуючого дня 10 год[ини] рано свою відповідь на той проект, а в 4 год[ині]
284 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
пополудні прибути на нове засідання. Того самого дня вручено той самий проект
перемир’я польським представникам.
Проект перемир’я був настільки кориснійшим від проекту комісії [[озерЬ’а]
ВагсЬеІету, що оставляв Дрогобицький повіт з нафтовими копальнями українцям:
українська Делегація рішила сей проект прийняти. В письменній відповіді на сей
проект Українська Делегація поставила цілий ряд поправок як територіяльного,
так і військового характеру (приміром] домагалася поправлення демаркаційної
лінії так, щоби повіти Самбірський і Старосамбірський належали до українців, далі
домагалася, щоби перемир’я розтягалося на польсько-український фронт також
поза Галичиною і т[ому] п[одібне]).
На четвертім засіданню комісії 13 мая 1919 Президент [Ьоиіз] Вогка заявив,
що демаркаційна лінія не може бути змінена, а инші українські домагання можуть
бути до певної міри узгляднені, і запитався, чи українська Делегація готова проект
перемир’я на таких основах прийняти. На се українська Делегація заявила, що
проект перемир’я приймає. Президент [Ьоіш] Вогка, подякував українській
Делегації за її згідливість і заявив, що повідомить її, коли має явитись для
підписання перемир’я.
Одначе минув тиждень, а запрошення до підписання перемир’я не приходило.
Натомість преса приносила щодня нові вісти про поступи польської офензиви. З
огляду на се українська Делегація на засіданню 20 мая 1919 рішила звернутися до
Ради Чотирьох (Президент Злучених Держав [ХУоосіголу] ХХчГоп’а і Президентів
Кабінетів Франції, Англії і Італії) з нотою, яка представляла безуспішність заходів
української Делегації і в справі помочи Антанти проти большевиків, і в справі
спинення польського наїзду на Східну Галичину, і кінчилася рефлексією, що з
огляду на таке становище Мирової конференції в українській справі українська
Делегація стоїть перед питанням, чи має вона чого оставати надалі в Парижі. Сю
ноту вислано 21 мая 1919 рано. Того самого дня в 2 годині пополудні Делегація
дістала телефонічне запрошення до [ХУоосіголу] ХХчГоп’а на 4 годину пополудні.
Від української Делегації удалися [Григорій] Сидоренко, [Василь] Панейко,
[Олександр] Шульгин, [Михайло] Лозинський і [Дмитро] Вітовський. їх
прийняла ціла Рада Чотирьох ([МТюсіголу] ХУіЬоп, [Пауісі] Поусі Сеог§е, [Сеог^ех]
Сіетепсеаи і в заступстві неприсутнього [Уіггогіо] Огіапсіо - [5ібпеу] Зоппіпо). На
засіданню була також присутня комісія для перемир’я під проводом Президента
[Ьоїш’а] Вогка.
Засідання отворив [ХХАюсіппу] ХХчІюп, заявляючи, що справа польсько-
українського перемир’я лежить Мировій конференції дуже на серці та що він
просить українську Делегацію помогти полагодити цю справу. На се відповів
короткою загальною заявою [Григорій] Сидоренко, а опісля [Василь] Панейко
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. ДЕЛЕГАЦІЯ УНР НА МИРНУ КОНФЕРЕНЦІЮ В ПАРИЖІ 285
представив справу Східньої Галичини і її злуки з Великою Україною. Потім почав
[йауісі] їЛоусІ Сеог§е ставити ряд питань політичного, військового а навіть
філологічного і релігійного характеру. Як про найважніше, згадаю про отсі
питання: зазначивши, що він не передрішає справи, а тільки висловлює гіпотезу,
він запитав, з ким ми воліли би бути на випадок, колиб не повстала самостійна
Українська держава: з Росією чи з Польщею. На се одержав відповідь, що ми
обстоюємо державну самостійність України. Далі запитав: незалежно від того, що
станеться з Україною, чи Галичина в кожнім випадку хоче ділити долю України.
На се ми відповіли, що Галичина в кожнім випадку жадає з’єдинення з цілою
Україною. Питав також, чи се правда, що поляки перешкоджають нам звернути всі
сили свої проти большевиків. На се очевидно одержав потакуючу відповідь.
Слідуючого дня 22 мая 1919 прийняв українську Делегацію [Сеог^ех]
Сіетепсеаи. На наше запитання, що зарядила Рада Чотирьох в справі польської
офензиви, він відповів, що вони звернулися до [1§пасу’я] Рабегетк’ого і ЦогеР а]
Рікшкк’ого, жадаючи вияснення, та що взагалі стараються спинити пролив крови.
Ся відповідь очевидно не подавала великих надій. Далі йшла розмова про Велику
Україну, про потребу помочи для [Симона] Петлюри в боротьбі з большевиками.
[Сеог^ез] Сіетепсеаи вислухав, не виявляючи своєї думки. Для дальшої акції в сій
справі Делегація рішила, щоб [Михайло] Лозинський і [Дмитро] Вітовський
звернулися до генерала [ЬоиВ’а] Вогка з просьбою про вияснення як властиво стоїть
справа перемир’я. Генерал [ЬоиВ] Вогка відповів, що з огляду на те, що поляки проект
перемир’я відкинули, комісія уважає свою задачу покінченою й передала справу Раді
Чотирьох. Тоді Делегація вирішила, щоб [Михайло] Лозинський і [Дмитро]
Вітовський звернулися до Ради Чотирьох з нотою, в якій представлено би справу
польського наїзду на Східну Галичину і прохано би о особисте прийняття в цілі
вияснення справи. На сю ноту прийшло тільки повідомлення від секретаріяту
Мирової конференції, що нота одержана і буде предложена Мировій конференції.
Дня 6 червня 1919 появилася в газетах відомість, що Цогеї] Рікисккі відповів,
що польська офензива була тільки відповіддю на українську офензиву. Тоді
Делегація рішила, щоб [Михайло] Лозинський і [Дмитро] Вітовській дали в
окремій ноті відповідь на се твердження ЦогеГа] Рікискк’ого. Дальший розвиток
справи слідив [Василь] Панейко, використовуючи зносини з членами окремих
делегацій держав Антанти. Його інформації зводилися до того: про те, щоби
Антанта наказала полякам очистити зайняту територію Східної Галичини та щоби
привернула власть Національної Ради і Державного Секретаріяту, не може бути
мови. Найкориснійшим полагодженням справи було би знейтралізовання Східної
Галичини під протекторатом Антанти. Сей проект має прихильників і
противників. Далі розважується проекти автономії Східної Галичини при Польщі.
286 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
На основі інформації! [Василя] Панейка проект нейтралізації Галичини має все-
таки вигляди на здійснення. Одному з членів одної делегації (правдоподібно
членові американської Делегації [КоЬегг’у] ЬогсГові) [Василь] Панейко предложив
навіть загальний нарис конституції для знейтралізовання Галичини; сей нарис мав
той член предложити як свій власний проект.
Одначе надія на нейтралізовання завела. Дня 25 червня 1919 Рада Чотирьох
рішила уповноважити польську армію зайняти Східну Галичину аж по Збруч,
«щоб забезпечити спокійних мешканців від большевицьких банд». Далі сказано в
сім рішенню, що воно не пересуджує будучности Східної Галичини. Проти сього
рішення українська Делегація вислала ноту з протестом.
Дня 3 липня 1919 дістала українська Делегація повідомлення, що субкомісія
для польських справ має радити над внутрішнім статутом для Східної Галичини.
До участи в сих нарадах запрошувано також українську Делегацію, причім в
запрошенню зазначено дословно, що це не є українська справа, тільки справа
внутрішнього статуту для Г аличини, і тому українська Делегація нехай вишле на сі
наради своїх членів, уроджених і приналежних в Галичині. Тут треба пояснити, що
комісія для польських справ (яка має ріжні субкомісії) є одною з численних комісій
Мирової конференції. Президентом сеї комісії є член французької Делегації [цієї
СатЬоп. Займається вона справами зв’язаними з утворенням Польської Держави.
Одній з підкомісій сеї комісії поручила Мирова конференція справу внутрішнього
статуту для Східної Галичини. Українська Делегація стала в цій справі на тім, що
брати участь в нарадах в підкомісії для польських справ, і не в характері
представників Української Держави, а тільки в характері представників
українського населення в Галичині, значило би зійти з українського державного
становища. В сім дусі післано заяву на Мирову конференцію, відмовляючися від
участи в нарадах.
Основним урядовим повідомленням Мирової конференції в галицькі справі,
яке одержала українська Делегація, було повідомлення про ухвалу Найвищої Ради
з 11-го липня 1919. Ся ухвала звучить: «Польське Правительство буде
уповноважене завести в Східній Галичині цивільну управу після того, як заключить
з державами Антанти договір, який запоручить автономію території і політичні,
особисті і релігійні свободи мешканців. Сей договір буде спиратися на праві
самоозначення, яке мешканці Галичини виконають пізнійше в часі, який означать
держави Антанти або инша організація, уповажнена ними до сього».
З сього повідомлення випливає: 1) що Мирова конференція не уважає Східної
Галичини за часть польської держави, а тільки дає Польщі мандат завести цивільну
управу в Східній Галичині від імени держав Антанти; 2) що основи цивільної
управи, яку має Польща завести в Галичині, будуть означені в окремім договорі,
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. ДЕЛЕГАЦІЯ УНР НА МИРНУ КОНФЕРЕНЦІЮ В ПАРИЖІ 287
який буде заключений між державами Антанти і Польщею; 3) що сей договір має
запоручити Східній Галичині територіяльну автономію і політичні, особисті та
релігійні свободи мешканців; 4) що се управильнення справи Східної Галичини є
тільки тимчасове та що пізнійше має відбутися в Східній Г аличині плебісцит, який
рішить дефінітивно про її державну приналежність. Очевидно, що Українська
Делегація запротестувала проти вище наведеного рішення Мирової конференції.
Про дальший хід справи відомо тільки се, що польське Правительство
предложило Мировій конференції проект автономії для Східної Галичини та що
підкомісія для польських справ радить над сею справою. В половині серпня були
відомости, що підкомісія вже кінчить свою працю. Близших даних про цілу справу
Української Делегації до хвилі мойого виїзду з Парижа (12 серпня 1919) не
вдалося розвідати. Отже, невідомо, яка має бути західна границя Східної
Галичини, яке виборче право і яка компетенція Східно-Галицького Сойму, за який
час і в який спосіб має бути переведений плебісцит. Не відомо також в якім часі
справа буде полагоджена на Мировій конференції і переведена в краю; член
американської Делегації проф[есор] [КоЬегг] Ьогсі, який бере участь в працях над
внутрішнім статутом Східної Галичини, в одній приватній розмові сказав мені
загально, що Мирова конференція хоче полагодити справу якнайшвидше. Вкінці
треба додати, що українська Делегація в міру одержування матеріялів про польські
жорстокости в Східній Галичині пересилає ті матеріали Мировій конференції.
5) Роля росіян і галицьких москвофілів в галицькій справі. Згадана комісія для
польських справ покликала між иншим [Василя] Маклакова, щоби він в імени Росії
висловився про східні границі польської держави. Про своє становище в сій справі
[Василь] Маклаков подав мені особисто отсі інформації: він заявив, що в склад
Польської Держави повинна входити т[ак] зв[ана] Конгресова Польща без
Холмщини і без литовських етнографичних частин. Щодо Галичини, то він подав
етнографічну границю між Східною і Західною Галичиною на основі елаборату,
виробленого ще царським Правительством, коли воно підносило претензії до
Східної Галичини. Ся границя сягає місцями на захід від Сяну.
На моє питання, яке є становище тих російських кругів, які представляє
[Василь] Маклаков в справі Східної Галичини, він відповів: Росія не видержала в
війні як союзниця Антанти до кінця, отже, і не може мати претензій, щоб Антанта
сповнила своє зобов’язання супроти Росії в справі Східної Галичини, Дарданеллів,
Царгороду і т[ому] п[одібне]. «Ми домагаємося від Антанти тільки того, щоб вона
охороняла Росію як охороняється раненого жовніра і як з раненого жовніра
забороняється стягати чоботи, так, щоб Антанта не позволила розривати Росії на
окремі части. Але до нових територіальних набутків ми не можемо мати претензій.
288 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
Отже, не домагаємося Східної Галичини для Росії, а тільки стоїмо на тім, щоб
народові Східної Галичини дано змогу виконати право самоозначення. Нехай він
сам рішає, чи хоче належати до Польщі, чи до Росії, чи до Румунії».
Таке становище заступав [Василь] Маклаков і в Комісії для польських справ,
заявляючи, що Східна Галичина не польська територія та що вона повинна
одержати змогу висловитися про свою приналежність.
На се становище [Василь] Маклаков звертав особливу увагу тому, бо в деяких
українських кругах шириться погляд, що Східну Г аличину можна було рятувати від
польської окупації при помочі російських кругів. Як видко з вищеподаної заяви
[Василя] Маклакова, російські круги зайняли в справі Східної Галичини
становище чисто платонічне і для нас безвартне.
Також галицькі москвофіли, яких представляє в Парижі бувший Посол
австрійського Парламенту [Дмитро] Марков, зголосили свої претензії до Східної
Галичини. їх запрошено до згаданої підкомісії для польських справ, якій вони
предложили свій меморіял. Думаю, що до сеї комісії запрошено їх наслідком
заходів, з одної сторони, російських, а з другої - польських. Провідна думка
москвофільського меморіялу така: Східна Галичина є російська земля і повинна
належати до Російської держави. Заки Російська держава буде відбудована, Східна
Галичина повинна творити окреме галицько-володимирське князівство під
протекторатом Антанти. В сім князівстві російська мова повинна бути урядовою,
російська культура повинна мати змогу повного розвитку. Москвофільські
організації повинні дістати з публічних фондів триста мільйонів корон
відшкодовання за знищення, яке вони потерпіли наслідком війни. Коли в Росії
буде большевизм винищений і Росія буде відбудована в давніх границях, тоді
Східна Галичина має бути прилучена до Росії.
На мою думку, сей москвофільський виступ, хоч він заперечує права Польщі
до Східної Галичини, є для поляків корисний, а для нас шкідливий. Полякам
ходить о се, щоб доказати, що український елемент в Східній Галичині не є
одноцільний, а ділиться на українців, росіян, русинів і т[ак] д[алі], та що серед
сього хаосу не тільки культурно і економічно найсильнійшим, але також релятивно
найчисельнійший є елемент польський. З сих причин - на мою думку - поляки
постаралися, щоб підкомісія для польських справ вислухала галицьких москвофілів
як представників части населення Східної Г аличини.
6) Самостійна Українська Держава чи Федеративна Росія. Як се не дивно, а
кругом Делегації Української Республіки в Парижі починає повставати легенда, що
в Делегації панують два напрями: один, який обороняє ідею державної
самостійности України, і другий, який схиляється до ідеї федеративної Росії.
Фактичні дані, які послужили й для утворення сеї легенди, представляються ось як:
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. ДЕЛЕГАЦІЯ УНР НА МИРНУ КОНФЕРЕНЦІЮ В ПАРИЖІ 289
Менше-більше в половині мая 1919 панове [Арнольд] Марголін, [Олександр]
Шульгині [Василь] Панейко заявили Президентові Делегації [Григорію]
Сидоренкові, що всі делегації держав Антанти ставляться до ідеї державної
незалежности України негативно і дають пізнати, що українська справа позискає
прихильність держав Антанти тільки тоді, коли українці стануть на становище
відбудови Росії на основі федерації. Таким шляхом, як часть федеративної Росії, і
Україна зможе запевнити собі політичну самостійність.
Вказуючи на се, згадані члени делегації предложили таку тактику: треба не
ставитися негативно до ідеї федеративної Росії, а тільки треба рішення сеї справи
відложити на пізнійше. Отже треба вказувати на те, що дорога до утворення
федеративної Росії веде тільки через признання самостійности національних
держав утворених на території бувшої Росії. Треба домагатися, щоб Антанта
признала самостійність кожної з сих держав, помогла кожній з них упорядкувати
внутрішні відносини і довести справу до скликання в кожній державі Установчих
Зборів, а Установчі Збори повинні рішити, чи утворити самостійну державу, чи
змагати до федеративної Росії. Щоби осягнути успіх перед Антантою, треба, щоби
всі держави, утворені на території бувшої Росії, як також російські політичні групи,
виступали перед Антантою солідарно. В тій цілі треба предложити російським
групам, щоб вони уконститувалися як окреме представництво російського
(великоруського) народу і війшли в порозуміння з представництвами народів
бувшої Росії на тій основі, що кожний нарід аж до скликання національних
Установчих Зборів зберігає державну самостійність; Установчі Збори
висловляться, чи державна самостійність має існувати далі, чи мається приступити
до будови федеративної Росії. Щоби російські групи на сю програму згодилися,
треба, щоби Делегації національних держав, утворених на території бувшої Росії,
взяли на себе зобов’язання на своїх Установчих Зборах заступати ідею федерації.
Президент української Делегації [Григорій] Сидоренко поручив згаданим
членам Делегації нав’язати зносини з російськими групами, як вони ставляться до
такої програми. Згадані члени Делегації нав’язали зносини з двома російськими
групами, з групою [Василя] Маклакова, яка представляє [Олександра] Колчака і
[Антона] Денікіна і з групою [Олександра] Керенського, яка поборює
[Олександра] Колчака і [Антона] Денікіна як реакціонерів і монархістів. По
якимсь часі згадані члени Делегації подали таке звідомлення: група [Олександра]
Керенського відкинула проект Установчих Зборів окремих національних держав,
стоячи на становищі, що про долю цілої Росії мають право рішати тільки
всеросійські Установчі Збори. З групою [Василя] Маклакова можна говорити далі.
Коли в Парижі почали ширитися чутки, що часть української Делегації не
стоїть за самостійність Української Держави, тільки за всеросійську федерацію, і на
290 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
сю тему почала вестися полеміка в самій Делегації, п[ан] [Арнольд] Марголін, що
дуже можливо, що противники з яких-небудь розмов про федерацію мали
слушність до програми, предложеної ним, не позискано ані держав Антанти, ані
російські групи. Стільки фактичних даних про сю справу. Очевидно, що всего того,
що згадані члени Делегації говорили про федерацію, чи в кругах Антанти, чи в
кругах російських, не можна провірити. Та треба ствердити, що на основі тих їх
розмов, дійсно, і круги Антанти, і круги російські почали ширити вісти, що в
українській Делегації панує розділ, що на становищі державности і незалежности
України стоїть тільки Президент Делегації. Зате такі визначні члени Делегації, як
[Арнольд] Марголін, [Олександр] Шульгин і [Василь] Панейко, які мають
дипльоматичні уповноваження нарівні з [Григорієм] Сидоренком, стоять на
становищі федерації.
Щоби провірити особисто становище російських груп в українській справі,
постарався я о розмову з [Василем] Маклаковим, з яким був до певної міри
знайомий з взаїмної пресової дебати в «Русских ведомостях» весною 19і4р[оку].
Я бачився з ним два рази: раз сам, а другий раз в товаристві д[окто]ра Теофіля
Окуневського, який в червні приїздив до Парижа. Становище [Василя] Маклакова
зводиться до сього: він не признає факту, що Росія розпалася. Для нього Росія
юридично існує далі. Україна як часть Росії не має права самовільно виділитися з
російського державного зв’язку; на се мусив би згодитися російський Парлямент.
Одностороннього проголошення Україною своєї державної самостійности він не
може узнати. Шлях до порозуміння між Україною і російськими кругами
можливий тільки такий: з одної сторони представник російських кругів
([Олександр] Колчак і [Антон] Денікін), з другого боку представники українських
кругів ([Симон] Петлюра) умовляються, як відбудувати зруйновану Росію. З
нагоди сеї умови може бути запоручена Україні певна самостійність в рамах
всеросійської державности; в сій справі можна би евентуально нав’язати до
Переяславського договору, одначе вихідною точкою мусить бути відбудова Росії.
Програми через самостійність окремих національних держав до федерації - він не
признає. Говорячи про шлях договорів між російськими і українськими кругами і
про нав’язання до Переяславського договору [Василь] Маклаков зазначив, що се
його особиста думка. Під час першої розмови [Василь] Маклаков представив мені
своє становище в галицькій справі, про що було сказано вище.
7) Вигляди на найблизшу будучність.
І) Щодо Української Держави взагалі. Як уже зазначено, справу Української
Держави взагалі Мирова конференцій відкладає до часу, коли буде займатися всіма
питаннями, зв’язаними з упорядкуванням відносин на території бувшої Росії. Сей
час, здається, вже недалекий. Мабуть, сеї осені Мирова конференція приступить до
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. ДЕЛЕГАЦІЯ УНР НА МИРНУ КОНФЕРЕНЦІЮ В ПАРИЖІ 29 1
розв’язання сих питань. Досі офіціяльно міродатні держави Антанти стоять на
становищі відбудови Росії. Повну державну самостійність признали вони тільки
Польщі і заявилися за державною самостійністю Фінляндії. Всі инші народи
бувшої Росії мали би одержати певну самостійність в межах Росії, відбудованої на
автономно-федеративних основах. В згаданій вже виміні нот між державами
Антанти і [Олександром] Колчаком згадується про автономію для Литви, Латвії,
Естонії і Закавказзя; про Україну нема там ніякої згадки. З сього роблено два ріжні
висновки: один, що Мирова конференція вважає Україну частю Росії; другий, що
вона думає полагодити Українську справу незалежно від справи відбудови Росії. На
мою думку, Мирова конференція була просто ще зовсім нерішена, що має зробити
з українською справою, і тому її промовчала.
Коли звернемося до офіціяльних або півофіціяльних заяв представників
окремих держав Антанти, то побачимо ось що. Французький Міністр заграничних
справ [ЗгерЬеп] РісЬоп в одній парляментарній заяві в червні сказав, що Франція і
союзники стоять на становищі відбудови єдиної демократичної федеративної Росії.
В англійськім Міністерстві заграничних справ по інформаціях [Арнольда]
Марголіна стоять також на становищі відбудови федеративної Росії. Тепер у Відні
д[окто]р Ярослав Олесницький поінформував мене, що українській Місії в Англії
вказують на потребу порозуміння з [Антоном] Денікіним і федерації з Росією.
Американський Міністер заграничних справ [КоЬегг] Ьашіп§, який приняв
[Арнольда] Марголіна, [Олександра] Шульгина і [Теофіла] Окуневського, заявив
їм, що Україна може числити на прихильність Антанти тільки тоді, коли стане на
становищі відбудови Росії.
Всі сі голоси промовляли би проти самостійности, за федерацію. їм треба
протиставити отсі голоси за самостійність. Американський полковник [ЕсЬ^агсІ]
Ноше, муж довір’я ДУоос1го\¥] АУіЬоп’а, заявив [Григорію] Сидоренкові, що він є
прихильний державній самостійности України. Притім вказав на те, що ідея
самостійности має ще багато ворогів. Треба проявити більше державно-творчої
сили і треба старатися знайти собі союзників. Натякнув також на потребу
порозуміння з Польщею. В кругах англійської Делегації [Григорію] Сидоренкові в
часі, коли вже стала ясною невдача [Олександра] Колчака, сказали: «Ми
пробували з [Олександром] Колчаком, але не вдалося. Тепер будемо пробувати з
[Антоном] Денікіним. Коли експеримент відбудови Росії не удасться, тоді
признаємо вас. Але мусите до того часу вдержатися. Се може потягнутися пару
років». З італійських кругів передають, що вони хотіли би бачити Україну самос-
тійною державою, хотіли би нав’язати з ними ближчі господарсько-торговельні
зносини, але покищо мають зв’язані руки і мусять вести політику цілої Антанти.
292 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
Щодо Франції, політика [Сеог§е$’а] Сіетспсеаи йде перед усього в напрямі
будови Великої Польщі. Можливо, що коли б ми не стояли тут на перешкоді,
[Сеог^ез] Сіетепсеаи ставився би прихильнійше до справи державної
незалежности України. Одначе у Франції швидко прийде до зміни Кабінету. В
жовтні мають відбутися нові вибори до Палати Послів на основі нового виборчого
закона, який між иншим опирається на пропорціональности. Теперішня опозиція
проти Кабінету [Сеог^ех’а] Сіетепсеаи, зокрема соціялісти, сподіються вийти з
виборів значно скріпленими. Можливо, що опозиції вдасться повалити Кабінет
[Сеог^ез’а] Сіетепсеаи ще перед виборами. Се лежить в її інтересі, щоб, маючи
власть, могла мати вплив на переведення виборів, та в кожнім разі прийде вона до
влади по виборах. Президентом Міністрів мав би стати [АгБгісІе] Вгіапсі,
Міністром заграничних справ, мабуть, [Ргссіегіс] Ргапкііп-Воиіііоп, тепер
Президент парляментарної комісії для заграничних справ. Оба вони, як і їх групи,
настроєні прихильно до української справи; в сім напрямі працював давнійше
[Григорій] Сидоренко, а тепер з його припоручення веде в тих кругах працю
д[окто]р Артем Галіп. Крім того, до нового Кабінету увійдуть мабуть представники
правого крила соціялістів.
Завдяки праці с[оціял] -демократів] членів Делегації [Бориса] Матюшенка і
[Петра] Дідушка, с[оціяліста] -революціонера] члена Делегації [Дмитра] Ісаєвича,
почасти моїй праці, а також праці проф[есора] [Михайла] Грушевського, який в
червні і липні був у Парижі, вдалося французьких соціялістів позискати для справи
державної незалежности України. Як відомо, міжнародна Соціялістична
конференція в Люцерні (початок серпня) заявилася всіми голосами (проти одного
тільки голосу російського с[оціялі ста] -р[еволюціонера] [Василя] Сухомліна) за
державною незалежністю України. Отже, ясна річ, що коли представники правого
крила французьких соціялістів вступлять до Кабінету, то вони будуть підпирати
політику, прихильну для самостійности України.
Треба згадати, що в останніх часах румунська Делегація починає прихильно
відноситися до справи самостійности України, боячися відбудови Росії. Також в
польських соціялістичних кругів були деякі спроби приблизитися до українських
соціялістів. Одначе всім польським залицянням не можна вірити, і треба
відноситися до їх дуже обережно.
Коли б прийняти за вихідну точку нашої політики, що Директорія бореться з
російським большевизмом і хоче зискати прихильність Антанти, то найважнійшою
справою, яка насувається на денний порядок, було б уладження відносин між
Директорією і тими російськими групами, які підпирає Антанта. Відноситься се
передусім до [Антона] Денікіна. Очевидно, коли б українська армія могла
[Антона] Денікіна в короткім часі прогнати з України, то се був би успіх рішаючого
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. ДЕЛЕГАЦІЯ УНР НА МИРНУ КОНФЕРЕНЦІЮ В ПАРИЖІ 293
значіння. Думаю, що Антанта витягнула би консеквенції з цього доконаного факту
і увійшла би в ближчі зносини з Директорією. Одначе, коли знищення [Антона]
Денікіна неможливе, то треба побоюватися, що конфлікт між [Антоном]
Денікіним і Україною мігби скінчитися так, як скінчився конфлікт між Україною і
Польщею в Галичині: Антанта готова підпирати [Антона] Денікіна доти, аж він
переможе знесилену українську армію. Щоби до цього не допустити, треба вжити
дипльоматичних заходів, щоб Антанта встановила між [Антоном] Денікіним і
Директорією якесь провізоричне перемир’я.
II) Щодо Галичини. Прийнявши за вихідну точку нашої політики, що
Директорія змагає до нав’язання зносин з Антантою та що сю ціль швидко осягне,
вказана є в галицькій справі отся політика.
Коли б внутрішній статут для Галичини в короткім часі був ухвалений і
переведений в життя, треба його використати для скріплення наших внутрішніх
сил. Пізнійше, коли Директорія увійде вже в зносини з Антантою треба буде
дипльоматичною дорогою старатися усунути некорисні для нас постанови статута і
осягнути якнайкориснійші умови плебісциту. Коли до часу нав’язання зносин між
Директорією і Антантою галицька справа не буде ще полагоджена, треба всіми
силами змагати до того, щоб Мирова конференція покликала до життя окрему
комісію для цілого комплексу польсько-українських спірних питань. І до сеї комісії
відіслала також галицьку справу.
З міжнародно-правного становища се було би ствердженням рівнорядности
України і Польщі щодо галицької справи (тепер галицька справа трактується без
участи України); з фактичного боку в такій комісії ми малиби вигляди на поважні
успіхи. Коли ж настрої в державах Антанти змінилися би на нашу користь, коли
Українська Держава представлялаби для держав Антанти певну вартість, тоді
Польщу можна б і силою заставити уступитися в українських справах.
Взагалі, в галицькій справі Антанта не проявила супроти нас доброї волі. Але,
з другого боку, з її поступовання видно, що вона Східну Галичину хоче на всякий
випадок держати в своїх руках для дальшої політичної гри. Вона не віддала Східної
Галичини дефінітивно Польщі, бо хоче держати Польщу в своїх руках
перспективою одержання Східної Галичини, а рівночасно хоче мати вільну руку,
коли Східну Галичину треба буде віддати чи Україні, чи Росії, тому коли вже раз
будуть зладжені добрі зносини між Україною і Антантою, тоді Галичину можна
буде відзискати.
Очевидно так представляється мені справа зі становища теперішньої хвилі.
Вся політична штука в тім, щоби примінювати політичну тактику до кожночасних
обставин. Коли б нам удалося довший час задержати в наших руках більшу
територію і перевести на ній яку-таку державну організацію, тоді, в зв’язку з
294 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
вказаними вище виглядами на зміну настрою в державах Антанти, можна
сподіватися рішаючого звороту на ліпше.
8) Внутрішня праця в паризькій Делегації. Очевидно, що годі мені тут
представити подрібно цілий механізм внутрішньої праці Делегації; ходить мені о
зазначення тільки найважнійших моментів.
Президент делегації [Григорій] Сидоренко, позавчасною дипльоматичною
працею, займається очевидно розділом праці і інформується про її висліди.
Наскільки все те йому вдається, се залежить не тільки від нього, але також від
внутрішніх відносин Делегації, про які буде мова пізнійше.
Побіч президента [Григорія] Сидоренка дипльоматичною працею займалися
головно [Олександр] Шульгин, [Арнольд] Марголін і [Василь] Панейко. [Василь]
Панейко мав у своїх руках всі галицькі справи, а разом з двома вищенаведеними
членами Делегації займався також загальноукраїнськими справами. Від початку
липня [Олександр] Шульгин і [Арнольд] Марголін знаходяться постійно на
відпустці; були навіть внесли демісію на руки Міністра [Володимира]
Темницького, яку недавно взяли назад. [Василь] Панейко в другій половині липня
виїхав був до Швайцарії, Відня і Карлсбаду, де в першій половині серпня була
нарада представників заграничних місій під проводом Міністра [Володимира]
Темницького; при кінці серпня вернув до Парижа. Від липня дипльоматичну
працю побіч президента [Григорія] Сидоренка вів головно д[октор] [Артем] Галіп.
З початком серпня д[октор] [Артем] Галіп був прийнятий французьким
Міністром заграничних справ, [ЗсерЬеп’ом] РісЬоп’ом, якому представив
вироблені на нашій спільній нараді ([Григорій] Сидоренко, [Артем] Галіп,
[Михайло] Лозинський) отсі домагання:
1) признати Директорію єдиною силою, яка на українських землях бореться з
російським большевизмом, і всю підмогу, призначену Антантою для боротьби з
большевизмом давати Директорії, а [Антону] Денікінові приказати уступити з
українських земель;
2) утворити при Мировій конференції окрему комісію для польсько-
українських спірних питань включно з питанням Холмщини і Східної Галичини;
3) посередничити в нав’язанню приязних зносин між Україною і Румунією;
4) посередничити в приязних зносинах мін Україною і Чехословаччиною,
зокрема для полагодження справи угорської України.
[ЗгерЬеп] РісЬоп сказав, що ся платформа є реальна, та що одначе справа не
залежить від нього, тільки від [Сеог^ез’а] Сіетепсеаи, якому він передасть всі
українські пропозиції.
Побіч самостійної акції делегації президент [Григорій] Сидоренко разом з
президентами делегацій инших національних держав, які повстали на території
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. ДЕЛЕГАЦІЯ УНР НА МИРНУ КОНФЕРЕНЦІЮ В ПАРИЖІ 295
бувшої Росії (Естонія, Латвія, Литва, Грузія і инші держави Закавказзя), уряджував
спільні засідання, обговорювання спільних справ і уряджування спільних
дипльоматичних виступів. Таким способом вислано на Мирову конференцію
кілька спільних нот з домаганням признання самостійности кожної з тих держав.
Зокрема запротестовано спільною нотою проти підпирання [Олександра] Колчака
і його змагань до відбудови Росії.
Треба також згадати про спільну акцію соціялістичних груп народів бувшої
Росії. Ця спільна акція мала за ціль переконати французьких соціялістів про
потребу признання самостійности національних держав на території бувшої Росії
соціялістичним Інтернаціоналом. Як уже вище зазначено, ця акція осягнула на
міжнародній соціялістичній конференції в Люцерні повний успіх.
Для впливання на публічну опінію у Франції делегація старалася нав’язати з
паризькою пресою зносини. З огляду на недостачу відповідних фондів (инші
делегації видавали на се десятки мільйонів) сі заходи не могли мати таких успіхів,
яких ми бажали би. Одначе все-таки багато паризьких газет містило відомости і
статті в нашім інтересі. Крім того, при Делегації існує пресове бюро, яке видає три
рази на тиждень бюлетені з найважнійшими інформаціями про нашу справу.
Заходом Делегації вийшли також окремі публікації, а саме: 1) меморіял про
українську справу, призначений для Мирової конференції; є се об’ємиста книга, де
основно обговорені всі справи, зв’язані з утворенням Української Держави;
2) брошура [Олександра] Шульгина, яка коротко представляє політичну і
культурну історію України аж до утворення Української Республіки; 3) брошура
[Михайла] Лозинського про Західну Україну, де представлена політична історія
Галичини включно з найновійшими подіями до 25-го червня 1919р[оку];
4) брошура [Михайла] Лозинського про польсько-українські відносини в Галичині
за останніх 25 літ; ся брошура написана з сього приводу, що поляки представляли
на Мировій конференції справу так, немов польсько-українські відносини в
Г аличині в останніх часах укладались щораз ліпше та що українці легко погодяться
з приналежністю до Польщі; се твердження освітлено власне в сій брошурі;
5) брошура [Михайла] Лозинського п[ід] н[азвою] «Рішення Найвищої Ради в
справі Східної Галичини», де зібрано всі рішення Найвищої Ради і ноти, якими
Делегація реагувала на ті рішення, сі документи попереджує вступна стаття, яка
освітлює ті рішення з українського становища; 6) брошура [Володимира]
Тимошенка про господарські відносини на Україні; 7) і 8) два випуски нот, які
Делегація вислала Мировій конференції. Крім того, приготовляються до друку
инші річи.
Делегація через заложене для сеї ціли Товариство, зложене з трьох французів і
американців і двох українців ([Володимир] Тимошенко і Іван Петрушевич)
296 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
закупила в американців велике число товарів (одіж, взуття, санітарніматеріяли і
т[ому] п[одібне]) потрібних для української армії. Ся справа тепер власне
переводиться. Докладніше представлення сеї справи належить до тих, котрі нею
займаються.
9) Внутрішні відносини в Делегації. Приїхавши до Парижа, я застав в
делегації такі відносини:
І) Противенство між [Григорієм] Сидоренком і [Василем] Панейком, яке
полягало на тім, що п[ан] [Василь] Панейко стояв на становищі, що він властиво
творить окрему галицьку Делегацію. Формально се противенство згладжувалося
тим, що п[ан] [Василь] Панейко виступав назверх, як Віце-президент цілої
Делегації, одначе мимо сього се противенство зарисувалося дуже сильно, особливо
у внутрішних відносинах. П[ан] [Василь] Панейко робив багато виступів в
галицькій справі, про які не повідомляв ані [Григорія] Сидоренка, ані Делегацію.
Галицькі справи полагоджував він при помочі п[ана] [Степана] Томашівського в
своїм окремім бюрі, зовсім незалежнім від бюра Делегації, так, що ані [Григорій]
Сидоренко, ані Делегація не мали вгляду в працю цього бюра. Так само інформації
й матеріали, які п[ан] [Василь] Панейко одержував з віденського Посольства
Західної Области УНР, вважав він виключно своєю політичною власністю і за
малими виїмками не подавав він до відома Делегації.
Через недостачу координації в праці між [Василем] Панейком і Делегацією
було кілька випадків, де в тій самій справі вислано на Мирову конференцію окрему
заяву від [Василя] Панейка, а окрему від [Григорія] Сидоренка. З другої сторони
п[ан] [Василь] Панейко відмовлявся від спільних з [Григорієм] Сидоренком
виступів у галицькій справі. Так, приміром, відмовився підписати ноту, яка була
відповіддю на рішення Найвищої Ради з 25 червня про окупацію Галичини
поляками. Свою відмову п[ан] [Василь] Панейко мотивував тим, що се нігде не
водиться, щоб ноту підписував Президент і Віце-президент, та що підпис
Президента зовсім вистачає. Одначе з огляду на те, що п[ан] [Василь] Панейко
перед тим робив самостійні виступи в галицькій справі, [Григорій] Сидоренко,
[Дмитро] Вітовський і я стояли на тім, що ноту повинен підписати також [Василь]
Панейко, бо инакше готова вона викликати вражіння, що представник Галичини з
нею не годиться. Коли ж [Василь] Панейко таки відмовився її підписати, на
предложення [Григорія] Сидоренка підписали її я і [Дмитро] Вітовський, щоби
було видно, що з нею солідаризуються делегати з Галичини.
Маю вражіння, що ся політика [Василя] Панейка робила на Мировій
конференції некорисне для української справи вражіння. Між иншим
використовували її поляки, вказуючи на те, що Галичина є щось зовсім окреме від
України та що галицькі українці не дуже бажають собі злуки з Україною і тим
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. ДЕЛЕГАЦІЯ УНР НА МИРНУ КОНФЕРЕНЦІЮ В ПАРИЖІ 297
самим легше їх прилучити до Польщі. Позатим зазначування окремішности
Галичини від решти України викликало природню думку, що треба оставити між
українськими землями давню австрійсько-російську границю з тою тільки
ріжницею, що місце Австрії має зайняти Польща.
II) Противенство між [Григорієм] Сидоренком, з одного боку, і
[Олександром] Шульгиним та [Арнольдом] Марголіним - з другого. Се
противенство полягало на тім, що [Григорій] Сидоренко стояв на становищі
самостійности і вважаввсяку розмову про федерацію шкідливою для української
справи, а [Олександр] Шульгин і [Арнольд] Марголін стояли на тім, що треба
зачати розмови про федерацію. До [Олександра] Шульгина і [Арнольда]
Марголіна прилучився [Василь] Панейко, який як, з одного боку, стояв на тім, що
про галицькі справи не сміє говорити ніхто, крім нього, так, з другого боку, вважав
себе укомпетентним говорити про справи загальноукраїнські. Про федеративну
орієнтацію згаданих трьох членів Делегації була вже мова вище. Треба зазначити,
що проти цієї орієнтації були всі инші члени Делегації.
III) З моїм і [Дмитром] Вітовського приїздом до Парижа повстало ще одно
противенство, а саме п[ан] [Василь] Панейко демонстративно дав до пізнання, що
наш приїзд для нього не бажаний та що він не бажає працювати разом з нами.
Проти того, щоб ми брали участь в урядових засіданнях комісії для польсько-
українського перемир’я, він очевидно не міг нічого зробити. Одначе поза тим
поставив справу так, що унеможливив нам майже всяку дипльоматичну діяльність.
На нашу думку, вся дипльоматична діяльність в галицькій справі повинна була
бути ведена на основі взаємного порозуміння й взаємних інформацій про заходи
окремих осіб. Тимчасом п[ан] [Василь] Панейко поставив справу так, що
відмовився порозуміватись з нами, інформувати нас про свої заходи і взагалі мати з
нами що-небудь спільного. Наслідком цього нам оставалось або вести
дипльоматичну діяльність на власну руку, або відмовитися від неї. На власну руку
ми не хотіли нічого починати, бо могло вийти так, що наша акція могла
відріжнятися від акції [Василя] Панейка, що тільки компрометувало би цілу
справу. Отже, ми рішили поза офіціяльними засіданнями ніяких инших кроків в
кругах делегацій держав Антанти не робити, щоб не нарватися зі сторони п[ана]
[Василя] Панейка на закид, що ми перешкоджаємо його діяльності.
Зате, працювали ми в повнім контакті з Президентом Делегації [Григорієм]
Сидоренком і з цілою Делегацією. Ми від самого початку стали принципіяльно на
тім, що Делегація повинна бути одноцільна, і ввійшли в склад Делегації. Ми брали
участь в усіх засіданнях і нарадах Делегації. Я особисто був з доручення Делегації
автором майже всіх нот, які висилала Делегація під час мого побуту. П[ан]
[Олександр] Кульчицький, який виїхав разом з нами, як секретар і перекладчик,
298 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
був приділений Президентом [Григорієм] Сидоренком до праці в секретаріяті
Делегації, де показався дуже корисною силою, особливо як літературний
перекладник нот і публікацій на французьку мову.
10) Справа забезпечення родини [Дмитра] Вітовського. Дня 7-го липня
[Дмитро] Вітовський виїхав з припоручення [Григорія] Сидоренка, щоб завести
особисто усне звідомлення і письменні реферати про стан справи в Парижі до
Директорії. Ми мали надію, що дістанемо для нього вільний проїзд через Румунію.
Коли, одначе, справа затяглася, він, хотячи якнайшвидше виповнити свій
обов’язок, вибрався літаком. Літак розбився, і він погиб. По німосталася вдова і
двоє малих дітей. Очевидно належиться їм матеріяльне забезпечення від Уряду
Української Республіки. В сій справі я говорив з Міністром [Володимиром]
Темницьким, і він обіцяв мені предложити Директорії внесок на забезпечення
родини [Дмитра] Вітовського одноразовою відправою в сумі 150 000 корон. Від
себе ставлю внесення, щоб оба Уряди Української Республіки порозумілися в тій
справі і якнайшвидше її полагодили. Одноразову відправу в теперішніх відносинах
треба уважати настільки ліпшою, що дає відразу забезпечення без огляду на непевну
будучність. Одначе з огляду на дуже низький курс корон треба признати по змозі
високу суму, навіть вищу від висшезгаданої. Як член паризької Делегації [Дмитро]
Вітовський оставав на службі цілої Української Республіки, і тому оба Уряди
Республіки повинні у взаїмнім порозумінню забезпечити його родину.
11) Справа реорганізації паризької Делегації. З огляду на висше представлені
відносини в Делегації, требаби її зреорганізувати в тім напрямі, щоби між
окремими групами і членами її не було таких різких політичних і особистих
противенств. Ніяких внесень в сім напрямі не ставлю. Сподіваюся, що Президент
[Григорій] Сидоренко, приїхавши для особистого докладу до Директорії,
докладнійше представить справу, і тоді Директорія зможе на тій основі видати
відповідні зарядження. Зазначу тільки одно, що доки стоїться на становищі
державної самостійности і єдности Української Республіки, доти цьому становищу
повинна відповідати вся політика делегації. Взагалі в заграничній політиці і в
заграничних репрезентаціях повинна бути переведена більша плановість і
одноцільність. Очевидно оперта не на тім, щоб придніпрянці нехтували галичан
або галичани придніпрянців, але на тім, щоб підбирати елементи, які розуміють
вагу з’єдинення всіх українських земель в одну державу і вагу того, щоб всі части
українського народу у взаємнім порозумінню спільно змагали до сеї ціли.
12) Моя дальша діяльність. Я виїхав до Парижа з уповноваження Державного
Секретаріяту для полагодження польсько-українського перемир’я і взагалі
польсько-української справи. У Відні дістав від Президента Української
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. ДЕЛЕГАЦІЯ УНР НА МИРНУ КОНФЕРЕНЦІЮ В ПАРИЖІ 299
Національної Ради ще особисті інструкції, що в разі потреби можу остатися в
Парижі. Тим часом склалося так, що я хоч і хотівби був повернутися на своє
становище до краю, то не було для цього змоги. В Парижі, як уже згадано, увійшов
я в склад Делегації і весь час брав участь у всіх працях Делегації, не обмежуючися
тільки до галицької або до польської справи. Дня 12 серпня виїхав я з Парижа з
мандатом бути представником Делегації на конференції представників заграничних
місій в Карлсбаді. З огляду на те, що паризька Делегація не була поінформована
докладно про час тої конференції, приїхав я до Карлсбаду вже тоді, коли конференція
властиво закінчилася, так що відбув нараду тільки з Міністром [Володимиром]
Темницьким і Державним Секретарем [Осипом] Бурачинським. Опісля задержався я
у Відні, ждучи на полагодження пашпортових формальностей, і за кілька днів виїду до
Швейцарії, а звідти до Парижа.
З огляду на те, що я маю уповноваження тільки від Державного Секретаріяту,
звертаюся до Директорії, щоб вона, наскільки вважає мою діяльність в Парижі
потрібного, дала мені також від себе уповноваження (мандат делегата такий саме, як
мають п[ани] [Григорій] Сидоренко, [Василь] Панейко, [Олександр] Шульгині
[Ар тем] Галіп). Взагаліжя ставлю себе і свою дальшу діяльність до розпорядимости
Української Республіки і прошу оба Уряди Республіки уділити мені дальші уповно-
важення і інструкції.
В першій мірі маю на увазі дальшу діяльність в паризькій Делегації. Власне
незабаром розпочне Мирова конференція полагоджувати питання, зв’язані з бувшою
Росією, так що нашу Делегацію в Парижі жде важна праця. В дальшій мірі треба мати
на увазі підготовчу працю для утворення Української Республіки в осідку Ліги
Народів в Женеві. В часі, коли Ліга Народів вже зачне офіціяльно свою діяльність
(се станеться тоді, коли Мирова конференція покінчить свої праці і розв’яжеться,
отже, можливо, з початком будучого року), треба, щоб ці підготовні праці з нашої
сторони вже були покінчені. В кінці в зв’язку з організацією української пресово-
інформаційної служби в Західній Европі я міг би обнять в цій области відповідне,
самостійне становище. Взагалі наскільки я не мав би остатися в Парижі, вважав би
за найвідповіднійше місце діяльности для себе в Швейцарії.
Відень, 12 вересня 1919
В справі організації української пресової служби загранинею. В місцях осідку
представництв Української Республіки заграницею повстали звичайно заходом сих
представництв українські пресові бюра. Такі бюра існують у Відні, Берні, в Парижі,
в Амстердамі, в Гаазі, в Лондоні. Декуди проявляють вони більшу діяльність,
декуди меншу. Головною недостачею діяльности сих бюр є те, що вони
300 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
організаційно не є зв’язані з собою і кожне з них працює на свою руку. Дальшою
недостачею те, що на них нема окремих певних фондів і їх діяльність залежить від
того, чи і оскільки фондів може Місія, при якій таке бюро існує, на нього обернути.
Щоб такі бюра сповняли як слід свою задачу, треба конче перевести їх
реорганізацію, утворити заграницею один центр, який управляв би діяльністю всіх
бюр, і визначити на сю ціль відповідні фонди.
Окрему увагу треба звернути на бюро у Відні. Воно повстало при Посольстві
Західної Области УНР і на етаті сього Посольства остає досі.
Маючи до розпорядимости тільки дуже скромні фонди, се бюро може
сповняти своєї задачі в тій повноті, яку на нього наклали обставини. А саме досі
воно було тим центром, з якого розсилаються відомости до всіх инших
заграничних бюр. Таким чином се бюро обслуговує інформаційні інтереси цілої
Української Республіки. Ясна річ, що коли воно має як слід сповняти сю задачу,
повинно воно одержувати на се такої фонди від цілої Української Республіки, бо ті
фонди, які воно може дістати від Посольства Західної Области УНР, далеко не
вистають на сповнення сеї задачі. Отсі мої уваги прошу оба Уряди Української
Республіки взяти під розвагу і видати відповідні зарядження.
Д[окто]р М[ихайло] Лозинський
***
Друкується за копією, машинопис завірений Миколою Мироновичем /
ЦДАВО УКРАЇНИ Ф. 3696. - ОП. 2. - СПР. 280. - АРК. 164-186.
Частина справоздання була надрукована: Лист з Парижу (від власного
кореспондента) / Михайло Лозинський. - Воля. - Відень, 1919. - ТомЗ. -
Число З.-С. 113-118.
СПРАВОЗДАННЯ МИХАЙЛА ТИШКЕВИЧА СИМОНУ ПЕТЛЮРІ
Париж, 12 листопада 1919
Приймаючи на себе обов’язки голови української Делегації в Парижу, я був
свідомий того, що спіткаю через край багато всяких утруднень, одначе я вжив всіх
залежних від мене заходів, щоб виконати прийняті на себе обов’язки. Для мене
ясно було, що Делегація повинна добиватися зв’язків і зносин не так з урядовими,
а із громадськими колами, щоб утворити і використати найширше всякі впливи.
Ще в Римі я чув, що члени політичної секції української Делегації в Парижі завели
зв’язки з соціялістичними колами суспільства. Я, для певности справи, рішив
звернути свою увагу більше на урядові і другі впливові кола.
Мушу завважити, що утруднення побачень ще збільшилося з того часу, як
Вищою Радою було вирішено провізорично питання за Західну Область УНР
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. ДЕЛЕГАЦІЯ УНР НА МИРНУ КОНФЕРЕНЦІЮ В ПАРИЖІ ЗО 1
(Галичину), а питання за східну Україну відкладено до розгляду загального
питання про бувшу Росію. В Римі я прохав Папу підтримати нашу справу, і Папа
зараз же зателеграфував в Париж до свого легата Монсиньора [Вопауепсига]
Сеггессі, який після свого повороту до Риму сказав, що він говорив з Радою
П’ятьох і довідався, що справа наша стоїть дуже погано через те, що наші вороги
представили її як німецько-большевицьку авантюру купки недоспілих політиків,
позаяк маса населення є темна і національно не свідома. З цього приводу я негайно
зробив спростовання в офіціозну італійську часопись «Рориіо Котапо», яке було
передруковано в багатьох часописах инших держав. Папа запевняв мене, що він
цілком на боці Самостійної України, і сказав, що Рада П’ятьох останнє слово про
Україну не сказала.
Результатом моєї праці в Римі було і те, що кардинал [Ріеіго] Сазраггі -
Державний Секретар - надіслав Отаманові [Симонові] Петлюрі листа, який є
фактично визнанням нашої самостійности: «Подаючи подяку Вашому
Превосходительству за ввічливе послання, спішу запевнити, що Св[ятий] Престол,
шануючи як належить благородний характер українського народу, буде слати
гарячі молитви про його добробут і, твердо вірячи в право самовизначення,
визнане за другими народами, які належали до бувшої Російської імперії, вірить,
що і Україна скористується цим правом».
В Парижі я приступив до виконання своїх обов’язків 31-го вересня 1919-го року.
Призначення моє до Парижа зробило, може, деяке вражіння на антантські кола, а
викликало сильну пресову кампанію в «Саше Соттипе», «Общее дело», «Солдат-
Гражданнн», «Б’ЕГкгаіпе», «Кагіопаї Уеіги炙, « К и ц є г \У агжнллк і » еіс. Паризька
преса зустріла моє призначення прихильно, опріч московських та польських часописей
і большевицької «Б’Нитапісе», а орган [Сеогеез’а] Сіетепсеаи «Б’Ьотте ЬіЬге»
помістив спростовання наклепів [Володимира] Бурцева. За час перебування в
Парижі мене інтерв’юїрувало 6 журналістів, і ці інтерв’ю були передруковані в 30-
ти журналах, як «Бе Тетрз», «Бі§аго», «Бе Ресіс РагБіап», «Сагессе сіє
Башаппе», «Б’ Нот те ІлЬге», «Кеуие Оіріотасісріе», «Иетосгагіе Коиуеііе»,
«Бе Раух», «Ба Сошсгиссіоп», «$иІ55е Огіепс», «Ба Ресіс КериЬІЦие», «([оигпаї
сГОгіепі», «ГЕигора Віоиуеііе», «([оигпаї сГАІезаззе Боггаіпе», «Рагіх Місіі», «Ба
Сгоіх», «БаБіЬге Рагоіе», «Б’Еуепетепс», «Бе СаиІоБ» есе.
За недовгий час свого перебування в Парижі я мав багато ділових побачень з
ріжними впливовими особами: граф Цеап] сіє Сахсеїіапе, який має вплив в колах
міністрів, граф $е§иг і дипльомат бернської Амбасади граф сіє СЬасеаипсиї давали
для мене обіди, на яких я зустрічався з поважними представниками тутешнього
суспільства. Іспанський Інфант А Нош о з дружиною, ангельською королівською
княжною, запросили мене на сніданок. З свого боку я дав обіди для депутатів і
302 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
дипльоматів Франції для румунського Посла [№со1ах] Міхи, для свого товариша з
Ватікану - голландського Посла і Президента Парляменту Уап Кіхреп’а, для
дружини шведського Посла графа Егепх\¥аг, для дружини англійського морського
Міністра леді Бімс і т[ак] д[алі]. Ближчі зносини я зав’язав з [Тоттахо] Тіссопі,
якому в додаток до своїх заходів ще в Римі подав меморіял в справі наших
полонених в Італії, наслідком чого є дозвіл італійського Уряду формувати з наших
полонених бойові частини. Також зносини я зав’язав з [Кікоіа] Рахіс’ем -
президентом сербської Делегації, [Апге] ТгитЬіс’ем - сербським Міністром справ
закордонних, [№ко1аох’ом] Роїіііх’ом - грецьким Міністром справ закордонних, а
особливо з [ЕІеігЬегіох’ом] Уепігеїох’ом та румунською Делегацією, на яку звернув
особливу увагу. Я мав побачення також з маршалком [ЕегсІіпапсГом] ГосЬ’ем, який
прийняв мене надзвичайно вічливо. З початку розмови маршалок заявив, що він
зовсім не ознайомлений зі справою України, а в кінці розмови, міцно стискаючи
мою руку, сказав: «Треба, щоби самостійність України була визнана». Окрім того
бачився з американським делегатом [АПеп’ом] Оиіісх’ом. З иншими членами
Мирової конференції я не міг бачитись, позаяк вони були зайняті справами
Австрії, Фіуме, Болгарії і Турції...
Згідно моїм бажанням, мій знайомий депутат від Парижу Дене нині організує
групу французьких депутатів ріжних політичних партій, яка має звернути увагу на
справу України в добрім для нас напрямку. Мав я наради також з визначнійшими
представниками фінансового світу: п[анами] [Есітопсі’ом] ГаЬге-Еисе - головним
директором Сгесііг Буоппаіх, Боранделем, який має великі інтереси на Україні,
Канном, якого банк виробляє позики (Етргиіпх іГЕгаг) і др[угими]. Я запевнив їх, що
український Уряд готов їм допомогти і дати гарантії інтересам французьких
підприємців, і послав циркуляр в тім дусі до головних фінансових підприємств. Для
допомоги фінансової справи я прийняв до помочи бувшого антантського Посла,
який має зв’язки тут і в Лондоні.
На запись мою з візитом до Президента Французької Республіки, на другий
день до мене прислав Президент свого особистого секретаря [СЬагІех’а] АбоІрЬ’а
РісЬоп’а- сина Міністра [ЗгерЬеп’а] РісЬоп’а.
Комітет відбудування Лювенського університету вибрав мене своїм почесним
членом. Почесними членами цього комітету пробувають також: [АггЬиг] Ваііоиг, дюк
Коннот, [ЕсКагсі] Вепех, [Сеог§е] Сиггоп, [КоЬегг] Бапхіп§, [Раиі] ПехсЬапеї, [1§пасу]
Рас1еге\\’хкі, [Биі§і] Биггат, Басьфур, [ДгерЬеп ] Ріско п, Тафт, [Тоттахо] Тіггопі,
[Еіеккегіох] Уепігеїох. За час мого пробування на чолі Делегації мною подано до
Президента Мирової конференції три ноти з протестом проти наїзду на Україну
генерала [Антона] Денікіна.
[Михайло] Тишкевич
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. ДЕЛЕГАЦІЯ УНР НА МИРНУ КОНФЕРЕНЦІЮ В ПАРИЖІ 303
***
Друкується за примірником Посольства УНР в Австрії, машинопис / ЦДАВО
УКРАЇНИ Ф. 3581. - ОП. 1. - СПР. 2. - АРК. 28-32.
Примірник Місії УНР в Данії / ЦДАВО УКРАЇНИ Ф. 3542. - ОП. 1. - СПР. 4. -
АРК. 23-27;
Частина справоздання була надрукована: Лист з Парижу (від власного
кореспондента) / Михайло Тишкевич. - Воля. - Відень, 1919. - Том 5. -
Число 2. - С. 61-63.
ДОДАТОК: ЗАЯВА МИХАЙЛА ТИШКЕВИЧА
Париж, грудень 1919
В довгій, але цікавій і характеристичній промові професора [Степана]
Томашівського я передовсім бачу песимізм, якого не розділяю, як не розділяю
оптимізм пана [Григорія] Сидоренка. Закоротко будучи в Парижі і небудучи в
можливости виробити собі твердого в сій справі погляду, я, одначе, певний, що
проф[есор] [Степан] Томашівський помиляється в своїй характеристиці відносин
держав до нас.
З дуже прихильного прийняття, яке мені зробили: румунський президент
Делегації [№со1ах] Міхи, грецький Президент [№ко1аох] Роїігіх, і сам [ЕІейЬегіох]
Уепігеїох, сербський Президент [№ко1а] Рахіс, сербський Міністр закордонних
справ [Апіе] ТгитЬіс, італійський - [Тоттахо] Тіаопі, а з французів маршалок
[Регсііпапсі] РосЬ, я вважаю, що справа України не є програна. Тут є не тільки
банальна куртуазія, але є факт: дозвіл, який Італія дала нашим полоненим вступити в
армію [Симона] Петлюри, і запевнення румунського президента Делегації, що
Румунія готова нас визнати, не чекаючи на дозвіл Ради П’ятьох.
Ми ближче будем до правди, як скажем, що, мимо страшної акції наших
ворогів і великих помилок з нашого боку, справа наша є не безнадійна і що держави
заняли становище вичікуюче і не абсолютно негативне. Я зрештою о тім мав
реляцію ще в Римі від особи, яка цю відомість мала впрост від членів Ради П’ятьох.
Я мав відомість з Лондону і переказав її Урядові, що нехай [Антон] Денікін буде
побитий, і ми будем негайно визнані, аби тільки наш Уряд дав гваранцію порядку.
Все залежить від геройства нашої армії і її відпорности. Наша справа не рішається
за зеленим столиком конференції, але на полі битви не в Парижі, але на Україні, і для
того, я думаю, що наш Уряд добре чинить, що він навіть, обов’язаний в своїх заявах
піддержувати духа нашого народу, який переживає найстрашнішу трагедію своєї
історії, цеї історії славної, кровавої, яку він опущений і безталанний, сам завжди робив і
сам робить і нині. Це все ж таки не значить, що ми мали нехтувати значіння
признання конференцією нашої самостійности і держави. Не потрібно доказувати
цього, здається, це мета, для якої ми тут знайшлися і для якої всі сили наші, всі
304 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
зусилля ми повинні відати. Люди, які б самі себе своїми руками затребували, які, не
чекаючи навіть присуду конференції, зрікалися б самостійности, які після досвіду
московських федерацій чи «автономій», досвіду цілих століть ярма йшли би знов
на це саме, булиби тільки доказом, що Україна справді не є нація, не доросла до
волі і навіть не варта її. Якби була така наша ціль, не требаб було висилати делегатів
до Парижу, - [Василь] Маклаков сам постарався би за все.
Я мушу сказати, що з боку галичан я розумію огиду, яку вони почувають перед
накинутим їм польським ярмом, ту велику дезілюзію, яку їм принесли останні
події, але ніколи не зрозумію ілюзії, яка би їх кинула в об’яття [Антона] Денікіна,
чи инших представників Москви. Зрозумілі з тактичного боку такі заяви за
федерацію Галичини з Росією можуть мати розмірно тяжки наслідки для цілої
нашої справи. Не будучи соціялістом, я розділяю деякі погляди пр[офесора]
[Степана] Томашівського на соціялістичні експерименти, які мали місце у нас.
Я певний, що наскільки Антанта буде підтримувати демократію у нас,
настільки вона ніколи не допустить великої соціалістичної держави в Европі.
Одначе і тут я мушу сконстатувати, що Уряд наш, хоть би і не був соціалістичний,
мусив би і був би повинен негайно перевести акнайширші і радикальні реформи не
тільки з тактичного боку, але з того приводу, що народ наш - це націа наша, це
Україна, що він виборов собі і нам волю, що він, а не хто инший, з дуже ріжними
виїмками, є представником нашої національности. Дворянство є елемент взагалі
непевний - доказом цього ціла Скоропадщина. Ми у себе повинні бути дуже ліві -
розуміється, не більше, як самий народ.
Я констатую, що професор [Степан] Томашівський схарактеризував
відносини всіх націй до нас, а забув нам сказати про відносини з Росією. Але ми їх
знаємо, і на всі спроби, звідки би вони не йшли, - звернути нас в бік чи старої, чи
ново відбудованої - «регенерованої» тюрми, ми маємо тільки одно слово -
ніколи.
[Михайло] Тишкевич
***
Друкується за копією, машинопис / ЦДАВО УКРАЇНИ Ф. 3603. - ОП. 1. -
СПР. 6. - АРК. 87-89.
Заява передрукована у журналі: Відповідь пану проф[есору] [Степану]
Томашівському / Михайло Тишкевич. - Воля. - Відень, 1919. - Том 5. -
Число 5. - С. 205-207. На початку документа зазначалося: «Відповідь на
заяву проф[есора] [Степана] Томашівського, який висловлювався про
будучність України на зібранні наших делегатів в Парижі, а навіть на
сторінках паризької преси, гр[аф] [Михайло] Тишкевич надіслав нам
слідуюче відкрите письмо».
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. ДЕЛЕГАЦІЯ УНР НА МИРНУ КОНФЕРЕНЦІЮ В ПАРИЖІ 305
НОТА ПРЕЗИДЕНТУ МИРНОЇ КОНФЕРЕНЦІЇ В ПАРИЖІ (ФРАНЦІЯ)
Рагіз, 1е 29 ОесетЬге 1919
Ехсеїіепсе,
Без рагоіез тетогаЬІез, ^ие уоиз ачег ргопопсе а 1а СЬатЬге без Перигез:
« Тоиіе пагіоп ^иі езг ааа^иее раг Іез ЬоІсЬеуікз поиз аига роиг аіііез », те
гетрііззепг сГезроіг роиг 1а саизе сіє РіЛегаіпе, ^иі тепе ипе Іигіе сеггіЬІе ег сотЬас
бериіз 1оп§гетрз ауес Гагтее сіез Зоуієгз. АиригсПіиі еггоііетепг ипіе зиг 1е тете
їтопс ауес 1а Ро1о§пе еі 1а Коитапіе, еііе сіетапсіе сій зесоигз еп типігіопз еі еп
тесіісатепгз, еііе сіетапсіе ипе аісіе еп оІВсіегз ес таі§ге сГоррозігіоп пе£азіе сіє
сеггаіпз раггіз - еп зоісіасз еі еп зоиз-оШсіегз уоіопгаігез роиг зоп агтее ^иі зе
геог§апізе зоиз іез огсігез сій Сепегаі [5егЬіу] ПєЬуі§, Соттапсіапг сіє 1а 1е§іоп
сі’Ьоппеиг, апсіеп іпзресіеиг Сепегаі сіє ГАгііІіегіе газзе зиг 1е Ігопг сіє $исі-Оие5С.
Ь’іЛсгаіпе сіетапсіе а 1а Ргапсе сіє ргепсіге 1е Соттапсіетепс Зиргете сіє зез
ггоирез, сіє Іиі сіоппег аиззі сіез асітіпізггасеигз, сіез іпзгігигеигз, сіе5 іпсіизггіеіз ег сіез
сгауаіііеигз.
Зерагее ег сіійегапі сіє 1а Киззіе раг сіех зіесіез сіє сіуііізагіоп Іасіпе еііе пе сіетапсіе
^и’а геззеггег 1е5 Ііепз ^иі Гот гоиригз ипі а ГОссісіепг.
]’гі ГЬоппеиг сіє уоиз ргіег, Мопзіеиг 1е Ргехісіепс, сіє Ьіеп уоиіоіг а§геег, ауес тез
уоеих сГЬеигеизе ВІоиуеІІе Аппее, Газзигапсе сіє таріиз Ьаиге сопзісіегагіоп.
С[от]ге [МукКауІо] Тузгкіе\уісг
***
Друкується за примірником Міністерства закордонних справ УНР,
машинопис / ЦДАВО УКРАЇНИ Ф. 3603. - ОП. 1. - СПР. 9. - АРК. 29; 60.
Переклад Георгія Потульницького
Париж, 29 грудня 1919
Ваша Екселенціє,
Пам’ятні слова, які Ви проголосили в Палаті Депутатів: «Будь-яка нація, яка
піддається нападу з боку більшовиків, є нашим союзником», сповнили мене надією
щодо України, яка вже довгий час веде жахливу боротьбу з радянською армією.
Сьогодні тісно об’єднана в один фронт з Польщею і Румунією, вона просить про
допомогу боєприпасами і медикаментами, не дивлячись на злощасну протидію з
боку деяких партій, їй також необхідні волонтери з числа офіцерів, унтер-офіцерів
та солдат для її армії, яка реорганізовується під командуванням генерала Сергія
Дельвіга, командувача Почесним легіоном, колишнього генерала від артилерії
російської армії Південно-Західного фронту.
Україна просить Францію ухвалити Верховне Командування над своїми
військами, також надати адміністраторів, інструкторів, промисловців та працівників.
306 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
Відокремлена від Росії століттями латинської цивілізації, вона просить тільки
про укріплення зв’язків, які завжди об’єднували її із Заходом.
Я маю честь просити Вас, пане Голово, люб’язно прийняти, з моїми
побажаннями щасливого Нового Року, запевнення у моїй глибокій повазі.
Граф Михайло Тишкевич
«ДОКЛАД ГОЛОВИ ПАРИЗЬКОЇ ДЕЛЕГАЦІЇ ПРО її СТАН» МИХАЙЛА
ТИШКЕВИЧА СИМОНУ ПЕТЛЮРІ
Париж, 17 січня 1920
Останні зміни в Делегації домагаються деяких роз’яснень щодо самої
атмосфери праці в Делегації і умовин, які були причиною висланої телеграми з дня
27 грудня 1919, підписаної 9 членами Делегації. Мені відомо, що вже в першім
місяці перебування делегації в Парижі конфлікти між поодинокими членами і
головою Делегації] п[аном] [Григорієм] Сидоренком були одною з перворядних
причин спараліжованої праці в Делегації.
Принцип, на підставі якого була складена «Надзвичайна дипльоматична
Місія» до Франції, не рахувався зовсім з умовинами, в яких мусили працювати всі
паризькі делегації, а особливо ті, які були офіціяльно непризнаними і зустрічалися
на кожному кроці з великими труднощами щодо самого признання їх офіціяльного
представництва. Українська паризька Делегація не була в ніякому разі діловою
організацією. Вона складалася з представників ріжних партій, з яких кожна вважала
своїм обов’язком боронити власних принципів, не рахуючись з тими завданнями,
які має перед собою кожний член кожної Делегації. Члени т[ак] зв[аної] політичної
секції, делегати з уповноваженнями і без уповноважень найбільше часу
присвячували суперечкам про ріжниці поглядів, як це доказують самі протоколи з
засідань Делегації. В той же час, коли Делегація як представниця держави мусила
робити заходи для приєднання симпатій до української] справи в пануючих
сферах французького Уряду, поодинокі члени Делегації дозволяли собі те, що
вважалось би нелояльним навіть з боку якого-небудь члена англійської] Делегації
- входили в зв’язки з поодинокими представниками опозиційних,
протидержавних партій і ходили заявляти приватно про згоду на федерацію з
Росією.
Повне нерозуміння нюансів дипльоматичного середовища не було зовсім
дивним з боку людей, які до нинішньої днини полишились на паризькому ґрунті
незорієнтованими чужинцями. Слаба знайомість французької мови, яку вони
придбали на протязі майже річного тутешнього побуту, не вистачає для розуміння
дуже складної політичної і культурної атмосфери. Написані ними статті, - можна
сказати це без застережень, - не лишень не посунули нашої справи вперед, а
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. ДЕЛЕГАЦІЯ УНР НА МИРНУ КОНФЕРЕНЦІЮ В ПАРИЖІ 307
вразили чимало з тих, які мали для нас бодай чисто платонічні симпатії. У
французькому середовищі, де є такі сильні традиційні симпатії польські та московські,
не можна основувати своєї пропаганди на примітивних методах, які могли бути дуже
успішні на нашому національному ґрунті. Чисто негативні міркування про нашу
вроджену ненависть до і Іольщі і Росії є щонайменше великою незручністю, бо
збільшують недовір’я щодо позитивної сили нашої справи.
Самі функції членів т[ак] зв[аної] політичної секції і деяких аташе були зовсім
неозначені, і тому вони обмежувались лишень до засідань, на яких особисті і партійні
обрахунки займали головне, коли не єдине, місце. Пам’ятаю, що кілька кількагодинних
засідань було присвячених виключно на теоретичну суперечку з д[окто]р[ом]
[Василем] Панейко і д[окто]р[ом] [Степаном] Томашівським, инші знов на тему
уповноважень д[окто]р[а] [Михайла] Лозинського в відношенню до компетенцій
д[окто]р[а] [Василя] Панейка, і все те без ніякого практичного вислідку.
Я стягнув на себе велику неласку з боку згаданої колегії, коли по кількох перших
засіданнях не бачив можливости брати участи в слідуючих. Ті засідання не лишень
забирали багато часу, але ще й загострювали особисту ворожнечу та ставили мене
здебільша в таке прикре становище, що одиноким способом було уступитись від них.
Навіть нерви здорової людини не могли без шкоди для себе виставляти себе на
дискусії, супроти яких чемність не позволяла реагувати на них безпосередньо. Члени,
які любили дискутувати про політику, не розуміли, що голова не може вести її по
вказівках і методах людей, які самі не знали того світа, з яким дипльомат мусить бути в
зносинах. їх похвальний зрештою патріотизм був наскрізь наївний, бо виявлявся у
формі чистих протестів і був політично непримиримий. Ясно, що в такому становищі
полишалось сидіти в помешканню Делегації і вести безконечні дискусії. Кожну спробу
приєднання симпатій для нас вони вважали майже зрадою народної справи, хоча всім
відомо, що єдина можлива праця на тутешньому ґрунті виходила з
загальнонаціональних українських інтересів і не могла бути ні партійною, ні
особистою. Ріжниці партійних поглядів кожного члена Делегації повинні були
лишитись його особистою справою і повинні були зійти на другий план на терені, де
вони не мають ніякого примінення.
Члени делегацій, які підписали телеграму, протестували з чисто особистих
мотивів проти рішення Уряду, яке не мало в собі нічого такого, що могло би
обнижити становище якого-небудь члена Делегації. Вони говорять з емфазою про
бюрократичний характер нової Делегації, який мають усі инші європейські
делегації в протилежности до колегіяльного виїмкового, який повинна мати
українська. Оцей погляд дуже добре характеризує оцю погорду для європейської
культури, яку мають деякі панове, що вважають свою працю корисною на
тутешньому ґрунті. Всі делегації, вислані на Мирову конференцію, мусили перш
308 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
усього мати діловий характер і стояти на принципі найзагальнійших національних
інтересів. Делегація, в якій поодинокі члени вважають себе уповноваженими від
народу, кожний від иншої групи, верстви і організації - така делегація, де кожний
при кожній нагоді протестує проти діяльности инших членів, не має навіть змоги
вести найбуденнішої національної пропаганди.
Як розуміли деякі члени свої функції, найкращим доказом може послужити
виступи юридичного радника Делегації Сергія Шелухина, який писав на моє ім’я
офіціяльні заяви з закидами, що «не хожу на службу», пригадуючи мені карні
закони на тій підставі, що він є юридичним радником і був сенатором.
Домагаючись уповноваження для перетворення делегації, я мав виключно на увазі
технічний бік справи, якого не можна було ніяким робом налагодити при існуючих
обставинах: коли сама Делегація була ареною постійної взаємної боротьби, наклепів і
інтриг. Щоби не вносити роздору, я з існуючого складу Делегації мав намір залишити
майже всіх, лишень приділивши кожному відповідне поле до праці згідно з його
компетенцією. Нині, коли підписані в телеграмі члени виступили проти мене
особисто, щоб рятувати своє дотеперішнє солодке «сіоісе Гаг піепсе», я не маю ніяких
перепон, щоб сказати з свого боку рішуче, що їх співробітництво є мені дуже мало
потрібне, бо цього співробітництва я не почував і донині.
Мені відомо, що діяльність п[анів] [Сергія] Шелухина, М[акара] Кушніра і
[Дмитра] Ісаєвича була дуже корисна на Україні, де вони, знаючи добре умовини
життя і пристосовані до них, могли відповідно до свого таланту і доброї волі найти
широке поле до праці. Нічого з цього не можна сказати про їх працю в Парижі.
Кілька видрукуваних ними статей вказує найкраще, що вони зовсім не розуміють
читачів, до яких звертаються, і що погляди їх грішать великою провінціяльністю.
Про яку-небудь працю п[ана] Григорія Лисенка мені зовсім невідомо. За весь
час свого побуту в Парижі він не рушив ні пером, ні устами. Зате до мене доходили
кілька разів слухи з достовірних джерел, про які знають і деякі члени Делегації, що
він у приватному життю перед чужинцями величав себе українським] генералом і
вів себе як Хлестаков, не поминаючи кількох неприємних скандалів.
Присутність в Делегації д[окто]ра [Сергія] Зархі, як усім відомо, була від
першої хвилини непорозумінням. Його рекомендував на посаду перекладника
Місії в Києві д[окто]р [Арнольд] Марголін, а він по непорозумінню попав в
дипльомати і представляє буцімто українських] жидів, хоча не має на це ніяких
уповноважень. Його минувшина не є зовсім чиста, а з політичного боку він дуже
погано записаний в Міністерстві закордонних] справ у Парижі і в Лондоні.
Д[окто]р [Артем] Галій має всі дані на те, щоб бути корисним дипльоматом:
поверховість, знання мов, і т[аке] и[нше]. На жаль, чистота його характеру
викликує великі сумніви. Відомо, що він працює одночасно на всі фронти, так як в
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. ДЕЛЕГАЦІЯ УНР НА МИРНУ КОНФЕРЕНЦІЮ В ПАРИЖІ 309
часі революції зміняв напереміну становище при всіх «орієнтаціях». Його
відношення до [Сергія] Моркотуна, бувшого приватного] секретаря [Павла]
Скоропадського, має тривати донині. Сам він рекомендував мені його в секретарі,
хоча діяльність [Сергія] Моркотуна всім відома. Д[окто]р [Артем] Галіп,
працюючи в масонських ложах, одночасно веде переговори з роялістами, яким
обіцює гетьманський престол на Україні, має дуже неясні зв’язки з [Василем]
Маклаковим і [Миколою] Авксентієвим, які мали попирати його кандидатуру на
голову української] Делегації. Найбільша біда в цьому, що про все те всі знають, і
тим самим його праця втратила від почасти ґрунт.
Роля п[ана] [Миколи] Шумицького була весь час дуже дволична і наскрізь
особиста. Відомо, що його особисті порахунки з [Сергієм] Моркотуном були
причиною брутального виступу [Сергія] Моркотуна проти [Симона] Петлюри в
бурцевськім «Общем деле». В момент одержання телеграми з уповноваженнями
п[ан] [Микола] Шумицький прохав мене, щоб його залишити в Делегації, і
приготував ліквідаційний лист для инших, а сам одночасно підписав телеграму з
протестом проти мене.
П[ан] [Володимир] Тимошенко не приймав в політиці ніякої участи,
працюючи в «йкгаіііап» і в свої поглядах полишався під впливом п[анів] [Сергія]
Шелухина і [Макара] Кушніра, з якими мешкає.
Становище членів Делегації, які неначе то вийшли з неї і залишились, є зовсім
неясне. Більшість з них заявляє, що Уряд у Варшаві є самозванцем і не має права
видавати наказів в імени Української] Республіки. Тим самим вони заявляють про
свої большевицькі симпатії, які на тутешньому ґрунті можуть мати для справи
якнайгірші наслідки. Адже тутешні газети пишуть про з’єднання Уряду в
Білоцеркві з большевиками. Рахувати на успіх справи при таких поглядах не
можна. Тут рішає не те, чим поодинокі члени були на Україні, а те чим, уважають їх
тут. А її опінія є у французького] Уряду дуже погана.
[Михайло] Тишкевич
***
Друкується за оригіналом, машинопис з автографом / ЦДАВО УКРАЇНИ
Ф. 3603. - ОП. 1. - СПР. 7. - АРК. 54-60.
ДОДАТОК: «ДОКЛАДНА ЗАПИСКА УРЯДОВІ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ
РЕСПУБЛІКИ»
Париж, 17 грудня 1919
Не торкаючись детально у цьому нашому докладі дипльоматичної та
політично-інформаційної діяльностинашої Делегації, коли на чолі її стояв п[ан]
[Григорій] Сидоренко, ми повинні констатувати, що з прибуттям до Парижу
3 1 0 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
нинішнього виконуючого обов’язки голови Делегації пана М[ихайла] Тишкевича
ся праця не тілько не поширила своїх впливів поміж дипльоматичним
представництвом великих та малих держав, не тілько не покращала якістю праці, не
тілько українська справа не придбала собі нових впливових прихильників та друзів
поміж тими керуючими колами, які нині претендують вирішувати долю майже
цілого світу, а навпаки, мусимо з жалем констатувати, що розмах праці делегації
значно зменшився, творча енергія її членів поволі почала підупадати і заміть цього
розпочалися в Делегації ще більші внутрішні непорозуміння, ніж то було раніше,
так що коли об’єктивно подивитися на нинішнє становище Делегації, то вона
знаходиться в стані внутрішньої хвороби, з якою можна боротися з успіхом тілько
оперативним способом.
Будучи одрізана від безпосередніх стосунків з Урядом, Делегація вже і стала на
цей шлях, керуючись як патріотичним почуттям, так і взятими на себе
відповідальністю перед Урядом та обов’язками перед Українською Республікою.
На засіданні ЗО листопаду 1919 року Делегація одноголосно висловила недовір’я
до членів її п[анам] [Василя] Панейка та [Степана] Томашівського, про що ми
сповіщаємо Вас окремим докладом, і ухвалила, щоб вони тимчасово припинили
свою діяльність в Делегації. Се було зроблено через те, що сі обидва члени делегації
своєю тактикою вносили розклад в працю Делегації і, працюючи сепаратно,
засвоїли не той політичний курс, якого тримається Делегація згідно інструкціям
Уряду.
С жалем та сумом повинні ми також констатувати, що і між виконуючим
обов’язки голови Делегації п[аном] гр[афом] [Михайлом] Тишкевичем та членами
Делегації також на протязі трьохмісячної праці не тілько не прийшло до тісного
контакту для спільної праці, а навпаки - поволі ці відносини все гіршали, і нарешті
на засіданні від 13 грудня 1919 року було ухвалено довести до відома Уряду
Української Народної Республіки, що Делегація не може працювати спільно з
п[аном] [Михайлом] Тишкевичем, визнає його для тої справи, яка йому доручена,
невідповідним і прохає Уряд призначити замість його иншу особу.
Причини, які привели до цієї постанови Делегації, такі. П[ан] гр[аф]
[Михайло] Тишкевич на протязі трьохмісячної своєї дипльоматичної праці не мав
ніяких успіхів. В своєму докладі Директорії, який було між иншим видрукувано в
журналі «Воля» т[ом] 5, ч[исло] 2 в тому вигляді, як він ще не був виправлений по
проханню [Михайла] Тишкевича, для подачі Урядові, п[ан] тимчасовий голова
вказує, що хибою попередньої роботи представників Делегації було те, що ніби
вона звертала увагу не на урядові кола, а на опозицію.
Ми повинні констатувати, що це зовсім не так. Делегація увесь час стояла на
тому, що для визнання незалежної Української Республіки необхідно працювати як
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. ДЕЛЕГАЦІЯ УНР НА МИРНУ КОНФЕРЕНЦІЮ В ПАРИЖІ 3 1 1
в урядових колах, так і в суспільних всякого напрямку, бо коли ми не можемо
безпосередньо мати негайний успіх в урядових колах, то треба цього добиватися в
усіх инших сферах, поскільки вони можуть впливати на Уряд. Не треба забувати,
що, наприклад], сама Делегація або національна Капела прибули до Франції
завдяки якраз заступництву бувшого голови парляментської комісії по
закордонних справах п[ана] [Непгу] Ггапкііп-Воиіііоп’а. Через се-то представники
Делегації мали побачення не тілько з п[аном] [Сеог^ех] Сіетепсеаи та деякими
членами його кабінету, як [ЗіерЬеп] РісЬоп, і ин[ші], не тілько конферували з
членами французької Делегації на Мирову конференцію, як [Апсіге] Тагсііеи або
[фиіез] СатЬоп, і підтримували відносини з французьким Міністерством
закордонних справ через п[анів] директорів [РЬіІірре’а] ВеггЬеІог і [АІЬегг’а]
Каттегег’а, а були також в контакті з усіма тими діячами, які прихильно
ставляться до України і мають вплив в урядових колах. Через се члени Делегації
мали зв’язок з [Непгу] Ргапкііп-Воиіііоп’ом, [АгішсГом] ВгіапсГом, [Кепе] Уіуіапі,
[Ьоиіз’ом] ВаггЬои і ин[шими]. А поскілько для визнання суверенности України
дуже важно і необхідно було признання її незалежности інтернаціональною
соціялістичною конференцією, то було звернено і на це увагу, яка на Люцернській
конференції увінчалася успіхом. Розвивали певну акцію деякі члени Делегації і в
масонських ложах, щоб за їх допомогою вплинути на утворення добрих відносин
до України, а також з французькими кооператорами зав’язали тісні зносини.
Звичайно, що члени Делегації ніколи не обмежувалися в своїй діяльности
тілько працею в французьких колах, а навпаки, до приїзду п[ана] [Михайла]
Тишкевича, вони піддержували відносини з англійцями, американцями,
італійцями, румунами, чехами, сербами, греками і инш[ими], що прибули на
Мирову конференцію. Побачення з [МТюсіголу] ^УіЬоп’ом, [Оауісі] Ьіоусі Сеог^е’м,
[Уіссогіо] Огіапсіо’м, [№ко1а] Рахіс’ем, [Аіехапсіга] УаісІа-УоеуосГою, [ЕІейЬегіох]
Уепігеїох’ом, [ЕсІуагсГом] Вепех’ом, професором] [КоЬеп’ом] ЕогсГом,
професором] Цатех’ом] Зітрхоп’ом та иншими делегатами на Мирову
конференцію свідчить, що Делегація до прибуття гр[афа] [Михайла] Тишкевича
мала широкі зносини і з урядовими колами.
За той же час Делегація енергійно боронила українську справу, посилаючи на
Мирову конференцію ріжні ноти, поскілько то вимагалося подіями на Україні та
ходом праці на конференції Мира. Досить енергійно розвинула вона також
інформаційну діяльність в пресі та видання книжок і брошур, поскілько дозволяли
те робити фінансові ресурси Делегації. За ініціятивою нашої ж делегації
відбувалися не раз наради всіх новоутворених Держав на Сході Европи, в
результаті чого вони спільно виступали перед Мировою конференцією в оборону
своїх державних інтересів.
3 1 2 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
Подивимось, до яких же змін прийшло з прибуттям до Парижу пана гр[афа]
[Михайла] Тишкевича. Се правда, що тимчасовий голова Делегації по приїзді дав
чимало інтерв’ю для французьких часописів, але в дипльоматичній праці се була
скорше помилка, ніж успіх. Не мавши попереду ніяких офіціяльних побачень,
якраз з урядовими колами, він розповів співробітникам газет мету його прибуття,
виклавши все, що він має робити і боронити, так що для всіх урядових чинників і
до побачення з ним стало відомим все те, що п[ан] [Михайло] Тишкевич мав їм
особисто докладати. А через те що урядові кола під час його прибуття покладали
ще великі надії на [Олександра] Колчака та [Антона] Денікіна, з ним ні про що вже
було говорити. Але сі інтерв’ю коштували нашій касі чималих грошей.
Дійсно, після сих інтерв’ю п[ан] [Михайло] Тишкевич ні з ким з членів
французького Уряду та делегатів Америки, Англії і Японії не мав побачення.
Правда, п[ан] [Михайло] Тишкевич бачився з генералом] [Бегсііпапсі] БосЬ’ем, але
ж се побачення не мало політичного значіння. Побачення з [ЕІеЙЬегіоз]
Уепіге1о$’ом, [То тіпаю] Тіггопі, [Кікоіа] РаЯс’ем були тілько продовженням
зносин, які з ними Делегація мала ще раніше. Так само побачення гр[афа]
[Михайла] Тишкевича з фінансистами було тілько продовженням попередніх
зносин Делегації з ними. Про те, що правий депутат Дене, якого не вибрано на
останніх виборах, організовував групу парляментських діячів для підтримки
українських справ, в Парижі нікому нічого не відомо.
Правда, що під час головування в делегації п[ана] гр[афа] [Михайла]
Тишкевича продовжилося кілька чергових нарад представників новоутворених
держав, але відбулися вони не по його ініціятиві, і він не відограв на них ніякої ролі і не
виявив ніякої ініціятиви, навіть не завжди буваючи на них. Таким чином, необхідно
констатувати, що п[ан] гр[аф] [Михайло] Тишкевич не мав в Парижі ніякого
дипльоматичного успіху. Пояснюється се тим, що в урядових і парляментських колах
до його склалася негативні відношення, на основі того, що п[ан] [Михайло] Тишкевич
завдяки своїм старим зносинам з католицькими та аристократичними колами, а також
праці при Ватикані має певну репутацію, з якою не можна досягти навіть
персонального прихильного відношення в урядових колах Франції, не кажучи вже про
опозицію. А ті особисті зв’язки, які має п[ан] [Михайло] Тишкевич, зовсім не
вистарчають для того, щоб змінилося відношення до його.
Ще гірші результати вийшли од праці виконуючого обов’язки голови
Делегації для внутрішньої роботи Делегації. П[ан] [Михайло] Тишкевич не зумів
порозумітися з членами Делегації і, вважаючи себе ніби Послом в Францію, поволі
сепарувався од Делегації, не одріжняючи Місії від Делегації, яка має свою особливу
законну конструкцію і утворена по принципу колегіяльности, як то ведеться і в усіх
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. ДЕЛЕГАЦІЯ УНР НА МИРНУ КОНФЕРЕНЦІЮ В ПАРИЖІ 3 1 3
инших делегаціях на Конгрес Миру; гр[аф] [Михайло] Тишкевич ніяк не може і не
хоче помиритися з колегіяльним устроєм Делегації.
Наша Делегація звичайно відбуває свої офіціяльні засідання двічі на тиждень,
обмірковуючи на них всі справи. Пан [Михайло] Тишкевич чомусь поставився
неприхильно до сих засідань і з ріжних мотивів почав уникати їх, доручаючи вести
ці засідання то п[ану] [Артему] Галіпові, то п[ану] [Сергію] Шелухину. Далі він
перестав навіть заходити в помешкання делегації і заснував в своєму отелі свою
окрему канцелярію. Делегація, не маючи тісного контакту з виконуючим обов’язки
голови, почала топтатися на місці, бо п[ан] [Михайло] Тишкевич нічого не
докладав про свою роботу і не виявляв ніякої ініціятиви, не маючи ніякого плану, а
всякі пропозиції з боку членів Делегації або критичні уваги приймав як особисту
образу, або як втручання в його компетенцію. В зв’язку з усим цим видавнича
діяльність Делегації припинилася, а в канцелярії Делегації запанувало повне
безладдя. Ігноруючи вимоги Уряду про скорочення видатків, п[ан] [Михайло]
Тишкевич зробив декілька зовсім не потрібних для Делегації призначень з
великими окладами платні, як, напр[иклад], барона [РаиГя сіє] Сгооге, на посаду
якогось дорадника по фінансових справах, про діяльність якого ми нічого не
знаємо, п[ана] Цитовича та [Леоніда] Галяфре, як секретарів канцелярії, тоді як він
користується їх працею для власних потреб, пана [Валер’яна] Моцарського як
свого ад’ютанта. Делегація з приводу сього робила п[ану] [Михайлу] Тишкевичеві
свої уваги, але ж без всякого результату.
Вживаючи особливих заходів для пропуску до Франції своїх особистих знайомих
як свящ[еника] Сембратовича, п[ан] [Михайло] Тишкевич не вжив тих заходів для
проїзду [Бориса] Матюшенка та [Петра] Дідушка, і вони зосталися не пропущеними
до Франції після Люцерн ського з’їзду. Тим часом до членів Делегації почали
доходити відомости, що бюро, яке було засновано п[аном] [Григорієм] Сидоренком
для доставлення Делегації інформацій, почало замість виконання своїх завдань
докладати гр[афу] [Михайлу] Тишкевичеві ріжні вигадки і сплетні про членів
Делегації, в результаті яких в Делегації утворилася атмосфера надзвичайно важка. З
того бюро п[ан] [Петро] Адамович, посланий до Франції для зовсім инших справ,
поширив про п[ана] [Артема] Галіпа чутки, що він працює в масонській ложі, яка
начебто йде проти самостійности України, що він має в тих же цілях зв’язки з
росіянами і провадить якусь дволичну політику, що він інспірував виступи [Сергія]
Моркотуна проти українського Уряду в пресі і т[аке] и[нше]. Було пущено поголоску
також, що п[ан] [Сергій] Шелухин має якісь зв’язки з представниками [Олександра]
* Заяви ж, що вони мали якісь стосунки з німцями не зовсім провірені. Ми сподіваємось, що п[ан] [Борис]
Матюшенко з’ясує Вам детально сю справу.
314 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
Колчака, [Антона] Денікіна, [Василем] Маклаковим і т[ак] д[алі]. Делегація зрозуміла
всю шкоду цих непровірених чуток, спеціально направлених на дискредитацію членів
Делегації, і рекомендувала п[ану] [Михайлу] Тишкевичу скасувати се бюро, бо воно
фактично вже давно нічого корисного для Делегації не давало, а коштувало багато.
П[ан] [Михайло] Тишкевич згодився його скасувати, але п[ана] [Петра] Адамовича
залишив для безпосередньої праці при його особі.
Через деякий час члени Делегації довідалися, що п[ан] [Михайло] Тишкевич в
своїх листах до послів в Берні та Бухаресті висловлює своє повне невдоволення
членами Делегації, особливо соціялістами, вважає їх невідповідними і домагається
для себе од Уряду права на розформування Делегації по його вподобі. Для початку
він незаконно одкомандирував по телеграфу [Бориса] Матюшенка та [Петра]
Дідушка від Делегації. Се ще збільшило ті напружені відношення, які утворилися
між членами Делегації та тимчасовим головою її.
Делегація побачила, що п[ан] [Михайло] Тишкевич оточує себе всякими
прислужниками, які готові служити йому персонально, а не Українській Республіці,
і констатувала, що він не має доброї волі порозумітися з членами Делегації, хоч
останні півтора місяця назад посилали для цього окрему Делегацію в складі
[Сергія] Шелухина, [Артема] Галіпаі [Макара] Кушніра. Се виявилося особливо в
зв’язку з тим випадком, який дозволив собі п[ан] [Петро] Адамович в помешканні
п[ана] [Михайла] Тишкевича проти уповноваженого делегата п[ана] [Артема]
Галіпа. Коли ж п[ан] [Артем] Галій доклав про се членам Делегації, то вони
послали до п[ана] [Михайла] Тишкевича уповноважених [Макара] Кушніра,
[Григорія] Лисенка та [Михайла] Лозинського, щоб сей інцидент ліквідувати. Але
він не тілько не пішов назустріч Делегації, а навпаки, висловив своє повне
недовір’я до п[ана] [Артема] Галіпа, заявивши, що він знає про
якіськомпромітуючі його документи. Таким чином, сим він ніби виправдав вчинок
[Петра] Адамовича проти [Артема] Галіпа, що звичайно унеможливлює
останньому бувати у [Михайла] Тишкевича, як також і иншим членам делегації, які
всі одноїдумки про вищевказану інтриганську роботу. Нема ніякої гарантії, що такі
інциденти не повторяться і з иншими членами Делегації. Ми переконалися, що з
якоюсь ціллю утворення проти членів Делегації всяких вигадок і пліток
продовжується і має вигляд систематичної роботи.
Мало того, п[ан] [Михайло] Тишкевич заявив, що він взагалі не може
працювати з «такою компанією», як наша Делегація. Після сього делегація на
своєму засіданні 13 грудня, розглянувши всі документи, на які посилався гр[аф]
[Михайло] Тишкевич в основу свого недовір’я до п[ана] [Артема] Галіпа,
одноголосно визнала, що вони не дають ніяких підстав для недовір’я п[ану]
[Артему] Галіпові, і прохала його продовжувати свою працю в Делегації. Навпаки,
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. ДЕЛЕГАЦІЯ УНР НА МИРНУ КОНФЕРЕНЦІЮ В ПАРИЖІ 3 1 5
прийнявши заяву п[ана] [Михайла] Тишкевича про Делегацію та обговоривши
детально відносини, ухвалила ту постанову, яку приведено вище. Звичайно, що
Делегація, стоячи на цілком законному ґрунті і маючи завше на першому плані
інтереси Української Республіки, ухвалила, щодо вияснення сієї справи Урядом вона
буде підтримувати офіціяльні відносини з п[аном] [Михайлом] Тишкевичем
постілько, поскілько се потрібно для продовження роботи, яка вимагається од
Делегації.
Делегація звертає увагу Уряду, що Мирова конференція можливо вже на
передодні її розв’язання без розгляду східноєвропейської проблеми, а що замість
неї буде скликано нову міждержавну конференцію. Можливо також що сі справи
розглядатиме Ліга Націй, коли б вона зорганізувалася в ближчому часі. Ся
комбінація вимагає організації для Франції звичайної української дипльоматичної
Місії, а для нової конференції чи Ліги Націй - особливої делегації. Ся делегація
повинна одержати од Уряду нові мандати, коли механічно не матимуть права
продовжити свою діяльність всі нинішні делегації новоутворених Держав. У
всякому разі, тими мандатами Делегація не повинна бути прив’язаною до якогось
одного місця, а призначеною для цілої справи, де б вона не розглядалася. Місія цеї
роботи не зможе виконувати. Для того потрібна спеціальна організація з
спеціяльними уповноваженнями.
Після повороту [Сеог^ех’а] Сіетепсеаи од [ПалісГа] Ьіоусі Сеог§е’а з Лондону
в колах конференції кажуть, що Мирова конференція продовжить свою діяльність
в Парижі ще скілько місяців, а східноєвропейська проблема розглядатиметься
приблизно коло лютого-березня 1920 року. Розуміється, сей план теж може
змінитися. У всякому разі, як би не було, ми повинні констатувати, що нинішня
Делегація не має ні справжнього голови, ні його товариша, і має тілько одного
уповноваженого п[ана] [Артема] Галіпа. Пан [Михайло] Лозинський мав мандат
тілько од галицького Уряду. Через те конче є необхідним призначення нового
голови Делегації, його товариша та ще одного чи двох уповноважених на
переговори й підписи. Звичайно, що в Делегації повинні лишитися також
представники політичних партій та радники-спеціялісти, бо цього вимагає як
праця в соціялістичних колах, так і політична інформаційна робота по ріжних
справах юридичних, економічних і т[ак] д[алі].
На наш погляд делегація мала б складатися з 10 або 12 затверджених урядом
осіб, а що торкається до канцелярії, то се залагодила б сама Делегація. Місія у
Франції мала б бути організованою, як всі наші місії за кордоном, з тих людей, що є за
кордоном, і треба тілько призначити голову Місії.
Ми вважаємо, що така організація якраз на часі. Се не викликало б нігде
ніякого здивовання. Що ж торкається заміни п[ана] [Михайла] Тишкевича, то
3 1 6 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
вона пройшла б також непомітною, бо він був призначений тілько тимчасово, в
додаток ще в деяких инших делегаціях вже було по кілько змін голов, напр[иклад],
у італійців, поляків, чехів, румин. Але ми ще раз звертаємо увагу Уряду, що для
оборони інтересів Української Республіки потрібні зовсім инші люде, ніж п[ан]
[Михайло] Тишкевич. Ми не знаємо тих мотивів, які викликали призначення його
до Парижу. Одначе, коли се були відомости про якісь особливі зв’язки гр[афа]
[Михайла] Тишкевича з французькими урядовими колами, то се не має під собою
ніяких реальних підстав. Натомість се людина досить хвора і вже в таких літах, що
їй взагалі не по силам та праця, на яку його призначено, не кажучи вже про те, що
по своїй вдачі він цілком не здібен до колегіальної праці.
Мало того, якщо припустити, що на конференцію будуть допущені офіціально
чи не офіціяльно представники Совітської Росії, то яке буде становище
Української Народної Республіки, коли її буде репрезентувати п[ан] гр[аф]
[Михайло] Тишкевич, консерватор по своїм переконанням і одвертий ворог всякої
соціалістичної думки. В деаких колах вже тут і звернули увагу на те, що він ніяк не
репрезентує нашого Уряду, а тілько самого себе. Далі ми повинні одверто
признати, що гр[аф] [Михайло] Тишкевич, може, й був би корисним Послом в
нормальні часи для салонної політики вже існуючої держави, але ж для складної
боротьби з нашими противниками на конференції він зовсім не підходить. На наш
погляд, п[ан] [Михайло] Тишкевич навіть не знав української справи в тій мірі, як
се вимагається од голови Делегації, та майже не розбирається в тій ситуації та
подіях, що відбуваються на Україні. Він не знає зовсім обов’язків державної служби
і не має необхідного такту. Він, напр[иклад], дозволив собі надрукувати в т[омі] 5
ч[ислі] 5 «Волі» свою промову в секретному засіданні Делегації, що може
викликати полеміку з боку членів Делегації і всякі противні українським інтересам
міркування сторонніх людей.
Не маючи ні ініціятиви, ні сміливости, він навіть в уже одобреній і прийнятій
Урядом справі купівлі майна од американців підписав потрібні папери тілько після
настойчивого пояснення йому, що він утворює великий скандал і незмірні шкоди
для Української Держави, коли не виконає звичайних формальностей.
Отже, очевидно, що ся людина, коли б довелося робити рішучі політичні
виступи в конференції з большевиками, поляками та московськими монархістами,
звичайно, зовсім не була б на належній вишині, а разом з тим прихильні
відношення до нас в соціалістичних колах, в зв’язку з тим, що він репрезентує
Українську Республіку, були б дуже ослабленими.
На голову Делегації необхідно призначити людину, яка не тілько знала б мови, не
тілько мала б дипльоматичний такт та вміла б увійти в добрі персональні відносини з
урядовими колами, але не викликала б ніяких сумнівів і невдоволення також в
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. ДЕЛЕГАЦІЯ УНР НА МИРНУ КОНФЕРЕНЦІЮ В ПАРИЖІ 317
демократичних та соціялістичних верствах суспільства. Це повинна бути людина рішуча
і смілива, з великою творчою енергією, з повним і детальним знанням української
справи, яка імпонувала б дипльоматам великих держав і викликала б пошану до своєї
особи в колах наших противників. Ми знаємо, що такі люде на Україні знайдуться.
Що торкається до тов[ариша] голови та ще одного делегата, то се справа легка.
Так само на голову в Місію до Франції треба призначити людину, яка була б не
стілько салонним дипльоматом, скілько енергійним борцем за українську справу,
знавцем її і дотепним до зав’язання зв’язків. Сей представник повинен уміти
говорити французам до серця і бути приємлемим для широких демократичних кол.
Ми цілком розуміємо, яке сумне вражіння може викликати сей наш доклад на
людей, які перебувають на Вкраїні в безмірно тяжкому становищі і борються в тяжких
умовах за нашу будучину, але якраз, пройняті високим почуттям патріотизму та
бажанням допомогти Урядові досягти нашу заповітну мету, а також тою
відповідальностю, яку ми на себе взяли перед нашою Республікою та народом, ми
вважаємо своїм обов’язком зовсім одверто докласти про все отеє і як, на нашу думку,
полагодити справу.
Члени Делегації:
С[ергій] Шелухин, Гр[игорій] Лисенко (осаул), д[окто]р Артем Галіп, Волод[имир]
Тимошенко, д[окто]р М[ихайло] Лозинський, М[акар] Кушнір, Д [митро] Ісаєвич,
д[окто]р Кирило Білик, представник] Українського] Народ[ного] Коміт[ту] в
Злучених Державах, [Микола] Шумицький (з додатком особистого погляду)
***
Друкується за оригіналом, машинопис з автографами / ЦДАВО УКРАЇНИ
Ф. 3603. - ОП. 1. - СПР. 6. - АРК. 91-106.
ДОДАТОК: СПРАВОЗДАННЯ «ДО ВИСОКОЇ ДИРЕКТОРІЇ УКРАЇНСЬКОЇ
НАРОДНЬОЇ РЕСПУБЛІКИ»
Париж, 8 грудня 1919
Делегація Української Народної Республіки на конференцію Мира на
засіданні своїм від 5.ХІІ.1919 р[оку] висловила своє недовір’я до панів
представників галицького Уряду д[окто]ра [Василя] Панейка та проф[есора]
[Степана] Томашівського і бажання, щоб вони тимчасово припинили свою
діяльність в Делегації до вияснення їх становища як членів делегації Урядом
Української Народної Республіки.
Така постанова викликана як дуже сумними подіями за останні часи на
Вкраїні, в яких замішано вище галицьке військове командування та деяка частина
членів галицького Уряду і політичних діячів в Кам’янці, з якими, по відомостям
Делегації, д[окто]р [Василь] Панейко був у тісних зносинах, так і тою політичною
318 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
тактикою, яку увесь час в Парижі провадили д[окто]р [Василь] Панейко та
проф[есор] [Степан] Томашівський. Отже, доводимо до Вашого відома, що
д[окто]р [Василь] Панейко та проф[есор] [Степан] Томашівсьвкий за весь час
своєї праці в Парижі ігнорували Делегацію Української Народної Республіки і
провадили свою працю цілком сепаратно, як в галицькій, так і в
загальноукраїнській справі. Вони не тільки рідко ходили на наради Делегації, на
засідання її, а навіть заснували були своє окреме бюро, через яке і подавали ноти та
всякого роду доклади й меморандуми зовсім без відома Делегації, так що й нині
делегація не знає, що було зроблено її членами [Василем] Панейком та [Степаном]
Томашівським не тільки за той час, коли бюро се існувало, а навіть і за час після
скасування його по постанові Делегації. Проіснувало воно з маю аж до августа.
Останнім вироком сеї сепаратної політики була подача п[анами] [Василем]
Панейком та [Степаном] Томашівським в Найвищу Раду Антанти і до Міністерств
особливої ноти, від 23.УІІІ.1919 року, в якій було заявлено, що українська Делегація
віднині позбавляється права виступати в обороні інтересів Галичини і що се законно
можуть робити тільки вони, [Василь] Панейко та [Степан] Томашівський. Про сю
ноту делегація довідалась випадково, і тільки після сього [Василь] Панейко та
[Степан] Томашівський призналися в тім і відчитали на засіданні повний текст ноти.
Цим п[ани] [Василь] Панейко та [Степан] Томашівський фактично цілком
відсепарували себе від Делегації і таким чином ліквідували не тільки єдність її, а
також підорвали значіння народного акту від січня [19] 19 р[оку] про з’єднання
двох Республік в одну Соборну Україну.
Яке вражіння викликала ся політика, видно найкраще з того, що наша
делегація часто зустрічала в кругах представників чужих держав запитання, чи існує
одна Українська Держава, чи дві, і чи в Парижі є одна чи дві делегації, і яка з них
правомічна.
Та не тільки своєю сепаратною роботою розійшлися п[ани] [Василь] Панейко
та [Степан] Томашівський з Делегацією, як про це свідчить дискусія, ведена на
засіданнях Делегації про міжнародне становище Української Народної Республіки;
в жовтні [19] 19 р[оку] п[ани] [Василь] Панейко та [Степан] Томашівський
заступали думку і уперто підтримували її, що треба миритися з фактом підпори
Антантою, зокрема, Англією, [Антона] Денікіна і тому не треба воювати з
[Антоном] Денікіним, а тільки треба шукати замирення з ним, бо всяка офензива
[Симона] Петлюри даремна, тоді як Делегація стоїть на становищі Директорії
Української Народної Республіки, яка веде війну проти [Антона] Денікіна за
державну незалежність Української Народної Республіки.
Ми не знаємо, чи і в якій мірі ця сепаратна політика та ідеологія
підтримувалася галицьким Урядом, але Делегація УНР в засіданні 31 октября
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. ДЕЛЕГАЦІЯ УНР НА МИРНУ КОНФЕРЕНЦІЮ В ПАРИЖІ 3 1 9
[19] 19 р[оку] ухвалила визнати цю ноту цілком незаконною і поробила заходи
сповістити про се уряд УНР, одночасно з цим підкреслюючи шкідливість для
України всієї сепаратної політики цих репрезентантів Галичини.
І дійсно, на основі особливого закону про делегацію УНР на конференцію
Мира п[ани] [Василь] Панейко та [Степан] Томашівський є уповноважені і від
галицького Уряду, і від Директорії. Значить, Делегація повинна бути спільна, а
члени галичани не мають права виступати сепаратно в галицьких справах без згоди
і відома наддніпрянців, а також і навпаки. Инакше і бути не може, бо того вимагає і
юридична природа як державного організму, так і представництва його. Фактично
ж виходило так, що п[ани] [Василь] Панейко та [Степан] Томашівський ходили в
Делегацію, щоб контролювати діяльність її та одержувати платню, а працювали
сепаратно в галицькій справі і таємно від Делегації Соборної України.
Ми повинні підкреслити, однак, що крім цих двох представників Галичини в
нашій делегації працювала з нами при тім цілком солідарно товариш Державного
Секретаря зак[ор донних] справ п[ан] [Михайло] Лозинський та покійний
полковник [Дмитро] Вітовський. Вони, разом з рештою членів Делегації,
осуджували сепаратну діяльність п[анів] [Василя] Панейка та [Степана]
Томашівського, одстоюючи єдність та одноцільність праці всієї Делегації, яка і
надалі стоїть на тому, щоб на конференції Миру була тільки одна Делегація УНР, в
склад якої входилиб і представники Галичини, але ніколи не мирилася з
незаконною діяльністю п[анів] [Василя] Панейка та [Степана] Томашівського,
через що особливо нині і ухвалила неможливість залишити надалі їх шкодливу
діяльність в делегації, поки не буде в цій справі роз’яснення від Уряду УНР, тоді як
п[ан] [Михайло] Лозинський і надалі повинен продовжувати свою діяльність в
Делегації, як товариш Держ[авного] Секретаря і на основі уповноважень, виданих
йому галицьким Урядом.
По уповноваженню голови Делегації президуючий в цім засіданні делегації
Радник і сенатор: С[ергій] Шелухин;
члени Делегації: М[акар] Кушнір, М[икола] Шум[ицький],
Гр[игорій] Лисенко, осаул; радник В [олодимир] Тимошенко,
д[окто]р А[ртем] Галіп, Д [митро] Ісаєвич.
***
Друкується за примірником Місії УНР у Швейцарії, машинопис / ЦДАВО
України Ф. 4211. -оп. і.-спр. 15,-арк. 37-38.
Примірник Міністерства закордонних справ УНР, машинопис / ЦДАВО
України Ф. 3603. - оп. 1. - сир. 6. - арк. 53-54.
320 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
додаток: Микола Шумицький «особистий погляд до докладної
ЗАПИСКИ членів української делегації»
Париж, 20 грудня 1919
Сим маю честь докласти Високому Уряду Української Народної Республіки,
що я підписав зазначену записку з слідуючими пороками:
1) Будучи призначен до складу Делегації наказом Директорії від 5 вересня
1919 року, я нічого не знаю про діяльність Делегації під час головування п[ана]
[Григорія] Сидоренка і перший місяць головування п[ана] [Михайла] Тишкевича і
тому не можу за неї свідчити.
2) Прибувши 1 8 жовтня до Парижу, я вже знайшов дуже напружене відношення
між членами Делегації і її Президентом гр[афом] [Михайлом] Тишкевичем.
Атмосфера взаємного недовір’я довела до того, що Делегація розпалась фактично на
дві частини: з одного боку всі члени Делегації, з другого - гр[аф] [Михайло]
Тишкевич. Праця провадиться кожною частиною сепаратно, що, звичайно, зменшує її
продуктивність. Невиясненість прав делегатів і Президента доводить, мабуть,
мимоволі до їх превищення. Ці непорозуміння, все збільшуясь, доходять до повного
розриву під час інциденту між п[анами] [Артемом] Галіпом і [Петром] Адамовичем,
коли на пропозицію комісії делегації (по розбору цього інциденту), дати сатисфакцію
п[ану] [Артему] Галіпу, Президент Делегації заявляє, що він «більше не може
працювати у такій компанії» .
3) В справі п[анів] [Бориса] Матюшенка та [Петра] Дідушка мушу докласти,
що при від’їзді з Кам’янця, я одержав від п[ана] Президента Директорії наказ
пропонувати п[ану] [Борису] Матюшенко негайно повернутись на Україну.
Гр[афом] [Михайлом] Тишкевичем були вжиті заходи для здобуття для них віз, але
вони ніякого успіху не мали. Згідно наказу Президента Делегації я вияснив у
Міністерстві закордонних справ підстави, в силу котрих їм відмовили у візах.
Виявилось, що французький Уряд має підстави їх підозрювати в зносинах з
німецьким агентом | УУегпег’ом уоп] АіуєшієЬєп’ом у Швейцарії, в силу чого їм, по
наказу військового Міністерства, заборонено в’їзд до Франції.
Про все це я докладав п[ану] Президенту Делегації і, мабуть, це і послужило
підставою його наказу про їх відкомандірування. Закінчуя стверджую, що у
Делегації склалось дійсно цілком неможливе становище, яке вимагає
яконайскоріше вирішення з боку Уряду.
Член Делегації: М[икола] Шумицький
***
Друкується за оригіналом, машинопис з автографом / ЦДАВО УКРАЇНИ
Ф. 3603. - ОП. 1. - СПР. 6. - АРК. 107.
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. ДЕЛЕГАЦІЯ УНР НА МИРНУ КОНФЕРЕНЦІЮ В ПАРИЖІ 321
НОТА ПРЕЗИДЕНТУ МИРНОЇ КОНФЕРЕНЦІЇ В ПАРИЖІ (ФРАНЦІЯ)
Рагіз, 1е 20 }апуіег 1920
Ехсеїіепсе,
Аи тотепс ои 1е сіап^ег ЬоісЬєуізсє тепасе поп зеиіетепс топ рауз, ГЦкгаіпе,
таіз аиззі 1а Роіо§пе ес 1а Коитапіе, ои 1е зузсете сіє сіеіепзе раг Гіпсегтесііаіге сіез
§епегаих сгагізсез з’езс еіїопсіге, епіїп, а ГКеиге ои, раг 1а іеуее сій Ьіосиз, іез геіасіопз
соттегсіаіез епсге Іез гісКез соорегасіуез икгаіпіеппез ес ІЄ5 рауз сГОссісІепс,
роиггаіепг сопсгіЬиег зі риіззаттепс а 1а сіітіпигіоп сій сойс сіє 1а уіе сіапз сез рауз, 1а
гесоппаіззапсе сіє соиз 1е5 Есасз йгопсіегез йетосгасез апсіЬоІсЬеуЦиез ^иі зе зопс
Гогтез а 1а зиісе сіє 1а Кеуоіисіоп гиззе, зе ргезепсе а Гассепсіоп сіез Ьаисез
Кергезепсапсз сіє 5 Есасз АПіез ес Аззосіез ауес іпзсапсе.
]’а.і 1’Ьоппсиг, еп се тотепг зі §гауе, сіє сіетапсіег 1а гесоппаіззапсе сіє ГЕсас сіє
ГЦкгаіпе ес сій Соиуегпетепс апсіЬоІсйеуЦие сій Сепегаі [$утоп] Ресііоига, а§іззапс
еп сотріес ассогсі ауес 1а Ро1о§пе ес 1а Коитапіе ес сіє Іиі ассогсіег Гаісіе песеззаіге
роиг 1а Гогтасіоп сі’ип ігопс соттип ауес ЕІІез.
]’аі ГЬоппеиг сіє уоиз ргіег, Мопзіеиг 1е Ргезісіепс, сГа§геег Газзигапсе сіє та ріиз
Ьаисе сопзійегасіоп.
Сотеє [МукКауіо] Тузгкіесуісг
Ргезісіепс сіє 1а сіе1е§аСІоп сіє 1а
КериЬІЦие Цкгаіпіеппе
***
Друкується за примірником Місії УНР у Швейцарії, машинопис / ЦДАВО
УКРАЇНИ Ф. 4211. -оп. 1.-СПР. 15.-АРК. 54-55;
Примірник Посольства УНР в Австрії, машинопис / ЦДАВО УКРАЇНИ
Ф. 3581. - ОП. 1. - СИР. 15. - АРК. 1-2.
Каррогс зиг 1а зісиасіоп еп Цкгаіпе. Сиегге аи ЬоІсЬеуізте.
$иг Гогсіге сій §епегаііззіте [$утоп] Ресііоига, ^е уоиз соттипЦие 1е5 сіегпіегез
поиуеііез зиг 1а зісиасіоп еп Цкгаіпе. Тоис сі’аЬогсі, ^е уоие ргіе сГизег сіє соиз 1е5
тоуепз роиг соирег соигс аих іпзіпиасіопз ^иі сепсіепс а Гаіге сгоіге ^ие посге
§оиуегпетепс рассізе ауес іез ВоІсЬеуікз. С’езс Гаих ес с’езс гісіісиіе. Еа ріиз §гапсіе
рагсіе сіє посге §оиуегпетепс езс сотте уои$ 1е зау ег ауес Гагтее пасіопаіе а Уіппісга.
Віоиз оссиропз 1а 1і§пе іаіоппее раг [тегіпка, Ваг, Уарпіагка, 2уепі§огосіка ес
ТагасЬссЬа.
Аргез 1а сіеЬасіе сіез агтеез сіє [Апсоп] Цепікіпе, поз Гогсез тііісаігез зе зопс
Гогсетепс ассгиез ес зе сіеуеіорретепс р^е5^ие сі’Ьеиге еп Ьеиге. Еа ріирагс сіез
Саіісіепз опс гесоппи посге §оиуегпетепс ес зе зопс зоитіз аи соттапсіетепс
зиргете икгаіпіеп. N03 орегасіопз тііісаігез з’еіаг§іззепс ауес сГаисапс ріиз сіє зиссез,
^ие, Геппеті ([Апсоп] Цепікіпе) зе сіегоЬе сопзсаттепс. [Апсоп] Цепікіпе а сепсе
322 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
сГассісег а Іиі посге §оиуегпетепс, аіпхі ^ие Іех іпхис^ех. II Іеиг сіетапсіаіс сіє Іиссес ауес
Іиі сопесе Іех ВоІсЬеуікх. Маіх, хе хоиуепапс сіє хех Ьсисаіісех гесепсех, ресхоппе п’а ріих
уоиіи сопхепсіс а епссес тете еп сопуесхасіоп ауес Іиі. Оиапс аих раухапх, ііх хопс
рассоис еп геуоке. Ьех іпхис^ех иксаіпіепх сесоппаіххепс соих 1е роиуоіг сій
§оиуегпетепс пасіопаї икгаіпіеп, ес хе хопс рсопопсех сасе^оскрлетепс сопгге
[Апгоп] Оепікіпе.
Оиапс аих сеіасіопх сіех ЕІксаіпіепх ауес Іех ЬоІсЬеуіхсех сиххех, іі £аис ^и’оп хасЬе
Ьіеп сіапх Іех Есасх сіє ГЕпсепсе, ^ие поп хеиіетепс 1е §оиуегпетепс (Оісесеоіге ес
Міпіхсесе), таіх соих Іех іпхис^ех, ес тете Іех Соттипіхсех иксаіпіепх (іпйте
тіпосісе сі’аіііеигх) хе гейдхепс епес§Циетепс а репхег тете а 1а роххіЬіІісе сі’ип ассогсі
^ие1соп^ие ауес Іех Зоуієсх. А ргіогі, хопс-іїх сасе§осЦиетепс оррохех а соисе ассіоп
соттипе ауес еих. Аих уеих сіє соих, Іех ВоІсЬеуікх сиххех хопс, ріих ^и’і1x пе 1е £исепс
]атаіх, Іех еппетіх сіє ГЕІксаіпе. II пе рейс сіопс ессе риехсіоп сГаисипе аіііапсе пі
роїісЦие пі тіїісаісе ауес Іех ВоІсЬеуікх. Аи сопссаісе, 1а Іиссе сопгге еих ехс сіех ріих
арсех : сіапх 1а ге§іоп сіє ВєссііссЬєу, іпхиг§ех ес гои§ех хопс аих ргіхех. А Кіеу-тете, Іех
соттипіхсех икгаіпіепх сейдхепс сіє рассісірес аи §оиуегпетепс сіех Зоуієсх.
II у а Ііеи сіє хои1і§пег риє тете аих |оигх Іех ріих сііШсіїех сіє сех сетрх сіегпіегх,
сріапсі аргех 1а с!е£ессіоп сіє [Мугоп] Тагпаухку поссе хісиасіоп іис хі §сауе ег хі ассаЬІапсе,
тете аіогх, аисипе іпсііпасіоп уєгх 1е ЬоІсЬеуіхте пе хе ргосіиіхіс. Оп ехг ипапіте а
репхег ^и’аисипе сопуегхасіоп ауес Іех хоуієіх пе рейс егге еп§а§ее аиххі 1оп§сетрх ^ие
ГЕІкгаіпе пе хега рах ип Есас іпсіерепсіапс. Роиг гепсіге роххіЬІех сіех роиграгіегх, іі £аис
сіопс ^ие, В’аЬогсі Іех ВоІсЬеуікх йеВассаххепс 1е сеггісоіге икгаіпіеп сіє Іеиг ргехепсе.
А Кіеу, 1е §оиуегпетепс хоуієсіхсє хе сотрохе сіех соттіххаігех гиххех
[Уоіосіутуг] 2асопхкі, [Отуссо] Мапоиіїхкі ес [НгуКогр] Ресгоухкі. Оапх Іеигх
сііхсоигх, ііх хе ріаіхепс а гергехепсег Іех тетЬгех сій §оиуегпетепс пасіопаї иксаіпіеп ес
Іех іпсіерепсіапсіхсех сотте сіех Ьоис§еоіх ес сіех сопссе-сеуоіисіоппаісех ! Ма1§се сех
сосіотопсасіех, поих ссоуопх ^ие Іех ВоІсЬеуікх, соппаіххапс Іех Госсех сіопс поих
сііхрохопх, пе хе хоисіесопс рах сіє поих аЙгопсег.
Роис сопхоїісіег хоп аисосісе, 1е §оиуеспетепс иксаіпіеп хе рсорохе сіє сопуодиег
сіапх 1е сіеіаі 1е ріих саррсосЬе, ипе хоссе сГАххетВІее Сопхсісиапсе, рсерасасоісе а 1а
ссеасіоп сій £исис Расіетепс сіейпісій Оп а сіе]а соттепсе Іех рсерасасііх еп уие сіє се
§сапс1 ассе роїісЦие. $а песеххісе а есе гесоппие рас соисех Іех сіаххех, соих Іех рассіх, ес
рас 1е Соиуеспетепс. $а геаііхасіоп пе рейс ессе ріих 1оп§сетрх сіійегее.
Й’астее уоіс айіиес Іех гессиех ріеіпех сГепсЬоихіахте роис 1а саихе сіє 1а ІіВесасіоп. Ьех
сопсіісіопх хепс сіопс ссех ІауогаЬІех. II поих хега, рас сопхесріепс, Гасіїе сіє сопхоїісіег пох
Госсех ес сГограпіхег Гехіхсепсе сіє ГЕсас. Ипе хоі£ ассіепсе сГогсіге ес сіє сгапсрііііісе ассісепс
уегх поих поп хеиіетепс Іех ЕІксаіпіепх, таіх соих сеих с]иі ЬаЬісепс ГЕІксаіпе.
Тоих Іех соисапех роїісЦиех, соих Іех рассіх опс £ихіоппе сіапх 1е тете еіап ; ип
£сопс пасіопаї ипЦие сопесе ГепуаЬіххеис а есе ссее. Тоисе ГЕІксаіпе ассепй
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. ДЕЛЕГАЦІЯ УНР НА МИРНУ КОНФЕРЕНЦІЮ В ПАРИЖІ 323
ітрагіеттепг 1е гегоиг сій §епега1І55Іте [$утоп] Регііоига, ^иі, еи соїш сіє хоп хериг
а Уагхоуіс, ой іі х’етріоуа зі игіїетепг, ютЬа таіасіе, се ^иі пе іиі а раз регтй сіє
гепп'єг ріш іос еп к/кгате. [Мугоп] Тагпаухкі х’ехг ргехепсє сіеуаіи 1е5 )и§є5 тііігаігех.
Сеих-сі і’опг аЬ5ои5 рагсе сри’іі а ри ргоиуег раг сіе5 сіоситепщ іогтек, ^ие 1е сіісгагеиг
[ієуЬєп] РеггоисЬєуіїсЬ іиі ауаіі іпгіте Гогсіге сГехесигег сєпє ггаЬйоп. Соттє
тіїйаіге, іі ауаіг сій оЬеіг а юп зирегіеиг. Астеіієтепг, 1е сіиаііхте а сеххе сі’ехіхгєг. II
п’у а ріш ^и,ип Соиуєгпетєпг пагіопаі іЛгаіпіеп єг юш іех еіетепсх сіє Гаітее
§аіісіеппе опс гергіз іеиг ріасе сіапх пох гап§5. Иосге агтее Є5С соттапсіее раг 1е
§епегаі [МукЬауіо] Р а\і є п к ( ) - О т є 1 і а п о у і і сЬ .
Друкується за примірником Місії УНР у Швейцарії, машинопис / ЦДАВО
УКРАЇНИ Ф. 4211. -ОП. 1.-СПР. 15.-АРК. 49-53;
Примірник Посольства УНР в Австрії, машинопис / ЦДАВО УКРАЇНИ
Ф. 3581. - ОП. 1. - СИР. 15. - АРК. 8-12.
Переклад Георгія Потуяьницького
Париж, 20 січня 1920
Ваша Екселенціє.
В момент, коли більшовизм загрожує не тільки моїй країні - Україні, але і
Польщі та Румунії, коли оборонна система за посередництва царських генералів
рухнула, врешті-решт, в час, коли через зняття блокади торговельні відносини між
багатими українськими кооперативами і західними країнами могли б сильно
вплинути на зниження вартості життя в цих країнах, визнання всіх прикордонних
демократичних антибільшовицьких держав, що утворилися внаслідок російської
революції, потребує уваги найвищих представників держав-союзників.
Я маю честь, в цей важливий момент, просити про визнання держави України
й антибільшовицького Уряду генерала Симона Петлюри, що діє в повній згоді з
Польщею і Румунією, а також надати необхідну допомогу для формування з ними
спільного фронту.
Я маю честь просити Вас, пане Г олово, прийняти запевнення у моїй глибокій
повазі.
Граф Михайло Тишкевич,
голова Делегації УНР
Звіт про ситуацію в Україні. Війна з більшовизмом
За наказом генерального отамана Симона Петлюри я вам повідомляю останні
новини щодо ситуації в Україні. Насамперед, я вас прошу прийняти всі заходи,
щоб покласти край намаганням повірити в те, що наш уряд домовляється з
більшовиками. Це не відповідає дійсності і це смішно. Більша частина нашого
324 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
уряду як ви знаєте перебуває з нашою армією у Вінниці. Ми займаємо лінію, що
проходить через Жмеринку, Бар, Вапнярку, Звенигородку і Таращу.
Після розгрому армії Антона Денікіна наші військові сили значно зросли і
збільшуються з кожною годиною. Більша частина галичан визанал наш уряд і
підкорилися українському верховному командуванню. Наші військові операції
розширюються з таким же успіхом, з яким ворог (Антон Денікін) постійно уникає
зіткнення. Антон Денікін намагався перетягнути на свою сторону як наш уряд, так
і повстанців. Він їм пропонував боротися разом з більшовиками. Але, пам’ятаючи
про його недавню жорстокість, ніхто не хотів навіть погоджуватися на розмову з
ним. Що стосується селян, то вони повсюди бунтують. Українські повстанці
визнали владу українського національного уряду і висловилися категорично проти
Антона Денікіна.
Щодо відносин між українцями та російськими більшовиками, потрібно, щоб
країни Антанти знали, що не тільки влада (Директорія і Кабінет міністрів), але і всі
повстанці, та навіть українські комуністи (крихітна меншість) рішуче
відмовляються від можливості будь-якої угоди з совітами. Апріорі, вони
категорично проти будь-яких спільних дій з ними. В очах всіх російські
більшовики - вороги України більше, ніж коли-небудь раніше. Тому не може бути
й мови про жоден політичний чи військовий союз з більшовиками. Навпаки,
боротьба з ними відбувається і надалі: в районі Бердичева повстанці щосили
бьються з червоними. Навіть в Києві українські комуністи відмовляються брати
участь в роботі радянського уряду.
Слід зазначити, що навіть у останні найважчі дні, коли після зради Мирона
Тарнавського наша ситуація стала дуже серйозною і гнітючою, навіть тоді, не
з’явилося жодного нахилу до більшовизму. Ми єдині в думці, що ніякої розмови з
совітами не може бути проведено до тих пір, доки Україна не буде незалежною
державою. Для того, щоб зробити можливими переговори, необхідно, щоб,
більшовики насамперед позбавили Україну від своєї присутності.
В Києві радянський уряд складається з російських комісарів Володимира
Затонського, Дмитра Мануїлського і Григорія Петровського. У своїх виступах
вони люблять називати членів українського національного уряду і прихильників
незалежності буржуазними елементами і контрреволюціонерами! Незважаючи наці
просторікування, ми вважаємо, що більшовики, знаючи, які сили є в нашому
розпорядженні, не схильні виступити проти нас.
Для того, щоб зміцнити свою владу, український уряд має намір скликати
найближчим часом свого роду Установчі Збори, що підготують грунт для
створення майбутнього остаточного Парламенту. Ми вже почали підготовку до
цього великого політичного акту. їх необхідність була визнана всіма класами,
партіями і урядом. їх скликання не можна більше відкладати.
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. ДЕЛЕГАЦІЯ УНР НА МИРНУ КОНФЕРЕНЦІЮ В ПАРИЖІ 325
В армії спостерігається наплив новобранців, сповнених ентузіазму у справі
визволення. Умови дуже сприятливі. Тому нам буде легко обєднати наші сили і
забезпечити існування держави. Жага порядку і спокою залучає до нас не тільки
українців, але всіх, хто живе в Україні.
Всі політики, всі партії об’єдналися в одному прагненні: сторення єдиного
національного фронту проти загарбників. Вся Україна з нетерпінням очікує повернення
головного отамана Симона Петлюри, який під час свого перебування в Варшаві, де він з
користю працював, захворів, що не дозволило йому повернутися до України раніше.
Мирон Тарнавський постав перед військовим трибуналом. Його виправдали, оскільки
вдалося довести за допомогою офіційних документів, що диктатор Євген Петрушевич
відав наказ здійснити зраду. Як військовий, він змушений був підкоритися своєму
начальнику. На даний момент дуалізм припинив існування. Є тільки один український
національний уряд і всі частини галицької армії вступили в наші ряди. Нашою армією
командує генерал Михайло Павленко-Омельянович.
«РЕЗЮМЕ МІЖНАРОДНОЇ СИТУАЦІЇ УКРАЇНСЬКОЇ СПРАВИ В ПОЧАТКУ
1920 Р[ОКУ] НА МИРОВІЙ КОНФЕРЕНЦІЇ» МИХАЙЛА ТИШКЕВИЧА СИМОНУ
ПЕТЛЮРІ
Париж, 6 березня 1920
Загальне становище нашої справи, яке покращало було внаслідок розбиття
[Антона] Денікіна і упадку [Сеог^ез’а] Сіетепсеаи, погіршилось в початку лютого,
коли виявилось, що [Аіехапсіге] Міііегапсі ставиться до неї майже так само вороже,
як його попередник, а ще більше, як прийшли відомости про нібито заключений
мир Польщі з Росією, на підставі якого Україна має бути розділена між цими
обома державами.
З боку Англії, яка неприхильно ставиться до Польщі, маю деякі запевнення,
що вона могла би нам так само помогти, як і Литві, в визнанню нашої
самостійности і реорганізації за економічні і фінансові концесії.
Відносини Польщі і Румунії стали до нас більш холодні, Італії, Греції,
Швайцарїї, Швеції такі ж самі куртуазні, як і перше. Одначе виступи за визнанням
нашої самостійности в парляментах французькому (6 лютого), італійському (7
лютого) є визначними фактами, які не остались без вражіння. Це доказ, що
негативне відношення до нас Антанти, підтримане російськими і польськими
впливами, є переломане. Щоби дійти до сего результату, я вжив впливу на
католицьку партію, сильну во Франції і Італії, і на фінансові круги.
Мною були вислані ноти до держав Антанти про негайне визнання нас, а
також в справах полонених і нашого майна. Опріч сього два приватні листи до
Президента [РаиГя] ОехсЬапеГя, який, між иншим, приймав мене особисто на
авдієнції дуже тепло.
326 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
У цьому важному моменті незвичайно шкодить нам непевна ситуація на
Україні; Уряди Антанти не знають, де наш Кабінет - в Варшаві, чи Кам’янці, чи де
инше. Вони не знають його становища до Польщі, Румунії і до большевиків.
Незвичайно шкідливою з морального боку являється кампанія проти
самостійности, за федерацію з Росією, яку вели і ведуть самі ж українці відкрито
деякі галичани, бувший секретар [Павла] Скоропадського [Сергій] Моркотун.
Розуміється, що нитки цілої інтриги, зверненої проти такого важного посту, як
українська Делегація при конференції Миру, є в руках російського Посольства, але
цього не можуть зрозуміти члени Мирової конференції, які думають, що це є
справжня думка нашого народу і нашої суспільности.
Шкодить нам репутація германофільства і большевизму, яку деякі українці, і
то визначні, самі підтримують. Шкодить систематичне затримання належних
Делегації грошей і через те повна неможливість працювати в пресі. Стараюсь тому
запобігти, входячи в зносини з банками і поважними негоціантами, яких представ-
ників посилаю до Уряду, але вони не дають позички инакше, як за гварантією
готових товарів. Кампанія наклепів і доносів проти голови Делегації і деяких
членів, відомости про які маю від французького Міністерства закордонних справ,
лишаються без впливу, але роблять прикре вражіння. В таких відносинах
обстоювати справу нашої самостійности незвичайно трудно, майже неможливо,
одначе я маю надію, що витримаємо до кінця і доб’ємося успіху.
[Михайло] Тишкевич
***
Друкується за оригіналом, машинопис / ЦДАВО УКРАЇНИ Ф. 3603. - ОП. 1. -
СПР. 9. - АРК. 72-73.
Примірник Державної Канцелярії, машинопис з автографом / ЦДАВО
України Ф. 1429. - оп. 5. - спр. 11.- арк. 89-90.
НОТА ПРЕЗИДЕНТУ МИРНОЇ КОНФЕРЕНЦІЇ В САН-РЕМО (ІТАЛІЯ)
$ап Кето, 1е 23 аугії 1920
Мопзіеиг 1е Ргезібепг,
][’аі ГЬоппеиг, еп ^иа1і^е сіє Ргезібепг сіє 1а Пеіе§асіоп сіє 1а КериЬІЦие б’Ібкгаіпе
а 1а Сопіегепсе сіє 1а Раіх, сіє уош ргезепсег а 1а зиіге без поіез ргесебепгез ^ие1^ие5
ргесізіопз еі ^ие1^ие5 роіпгз іопбатепгаих бе 1а ^ие5^іоп б’Ібкгаіпе.
1) |е бетапбе 1а гесоппаіззапсе бе Гіпберепбапсе бе 1а КериЬІЦие Ібкгаіпіеппе
ргосіатее раг посге рагіетепг бериіз ріш бе беих апз, сопйгтее раг Іех Наисз-
СоттІ55аіге5 бе 1а Сгапбе-Вгега§пе ес бе 1а Ргапсе, аіші ^ие 1а гесоппашапсе би
Соиуегпетепг епгепШіе еі апгіЬоІсЬеуЦие би СепегаІШіте [$утоп] Ребіоига -
заш аЬогбег еп се тотепг 1а ^ие5^іоп без Йюпгіегез.
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. ДЕЛЕГАЦІЯ УНР НА МИРНУ КОНФЕРЕНЦІЮ В ПАРИЖІ 327
2) Ь’Икгаіпе а гесоппи 30% сіє 1а НеЕЕе сіє Гапсіеп Етріге Киззе. те регтегз
сГарисег ^ие зі Іез аиггез Егагз зерагез сіє 1а Киззіе ассергаіепг 1а глете ^иапЕісе еЕ зі 1а
Егапсє оссираіг 1а рате сіє Нопегг ^иі арраггіепг а 1а Киззіе, єііе роиггаіг гепггег сіапз
1а Еогаїіге сіє за сгеапсе запз з’асігеззег аи СоиуегпетепЕ сіез Зоуієез ^иі пе гергезепге
раз сіез §агапЕіез зиіїїзапгез.
3) |є Гегаі оЬзєгуєг аи Сопзеіі Зиргете ^ие 1а Киззіе ЬоІсЬеуЦие п’а аисипе
сЬапсе пі роззіЬіІіге сГехрогЕаЕіоп, пе роззебапЕ пі тагіегез ргєтієгез а ііугєг пі таіпз
сГоеиуге песеззаіге ег зє ггоиуапг запз Гегаг сі’апагсЬіє ехггете.
4) Е’ЕІкгаіпе, єіапг ип рауз сіє гісЬез раузапз ^иі ІиггепЕ сіериіз сіеих аппєез сопгге
Ієз ЬоІсЬеуЦиез, зе ггоиуе еп тезигє сіє ііугєг іттесііаЕетепЕ ЕоиЕез Іез тагіегез
ргєтієгез єг сіє Гогтег ауес Іез паЕіопз а11о§епез сіє Гапсіеппе Киззіе ипе Ьазє риіззапЕе
сГог^апізагіоп есопотЦие єе роІігЦие сіапз 1’Езе сіє ГЕигоре.
5) ІЯоиз пе поиз геіизопз раз сГепЕгег еп геїагіопз соттегсіаіез ауес 1а Киззіе асЕиеІІе єе
еп §епега1 а ЕоиЕе тезигє сі’огсіге есопотЦие с]иі роиггаіг егге сіапз ГіпгегеЕ сіє ГЕпеєпеє.
б’езреге ^ие сіапз ГіпгегеЕ сій сігоіг сіез реиріез сіопг Іез ргетіегз скатріопз зопг Іез
НаиЕез Риіззапсез сіє ГЕпеєпеє, аіпзі ^ие сіапз ГіпгегеЕ сіє Гогсіге ^иі роиггаіг егге
§гауетепг сотрготіз еп Еигоре раг ассогсі ^ие1соп^ие роІігЦие ауес 1е
СоиуегпетепЕ сіез Зоуієез, Уогге Ехсеїіепсе уоисіга Ьіеп аЕЕігег ГаЕЕепгіоп сій Сопзеіі
Зиргете зиг 1а гезоіигіоп сіє 1а ^иезЕіоп ^ие фаі ГЬоппеиг сіє Іиі ргезепгег ег а сег еіїег
сіє уоиіоіг Ьіеп т’епгепсіге а ипе зеапсе сіє 1а СопГегепсе сіє 1а Раіх.
Уеиіііег а§геег, Мопзіеиг 1е РгезісіепЕ, Гехргеззіоп сіє таріиз Ьаиге сопзісІегаЕіоп.
М[укЬау1о] Тусгкіеуісг,
РгезісіепЕ сіє 1а Ое1е§агіоп сіє 1е КериЬІЦие іЛгаіпіеппе
***
Друкується за примірником Місії УНР у Швейцарії, машинопис / ЦДАВО
УКРАЇНИ Ф. 4211. - ОП. 1.-СПР. 45. - АРК. 31.
Переклад Георгія Потульницького
Пане Голово.
Як Голова Делегації Української Народної Республіки на Мирній Кон-
ференції, маю честь в продовження попередніх нот представити Вам деякі
подробиці та основні пункти українського питання.
1) Я прошу визнання незалежності Української Народної Республіки,
проголошеної нашим парламентом більше, ніж два роки тому, підтвердженої
комісарами Великобританії та Франції, а також визнання проантантського та
антибільшовицького Уряду Верховного Головнокомандуючого Симона Петлюри
- не приймаючи в даний момент рішення по питанню кордонів.
2) Україна зобов’язалася погасити 30% боргу колишньої Російської імперії. Я
дозволю собі додати, що, якби інші сепаратні держави Росії взяли на себе таку ж
328 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
суму, і якщо Франція займе частину Донця, яка належить Росії, вона могла б
повернути собі весь борг, не звертаючись до Радянського Уряду, який не дає
достатніх гарантій.
3) Хочу зазначити, що більшовицька Росія, не маючи ані сировини для
поставок, ані необхідної робочої сили, перебуваючи в стані крайньої анархії, не має
ні найменшого шансу або можливості займатися експортом.
4) Україна, будучи країною багатих селян, які борються протягом двох років з
більшовиками, може негайно доставити всі види сировини і сформувати з
некорінним націями колишньої Росії потужну економічну та політичну
організаційну базу в Східній Європі.
5) Ми не відмовляємося від торговельних відносин з теперішньою Росією чи
від будь-яких інших заходів по встановленню економічного порядку, які можуть
бути в інтересах Антанти.
Я сподіваюся, що в інтересах прав народів, першими поборниками яких були
держави Антанти, а також в інтересах європейського порядку, що може серйозно
постраждати від угоди деяких політиків з Радянським Урядом, Ваше Превосходитель-
ство приверне увагу Верховної Ради до вирішення питання, яке я маю честь представити
і задля цієї мети хотів би бути заслуханим на засіданні Мирної Конференції.
Прийміть, пане Голово, запевнення у моїй найглибшій повазі.
Михайло Тишкевич
Голова Делегації УНР
ЛИСТ МИХАЙЛА ТИШКЕВИЧ АНДРІЮ НІКОВСЬКОМУ
Париж, 3 1 травня 1 920
Ексцеленціє.
Українська Делегація в Парижі одержала документи в справі довгу
Німеччини, складеного в берлінських банках, і уповноваження на моє імення, щоб
робити заходи для його одержання.
Голова Надзвичайної Місії в Швейцарії звернувся до нас з запитом в цій
справі. Зважаюсь звернути Вашу увагу, що такі заходи не можуть бути зроблені
ніяким чином через нас. Перш усього з правничого боку Версальський договір дає
право на претензії за втрати, спричинені німцями лише «співвоюючим» і
«союзникам» (§§ 231, 232, 233, 235). Навіть на випадок визнання України вона не
входить в оцю категорію. Люксембург і Норвегія воліли полагодити свої грошові
справи з Німеччиною безпосередньо.
Берестейський договір як опш ргоЬапсІі може викликати оправдане обурення.
Ніякі роз’яснення переміни нашої внутрішньої політики не можуть мати сили в
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. ДЕЛЕГАЦІЯ УНР НА МИРНУ КОНФЕРЕНЦІЮ В ПАРИЖІ 329
питаннях цілої держави як суб’єкту права. Тому треба шукати инших шляхів для
поладнання цього фінансового питання.
Прийміть, Ексцеленціє, запевнення моєї глибокої пошани.
[Михайло] Тишкевич
Друкується за оригіналом, машинопис з автографом / ЦДАВО УКРАЇНИ
Ф. 3603. - ОП. 1. - СПР. 7. - АРК. 67-68.
НОТА ПРЕЗИДЕНТУ МИРНОЇ КОНФЕРЕНЦІЇ В ПАРИЖІ (ФРАНЦІЯ)
Рагіз, 1е 10 )иіп 1920
Ехсеїіепсе,
Риі^и’іі зе розе асгиеііетепг ипе ^иез^іоп сіє Гог гиззе, )е те регтегз, еп ^иа1іге
сіє ргезісіепг сіє 1а Пеіе§агіоп іЛегаіпіеппе ргез сіє 1а Сопіегепсе сіє 1а Раіх, сіє
зоитеггге а Гаггепгіоп сій Сошеіі Зиргете іез геііехіопз зиіуапгез.
Е’ог гиззе арраггіепг іе^аіетепг а гоиз іез Егагз ^иі зе зопг іопсіез зиг 1є геггігоіге
сіє Гапсіеп єтріге гиззе. Ог, ГЕІкгаіпе а сопзгігие сіез 1е соттепсєтепг сіє 1918 ип
§оиуегпетепг ^иі а асгиеііетепг а за геге М[опзіеиг] [$утоп] Регііоига, ег ГЕІкгаіпе
з’езг єп§а§ее а ргепсігє ЗО % сіє 1а сіегге риЬІЦие сіє Гапсіеппе Киззіе. II зетЬіе сіопс
1о§Цие ^и,ипе раггіе сіє Гог гиззе гєуіеппе а се поиуеі Егаг. П’аигге рагг, сГаргез іез
сЬііігез оііісіеіз, 1а рагг сіє ГЕІкгаіпе сіапз 1е Ьисі^ег сіє Гапсіеппе Киззіе егаіг сіє 22-25
%. Ее §оиуегпетепг гиззе зоуіегЦие іиі-тете а гесоппи іея сігоігз сіє ГЕІкгаіпе зиг Гог
Киззе, сі’аЬогсі сіапз ипе поГе асігеззее аи Рагіетепг Еікгаіпіеп (Касіа Сепггаіе) 1е 6
ПесетЬге 1917 ; риіз, 1е 7 [[иіііег сіаш 1а зеапсе сіє 1а сопіегепсе гиззо-икгаіпіеппе сіє 1а
Раіх. А Кіеу, 1е сЬеі сіє 1а Оеіе^агіоп Киззе [СЬгізгіап] Какоузку а гесоппи 1е тете
сігоіг ег 1а ^иез^іоп іиг розее еп соттіззіоп ріепіеге. Епііп, сіапз 1е ггаіге сіє Раіх сопсіи
а Тагги епгге 1а Киззіе ег ГЕзгопіе, 1’аггісіе XII згіриіе ^ие ГЕзгопіе ге^оіг 15 тііііопз
сіє гоиЬіез сі’ог гиззе. Папз іез роиграгіегз ^иі опг ііеи таіпгепапг епгге Мозсои ег 1а
Еагуіе, 1а ЕігЬиапіе ег 1а Еіпіапсіе, іі езг е§аіетепг ^иезЕіоп сіє сег ог гиззе.
Е’Еікгаіпе, 1е ріиз гісЬе Егаг сіє Гапсіеппе Киззіе а гоиригз уи Гапсіепг
§оиуегпетепг гиззе іаіге сЬе2 еііе сіє §гапсІ5 асЬагз, ргіпсіраіетепс еп Ьіе. Аиззі,
і’Еікгаіпе роззесіе-г-еііе сіє §гапсІез гезегуез сіє Ьіііеся сіє Ьап^ие гиззез, сіопг 1а уаіеиг
герозе зиг сег ог. Ее §оиуегпетепг икгаіпіеп Дериіз 1918 а за уаіиге ргорозе, сіопг 1а
уаіеиг герозе зиг і’ог ^иі іиі геуіепг.
Еп сопзс^иепсе, аи пот сій §оиуегпетепг сіє 1а КериЬІЦие Еікгаіпіеп, сіесіаге
саіе§огЦиетепг ^ие 1е Соиуегпетепг Зоуіег^ие п’аисип роиуоіг роиг сіізрозег
епгіегетепг сіє Гог гиззе, сіопг ипе раггіе сопзібегаЬІе геуіепг, сіє сігоіг, а і’Еікгаіпе ?
Уеиіііег а§геег, Ехсеїіепсе, ГЬотта§е сіє та ріиз Ьаиге сопзісіегагіоп.
Сотге [МукКауіо] Тузгкіе\уісг
Ргезісіепг сіє 1а Пеіе§агіоп
330 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
***
Друкується за примірником Місії УНР у Швейцарії, машинопис / ЦДАВО
УКРАЇНИ Ф. 4211. -ОП. 1.-СПР. 14. -АРК. 57-58;
Примірник Посольства УНР в Австрії, машинопис / ЦДАВО УКРАЇНИ
Ф. 3581. - ОП. 1. - СИР. 15. - АРК. 22-23.
Переклад Георгія Потульницького
Париж, 10 червня 1920
Ваше Превосходительство.
Так як в даний час піднято питання російського золота, дозвольте мені, Голові
Української Делегації на Мирній Конференції, представити до уваги Верховної
Ради наступні міркування.
Російське золото юридично належить всім державам, які розташовані на
території колишньої Російської імперії. Проте, Україна сформувала з початку 1918
року уряд, який в даний момент очолює пан Симон Петлюра, і Україна взяла на
себе 30% державного боргу колишньої Росії. Тому видається логічним, що певна
частина російського золота належить цій новій державі. Крім того, за офіційними
даними, частка України в бюджеті колишньої Росії складала 22-25%. Уряд Радянсь-
кої Росії визнав права України на російське золото спершу в ноті до українського
парламенту (Центральної Ради) від 6 грудня 1917 року; згодом, 7 липня на
засіданні українсько-російської мирної конференції. У Києві, голова російської
делегації Християн Раковський також визнав це право і питання було винесене на
пленарну комісію. І, нарешті, в мирному договорі, укладеному в Тарту між Росією і
Естонією, стаття XII передбачає, що Естонія отримує 15 мільйонів рублів
російського золота. В ході переговорів, що відбуваються в даний час між Москвою і
Латвією, Литвою та Фінляндією, також постає питання російського золота.
Україна, найбагатша держава колишньої Росії, завжди бачила як російський
уряд робив великі закупівлі, в основному пшениці, на українських землях. Крім
того, Україна володіє великими запасами російських банкнот, вартість яких
підкріплена саме цим золотом. Український уряд з 1918 року має власну валюту,
цінність якої базується на золоті, що належить йому.
Відповідно, від імені Уряду Української Народної Республіки, я категорично
заявляю, що Радянський Уряд не має жодного права одноосібно розпоряджатися цим
золотом, значна частина якого по праву належить Україні.
Пр ийміть, Ваше Превосходительство, запевнення в моїй глибокій повазі.
Граф Михайло Тишкевич
Голова Делегації
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. ДЕЛЕГАЦІЯ УНР НА МИРНУ КОНФЕРЕНЦІЮ В ПАРИЖІ 33 1
СПРАВОЗДАННЯ МИХАЙЛА ТИШКЕВИЧА СИМОНУ ПЕТЛЮРІ
Спа, 12 липня 1920
Ваша Ексцеленція.
Становище нашої справи надзвичайно тут трудне завдяки стратегічним
обставинам і явній ворожнечі звісної Вам вже держави, котрою руководять
жидівські большевицькі впливи.
Ціла надія на нас самих, повстання і на Францію. [ЕегсІіпапсГа] ЕосЬ’а я бачив,
дуже нас підтримує так само Щиіез] СатЬоп і [ЕІеЙЬегіоз] Уепігеїох, котрий
виробив мені зараз побачення з особистим секретарем і найбільш впливовим
співробітником [ОауісГа] Шуб Сеог§’а [РЬіІір’ом] Кегг’ом. Моя розмова з ним
трохи ріжниться від розмови дуже неприхильної для нас, яку він мав з п[аном]
[Арнольдом] Марголіним (яку він везе до п[ана] [Андрія] Ніковського). Отже, він
насамперед запевнив, що Англія дуже прихильно ставиться до нас і що готова нас
визнати, як будемо мати територію, а особливо Київ і Одесу. Як цілий народ виска-
жеться за самостійність і буде мати Уряд, ним вибраний (очевидний вплив
«українців», таких як [Сергій] Моркотун, галичан і т[ак] д[алі]). Я йому відказав,
що люд український, борючись майже три роки проти Росії і вибравши собі Уряд,
доказав, що має право на визнання.
[РЬіІірІ Кегг: Мене дивує, що народ 40 мільйонів] не може сам вигнати
большевиків, раджу вам з’єднатися з [Петром] Врангелем.
Я: Не мали зброї, а наші вороги її мали. Ми з’єднались з поляками і були б
ішли з [Антоном] Денікіним, якби він був згодився. Просимо морального
підтримання через визнання, котре може викликати повстання. Просимо амуніції.
[РЬіІірІ Кегг: Не дамо ні одного солдата, ні грошей, ні амуніції.
Я: Ми втратили /і мільйона убитих і 1 мільйон ранених для вас.
[РЬіІір] Кегг: Ви сильні, я знаю, що большевики бояться вас.
Ял Росія нічого не має до експорту, це все на Україні.
[РЬіІір] Кегг: Я це знаю.
Ял Показую лист британського Комісара до Центральної] Ради.
[РЬіІір] Кегг: Це не має значіння, але запевнюю Вас, що хай ми покажем здібність
до державного будівництва і волю народа бути самостійним, то нас визнають.
На другий день 9 приїхав п[ан] [Арнольд] Марголін і мав з ним побачення;
залучаю копію з цього важного сумного докладу.
Тут приїхав [Сергій] Моркотун, залучаю його меморіял. Не думаю, щоб
вплинув на вище показану резолюцію. Вся надія на Францію, котра може не
згодитись на те. Я зараз, після отримання відповіди [РЬіІір’а] Кегг’а через п[ана]
[Арнольда] Марголіна, написав до знайомих депутатів і сенаторів французьких,
щоби требували окремого визнання нас Францією, а як це не удасться - дуже
332 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
можливий упадок Кабінету і прийде прихильний нам [Каутопсі] Роіпсаге або
[Агізсісіе] Вгіапсі. Стараюсь о авдієнцію Короля бельгійського, котрого матір я
добре знав. Він має зв’язки з Англією, але більший вплив там мають жиди.
12 липня приїхав п[ан] [Микола] Василько; я перший раз його бачив, але з
розмови вважаю, що це правдивий Дипльомат і щиро Вам відданий. Прохаю Вас
не вірити в брехні московські о якійсь до Вас моїй ворожнечі. Мимо всього, що я
витерпів від многих українців з Уряду, вважаю їх Вашими, так само як моїми
ворогами. Я до Вас відношусь з пошаною і любов’ю яко до найвищого
представника нашого народу і люду, нашої самостійництва ідеї, і чим більш Ви в
тяжких умовинах, тим більш Ви для мене дорожчі.
Дякую з душі за оказане мені за короткий час так повне довір’я. Я тепер
радніший навіть, що в так тяжкий момент я маю з собою уповановжених делегатів.
Треба признати, що в Англії для справи не працювали добре.
Зостаюсь з правдивою пошаною.
[Михайло] Тишкевич
Бачився з [$сапіз!а\у’ом] Рагек’ом. Дуже до нас добре ставиться; має приїхати
[1§пасу] Расіегеуузкі. Залучаю копію ноти до конференції в Спа, розмови особистого
секретаря [ПалісГа] Соусі Сеог§е’а п[ана] РКіїір’а Кегг’а з п[аном] [Арнольдом]
Марголіним.
***
Друкується за оригіналом, рукопис / ЦДАВО УКРАЇНИ Ф. 3696. - ОП. 2. -
СПР. 379. - АРК. 76-77.
ДОДАТОК: НОТА ПРЕЗИДЕНТУ МИРНОЇ КОНФЕРЕНЦІЇ В СПА (БЕЛЬГІЯ)
$ра, 11 )иіп 1920
Ехсеїіепсе,
Еп та ^иа1ісе сіє гергезепсапс сіє 1а КериЬІЦие кікгаіпіеппе а 1а Сопіегепсе сіє 1а
Раіх а Рагіз, )с те регтесз сГассігег Гассепсіоп сіо Сопзеіі Зиргете зиг 1а ^иезIіоп
икгаіпіеппе сіопс 1а зоїисіоп езі іпсітетепс Ііее а сеііе сій ргоЬІете Киззе ес аи
сіепоиетепс сіє 1а сгізе есопотЦие ^ие сгауегзе ГЕигоре.
II те рагаіс еп еіїес сіє §гапсіе еуісіепсе ^ие 1а ^иезсіоп Киззе рейс есге зигсоис
сопзісіегее еп се тотепс раг Іез АІІіез сотте ипе ^иезсіоп есопотЦие. Еез сігоісз сіє
реиріе икгаіпіеп, зоіс сіє ріиз сіє ЗО тіїїіопз сГЬаЬісапсз ^иі опс соиригз геуепсІЦие
Іеиг іпсіерепсіапсе ес 1’опг зоисепие ипапітетепг сіериіз сіеих апз раг ипе Іиссе
сопзсапсе ег сеггіЬІе сопеге Іез еппетіз сіє Іеиг ІіЬегсе, - сез сігоісз п’опг раз есе
гесоппиз ^и5^и’ісі раг Іез АІІіез.
ВІиІ пе Гі§поге : соисез геззоигсез ^иі зе сгоиуепс еп се тотепс сіапз Іез Іітісез сіє
Гапсіеп етріге гиззе зопс еп ЕІкгаіпе ; ес іі езс ітроззіЬІе сГезрегег ^ие сез геззоигсез, ес
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. ДЕЛЕГАЦІЯ УНР НА МИРНУ КОНФЕРЕНЦІЮ В ПАРИЖІ 333
погаттепс 1е Ьіе ег 1е зисге, роиггопг еіге ехроггез запз Га§гетет сій Соиуегпетепг
икгаіпіеп. Ог, іатаіз сеіиі-сі п’ассогсіега іез аигогізаііопз песеззаігез сапс ^и’оп п’аига
раз гесоппи се Соиуегпетепг ег 1е рауз д^и’іі гергезепге. Аи гезге, погге Соиуегпетепг
паїіопаї іиг-іі ип )оиг гепуегзе ег гетріасе раг ип Соиуегпетепг сі’орргеззіоп
есгап§еге, Іез ргосіиісз сіє погге зоі зі іеггііе пе роиггаіепг раз поп ріиз зоггіе сіє
І’Сїкгаіпе, саг іез ргосіисгеигз, іез раузапз, тете іез агтез а 1а таіп, з’у оррозегаіепг.
Ь’іпзиссез сіез ргеїепгіопз аііетапсіез а 1а зиііе сій ггаііе сіє Вгезг-Ьісоузк еп езг ипе
ргеиуе саіе§огЦие : 500.000 зоісіагз аііетапсіз п’опг ри, раг 1е £огсе, оЬ1і§ег поз раузапз
а іеиг ііугег іеиг Ьіе.
фозе езрегег ^ие сез гаізопз іогтеііез £гаррегопг гоиг іез тетЬгез етіпепсз сій
Сопзеіі ^и’і15 уоисігопг Ьіеп сотргепсіге 1а геіагіоп есгоіге ^иі ехізсе епсге Гес}иіііЬге
есопотЦие сіє І’Еигоре ег Гітіерепсіапсе сій реиріе икгаіпіеппе бот 1е зогг пе реиг
раз берепбге сіез сопзібегагіопз ^и’оп реиг ауоіг ои п’ауоіг раз роиг 1е ге§іте сіез
Зоуіегз. Ег сіапз се Ьиг, ^е уоиз зегаі регзоппеііетепс ег ргоіопсіетепс гесоппаіззапг сіє
уоиіоіг Ьіеп £аіге £і§игег сепе §гауе ^иез^іоп а і’огсіге сій )оиг сіє 1а Сопіегепсе ^ие уоиз
аигег а ргезібег.
]с уоиз ргіе, Ехсеііепсе, сіє уоиіоіг Ьіеп а§геег 1е гетоі§па§е сіє та Ьаиге
сопзібегагіоп.
Сотіе [МукЬауіо] Тузгкіеуісг
Ргезібепг сіє 1а Пеіе^агіоп
***
Друкується за примірником Місії УНР у Швейцарії, машинопис / ЦДАВО
УКРАЇНИ Ф. 421Е -ОП. 1.-СПР. 14. -АРК. 59-60;
Примірник Посольства УНР в Австрії, машинопис / ЦДАВО УКРАЇНИ
Ф. 3581. - ОП. 1. - СИР. 15. - АРК. 24-25.
Переклад Георгія Потуяьницького
Спа, 11 червня 1920
Ваше Превосходительство,
Як представник Української Народної Республіки на Мирній Конференції в
Парижі, я дозволю собі звернути увагу Верховної Ради на українське питання,
вирішення якого тісно пов’язане з російською проблемою і розв’язанням
економічної кризи в Європі.
З великою очевидністю мені здається, що в даний момент російське питання
може розглядатися Союзниками як проблема економічна. Права українського
народу, тобто понад ЗО мільйонів людей, які завжди відстоювали свою
незалежність і одностайно протягом двох років постійно вели жахливу боротьбу
проти ворогів своєї свободи, - досі не визнані Союзниками.
334 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
Всім відомо: всі ресурси, які в даний час знаходяться в межах колишньої
Російської імперії, є в Україні; і навіть не можна сподіватися, що ці ресурси, в тому
числі пшениця і цукор, можуть бути експортовані без згоди українського уряду.
Але ніколи він не надасть необхідної згоди, допоки не визнають уряд і країну, яку
він представляє. До того ж, якщо одного дня наш національний уряд буде повалено
та замінено урядом іноземних гнобителів, продукти нашої родючої землі не
покинуть Україну, оскільки робітники, селяни зі зброєю в руках виступлять проти
нього. Провал німецьких намагань після Брест-Литовського договору є
категоричним доказом цього: 500 000 німецьких солдат не змогли силою заставити
наших селян віддати їм свою пшеницю.
Я сподіваюся, що ці незаперечні причини вразять всіх видатних членів
Верховної Ради, що дасть їм змогу краще зрозуміти тісний зв’язок між
економічною стабільністю в Європі і незалежністю українського народу, доля
якого не може залежати від міркувань стосовно радянського режиму. І для
досягнення цієї мети я буду Вам особисто глибоко вдячний, якби Ви включили це
серйозне питання до порядку денного конференції, на якій Ви головуєте.
Прошу Ваше Превосходительство люб’язно прийняти засвідчення моєї
глибокої поваги.
Граф Михайло Тишкевич
Голова Делегації
ДОДАТОК: СПРАВОЗДАННЯ АРНОЛЬДА МАРГОЛІНА МИХАЙЛУ ТИШКЕВИЧУ
Розмова особистого секретаря [ПауісГа] Поусі Сеог§’а п[ана] РЬіІір’а Кегг’а з
Послом [Арнольдом] Марголіним
Спа, 11 липня 1920
Стратегічне становище Польщі на всіх фронтах катастрофальне. В засіданню
конференції союзників взято на увагу, що большевики мають надію через два тижні
бути в Варшаві. На южному фронті ще гірше - польська і українська армії не
відступають, а панічеськи тікають.
Маючи, з другого боку, на увазі домагання Польщі заступництва з боку
Антанти, конференція ухвалила: послати, через посередництво Англії, телеграму до
совітського Уряду з пропозицією дати відповіди через тиждень, чи згоджується
совітський Уряд на агтішсе умовах:
1) Польща лишається в своїх етнографічних межах (кордони Берестя
Литовського, Грубешів, Перемишль), Східна Галичина в тих межах, які будуть сіє
ГасСо по лініям перебування большевицьких військ в день заключення агтішс’у.
Литва одрежує Вільно.
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. ДЕЛЕГАЦІЯ УНР НА МИРНУ КОНФЕРЕНЦІЮ В ПАРИЖІ 335
2) Армія [Петра] Врангеля мусить обмежитись тільки територією Криму, який
лишається «убежищем для беженцев». Кордон з Совітською Республікою й
Кримом, себто тимчасовим місцем перебування біженців під охороною армії
[Петра] Врангеля є Перекопський перешийок.
3) Коли совітський Уряд прийме аппімісс, на загаданих умовах, то через
деякий недалекий час скликається конференція Антанти з участю представників
Совітської Росії, Фінляндії, Польщі, Латвії, Литви й Східної Галичини. Ця
конференція буде скликана в Лондоні і має остаточно вирішити питання кордонів
Польщі, Східної Галичини, Фінляндії, Литви, Латвії з Совітською Росією.
4) Коли б сов[ітський] Уряд не прийняв аппішс’у на згаданих умовах, то
держави Антанти дадуть допомогу Польщі зброєю, амуніцією в її війні з
Совітською Росією, установлять повну блокаду і т[ому] п[одібне]. В цьому разі буде
дана допомога Антантою і [Петру] Врангелю, український] арміїіт[аке] и[нше].
5) На моє запитання щодо Наддніпрянської] України відповідь була така:
«Це внутрішнє російське питання, котрого ми не торкаємось, що ж до Східної
Галичини, то це питання про частину бувшої Австрії. Нехай саме населення
України виявить своє бажання, свою волю й силу». Але ж мій бесідник думає, що
Україні найкраще бути автономним штатом в федеративній Росії.
6) [Петро] Врангель, як і Уряд [Симона] Петлюри, не будуть визнаними
членами згаданої конференції в Лондоні, але можна їх вислухати, коли вони
являться.
[Арноль Марголін]
***
Друкується за оригіналом, рукопис / ЦДАВО УКРАЇНИ Ф. 1429. - ОП. 2. -
СПР. 18.-АРК. 209.
СПРАВОЗДАННЯ МИХАЙЛА ТИШКЕВИЧ АНДРІЮ НІКОВСЬКОМУ
Париж, 20 липня 1920
Високоповажний Пане Міністре.
Як Президент української Делегації на Мировій конференції, дня 2 липня я
виїхав з моїм особистим секретарем п[аном] [Валер’яном] Моцарським через
Брюссель в Спа на дипльоматичну конференцію, яка мала там відбутись.
В Брюсселі, 3-го липня, я одержав депешу, повідомлюючу про призначення
мене Президентом Надзвичайної української Делегації на конференцію в Спа. В
Брюсселі я увійшов в контакт з головою української Місії в Бельгії п[аном]
Андрієм Яковлівим. Тамже я послав запитання в справі авдієнції до голови
конференції п[ана] [Ьеоп’а] Пеіасгоіх, до Президента [Аіехапбге’а] МіІІегапсГа і
маршала [БегсІіпапсГа] ГосЬ’а, котрий назначив мені побачення в Спа.
336 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
Ще 11-го червня мною була подана з Парижа до Президента конференції в
Спа п[ана] [Беоп’а] Пеіасгоіх нота, в якій його просилося поставити українську
справу на чергу дня цієї конференції. (Копія цієї ноти залучається).
Дня 5-го липня я з головою бельгійської Місії п[аном] [Андрієм] Яковлівим і
п[аном] [Валер’яном] Моцарським, якого я призначив виконувати обов’язки
секретаря Делегації в Спа, виїхали ми до Спа, куди 9-го липня прибув голова Місії
в Лондоні п[ан] [Арнольд] Мар голій, а 12-го липня голова Місії в Берні п[ан]
[Микола] Василько. Разом з тими панами ми обсудили ситуацію і подали заяву про
прийняття Делегації конференцією.
За час конференції я мав побачення з маршалом [РегсІіпапсГом] БосЬ’ем, якого
просив домагатись від конференції негайного визнання України, вказуючи, що
таке визнання викличе негайно повстання проти большевиків на цілій Україні.
Маршал [Регсііпапсі] БосЬ незвичайно поставився до нашої справи, признав
необхідність негайного визнання і обіцяв зробити все, що від нього буде залежати,
зазначуючи, що Франція була б готова нас визнати, але мусить дивитись на Англію.
Того ж дня я бачив п[аном] Іиіез’а СатЬоп’а, Президента Ради Амбасадорів і Віце-
президента Мирової конференції в Парижі, котрий сказав майже те саме.
Бачив я також п[ана] [$гапМа\у’а] Рагек’а, який запевнив мене, що стоїть за
повного самостійністю і ніколи з цієї лінії не зійде, але на моє прохання поставити
справу перед конференцією Мира відповів ухильчево, кажучи, що конференція не
буде розглядати питання бувшої Росії, лише відносини Польщі до Німеччини.
До мене приходив два рази польський генерал [Тасіешг] Коглуасіолухкі, який
висловлювався дуже зичливо і дивився оптимістично на справу. Зараз по приїзді я
був у дуже прихильного нам [ ЕІеїгЬегіоАі] Уепігеїох’а, з яким мав довгу розмову і
який виробив мені на другий же день побачення з п[аном] РЬіІір’ом Кегг’ом,
найбільш впливовим на англійську політику секретарем [Оауісі’а] Біоусі Сеог§е’а.
(Розмова ця залучається).
З [Аіехапсіг’ом] Міііегапсі’ом, лордом [Сеог§’ом] Сиггоп’ом і французьким
Міністром [Ууех 1е] Тгоссріег ми обмінялись картками. [БІеїгЬегіох] Уепігеїоз прислав
мені свою фотографію з надписом і побажаннями для України. Я одержав також
побажання від ректора Лювенського університету і запрохав оглянути руїни Лювена.
Проект мій подати спільну ноту до Конференції від окраїнних держав,
підтриманий президентом Азербайджанської делегації п[аном] [Алімарданом]
Топчибачевим, не міг бути здійснений завдяки опозиції представників Литви і
Брузії. Бачив я п[ана] [1§пасу’я] Ра<іеге\у$к’ого, який не оказався нам прихильним.
П[ан] [Арнольд] Марголін кілька днів пізнійше після мене бачив п[ана] РЬіІір’а
Кегг’а. Зміст їх розмови записаний зі слів п[ана] [Арнольда] Марголіна, залучаю. Треба
запомітити, що сказане п[ану] [Арнольду] Марголіну відріжняється від того, що було
сказано [РЬіІір’ом] Кегг’ом мені.
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. ДЕЛЕГАЦІЯ УНР НА МИРНУ КОНФЕРЕНЦІЮ В ПАРИЖІ 337
П[ан] [Микола] Василько бачив п[ана] [Егагт’а] Рікг’а, заступника
Президента польської Делегації, котрому передав листа, обговореного на
засіданню Делегації, де ми просили, щоби на підставі союзу з Україною Польща
добивалася покликання наших представників на конференцію в Лондоні. П[ан]
[Егагт] Рікг не мав інструкцій в цій справі і обіцяв звернутись до свого Уряду.
За час конференції я давав інтерв’ю до американських, англійських і
бельгійських часописів; французькі помістили згадки. До Спа приїздив [Сергій]
Моркотун, який дав інтерв’ю в бельгійській газеті, подав ноту до конференції і, як
казав, мав побачення з [МЗасІузІа'Мом] СгаЬхк’им.
Резюмуючи це все, маю таке вражіння: вся надія тепер на Францію, а як би
агтіїгісе не був прийнятий большевиками, то є надія і на Англію. Зі Спа я
звернувся до французів, котрі підтримують нашу справу, щодо енергічної акції для
визнання України Францією, не чекаючи на Англію; як це було зроблено
останньою в справі Балтійських держав.
Під час конференції Делегація подала три ноти копії котрих додаю.
[Михайло] Тишкевич
***
Опубліковано: Історія української дипломатії: перші кроки на міжнародній
арені (1917 - 1924 рр.): документи і матеріали / Автор проекту І. Матяш. -
К.: Вид-во гуманіст, л-ри, 2010. - С. 408-409
ЛИСТ МИХАЙЛА ТИШКЕВИЧА АНДРІЮ НІКОВСЬКОМУ
Париж, 26 серпня 1920
Високоповажний пане Міністре.
Я одержав сьогодні по почті пакет від Міністерства закордонних справ, з
якого я бачу (лист Ваш з дня 24 липня) що Ви не одержали мого звідомлення з
конференції в Спа, котре я Вам вислав через полковника [Олександра]
Данильчука. Перше, ще з самого Спа, я вислав через п[ана] [Миколу] Василька
таке саме звідомлення до Головного Отамана.
Тепер пишу Вам про результати моєї подорожі до Лондону, визваної
незвичайно небезпечною акцією [Леоніда] Красіна і бажанням підготовити почву
для конференції в Лондоні, як також і одержанням, на моє прохання, листа від
кардинала [Ріесго] Саураггі, в якому він звертався до всіх католиків Англії з
просьбою підтримати нашу справу.
На другий день по приїзді я був дуже сердечно прийнятий найбільш
впливовим нині на [ОауісГа] Поусі Сеог§’а його особистим секретарем Ркіїір’ом
Кегг’ом. Він повторив мені те саме, що казав в Спа: що Англія не може накидувати
українському народові ніякого Уряда, тільки чекає доказів його свобідного
338 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
виявлення волі в будучині Конституанті, що Уряд англійський мусить рахуватись з
публічною опінією, яка є проти інтервенції в бувшій Росії, а навіть за
большевиками. Однак він запевнив мене, що єсли би польсько-російські
переговори були б неможливими завдяки большевикам і дійшло би до війни меж
ними і Англією, то ця остання нас підтримає, нехай тільки нарід наш яскраво
виразиться за самостійність. Я передав йому знимки з старих географічних карт
України XVII і XVIII століття, якими він дуже зацікавився.
Я звернувся до лідера католицької партії в Парляменті лорда [ЕсІтипсГа]
ТаІЬог’а, котрого знаю віддавна, з проханням підтримати українську справу.
Спочатку лорд [Есітипсі] ТаІЬог відмовився, але після того, як я показав йому лист
кардинала [Ріесго] Сахраггі обіцяв зробити все можливе і показати цей лист
Міністру закордонних справ лорду [Сеог^’у] Сиггоп’у і директору Департаменту
російський справ серу ЦоЬп’у] Сге§огу, гарячому католику. Англія рахується з
Ватиканом з приводу Ірландії, Канади, а навіть і Індії. Індійська делегація
зверталась до мене, просячи виробити їм авдієнцію у Папи, котрого вони хотять
просити бути посередником між ними і Англією.
Я мав побачення з деякими нашими англійськими прихильниками, між
иншим обідав у сера Непгу Но\уагсГа, бувшого Посла при Ватикані. З його сином я
був у представника звісних величезних трестів $тісЬ Е[іті]г[е]с1, з котрим я
увійшов в зносини ще півроку тому, о чом знає Головний Отаман. Цей трест
заангажувався в Литві виробити її самостійність. Тепер чекаю на яких умовах вони
згодились би зробити те саме у нас. Я певен, що з переміною на польсько-
большевицькому фронті зміниться стан нашої справи і тут. Вертаюсь до слів
містера [РЬіІір’а] Кегг’а про виявлення волі нашого народу за самостійність. Вважав
би дуже важним заяву в цьому напрямі поки що хоч війська.
Примушений вернутися до Парижу з приводу відомого Вам бандитського нападу
на Делегацію [Артема] Галіпа і К°, я телеграфував до Люцерни до [ПауісГа] ПоусІ
Сеог^е’а і [Сіоуаппі] Сіоііггі, звертаючи їх увагу на українську справу. Думаю, що
прийдеться поїхати до Аіх-Іез-Ваіш, де мають з’їхатись [Аіехапсіге] Міііегапсі і
[Сіоуаппі] Сіоііпі, який, як я чув, до нас прихильний. Позаяк при Ватикані тепер нема
нікого, а сЬаг§е сГаЙРаігех о[тець] [Франц] Бон і секретар [Петро] Карманський виїхали
за браком грошей, а при тім їх орієнтація чисто галицька, вважаю бажаним поїхати
пізніше туда. На це все, а ще більше на Делегацію треба грошей. Кошти поїздок до Спа
і Лондону, представництво, допомога нашим полоненим ві Франції, я покривав зі
своєї кишені. На жаль, тепер я не маю майже зовсім свого майна.
Перед виїздом буду радий поконферувати з Міністром [Андрієм] Лівицьким,
отаманом [Миколою] Юнаковим і п[аном] [Олександром] Шульгиним. Я знаю,
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. ДЕЛЕГАЦІЯ УНР НА МИРНУ КОНФЕРЕНЦІЮ В ПАРИЖІ 339
що партія с[оціялістів] -федералістів] бажає бачити п[ана] [Олександра] Шульгина
в Парижі. Пан Андрій Лівицький переслав мені копію свого листа до Головного
Отамана, в якому пише, що «майже всі українці за кордоном повстали проти графа
[Михайла] Тишкевича. Я згоджуся з Вами, що його відкликання неможливе». Цьому
дуже легко порадити - я сам подамся до демісії. Мушу однак запомітити, що, може, не
всі мої земляки так про мене думають. Маю листи полонених старшин в Італії
(колективну адресу), листи полонених ві Франції, листи Митрополита [Андрея]
Шептицького і багатьох галичан, Національного комітету в Америці, котрий просить
мене рішити, за ким має піти український загал в Америці чи за [Євгеном]
Петрушевичем, чи за [Симоном] Петлюрою, маю листи проф[есора] [Михайла]
Грушевського і деяку пошану навіть у [Володимира] Винниченка і [Дмитра]
Мануїльського.
А що звільнені члени Делегації, котрі тепер скинули маску і показали, кому
служать, старались всіми силами зашкодити мені і тут, і перед Урядом, де [Артем]
Галіп мав за собою [Григорія] Лисенка, а [Сергій] Шелухин п[ана] [Миколу]
Багриновського, це зрозуміле.
Я, одначе, не можу досить надивуватись тої великої кількости українців, котрі
працюють проти самостійности, і це наповнює мене огидою і зневірою. В самому
Парижі, як головному пункті, під час Мирової конференції є 4 делегації чи
комітетів українських, з них один тільки мій за самостійність, решта 2) [Євгена]
Петрушевича, 3) [Артема] Галіпа, і 4) [Сергія] Моркотуна - против. Яка ж це
нація, котра має таких представників? Як дивуватись, що чужинці не визнають її, як
вона сама себе не визнає і не поважає.
Ви знаєте, Високоповажний пане Міністре, як мені тяжко було завдяки тому,
що я стою на ґрунті повної самостійности і пошани для нашої державности. Я Вам
глибоко вдячен за прихильне відношення до мене і ласкаві Ваші слова для моєї
діяльности. Прошу Вас тільки зауважити, що я працюю тут від року зі зв’язаними
руками, без грошей на пресу, з безперестанною боротьбою не тільки з чужинцями,
але і самими українцями. Представляти Українську Державу в таких обставинах є
незвичайно трудно без належного підтримання з боку Уряду, котрий не завжди був
добре поінформований. Мушу тут віддати, одначе, справедливість пану Головному
Отаманові, який дав мені широкі уповноваження. Чи, може, вони відміняються?
Я признаюсь Вам, що з цілого мого добра осталось тільки одно: моя гідність і честь.
Старому чоловікові, маючому деяке становище закордоном, а може і на Україні,
тяжко вважати себе за рівного всяким Севрюкам, Гасенкам, Залізнякам, а хоча ж би
і [Миколі] Василькові. Становище моє яко Президента Делегації було хоч сіє ріге,
якщо не сіє Гасїо, більш відповідним. Не знаю, як буде тепер. Товариш доброї чи
злої долі Головного Отамана, я заслуговую або повного довір’я і відповідної
340 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
поваги, або буду присилуваний уступити. Можу працювати для України і
приватно. Затримує мене тільки тяжкий мент, який переживаєм, і справа [Артема]
Галіпа, в котрій французьке Міністерство закордонних справ поставилось до нас
прихильно. Делегація охороняється поліцією. Перед нападом в Міністерстві
сказали полк[овнику] [Петру] Адамовичу, що мене так довго будуть уважати
представником України, поки я сам не заявлю о тим, що склав обов’язки
Президента Делегації.
Прохаю Вас, Високоповажний пане Міністре, залагодити справу довгів
Делегації, а передовсім казати вислати Митрополиту [Андрею] Шептицькому суму
в 10 444 (десять тисяч чотириста сорок чотире) французьких] фр[анків], яку о[тці]
Василіяни з Прудентополіса в Бразилії вислали нам, не пишучи спочатку, на що
вони є призначені. За повним браком коштів в Делегації, необхідністю платити за
помешкання, ця сума була вжита на біжучі потреби делегації. Тим часом тепер
о[тці] Василіяни пишуть і телеграфують, просячи вислати негайно ці гроші в
розпорядження Митрополита [Андрея] Шептицького для бідних галичан. Це
святий довг, котрий треба перш усього звернути. Не кажу про те, що помешкання
знов не оплачено, так же як і французький персонал, не згадуючи вже про членів і
урядовців Делегації і про себе.
Що торкається до обіцянок офіціяльної персони, що інформувала
полк[овника] [Петра] Адамовича, я відношусь до них скептично, тим більше, що
вони були роблені в той час, як ситуація була иншою і ми були в Києві. В справах
від них завжди маєм великі труднощі.
Тепер, за порадою п[ана] Міністра Андрія Лівицького, я ввійду в зносини з
представником [Петра] Врангеля в Парижі. Розуміється, стоячи на ґрунті тільки
військового союзу.
Щодо побачень, то я їх тепер не можу мати, позаяк всі роз’їхалися на вакації, а
Президент [Раиі] ПеьсЬапеї тяжко хворий. Я був у генер[ала] [Махіт’а] \ХАу§апсГа і
писав до всіх прихильників нашої справи, на що одержав відповідь від п[ана]
[КаутопсГа] Роіпсаге і инших. Але все, як і перше, буде залежати від ситуації на фронті.
З глибокою до Вас пошаною
[Михайло] Тишкевич
Р[о5і] 5 [сгіргит] . Довідуюсь з українських часописів про те, що наші
кооператори починають ліквідуватися. В зв’язку з чим, маю честь,
Високоповажний пане Міністре, подати до Вашого відома, що рік тому при
пересилці асигнованого 1 000 000 франків на паризьку Делегацію:
300 000 фр[анків] були переслані на ім’я представника «ОЦУКСа» п[ана]
[Володимира] Тимошенка, 500 000 фр[анків] одержала Делегація, а
200 000 фр[анків] витрачені п[аном] [Петром] Дідушком, котрий і досі
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. ДЕЛЕГАЦІЯ УНР НА МИРНУ КОНФЕРЕНЦІЮ В ПАРИЖІ 341
відчитується з п[аном] [Іваном] Мірним. Крім того, Делегація з власних сум
позичила 75 000 фр[анків] кооператорам, не кажучи вже о тім, що і авто
Делегаційне вони одібрали силою. Прошу Вас, Високоповажний пане Міністре,
мати це не увазі і зробити відповідне розпорядження про повернення
кооператорами ціх сум нашій Делегації, що значно розв’яже тяжку фінансову
ситуацію нашу в Парижі.
З глибокою до Вас пошаною
[Михайло] Тишкевич
***
Друкується за оригіналом, машинопис з автографом / ЦДАВО УКРАЇНИ
Ф. 3603. -ОП. 1.-СПР. 8. -АРК. 104-107.
ЛИСТ МИХАЙЛА ТИШКЕВИЧА СИМОНУ ПЕТЛЮРІ
Париж, 29 серпня 1920
Високоповажний Головний Отамане.
Я давно від Вас не отримував листів. Після страшної кризи рад я повітати Вас
з правдиво чудесним відворотом большевиків. Це може поправить нашу справу
тут, більш Ви переконаєтесь з мого листа до Міністра [Андрія] Ніковського,
котрого тут залучаю. Дуже важно було, б щоб хоч війська ваші висловились за
самостійність і Вами. Тут [Василь] Маклаков пропонує перехідну комбінацію, щоб
відділити Вашу особу від Уряду і признати Уряд без Вас. Це недопустимо. Я
скептично дивлюсь на всі федералістичні спроби, але стою за воєнним союзом з
[Петром] Врангелем. Думаю, що Ви самі цю справу провадите найкраще.
З того, що якоби «всі українці» закордоном, опріч Вас і п[ана] [Андрія]
Лівицького, за що я щиро вдячний, против мене, хоч може це не зовсім вірно, я
думаю, що мені прийдеться самому подати до демісії. Якщо не вважаєте це
можливим, прохаю Вас мені дати змогу працювати дальше для нашої справи в
залежности тільки від Вас! Я думаю, що діяльність п[анів] [Андрія] Макаренка і
[Федора] Швеця не була щасливою за кордоном. Не знаю, чи така особа, як п[ан]
[Микола] Василько не скомпрометує справи перед Антантою, а в кожному разі я
його директивам ніколи не піддамся.
Ті похвали, які я про нього писав зі Спа до Вас, я мусю взяти назад після
докладного пересмотру його діяльности і інформацій з французьких офіціальних
джерел. Інтриги німецько-руські був[ших] гетьманців, як [Артем] Галіп і [Сергій]
Шелухин і ще инших ведуться безперестанку против нашої самостійности, Вас і мене.
Я бажав би мати копії листів до Вас. Ви побачили б, що я Вам, може, добре радив,
прохаючи усунути наших ворогів з Делегації, забрати гроші з Берліну, розв’язати
мені руки. Здається, що знов хотять мені відібрати право визначать не тільки
342 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
членів, але нових урядовців, може, навіть і урядовців, що я мав ще з часів навіть
[Володимира] Темницького.
Делегація і дальше без грошей. Зістаюсь з глибокою пошаною відданий Вам
завжди [Михайло] Тишкевич.
Р[о5і] 5[сгіртт]. Опирайтесь згодою Радою не на партіях, а на армії і масах.
***
Друкується за оригіналом, рукопис / ЦДАВО УКРАЇНИ Ф. 3603. - ОП. 1. -
СПР. 7. - АРК. 76-78.
«КОРОТКИЙ ОГЛЯД ПРО ДІЯЛЬНІСТЬ ДЕЛЕГАЦІЇ УНР НА МИРОВУ
КОНФЕРЕНЦІЮ ЗА ЧАСИ ГОЛОВУВАННЯ ГР[АФА] [МИХАЙЛА] ТИШКЕВИЧА»
СИМОНУ ПЕТЛЮРІ
Париж, 1 вересня 1920
В 1917 році почалась всім відома доба діяльности [Сеог^ех’а] ТаЬоиіз в Києві.
На Україну покладали дуже великі надії, які були зруйновані Берестейським
миром. З того часу Україна вважалась в Міністерстві закордонних справ німецькою
справою. Але важливо те, що союз з Росією був також зруйнований. Цікаво, що в
самий час перемир’я [Сеог^ез] Сіетепсеаи заявив «Ье Бі§аго»: «Франція горда
цим, що вона перемогла сама і визволила себе від союзу, який був зроблений і міг
бути зробленим тільки в часи національної катастрофи».
Таким чином, з одного боку 1) Україна є васал Німеччини, 2) союз з Росією
зліквідований, 3) Польща страж Франції проти Німеччини на сході - ось думки,
які панували у французькому Міністерстві закордонних справ в початку 1919 року,
коли українська Делегація приїхала до Парижу.
На великий жаль, Делегація не зрозуміла цього, а не зрозуміла завдяки
основній хибі нашої тодішньої політики - орієнтування на принципи ЦУоосІголЦ
УчВоп’а, а не на державні інтереси кожної окремої держави. Легше всього
Делегації було боротися з першою думкою - німці тільки що були вигнані з
України. І в цьому власне більше всього мала успіх Делегація. Другий факт, що
союз з Росією єсть зліквідований, підтверджувався самим життям. В справі Польщі
не можна було балакати, поки існувало питання про Галичину.
З того часу, коли наша зовнішня політика стала на шлях реальних інтересів,
коли почалась орієнтація на згоду з Польщею і Румунією, праця Делегації зразу
стала більш успішною. Цьому сприяв також факт призначення головою Делегації в
Парижі графа [Михайла] Тишкевича, який мав багато персональних зв’язків в
французьких колах. Це, а також факт, що загострені питання між Україною і
Польщею зістали полагодженими, зразу ж привело Україну в обсяг французьких
державних інтересів. Україною як союзником Польщі, а тим самим і Франції, стали
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. ДЕЛЕГАЦІЯ УНР НА МИРНУ КОНФЕРЕНЦІЮ В ПАРИЖІ 343
цікавитись в французькім Міністерстві закордонних справ. Це зацікавлення
фактично виявилось в цілому ряді умов, які звичайно є атрибутами міжнародніх
правових держав:
1) Над помешканням української Делегації мається національний прапор (в
той самий час, наприклад, в Англії це не дозволено).
2) Українська Делегація видає національні пашпорти, які мають законну силу у
Франції, на яких всі закордонні паризькі представництва кладуть свої візи (досі видано
більш ніж 200 пашпортів). Цілий ряд французьких урядових інституцій, як,
наприклад, судові, звертаються до Делегації за офіціяльним перекладом чи
посвідченням цивільних актів. Аж до останнього часу паризька поліція на посвідках
підданства громадян бувшої Росії, за винятком Фінляндії і Польщі, одмічала їх
росіянами. Після того як Делегація звернулась до Міністерства закордонних справ,
послідувало розпорядження отмічати українців як «Цкгаіпіеп сіє £аії».
3) Голова української Делегації граф [Михайло] Тишкевич мав цілий ряд
побачень з французькими діячами, які приймали його офіціяльно. Так, Президент
Республіки [Раиі] ОехсЬапеї через тиждень після свого вибора приймав голову
Делегації і балакав з ним про Україну (відав йому візиту); таких два визначних
лідера урядової партії соціялістів-радикалів, як Ьоиіх ВагсЬои, голова закордонної
комісії в Палаті, і Агішсіе Вгіапсі (обидва бувші Прем’єри-Міністри) приймали
голову Делегації і висловлювали йому свою прихильність до України; голова
закордонної комісії в Сенаті Цшпп] сіє $еКе5 приймав графа [Михайла]
Тишкевича; бувший Президент Республіки [Каутопсі] Роіпсаге після своєї
розмови з графом [Михайлом] Тишкевичем замітив, що «Україна є щось зовсім
ріжне від Росії»; маршалок [Регсііпапсі] РосЬ також приймав графа [Михайла]
Тишкевича і декілька разів висловлював свою прихильність до України; генерал
[Апсіге] Маххепег, командир 7 армійського корпусу, бувший член військової Місії в
Варшаві давав свій відомий прихильністю до України доклад в комісії по
закордонним справам, в значній мірі поінформований графом [Михайлом]
Тишкевичем; «Аіііапсе Ргаїщаіїе», могутня французька організація для
пропаганди за кордоном, на чолі якої стояв [Каутопсі] Роіпсаге, а нині Президент
[Раиі] ПехсЬапеї, в особі свого директора п[ана] Раиі’я ЬаЬЬе, вела розмови з
графом [Михайлом] Тишкевичем про відкриття відділів цієї організації на Україні;
Союз французьких журналістів вибрав графа [Михайла] Тишкевича своїм
почесним членом і влаштував в честь його обід, на якім головував відомий
французький письменник, член Академії Кепе Вагіп, який виклав дуже прихильну
до України промову, де зазначив спільність інтересів між Францією і нею (ця
промова в свій час була подана до часописів); Комітет студентів з «Есоїе ІЧГогтаІе»
і «Есоїе без 5сієпсе!> роїігЦиех» (дві школи, з яких виходять самі визначні
344 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
французькі державні і наукові діячі) звернувся до графа [Михайла] Тишкевича з
проханням викласти лекцію про Україну; «Французьке історико-дипльоматичне
товариство», на чолі якого стоїть один з найкращих французьких дипльоматів [|и1е5
СатЬоп, президент Ради Послів, вибрало графа [Михайла] Тишкевича своїм
членом, причому «хресним батьком» був сам Циіез] СатЬоп; генерал [Есіоиагсі]
Сахсеїпаи, один із героїв сучасної війни, один із відомих сучасних депутатів,
написав передмову до брошури, виданої делегацією, де він зазначив необхідність
визнання України.
Голова Ради Міністрів [Аіехапсіге] Міііегапсі заслав свою візитову карту гр[афу]
[Михайлу] Тишкевичу; цілий ряд учених і публіцистів підтримують добрі зносини з
головою Делегації: історики [Егпезг] Оаисіег, Імбор де ля Тур, Ьоїш Масіеііп та инші,
генерал [Есіоиагсі] Сахгеіпаи, [Непгі] Ье Копсі, [Еи§епе] Мацук, адмірал Дегюї...
Але ж що являється самим важним це ті промови, які викладались депутатом
[НуасіпгЬе сіє] СаіІКагсі-Вапсеї в Палаті Депутатів 6 лютого 1920, 27 березня 1920 і
сенатором [Апагоіе] сіє Мопгіе 26 березня 1920. Це безперечно є історичним
фактом, що в перший раз в Парляменті антантської держави, яка раніш ставилась
так ворожо до України, була офіціяльна інтерпеляція в справі визнання України. І
хоч інтерпеляція була внесена від імени групи порівнюючи невеликої (46 чоловік),
але цікаво, що ні жодний депутатне зробив закидів, навпаки, депутат [Ьоиії]
Реггоііаг в своїй репліці підтримав промовця. Уряд не дав ніякої офіціяльної
відповіді в справі інтерпеляції, але хто є знайомий з парляментським звичаєм,
легко зрозуміє, що ні жодна парляментська група, коли не рахувати крайніх
соціялістів, іноді бажаючих викликати і скандал, не зробить інтерпеляцій, не
знаючи раніш, що Уряд ставиться більш-менш прихильно до цеї справи. «Коли
хочеш знати, що зроблено тобою, подивись на свого ворога», - каже приповідка.
Відчинимо «Общее дело» [Володимира] Бурцева і там ми знайдемо фразу, що
«Франція підтримує самостійність України». Це є найкращий доказ сучасної
праці Делегації. Ось ці всі дані, які примушують нас гадати, що в державних
інтересах Франції є зараз же, попереджаючи факт, визнати Україну.
Але є ще один чинник, який робить це визначення ще більш можливим - це є
економічний чинник. Коли [Леонід] Красін торгувався в Лондоні українським
хлібом, всі французькі часописі майже однозгідно писали, що [Леонід] Красін не
має права балакати від імени України, що українські селяни даватимуть хліб тільки
свому національному Урядові. (В цій справі голова Делегації надіслав в свій час
ноту до [ОауісГа] Поусі Сеог§’а). Найбільш розповсюджена вечірня часопись
«ІпггашЦеапг» писала: «вже ж ми вслід за Мосулом загубимо Україну».
Зесгесагіаг сіє 1а Неіе§агіоп ЕІкгаіпіеппе еп Егапсе
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. ДЕЛЕГАЦІЯ УНР НА МИРНУ КОНФЕРЕНЦІЮ В ПАРИЖІ 345
***
Друкується за оригіналом, машинопис / ЦДАВО УКРАЇНИ Ф. 3603. - ОП. 1. -
СПР. 7. - АРК. 85-90.
НОТА ПРЕЗИДЕНТУ МИРНОЇ КОНФЕРЕНЦІЇ В ПАРИЖІ (ФРАНЦІЯ)
РагД, 1с 5 ЗерсетЬге 1920
Ехсеїіепсе,
йе Соиуегпетепс сіє 1а КериЬІЦие Егап^аЕ а гесоппи 1е Соиуегпетепс сій
Сепегаї [Ріосг] ХУгап^еІ еп уие сіє £огтег ипе Кшйе £ес!егасіуе. Йе Оеіе^асіоп сіє 1а
КериЬІЦие ЙІкгаіпіеппе сгоіс сіє хоп сіеуоіг сі’ассігег Уосге ассепсіоп Ьіепуеіііапсе хиг 1е
тутйсайоп ге^геССаЬІе раг 1а^ие11е 1е Соиуегпетепг сіє [Ріосг] ХУгап§е1 а іпаи§иге
50П оеиуге £е сіє гас і ус.
Еп тете сетрх с]ие 1е Соиуегпетепг сій Сепегаї [Ріосг] ХХ'Тапсді аЬоисЬаіс сріекріе^
§Є5ГЄ5 уа§ие5 роиг ейсссиег ип гарргоскетепг ауес 1е Соиуегпетепг Еікгаіпіеп сіє
[$утоп] Ресііоига, іі сіетапсіаіс а хех гергехепсапй еп Егапсе сіє іиі епуоуег сіє Рагіх 1е юі-
сінапс « Сотісе Касіопаї ЕІкгаіпіеп », ог§апі$е ес юисепи раг іех тЬмсіех йпапсіегз сій
Сепегаї [Ріосг] ХУгап§е1 іиі-тете. Се Сошеіі с]иі сіоіг рагсіг роиг 1а Сгітее сіаш 1е Ьиг
ргесепсіи « сіє £аіге і’ассогсі ьиг 1а сріешоп икгаіпіеппе » е$с сотрохе сіє сгой тетЬгех а
хауоіг : сіє М[ошіеиг] [ЗегЬіу] Магкоюипе, апсіеп хесгеїаіге ргіуе сіє ГЬетіап [Рауіо]
Зкогорасйку, сі’ип апсіеп оійсіег сіє 1а §агсіе сіє [Рауіо] ЗкогорасЕку, ег сіє М[ошіеиг]
[Мукоіа] Мо§иі1ашку, апсіеп юш-сЬеї сій ргоюсоїе сій тете Ьестап [Рауіо]
Зкогорасйку, «егуісеиг йсіеіе сіє [Раиі уоп] НіпсіепЬоиг§.
Й’ассіоп Ьіеп рауее сій « Сотіге Рагійеп », х’ехег^аіс раг ипе ргора§апсіе
хухсетасЦие сопеге 1а Соиуегпетепг кікгаіпіеп ес сопеге хоп аіііапсе тіїісаіге ауес 1а
Роіо§пе, ргора§апсіе ^иі пе роиуаіс раз есге тепее ауес ипе сеііе £асі1ісе раг 1е5 Кшхех.
Оисге ІЄ5 рєг50ппє5 ріш Ьаиг сіе5І£Пее5, 1е Сепегаї [Ріосг] ХУгап§е1 а арреіе сіє
Сошсапсіпоріе Меххіеигх [ЗегЬіу] СегЬеІ ес І§ог Кйсіакіухку, апсіеш тіпйсгех сіє
[Рауіо] Зкогорасйку. II п’у а аисип сіоисе с]и’еп іпуісапс сех рег$оппа§е5 1е Сепегаї [Ріосг]
ХУгап§е1 роигшіс 1е Ьис <і’огеапі$ег ипе іакійсасіоп пе£а$се айп сіє £аіге сгоіге аих
Соиуегпетепг АІІіех ес а сеіиі сіех Есасх-Цпй ци’іі ехс еп ассопі ауес Іез ЙІкгаіпіеш айп сіє
£аігегеуіуге еп ЕІкгаіпе ГЬестапас сій Соиусгпетепсх §егтапо-гш5е сіє [Рауіо]
ЗкогорасЕку.
Се5 £аіс$ 50пс сіе5 ргеиуех еуісіепсез сіє ГаЬш сій роиуоіг сопйе аи Сепегаї [Ріосг]
ХУгап^еІ ес сіє 50П сіоиЬІе ^еи. Йа угаіе соІІаЬогасіоп ес 1а Ьоппе соогсііпасіоп сіє соисех
Іез £огсе5 апсіЬоІсЬеуЦиез роиггаіепс есге аззигеез ехсішіуетепс раг Іех
гесоппаіххапсех сій Соиуегпетепс пасіопаї сіє [5утоп] Ресііоига. Иосге сіеуоіг ехс сіє
ргеуепіг сіє се5 £аіС5 сій Соиуегпетепс Егап^ай ес сіє ргосехсег сопеге ипе ассіоп егех
с!ап§егеше сій Соиуегпетепс сіє [Ріосг] ^Угап§е1, ^иі аига Іех сошсЦиепсех Іез ріш
346 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
£асЬеше5 роиг 1е хаіиг сіє поіге раух, роиг Гипіге сій Ігопг апгіЬоЬЬеуЦие, ашзі Ьіеп
^ие роиг 1с ігаг^иіИііе сіє ГЕигоре.
Уеиі11е2 а§геег, Мошіеиг 1а Ргехісіепг, Газшгапсе сіс таріш Ьаиге сошібегагіоп.
Сотеє [МукЬауІо] Тузгкіеуісг,
Ргехісіепс сіє 1а с1є1е§аСІоп сіє 1а КериЬІЦие Пкгаіпіеппе
***
Друкується за примірником Міністерства закордонних справ УНР,
машинопис / ЦДАВО УКРАЇНИ Ф. 3603. - ОП. 1. - СПР. 7. - АРК. 98-100; Т ГЛАВО
УКРАЇНИ Ф. 3696. - ОП. 2. - СПР. 567. - АРК. 10-11;
Примірник Місії УНР у Швейцарії, машинопис / ЦДАВО УКРАЇНИ Ф. 4211. -
ОП. 1. - спр. 14. - арк. 84-85.
Переклад Георгія Потуяьницького
Париж, 5 вересня 1920
Ваше Превосходительство,
Уряд Французької Республіки визнав уряд генерала Петра Врангеля з метою
створити федеративну Росію. Делегація Української Народної Республіки вважає
своїм обов’язком звернути Вашу увагу на ту сумну містифікацію, за допомогою якої
уряд Петра Врангеля розпочав справу створення федерації.
В той час, коли уряд генерала Петра Врангеля зробив кілька невизначених кроків
для зближення з українським урядом Симона Петлюри, він попросив своїх
представників у Франції направити до нього з Парижу так званий «Український
національний комітет», організований та підтримуваний за рахунок фінансових
субсидій самого генерала Петра Врангеля. Ця Рада, яка має їхати до Криму з уявною
метою «досягти згоди в українському питання», складається з трьох членів, а саме
пана Сергія Моркотуна, колишнього особистого секретаря гетьмана Павла
Скоропадського, колишнього офіцера охорони Павла Скоропадського, і пана
Миколи Могилянського, колишнього заступника начальника протокольного відділу
того ж гетьмана Павла Скоропадського, вірного слуги РаиГя уоп НіпсІепЬоигДа.
Добре оплачувані дії «Паризького Комітету» проявлялися в систематичній
пропаганді проти українського уряду і проти його військового союзу з Польщею,
пропаганді, яку росіяни не могли здійснити з такою легкістю. Окрім зазначених
вище осіб, генерал Врангель визвав з Константинополя панів Сергія Гербеля та Ігоря
Кістяківського, колишніх міністрів Павла Скоропадського. Немає жодних сумнівів,
що запрошуючи цих персонажів генерал Петро Врангель, має на меті організувати
згубну фальсифікацію, що покликана переконати Союзників та Сполучені Штати,
що він досяг згоди з українцями, і відновити в Україні німецько-російський
гетьманат Павла Скоропадського.
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. ДЕЛЕГАЦІЯ УНР НА МИРНУ КОНФЕРЕНЦІЮ В ПАРИЖІ 347
Ці факти яскраво свідчать про зловживання владою, довіреної генералові
Петру Врангелю і про його подвійну гру. Справжня співпраця і хороша
координація всіх антибільшовицьких сил може бути забезпечена виключно
визнанням національного уряду Симона Петлюри. Наш обов’язок полягає в тому,
щоб попередити французький уряд про ці дії і протестувати проти дуже
небезпечних дій уряду Петра Врангеля, які матимуть найсерйозніші наслідки для
порятунку нашої країни, для єдності антибільшовицького фронту, а також для
спокою в Європі.
Пр ийміть, Пане Голово, запевнення у моїй глибокій повазі.
Граф Михайло Тишкевич
Голова Делегації УНР
НОТА ПОСЛУ США В ПАРИЖІ (ФРАНЦІЯ)
Рагіз, 1е 11 ЗеріетЬге 1920
Ехсеїіепсе.
С’езі ауес ип ге§геі ргоГопб ^ие поиз ауопз ргІ5 соппаіззапсе сіє 1а Песіагаїіоп би
уоігє Соиуегпетепі, сопсегпапі 1а роїііЦие а Ге§агб бе Гапсіеп Етріге Киззе без
Еіаїз-ЕІпіз, ^иі ауаіепї па§иеге Гогтиіез ауес іапг бе §епегозііе 1е бгоіі ^и’опї Іез
реиріез бе бізрозег ІіЬгетепг б’еих-тетез. Маіз і’озе тапіГезіег Гезроіг ^ие 1а бегпіеге
Песіагаїіоп бе уоігє Соиуегпетепі аи зЦеї бе 1а ^иезїіоп гиззе п’єзі раз Гехргеззіоп
бейпіііуе бе зоп оріпіоп еп се ^иі іоисЬе 1а КериЬІЦие ЕІкгаіпіеппе.
Е’Ібкгаіпе з’езі ргосіатее іпберепбапіе раг 1а уоіопіє бе зоп реиріе 1е 22 Цпуіег
1918 (МапіГезіе бе 1а Каба Сепггаїе) еі еііе сотЬас бериіз сене баїе сопіге Гіпуазіоп
гиззе бе зез іеггігоігез запз ]атаіз рогсег аііеіпіе аих бгоііз без Киззез зиг Іеигз ргоргез
іеггіюігез. Еез ігоирез роїопаізез, еп аііапс §епегеизетепг аи зесоигз бе Гібкгаіпе,
п’опг раз Гоиіе ип роисе би Іеггіїоіге Киззе.
Е’ЕІкгаіпе п’а аррагіепи а ГЕтріге бе Тзагз с]ие бериіз реи. Папз за ріиз §гапбе раггіе
(Пбкгаіпе бе 1а гіуе бгоіге бе Ппіерг) еііе а еіе гаїїасЬе а сеі Етріге а 1а зиііе би рагіа§е бе
1а Ро1о§пе бе 1794 раг ип асіе с]ис юиз Іез Егаїз сіуііізез от іои)оигз епуіза§е сотте ип
сгіте ро1ігіс]ие. Папз за рагііе тоіпз ітрогіапіе (ГЬегтапаї), ГЕІкгаіпе зе ггоиуаіг, а 1а
зиісе би ггаііе бе Регеіазіау (1654), зоиз 1е ргоіесіогаї без ізагз бе Киззіе (ипіоп
регзоппеїіе). Се ігаііе а еіе уіоіе еі готри раг Іез ізагз еих-тетез еі поїаттепі раг
СагЬегіпе II, раг Іез асіез бе 1764 еі 1780. II п’еп§а§еаіі раг 1е реиріе гиззе раз ріиз с]ие 1е
реиріе икгаіпіеп, юиз Іез беих таїїгез асіиеііетепі бе Іеиг безііпее.
Е’Ібкгаіпе езі Ьеаисоир ріиз бійегепсіее бе 1а Киззіе ^ие ГАте^і^ие пе 1’езі бе
ГАп§1еіегге. $е1оп 1а бесіагаїіоп ітрегіаіе бе ГАсабетіе Ітрегіаіе бе Киззіе Гіікгаіпе
а ипе 1ап§ие а еііе : еііе а ипе Ііііегаїиге рагіісиїіеге еі ип агі паїіопаї. ЕІІе езі ипе гасе
бізііпсіе: зоп Ьізіоіге §1огіеизе езі уіеііе бе біх зіесіез. Е’ЕІкгаіпе п’а боппе (раз ріиз
^ие Іез аиігез рауз а11о§епез) пиііетепі 1е беуоіг еі аисипетепі Гіпіепііоп бе гепігег
348 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
сіаш 1а ргіюп без пагіопаїічсз ^и’а есе 1а Кшзіе ; еі з’егапг ргосіатее іпберепсіапіе, еііе
пе рейс ^ие сієхігег агсіеттепг уоіг сес есас сіє сЬохех гесоппи раг ІС5 ІЧІаііош АІІіеех ес
А550СІЄЄ5.
Гарте дие, рзЕетет 1’Цкгаіпе уріс бат 1е5 Егащ-ЦпГ ип ехетріе §1огіеих сіє 1а
ІиССе Ьегоїдие сі’ип реиріе роиг 1а ІіЬегсе ес 1а расгіе сіє ІСеог^еІ М^кіп^Гоп сотте
сеііе сіє ЮіІЬегс сієї Ьа£ауессе е$с роиг пош ип тобеіе іттогсеї.
Паш Гехроіг дие 1е дие 1а диетоп сіє Гібкгаіпе хега етша§е ргосЬаіпетет ауес
соисе Гітрагсіаіісе ес соисе 1а ^епегохісе, ди’еііе ехс еп сігоіс сі’ассепсіге без Сгапбх Раух
диі 5е холе ргопопсез еп іауеиг сіе5 бгоіщ без реиріех а бкрохег б’еих-тетех
ІіЬгетепс, )’аі ГЬоппеиг сіє уош ргіег, Ехсеїіепсе, сіє Ьіеп уоиіоіг а§геег Гаххигапсе сіє
та ріш Ьаисе сошібегагіоп.
Сотеє [МукКауіо] Тухгкіеуісг,
Ргеббепг сіє 1а Пеіе^агіоп
***
Друкується за примірником Міністерства закордонних справ УНР,
машинопис / ЦДАВО УКРАЇНИ Ф. 3603. - ОП. 1. - СПР. 7. - АРК. 96-97, 104.
Переклад Георгія Потульницького
Париж, 11 вересня 1920
Ваше Превосходительство,
З великим сумом ми дізналися про Декларацію вашого Уряду стосовно
політики Сполучених Штатів, які ще недавно сформулювали право народів вільно
розпоряджатися власного долею, по відношенню до колишньої Російської імперії.
Але я насмілюся висловити надію на те, що остання Декларація вашого Уряду
щодо російського питання не є остаточним вираженням його думки по
відношенню до Української Народної Республіки.
22 січня 1918 згідно волі свого народу Україна оголосила себе незалежною
(Маніфест Центральної Ради), і з тих пір вона бореться проти російського
вторгнення на її території, не загрожуючи правам росіян на їхніх власних землях.
Польські війська, що йдуть на допомогу Україні, ні на дюйм не зайшли на
російську територію.
До недавніх пір Україна належала імперії царів. II найбільша частина (землі на
правому березі Дніпра) була приєднана до цієї імперії внаслідок поділу Польщі
1794 згідно акту, який всі цивілізовані країни завжди розглядали як політичний
злочин. Менш значна частина України (Гетьманщина) була під протекторатом
російських царів від часу Переяславського договору 1654 (персональна унія). Самі
російські царі і насамперед Катерина II актами 1764 і 1780 порушили цей договір.
Але це ні до чого не зобов’язувало ні російський, ні український народи, які самі є
господарями своєї долі.
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. ДЕЛЕГАЦІЯ УНР НА МИРНУ КОНФЕРЕНЦІЮ В ПАРИЖІ 349
Як Америка від Англії, так і Україна дуже відріжняється від Росії. Згідно заяви
Російської імператорської Академії Україна має власну мову, свою особливу
літературу і своє національне мистецтво. Це окремий народ, славна історія якого
нараховує десять століть. Україна (як інші чужоземні країни) не мала жодного
наміру опинитися в національній тюрмі, якою була Росія; і після проголошення
незалежності, вона може бажати тільки збереження цього стану, що буде визнаний
Союзниками та Об’єднаними Націями.
Хочу додати, що Україна вбачає в Сполучених Штатах славний приклад
героїчної боротьби народу за свободу, і, що Батьківщина Сеогу’а ЇУаФіпуюп’а, так
як і СіІЬеп’а сіє ЬаГауеи’а є для нас безсмертним прикладом.
З надією, що питання України буде розглянуте зі всією можливою
неупередженістю та всією можливою великодушністю, на яку вона може
розраховувати збоку Великих Країн, які виступили на захист права народів на
самовизначення, я маю честь люб’язно просити Вас прийняти запевнення у моїй
найглибшій повазі.
Граф Михайло Тишкевич
Голова Делегації
ЛИСТ МИХАЙЛА ТИШКЕВИЧА СИМОНУ ПЕТЛЮРІ
Париж, 25 листопада 1920
Високоповажний пане Президенте Директорії
П[ан] Міністр закордонних справ листом з дня 30-го жовтня 1920 року,
котрий я отримав 23 падолиста ц[ього] р[оку] повідомляє мене, що постановою
Ради Міністрів УНР від 20-го вересня «Делегація УНР на Мировій конференції,
як постійна окрема інституція скасована, з тим, що Делегація складатиметься
надалі кожного разу при черговій сесії Мирової конференції, а для постійної
дипльоматичної роботи у Франції відновляється паризька дипльоматична Місія».
На чолі такої асі Ьос зібраної Делегації стоятиме Міністр закордонних справ, а мене
назначується постійним завжди її членом.
Незважаючи в цей тяжкий мент на справу особисту, там, де рішається справа
національна, я на комбінацію вказану згодитись не можу, позаяк я до колегійної
системи праці повертатись не бажаю, уважаючи її з досвіду в Парижі за некорисну
для справи - иньші члени такої асі Ьос складеної Делегації можуть оказатись
федералістами і дати цій колегії напрямок, з котрим я не погоджуюсь. З другого
боку, своєчасне скликання такої Делегації з огляду на труднощі віз, переїзду і
др[угого] майже неможливе, а, якнайкращий доказ, вказую на те, що вчора
почалась чергова сесія Мирової конференції в Лондоні, але наших представників
там не буде по причинам вищевказаним, а інструкції на конференцію в Спа
прийшли через */ 2 місяця після мого повороту до Парижа після конференції.
350 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
Вважаю, що ця постанова згідна з женевською постановою з’їзду партій
с[оціялістів] -федералістів], котра висловилась за звільнення мене зі становища
Президента Мирової Делегації.
Приймаючи пост Президента Делегації УНР при конференції Миру, я мав
єдину мету: виробити визнання самостійности України. Вороги - росіяни - як
[Володимир] Бурцев в «Саше Соттипе» і [Микола] Могилянський в «}еипе
Іікгаіпе» признають, які були наслідки моєї праці. Ворожнеча партій с[оціялістів]-
ф[едералістів] присилує мене, на жаль, її залишити в тяжкий мент для справи.
Глибоко Вам вдячний за довір’я, яке Ви мені оказували, але змучений
боротьбою в обставинах, які не тільки паралізують, але зовсім затримують всяку
працю для визнання самостійности України, обурений ворожою кампанією, яку
ведуть нарівні з росіянами самі ж українці як п[ани] [Артем] Галіп, [Сергій]
Моркотун, [Сергій] Шелухин і деякі члени партій с[оціялістів] -федералістів], не
маючи від Вас відомости, я складаю даний мені мандат в Ваші руки.
Вважаючи на тяжке становище загальної справи і делегаційної, я остаюсь до
повної ліквідації боргів, які Делегація мусила зробити за моє головування, і
звернення повної належности людям, яких я прийняв і які рахували на моє слово
яко представника українського Уряду.
Мушу звернути увагу, Вашої Ексцеленції, що визначені гроші п[аном]
Міністром закордонних справ не відповідають дійсній сумі, належній нам, а всякі
міри девальвації є визнаки банкротства, котрі дадуть катастрофічні наслідки за
кордоном.
Оставляючи з жалем і не з власної волі мою працю незакінченою, але в
переконанні, що наша справа стоїть добре перед Антантою і ніколи не погине, коли
її самі ж українці не загублять, прохаю Вас, Високоповажний пане Президенте,
прийняти вислови глибокої моєї пошани і дякую ще раз Вам від цілої душі за
кожне Ваше довір’я.
[Михайло] Тишкевич
***
Друкується за оригіналом, машинопис з автографом / ЦДАВО УКРАЇНИ
Ф. 3696. - оп. 2. - спр. 405. - арк. 48-49.
ДЕЛЕГАЦІЯ УНР ДО ЛІГИ НАЦІЙ В ЖЕНЕВІ
(ШВЕЙЦАРІЯ)
ЛИСТ ОЛЕКСАНДРА ШУЛЬГИНА АНДРІЮ НІКОВСЬКОМУ
Прага, 8 листопада 1 920
Пане Міністре.
За кілька день, коли тільки одержу гроші, я маю виїхати до Женеви, щоб
поспіти на з’їзд Ліги Націй, який має розпочатися 15 ц[ього] м[ісяця]. Поки що
чекаю повновластей, але вони не надходять. Через це я вирішив в порозумінню з
п[аном] [Максимом] Славинським та з п[аном] [Миколою] Васильком взяти
посвідчення від нашої чеської Місії, яке має бути підтвердженим швейцарською,
що я є призначений представником України перед Лігою Націй. Це посвідчення
часово може замінити справжні папери.
З розмов з Послом [Миколою] Васильком при його переїзді через Прагу я
вияснив, що я далеко не буду мати потрібних мені технічних засобів для виконання
дуже відповідальної моєї Місії. Я сподівався, що секретаріят, який проектував
п[ан] Міністр [Микола] Василько в своєму листі від 3-Х. 1920, вже є
зорганізований. Але, на жаль, виявилося, що Міністерство залишило цей лист без
відповіди і секретаріяту ніякого немає. Між тим після скорочення в бернській Місії
навряд чи найдеться досить людей, щоб мені допомогти. До того ж Місія
знаходиться в Берні, а Ліга Націй в Женеві; для урядовців переїзд до Женеви є річ
занадто коштовна і при зменшеній платні майже виключена річ. Таким чином, в
той час, коли на Мирову конференцію в 1919 році наш Уряд вислав 70 чоловік,
тепер мене висилають одного. Все це до неможливости ускладнює мою майбутню
працю і, звичайно, мусить відбитися на її результатах... У мене не буде ні одного
чоловіка, який розуміє по-англійському (я сам не розумію теж), між тим ця мова
буде відігравати чи не більшу роль, як французька. Треба пам’ятати, що з’їзд не
може бути довгим і що під цей час праця мусить бути дуже напружена і енергійна.
Треба приїхати вже з готовими матеріялами і докладом, на що теж потрібен час. На
щастя, дякуючи енергії п[ана] [Миколи] Василька, деякий дуже цінний матеріял
все ж знайшовся, і його я використаю в своїй праці.
Перед своїм виїздом з Праги я вирішив побачитися з чеськими делегатами до
Ліги Націй (Міністр закордонних] спр[ав] [Есіуагсі] Вепех, Посол в Парижі
[§Ге£ап] СЬшку та швейцарський Посол [Сугії] Ошек). Для цього я вирішив
звернутися до Президента [Тотах’а] Махагук’а з проханням прийняти мене цілком
приватно, на підставі наших давніх київських відношень. Сьогодні президент мене
прийняв. Зустріч була персонально дуже тепла, але вияснилося також, наскільки
352 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
п[ан] Президент відбиває активну політику, що відношення до України знов не є
зле. Головне ж п[ан] Президент розуміє сучасне становище на Україні. В справі
большевиків він думає, що для нас порозуміння з ними є неможливе, що на Україні
большевизм є явище чужеродне і що самий режим на Україні через це є гірший, ніж
у самій Росії. Що ж до останньої, то його дуже цікавить справа про коаліцію
большевиків з другими групами. Він в це і досі вірить. Настроєний проти
інтервенції, проти політики підтримування «авантюрників», як [Антон] Денікін,
[Олександр] Колчакі [Петро] Врангель.
Я почав свою розмову саме з характеристики большевицького режиму на
Україні і підкреслив, що єдиним позитивним фактом є те, що український нарід
ясно зрозумів, хто є його ворог, що національна свідомість, самодіяльність високо
піднялися вгору і що в цьому ми бачимо залог нашого майбутнього. Щодо
большевиків, то я вияснював, що ми ніколи не збиралися іти на Москву нищити
Совіти і т[ак] д[алі], а що вся війна завжди носила характер оборонний. Цілком в
унісон мені п[ан] [Тотах] Махагук додав: «Вони приходять за хлібом, і тому Україна
для їх так потрібна». Далі я характеризував большевизм як організовану анархію,
організоване грабіжництво і свавільство, що знищення цього «ладу» буде великим
щастям і для нас, і для самої Росії. «Але тоді почнеться страшенний хаос, я не бачу
сили, яка могла б замінити в Росії большевицьку владу» - сказав п[ан] [Тотах]
Махагук. На це я відповів, що такої сили, дійсно, і я не бачу, але хаосу я не боюся, бо це
буде анархія неорганізована, а з нею люди знайдуть засоби боротись. Серед хаосу
легше виявляться здорові сили, ніж при пануванні дикої большевицької сили.
Про чисто російську справу, про можливість коаліції я не хотів багато говорити,
але сказав все, ж що я в це зовсім не вірю і вважаю таку коаліцію неможливою. [Тотах]
Махагук послався на промову [Володимира] Леніна, де він кличе до коаліції, «я не
дуже співчуваю большевикам, але з такою заявою можна погодитися». На це я погадав,
що у большевиків є завжди добрі слова «для людей» і инші для практичного вжитку,
при цьому послався на слова [Володимира] Винниченка, про якого взагалі була мова.
Далі я сказав, що ми безперечно здобудемо свою державність, але нам потрібна
допомога Заходу. Цієї допомоги ми досі не знаходимо. На це п[ан] [Тотах] Махагук
сказав, що йому здасться, начебто справа починає мінятися, в Англії і у Франції, і
притому на нашу користь. На кінець я торкнувся болючої для чесько-українських
відношень справи: польсько-українського союзу. Я вияснив, чому саме цей союз був
необхідним і неминучим. Опозиції я не зустрів, навпаки, п[ан] [То шах] Махагук
сказав, що «ми також хочемо полагодити відношення з поляками».
Деяких цікавих моментів, на жаль, все ж передати в листі трудно. Наприкінці
я сказав, що хотів би бачитися з Міністром [ЕсЦагсГом] Вепех’ом і п[ан] [Тотах]
Махагук обіцяв мені допомогти в цьому.
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. ДЕЛЕГАЦІЯ УНР ДО ЛІГИ НАЦІЙ 353
Вертаючи до Ліги Націй, мушу сказати, що, крім нот і переписки, яку мав
[Арнольд] Марголін по моїм відношенням, д[окто]р А[ртем] Галіп також мав
розмову з [Ьеоп’ом] Воиг§еоІ5, делегатом Франції і головою Ліги Н[ацій]. Кажуть,
що сам він має робити реферат в українській справі, наскільки це так, маю
перевірити на місці.
Ще кілька слів про матеріяльну справу: коли я одержу дійсно тільки 15 000
німецьких] м[арок], себто 1150 ф[ранків] на дорогу і на перебування, то я навряд
чи зможу навіть зробити, навряд чи зможу залишитися більше десяти день, а то і
тижня. Через це я дуже прошу подумати про це і надіслати мені принаймні 3000
швейцарських] ф [райків] - на ці гроші я знайду всі ті мінімальні технічні засоби і
зможу навіть оплатити деяких співробітників.
Прийміть, пане Міністре, запевнення в цілковитій пошані і відданості.
0[лександр] Шульгин
***
Опубліковано: Олександр Шульгин в українському державотворенні та
міжнародній політиці / Збірник наукових праць та документів: Наукове
видання / Упоряд. В. Піскун. - К.: Інститут української археографії та
джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України, 2016. - С. 189-191.
ЛИСТ ОЛЕКСАНДРА ШУЛЬГИНА АНДРІЮ НІКОВСЬКОМУ
Прага, 12 листопада 1920
Пане Міністре.
Вчора я був на авдієнції у [ЕсІуагсГа] Вепех’а, Міністра закордонних справ
Чехословаччини. Про це побачення я, звичайно, мав розмову з п[аном] головою
Місії М[аксимом] Антоновичем] Славинським, і він заявив мені, що цілком
годиться на те, але не вважає з тактичних причин потрібним іти зі мною. Як я вже
зазначив в попередньому листі, п[ан] [Тота$] Мазагук обіцяв перебалакати з
п[аном] [ЕсІуагсГом] Вепех’ем з приводу мого бажання бачитись з останнім.
[Есіуагсі] Вепез перед своїм виїздом до Женеви був дуже зайнятий і заявив, що
нікого приймати не буде, але все ж призначив мені побачення. Розмова була досить
короткою (хвилин 20), позаяк, як ми зараз же умовилися, що матимем ґрунтовну
розмову вже в Женеві. Я коротко розказав про ноти п[ана] [Арнольда] Марголіна
до Союз Народів, про те, що ми добиваємося, щоб нас прийнято було в Союзі
Народів, іт[ак] д[алі].
[Есіуагсі] Вепех поставив мені тільки три питання: 1)як ставляться до нас
великі держави тепер і чи говоримо ми з ними, 2) яке наше відношення до
східногалицького питання, 3) яке відношення до Польщі. На перше питання я
йому відповів, що відношення, здається, стало кращим і що про це постійно
ведуться балачки, в Парижі - гр[аф] [Михайл] Тишкевич, в Лондоні - [Арнольд]
354 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
Марголін. На друге питання я одповів, що в усякому разі п[ан] [Симон] Петлюра,
ні його Уряд ніколи не віддавали Галичини в руки поляків. Галицьке питання є
загальноєвропейська справа, і вона має бути вирішеною тільки міжнародним
шляхом. В цій справі в даний момент є дві сторони: галицький Уряд і Польща.
Уряд УНР не може зараз мішатися в цю справу з огляду на свої союзні відношення
до Польщі, з якою силою обставин він примушений був заключити цей союз.
Говорячи про Галичину і про польсько-українські відношення, я мав весь час на
увазі те, що [ЕсіуагсГа] Вепех’а є дуже ворожий до того, щоби Галичина відійшла до
Польщі і що через наш союз з Польщею [ЕсКагсі] Вепех, як і взагалі чехи, стали
цілком вороже ставитися до нас. Тепер, як це видно з розмови з [Тотах’ом]
Махагук’ом із усього тону розмови [ЕсіуагсГа] Вепех’а, що відношення це знов
починає змінятися на краще. На кінці розмови [Есіуагсі] Вепех знов сказав, що його
всі заторкнуті мною справи дуже цікавлять і що в Женеві ми маємо з ним
ґрунтовно, протягом довшого часу, все перебалакати.
Сьогодні я був у польського сЬагее сГайаігех [Бехгек’а] Ма1сге\Ухк’ого. Він саме
приїхав з Варшави і привіз добрі відомости з нашого фронту, що мене дуже втішило.
Скільки міг, старався розвідати у нього про сучасні відношення Польщі і України, про
ризькі переговори і т[ак] д[алі]. На жаль, [Бехгек] Маїсгелухкі не був досить
поінформований. Запитував його про польських представників в Женеві і т[ак] д[алі].
Увечері бачився з представником Кубані п[аном] І[ваном] Макаренком, який
висловив побажання, щоби коли Україну приймуть до Союзу Народів, ми дали б в
складі нашої Делегації одне місце кубанцям. Говорили також про помилки в
кубанській та українській політиці, що українські політики в більшости не розуміли,
що Кубань не може бути звичайною провінцією України, що Кубань в той же час могла
б дуже скоро з’єднатися з Україною, коли остання буде поважати їх автономність і не
буде приєднувати кубанців, а дасть їм змогу самим приєднатися.
13 листопада 1920
Тепер переходжу до самого болючого питання: сьогодні вже 13, післязавтра
початок першої асамблеї Союзу Народів, а я сиджу все ще в Празі і не знаю, коли
виберусь... Повноваження не дійшло і досі, але я поїхав би і без нього (М[аксим]
А[нтонович] Славинський мені б його дослав), головне - немає грошей. Вже
послав дві телеграми до Берліну, і п[ан] [Микола] Василько коли переїздив туди,
обіцяв подбати за це. Сьогодні буду говорити з Берліном по телефону.
Я настоюю на тому, що моя задержка з від’їздом загрожує цілковитим
провалом справи. Мало є надій, що на цій асамблеї Союзу Народів ми будемо
прийняті до Союзу, але все ж це трохи що не перше міжнародне зібрання, яке
серйозно хоче розглянути українське питання. Це ясно слідує з листів
Генерального Секретаря, який відіграє роль якби Прем’єр-Міністрів Союзу, до
[Арнольда] Марголіна і до нашого Прем’єр-Міністра. І в той час, коли ми досі
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. ДЕЛЕГАЦІЯ УНР ДО ЛІГИ НАЦІЙ 355
посилали на всі майже міжнародні конференції своїх представників, в той же час
коли в Спа було чотири наші делегати (між тим, як звісно, в Спа українська справа
не мала бути розглянутою спеціяльно) в Женеву посилають мене одного (ще й без
технічного апарату), але і мені одному не дають змоги в свій час з’явитися до місця
праці і по совісті виконати свою відповідальну місію.
Поки що післав до Генерального Секретаря Союзу Народів телеграму про своє
призначення і про своє бажання після приїзду до Женеви з ним бачитися. Готую також
на всякий випадок меморандум, нові ноти, про визнання і прийом до Союзу Народів,
навряд чи прийдеться подавати, бо це вже, на щастя, зроблено п[аном] [Арнольдом]
Марголіном. Моїм завданням в Женеві буде, спираючись на польську, румунську, а
тепер і чеську делегації, працювати найбільш серед французів і англійців, а також
инших делегацій великих держав. По суті ж, треба говорити з усіма делегаціями (яких
має бути 40), бо прийом до Союзу Народів залежить і від їх. Треба також вести спільну
акцію з новими республіками Балтійськими і иншими. І все це, може, треба буде
зробити протягом двох тижнів. Де я знайду часу, щоб, одному без помічників і апарату,
все це зробити. Коли ж додати до цього, що у мене кілька днів ще пропаде, бо вже ясно,
що я запізнюся, то справа робиться ще трагічнішою. Дозволю собі на випадок
цілковитої неможливости виконання одному свою працю просити приїхати до
Женеви п[ана] [Миколу] Василька яко Посла в Швейцарії та п[ана] [Арнольда]
Марголіна, як юрисконсульта.
Далі прошу дуже телеграфічно дати мені знати, чи була Вами, пане Міністре,
чи паном Прем’єром дана відповідь на лист Генерального Секретаря Союзу
Народів п[ана] [Егіс’а] ОгаттопсГа. Цей лист як документ має величезну вагу. І
коли відповідь на цей лист була дана, то яка саме.
З щирою повагою і відданістю
ОЦександр] Шульгин
Р[о5і] $[сгіршт]. Дякуючи М[аксиму] А[нтоновичу] Славинському, який
всім мені допомагає, я все ж можу в Празі підготувати деякий матеріял, зібрати
документи переписати і переслати їх. ОЦександр] Ш[ульгин].
Р[о5і] $[сгіршт] II. 13.ХІ одержано телеграму від п[ана] [Миколи] Василька,
що я в Берні маю одержати 1500 ф[ранків] швейцарських]. Іду першим потягом.
Одержано також листа, що п[ан] [Арнольд] Марголін є в Берліні і сам має намір
їхати до Женеви, щоб розказати мені все, що потрібно, і допомогти. Надсилаю
йому телеграму, щоб конче їхав. ОЦександр] Ш[ульгин].
***
Опубліковано: Олександр Шульгин в українському державотворенні та
міжнародній політиці / Збірник наукових праць та документів: Наукове
видання / Упоряд. В. Піскун. - К.: Інститут української археографії та
джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України, 2016. - С. 191-194.
356 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
ЛИСТ ОЛЕКСАНДРА ШУЛЬГИНА АРНОЛЬДУ МАРГОЛІНУ
Женева, 15 листопада 1920
Дорогий Арнольде Давидовичу.
Вчорашній, перший день мого перебування в Женеві вже з’ясував мені більш-
менш характер тої праці, яка мене тут чекає. Крім наради з своїми людьми (себто з
[Дмитром] Чижевським, [Миколою] Ге, [Олександром] Коваленком), я замовив
собі через мого секретаря [Олександра] Коваленка кілька побачень і вчора я
бачився з одним польським делегатом (швейцарським] Послом [фап’ом]
М о сі 2 е 1 е к ’ и м ) , з [Еи§еп’ом] РіггагсГом, професором антропології в Женеві, моїм
вже давнім приятелем і гарячим прихильником України. Він має можливість, як
впливовий женевець, бачитись скрізь з делегатами і обіцяв говорити про мене і про
справу України з французькими, італійськими, англійськими та иншими
делегатами. Я не кажу вже про те, що польський делегат обіцяв також, де можна, нас
підтримувати. Увечері мав конференцію з грузинами (три делегати: [Євген]
Гегечкорі , Міністр закордонних] справ, проф[есор] [Зураб] Авалов, князь
[Михайло] Сумбатов), які вияснили мені багато технічних справ. Умовились, що
всі ми присутні тут «а11о§епе5» будемо мати в найближчі дні спільну нараду і,
може, спільну акцію. Я в цьому дуже настоюю. Через годину вже маю побачення з
естонцями.
З усіх цих розмов і від своїх і від чужих я ясно побачив, як я помилився, коли в
першому листі до А[ндрія] Васильовича] Ніковського говорив, що в Женеві все
буде залежати від Англії та Франції. Виявилося, що менші народи демонстративно
хотять показати свою незалежність, в ріжних рішеннях. Через це не тільки не
можна ігнорувати, приміром] південноамериканські республіки, а треба звернути
на їх якнайбільшу увагу, бо їм найлегше подати свій голос за Україну: це їх ні до
чого не обов’язує, а все ж вони, таким чином, покажуть незалежність своєї думки
перед великими державами. Як Ви знаєте, щоб бути прийнятим, треба зібрати 2/з
голосів. Таким чином ясно, що треба перебалакати з усіма 41 делегаціями, з котрих
в кожній є три чоловіка, треба бачитися з багатьма членами секретаріяту, по
загальному обрахунку коло 100 чоловік. І це все протягом тижня-двох і при умові,
що делегати заняті по засіданням і призначаються всі приблизно один і той же час
перерви... Все це ясно показує, що навіть коли М[икола] Г[ригорович] Левицький
буде наїздить сюди, навіть не дивлячись на працю [Миколи] Ге, фізично для мене
немає можливости все це зробити і т[ак] д[алі].
Ваш 0[лександр] Шульгин
* Між иншим останній був в Англії і говорив з лордом [Сеог^’ом] Сиггоп’ом. Останній сам заговорив про
Україну і дуже прихильно
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. ДЕЛЕГАЦІЯ УНР ДО ЛІГИ НАЦІЙ 357
***
Опубліковано: Олександр Шульгин в українському державотворенні та
міжнародній політиці / Збірник наукових праць та документів: Наукове
видання / Упоряд. В. Піскун. - К.: Інститут української археографії та
джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України, 2016. - С. 194-195.
ЛИСТ ОЛЕКСАНДРА ШУЛЬГИНА АНДРІЮ НІКОВСЬКОМУ
Женева, 18 листопада 1920
Високоповажний пане Міністре!
Як Ви знаєте з моєї телеграми, я приїхав до Берну 15-го увечері. 16-го
перебував у Берні, де мусив полагодити у Місії ріжні справи і умовитися в справі
дальшого співробітництва. 16-го увечері я приїхав до Женеви. Таким чином,
тільки 17-го і 18-го я міг орієнтуватися в тутешніх справах. Крім внутрішніх нарад з
п[аном] [Миколою] Ге та з п[аном] [Олександром] Коваленком, з яких перший
згодився бути радником-експертом, а п[ан] [Олександр] Коваленко моїм
секретарем, я мав вже ряд побачень. Про свої висновки від учорашнього дня я вже
писав у листі до [Арнольда] Марголіна і, щоби не витрачати подвійного часу,
котрого у мене дуже мало, прикладаю при цьому копію мого листа до [Арнольда]
Марголіна. Сьогодні, крім годинної розмови в естонській Делегації і кількох
візитів, був у Міністра закордонних справ Чехії [ЕсКагсГа] ВепеіГа, у польській
Делегації і на засіданню місцевої групи професорів.
[ЕсКагсІ] Вепез, з котрим я бачився ще у Празі і умовився зустрітися знов в
Женеві, дуже добре прийняв, і розмова в дуже дружніх і стисло ділових тонах
велася протягом 45 хвилин. Після того, як я виклав всю історію наших відносин до
Союзу Народів, себто ноти, переписку [Арнольда] Марголіна і ті документи, які
ми прикладаємо, я запитав у Міністра, як він дивиться на справу і як ставляться до
нас в Женеві (себто в Союзі Народів). [ЕсКагсІ] ВепеЗ сказав, що, на його думку,
дуже мало знайдеться делегацій, які висловляться проти прийняття України до
Союзу Народів. Решта делегацій поділяється на дві частини: одні будуть стояти за
наше прийняття як цілком незалежної держави, сюди, на думку Міністра, належить
Англія з колоніями (котрі, як відомо, мають окремі голоси) і північноевропейські
держави. Ці держави хотять розчленення Росії, другі теж будуть за прийняття
України, але під певними умовами. Справа і полягає, на його думку, в тому, щоб ці
умови формувати так, щоб і для нас, і для Союзу Народів були вони відповідними.
Головні труднощі є такі: 1) по § 10 «Расіе сіє 1а Зосіеіе сіе5 Касіош» держави
обов’язуються обороняти кожного з своїх членів, коли на нього зроблено напад і
т[ак] д[алі]. Таким чином, приймаючи нас до Союзу Народів тим самим держави
мусять взяти на себе відповідальність за нашу війну, а між тим для військової
боротьби вони зараз не готові.
358 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
На це я дав цілий ряд антиаргументів, вказавши, між иншим, і на те, що «РасСе
сіє 1а Зосіеге СІЄ5 Насіош» все ж дає право державам ухилятись від чисто військових
акцій, що не всі держави, але дужчі з них дійсно могли би нам допомогти і що це
було б кориснішим, ніж роздача зброї [Антону] Денікіну та [Петру] Врангелю і
т[ак] д[алі] 2) Дуже турбує держави відношення наше і инших аііоеепез’ів до Росії,
держави бояться того, що скаже колишня Росія, коли ми, себто Союз Народів,
приймемо, як незалежну державу, Україну. Далі він прямо поставив питання про
можливість федерації. На це я сказав, що рішуче і категорично ми стоїмо за
незалежність. Така є воля народу, котру він виявив не тільки своїми вотумами, але
своєю кров’ю.
Далі я запитав [ЕсІуагсГа] Веп峥а чи вважає він можливим повернення «єдиної
Росії». [Есіуагсі] Вепе5 теж категорично сказав, що це річ виключена: можливий або
остаточний розпад, або конфедерація. В такому разі, одповів я, коли держави навіть
гадають, що «аііо^епех» будуть конфедеруватися, то все ж не заважає їм прийняти
українців в Союз Народів, бо англійські домініони входять в склад Союзу Народів,
хоч вони не є самостійні держави і своє верховенство Англія над ними все ж
реально здійснює. Тоді як ми вже три роки, дійсно, є самостійні і той «суверен»,
про який думають держави, ніякої влади над нами не здійснює, бо не існує
(большевиків звичайно не рахують). Невже ж через те, що в майбутньому
«суверен» може звідкись з’явитись, Українська Народна Республіка не може бути
прийнятою до Союзу. Цю аргументацію я розвів подробно, і [Есіуагсі] Вепе<> радив
написати її в меморандумі, як дуже влучну. (Але спірним є, оскільки можна
приміняти цей аргумент: один професор-юрист, наш прихильник, говорив мені,
що деякі держави косо дивляться на участь англійських колоній в Союзі і що їм ця
аналогія не дуже сподобається, але принаймні для деяких мій аргумент очевидно є
добрим). Загалом, очевидно, що повідомлення [ЕсІуагсГа] Вепех’а все ж носять
оптимістичний характер, бо хоч би нас прийняли до Союзу Народів, навіть з
умовами, я вважав би на це величезним здобутком, бо це рівнялося б міжнародному
визнанню України всіма державами. [Есіуагсі] Вепех казав, що справа буде полягати
в відшукуванню відповідної форми для прийняття України.
Після цієї розмови я прямо пішов до поляків, де з [Згутоп’ом] Ахкепагу і з
Цап’ом] МосІ2е1е\У‘.к’им ([Ірп асу] Рас1еге\у<>кі виїхав) мав двохгодинну
конференцію. Перш за все я мусив докладно поінформувати про те, що ми зробили
для нашого прийняття до Союзу Націй. Проф[есор] [$гутоп] Ахкепагу дуже
добивався, чи дало Правительство відповідь на лист сера Егіс’а ОгаттопсГа,
Генерального Секретаря Союзу Народів від 25-го серпня. Вражіння було таке, що
п[ан] [$гутоп] Аякепагу боїться, що Уряд писав там щось проти Польщі. Цей тон
недовір’я поруч з щирим запевненням в тому, що без України сама Польща
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. ДЕЛЕГАЦІЯ УНР ДО ЛІГИ НАЦІЙ 359
існувати не може і т[ак] д[алі], був для мене все ж трохи несподіваним. Далі п[ан]
[Згутоп] Ахкепагу дуже багато говорив про Галичину, питав у мене про [Євгена]
Петрушевича, котрий очевидно сюди приїхав (але ж про це знаю тільки від
[Згутоп’а] Азкепагу). І знов вражіння було таке, начебто він боїться, що я в
стосунках з галичанами. Я знов рішуче заявив, що про справу галицьку я ніде
говорити не буду, а що галичани до нас ставляться майже не менш вороже, ніж до
поляків, і пригадав останню вигадку про те, начебто генерал [Михайло Омелянович-]
Павленко робить якийсь переворот, і инші інсинуації. Але і цього було начебто мало.
Пан [Згутоп] Ахкепагу хотів, щоб я прийняв таку формулу: Україна без Польщі
існувати не може, Польща - без Галичини, значить я мушу переконувати тут людей, що
Галичина мусить належати Польщі і т[ак] д[алі]. Я мусив сказати досить ясно, що я не
торкаюся галицької справи і переконувати людей, що Галичина не мусить належати
Польщі, я у всякому разі не можу і не маю таких препоручень. Щодо нашої справи
прийняття до Союзу Народів, то польські делегати говорять, що вони нам будуть
скрізь допомагати і вже багато про Україну говорили. Але [Згутоп] Азкепагу
настроєний песимістично, особливо з огляду на наші справи на фронті. «Ви розумієте,
як я цього боюся, бо це загрожує і безпосередньо Польщі, але правді треба прямо в очі
дивитись: становище дуже небезпечне».
Переходячи до загальної характеристики справи, мушу зауважити, що,
здається, те, що говорив [Есіуагсі] Вепеі; є більш оптимістичне, ніж воно є в
дійсности. Найбільше псують нам звістки про неудачі на фронті, про взяття
Кам’янця. Це, на жаль, може страшенно попсувати тут справу.
19 листопада 1920
Сьогодні ранком був у полковника [ОоїЩаГа] Вогсіеп-Тигпег’а, секретаря
лорда [КоЬегг’а] СесіГя, до якого мені радив піти пан [Арнольд] Марголін. Цей
полковник сказав, що нам дійсно потрібно виступити перед цією асамблеєю, бо це
нам поможе увійти до Союзу Народів, коли асамблея збереться удруге. Тепер же
ми не можемо бути прийнятими. Я його запитав, чи це також думка самого
[КоЬегі’а] СесіГя. Звичайно, він ухилився від прямої відповіді. Головне, що на його
погляд, заважає нам (і це і инші мені зауважували) - це відсутність міжнародного
акту про наші кордони на Сході, а потім той же самий «§ 10» і наша війна.
Звичайно, я йому дуже докладно вияснював справу. Але з розмови вияснилося
також і те, що поскільки секретар [КоЬегс’а] СесіГя одбиває думки свого шефа,
справа не зовсім так стоїть, як думає [Есіуагсі] Вепех, себто очевидно, що Англія не
так вже стоятиме за нас, як чеський Міністр думає. Але, звичайно, це видно буде
після розмов з самими делегатами. Полк[овник] [Оои§1а$] Вогсіеп [-Тигпег] обіцяв
аранжувати моє побачення з КоЬегг’ом Сесії’ ем в найближчі дні. Зараз замовляю
собі цілий ряд побачень нових і вже маю піти до ТЬота Іопехси (румунського
360 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
делегата, брата Міністра) і до [Тоттаю] Тісгопі, італійського делегата і одного з
найбільш впливових членів асамблеї. Остання, між иншим, зовсім не подібна до
дипльоматичних нарад і дійсно уявляє собою щось подібне до всесвітнього
парляменту, де визначні постаті відіграють значну роль, незважаючи на те, звідки
вони прислані. До таких постатей належать: [КоЬегс] Сесії, [Сішерре] Могса
(Швейцарія), [Ьеоп] Воиг§еоІ5 (маю вже замовлене побачення), [Непе] Уіуіапі,
[Кагі] Вгапгіп§ (Швеція) (з ним трохи знайомий по Парижу, себто мав досить
довгу бесіду), [То тіпаю] Тіггопі і ще дехто другий. Крім того, при голосуванні, як
я вже вияснював менші не рахуються з бажанням більших.
Сьогодні я одіслав телеграму до Вас, пане Міністре, в якій рішуче настоюю, що
присутність п[анів] [Миколи] Василька і [Арнольда] Марголіна є необхідна.
З моїх відчитів Ви і самі бачите, що справа, може, далеко більш важлива є, ніж
Ви і я сам собі уявляли спершу. Залишать мене тут в такий гарячий час одного, це
значить або непомірно переоцінювати духовні і чисто фізичні сили, або страшенно
недооцінювати значіння взагалі, і для нас зокрема цієї асамблеї. Польські делегати і
грузини, і всі инші друзі дивуються, як можна вислати мене одного. Мушу
зазначити ще раз на незрівняну п[анів] [Миколи] Ге і [Олександра] Коваленка, без
яких я просто нічого подіяти не міг. Щастя України, що в Женеві знайшлися такі
безкорисні люди (яких все ж таки конче треба оплатити, бо їм же треба якось
жити), але мені конче потрібна ще секретарка (котру мені найти не тяжко, коли б
було в моєму розпорядженню 400-500 франків), бо п[ан] [Олександр] Коваленко
цілий день мусить бігати улаштовувати мені побачення і т[ак] д[алі]. Бернська
Місія на чолі з паном [Миколою] Левицьким робить для мене все можливе, але
мені потрібно, щоб мої листи, папери і т[аке] и[нше] хтось міг написати, переслати
і т[ак] д[алі], і щоб такий чоловік був коло мене. Пан [Микола] Ге працює в
певному напрямі самостійно і допомагає мені скласти відповідний мемуар для
комісії, що розглядає нашу справу.
В телеграмі я настоюю на присилці мені ще 2000 франків, нехай під відчит, але
на ті гроші, що я маю, абсолютно не можна робити все, що треба. Приходиться
економити, і жити, і працювати зовсім не так, як треба. Ви знаєте, пане Міністре,
що я сам стою за скромність якнайбільшу в дипльоматичних витратах, але ж є у
всьому своя міра, і скромності теж...
Прийміть запевнення в цілковитій пошані і відданости.
0[лександр] Шульгин
Опубліковано: Олександр Шульгин в українському державотворенні та
міжнародній політиці / Збірник наукових праць та документів: Наукове
видання / Упоряд. В. Піскун. - К.: Інститут української археографії та
джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України, 2016. - С. 196-200.
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. ДЕЛЕГАЦІЯ УНР ДО ЛІГИ НАЦІЙ 361
ЛИСТ ОЛЕКСАНДРА ШУЛЬГИНА АНДРІЮ НІКОВСЬКОМУ
Женева, 22 листопада 1920
Пане Міністре!
Сьогодні я знов бачився з [Згутоп’ом] Ахкепагу. З усього видно, що зараз до
поляків в Англії дуже кепсько ставляться. [Згутоп] Ахкепагу саме сьогодні говорив
з лідерами Робітничої партії [Сеог§’ом] Вагпех’ом і делегатом на асамблею від
Англії. [Сеог§е] Вагпе5 наговорив йому дуже неприємних річей про польський
імперіялізм. [Згутоп] Азкепагу дуже хоче, щоб я говорив з англійцями. Між
иншим в листі з Праги [8 листопада 1920 року] мені трудно було сказати про те,
що [Тонга;;] Мазагук теж говорив мені, що в Англії дуже не люблять поляків,
особливо [Оауісі] Ьіоусі Сеог§е. [Згутоп] Ахкепагу допитувався, чи не маю я
скаржитися на поляків за їх імперіялізм? Я йому вияснив, що було б нерозумно з
нашого боку говорити англійцям, що начебто поляки ведуть у нас імперіялістичну
політику, і що ми з’являємося їх жертвою, що ми від їх залежимо і т[ак] д[алі]. Це
було б перш за все власним самовбивством. Англійцям ми прямо говоримо те, що
є; були у нас дуже кепські відношення з поляками через ріжні спірні питання, але
коли з боку Росії повстала загроза самому існуванню наших держав, ми мусили
одкласти наші суперечки на після, а зараз об’єднатися проти лютого ворога. Далі я
заявив, що говорю зовсім приватно і що думаю так: поки галицьке питання не буде
розрішене, наші відношення не будуть щирі до кінця. [Згутоп] Ахкепагу сказав,
що він так думає, але це діло будучини. В майбутньому він вважає потрібним
переглянути галицьку справу і одступити частину Галичини Україні. Але зараз без
ослаблення Польщі не можна одірвати Галичину. Я сказав, що така постановка
заспокоює. При дальших побаченнях я думаю приватно порадити, що найкращий
спосіб зняти перед англійцями марку ширму імперіялістів - це сказати про
Галичину уголос те, що він мені говорить, і сказати ясно. Загалом [Згутоп]
Аякепагу говорив, що ми робимо тут, я також мушу їм допомагати, особливо перед
англійцями...
Дуже зараз важне питання про наші кордони. Це питання, котре стоїть на
черзі у підкомісії, про котру Ви самі довідаєтесь з приложеного «[[оигпаї сіє
Сепеуе». Наші західні кордони цілком ясні, але східні не зафіксовані ніяким
міжнародним актом і навіть нашими власними, коли не рахувати 3 Універсалу, до
того не зовсім удачного з цього погляду. Мушу брати досить максимальну лінію з
певними застереженнями, що остаточно справа мусить бути вирішеною при
заключенню україно-російських договорів майбутньому. В цій справі дайте
вказівки навіть телеграфічно. Краще виставляти дві лінії - мінімальну і
максимальну. Так радить [Згутоп] Аякепагу, і я думаю, що це зробить добре
вражіння, але сам я цього робити не можу.
362 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
За ці дні найбільш важним було побачення з ТЬота Іопехси, головою
румунської Делегації, та з [Сагіо’м] $сЬап2ег’ом, італійським Міністром фінансів.
Обидва мені обіцяли помагати. Сьогодні був з [Арнольдом] Марголіним у голови
«V» комісії, делегата республіки] Чилі, і [Арнольд] Марголін був у представника
індусів. Обидва побачення, як і ріжні инші, ясно показують, що колишня антипатія
до України, з якою приходилось раз у раз зустрітися в Парижі, зникла. Але всю
справу псують, звичайно, страшні вістки з фронту... Всю увагу звертаю тепер на
підкомісію під керівництвом [Бгісіг)оРа] Иашеп’а, яка має займатися нашою
справою. Технічні труднощі через відсутність канцелярії під рукою, через
відсутність грошей дуже великі, але, дякуючи [Арнольду] Марголіну, саму ж справу
все ж далеко планомірніше можна провадити.
Щиро Ваш
0[лександр] Шульгин
***
Опубліковано: Олександр Шульгин в українському державотворенні та
міжнародній політиці / Збірник наукових праць та документів: Наукове
видання / Упоряд. В. Піскун. - К.: Інститут української археографії та
джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України, 2016. - С. 200-201.
ЛИСТ ОЛЕКСАНДРА ШУЛЬГИНА АНДРІЮ НІКОВСЬКОМУ
Женева, 25 листопада 1920
Пане Міністре!
В листі до Вас [18 листопада 1920 року] і в листі до п[ана] [Арнольда]
Марголіна, копію якого я Вам переслав, я писав, що малі народи мають тенденцію
голосувати незалежно від думки більших, і далі, що асамблея має характер більше
парляментський, ніж дипльоматичний. Я не маю ще підстави в цілому брати ці
слова назад, але в частині, принаймні, я все ж помилявся.
19. XI я був у ТЬота Іопезси, голови румунської Делегації, про що я вже
коротко згадував в листі [22 листопада 1920 року], точної копії якого за браком
канцелярських засобів не маю. [ТЬота] Іопехси прийняв мене дуже ласкаво,
висловлював свою велику прихильність до України, говорив про спільність наших
інтересів. Я сказав, що настільки переконаний в останньому, що прямо звертаюся
до нього з проханням допомогти перед французами ([Ьеоп] Воиг^еоіД та перед
Англією, коли можливо. З англійцями він говорити не брався, але сказав, що охоче
перебалакає з [Ьеоп’ом] Воиг§еоІ5. Далі він запитав мене, які у нас відносини з
чехами і з сербами, найближчими союзниками Румунії. Я сказав, що з чехами добрі,
а серби, не дивлячись на наші симпатії до них, відносяться дуже вороже. Він сказав,
що конче переговорить з [МігоЯау’ом] $ра1а]коУІс’ем. Але лейтмотивом розмови
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. ДЕЛЕГАЦІЯ УНР ДО ЛІГИ НАЦІЙ 363
була фраза [ТЬота] Іопехси: ми то раді за вас проголосувати, але мусимо робити
так, як скажуть наші Сгапбе АПіез.
Що ж думають Іех СгапсЬ АПісз ? Знаючи від [Арнольда] Марголіна, що л[о]рд
[КоЬегг] Сесії, найвизначніший член Делегації, добре до нас ставиться і навіть говорив,
що він буде конче добиватися нашого, як і всіх инших нових держав, прийняття до
Союзу Народів (коли був у Англії), я звернувся до нього, як я вже писав в листі [18
листопада 1920 року], через його секретаря [Оои^іах’а Вогсіеп-] Тигпег’а. Далі я
прислав йому багато ріжних матеріалів. Через 3 дні, 22.ХІ, я одержав лист, в якому,
через свого секретаря, [КоЬегг] Сесії дякує мені і ухиляється від побачення претекстом,
що він наш суддя, себто член «V » комісії, і тому побачитись зараз незручно. Думаю,
що це тільки претекст, в дійсности ж в нім бачиться, що справа змінилася, що він
своїми обіцянками в Лондоні забагато заангажувався. Так само звертався я через
секретаря 0[лександра] Михайловича] Коваленка до [Ьеоп’а] Воищсоії, прохаючи
побачення. Секретар [Ьеоп’а] Воищххш від іменн свого шефа відповів, що він дуже
радий бачити п[ана] [Олександра] Шульгина, але зараз він є хорий і коли одужає, дасть
знати, коли він зможе прийти (він досі був хорий, про це писали в газетах). Досі
відповіди від нього не було. Все це, загалом, має такий вигляд, що і Англія, і французи
не спішать побачитися з нами...
Далі всі делегати, яких приходилося за цей час бачити мені і А[рнольду]
Д[авидовичу] Марголіну, М[иколі] Миколайовичу] Ге, говорять все про ті ж самі
труднощі щодо прийняття України та других «аііо^епех’ів» до Союзу Народів
(найперше це § 10 «Расге сіє 1а Зосіеге без Иагіопх» - про необхідність обороняти
своїх членів). Ясно, що в кулуарах дуже обмірковуються наші справи.
В усякому разі, коли 18.ХІ настрій щодо прийняття був ще прихильний
(розмова з Міністром закордонних] с[прав] Чехії, див[іться] мій лист [18
листопада 1920 року]), в слідуючі дні все стало мінятися. Пояснюю я собі це
подіями на нашому фронті. Коли [Петро] Врангель упав, всі з великою цікавістю
стали чекати, а що ж робитиме Україна, «фшгпаї сіє Сепеуе» підкреслював, що
генерали, яких підтримували великі держави зникли, остався один [Симон]
Петлюра, якого не підтримували і т[ак] д[алі]. Але страшні вістки про бої на
нашому фронті помішали не тільки нам, але і всім другим державам був[шої] Росії,
всі побачили, яка величезна небезпека загрожує кожній з цих держав, як тяжко
забезпечити їх територіяльну недоторканість. Шведський делегат, знаменитий [Кагі]
Вгапгіп§ 24.ХІ сказав мені: «Асамблея не мітинг, їй мало прийняти резолюцію, що
вона нас приймає. Приймаючи, вона повинна взяти на себе і всю відповідальність за
нашу цілість, але цього С[оюз] Н[ародів] зробити не може». [Кагі] Вгапсіп§ вже
здавна відомий як наш приятель. Правда, 22.ХІ ми з п[аном] [Арнольдом] Марго-
ліним були у голови «V» комісії [Апгопіо] Нипееш’а, представника Чилі. Він був з
364 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
нами дуже ласкавий і сказав, що загальний настрій в колегії за те, щоб усіх прийняти,
хоч південноамериканський делегат дуже мало розуміється в європейських справах...
Як Ви знаєте з «[[оигпаї сіє Сепеуе», який я приклав до попереднього листа,
було улаштовано кілька підкомісій при «V» комісії, яка займається справою
прийому нових держав. Ми попали в підкомісію «С» під головування
норвезького делегата (знаменитого [РгісІГ)оРа] Иашеп’а). Комісія була ще
сформована в суботу 20.ХІ. Тоді ж я довідався приватно про її склад. Можна
сказати, що склад був якнайгіршим: іспанець, китаєць, грек, австралієць, [МігоЯау]
5ра1а|коуіс - серб, [ТЬота] Іопезси і сам [Р гіс1Г)оТ] Кап хе п, який нічого про Україну
не знав, як і ннші члени, крім [Мігохіау’а] $ра1а]коУІс’а і [ТЬота] Іопехси.
Натурально, зараз же ми стали добиватися побачень у всіх цих делегатів. В
понеділок вранці я був у директора політичної секції і котрий завідує справою
«V» комісії (на щастя, це був [Раиі] Мапгоих, відомий історик-економіст, з яким я
зараз знайшов багато спільних наукових інтересів, що мені дуже помагає, і я у нього
прохав, щоб в комісію запросили нас для пояснення і т[ак] д[алі]). Разом з цим
писали про це і [РгісІС)оРу] Кашєп’у. На жаль, підкомісія в першу ж голову взялася
за нашу справу, і 23 увечері мені стало приватно відомо, що підкомісія розглянула
нашу справу і віднеслася негативно до нашого прийняття, так само, правда, як і до
прийняття других «а11о§епех’ів». Стало мені також відомо, що проти прийняття
України висловився [ТЬота] Іопехси, на котрого я, власне кажучи, і рахував, маючи
на увазі його солодкий тон і обіцянки.
Завтра же я пішов до нього 23.ХІ. Він мене прийняв, хоч примусив трохи
почекати. Коли вийшов, я його не пізнав: вся слащавість пропала. Сухим і діловим
тоном він сказав думку комісії і повторив приблизно те саме, що по моїм
відомостям він говорив в комісії. Тільки видав свої думки за думки комісії: «На
Україні немає сталого Уряду, неясні кордони, два Уряди» і т[ак] д[алі]. Звичайно,
я рішуче на все одповів. Але він говорив, що прийняття до Союзу є неможливим
зараз, що взагалі Румунія зацікавлена в тому, щоб далі Україна існувала (це він
говорив і в комісії), і що, одкладаючи нашу справу, підкомісія робить це зовсім не
через те, що не симпатизує з Україною, що не хоче її відділення від Росії і т[ак]
д[алі]. Далі ще сухіше [ТЬота] Іопехси запитав: «А Ви в своїй брошурі («Ьех
ргоЬІетех сіє Пікгаіпє») вимагаєте Буковини». Я сказав, що брошура написана в
1919 р[оці] літом, що з того часу Головний Отаман і український Уряд вирішили
на заявляти свої претензії на Буковину і так само Бессарабію, бажаючи мати мир з
Румунією, а також матеріяльну і дипльоматичну допомогу від румун. Останню
думку, я навмисне підкреслив. Я все ж сказав кілька замиряючих фраз, висловив
надію, що він все ж нас буде підтримувати. Але стало ясним: [ТЬота] Іопехси
справився, що думають Іея СгапсЬ АПіех, і їх думка щодо нашого прийняття зараз
очевидно є негативна.
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. ДЕЛЕГАЦІЯ УНР ДО ЛІГИ НАЦІЙ 365
Ранком 24.ХІ я пішов до проф[есора] [Еи§еп’а] РіаагсГа і [Непе] СІарагесГа,
членів Ліги для оборони прав на незалежність держав був[шої] Росії. Як я писав в
листі [18 листопада 1920 року], я був на засіданні цеї Ліги 18.ХІ і зробив там
доклад в нашій справі. Тоді ж було ухвалено, що [Еи§епе] Ріііагсі, дуже впливовий
чоловік, дасть загальну ноту про визнання всіх держав «аііо^епех’ів», а [Кепе]
Сіарагесіе - спеціяльно про Україну. 24 ноти були готові, вони мені їх прочитали, і
я дуже їх апробував і попрохав негайно дати [ЕгісіроРу] Иашеп’у і перебалакати з
ним і другими членами підкомісії, що почасти було і зроблено. Разом з тим
А[рнольд] Д[авидович] Марголін був у члена підкомісії іспанця [Етіїіо сіє]
Раїасіоз (див[іться] доклад [Арнольда] Марголіна), аМ[иколи] Миколайовича] Ге
у [МігоЯау’а] 5ра1а|коуіс’а (серба) котрий стоїть за «єдину і неділиму». 25.ХІ
ранком запросили в підкомісію дати пояснення.
Про все, що говорилося в комісії, Ви довідаєтеся, пане Міністре, з протоколу,
який я Вам пересилаю. Про загальні вражіння Вам пише п[ан] [Арнольд]
Марголін. Від себе додам, що комісія все ж поставилась серйозно до нас. Питання
ставить дуже добре, голова [Егіскрі] Кашеп давав мені говорити все, що було
потрібно. Хоч спочатку він сказав, що часу у комісії дуже мало, все ж ми сиділи на
засіданню не менше 45 хвилин. Все це полегшило мою справу і дало мені змогу
принаймні сказати все те, що, на мою думку, було до речі.
Оцінюючи значіння того, що нас викликали в комісію і вислухали, я мушу
сказати, що все ж це не може допомогти зараз нам попасти в Союз Народів. По
моїм відомостям, у кулуарах вже більшостю вирішено, щоб нас не приймати зараз.
Але все ж це було серйозне обговорення справи української. Це дійсно було перше
міжнародне зібрання, яке уважно слухало нашу справу, і без запитань, чи існуєте ви
як народ, чого ви відділяєтесь і т[ак] д[алі]. Я порівнюю ті питання, які
20.У.1919 р[оку] ставив в Сошеіі без Оиаггез [Пауіб] Поуб Сеог§е, коли паризька
Делегація, і я в тому числі, були теж викликані для пояснень. В відношенню до
нашої справи в Европі все ж помічається великий прогрес.
Я вже згадував в попередньому листі про побачення з італійським делегатом
[Сагіо’м] ЗсЬапгег’ом, Міністром фінансів, який говорив про те, що в Італії
ставляться до України дуже прихильно і що Італія скілько можливо буде нас
підтримувати. Але і п[ану] [СагГу] ЗсЬапгег’у було, звичайно, відомо про події на
фронті, і він найбільше про це розпитував...
Про останню розмову з [Згутоп’ом] Азкепаху я теж писав. Принаймні у нього
і на цей раз я відчув недовір’я до українського Уряду і до нашої політики, але разом
з тим обіцянки скрізь допомагати. Відношення Англії до Польщі є очевидно не
добре, Англія обвинувачує Польщу в імперіялістичній політиці, і, щоб мати кращу
публічну опінію, Польща приходить шукати допомоги навіть у нас.
366 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
З приїздом п[ана] [Арнольда] Марголіна ми поділили працю, і я просив
п[ана] [Арнольда] Марголіна звернути найбільшу увагу на англійські колонії. З
справоздання п[ана] [Арнольда] Марголіна видно, що він вже це завдання
виконав. Взагалі приїзд п[ана] [Арнольда] Марголіна був для мене дуже корисним,
крім того, що він дуже мені допоміг роботою по делегаціям, тим, що переказав мені
докладно про попередні відносини з Союзом Народів.
Позавчора я одержав разом з листом Генерального Секретаря Союзу Народів
три примірники видання Генерального Секретаріяту для асамблеї № 88. Це дуже
цікавий збірник всіх нот, документів і листування нашої Місії в Англії з
секретаріятом. Коли дістану більше примірників, перешлю Вам поштою, поки що
тримаю ці цінні видання при собі.
Загалом за тиждень праці ми все ж ввійшли в персональні стосунки з
делегатами 14 держав і ще з 10 через секретарів. Сьогодні з’явилося моє інтерв’ю в
«_[оигпа1 сіє Сепеуе» і дуже добра стаття п[ана] [РаиГя] сіє ВисЬег’а, нашого
давнього прихильника. Те, що «_[оигпа1 сіє Сепеуе» так співчуває нам, є дуже
добре, бо це газета, яку читають всі делегати, і при тому газета, якій дуже вірять.
По останнім чуткам остаточно вияснюється, що з огляду на останні події наше
прийняття до С[оюзу] Н[ародів] робиться неможливим. Результатом же
сьогоднішнього запрошення до підкомісії буде те, що відповідь дадуть начебто
дуже м’яку, і нам можуть запропонувати зробити нові заяви на нову асамблею. Це
чутка, що буде - побачимо. В усякому разі лейтмотивом моїх балачок є та думка, що
армію розбить або примусить одступити можна, але розбити великий народ, що
прокинувся до вільного, життя не може ніяка сила.
З щирою пошаною і відданістю
ОЦександр] Шульгин
***
Опубліковано: Олександр Шульгин в українському державотворенні та
міжнародній політиці / Збірник наукових праць та документів: Наукове
видання / Упоряд. В. Піскун. - К.: Інститут української археографії та
джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України, 2016. - С. 202-206.
ДОДАТОК: СПРАВОЗДАННЯ АРНОЛЬДА МАРГОЛІНА ОЛЕКСАНДРУ ШУЛЬГИНУ
Справоздання щодо моїх побачень в Женеві 27-го листопаду
1) Мав розмову з юристконсультом Ліги д[окто]ром Цоохг’ом] уап НатеГем,
сином покійного знаменитого криміналітса Голландії, з котрим я був добре знайомий
в 1902-5 роках. Він дуже щиро обіцяв прийняти участь в редагуванню відповіди на
наше прохання до Ліги Націй, разом з професором] [Раиі] Мапсоих, шефом
політичної секції. Моє вражіння таке, що [фоохг] уап Натеї зробить все з свого боку
для прихильного до України тону відповіди, хоч би й в даний мент негативної.
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. ДЕЛЕГАЦІЯ УНР ДО ЛІГИ НАЦІЙ 367
2) Був з О [лександром] Я[ковичем] Шульгиним у проф[есора] [РаиГя]
Мапгоих’а, де також [Олександр] Шульгнн торкнувся питання редакції відповіди й
резюмував те, що він говорив в комісії. [Раиі] Мапґоих сказав, що протокол
засідання комісії з докладом [Олександра] Шульгнна в цьому засіданні є
розісланим членам підкомісії.
3) Мав дуже важне побачення з секретарем англійського делегата Міністра
[НегЬегі’а] БіїЬег’а - Дюком. Останній ясно мені заявив, що з усіх народів бувш[ої]
Росії Англія буде тепер найбільш цікавитись українським. З обміну думок
виявилось, що, взагалі, Англія вже зрозуміла всі свої помилки й на будуче зверне
всю свою увагу на держави Чорного моря.
Відносно Німеччини він заявив: «Ми народ боксу - і не б’ємо того, хто
лежить». Він підкреслив, що тепер Англія вже переконалась, що у українського
народа є національна свідомість, і запитав мене: «А як у великоросів» ? На це я дав
докладну відповідь, смисл котрої є той, що, на жаль, великороси ще не виявляють
ознаків почуття своєї національности і продовжують бути імперіялістами. На
запитання про Бессарабію й Галичину я дав таку саму відповідь, яку дав
[Олександр] Шульгнн в підкомісії. На його питання про думки відносно
можливости еволюції й зменшення большевизму я дав категоричну негативну
відповідь, звернувши його увагу на те, що коли [Володимир] Ленін - [Лев]
Троцький покинуть систему терору, то їм зараз буде кінець, бо населення їх
ненавидить. Щодо уряду [Християна] Раковського, то дав таку саму
характеристику, яку дав [Олександр] Шульгнн в підкомісії.
На запитання про те, як ми уявляємо собі становище після остаточного розпаду
Уряду [Володимира] Леніна - [Льва] Троцького, я відповів, що в Великороси буде ще
більша анархія на деякий час, а на Україні навпаки - зараз же почнеться будівництво
держави на ґрунті національного підйому всього населення. В цьому будівництві, сказав
я йому в кінці бесіди, ми чекаємо помочи від Англії, й прохав його передати всій
англійській Делегації вираз найщиріших почувань і симпатій наших до Англії. Взагалі,
всі його питання були для нас прихильно редагованими, що в них вже почувалась така
сама відповідь, яку я тільки й міг дати. В кінці він заявив мені те саме, що написав КоЬегг
Сесії [Олександру] Шульгину, себто, що англійській Делегації незручно приймати нас
офіціяльно в такий час, коли наша справа на черзі в комісії. Але ж він разом з тим тепло
підкреслив ще раз симпатії англійської Делегації до України й дуже дякував мене за
вираз від українського Уряду симпатій і добрих чувств.
Юрисконсульт Міністерства закордонних справ
[Арнольд Марголін]
***
Друкується за оригіналом, машинопис / ЦДАВО УКРАЇНИ Ф. 3696. - ОП. 2. -
СПР. 345. -АРК. 33-34
368 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
СПРАВОЗДАННЯ ОЛЕКСАНДРА ШУЛЬГИНА АНДРІЮ НІКОВСЬКОМУ
Женева, 7 грудня 1920
Високоповажаний пане Міністре.
Справа прийому до Союзу Народів держав, які до цього часу туди не входили,
з’являється одною з найбільш пекучих справ, які має розглядати асамблея. Ця
справа почасти зустрічається з ріжними спеціяльними інтересами головного ядра
Союзу Народів - великих і малих держав Антанти, почасти (особливо в
приміненню до нових держав) справа прийому викликає навіть важні принципові
питання, які вимагали б перегляду договору про Союз Народів, за який тут
тримаються дуже консервативно, але про це далі...
Як відомо, Німеччина навіть не порушувала питання про свій вступ до Союзу
Народів, бо вона знала, яку б це категоричну опозицію зустріло з боку перш за все
Франції. Але були дуже сильні голоси на користь прийому Німеччини, як,
напр[иклад], промова [Сеог§’а] Вагпех’а, члена англійської Делегації і лідера
Робітничої партії в Англії. Найлегше пройшла справа з прийомом Австрії, на
користь якої найбільш цікаву промову сказав чеський Міністр [Есіуагсі] Вепех, від
якого саме і можна було чекати опозиції. Так само не зустрілось суперечки для
прийому Фінляндії і невеличкої американської держави Коста-Ріки. Зато проти
Болгарії, яку великі держави і нейтральні хотять прийняти, рішуче виступають
румуни, серби і греки. Невідомо ще зараз, чи вона буде прийнятою.
Нам же, всім новим державам, яким спершу і голова «V» комісії, що
займається справами прийому, і всі видатні члени асамблеї говорили, що прийом
до Союзу є річ не виключена і що цього бажають майже всі. Коли пан Міністр
пригадає мою розмову з п[аном] [ЕсІуагсГом] Вепех’ом, передану мною в листі від
18.ХІ, і далі порівняє цей лист до слідуючого від 25.ХІ, то вже по цим листам ясно,
що справа мінялася на гірше. Але чим більше обмірковували її, тим ясніше ставало,
що всім новим державам, сусідкам Совітської Росії, мають відмовити... Сталося це
все дуже раптово. Як Вам відомо, вже 23.ХІ підкомісія «С» прийшла до
негативного рішення в нашій справі, і мій виступ 25.ХІ в цій підкомісії міг тільки
викликати деякі симпатії, роз’яснити деякі питання, але не міг змінити вже
предрішеної одмови. 1 .XII наша справа вже розглядалась в загальній «V» комісії і
вирішена була теж негативно. Вчора, 6.ХІІ, спеціяльна комісія розглянула ще раз
справи Балтійських держав, Грузії та Арменії, і теж рішено було їх не приймати.
Перш за все розкажу в загальних рисах, як все це сталося і як хто реагував на
хід подій. Ще, здається, 27 .XI з’явилася в газетах звістка, що перший делегат
Аргентини і Міністр закордонних справ [Нопогіо] Риеуггесібп вніс пропозицію,
щоб прийняти нові держави на підставі певних обмежень в правах, а саме: щоб § 10
«Расг’у...», яким члени Союзу гарантують взаємно неприкосновенність своїх
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. ДЕЛЕГАЦІЯ УНР ДО ЛІГИ НАЦІЙ 369
територій, навіть оружно, не розповсюджував своєї сили на нові держави
(див[іться] мої попередні листи) і щоб ці держави мали тимчасово тільки дорадчий
голос в Союзі. Для мене було ясно з усіх попередніх розмов, що коли б до України,
та й до других держав «аііо^епех’ів», мав бути примінений § 10, то про їх прийом
ніхто і слухати б не схотів. Далі я вважав, що зараз нам не так цікаво мати рішаючий
голос, що ж до старих держав, то ясно, що, приймаючи коло 7 ще не остаточно
сконструйованих держав вони тим самим дали б їм занадто великий вплив на
справи всього Союзу і що цього вони не допустять. Нарешті, я гадав, що саме
головне - це як-небудь ввійти в Союз, одержати право говорити з його членами,
одстоювати свої права і т[ак] д[алі]. Через це я вирішив, що треба вжити всіх
заходів, щоб спертися на цю формулу і цілком на ній погодитись. Зараз же я пішов
до [Нопогіо] Риеуггесібп’а, але, на жаль, він виїхав до Парижу. Далі, в чергових
своїх побаченнях з делегатами, членами «V» комісії (а саме [Ргохрег’у] Роиііег’у -
другому делегату Бельгії, Уока есі Оо\\іеЬ - персидський делегат), я заявив, що ця
формула часово могла б нас цілком задовольнити. Це ж я сказав і [Сеог^ез’у]
СІіпсЬапг’у.
Тут я мушу одступити, щоб сказати кілька слів про Балтійські і Кавказькі
держави. Як Ви знаєте, пане Міністре, з мого листа від 18.ХІ, я зараз же, як приїхав
до Женеви, мав конференцію і з грузинами, і з естонцями, а потім говорив і з
другими «аНо^епез’ами». Я пропонував їм зробити зібрання, щоб разом
обміркувати справи, які являються надзвичайно аналогічними і спішними. Всі
погоджувались з цим, і грузини взяли на себе ініціятиву скликання наради. Але хоч
я енергічно на цьому ще кілька разів настоював (це б зробило дуже добре вражіння
на членів Союзу Народів), нічого не вийшло. Пояснюють вони це тим, що, мовляв,
вони маленькі народи і їм небезпечно з кимсь іти разом, щоб їх не змішали з кимсь
иншим і т[ак] д[алі]. В дійсности ж вони думали, що їх становище далеко міцніше і
краще за наше, і не хотіли себе «компрометувати» нашою справою. Зрозумівши
це, я їм прямо говорив, що не пропоную спільних виступів, але пропоную
принаймні спільне обговорення справ і окрему, але согласовану акцію. Але мені
здається, що вони (особливо балтійці) і цього не хотіли, дуже вірячи в свої сили і
розуміючи справу так, начебто тут іде якась-то «конкуренція». В своєму інтерв’ю
[2іг£гк1$] Меіегоуісх (Латвія) навіть хвалився, що от, мовляв, ми не зачіпаєм
большевиків, і вони з нами не б’ються, «як з другими», «ми, мовляв, кращі. Нас
візьміть до гурту».
Роблю я це одступлення, щоб сказати, як це пошкодило тому, що вигодна для
нас пропозиція [Нопогіо] Риеуггесібп’а не була гаразд розпропагандірована навіть
самими заінтересованими. Вони, навпаки, були цею формулою обурені, вважаючи,
що їх приймуть на всіх правах... Крім того, що я сказав кільком делегатам, я,
370 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
довідавшись, що [Есіуагсі] Вепех повернувся до Женеви, написав йому цілком
приватного листа, нагадував йому його ж пораду підшукати відповідну формулу
прийому (лист [18 листопада 1920 року]) і вказав, що був би дуже вдячний, коли б
він, [ЕЖагсІ] Вепех, підтримав формулу [Нопогіо] Риеуггесібп’а як тимчасово
задовольняючу. Це було ЗО.ХІ, а 1.ХІІ вияснилось вже, що формула [Нопогіо]
Риеуггесібп’а може розглядатись тільки в порядку зміни або доповнення договору і
що при прийомі держав її не будуть брати до уваги. З цього вже ставало ясним, що
прийняті ми не будемо. Але все ж треба було вживати всіх заходів, щоб принаймні
одказ відбувся в пристойній формі. Вияснивши порядок денний, я довідався, що
наша справа поставлена на 6.ХІІ, і рахував до цього часу перебалакати з багатьма
делегатами. Але несподівано увечері дехто не прийшов на засідання, порядок
денний змінили, Україну поставили на перше місце і одкинули...
Короткий відчит підкомісії «С», який був прочитаний на цьому засіданню,
випадково опинився у мене (його мали право одержати тільки делегати). Цей
відчит не можна назвати кепським для нас. Таке вражіння осталось і у делегатів
(«відчит був прихильним»). Але все ж підкомісія заявила, що не вважає «по
совісти» український Уряд [Симона] Петлюри цілком сталим, хоч [Симон]
Петлюра дійсно один з усіх тих, що билися проти большевиків, утримався і досі
(див[іться] протокол 25.ХІ). З приводу [Християна] Раковського вони
переказують тільки, що українські делегати заявили, що [Християн] Раковський ні
в якій мірі не висловлює волю народу, але од себе нічого не додали, що вони
думають. Далі відчит об’єктивно передає, що Українська Республіка була
проголошена Центральною] Радою, і не ставить ніяких сумнівів щодо того,
оскільки це рішення відповідало дійсній волі народу. У делегатів, з якими я
говорив, знов-таки осталось вражіння, що комісія признала, що «Уряд Петлюри
спирається на дійсну волю населення». Але очевидно, головний момент їх сумнівів
полягає в тому, що, на їх думку, «умови військового стану, які тягнуться вже три
роки, виключають всяку можливість для того, щоб дійсно незалежний нарід міг
утвердити свою владу на Україні». Дуже характерно, що заступник пана [Цпасу’я]
Рас1еге\\гхк’ого, коли піднялася справа України, не промовив ні одного слова за
Україну, не потрудився хоч кого другого підговорити, щоб хтось хоч кілька добрих
слів сказав. Мало того, в протоколі сказано було, що Польща визнала нас «сіє
Іассо», і він нічого на це не сказав.
Як би то не було, це засідання зробило на мене дуже тяжке вражіння: всі
дивляться на події на фронті і всі бояться ангажуватись в «непевну» справу. Немає
злоби, яка колись була, немає антипатії, чимало є людей, які дещо знають про нашу
справу, але немає нікого, хто б справді нами був зацікавлений. Це приходиться
сконстатувати, і, щоб цього не було, треба довго працювати...
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. ДЕЛЕГАЦІЯ УНР ДО ЛІГИ НАЦІЙ 371
Про все це я довідався того ж вечора, і зранку 2.ХІІ став добиватись цілого
ряду побачень для того, щоб вияснити, що робити далі. Рішення комісії є фактично
дефінітивне, бо в її склад входять представники майже всіх делегацій, і в асамблеї їх
думка буде та сама, що і в комісії. Отже, я мушу вирішити, чи ставить справу далі,
себто чи доводити до того, щоб ще раз її проголосували (і, звичайно, негативно), чи
зняти. Далі, я хотів вияснити, як стоятиме справа з другими «аііо^епех’ами»: коли
і їх не приймуть, то одказ носитиме зовсім инший характер (фактично менш
прикрий для нас). Нарешті, я хотів спробувати внести якусь зміну в саму
формуліровку одказу.
З .XII я мав довге побачення з п[аном] [ЕсКагсГом] ВепеЗ’ем. Він мені порадив
зняти питання, не доводячи його до нового провала, який тепер вже є
предрішений. Я сказав, що коли б в Асамблеї можна було надіятись на формулу
одказу з епсоига§етепг, себто, мотивіровка одказу сучасними обставинами з
констатуванням визнання нашої держави й можливости прийняття в майбутньому.
Але [ЕсКагсІ] Вепех категорично сказав, що обставини такі, що і на це не можна
рахувати, далі він сказав багато приємного і цікавого, але про це потім. Щодо
других «аііо^епез’ів», то він вже тоді сказав, що їх не приймуть, хіба допустять до
технічних комісій (в дійсности їх і допустили до залізничної, і до бюра труда). Що
безперечно, якби не обставини на фронті, і нас би туди допустили, бо
принципіяльно проти цього ніхто б тепер не висловився.
Того ж дня я знову був у перса, Уока есі Оо\УІеЬ’а, який висловив свій жаль, що
не був присутній на засіданні, коли обмірковувалась наша справа і не міг
виступити. Він сказав, що в самій «V» комісії ще не формуловано остаточно
рішення в нашій справі і що треба спробувати перебалакати з головою «V» комісії
[Апгопіо] Нипееих’ом (Чілі) та з [Егіс1Г)оР ом] ІЧашеп’ом (голова підкомісії). Далі я
пішов до [Згутоп’а] Аякепагу, з яким у мене тепер встановилися зовсім добрі
відносини. Він теж порадив спробувати змінити формуліровку одказа в самій
комісії. Коли ж це не вдасться, то категорично радив зняти справу з порядку
денного асамблеї. З свого боку він говорив, що вже підняв справу (це, звичайно, як
і все, що я пишу, дискретно), в своїй Делегації, чому польський представник в
комісії не виступив. Я мусив тільки приєднатись до цього запитання... Далі він
говорив, що на його пропозицію в комісії польський представник має таки
підтримати формулу епсоига§етепг.
На другий день, 4.ХІІ, я був у [Апгопіо] Нипееш’а, який мене надзвичайно
добре прийняв. Це дуже вихований, культурний і розумний чоловік, який схоплює
думку відразу і зараз же влучно формулює. Він сказав: |е $иІ5 гге5 їасЬс з приводу
резолюції про нас, і сам сказав, що її треба розуміти як одмову тимчасову, з огляду
на сучасні обставини військові, і що цим не виключається, що Україна в майбутню
372 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
сесію не буде прийнятою. Я просив, щоб він цю справу поставив на комісії, куди
він саме їхав (і я з ним: розмова почалася в його салоні, а далі велася в автомобілі -
це характерно для того, оскільки тут кожна хвилина у людей розщитана). На
другий день, 5 .XII, я був у [БгісіроР а] Иашеп’а, який персонально є дуже
симпатичний і приймав тепло, говорив гаряче про большевизм (він проти
інтервенцій) і в цих загальних справах ми цілком в одно могли говорити. В справі
комісії він мені сказав, що вчора «моя заява» була поставлена, уже фактично дано
роз’яснення, що цей одказ не є принципіяльний, що підкомісія (головою) найшла,
що тільки при сучасних обставинах Україна не може бути прийнятою, але в
майбутньому це цілком можливо. Справа з такими директивами передана
спеціяльній підкомісії, яка розглядає справи инших «аііо^епех’ів». Я дуже просив
його підтримувати при остаточному формулюванню тідумки, які він висловив. Але
мені відомо, на жаль, що [Ргіс1Г)оГ] Иапхеп загалом дуже за Росію, і проти нас і
навіть естонців, і латишів.
Потім я докладно з других джерел довідався, що [Апгопіо] Нипееш таки
дійсно здержав слово і в суботу 4.ХІІ сам поставив цю справу, але, на жаль, сказав,
що це я запитую, чим звичайно наполовину убив вагу свого виступу. Між тим, як я
підкреслював, що говорю не офіційно, цілком приватно і т[ак] д[алі]. Ну, та що
робить. В понеділок в офіціяльному журналі, а потім в газеті «Ьа $иІ55е» і в
Парижі в «Ье Тетрз» з’явилася замітка, що з приводу запитання репрезентанта
України, чи може Україна знов подати заяву про прийом, голова просив
підкомісію скласти резолюцію з вказівкою, що вілказ в прийомі України зараз не
виключає того, що Україна в майбутньому буде прийнятою до Союзу Народів.
Таким чином, коли перша частина («моє» запитання, якого я не робив)
неприємна, то кінець все ж більш-менш добрий і в усякому разі знищує неприємне
вражіння голого відказу. Я хотів написати листа в цій справі, але зустрів самого
[Апгопіо] Нипееш’а, який дуже мені радив не ускладняти питання. Так само
говорили потім і другі ([$гутоп] Ахкепагу, з яким я знов бачився, [Еи§епе] Ріиагсі і
т[ак] д[алі]). Деякі ж (естонці) навіть задоволені, що я таким чином поставив
питання про прийом до слідуючої сесії на чергу і на порядок обговорення.
Зараз (вчора 6.ХІІ вияснилось, що всім «аііо^епех’ам» одмовлено. Що будемо
робити, чи залишимо справу іти до асамблеї, чи знімемо, буде видно. В усякому разі
тепер ми не самі. Дуже все ж трудно мені, що я не маю з ким розділити
відповідальність. Я телеграфував в цій справі п[ану] [Миколі] Васильку, просячи
поради, але одержав відповідь, що він їде на 9 день до Тарнова. Я думав запитати
Вас, пане Міністре, по телеграфу, що мені робить, але тільки таким довгим листом
можна більш-менш роз’яснити свою складну ситуацію. Думаю, що я поставив би
Вас своїм запитанням тільки в дуже трудне становище, а Ваша відповідь мене б
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. ДЕЛЕГАЦІЯ УНР ДО ЛІГИ НАЦІЙ 373
зв’язала, тоді як обставини щораз міняються, і до їх треба пристосовувать своє
рішення. Через це несу на собі всю відповідальність. Про инші свої вражіння, про
причини відказу нам і всім другим «аііо^епех’ам» - в слідуючому листі. Цей і без
того довгий.
Закінчу тільки свого невеселого листа словами женевського простолюдина-
телеграфіста, який, прочитавши мою депешу до Вас, що нас не приймають до
Союзу, похитав головою і сказав: «А, Мопхіеиг, соига§е, уоігє гоиг уіепсіга» !
Цими днями приїздив сюди М[икола] Г[ригорович] Левицький, з яким я міг
порадитись про справи. П[ан] [Микола] Левицький по моєму проханню мав
побувати тут у деяких делегаціях, до яких я вже не рахував попасти за браком часу.
Але одмова змінила ситуацію, і ходити до тих людей вже було неможливо,
принаймні поки не виясниться ситуація. Скоро, за тиждень, вся справа скінчиться,
і я гадаю мою присутність тут тим часом зайвою, бо делегати теж роз’їздитимуться і
асамблея закриється. Хотів би, заїхавши спершу до Праги, де б я привів в порядок
всі папери і приготовив би загальний відчит про асамблею, потім особисто зробити
Вам, Високоповажаний пане Міністре, свій доклад. Чи треба мені надалі сидіти тут
постійно, чи ні, це можна вияснити тільки при особистому побаченню. Поки ж що
дальше сидіння тут знов залишило б мене в тяжкому матеріяльному стані, з якого
мене вирятували надіслані Вами кошти.
Прийміть моє найщиріше запевнення в цілковитій повазі і відданости.
0[лександр] Шульгин
11. XII Одсилаючи цього листа, мушу додати, що вирішив небезпечним
здіймати справу, бо це може бути інтерпретовано як непевність свого права. Зараз
надсилаю до голови асамблеї ноту, в якій даю відповідь на рапорт комісії і довожу,
що поп асітшіоп України є уступлення самого Союзу Народів з своїх позицій і
моральна надія большевиків.
***
Опубліковано: Надія і розчарування українства. До 90-річчя підписання
Варшавського договору між Українською Народною Республікою і Річчю
Посполитою Польською / В. Сергійчук. - К.: ПП Сергійчук М., 2010. -
С. 205-211;
Скорочена версія: Сергійчук В. Неусвідомлення України. Ставлення світу до
Української державності: погляд у 1917 - 1921 роки з аналізом сьогодення /
В. Сергійчук. - 2-е видання, доповнене. - К.: ПП Сергійчук М., 2012. - С. 79-86;
Опубліковано: Олександр Шульгин в українському державотворенні та
міжнародній політиці / Збірник наукових праць та документів: Наукове
видання / Упоряд. В. Піскун. - К.: Інститут української археографії та
джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України, 2016. - С. 212-219.
374 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
НОТА ДО ЛІГИ НАЦІЙ
Сепеуе, 1е 1 ПесетЬге 1920
Ехсеїіепсе,
]’а.і ГЬоппеиг сГехрозег а Уоіге Ехсеїіепсе се ^иі $иіі : 1а КериЬІЦие ЕІкгаіпіеппе
5е беГепсІ сопіге Гіпуахіоп СІС5 ггоирех сій §оиуегпетет сіє 1а гериЬІЦие гиххе сіех
хоуієіх сіериіх ігоіх аш. Е’аіатап еп сЬе£ $утоп Ресііоига, Ргехісіепг сіє 1а КериЬІЦие
іЛегаіпіеппе еі 1е §оиуегпетепї сіє сеііе-сі хопг ип апітепг хоигепих раг 1е реиріе
икгаіпіеп сіапх Іеиг іаске сіє сІеЬаггаххег 1е раух сіє ГіпуаЬіххеиг еї сі’у геїаЬІіг Гогсіге.
Ее §оиуегпетепї гиххе сіех хоуієіх а сгее ип роиуоіг сГоссираііоп тіїііаіге сіапх Іех
ге^іопх епуаЬіех. Сс роиуоіг сіапх 1е Ьиг сіє іготрег Горіпіоп риЬІЦие а еіе бепет
§оиуегпетепі сіех соттіххаігех сій реиріе икгаіпіеппе, ауес М[опхіеиг] [СЬгіхііап]
Какоухку ип Ви1§аге Ви Е)оЬго\Ус1іа - еп Іеіе. Рагті се 5 соттіххаігех сіє реиріе рах ип
п’ехс икгаіпіеп, іоих хопг епуоуех Ве Мохсои. Ее реиріе икгаіпіеппе а Вопс Ьіеп гаіхоп
Ве сошіВегег сеих-сі сотте хех еппетіх еї еп е££еі Ветеиге сіапх ип еіас сГіпхиггесїіоп
регтапепсе сопіге Іех ріііагсіх Ви ИогВ.
Ее 12 ЗеріетЬге 1920 1е хихпотте а§епг тохсоуііе М[опхіеиг] [СЬгіхііап]
Какоухку а рготи1§ие ип аггеїе сіапх 1ес]ие1 ег ггаіге 1е реиріе икгаіпіеп Ве реиріе Ве
Ьапсіісх, 1е Весіаге Ьогх а Іоі еї тепасе Ве Веігиіге а соирх Ве сапоп хех уі11а§ех еї Ве
таххасгег 1а рориіаііоп. П’аргех Іех Вегпіегех поиуеііех Іех соттіххаігех гиххех опг тіх а
ехесиїіоп Г аггеїе Ве М[опхіеиг] [СЬгіхііап] Какоухку.
]’гі ГЬоппеиг В’аппехег асеї ехрохе ипе соріе аиїЬепїЦие, ігаВиісе еп Ь-ап^аіх Ве
Гаггеїе хих-тепііоп еііе. Уеиіііег а§геег, Ехсеїіепсе, Раххигапсе Ве та ріих Ьаиіе
сопхісіегаїіоп.
[АІехапВге СЬои1§иіпе]
***
Примірник Міністерства закордонних справ УНР, машинопис / ЦДАВО
України Ф. 3696. - оп. 2. - спр. 380. - арк. 139-139А.
Переклад Георгія Потульницького
Женева, 1 грудня 1920
Ваша Превосходительство.
Маю честь представити Вашому Превосходительству наступне: протягом
трьох років Українська Республіка захищає себе від вторгнення військ уряду
Російської Радянської Республіки. Український народ одностайно підтримує
Головного Отамана Симона Петлюру, Президента Української Народної
Республіки та її уряд в їх завданні по звільненню країни від загарбників та
відновленню в ній порядку.
Російський радянський уряд встановив в завойованих районах військову
окупаційну владу. Ця влада, маючи на меті ввести в оману суспільну думку,
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. ДЕЛЕГАЦІЯ УНР ДО ЛІГИ НАЦІЙ 375
встановила український уряд народних комісарів на чолі з паном Християном
Раковським - болгарином з Добруджі. Серед цих народних комісарів не має
жодного українця, всі прислані з Москви. Тому український народ має всі підстави
вважати їх своїми ворогами і надалі перебувати в стані постійного повстання проти
північних грабіжників.
12 вересня 1920 року вищезгаданий московський агент пан Християн
Раковський оприлюднив постанову, в якій назвав український народ бандитами,
оголосив їх поза законом та пригрозив знищити гарматами українські села і
вирізати українське населення. За останніми новинами радянські комісари
розпочали виконання постанови пана Християна Раковського.
Я маю честь до цього повідомлення додати автентичну копію, перекладену на
французьку, згаданої вище постанови. Будь ласка, прийміть, Ваше Превосхо-
дительство, запевнення у моїй найглибшій повазі.
Олександр Шульгин
СПРАВОЗДАННЯ ОЛЕКСАНДРА ШУЛЬГИНА АНДРІЮ НІКОВСЬКОМУ
Прага, 24 грудня 1920
Високоповажний пане Міністре.
Надсилаючи Вам свого листа від 7.ХІІ, я приписав на ньому 10.ХІІ (лист
затримався в переписці), що остаточно вирішив справи нашої не знімати з порядку
денного асамблеї, бо це викликало б вражіння, що ми самі не певні свого права.
«V» комісія ухвалила рекомендувати Асамблеї прийняти п’ять нових держав
(Болгарію, Австрію, Люксембург, Фінляндію, Коста-Ріку), негативне рішення ця
комісія пропонувала відносно 9-ти держав (Естонія, Латвія, Литва, Україна, Грузія,
Вірменія, Азербайджан, Ліхтенштейн, Албанія). Правда, деякі з цих держав
(Балтійські, Грузію та Вірменію) комісія ставила в більш привілегійоване
становище, пропонуючи допустити їх до технічних органів Союзу Народів (комісія
шляхів і бюро праці). Крім того, у цих держав ще в комісії знайшлися і авторитетні
прихильники і оборонці, але і їм, як чотирьом иншим державам (Азербайджан,
Албанія, Україна і Ліхтенштейн), на головне їх питання про прийняття давали
відповідь негативну. Отже, ніхто з цих 9-ти держав не збирався знімати своєї
справи з порядку денного, не дивлячись на те, що була цілковита певність відказу.
Нагадую також (мій лист від 7.ХІІ) про роз’яснення, яке було зроблено по
пропозиції голови «V» комісії, що відказ Україні не передрішає можливости її
прийняття до Союзу Народів в слідуючу сесію, як це було сказано в «Іоигпаї сіє 1а
ргетіеге АззетЬІее». В доповнення до цього роз’яснення Генеральний Секретар
«V» комісії і директор політичної секції при Секретаріяті Союзу Народів Раиі
376 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
Мапгоих написав мені листа 8.ХІІ.1920, в якому доводить до мого відома, що
негативне рішення Асамблеї не може мати иншого результату, як повернення
справи в її попередній стан. Себто ми маємо право відновити нашу заяву перед
слідуючою асамблеєю про бажання вступити до Союзу. В цій же справі я ще був
8 .XII у делегата Бразилії [ КобгЦио] Осгауіо, члена «V» комісії і голови 1-ї
підкомісії, яка мала переглянути разом справи всіх держав, що одділилися від Росії.
Він мене уважно вислухав і теж запевнив, що відказ немає характеру принципового,
що це робилося з огляду на наші сучасні обставини. 11. XII я в цій справі був у
[Раиі’я] Мапгоих’ а, мав з ним довгу розмову, і він мене знов запевняв, що нам
відказують тільки з огляду на обставини, і показав як доказ резолюцію, підписану
головою комісії [Апгопіо] Нипееш’ом з приводу України. Там, як Ви знаєте з
№ 180, сказано: «Ьа СоттіМоп хе бесіаге беГауогаЬІе сене абтшіоп, ГГІкгаіпе пе
рагаІ55епс раз ауоіг би §оиуегпетепг згаЬІе егепбапг 1а Цтібісгіоп зиг ГепзетЬІе бе зоп
геггігоіге». Ця фр аза складена менше, ніж це було в відчиті, уміщеному в «_[оигпа1
ОЖісіеІ» про засідання «V» комісії 1.ХІІ, коли одкинули Україну. В усякому разі,
тут дійсно вказується як на мент відказу тільки на сучасні обставини. Тут же я
вперше познайомився з № 180 видань асамблеї. Переглянувши його, я побачив, що
це той самий рапорт, котрий зробила підкомісія «С» і про котрий я вже писав в
листі [7 грудня 1920 року]. Тут же я знайшов і ті самі грубі помилки що і раніше.
На це я вказав [Раиі] Мапгоих, додавши, що на 1 300 000 км2 не претендують навіть
найбільші наші націоналісти і що тут зроблено помилку принаймні на 400-450
тисяч км2. Все переглядаючи цей помилковий в деталях, а в головному все ж більш-
менш вірний рапорт, я вирішив остаточно, що здіймати справу з порядку денного
Асамблеї з огляду на неминучий і одноголосний відказ все ж немає ніякої рації. Все
ж, гадав я собі, на пюпітрі кожного делегата з’явиться новий документ, офіційно
виданий про Україну, все ж слово Україна було сказано з всесвітньої трибуни, а
може, хтось скаже і слова симпатії.
В ці дні я вирішив написати ноту, в якій дати в найбільш стислих словах
відповідь на всі закиди «У»-ї комісії. Нота на ім’я голови асамблеї була заготована
ще 10.ХІІ, 11 переписана в Берні, і з цією датою я сам, разом з візитовою карткою,
заніс її [Раиі’ю] Нуташ’у ранком 12.ХІІ. Але ще до цієї ноти 9.ХІІ я надіслав до
Генерального Секретаря лист, в якому звертав увагу, що в № 17 «][оигпа1 ОЖісіеІ» в
відчоті про «V» комісію і в числі 88 видань асамблеї сказано, що Польща нас
визнала (де-факто), що є помилково і т[ак] д[алі]. Копію цього листа разом з
супровідним листом я переслав одночасно [Ігпасу’ю] Рабеге\у$к’ому. В результаті в
№ 26 в «боигпаї Оіїісіеі» було уміщено «Еггагшп», де згадується, що в такнх-то
(вищезгаданих) виданнях було сказано, що Польща визнала Україну «де-факто» -
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. ДЕЛЕГАЦІЯ УНР ДО ЛІГИ НАЦІЙ 377
з приводу цього Генеральний Секретаріят від себе говорить: «еп геаіісе 1а Ро1о§пе а
гесоппи сіє )иге 1е §оиуегпетепг сіє Гіікгаіпе раг 1е іаіг ^и’е11е а 5І§пе ауес Іиі їй
сопуєпсіоп сопсіисіе а Уагхоуіе 1е 21 аугії». Очевидно, мій лист переданий був в
юридичний відділ Секретаріату і законність моєї заяви була там визнаною. Я
подавав цьому спростованню велике значіння, бо зараз ці розуміння визнання «сіє
|іігс» і «сіє іассо » ще дуже нові і не зовсім сталі. А між тим деякі делегати
необхідною умовою прийняття до Союзу Народів ставлять для нової держави те,
щоб вони була визнана «сіє ]иге» хоч одним членом Союзу.
Таким чином, пишучи ноту до [РаиГя] Нуташ’а, я вже не потребував
виправляти помилку комісії, що ми визнані тільки Польщею, Фінляндією та
Латвією, та й то «сіє їасго» (в згаданому листі, як Ви бачите з копії, я згадував і про
визнання нас центральними державами). Отже, я міг прямо приступити до більш-
менш принципових справ і питання кордонів.
Як відповів на ці питання, Ви бачите, пане Міністре, з приложеної копії моєї
ноти від 11. XII. Третім пунктом моїм було питання про те, яку мету наш Уряд має
в боротьбі з большевиками і показати, що С[оюз] Н[ародів], не приймаючи
України, тим самим він відступає від своїх власних принципів. Нарешті я хотів
ясно вказати, що неприйняття України до Союзу є дуже приємне для большевиків,
є їх фактична перемога. Пізніше і [$гутоп] Ахкепагу і другі говорили мені, що ця
нота справила серед делегатів дуже добре вражіння своїм стриманим достойним
тоном і ясністю аргументів.
12.ХІІ увечері я надіслав [РаиГу] Нуташ’у листа, в якому просив призначити
мені авдієнцію. Ранком 13.ХІІ я мав відповідь, що [Раиі] Нуташ просить мене
перебалакати о третій годині з другим бельгійським делегатом [Ргохрег’ом]
Роиііег’ом. З останнім, так само як і з 3-м делегатом (найбільш видатним) Бельгії
[Непгі] Ьаіопгаіпе’ом я вже мав перед тим довгі і цікаві розмови. [Ргохрег] Роиііег
прийняв мене з великою прихильністю і в розмові нагадував сам мої думки з
попередньоїрозмови. Перш за все він вибачався дуже, що [Раиі] Нуташ зараз дуже
зайнятий і, позаяк я просив екстрено побачення, він доручив це йому. Звичайно я
мусив йому сказати, що мені це тільки приємно, бо він уже в курсі нашої справи і
т[ак] д[алі]. Перш за все я просив його передати мої привітання [РаиГю] Нуташ’у
як голові СоишіеГя і асамблеї. Я сказав, що раніше не зробив цього, бо сам [Раиі]
Нуташ з кафедри заявив, що обмін карток і так далі є зайве, а по-друге, бо досі вся
наша справа знаходилася в «V» комісії, і я завжди туди звертався, не турбуючи
п[ана] голову, але нині комісія вже скінчила свою працю відносно України і я
мусив подати п[ану] голові асамблеї свою ноту. Таким чином, другою метою мого
візиту з’являється бажання підтримати мою ноту від 11. XII. Ознайомивши з нею
378 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
[Ргодрег’а] Роиііег’а, я просив довести її до відома всіх делегатів. [Ргоярег] Роиііес
пообіцяв це зробити, і дійсно. Генеральний Секретаріят зараз же розіслав всім
делегатам мою ноту. Нарешті я сказав, що хочу зробити п[ану] голові СошшеГя
вербальну заяву в справі України. Наше становище є таке, що його не може
обминути СоишіеГем. Україна переживає велике лихо, і наша боротьба досягає
найвищої своєї точки. Коли Соишіеі буде займатися справою Совітської Росії
(спроби вже робилися), то першою умовою всяких можливих пертрактацій повинна
бути вимога, щоб совітська армія очистила Україну. Це не тільки було б справедливо з
огляду на те, що наш нарід досить показав, оскільки йому чужа большевицька ідея і
всяке чужоземне господарювання ([Ргоярег] Роиііег цілком з тим погодився). Але це є
так само і наша вигода, що це не менш потрібно і для самої Европи, бо тільки коли
спокій встановиться на Україні, налагодиться нормальне економічне життя в цілій
Европі. [Ргоярег] Роиііег і з цим годився, але сказав, що навряд чи що зможе зробити
Соишіеі в справі переговорів з большевиками. Тут могли би дещо зробити хіба Англія
та Франція, та й то з великими труднощами. Я сказав, що ми вже багато разів
зверталися до цих держав в цій справі, і тут же передав йому 2 ноти нашої делегації в
Спа. [Ргоярег] Роиііес формулював ще раз все, що я Йому говорив і обіцяв в точности
передати все [РаиГю] Нуташ’у (з останнім в справі «аііо^епех’ів» цілий вечір говорив
проф[сор] [Еи§епе] Ріпапі; крім того в українській справі з ним говорив і [Згутоп]
Аякепагу).
14.ХІІ я одержав листа від Генерального Секретаріату, в якому мене як голову
Делегації офіційно сповіщалося, що справа ас1тІ55Іоп буде розглядатися асамблеєю
15.ХІІ. Саме в цей день одержав телеграму від п[ана] Посла [Миколи] Василька:
«ипЬес1іп§г гаїе £а1Ь Ріепит кеіпе Ашяіскг аи£ МаЦпіаг їиг апсга§ [Апгопіо]
Нипееш. 5асЬе піскг іт Ріепатаггип§ коттеп Іаяяеп». Очевидно п[ан] [Микола]
Василько мав тут на увазі ті роз’яснення [РаиГя] Нуташ’а, які не зустріли жодної
опозиції в «V» комісії. Через це я так одповів п[ану] [Миколі] Васильку:
«Формула [Апгопіо] Нипееш’а прийнята комісією. Наша справа буде поставлена
перед асамблеєю приблизно так само, як і справа инших «а11о§епе$’ів». Видалення
нашої справи може зробити кепське вражіння». Дійсно, в той час було ясно, що
здіймати українську справу не дивлячись на цілковиту певність її одноголосного
провалу (при кількох голосах, які утрималися від голосування) - є річ неможлива.
Це мені сказав 15.ХІІ і [Есіуагсі] Вепея, котрий підкреслив, що для України
вигодно, що зараз одмовили всім «аііо^епез’ам»... Так само говорив і [$гутоп]
Аякепагу, який цілком одобрював, як я вже говорив, мою ноту і спосіб акції.
Мушу признатися, що, не дивлячись на всі ці міркування, котрі я сотні раз
передумав в той час, мені як українцю було дуже тяжко, що наша справа,
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. ДЕЛЕГАЦІЯ УНР ДО ЛІГИ НАЦІЙ 379
з’являючись вперше на мировій трибуні, мусить бути одкинутою. І я гадаю, що Ви,
пане Міністре, мене зрозумієте, коли я Вам скажу, що дні 15, 16 і 17 грудня
1920 р[оку] були для мене надзвичайно трудними і в цей час найясніше для мене
з’ясовувалася вся трагічність нашого становища.
В асамблеї почалося обміркування «асІтДДоп» тільки 15-го увечері. Спершу
велися загальні балачки, далі голова розбив держави, які подали заяви про бажання
вступити до Союзу, на три групи: перша - 5 держав, які мали бути прийнятими, їх
справи він запропонував обміркувати в першу чергу; друга група держав, яких
комісія пропонувала не приймати до Союзу, але допускала в технічні комісії; третя
група була та, відносно якої комісія просто висловилася, щоб їх не приймати. До
цієї групи, як відомо, належали: Албанія, Азербайджан, Україна та Ліхтенштейн.
Про зміст деяких промов під час обміркування всіх цих асіггшмоп я скажу пізніше,
нагадаю тут тільки, що кульмінаційним пунктом дебатів був поєдинок між
[Сіизерре] Мосіа’ою та [Кепе] Уіуіапі. Перший заторкнув справу необхідности,
щоб Німеччина вступила до Союзу. Це викликало незвичайно блискучу промову
[Кепе] Уіуіапі, в якій він виклав відому французьку концепцію.
За Естонію, Латвію і Литву говорили деякі делегати, але промови їх, навіть
прихильні, здебільше кінчалися заключенням, що голосуватимуть вони проти їх.
Яскраво висловились за прийняття Італія ([Сагіо] ЗсЬапгег, у якого я був), Персія,
Португалія і деякі американці. Найбільші симпатії мала Грузія, за яку говорив лорд
КоЬегс Сесії! [Ргісірої] Иашеп, але грузини зібрали все ж тільки шість голосів за
прийняття.
Звичайно, в сей час мене найбільше цікавило питання, чи скаже хто-небудь
щось прихильне за Україну. Я бачив дуже ясно з усіх попередніх розмов, яке велике
вражіння справило на всіх наше відступлення, як змінилися до нас відношення. Я
розумію, що всі, особливо європейці бояться Совітської Росії. Поляки мені прямо
говорили, що ніхто не зважиться зараз виступити за нас. Все ж я трохи рахував на
[КагГа] В гаті піці і перса Уока есі Поу/ІеЬ’а. Останнього я просив ще раніше
виступити, [КагГу] Вгапсіп§’у я написав досить докладного листа і матеріали, але,
не дивлячись на свою прихильність, котру він виявляв при нашому побаченню, він
не з’явився в асамблею під час, коли поставлена була наша справа... Але Уока есі
ОолуієЬ дійсно в двох промовах, присвячених «аііо^епех’ам», з великою симпатією
говорив про Україну. Висловлюючи свій жаль, що зараз Україна опинилася в
такому тяжкому стані, він сподівається, що в скорому часі Україна знов скине своє
ярмо. В другій промові, говорячи, що, на жаль, зараз з огляду на обставини він
мусить утриматися від голосування за Україну, але вірить, що ці обставини
зміняться і в слідуючу сесію він з великим задоволенням буде голосувати за
380 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
прийняття України до Союзу Націй. За ці промови я його щиро дякував при
виході з асамблеї, а потім разом з карткою одіслав йому дуже теплого листа, в якому
дякував не тільки від себе, а і від Уряду і навіть від українського народу, котрого він
обороняв в такий скрутний для нього час.
Нарешті дуже добре, блискучу з ораторського боку, промову сказав [1§пасу]
Рас1сге\ухкі з приводу всіх «аИо§епе$’ів», перелічивши з всякими епітетами і Україну, і
Азербайджан, і всіх инших. Саме напередодні я висловлював, правда, в зовсім
приватній формі, свій протест [Згутоп’у] Аякепагу, з приводу поведіння в нашій
справі відносно мене п[ана] [1§пасу] Рабегетк’ого. [$гутоп] Ахкепагу говорив, що в
цій справі він цілком зі мною згоден і вже писав про це до Варшави. Далі зараз же заніс
картку свою і прислав ще двох своїх співробітників, між иншим, радника [фап’а]
Рег1о\у$к’ого, які доводили мені, що поляки спеціяльно про Україну говорити не
можуть.
Можливо, що в зв’язку з цим, а може, незалежно від цього сказав свою
промову, в якій зазначив, що польська Делегація стоїть за прийом всіх
«аііо^епех’ів», в тім числі і України, але... не бажаючи іти проти великих своїх
союзників він мусить утриматись від голосування. Знаючи ситуацію в Польщі на
міжнародному полі, можна сказати, що більшого вони в даний мент навряд чи
могли зробити (хоч ця заява [1§пасу’я] Расіегеллк’ого для самих поляків
принижуючою). В усякому разі, я написав дуже коротенький лист, в якому одмітив
прихильні слова [1§пасу’я] Рас1еге\¥<,к’ого, не бажаючи з огляду на мої попередні
протести ще більше обозляти його проти нас.
17.ХІІ уранці нарешті черга дійшла до Азербайджану і України. Спеціальних
балачок не було. [Раиі] Нуташ прочитав рішення «V» комісії і перейшов до
голосування персонального, кожної з двох держав. Проти Азербайджану
висловилося 29 делегацій, проти України 23, решта була або випадково відсутніми,
або ж навмисно утримувалися від голосування. До останніх належали Персія,
Польща, Португалія, здається, Італія і декілька позаєвропейських країн, серед їх
представник Гаїті [Бгесіегіс] Иогеї. Він мені пояснював, що ще в комісії він
пропонував, щоб нам і другим не одмовляли, а тільки відклали наше прийняття до
другої асамблеї з тим, щоб ми не потребували знов робити заяву про своє бажання
вступити до Союзу. Він розуміє, зараз є труднощі для прийняття, але з огляду на те,
що його пропозиція була одкинута, він не голосував зовсім.
Характерно, що ми і Азербайджан опинилися цілком в однакових умовах в
асамблеї, що, звичайно, пояснюється війною і окупацією з боку большевиків.
Навіть Арменія, не дивлючись на весь ґвалт, який коло неї скоївся, зібрала на свою
користь щось два чи три голоси. І все ж на пюпітрі у кожного делегата лежали
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. ДЕЛЕГАЦІЯ УНР ДО ЛІГИ НАЦІЙ 381
видання докладу про Україну, і все ж вперше в залі лунало це слово «Україна» і 10
хвилин делегати слухали, як запитував їх про Україну Секретар. Нарешті, голова
об’явив, що Україна до Союзу не прийнята. Чого не прийняли до Союзу Народів
всіх «а11о§епе$’ів», Україну в їх числі. З моїх попередніх листів вже видно, що
причин було багато і що вони досить ріжнородні.
Спочатку естонці, латиші, грузини були майже певні, що їх приймуть в Союз.
Потім ситуація змінилася. На мій погляд психологічно велику роль тут зіграли
наші невдачі. В Женеві побачили, що большевики мають ще велику силу, що
сьогодні вони зробили похід на Україну, а завтра ще з більшою легкістю займуть
Естонію або Грузію. [ ЕсКагсІ ] Вепех З.ХІІ говорив мені, що Україну не хотять
приймати і навіть говорить за неї, бо бояться ангажуватись в непевну справу.
Історія краху французької політики з [Петром] Врангелем налякала всіх. Але цей
же аргумент безперечно впливав на делегатів і в приміненню до инших
«а11о§епех», які по всім даним мусили б бути прийняті до Союзу.
Згідно «§ 1» «Рассе сіє 1а Зосіесе сіех Иагіопх», держава, щоб бути прийнятою
до Союзу, мусить висловити своє щире бажання додержуватись ріжних
зобов’язань, які покладаються на кожного члена Союза Народів, і мусить
управлятися свобідно (ІіЬгетепг). Коли «V» комісія могла зробити закиди, що
Україна і Азербайджан «при сучасних умовах взагалі не можуть вільно
управлятися», то це вже зовсім не можна примінити, приміром], до Естонії або
Грузії. Але з огляду на небезпеку зі сходу делегати вважали неможливим
примінення «§ 10» до всіх цих держав. Спроба обминути цей пункт (пропозиція
Аргентини), як Ви знаєте, пане Міністре, ні до чого не привела. Прийом нових
членів Союзу на инших обмежених умовах потребував зміни «Расг’у...», а це
більшість, і особливо великі держави, вважали недопустимим не тільки з цього
приводу, але по більш важним для союзу причинам. Такий консерватизм щодо
«Расі’у...» пояснюється перш страхом Франції та деяких инших держав, що зміна
одної частини Версальського трактату може поставити і другі його частини на
порядок денний. А по-друге, делегати розуміли, що вся зміна пакту, себто основи
Союзу, може повести до його розвалу. Організм ще дуже молодий; і ним дорожать
(на цьому особливо настоював [Кагі] Вгапгіп”). Крім того, прийом на обмежених
правах, як я вже зазначив в попередньому листі, не зустрічав прихильности серед
самих зацікавлених. Деякі ж делегати теж гадали, що зараз в Союзі цінно, що
принаймні хоч юридично всі держави, члени Союзу, є рівні і не слід через це
порушувати цієї основи, вводячи нових членів на обмежених правах.
Далі, в процесі обміркування делегати, стали приходити до того заключення,
що прийом до Союзу нових держав навіть з певними обмеженнями дає їм далеко
382 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
більше прав, ніж визнання їх «сіє рігс» цими державами. Як же можна приймать ці
держави, коли вони ще не визнані майже всіма членами Союзу, а як і визнані, то
тільки «сіє £асіо». Про існування такого аргументу говорив мені [ЕсКагсІ] Вепех ще
З .XII, а потім під час дебатів в асамблеї, аргумент був яскраво розвинений
бельгійським делегатом.
Але рішаюче значіння мала поведінка Сполучених Штатів Америки і
американська нота, що приложена до видання Асамблеї № 88. Бажаючи за всяку
ціну мати Північну Америку в осередку Союзу Народів, Англія і Франція, які
спочатку виявляли прихильність до «аііо^епех’ів», рішуче стали в опозицію проти
їх прийняття. Такі були «огсіге» французького і англійського правительств. В
Асамблеї найбільш яскравим їх виразником був [Непе] Уіуіапі, який цілком стояв
на позиції Америки щодо «а11о§епех’ів»: «поки Росія не існує як державне тіло,
ніякі російські справи порушені бути не можуть». Проти Франції і Англії асамблея
піти не могла, бо рівність держав, звичайно є тільки фіктивна. До того ж, поки що
Союз Народів є все ж більше союз правительств, і делегати, кінець кінцем, своєї
думки мати не можуть: вони є представники і «рогге-рагоіе» своїх урядів.
Найкраще це ілюструється справою прийняття до Союзу Арменїї. Підкомісія
виявилася за прийняттям, «V» комісія теж була готова приєднатися до цієї думки.
Але на нараді в Лондоні французький і англійський прем’єри прийшли до
протилежної думки. Комісія мусила винести протилежне (негативне) рішення.
Менші держави, особливо південної Америки, були дуже незадоволені поведінкою
і пресією великих держав. З цього приводу я мав цікаву розмову з одним з делегатів
Куби.
Підводячи загальні підсумки значіння для нас Асамблеї я мушу сконстатувати,
що воно було не мале:
1) справа України була вперше поставлена цілком серйозно на порядок
денний всесвітньої конференції. Це давало право українській Делегації звертатися
до всіх делегатів, і останні знаходили потрібним говорити з представниками
України. За час асамблеї вдалося вступити в безпосередні відносини з більш як 2/з
всіх делегацій. З деякими делегаціями влаштовано було кілька побачень. Загалом за
цей час відбулося більше 60 дипльоматичних побачень.
2) Розсилка газет і матеріялів нами (одмічу тут, що 15.ХІІ був надісланий всім
делегаціям коротенький лист і копії наших нот в Спа, декларацію Уряду і т[ак]
д[алі]), а головне ж, що за цей час Генеральним Секретаріятом була видрукувана в
справі України ціла низка видань Ооситепсх сіє ГАххетЬІее, а саме: № 5 (нота
[Арнольда] Марголіна від 13 квітня), №88 (меморандум Генерального
Секретаріяту), № 180 (доклад «V» Комісії), № 214 (мій лист і приказ [Християна]
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. ДЕЛЕГАЦІЯ УНР ДО ЛІГИ НАЦІЙ 383
Раковського), № 234 (мій лист і моя нота до голови асамблеї). Всі ці документи
розіслані були всім делегатам.
3) Нарешті мушу зазначити, що швейцарська преса, і в першу чергу «_[оигпа1
сіє Сепеуе», надзвичайно влучно використувала цей момент для агітації в нашій
справі. В цьому відношенню мені допомагали деякі мої персональні приятелі з
давних часів, але перше за все мушу зазначити чудесний ґрунт, який утворений був
швейцарською Місією і її пресовим бюром, котре вже протягом двох років подає
свої цінні комунікати і інспірує ріжні органи преси в відповідному напряму.
Мушу одмітити також, що дух самої Женеви є надзвичайно для нас
сприятливий. Так само як редакція «фштаї сіє Сепеуе», так і вища інтелігенція
Женеви шукають в політиці дійсної правди і цю правду вони бачать за нами.
Ширші знайомства серед женевців, якими я завдячую моєму великому приятелю
проф[есору] [Еи§епе’у] РіггагсГу, а також моїм старим друзям і співробітникам
п[ану] М[иколі] Миколайовичу] Ге і 0[лександру] М[ихайловичу] Коваленку,
дали мені змогу бувати на деяких вечірках, де я міг впливати на громадську думку,
зустрічати делегатів, журналістів та инших осіб. Кінчаючи своє останнє
справоздання про Асамблею, я мушу одмінити віддану працю 0[лександра]
М[ихайловича] Коваленка, велику допомогу, яку дав нам француз по підданости
М[иколі] Миколайовичу] Ге. Разом з тим одмічаю, що Місія в Берні працювала з
цілковитою щиростю, виконуючи всі мої прохання щодо безконечної пересилки
паперів (на жаль тільки ця Місія була в Берні, а не в Женеві). П[ан] [Микола]
Левицький вдвічі при мені наїздив до Женеви, і я мав з ним можливість
вияснювати ріжні загальні біжучі справи. Сам голова Місії пан Посол [Микола]
Василько допомагав мені в багатьох справах, до того ж, позичивши Державі свої
власні кошти на утримання Місії при Союзі Народів. Можу тільки висловити свій
жаль, що п[ан] [Микола] Василько, не дивлячись на всі мої листи і телеграми, а
також не дивлячись на роз’яснення п[ана] Міністра закордонних справ, все ж не
приїхав до Женеви, зайнятий иншими державними справами. Приїзд п[ана]
[Миколи] Василька був би цінним не тільки через його опит і енергію, а також і
тим, що п[ан] [Микола] Василько був знайомий з ріжними послами в Берні, які
були одночасно і делегатами в Женеві (приміром] згаданий перс Тюка есі Г)о\УІеЬ,
наш приятель і приятель п[ана] [Миколи] Василька). З великою вдячностю мушу
згадати приїзд п[ана] [Арнольда] Марголіна, котрий, як це видно з попередніх
відчитів, багато зробив за тиждень свого перебування і головно вияснив мені гаразд
про свою велику підготовчу працю в Лондоні в справі Союзу Народів і України.
Нарешті не можу не одмітити, Високоповажний пане Міністре, що Ваші кругові і
персональні до мене листи давали мені більше певности в моїй акції, показували
384 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
мені, що наша праця є дійсно централізована і що я виконую тільки невелику
частину нашої загальної дипльоматичної акції.
Не дивлячись на неприйняття до Союзу Народів і на загальні дуже скрутні
обставини, - я не бачу підстав для песимізму, так само, правда, як і для великого
оптимізму. Треба мати твердість духа, віру в нашу конечну перемогу і провадити
довгу уперту працю і боротьбу.
З щирою пошаною і відданостю.
[Олександр Шульгин]
***
Опубліковано: Олександр Шульгин в українському державотворенні та
міжнародній політиці / Збірник наукових праць та документів: Наукове
видання / Упоряд. В. Піскун. - К.: Інститут української археографії та
джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України, 2016. - С. 219-229.
МІСІЯ УНР У ФРАНЦІЇ (ПАРИЖ)
СПРАВОЗДАННЯ ОЛЕКСАНДРА ШУЛЬГИНА АНДРІЮ НІКОВСЬКОМУ
Париж, 15 березня 1921
Дорогий Андрію Васильовичу!
Сьогодні я перейняв справи голови Місії, себто наказом своїм по Місії
об’явив, що приступив до виконання своїх обов’язків. Копію свого наказу Вам
надішлю. За два дні я ще не встиг побувати офіційних осіб. Поки що займаюся з
справами Делегації, обхожу тутешніх українців і своїх приятелів французів. Від тих
і від других довідуюся про сучасне становище. За два дні буду у Міністерстві]
закордонних] справ, а саме у директора політичного відділу [ЕттапиеГя] Реггеиі
сіє 1а Коса. Потім зараз же попрошу аудієнцію у генерала [Махіт’а] МЛу§апсГа. До
[РЬіІірр’а] ВеггЬсІог, Генерального Секретаря, звернуся вже на тому тижню, до
[Агішсіе] ВгіапсГа - коли матиму певність, що він мене прийме (для цього вже
робиться певна акція через моїх приятелів), але це може бути не так скоро, бо це не
так легко. Після того, як побуваю в Міністерстві закордонних справ і у
французьких військових, почну бувати в ріжних посольствах (польськім, чеському,
румунському, Грузії і т[ак] д[алі]).
Докладаю Вам перш за все про свій грошовий стан. З листа, якого я Вам
надіслав з Відня, Ви знаєте, що я виїхав не одержавши від п[ана] [Миколи]
Василька належних мені коштів. Він дав мені на подорож і на перші часи
5000 фр[аків] і пообіцяв в присутности випадково бувшого у нього Є[вгена]
Х[арлампійовича] Чикаленка, що гроші будуть надіслані зараз же, як буде відома
моя адреса в Парижі. П[ан] [Микола] Василько сказав, що вже гроші в його руках і
що мою подорож він гарантує навіть своїм майном. Моя віза кінчається, і мені
нічого не залишилося, як погодитись на цю комбінацію. Я сказав п[ану] [Миколі]
Васильку, що його слову вірю, і виїхав. Сьогодні отримав телеграму, що є «нові
перешкоди, прошу потерпіти». На це я відповів: «Чекаю чотири дні, инакше
вертаюсь до Праги». Инакшого вихода для мене немає. Але ж чи можна так
підводити людей? Залишатися тут без грошей, які мені обіцяв п[ан] [Микола]
Василько виплатити із одержаних нами коштів, абсолютно неможливо.
Пояснювати довго не буду: я ставлю це питання ультимативно і дійсно виїду з
Парижу, коли грошей не буде до кінця тижня.
Тепер про «Делегацію». Граф мешкає десь на півдню Франції. Залишив своїм
заступником п[ана] Миколу Шумицького (не дивлячись на мої прохання цього не
робити). Коли я 13. III приїхав до Парижу на двірці мене зустріли всі члени
був[шої] Делегації за винятком п[ана] [Миколи] Шумицького. П[ан] [Леонід]
Галяфре пояснив, що п[ан] [Микола] Шумицький на два дні виїхав до Страсбургу
386 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
по урядовим справам і передав керування Місією йому, [Леоніду] Галяфре.
Відомости, які я тут одержав про [Миколу] Шумицького були кращі, ніж я
сподівався: все ж він щось робив. Щоб бути коректним, я заявив, що не буду
переймати справ до повороту [Миколи] Шумицького, і доручив дати йому
телеграму, щоб він скоріше повертався. Адреса [Миколи] Ш[умицько]го не була
відома, звернулися до його жінки, яка по-французькому відповіла, що її чоловік два
місяці чекав [Олександра] Шульгина і нарешті мусив виїхати до Тарнова... Це саме
тоді, коли вже була моя телеграма, в якій я сповіщав про свій приїзд. Такий вчинок
я вважаю самовільним залишенням свого посту. Справи я переймаю від п[ана]
[Леоніда] Галяфре, а п[ана] [Миколу] Шумицького в своєму наказі по Місії вважаю
звільненим з дня свого самовільного виїзду з Парижу без здачі справ. Крім того,
що на п[ану] [Миколі] Шумицькому лежали обов’язки керуючого, він вів також
ряд справ і мав деякі зносини, за котрі я мусив його розпитать. Щодо масонерії, то
після всіх справ [Микола] Шумицький - [Сергій] Моркотун до їх обох там
серйозно абсолютно ніхто не ставиться.
Мої вражіння від роботи був[шої] Делегації ще сумніші, ніж я сподівався. Два
роки минуло, а де їх зв’язки, де успіхи. Мільйони грошей, і ніяких результатів, тоді
як за кілька сот тисяч за два роки можна було б мати і знайомства і... добре ім’я...
Не маючи грошей, граф покинув Париж і переїхав до самого найдорожчого у
Франції міста на півдні Франції. А тут не заплачено навіть кур’єру, котрий в свій
час просив одпустити його на роботу, але граф його затримував, обіцяючи гроші...
З другого ж боку, граф скрізь робив заходи, щоб позичити гроші, і скрізь одержав
одмову і наробив тільки скандалу... Ви вже мали до нього від [РЬіІірр’а] ВеггЬеІог, і
я читав вже Ваш офіційний запит, про які кошти йде мова. Тепер це вияснилось,
що граф звернувся до [РЬіІірр’а] ВеггЬеІог, який ніколи не хотів графа прийняти до
себе, з проханням дати гроші для Делегації?.. На якій підставі? Графа попереджав
мій приятель [Регпапсі] Магасіе що цього робити не можна, що це скандал і т[ак]
д[алі]. Але граф не постіснявся і в нагороду одержав відому Вам відповідь, що
«українського Уряду не існує ні сіє їаст, ні сіє Щ ге». Стоїло перевести стільки
грошей, щоб одержати таку відповідь...
Всі урядовці думають тільки про одне - про гроші... Єдиний, який міг мені
зробити політичний доклад досить цікавий, це [Володимир] Колосовський. Він
все ж де у кого бував (у генералів [Махіт’а] ХУеу§апсГа, [Апсіге] Маххепес’а, у
директора [Аіехапсіг’а] Міііегапсі, [Еи§еп’а] Регіс’а), хоч близьких стосунків і
ширших звязків він теж не придбав. Але він навіть обіцяє мені добути зараз же
побачення у п[ана] [Махіт’а] ХХАуцапсГа.
Тепер ще кілька слів про [Артема] Галіпа. Він зараз тут, я йому заніс картку,
але він не спішить оддати мені її. Багато чув за нього від панів [Степана]
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. МІСІЯ УНР У ФРАНЦІЇ 387
Перепелиці, котрий ще так давно був членом «Сотісе сГасГІоп», від [Володимира]
Тимошенка і [Андрія] Сербіненка - всі ставляться до [Артема] Галіпа з високим
недовір’ям. Не одкидають його здібностей і деяких зв’язків, але не вірять в його
успіхи, про котрі він трубив у Відню. Вони всі говорять, що не відчувають ні в чому
наслідків цих буцімто успіхів...
Взагалі на підставі всіх своїх дотеперішніх балачок з своїми і чужими маю такі
вражіння: українська справа не стоїть на першому або й на другому місці. Вартости
не має, але і активної симпатії теж. Одверто напевно не поможуть, таємну
допомогу, може, й дадуть, але для цього я мушу розвести дуже складну акцію, перші
результати якої будуть видні хіба через місяць, а може, й два. Але для цього
потрібні кошти. Париж - це не Женева. Там я міг працювати майже без грошей,
тут це річ виключена. На кіцень мушу Вас щиро подякувати за Вашого довгого
листа від 12.11.1921 р[оку], якого я отримав вже після нашого побачення в Відні.
Всі Ваші уваги приймаю до виконання, а те довір’я до моєї особи і до мого такту,
яке маєте Ви і Головний Отаман, буду старатися виправдати на ділі.
З сердечним привітанням Ваш
0[лександр] Шульгин
Ви розумієте, що цього листа я не можу дати переписати до Місії, і прошу
вибачити за його зовнішність. 0[лександр] Ш[ульгин].
***
Друкується за копією, машинопис / ЦДАВО УКРАЇНИ Ф. 3696. - ОП. 2. -
СПР. ЗО.-АРК. 53-55.
СПРАВОЗДАННЯ ОЛЕКСАНДРА ШУЛЬГИНА АНДРІЮ НІКОВСЬКОМУ
Париж, 25 березня 1921
Високоповажний пане Міністре.
Свого довшого листа я перешлю Вам на тому тижню через одного з урядовців,
які нарешті виїдуть до Відня. Ви знаєте мою телеграму від 20.ІІІ, в якій я пишу що
момент не є сприяючий, але я певен, що становище зміниться. Перше ствердження
є результатом моєї розмови в Міністерстві закордонних] справ з одним з
керівників Міністерства. Зараз Франція дуже близько йде за політикою Англії. Але
через своїх приятелів знаю і те, що самі французи таким станом річей незадоволені.
Отже, в політиці конче прийдуть зміни. З другого ж боку, а ргіогі ясно, що стан
зміниться дуже скоро, бо большевики мусять викинути якусь штуку і розбити всі
фантазії [ПауісГа] Поусі Сеог§е’а...
Зараз допомоги негайної, може, й не дадуть, але тут серед самих французів,
цілком поза українським представництвом, велася і ведеться певна акція на нашу
користь. До України є багато симпатій, вони розуміють, що тепер симпатій не
досить, треба дійсної акції.
388 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
Можу з певністю констатувати, що все те, що [Артем] Галіп говорив про
«одіозність» імени С[имона] Васильовича] абсолютно не відповідає дійсности. В
Міністерстві добре поінформовані яку ролю відограє С[имон] В[асильович] на
Україні і скоріше симпатизірують йому. « Плани »[Артема] Галіпа були тільки
ідеями певних кол, котрі на один мент зацікавили і урядові кола, але дуже скоро
ідеї були забуті. До того ж все це більше торкалися кавказців, ніж українців. В
усякому разі Франція не збиралася ставити домагання, щоб ми зміняли Уряд,
С[имона] Васильовича] і т[ак] д[алі], як це говорив [Артем] Галіп. До речі,
[Артем] Галіп приводив з собою зовсім не «Віце-директора», а якогось
маленького французика Маньяна, котрий з Міністерством не має нічого спільного.
Це мені тут і сам [Артем] Галіп говорив. Про [Артем] Галіпа я ще писатиму в
слідуючому великому листі, поки що скажу тільки, що його вплив, зв’язки були
безкінечно перебільшені ним самим і віденцями.
Ці два тижня у мене пішли головним чином на вияснення нашого становища,
на розмови з українцями всіх напрямків (крім Галичини, з ними ще не говорив),
які тут є, і на полагодження внутрішніх справ Місії.
Поки не ліквідую урядовців, старого помешкання, і не матиму нового,
нормальної роботи не буде.
Був у аргентинського Міністра і передав Вашу телеграму. Бачився з деякими
депутатами, письменниками і представниками кавказців. На цім поки що кінчаю.
Подаю докладий мемуар. Роблю все, що тільки можливо.
З щирою пошаною
ОЦександр] Шульгин
***
Друкується за оригіналом, рукопис / ЦДАВО УКРАЇНИ Ф. 3696. - ОП. 2. -
СПР. 64. - АРК. 26-27.
МЕМОРАНДУМ УРЯДУ ФРАНЦІЇ
Рагіх, 1е 26 тагх 1921
Б а хішагіоп еп Цкхаіпе ес 1е$ Ахрігасіот сіє 1а КериЬІЦие ЦетосгагЦие
Цкгаіпіеппе.
1) Ь’Цкгаіпе Є5Г ип Гасгеиг іпсІВрешаЬІе бат 1а Іигсе сопгге 1е5 ВоісЬєуМєз.
5е1оп 1е5 гешеі§петепі5 хіт, рагуепапг а ГЕсаг-тарг сіех агтеех икгаіпіеппез, 1а
Ки55Іе бе5 $оуіещ 5е ргераге соїроигя еп уие сГипе поиуеііе сатра§пе тіїігаіге роиг 1е
ргіпгетрх ои Гене ргосЬаіп. Сеие сатра§пе ехі тете соттепсее бфа аи Саисазе, еп
Сеог§іе; таІ5, хиіуапс Іех геп5еі§петепС5 яиясііез, ГеГГогг ргіпсіраї сіє 1а сатра§пе
Ьо1сЬеVІ^ие 5е рогсега уєгх Іез тагсЬех сіє ГОссісІепг. Сене §иегге ^иі есіагега
Гагаїетепс, хоих ип ргесе ^ие1соп^ие, ехг гоиг а Гаіг песеххаіге роиг Гехіхіепсе сіє 1а
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. МІСІЯ УНР У ФРАНЦІЇ 389
Киззіе сіез Зоуієсз ес роиг 1а геаіізасіоп сіє зоп сіоиЬІе Ьис сіє ЬоісЬеуізасіоп ес сіє
соп^иесе топсііаіез. Еп соис саз, 1а Раіх зі§пее а Кі§а езс Іоіп сГауоіг сгее ипс зісиасіоп
газзигапсе : ип сіап^ег ргеззапс тепасе епсоге ег сопзсаттепс 1а Роіо§пе, 1а Кошлате
ег Іез рауз ЬаісЦиез. С’езс а сііге ^ие, ^иапсі 1а §иегге іпеуісаЬІе есіасега, ГЕІкгаіпе еп
зега Гип сіез ргетіегз ег 1е ріиз іпсІізрепзаЬІе сЬатріоп.
Оп заіс ^ие іез ЬоісЬеуізСез гиззез опг сіеих тесЬосІез сіє соп^иеСе : Типе сІігесСе,
раг Гагтее ; Гаигге іпсіігессе раг 1а ргора§апсіе. Ьеиг асса^ие сопсге 1а Ро1о§пе ап 1920
а топсге сотЬіеп §гапсі сіап§ег тепа^а ез рауз сі’есге ЬоІсЬеуізсе раг Гіпсегіеиг. Еп саз
сі’ипе асса^ие поиуеііе, гіеп пе ргоиуе ^ие 1е тете сіап§ег пе зиг§ігаіс раг, есапс сіоппе
зигсоис 1а сіиге зісиасіоп йпапсіеге ег есопотЦие сіапз 1а^ие11е зе сгоиуе 1а Роіо§пе, ег
аиззі 1а Коитапіе ег іез аисгез рауз ІітісгорЬез. Е’ЕІкгаіпе а уи а Гоеиуге ІЄ5 сіеих
тесЬосІез сГасса^ие5 зоуіесЦиез : ег аргез сапс сіє рі11а§ез ег сапс сіє теигсгез, іі езс
ітроззіЬІе сіє їаігс сгоіге аих ЕІкгаіпіепз с]ие Гепіег сіез зоуіссз зегаіс ипе сЬозе
Ьеигеизе. Е’агтее ЕІкгаіпіеппе езс, еп сопзс^иепсе, 1а ріш зйге сіез агтеез еигорееппез
^иі риіззе есге оррозее аих сгоирез гои§ез : Гехрегіепсе ^и’е11е а Гаісе Га іттипізее
сопсге 1е роізоп ЬоІсЬеуЦие. II езс соппи, сГаіІІеигз, ^ие ГЕІкгаіпе, рауз сіє ресісз
а§гісикеигз ес сіє тсеигз ес сіє §ойс іпсііуісіиаіізсез, езс Соиг а Гаіс оррозее а 1а соттипе
(аи тіг) гиззе.
2) Е’Іпзиггессіоп ЕІкгаіпіеппе сіоіс есге зоисепие ес ог^апізее. Еп ЕІкгаіпе,
Гіпзиггессіоп з’езс §епега1ізее : еііе езс аиригсГІїиі, ріиз ^ие іатаіз, іппотЬгаЬІе,
зузсетасЦие ес ог§апізее. Еа Ьаіпе езс а зоп сотЬІе сопсге Іез сгоирез гои§ез ес сопсге
соис 1е зузсете аррогсе сіє Мозсоуіє, сіє тете ^ие сопсге соисез Іез аисгез сепсасіуез
сі’орргеззіоп (Аііетапсіз, [Апсоп] Оепікіпе). ^’еп^иесе, іех тиісіріез сопзсасасіопз
Гаісез раг М[опзіеиг] Аіехапсіге СЬои1§иіпе, зі§пасаіге сіє се тетоіге, аи соигз сіє зоп
уоуа§е еп ЕІкгаіпе (есе 1920) ес а Тагпоу (|апуіег 1921) ои іі а гепсопеге сіє потЬгеих
гергезепсапсз сіез расгіосез іпзиг§ез ^иі раззепс ес гераззепс 1а Ггопсіеге, зопс ріеіпетепс
сі’ассогсі ауес соиз Іез сіоситепсз гесиеііііз сі’аисге рагс роиг ргоиуег ^ие 1е зепсітепс
расгіосЦие ес 1а сопзсіепсе пасіопаіе зе зопс есепсіиз хиг соис 1е сеггісоіге сіє і’кікгаіпе
ес сіє 1а іа^оп 1а ріих тапі£ехсе. Се зепсітепс, сессе сопзсіепсе зопс соис а Еаіс сіійегепез
сіє се ^и’і15 есаіепс ауапс 1а §иегге, ес тете сіє се ^и’і15 есаіепс еп 1917. Ііз опс
аиригсПіиі ипе ргесізіоп ес ипе іогсе іпсіезСгисСіЬіез.
Еез іпзиг§ез тепепс а 1а Гоіз 1а Іиссе роиг 1а ІіЬегасіоп сіє ГЕІкгаіпе сій ри§ есгап§ег
ес роиг 1а сопзоіісіасіоп сіє 1а КериЬІЦие ^етос^асі^ие ЕІкгаіпіеппе. Ііз гесоппаіззепс
сотте СЬеГ сіє сессе КериЬ1і^ие Гасатап 5утоп Ресііоига сіопс 1а рориіагісе еп
ЕІкгаіпе езс §епега1е ес іпсіізсисаЬІе. Ііз опс геиззі а Іосаіізег 1е роиуоіг Ьо1сЬеVІ^ие сіапз
Іез зеиіез §гапсіез уііієз ес зиг 1е ^гапсіез уоієз Геггее. Е’еппеті, еп ейес, п’озе ріиз
з’ауепсигег сіапз іез сатра§пез з’іі пе сіізрозе сі’ипе гееііе Гогсе агтее. С’езс аіпзі ^ие 1а
ріирагс сіез сіізсгіссз, ^ие соиз Іез уі11а§ез ес ^ие р^ез^ие соисез іез уііієз тоуеппез
390 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
ро55есіепг Іеиг асЬпіпЕггагіоп іпсіерепсіапсе (ои а реи ргех іпсіерепсіапсе) сіє Гаигогіге
сіех оссирапі5.
Ьех ішиг§е5 сіє гоиге ГЕІкгаіпе опг епгге еих сіех геіагіош зесгегез сотте сеіа ауаіс
Ііеи еп Масесіоіпе аи іетрх сіех Тигсх. Ьех еуепетепсх сіоппепг 1а тезиге сіє 1а
рикхапсе сіє гешіапсе сіє се$ раухаш икгаіпіеш ^ие ІЄ5 ггоирез гои^ех хот іпсараЬІез
сіє уаіпсге. Мак, Іех тєтех еуепетепгз топггет ашзі ^иє хі 1е5 е££ого сіех ішиг^ех
«опг яиШхатя роиг сіетйге 1е5 ріаш сіех ЬоісЬєуЕієз, сєх ішиг^ех юпс сіаш
Гітро55іЬі1ісе сіє сЬахюг 1е5 оссирапгз єг сГітрозег Гогсіге шг гот 1е раух ^иі реи а реи
§ІІ55Є сіаш ипє гиіпе еі сіаш ипе апагсЬіе сотріегєх.
3) Ьа 5єи1є £огсе диі риІ55е таіпгепіг Гогсіге еЕ ог^апіюг 1а ІиЕЕе атіЬоІсЬеуідие
е$Е 1е Соиуегпетепг сіє 1а КериЬІідие Цкгаіпіеппе еЕ юп сЬе£ 5утоп Регііоига.
Аисипе ітегуетіоп еЕгап§еге пе хаигаіЕ ог^апіюг еЕ сопсіиіге а Іеиг ЬиЕ се$ раухаш
хоиіеуех роиг сіеіепсіге еЕ сіеііугег Іеиг юі. Аргех ЕоиЕех Іех сіезіїїшіош с1е5 сіегпіегез
аппеех, 1е5 ЕІкгаіпіеш ют сіеуепш ехЕгететет теїїапЕх єпуєгх Іех еігап§ег5. 5і Іех
Роїопаіз опг ри е££есгиег Іеиг сіегпіеге сатра§пе соЕе а соЕе ауес 1е5 Егоирез
икгаіпіеппех, с’єхе ди’ік есаіепс Іех аііісз сій Соиуегпетепг сіє 1а КериЬІЦие
кікгаіпіеппе ег дие Іеиг етгее сіаш 1е раух еЕаіЕ хапсЕіоппее раг 5утоп Регііоига. Ьех
раухаш сЬхаіет тої роиг тог «$утоп Регііоига £аіЕ уепіг сЬег пош 1е5 Роїопаіх, с’ехЕ
^и’і1 1е £ат роиг поегє Ьіеп». Еп гоиге геаІіЕе ег сіє гоиге еуісіепсе, с’ехЕ 1е
Соиуегпетепг кікгаіпіеп ег 1е сЬе£ сіє ГЕгаї [5утоп] Регііоига диі реиуепг хеик
ог§апіхег 1а сіеііугапсе сіє Гкікгаіпе еЕ теЕЕге £іп а Г апагсЬіе.
Ее роиуоіг сіє $утоп Регііоига ег сіє юп §оиуегпетет етапе сіє 1а уоіопеє сій
реиріе, сіє 1а Касіа Сепггаїе (1917) сіех єієсеіош §епега1ех роиг 1а СошЕІЕиапЕе ег Іех
типісіраІіЕех (1917 - 1918) сій Соп§гех ЕгауаіІІіхЕе (1919). II ехЕ арриуе асЕиеІІетет
раг 1е Сопхеіі сіє 1а КериЬІідие диі гаххетЬІе Еот 1е5 раггіх сіє І’РІкгаіпе аіпхі дие Іех
гергехетатх сіех типісіраІіЕех, сіех соорегаЕІуех, єес. Еп сіеііугат 1е еєггіеоігє икгаіпіеп
еп 1920, се роиуоіг а ри ег а хи у £аіге ге§пег Гогсіге. II у а ог§апі$е ипе агтее, регіс
пите^і^иетет (а саше сій тап^ие сіє типігіопх), таіз сіопг Іех Ьеііех ^иа1і^е5
тіїісаігех опг еге гесоппиех раг Іех Роїопаіх ег аиххі, поих Гезрегош, раг 1а тіххіоп
тіїігаіге Ггап^аЕе а Уагхоуіе. МаІЬеигеихетет, сепе агтее а сій гесиїег сіеуапг Іех
ггоирех гои§е5 ^иі, Іаіххеех ІіЬгез раг 1е$ ргеіітіпаігех сіє раіх а Кі§а, риіх, раг 1а скйге сіє
[Ріосг] ^гап§е1, опг ри $е ^есег еп таххе сопсге ГЕІкгаіпе. Е’асатап еп сЬе£ [5утоп]
Регііоига, £аиіе сіє £шік ег сіє типігіош, а сій гепуоуег сіапз Іеигх £оуегх ріш сіє 75 000
Ьоттех. Кесіиісх а 45 000 сотЬаііапсх ес а 100 000 саггоисЬез аи тотепг сіє
Го££еп5Іуе ЬоІсЬеуіхсе, сепе агтее, та1§ге зоп епсіигапсе еі $оп Ьегоїхте, пе роиуаіс
ріих Гепіг 1а сатра§пе.
4) Роиг гетрііг 5оп Ьиг тіїігаіге, 1е Соиуегпетепг Цкгаіпіеп а Ьезоіп й’егге аісіе
раг 1а Егапсе ІигіІІБагіоп сіе5 ігоире^ икгаіпіеппез диі 5е ігоиуепг 5иг 1е 5о1 есгап^ег). II
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. МІСІЯ УНР У ФРАНЦІЇ 39 1
уа хапх сііге ^ие, хапх аісіе тасегіеііе сіє ГОссісіепс, 1а сіеііугапсе сіє ГіЛсгаіпе пе хаигаіс
есге геаііхех : іі Гаис, еп ейес, оррохег аих ейесйГх гои§ех ипе агтее икгаіпіеппе
хийїхаттепс поткгеихе ес хийїхаттепс гіске еп агтех ес еп типісіопх. Ог, 1е
хі§пасаіге сіє се тетоіге реиг айігтег, ег іі ехс сГаіПеигх скаг§е сГеп рогсег 1е
сетоі§па§е сіє 1а рагс сіє хоп СкеГ сГЕсас, ^и’оп реиг раг сопсіп§епсх хиссеххіїх ег
геіасіуетепс гарргоскех еіеуег Гагтее икгаіпіеппе а 500 000 коттех.
Маіх, хі ГЕІкгаіпе пе сіетапсіе раг сіє хоісіасх, еііе а Ьехоіп : 1) О’оЬсепіг сіех
іпхсгиссеигх Ггап^аіх, 1е сіехіг агсіепг сіє ГЕІкгаіпе есапс сіє уоіг хоп агтее ог§апіхее а 1а
йап^аіхе ; 2) Ое гєсєуоіг сіех агтех, сіех аррагеіїх сеекпЦиех, сіех типісіопх ; 3) Есапс
сіоппе ^и’і1 ехс ітроххікіе сіє геаііхег тотепсапетепс Гог§апіхасіоп сіє Гагтее
икгаіпіеппе хиг 1е сеггісоіге икгаіпіеп ^иі ехс соис епсіег еп се тотепг ип іттепхе
скатр сіє касаіііе, іі ехс песеххаіге сі’ауоіг, ргоске сіє ГЕІкгаіпе, ип геггііоіге пеисге ес
хиг ои оп роиггаіс іпхсгиіге Іех ргетіегх 150 000 сотЬассапсх.
$і, роиг ипе гаіхоп ^ие1соп^ие, се сгіріе уоеи аскеххе а 1а Егапсе раг 1е
Соиуегпетепс ЕІкгаіпіеп пе роиуаіс есге ехаисе еп се тотепс, іі ехс сій тоіпх
іпсііхрепхаЬІе сі’исіїіхег Іех ігоирех икгаіпіеппех ^иі хе сгоиуепс а Гесгап§ег ес сіопс 1а
хісиасіоп ехс сгех §гауе : 1) Агтее икгаіпіеппе іпсегпее еп Ро1о§пе ; 2) ОеЬгіх сіє
Гагтее сіє [Ріосг] \Сгап§е1 рагті Іехциеіх хе сгоиуепс ріихіеигх тіїїіегх сГЕІкгаіпіепх с]иі
сіехігепс х’ипіг а Гагтее пасіопаїе. Тоих сех хоісіасх §гоирех хоих ип хеиі сЬеГроиггаіепс
Гогтег ип Ьоп поуаи роиг 1а §иегге еуепсиеііе. Ес 1а сіетапсіе 1а ріих іпхсапсе сій
Соиуегпетепс Еікгаіпіеппе а 1а Егапсе, с’ехс сіє тессге Іех сгоирех хихсіісех хоих 1а
ргосессіоп сіех тіххіопх тіїісаігех йап^аіхех еп Ро1о§пе, еп Тш^иіе, еп Ви1§агіе.
5) Репсіапс сгоіх апх 1’Цкгаіпе, йсіеіе а 1а роїісідие Ггапсаіхе, а рауе сіє хоп хапд ес
сіє ха гиіпе, 1а сіеГепхе сіє ГЕигоре сопеге 1е регії тохсоуісе. 5і ГЕІкгаіпе х’асігеххе соис
хресіаіетепс а 1а Егапсе, с’ехс ^и’е11е хиіс ййеіетепс 1а роїісЦие іпхсаигее раг хоп СЬеГ
[5утоп] Ресііоига сіопс 1а йапсоркіїе п’а ]атаіх хиЬі аисипе сіеГаіІІапсе. Ее
Соиуегпетепс ЕІкгаіпіеп ехс сопуаіпси ^ие 1а Егапсе ехс 1а хеиіе сіех §гапсіех риіххапсех
^иі сотргеппе ехассетепс 1а сіап§ег ^ие ргехепсе 1е ЬоІсЬеуіхте сараЬІе, х’іі п’ехс
уаіпси, сіє х’ипіг ауес ГАІ1ета§пе ес сіє тессге, сіє поиуеаи, ГЕигоре а Гей ес а хап§. Ог,
с’ехс ГЕІкгаіпе ^иі, ^иx^и’ісі ес репсіапс сгоіх апх а сіеіепсіи, раг Іех роісгіпех сіє хех
хоісіасх ес сіє хех іпхиг§ех, Іех тагскех сіє ГОссісіепс. С’ехс еііе ^иі а етреске 1а Киххіе
сіех Зоуієсх сіє х’ипіег ауес Веііа Кипе. С’ехс еііе ^иі, раг хех §иеггех, хех етеисех ес хех
іпхиггессіопх, а етреске Іех Ьоіскеуіхсех сіє Гаіге сіє хоп хоі ипе Ьахе тіїісаіге роиг
Гауапсе еп Коитапіе ес аіпхі хаиуе сесіє сіегпіеге сі’ипе іпуахіоп іпеуісаЬІе. Епйп, сосе
а сосе, ауес Іех сгоирех роїопаіхех, Гагтее Еікгаіпіеппе п’а рах хеиіетепс соткасси
роиг хоп ргорге сотрее, таіх еііе а рагсісіре а 1а уісеоіге сіє 1а Ро1о§пе. Ес 1а Егапсе ес
хех аіііех п’опс сегсаіпетепс рах оикііе 1а рагс ітрогсапсе ргіхе сіс^а еп 1917 раг 1е
ргетіег Соиуегпетепс ЕІкгаіпіеп, хресіаіетепс гергехепсе раг хоп тіпіхсге сіех айаігех
392 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
сггап§еге5, Іе^иек опг епгате сГЬеигешез геіагіош ауес ІС5 гергезепгапщ сіє 1а Бгапсе
ег поіаттепг ауес 5Є5 тІ55Іош тіїігаігех. С’ехг аіші ^ие М[ошіеиг] [$утоп] Регііоига
а соІІаЬоге ауес 1е5 тІ55Іош роиг гепгег сГоррозег а Гіпуайоп аііетапсіе ип Бгопг
икгаіпіеп с]иі еис гетріасе 1е Ігопг гшхе аЬоІі раг 1а$ сіеіаіііапсе сіея ЬоісЬєуіхгєх.
ПБІкгаіпе х’асігезхе е§а1етепг а 1а Бгапсе рагсе ^и’е11е хе ггоиуе сіериіз сех
сіегпіегех аппеех сіаш 1а гопе сіє хоп іпЯиепсе есопотЦие ес ^и’е11е соппаіг 5Є5
ггасіігіош сіє Цтсе, сі’Ьоппеиг еі сіє ІіЬеггє. II ехі еуісіепг ^ие ГБІкгаіпе хе тес а 1а
сііхрохігіоп сій Соиуегпетепс Бгап^аіх роиг Іиі оЙгіг, єп геїоиг сіє хоп аісіе еуєптеїіе,
ІЄ5 ріш 1аг§е5 §агапсіє5 есопотЦиез аи ш)ег сіе^иеііез 1е хі§пасаіге сіє се тетоіге езі
ргег а Боигпіг, зеїоп іез огсігех сіє $оп Соиуегпетепг, І’ехрозе 1е ріш Яегаіііе.
А[1ехапсіге] СЬои1§иіпе,
СЬєБ сіє 1а МІ55Іоп ПірІотагЦие сіє 1а КериЬІЦие БІкгаіпіеппе
***
Друкується за примірником Міністерства закордонних справ УНР,
машинопис / ЦДАВО УКРАЇНИ Ф. 3696. - ОП. 2. - СПР. ЗО. - АРК. 16-32.
Переклад Георгія Потульницького
Париж, 26 березня 1921
Ситуація в Україні і прагнення Української Народної Республіки
1) Україна є необхідним чинником в боротьбі з більшовиками. Згідно
надійних свідчень, що надійшли до Верховного Командування української армії,
Радянська Росія готується до нової військової кампанії, що запланована на наступні
весну чи літо. Ця кампанія вже розпочалася на Кавказі, в Брузії; але згідно вже
згаданих свідчень, основні зусилля більшовиків будуть направлені на Захід. Ця
війна, що обов’язково вибухне, за будь-якого приводу, є абсолютно необхідною для
існування Радянської Росії і для реалізації її подвійної мети - радянізацїї та
завоювання всього світу. Так чи інакше, мир, підписаний в Ризі, далекий від того,
щоб забезпечити стабільну ситуацію: нагальна небезпека знову постійно загрожує
Польщі, Румунії та балтійським країнам. Тобто, коли неминуча війна
розпочнеться, Україна стане одним з перших і найважливіших її учасників.
Відомо, що російські більшовики володіють двома методами завоювання:
перший - прямий, за допомогою армії; інший - непрямий, за допомогою
пропаганди. їхній напад на Польщу в 1920 показав, яка велика більшовицька
небезпека загрожувала цій країні зсередини. У випадку нової атаки не має жодних
гарантій, що та сама небезпека не виникне знову, зважаючи на складну фінансову і
економічну ситуацію, в якій опинилася Польща, а також Румунія та інші сусідні
країни. Україна бачила в дії обидва радянські атакувальні методи: і після стількох
грабунків, і після стількох смертей неможливо переконати українців, що радянське
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. МІСІЯ УНР У ФРАНЦІЇ 393
пекло є чимось щасливим. Як наслідок українська армія - найбільш надійна з усіх
європейських, що може протистояти червоним військам: досвід, що отримала
Україна, надав їй імунітет від більшовицької отрути. Крім того відомо, що Україна,
країна дрібних землеробів та індивідуалістиних звичаїв і смаків, є абсолютно
протилежною російській комуні (міру).
2) Українське повстання повинно бути підтримане та організоване. В Україні
повстання стає всезагальним: зараз, більше, ніж коли-небудь, воно є незліченним,
систематичним та організованим. Ненависть як до червоних військ і до всього
устрою, принесеного Москвою, так і до інших спроб гніту (німці, Антон Денікін)
досягла свого апогею. Збір інформації та численні висновки, зроблені паном
Олександром Шульгином, який підписав даний меморандум, під час його
подорожі в Україну (літо 1920) і Тарнов (січень 1921), де він зустрів багато пат-
ріотів-повстанців, які постійно переходять кордон, повністю співпадають зі всіма
зібраними документами, що доводять, що патріотичні почуття і національна само-
свідомість очевидним чином поширилися по всій території України. Це почуття,
ця самосвідомість досить сильно відріжняються від тих, що були до війни, а також
від тих, що були в 1917. Сьогодні вони мають визначеність і непорушну силу.
Повстанці ведуть боротьбу за визволення України від чужоземного гніту і
задля консолідації Української Народної Республіки. Вони визнають головою цієї
Республіки Отамана Симона Петлюру, популярність якого в Україні всезагальна та
беззаперечна. їм вдалося не допустити розповсюдження більшовицької влади поза
межі великих міст та головних залізничних маршрутів. Ворог, якщо він не має в
своєму розпорядженні реальної військової сили, не наважується заглиблюватися в
сільську місцевість. Таким чином у більшій частині цих районів, у всіх селах і
майже всіх середніх містах діє незалежна (чи майже незалежна) від окупаційної
влади адміністрація.
Повстанці зі всієї України підтримують між собою таємні відносини, як це
було в Македонії в турецькі часи. Події показали силу опору цих українських
селян, який червона армія неспроможна перемогти. Але ті самі події показали
також, що завдяки зусиллям повстанців, яких достатньо для знищення
більшовицьких планів, неможливо вигнати окупантів та встановити порядок по
всій країні, яка поступово сповзає в руїну і тотальну анархію.
3) Уряд Української Народної Республіки і його голова Симон Петлюра -
єдина сила, яка може забезпечити порядок і організувати антибільшовицьку
боротьбу. Жодне іноземне втручання не може організовувати та вести цих
повсталих селян до їх мети - захисту та звільнення їх землі. Після всіх розчарувань
останніх років, українці стали вкрай насторожено ставитися до іноземців. Те, що
поляки здійснили останню кампанію пліч-о-пліч з українськими військами, це
394 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
тому, що вони були союзниками Української Народної Республіки і тому, що
Симон Петлюра санкціонував їхній вступ в межі країни. Селяни говорили слово в
слово: «Те, що Симон Петлюра привів до нас поляків, це для нашого блага».
Насправді очевидно, що український уряд і голова держави Симон Петлюра єдині
можуть звільнити Україну та покласти край анархії.
Влада Симона Петлюри і його уряду виходить з волі народу, Центральної
Ради (1917), загальних виборів до Установчих Зборів і муніципалітетів (1917-
1918), Трудового Конгресу (1919). Наразі він спирається на Раду Республіки, яка
включає як всі українські партії, так і представників муніципалітетів, кооперативів,
тощо. Звільнивши територію України в 1920, ця влада зуміла навести тут порядок.
Було організовано армію, малочисельну (з причини нестачі боєприпасів), але її
хороші військові якості були визнані поляками, а також, ми сподіваємося,
французькою військовою місією в Варшаві. На жаль, ця армія змушена була
відступити перед червоними військами, які внаслідок прелімінарного миру в Ризі
та поразки Петра Врангеля змогли повністю зосередитися на Україні. Головний
отаман Симон Петлюра, за відсутності рушниць та боєприпасів, змушений був
розпустити по домівкам більше, ніж 75 000 чоловік. Зменшена до 45 000 тисяч
бійців і до 100 000 патронів на момент більшовицького нападу, ця армія,
незважаючи на свої стійкість і героїзм, не могла продовжувати кампанію.
4) Аля виконання своєї військової мети український Уряд потребує допомоги
Франції (використання українських військ, що перебувають на території іноземних
держав). Зрозуміло, що без матеріальної допомоги Заходу звільнення України
неможливо реалізувати: насправді потрібно червоним військовим силам
протиставити достатньо чисельну і достатньо оснащену зброєю та боєприпасами
українську армію. Проте, той, хто підписав цей меморандум, може стверджувати, і
також уповноважений засвідчити від імені глави держави, що завдяки послідовним
та відносно близьким військовим призовам можна збільшити чисельність
української армії до 500 000 чоловік.
Але, якщо Україна не має необхідності в солдатах, вона потребує:
1 ) французьких інструкторів, пристрасне бажання України полягає у формуванні
своєї армії на французький манер; 2) зброю, технічні засоби, боєприпаси;
3) оскільки неможливо моментально домогтися організації української армії на
українській території, яка на даний момент є величезним полем бою, необхідно
мати близько до України нейтральну та безпечну територію, де можна розпочати
підготовку перших 150 000 бійців.
Якщо з якихось причин це потрійне побажання, адресоване Франції
українським Урядом, зараз не може бути виконане, по меншій мірі необхідно
задіяти українські загони, які знаходяться закордоном в складному становищі:
1) Українська армія інтернована в Польщі; 2) Залишки армії Петра Врангеля, серед
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. МІСІЯ УНР У ФРАНЦІЇ 395
яких знаходяться тисячі українців, які бажають з’єднатися з національною армією.
Всі ці солдати, згруповані під одним командуванням, можуть сформувати хороше
ядро для можливої війни. І найактуальніше прохання українського уряду до
Франції - це перевести зазначені військові формування під протекцію
французьких військових місій в Польщі, Туреччині та Болгарії.
5) Протягом трьох років Україна, вірна французькій політиці, платила своїми
кров’ю і розоренням за захист Європи від московської загрози. Той факт, що
Україна звертається до Франції, пояснюється тим, що вона залишається вірною
політиці, встановленій її Головою Симоном Петлюрою, профранцузька орієнтація
якого ніколи не слабшала. Український Уряд переконаний, що Франція - єдина з
великих держав дійсно розуміє небезпеку більшовизму, який, якщо його не
перемогти, здатен об’єднатися з Німеччиною і знову віддати Європу вогню і мечу.
Проте, саме українські солдати та повстанці своїми грудьми протягом трьох років
захищали шлях на Захід. Це Україна завадила Радянській Росії з’єднатися з Веііа
Кип’ом. Це вона своїми війнами, бунтами та повстаннями завадила більшовикам
зробити з її землі війському базу для просування в Румунію і тим самим врятувала
останню від неминучого вторгнення. Нарешті, пліч-о-пліч з польськими військами,
україньска армія билася не тільки за свої власні інтереси, але боролася і за перемогу
Польщі. Франція і її союзники точно не забули важливу роль, яку відіграв в 1917
році перший український Уряд, в особі міністра закордонних справ, при
встановленні відносин з французькими представниками і особливо з французь-
кими військовими місіями. Пан Симон Петлюра співпрацював з місіями, щоб
спробувати протиставити німецькому вторгненню український фронт, який
замінив би російський, знищений через слабкість більшовиків.
Також Україна звертається до Франції, оскільки останні роки вона
знаходиться у французькій економічній зоні впливу, а також тому що знає про її
традиції справедливості, честі і свободи. Очевидно, що Україна пропонує себе для
диспозиції французькому уряду, і у відповідь на евентуальну допомогу забезпечить
широкі економічні гарантії, детальний виклад яких підписник цього меморандуму,
згідно з указом свого Уряду, готовий надати.
Олександр Шульгин,
Г олова диплотматичної Місії УНР
ЛИСТ ОЛЕКСАНДРА ШУЛЬГИНА АНДРІЮ НІКОВСЬКОМУ
Париж, 28 червня 1921
Високоповажний та дорогий Андрію Васильовичу.
В доповнення до свого листа від 23-го червня даю загальне резюме моїх
вражінь від останнього тижня роботи. За останні два дні ще мав важні побачення.
396 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
1) Справа з австрійськими фондами: мій приятель був у секретаря
Репараційної комісії п[ана] НегЬегг’а (він заступає Веаге, що написав у Відню
негативний доклад про нас). НегЬегг сказав, що проти нас є два заперечення:
a) заперечення зроблене в докладі Веаіе, що Уряд УНР не є законний
наслідник Уряду [Павла] Скоропадського. На це заперечення п[ан] [Олександр]
Шульгин дав вичерпуючу відповідь в своєму мемуарі і представленими
документами абсолютно довів, що дійсно теперішній Уряд є спадкоємець [Павла]
Скоропадського;
b) друге заперечення зводиться до того, що укр[аїський] Уряд не є визнаний
державами, які входять в склад комісії Репараційної. Ця остання ж виробила нові
правила, щодо цього, а саме: комісія трактує тільки з тими урядами, які сидять на
своїй території, не мають иншого конкуруючого Уряду; коли держава, котру цей
Уряд репрезентує, має ясні кордони і т[ак] д[алі]. Ці правила були вироблені, коли
деякі нові держави, як, напр[иклад], Чехія, домагались, щоб їх вважали державами
заднім числом, ще за часи великої війни. Але комісія на це не пішла і встановила
дату початку даної держави на підставі вищезазначених принципів.
Натурально, ми не виповнимо даних критеріїв. Але повстає питання, нащо ж
Реп[араційна] комісія розглядала в такому разі у Відню справу по суті. Нащо
Генеральний Секретаріят представляв доклад, на який, по їх же признанню, дана
вже вичерпуюча відповідь. Все це я ще не раз буду говорити, але треба мати на увазі,
що і до одержання наших австрійських фондів тут міцно зв’язується з фактом
визнання України. А визнавати нас зараз не хотять. Все ж, з огляду на згоду самої
Австрії, співчуття декого з делегатів, є невелика надія на те, що справа буде виграна.
На жаль, також справи в комісії вирішуються більше загальним порозумінням всіх
делегатів, а цього в нашій справі дуже трудно досягнути. Багато міг би помогти
представник Польщі, позаяк остання нас визнала, але... на це мало надії.
2) Справа з німецькими фондами. Ви знаєте про ноту Міністерства]
закордонних] с[прав] до Репараційної комісії в цій справі з мого листа від 23-го
червня. З розмов в Реп[араційній] ком[ісії] мій приятель вияснив, що ця справа
навіть ще не дійшла до Реп[араційної] комісії. Отже, час не упущений. Справа в
тому, оскільки на підставі 259-го артикула Реп[араційної] ком[ісії] зможе
витребувати з німців кошти. У всякому разі німці можуть зробити деякі серйозні
заперечення. Коли ж Реп[араційна] ком[ісія] дійсно доб’ється свого, німцям
прийдеться заплатити повністю по тим нашим хсЬаШсЬеіп’ам, які зараз вони
тримають. Може, принаймні вони пошкодують, що не пішли на наші умови, які
давали їм змогу зберегти частину цих грошей. У всякому разі, ми у їх вимагали
виплатити паперовими грішми, а хто зна, чи не схоче Реп[араційна] ком[ісія] хоч
частину одержати золотом... А німці тим легше могли порозумітися з
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. МІСІЯ УНР У ФРАНЦІЇ 397
українським] Урядом, що, коли не помиляюся, їх банк не знаходиться під
контролем Реп[араційної] ком[ісії] як Австро-У горський. Але тепер німцям не
довго прийдеться думати: Реп[араційна] ком[ісія] в усякому разі в липні розгляне
справу і певно вирішить так, що німці мусять передати під її охорону наші фонди.
Що тепер робить мені. Як Ви вже знаєте, словесно і досить різко (в усякому
разі гаряче) я протестував, що цю справу повели помимо нас. Але чи треба
протестувати проти самого факту, що Міністерство закордонних] спр[ав] Франції
внесло таку пропозицію. Думаю, що ні, бо в мій власний план входило те, щоб
якось взяти гроші з рук німців. Треба тільки настоювати на тому, щоб ці гроші були
передані нам. В цьому напрямку я вже подав меморандум, який буде також
переданий особисто або через моїх секретарей найвидатнійшим депутатам і
сенаторам. Дуже хочу затримати цю справу і пропустити через Реп[араційну]
ком[ісію] справу австрійську, далі угорську і тільки тоді німецьку. Зараз мої
приятелі обіцяли побувати в найвищих сферах. З цим я сам буду домагатись
прийома. Поки що обходжу членів Реп[араційної] ком[ісії]. От, здається, все, що
взагалі можна зараз зробити.
3) Загальна ситуація кепська: з приводу своїх розмов в Міністерстві]
закордонних] с[прав] 21-го червня та 23-го червня, я сказав при слідуючому
побаченню: (25-го), що досі я брав на себе сміливість давати надію своєму Уряду на
допомогу в майбутньому з боку Франції. Це я мимоволі робив, як франкофіл, але
тепер не знаю, чи мав на це право. Я дійсно франкофіл, але перш за все я
український патріот і до того чесний чоловік, тому я мусив тепер написати Уряду,
що наш помилився і що в Міністерстві до нас ставляться вороже. Тоді мій бесідник
рішуче став мені доводити, що я тепер помиляюся, що вони добре до нас
ставляться, що так само відносяться вони до росіян, хоч вони мають той плюс
порівнюючи з нами, що їх державність давно була визнана. Справа в тому, що вони
категорично вирішили не втручатись у внутрішні справи був[шої] імперії, і дуже
докладно став мені доводить, що у внутрішні справи держави не треба вмішуватися,
бо це тільки шкодить. Я сказав, що зо усім цим згоден, але ми і не просимо
втручатись в російські справи. Україна є незалежна держава, і большевицька навала
це є чужоземне ярмо. Отже, ми просимо помогти нам скинуть це ярмо. Але на це
мені було сказано, що Франція ще не визнала України, що наш Уряд знаходиться
за кордоном і в цей мент вони не можуть нас визнати. Але в майбутньому
французький] Уряд нічого не має проти самостійности України, ні проти
спільного життя з Росією. І те, і друге Франція прийме як факти, але творити ці
факти ми мусимо самі.
Звичайно, я мав багато що сказати йому на це... Говорив також про колосальне
значіння нашого державного центру як осередка всіх повстань, але мені знов
398 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
нагадали, що цей центр за кордоном і Франція ангажувалась абсолютно не вести
акцій проти большев[ицької] Росії, як і Англія. Мало того, Франція не допустить,
щоб якась друга держава, наприклад, Німеччина, втручалася в ці справи.
Перед тим (20-го) я був у Генеральному штабі, і мені там нагадали військові,
наші найкращі друзі, таку французьку] приказку: «Помагай собі сам, і Бог тобі
поможе». Робіть повстання широке, планомірне, порозумійтесь з повстанцями
Білої Русі, а може, і Росії (через [Бориса] Савінкова). Коли складеться загальне
вражіння, що большевизм падає, тоді найдуться охотники Вам помагати. В першу
голову сусіди України, а там і великі держави. Ніхто не може гарантувати нам, що
ця допомога напевна і в такій-то кількости буде дана. Але треба рискувати. Так
говорять в Генеральному] штабі. Од себе додам, що справа вся в тому, чи можна
сподіватись, що большевики дійсно дуже ослабіли. Коли ні, коли вони мають хоч
таку силу, як торік, очевидно, не можна рахувати на успіх. Треба все зважити і, коли
тільки можна, іти в бій. Але це виднійте на місці, ніж у Парижі.
4) Матеріяльна ситуація невиносима: зараз абсолютно не маємо грошей,
автомобілів ніхто не купує, а в кращому разі, коли все ж продамо, нам стане, щоб
прожити до августа місяця. Моє здоров’я від турбот все гіршає, і я зовсім слабий.
5) [Степан] Перепелиця старається примирити мене з [Артемом] Галіпом і
наоборот. [Артем] Галіп погожується піти з урядом, ставляючи мені умови.
Одпихати його не збираюся, це було б дуже нерозумно в сучасному становищі.
[Ар тем] Галіп може бути єдиним противоядієм проти [Сергія] Моркотуна.
6) [Михайло] Кочубей вже наробив дурниць: нічого ще не зробив, а вже скрізь
про себе розтрезвонив: в результаті замітка в «Общем деле».
0[лександр] Шульгин
***
Друкується за оригіналом, машинопис / ЦДАВО УКРАЇНИ Ф. 1429. - ОП. 2. -
СПР. 101. -АРК. 194-195.
Примірник Міністерства закордонних справ УНР, машинопис / Олександр
Шульгин в українському державотворенні та міжнародній політиці / Збірник
наукових праць та документів: Наукове видання / Упоряд. В. Піскун. - К.:
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського
НАН України, 2016. - С. 246-249.
МЕМОРАНДУМ УРЯДУ ФРАНЦІЇ
Рагіх, 1е 24[[иіп 1921
Метоіге сопсегпапг Іех сігоіїх (1е Пікгаіпе хиг Іех Гопсіх сіапх Ьаі^иех аііетапсіех
ес аитсЬіет хеіоп 1а сопуєпгіоп сій 10 херсетЬге 1918
Рои^иоі еі соттепг Іех хоттех еп 1ігі§е опг еіе сіерохеех сіапх Іех Вап^ие5
аііетапсіех еі ашгго-Коп§гоіхе.
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. МІСІЯ УНР У ФРАНЦІЇ 399
Зиіуапг 1а сопуєпгіоп сопсіис епсге ГАІ1ета§пе ес ГАитсЬе-Ноп§гіе, сГипе рагс,
ес Гіікгаіпе сГаисге рагс, ссіїе-сі сіеугаіс Ііугег сіех ^иапсісе5 ітрогсапсех сіє Ьіе ес сіє
тасіегех ргетіегех аих Риіххапсех сепггаіех, еп есЬап§е сГагсісіех сіє ІаЬгісасіоп йпіе, ес
посаттепс сіє таскіпех а^гісоіех. Ьех Ришапсех сепсгаіех п’ауапс ри гетрііг 1е5
оЬ1і§асіош сіє сессе сопуєпгіоп сГесЬап§е сіє тагсЬапсійех, 1е Соиуегпетепс кікгаіпіеп
Іеиг ассогсіаіс 1а регтййоп сІ’асЬесег сій Ьіе ес сіех тасіегех ргетіегех сіаш Щкгаіпе
сопгге рауетепс еп аг§епс сотргапс. Май 1а рориіасіоп икгаіпіеппс геїше сГассергег
1е5 Ьіііесх сіє Ьап^ие аііетапсй ес аисгісЬіеш ; ес с’ехс роиг сене гайоп ^ие 1с 10
ЗерсетЬге 1918 іех Ришапсех сепсгаіех опс хі§пе ауес ГЕІкгаіпе ипе сопуєпгіоп роиг
ГасЬас сіє 1600 тііііош сіє СагЬоуапесгех (топпаіе икгаіпіеппе) сопгге с1є5 юттех
сЦиіуаіепсех еп Ьош сій Тгехог ес еп ехресех (тагкх ес соигоппех), соисех хоттех
с1еро5ее5 сіаш Іех Ьап^ие5 сГЕгаг сіє Вегііп, сіє Уіеппе ес сіє Висіарехс.
С’ехс аіші ^и’а сессе Ьеиге, ГЕІкгаіпе а еп сіерос сіаш 1а Ьап^ие аііетапсіе
400 000 000 тагкх ес сіаш 1а Ьап^ие ашсго-Ьоп§гойе сіє Ьош сій Тгегог хе шопсапс а
158 400 000 соигоппех.
Раг ип Ьге£ ехрохе сіє ГЬіхсоіге сіє ГЕІкгаіпе сіериіх 1917, іі ехс Гасііе сіє ргоиуег ^ие
іех Гопсіх сіерохех Ваш іех Ьап^ие5 сі’Есас с1е5 Риіххапсех сепггаіех, а 1а хиісе сіє 1а
сопуєпгіоп сій 10 ЗерсетЬге 1918, аррагсіеппепг а 1а КериЬІЦие ВетосгасЦие
ЕІкгаіпіеппе, ес а хоп Соиуегпетепс 1е§ісіте, сопхсісие раг 1е Ргехісіепг сій Оігессоіге
ес Асатап еп сЬеГ 5утоп Ресііоига.
1) Еопсіасіоп ес сіеЬис сіє 1а КериЬіідие. Еа КериЬіідие Оетосгасідие
ЕІкгаіпіеппе а есе ргосіатее еп 1917. Оериіх іогх, ГЬіхсоіге сіє сессе КериЬіідие
сотргепсі сгоіх регіосіех :
Еа ргетіеге регіосіе ехс сеііе сіє 1а Насіє Сепсгаїе (Рагіетепс геуоіисіоппаіге, 8
аугії 1917 - 28 аугії 1918). С’ехс аіші сіаш Гесе сіє 1917, дие 1е ргетіег Сошеіі сіех
Міпіхсгех а есе Гогте, іедиеі ргіс 1е роиуоіг ауес 1е сопхепсетепс сій Соиуегпетепс
ргоуіхоіге сіє Ресго§гасі, ргехісіе раг [Аіехапсіге] Кегепхку (1а херагасіоп сотріесе сіє
ГЕІкгаіпе ес сіє 1а Киххіе пе сіеуаіс ауоіг ііеи дие 1е 9 Іапуіег 1918). Рагті іех хесгесаігех
сі’Есас сіє се ргетіег саЬіпес, хе сгоиуаіепс М[опхіеиг] $утоп Ресііоига, ассиеііетепс
Ргехісіепс сій Оігессоіге, диі аххита 1е рогсеГеиіііе сіє 1а §иегге, ес 1е хі§пасаіге сіє се
тетоіге, М[опхіеиг] Аіехапсіге СЬоиі§иіпе а диі Гис сопйе 1е тіпіхсеге сіех айаігех
есгап§егех. Еп сіесетЬге 1917, сіеих гергехепсапсх сіех раух сіє і’Епсепсе, М[опхіеиг] 1е
Сепегаі [Сеог^ех] ТаЬоиіх, роиг 1а КериЬіідие Егап^аіхе, ес М[опхіеиг] 1е Сошиї
Сепегаі [Ріссоп] В১е, роиг 1а Сгапсіе Вгеса§пе, опс есе ассгесіісех раг іеигх
Соиуегпетепсх гехрессій аиргех сій Соиуегпетепс Ьікгаіпіеп.
2) Е’Ьестапас сіє [Рауіо] бкогорасіхку. ІЗигапс 1а хесопсіе регіосіе сіє 1’Ьіхсоіге сіє 1а
К.ериЬ1іс]ие Еікгаіпіеппе, іех Сепсгаих гесоппигепс і’ЕІкгаіпе ес, аиххісбс, Іеигх сгоирех
оссирегепс се раух. Ьех ^гапсіх ргоргіесаігех їопсіегх, х’арриуапс хиг іех сгоирех,
400 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
ргосіатегепг сотте сЬеГ сГЕгаг ГЬеппап [Рауіо] ЗкогорасЬку. Ьа Касіа Сспггаїс йлг
сІВрегхее раг 1с5 Ьаїоппеггех аііетапсіез; рішіеиге тіпЕгга іигепг аггегех. [Рауіо]
ЗкогорасЬку гехге аи роиуоіг сій 29 аугії аи 14 сіесетЬге 1918, ег с’ехг раг хех гергехепгапй
с]ис йлг сопсіие а Кієу, ауес 1е$ Сепггаих 1а сопуєпгіоп сій 10 хергетЬге 1918.
3) Ь’аЬсіісагіоп сіє [Рауіо 1 Зкогораскку ег 1а гетЕе аи роиуоіг епгге 1е5 таіш сій
Рігесгоіге ргейсіе раг 5утоп Регііоига. Ьа ггошете регіосіе сіє ГЬВгоіге сіє 1а
КериЬІЦие ЬІкгаіпіеппе х’оиуге раг 1а геуоіигіоп сопгге ГЬегтапаг сіє [Рауіо]
ЗкогорасЬку ег Госсирагіоп аііетапсіс. Ригапг сегге оссирагіоп, $утоп Регііоига ауаіг
сіє потте Ргейсіепг сіех Хегтгуоз сій Соиуегпетепг сіє Кієу (еіих раг 1е шЙга§е
ипіуегхеі), ег, ріш гагсі, ргейсіепг сіє Шпіоп сіє гош іех 2єгп5Гуо5 сіє і’Ркгаіпє. Сегге
йгиагіоп ипЦие сіей^паіг [$утоп] Регііоига сотте 1е сЬеГ сіє Горрохігіоп сопгге
[Рауіо] ЗкогорасЬку. Ье 15 МоуетЬге 1918 1а Ьі§ие Кагіопаіе сіє гош іез раггВ
роіігЦиех ргосіата ип Рігесгоіге сотте роиуоіг шргете сіеуапг ргепсіге 1а ріасе сіє
ГЬегтапаг. кіп тоЕ ріш гагсі (14 РесетЬге 1918) ГЬегтап [Рауіо] ЗкогорасЬку
аЬсІЦиаіг, ег юп СоиуегпетепЕ, раг ип асге роггапг 1а сіаге сій 14 РесетЬге, ге5І§па хех
ріеіш роиуоігх епгге іез таіш сій Рігесгоіге. С’ехг аіші ^ие сеіиі-сі ег юп РгезісІепЕ,
1’аЕатап еп сЬе£[$утоп] Регііоига, сіеуіпгепг іех шссеххеигз 1е§ігіте5 сіє ГЬегтап ег іех
ауапг-сЬоігз роиг гош іех ГопсЬ сіерохех сіаш іех Ьап^ие5 еЕгап^егех раг 1е
Соиуегпетепг сіє ГЬегтап. Еп |апуіег 1919, ип Соп§гех Иагіопаї, сііг Соп§гех
ггауаііііхге, оіі се геггоиуаіепг рге^ие гош іех тетЬгех сіє Гапсіеппе Касіе, сопйгтаіг
іез роиуош сій Рігесгоіге.
4) Ьа герге5епгагіоп сіє і’Цкгаіпе а і’Еггап^ег. Тоиге 1а рориіагіоп, гоигех іех
ішгігигіош сі’Егаг опг іттесііагетепг гесоппи Гаигогіге сій Рігесгоіге, сіє тете ^ие
Еоиге5 іез Ье^агіош ег Мі$$іош епуоуеех раг ГЬегтап [Рауіо] ЗкогопасЬку а і’Еггап§ег.
Сеііех-сі опг сопгіпие а Гопсгіоппег ге§иііегетепг іи^и’а се риг. Ье Соиуегпетепг сіє
1а КериЬІЦие ЬІкгаіпіеппе а, асгиеііетепг, сіех Ье^агіош ои сіех Мшіош а Рагіх, а
Ьопсігез, а Коте, а Вгихеііез, а Уагюуіе, а Висагехг, а Рга§ие, а Вегпе, а
Сошгапгіпоріе, а $ойа, а Вегііп, а Уіеппе ег а Висіарехг.
Ь’ЬІкгаіпе а еге гергсЕепгее аиргез сіє 1а СопГегепсе сіє 1а Раіх раг ипе Реіе^агіоп
^иі а еге ге^ие еп 1919 раг 1е Сошеіі сіех Оиагге. Сегге тете Реіе§агіоп а ргезепге 5Є5
геуепсіісагіош а РагВ, а $ап-Кето ег а 5ра. Е’ЬІкгаіпе а розе за сапсіісіагиге аиргех сіє 1а
Зосіеге Йе5 Иагіопх, а Сепеуе, еп уие сі’епггег сіапх сегге юсіеге. Ьа ге§иіагіге сіє сегге
сіетапсіе а еге гесоппие раг 1а СоттЕйоп сіє ГА^хетЬіее; таіз Гасітіххіоп сіє
і’ЬІкгаіпе, сотте сеііе сіє гоих 1є5 аиггех Егагх, сіегасЬех сіє І’апсіеппе Кизхіе, а еге
аритее. Тоигех іех геїагіош сіір1отагі^ие5 ег 1е5 ргіпсіраих асгех роіігідиех сіє
і’ЬІкгаіпе 50пс ехрохех йапх 1е Метоіге гесіі§е раг 1е Зесгегагіаг Сепегаі сіє 1а Зосіеге
Йе5 Иагіош ег риЬііе раг сеіиі-сі рагті 1е5 сіоситепгх сіє Ь’АххетЬіее (№ 88).
5) Ьа §иегге сіє і’ЬІкгаіпе сопгге 1а Кише сіе5 $оуієГ5, еп 1919, ег 5Є5 сотріісагіоп5.
Ье Рігесгоіге а ехегсе ^и5^и’ісі хоп роиуоіг $аш аисипе іпгеггиргіоп.Еп 1919, сіеуапг
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. МІСІЯ УНР У ФРАНЦІЇ 401
Гіпуазіоп сіє Гіікгаіпе раг іез сгоирез гои§ез, 1е Ргезісіепг [$утоп] Регііоига сіиг ргосіатег
1а §иегге сопгге 1а Киззіе сіс5 Зоуієіз. Сеие §иегге Йді тепее соига§еизетепі таі§ге сіез
сііШсикез сіє іоигез зоггез : ташрле сіє типігіопз ес сі’аррагеііз сесЬпЦиез, сі’ипе рагг, ес,
сГаиггс рагг, сотріісасіопз сііріотаскріез ег еуепетспсз тііісаігез іпассепсіиз.
Ьез роиграгіегз епсатез раг 1е Ргезісіепс [$утоп] Ресііоига а Осіезза, аусс 1а
Міззіоп тііісаіге Ргап^аізе, Гигепс, іпсегготриз раг Геуасиасіоп сіє сеие уіііє ^ие
Гагтее гои§е тепацііс.
Ь’оЙєпзіує роіопаізе, соттапсіее раг 1е §епега1 [[огсі] Наііег, сопеге 1а КериЬікрсе
Окгаіпіеппе Оссісіепгаїе (Саіісіе) а пиі Ьеаисоир а 1а іиссе сопгге 1е Киззіе сіез Зоуієсз, еп
гегігапс сіє сене Іиггс Іез Гогсез роїопаізез ег сеііез сіє ГЬЇкгаіпе оссісіепгаїе. Меаптоіпз, 1е
Ргезісіепс [$утоп] Регііоига, геиззіс а гергепсіге Кієу (Аойс 1919).
кіпе поиуеііе сотріісаеіоп зиг§іс: 1е §епега1 [Апгоп] Оепікіпе оссира 1а гіує
§аисЬе сій Опіерег ес тагсЬа уегз Кіеу. Аи тотепс тете ои 1е Ргезісіепс [$утоп]
Регііоига еіїессиаіс зоп епсгее, [Апсоп] Оепікіпе зе геіизаіс аЬзоіитепс а з’епсепсіге
ауес ГЬІкгаіпе ег а гесоппаісге зоп іпсіерепсіапсе ; іі а сіге зиг іез сгоирез сіє [$утоп]
Регііоига, ег 1а §иегге епсге Гіікгаіпе ес Гагтее сіє [Апгоп] Оепікіпе з’еп зиіуіс. Ьез
ЬоІсЬеуікз ргойсапс сіє се йезассогсі сга§Цие геоссирегепс Кіеу. Аргез ипе Іиссе
ехсгететепс сіигее сопгге іез гои§ез еп тете сетрз ^ие сопгге іез уоіопсаігез сіє
[Апгоп] Оепікіпе, [5утоп] Регііоига ргіг 1а гезоіисіоп сіє сгаісег регзоппеїіетепс ауес
зез уоізіпєз оссісіепсаих. II сопйа зез сгоиреаих аи соттапсіетепс сій Сепегаі
[МукЬауіо] Рау1епко-[Оте1іапоуігсЬ] ег раггіг роиг Уагзоуіе.
6) Ьа сопуєпсіоп ауес 1а Роіо^пе, 1а сатра^пе Роіопо-Цкгаіпіеппе еп 1920 ес 1а
§иегге сіє рагсізапз. Ье 21 Аугіі 1920, ипе сопуепгіоп Гис зі§пе а Уагзоуіе епсге 1а
Ро1о§пе ес ГЬІкгаіпе. Ье Соиуегпетепг сій Оігесеоіге есаіс гесоппи раг 1а Ро1о§пе
сотте 1е §оиуегпетепс 1е§аі ег ге§иііег сіє ГЬІкгаіпе. Ь’ассісисіе сіез ВоІсКеуікз ауапс
сіесЬаіпе 1а §иегге сіє 1а Роіо§пе сопеге 1а Киззіе сіез Зоуієсз, Іез агтеез роїопаізез
соттепсегепс 1а сатра§пе сіє 1920 ауес, а Іеиг сігоісе, Гагтее сіє 1а КериЬІЦие
ОетосгасЦие ЬІкгаіпіеппе, сіігі§ее раг 1е Ргезісіепс ес Асатап еп ске£ [§утоп]
Регііоига. Сез агтеез ргепапс ГоіТепзіуе, з’етрагегепс сіє Кіеу; таіз ипе сопеге -
ойепзіуе сіє і’еппеті геиззіс а героиззег іез аііієз, ег іез сгоирез гиззез хе гиегепг шг
Уагхоуіе. Оп заіс ^ие ГЬегоїзте ра^:^іосі^ие сіез Роіопаіх ег Гіпгегуепгіоп сіесіхіуе сій
§епегаі [Махіте] "\Уеу§апсі сіейгепг іез ігоирех гои§е$ еі аззигегепг 1а уісгоігє. Оапх 1е
тете іетрх, ГАсатап еп сЬе£ [5утоп] Реіііоига ауаіі гергіх Гойешіуе сопеге
Гіпуахіоп Ьо1сЬеVІ^ие ес ауаіс сіеііуге іез ехсех геггігоігех сіє 1а Уоііпіе, сіє 1а Росіоііе ег
сій §оиуегпетепс сіє Кіеу.
Ьа Роіо§пе ауапе Ь^ш^иетеп^ й§пе іез ргеіітіпаігех сіє Кі§а ег [Ріогг] ^Угап§еі
х’еіапг етЬа^^ие шЬігетепг роиг Сопхсапгіпоріе, Іез ггоирех сіез Зоуієгз геїепиз зиг 1е
сіоиЬІе Ггопе ригепг сопсепггег Іеигз еіїот еп ЬІкгаіпе, еі сеіа, аи тотепг тете ои
402 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
ГАсатап еп сЬе£ [$утоп] Ресііоига есаіс оЬІіре сіє гепуоуег сіаш Іеигх Гоуегх ріш сіє
75 000 сіє 5Є5 юісіасз, а саше сій таприе ргехрие сосаі сіє Гшік ес сіє типісіош. Кесіиісе
а 45 000 сотЬассапсз ег пе ро55ес1апс ріш рис 100 000 сагсоисЬез, Гагтее сіє 1а
КериЬІідие ЕІкгаіпіеппе, таїрге юп соигаре оЬзсіпе, хе сгоиуаіс сіаш ГітроиіЬіІісе сіє сепіг
1а сатрарпе. Ь’асатап еп сЬеі 5Є гехоїис а іпсегготрге 1а ІиССе сіє Гагтее гериііеге; іі
сісхагта еп Роїорпе ипе сгепсаіпе сіє тіїїе Ьоттех сіє ссгге агтее, Іакзапс аи ге 5 се 1е юіп
сіє сіігірег $иг 1е 50І пасаі 1е реиріе ішигре ес сіє юисепіг ипе рисіте сіє рагскаш риі п’а
І атак есе аш«і уіує ес ашй ришапсе ри’еп се тотепс. Ьез ішигрез тепепс а 1а іоіе 1а Іиссе
роиг сіеііугег ГЕІкгаіпе сій )оир есгапрег ес роиг сошоШег 1е КериЬІідие Оетосгасірис
ЕІкгаіпіеппе. Ік гесоппакзепс сотте сЬеі сіє сессе КериЬІідие ГАсатап еп сЬеі $утоп
Ресііоига сіопс 1а рориіагісе еп (Легате е$С репс гак ес іпсІксисаЬІс.
7) Ье Рігесеоіге, 1а Касіа сіє 1а КериЬІідие ес 1е Сошеіі Йе5 Міпксгез. Оп Га уи
ріш Ьаис: 1е Рігесеоіге а ехегсе $аш іпсеггирсіоп сіериК ГаЬсіісасіоп сіє ГЬестап
[Рауіо] Зкогораскку 1е роиуоіг Іераї сри’іі ехегсе епсоге. Мак сегсаіш сЬапретепех хе
50пс орегск сіаш 1а сотрохісіоп сій Рігесеоіге. Сеіиі-сі сотргепаіс соис сГаЬогсІ сіпд
тетЬгех. Еп 1919, сіеих сі’епеге еих сіеткйоппегепс. Рейх аисгех риі, соис ап рагсіапс
Іеигх сісгех сіє сіігессеигз, 5е сгоиуепс оп се тотепс еп сопре роиг сіез гакош
рег50ппе11е5, опс сопйе соис 1е роиуоіг а 5утоп Ресііоига, Ргейсіепс сій Рігесеоіге ес
Асатап еп сЬеГ сіез агтеех икгаіпіеппез. Ье Ргейсіепс сій Рігесеоіге пе сіігіреа, репсіапс
ип сегсаіп Сетрх, Іез айаігез сіє 1а КериЬІідие ри’ауес 1е саЬіпеС СІЄ5 тіпкегез, ес сеіа
рагсе риє 1е5 еуепетепез тіїісаігех риі $е сіегоиіаіепс еп ЕІкгаіпе пе регтессаіепс рах сіє
геипіг ипе аххетЬІее гергскепсасіуе.
МаІЬеигешетепс, сіеуапс 1а гиее сіех егоирез ЬоІсЬеуксех еп поуетЬге 1920, 1е
Соиуегпетепс сіє 1а КериЬІідие сіис раххег еп сеггісоіге роїопак (а Тагпоу, еп Саіісіе
Огіепсаіе) еп теше сетрх риє сеііе сіех егоирех риі, сотте пош Гауош сііс, Гигепс
сіекагтеех. А 1а Гауеиг сГипе сгапдиіііісе геіасіуе, 1е Сошеіі сіех Міпксгех сіесісіа сіє
сотріесег 1е Сошсісисіоп, ес іі еІаЬога ип рго^ес сіє Іоі сопсегпапс 1а Касіа сіє 1а
КериЬІідие (Рагіетепс ргоукоіге). Ье сЬе£ сіє 1а КериЬІідие: 5утоп Ресііоига сопйгта
сеССе Іоі сГаргез Іариеііе 1а Касіа сіє 1а КериЬІідие ехС іпуехсіе сій роиуоіг ІеркІаСіГ сіеуапс
риі 1е роиуегпетепс е$с гехрошаЬІе. Ьа Касіа 5е сороххесіе гергскепсапсз сіє сош Іех
рагск ехксапс еп ЕІкгаіпе, сіех гергскепсапсз сіє соисех 1е5 ограпкасіош ес ішсісисіош
ітрогсапсех, аіші риє сіех гергехепсапсх сіех сіійегепсех пасіопаїісех риі хопс еп тіпогісе
еп ЕІкгаіпе (1е Роїопак, Іех }иій есе.). Ьа Касіа сіеуаіс Гопесіоппег іихри’аи тотепс ои
1а сопуосаСІоп Й’ип рагіетепс гериііег сіеуіепсігаіс рохзіЬІе.
Ье 22 Геугіег 1921, а Тагпоу, еис Ііеи 1а ргетіеге хеапсе сіє 1а Касіа сіє 1а
КериЬІідие риі, репсіапс сгоЕ ток, а роигзиіуі гериііегетепс 5Є5 сгауаих ес а еІаЬоге
ріихіеигх Іоіх е55епсіе11е5. Ье 25 Магх 1921, ип поиуеаи СаЬіпес рагіетепсаіге сіех
МіпІ5Сге5 Гис Гогте хоих 1е ргехісіепсе сіє М[ошіеиг] [УіассЬе5Іа\у] РгокороуіссЬ :
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. МІСІЯ УНР У ФРАНЦІЇ 403
М[опзіеис] Апсіге Ьіуісгку ^иі ^из^и’а1о^з ауаіс ргезісіе 1е Сопзеіі, есаіс арреіе а 1а уісє-
ргезісіепсе ес гесеуаіг 1е рогсеіеиіііе сіє 1а Іизсісе ; М[опзіеиг] Апсіге №коузку гесеуаіс
сеіиі сіез Аіїаігез Есгап§егез, ес 1е Сепегаї [Муккауіо] Рау1епко-[Оте1іапоуісск] сеіиі
сіє 1а Сиегге. Ьа Касіа сіє 1а КериЬІЦие а уосє за сопіїапсе сотріесе а се саЬіпес, аргез
ауоіг епсепсіи 1а сіесіагасіоп сіє М[опзіеиг] [Уіасскезіасу] Ргокороуісск.
А 1а зиісе сіє 1а зісиасіоп сгєее раг 1а зі§пасиге сій сгаісе епсге 1а Ро1о§пе ес 1е
Соиуегпетепс сіез Зоуієсз, 1а Касіа сіесісіа сГіпсегготрге зез зеапсез ес, сіапз за сіегпіеге
зеапсе (аугії 1921) еііе асіорса 1а Іоі сопсегпапс 1а іогтасіоп сі’ип Сопзеіі ^иі ргіс 1є
пот сіє Ресісе Касіа. О’аргез сєссе Іоі, Ьа Ресіге Касіа сотргепсі сіез гергезепсапсз сіє
соиз Іез рагск сіє ГЬІкгаіпє, ес еііє гетрііга Іез іопесіопз сіє 1а Касіа сіє 1а КериЬІЦие сапс
^ие Іез зеапсез сотріесез сіє сеие сіегпіеге Касіа пє зегопс раз сіеуепиез роззіЬІез.
8) Ьє зоі-сіізапс Соиуегпетепс сіє 1’Цкгаіпє зоуіесідие сіігі^є раг [Скгізсіапі
Какоузку. Оапз ип гаррогс рогсапс 1а сіасє сій 8 аугії 1921 єс асігеззе аи Зесгесагіас
Сепегаї сіє 1а Соттіззіоп сіез Керагасіопз, М[опзіеиг] Веасе, асіріпс іигісіідие сіє сєссе
соттіззіоп, аргез ауоіг рагієг зоттаігетепс сіє 1а Регіосіе сіє Гкестапас (уоіг посге
рага§гарЬе 2) есгіс запз аисипе сгапзісіоп: «Ог, сіериіз Геродие сі-іпсіідиее,
Гогеапізасіоп роїісідие сій реиріе икгаіпіеп а зиЬі сіез скапгетепсз сопзісіегаЬІєз. Аргез сіє
1оп§иез Іиссез сопегє 1е роиуоіг ЬоІсЬеуідие 1а Киззіе Мегісііопаїе зе сгоцує ассиеііетепс
оссирее сіапз за сосаіісє раг Іез агтеез гои§ез. Еп сіеріс сій тоиуетєпс сопсге-
геуоіисіоппаіге ди’оп аппопсе сіє сегсаіпєз ге§іопз, Ієз аисогісез оШсієІІез сіє Кієу рагаіззепс
іаіге рагсіє сіє Гог§апізасіоп зоуіесЦие». Аіпзі М[опзіеиг] Веасе а раззє зоиз зііепсе соиз Іез
еуєпетєпсз с]ис поиз ауопз ехрозе сіапз Іез рага§г[арЬез] 3, 4, 5, 6, єс 7.
Аи зигріиз поиз зоттез оЬ1і§ез сіє сііге сіапз с]ис11е тезиге ГЬІкгаіпє езс «оссирее»
раг Іез ЬоісЬєуізсєз єс сіє тессге еп Іитіеге 1а рЬгазе уа§ие сіє М[опзіеиг] Веасе : «Ьез
аисогісез оШсієІІез сіє Кієу рагаіззепс іаіге рагсі сіє Гопутізасіоп зоуіесідие».
II езс Ьіеп соппи с]ие 1огзс]ие Іез ЬоісЬєуізсєз епуаЬіззепс ип рауз, ііз зе сіесіагепс ргєсз а
гесоппаісге зез сігоісз єс зоп іпсіерепсіапсе. С’езс сіє сєссе іа^оп с]іГі1з опс гесоппи «сіє ріге»
ГЬІкгаіпє ес с^и’ііз 1а іопс гесоппаісге раг соиз сеих ауєс с]иі ііз сгаісепс.
Ііз пе сіетапсіепс, сіізепс-ііз, ди’а «ІіЬегег 1е рауз сіє зоп «§оиуегпетєпс
Ьоиг§еоіз». 5иг Іез аггіегез сіє Іеиг агтее сГіпуазіоп ііз ргерагепс соиригз ип
«§оиуегпетепс» зоуієсізє. С’езс аіпзі с^и’ііз ауаіепс іогте ип «§оиуегпєтепс» сіє
сєссе зогсе роиг 1а Ро1о§пе, Іедиеі, Ьеигеизєтепс, п’а раз аггіуег іизди’а се рауз. С’езс
аіпзі ди’ііз опс сгее сіез «§оиуегпетепсз» роиг 1е АгегЬаїсі)ап ес 1а Сеог§іе. Ііз опс іаіс
сіє тете роиг ГЬІкгаіпє.
II ехізсє, еп еіїес (а КЬагко\у), ип зоі-сіізапс «еоиуегпетепс» сіез «соттіззаігез сій
реиріе», ргезісіе раг М[опзіеиг] [СКгізсіап] Какоузку, коште сГогі§іпе Ьи1§аго-гоитаіпе
ес а§епс іпсегпасіопаї сіє [Уіасіітіг] Ьепіпе. Аи гезсе, іі езс а гетагдиег ди’аисип сіє сез
соттіззаігез сій реиріе п’езс сіє гасе икгаіпіеппе : соиз уіеппепс сіє Мозсои.
404 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
Тоих Іех рапіх икгаіпіепх, у сотргіх сеих риі аррагііеппет а 1е ріих ехігете
§аисЬе, хот уіоіеттет оррохех аи ге§іте сіє іеггеиг аррогіе сій погсі. Ьех раухапх сіє
ГіЙкгаіпе хот аЬхоїитепі іпассеххіЬІех аих ійеех соттипіхіех рагсе ри’іїх хот сіє
реііїх ргоргіеіаігех £опсіегх еі іпйіуійиаііхіех.
О’аиіге ран, Іеиг хепіітет паїіопаї пе реи! хиррогіег 1е ]ои§ еігап§ег. II сопуієпі
й’а)оиіег риє Іез ЬоісЬєуіхієх хе хот юиі сіє хиііе сотрогіех соттс йех ріііагйх
Ьгиіаих, епіеуат 1е ЬІе, гайат Іех гісЬеххех сіє ГіЙкгаіпе, хапх гіеп сіоппег еп есЬап^е.
Ііх опг еіаЬІі ои еххауе й’еїаЬІіг йапх іоиіех Іех Іосаіііех икгаіпіеппех ои ііх от репеїге
ип ге§іте й’орргеххіоп паїіопаїе еі регхоппеїіе ют а £аіі іпхиррогіаЬІе еї риі п’а еи
роиг гехиііа! риє Й’аи§тетег сіє ріих еп ріих 1а рориіагіїе Йе]а епогте сій
Соиуегпетет Іе^іііте сіє 1а КериЬІірие ІЙкгаіпіеппе еї сіє $утоп Регііоига.
Сете Ьаіпе сіє ГепуаЬіххеиг ехріірие 1а регтапепсе, 1а ^епегаїіхаїіоп еї 1а Йдгеиг Йех
іпхиггесііопх икгаіпіеппех риі от геиххі а Іосаііхег 1е роиуоіг ЬоІсЬеуірие йапх Іех хеиіех
§гапйех уііієх еї хиг Іех егапйех уоієх і'сггсех. Ь’еппеті п’охе ріих аи)оигй’Ьиі х’ауетигег
Йапх Іех сатра§пех х’іі пе сііхрохе сі’ипе гееііе і'огсе агтее. С’схс аіпхі риє 1а ріирагі сісх
йіхігісіх, рис юих Іех уі11а§ех еї риє ргехрие іоиїех Іех уіііех тоуеппех роххейет Іеиг
айтіпіхігаїіоп іпсіерепсіате (ои а реи ргех іпйерепйапіе) сіє Гаиіогіїе сіех оссиратх.
С’ехїа сііге еп юиіе уегіїе риє 1е «§оиуегпетепі» ргехійе раг М[опхіеиг]
[СЬгіхііап] Какоухку пе реиг рах еіге іепи роиг аиіге сЬохе риє 1е риагііег §епега1е сіех
ігоирех гои§ех й’оссираііоп еп ІЙкгаіпе, еї ри’оп пе реиг сопхійегег 1е ге§іте ітрохе
сіапх Іех Іосаіііех сіє ГіЙкгаіпе оссиреех раг Іех ггоирех гои§ех риє сотте ип ге§іте
іеггогіхіе й’оссираііоп тіїііаіге.
Тоих Іех гаррогіх, Юих Іех іетоі§па§ех риі, еп аЬопсіапсе, аггіуепг сіє ГіЙкгаіпе,
сопйгтепі сене уегіїе. Ои гехіе М[опхіеиг] [СЬгіхііап] Какоухку Іиі-тете 1а
сопйгте раг 1а Іегосіїе йех йесгеїх еі йех огйгех ри’іі а £аіі а££ісЬег йапх ГіЙкгаіпе
орргітее еі раг Іехриеіх іі тепасе Іех рориіаііопх хихресіеех йе хутраіЬіе роиг Іех
раїгіоіех іпхиг§ех ри’іі ггаіїе йе «Ьапйіїх». Уоісі ип ехігаіі й’ип йе сех йесгеїх :
1) Той! сЬе£ йе Ьапйе, аиххі Ьіеп риє сеих риі еп £опі рагііе хопс йесіагех Ьогх йех
Іоіх. Той! Ьапйіі £аіі ргіхоппіег хега йдхіїїе хиг ріасе сотте ип еппеті йи
Соиуегпетет йех оиугіегх еі йех раухапх.
2) Ьех ргосЬех рагепіх йи Ьапйіі хегопс хаіхіе сотте йех оіа§ех еі йігі§ех хиг Іех
сатрх йе сопсепсгаїіоп. Ьех Ьіепх йех Ьапйіїх еі йе Іеигх ргосЬех рагепіх хегот
сопйхриех аи ргойї йех раиугех раухапх йе Гепйгоіі.
3) Ьех уі11а§ех риі аійегот Іех Ьапйіїх еп Іеигх £оигпіххет хоіі йех уеЬісиїех, йех
сЬеуаих, ои йех уоіопіаігех, хегот Ьіориех тіїііаігетет еі рипіх. Ьех рипіііопх хегот Іех
хиіуапіех ; а) сотгіЬиііоп еп паїиге ; Ь) сотгіЬиііоп еп аг§епі ; с) сопйхсаііоп йех Ьіепх
йех раухапх гісЬех ; й) ЬотЬагйетет йех уіііарех е! е) Іеиг апеапііххетет сотріеі.
(Ооситетх йе ГАххетЬІее п° 214, Зосіеіе йех Уаііопх, 16 ОесетЬге 1920 - р.З).
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. МІСІЯ УНР У ФРАНЦІЇ 405
9) N045 ГаУОП5 уи : 1е 5еи1 Соиуегпетепс 1е§а1 сіє 1’Цкгаіпе Є5С сеіиі сій
РІГСССОІГС. N045 ЯУОП5 У4 Є§а1етеПС ^4С се Со4УЄГПЄтеПГ Є5С 1’ипЦиЄ 54ССЄ55Є4Г СІи
Со4УЄГПЄтсПГ СІЄ [Рауіо] $коГОраСІ5ку ЄП се ^4І сопсегпе ІС5 СІГОІС5 54Г ІЄ5 £опсІ5
с1еро5Є5 раг се сіегпіег сіап5 1е5 Ьап^4е5 аііетапсіе ес аи5Сго-Ьоп§гоІ5е.
Ье5 Р4І55апсе5 сепсга1е5 опг а§і сіер4І5 сГипе тапіеге сіійегепсе : ГАисгісЬе ес 1а
Ноп^гіе от еп 1919 а4 тоіпе ГЄтЬоиГ5Є ІЄ5 аССІІ5 СІЄ Со4ГОППЄ5 еп Є5реСЄ5 ес опг ап
5п]ег сіе5 асгіб сіє Ьоп5 сіп Тге50г сопсіп ауєс 1е Соиуегпетепс ЕІкгаіпіеп 1е5 ггаісе5 :
ГАисгісЬе 1е 17 |апуіег 1921 ег 1а Ноп§гіе 1е 23 Еєугієг 1921, сіопг Гехесисіоп а ГЬеиге
^и’і1 Є5Г, пе сіерепсі с^ие сіє 1а с1есІ5Іоп сіє 1а СоттІ55Іоп сіе5 Керагасіош а РагІ5.
Серепсіапс 1е Сопуегпетепг аііетапсі раг 5а посе уегЬаІе сіп 10 Аугіі 1919 а
соттипЦие а 1а Ье§аііоп сіє 1а КериЬІЦие ЕІкгаіпіеппе а Вегііп 1е 5піуапг :
«Ье МіпЕсеге с1е5 Айаіге5 Еггап§еге5 а ГЬоппеиг сГіпГогтег 1а Ье§асіоп сіє 1а
КериЬІЦие РетосгасЦие ЕІкгаіпіеппе ^ие 1а Ьап^ие сіє ГЕтріге а ге^и Гішсгиссіоп а
545репсіге 1е5 рауетепС5 ропг сотрее сіе5 ассій пкгаіпіеп5 ^и5^и’аи ге§1етепс сіеіїпісіГ
с1е5 оЬ1і§агіоп5 5пЬ5І5Сапг епсге ГЕтріге аііетапсі ег ГЕІкгаіпе».
РериІ5 се гетр5 пп есЬап§е геісеге сіє поіе5 уегЬа1е5 ауаіс еп Ііеи епгге 1е МіпВсеге
сіе5 Айаіге5 Есгап§еге5 ег 1а Йе^асіоп ЕІкгаіпіеппе, сіап5 1е5^ие11е5 сеііе-сі а ішІ5Се а есге
іпГогте сіє 5 тосій сіє сене сіІ5ро5Ісіоп ге5рессіуетепс а 1а Гаіге аЬоІіг. Й’епуоуе
икгаіпіеп а Вегііп Є5С ітегуепи а р1и5Іеиг5 гергІ5Є5 сіаш се 5и]ес аи55І сіє уіує уоіх аи
МіпІ5іеге с1е5 Айаіге5 Еггап§еге5.
Се Вегпіег тосіуа 1а сіІ5ро5ІСІоп тепсіоппее епгге аисге5 раг сіе5 гаІ50П5 5иіуапсе5 :
a) Сопсге-ргесепсіош сіє ГАІ1ета§пе а ГЕІкгаіпе роиг 1а йе5Сгиссіоп Ве5 ргоргіесе5
а11етапс1е5 ег роиг 1а регсе сіє тасегіеі а Госса5Іоп сіє 1а гесгаісе Ве5 Сгоире5 а11етапсіе5 ;
b) ргесепсіош сіє ГАІ1ета§пе аи Соиуегпетет ЕІкгаіпіеп роиг 1е5 сіотта§е5 5иЬі5 раг
1е5 пасіопаих а11етапсІ5 сіаш ГЕІкгаіпе ес саи5Є5 раг 1е5 сгоире5 сГоссирасіоп сіє Гагтее
гои§е сіє Мо5Сои.
Еп се ^иі сопсегпе 1е роіпг а) 1е Соиуегпетепг ЕІкгаіпіеп а ргоро5е а р1и5Іеиг5
гергІ5Є5 сіє ге§1ег 1е5 ргесепсіош гесірп^ие5 ; ГЕІкгаіпе роиггаіс у соп5епгіг сГаиСапс
р1и5, ^ие, 5Є5 ргорге5 ргесепсіош роиг 1а сіе5Сгиссіоп сіє ргоргіесе икгаіпіеппе репсіат
Госсирасіоп аііетапсіе 5от іпсотрагаЬІетепг р1и5 е1еуее5 ^ие 1е5 50І-сіІ5ат сопсге-
ргесепсіош сіє ГАІ1ета§пе.
РагГаісетепс сіепие сіє Гопсіетепс Є5С 1е роіпс Ь), уи ^ие посоігетепс Гагтее
гои§е сіє Мо5сои Є5С епсгее с1ап5 ГЕІкгаіпе сотте Гагтее сГоссирасіоп, сіопс сотте
Гасіуег5аіге сіє §иегге ; аих Сегте5 сіє 1а Сопуепсіоп сіє 1а Науе, Є5С ге5роп5аЬ1е с1е5
ассіош і11е§а1е5 ес с1е5 сіотта§е5 саше5 репсіат Госсирасіоп а сі’атге5 ЕсаС5 ои а 1еиг5
пагіопаих 1е Соиуегпетепг сіє Госсирасіоп (еп се са5 1е Соиуегпетепг Ве5 $оуієС5 сіє
Мо5сои) ег поп ГЕсас сіопг 1е5 сеггісоіге5 опг еге оссирсй ес сіопс 1е роиуоіг пе 5’есепсі
ра5 5иг 1е5 сеггісоіге5 оссире5 ; іі Гаисігаіс сіопс ^ие ГАІ1ета§пе сіігі^еас 5Є5 гесіатасіош
406 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
у геіаііуех а Гасігеххе сій Соиуегпетепі сіех Зоуієіх сіє Мозсои сг п’еиг раз 1е сігоії а еп
гепсіге гезропзаЬіе 1е Соиуегпетепг ЕПсгатіеп.
II аррегі сіє се! ехрозе ^и’аисип без тоїііз аііе§иез раг ГАІ1ета§пе роиг зоп гейдз
сіє рауег аи Соиуегпетепг ЕІкгаіпіеп зоп асіі£ сіє 400 тііііопз сіє тагкз езі щзіійе
зеіоп 1е сігоіі іпгегпагіопаі ои 1е сігоіг соттип. II £аиі сіопс ери’іі ехізіе сГаиігез гаізопз,
роиг сег аеге уіоіепі еі агЬіггаіге. Еп ейеі еііез зопісіе паїиге роіііЦие, а зауоіг :
1) Ье Ргезібеп! сій Оігесїоіге асїиеі сіє Гіікгаіпе і’Агатап еп сЬе£ 5утоп
Реіііоига, еїаіі а 1а іеіе сіє Горрозіїіоп пагіопаіе икгаіпіеппе сопгге ГНегтап [Рауіо]
Зкогорасізку, с]иі іиі зоиіепи раг Іеч АПетапсіз.
2) 5утоп Ресііоига а ог§апізе 1а геуоіиііоп сопгге се сіегпіег еі а егее ипе агтее
^иі ауаіг оЬ1і§е [Рауіо] Зкогорасізку сГаЬсІЦиег, аргез ^ие зоп Соиуегпетепі ауаіг
гетіз 1е роиуоіг епеге іез таіпз сій Оігесїоіге.
3) Ье Соиуегпетепг асїиеі сопсіиі 1а сопуепііоп сій 21 Аугіі 1920 ауес 1а Роіо§пе
еі з’аггап§еа аиззі а ГаітаЬіе ауес 1а Коитапіе; сез аггап§етепіз йгепі паііге еп
АІ1ета§пе 1а ріиз §гапсіе тейапсе.
Ьез тезигез іп]изїійеез сій Соиуегпетепі аііетапсі аи зЦеї сій Ь1оса§е без асіііз
икгаіпіепз сіоіуєпі еіге сопзібегез сотте зиііе сіє сене таиуаізе Ьитеиг роіііЦие сіє
і’АІ1ета§пе. Сез тезигез роигзиіуаіепі 1е Ьиі сіє зоизігаіге аи Соиуегпетепі сіє 5утоп
Реіііоига 1а роззіЬііііе сіє роигуоіг аих Ьезоіпз сіє і’агтее еі сі’ітрогіег 1е5 тагсЬапбізез
песеззаігез а 1а рориіаііоп сіє Гібкгаіпе, с’ез! сіопс ип ойїсе б’аті ^ие ГАІ1ета§пе а
гепсіи аих ЬоісЬеуізіез тозсоуііез.
Аіехапсіге СКоиі§иіпе
СЬе£ сіє 1а Міззіоп сіє 1а КериЬІЦие ЕІкгаіпіеппе а Рагіз
Друкується за примірником Державної Канцелярії УНР, машинопис /
ЦДАВО УКРАЇНИ Ф. 1429.-ОП.2.-СПР. 10ІА.-АРК. 158-172.
Переклад Міністерства закордонних справ УНР / Сергійчук В.
Неусвідомлення України. Ставлення світу до Української державности:
погляд у 1917 - 1921 роки з аналізом сьогодення. - Видання друге,
доповнене. - К.: ПП Сергійчук М., 2012. - С. 87-95
Переклад Георгія Потульницького
Меморандум щодо прав України на фонди, депоновані в німецьких і
австрійських банках згідно з конвенцією 10 вересня 1918
Париж, 24 червня 1921
По Конвенції, заключеній між Німеччиною і Австро-Угорщино, з одного боку
і Україною, з другого, остання була зобов’язана надати Центральним Державам
сировину і зерно в обмін на готову продукцію і зокрема сільськогосподарські
машини. Центральні Держави не могли виконати своїх зобов’язань, а тому Уряд
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. МІСІЯ УНР У ФРАНЦІЇ 407
УНР дав згоду на купівлю зерна та сировини в Україні за гроші. Але українське
населення відмовилося приймати німецькі і австрійські банкноти, і тому була
підписана конвенція між Україною і Центральними Державами від 10 вересня
1918 року щодо закупівлі 1 600 мільйонів карбованців (українська валюта),
гарантуючи цю суму казначейськими облігаціями та готівковими коштами (марки і
крони), що знаходяться в державних банках Берліну, Відня і Будапешту.
Отже, в даний момент Україна має в австро-угорському банку 158 400 000
крон казначейськими облігаціями, а в німецькому - 400 000 000 марок.
Коротким викладом історії України з 1917-го року буде легко довести, що всі
ці фонди, депоновані в банках Центральних Держав, згідно з конвенцією від 10
вересня 1918 року, належать УНР і її законному Урядові, на чолі якого стоїть
Голова Директорії і Головний Отаман Симон Петлюра.
1) Створення і перші кроки Республіки. УНР була проголошена в 1917 році. З
того часу історія цієї Республіки знає три періоди:
Перший період - Центральної Ради (Революційний Парламент, 8 квітня 1917
- 28 квітня 1918). Літом 1917 року був сформований перший Кабінет Міністрів,
який прийшов до влади за згодою Тимчасового Уряду в Петрограді, очолюваного
Олександром Керенським (повне відділення України від Росії відбулося тільки 9-
го січня 1918). Серед Державних Секретарів цього першого Кабінету знаходились
пан Симон Петлюра, зараз Голова Директорії, який отримав портфель військового
міністра, і той, хто підписав даний меморандум, пан Олександр Шульгин, якому
було доручено Міністерство Закордонних Справ. В грудні 1917 року два
представники Держав Антанти, пан генерал Сеог§е$ ТаЬоїш від Франції, і пан
консул генерал Рісгоп В১е від Великої Британії, були акредитовані їхніми
урядами при Уряді Українському.
2) Гетьманат Павла Скоропадського. Під час другого періоду історії УНР,
Центральні Держави визнали Україну і їх війська окупували країну. Великі
землевласники, опираючись на їх війська, проголосили Головою Держави гетьмана
Павла Скоропадського. Центральна Рада була розігнана німецькими багнетами;
багатьох Міністрів було заарештовано. Павло Скоропадський лишається при владі
з 29 квітня по 14 грудня 1918 і, власне, його представники заключили у Києві з
Центральними Державами конвенцію від 10 вересня 1918.
3) Зречення Павла Скоропадського і передача влади в руки Директорії.
Третій період Історії УНР розпочинається з революції проти гетьмана Павла
Скоропадського і німецької окупації. Під час цієї окупації Симон Петлюра був
вибраний Головою Земств Київщини (загальним голосуванням) і пізніше Головою
Союзу всіх Земств України. Ця унікальна ситуація протиставила його як очільника
опозиції проти Павла Скоропадського. 15 листопада 1918 Національний Союз
408 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
всіх політичних партій проголосив Директорію як верховну владу, що мусить
зайняти місце гетьманату. Місяцем пізніше (14 грудня 1918) гетьман Павло
Скоропадський відрікся від влади і його Уряд актом від 14-го грудня передав всю
повноту влади в руки Директорії. Таким чином Директорія і її голова, Головний
Отаман, Симон Петлюра стали законними спадкоємцями гетьмана і
бенефеціарами всіх фондів, депонованих Урядом гетьмана в закордонних банках. В
січні 1919 Трудовий Конгрес, де зустрілися майже всі члени колишньої Ради,
підтвердив владу Директорії.
4) Представництво України закордоном. Все населення, всі державні
інституції одразу визнали владу Директорії, а за ними і всі закордонні
представництва і місії, направлені гетьманом Павлом Скоропадським. Всі вони
продовжували функціонувати до цього дня. Уряд УНР має наразі свої
представництва в Парижі, Лондоні, Римі, Брюсселі, Варшаві, Бухаресті, Празі,
Берні, Константинополі, Софії, Берліні, Відні та Будапешті.
Україна мала своє представництво на Мирній Конференції, яке було прийняте
в 1919 Радою Чотирьох. Ця Делегація пред’являла свої вимоги в Парижі, в Сан-
Ремо і в Спа. Україна представила свою кандидатуру на членство в Лізі Націй в
Женеві. Законність цієї вимоги була визнана Комісією Асамблеї, але прийняття
України, як і всіх інших держав, що утворилися на території колишньої Росії, було
відкладено. Всі дипломатичні зносини і найважливіші політичні акти України були
викладені в окремому меморандумі Генеральним Секретаріатом Ліги Націй і
надруковані ним же серед документів Асамблеї (№ 88).
5) Війни України проти Радянської Росії в 1919 та її труднощі. До цього часу
Директорія здійснювала свою владу безперешкодно. В 1919, перед вторгненням
червоної армії в Україну, президент Симон Петлюра проголосив війну більшо-
викам. Ця війна велася дуже відважно, не зважаючи на різного роду труднощі: з
одного боку, брак зброї і амуніції, з другого - дипломатичні ускладнення і
несподівані військові події.
Переговори з Французькою військовою Місією в Одесі були перервані
внаслідок евакуації з міста через загрозу з боку червоної армії. Польський наступ
генерала ЦогеРа] Наїїег’а проти Західної Української Народної Республіки
(Галичини) сильно зашкодив в боротьбі проти більшовиків, відтягуючи від цієї
боротьби і польські війська, і західноукраїнські. Однак президенту Симону
Петлюрі вдалося заволодіти Києвом (серпень 1919).
Виникло нове ускладнення: генерал Антон Денікін зайняв лівий беріг Дніпра і
пішов наступом на Київ. В той час, коли Київ був зайнятий Симоном Петлюрою,
Антон Денікін рішуче відмовився порозумітися з Україною і визнати її незалежність;
він виступив проти військ Симона Петлюри, і спалахнула нова війна між Україною і
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. МІСІЯ УНР У ФРАНЦІЇ 409
армією Антона Денікіна. Більшовики скористалися цією трагічною незгоду і знову
зайняли Київ. Після страшної боротьби одночасно проти добровольців Антона
Денікіна і проти більшовиків Симон Петлюра прийняв рішення особисто вступити в
переговори зі своїми західними союзниками. Доручивши командування військами
генералові Михайлу Омельяновичу-Павленку, він виїхав до Варшави.
6) Конвенція з Польщею, польсько-українська кампанія 1920 року і
партизанська війна. 21 квітня 1920 у Варшаві була підписана конвенція між
Україною і Польщею. Уряд Директорії був визнаний Польщею як законний і
повноважний Уряд України. Відношення більшовиків спровокувало війну Польщі
проти Радянської Росії, польська армія розпочала військову кампанію в 1 920 році,
маючи на своєму правому фланзі армію УНР на чолі з Головним Отаманом
Симоном Петлюрою. Ці армії зайняли Київ, але ворожий контрнаступ примусив
відступити союзні війська, і більшовики показалися біля Варшави. Відомо, що
героїчний патріотизм поляків і рішуче втручання генерала Махіт’а \Х,геу§апсГа
відкинули більшовиків і забезпечили перемогу. В той час Головний Отаман Симон
Петлюра розпочав наступ проти більшовицького вторгнення і зайняв великі
території Волині, Поділля і Київщини.
Коли Польща раптово підписала прелімінарний мир в Ризі, а Петро Врангель
був примушений евакуюватися до Константинополя, більшовики, відтягнувши
свої війська з цих двох фронтів, змогли сконцентрувати свої зусилля на Україні. І
це в той час, коли Головний Отаман Симон Петлюра був змушений демобілізувати
більше, ніж 75 000 солдат з причини браку зброї і амуніції. Отже, армія УНР,
зменшена до 45 тисяч вояків, маючи не більше, ніж 100 000 патронів, не зважаючи
на хоробрий опір, не була в змозі продовжувати кампанію. Головний Отаман
вирішив припинити боротьбу регулярної армії; він відвів близько ЗО 000 козаків
до Польщі, де вони були роззброєні, а решту лишив в Україні, взявши на себе
нелегке завдання керувати через них повсталим народом і підтримувати
партизанську війну, яка ніколи ще не була такою живою і могутньо, як зараз.
Повстанці одночасно ведуть боротьбу за визволення України з під чужого ярма і за
консолідацію УНР. Вони визнають головою Республіки - Головного Отамана Симона
Петлюру, популярність якого в Україні є загальною і беззаперечною.
7) Директорія, Рада Республіки і Рада Міністрів. Як було зазначено вище: з
моменту зречення гетьмана Павла Скоропадського і по цей день Директорія
тримає в своїх руках законну владу. Але деякі зміни відбулися в її складі. Спершу
вона нараховувала 5 членів. В 1919 році двоє з них подали у відставку. Двоє інших,
зберігані свої посади Директорів, знаходяться в цей час у відпустці по особистим
причинам, і доручили всю владу Симонові Петлюрі, голові Директорії і Головному
Отаманові військ УНР. Голова Директорії деякий час керував справами
41 0 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
Республіки тільки з Кабінетом Міністрів, тому, що військові події в Україні не
дозволяли зібратися представницькому органові.
На жаль, перед більшовицьким наступом в листопаді 1920 року Уряд УНР мусив
відійти на територію Польщі (у Тарнов в Східній Галичині) в той час як її війська, як
ми вже казали, були роззброєні. Користуючись ситуацією відносного спокою Рада
Міністрів вирішила доповнити Конституцію, розробивши закон про Раду Республіки
(Тимчасовий парламент). Президент Республіки Симон Петлюра затвердив цей
закон, за яким Раді Республіки надавалася законодавча влада, а Уряд е відповідальний
перед нею. Рада склалася з представників усіх партій України, представників усіх
організацій і найважливіших інституцій, а також з представників національних
меншин (поляки, євреї, і так далі). Рада мусила працювати до моменту, поки скликання
постійного законного парламенту не стане можливим.
22-го лютого 1921 у Тарнові відбулося перше засідання Ради Республіки, яка
протягом 3-х місяців регулярно провадила свою роботу і виробила багато важливих
законів. 25-го березня 1921 було сформовано перший парламентарний Кабінет
Міністрів під головуванням пана В’ячеслава Прокоповича, пан Андрій Лівицький
став Заступником Голови і Міністром Юстиції, пан Андрій Ніковський отримав
портфель Міністра закордонних справ, а генерал Михайло Омельянович-Павленко
- портфель міністра військових справ. Рада Республіки надала вотум довіри цьому
кабінету, попередньо заслухавши декларацію пана В’ячеслава Прокоповича.
Внаслідок ситуації, що утворилася після підписання договору між Польщею і
Радянським Урядом, Рада вирішила перервати свої засідання і на останньому з них
(квітень 1921) вона прийняла закон щодо формування Малої Ради. Згідно з цим
законом Мала Рада, складаючись з представників усіх українських партій, мала
виконувати обов’язки Ради Республіки доки повноцінні засідання цієї останньої
Ради не стали би можливими.
8) Так званий Радянський Уряд України, очолюваний Християном Раковським.
В рапорті від 8 квітня 1921 року до Генерального Секретаріату Репараційної Комісії,
пан Веасе, юридичний член цієї Комісії, коротко сказавши про період гетьманату
(дивись наш параграф 2), пише без всякого переходу: «Після вищезгаданої епохи
політична організація українського народу зазнала значних змін. Після довгої
боротьби проти більшовицької влади вся Південна Росія окупована зараз
червоними військами. Не зважаючи на контрреволюційний рух, який охоплює
деякі регіони, офіційна влада в Києві, здасться, є частиною радянської
організації». Так пан Веасе проігнорував всі події, що ми виклали в параграфах 3, 4,
5, 6 і 7.
Крім того, ми мусимо сказати про те, наскільки Україна є «окупованою»
більшовиками і роз’яснити незрозумілу фразу пана Веаіе: «Офіційна влада в
Києві, здається, є частиною радянської організації».
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. МІСІЯ УНР У ФРАНЦІЇ 41 1
Добре відомо, що, коли більшовики захоплюють яку-небудь країну, вони
проголошують, що готові визнати її права та її незалежність. Таким же чином вони
визнали сіє |иге й Україну і змусили всіх, з ким вони ведуть переговори, визнати її.
Вони, як самі кажуть, домагаються тільки «визволення країни від її
«буржуазного уряду». Але завжди позаду своєї армії вони готують «Уряд»
радянський. Так вони формували такого роду «Уряд» для Польщі, який, на
щастя, не прибув до цієї країни. Так само вони утворили «Уряди» для
Азербайджану і для Грузії. Так само вони зробили і для України.
Дійсно в Харкові існує так званий «Уряд Народних Комісарів» на чолі з
паном Християном Раковським - людиною болгарсько-румунського походження
та інтернаціонального агента Володимира Леніна. Врешті, треба відмітити, що
жоден з цих комісарів не є українцем: всі вони прибули з Москви.
Всі українські партії, включаючи і крайні ліві, стали в опозицію
терористичному режимові, принесеному з Півночі. Селяни України рішуче не
приймають комуністичних ідей, бо вони є дрібними індивідуалістичними
землевласниками.
З другого боку, їхні національні почуття не можуть винести чужоземного ярма.
Треба додати, що більшовики, брутально грабуючи багатства України, відбираючи
зерно, нічого не дають в замін. Вони встановили чи намагалися запровадити в усіх
місцевостях України, куди вони добралися, режим національних і особистих
репресій, які абсолютно неможливо витерпіти і які мали результатом все більше й
більше збільшення, вже і так великої, популярності законного Уряду УНР і
Симона Петлюри.
Ця ненависть до загарбників пояснює постійність, об’єднаність і силу
українських повстань, яким вдалося локалізувати більшовицьку владу тільки в
великих містах і на головних залізничних магістралях. Зараз ворог вже не
наважується іти на село, якщо не має більш менш реальної армії. Тому більшість
повітів, як і усі села та майже всі середні міста, мають незалежну або майже
незалежну від влади окупантів адміністрацію.
Тобто, можна правдиво сказати, що «Уряд» на чолі з паном Християном
Раковським є нічим іншим, як генеральним Штабом Окупаційних Червоних
Військ в Україні, і не можна вважати зазначений вище режим на локальних
територіях України, окупованих червоними військами, інакше, як терористичний
режим військової окупації.
Всі рапорти і свідчення, що приходять з України, підтверджують цю істину.
Проте сам пан Християн Раковський підтвердив її жорстокістю декретів і наказів, які
він опублікував в Україні і якими він загрожує населенню за симпатію до повстанців-
патріотів, яких він вважає за «бандитів». Ось витяг з одного з цих декретів:
41 2 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
1) Всілякий керівник банди, а також і співучасники, оголошені поза законом.
Всі бандити, взяті в полон, будуть розстріляні на місці, як вороги Уряду Робітників
і Селян.
2) Близькі родичі бандитів будуть заарештовані і направлені в концентраційні
табори. Майно бандитів і їхніх близьких родичів буде конфісковане на користь
бідних місцевих селян.
3) Села, що помагатимуть бандитам, постачаючи їм знаряддя, коней,
добровольців, будуть блоковані і покарані. Покарання будуть наступиними:
а) контрибуція натуральними продуктами, б) контрибуція грішми, в) конфіскація
майна заможних селян, г) бомбардування сіл і д) їх цілковите знищення. (Документ
Засідання Ліги Націй, № 214, 16.ХІІ - 1920 р., ст. 3.).
9) Ми це вже бачили: Уряд Директорії - єдиний законний Уряд України.
Отже, ми бачимо, що єдиними законним Урядом України є Директорія. Ми
бачили також, що цей уряд є єдиним спадкоємцем уряду Павла Скоропадського,
що торкається його прав на фонди, депоновані останнім в німецькому і австро-
угорському банках.
Центральні держави реагували по-різному що до цього: Австрія і Угорщина в
1919 році поклали в свої банки відповідні суми, на предмет яких були заключені з
Урядом УНР договори: з Австрією 17 січня 1921 і з Угорщиною 23 лютого 1921,
виконання яких залежить тільки від рішення Репараційної Комісії в Парижі.
Однак Німецький Уряд вербальною нотою від 10 квітня 1919 року сповістив
Посольство УНР в Берліні, що:
«Міністерство закордонних справ має честь повідомити Посольство УНР, що
Державний Банк отримав інструкції припинити виплати по рахунку українських
активів до остаточного впорядкування зобов’язань, що існують між Німецькою
Імперією і Україною».
З того часу мав місце обмін вербальними нотами між Міністерством
Закордонних Справ і Українським Посольством, в яких останнє наполягало, щоб
його було повідомлено про мотиви цього рішення з метою його відміни.
Український Посол особисто неодноразово піднімав це питання перед
Міністерством Закордонних Справ.
Міністерств Закордонних Справ Німеччини мотивувало згадане рішення
наступними причинами: а) контр-претензіями Німеччини до України за знищення
німецького майна і за військові матеріальні втрати під час відступу німецьких військ,
б) претензіями Німеччини до Українського Уряду за збитки, понесені німецькими
підданими в Україні через окупацію московськими червоними військами.
Що стосується пункту а) Український Уряд неодноразово пропонував
впорядкувати взаємні претензії; Україна могла би погодитися на це, тим паче, що її
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. МІСІЯ УНР У ФРАНЦІЇ 413
власні претензії за знищення українського майна під час німецької окупації
незрівнянно перевищують т. зв. контр-претензії Німеччини.
Цілком позбавлені підстав мотиви пункту б), оскільки зрозуміло, що червона
московська армія ввійшла в Україну як окупаційна армія, отже, є противником; за
Гаазькою Конвенцією відповідальним за незаконні вчинки і за збитки, вчинені під
час окупації другим державам або їхнім національностям, є окупаційний уряд (в
даному випадку Радянський Уряд Москви), а не держава, території якої окуповані і
влада якої не розповсюджується на окуповані території; отже, треба було б, щоб
Німеччина направила свої відповідні вимоги до Радянського Уряду Москви, не
маючи права обвинувачувати в цьому Український Уряд.
З наведеного зрозуміло, що жоден мотив з висловлених Німеччиною щодо
своєї відмови виплатити українському урядові свій борг в 400 000 000 німецьких
марок невиправданий міжнародним чи загальним правом. Отже, мусять існувати
інші причини для цього насильного і свавільного вчинку. В дійсності вони мають
підстави політичного характеру, а саме:
1) Голова сучасної Директорії України Головний Отаман Симон Петлюра був
на чолі національної української опозиції проти гетьмана Павла Скоропадського,
якого підтримували німці.
2) Симон Петлюра підняв проти останнього революцію і утворив армію, яка
примусила Павла Скоропадського зректися влади після того, як його уряд здав всю
повноту влади в руки Директорії.
3) Сучасний Уряд заключив конвенцію 21 квітня 1920 з Польщею і встановив
дружні відносини з Румунією; ці заходи породили у Німеччини велику недовіру.
Невиправдані заходи Німецького Уряду на предмет блокування українських
коштів мусять вважатися як наслідок не сприяючого політичного стану Німеччини.
Ці заходи мали на меті позбавити можливості Уряд Симона Петлюри піклуватися
про свою армію і ввезти необхідні населенню України товари, це власне дружня
послуга, яку Німеччина надала московським більшовикам.
Олександр Шульгин
Голова Місії УНР в Парижі
ЛИСТ ОЛЕКСАНДРА ШУЛЬГИНА АНДРІЮ НІКОВСЬКОМУ
Париж, 8 липня 1921
Високоповажний Пане Міністре!
Після того, як я одіслав Вам останнього листа (від 28.УІ), я побував майже у
всіх членів Репараційної комісії, передав їм свій мемуар і всі відповідні документи.
Не був ще тільки у сербського і ангельського делегатів, позаяк вони виїздили з
Парижу. З кожним делегатом я говорив не менше півгодини, і всі дуже уважно
414 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
вислухували мене, ставили ріжні питання і в усякому разі зовсім серйозно
ставились до справи.
29-го був у італійського делегата [Сішерре] $аІуа§о-К১і, обіцяв добре
вистудіювати по моїм документам справу і прохав знов пізнійше прийти до нього,
що я і зроблю цими днями. Чеський Міністр в Парижі, він же і делегат до
Репар[аційної] комісії [$Ге£ап] Охшку виїхав зараз (я у нього був ще в травні), і я
бачився також з його заступником. Вислухав добре, теж обіцяв ознайомитися, але
нічого певного не сказав.
2-го липня був у [Кісоїас] Тішіеьси - румунського] делегата. Після своїх
невдалих відносин з румунами в Женеві я не багато покладав надії на цього
делегата, але, на щастя, він прямо заявив, що всім, чим зможе, буде нам допомагати.
По його власним поглядам Румунії слід би було визнати Україну і підтримати. В
справі фондів [№со1ае] Тішіезси сказав, що залежить се від політичних поглядів
кожного Уряду на нашу справу. Коли питання про австрійські] фонди буде знов
розглядатись в австрійській] секції, він буде виступати як румун, в загальному же
засіданню він буде репрезентувати і Чехію, і Польщу, і Юго-Славію, і Грецію. Це
мене дуже втішило, бо раніше мені говорили, що ці держави будуть репрезентовані
сербом.
4-го липня був у грецького делегата, який мене прийняв ще краще за румуна,
розпитував за фонди, а потім і взагалі про справу. Після сорока хвилин розмови у
нього грецький делегат побажав ще поговорити і учора був у мене. Виявилося, що
він вже ознайомився з матеріялами і моїми брошурами. Приязнь грека
пояснюється тим, що Греція зараз проголосила війну Сов[ітській] Росії.
6- го липня мій приятель депутат [Халіег сіє] Ма§а11оп був у французького]
делегата [Еи§епе’а] Маисіеге’а, який повернувся тільки з Берліну. Справу ще не
студіював, але мій приятель знов нагадав про неї і про те, що Міністр [Ьоіш] ЬоисЬеиг
хоче, щоб вона була вирішена якнайскорше. Цими днями я буду теж у нього.
7- го липня. Був у польського делегата Вггоготк’ого. Ранійше про цю справу я
говорив з гр[афом] [Маигусу] Хатоухкі’м і спитав його, кому передати досьє і
мемуар. Він сказав, що йому самому. Я це і зробив, але здається, що це було
непотрібно. Тепер необхідно звернути увагу на мою розмову з Вггоготк’им.
Говорили ми з ним майже годину. В[г2ого\Уякі] прихильно ставиться до справи, але
попереджав, що комісія дуже строго юридично ставиться до кожної справи і може
виникнути питання, ким ми визнані ічи уявляємо ми зараз дійсний Уряд. Я сказав,
що велике значіння може мати заява польського делегата, що Польща визнає
юридично наш Уряд. Але Вг2ого\у$кі сказав, що для такої заяви йому потрібні
директиви з боку свого уряду і що він робить запит у Варшаву. Отже, і я посилаю
свій мемуар до Вас, пане Міністре, і прошу дуже негайно зробити відповідні
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. МІСІЯ УНР У ФРАНЦІЇ 415
пояснення самому Міністерству] закордонних] с[прав]. Я дійсно певен, що від
директив з Варшави і від поведінки польського делегата може залежати справа з
одержанням нами австрійських фондів.
Сьогодні, 8-го був, у Генерального Секретаря Репар[аційної] ком[ісії] п[ана]
НегЬегг’а і передав йому свою ноту проти [Сергія] Моркотуна. Я не хотів її писати
ранійш, бо це могло принизити мене через цю писану полеміку з таким дрібним
агентом, і обмежувався усними поясненнями і характеристиками. Але після того,
як мене в Реп[араційній] ком[ісїї] попросили дати таку ноту, справа мінялася.
НегЬегспри мені її прочитав і видко, що принаймні в особі [Сергія] Моркотуна
симпатій не має. Аналогічну ноту з малими варіаціями я одправив до голови Ради
Міністрів і копії до инших осіб (копії цих нот надсилаю).
НегЬегі сказав, що справа з австрійськими фондами вже студіюється в
фінансовій комісії. Далі він сказав, що австрійський Уряд з свого боку просить
прискорити справу і дати йому дозвіл виплатити нам гроші (цими днями буду у
австрійського Міністра); щодо можливого успіху справи, НегЬегі сказав, знов що
після моїх пояснень справа дуже ясна, і коли б делегати не боялись, що з Австрії
хтось вдруге буде вимагати ці самі гроші. Я попросив звернути увагу на кінець мого
мемуару, де я саме вказую, що всі майже гроші зостаються в самій Австрії і що не
може бути такого українського] Уряду в майбутньому, який би не схотів визнати
боргів України перед ріжними австрійськими установами. Далі я згадав, що нам
Черв[оний] Хрест просить виділити справу з одержанням ним 2 000 000 крон в
скоршому порядку. НегЬегі зацікавився цим і порадив добитись, щоб
інтернаціональний Черв[оний] Хрест підтримав цю вимогу нашого Черв[оного]
Хреста. Це може справити добре вражіння на Реп[араційну] ком[ісію] (в цій справі
роблю заходи через п[ана] [Миколу] Ге). Словом, коли НегЬегі був в ранійше дуже
милим, то після того як побував у нього мій приятель [Хауіег сіє] М[а§а11оп] він
став ще прихильнійшим.
Про справу з нотою французького] Міністерства] закордонних] с[прав] до
Репар[аційної] ком[ісії] НегЬегг мені роз’яснив, що згідно встановленого порядку
ця нота мусила попасти до франц[узької] делегації при Реп[араційній] ком[ісії].
Звідти до Генерального Секретаріяту Реп[араційної] ком[ісії] ця нота досі ще не
поступала.
Поруч з цими заходами перед самою Реп[араційною] ком[ісією] я веду акцію і
перед Міністерством] закордонних] с[прав]. Вчора депутат [Хауіег сіє] М[а§аііоп]
був у найближчого співробітника і приятеля [АгішсГа] ВгіапсГа і говорив про нашу
справу. На тому тижню [Хауіег сіє] М[а§аііоп] буде сам у [ Агічг ісі’а] ВгіапсГа.
Сьогодні я бачився з депутатом [НуасіпіЬе] С[аі1Ьагс1]-В[апсеіГем], у якого був
кілька день перед цим, передав йому мемуар, документи і розказав все, що
41 6 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
трапилося мені в Міністерстві] з[акор донних] с[прав]. В результаті [НуасіпгЬе]
С[аі1Ьагсі]-В[апсеі1] вчора був у [Агітсіе] В[гіап]сІ’а і подав йому кратке резюме
мого мемуара, закінчивши свою замітку тим, що, не даючи можливости і навіть
заважаючи Україні одержати свої фонди, Франція може тільки згубити ті симпатії,
які вона на Україні мала. [Агішсіе] В[гіапсІ] сказав, що він вже має у себе мій мемуар
і студіює справу. Таким чином [Агішсіе] В[гі]апс1 не сказав ні, що вже добре.
З нетерпінням чекаю виступу перед [АгішсГом] В[гіа]псГом мого приятеля
[Хауіег сіє] М[а§а11оп’а], який більше ще знає справу. Після цього в залежности від
розмов [Хауіег сіє] М[а§а11оп’ом] і я зможу шукати цього побачення. Знаючи мене,
пане Міністре, як чоловіка гарячого і нетерплячого, Ви розумієте, скільки нервів
мені коштує вичікувати і зберігати себе від занадто скорих вчинків, але дипльомат
мусить мати терпець і я чекаю, і терплю, і все ж не йду навпростець. Робив ще я і
инші заходи перед Міністерством] закордонних] с[прав], але поки що вони не
дали реальних наслідків.
Страшенно тяжко, що в момент, коли засідала Рада Союзу Народів в Женеві,
на цілу Місію було у нас 3-4 сотні франків. Ніякої можливости виїхати не було, всі
мої спроби заборгувати або одержати гроші від кооператорів не вдалися. Отже,
мусив обмежитись нотою до Генерального] Секр[етаріяту] Союзу Народів,
надіславши разом з копіями з ріжних нот про [Сергія] Моркотуна і мемуаром.
Коли матиму можливість, на два дні проїду до Женеви. Вже пора думати чи
ставити свою кандидатуру знов на асамблеї. Це дуже важне питання, і над ним
треба добре поміркувати. Побуваю ще цілком приватно у когось із більш
пристойних росіян, щоб обговорити про біженську справу.
А тепер на конець рго сіото ша: протягом місяця травня кооператори обіцяли
продати автомобілі разом з своїми по 22-24 тисячі кожний. Але їх купці в початку
червня їх покинули, і їх автомобілі досі стоять. Я ж звернувся до всіх можливих
комісіонерів і вияснив, що ціни страшенно упали, а головне, що покупці авто
раптом зникли. З величезними труднощами продали одне авто за 14 тисяч
фр[анків] (тепер це добра ціна), а другий маємо продати за 12 тисяч. Це збило всі
мої рахунки. Я поставив перед кооператорами питання: коли в серпні не дадуть
мені гроші, мушу ліквідувати Місію. Це заявляю і Вам цілком категорично. Вже з
кінця травня ми ведемо страшенну економію, зменшили собі платню більш ніж
удвоє, але не помагає і ліквідація є неминуча. Що це значить з політичного боку, Ви
самі розумієте: торжество [Сергія] Моркотуна... Сподіваюсь все ж, що Ви або
кооператори не допустять Місію до цього. Для нас має тепер значіння навіть 5
тисяч франків. Ми виробили план, на якому нам на осінь, зиму і весну треба всього
50 000 фр[анків], але прийдеться мешкати під Парижем і жити з свого огороду (тут
це цілком можливе і реально). Словом, ми готові на всі жертви аби не дати Місії
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. МІСІЯ УНР У ФРАНЦІЇ 417
померти, бо тоді в паризьких ворожих нам колах заспівають одходну не тільки
Місії, а і самій УНР.
Зараз за два-три дні виїздю з Парижу, щоб одпочити, бо боюся повернення
моїх сердечних припадків. Прошу ж вжити всі відповідні заходи у Варшаві перед
Міністерством] закордонних] с[прав]. Документи, які надсилаю, дуже просив би
перечитати і, може, навіть зробити мені свої уваги, коли в їх буде потреба.
Копію листа прошу передати п[ану] Головному Отаману, разом з сим щирим
покліном.
З щирою і правдивою пошаною
Олександер Шульгин
***
Друкується за оригіналом, машинопис / ЦДАВО УКРАЇНИ Ф. 1429. - ОП. 2. -
СПР. 101. - АРК. 203-208.
Примірник Міністерства закордонних справ УНР, машинопис / Олександр
Шульгин в українському державотворенні та міжнародній політиці / Збірник
наукових праць та документів: Наукове видання / Упоряд. В. Піскун. - К.:
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського
НАН України, 2016. - С. 249-253.
ЛИСТ ОЛЕКСАНДРА ШУЛЬГИНА СИМОНУ ПЕТЛЮРІ
Париж, 11 серпня 1921
Високоповажний Симоне Васильовичу.
Нарешті я маю дві пошти через генерала [Сергія] Дельвіга і кн[язя] Трубецького.
Маю Ваші листи і особливо дякую за останній від 27 липня. Користуюсь нагодою, щоб
передати цю пошту, і не маю часу написати докладного листа до Міністерства]
з [акор донних] с[прав], атому обмежуюсь коротким листом.
1) Справу з нашими австрійськими грішми обороняв усіма можливими
засобами. Але що з того вийде і коли те рішення прийде, сказати трудно.
2) В справі німецьких фондів і тієї ноти французького] Міністерства]
закордонних] с[прав] (про яку я писав в листі від 23 і 28 червня) можу сказати
тільки одно: мало шансів, що ми одержимо тепер ці мільйони, але жодних шансів
немає, щоб ці кошти попали в руки [Сергія] Моркотуна чи яких російських кол.
Це говорю зі слів самих авторитетних чинників, і ці слова для мене стверджені були
і документами.
3) Після того як я вияснив, що все ж нота фран[цузького] Міністерства]
с[прав] закордонних] лежить у французькій Делегації при Репараційній комісії і
не взята назад після всіх моїх пояснень, я вирішив звернутись до [АгішсГа] ВгіапсГа
з відповідною заявою. І спершу спробувати побачитись з самим [АгішсГом]
41 8 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
ВгіапсГом, хоч я і не надівся, що він мене прийме тепер. На мій лист [Агішсіе]
Вгіапсі відповів особистим листом до мене, який при цьому прикладаю. В цьому
листі він висловлює свій жаль, що не може мене прийняти зараз, і просить як
можна скорше переказати все те, що я хотів, п[ану] [РсгпапсГу] СгспагсГу. Можна,
звичайно, допустити, що у [АгішсГа] ВгіапсГа перед конференцією дуже багато
справ. Але ясно і те, що він мене не хотів бачити, бо нічого доброго він мені сказати
не міг. Все ж треба одмітити і той факт, що [Агішсіе] Вгіапсі не хотів мене образити
і не хоче мене одпихати. Це особливо стане ясно, коли я нагадаю, що по моєму
приїзді, коли я написав йому першого листа і завіз картку, він мені зараз же
відповів, приславши мені свою офіційну візітову картку. Я зараз же побував у
[БегпапсГа] СгепагсГа, який на цей раз приняв мене надзвичайно чемно і заявив,
що голова Ради Міністрів просив мені передати свій щирий жаль, що зараз він
абсолютно позбавлений можливости прийняти п[ана] [Олександра] Шульгина, але
що його дуже цікавить та тема, на яку я маю говорити. Одмічаю, що лист до мене
був хоч і на бланку Міністерства] с[прав] закордонних]... але адресований
приватно не як голові Місії, а як п[ану] [Олександру] Шульгину.
4) Повторяю, що все це є скоріше чемність до нас, не бажання нас одпихнути.
Зараз же я маю автентичний документ, який є результатом демаршів одного з
наших друзів. Цей документ привезе Вам ген[ерал] [Сергій] Дельвіг. Добре те, що
принаймні тепер нам ясно, як дивиться на нас сучасний Уряд в особі
Міністерства] с[прав] закордонних]. Коротко резюмую так: а) старих «гріхів»
України з Берестейським миром вони і досі не забули, б) наш Уряд (без огляду на
«персональні достоїнства самого [Симона] Петлюри чи його агента [Олександра]
Шульгина») вони не визнають Урядом, а одною з груп борющихся між собою
емігрантів, в) через це німецькі фонди вони не вважають можливим передати нам,
г) до самої України відношення не є абсолютно негативне. Україна і український
нарід визнаються як факт, і можливість незалежности України припускається, хоч
дотепер нарід ще своїй волі остаточно не виявив. Про цей документ теж розкаже
ген[ерал] [Сергій] Дельвіг і дасть Вам мої репліки.
5) На побаченню у [БегпапсГа] СгепагсГа З.УІІІ я передав мемуар до [Ашгісіе]
Вгіапсі’ а, який складається з трьох пунктів: а) справа фондів і відповідь
контрпропозицією на ноту французького Міністерства] с[прав] закордонних] від 20-
го іюня до Репараційної комісії, б) сучасний стан України і завдання нашого уряду,
в) загальна політика на Сході Европи. Цьому документу я надаю велику вагу і просив
би Вас, Симоне Васильовичу, прочитати його і, коли треба, зробити свої уваги.
6) Тоді же я (З.УІІІ) подав ноту до Найвищої Ради, до її голови [ АгішсГа]
ВгіапсГа. Я знаю, що цим я беру на себе велику відповідальність і навіть перевищую
свої права, але судитимете потім, я ж відвічальности ніколи не боюся. Зміст ноти і
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. МІСІЯ УНР У ФРАНЦІЇ 419
значення її Ви зрозумієте з тексту. Треба в наших інтересах використовувати
сучасну ситуацію. Моя пропозиція не здається тут утопічною і багатьох дуже
зацікавила. Досить Вам сказати, що я одержав від Делегації Сполучених Держав
Америки два листи: від голови Делегації полк[овника] [Сеог§’а] Нагуеу’я і від
тутешнього американського] Амбасадора [Мугоп’а] Неггіск’а - обидва говорять,
що нота і пропозиція їх дуже цікавить. В усякому разі ця нота нагадує конференції
про наше існування, а може, буде темою розмов на засіданнях. Сподіваюся мати ще в
цій справі побачення. Прошу сказати мені, що Ви думаєте в цій справі: маркіз [Хауіег]
сіє Ма§а11оп і [Ргесіегіс] Ргапцш-Магхаї, Міністр фінансів в Кабінеті [Аіехапсіге’а]
МіІІегапсГа і [Сеог§е$] Ьеу^иез’а, сказали мені, що цей виступ мій є зараз найбільш
реальний і цим тільки я можу поставити нашу справу на реальний ґрунт.
7) Зі згаданим [Ргебегіс’ом] Ргап^оіз-МащаГем я був знайомий ще в 1919 році,
і тепер це знайомство я відновив. На щастя він виявив дуже великий інтерес щодо
нашої справи, і я думаю, що він нам поможе разом з [Хауіег’ом сіє] Ма§а11оп’ом, з
яким він в добрий відношеннях. З ним я говорив і про наші економічні
перспективи, бо [Ргесіегіс] ГгЦп^оБфМагхаІ є один з найбільших фінансистів
Франції, який мав інтереси і на Україні. Коли пригадати, що теперішній Міністр
[Раиі] Ооитег (фінансист і великий мільйонер) теж цікавиться Україною, то це
добрі перспективи на майбутнє.
8) Нарешті 4 Республіки Кавказу надіслали офіційне сповіщення про свій
союз і самий текст договору, який я цими днями надішлю. Цей союз базується на 4
основах: а) арбітраж у всіх спорних справах між республіками, б) військовий союз,
в) таможений, г) спільна дипльоматична акція. Я їм одповів листом, який
прикладаю. Мав розмову з [Акакієм] Чхенкелі, [Євгеном] Гегечкорі, а вчора з
[Алімарданом] Топчибашевим, головою Делегації Азербайджану. Я прямо ставлю
питання про наш союз з ними і про спільну акцію, перш за все дипльоматичну, в
смислі виведення червоних військ з наших территорій. Виявилося, що вони, так
само як і я, звернулися до Найвищої Ради з вимогою настояти, щоб большевики
вивели свої війська з їх республік.
9) Перед Союзом Народів вони ставлять теж це питання, і я думаю, що нам
треба йти з ними. Домагатись же прийому до Союзу зараз неможливо. В своїх
попередніх листах я вже писав і запитував Анд[рія] Васильовича] в цій справі, але
відповіді в листах на це не нахожу і не знаю навіть, чи ці листи дійшли (через те
надсилаю копії листів і вже надісланих документів). До акції перед Союзом
Народів треба готуватись зараз. Треба побувати в Женеві тепер і особливо під час
асамблеї. А грошей нема... Значіння для нас Союзу Народів дуже велике.
10) Був у мене представник [Григорія] Семеніва, отамана дальневосточного,
генерал [Євген] Кранковський, каже, що [Григорій] Семенів хоче вести спільну
420 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
акцію з усіма антибольшевицькими силами. Генерал [Євген] Кранковський має
побувати в Тарнові і хоче запропонувати союз з нами. Готовий визнати нашу
незалежність. Про [Григорія] Семенівамаю ще окремо написати.
11) Бачився випадково [Миколою] Авксентієвим і мав досить цікаву розмову.
До наших грошей вони таки підбиралися, але більш не мають надій їх одержати.
Од [Сергія] Моркотуна одрікаються. Багато говорили про голод.
12) Сьогодні буду разом з генералом [Сергієм] Дельвігом у Генштабі. Я дуже
радий приїзду генерала, який перш за все освітлив мені стан в Тарнові і становище
на Україні. Я дуже щасливий, що міг нарешті детально поділитися всім, що мені за
ці 5 місяців прийшлось пережити. До того ж зараз дуже гарячий і важний момент,
як Ви бачите самі з мого листа. Генерал [Сергій] Дельвіг безумовно імпонуватиме
французам, і за короткий час його перебування я дуже його прошу побувати де
можна, особливо в військових колах.
13) Тринадцятий пункт найбільш трагічний: на 10 августа я призначив
ліквідацію Місії і 10 августа був у кооператорів і запитав їх про гроші. Саме на цей
день п[ан] [Андрій] Сербіненко обіцяв мені дати відповідь. Але [Андрій]
Сербіненко не повернувся з Марселю і вони ([Володимир] Тимошенко і Горбань)
нічого не знають і нічого не обіцяють. Тепер і мене це обурює. В принципі вони
згодні, але безхозяйственість довела їх до того, що дійсно в Парижі готівки немає.
[Микола] Шумицький з своїми планами здається нічого не вдіє і хто знає, чи поїде
ще в Аргентину. Я виробив разом п[анами] [Олександром] Коваленком і
[Леонідом] Галафре план, по якому ми б могли майже рік утримувати Місію, коли
нам дадуть 40 000 франків. Ми б найняли для Місії дві кімнати, а самі б жили на
фермі під Парижем з своїм огородом. Але зараз я вже про паліативи думаю: коли я
матиму 10 тисяч, я найму нове помешкання в 2 кімнати, а сам десь буду міститься за
містом в одній кімнаті. Таким чином Місія все ж ще продовжила майже на два
місяця своє існування. А там, може, кооператори таки продадуть своє майно. Отже,
я прямо звертаюсь до Вас, Високоповажний Симоне Васильовичу, бо я знаю, що
ніхто більше Вас не розуміє вагу існування Місії в Парижу: 10 тисяч тепер можна
найти і в Тарнові. Закриття ж Місії в Парижі - це смерть УНР на міжнародному
полі!! За кілька день я одпускаю своїх співробітників, які обидва так багато і щиро
працюють. Сам якось пробуду до кінця місяця в квартирі: себто виїду в початку
вересня... Отже, рятуйте!..
14) Але ще більше хвилюють мене вістки з Тарнова, хоч я і продовжую працю,
начебто нічого там не сталося. Французький] Уряд нас вважає ворогуючими між
собою емігрантами. Події останнього місяця виправдовують до певної міри цю
опінію. Я занадто звик дивитись на нашу справу очима чужинців. І я не можу без
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. МІСІЯ УНР У ФРАНЦІЇ 421
болю і гіркого осуду дивитись на банкротство і розпущення Ради Республіки, на
яку я (Ви бачите з документів) завжди спирався. Невже ж в цей грізний мент ми
будемо радувати ворогів своїх розкладом і взаємною ворожнечею. Невже не стане
державного розуму, щоб уперто стояти на своєму... Я певен, що мої слова здадуться
в Тарнові наївними. Хіба може бути єднання з тою чи иншою Францією...
Забувають, що в такий мент ні одна зріла нація не дозволить собі розкоші кризисів
т[а] ин[ше]. Гірко, але тим упертіше треба стояти на своїх постах тим, хто розуміє
вагу нашої великої, довгої, розрахованої на роки боротьби за наше визволення.
На кінець про Францію: вона не виправдує зараз надій, на неї покладених. Але
чи є у нас краща комбінація? Ні. Чи заказано нам в майбутньому Францію мати з
собою? Так, бо це її інтерес. Отже, треба базуватись на Румунії, Польщі і Франції.
Все, що можу, роблю. З малими засобами великого не зробиш. Але я гадаю, що
принаймні я даю Вам точні інформації і правдиві, а французам щораз нагадую про
неминучість порозуміння з нами.
На цьому кінчаю. Прошу не відмовити дати розпорядження, щоб з цим
листом довірочним познайомили тепер виконуючого] о[бов’язки] голови Ради
Міністрів і М[іністера] с[прав] закордонних], п[ана] [Андрія] Лівицького, а
також п[анів] [В’ячеслава] Прокоповча, [Андрія] Ніковського, [Івана Фещенко-]
Чопівського.
З глибоким поваженням і вдячністю
0[лександр] Шульгин
Про справу наших князків - [Михайла] Кочубея та Трубецького пишу
окремо!!
Р[о5і] 5[сгіршт]. Цей лист і прилоги не вдалося одправити, як я думав, 11.
За ці дні найбільш цікаве, що трапилося, це наша розмова в Генеральному] штабі і
другий візит генерала [Сергія] Дельвіга разом з маркізом [Хауіег’ом сіє]
Ма§а11оп’ом до генерала [Махіт’а] МТу§апсГа і в Генеральний] шт[аб] 15.УІІІ.
0[лександр] Ш[ульгин]
***
Друкується за оригіналом, машинопис / ЦДАВО УКРАЇНИ Ф. 1429. - ОП. 2. -
СПР. 101. -АРК. 196-202.
Примірник Міністерства закордонних справ УНР, машинопис / Олександр
Шульгин в українському державотворенні та міжнародній політиці / Збірник
наукових праць та документів: Наукове видання / Упоряд. В. Піскун. - К.:
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського
НАН України, 2016. - С. 253-258.
422 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
МЕМОРАНДУМ УРЯДУ ФРАНЦІЇ
Рагіх, 1е 3 аойс 1921
Ьа Міххіоп сіє 1а КериЬІЦие ЕЛсгаіпіеппе а Рагіх а ГЬоппеиг сГассігсг Гассєпсіоп сій
Мопхіеиг 1с Ргехісіепс сій Сошеіі, Міпіхсге сіс5 Аіїаігех Есгап^егех, хиг сгоіх сріехсіош :
1) Ь’аіїаіге сіех Гопсіх сіерохех раг 1е §оиуегпетепс икгаіпіеп сіапх іех Ьап^иеx
сГЕсасх сіє 5 Етрігех сепггаих.
2) Еа хісиасіоп ассиеііе сіє ГЕІкгаіпе ес іех ахрігасіопх сіє хоп §оиуегпетепс.
3) Еа роїіс^ие сіапх 1’Ехс сіє ГЕигоре
1) Е’аіГаіге сіех їопсіх. Раг 1а сопуєпсіоп сопсіиє еп 1918 епгге ГЕІкгаіпе сі’ипе рагс, ег
ГАІ1ета§пе ес 1’АиігісЬє-Ноп§гіе, сГаисге рагг сеііех сі х’еп§а§еаіепс ііугег сієї агсісіех сіє
ГаЬгісасіоп Гіпіе ес погаттепг сіе5 тасЬіпех а§гісоіех єп ссЬап§е сіе5 сріапсісех ітрогсапсех
сіє Ьіе єг сіе5 тасіегех ргетіегех с]ие і’ЕІкгаіпє ауаіс Ііугеех аих Риіххапсех Сепсгаїех. Сех
сіегпіегех п’ауапг ри гетрііг Іеигх оЬ1і§асіопх 1е Соиуегпетепс ЕІкгаіпіеп іеиг ассопі а 1а
регтіххіоп сі’асЬесег сій Ьіе єг сіех т аг і еге 5 ргетіегех сіапх І’ЕІкгаіпє сопеге рауетепс еп
аг§епс сотрсапс. Маіх 1а рориіагіоп икгаіпіеппе геіиха сГассерсег Іех Ьіііесх сіє Ьапсріех
аііетапсіех ес аисгісЬіепх. С’ехс роигерюі 1е 10 ЗерсетЬге 1918, Іех Риіххапсех Сепсгаїех
хі§пегепс а Кієу ауєс ГЕІкгаіпе ипе сопуепсіоп роиг ГасЬас сіє 1 600 тіїїіопх сіє
СагЬоуапесгхех (топпаіе икгаіпіеппе) сопгге сіе5 хоттех ес]иіуа1епсех єп Ьопх сій Т гехог
єг еп ехресех (тагкх ег соигоппех), соисех хоттех сіерохеех сіапх Іех Ьашрдех сі’Есас сіє
Вегііп, сіє Уіеппе єг сіє Висіарехс.
А сете еросріе, ГЕІкгаіпе а еп сіерос сіапх 1а Ьапс]ие аііетапсіе 400 000 000 тагкх ег
сіапх 1а Ьапцис аихсго-Ьоп§гоіхе сіех Ьопх сій Т гехог хе топсапс а 1 58 400 000 соигоппсх.
Еа хихсіісе сопуєпсіоп рогсаіс роиг ГЕІкгаіпе 1а хі§пасиге сій тіпіхеге сій соттегсе
сіє ГЬестап [Рауіо] $когорас1хку ег іех йопсіх опг есе сіерохех сіапх іех сіісех Ьап^иеx раг
1е §оиуегпетепс сіє ГЬестап.
II ехс соппи ^и’ар^еx Гагтіхсісе §епегаі ипе геуоіисіоп сій реиріе икгаіпіеп а оЬ1і§е
[Рауіо] 5когорас1хку а аЬйЦиег (14 сіесетЬге 1918). Це теше риг, 1е §оиуегпетепс сіє
ГЬегтап а гетіх хех роиуоігх епгге іех таіпх сій Оігесеоіге, ^иеі гергехепсе раг хоп
Ргехісіепс [8утоп] Ресііоига, ехс сіеуепи Гауапс-сігоіс хиг іех йопсіх сіерохех еп АисгісЬе-
Ноп§гіе ес еп АІ1ета§пе. Аи гехсе, еп 1919, 1е Оігессоіге а, а ріихіеигх гергіхех, соисЬе
сіех асотреех хиг іех хоттех сіерохеех а 1а Ьап^ие аихсго-Ьоп§гоіхе. Маіх, ріих Сагсі, Іех
Риіххапсех Сепсгаїех опг тіх 1е хс^иехсге хиг Іех сіеросх сій ГЕсас икгаіпіеп.
Ма1§ге сеіа, ауес ГАисгісЬе ес 1а Ноп§гіе, сіех сопуєпсіопх опс ри ееге оЬсепиех
хиіуапс 1еx^ие11еx сех риіххапсех х’еп§а§еаіепс а рауег аи Оігессоіге икгаіпіеп ипе рагсіе
сіех уаіеигх сіерохеех. А 1а хиісе сіє ^иоі, еп таі 1920, 25 000 000 сіє соигоппех
Ьоп§гоіхех опс есе уегхеех еп ЕІкгаіпе. Оеих поиуеііех сопуєпсіопх опс есе хі§пеех, Типе
ес Гаисге сессе аппее, ес іех сехсех опс есе гетіх а 1а Соттіххіоп сіех Керагасіопх.
Еп се ^иі сопсегпе ГАІ1ета§пе, аисипе епсепсе п’а ри ееге геаііхее, роиг іех гаіхопх
^ие і’аі ехрохеех сіапх іех сопсіихіопх сіє топ тетоіге сій 24 |иіп сіегпіег.
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. МІСІЯ УНР У ФРАНЦІЇ 423
Бе §оиуегпетепс икгаіпіеп а езреге оЬгспіг сес аг§епс ауес Гаісіе сіє 1а Егапсе
аиргез сіє 1а^ие11е сіез йетагсЬез опс еге Баісез сіапз се Ьис раг топ ргесіесеззеиг 1е
сотеє [МукЬауІо] Тузгкіеуісг. Бе 26 Іиіп, 1’аі еи ГЬоппеиг сГесге ге^и раг М[опзіеиг]
Реггессі сіє 1а Косса ^иі т’а сііс ^и’ипе посе ауаіс еге асігеззее раг 1е Міпізсеге сіез
АББаігез Есгап^егез а 1а Соттіззіоп сіез Керагасіопз сопсегпапс Іез Бопсіз сіє Шкгаіпе
сіерозез еп АІ1ета§пе. Сессе епегеуие т’а Іаіззе сотргепсіге ^ие 1є5 гепзеі§петепсз ^иі
зопс рагуепиез а Мопзіеиг 1е Оігессеиг сіез АББаігез роїісЦиез есаіепс іпехасез. Ба посе
еп ^иезсіоп сіеуаіс сопсепіг ГаШгтасіоп еггопее ^ие Іез Бопсіз 5и5с1іС5 егаіепг сіерозез еп
ог сотте §агапсіе сій сгаісе сіє раіх сіє Вгезс-Бісоузк, ои сій тоіш еп уегси сіє се сгаісе.
М[опзіеиг] Реггепі сіє 1а Косса т’а сііс аиззі ^и’еп уегги сій сгаісе сіє Уегзаіііез, сез
Бопсіз сіеуаіепс, аргез ехатеп сіє 1а Соттіззіоп сіех герагасіопз, ееге гепсіиз раг
ГАІ1ета§пе ес §агсіез раг сене Соттіззіоп.
Иош зоттез аЬзоІитепс сі’ассогсі зиг 1е £аіс ^ие ГАІ1ета§пе сіоіс гепсіге сез
Бопсіз ; ес поиз ауопз таіпсез Боіз ргосезсе сопеге 1’ассісисіе сіє се рауз ^иі йесіепс сіех
Бопсіз аррагсепапс а топ §оиуегпетепс ег а Іиі зеиі. Маіз пош озопз езрегег ^и’ аргез
соиз Іез гепзеі§петепсз ^ие )’аі еи ГЬоппеиг сіє Боигпіг еи Міпізсеге сіез АББаігез
Есгап§егез 1е Соиуегпетепс Егап^аіз п’іпзізсега раг зиг 1е ^иезсіоп сіє 1а сопзегуасіоп
сіє 5 Бопсіз, раг 1а саіззе сіє 1а Соттіззіоп сіех Керагасіопз.
]с сгоіз сіє топ сіеуоіг сГассігег уосгє ассепсіоп Мошіеиг 1е Ргезійепс, зиг ГеББес
^ие роиггаіг ргосіиіге зиг тез сотрасгіосез Гіпісіасіуе ргізе раг 1а Егапсе сГипе тезиге
^иі Іез етресЬегаіс ипе поиуеііе Боіз сіє соисЬег ип аг§епс іпсопсезсаЬІетепс сій а Іеиг
§оиуегпетепс. Бе зс^иезсге тіз раг ГАІ1ета§пе зиг сеє аг§епс езс іизсетепс сопзісіеге
раг пош сотте ип ассе сі’Козсіїісе.
II зегаіс сІерІогаЬІе ^ие Гассісисіе сіє 1а Егапсе рис ееге сопзісіегее сіє тете раг
посге іеипе КериЬІЦие зі ргоБопсіетепс БгапсорЬіІе.
Еп геаіісе Іез уеих ес Гассепсіоп сіє ГБІкгаіпе аи зи)ес сіє сез Бопсіз зегаіепс ^ие 1е
Соиуегпетепг Егап^аіз, еп гесоппаіззапс аи §оиуегпетепс икгаіпіеп сіех сігоіс ргесіз
зиг сез Бопсіз, ассерсас 1е тапсіас сіє Іез оЬсепіг сіє ГАІ1ета§пе ес сіє 1е5 §агсіег еп йерос,
еп сепапс сотрее серепсіапс ^ие, 5е1оп ипе сопуепсіоп епеге 1а Егапсе ес ГБІкгаіпе, ипе
рагсіе сіє сес аг§епс сіеуаіс поих ееге сіоппее роиг 1е5 Ьехоіпх іттесііасх сіє посге
§оиуегпетепс ес роиг сі’иг^епсх хесоигх а пох ге£и§іе5.
2) Ба зісиасіоп ассеиііе сіє 1’Цкгаіпе. Аіогз ^ие 1е Соиуегпетепс 1е§а1 сіє 1е Кшхіе
есаіс еп рогсе раг Гоига§ап геуоіисіоппаіге ес ^ие хоп апсіеп сЬе£ с1е§иіхе еп тасеїос,
х’спіиуаіс а Гесгап§ег 1е Соиуегпетепс 1е§а1 ГЕІкгаіпе, с]иоіс]ие оЬ1і§е раг сіеих Бо і ь а
БгапсЬіг 1а Бгопсіеге сіеуапс Геппеті, а сои]оиг5 сопхегуе зоп ехіхсепсе ес хех Бопесіопх
ес п’а раз ип іпзсапс сеззе сіє гетрііг зоп сієуоіг: II с!ігі§е сои)оигз 1а Іиссе а таіпз агтеез
сопеге Іез епуаЬіззеигз ес Іез ріііагсіз.
Без Соиуегпетепс 1е§а1 сіє ГБІкгаіпе зе сотрозе:
424 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
Ри Рігесеоіге ^иі єїС гергеїепсе раг їоп ргеїісіепс ГАсатап еп сЬе£ $утоп
Ресііоига, сій Сопїєіі 4е5 МшШ> диі а роиг ргеїісіепс М[ошіеиг] УіассЬеїіалу
РгокороуіСїсЬ ес роиг уісе-ргеїісіепс М[опїіеиг] [Апсіге] Ьіуісгку ес 1е МіпіїСге сієї
Айаігеї Есгап^егеї М[опїіеиг] [Апсіге] Мікстку, сіє 1а Касіа сіє 1а КериЬіідие,
рагіетепс ргоуіїоіге сіапї іедиеі їопс гергеїепсеї соиї іез рагсії, Ієї гетїПУОї, 1е5
соорегасіуеї есе., ес сіопс 1е ргеїісіепс єїС 1е рго£еїїеиг [Іуап] [ЕесЬссЬепко] -Сгортку.
Ье Соиуегпетепс икгаіпіеп а роиг Ьис : сіє сіеііугег ГЦкгаіпе сіє Гіпуаїіоп сієї
сгоиреї гои§еї сіє 1а Киїїіе сієї 5оуієсї, сіє гесдЬІіг Гогске еп Цкгаіпе, сіє сопурдиег ипе
Сопїйсиапсе.
Оп 1е уоіс: 1а ргетіеге сасЬе сіє посге §оиуегпетепс єїс сіє ІіЬегег 1е їоі пасаі сієї
ЬоісЬеуікї. Ье іиссе сопсге сєї сієгпієгї а соттепсе а 1а £іп сіє і’аппее 1917. Аргеї
диеЦиеї тоії сі’іпсеггирсіоп (аи тотепс сіє Госсирагіоп аііетапсіе), сессе іиссе а
гергії диапсі ГАсатап еп сЬе£ [$утоп] Ресііоига ї’єїС тії а 1а сесе сієї агтееї пасіопаіеї
(14сіесетЬге 1918).
Ьа §иегге тепее раг М[ошіеиг] [$утоп] Ресііоига, сотргепсі сгоії регіосіеї :
Еп 1919, іі сотЬас, їаш і’аісіе сГаисип аіііе, сопсге іез ЬоісЬеуікї еп тете сетре
дие сопсге [Апсоп] Репікіпе диі п’а раї уоиіи епсгег еп роиграгіегї ауес 1е
§оиуегпетепс икгаіпіеп сіє іа^оп а уаіпсге і’еппеті соттип.
Еп 1920 (1е 21 аугіі) 1е Соиуегпетепс икгаіпіеп їі§пе ипе сопуєпсіоп ауес 1а Роіо§пе
ег ассогсіетепс а сеііе-сі соттепсе ипе сатра§пе сопсге Ієї сгоиреї сіє 5оуієсї.
Аргеї Ієї ргеіітіпаігеї сіє Кі§а ег 1а сЬисе сіє [Ріосг] ^Угап§еі, Ієї агтееї
икгаіпіеппеї їє сгоиуепс їеиіеї роиг сотЬассге Ієї ЬоісЬеуікї. ЬГауапс раї сієї агтеї
поп ріиї дие сієї Ьагаіііе, таії сіесісіе а 1а іиссе а оисгапсе, ГАсатап еп сЬе£ [$утоп]
Ресііоига огсіоппе ипе §иегге сіє рагсіїаш. С’єїС аіші дие, їиг 1е їоі сіє і’ЕІкгаіпе, 1а
§иегге сопсге Ієї ЬоісЬеуікї сіігі§ее раг посге §оиуегпетепс 1е§аі, єїС £аісе а і’Ьеиге
ассиеііе раг посге рауе соис епсіеге.
Еоіп сіє сіесоига§ег Ієї ЕІкгаіпіепї, диасге апї сіє іиссе їап§1апсе сопсге Ієї Кшїєї
тоїсоуісеї п’опс £аіс ди’ассгоісге іеигї їепсітепсї расгіосідиеї ес ехсісег іеиг сієїіг
оЬїСіпє сГіпсІерепсіапсе пасіопаіе.
Еєї ЬоісЬеуікї пе роїїесіапс епгеаіісе дие Ієї §гапс!еї уііієї сіапї іеїдиеііеї іі
реиуепс таіпсепіг сієї §агпіїопї. Ьєї уііієї тоуеппеї ес ріиї епсоге Ієї уіііа§еї ес 1а
ріаіпе есЬаррепс а іеиг роиуоіг. Маії роиг їє сіеЬагаїїег сіє іеиг еппетії, іі тапдие аих
Ркгаіпіепї сієї агтеї. Іі іеиг тапдие аіїїі 1а риіїїапсе сі’ ипе ог§апіїасіоп ге§иііеге.
Ье Соиуегпетепс икгаіпіеп ес їоп сЬе£ [$утоп] Ресііоига т’опс сіоппе 1а §гауе
тіїїіоп сіє £аіге соппаісге а 1а Ггапсе дие, їапї їоп аісіе тасегіеііе, поиї сопїісІєгопї
аиригсГЬиі ріиї дие іатаії, 1а іиссе сотте ехсгететепс сіі££ісі1е ес сотте сіеуапс їє
ргоіоп§ег 1оп§сетрї епсоге еп аи§тепсапс іписііетепс Ієї тогсї їап§1апсї ес 1а гиіпе
сієї гісЬєїїєї сіє топ рауї.
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. МІСІЯ УНР У ФРАНЦІЇ 425
Ог, сГаргез се ^иі т’а есе а рішіеїш гергІ5Є5 аи МіпЕсеге сіе5 А££аіге5 Есгап§еге5,
ипе аісіе тасегіеііе пе роиггаіс ра5 пош есге сіоппее сіігессетепс раг 1а Егапсе, роиг
сесіє гаЕоп ргіпсіраіе ^ие сеііе-сі пе сІІ5ро5аіс рах сІе5 сгес1іС5 ^ие песе55Ісегаіс ипе сеііе
ассіоп. МаІ5 раг 5а 5еи1е аісіе тогаїе, 1а Егапсе рейс аІ55І пои5 аісіег тасегіеііетепс, еп
се 5ЄП5 ди’еііе рейс пои5 £асііісег ГоЬсепсіоп сіє £опсІ5 ^иі пош аррагсіеппепс ес ^иі
50пс 5сЦие5іге5 раг 1е5 АІ1етапсІ5.
3) Еа роіісідие сіап5 і’Еигоре сіє ГЕ5С. Ипе еуоіисіоп сіе5 ге§іте5 сіе5 $оуієі5 ги55Є5
пои5 рагаіс сосаіетепс ітро55іЬ1е. Еп сошс^иепсе, іі пош 5етЬ1е сіє іоисе еуісіепсе
^ие се ге§іте сіє уіоіепсе 5аиуа§е ес сГауеи§1е сіе5Сгисііоп Є5І арреіе а 5’е££опсІгег
Ьп^иетепс. Оиі 1е гетріасега ? Еіосге соппаІ55апсе сіє 1а Кш5Іе, посге
сіоситепсасіоп 5иг сои5 1е £аіС5 ^иі 5е 50пс сіегоиіе сіап5 се рау5 ес ^иі $’у сіегоиіепс
епсоге, і’есас сі’е5ргіс сіе5 еті§гапі5 ги55Є5 ^иі 50пс ап сіе5ассогсі аЬзоІи епсге еих, соис
сеіа пош ргоиуе ^и’і1 п’у а сесіє Ьеиге аисипе £огсе ги55е ^иі 50ІС сараЬіе сіє ргепсіге ес
тоіп5 епсоге сіє сепіг 1е роиуоіг. А ГапагсЬіе ог§апІ5ее сіопс пои5 уоуоп5 ассиеііетепс
1е5 е££еС5 сеггіЬ1е5 5иссесіега £асаіетепс ипе апагсЬіе поп ог§апІ5ее. II п’е5С ра5 сій
ітро55іЬ1е ^ие сіє се зесопсі 5у5іете сі’апагсЬіе пе риІ55е 50гсіг ипе £огсе 5аіпе, арреіее а
ехегсег ип сегсаіп роиуоіг. МаІ5 сіигапс сесіє апагсЬіе ес теше ^иапсі се роиуоіг 5ега
геаіІ5е, 1а Кш5Іе 5ега іпсараЬіе сіє геїгоиуег соисе5 5Є5 апсіеппе5 ргоуіпсе5. Еа
гесоп5іісисіоп сі’ипе Кш5Іе ипе ес іпсііуізіЬіе Є5С а )атаІ5 ітро55іЬ1е.
Е’ипе сіе5 сіеих £аіі5 1е5 ріи$ гета^иаЬ1е5 сіопс ГЕигоре сіє і’Езс а есе 1е сЬеасге,
сіериІ5 1а §гапсіе §иегге топсііаіе, Є51 1а гесоп5іісиііоп сіє 1а пасіоп роіопаІ5е. Ее 5есопсі
£аіс ге5Ісіе сіап5 1а уоіопсе ргосіатее раг 1а уа5Се рагсіе икгаіпіеппе сіє сіІ5ро5ег еііе
теше сіє 5Є5 СІЄ5СІПЄЄ5, уоіопсе 5аш СЄ55Є тапі£е5іе5 раг СІЄ 5 УОІЄ5 50ІЄППЄІ5 ес раг ипе
іиссе 5ап§1апсе. ^ш^и’ісі 1а Егапсе пе 5’е5С арриуее сіаш і’Еигоре сіє ГЕ5С ^ие 5иг 1е
Роіо§пе ес 5иг 1а Коитапіе. Се §гоиретепс, 5І £огс ^и’і1 риІ55е есге, пе роигга ра5
сошсісиег ип арриі сіесІ5і£ роиг 1а Егапсе сапс сри’іі пе 5е 5ега ра5 асіріпс ГЕЇкгаіпе.
Е’ехЕїепсе сіє 1а Роіо§пе, ріасее епсге ипе Кш5Іе сіє ріи5 еп ріш огіепсее уєг5
ГАІ1ета§пе ес ГАІ1ета§пе еііе-тете, пе роигга есге а55игее 5ап5 1’ехІ5іепсе сі’ипе
Сїкгаіпе гоЬи5іе, §гапс1е ес ІіЬге.
Раг і’ипіоп сіє се5 сгоІ5 пасіош аіш^иеЬ 5’асі)оіпсігаіепс соис пасигеііетепс 1е5 рау5
гіуегаіп5 сіє 1а Мег Еіоіге ес посаттепс 1е5 КериЬ1Цие5 сій Саиса5е, 1а Егапсе аига сіап5
1е ргосЬе Огіепс ип £шсеаи соис риІ55апс сГа11іе5 ес сі’атІ5. Еііе 5ега еп е££ес §агапсіе
сопсге 1а пе£а5іе іпЯиепсе сіє 1’апагсЬіе ги55е ес сопсге соисе5 1е5 еуепсиаіісе5 ро55іЬ1е5
еп Еигоре сепсгаіе.
Ее 21 аугіі 1920, 1е Соиуегпетепс икгаіпіеп а 5І§пе ауес 1а Роіо§пе ип сгаііе
сі’аіііапсе раг ^иеі 1а Роіо§пе гесоппаіс сіє ]иге ГСЇкгаіпе ес гепопсе а соисе5 1е5 Сегге5
икгаіпіеппе5 ^ие 5е сгоиуепс а І’е5і сіє 5Є5 £гопсіеге5 тотепсапеез. О’аисге рагс, 1е
Соиуегпетепс икгаіпіеппе а сопсіи сіе5 аггап§етепі5 ауес по5 £геге5 сій КоиЬап ес по5
атІ5 сій Ооп, аіп5І ^и’аVес ип §гоиретепс гш5е, рге5Ісіе раг М[оп5Іеиг] [В0ГІ5]
426 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
ЗауіпкоГГ, ^иі а Гогтеїіетепг гесоппи Гіпсіерепсіапсе сіє Щкгаіпе. Епйп, 1е
Соиуегпетепс икгаіпіеп епсгесіепс Іех теіііеигх геіасіопх аусс хех §гапс1х уоіхіпх
гоитаіпх ес іі хетЬІе ргех сГепсгег еп геіасіопх ріих есгоісех ауес Іех КериЬІЦиех
саисахіеппех. Еп х’асігеххепс аиригсГІші а 1а Егапсе, 1е Соиуегпетепс икгаіпіеп пе Іиі
сіетапсіе сіапх 1а ^иеxсіоп роїісЦие сотте сіапх 1а ^иеxсіоп есопотЦие, ^ие 1а соисє
риіххапсе сіє хоп хоисіеп тогаї. Аи Міпіхсеге йех Айаігех Есгап^егех Мопхіеиг
[Еттапиеі] Регессі сіє 1а Косса ес Мопхіеиг [Еегпапсі] Сгепагсі т’опс сііс таіпсех Гоіх
^ие 1а Егапсе есаіс йесісіее а п’іпсегуепіг сіапх аисипе айаіге гиххе іпсегіеип ес с’ехс ипе
сіє 5 гаіхопх роиг 1еx^ие11еx еііе ргесепсі ^и’е11е пе рейс поих аісіег еп се тотепс. Маіх
поих айїгтопх ипе Гоіх сіє ріих ^ие Іех айаігех сіє ГЕІкгаіпе п’опс гіеп а уоіг ауес Іех
айаігех гиххех іпсегіеигех. Е’Цкгаіпе а ргосіате хоп іпйерепсіапсе еп 1917 ес 1а
§гасісис1е икгаіпіеппе п’оиЬІіега ]атаіх ^ие с’ехс 1е гергехепсапс сіє 1а Егапсе аиргех сій
Соиуегпетепс икгаіпіеп, Мопхіеиг 1е Сепегаї [Сеог^ех] ТаЬоиіх, ^иі а хаіие 1е
ргетіег посге ]еипе КериЬІЦие.
II ехс Гасіїе сГесаЬІіг ^ие ГЕІкгаіпе ехс ассиеііетепс епуакіе раг сіех сгоирех гои§ех,
СОГПроХЄЄХ СІЄ МоХСОУІСЄХ, СІЄ ЙеССОПХ, СІЄ СЙІПОІХ ес СІЄ СоиСЄХ ХОГСЄХ сіє §епх есгап§егх еп
Еікгаіпе. Ог, 1е Соиуегпетепс икгаіпіеп пе сіетапсіе аи Зоуієсх гиххех ^ие сіє гесігег сіє
ГЕІкгаіпе сех сгоирех гои§ех. Ес с’ехс ргесіхетепс хиг се роіпс ^ие топ Соиуегпетепс а
ГЬоппеиг сіє хоііісісег 1е хоисіеп тогаї сіє 1а Егапсе.
Аіехапсіге СЬои1§иіпе
***
Друкується за примірником Державної Канцелярії УНР, машинопис /
ЦДАВО УКРАЇНИ Ф. 1429. -ОП. 2. -СПР. 10ІА.-АРК. 6-14.
Переклад Державної Канцелярії УНР, машинопис / ЦДАВО УКРАЇНИ
Ф. 1429. - ОП.2. - СПР. 10ІА. - арк.126-129.
Переклад Георгія Потульницького
Париж, 3 серпня 1921
Місія УНР в Парижі має честь звернути увагу Голови Ради Міністрів,
Міністра Закордонних Справ, на три питання:
1) Справа коштів, депонованих Українським урядом в Банках Центральних
Держав.
2) Сучасне становище в Україні і сподівання її Уряду.
3) Політика в Східній Європі.
1) Справа коштів. За договором, заключеним в 1918 році між Україною, з
одного боку, та Німеччиною і Австро-Угорщиною, з другого, останні
зобов’язалися доставити готові фабричні вироби і особливо землеробські машини
в обмін на велику кількість зерна і сировини, які Україна постачала Центральним
Державам. Ці останні не виконали своїх зобов’язань. Український уряд дав свою
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. МІСІЯ УНР У ФРАНЦІЇ 427
згоду на купівлю зерна і сировини. Але українське населення відмовилося
приймати паперові гроші німецького та австрійського банків. Тому 10-го вересня
1918 року Центральні Держави підписали в Києві з Україною конвенцію на
купівлю 1 600 мільйонів карбованців (українська валюта) на еквівалентну суму в
казначейських облігаціях та готівкових грошах (марках і кронах), всі кошти були
покладені в державні банки Берліна, Відня і Будапешту.
В той час Україна мала на рахунку в німецькому банку 400 мільйонів марок, а в
австро-угорському банку казначейські облігації зросли до 1 58 мільйонів 400 тисяч крон.
З українського боку вищезазначена конвенція була підписана міністром
торгівлі гетьмана Павла Скоропадського і фонди були депоновані у вищезгаданих
банках урядом гетьмана.
Як відомо, після загального перемир’я революція українського народу
заставила Скоропадського зректися влади (14 грудня 1918). Того самого дня уряд
гетьмана передав всю повноту влади в руки Директорії, репрезентованої її головою
Симоном Петлюрою, яка стала розпорядником фондів, депонованих в Австро-
Угорщині і Німеччині. На решті, в 1919 році Директорія неодноразово
отримувала платежі по коштам, що депоновані в австро-угорському банку. Однак,
пізніше Центральні Держави наклали секвестр на депозити України.
Незважаючи на це, Австрією та Угорщиною, згідно заключених конвенцій з
цими державами, протягом 1919 та 1920 було сплачено 25 мільйонів крон Україні.
Дві нові конвенції були підписані в цьому році і тексти їх були переслані
Репараційній Комісії.
Що стосується Німеччини, жодної згоди не було досягнуто з причин, які я
виклав в своєму заключенні в меморандумі від 24 числа минулого червня.
Український уряд сподівався отримати ці гроші за допомогою Франції, заходи
в цій справі вживав ще мій попередник граф Михайло Тишкевич. 26 червня я мав
честь бути прийнятим паном ЕттапиеГем Регет сіє 1а Косса, який мені сказав, що
Міністерством закордонних справ була адресована Репараційній комісії нота
відносно українських фондів, депонованих в Німеччині. Ця зустріч дала мені
зрозуміти, що відомості, надані паном Директором політичних справ були не
точні. Нота по цьому питанню стверджує, що фонди депоновані були в золоті
згідно Брестського договору, як його гарантія.
Пан Еттапиеі Регеиі сіє 1а Косса сказав мені також, що в силу Версальського
договору, фонди, після розгляду Репараційної комісії, мали бути видані
Німеччиною на збереження цій комісії.
Ми цілком згодні з тим, що Німеччина повинна повернути ці фонди, і ми
кілька раз протестували проти виплати якій би то не було іншій країні фондів, які
належать моєму Урядові і тілько йому одному. І ми сміємо сподіватися, що після
428 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
всіх роз’яснень, які я маю за честь довести до відома Міністерства закордонних
справ Франції, міністерство займеться питаннями захисту фондів через касу
Репараційної комісії.
Я вважаю своїм обов’язком звернути увагу пана Президента на ефект, який
могли би зробити на моїх співвітчизників ініціатива Франції по визволенню всіх
фондів, що беззаперечно належать моєму Урядові. Секвестр, накладений
Німеччиною на ці гроші, розглядається нами, як акт ворожий.
Було б дуже шкода, якби вчинок Франції розглядався б так само нашою
молодою Республікою, глибоко франкофільською.
В дійсності, всі в Україні вірять, що французький уряд визнає за українським
урядом цілковите право на ці фонди, прийме мандат на одержання цих коштів від
Німеччини і їх збереження до того часу, коли, по згоді між Францією та Україною,
частина цих грошей повинна була би бути віддана нашому Уряду на невідкладні
потреби наших біженців.
2) Теперішнє становище України. Коли законний уряд Росії був скинений
революційним ураганом і коли його колишній голова, переодягнений в матроса,
втік за кордон, законний уряд України, змушений двічі переходити кордон перед
ворогом, завжди зберігав своє існування і свої функції, не перестаючи виконувати
своє завдання: він завжди керував боротьбою проти завойовників і грабіжників.
Законний Уряд України складається з: Директорії, яка репрезентована її
Головою Головним Отаманом Симоном Петлюрою, Ради Міністрів, головою якої
є пан В’ячеслав Прокопович, заступником пан Андрій Лівицький, Міністром
закордонних справ пан Андрій Ніковський, Ради Республіки, тимчасового
парламенту, в якому представлені всі партії, земства, кооперативи і т. д., і головою
якої є професор Іван Фещенко-Чопівський.
Український уряд має своєю метою: визволення України від вторгнення
червоних більшовиків Радянської Росії, відновлення порядку в Україні, скликання
Установчих Зборів. Таким чином: першим завданням нашого уряду є визволення
рідного краю від більшовиків. Боротьба проти останніх почалася в юнці 1917, після
кількох місяців перерви (час німецької окупації) ця боротьба відновилася, коли
Г оловний Отаман Симон Петлюра став на чолі національної армії (14 грудня 1918).
Війна провадилась паном Симоном Петлюрою в три періоди:
в 1919 без жодної допомоги з боку союзників - проти більшовиків і в той же
час проти Антона Денікіна, який не захотів увійти в переговори з Українським
Урядом, ставлячись до нього вороже.
в 1920 (21 квітня) Український Уряд підписав конвенцію з Польщею і згідно з
нею розпочав спільну кампанію проти Радянської Армії.
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. МІСІЯ УНР У ФРАНЦІЇ 429
Після прелімінарного договору в Ризі і розгрому Петра Врангеля, Українська
Армія залишилася одна в боротьбі з більшовиками. Не маючи зброї і досить
амуніції, щоби втримати регулярний основний фронт, але вирішивши продовжити
боротьбу, Головний Отаман Симон Петлюра наказав вести партизанську війну.
Саме тому війна проти більшовиків, очолювана нашим законним урядом, в даний
час ведеться по всій українській землі.
Далекі від втрати бойового духу українці після чотирьох років кривавої
боротьби проти Московської Росії лише укріпили свої патріотизм і бажання
вибороти національну незалежність.
В дійсності більшовики володіють лише великими містами, де вони тримають
залоги. Невеличкі міста, а особливо села цілком вільні від їх влади. Але щоб
остаточно звільнитися українцям бракує зброї. їм також бракує організованої
регулярної армії.
Український Уряд і його голова Симон Петлюра доручили мені тяжку місію
довести до відома Франції, що без її матеріальної допомоги, яку ми потребуємо
зараз більше, ніж коли-небудь раніше, боротьба стане неймовірно важкою і
довготривалою, що лише марно збільшить кількість кривавих смертей і руйнувань
багатств моєї країни.
Щоправда, як мені не раз було сказано в Міністерстві закордонних справ
матеріальна допомога не може бути надана Францією не тільки з принципових
міркувань, але й тому, що вони не забезпечені відповідними кредитами на таку
акцію. Однак, Франція могла б допомогти не тільки морально, але й матеріально, в
сенсі допомоги по полегшенню отримання фондів, які належать нам і знаходяться
під німецьким секвестром.
3) Політика в Східній Свропі. Еволюція Радянського Російського режиму нам
здається цілком неможливою. Навпаки, нам видається цілком зрозумілим, що цей
режим дикого насильства і сліпого руйнування покликаний зникнути. Хто його
замінить? Наше знання Росії, наша інформація про події, які панували в цьому
краю і панують зараз, стан, в якому перебувають російські емігранти, які не мають
жодної між собою згоди, все це нам доводить, що в теперішній момент не має такої
російської сили, яка б була здатна взяти і втримати владу. Організована анархія,
страшні наслідки якої ми бачимо зараз, призведуть до чогось фатального, коли її
замінить анархія неорганізована. Зрештою цілком можливо, що з цієї другої
системи анархії зможе вийти сила, яка б була в стані встановити певну владу.
Однак, протягом цієї анархії і навіть, коли ця влада буде реалізована, Росія не буде
в змозі повернути всі свої старі провінції. Встановлення єдиної і неділимої Росії
більше не буде можливим.
430 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
Однією з двох найбільш визначних подій, котрі відбулися в Східній Європі,
від часу великої світової війни, є відродження Польської нації. Друга подія полягає
у проголошеному бажанні українського народу самому розпоряджатися своєю
долею, бажанні, що безперестанно проголошується урочистими голосами і
кривавою боротьбою. До цього часу Франція опиралася на Сході Європи лише на
Польщу і Румунію. Ця група, настільки міцна, наскільки вона може бути, але вона
не стане для Франції рішучим бар’єром, допоки не буде до нього приєднана
Україна. Польща, розташована біля Росії, все більше і більше орієнтується на
Німеччину, та сама Німеччина не може бути в безпеці без існування України,
міцної, великої та вільної.
Через союз цих трьох націй, до яких цілком природно приєднуються держави,
що розташовані по Чорному Морю і звичайно Республіки Кавказу, Франція буде
мати на Близькому Сході бар’єр зі своїх союзників і друзів. Він буде міцною
гарантією проти негативного впливу російської анархії і проти всіх можливих
непередбачуваних подій в Центральній Європі.
21-го квітня 1920 року Український Уряд підписав з Польщею союзний
договір, згідно якого Польща визнала Україну і відмовилася від всіх українських
територій, що знаходяться на Схід від її сучасних кордонів. З другого боку,
Український Уряд заключив союзні договори з нашими братами на Кубані і
нашими Друзями з Дону, а також з російським угрупованням, під головуванням
Бориса Савінкова, який офіційно визнав незалежність України. Нарешті
Український Уряд підтримує найкращі відносини зі своїми сусідами румунами і
здається знаходиться на порозі встановлення взаємовідносин з республіками
Кавказу. Звертаючись нині до Франції, Український Уряд не порушує питання
політичні чи економічні, скільки просить про моральну підтримку. В Міністерстві
Закордонних Справ пан Еттапиеі Регепі сіє 1а Косса і пан Бегпапсі Сгепапі казали
мені не раз, що Франція вирішила не втручатися у внутрішні російські справи.
Саме з цих причин зараз вона відмовляє нам в допомозі. Але ми стверджуємо
категорично, що українська справа немає нічого спільного з внутрішніми
російськими справами. Україна проголосила свою незалежність в 1917 р. і Україна
ніколи не забуде, що представник Франції при Українському Урядові пан генерал
Сеог^ез ТаЬоїш перший вітав нашу молоду Республіку.
Дуже легко встановити, що зараз Україна окупована червоним військом,
складеним з московитів, латишів, китайців і інших елементів, чужих Україні. Тому
Український Уряд вимагає від російських більшовиків вивести з України свої червоні
війська. На цій підставі мій уряду просить Вас про моральну підтримку Франції.
Олександр Шульгин
МІСІЯ УНР У ВЕЛИКІЙ БРИТАНІЇ, ЛОНДОН
СПРАВОЗДАННЯ МИКОЛИ СТАХОВСЬКОГО ВОЛОДИМИРУ ТЕМНИЦЬКОМУ
Лондон, 25 липня 1919
При переїзді від Копенгаги до Лондону Місія не мала ніяких перешкод і 24
мая прибула до Нюкассел (Ке^саМе).
В перші ж дні по приїзді до Лондону Місія повідомила про це Міністерство
закордонних справ і 29 мая полупила запрошення бути в Міністерстві. Прийнято
мене було разом з радником д[окто]р[ом] [Ярославом] Олесницьким і [Мар’яном]
Меленевським, т[І5Ге]г’ом [Ке§іпа1сГом] Беерег’ом референтом по українським
справам при департаменті роїііісаі іпге11і§епсе, котрий прийняв від мене грамоту,
свідчачу про уповноваження, надані мені Директорією, а також переданий нами
протест з приводу польського нападу на Галичину. Моя грамота разом з моїм
паспортом осталися в Міністерстві.
З розмов із п[аном] [Ке§іпа1сГом] Беерег’ом ми переконались, що англійський
Уряд уважно збирає відомости про Україну, але внутрішнього порозуміння наших
подій бракує, і допомога з боку нашої Місії в цему напрямку з’явилась для них дуже
бажаною. Протокол сеї першої конференції залучається.
Наші ідеали в значній мірі відомі Англії і не викликають з її боку ворожого
настрою. Більше того, в одній з розмов мені було заявлено, що польська інвазія в
Галичині викликана без відома Англії і зробила на них неприємне вражіння. Що
торкається самостійности України, то це питання до цеї пори ще не має ніякого
вирішення, ні за, ні проти. З тим ждуть, поки ті чи другі події врешті не покажуть,
куди його повернути, але єще раз зазначаю, що передвзятости ніякої ми не
помічали, виключаючи один пункт, це Чорне море, про котре ставилось питання
так: «Як Росія обійдеться без нього, коли що і Чорне море, і Балтик будуть служити
портами других державних організацій».
Зносини з Міністерством на протягу всего часу обмежуються токо
департаментом роїііісаі іпгеїіі^епсе, котрий має значіння інформаційного апарату
Міністерства. Окрім цего вібуваємо з референтами в тім же департаменті доволі
часто усні конференції. На наші всі подання, заяви і протести, копії котрих
долучаю до цего докладу, Місія завше получає в письменній формі повідомлення
про вступ їх в Міністерство.
Щож торкається до англійського суспільства, то треба зазначити, що воно дуже
мало поінформоване в українських справах. Україна і Росія не перестали бути для
нього синонімами.
Преса, котра має характер надзвичайної чесности, мала про нас відомости не
більше як суспільство, а тому до приїзду Місії, будучи під впливами токо
432 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
російськими і польськими, вона часто містила статті цілком під їх диктовку. Приїзд
Місії і ознайомлення через неї редакцій про події на Україні в нашому освітленню
змінили це становище, і часописі або пишуть в освітленню нашім, або відносяться
об’єктивно, що особливо треба сказати про тижневі або двотижневі видання, -
навіть «Могпіп§ Розі» прикоротив напади і зайняв позицію нейтральну. Через
агентство КеиГег’а, з котрим ми зуміли нав’язати відносини, маємо можливість
подавати відомости про всі біжучі справи і навіть в деяких часописах містити свої
ноти і протести.
Про пресу треба сказати те саме, що і про суспільність, що Україна для неї
мало зрозуміла. Відношення англійського суспільства до Росії базірує головним
чином на можливости мати економічні зносини. Лейтмотивом відносин до Росії це
являється запровадження на ній ладу незалежно від того, чиїми силами це буде
зроблено, і не звертаючи уваги на те, яка це буде Росія, чи одноцільна, чи розділена
на окремі незалежні держави. З останнім моментом тут цілком не розбираються.
Найбільше значіння має сила, і тепер англійська думка найбільше приваблена
[Антоном] Денікіним, про котрого кажуть, що він з 5 000 війська потрафив скласти
300 000 армію. Армії [Антона] Денікіна і офіційно і неофіційно допомагають.
Другим моментом, на котрий звертають тут увагу, являються німецькі впливи,
є страх, що коли допомога не буде виявлена з боку Антанти, то росіяне звернуться в
бік Германії. Відносно України Рогеі§п ОШіс’ом мені було поставлено питання, чи
не з’єднаємось ми з Німеччиною, коли що нас не підтримає Антанта; на що я дав
відповідь що час нас навчив боротись без допомоги. Без допомоги змушені будем і
далі вести ту саму лінію. Українського елементу в Англії, коли не рахувати жидів,
дуже мало: в Манчестері єсть до 200 чоловік робітників з сем’ями переважно
галичан, котрі тутеньки трактувались цілий час як австрійці, з ними Місія війшла в
тісні зносини і вступилась за їх права перед Богеі§п ОШс’ом. Більшість з тих
заявила бажання повернутися до дому. Єсть також тут невелика кількість
канадійських українців, котрі служать в війську і котрі тепер в порі демобілізації.
Дати цілковитий нарис їхнього відношення до України трудно. По тим
інформаціям, котрі я маю, можливість організувати гарнізони і охорони ладу на
Україні не виключена, таку організацію мож було б провести в Канаді при певних
директивах і умовах з боку Високої Директорії, причому майбутня кількість тих
волонтерів для служби мирного порядку була б до 20-30 000. Заходи перед
англійським урядом в цему напрямі згідно з бажанням Отамана [Симона]
Петлюри Місією зроблені, але без жодної поки відповіди.
Відношення до нас жидівських кол, з котрими Місія війшла в безпосередні
зносини через п[ана] [ПалісГа] _[осЬе1тап’а зперед початку було добрим, і Місії
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. МІСІЯ УНР У ВЕЛИКІЙ БРИТАНІЇ 433
своїми впливами удалось попередити ворожі проти України виступи з приводу
погромів, маніфестація проти погромів обмежилась протестом против поляків, але
в останні часи чутки про погроми в Одесі, вчинені ніби військами [Никифора]
Григор’єва, позицію ослабили. Допомоги з жидівського боку ми поки що не маєм.
Відношення російських кол відоме, тим більше, що тут згуртувались і мають
міцний ґрунт під ногами дуже великі сили російської аристократії і росіян - вояків
англійської служби, а також мають великі кошти, так, приміром, нам відомо, що в
розпорядженню тутешнього російського представника [Костянтина] Набокова є
250 000 фунтів стерлінгів, остатків від капіталів російсько-керенської епохи, не
рахуючи других субвенцій. Пропаганда за неподільність Росії ведеться не токо
через англійську і власну пресу, але і публічними банкетами, куди запрошують сотні
англійських громадських, урядових діячів. На останнім з таких банкетів був
головою 5іг [Сеог§е] ВисЬапап, а промовцем [МЗшїоп] СЬигсЬіІІ. Погляд на
большевизм тут проводиться, як діло рук жидівських.
Відношення поляків тим часом ні вчім не проявляється, і це можно пояснити
тим, що кредит поляків в Англії невеликий; більш того, один з видатних
англійських діячів, з котрим я здибався в той самий день, в котрий він бачився з
польським представником п[аном] [ЕшїасЬ’ієм] ЗаріеЬ’ою, передав мені, що
[ЕшїасЬу] ЗаріеЬа висловлюється, буцім польські кола в засаді ворожнечі до
української незалежности не мають, однак пропаганда ведеться сильна, видається
тижневик «Пе\¥ Роїапсі», надзвичайно шовіністичний і ворожий до України, на
що ми реагуємо як в пресі, так і всіма можливими способами.
Робота Місії в Англії виявляє собою трудности, в найбільшій мірі трудности
через те, що в такому великому місті як Лондон для зав’язання і закріплення
зносин потрібен великий час. В цему напрямку Місія збирає відомости про всіх
діячів, на котрих так чи иначе можна опертись. Зносини з Парламентом у нас
розпочались і обіцяють задовольняючі перспективи, але треба сказати, що не
уважаючи на добрі признаки на позитивний ефект в короткім часі не можна, бо
зв’язки з англійцями зав’язуються досить поволі, що лежить в характері самого
народу, а також через те, що до кожного нового зв’язку можна підійти токо через
уже зроблені, бо нігде так, як в Англії, не розвинена система рекомендацій.
Англієць починає вірити токо тоді чому-небудь, як його приятель або знайомий
уже повірив, і знов-такі ефектами тут зробили нічого не можна.
Головним нервом англійського життя являється торговля. Ц,е той пункт,
котрим найкращим робом можна зацікавити англічан. Заходами, вжитими Місією,
Лондонська торговельна палата нам пішла назустріч і просила прочитати їй доклад
про зав’язання торгових зносин з Україною, причому головним пунктом, над
434 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
котрим спиняються діячі сеї палати, являється вироблення такого способу, яким
товарообмін був би гарантований. З [Антоном] Денікіним розпочинаються
зносини на тій підставі, що одним з директорів департамента Міністерства
закордонних справ було заявлено в торговельній палаті, що організація [Антона]
Денікіна авторитетна, на підставі цего [Антоном] Денікіним видаються квитки,
котрими він гарантує в певному місці певну кількість продуктів як еквівалент
замовлених ним товарів. Таке посвідчення продавцем англійських товарів
передається як грошова вартість купцеві, котрому потрібні денікінські товари, така
схема намічається з [Антоном] Денікіним. У нас на Україні правительство могло б
дати забезпечення через земства і кооперативи. Мати план задачі і уповноваження
в цему напрямку для Місії необхідно. Для допомоги в сій галузи діяльности
засновано Місією бюлетин «ТЬе іЛегаіпе», до співробітництва при якім
запрошені місцеві сили, продовжуючи нашу діяльність, розпочату Місією в
Копенгазі, де на протягу двох місяців видавались бюлетини. Числа бюлетинів
додаються при цім.
Голова Місії М[икола] Стаховський
Секретар Ан [тон] Базилевич
***
Друкується за оригіналом, машинопис з автографом / ЦДАВО УКРАЇНИ
Ф. 3696. - ОП. 2. - СПР. 286. - АРК. 57-59.
ЛИСТ АРНОЛЬДА МАРГОЛІНА СИМОНУ ПЕТЛЮРІ
Лондон, 10 лютого 1920
Високошановний Пане Президенте,
За 10-12 днів, що перебуваю в Лондоні, я не міг ще ознайомитись ґрунтовно з
деталями нашого становища в Англії, що ж до загального вражіння, а також деяких
питань наших внутрішніх відносин, то про се я вже казав мої думки в листах до
п[ана] члена Директорії А[ндрія] Гавриловича] Макаренка, копії котрих
дозволяю собі при сьому долучити.
Ваш лист від 18-го грудня я мав честь одержати ще по дорозі до Англії і був
дуже тронутий Вашим довір’ям до моїх скромних сил. Вчора ж ми одержали від
графа [Михайла] Тишкевича копію Вашого листа до нього від 19-го січня. Я Вам
ніколи, вельмишановний Симоне Васильовичу, за весь час нашого знайомства не
робив компліментів, але на сей раз не можу не висловити мого і моїх товаришів по
Місії глибокого подиву перед високодержавними поглядами і думками,
висловленими Вами в названих листах. Ми є в повній згоді з Вашими провідними
гадками щодо нашої політики, яскрава ж форма, в котрій Ви їх виложили, дуже
облегшує виконання нашого завдання за кордоном.
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. МІСІЯ УНР У ВЕЛИКІЙ БРИТАНІЇ 435
Всю увагу звертаємо тут на відносини наші до нових держав Балтики й
Кавказу, а також на зав’язання зносин з індустріяльними й торговельними колами
Англії та Америки.
Сьогодня подаю ноту до Ради конференції Мира, якої засідання починається
завтра в Лондоні. Копію сеї ноти долучаю.
З привітанням і бажанням здоровля і бадьорости від мене і від всієї Місії та з
глибкою до Вас пошаною.
[Арнольд] Марголін
***
Друкується за копією, машинопис / ЦДАВО УКРАЇНИ Ф. 3696. - ОП. 2. -
СПР. 121. -АРК. 28.
НОТА ПРЕЗИДЕНТУ МИРОВОЇ КОНФЕРЕНЦІЇ В ЛОНДОНІ (ВЕЛИКА БРИТАНІЯ)
Ьопсіоп, 10сЬ БеЬгиагу, 1920
ТЬе сріехсіопх оі іігхс ітроггапсе атоп§ сЬе ргоЬіетх, ууЬісЬ аге го Ье сіесісіесі Ьу сЬе
Реасе Сопіегепсе іх сЬе сріехсіоп оі Еахс Еигоре, сЬе сріехсіопх оі гЬе §геас сеггісогу оі гЬе
іогтег Киххіап 5сасе. ТЬе ехрегітепг оі сЬе іахс уеаг хЬоуух гЬе іпигіїігу апсі Ьахеіехх пасиге
оі сгуіп§ ю гооі оиг апагсЬу апсі го ехсаЬііхЬ 1а\у апсі огсіег гЬеге Ьу гЬе аісі оі сЬе «Рап
Киххіап» Агту [Аіехапсіег] КоісЬак, [Апсоп] Оепікіп апсі [Кікоіаі] _[исіепісЬ. \ХТеп
хисЬ а §геас хсасе ог§апіхт ііке Киххіа ууах Ьгеакх Ь1о\\'п, гЬеге іх по рЬухісаі ог рхусЬоіо§ісаі
іогсе, \уЬісЬ соиісі \уісЬ іп гЬе хате ігопсіегх гепе\у ах а Ьото§епеоих хсасе а сеггісоїу \уісЬ
хисЬ а уагіесі рориіагіоп сіпзлуп ігот гЬе хсоге оі пасіопх.
ТЬе опіу гі§Ьс апсі хасіхіассогу соигхе іх ю §іує еуегу хиррогс со гЬе пе\у хсаге
оіуапіхасіопх \уЬісЬ Ьауе асгиаііу Ьееп сгухсаіііхесі оп гЬе Сеггісогу оі гЬе іогтег Киххіап
хсасе, апсі \уЬісЬ Ьауе сЬеіг іосаі §оуегптепс апсі сЬеіг гергехепсасіуех ас сЬе Реасе
Сопіегепсе. Ву сЬеіг гесо§пісіоп о і Ехсопіа, Ьасуіа, ЬісЬиапіа, Сеоіуіа, АгегЬаі)ап, апсі
Агтепіа, сЬе Епсепсе хсасех Ьауе аігеасіу сакеп сЬіх гі§Ьс соигхе. Іп асісігеххіп§ сЬе Реасе
Сопіегепсе \уісЬ иіуепс гергехепсасіопх оп ЬеЬаіі оі сЬе хате іттесііасе гесо§пісіоп оі сЬе
Еікгаіпе, сЬе Еікгаіпіап Зресіаі Оіріотасіс Міххіоп іп сЬе Еіпісесі Кіпріот Ьах іп сЬіх
соппессіоп, сЬе Ьопоиг со хиЬтіс сЬе Іо11осуіп§ сопхісіегасіоп:
ТЬе сеггісогу оі сЬе 1оп§-хиііегіп§ ЕІкгаіпе ехрегіепсесі іахс уеаг сЬе геассіопагу
ге§іте оі сЬе Нестап, апсі ВоіхЬеуіхт апсі [Апсоп] Оепікіп. ТЬе іігхс ссуо ге§ітех
суєгє хиррогсесі Ьу сЬе Сегтап Соуегптепс апсі сЬе Сегтап Агту. ТЬе Оепікіпіхсх
суеге хиррогсесі сЬгои§Ьоис Ьу сЬе Епсепсе. Опе агту опіу, сЬас оі [$утоп] Ресііига,
Ьах аЬуаух Ьееп іеіс со ісх о\уп сіеуісех іп ісх ипе^иа1 хсг১1е \уісЬ питегоих епетіех
ассаскіп§ оп аіі хісіех. Іс іх по тассег іог \уопсіег сЬас іп хисЬ сопсіісіопх сЬе ге§иіаг
Агту оі сЬе ЕІкгаіпе хЬоиісі іаіі со кеер іп ісх роххеххіоп сЬе уахс сеггісогу оі сЬе
ЕІкгаіпе. Іп сЬе ТсуєпсієсЬ Сепсигу іс іх уегу сііііісиіс, еуеп суЬєп сЬе іосаі рориіасіоп іх
436 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
хутрасЬесіс, со суа§е суаг \уісЬоис аггіїїсгу, гікіех, Ьоосх, апсі осЬег типісіопх, апсі еуеп
\уісЬоис тесіісатепсх.
ТЬе опе когсе, ууЬісЬ аіопс соиісі пос хирргехх апагсЬу іп сЬе ЕІкгаіпе, Ьиг копті сЬе
Ьахіх ок огсіегесі хсасе сопхсгиссіоп іп сЬе ЕІкгаіпе, іх сЬе ЕІкгаіпіап Соуєгшпєпс апсі ісх
Агту. ТЬе ЕІкгаіпіап «іпсеііессиаїх» апсі гЬе ЕІкгаіпіап реахапсгу сііккег іп еуегу гехресС
кгот гЬе §геас Киххіапх. ТЬеге аге по хиррогсегх ок геассіоп атоп§ ког сЬе геассіопагу
еіетепсх ок §геас Іапсіесі ргоргіесогх апсі иррег Ьигеаисгасу \уєгє Киххікіесі а 1оп§ сіте а§о.
Оп гЬе огЬег Ьапсі, гЬе ЕІкгаіпіап 1 і Ьс гаї ч ах \уеіі ах сЬе хосіаііхсіс рагсіех \уєгє пеуег ітЬиесі
Ьу сЬе ригеїу Сгеас Киххіап ісіеа - гЬе Меххіапіс і сіє а, іп гЬе сіотаіп ок исоріап ріапх ок
хсасе сопхсгиссіоп; гЬеу Ьауе пеуег асуаісесі сЬе 1і§Ьс кгот гЬе Еахс. Оп гЬе сопсгагу, сЬе хапе
апсі ЬеаігЬу ЕІкгаіпіап рориіасіоп, Йгтіу Ьахесі оп сЬе хСгоп§ ЕІкгаіпіап реахапггу, а\уаісх
гЬе 1і§Ьс кгот гЬе ХХАхс; сЬеу 1оп§ ког гЬе ехсаЬііхЬтепс ок а кгее сіетосгасіс ЕІкгаіпіап хсасе
оп гЬе рассегп ок сЬохе ехіхсіп§ іп гЬе \уєхс окЕигоре апсі іп Атегіса.
Х)СеахСес1 апсі ехЬаихсесі Ьу апагсЬу, 1аскіп§ сгапхрогс апсі Ьсгекг ок сгасіе, сиг окк
кгот гЬе \уЬоіе суогісІ гЬе ЕІкгаіпе аууаісх Ьеір кгот сЬехе ХХАхс Еигореап апсі Атегісап
соипегіех. ТЬіх Ьеір хЬоиісі Ье гаке сЬгее когтх. Х)Ее ахк ког (1) гЬе тогаі хиррогс ок сЬе
ЕІкгаіпе Ьу теапх ок ісх іттесііасе гесо§пісіоп; \ує ахк ког (2) сесЬпісаі хиррогг ок гЬе
ЕІкгаіпіап Агту, іп ігх еккогс со сгихЬ апагсЬу, Ьу теапх ок хепсііп§ іпхсгиссогх,
ог§апіхегх, типісіопх, Ьоосх, ипікогтх, тесіісатепсх есе; апсі сує ахк ког (3) сЬе
есопотіс аісі ок сЬе ЕІкгаіпе, суЬісЬ іх хо иг§епсіу іп пеесі к хиррогс іп гесопхсгиссіоп, іп
\уаух ок соттипісасіоп іп Ьиіісііп§ гЬе пепуогк ок гаіКуаух, іп гЬе ге§иіаСІоп апсі
исіііхасіоп ок гіуєгх апсі \уасег ро\уег, іп тапикассигіп§ §оосіх ког соуупх апсі уіііа§ех, апсі
іп сЬе сіеуеіортепг ок ігх гісЬ патгаї гехоигсех.
Х)Ее Ьауе по сІоиЬс сЬас гЬе хапе апсі ЬеаігЬу еіетепс ок гЬе рориіасіоп, гЬе
еіетепс окіа\у апсі огсіег хиррогсесі Ьу сЬе гесо§пісіоп ок апсі гЬе аисЬогісу ок сЬе Реасе
Сопкегепсе, апсі Ьу сЬе Ьеір ок гЬе Еигореап апсі Атегісап Ро\уєгх, \уі11 хооп рис с1о\уп
апагсЬу, апсі Ье§іп со еге асе сЬе погтаі сіетосгасіс хсасе, сЬе кіпаї когт ок \уЬісЬ \уі11 Ье
сіесісіесі ироп іасег Ьу сЬе Сопхсісисе АххетЬІу, сЬохеп Ьу аіі сЬе реоріе ок сЬе ЕІкгаіпе.
А[гпоісі] Маг§оііп
СЬіек ок сЬе Міххіоп
***
Друкується за примірником Міністерства закордонних справ УНР,
машинопис / ЦДАВО УКРАЇНИ Ф. 3696. - ОП. 2. - СПР. 94. - АРК. 7-9.
Переклад Міністерства закордонних справ УНР, машинопис / Сергійчук В.
Неусвідомлення України. Ставлення світу до Української державності:
погляд у 1917 - 1921 роки з аналізом сьогодення / В. Сергійчук. - 2-е
видання, доповнене. - К.: ПП Сергійчук М., 2012. - С. 63-65.
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. МІСІЯ УНР У ВЕЛИКІЙ БРИТАНІЇ 437
Переклад Богдана Гирича
Лондон, 10 лютого 1920
Питанням першорядної важливості серед проблем, які повинні вирішуватися
у цій Мирній конференції є питання про Східну Європу, питання що стосується
великої території колишньої Російської імперії. Експеримент минулого року
показує марність і необґрунтованість намагань покінчити з анархією і встановити
закон і порядок на цій території за допомогою «Пан-Російської» армії
Олександра Колчака, Антона Денікіна і Миколи Юденіча. Коли такий великий
державний організм як Росія виходить з ладу, не існує жодної фізичної або
психологічної сили, яка змогла б в тих же межах відновити цю територію як
однорідну державу, враховуючи настільки різноманітне населення із десятків країн,
що цю територію населяє.
Єдиний правильний курс полягає у наданні підтримки кожному із нових
державних формувань, які кристалізувалися на території колишньої Російської
імперії, які мають свої місцеві органи влади та своїх представників на цій Мирній
конференції. Визнанням Естонії, Латвії, Литви, Грузії, Азербайджану та Вірменії,
держави Антанти вже прийняли цей правильний курс. Звертаючись до Мирної
конференції з невідкладним проханням негайного визнання України, українська
Надзвичайна дипломатична Місія в Сполученому Королівстві в зв’язку з цим, має
честь представити таке міркування:
Територія багатостраждальної України в минулому році була територією
протистояння режимів гетьмана, більшовиків і Антона Денікіна. Перші два
режими отримали підтримку уряду Німеччини і німецької армії. Денікінців
повністю підтримувала Антанта. Лише одна армія, під командуванням Симона
Петлюри, була змушена протистояти всім сторонам у нерівній боротьбі з
численними ворогами, які наступали з усіх боків. Немає нічого дивовижного у
тому, що в таких умовах регулярна армія України є не в змозі утримувати під своїм
контролем велику територію України. У двадцятому столітті дуже важко, навіть за
повної підтримки місцевого населення, вести війну без артилерії, гвинтівок,
чоботів, боєприпасів і медикаментів.
Єдина сила, яка сама по собі не здатна придушити анархію в Україні, але
закладає основу упорядкованого державного будівництва в Україні - це
український Уряд і його армія. Українська інтелігенція і українське селянство
відрізняється у всіх відносинах від великоросіян. В Україні немає прихильників
протистояння між реакційними елементами серед великих землевласників, а
бюрократія на найвищому рівні вже давно була русифікована. З іншого боку,
українські ліберали, а також соціалістичні партії ніколи не переймалися
великоруською ідеєю - ідеєю месіанства в області утопічних планів державного
438 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
будівництва; вони ніколи не чекали на світло зі Сходу. Навпаки, здоровомисляче
українське населення, основою якого є міцне українське селянство - чекає на світло
із Заходу; вони мріють про створення вільної демократичної української держави
за зразком тих, які існують на заході Європи і в Америці.
Виснажена і втомлена анархією, відсутністю транспорту і позбавлена торгівлі,
відрізана від усього світу, Україна чекає допомоги від цих західноєвропейських і
американських країн. Ця допомога повинна складатися із трьох форм. Ми
просимо (1) на моральну підтримку України шляхом її негайного визнання; ми
просимо (2) на технічну підтримку української армії, в її прагненні придушити
анархію, шляхом направлення до України інструкторів, організаторів, боєприпасів,
чобіт, обмундирування, медикаментів і так далі; і ми просимо (3) на економічну
допомогу Україні, яка так гостро потребує підтримки в реконструкції, в засобах
комунікації, в побудові мережі залізниць, в регулюванні і використанні річок і
водної енергії, у виробництві товарів для міст і сіл, а також у розвитку багатих
природних ресурсів нашої країни.
У нас немає сумнівів, що здоровомислячий елемент населення, елемент
законності і правопорядку, підтриманий міжнародним визнанням і авторитетом
Мирної конференції, а також допомога європейських і американських держав,
незабаром допоможе придушити анархію, і почати процес утворення нормальної
демократичної держави, консенсус щодо остаточної форми якої буде досягнений
пізніше під час Конституційної Асамблеї, законно прийнятий усім народом
України.
Арнольд Марголін
Голова Місії
ЛИСТ АРНОЛЬДА МАРГОЛІНА МИКОЛІ ВАСИЛЬКУ
Лондон, 13 лютого 1920
Вельмишановний пане После.
Учора відбувся обід Ліги Націй, на цьому обіді були: [НегЬегі] А^иігЬ, лорд
КоЬегс Сесії, румунський і гречеський прем’єри та й багацько послів. Моє місце
було рядом з [НегЬегг’ом] А^иігЬ’ом, з котрим мав докладну розмову щодо нашої
справи. Д[окто]р [Ярослав] Олесницький і д[окто]р [Марко] Вішніцер теж
зав’язали дуже цікаві знайомства.
Після обіду до мене підійшли: румунський Прем’єр ( [ Аіехапсіги] Уаісіа-
УоеуосГа), котрий знов енергійно підкреслив необхідність визнання України та
добрих відношень України з Румунією та Польщею, а також Посол Польщі князь
[ЕшгасЬу] ЗаріеЬа, котрий прохав заїхати до його для зав’язання більш близьких
стосунків та й розмови щодо наших спільних інтересів.
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. МІСІЯ УНР У ВЕЛИКІЙ БРИТАНІЇ 439
В понеділок, 15 ц[ього] м[ісяця] умовились як з поляками, так і з румунами
вияснити питання зустрічі. Між иншим, дружина румунського секретаря
Посольства в Англії, князя [Апсоіпе] ВіЬехсо, є дочка [НегЬегс’а] А^иісЬ’а.
Рядом з розвитком нашого дипльоматичного успіху (наприклад, учора за
обідом полковник СЬартап НшСоп за своїм столом підняв тост за Україну - що
дуже імпонувало румунам та полякам) йде також прогресивно нав’язання відносин
з індустріяльними й торговельними колами.
Грошей нема - є тільки чутки, що пришлють за 2 місяці. Але ці 2 місяці вже
пройшли, значить прийдеться тільки виплатити борги за 2 місяці - та й знов бути
без грошей...
Хочу вірити, що Директорія та й Уряд дбають про це питання й не допустять в
такий мент краху нашої Місії.
Прошу, як завжди, все послати К[остю] А[дріановичу] Мацієвичу.
А[рнольд] Марголін
***
Друкується за оригіналом, машинопис з автографом / ЦДАВО УКРАЇНИ
Ф. 421 1. - ОП. 1. - СПР. 33. - АРК. 1.
Примірник Андрію Ніковському, машинопис з автографом / ЦДАВО
УКРАЇНИ Ф. 3696. - ОП. 2. - СПР. 121. - АРК. 51; Примірник Андрію
Макаренку, машинописдатований «березнем» / ЦДАВО УКРАЇНИ Ф. 3696. -
ОП. 2. - СПР. 1 2 1 . - АРК. 27.
СПРАВОЗДАННЯ АРНОЛЬДА МАРГОЛІНА МИКОЛІ ВАСИЛЬКУ
Лондон, 26 лютого 1920
Вельмишановний пане После!
Тільки що ми одержали телеграму з Варшави від 24 лютого. Весь час ми
інформуємо Відень про всі події в Англії з проханням передавати все в Варшаву,
позаяк ми не певні, що наші листи доходять до Варшави.
Вчорашній день
1) Ранком був вдома у лорда КоЬегс’а Сесії’я. Авдієнція продовжувалась цілу
годину. [КоЬегс] Сесії виявив великий інтерес до України, а з другого боку, дуже
мале і хибне знайомство з нашим питанням. Він домагався пізнати деталі щодо
релігії і мови, біографії С[имона] Васильовича] Петлюри і т[аке] и[нше]. Він був
певним, наприклад, що уніяти є майже цілком католики, що наша наддніпрянська
мова є цілком близькою до російської і відріжняється від галицької (рутенської).
На жаль, [КоЬегс] Сесії при всій його прихильности до ідеї визнання
новоутворених держав на Сході Европи, дивиться песимістично на можливість
негайного визнання України, позаяк Київ та Одеса є «де факто» в руках
большевиків. «У Вас нема в руках імпонуючої території, нема армії і нема ясних
440 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
кордонів», - сказав він. Моя відповідь на це, що сама Антанта своєю допомогою
[Антону] Денікіну та в свій час \]от.с£у ] Наїїег’у привела українську армію до
тяжкого становища боротьби на три фронти з ворогами, маючими допомогу
найдужчих держав, може, й зробила на його деяке вражіння, але все ж він весь час
підкреслював, що політика рахується лише з фактами. Я старався дати йому докази
того, що самий факт визнання України та посилки краму, санітарного приладдя і
т[аке] и[нше] міг би зараз змінити все становище на Україні, де населення цілком
прихильне до Отамана [Симона] Петлюри і української ідеї і ніколи не
примириться з большевиками. Коротко я казав йому все те, що в таких випадках
ми всі кажемо, і, може, трошки його й похитнув. В кожному разі він уже буде надалі
цікавитись інформаціями від нас і буде нам дуже корисним в Лізі Націй, а трохи
пізніше, може, і в Уряді, позаяк він є можливий кандидат на Міністра закордонних
справ, а, може, й на Прем’єра. На прощання зо мною він сказав, що в нашому
питанню, може, більш посуне справу Ліга Націй, ніж це робив Уряд.
2) Увечері мені і д[окто]ру [Ярославу] Олесницькому було призначено
авдієнцію у Прем’єра Румунії Аіехапбги Уаісіа-Уоеуосі. Розмова з ним і з шефом
його кабінету була дуже позитивною, позаяк виявилось, що Прем’єр є людина
взагалі ліберальна і демократична, а зокрема певно стоїть на ґрунті необхідности
визнання самостійности України. Подаю найголовніше з того, що він сказав: «Я
тут і в Парижі зробив все, що лише можна, для переконання [Аіехапбг’а]
МіІІегапсГа, [Ргапсехсо] Кіссі, визначних англійських політиків і навіть декого з
преси в необхідности визнання України». «Румунія, Польща й Україна це є
необхідні три держави на Сході». «Головне, що Вам треба - це згода з Польщею».
«Не кажіть мені, що згода ця не така легка до здійснення, бо вже як було трудно
Румунії осягнути згоду з Юго-Славією, але ж вона була зроблена». Ми передали
йому інтерпеляцію французької Палати щодо визнання України та й копію
меморандума пана радника [Романа] Смаль-Стоцького щодо економічного й
торговельного Союзу Чорноморських Держав.
3) Увечері ж виявилось обібрання лідера лібералів [НегЬеп’а] А^иігЬ’а в
члени Парляменту. Можливо, що це буде початком рішучої зміни політичного
курсу Англії на нашу користь. Щодо його обібрання мною надіслано йому два
листи. Чекаємо відповіді. Між иншим, його секретар (вірніше, секретар ліберальної
партії) ''Макет І мас є єврей; секретар [ПауісГа] Ьіоусі Сеог§е’а Кассон є теж єврей, і
зараз я роблю заходи для встановлення з ними контакту.
Сьогодняшній день
1) В «Тітех» надрукована дуже корисна для нас замітка на підставі листа
д[окто]ра [Ярослава] Олесницького до редакції в зв’язку з кореспонденцією, що
була в «Тітех» ж позавчора. Не посилаю часописів, бо певний, що Ви сами маєте
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. МІСІЯ УНР У ВЕЛИКІЙ БРИТАНІЇ 441
«Тітех» і слідкуєте. Взагалі, за останні два-три тижні «Тішся» вже кілька разів
згадував про Україну. Ця зміна в настроях «Тішся» є симптоматичною; гадаю, що
ми обов’язані цьому не тільки провалу [Антона] Денікіна, але й спільним зусиллям
як з боку румунського Прем’єра, так і нашим, позаяк ми зав’язали де з ким з
співробітників постійний зв’язок.
2) Сьогодня мене з д[окто]ром [Ярославом] Олесницьким і д[окто]ром
[Марком] Вішніцером запросив на сніданок товариш Секретаря Ліги Націй
японець [Іпагб] №іоЬе. Маючи на увазі велике значіння Ліги Націй в будучині,
гадаю, що це є дуже важна ознака.
Деякі висновки
Коли б ми мали зараз в наших руках Одесу або инше портове місто, то не було
б сумніву, що нас визнали б. Тепер же практичні люде (як англійці, так, наприклад,
і шеф румунського Прем’єра) роблять нам правдиві, на жаль, вказівки на труднощі і
навіть неможливість доставки на Україну великої кількости краму (мануфактури й
т[аке] и[нше]) через брак транспортних засобів як в Румунії, так і в Польщі. Але,
все ж таки, мені здається, не слід опускати руки, бо все ж наше становище щодо
інтересу до нас, а тим більше в зв’язку з катастрофою [Антона] Денікіна багацько
поліпшало. Самою собою, що ми тут весь час з найвищим напруженням
добиваємось конечного і негайного визнання, але треба запастися терпінням на
деякий час, коли б не вдалось добитись визнання в найближчому часі.
Одержану сьогодня телеграму з 24 лютого від пана Міністра [Андрія]
Лівицького, надішлю [ОалісГу] Поусі СеогДу і в Міністерство закордонних справ.
Тепер переходжу до сумного і, я сказав би, трагічного становища щодо
фінансової сторони нашого життя. їхав я до Лондону, маючи тверду обіцянку пана
[Григорія] Супруна, що не пізніше 5-го лютого ми одержимо в Лондоні кошти на
6, а найменш на 4 місяці. Сьогодні вже 26, а грошей нема... Є тільки чутки, що пан
[Григорій] Супрун пришле суму лише на 2 місяці, а може, і зовсім не пришле...
Місія є вже зовсім без грошей. Я уговорив всіх товаришів по Місії чекати до 15-го
березіля не кидаючи праці, але це є останній срок, після котрого примушений буду
розпустити Місію.
Вже зроблені заходи з приводу концесій та позичок, але цього в один день не
можна осягнути; треба мати спокій і свобідний диспозиційний фонд хоч на
декілька місяців.
Тільки що приїхав до нашої Місії хтось з румунського Посольства і привіз
мені офіціяльні візитні картки румунського Прем’єра і шефа його кабінету пана
Тріфу. Цей ре-візит рахуємо за дуже добру ознаку в відношенню до нас Румунії
взагалі, а також доброго вражіння, котре залишила у Прем’єра вчорашня наша
442 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
авдієнція. Тільки що також одержали запрошення на авдієнцію у грецького
Прем’єра [ЕІейЬегіоз’а] Уепігеїох’а на післязавтра.
З великою пошаною й привітаннями
А[рнольд] Марголін
Прошу цей лист переслати К[остю] А[дріановичу] Мацієвичу, а долучену до
цього телеграму послати негайно до Відня.
***
Друкується за оригіналом, машинопис з автографом / ЦДАВО УКРАЇНИ
Ф. 4211.-ОП. 1.-СПР. 15. - АРК. 109-112.
Примірник Місії УНР у Швейцарії, машинопис / ЦДАВО УКРАЇНИ Ф. 421 1. -
ОП. 1. - СПР. 15. - АРК. 106-108.
ЛИСТ АРНОЛЬДА МАРГОЛІНА АНДРІЮ МАКАРЕНКУ
Лондон, 3 березня 1920
Вельмишановний Андрію Гавриловичу!
Звертаю Вашу увагу на замітку в «Тітез» від 1-го березня 1920-го р[оку], яка
є дуже характерна. Взагалі «Тітех» в останні часи почав поміщати замітки про
Україну (раніш се називалось «Південною Росією»), цікаво однак зазначити, що
«Тітех» чогось завжди у всіх замітках титулує нашого Президента «Гетьманом».
Ми ще не з’ясували, чому се так робиться. Я доручив д[окто]ру [Марку] Вішніцеру
обережно прозондірувати ґрунт через його знайомих співробітників «Тітех».
Прийом до [ЕІейЬегіох’а] Уепігеїох’а, про який я Вам писав, був дуже добрий.
Він висловився дуже прихильно щодо українського питання і запевнив нас, що з
свого боку вживатиме всіх заходів для задоволення наших змагань.
В суботу 28-го лютого відбувся в найбільшій залі Лондону мітинг протесту за
ту допомогу, котру англійський Уряд давав [Олександру] Колчакові, [Антону]
Денікіну і т[аке] и[нше]. Зібралось більш ніж 10 000 людей. Промовцями були
лідери Робітничої партії ([КоЬегґ] \Хч11іатх, Гуд, Гренфіль), члени Незалежної
ліберальної партії Мелон, відомий письменник англійський і президент
Єврейської територіялістичної організації [Іхгаеі] 2ап§ш11 і др[угі]. В сьогодніш-
ній чорносотенній часописі «Могпіп§ Рохї» поміщено відчит про сей мітинг. Усі
промовці висловлювались рішуче і категорично проти дальшого втручання Англії
в справу боротьби з Совітською Росією. На жаль вони усі, крім [ІхгаеГя] УапешП’я
вели розмову тільки про Росію. Оден лише [Іхгаеі] 2апе\уі11 підняв питання про
«Окраїнні Держави»; спеціяльно говорив про необхідність визнання України та
взагалі усіх держав, що повстали на території колишньої Росії.
Після сього я мав розмову з [КоЬегг’ом] ХУіІІіатх’ом, який оден з
найвидатнійших секретарів «Тгабе ГІпіоп’ів», і питав його, чому він нічого не
сказав в своїй промові про необхідність визнання України. На се відповідь була
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. МІСІЯ УНР У ВЕЛИКІЙ БРИТАНІЇ 443
така, що се не входило в тему вечора і що робітнича партія стоїть за самовизначіння
народів: «Населення Росії бажає мати совіти, най має. Наколи населення України
бажає мати Парлямент, най має Парлямент». Вживаємо заходів, аби Робітнича
партія вплинула на Совітську Росію щодо визнання України Росією.
Вчора відбулось зібрання «Федерації українських євреїв», заснователем і
толової котрої є д[окто]р [Палі сі] _[осЬе1тап. На сьому зібранню я і д[окто]р
[Марко] Вішніцер зробили доклади про становище на Україні, причому
подавляюча більшість зібрання (може, за винятком 1-2 з присутніх) поставилась з
повним співчуттям та довір’ям до наших промов.
Вибачте, коли я припиню на деякий час Вас так часто й докладно інформувати,
позаяк в найближчі 2 тиждня має бути велика напружена праця в торговельних та
індустріяльних колах, для зацікавлення їх Україною.
А[рнольд] Марголін
***
Друкується за оригіналом, машинопис з автографом / ЦДАВО УКРАЇНИ
Ф. 4211.-ОП. 1.-СПР. 15.-АРК. 118-119.
ЛИСТ АРНОЛЬДА МАРГОЛІНА АНДРІЮ ЛІВИЦЬКОМУ
Лондон, 10 березня 1920
Вельмишановний Андрію Миколайовичу.
Моя остання розмова з головнимим радником тутешнього Прем’єра по
закордонній політиці дає мені можливість зробити твердий висновок
(определенное заключение), що єдиний шлях до успіху нашої справи - це
зацікавлення фінансових і промислово-торговельних кол. Знов мені казали: «у Вас
нема території, як же Вас визнати», - але все ж, в кінці кінців, додали, що мені
треба буде цими днями бачитися з представником М[іністерст]ва продовольчих
справ, котрий звернеться до мене, згідно вказівці «з гори»... Це значить, що вони
цікавляться нашим хлібом.
Зроблено багацько заходів щодо питань будування залізниць, регуліровання
рік і т[ак] д[алі], а також щодо займа.
Взагалі цілком згідно з листом п[ана] Президента С[имона] Васильовича]
Петлюри й Вашим до мене все робиться, що тільки є можливим. Але може бути, що
скоро прийде час, коли від загальних розмов треба буде переходити до більш
детальних питань щодо концесій - для цього дуже був би бажаним приїзд сюди
Міністра господарства п[ана] [Миколи] Шадлуна. Коли б справа була зовсім
налагодженою, тоді, натурально, треба буде кінчати та й підписувати там, де буде в
той час С[имон] В[асильович] Петлюра, Прем’єр та й Уряд. Тільки - знов мушу
повторити - через зацікавлення фінансових та торговельних кол можемо мати
надію на тутешню допомогу в політичному смислі.
444 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
З другого боку, все робиться для того, щоб вплинути на большевиків
(Совітську Росію) щодо визнання України. Про це писав вже, про це пише також
сьогодня д[окто]р [Ярослав] Олесницький.
Сидимо весь час без грошей, за лютий не видано навіть платню членам Місії.
Обіцяють, що п[ан] [Григорій] Супрун пришле гроші, але тілько на 2 місяця (себто
за «прошлое») - та й по новим скороченим штатам... Я не маю навіть
можливости взяти в готелю помешкання, в котрому міг би робити прийом... Це
дуже фатально, що в найбільш рішучий мент нашої напруженої боротьби, якраз в
Англії, Місія є в такому скрутному становищу. Починаємо обережно делікатну
справу про 400 000 000 марок боргу... Це зв’язуємо з питанням займа і т[ак] д[алі],
але на все це треба багато часу і терпіння, бо за два-три тиждні цього не «склеїш».
Маю надію, що мої листи та й інформаційні відчити доходять до Вас. Хоч би на
фронті трошки поліпшало, хоч би взяли весною Одесу...
З дійсною пошаною й товариським привітанням
Ваш А[рнольд] Марголін
***
Друкується за копією, машинопис редагований для Андрія Ніковського, але
10 березня 1920 адресувався Андрію Лівицькому/ ЦДАВО УКРАЇНИ Ф. 3696. -
ОП. 2.-СПР. 121.-АРК. 3-4.
Примірник Міністерства закордонних справ УНР, недатований /
Сергійчук В. Неусвідомлення України. Ставлення світу до Української
державності: погляд у 1917 - 1921 роки з аналізом сьогодення / В. Сергійчук.
- 2-е видання, доповнене. - К.: ПП Сергійчук М., 2012. - С. 325-326.
ЛИСТ АРНОЛЬДА МАРГОЛІНА АНДРІЮ МАКАРЕНКУ
Лондон, 23 березня 1920
Вельмишановний Андрію Гавриловичу!
Одержав сьогодня Вашу телеграму від 21-го березня. Мені здається, що наша
Місія інформує Вас уже часто про все, що лише можливо писати в листах. Телеграм
не даємо, бо сидимо без грошей і нема вже на що подавати телеграми.
Ще 5-го березня ми внесли тут дві ноти в справі наших полонених до
тутешнього Міністерства закордонних справ а також і до Міністерства війни; після
цього, на підставі справоздання генерала [Апсіге] Маззепег’а в Парижі, ми подали
ще додаткову ноту. Крім того я торкався питання полонених в моїх особистих
листах до Міністра закордонних справ лорда [Сеог§’а] Сигхоп’а, а також до
головного радника [ОауісГа] Поусі Сеог^е’а по закордонним питанням РЬіІір’а
Кегг’а.
20-го цього березня англійське Міністерство закордонних справ повідомило
мене офіціяльним листом, що «прийняло на увагу прохання уміщене в ноті». Ця
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. МІСІЯ УНР У ВЕЛИКІЙ БРИТАНІЇ 445
відповідь являється доброю ознакою, але треба мати терпіння, позаяк питання про
полонених входить як частина в ціле питання про Україну. І коли Англія остаточно
рішить допомогти Україні стати на ноги, тоді і справа полонених буде вирішена на
нашу користь.
20-го ж березня я мав авдієнцію у перебуваючого тут італійського Міністра
закордонних справ [Уіггогіо] 5сіа1о]а. Бесіда була на загальну й принципіяльну
тему, щодо визнання України. Маю вражіння, що [Уігсогіо] 5сіа1о]а цілком
співчуває ідеї визнання України. Я написав 0[лександру] Олександровичу]
Севрюкові в Париж, щоб він вислав на ім’я [Уіггогіо] 5сіа1о]а докладний лист про
наших полонених в Італії.
20-го ж Прем’єр Греції [ЕІеїУіегіоз] Уепігеїоз прислав свої візитні картки
д[окто]ру [Ярославу] Олесницькому, д[окто]ру [Марку] Вішніцеру й мені у
відповідь на нашу візиту до його.
А в кінці звертаю Вашу увагу на долучену до цього копію листа головного радника
Прем’єра [ОауісГа] Поусі Сеог§е’а - РЬіІір’а Кегг’а (з котрим я вже мав особисту
розмову). Цей лист має дуже велике значіння; ясно, що Прем’єр знісся з цього приводу
з Міністерством закордонних справ. Сьогодні ж на підставі цього листа починаю
акцію в Міністерстві і, аж тільки буде щось конкретне - повідомлю Вас.
На жаль, нема оказії прислати Вам деякі мої ноти, й листи та й деякі
повідомлення, котрі неможливо посилати почтою.
З глибокою пошаною
А[рнольд] Марголін
***
Друкується за оригіналом, машинопис з автографом / ЦДАВО УКРАЇНИ
Ф. 421 1. - ОП. 1. - СПР. 3. - АРК. 116-1 17.
«НАША СИТУАЦІЯ В САН-РЕМО. МОЯ ПОДОРОЖ ДО РИМУ» АРНОЛЬДА
МАРГОЛІНА АНДРІЮ ЛІВИЦЬКОМУ
Сан Ремо, 28 квітня 1920
Наша ситуація в С[ан]-Ремо. Приїхав в С[ан]-Ремо 25-го Цього] м[ісяця],
застав тут гр[афа] [Михайла] Тишкевича, [Дмитра] Антоновича, [Василя]
Мазуренка, [Артема] Галіпа та й [Степана] Перепелицю. [Дмитро] Антонович на
другий день ранком (26-го) поїхав чи в Відень, чи в Варшаву, як це мені сказали
[Артем] Галіп і [Степан] Перепелиця. На жаль, він не міг - або не найшов
потрібним - побачитись зі мною - 25-го я його не застав, але залишив йому картку
й адресу, на що жодної відповіди не одержав. Позаяк я з [Дмитром] Антоновичем
навіть не знайомий, то думаю, що це - якесь непорозуміння, бо не можу собі
уявити причини для якогось злого умислу з боку п[ана] [Дмитра] Антоновича.
446 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
В першу чергу я звернувся, зараз по приїзді, до гр[афа] [Михайла] Тишкевича,
котрому з’ясував мету мого приїзду. Граф прочитав протокол наради міністрів і
послів в Гаазі (від 16 квітня) - щодо спільної праці в С[ан]-Ремо голов наших
Місій у Франції, Англії та й Італії, й заявив мені, що він є не голова Місії, а голова
Делегації, й що він підлягає не Урядові, а тільки Директорії. На це я йому сказав,
що не маю нічого й проти такої концепції, але прошу його інформувати мене й
голову нашої Місії в Італії про все, що він тут робить, та й, взагалі, працювати
спільно з нами. Далі, я обіцяв йому з свого боку не робити жодних офіціяльних
кроків або декларацій без порозуміння з ним. На жаль, ця моя лояльність відносно
гр[афа] [Михайла] Тишкевича була однобічною, бо він мені навіть не показав тої
декларації, котру він подав тут в С[ан]-Ремо, конференції прем’єрів. Він тільки
обіцяв показати цю декларацію, але до цього менту я ні його, ні декларації, не бачив
- обмежився тільки тим, що прислав мені учора свою візитну картку.
При таких умовах я міг працювати тут тільки приватно, бо неможливо було
показати пред чужинцями таке наше внутрішнє безладдя та й скомпрометувати
графа. Мої побачення тут з [АІЬегг’ом] Каттегег’ом, нашим другом
[ЕІейЬегіоз’ом] Уепігеїох’ом, РЬі1[ір’ом] Кегг’ом та й [Уісгогіо] $сіа1о)а дають
підству для таких висновків:
1) Бажання італійського Уряду визнати хоч би сіє їасш Совітську Росію
викликали тут різку і рішучу опозицію Франції, до котрої приєдналась на цей раз і
Англія. [АІЬегг] Каттегег та й [РЬіІір] Кегг підкреслювали в розмовах зі мною
(перший - з великим «злорадством»), що «з большевиками ми, себто - Антанта,
не можемо навіть вступати в переговори», й що «тільки може бути розмова про
товарообмін з комісією совітського Уряду в Копенгазі».
2) Щодо нашого питання, то його тут зовсім не ставили на конференції.
Найбільш характерно те, що мені сказав [РЬіІір] Кегг на моє питання, чому Антанта
не може примусити Совітську Росію визнати самостійність України, він мені дав
таку софістичну відповідь: «Та ми ж не визнаємо Совітс[ьку] Росію, як же ми
можем з нею взагалі балакати в політичних питаннях» ? На моє прохання дати нам
допомогу зброєю він каже: «ми тепер вже визнали помилковість нашої тактики
допомоги [Антону] Денікіну - й не хочемо більш нікому допомагати, себто не
хочемо втручатися. Ми маємо до Вашого руху симпатії, але треба, щоб тепер сам
народ доказав своє бажання бути самостійним та й завоював територію». В реляції
наших генералів щодо успіхів нашої армії він не вірить та й каже, що у них (себто
англійців) є «друга інформація», згідно з котрою наш Уряд не має впливу, й що
«більшість території України - в руках большевиків».
3) Натурально, в моїх розмовах я дуже ясно поставив питання щодо наших
відношень з Польщею. Мушу з задоволенням констатувати, що в цьому напрямку
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. МІСІЯ УНР У ВЕЛИКІЙ БРИТАНІЇ 447
моя праця в Лондоні дає найкращі наслідки: вони всі дуже добре розуміють
трагічне становище С[имона] Васильовича] та й тих міністрів, котрі находяться на
території контрагента... Я знов, як і в Лондоні, пропонував [РЬіІір’у] Кегг’у та й
[Уіїсогіо] 5сіа1о)а запрохати С[имона] Васильовича] та й [фогеРа] РіЬисВк’ого в
Прагу або друге місто, де можливо було б вільно вирішити питання про наші
взаємовідносини, але відповіли вони мені на це не дали й тільки обіцяли передати
це своїм прем’єрам. Щодо принципіяльного відношення до цього питання, то
можу констатувати, що Англія й Італія є цілком проти ідеї імперіяліст[ичної],
великої Польщі за рахунок України. Англійський] тай і італійський] уряди мають
зараз симпатії до визнання самостійної] України, але хотять переконатись в силі
та й авторитеті нашого Уряду у нарола. Дуже погане вражіння роблять на них наші
внутрішні інтриги та й «самооплевьівание» в нашій пресі, відсутність
солідарности та й єдиного фронту.
У французів, як і раніш, три течії: 1) орієнтація на єдину Росію, 2) орієнтація
на велику Польщу, за рахунок всіх сусідів, 3) дуже маленька й маловпливова група
наших приятелів.
Моя подорож до Риму. Сьогодні я їду в Рим, зі спеціяльною метою
побачитись там з [Ьиі§і] ЬиггаШ (м[ініст]р фінансів) та Й иншими представниками
італійського єврейства. Іде сьогодні також Посол [Василь] Мазуренко, з котрим у
мене повний контакт і порозуміння щодо моїх побачень в Римі.
7-го травня рахую бути в Баден-Бадені, де мешкає моя родина; моє здоровля
вимагає, щоб я хоч тиждень відпочив в Б[аден]-Бадені. Після цього, залежно від
фінансового] становища Місії в Англії, треба буде або їхати для продовження
праці до Лондону, або зліквідувати нашу Місію в Англії.
А[рнольд] Марголін
***
Друкується за оригіналом, рукопис / ЦДАВО УКРАЇНИ Ф. 4211. - ОП. 1. -
СПР. 8. - АРК. 32-34.
Примірник Міністерства закордонних справ УНР, машинопис / ЦДАВО
УКРАЇНИ Ф. 3696. - ОП. 2. - СПР. 121. - АРК. 15-16.
СПРАВОЗДАННЯ АРНОЛЬДА МАРГОЛІНА АНДРІЮ НІКОВСЬКОМУ
Лондон, 28 червня 1920
В моєму листі від 23 червня я зазначив, що англійський Уряд виявив деякі
ознаки емансіпування від впливу англійських крайніх лівих кол. На жаль,
виявилось, що, не дивлячись на таке емансіповання, проводирі англійської
політики дуже рахуються з фактом зайняття Києва большевиками. Цими днями я
мав побачення з людиною, котру незручно назвати і котра цілком відбиває думки
[ОауісГа] ЬІоусГа Сеог^е’а і має на нього з свого боку величезний вплив. Цей
448 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
чоловік в розмові зо мною яскраво підкреслив негативне відношення англійського
Уряду до польсько-українського порозуміння (згоди) й дослівно сказав таке:
1) Поки що большевиків жодна сила не могла побити - тому було необережно
з боку Польщі йти на цю авантюру.
2) Взагалі, Польща веде дуже погану політику: замість того, щоб робити гарні
відношення з сусідами, вона свариться з німцями (!!!), росіянами й притісняє
євреїв, що може довести її до дуже поганих наслідків.
3) Англійський Уряд й англійський нарід ненавидить комунізм й є за
індивідуалізмом, але населення Росії за останні 2 роки терпить большевиків,
значить, воно їх не може або не хоче скинути; через це [Оауісі] Ьіоусі Сеог§е і веде
розмови з [Леонідом] Красіним.
4) Англійський Уряд симпатизує українському рухові, але нічого не може зробити,
бо «де-факто» територія України в руках большевиків, а коли на деякий час Київ і був
взятий від большевиків, то це було дякуючи польській, а не українській армії.
5) Як це може бути, що 40-мільйоновий нарід не може сам себе оборонити!
До цього я з свого боку додаю:
1) [Оауісі] Ьіоусі Сеог^е міняє свою лінію у всіх питаннях згідно з фактами;
коли б Київ та Одеса були наші, то були б і другі розмови.
2) Знов підкреслюю велику вагу зайняття Одеси, Миколаєва й Херсона, що є
нашим головнішим завданням.
3) Найбільш характерною була в згаданій розмові вказівка на німців. Над цим
ми всі мусимо дуже серйозно подумати.
3-го липня маю на оці їхати у Спа, але не знаю, чи вже зробив Уряд необхідні
заходи, щоб не повторилося непорозуміння, що було в С[ан]-Ремо з графом
[Михайлом] Тишкевичем. Настоюю рішуче на необхідності побачення голов Місій
з Міністром закордонних справ. Треба серйозно переглянути питання про
напрямок всієї нашої закордонної політики. Зокрема зазначаю, що я особисто не
можу продовжувати тут працю без згаданого побачення з Міністром.
А[рнольд] Марголін,
голова Місії
***
Друкується за оригіналом, машинопис з автографом / ЦДАВО УКРАЇНИ
Ф. 3696. - ОП. 2. - СПР. 286. - АРК. 69.
«СПРАВОЗДАННЯ Й ЗАЯВА» АРНОЛЬДА МАРГОЛІНА АНДРІЮ НІКОВСЬКОМУ
Спа, 16 липня 1920
Ще в серпні, вересні й жовтні минулого 1919 року після моєї демісії, згідно з
моїм проханням, з посади члена Делегації УНР при конференції Миру, я мав за
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. МІСІЯ УНР У ВЕЛИКІЙ БРИТАНІЇ 449
честь подати Урядові (Мін[іст]ру [Володимиру] Темницькому, пізніше М[ініст]ру
[Андрію] Лівицькому, а також Президентові Директорії) справоздання про
становище українського питання за кордоном. В кінці моїх докладів я звертав увагу
п[ана] Президента й Міністрів на мій висновок, що: 1) французько-польсько-
румунська орієнтація є лише необхідним тимчасовим етапом в боротьбі
українського народу за визнання його суверенности і незалежности і 2) що після
цього тимчасового етапа єдиною солідною базою нашої закордонної політики буде
орієнтація на Англію. Це саме я мав за честь докладно мотивувати в бутність мою в
Кам’янці-Подільському в перших числах листопаду, в розмовах з п[аном]
Президентом і з п[аном] Міністром [Ісааком] Мазепою.
Вже в Лозанні біля 15-20 листопаду я одержав телеграму про моє призначення
на посаду голови нашої Місії в Англії. І хоч я рішуче прохав в Кам’янці пана
Прем’єра [Ісаака] Мазепу звільнити мене на весь час французько-польсько-
румунської орієнтації від зайняття відповідальних посад, але вже після факту
призначення я не міг відмовитись в той скрутний час від праці в Англії для
підготовки там ґрунту на користь наших домагань.
В листах до мене від п[ана] Президента і п[ана] Міністра [Андрія] Лівицького
з Варшави (листопад-грудень 1919) було висловлено цілком приємлиму для мене
програму моєї діяльности в Англії, повна ж катастрофа [Антона] Денікіна дала мені
і моїм талановитим співробітникам в Лондоні можливість в короткий час утворити
дуже добрий ґрунт для нашої справи і осягнути симпатії в деяких урядових і
громадянських колах.
15-го квітня мені прийшлося поїхати в зв’язку з конференцією в Сан-Ремо, а
також для полагодження фінансового становища нашої Місії, на континент, де я
був примушений лишитись на протязі двох місяців. За цей час в Варшаві була
підписана Українсько-Польська згода. Не маючи жодного сумніву в високому
патріотизмі і шляхетних мотивах авторів цієї згоди, котрі були поставлені цілою
низкою фактів в необхідність підписати цю згоду, дозволю собі, однак, заявити, що
першим черговим завданням п[ана] Міністра закордонних справ мусило бути
скликання конференції голов закордонних місій для ознайомлення їх, бодай рохї
їасшт, з текстом згаданої згоди. І коли я все ж продовжував лишатись на моїй
посаді, то це пояснюється лише моїм повним довір’ям до проводирів нашої
політики в Варшаві, повідомленнями, котрі були привезені в Берлін і Відень
О [лександром] Г[натовичем] Лотоцьким і К[остем] А[дріановичем] Мацієвичем, а
також тим фактом, що вже після підписання згоди з Польщею в Уряд увійшли мої
найближчі товариші по партії.
Ще до мого повороту до Англії вже прийшли від д[окто]ра [Марка] Вішніцера
до Міністерства і до мене доклади про дуже негативне вражіння, котре зробив на
450 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
англійські ліві кола самий факт нашої згоди з Польщею, в зв’язку з офензивою
проти большевиків. Вся ліва преса в Англії почала похід проти політики Польщі і
України. Але ще більше негативно відбився цей факт на відношенні до нас
Німеччини. Всі німецькі партії, Уряд і все громадянство з цього часу прийняли
цілком ворожу відносно України орієнтацію, рахуючи, що Польсько-Український
мілітарний союз є форпостом антинімецької політики Франції на Сході Европи.
18-го червня я приїхав в Лондон. З кожним днем наше становище в Англії
ставало гірше і гірше. Мілітарні успіхи большевиків зробили свій вплив на реальну
політику [ОауісГа] Соусі’ а Сеог§’а. З другого боку, головний ворог большевиків -
[МЗшгоп] СЬигсЬіІІ є в той самий час головним проводирем політики Единої Росії
в стилю [Антона] Денікіна. Мої останні спроби вплинути на нього через його і
моїх знайомих англійців, котрі зараз нас підтримували, не дали жодних наслідків.
Навіть лорд КоЬеП Сесії поставився цілком вороже до нашого мілітарного союзу з
Польщею. Моє останнє побачення з [ЕІеїУіегіох’ом] Уепігеїоз’ом також залишило у
мене вражіння про його повне безсилля в данний мент щодо можливости вплинути
на Антанту в нашу користь. При таких умовах, а ще більш після побачення з
начальником] кабінету [ОауісГа] Е[1оус1] СеогДа [РЬіІір’ом] Кегг’ом (котрий грає
зараз в Англії колосальну ролю і є фактичними Міністром закордонних справ при
[Оауісі’і] ЕІоусГові Сеог^е’ві) я рахував за свій обов’язок попередити Уряд про стан
річей в Англії, що я і зробив в моєму листі до Міністерства (від 28-го червня с[ього]
р[оку]), де я зазначив, що «треба переглянути питання про напрямок всієї нашої
закордонної політики», що необхідне побачення голов місій з Міністром
закордонних справ і що я «не можу продовжувати тут працю без згаданого
побачення з Міністром». Крім того ще з Лондону я телеграфував п[ану] Міністру
[Андрію] Ніковському про необхідність негайного побачення з ним. Ще до цього
часу не одержав жодної відповіди ні на згаданий лист, ні на телеграму.
Між тим тут в Спа виявилось, що мій останній діагноз великої небезпеки для
нашої справи в її сучасному становищі був, на великий жаль, правдивим. Граф
[Михайло] Тишкевич пересилає Вам протокол моєї розмови з [РЬіІір’ом] Кегг’ом в
Спа. Додаю до цього, що ця розмова є цілком конфіденціяльною для преси і що
якраз перед цією розмовою він по мойому проханню мав побачення з [ОауісГом]
Соусі Сеог§е’м, з котрим встановив, яку мені дати інформацію і яку висловити
опінію. З другого боку, Франція ([Аіехапсіге] Міііегапсі) нас тут же не підтримала і
дала згоду на відомий план [ОауісГа] Соусі Сеог§’а і совітського Уряду щодо
перемир’я з Польщею і скликання конференції в Лондоні.
Маючи все це на увазі, а також з огляду на відсутність у мене надії, щоб наші
конвульсивні зусилля, котрі ми ще тепер тут робимо, примусили Конференцію в
Спа переглянути її рішення в частині, котра стосується до Наддніпрянської
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. МІСІЯ УНР У ВЕЛИКІЙ БРИТАНІЇ 45 1
України, я рахую за свій святий обов’язок заявити Урядові, що дальнійша праця
наших місій за кордоном при сучасному стратегічному становищу при сучасній
орієнтації Уряду та в межах даних місіям уповноважень є, на мій погляд, безцільною, і
що я, через те, прошу увільнити мене з посади голови дипльоматичної Місії
Української Народної Республіки в Англії й подаюсь до повної демісії.
Одночасно довожу до відома уряду, що в кінці цього тижня має закінчитись
конференція в Спа, після чого я їду до Лондону для передачі, з огляду на мою
перевтому і слабість, керування внутрішніми справами Місії д[окто]ру [Ярославу]
Олесницькому.
З свого боку, до увільнення мене від виконання обов’язків голови Місії, я,
розуміється, буду приймати в Лондоні всі від мене залежні міри для охорони в цей
трагічний час престижу Уряду УНР перед англійським Урядом й громадянством, а
також перед тією конференцією Миру, котра має зібратись незабаром в Лондоні.
Голова української дипльоматичної Місії в Англії
А[рнольд] Марголін
***
Опубліковано: Сергійчук В. Неусвідомлення України. Ставлення світу до
Української державності: погляд у 1917 - 1921 роки з аналізом сьогодення /
B. Сергійчук. - 2-е видання, доповнене. - К.: ПП Сергійчук М., 2012. -
C. 326-331.
Примірник Міністерства закордонних справ УНР, машинопис / ЦДАВО
УКРАЇНИ Ф. 3696. - ОП. 2. - СПР. 286. - АРК. 30-31.
ЛИСТ АРНОЛЬДА МАРГОЛІНА АНДРІЮ НІКОВСЬКОМУ
Лондон, 19 жовтня 1920
Вчора вислав я Вам таку телеграму: «Ехсергош ауес ітрагіепсе героше поз
Ієїсгех епуоуеех бегпіещ беих тоІ5 ашзі соттепг £ис геюіие ^ие5^:іош гергехепгагіоп
Рагй». Прохаю ще раз дати відповідь на усі питання, поставлені в серпні на з’їзді у
Відні, спеціяльно ж як полагоджена справа з нашим заступством в Парижі. Щодо
штатів, то ми остаємо уже третій місяць без грошей, а також не отримали дотепер
ніякої постанови про зміну штатів, яку заповів був п[ан] Міністр [Андрій]
Ніковський. Так само нема відповіди на письмо д[окто]ра [Ярослава] Олесниць-
кого, яке він вислав у вересні з Відня, та на поставлені в нім питання.
Сьогодня ми внесли до Ліги Націй ноту, якої копію долучаю. Сю ноту
підписав я разом з д[окто]ром [Ярославом] Олесницьким - від імени Уряду УНР
- тому, що письмо Ліги Націй з зазивом о предложення документів було звернене
до Президента Ради Міністрів УНР, а не до Місії.
Прохаю негайно прислати нам письмо на французькій мові, підписане
Президентом Міністрів або його заступником, сього змісту, що Уряд УНР
452 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
уповажнив нас до внесення повищого письма до Ліги Націй. Текст його може бути
такий: «Бе Соиуегпетепг сіє 1а КериЬІЦие ОетосгасЦие іЛсгаіпіеппе а сКаг§е ег
аигЬогіхе ег-тете-іетрх М[ошіеиг] 1е Зепасеиг А[гпо1сІ] Маг§о1іпе ег Н[осю]г
Дагозіау] Оіетігхку сіє ргехепіег а 1а Зосіеге без Кагіош 1а героше а 1а Іеиге сіє 25
Аоиг, 1920, сопсегпапг Габтшіоп сіє посге 1а КериЬІЦие Н[етосгагЦие]
Г7к[гаіпіеп] а 1а Зосіеге сіея Нагіоп аІ55І ^ие 1е ргехепсег соигех Іея аиггех іпіогтагіопх
ег сіеташіех баш сеие тасіеге». Таке письмо нам необхідно мати своєчасно, щоб
ми могли переслати його до Ліги Націй до 15-го листопада. Сю ноту ми були
приневолені внести якнайскорше, зібравши бодай найконечнійші матеріяли до
нього, бо Ліга Націй переноситься на днях уже до Женеви, де 15 листопада
починається повне засідання усіх членів Ліги, які мусять мати уже на якийсь час
перед тим в руках усі матеріяли нашої справи.
Ситуація в Англії така, що цікавість до України все тут зростає, хотя й зараз
мають вони багато своїх клопотів, як страйк, Ірландія й т[аке] и[нше]. Цікавляться
передовсім Одесою.
Тяжко, однак, працювати, коли в Парижі ведеться нашим заступництвом
инша лінія, взглядно не ведеться ніяка - та коли зовсім не маємо вже средств.
Цими днями їде до Варшави, Мінську й України з дорученням від
англійського] уряду 5 і сі псу Кеіііу, один з тих англійських діячів, що знає дуже
добре бувшу Росію й російську мову. Раніш, в Одесі, - у лютому й березні, де
[5ібпеу] Кеіііу також був представником англійського] Уряду, він тримався - як
всі представники англійського] Уряду - денікінськ[ої] орієнтації, але зараз він є
цілком поінформований в українс[ькій] справі й буде щиро захищати перед
англійським] урядом право українського] народа на самостійне й незалежне
існування й вільне вирішення питань щодо відношень до сусідних народів.
[§ібпеу] Кеіііу має на меті побачитись з п[аном] Головним Отаманом, й з п[аном]
М[ініст]ром закордонних] справ - треба прийняти його як можно найкраще,
позаяк він має величезний вплив на головних провідників англійської] політики.
Його головна мета - поборювання большевизму спільними зусиллями Польщі,
України - в контакті з такими росіянами, як [Борисі Савінков, але
відмежовуючись від централістичних] й консерват[ нвно]-чорносот[ енних 1
елементів [Петра] Врангеля.
З глибокою повагою,
А[рнольд] Марголін
***
Друкується за оригіналом, машинопис з автографом / ЦДАВО УКРАЇНИ
Ф. 3696. - ОП. 2. - СПР. 121. - АРК. 53.
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. МІСІЯ УНР У ВЕЛИКІЙ БРИТАНІЇ 453
ЛИСТ АРНОЛЬДА МАРГОЛІНА АНДРІЮ НІКОВСЬКОМУ
Лондон, 27 жовтня 1920
Потверджую відбір письма в справі шифра й ключа до нього. На жаль, у нас
немає кружка до шифра, якого не передав мені п[ан] [Микола] Стаховський, і я
прохаю переслати мені його якнайскоріше. Рівно ж потверджую відбір письма від 9
жовтня, з якого уложено і подано ноту до Міністерства закордонних справ, якої
копія долучається. Так само використали ми прислані для Ліги Націй документи і
предложили додатково до внесеного вже Меморандума, а три дальші акти - як копія
листа.
Долучаю також вирізки з деяких англійських часописів, подаючі на підставі
наших повідомлень вістки про положення на Україні і наші військові успіхи.
Взагалі, коли б не справді критичне наше матеріяльне становище - можна би
зробити в тутешній пресі продовження сього прихильного настрою, який був в
відомих статтях «Мтсіау Тітез». Жаль тільки, що наша українська преса се
переплутала і, приміром, «Воля» пише, що се офіціозний «Тітез» подав таку
статтю. По-перше, «Тітез» не є офіціозним, а навпаки, опозиційним до
теперішнього Уряду, а по-друге - взагалі переплутано тижневик «Утсіау Тітез» з
відомим дневником «Тітез». Правда, й «$ипс1ау Тітез» є впливовим, і про його
симпатії до нас я мав спеціяльну розмову в Відні з паном Міністром із паном
Директором [Михайлом] Шкільником, але відповіли, на котру я чекав в зв’язку з
цією розмовою, до цього часу не маємо. Далі, повідомлення про те, ніби [НегЬегг]
Аз^иі^Ь в своїй промові про Ірландію також сказав багацько прихильного для
України, на жаль, також не відповідає дійсности. Знов тут щось переплутано, бо
[НегЬегг] Аз^иіI:Ь взагалі про Україну - поки що - нічого привселюдно не говорив.
Тепер перехожу до головного питання. Та орієнтація, про котру я мав за честь
робити доклад на останній конференції у Відні, має тут серйозні коріння. Ще
декілька тижнів тому проводирі англійської політики одержали через їхнього й
мого знайомого мій таємний меморандум на цю тему - й я маю тепер відомости,
що думки, висловлені в ньому, цілком поділяються згаданими політиками. На
жаль, не мав і не маю оказії переслати Вам копію цього меморандума; при нагоді
перешлю через вірну людину.
Тільки що д[окто]р [Ярослав] Олесницький повернувся з польського
Посольства, де мав одногодинну конференцію з п[аном] [}ап’ом] СіссЬапо\\'зкі’м,
сЬаг§Є сГайаігез Польщі в Англії, й виніс з неї найкориснійше вражіння. Оба
вирішили, взагалі, інформуватись й радитись в усіх важнійших справах, в чому й я,
як тільки пройде моя простуда, буду приймати участь.
Долучаю до цього листування в справі полковн[ика] [Василя] Вишиваного.
454 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
Мусимо, на жаль, попередити, що ми вже не маємо навіть можливости давати
телеграми, а з 1-го листопаду - доколи не одержимо грошей - не будемо мати
навіть ніякої маніпуляційної канцелярії (за браком вільнонайомних, яких ми
мусили звільняти). Через це просимо не дивуватись, коли з 1-го листопада] будемо
слати лише власноручно писані листи.
З дійсною повагою,
А[рнольд] Марголін
***
Друкується за оригіналом, машинопис з автографом / ЦДАВО УКРАЇНИ
Ф. 3696. - ОП. 2. - СПР. 121. - АРК. 56.
«ВІДНОШЕННЯ АНГЛІЙСЬКОЇ ПРЕСИ ДО НАШОЇ СПРАВИ» ЯРОСЛАВА
ОЛЕСНИЦЬКОГО АНДРІЮ ЛІВИЦЬКОМУ
Лондон, листопад 1919
Англійська преса звертає тепер далеко більшу увагу на українські справи, чим
півроку тому назад, і в залежности від загально-політичного характеру преси можна
відріжнити три напрямки:
1) Консервативна преса відноситься до української справи цілком вороже.
Сильна рука лорда [УВсоипг’а] КоггЬсІіЯе’а, вплив \Х"аг ОЯЙсе, шеф котрого [ХХмшгоп]
СЬигсЬіІІ, - є під впливом росіян, інтриги російських емігрантів і поляків -
спричиняються всі разом до того, щоби оклеветати український національний рух.
Такі органи, як «Могпіп§ Розі» і «Тітех» до цієї пори трактують українську справу
тенденційно. «Тітех» до останнього часу навіть не поміщав бюлетенів Кеишл’а про
події на Україні і про діяльність нашої Місії в Лондоні.
Доперва в числі від 23 жовтня с[ього] р[оку] появився обширний зміст нашої
ноти до Рогеіеп Ойїсе, котрий був розісланий бюром КеигеїУа до всіх часописів.
Між тим «Тіте5» і «Могпіп§ Ро$г» друкують постійно кореспонденції з
Варшави, повні клевет на український нарід і його провідників. Правитель-
ственний орган «Оаііу СЬгопісІе» явно висказує свою неприхильність до нас. В
цій часописі ніколи не появляється відомостей про Україну, поданих в бюлетенях
Кеигегз’а або других агентств. Це майже єдиний столичний орган, де замовчується
про Україну або освітлюється з російського погляду. Кореспондент цієї часописі
[НагоМ] ХУіШатз, котрий знаходиться в штабі [Антона] Денікіна, присилає від
часу до часу ворожі для нас статті. «Оаііу СЬгопісІе» в останнім часі дуже
симпатично дивилась на самостійність існування балтійських республік, але ніколи
не згадувала про Україну, котру, очевидно, лічила частиною «єдиної неділимої
Росії». Сильно розповсюджена часопись «Оаііу Те1е§гарЬ» за останній час все
частіше поміщає дописи і телеграми про Україну і, здається, відноситься до нас не
так вороже, як «Тіте5», «Могпіп§ Розі» і «Оаііу СЬгопісІе».
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. МІСІЯ УНР У ВЕЛИКІЙ БРИТАНІЇ 455
«Иаііу ТеїертарЬ» - єдина з правих часописів, у котрій було згадано, що дуже жаль,
що дійшло до війни поміж [Симоном] Петлюрою і [Антоном] Денікіним.
Провінціяльна консервативна преса взагалі звертає мало уваги на зовнішню політику.
Однак деякі часописи, як «Ьіуегрооі Соигіег» і «С1а$§о\у НегаМ» (дуже впливова
часопись у Шотландії) в останнім часі почали цікавитись міжнародним становищем
України. Вони висловлювались навіть, що Україна нарівні з балтійськими республіками
має право на самостійність. В передових артикулах було сказано, що паризька Мирова
конференція повинна задовольнити бажання цих нових держав.
2) Ліберальні і радикальні органи «Паііу N е\\л » , «ХХУшпіпмєг Сагегсе» і
«МапсЬехгег Сиагсііап» чимраз більше ставляться на прихильніше до нас
відношення. Особливо це симпатичне відношення до України помічається в
часописі «МапсЬезіег Сиагсііап» і «ХУехтпшсег СагеИе». Звертаєм особливу
увагу на статтю «Регіщга апсі Оепікіп» в «МТхшншгег Сагеие» від 7.ХІ, де
категорично вимагається полагодження конфлікту поміж [Симоном] Петлюрою
[Антоном] Денікіним. Тижневик «ТЬе Иагіоп» і «Ие\у Згаїехтап» цілком
визнають слушність наших бажань.
3) Робітничий орган «Паііу Негаїсі» підтримує бажання самостійности нових
республік, а в тім числі і України. Хоч ця часопись, так, як і другі соціялістичні
органи, підтримує большевизм і Совєтську Владу, але під впливом нашої
пропаганди почали в останньому часі все більше підкреслювати, що необхідно
визнати і совєтське правительство, і правительства всіх нових республік.
Д[окто]р Яр[ослав] Олесницький,
виконуючий] обов’язки] голови Місії
Д[окто]р М[арко] Вішніцер,
секретарь Місії
***
Друкується за оригіналом, машинопис з автографом / ЦДАВО УКРАЇНИ
Ф. 421 1. - ОП. 1. - СПР. 8. - АРК. 21-22.
Частина справоздання була надрукована: Англійська преса про Україну /
Ярослав Олесницький. - Воля. - Відень, 1920. - Том 1. - Число 1. - С. 47-48.
НОТА МІНІСТРУ ЗАКОРДОННИХ СПРАВ ВЕЛИКОЇ БРИТАНІЇ
Переклад з англійської
Лондон, 31 травня 1920
Московське совітське Правительство має в звичаю давати звідомлення
відносно справ України, які зовсім не відповідають дійсности. Яскравим
прикладом цього являється заява, передана з Москви бездротовим телеграфом, яка
появилась в пресі 28 травня, підписана [Георгієм] Чичеріним і [Християном]
Раковським в імени московського і українського Правительств ([Християн]
456 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
Раковський підписаний яко «український Комісар закордонних справ»). Заява ця
є протестом проти допомоги Польській Республіці з боку Антанти.
Українська дипльоматична Місія в Великій Британії заявляє рішучий протест
проти цього узурповання права виступлення і говорення іменем українського
Уряду і українського народу. Українська дипльоматична Місія уважає своїм
обов’язком звернути ще раз увагу Уряду Його Величности, що одиноким правно
установленим Урядом України являється цей, якого головою є С[имон] Петлюра,
а Міністром закордонних справ А[ндрій] Лівицький. [Християн] Раковський
являється чужинцем, настановленим в Україні багнетами з Москви - не вибраним
через український нарід - узурпатором. Подібно і «Українське совітське
Правительство» є самозваним і узурпаторським органом, зложеним переважно з
неукраїнських елементів. З другого боку, Уряд С[имона] Петлюри підтримують усі
партії і організації на Україні (з включенням кооперативів), а підставою його
авторитету являється демократичний вибір. Цей Уряд зараз в союзі з польським
Урядом провадить боротьбу проти російських большевиків - не в якій-будь
імперіялістичній цілі, але тільки в цілі висвободження свого краю з-під чужих
наїздників та заведення в нім ладу і порядку на найширших демократичних
основах та на принципі самоозначення. Ані український Уряд, ані український
нарід не має найменшого наміру мішатись в який-будь спосіб до внутрішних справ
московського совітського Правительства і московського народу - в межах його
етнографічних границь.
Д[окто]р Ярослав Олесницький,
Заступаючий голову Місії
***
Друкується за примірником Місії УНР у Швейцарії, машинопис / ЦДАВО
УКРАЇНИ Ф. 4211. - ОП. 1. - СПР. 8. - АРК. 38.
НОТА МІНІСТРУ ЗАКОРДОННИХ СПРАВ ВЕЛИКОЇ БРИТАНІЇ
Переклад з англійської
Лондон, 31 травня 1920
З огляду на Місію, вислану московським совітським Правительством, яка під
проводом п[ана] [Леоніда] Красіна зараз прибула до Лондону в цілі нав’язання
торгових зносин між Росією й Англією, українська дипльоматична Місія в Лондоні
має за честь подати до відома Міністерству закордонних справ Його Величності
слідуючі застереження.
З добре поінформованих джерел, як також зі звідомлень цілої преси, відомо,
що п[ан] [Леонід] Красін наміряється запропонувати за крам, закуплений для
совітського Правительства в Західній Европі, заплату в золоті. Фактично має
московське совітське Правительство зараз до своєї розпорядимости золото
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. МІСІЯ УНР У ВЕЛИКІЙ БРИТАНІЇ 457
належаче до Російського Державного Банку, як також золото румунське, забране
ним у Кремлі. Те посліднє золото було частиною румунської Державної
Скарбниці, яку перевезено з Букарешту до Москви в часі німецького наїзду, щоб
зберегти його від зайняття ворогом.
Український Уряд заявляв уже кілька разів так через своїх заступників на
Мировій конференції в Парижі, як також через тутешню дипльоматичну Місію, що він
приймає повну відповідальність за певну пропорціональну частину боргів і
зобов’язань давньої Російської Держави аж до часу російської революції, зглядно до
часу оголошення незалежної Української Республіки. Тим самим розумієте, що ця
відвічальність відноситься також і до вищезгаданого румунського депозиту в золоті.
З другого боку, є це ясне і очевидне так після звичайного, як і міжнародного
права, що Українська Республіка, подібно як инші окраїнні держави бувшого
Російського царства, має оправдану претензію до відповідної части резервів
бувшого (царського) Російського Державного Банку, тим більше, що цю засаду
визнало навіть само московське совітське Правительство в посліднім мировім
договорі з Естонією.
Московське совітське Правительство витратило вже частину цього золота за
крам, який недавно покупило в Швеції, Данії і т[аке] и[нше]. З огляду на це
частина, яка припадає зараз теперішньому російському совітському Правительству
з загальної суми, бувшої спочатку, буде відповідно меншою. З цієї причини ми
примушені запротестувати в імени Українського Уряду проти зужиткування цього
золота остільки, оскільки відповідна частина його належить Українській Республіці
і остільки також Українська Республіка була б відповідальною за частину згаданого
румунського депозиту.
Прохаємо передати цей протест Найвищій Економічній Раді.
Д[окто]р Ярослав Олесницький,
заступаючий голову Місії
***
Друкується за примірником Місії УНР у Швейцарії, машинопис / ЦДАВО
УКРАЇНИ Ф. 4211. - ОП. 1. - СПР. 8. - АРК. 43.
НОТА МІНІСТРУ ЗАКОРДОННИХ СПРАВ ВЕЛИКОЇ БРИТАНІЇ
Переклад з англійської
Лондон, 10 червня 1920
Якраз минув рік, коли Правительство Його Величества дозволило українській
дипльоматичній Місії, висланій через Українське Народне Правительство,
приїхати до Англії, який то дозвіл ми уміли належно оцінити і за який при сій
нагоді єще раз маємо за честь зложити подяку.
458 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
Головним завданням Місії - як довго не визнаної ще незалежної Української
Держави, було давати Правительству Його Величества докладні інформації про
скомпліковану ситуацію на Україні. Місія давала також усяку змогу і нагоду
англійській пресі, політикам, письменникам, ученим і торговельним колам -
збирати вірні і правдиві інформації впрост з українських джерел. З вдоволенням
можемо сказати, що багато ігнорацій і фальшивих понять про Україну змінилось,
хотя й багато ще таких же невірних понять осталось та вводить в блуд не лише
публічну опінію, але і деякі правлячі кола.
З жалем мусимо також зазначити, що дотепер Міністер закордонних справ не
знайшов можливим приняти представників Місії, щоб отримати від них
автентичні інформації про Україну. Це мало за наслідок багато помилок, яких
можна було уникнути. В цілім ряді нот до Міністра закордонних справ звертала
Місія увагу на факт, що правительство [Антона] Денікіна мусить провалитись
задля його непопулярности і його агресивної політики супроти України. Також
старалася Місія виказати, що і большевицьке правління і Уряд - настановлений на
Україні проти волі великої більшости населення - не може і не потрафить
устоятись. На Україні було і є зараз одно дійсно легітимоване Правительство, а
саме українське народне Правительство, якого головою і Головним військовим
Отаманом являється С[имон] Петлюра.
Ми повинні зазначити, що С[имон] Петлюра є дійсним приклонником Великої
Британії. В дійсности, С[имон] Петлюра, його Правительство і правлячі українські
кола - бажають участи Великої Британії в економічному розвитку України та
моральної допомоги. Говорилося нам, що коли на Україні буде усталене упорядковане
Правительство - наступить визнання. Такий аргумент являється для нас тим, що
називають «блудним колесом». Визнання повинно випередити усталення
Правительства, бо визнання є конечне для сього усталення. Українське народне
Правительство відразу зіскало б на авторитеті і силі, коли б було тільки визнання.
Візьмемо за приклад Латвію, - де лише через визнання і поміч з боку Союзних
Держав народне демократичне Правительство могло скріпити свою позицію і
побороти зовнішні і внутрішні труднощі. Визнання українського народного
Правительства буде мати напевно такі ж результати і приспішить упорядкування і
відбудову, які так конечні не тільки для самої України, але для Східної Европи і для
цілого світу. Московське совітське Правительство само бачилося приневоленим
числитись з дійсним станом річей і визнало незалежне совітське Правительство,
хотя і се послідне є в дійсности лише замаскованою філією московського
совітського Правительства. Однак українське населення, складаючися з 90% селян,
не погодиться з совітською системою, хотя би її називано «Українським
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. МІСІЯ УНР У ВЕЛИКІЙ БРИТАНІЇ 459
совітським Правительством». Усі обіцянки заступить Совітської Росії, навіть коли
б вони і представлялись також і заступниками України, що заплатять за
англійський крам крамом (а крам сей головно находиться на Україні), не мають
тому ніякого значіння.
Справа отримання від України збіжжя і другого краму, яка є так конечною для
економічної відбудови Европи, являється не лише справою транспорту. Ані оден
мішок збіжжя, ані оден пуд цукру не дістанеться в руки чужих господарів, чи вони
являються большевиками, чи ким иншим, поки бажання цілого краю не буде сповнене,
се є поки Україна не буде визнана. Думати инакше вважаємо за небезпечну ілюзію,
перед якою хотіли б ми остеречи Правительство Його Величества.
В кінці вважаємо, що було б се занедбання нашого обов’язку так супроти нашого,
як і супроти Його Величества йравительства, коли б ми не зазначили сього виразно,
що заключення якого-небудь договору з поминенням України, якої дійсним
йравительством являється вищезгадане українське народне йравительство, не
принесло б ніякого успокоєння в Східній Европі. Українське Иародне йравительство
є само лише управнене виступати в імени України, і воно сподівається, що вкоротці
англійське йравительство і його союзники дадуть йому се визнання, яке, як ми се
зазначили, є конечним прецедентом до його усталення і закріплення.
Д[окто]р Ярослав Олесницький,
заступаючий голову Місії
***
Друкується за примірником Місії УНР у Швейцарії, машинопис / ЦДАВО
УКРАЇНИ Ф. 421Е -ОП. 1.-СПР. 14. -АРК. 35-36; 46-47
НОТА МІНІСТРУ ЗАКОРДОННИХ СПРАВ ВЕЛИКОЇ БРИТАНІЇ
Еопсіоп, 16лйоуетЬег, 1920
5іг!
І ат хепсііп^ уои Ьєгє\уісЬ а Йосе асісігеххесі сЬіх сіау со Н[ег] М[а}ехсу] Еогеі§п
ОШсе гЬе хиЬхсапсе о£ суЬісЬ В а сіетапсі Ьу сЬе Йкгаіпе £ог іттесііасе таїегіаі Ьеір
ас сЬіх сгіхіх іп ісх 1оп§-с1га\уп-оис хсг觧1е а§аіпхс сЬе ВоїхЬеуікх £ог іпсіерепсіепсе. ТЬе
епсі о£ сЬіх хсг觧1е В аррагепсіу ас Ьапсі апсі іс іх £ог Сгеас Вгісаіпе, ах гЬе 1еасііп§ суогісі
ро\уег, со хау Колу іс іх со епсі. МТііІе іп сЬе Йосе Ье роіпс іх хегеххесі скас сЬе аісі іп
типісіопх, есе., іх £ог сЬе хоіе ригрохе о£ хе1£-сіе£епхе, іс суііі Ье геабіїу аррагепс сЬе
соїіархе оЬ [Ріосг] ^Угап§е1 Ьах ^еорагсіігесі сЬе суЬоіє рохісіоп іп сЬе Еахс о£ Еигоре.
ТЬе сотріесе ахсепсіапсу о£ сЬе 5оуієс Ро\уєг іп сЬе Іікгаіпе \уои1с! аххигесіїу Ье
Ьоііолуеб Ьу а ВоВЬеуік ассаск оп сЬе осЬег Вогбег 5сасех, апсі сЬе сгихЬіп§ о£ сЬехе
хсасех соиіб пос Ьис ІеаВ іп ісх сигп со сЬе оуєгсЬгосу о£ Роїапсі, сЬих е#ессіп§ сЬе
460 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
гетоуаі ой гЬе 1а5С оЬмасІс гЬе ап аххаик оп Сстгаї апсі ХХ,ге5Сегп Еигореап
еіуііігасіоп.
І Ьауе Ьопоиг со Ье, $іг,
Уоиг оЬесііепс 5егуапс.
}аг[ох1ау] Оіешігхку
То Н[ег] М[а]е5Су] Еогеі§п Оййісе
ТЬе еуепі5 ой сЬе Іахг йе\у сіау5 гепсіег іс песе55агу гЬаг сЬе ЕІкгаіпіап Піріоіпасіс МІ55ІОП
іп сЬе Еїпісесі Кіпріот яЬоиІсі опсс тоге 5Сасе етрЬасісаіІу гЬе ро5Ісіоп ой гЬе ЕІкгаіпіап
Касіопаї Соусгптспг. Іг Ьах оісеп Ьееп хаісі апсі іс тихг а§аіп апсі а§аіп Ье хсасесі сЬас гЬе
ЕІкгаіпіап Касіопаї Соусгптспг іп ісх й§Ьс \уігЬ гЬе Мо5сосу 50уієс Соуегптепс Ьах по
іпсешіоп Го іпсепуаге іп Ки55Іап аййаігех. №ісЬег Ьа5 гЬе ЕІкгаіпіап пасіопаі Соуегптепг
Ьееп соппессесі \уігЬ апу «ХХУ і се» йогсе5 \\'ЬісЬ Ьауе епсіеауогесі со оуєгсЬгспу сЬе Йоуієс
Соуегптепг. Іг Ьах пєуєг Ьееп іп 1еа§ие \уісЬ [Ріосг] ХХУаписІ. ТЬе ЕІкгаіпіап Соуегптепг
Ьах саггіесі оп а ригеіу сіейепхіуе \уаг, аітіп§ ас 5есигіп§ гЬе іпсіерепсіепсе апсі йгее
сіеуеіортепс ой гЬе ЕЕкгаіпе, ап іпсіерепсіепсе 50 сіесісіесіїу апсі гереасесіїу саііесі йог Ьу аіі
герге5епсасіуе Ьосііех ой гЬе ЕІкгаіпіап пасіоп.
Іс опсе а§аіп гЬе ВокЬеуік Агтіех аге со 5\уеер оуєг сЬе ЕІкгаіпе, Еигоре \уі11 Ье
Йасе Со йасе \уісЬ сЬе сіап^ег ой іпуахіоп Ьу а 5Сгоп§, ітрегіаіВсіс апсі ১ге55ІУЄ росуег.
їй, оп сЬе сопггагу 5иссе55 ассепеЬ сЬе ЕІкгаіпіап Агту, сЬе ВоЬЬеуікх \уі11 Ьауе со
сопсіисіе реасе \уісЬ сЬе ЕІкгаіпе, а реасе 50 песе55агу со Ьег сіеуеіортепс, а реасе 50
агсіепсіу СІЄ5ІГЄСІ 50 іоП§ а5 Ьег 50УЄГЄІ§ПСу апсі Йгее ЄХІ5СЄПСЄ І5 пос епсіап§егесі.
Гог сЬі5 гі§Ьсеош \уаг ой 5еій-сіейеп5е, сЬе ЕІкгаіпе 5СапсІ5 іп Ьеесі ой тисЬ
а55І5Сапсе. §Ье Ьа5 §1ас11у §іуєп ойЬег тапЬоосі Ьис $Ье пее<І5 типісіоп5 апсі е^иіртепс
йог Ьег Агту (полу а \ує11 сіІ5сірііпесі йогсе ой оуєг 100 000 теп). $Ье пее<І5
тапийассигесі §оосІ5 ой аіі кіпсІ5 йог сЬо5е рагС5 ой сЬе соипегу сіеііуегесі йгот сЬе йогеі§п
уоке, сЬе Мо5соуісє іпуасіег5.
Еігт іп сЬе ішсісе ой Ьег іпаііепаЬіе гі§Ьг со 5еій-ехІ5Сапсе сЬе ЕІкгаіпе сЬгои§Ь ІС5
Соуегптепс арргоасЬе5 сЬе СоуегптепС5 ой Епсепсе, аіі апсі 5еуегаііу, \уісЬ а уіє\у со
5есигіп§ сЬозе типісіоп5 апсі §оосІ5 - 50 Ве5Ігесі апсі е55епсіаі, апсі йог суЬісЬ сЬе
ЕІкгаіпе І5 геасіу апсі аЬіе со рау іп йоосі апсі га\у тасегіак - со 5оіе аіт апсі суісЬ Ье
ОПІу риГр05Є ОЙ 5ЄІЙ-СІЄЙЄП5Є.
}аг[о5Іа\у] Оіе5ПІС5ку
АсСІП§ СЬіеЙ ой сЬе МІ55ІОП
***
Друкується за примірником Місії УНР у Швейцарії, машинопис / ЦДАВО
України Ф. 421Е -оп. і.-спр. 3. -арк. 195-196.
Примірник Міністерства закордонних справ УНР, машинопис / ЦДАВО
УКРАЇНИ Ф. 3696. - ОП. 2. - СПР. 12 Е - АРК. 63-64.
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. МІСІЯ УНР У ВЕЛИКІЙ БРИТАНІЇ 461
Переклад Богдана Гирича
Лондон, 16 листопада 1920
Вельмишановний пане
Я посилаю вам сьогодні ноту на ім’я Міністерства закордонних справ Його
Величності, темою якої є прохання з боку України про негайну матеріальну
допомогу в час цієї кризи, і тривалої боротьби з більшовиками за незалежність.
Кінець цій боротьби є очевидно близьким, і на плечі Великої Британії, провідної
світової держави, лягає відповідальність прийняття рішення щодо результату цієї
боротьби. У той час як в ноті підкреслюється, що матеріальна допомога в
боєприпасах і так далі, має надаватися з єдиною метою самооборони, є очевидним
факт, що поразка Петра Врангеля ставить під загрозу всю позицію на Сході
Європи. Повне панування радянської влади в Україні без сумніву спричинить
напад більшовиків на прикордонні держави, а падіння цих держав, у свою чергу не
може не привести до падіння Польщі, і таким чином подолання більшовиками
останньої перешкоди на шляху до Центральної і Західної європейської цивілізації.
Я маю за честь бути, пане Голово,
Вашим покірним слугою.
Ярослав Олесницький
До Міністерства закордонних справ Його Величності
Події останніх кількох днів змушують українську дипломатичну Місію в
Сполученому Королівстві вкотре рішуче висловити позицію національного
українського Уряду. Ми вкотре констатуємо, що український національний Уряд, в
боротьбі з совітським Урядом Москви не має наміру втручатися у внутрішні
російські справи. Більше того, український національний Уряд ніяким чином не
був пов’язаний з будь-якими силами «білих», що прагнуть повалити совітський
Уряд. Український Уряд ніколи не був в союзі з Петром Врангелем. Український
Уряд був задіяний у виключно оборонній війні, спрямованій на забезпечення
незалежності та вільного розвитку України; незалежності, до якої так рішуче і
неодноразово закликали усі представницькі органи української нації.
В разі якщо армії більшовиків знову пронесуться Україною, Європа встане
лицем до лиця із небезпекою вторгнення сильної, імперіалістичної і агресивної
сили. Якщо ж, навпаки українська армія зазнатиме успіху, більшовики повинні
будуть укласти мир з Україною, мир, який є таким необхідним для її розвитку, мир,
який є так палко бажаним, доки суверенітет і вільне існування України не
знаходяться під загрозою зникнення.
Для ведення цієї праведної війни задля самооборони, Україна потребує
великої допомоги. Вона вже засвідчила свою мужність, але потребує боєприпаси та
462 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
обладнання для своєї армії (яка є нині добре дисциплінованою, і налічує 100 тисяч
чоловік). Вона потребує промислових товарів всіх видів для тих частин країни, що
знаходяться під іноземним ярмом - московськими окупантами.
Переконана в справедливості свого невід’ємного права на самовизначення і
існування, Україна, через свій Уряд звертається до урядів Антанти, всіх одразу і до
кожного окремо, з проханням забезпечення боєприпасами і товарами - такими
бажаними і необхідними, за які Україна готова і в змозі платити продуктами
харчування і сировиною - з єдиною метою самооборони.
Ярослав Олесницький,
виконуючий обов’язки голови Місії
СПРАВОЗДАННЯ МАРКА ВІШНІЦЕРА МИКОЛІ ВАСИЛЬКУ
Лондон, 23 квітня 1920
Переговори з генеральним секретаріятом Ліги Народів посуваються вперед.
1 4-ого був посланий меморандум від Місії з проханням включити Україну в Лігу
Народів. Копію нашого прохання, а також листа на ім’я генерального секретаря
сера Егіс’а ПгаттопсГа, до цього долучаю; також долучаю і його відповідь,
зложену в дуже прихильному до нас тоні, як Ви сами можете спостерегати.
21-го ц[ього] м[ісяця] я мав балачку з одним з редакторів «Тітех», котрий
дуже добре ставиться до нашого питання. Я йому передав копію згаданого
меморандума, яку він і використав для своєї дуже цікавої статті в «Тітех» від 22-
го квітня. (Порівнюйте] пресовий звіт від 20-го квітня).
Зараз я роблю всі заходи, щоб увійти в безпосередні зносини з представ-
никами усіх партій Парляменту; в ту середу я запроханий від імени [фоЬп’а]
Сіупех’а, одного з найбільш видатних лідерів Робочої партії, до Парляменту, де
буду принятий президією партії для пояснень щодо нашого становища і основних
бажань.
Незабаром має виїхати до Совітської Росії особлива досвідча комісія від Ліги
Народів, щоб вияснити тамошнє становище й відношення. На прохання секретаря ції
комісії, котрий цікавиться нашою справою, ми постачаємо йому всі матеріяли, які
можуть торкатися вияснення українського питання, з тим, щоб комісія могла,
повернувшися з Росії, зробити доклад Лізі Націй також і про відношення до України.
Витинок з «Тітех» до цього долучається.
Д[окто]р М[арко] Вішніцер,
За голову Місії
***
Друкується за оригіналом, машинопис з автографом / ЦДАВО УКРАЇНИ
Ф. 421 1. - ОП. 1. - СПР. 3. - АРК. 122.
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. МІСІЯ УНР У ВЕЛИКІЙ БРИТАНІЇ 463
НОТА ДО ЛІГИ НАЦІЙ
Ьопсігез, 1е 13 Аугіі 1920
Зиіуапс 1е рассе сіє 1а Зосіесе сіез Масіош Агсісіе ргетісг, раг тапсіас сій
Соиуегпетспг сіє 1а КериЬІЦие ЕІкгаіпіеппе зош 1а ргехісіепсе сіє М[ошіеи]г $утоп
Ресііоига ес аи пот сіє се Соиуегпетепс 1а Мшіоп ОірІотагЦие икгаіпіеппе еп
Сгапсіе Вгеса§пе а ГЬоппеиг сіє ргехепсег а 1а Зосіесе сіех Касіош 1а сіетапсіе
сі’асітессге 1а КериЬІЦие ЕІкгаіпіеппе соттє тетЬге сіє 1а Зосіесе сіез Касіош.
Роиг тосіуег сене сіетапсіе пош ауопх ГЬоппеиг сіє гарреіег 1е зиіуапс Ьге£
арег^и ЬіхсогЦие. Ь’РІкгаіпє есаіс ^асііх репсіапс сіех хіесіех ип есас іпсіерепсіапс ес
зоиуегаіп, гесоппи соттє сеі раг сош Ієх аисгех есасз еигорееш. С’ехс зепііетепс аи
соиг5 сій 14-ієте ег сієх хиіуапсз зіесіез ^ие ІЄ5 сегсаіш сеггісоігех икгаіпіеш хісиез а 1а
гіуе сігоісе сіє Опірго їигепс соп^иІ5 раг 1е$ Роїопаіх. Аи 17-тє зіесіе роигсапс Нєітап
[ВоЬсіап] СЬтеїпісхку ІіЬега сех сеггісоігез сіє 1а сіотіпасіоп роїопаізе ег геипіс соис 1е
раух икгаіпіеп еп ип есас іпсіерепсіапс.
Еп 1654 1’ЕІкгаіпе з’аіііа уоіопсаігетепс раг 1е сгаісе сіє Реге]а5Іау ауес 1а Кшхіе
соттє ип есас юиуегаіп, сопіесієге ассерсапс хеиіетепс 1е ргосессогас сій Тгаг таЕ
гехегуапс раг Г агсісіе 6, 14 сіє се сгаісе поп зеиіетепс 1а сотріесе аисопотіе сіаш 5Є5
ЕІесташ, тан еп ріш 1е сігоіс сіех геіасіош іпсегпасіопаих ег сІірІотасЦиез.
Ріш сагсі ГаЬзоІисВте гшхе рагуіепс а апеапсіг реи а реи соисех сех ргего^асіуех сіє
Гіпсіерепсіапсе ес сіє 1а хоиуегаіпесе ес а 5иЬ)и§иег ГЕІкгаіпе $ош 1е ]ои§ гшхе. МаВ сеіа
а есе £аіс сі’ипе Га^оп і11е§а1е, поп зеиіетепс сопеге сош 1е5 сігоісз іпсегпагіопаих ес
Ьитаіш, таВ ашзі сопеге 1а уоіопсє сій реиріе икгаіпіеп, ^иі хе тапіГехса сіаш
рішіеигх ішиггессіош есои££сВ Ьгисаіетепс раг Іех Тгагх тохсоуісех.
Еп аугіі 1917, а 1а зиісе сіє 1а Кеуоіисіоп гшзе, 1е Соп§ге$ Касіопаї ЕІкгаіпіеп а еіи
1а Касіа Сепсгаїе соттє Рагіетепс ЕІкгаіпіеп, ^иі хе сотрохаіс сіє 813 сіерисех сіє сош
Іех рагсВ икгаіпіеш ес ашзі сіє соисех Іех тіпогісех пасіопаїез (Сгапсі-Кшхез, }иіВ,
РоїопаВ). Се Рагіетепс а сопйгте 1а Кехсаигасіоп сіє ГЕсас ЕІкгаіпіеп ес раг 1е5 ассех
сій 7 N оуетЬге 1917 ес сій 9 1 апуіег 1918 ргосіата 1а хоиуегаіпесе сіє сес Есас.
Еп ВесетЬге 1919 1а Егапсе ес ГАп§1есегге опс епуоуе аиргез сіє 1а КериЬІЦие
ЕІкгаіпіеппе Ве5 гергехепсапсх сІірІотасЦиех 1е Сепегаї [Сеог^ех] ТаЬоиВ ес
М[ошіеиг] [Ріссоп] В১е, ес раг $е £аіс опс гесоппи 1а КериЬІЦие ЕІкгаіпіеппе. Ее
§оиуегпетепс хоуієсіхс гшхе аиххі гесоппис 1’іпсіерепсіапссе ес 1а ьоиуегаіпесе сіє
ГЕІкгаіпе раг 1е сіесгес сіє 4 ВесетЬге 1917 риЬІіе сіапх хоп )оигпа1 о££ісіе1 (№. 26,
« Сагесса Угетеппо§о КоЬосско§о і Кгехсіапхко^о Ргауісексуа ») так еп тете
сетрз ІІ сіесіага 1а §иегге аи Соиуегпетепс Ьоиг§еоІ5.
Мепасее раг Гіпуахіоп ВоісЬєуіхсє, ГЕІкгаіпе а есе сопегаіпсе сіє сопсіиге 1е сгаісе
сіє Вгехс-Еісоухк еп £єугієг 1918. Аи тоіх сіє Маі 1918 1е Соиуегпетепс ЗоуіесЕе
Ки55е а епуоуе хех гергехепсапсх а Кієу а£іп сіє пе§осіег 1а раіх ауес 1е Соиуегпетепс
ЕІкгаіпіеп ес а гесоппи сіє поиуеаи 1а юиуегаіпесе сіє 1а КериЬІЦие ЕІкгаіпіеппе.
464 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
Арге5 1е соир сГЕгаї сТЕсаг-Марг АІІетапсі а Кіеу ^иі а сІІ55ои5 1а Касіа Сетгаіе
ег а ітро5е 1е Нестап [Рауіо] ЗкогорасЕку ипе Еесіегайоп сіє гоиг Ісз раггЕ икгаіпіеш
5е іогта а 1а йп сіє 1918 ^иі ішгігиа 1е Оігесгоіге сотте ип Соиуегпетепг ргоуЕоіге.
Арге5 1а сКиге сГНегтап [Рауіо] ЗкогорасЕку еі сіє 5Є5 5ирропеиг5 1е Оігесгоіге а
сотю^ие а Кіеу еп |апуіег 1919 1е Соп§ге5 ІЧайопаІ Йе5 герге5епсапГ5 Йе5 рау5аш ег
сіє 5 оиугіегх сіє ГЕІкгаіпе с]иі а сопйгте 1є5 роиуоігс сій Оігесгоіге.
Ма1§ге 1е5 іпуа5Іош 5иссес1апе5 сіє ГЕІкгаіпе раг 1е5 ЬоІсЬеуікх Ш55е сі’ип соге ег
раг 1е5 уоіопсаігех ги55Є5 сіє і’аигге, гойне 1а рориіасіоп икгаіпіеппе гесоппаІ55аіі ег
гесоппаіг гои)оиг5 1е Соиуегпетепг гош Іаргезісіепг сіє М[ошіеи]г $[утоп] Ренііоига
(ргехісіепг сій Оігесгоіге) сотте гоп Соиуегпетепг ІЧасіопаІ.
Еп Гоиі са5 Гойне 1а рориіаніоп икгаіпіеппе а тапііезпе сГипе іа^оп еуісіепне раг
1е5 Гаінх сі-сіеххих тепніоппез аіші ^ие раг іез 5асгійсе5 сій 5ап§ Ваш 5Є5 сотЬанх
асЬагпез сопнге 1е5 ЬоІсЬеуікх гш5Є5 єн соппге ІЄ5 уоіопнаігех ги55е сіє [Аппоп] Оепікіпе
ха Гегте уоіопне сіє ге5Нег ип енан 5оиуегаіп.
Ехсерне 1а рагніе сіє 5оп неггіноіге оссирее таіпнепапн раг 1е5 Ьо1сЬеуік5 ги55Є5,
1’Енан ЕІкгаіпіеп 5е §оиуегпе ІіЬгетепн ро55есіапн ипе агтее єн 5Є5 герге5епнаніоп5
сІірІотагЦие.
Енапн сіоппе 1е Реиріе ЕІкгаіпіеп сіоіп 5а ІіЬеганіоп сій ри§ аЙ50ІинІ5Не єн 1а
гепаІ55апсе сіє 5а 5оиуегаіпене аих тете5 ісіее5 ^иі Гопн Гогі§іпе єн 1а Ьа5е сіє 1а
іопсіаніоп єн сіє 1а ГехВіепсе сіє 1а Зосіене сіе5 ІЧагіош, пои5 роиуоп5 Гаіге
5оіеппе11етепн 1а йесіагайоп сіє попге іпнеп5Іоп 5Іпсеге сГоЬвегуег нои5 по5
еп§а§етепН5 іпнегпаніопаих, сіє тете ^ие пои5 ассерноп5 1е ге§іте епаЬІі раг 1а Зосіене
еп се ^иі сопсегпе по5 Гогсе5 єн по5 агтетепН5 тііінаіге5 єн пауаІ5.
[Агпоісі Маг^оііп]
***
Друкується за примірником Міністерства закордонних справ УНР,
машинопис з автографом: «Меморіял, поданий дипльом[атичною] Місією в
Лондоні до Ліги Націй. Був повністю видрукований в газ [еті] «ТКе Тіте$» з
прихильними коментарями» / ЦДАВО УКРАЇНИ Ф. 3696. - ОП. 2. - СПР. 121.
-АРК. 18-20.
Переклад Георгія Потульницького
Слідуючи першій статті Статуту Ліги Націй, згідно мандату та від імені Уряду
УНР під керівництвом пана Симона Петлюри, Українська Дипломатична Місія
має честь представити на розгляд Ліги Націй прохання прийняти УНР в члени
Ліги Націй.
Мотивувючи наше прохання ми маємо честь навести короткий історичний
огляд. В минулі часи протягом століть Україна була незалежною та суверенною
державою, визнаною всіма іншими європейськими країнами. Лише починаючи з
XIV століття частина українських земель, розташованих на правому березі Дніпра,
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. МІСІЯ УНР У ВЕЛИКІЙ БРИТАНІЇ 465
були завойовані поляками. Але в XVII столітті гетьман Богдан Хмельницький
звільнив ці території від польського панування і об’єднав українські землі в одну
незалежну державу.
В 1654 році за Переяславським договором Україна добровільно об’єдналася з
Росією як суверенна держава, член конфедерації, лише визнаючи протекторат царя,
але зберігаючи згідно 6 та 14 статей договору не тільки повну автономію всередині
Гетьманщини, але і на міжнародній арені.
Згодом російський абсолютизм знищив ці виняткові права та підкорив
Україну російському ярму. Але скоєно це було незаконно, не тільки порушуючи всі
міжнародні і людські права, але і проти волі українського народу, яка проявлялася
в неодноразових повстаннях, брутально придушених російськими царями.
В квітні 1917 року після російської революції Український Національний
Конгрес обрав на роль українського парламенту Центральну Раду, що складалася з
813 депутатів від усіх українських партій, а також усіх національних меншинств
(росіян, євреїв, поляків). Цей парламент затвердив відродження Української
Держави та актами від 7 листопада 1917 року та 9 січня 1918 року проголосив
незалежність цієї країни.
В грудні 1919 року Франція та Англія направили до УНР своїх дипломатичних
представників - генерала Сеог§е$ ТаЬоиіх та пана РісСоп В১е, і цим кроком визнали
Українську Республіку. Уряд Радянської Росії також визнав незалежність та суверенітет
Україну згідно декрету від 4 грудня 1917 року, опублікованого в його офіційному
друковану органі (№ 26, «Газета Тимчасового Робітничого та Селянського Уряду»),
але водночас він оголосив війну Уряду буржуазному.
Через загрозу вторгнення більшовиків Україна була вимушена підписати
Брест-Литовський договір в лютому 1918 року. В середині травня 1918 року Уряд
Радянської Росії направив своїх представників в Київ для проведення мирних
переговорів з Українським Урядом і знову визнав суверенітет УНР.
Після державного перевороту, проведеного німецьким генеральним штабом,
який розпустив Центральну Раду та надав владу гетьманові Павлу
Скоропадському, федерація всіх українських земель наприкінці 1918 року
утворила Директорію як тимчасовий уряд.
Після падіння гетьмана Павла Скоропадського та його прихильників
Директорія скликала в січні 1919 року в Києві Національний Конгрес селян та
робітників, який підтвердив повноваження Директорії.
Незважаючи на постійні вторгнення в Україну російських більшовиків, з
одного боку, та російських добровольчих батальйонів, з іншого, все населення
України визнає Уряд під керівництвом пана Симона Петлюри (президента
Директорії) своїм Національним Урядом.
466 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
В любому випадку все населення України проголосило вищезгаданими
кроками, а також кривавими жертвами в запеклих боях з російськими
більшовиками та російським добровольцями Денікіна, своє міцне бажання
залишатися суверенною державою.
За виключенням частини території, окупованої російськими більшовиками,
Україна самостійно проводить державне керівництво, володіючи армією та
дипломатичними представництвами.
Беручи до уваги, що своєму звільненню від російського ярма та відродженню
своєї незалежності український народ зобов’язаний тим самим ідеям, які є основою
створення та існування Ліги Націй, ми можемо урочисто заявити про свої щирі
наміри дотримуватися всіх міжнародних зобов’язань, водночас ми приймаємо
регламент, встановлений Лігою Націй стосовно наших сил та нашого військового і
морського озброєння.
Арнольд Марголін
НОТА ДО ЛІГИ НАЦІЙ
Ьопсіоп, 1 ЗсЬАргі1, 1 920
Іп ассогсіапсе \уігЬ Апісіе 1 о£ гЬе Соуепапс о£ гЬе Ьеа§ие о£ Иагіопх, апсі
аигЬогігесІ гЬегею Ьу гЬе тапсіасе о і гЬе Соуегптепг о і гЬе І/кгатіап КериЬІіс,
ипбег гЬе ргехісіепсу о£ 5утоп Регііига, апсі іп гЬе пате о£ гЬаг Соуегптепг, гЬе
Нкгаіпіап Ніріотаїіс Міххіоп іп гЬе Ипігесі Кіп§с1от Ьах гЬе Ьопоиг го ггапхтіг го
гЬе Ьеа§ие оЕИаііоп го ^е^иеxI £ог асітіххіоп о£ гЬе СПсгатіап КериЬІіс ах а тетЬег о£
гЬе Ьеа§ие оЬКасіопх.
Іп хиррогг о£ гЬіх ^е^иеx^ \ує Кауе гЬе Ьопоиг го хеі ЬоггЬ гЬе £о11о\уіп§ ЬгіеЬ
ЬіхГогісаІ хигуеу:
ТЬе ЕІкгаіпе \уах іопиеііу £ог тапу сепшгіех ап іпберепсіепг апсі хоуєгєі§п хіаіе,
гесо§піхес1 ах хисЬ Ьу аіі гЬе огЬег Еигореап хіагех. Іг \уах опіу хіпсе гЬе XIV апсі
£о11олуіп§ сепшгіех сЬаг сеггаіп іЛгаіпіап геггігогіех оп гЬе гі§Ьг Ьапк о І гЬе ІЗпіерег
\уєгє соп^ие^ес1 Ьу гЬе Роїех. Іп гЬе XVII сепшгіех, Ьо\уєуєг, Нестап [ВоЬсіап]
КЬтеїпігхку ІіЬегасесі гЬехе геггігогіех аіхо £гот гЬе РоїіхЬ сіотіпагіоп апсі ге-ипісеб
аіі гЬе Нкгаіпіап Іапсіх ах опе іпсіерепсіепс хіаге. Іп 1654, гЬе ЕІкгаіпе уоіипгагіїу аіііесі
ЬегхеЬ Ьу гЬе Тгеаіу о£ Реге]ах1ау \уісЬ Киххіа ах а хоуєгєі§п апсі сопіесіегаге хгасе,
ассергіп§ опіу гЬе ргогесгогасе о£ гЬе Тхаг, Ьиг ехргеххіу гехегуіп§, Ьу Апісіех VI апсі
XIV о£ гЬіх Тгеаіу, поі опіу сотріече аигопоту іп ісх іпсегпаї аіїаігех, гЬе £гее еіесііоп
о£ ііх Неїтапх, Ьиг, тоге гЬап гЬаг, гЬе гі§Ьг о£ іпіегпагіопаї апсі сііріотаис геїагіопх.
Ьагег оп, Киххіап аЬхоїиііхт хиссеесіесі іп ^гасіиаііу аппіЬі1агіп§ аіі гЬехе ргего§аііуех о£
іпсіерепсіепсе апсі хоуегеі^пгу апсі Ьгіп§іп§ гЬе ЕІкгаіпе ипсіег гЬе Киххіап уоке. Виг гЬіх \уах
сіопе і11е§а11у, поі опіу іп сопсгауепсіоп о£ аіі іпгегпаїіопаї апсі Ьитап гі§Ьгх, Ьиг аіхо
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. МІСІЯ УНР У ВЕЛИКІЙ БРИТАНІЇ 467
а§аіпхс сЬе '«411 о£ сЬе Іікгаіпіап реоріе, суЬісЬ хЬосуєсі ісхе1£ Ьу хеуегаї іпхиггесйопх
Ьгигаїїу хирргеххесі Ьу гЬе Тхагх.
Іп Аргії, 1917, £о11о\уіп§ гЬе Киххіап Кеуоіисіоп, гЬе Іікгаіпіап Касіопаї
Соп§гехх, еіессесі гЬе Сепегаі Касіа, ах сЬе Іікгаіпіап Рагііатепс, \уЬісЬ \уах сотрохесі
о£ 813 сіерисіех £гот аіі сЬе Іікгаіпіап рагсіех апсі аіхо £гот аіі сЬе пасіопаї тіпогісіех
(Сгеас Киххіапх, }є\ух, Роїех, есе.). ТЬіх Рагііатепс сопйгтесі сЬе гехсогасіоп о£ гЬе
Іікгаіпіап $сасе, апсі ргосіаітесі гЬе хоуегеі§псу о£ сКас $сасе Ьу гЬе аесх о£ 7сЬ
ЬІоуетЬег, 1917, апсі о£ 9гЬ |апиагу, 1918. Іп ОесетЬег, 1917, Ргапсе апсі Еп§1апс1
ассгесіісесі со гЬе Іікгаіпіап КериЬІіс сегсаіп сііріотасіе гергехепсасіуех, со \уіс Сепегаі
[Сеог^ех] ТаЬоиіх апсі Міхсег [Ріесоп] В১е, апсі Ьу сЬіх асе Ьауе гесо§піхесі гЬе
Іікгаіпіап КериЬІіс.
ТЬе Сгеас Киххіап $оуієс Соуегптепс £ог ісх рагс аіхо гесо§піхесі гЬе
іпсіерепсіепсе апсі хоуегеі§псу о£ гЬе ІІкгаіпе, Ьу сЬе Оесгее о£ 4сЬ ОесетЬег, 1917,
риЬІіхЬесі іп ісх ойїсіаі §агессе (N0 26 о£ «Сагеса Угетепо§о КоЬосхеЬа§о і
КгехС)апхка§о Ргауісеіхсуа»); Ьис ас сЬе хате сіте іс сіесіагесі \уаг оп сЬе Іікгаіпіап
Соуегптепс, ге§агсііп§ іс ах а Воиг§ео іх Соуегптепс. ТЬгеасепесі Ьу іпуахіоп Ьу сЬе
ВоіхЬеуікх, сЬе ІІкгаіпе \уах сопхегаіпесі со сопсіисіе сЬе Тгеасу о£ Вгсхс-Ьісоухк іп
РеЬгиагу, 1918. Іп Мау, 1918, сЬе Киххіап 5оуієс Соуегптепс хепс ісх гергехепсасіуех
Со Кіеу, іп огсіег пе§осіасе реасе \уісЬ сЬе Іікгаіпіап Соуегптепс, апсі гесо§піхесі апе\у
сЬе хоУЄГеі§псу о£ сЬе Іікгаіпіап КериЬІіс.
А£сег сЬе соир сГесас о£ сЬе Сегтап Сепега1-$са££ ас Кіеу \уЬісЬ сііххоїуесі сЬе
Сепегаі Касіа апсі ітрохесі оп сЬе соипегу сЬе Нестап [Рауіо] Зкогорасіхку, а
£есіегасіоп о£ аіі сЬе Іікгаіпіап рагсіех \уах £огтесі ас сЬе епсі о£ 1918, апсі іс іпхсісисесі
сЬе Оігеесогу ах а Ргоуіхіопаі Соуегптепс. А£сег сЬе £аіі о£ Нестап [Рауіо]
Зкогорасіхку апсі о£Ьіх хиррогсегх, сЬе Оігеесогу сопуокесі ас Кіеу, іп |апиагу, 1919 сЬе
ІЧасіопаІ Соп§гехх о£ гергехепсасіуех о£ сЬе реахапех апсі суогктеп о£ сЬе ІІкгаіпе,
суЬісЬ сопйгтесі сЬе Оігеесогу іп ісх ро\уегх.
Оехрісе сЬе хиссеххіуе о£ сЬе ІІкгаіпе Ьу сЬе Киххіап ВоіхЬеуікх, оп сЬе опе Ьапсі,
апсі Ьу сЬе Киххіап Уоіипсеегх о£ [Апсоп] Оепікіп, оп сЬе осЬег Ьапсі, сЬе епсіге
Іікгаіпіап рориіасіоп Ьах апсі сіоех аЬуаух гесо§піхе сЬе Соуегптепс ипсіег сЬе
ргехісіепсу о£5[утоп] Ресііига (Ргехісіепс о£ сЬе Оігеесогу) ах ісх пасіопаі Соуегптепс.
Іп апу сахе сЬе епсіге Іікгаіпіап рориіасіоп Ьах хсгікіп§1у хЬо\уп Ьу сЬе а£оге-
тепсіопесі £ассх, ах \уеіі ах Ьу сЬе хасгійсех, о£ Ьіоосі іп ісх Ьіссег еотЬасх а§аіпхс сЬе
Киххіап ВоіхЬеуікх апсі а§аіпхс сЬе Киххіап Уоіипсеегх о£ [Апсоп] Оепікіп ісх хсеасі£ахс
луііі со Ье, апсі со гетаіп, а хоуєгєі§п $сасе. Ехеерс £ог сЬас рагс о£ ісх сеггісогу посу
оссиріесі Ьу сЬе Киххіап ВоіхЬеуікх, сЬе Іікгаіпіап $сасе §оуєгпх ісхеі£ £гееіу, роххеххех
ісх о\уп агту апсі ісх сііріотасіе гергехепсасіуех.
468 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
$ееіп§ гкаг гке Иктатіап реоріе о\¥е гкеіг ІіЬегасіоп £гот гке уоке о£ акхоїигіхт
апсі гке ге-Ьіггк о£ гкеіг хоуегеі§пгу го гке ісіеах \\'ЬісЬ аге гке огі§іп апсі £огт гке Ьахіх
о£ гке уегу ехіхіепсе о£ гке Ьеа§ие о£Наііоп, гке кікгаіпіап Оіріотагіс Міххіоп іп гке
Ипігесі Кіп§с1от, оп Ьека1£ о£ гЬе кікгаіпіап Соуегптепг, зоїетпіу такех гЬіх
сіесіагагіоп о£ гЬе хіпсеге іпгспііоп о£ гЬе Іікгаіпе го оЬзегуе аіі іпсегпасіопаї
еп§а§етепі5, єуєп ах \ує, оп ЬсЬак о£ гЬе кікгаіпе, Йдіїу асссрг гЬе гиіех Іаісі с!о\уп Ьу
гке Ьеа§ие о£Нагіопх сопсегпіп§ оиг тіїісагу апсі пауаі £огсех апсі агтатепсх.
А[гпо1с1] Маг§о1іп
Скіе£ о£ гке Міххіоп
Друкується за примірником Місії УНР у Швейцарії, машинопис / ЦДАВО
УКРАЇНИ Ф. 4211. - ОП. 1.-СПР. 3. -АРК. 118-119.
Переклад Богдана Гирича
Лондон, 13 квітня 1920
Відповідно до статті 1 Пакту Ліги Націй, і уповноважена мандатом Уряду
Української Народної Республіки, під головуванням Симона Петлюри, і в ім’я
цього Уряду, українська дипломатична Місія у Сполученому Королівстві має честь
перепровадити до Ліги Націй запит про прийняття Української Народної
Республіки в якості члена Ліги Націй.
На підтримку цього запиту ми маємо честь викласти в короткій формі
наступний історичний огляд:
Україна протягом багатьох століть була незалежною і суверенною державою,
визнаною усіма іншими європейськими державами. Лише після XIV і наступних
століть, коли деякі українські території на правому березі Дніпра були завойовані
поляками, ситуація дещо змінилася. Проте, у XVII столітті, гетьманові Богдану
Хмельницькому вдалося звільнити ці території від польського панування і
возз’єднати всі українські землі в якості єдиної незалежної держави. У 1654 році
Україна добровільно вступає в союз із Росією як суверенна і конфедеративна
держава, підписавши Переяславський договір, приймаючи лише протекторат царя,
але за статтями VI і XIV цього Договору, залишаючи за собою не тільки повну
автономію у своїх внутрішніх справах, вільні вибори своїх гетьманів, але, більш
того, право міжнародних і дипльоматичних відносин. Надалі, російський
абсолютизм поступово знищив всі прерогативи незалежності і суверенітету,
завівши Україну під російське ярмо. Але цього було досягнено незаконним
шляхом, не тільки з порушенням всіх міжнародних прав і прав людини, а й проти
волі українського народу, який показав своє волевиявлення кількома повстаннями,
які були жорстоко придушені російськими царями.
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. МІСІЯ УНР У ВЕЛИКІЙ БРИТАНІЇ 469
У квітні 1917 року, після російської революції, український Національний
Конгрес обрав Центральну Раду як український парламент, до складу якої увійшли
813 депутатів від усіх українських партій, а також від усіх національних меншин
(великоросіян, євреїв, поляків і так далі). Цей парламент підтвердив відновлення
Української Держави, і проголосив суверенітет цієї держави актами 7-го листопада
1917 року і 9 січня 1918. У грудні 1917 року Франція та Англія акредитували своїх
дипломатичних представників до Української Республіки, а саме генерала СеогехДа
ТаЬоїш і пана Рісюп’а В১е, і таким чином де-факто визнали Українську
Республіку.
Великий російський радянський Уряд зі свого боку також визнав незалежність і
суверенітет України указом від 4 грудня 1917 року, опублікованому в офіційному
бюлетені (№ 26 «Газета Временного Рабочего и Крестьянского Правительства»); але в
той же час він оголосив війну українському урядові, розглядаючи його як буржуазний.
Під загрозою вторгнення більшовиків, Україна була змушена укласти
Берестейський мир в лютому 1918 року. У травні 1918 року російський
радянський Уряд направив своїх представників до Києва, щоб вести переговори
про мир з Урядом України, і повторно визнав суверенітет Української Республіки.
Після державного перевороту німецьким Генеральним штабом в Києві, який
розпустив Центральну Раду і віддав країну до рук гетьмана Павла Скоропадського,
була сформована федерація всіх українських партій в кінці 1918 року, яка
призначила Директорію у якості тимчасового Уряду. Після падіння гетьмана
Павла Скоропадського і його прихильників, Директорія, скликана в Києві, була
поновлена у своїх повноваженнях в січні 1919 року Національним Конгресом
представників селян і робітників України.
Незважаючи на послідовне захоплення України російськими більшовиками з
одного боку, і російськими добровольцями Антона Денікіна з іншого, все
українське населення визнає уряд під головуванням Симона Петлюри (голови
Директорії) в якості національного уряду. У будь-якому випадку українське
населення наочно довело, завдяки всьому перерахованому вище, а також своїми
жертвами, пролитою кров’ю в важких боях, як проти російських більшовиків, так і
проти російських добровольців Антона Денікіна свою тверду волю бути і
залишатися суверенною державою. Окрім тієї частини території, яка нині є
окупованою російськими більшовиками, Українська Держава вільно себе регулює,
має власну армію і власних дипломатичних представників.
Бачачи що український народ зобов’язаний своїм звільненням від гніту
абсолютизму і переродженням свого суверенітету ідеям, які походять від Ліги
Нації, і є основою самого її існування, ми - представники української
дипломатичної Місії в Сполученому Королівстві від імені Уряду України,
470 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
урочисто робимо цю заяву щирого наміру України дотримуватися всіх
міжнародних зобов’язань, і так само, від імені України, повністю приймаємо
умови, встановлені Лігою Націй щодо наших сухопутних і військово-морських сил
і озброєння.
Арнольд Марголін,
голова Місії
НОТА МІНІСТРУ ЗАКОРДОННИХ СПРАВ ВЕЛИКОЇ БРИТАНІЇ
Ьопсіоп, 30сЬАргі1,1920
ТЬе єуєпсх о£ сЬе £е\у сіаух оп гЬе сеггісогу о£ сЬе йкгаіпе ітреї сЬе йкгаіпіап
йіріотасіс Міххіоп іп сЬе йпісесі Кіп§с1от со ахк сЬас ап іпсєгуієуу Ье §гапсес1 Ьу сЬе
ргорег аисЬогісіех о£ Н[ег] М[а]ехсу] Соуегптепс со сЬе Зесгесагу о£ сЬіх Міххіоп,
сетрогагіїу ассіп§ ах Ьеасі о£ іс. ТЬіх іпсегуіе\у луоиісі арреаг песеххагу іп огсіег сЬас Ье
тау ехріаіп сЬе геахопх \уЬу сЬе ехЬаихсес! Йкгаіпе, ипсії по\у ипхиррогсесі Ьу апу
пеі§ЬЬог ог Ро\уєг, Ьах рипссі сЬе РоїіхЬ Агту Со £гее сЬе Цкгаіпіап сеггісогу £гот сЬе
£огеі§п іпуасіег, патеїу, сЬе Сгеас Киххіап ВоїхЬеуікх.
Іс іх песеххагу со ріасе Ье£оге Н[ег] М[а^ехсу] Рогеі§п 0££ісе сЬе роїісу о£ сЬе
Йкгаіпіап Соуегптепс іп сЬіх соппессіоп іп огсіег сЬас сЬеу тау Ье іп а рохісіоп со
теес сЬе ^иеxсіопx суЬісЬ \уі11 сіоиЬсІехх Ье ахкесі іп Рагііатепс сіигіп§ сЬе £огсЬсотіп§
\уеек.
ТЬе Йкгаіпіап Йіріотасіс Міххіоп луоиісі асісі сЬас іх Ьах )ихс Ьееп іп£огтес1 Ьу
сеіе^гат сЬас Роїапсі Ьах гесо§піхес! сЬе кікгаіпіап, апсі сЬас ЦогеЬ] Рііхисіхкі апсі
[5утоп] Ресііига Ьауе іххиесі ібепсісаі тапііехсох со сЬе Йкгаіпіап реоріе сопсегпіп§
сЬе ехриїхіоп о£ сЬе Киххіап ВоїхЬеуікх їгот сЬе Йкгаіпе.
[Магк] УіхЬпісгег
Бог сЬе СЬе£ о£ сЬе Міххіоп
***
Друкується за примірником Місії УНР у Швейцарії, машинопис / ЦДАВО
УКРАЇНИ Ф. 4211. - ОП. 1. - СПР. 3. - АРК. 127.
Переклад Богдана Гирича
Лондон, ЗО квітня 1920
Події останніх днів на території України спонукають українську диплома-
тичну Місію в Сполученому Королівстві до прохання надання інтерв’ю
відповідними органами Уряду Його Величності секретарю цієї Місії, який
тимчасово діє в якості голови. Це інтерв’ю є необхідним задля того, щоб пан
секретар міг пояснити причини, що змусили виснажену війною Україну, до сих пір
не підтриману жодною країною-сусідом або міжнародною організацією, приєд-
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. МІСІЯ УНР У ВЕЛИКІЙ БРИТАНІЇ 47 1
натися до польської армії, з мстою звільнення української території від іноземного
загарбника, а саме великоросійських більшовиків.
Є необхідним повідомити Міністерство закордонних справ Його Величності
щодо політики українського Уряду в зв’язку з цією ситуацією, для того щоб вони
були в змозі відповідати на питання, які, без сумніву, будуть поставлені в
парламенті на наступному тижні.
Українська дипльоматична Місія також хоче додати, що вона була проінфор-
мована телеграмою лише щойно, про визнання Польщею України, і про однакові
звернення ]от.с£ а РіЬисБк’ого і Снмона Петлюри до українського народу щодо
вигнання російських більшовиків з України.
Марко Вішніцер
виконуючий обов’язки голови Місії
«ЗВІТ ПРО ДІЯЛЬНІСТЬ НАШОЇ МІСІЇ ЗА ОСТАННІЙ ТИЖДЕНЬ» МАРКА
ВІШНІЦЕРА АНДРІЮ ЛІВИЦЬКОМУ
Лондон 27 травня 1920
1) Засідання Парламенту 20-го сього місяця. 20-го с[ього] м[ісяця] перед
перервою засідань з приводу Зелених Свят мали місця в Парляменті широкі
дебати по польському питанню. Політика англійського Уряду розкритиковувалась
лордом КоЬегг’ом Сесії’ ем, який вимагав негайного і енергійного втручання Ліги
Націй в справу русо-польської війни, і сером ОопаїсГом Масіеап’ом, одним з
найкращих ліберальних промовців Парляменту і ЦоЬп’ом] Сіупех’ом, лідером
Робітничої партії. Сі дебати справили на мене вражіння атаки на загальну політику
англійського уряду, і що питання Польщі опозиція використала лише як привід
для такої атаки. Вопаг Ьа\л захищав політику уряду. Між иншим він цитірував
протокол конференції [ПалісГа] Поусі Сеог§е’а з [5гапіх1а\у’ом] Раїек’ом, польським
Міністром закордонних справ, що відбулася в січні біжучого року. Прем’єр-міністр
заявив офіціяльно Міністру [5іапі$1а\у’у] РаГек’у, що наколи не є справа Великої
Британії буди дорадником Польщі, котра мусить взяти на себе всю
відповідальність за вибір війни чи миру, то звичайно англійський Уряд не міг
радити і війни. Він також зазначив, що він хотів з’ясувати польському Урядові, що
англійський Уряд найменш хотів під’южувати Польщу на ведення політики в
напрямку війни, бо инакше англійський Уряд взяв би відвічальність не по його
силам.
Він пішов далі і заявив, що, на його погляд, найголовнішою труднощию є той
факт, що польські армії посунулись поза свої межі на територію, переважна
більшість населення якої - росіяне. Прем’єр-Міністр заявив, що наколи б Польща
дійсно та щиро прагнула і вживала заходів до миру з большевиками, і наколи б ці
472 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
останні цей мир відкинули і не згодились на нього, Велика Британія вважала б
своїм обов’язком допомогти Польщі всіма своїми силами. Він був певним, що
наколи б Польща на вигідних умовах і щиро запропонувала большевикам мир, а
большевики, відкинувши цю пропозицію пішли б на Польщу, англійському та
французькому урядам вдалось би закликати свій нарід на нові жертви, не
дивлячись на втому за час сеї п’ятилітньої війни. При кінці він заявив, що Англія
щиро і дружньо відноситься до Польщі і що власне це дружнє відношення
примушує англійський Уряд одверто висловлюватись по цьому питанню.
Відвічальність же за вибір між війною і миром мусить цілковито впасти на
польський Уряд.
Україна була згадана лише в промові Кенворсі. Він між иншим заявив: «Я
дуже співчуваю українським націоналістам. Я говорив про них торік, але здобув
невеликі симпатії з боку англійського Уряду, бо ми в той час допомагали генералу
[Антону] Денікіну. Я гадаю, що не помиляюсь, кажучи, що совітський Уряд вже
готовий визнать автономію України з одною умовою, що буде вільний транзит до
Одеси і вільна торговля між багатою харчами та мінералами Україною і Росією.
Кожний прихильник Росії, будь то лівий чи правий політик, може виправдати таке
змагання. Я переконаний, що Україна може здобути волю не зброєю, але через
переговори, і ці власне про це переговори я зараз прошу».
Польську політику захищали лише два члена Парляменту: полковник ДУакег]
Сиіппе55 і сер [ Наїїогсі] Маскіпсіег. Останній був торік на чолі англійської Місії
при [Антоні] Денікіні. Він, правда, критикував всю політику [Антона] Денікіна,
особливо його нерозуміння змагань тих держав, що повстали на території
колишньої Росії, але рівночасно про Україну та її прагнення до самостійности він
не згадав.
На тому ж засіданні було поставлено запитання Прем’єру членом Парляменту
[ХУаІгег’ом] Роггсхг’ом, який належить до коаліційних лібералів, себто до партії
більшости: «Які відносини між Антантою і Україною, чи розглядалось питання
про визнання України і якщо ні, то коли прийде до остаточного порозуміння»?
Вопаг Ьа\\' відповів: «Що торкається перших двох пунктів запитання, то
становище на Україні досі не було певним і не гарантувало визнання якого б не
було уряду, існуючого там, головними Союзними Державами. Зараз ще неможливо
сказати, коли це питання буде розв’язане».
2) Преса. Ворожий настрій лівої преси продовжується. Доводиться кожний
орган зокрема переконувати в істотности українського руху. Нам вдалося заставити
надрукувати в «\С ешпішгег Сагегсе» статтю «Петлюра і Україна», примірник
якої я до сього долучаю. Долучаю також копію телеграми, поміщеної в «Тітех»
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. МІСІЯ УНР У ВЕЛИКІЙ БРИТАНІЇ 473
від 21-го травня, яка була надіслана з Житомира і написана для нас в досить
неприхильному тоні. Наслідком сеї шкідливої кореспонденції було передовиця в
«Оаііу Иет» від 22-го травня під заголовком «Польща і Петлюра», копію котрої
я також до сього долучаю. Дуже приємне вражіння справляє лист одного члена
Робітничої партії, п[ана] [БгесГа] Согіе’я, поміщеній в «Тітез» від 21-го травня.
Брошура п[ана] [ЕблуагсГа] Ва§па11-Ви11 викликала рух в пресі. Так, наприклад в
провінціяльній часописі «УогкзЬіге Негаїсі» була поміщена сими днями
передовиця з приводу сеї брошюри. Другі часописі також звертають увагу
суспільности на цю цікаву і повну інформацій брошуру. Для ілюстрації долучаю
замітку, поміщену в «ІЗаіІу ТеІеегарЬ» 24-го травня.
3) Відношення Міністерства справ закордонних. Вважаю симптоматичним,
що 21-го с[ього] м[ісяця] явився до Місії з доручення головного референта по
справам держав, що повстали на території Росії призначений до Варшави
кореспондент «Тітез» п[ан] [Бео] Кеппесіу, аби дістати від нас інформації про
стан річей на Україні. Я звернув його увагу на вищезазначену шкідливу і
неправдиву кореспонденцію і порадив йому звертатись за інформаціями до
українців, які можуть дати об’єктивні дані і з’ясувати фактичний стан річей в нашій
країні, а не до ворожих нам елементів. Я йому дав також рекомендаційного листа
до нашого Посольства в Варшаві.
4) Ліга Націй і Україна. На останньому засіданні Ліги Націй в Римі була
внесена Генеральним Секретарем Ліги Націй наша декларація від березня щодо
прийняття Української Народної Республіки в склад членів Ліги Націй.
Постановили передати сю заяву на розгляд загальних зборів Ліги Націй. В
офіціяльному звіті про зазначене засідання поміщена в «Тітез» від 22-го с[ього]
м[ісяця] слідуюча резолюція, яка має для нас велику вагу: «Під час дискусії про
склад комісії по озброєнню держав згідно з артикулом] 9 статута Ліги Націй було
сказано, що Рада доручила постійній інформаційній комісії випрацьовати правила
щодо озброєння держав, котрі прохали бути прийнятими в склад Ліги Націй; се є:
Естонія, Грузія, Люксембург, Сан-Марино і Україна.
Д[окто]р М[арко] Вішніцер
***
Друкується за оригіналом, машинопис / ЦДАВО УКРАЇНИ Ф. 421 1. - ОП. 1. -
СПР. 8.-АРК. 40-41.
МІСІЯ УНР У ШВЕЙЦАРІЇ (БЕРН)
СПРАВОЗДАННЯ МИКОЛИ ВАСИЛЬКА ВОЛОДИМИРУ ТЕМНИЦЬКОМУ
Вегп, 22ЦІІІ919
УеГеЬпеГ НеГГ МІПІ5ІЄГІ
ІсЬ Ьіп ат 11 сІ5. Ьіег ап§екоттеп, 50 с1а55 ісЬ пиптеЬг §егас1е 10 Та§е іп Вегп
Ьейпсіе. Тгоїг теіпе5 Вигеаи - Ог^апЕаііош- §е\уапскеп Ье^агіопхгаг КеІ55, Ьаі Є5
йосЬ 5 Та§е §ес1аиегї, Ьі5 ісЬ ііЬегЬаирг с1а5 Вигеаи Ьеїгеїеп коппге. Ьокаїігаг,
ЕіпгісЬгип§, Ог§апІ5аііоп, АгЬеткгаЙе, АгЬеіі5еіпїеііип§, Ке§І5Ггаїиг - аііе5 Ьаг 5ІсЬ
іп еіпет ип§1аиЬ1ісЬеп Хшїапсіе Ьейтсіеп.
НіеЬеі луіП ісЬ кеіпе5\уе§5 ЬеЬаирїеп, сІа55 с1а5 Регхопаїе теіпез Уог§ап§ег5
йигсйсуе^ ипЬгаисЬЬаг 5еі - іесІосЬ 5Іе агЬеііеіеп сІигсЬ - ипсі пеЬеп - сіосЬ
кеіпе5\уе§5 тіїеіпапсіег осіег - §аг пісЬг! Негг [ Аіехапсіег] С1асіу5сЬо\У5куі Ег сіах,
іуоЙіг ісЬ іЬп Ьеі теіпег егеїеп Векаппї5сЬаЙ Ьіек: їіісЬїІ£, ЯеІ55І§ - ипаи£гісЬсі§!
ВегіеЬип§еп Ьагге теіп Уог§ап§ег паЬеги §аг кеіпе: Ег \\иігс1с іп сіег Еі^ешсЬаЙ
еіпег Ап Копййепіеп йіг икгаіпЕсЬе Ап§еіе§епЬеііеп уот Ьіе5І§еп роііїЕсЬеп
Оерагїетепг Ьепікгї; щя каппїе іЬп аЬег ііЬегЬаирг рег5бп1ісЬ Ьіег №етапсі! УСоЬІ
5сЬеіпї ег сіигсЬ ТлуЕсЬепрегсопеп аисЬ йіг еіпгеїпе апйеге МІ55Іопеп
(СезапсЬзсЬаЙеп) КасЬгісЬгеп §еііе£егі ги ЬаЬеп. Аи£ сііехе УЕеіхе Ьаі ег §етеішат
тії [Апет] Наїір ііЬегаІІ уегЬгеііеі, ісЬ \уаге §аг пісЬі Уегігеїег сіег Ке§іегип§
[$утоп] Рег1)ига5, 5опс1егп пиг уоп іЬпеп, еіпет СеЬеіта§епгеп сіег икгаіпЕсЬеп
ВоксЬеіУІкеп ипсі §аіігІ5сЬеп ЕІкгаіпег, \уе1сЬег йЬегЬаирг тії сіег Ке§іегип§ [$утоп]
Реіі)ига5 пісЬіз ги іип Ьас, егпаппі. С1иск1ісЬег\уеІ5е Ьейіге ісЬ с1а5 ЗсЬгеіЬеп [5утоп]
Реіі)ига5, іуеісЬех ісЬ іттег ипсі ІіЬегаІІ іп сіег ТахсЬе ЬаЬеп тшз, ит тісЬ ги
1е§ііітіегеп.
Меіп ег5іег ВехисЬ іуаг Ьеіт СЬе£ сіе5 Аи5\уагіі§еп Атіех (§1еісЬЬесіеиіепсі тії
біаашекгегаг сіє 5 Аеи55егп) [СЬагіех] Рагауісіпі. Ап£ап§ кііЬІ \уепп аисЬ пісЬг
ипйеипсіІісЬ, ЬаЬе ісЬ іЬп іп еіпег ЬаіЬеп 5гипсіс хісЬііісЬ тіг паЬе§еЬгасЬі. Тгоігсіет
пісЬі 50 паЬе, аІ5 сіа55 ег тіг сііе ЕіпгеІ5Є Тигек5 ипсі ТгиЬеггко]5 Ьі5 сіаіо Ье\уі1ІІ£ї
Ьаііе. Ег зргісЬс уоп «попуепсііусп ЕгЬеЬип§еп». Аи£ ІЙтсуе^еп егіаЬге ісЬ, сіа55
АшкііпЙе теіпе5 Уог§ап§ег5 йіе5е Ьеісіеп Ьеіа5іеп.
Се5іегп іуигсіе ісЬ уот Випсіе5гаі [Ееііх] Саіопсіег (СЬе£ Йе5 РоііЙ5сЬеп
Оерагіетепі5 - еіпе Ап МіпІ5їегрга.5ІсІепї) етр£ап§еп. Оіе Аисііепг уегііе£ 5еЬг §иі.
ІсЬ йЬег§гаЬ іЬт іЬг Еіп£ііЬгип§55сЬгеіЬеп, ипсі сіапкге іЬт іт Катеп [$утоп]
Реіі)ига5 Йіг сіа5 \уегксаіі§е Ет§е§епкоттеп, сііе Са5і£геипсІ5сЬа£с, іуєісЬє итеге
5іааі5ап§еЬогі§еп \уаЬгепсі сіе5 §апгеп Кгіе§е5 іп сіег 5сЬ\уеіг §е£ипсіеп ипсі уег5ІсЬегіе
іЬп, Йа55 [5утоп] Рег1]ига5 ипсі теіп МіпІ5іег 5ІсЬ сіе55еп Ьеті55ї 5Іпсі, луеісЬе
Вес1еитп§ £иг сііе Ійкгаіпе сііе ЗсЬсуеіг 5сЬоп уот Се5ІсЬі5рипкіеп аІ5 2ийисЬі55іаіІе
476 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
ікгег §еІ5Сі§еп АгЬеісег кас, сіазз аи£ сіст ігеіеп Зсксуеігег Восіеп йіг ЗіЬігісп Ье5Сіттсе
СеІ5Се5§го55еп ишегег Иасіоп ікге ІісегагЕскеп АгЬеісеп уоііепсіес каЬеп ипсі с1а55
сіакег зскоп уоп ске5ет Се5Ісксрипксе Є5 теіпе Аи£§аЬе 5еіп луігсі, піскс5 кіег ги
ипсегпектеп, \уа5 сіеп Іпсепсіопеп сіег Зсксуеігег Ке§іегип§ луісіегергіскс. Оіезе
теіпег5еіС5 §ис уог§есга§епе Егкіагип§ кас аи£ [Ееііх] Саіопсіег, сісг еіп еіп^еЬіісІесег,
пиг скрІотасЕск §есітсксег Сеіекгсе І5С, 5Ісксііск Ье5Сеп Еіпскиск §етаекс: Міг
^Уагте хргасЬ ег 5еіп Весіаисгп аш, с1а55 Віє Зсксуеіг иш посЬ піскс апегкеппеп
копте; уєпуієх сіагаик, с1а55 с1іс5 кеіпе5\уе§5 еіпет тап^еіпсіеп Уег5Сапс1пІ55е ікгег5еіС5
ііііг Віє икгаіпіхсЬе 5аске епС8ргапе, «теїст пиг сіет Тлуапее, 5Іск сісг Накип§ сіег
Епсепсетасксе апгира55еп; хргасЬ аЬег сііе Ье5Сіттсе Нойпип§ аи5, сІа5 5Іск Віє
УегкаіспІ55е 50 §е5Га1сеп \уегсіеп, сіа55 ипзеге Апегкеппип§ \уігс! ег£о1§еп коппеп ипсі
Ьегіікгсе пип Віє УбікегЬипскІта^е. Оа іск сІагиЬег іпіогтіеге \уаг, сіа55 [Ееііх]
Саіопсіег 5регіе11 сіагіп $регіа1І5С І5С ипсі еіпе §апге ВіЬііогкек уег5скгіеЬеп кас, кассе
іск тіск аи£ Віе5Є5 Ткета уогЬегеісес, суосіигск еіп іпгеге55апсе5, ипсі, сіа сіег
УоікегЬипсі іп Сеп£ са§еп ипсі [Ееііх] Саіопсіег гсуеі£е1І05 еіпе §го55е Коііе сІогсбєІЬзї:
5ріеіеп суіі'сі, уіеііеіскг аиск 5екг пііГ2Ііске5 Се5ргаск 5Іск г\уІ5скеп ип5 еппуіскеїсе. Міг
сіеп \Уогсеп «іск §1аиЬе \уіг луєгсІєп ип5 5екг §ис уетаекеп ипсі уегсга§еп» у/игсіе іск
паск 3А Згипсіеп уегаЬвекіесІес.
Мукоіа Ее\уіскуі ипсі Еееасіошгас Кеш 5Іпсі Ьеі [Скагіе5] Рагауісіпі 5скоп
рег50пііск Ье5Геп5 еіп§е£икгг - аиск [Ееііх] Саіопсіег сіигке іп еіпі§ег 2еіс [Мукоіа]
Ее\уіскуі етр£ап§еп.
$екг уог5Іскгі§ ти55 іск £е§еп5Сапс11іск Ве5иск Ьеі сіеп ігетсіеп ОіріотаСеп
уог§екеп. Меіп ег5іег Ве5иск §аіг Неггп [Рауеі] Вагасек [-^ас^иіе^], сіет Скаг§е
сГА££аігс5 сіег Сгеско-5іоуакеі, суеіскег сіігекс тіск £га§Се, уоп \ует іск еі§епг1іск
егпаппг 5еі ипсі оіїепЬаг гиегес теіпе Ье^ісітасіоп Ьег\уеі£е1се. Оег Вгіе£ [5утоп]
Регі]ига5, луеіск іесгсегег §1искііскепуеІ5е, сгосгсіет [Еитепе5] Еика5ске\ууС5ск пісксв
сіаііиг Гас, еіпе кіап§уо11еп Иатеп аиск кіег кас, Ьегикі§Се ікп 5Іексііск ипсі ег 1іе5 тіск
ес\уа5 іп 5еіпе РагІ5ег Іпіогтасіопеп Ьііскеп. Тго5СІіске5 кассе ег тіг аііегсііп§5 \уєпі§
ги 5а§еп: \Уі г то§еп уог аііет тіс сіеп Китапеп апсі уіа Еп§1апсі тіс [Аіехапсіег]
Ко1Г5скак ипсі [Апсоп] Оепікіп УегеіпЬагип§еп 5искеп. $екг 5скіескс 5ргіекс ег ііЬег
сііе Роіеп ипсі 5а§Се тіг, ег каке сІешеІЬеп Ьеі іесіег Сеіе§епкеіс ги УеГ5Секеп §е§еЬеп
« сііе ЕіпуегіеіЬип§ 05С§аіігіеп5 $ск\уаске ікге В їт сі п і х£ак і ук е і с » !
Оапк [Агсет] Наіір каЬе іск теіпе аш^егеіекпес §е\уе5епеп Вегіекип§еп гиг
кіе5І§еп Еп§ІІ5скеп Се5апс1с5ска£с уег5скііссес §е£ипс!еп: Меіп Міпксег І5С ВоЬскесуік
- ипсі іск Ьіп еіп «Воске» ! Ніег піісгс тіг Кеш коіо55аі - сгосгсіет іск поск Ьеі сіег
еп§ІІ5скеп Се5апсіс5ска£с піскс суаг, (Ьєуог теіп Ве5иск Ьеі [Ееііх] Саіопсіег ег£оі§Се
сіигісе сііе5 аиск оШгіеіі піскс §е5скекеп) \уігсі тіск тог§еп, МісссуосЬ, паектісса§5 5
Укг, М[І5Се]г СіЬзоп, сіег сііе гесксе Напсі Ве5 [Оауісі] Ьіоусі Сеог§е Ьеі сіеп
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. МІСІЯ УНР У ШВЕЙЦАРІЇ 477
РгіесІешуегЬапсІІипідп тії ОеисхсЬІапсі іп Рагіх \уаг ипсі хісЬ §е§еп\уагсіе аи£ сіег
ОигсЬгеіхе Ьіег Ьейтіес, регхбпіісЬ аиіхисЬеп.
Іп сіег Веііа§е йЬегтіпІе ісЬ еіпеп хсЬгіЙіісЬеп ВегісЬс сіег Неггеп [Мукоіа]
Ье\уіскуі ипсі Кеіхх йЬег іЬг тії сіет Ее^асіопхгас сіег Ьіехі§еп еп§1іхсЬеп СехапсЬхсЬаЙ
ат 18 сіх. §ерЙо§епех СехргасЬ. ОегхеіЬе іхс еіп Ве1е§ Яіг теіпеп ап сіег Неггп
Міпіхіег хсЬгіЙіісЬ егхіассеїеп Апсга§ сіигсЬ Сгоііег уот 15 сіх. Міх.
тпп ісЬ теіпе ЬіхЬегі^еп Ьіехі^еп Еіпсігйске гихаттепіаххеп хоіі, хо хеЬе ісЬ
ііііг ипх пиг іп £оі§епсіеп 3 Рипкіеп іг^епсіеіпе Нойпип§:
1) УогЬесііп^ип^: сіахх \уіг ипх суєпі^хієпх аи£ сіет СеЬіеіе сіег §гоххеп Цкгаіпа
ипсі хрегіеіі іт Катріе уеуеп Віє ВоїхсЬеууікеп ЬеЬаиріеп,
2) сіахх іуіг уіа Еп§1апсі сііе Неггеп [Аіехапсіег] КокхсЬак, [Апсоп] Репікіп ипсі
сіеп іп Рагіх еіпе §гоххе Коііе хріеіепсіеп Неггп [Уахіі] Макіаколу ііиг сіеп
« АіщспЬІіск» ЬсгиЬіусп,
3) сіахх \уіг іп Сеп£ Ьеіт УоікегЬипсі. сіег ипЬесііп^с гихіапсіекоттс, тії
Регхопаі ипсі Маїегіаі іурКІ^егихіеі егхсЬеіпеп.
^Уах сііе Кеіхе сіех Неггп Міпіхіегх пасЬ Еопсіоп апЬеіап§і, хо \уегсіе ісЬ, сіа
сііехеіЬе іп «ойігіеііег Еі§епхсЬаЙ» ег£оі§еп хоіі, тісЬ тії еіпег ойігіеііеп Косе іт
МУ§е сіег Ьіехі§еп СехапсЬхсЬаЙ ап сііе еп§1іхсЬе Ке§іегип§ луепсіеп ипсі \уігс1 сііехеіЬе
уоп Неггп [Агпоісі] Маг§оііпе уіа Рагіх ипсегхійсгі \уегсіеп. Міс сіег ОЬеггеісЬип§
сііехег Иоіе іуагіе ісЬ Ьіх ги теіпет тог§і§еп СехргасЬ тії СіЬхоп.
[Уоіосіутуг] ТутохсЬепко ЬейпсІеС хісЬ іп Рагіх. Носеї Ваігас. Се§епхсапс11ісЬ
сіег Кеіхегоиіе ипсі сіег 5ісЬегхіеііип§ сіег йпапгіеііеп Ап§еіе§епЬеісеп йіг [Агпоісі]
Маг^оііпе, ііЬег \уеісЬе Сгоііег сіет Неггп Міпіхіег ги ЬегісЬіеп Кане, епуагіе ісЬ аи£
теіп §ехігі§ех Те1е§гатт сеіе^гайхсЬеп ВехсЬеісі. Капп пісЬс §епи§ Ьеіопеп, сіахх
[Агпоісі] Маг§оііпе еіп §апг Ьехопсіегх СІісЬгі^ег, йеіххі§ег, гііЬгі^ег ипсі уегіаххіісЬег
МісагЬеісег іхі. Оахх Коііе^е [У]асхсЬехіау] Йіріпхкуі хісЬ сіосЬ гиг Місгеіхе
епсхсКіоххеп Ьас, іхс уоп аііег^гбххіег Весіеисип§. ІсЬ іуєіхх Ьехсіттс, сіахх Еп§1апсі ііЬег
іЬп еіпе хеЬг §иіе Меіпип§ Ьас.
Оіе ЯеисхсЬеп Уегсгеіип§еп Ьіег тасЬеп аііе УегхисЬе, хосуоЬІ сііе ойігіеііеп \уіє
сііе пісЬіойігіеііеп, тіс тіг іп ВегіеЬип§еп ги коттеп. Оег йеиїхсЬохіеггеісЬіхсЬе
Сехапсісе, Вагоп [$се£ап] Наирс [-ВисЬепгосіе] Ьас тіг сіеп егхіеп ВехисЬ §етасЬс.
$о§аг Сга£ рУегпег уоп] АіуєпхієЬєп ууііі тісЬ хргесЬеп. Оет іеігіегеп ііехх ісЬ ха§еп,
сіахх ег тісЬ ойігіеіі іп сіег СехапсісхсЬай ЬехисЬеп капп. (ісЬ §еЬе уоп сіет
Зіапсірипкіе аих, сіахх тісЬ іп теіпет Вигеаи |есіегтапп аиіхисЬеп сіаг£, сіахх ісЬ аЬег
кеіпех\уе§х §еЬеіт ТліхаттепкітЙе аЬЬаісеп капп). Оет геісЬхсіеисхсЬеп Сехапсісеп,
Неггп [АсІоЬ] Миііег, ЬаЬе ісЬ ВигсЬ еіпе Уегсгаиепхрегхоп ха§еп іаххеп, ісЬ тиххе
гиегхі сііе апсіегеп ВехисЬе тасЬеп, \уегсіе аЬег Ьехсіттс Ьеі іЬт хеіп. Оіехе
Уегсгаиепхрегхоп Ьас іЬп теіпег іоуаіеп Сехіппип§ уегхісЬегс ипсі хо іхс ег ЬегиЬі§с.
478 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
Апсіегх сіигйе іск піскс капсіеіп, сіепп іск тігсіе аийпегкхат §етаскс, сіа55 \уєпп іск
гисгхі ги сіеп Оеисхекеп §еке, еіп Уегкекг сісг Епсепсескріотасеп тіс тіг
аШ§Є5сЬІ055ЄП І5С.
2ит §ск1и55е \уі11 іск іікег тсіпе апсіегеп атгііскеп Уогкегеісип§еп пиг
кегісксеп, с1а55 іск тіг сісг Зсксуеігег Теіе§гаркепа§епсиг еіп пеиех Аккоттеп каке
(сііе $аске суаг піскс 50 іеіске, сіа аиск кіег теіп Уог§ап§ег, Іеісіег акег аиск
[Аіехапсіег] С 1 асіу ч ск о\\'^>ку) хскасіі^епсіе Уогкегеісипееп ^есгокйеп какеп).
СіискііскепуеВе кас [Отусго] Оопгосу §аг кеіп Сеісі, сіакег ег тіс 1500 Егапсз
топасііск ак ]оигпа1І5СІ5скег ипсі іісегагіхскег Копзиіепс уогаизйсксііск гикі§ хеіп
\уігс1.
Ііпіуетасасхргокехгог Н[оссо]г Еи§еп Екгііск (Ьегііктсег }игВс, $огіо1о£е ипсі
Рагіккс) сіег Ьеіт Убікегкипсі еіпе §го55е Коііе зріеіс, Ьекоттс 1000 Егапсз топасііск
ипсі зскгеікс хскоп ап еіпет §го55еп Агсікеі, луогіп ег уот рагійхскскеп Зсапсірипкс
сііе Рагкег ЕпС5скеійип§ £е§ешсапс11іск СЬс^аіігіеп ЬекатрЙ; Сіііскііскепуеке І5С сіах
«Іоигпаі сіє Сепеуе» окпекіп §е§еп [Сеог^ез] Сіетепсеаи ипсі §1аиЬе іск сііехеп
Агсікеі сіогс ипсегкгіп§еп ги коппеп. Е1екгі§еш суігсі ех «скоп піісгііск хеіп, суєпп пиг
сііе 5екг уегкгеісесе рагійтхске «Ггіесіеш\уагсе» [Еи§еп] уоп Екгііск кееіпйшзс луігсі.
[Сеог§е] Сагепко ха§с, ег каке аііе хеіпе Аксеп сіет Расег [Егапг] Вопп
ііЬег£еЬеп. Окгі^еш суШ ег Йск регзопкск ги Ікпеп паск ^Уіеп «Ьетіікеп». Іск 5а§е
«Ьетіікеп», сіепп Негг уоп [Сеог§е$] Сагепко І5С еіп суакгег «уоп»! Тгосгсіет
тоексе іск іікег ікп піске §апг сіеп 5саЬ Ьгескеп: Ег І5С іпсеііі§епс ипсі хекг §есуапсіс
ипсі кас СаСзаскІіск кіег іп сіег Зсксуеіг аиск еіпі§е §исе ЕпсепсеЬегіекип§еп. Уоп
Іпсгі^еп 5еіпег5еіС5 І5С тіг піскс Ьекаппс; аііегсііп§5 \уаг ех еіп йдгскскагег Гекіег, еіпеп
зоіскеп ]ип§еп «Кауаііег» аЬ Сехапсісеп іп сііе «ЕеЬезСасІС» Викагехс ги хскіскеп.
Ооск \уаге іск сіакіг, сіаи ег іг^епсіеіпе « 5 аіо п сіі рі от асе п » - Уег\уепсіип§ йіпсіе.
Іск кіп поск піскс сіаги§екоттеп, сіеп тіг іп сіег Хшскгій сіе5 Неггп Міпксегх
уот 8. |иіі аиі§есга§епеп Вегіскс £е§ешсапсікск Кескпип§5ак5ск1іІ55е [Еитепех]
Еикахскесуусхск, Уогашскіа§, есе. кегсі^гшсеііеп - теіп кіезі^ег Капгіеісіігексог, Негг
\\Тапсіегкгі|теп, ібс еіп ргасксі§ег, акег $ск\уег£а11і§ег Мапп; Ваги кекіеп тіг іп сіег
Ке§І5СгаСиг сіег Капгіеі аііе Когтаїегііте сіег Ке§іегип§; \уепп піскс Мукоіа Ее\уіску|
тапске сіегзеїкеп іт Корке каССе, суіігсіе Є5 іікегкаирс піскс то§1іск хеіп, Йск еіп Віісі
іікег сііе §екіікгепсіеп Вегіі§е, есе. ги таскеп.
Еіпе ЕгкзскаЙ сіє 5 Неггп [Еитепех] Й ик а« ск е\уу с$ с к , \уеіскег Дек йкгі^еш поск
кіег кейпсіес, І5С аиск сіег уоп ікт кеап§аксе Тгапхрогс 5ск\уеігег ЕакгікаСе паск
Осіехха, суеіскег іп Магхеіііе ап§екоттеп, уоп сіеп Ргапгохеп аш Еапсі §е\УОгкеп
\уш'сіе, \уеіі Негг [Еитепех] Еикахскесуусхск сііе ЗскіЯккгаскс піскс кегакіс кас. Ііпсег
сіег Напсі ег іакге іск, сіазх сііе $ск\уеігег Еакгікапсеп уогашйсксііск сіетпаскхс кіег
еіпеп гіехеп Еагт 5скіа§еп луегсіеп. Таезаске і$с, сіа$$, а їх іск §е5Сегп теіпеп Оігексог
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. МІСІЯ УНР У ШВЕЙЦАРІЇ 479
іп сііе ііаІіепБсЬе СезапскзсЬай: глуескх Уіхит їіиг сіеп Ра$5 сіє5 Неггп [Еитепех]
ЬиказсЬехуугзсЬ хаті Ратіїіс хсЬіскіе, сіах Уіхит £иг Неггп [Еитепех]
Еика5сЬе\ууі$сЬ уег\уеі§еп \\ат1е. ІсЬ \уапе анЕ [Аіехапсіег] 5е\угіик ит сііе 5асЬе
кіаггшгеїіеп. Іп сііе Айаіге тії сіег $сЬі1Ї5Іас1ип§ хоіі Іеісіег аисЬ [Еу§єп] 5око\уусг,
сіет ІсЬ §аг пісЬіз уоггшуегіеп ЬаЬе, уепуіскеїг зеіп, ІсЬ §1аиЬе, баз Огап§еп
[Аіехапсіег] С1асІу$сЬо\у$ку)$, Ьіег ги ЬІеіЬеп, І5І аисЬ сіатії іп 2шаттепЬап§.
Аш сіет ОЬі§еп \уегс1еп Неггп Міпіхіег \уоЬ1 егхеЬеп, с1а55 тісЬ Ьіег 5сЬіуєгє
8огцеп Ьесігискеп.
Ег§еЬеп5і
[Мукоіа] ХХкшіїко
Друкується за копією з водяними знаками, машинопис / ЦДАВО УКРАЇНИ
Ф. 3696. - оп. 2. - спр. 696. - арк. 34-39.
Переклад Дмитра Буріма
Берн, 22 липня 1919
Вельмишановний пане міністре!
11 числа цього місяця я прибув сюди і знаходжусь у Берні 10 днів. Не
зважаючи на винахідливість радника посольства КеВз’а, минуло 5 днів, перш ніж я
потрапив до Бюра. Місцевість, обстановка, організація, працівники, розподіл
праці, реєстратура - все перебувало у неймовірному стані.
При цьому, я в жодному разі не хочу стверджувати, що персонал мого
попередника є зовсім непригодним - все ж таки вони наполегливо працювали -
але не один з одним - зовсім ні. Пан Олександр Гладишовський, якого я після
першого знайомства вважав порядним, старанним, - виявився лицеміром.
Мій попередник майже не мав контактів: місцевий політичний департамент
використав його в якості своєрідної довіреної особи в українських справах; більше
того, особисто його тут взагалі ніхто не знав. Здається, він передавав повідомлення
через посередників також для інших місій (посольств). Таким чином, він разом з
Артемом Галіпом всюди розповідав, що я зовсім не є призначеним представником
уряду Симона Петлюри, а призначений Вами, таємним агентом українських
більшовиків та галицьких українців, який не має жодного відношення до уряду
Симона Петлюри. На щастя, в мене був лист від Симона Петлюри, який я завжди і
всюди мав носити з собою, для того, щоб себе легітимізувати.
Мій перший візит був до очільника Зовнішньополітичного відомства
(рівнозначний державному секретарю зовнішніх справ) СЬагІех’а Рагауісіпі.
Початок був прохолодним і навіть недружнім, але через півгодини ми помітно
наблизилися один до одного. Хоча не так близько, як коли б він мені дав дозвіл на
480 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
приїзд Турека та Трубецького. Він говорить про «необхідні підвищення». Від
третіх осіб я дізнався, що ці двоє обтяжували мого попередника інформацією.
Вчора мене прийняв федеральний радник Беїіх Саіопсіег (шеф політичного
департаменту - свого роду міністер-президент). Аудієнція пройшла дуже вдало. Я
передав йому Вашого рекомендаційного листа та подякував від імені Симона
Петлюри за справжню прихільність, гостинність, яку протягом усієї війни
знаходили у Швейцарії наші громадяни, та запевнив його, що Симон Петлюра та
мій Міністр усвідомлюють, яке значення, як притулок для працівників розумової
праці, для України має Швейцарія, та що на вільній швейцарській землі окремі
генії нашої нації завершували свої літературні праці для Сибіру, та, що, виходячи з
цього, моїм завданням тепер буде, нічого не робити всупереч намірам уряду
Швейцарії. Це, з мого боку, добре обґрунтоване пояснення справило на Реііх’а
Саіопсіег’ а, який є марнославним та дипломатично вибіленим вченим, найкраще
враження. З теплотою він висловив жаль з приводу того, що Швейцарія не змогла
нас досі визнати, при цьому, зазначив, що це не є аж ніяк необізнаність з їхнього
боку в українських справах, але тільки примус адаптуватися до вимог країн
Антанти; але при цьому висловив особливу надію на те, що зробить ситуацію
такою, що наше визнання має відбутися, також торкнувся питання Ліги Націй. Так
як я був вже проінформований про те, що Беїіх Саіопсіег є фахівцем саме в цій
галузі та що він створив цілу бібліотеку, я підготувався до обговорення цієї теми, в
результаті чого між нами зав’язалася цікава і дуже корисна розмова, на яку
вплинуло також те, що Ліга Націй буде засідати у Женеві, і що Беїіх Саіопсіег, без
сумнівів, буде грати там велику роль. Зі словами «я думаю, що ми з Вами добре
зрозуміємо один одного та поладимо», я був прийнятий після 3/4 години.
Микола Левицький та радник посольства КеШ були персонально представлені
СЬагІех’у Рагауісіпі- також Беїіх Саіопсіег у найближчий час має прийняти Миколу
Левицького.
Дуже обережно я повинен здійснювати візити до іноземних дипломатів. Мій
перший візит був до пана Рауеі Вагасек-Цсциіег’а, тимчасово повіреного в справах
Чехо-Словаччини, який прямо мене запитав, ким я був насправді призначений та
спочатку сумнівався у моїй легітимності. Лист Симона Петлюри, останній, на
щастя, не зважаючи на бездіяльність Євмена Лукашевича, має тут звучне ім’я,
помітно його заспокоїв і він дозволив мені подивитися трохи його Паризькі
повідомлення. Мало він мені повідомив втішного: ми маємо передусім з Румунією
за допомогою Англії з Олександром Колчаком та Антоном Денікіним шукати
порозуміння. Дуже погано він говорив про Польщу та казав мені, та при кожному
випадку давав зрозуміти «анексія Східної Баличини послаблює її здатність
домовлятися про союзи».
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. МІСІЯ УНР У ШВЕЙЦАРІЇ 48 1
Завдяки Артему Галіпу мої прекрасні відносини з місцевим англійським
посольством були зіпсовані: Мій міністр - більшовик - та я є «ВосЬе»! Тут я
колосально використовую Кеіхх’а- хоч я ще не був в англійському посольстві, (до
мого візиту до Беїіх’а Саіопбег’а це не могло офіційно відбутися), завтра, в середу, о
5 -тій годині по полудню персонально відвідає мене пан СіЬзоп, який був правою
рукою Оауісі’а Біоусі Сеог^е’а на мирних переговорах з Німеччиною в Парижі і в
даний час знаходиться тут проїздом.
В додатках передаю письмовий звіт панів Миколи Левицького та Кеіхз’а про
їхню розмову з радником англійського посольства 18-го числа цього місяця. Це є
доказом мого письмового запиту через пана Сгоігег’а на ім’я міністра від 15-го
числа цього місяця.
Якщо підсумовувати мої тутешні нещодавні враження, то для нас я бачу якісь
надії лише у трьох напрямках:
1) попередня умова: що ми притримуємося території Великої України та
боротьби проти більшовиків,
2) що ми з допомогою Англії заспокоюємо «на мить» панів Олександра
Колчака, Антона Денікіна та пана Василя Маклакова, який відіграє велику роль у
Парижі,
3) що ми з’явимося в Женеві на засіданні Лізі Націй, яке відбудеться
обов’язково, озброєні людьми та матеріалами.
Що стосується поїздки пана міністра до Лондона, то я, як це повинно
відбуватися згідно з «офіційними повноваженнями», буду звертатися з офіційною
нотою через місцеве посольство до англійського уряду, пан Арнольд Марголін
підтримає це також з Парижа. Перш ніж подати цю ноту, я чекаю на мою бесіду з
паном СіЬхоп’ом завтра зранку.
Володимир Тимошенко перебуває у Парижі, в готелі Ваігас. Конкретного
маршруту та забезпечення фінансових справ для Арнольда Марголіна, про які
Сгогсег мав повідомити пана Міністра, очікую у телеграфічній відповіді на мою
вчорашню телеграму. Не можу не підкреслити, що Арнольд Марголін є особливо
розумним, працьовитим, активним та надійним співробітником. Те, що колега
В’ячеслав Липинський вирішив також їхати, має надзвичайно велике значення. Я
знаю напевно, що англійці дуже добре до нього ставляться.
Місцеве німецьке представництво робить спроби, офіційні та неофіційні,
встановити зі мною контакти. Австрійсьий посол, барон Зіеіап Наирг-ВисЬепгосІе,
здійснив перший візит до мене. Навіть граф МЛгпег уоп АіуєшієЬєп бажає зі мною
зустрітися. Останньому я повідомив, що він може відвідати мене офіційно в
посольстві. (Я дотримуюся тієї думки, що кожний може знайти мене у моєму бюро,
але я не можу проводити таємні зустрічі). Німецькому послу, пану АсІоІР у МіШег’у,
482 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
через довірену особу я повідомив, що спочатку я повинен здійснити інші візити,
однак обов’язково з ним зустрінусь. Ця довірена особа завірила його в моїх щирих
почуттях і він заспокоївся. Я не міг вчинити інакше, так як був поінформований,
що у разі, якщо спочатку я піду до німців, моє спілкування з дипломатами країн
Антанти буде виключено.
І насамкінець хочу повідомити про інші службові справи, серед яких нова угода зі
швейцарським телеграфним агентством (справа була нелегкою, оскільки мій
попередник, а також пан Олександр Гладишовський, прийняли шкідливі рішення).
На щастя, Дмитро Донцов зовсім не має грошей, тому він очевидно буде задоволений і
з щомісячних 1 500 франків за журналістські та літературні консультації.
Університетський професор доктор Еи§еп ЕЬгІісЬ (відомий юрист, соціолог і
пацифіст), який відіграє дуже важливу роль у Лізі Націй, отримує 1000 франків
місячно та написав вже велику статтю, в якій він з пацифістських позицій виступає
проти рішення Паризької конференції щодо Східної Галіції; на щастя, «фшгпаї сіє
Сепсус» і без цього налаштований проти Сеог§е$’а Сіетепсеаи і я вважаю, що ця
стаття може бути там надрукована. До того ж, буде корисно, якщо дуже
розповсюджений пацифістський « Е гі есіе п яууагсе » Еи§еп’а ЕЬгІісЬ’а буде мати вплив.
Юрій Гасенко каже, що він передав всі свої акти отцю Францу Бонну. Крім
того, він особисто «прагне» до Вас у Відень. Я кажу «прагне», бо Юрій уоп
Гасенко є дійсно «уоп»! Проте, я б не хотів його повністю засуджувати: він дуже
розумний та кмітливий і дійсно має тут в Швейцарії добрі стосунки з
представниками країн Антанти. Про інтриги з його боку мені нічого не відомо;
проте, це було жахливою помилкою: такого молодого «кавалера» відправляти
послом до «міста для життя» як Бухарест. Однак, я впевнений, що він міг би
знайти собі застосування в якості якогось «салонного дипломата».
Я ще не встиг підготувати звіт, оцінку та інше стосовно рахунків Євмена
Лукашевича, доручені мені паном міністром у листі від 8 липня, - мій тутешній
директор канцелярії пан ХСапсІегЬгЦеп є чудовою, але незграбною людиною; до
того ж, мені не вистачає в регістратурі канцелярії всіх указів уряду; якби не Микола
Левицький, який деякі з них тримає в себе в голові, то було б взагалі неможливо
зрозуміти ситуацію із оподаткуванням тощо.
Спадок пана Євмена Лукашевича, який, до речі, досі знаходиться тут, а також
замовлений ним транспорт зі швейцарськими товарами в Одесу, який прибув у
Марсель, був вивантажений французами на берег, тому що пан Євмен Лукашевич
не сплатив за фрахт корабля. Мені також по секрету розповіли, що швейцарські
фабриканти збираються підняти тут великий шум. Справа в тому, що коли вчора я
послав свого директора до італійського посольства з тим, щоб отримати візу для
паспорта пана Євмена Лукашевича та його сім’ї, в отриманні візи було відмовлено.
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. МІСІЯ УНР У ШВЕЙЦАРІЇ 483
Я очікую на Олександра Севрюка, аби з’ясувати ситуацію. В аферу з фрахтом
корабля, здається, втягнений також Євген Сокович, хоча в мене немає чим йому
дорікати, а також я вважаю, що з цим пов’язане прагнення Олександра
Гладишовського залишитися тут.
Із зазначеного вище, пане міністре, добре видно, що мене тут пригнічують
тяжкі турботи.
Шанобливо
Микола Василько
СПРАВОЗДАННЯ МИКОЛИ ВАСИЛЬКА ВОЛОДИМИРУ ТЕМНИЦЬКОМУ
Вегп, 3 1 фиіі 1919
УегеЬгсег Негг Міпіхсег!
ІсЬ Ьееііе тісЬ іЬпеп, Негг Міпіхсег, тії Веги§ аи£ іЬг хоеЬеп егЬаісепех
ЗсЬгеіЬеп уот 23. сіх. £оі§епбе Вебепкеп гиг Кеппспіх ги Ьгіп§еп:
1) Оіе Вехсіттип§ иЬег Кеіхегоисе тиххсе ісЬ Еп§1апб иЬегіаххеп, сіа сіег Ьіехі§е
УегсгеСег §1аиЬс, бахх хеіпе Ке§іегип§ іттегЬіп уоп іЬгет ЬеаЬхісЬсі^сеп ВехисЬ іп
Ьопбоп, Рагіх уегхсапбі§еп \уігсі ипсі бахх ех баЬег пісЬс аих§ехсЬ1оххеп іхс, бахх іЬпеп
пиг сііе ВесуШі^ип^ иЬег Віє Коисе МЬеп - ЗсЬсуеіг - Ьопсіоп §е§еЬеп суегбеп \уігб.
ОЬгсуаг сііе Ьіехі^е еп§1іхсЬе СехапбсхсЬаіс, \уіе ісЬ Ьехсіттс ги луіххєп §1аиЬе, іЬге
Еіпгеіхе хеЬг Ьеііипуогсес Ьас, тихх тап, сіа Рагіх, Ме оЬеп епуаЬпс, босЬ сіауоп бигсЬ
сііе еп§1іхсЬе Ке§іегип§ іп Кеппспіх §ехесгс луегбеп \уігб, аисЬ аи£ еіпе еуепгиеііе
АЬ1еЬпип§ §е£аххС хеіп, \уепп ісЬ г\уаг сііех £иг итуаЬгхсЬеіпіісЬ Ьаісе.
2) ^Уепп Негг Міпіхсег аЬег аисЬ сііе Коисе иЬег ОеисхсЬіапб хоіігеп пеЬтеп
коппеп, хо іхс еіп 1ап§егег Аи£епсЬак іЬгегхеісх іп Вегііп 2\уескх ЕиЬгип§ уоп
УегЬапбіип§еп богсхеіЬхс (уог іЬгет ВехисЬе іп Ьопсіоп) §апг ипаих£иЬгЬаг. Іп Вегііп
хісгс ЬекаппсіісЬ еіп £гапгохіхсЬег Сепегаі, сіеххеп §ріопе 5іе §єсуіхх §епаиехС
иЬепуасЬеп суегбеп. ^Уепп 5іе пип аисЬ пиг 2-3 Та§е хісЬ іп Вегііп аиіЬакеп ипсі
богс УегЬапбіип^еп рйе§еп, хо \уігс1 Рагіх сіауоп егіакгеп ипсі г\уеі£е11ох уоп Ьопсіоп
уегіап§еп, сіахх Ікпеп поск іт іесгсеп Мотепс сііе Еіпгеіхе §ехрет \уегбе. Оіе
УегЬапбіип§еп іп Вегііп тііххсеп баЬег, теіпег АпхісЬг пасЬ, поск Ьєуог 5іе
апкоттеп, уоп [Мукоіа] РогхсЬ §е£иЬгс ипсі холуєіс §еЬгасЬс \уегбеп, батіг 5іе, Негг
Міпіхсег, \уепп 5іе Вегііп раххіегеп, богс ЬосЬхсепх еіпеп Та§ (уоп £гиЬ Ьіх аЬепб)
Аи£епсЬак пеЬтеп, аЬег ЬосЬхсепх беп Міпіхсег бех Аеиххегп обег беп Міпіхсег-
Ргахібепсеп ЬехисЬеп ипб біе АЬтасЬип§ [Мукоіа] РогхсЬ Ьехсасі§еп.
3) Еіпе пеиегіісЬе Апегкеппип§ бигсЬ ОеисхсЬіапб суигбе біе Епсепсе ипЬебіп§с
геігеп. ^Уах беп \уеісегеп ІпЬаіс бех ЗсЬгеіЬепх бех Неггп Міпіхсегх уот 23. бх.
апЬеіап§С, хо суегбе ісЬ СгасЬсеп, еЬехСтб§1ісЬ бигсЬ беп іарапіхсЬеп УегсгеСег біе
Еіпгеіхе бег Міххіоп Саіігупхку) пасЬ б арап ги ег\уігкеп. ІсЬ баг£ тісЬ кеіпет Ке£их
Ьесге££ еіпех ВехисЬех Ьеі іг§епбеіпет Епсепсе УегсгеСег аиххесгеп ипб §еЬе баЬег хеЬг
484 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
уотасКсі§ ипсі епуаз 1ап§5ат уог. ТгосгВет іуєгВєп Нсгг Міпінег іп Кіігге уоп тіг
ВегіеКс КаЬеп. АЬгасеп тшх ісК, В)е1апкіп Неггп Саіігупхку) гигисеііеп. Ег і$с еіп
ипЬеВіп§с ашсапВі§ег ипсі огВепсІісКег Мапп, ]еВосК хеКг пагк гшзнсКег ЕоВегаІін -
Ва |арап §е§еп\уаггі§ гш$І5сК огіепсіегс і$с, суаге ВаКег зеіпе АтуехепКеіс Вогс ишегег
МІ55ІОП уогашнсКсІісК ипЬе^иет.
[Аіехапсіег] 5с\угіик Капе Кейсе епсІІісК аЬгеВеп 5о11еп.[Епгісо] ІшаЬасо
уегхргасК тіг, §етеішат тіс [Аіехапсіег] 5е\угіик ипЬеВіп§с іп Кот Віє ЕіпгеВе
[Іуап] Кохзакх ВигсКгшеСгеп. Ееісіег Се1е£опіегс тіс аЬег [Аіехапсіег] 5е\угіик гоеЬеп,
с1а55 Віє £иг іКп 5сКоп егсеііс §е\уе5епе ЕіпгеІ5еЬесуі11і§ип§ уоп Кот аш се1е§га£і5сК
5І5Сіегс \уигсіе, іпсіет Кот Ьег\уеі£е1с, Ва$$ ег аисК Веуо11таеКсі§сег сіег £е§етуагсі£еп
икгаіпЕсКеп Ке§іегип§ зеі. [Аіехапсіег] 5е\угіик тихне сіаКег сІигсК [Епгісо] ІшаЬасо
хеіпе уоп іКпеп егКаїсепеп УоІІтасКсеп сіет ісаІіешсКеп Копхиі іп Ьаихаппе уогіе^еп
ипсі епуагсес хсітВІісК Віє ЕпсхсКеіВип§ аих Кот. Ех луіеВегКоІс хісК аіхо іт Гаїїе
[Аіехапсіег] 5е\угіик Віє Іпсгі§иеп, луєісКє ісК хеІЬхс хсКоп §е§еп тісК уог§е£ипВеп
КаССе. Меіп АтсхУОГ§ап§ег и. а. КаЬеп патІісК Ьеі аііеп о££ігіе11хсеп Зсеїіеп §еха§С, ісК
\уаге піеКс Вег Уегсгесег Вех Оігексогіитх, хопВегп іг§епВ еіпех апВегеп Ке§ітех.
(ЗеІЬзс аіх ЬоІхсКелуікіхсКег Уегсгесег тігВе ісК уегІеитВес!) ОЯепЬаг Кас іг^епВ
]етапВ іп Кот тіс ВепхеІЬеп Міссеїп орегіегс.
Оіе Косе - Кгеиг - Ап§е1е§епКеіс хсеКс £о1§епВегтаххеп: Се§еп [МуКаіІо]
Сегопутих \уігВ Кіег (оЬ ЬегееКсі^с каші ісК піеКс егиіегеп) а11§етеіп уоп ипхегеп
Ееисеп $се11ип§ §епоттеп, ВехКаІЬ хіпВ аисК [Вогух] МасіихеКепко ипВ 0[оссо]г
[Ресго] СКоІоВпу) §е§еп іКп ипсі суигВе іКт Віє §исе 5се11ип§, іуєісКє ег хісК хеІЬхс
Ьеіт 5сКіуєІ2єг Косеп Кгеиг §ехсКа££еп Кас, ВигсК Іпіогтасіопеп Вег Кіехі^еп Неггеп
уот Косет Кгеиг хеісепх ипхегег Неггеп уегВогЬеп. ЕІеЬгі§епх хоіі аисК 0[оссо]г
Егіск, \уе1сКеп Неп Міпіхсег іп ^Уіеп хргесКеп луєгВєп, аи£ іКп піеКс §ис ги геВеп
хеіп. ІсК КаЬе Веп регхопІісКеп ЕіпВгиск, Вахх ех хсКаВІісК іхс, Веп Мапп, Вег хеКг
іпсе11і§епс ги хеіп хсКеіпс, піеКс ги уєпуєпВєп. УіеІІеісКс луєгВєп Неп Міпіхсег пасК
АпКогип§ Вех О [оссо] г Егіск тіг ВигсК Віехеп ЕпсхсК1іеххип§ Ьекаппс §еЬеп Іаххеп.
Сетахх іКпеп Аи£сга§е КаЬе ісК УегЬіпВип§ тіс Вет Кіехі§еп гитапіхсКеп
Уегсгесег §ехисКс. Оег теіпет ВехисК Ьеі іКт уогаих§е§ап§епе ВгієЕуєсКхєі 1іе§с
аЬхсКгі£с1ісК Ьеі. Негг Міпіхсег Вигісеп хсКоп аих Віехет егхеКеп, \уіє уогхісКсі§ ісК Віє
Оіп§е ап£аххе. Оег аиххеге Ег£о1§ теіпех ВехисКех Ьеі Неггп [МіКаіІ] Расіеапи \уаг
ВигсКхсКІа^епВ. Ег І5С еіп зеКг іпсе11і§епсег, ісК коппсе ха§еп, £еіп§еЬі1Весег Оіріотас
(хсКоп хеіс 6 }аКгеп іп Вегп) копхегуасіуег КіеКсип§, ]еВосК гитапіхсКег Ітрегіаіі^с.
ІсК іуєіісє Ьеі іКт гіуеі уоііє ЗсипВеп - £иг Кейсе Кас ег тісК тіс теіпег Егаи гит
* От іЬт ги геі^еп, сіазз ез тіг кеіпе5\уе§5 ит сііе газсЬе зогіаіе Еіп£йЬгип§ уоп ипз іп сііе Ьіезі^еп
сіірІотасізсКеп СезапскзскаГсеп ги сип ізс, зопсіегп сіазз ісЬ еЬеп пиг еіпгі§ сіезЬаІЬ зеіпе ВекаппсзскаГс зисЬе,
ит сііе заскІісЬеп ВегіеЬип^еп тіс Китапіеп зскпеїізсепз аиігипектеп, Ьас зісЬ теіпе Ргаи епсзскіоззеп (сіег
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. МІСІЯ УНР У ШВЕЙЦАРІЇ 485
Ре]еипег §еіас1еп - тог§еп ит 5 іЛг КасЬтіїїа§ \уі11 ег тіг сііе Ушїе аЬ§еЬеп, ит сііе
Копуегхаїіоп луеіїеггийіЬгеп.
Роппетаа^, 31. Тиіі. 8 ЦЬг АЬепсі.
ІсЬ зеїге сііехеп Вгіе£ хсЬоп пасЬ сіет Ре]еипег Ьеі [МіЬаіІ] Расіеапи £огі. Уоп
іЬт, сіег паїигіісЬ посЬ §аг кеіпс Іп£огтаїіопеп уоп хеіпсг Ке§іегип§ Ьаї, сіег аЬег
Ьехїітті йсЬ іп сііе Сесіапкеп сіепеіЬеп Ьіпеіпйпсіеї, Ьаїїе ісЬ сіеп Еіпсігиск, сіазз
Китапіеп іп сіет Аи§епЬ1іске, іуо \уіг аи£ ВеххагаЬіеп ипсі сіеп «§го55іеп» Теіі сіег
Вико\уіпа уеггісЬїеп, иш іп 2 Ве1ап§еп луєгїуоііє Рісшеє ІеВїеп \уігсі.
a) Ьеі сіег Епіепіе ипсі урегіеіі Ьеі ЕгапкгеісЬ £иг еіпе хеіЬпапсІі^е ЕІкгаіпа
еіпгиігеїеп (сііех іиі Китапіеп аш ЕигсЬі уог еіпет §го55еп Кшзіапсі),
b) Ьеі сіег Епгепге аи£ сііе АЬапсіегип§ сіег Епї5сЬеісІип§ йЬег сііе МУпикгаіпа іп
сіег КісЬіип§ сігапееп, скт сіа$ Рго]екі сіег ІЧІеиїгаІшегип^ \уіесіег аи£§епоттеп \уегсіе.
Міг сіеп СгесЬохіоуакеп (тії іуєісЬєп Китапіеп хеЬг §иі хіеЬї) §етеішат, §1аиЬі
[МіЬаіІ] Расіеапи сіа» Китапіеп аисЬ аи£ сііе Роіеп \уігсі еітуігкеп коппеп.
Неиіе Ьаі тіг, \уіє ісЬ хсЬоп іеіе§га£іегіе, сіег сгесЬіхсЬе СЬаг§е сГАйаігех [Рауеі]
Вагасек [-^ас^иіе^] сіеп ВезисЬ ег\уісіегг - ег ЬііеЬ 1 Уі Зіипсіеп Ьеі тіг. 5еіпе
Аеш5егип§еп сіескеп йсЬ уоіікоттеп тії сіет, іуах [МіЬаіІ] Расіеапи $а§г. АисЬ ег
хіеЬг йіг иш кеіп апсіегех Міііеі, ак тії іг§епсі еіпет ишегег ]ЧГасЬЬагп сііе Ьехїеп
Ве2ІеЬип§еп апгикпиріеп. Ра сііез тії Кшзіапсі ипсі Роіеп пісЬі тб§1ісЬ ізі, 50 ЬіеіЬі
еЬеп пиг Китапіеп. НаЬеп \уіг Китапіеп гит Егеипсі, зо іуігсі пасЬ хеіпег Меіпип§
аисЬ сііе СгесЬозіоуакеі аш сіег акасіетіхсЬеп ЕгеипсЬсЬаЙ иш §е§епиЬег
Ьегашігеїеп коппеп. Рпсі сііез игшо ІіеЬег, ак сііе СгесЬеп сіеп роіпВсЬеп
ІтрегіаіВтш заіі ЬаЬеп.
ІсЬ тш5 Неггп Міпіхіег аийпегкзат тасЬеп, сіазз тіг [МіЬаіІ] Расіеапи кіа§іе,
[Сеог§е] Сагепко ЬаЬе урегіеіі сіигсЬ хеіпе іп сіег 2еііип§ [Уоіосіутуг]
Зіерапколухкуц уегойетіісЬіеп Іпіегуіе\У5, іуогіп ег йсЬ аисЬ іп сііе іппеге Роіііік
Китапіеш еіппшсЬіе, сііе 5ііттип§ іп Китапіеп §е§еп иш хеЬг уегсіогЬеп. [Сеог§е]
Сагепко йаЬп сііезег Та§е ги іЬпеп ипсі \уі11 ги Аіатап [5утоп] Реі1]ига «Йіе§еп».
УіеііеісЬі коппіеп Неп Міпіпег еіпе Хеііе сіеп іеігіегеп хсЬгеіЬеп, ег то§е [Сеог§е]
Сагепко епііуесіег Ьеі йсЬ ЬеЬаііеп осіег іп іг§епсі еіпе апсіеге ^УеіігісЬіип§ пиг
пісЬі іп сііе ЗсЬсуеіг гигискзепсіеп, сіепп Ьіег 5іогі ег тісЬ сіигсЬ хеіп апіігитапЕсЬез
АиЙгеїеп. ІсЬ Ьеіопе посЬтак \уа$ ісЬ хсЬоп іп £тЬегеп ВгіеЬеп §еха§і ЬаЬе, сіазз ег
5ІсЬ 50ШІ 5еЬг копекі уегЬаіі.
Мог§еп пасЬтіпа§ іуіІІ [МіЬаіІ] Расіеапи тії тіг хеіпеп ВегісЬі ап сііе Ке§іегип§
гесіі^іегеп. ЗеіЬхіуетапсИісЬ \уегсіе ісЬ сііе Тгашії - Тгашроп - Ап§еіе§епЬеіі гиг
Весііп§ип§ зіеііеп.
ЕпсзсКІизз Неї іЬг ип^етеіп ІеісЬс) Ьеиїе посЬ итуоЬІ ги $еіп.
486 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
Іск каЬе егіакгеп, Вазз зеііепз сіег Неггсп [Реіго] ОіВизскок ипсі [Вогуз]
Маїіозскепко Йіг $іе, Негг Міпізіег, гиг Зогіаіізіепкопіегепг паск Ьигсгп, сііс Еіпгеізе
уег1ап§ іуігВ. Аи£ теіпе Уегапі\уогіип§ каЬе іск Нсггп [Регго] ОіВизскок §езскгіеЬеп,
ег то§е іуєіієг Віє Ветйкип§еп еіпзіеііеп, Вепп Ікге Атуезепкеіі Ьеі Віезег Копіегепг
іп Ьигегп іуіігВє ипз Ьезііттї Ьеі Вег Епіепіе ^апгуегзскйиеп.
Сгоїіег Ьгіп§і тіг іЬг регзопііскез ЗскгеіЬеп, йіг Ваз ісЬ итзотекг Вапке, аіз ез
тіг Вегикі§ип§ йЬег Ікгеп СезипВкеіізгизіапВ зскайї, Вепп ит Ваз аііез аизгикакеп,
тііззеп 5іе \уігк1ісЬ §езипВ зеіп! Аи£ Веп ІпЬак Вег зопзіі^еп уоп Сгоиег тіг
§еЬгаскіеп Егіаззе ипВ Вгіеіе каЬе іск Ео1§епВез ги епуіВегп.
1) 5аске Сепегаї Огозіолузку) ізі піскг зо еіпіаск: Іск тизз тіг Вет Зскіуеігег
СепегаїзіаЬ зргескеп ипВ \уіє іск зскоп еіп§ап§з епуакпіе, аііе Віезе ойїгіеііеп ЗсЬгіїїе
таске іск уогзіскїі§.
2) \\Г/аз [АІехапВег] $ски1§іпе апЬе1ап§і, зо йлгскіе іск, Вазз Ьеі Неггп Міпізіег
§е§еп ікп іпігі^іеп іуигВе: [АгпоІВ] Маг§о1іпе ізі еіп зекг к1и§ег Кор£ ипВ іск §еЬе уієі
аиЬ зеіпеп Вегіскі. Ьаис Віезет ізі [АІехапВег] 5ски1§іпе іп Рагіз еі^епіііск Вег еіпгі^е,
Вег уоп Веп Егапгозеп §е\уегіеі \уігВ. Уіеііеіскг йЬег1е§еп зіск Негг Міпізіег Веп
Епгзскіизз ипВ іе1е§гайегеп ікп Вазз $іе зеіпе Оетіззіоп піскг аппектеп ипВ ікп
Ьіііеп, ВоП ги ЬІеіЬеп.
3) 5екг \уіскіі§ ізг Віє Ап§е1е§епкеіі Вег Оерезске Вег ][иВеп аиз Рагіз (Хагску]).
Іск ЬаЬеаиі теіпе Уегапі\уогтп§ Ьеі1іе§епВез Те1е§гатт паск Рагіз іп Ікгет Катеп
ехреВіеп, ит ег\уаз Вегикі§ип§ ги зскайеп. Уоп ЗіапВрипкі Віезег Вегикі§ип§
тоскіе іск Воск теіпет Апіга§ £е§епзіапВ1іск Вег Опіегзіііігип§ Вег икгаіпізскеп
$іааізап§ек6гі§еп іп Вег Зскіуеіг (аиск §г6ззіепіеі1з _[иВеп) \уіеВег аийіектеп. Ніег
зіігі [Рауіо] 8когораВзкуі тіг Мііііопеп - еЬепзо еіп Уегігеїег [АІехапВег] Кокзскакз
тії уієі СеІВ ипВ ипіегзгікгеп аііе Віе]епі§еп, іуеіске зіск аіз Киззеп аиз^еЬеп. Аиз
Віезет СгипВе тизз ипзегегзеігз теіпег иптазз§еЬ1іскеп Меіпип§ паск еііуаз
§езскекеп. Аиск кіег Ьіііе іск ит ІгеипВІіске ЕіеЬег1е§ип§, оЬ іск піскі Воск Вет
0[окіо]г Тзскіеполу, Вег еіп зекг зегіозег ипВ еіпйиззгеіскег Мапп ізі, Йіг Віє уоп ікт
§е1еііеіе Акгіоп Веп еіпта1і§еп Веііга§уоп 25 000 Егапсз ііЬєпуєізєп зоїі.
4) [АгпоІВ] Магеоііпе ізі аиск кіег іп Вег 5ск\уеіг кеіпез\уе§з зрагіегеп §е§ап§еп:
Ег ізі еіп Мапп, Вег уоп ітк Ьіз аЬепВ Іаіі§ ізі; пйігііске Ееиіе еіпІаВеї ипВ пйігііске
ХизаттепкііпЙе аЬкак. [Реіго] ОіВизскок каї зіск зскоп Ьегеіі егкіап, ікт зеіпеп
Секак аіз Міі§1іеВ Вег Міззіоп аизгигакіеп. Веігі капВек ез зіск пиг ит Віє
Кергазепіаііопзкозіеп, Віє ег іаїзаскііск, \уіє іск тіск йЬеггеи§і каЬе, іп
ит£ап§геіскет Маззе пйігііск уєпуєпВєі. Віз ЕпВе _[и1і іуигВеп ікт ВіезеІЬеп поск
уот зеіпег2еі!і§еп Міпізіег Вез Аеиззегп аиз§е£о1§і. Веігі іуаге еіп АиЙга§ Вез Неггп
Міпізіегз ап [Реіго] ОіВизскок поі\уєпВі§, ікт аиск йіг іуєіієг Віє
Кергазепїаііопзкозіеп іт Ьізкегі§еп кітіап^е йііззі§ ги таскеп. Се§епзіапВ1іск
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. МІСІЯ УНР У ШВЕЙЦАРІЇ 487
[Агпоісі] Маг^оііпе каЬе іск посЬ ги 5а§еп, сіазз іск хекг їіигскге, сіахх ег, \¥епп
[Аіехапсіег] $ски1§іпе Рагк уегіаххг, хеіп Мапсіаг еЬепїаїк піесіегіе^еп \уігс1, Ье$опсІег$
сіа ег когг, с1а55 аисЬ [Уахуі] Рапе)ко сіигск сііе ЬеаЬ5Іскгі§ге Іпгегуепгіоп [Птугго]
ХУколуякук Ьеі Аіатап [$утоп] Регіщга ипсі [Еу§еп] Реігшгехуущск Ьеіазіег \уегс!еп
50І1. [Агпоісі] Маг§о1іпе 5а§С, скт сіапп іп Рагк ап АгЬекег пиг поск [Мускаііо]
Ьохупхкуі ипсі [5ег§і|] $сЬе1исЬіп ЬІеіЬеп, \уе1ске §аг кеіпе 5ргасЬеп Ьекетскеп ипсі
с1а55 Є5 сіакег §апг ипт6§1іск хеіп \уігсі, сіогі иЬегкаирг еіпе Тагі§кеіг ги епгїакеп.
$екг Ьесіаиегг каЬе іск ги когеп, с1а55 [У)аС5ске5Іау] Еірішку} иш іп сііехет
хскуюгеп Аи§епЬ1іске сііе \уекеге МкагЬек уег$а§г - сііе Сгйпсіе, сііе тіг сіаїіиг
тк^еіеік \уепіеп, егхскеіпеп тіг §аг піске тсккакі§.
5отіг кате іск Ікпеп, Негг Міпкгег, баз луехепгііскхсе Ьегіскгег ипсі геіскпе тіг
поскта1і§еп \уагт5іеп ХУишскеп Ііііг Ікге уо1Ьіапсіі§е Сепе5ип§ ипсі сіег
Уег5Іскегип§, с1а55 іск кіег аііех, \уа$ іп теіпет Вегіскге тб§1іск ізс, \уекег гип ууііі, ит
ишегег $аске ги сііепеп, ак ікг кеггііск ег^еЬепег.
[Мукоіа] ХУаМіко
***
Друкується за копією з водяними знаками, машинопис / ЦДАВО УКРАЇНИ
Ф. 3696. - оп. 2. - спр. 696. - арк. 89-94.
Переклад Дмитра Буріма
Берн, 31 липня 1919
Вельмишановний пане міністре!
Поспішаю Вам, пане міністре, повідомити про наступні проблеми у відповідь
на Вашого листа, якого отримав 23 цього місяця:
1) Визначення маршруту поїздки я був змушений передати Англії, тому що її
тутешній представник вважає, що його уряд буде повідомлено про запланований
Вами візит до Лондона та Парижа, та що не виключено, що у зв’язку з цим Вам
буде дано дозвіл лише на маршрут Відень - Швейцарія - Лондон. Хоча тутешнє
посольство Великобританії, як я твердо думаю, що знаю, підтримало Ваш в’їзд,
треба бути готовим до ймовірної відмови, оскільки Париж, як зазначено вище, буде
проінформовано про Ваш приїзд англійським урядом, хоч я вважаю це
малоімовірним.
2) Якщо пан Міністр змушений буде обрати маршрут через Німеччину, тоді
Ваше триваліше перебування в Берліні з метою проведення там переговорів (перед
Вашим візитом до Лондона) є нездійсненим. У Берліні, як відомо, знаходиться
французький генерал, чиї шпигуни будуть за Вами стежити. Якщо Ви будете
перебувати в Берліні лише 2-3 дні для проведення переговорів, Париж про це
дізнається та, без сумнівів, буде вимагати від Лондона, щоб Вам в останній момент
488 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
було заборонено в’їзд до Англії. Відтак, переговори в Берліні, на мій погляд, мусить
розпочати та проводити до Вашого приїзду Микола Порш, з тим, щоб Ви, пане
міністре, коли Ви опинитеся в Берліні, залишалися там протягом одного дня (з
ранку до вечора) і відвідали міністра закордонних справ або міністра-президента та
підтвердили угоду, підписану Миколою Поршем.
3) Нове визнання Німеччиною обов’язково роздратує Антанту. Що стосується
подальшого змісту листа пана міністра від 23-го числа цього місяця, я буду
намагатися через японського представника якомога швидше отримати дозвіл на
поїздку місії Голіцинського до Японії. У зв’язку з цим, мені не можна отримати
відмову у візиті у жодного з представників Антанти і тому я повинен діяти дуже
обережно та повільно. Проте, пан Міністр найближчим часом отримає від мене
звіт. Я повинен відрадити Беланкина давати доручення пану Голіцинському. Він
абсолютно порядна та чесна людина, однак дуже сильний російський федераліст -
так як Японія на сьогоднішній день орієнтується на Росію, його присутність там
була б для нашої місії невигідною.
Олександр Севрюк нарешті має сьогодні виїхати. Епгісо ІшаЬаю пообіцяв
мені разом із Олександром Севрюком, обов’язково домогтися в’їзду до Рима і для
Івана Коссака. На жаль, щойно телефонував Олександр Севрюк та повідомив, що
вже виданий для нього дозвіл на в’їзд було заблоковано з Риму телеграфом,
оскільки Рим сумнівається в тому, що він також є повноважним представником
теперішнього українського уряду. Тому Олександр Севрюк мав надати
італійському консулу в Лозанні через Епгісо ІшаЬаю надані Вами повноваження та
з години на годину очікувати рішення з Риму. У випадку Олександра Севрюка
повторюються інтриги, які здійснювалися і проти мене. Мій попередник, між
іншим, в усіх офіційних органах казав, що я не є представником Директорії, що
представляю інші режими. (Мене навіть обізвали більшовицьким представником!)
Очевидно, в Римі хтось діє тими самими методами.
Справа Червоного Хреста виглядає наступним чином: наші люди, в цілому,
виступають тут проти Михайла Гієронімуса (чи виправдано, я не можу з’ясувати),
тому Борис Матюшенко і доктор Петро Холодний також проти нього і тому його
гарне становище, яке він створив собі при Швейцарському Червоному Хресті, за
інформацією місцевих панів Червоного Хреста, було зіпсоване нашими панами.
Крім того, доктор Егіск, з яким пан міністр буде говорити у Відні, також може
говорити не добре про нього. Мені здається, що нерозумно не використовувати
людину, яка здається такою розумною. Можливо, пан міністр повідомить мені
рішення після консультації з доктором Егіск’ ом.
Відповідно до Вашого доручення, я встановив контакти з місцевим
румунським представником. Листування (копії листів), яке передувало моєму
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. МІСІЯ УНР У ШВЕЙЦАРІЇ 489
візиту до нього, додається. Пан Міністер може з нього побачити, як ретельно я
веду справи. Зовнішній успіх мого візиту до пана МіЬаіГа Расіеапи був вражаючим.
Він дуже розумна людина, я міг би сказати, високоосвічений дипломат (понад
шість років в Берні) консервативного спрямування, однак при цьому румунський
імперіаліст. Я перебував у нього дві повні годинии - сьогодні він запросив мене з
моєю дружиною* на обід - завтра, о 5-ій годині пополудні він бажає відвідати мене
з візитом, для того, щоб продовжити розмову.
Четвер, 31 Липня, 8 година вечора.
Продовжую цього листа вже після обіда у МіЬаіГа Расіеапи. Від нього, який ще
звісно не має жодної інформації від свого уряду, але сам розмірковує так само, у
мене склалося враження, що Румунія в тому випадку, коли ми відмовимося від
Бессарабії та «великої» частини Буковини, надасть нам цінні послуги у двох
відношеннях.
a) перед Антантою та спеціально перед Францією виступати за самостійну
Україну (це Румунія робить через страх перед великою Росією)
b) перед Антантою наполягати на зміні рішення щодо Західної України в
напрямку відновлення проекту нейтралізації. МіЬаіІ Расіеапи вважає, що разом із
Чехословаччнною (з якою у Румунії добрі відносини), Румунія також зможе
вплинути на Польщу.
Сьогодні, як я вже телеграфував, чеський повірений у справах Рауеі Вагасек-
^ас^иіе^ здійснив візит у відповідь до мене - перебував у мене 1 Уі години. Його
висловлювання повністю збігаються з тим, що говорив МіЬаіГо Расіеапи. Він також
не бачить для нас іншого виходу, як встановити добрі відносини з усіма нашими
сусідами. Оскільки це не є можливим з Росією та Польщею, залишається тільки
Румунія. Якщо будемо мати дружні відносини з Румунією, то і Чехословаччина, на
його думку, зможе виступити з позиції академічної дружби по відношенню до нас. І
це тим краще, адже чехи ситі польським імперіалізмом.
Маю звернути увагу пана міністра, що МіЬаіГо Расіеапи мені скаржився на те,
що Юрій Гасенко своїм інтерв’ю в газеті Володимира Степанковського, у якому він
втрутився у внутрішні справи Румунії, серйозно зіпсував ставлення Румунії до нас.
Юрій Гасенко їде цими днями до Вас та хоче «летіти» до атамана Симона
Петлюри. Можливо, пан Міністр міг би написати один рядок останньому і міг би
або залишити Юрія Гасенка біля себе, або направити його до будь-якої іншої
країни, тільки не до Швейцарії, тому що він заважає мені тут своїми
’ Для того, щоб показати йому, що в жодному разі не йдеться про наше швидке соціальне входження в
місцеві дипломатичні представництва, а що я шукав знайомства з ним з єдиною метою, аби швидче
встановити фактичні відносини з Румунією, моя дружина прийняла рішення (це рішення далось їй дуже
легко), що сьогодні вона погано себе почуває.
490 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
антирумунськими виступами. Я ще раз наголошую на тому, про що я вже говорив у
попередніх листах, що в інших ситуаціях він поводиться дуже коректно.
Завтра пополудні МіЬаіІ Расіеапи хоче разом зі мною редагувати його звіт до
уряду. Зрозуміло, що я поставлю умови: транзит - транспорт - справи.
Я дізнався, що від панів Петра Дідушка та Бориса Матюшенка для Вас, пане
Міністре, є запрошення на соціалістичну конференцію до Люцерни. Під свою
відповідальність я написав до Петра Дідушка, аби він і надалі докладав своїх
зусиль, тому що Ваше перебування на цій конференції в Люцерні може позбавити
нас прихильності з боку Антанти.
Сгоісег передав мені Вашого особистого листа, за якого я Вам вдячний, так як
він заспокоює мене щодо стану Вашого здоров’я, адже для того, щоб все це
витерпіти, Ви дійсно повинні бути здоровим! Щодо змісту інших указів та листів,
які мені передав СгоГГег, маю відповісти наступне:
1) Справа генерала Дроздовскього не є такою простою: я маю поговорити зі
Швейцарським генеральним штабом та, як я вже говорив на самому початку, всі ці
офіційні кроки я роблю обережно.
2) Що стосується Олександра Шульгина, я боюся, що оточення пана Міністра
інтригує проти нього: Арнольд Марголін розумний і я роблю велику ставку на його
доповідь. Згідно неї, Олександр Шульгин в Парижі є дійсно єдиною фігурою, яку
цінують французи. Можливо, пан Міністр прийме рішення та телеграфує йому, що
Ви не приймаєте його відставку та попросите його залишитися там.
3) Дуже важливою є справа депеши євреїв з Парижа (УагсЬу]). Під свою
відповідальність, щоб заспокоїти ситуацію, я відправив прикладену телеграму до
Парижа від Вашого імені. З точки зору цього заспокоєння, я все таки хотів би знову
зробити запит в справі підтримки українських громадян у Швейцарії (також в
своїй більшості євреїв). Тут сидить Павло Скоропадський з мільйонами - як і
представник Олександра Колчака з великою кількістю грошей, та підтримають всіх
тих, хто видає себе за росіян. З цієї причини, на мою скромну думку, з нашої
сторони щось має бути зроблено. У зв’язку з цим, я знову звертаюся за дружньою
порадою, чи не мав би я переслати доктору ТхсЬ1спо\у’у, серйозній і впливовій
людині, для акції, яку він проводить, внесок розміром у 25 000 франків.
4) Арнольд Марголін тут у Швейцарії також аж ніяк не ходить на прогулянки:
він є людиною, яка працює з ранку до вечора; запрошує корисних людей та
організовує корисні зустрічі. Наразі йдеться лише про представницькі витрати, які
він дійсно, як я переконався, у великій масі використовує з користю. До кінця
липня йому були передані гроші лише від тогочасного міністра закордонних справ.
Зараз було б необхідним доручення Петру Дідушкові від пана Міністра, аби йому й
надалі надходили представницькі кошти у попередніх обсягах. Щодо Арнольда
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. МІСІЯ УНР У ШВЕЙЦАРІЇ 49 1
Марголіна, то я маю ще додати, що дуже боюся, що він, у випадку, якщо Олександр
Шульгин залишить Париж, також складе свій мандат, тим більше, що він чує, що
Василь Панейко може бути обтяжений зумисним втручанням Дмитра Вітовського
при отамані Симоні Петлюрі та Євгену Петрушевичі. Арнольд Марголін говорить,
що тоді в Парижі залишаться працювати лише Михайло Лозинський і Сергій
Шелухин, які зовсім не володіють мовами та що через це буде абсолютно
неможливо розгорнути там взагалі будь-яку діяльність.
Дуже шкода було почути, що В’ячеслав Липинський у цей важкий момент
відмовляє нам у продовженні співпраці - причини, які мені були повідомлені, як
на мене, є необгрунтованими.
Цим листом повідомляю Вам, пане Міністре, найважливіше та ще раз
найщиріше бажаю Вам повного одужання та запевняю, що і надалі робитиму все
можливе, щоб служити нашій справі, сердечно відданий Вам.
Микола Василько
СПРАВОЗДАННЯ МИКОЛИ ВАСИЛЬКА ВОЛОДИМИРУ ТЕМНИЦЬКОМУ
Вегп, 3 Аи§и5Г 1919
Негг МіпМег!
ІсЬ Ьіп ги зраг пасЬ Вегп §екоттеп: еіпе іЛсгаіпе Іаиг ишегеп кМогізсЬеп
КесКгеп, їакшсЬеп Ве5Іес11ип§5УегЬа1тІ55еп ипсі егЬпо^гайхсЬеп Вемтгапсі капп
}ет пісЬг \уегс1еп. КозгЬаге Мопаїе іуигсіеп уоп иш уегзаитг ипсі уоп сіеп Роїеп,
Китапеп ипсі СгесЬойоуакеп аш§епіїт. Тет Кеші Є5 геЕЕеп, ша.5 аііе Йіе5е
ітрегіаіЕшсЬеп КасЬЬагп посЬ пісЬг ипгегеіпапсіег уеггеік ЬаЬеп. кіт тіг Се\уаіг ех
сііезеп ги епггеВзеп, зі псі \уіг рЬумзсЬ (ги <>сЬ\уасЬе Агтее) ипсі тогаіВсЬ ги $сЬ\уасЬ
- ако §аЬе ех пиг сіеп йірІотагЕсЬеп пип, ишег НаиЙеіп АтаГеигсіірІотаГеп,
сііе 5ІсЬ ]еггг іп Рагіх ипсі сіеп НаирщгасЬеп Ьейпйеп, £а11$ хіе пісЬг «иппигге» Кеіхеп
ипсегпеЬтеп, ЬезсЬаАі^еп хісЬ £а$і ашзсЬііехйісЬ тіг Еі§епЬгосіе1еі - Ітгі§иеп ойег
іт Ьехгеп Раііе АЬ£а55ип§ уоп 50 5сЬ\уєг ^езсЬгіеЬепеп Уегб££епг1ісЬип§еп, Йа55 пиг еіп
ЕогхсЬег 5ІсЬ сііе 2еіг гит Ьехеп йегхеіЬеп пеЬтеп 'суіІІ. Ріе$е Оіріотаїеп \уегйеп ипсі
коппеп бах Баті йег УегеіпЬагип§еп итегег КасЬЬагп тіг йег Епгепге пісЬг іоскегп,
§є5сЬіуєі§є, сііе Епгепге аи£ ишеге $еіге §е§еп Роїеп ипсі Китапеп Ьгіп§еп.
ІЗаЬег ЬіеіЬг ип1) пигеіп ^Уе§: сіеп Китапеп аііез £геі\уі11і§ §еЬеп, \уа$ чеі їогсіегп
(еіп кіеіпех ЗтсксЬеп ВеххагаЬіеп ипсі сііе геіп икгаіпЕсЬеп Вегігке йег Вико\уіпа
іуегсіеп «уіеііеісЬг» ги геїіеп зеіп) ипй сііе Китапеп ак Уегтіиіег ги Йеп Роїеп
Ьепікгеп, Йатіг сііехе іп ігцспсіеіпе Аепсіегипи йег роіпЕсЬеп Уепуа1гип§ СЬг^аіігіеш
іп еіпе пеиггаіе Уепуа1гип§ гшгіттеп. Китапіеп ипй Роїеп тшз сііе ЕІеЬеггеи§ип§
§еіуіппеп, Йа55 ех еіпеп ггеиеп Випйе5§епо55еп ап иш^е^еп еіп пеиех Кшйапсі егЬаіг,
йапп іуегйеп сііе Піріотаїеп сііехег Ьеійеп Згаагеп йайіг агЬеігеп, йа55 сііе Епгепге сііе
492 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
ХУіеВегуегеіпі§ип§ Вех акеп ип§еіеі1їеп Кш$1апВ$ пісЬї іуєіієг ЬеїгеіЬе ипВ аиїдепеп
Теіі Ве5 икгаіпЬсЬеп еїЬпо§га1ЬсЬеп СеЬіеіех, іуєісЬєг пасЬ Ве£гіеВі§ип§ сіег
гитапЬсЬеп ипсі роїпЬсЬеп ХУишсЬе йЬгі§ ЬІеіЬі, еіпеп юиуегапеп икгаіпЕсЬеп
$іааі апегкеппе. ХУіг пеЬеп ако Ьеиіе аи£ £о1§епВет 5сЬеіВелуе§е:
1) епілуеВег УегеіпЬагип§ тії Китапіеп ипсі Роїеп йЬег сііе Сгепгеп гезрекііуе
УепуаЬип§ С)5ї§а1І2Іеш - аи£ ВахЬ еіпег юІсЬеп УегеіпЬагип§ $сЬиїг - ипсі
ТгиігЬипВпЬ §е§еп Віє ВоЬсЬетуікеп аЬег аисЬ £иг храіег §е§еп ^еВеп УеписЬ сіег
ХУіеВегЬег5їе11ип§ еіпез §го55еп КшВапВ (Ваші коппеп \уіг еЬеп гиг Зоиуегапііаі
коттеп)
осіег 2) пиг УегеіпЬагип§ тії Китапіеп - Віезех луігВ §егпе аііе СеЬіеіюркег уоп
ипх акгерііегеп аЬег діє тії ипз §е§еп Віє Роїеп §еЬеп, гехрекііуе 5ІсЬ діє £иг иш оЬпе
Веіуі11і§ип§ Вег Епіепіе ехропіегеп. Ьеігїеге луіеВег \уігс! аЬег іЬгеп ЗїапВрипкі ипх
§е§епйЬег ег5і Вапп апВегп, іуєпп \уіг ипх тії Веп Роїеп ашеіпапВег^езеїгі;
оВег 3) кеіпегіеі УегеіпЬагип§еп; КешЬаі: \уіг луєгВєп пісЬї пиг еіпе Веиіе уоп
Китапіеп ипВ Роїеп, хопВегп аисЬ Вег Неггеп [АІехапВег] КоїпсЬак ипВ [Апюп]
Оепікіп! (ІсЬ кеппе Вах Се§епаг§итепі: ІВшеге Ваиегп луєгВєп ішигг§іегеп; -
тб^ІісЬ, аЬег \уапп \уігВ Віезе Ішипекііоп іЬг ег£о1§геісЬе5 ЕпВе йпВеп?)
Китапіеп Каї пасЬ Вет гшмхсЬ-іигкЕсЬеп Кгіе§ ігоїг Ріе\упа ВеххагаЬіеп
уегіогеп - ех іуигВе еіп $іааі уоп пиг 7 Мііііопеп ЕішуоЬпєгп - аЬег еіп 5оиуегапег
5іааі. Неиіе егтеї ех Віє ЕгіісЬіе, Ва$5 ВатаЬ Вег к1и§е Копі§ Кагої [І аі Котапіеі]
ипВ Вег аііе [Іоп] Вгаїіапо пісЬі «VаЬап^ие» хріеЬеп! ИпВ ет Мііап ОЬгєпоуіс?
Оаз зіпВ Веіхріеіе, Віє \уіг иш уог Аи§еп Ьаііеп тшхеп!
Неп МіпЬіег: ІсЬ 5сЬгеіЬе Віе5 іт Уо11§еїіиЬ1 Вег Уегапі\Уопип§ - іип іуєгВє ІсЬ
пиг Ваз \уаз 5іе апогВпеп - ІсЬ Ьіпе аЬег ит іе1е§гайзсЬе кигге Міпеі1ип§, \уіє $іе
ііЬег теіпе Епуа§ип§еп Вепкеп. Сє\уоЬпі Йіг теіпе ЕІеЬеггеи§ип§ зіеіз еіпгиїгеїеп,
иЬегІаззе ІсЬ Віє Уег\уепВип§ Віезег Оаг1е§ип§еп §апг іЬгет Егтеззеп.
Ег^еЬепзі
[Мукоіа] ХУазіІІко
***
Друкується за копією з водяними знаками, машинопис / ЦДАВО УКРАЇНИ
Ф. 3696. - ОП. 2. - СПР. 696. - АРК. 120-121.
Переклад Дмитра Буріма
Берн, 3 серпня 1919
Пане міністре!
Я прибув до Берна занадто пізно: Україна, згідно з нашими історичними
правами, фактичними умовами заселення та етнографічними активами, на
сьогоднішній день бути не може. Дорогоцінні місяці були нами упущені й
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. МІСІЯ УНР У ШВЕЙЦАРІЇ 493
натомість використані поляками, румунами та чехословаками. Наразі ми маємо
врятувати те, що ще не розподілили між собою наші імперіалістичні сусіди. Для
того, щоб забрати це силою, ми надто слабкі фізично (надто слабка армія) і
морально - наразі існує лише дипломатичний шлях: зараз жменя наших
дипломатів-аматорів, які на сьогоднішній день перебувають в Парижі та інших
столицях, якщо не здійснюють «марних» поїздок, то займаються майже виключно
дивацтвами - інтригами або, в кращому випадку, складанням настільки складно
написаних релізів, що лише науковець зможе їх прочитати. Ці дипломати не будуть
і не можуть послабити низку угод наших сусідів з Антантою, не кажучи вже про те,
щоб перетягнути Антанту на наш бік супроти поляків та румунів.
Тому у нас залишається лише один шлях: добровільно віддати румунам все, що
вони вимагають («можливо», будуть врятовані маленька частина Бессарабії та суто
українські райони Буковини) та використати Румунію в якості посередника в справі з
Польщею, для того, щоб вона погодилися на зміну польського керівництва Східною
Галичиною і на будь-яке нейтральне керівництво. Румунія і Польща повинні
переконатися в тому, що вони отримають в нашій особі вірного союзника проти Росії,
потім дипломати цих двох держав будуть працювати над тим, аби Антанта більше не
докладала зусиль для того, щоб знову об’єднати стару неподільну Росію, та визнала
суверенною українською державою ту частину українських етнографічних територій,
яка залишиться після задоволення румунських та польських бажань. Відтак, зараз ми
знаходимося на такому роздоріжжі:
1) або угода з Румунією та Польщею про кордони відповідно управління
Східною Галичиною - на основі подібної домовленості про оборонний та
наступальний союз проти більшовиків, однак також згодом проти спроб
відродження Великої Росії (тільки після того ми зможемо прийти до суверенітету),
або 2) домовленість лише з Румунією - яка охоче прийме всі наші
територіальні жертви, однак не піде з нами проти Польщі, відповідно не буде
піддавати себе небезпеці за нас без дозволу Антанти,
або 3) жодних домовленостей; як результат: ми станемо здобиччю не тільки
Румунії та Польщі, а також панів Олександра Колчака та Антона Денікіна! (Мені
відомий контраргумент: Наші селяни повстануть; можливо, але коли це повстання
завершиться успіхом?)
Румунія після російсько-турецької війни, не зважаючи на Плевну, втратила
Бессарабію - вона стала державою лише з 7 мільйонами населення - однак
суверенною державою. Сьогодні вона пожинає плоди того, що мудрий Король
Кагої І аі Котапіеі і старий Іоп Вгаїіапи не грали «ва-банк»! І тільки Мііап
ОЬгепоуіс?
Ці приклади ми маємо тримати перед очима!
494 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
Пане міністре: я пишу це при всій відповідальності - робитиму лише те, що
Ви накажете, - проте я прошу мені коротко повідомити телеграфом, що Ви думаєте
про мої міркування. Незважаючи на мої переконання, я залишаю використання
цих тверджень повністю на Ваш розсуд.
Шанобливо
Микола Василько
СПРАВОЗДАННЯ МИКОЛИ ВАСИЛЬКА ВОЛОДИМИРУ ТЕМНИЦЬКОМУ
Вегп, 8 Аи§и5! 1919
Негг Міпкіег!
ЕгІаиЬе тіг іЬгеп ги ЬегісЬгеп, сіаяя ісЬ Ьеиге гит Тлуеске сіег Вс\уі11і§ип§, тіг
бет Етепгеги§ сііе КеКе ги іЬпеп апггеїеп ги коппеп, Ьеіт сгесЬозІоуакксЬеп
СезапВгеп, Неггп Рауеі Вагасек [-фіссрііег] \уаг, луєісЬєг я і с Ь Ье ге і г\уі 1 1 і Ц,яге
еіпуегщапсіеп егкіагге, £иг тісЬ аи£ КесЬпип§ сіег £іїг Віє СгссЬоЯоуакеі гсхегуіегсеп
Рііісге Ге1е§га£ксЬ £иг Оіешга§ еіпеп Ріагг іп Рагк гезегуіегеп ги Іаххеп. Ег Ьегіе£ ЯсЬ
ЬіеЬеі аи£ сіеп Раххш еіпех ЗсЬгеіЬеш, гуєісЬєх ег уоп хеіпет Міпкгег сіея Аешхегп,
Неггп [Есіуагсі] Вепех аш Рагіх ак Аппуогі аи£ зеіпеп ВегісЬг ііЬег Віє Коп£егепг тіг
тіг, егЬаЬеп Ьаг. Оіехег Раззих, сіеп ег тіг луогЯісЬ уогіах, ІаисеГ: «Міг [Мукоіа]
^Уашіко ЯпВ Віє Ьехгтб^ЬсЬеп ВегіеЬип§еп ги рЯе§еп; іп Вет роїпксЬ -
икгаіпксЬеп $ггеіс Ье\уаЬгеп \уіг еіпе Веп Икгаіпегп §е§епйЬег \уоЬ1\уо11єпВє
Кеиігаїііаі» ! [Рауеі] Вагасек [-^ас^иіег] теіпге хсЬеггепВ, Ва$5 гиг гуоЬЬуоіієпВєп
ІЧІеиггаІігаг гитіпВезг §еЬбгі, Ва$5 ег тіг еіпеп Ріагг іт Епсетеги§ уегхсЬайеп тшз!
Негг Міпкгег луєгВєп аЬег аш Віехег ОгВге Вех сгесЬоЯоуакіхсЬеп Міпкгегх Вех
Аешзегп егзеЬеп, \уіє £аксЬ ІеіВег Ко11е§е [Махут] $1а\уішку) 5іе ЬегісЬгеге, ак ег
Вауоп хргасЬ теіпе Егпеппип§ ги£е іп Веп оШгіеІІеп Кгекеп Вег Епггшгип§ Ьєгуог.
ІсЬ 1е§е аисЬ Віє АЬхсЬгіЙ еіпег Ьеиге уоп Вег ЕгапгошсЬеп ВощсЬаЙ іп
Ап§е1е§епЬеіг Вег Еіпгеке [Ресго] ОіВшсЬокз ап тісЬ §е1ап§геп кіоге уог, аш Вегеп
Тіги1іегип§ ипВ $гі1кіегип§гуоЬ1 аисЬ кеіпе «Епггшги炙 ги егзеЬеп кг.
ЗоеЬеп котте ісЬ \уіеВег уот гитапксЬеп СезапВгеп, Неггп [МіЬаіІ] Расіеапи,
Ьеі луеІсЬет ісЬ пеиегІісЬ Веп ипЬеВіп§Геп ЕіпВгиск §егуапп, Ва55 \уіг аи£ Віє уоііє
тогаІіхсЬе Ні1£е іт Се§ешгапВе ишегег Апегкеппип§ ак юиуегапег $гааг, )а хо§аг
еіпег Уегтігг1ип§ іп ишегеп $ггеіг£га§еп тіг Веп Роїеп зеііеш Китапіеп гесЬпеп
коппеп, \уепп \уіг Китапіеп §е§епііЬег £Є£ешгапВ1ісЬ ВеххагаЬіеш ипВ аисЬ Вег
Виколуіпа аи£ аііе АшргіісЬе уеггісЬсеп. Мк.5 Віє Виколуіпа апЬе1ап§с, $о коппге
уіеІІеісЬг Вег геіп икгаігшсЬе Теіі £иг иш §егеГГеГ гуєгВєп. Оіе Китапеп хЕеЬеп аи£
Вет ЗгапВрипкг, Вег ЬіхгогксЬ пісЬг ги \уіВег1е§еп кг, Ва$5 Віє Икгаіпа іп кеіпет
Хеігрипксе Вег СехсЬісЬге Вехіггегіп ВеххагаЬіеш оВег Вег Виколуіпа \уаг ипВ Ва$5
Віезе Теггіюгіеп уоп Китапіеп еіпегзеіщ ВигсЬ КшЯапВ, апВегегзеіїх ВигсЬ
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. МІСІЯ УНР У ШВЕЙЦАРІЇ 495
СЬсеггеіск §е^а1г5ат осіег тії Шс аЬ§еггеппс ^игсіеп ипсі сіоггкіп сііе Пкгаіпег ета
храсег еітуапсіеггеп.
Негг [Мікаіі] Расіеапи кас аиск Ьегеіпуіііііуц Ііііг Неггп Рссіог Косої і її сіах
гитапіхске Укит егсеік, зо с1а55 сіісхєг хіск ііЬег Китапіеп сіігекс гит Оігексогіит
\Игс1 Ье§еЬеп коппеп. Негг [Ресіог] Когоііїї ЬеаЬзісЬсі^с гиет Ьеі Ікпеп, Негг
Міпксег, ат МА§е еіпгисгесеп, ит Ікпеп тііпсіїіскеп Вегіскг ііЬег сііе Тасі§кеіс сіег
■штскаїсііскеп КоттІ55Іоп ги етассеп, ипсі еуепсиеііе Кигіегрохс гит Оігексогіит
тісгипектеп.
Оег Ікпеп, Негг Міпізсег, ег§екешсе
[Мукоіа] "\Уа55ІІко
Друкується за копією з водяними знаками, машинопис / ЦДАВО УКРАЇНИ
Ф. 3696. - ОП. 2. - СПР. 696. - АРК. 131-132.
Переклад Дмитра Буріма
Берн, 8 серпня 1919
Пане міністре!
Дозвольте мені повідомити Вам, що сьогодні з метою отримати дозвіл на
подорож до Вас поїздом Антанти, я відвідав посла Чехословакії пана РауеГа
Ва^асек-^ас^иіе^’а, який висловив готовність зарезервувати на вівторок одне місце
до Парижа для мене за рахунок зарезервованих для Чехословаччини місць. При
цьому, він послався на уривок з листа, який отримав від свого міністра
закордонних справ пана ЕсІуагсГа Вепех’а з Парижа як відповідь на лист про його
зустріч зі мною. У цьому уривку, який він мені прочитав, говориться: «З Миколою
Васильком треба підтримувати найкращі стосунки; у польсько-українському
протистоянні щодо українців ми зберігаємо доброзичливий нейтралітет» ! Рауеі
Ва^асек-^ас^иіе^ пожартував, що доброзичливий нейтралітет включає в себе
принаймні надання мені місця в поїзді Антанти. З цього наказу чехословацького
Міністра закордонних справ пан міністр побачить, наскільки фальшивим було
повідомлення колеги Максима Славинського, який говорив про те, що моє
призначення нібито викликало обурення в офіційних колах.
Також я додаю копію ноти, яка надійшла до мене сьогодні від французького
посольства в справі приїзду Петра Дідушка, з назви та стилю якої також не видно
жодного «обурення».
Щойно я повернувся від румунського посла, пана МікаіГа Расіеапи, який
знову запевнив мене, що ми можемо розраховувати на повну моральну підтримку в
справі нашого визнання суверенною державою, а також на посередництво Румунії
в нашому протистоянні з Польщею, якщо ми відмовимося від претензій на
496 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
Бесарабію та Буковину на користь Румунії. Що стосується Буковини, то можливо,
нам вдасться зберегти для нас суто українську її частину. Румуни стоять на тій
позиції, що Україна ніколи не володіла Бесарабією або Буковиною, і що ці
території були відторгнуті від Румунії насильно або через угоди, з одного боку,
Росією, з іншого боку, Автрією, а українці заселили ці землі пізніше.
Пан МіЬаіІ Расіеапи також охоче надав пану Федору Короліву румунську візу,
так що він може вирушити прямо до Директорії через Румунію. Пан Федір
Королів має намір спочатку зустрітися по дорозі з Вами, пане Міністре, щоб
доповісти Вам усно про діяльність економічної комісії, а також, можливо, взяти з
собою кур’єрську пошту для Директорії.
Відданіший Вам, пане Міністре,
Микола Василько
СПРАВОЗДАННЯ МИКОЛИ ВАСИЛЬКА ВОЛОДИМИРУ ТЕМНИЦЬКОМУ
Вегп, 31 Аи§ші 1919
Негг Міпкіег!
ІсЬ ипіег1а55е Є5, іЬпеп, Негг Міпкіег, їїЬег Віє Ег£о1§1о5І§кеії теіпег Кеке пасЬ
Оеиі5ск1апб ги Ьегіскгеп, паскбет ]я Ко11е§е [Мукоіа] Рощск Ікпеп тїїпсІІісЬ беп
Заскуегкак аи5еіпапбег£е5еігі ЬаЬеп бїїгйе. [МаггЬіах] ЕггЬег§ег Ьіек 5Іск іп Вегііп,
уоп ХУеітаг ап бет теіпег А п кип 1г £о1§епбеп Та§е еіпееігоНГеп, пиг §апг кигг аиі,
ит іп біе $ск\уеіг іуеііеггигекеп. ІсЬ коппсе іЬп баКег богг пісЬг ургесЬеп.
Мігг1ег\уеі1е \уаг теіпе Ап\уе5епкеії іп Вегііп аисК еіпгеїпеп ЕІкгаіпегп Ьекаппг
§е\Уогбеп ипб 50 уегЬапб ІсЬ ба5 ап^епекте тії бет пїїггІісЬеп, ипб Ье§аЬ тісЬ ги
теіпег Егаи, луобигск аисЬ бег УогЬапб теіпез Аи1епїкаке5 іп Оеиі5сЬ1апб
§е5сЬайеп \уаг. Меіпе КїїсккеЬг ЬіеЬег уегго§егіе 5ІсК ЬіебигсЬ ит 3 Та§е. Негг
[МаііЬіа5] ЕггЬег§ег іуєііі Ьіег іп 5 1. Могігг ипб іуіИ іск 5раіе5іеп5 Оіеп5іа§, беп
2 ЗеріетЬег ЬіпаиіїаЬгеп. Па [Агпоіб] Маг§о1іпе 5Іск Ніг Мопга§ ауІ5Іегі Ьаі, коппіе
іск піскг Ігїїкег біезеп Ве5иск таскеп.
Іск 1еи§пе піскі, ба55 іск біе5е Гакп кеіпе5\уе§5 тії §го55ЄП НоЙпип§еп апігеїе:
$о1ап§е ип5ег Се5апбіе іп Вегііп піскг 5о1ске аи5геіскепбе Уоіітаскіеп уоп ишегег
Ке§іегип§ Ье5Іігі, ба55 Оеиі5ск1апб пиг іп ікт беп а11еіпі§еп Керга.5епіатеп бег5е1Ьеп
5Іекі, \уігб е5 каит то§1іск 5еіп, ба5 СигкаЬеп ІгеігиЬекоттеп. Неиіе 5іекг патііск
біе 5аске \уіє £о1§і:
1) [Сгу§огр] $иргип І5І іт Ве5Ііге \уеіі§екепб5іег Уоіітаскгеп ипб бе5аУоиіегі
^ебеп Зскгігі бе5 Се5апбіеп [Мукоіа] Рог5ск,
2) ЗсЬєіт Є5, ба55 [Уоіобутуг] $їерапко\У5куі §апг іп бегтеІЬеп 5іппе \уіє
[Сгу§огі]] 5иргип іп Вегііп іаіі§\уаг.
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. МІСІЯ УНР У ШВЕЙЦАРІЇ 497
3) ІПІЬ1§ЄСІЄ55ЄП ПєЬіПЄП сііе Ш15 ІєІПсШсЬ £Є5ІППІЄП Ке£еГЄПЇЄП СІС5 Аи5ЛУаПІ£ЄП
Атїе5 іп Вегііп, сііе посЬ сііе аііе Неїтапп-Огіепііегип§ ЬаЬеп, сіеп Зїапсірипкі еіп,
сіахх пісЬг аііеіп [$утоп] Регі^ига посЬ кеіпе5\уе§5 Негг сіег §апгеп (ікгаіпс 5еі,
5оп(1егп с1а55 аисЬ 5еіп Се5апс1їег кеіпе5\уе§5 сіег аііеіп Веуо11тасЬіІ£їе 5еі, сіахх ако
уогіаий§ еіп 2шуагіеп, ге5рекїіуе с1а5 СеМ іп сіег Вегііпег Ка55еп ЬеЬаііеп, сіаз
гісЬіі§5їе \уаге.
$оіііе Кіе\у гаг.часН 1 ісЬ іп итеге Напсіе коттеп, ипсі рІеісЬгеііі^ іп Вегііп
£Є£еп5їапсИісЬ [Сгу§огр] §иргип Огсіпип§ §е5сЬайеп \уегс!еп, 50 §1аиЬе ісЬ, сіа55 аисЬ
оЬпе еіпе Ьезопсіеге Іпіегуепііоп теіпег5еії5, Віє ЕгеітасЬип§ с1е5 СиіЬаЬеш ег£оі§еп
\уігсі - 50 аЬег іигсЬіе ісЬ, с1а55 [МаїїЬіаз] ЕггЬег§ег \уепп аисЬ уіеІІеісЬг сіигсЬ сііе
Ііпіепес1ип§ сіигсЬ тісЬ §ііп5їі£ег сіізропіегі:, сіигсЬ оЬі§е Аг§итепіе Ьеі 5еіпег
КіісккеЬг іп Вегііп ит£Є5їіттї луегсіеп \уігс1.
ІсЬ тосЬіе посЬ Ьіпгийі§еп, с1а55, пасЬВет ісЬ іп Вегііп еіпе паЬеги аііе Рагіеіеп
ит1а.55епсіе $їіттип§ ііиг еіп §го55Є5 Ки55Іапсі, тії луеісЬет Оеиі5сЬ1апсі 5раіег
ги5аттеп§еЬеп 50І1, §ейтсіеп ЬаЬе, \уаЬгепс1 сііе ЗутраіЬіеп Ьіг сііе $сЬайип§ еіпег
іЛгаіпе 5еЬг уегеіпгеїг 5Іпсі, ісЬ Є5 ііиг ег\уа§еп5\уегі Ьіеке, еіп 5еЬг ЄГП5ІЄ5 УТогс тії
Оеиі5сЬ1апсі ги 5ргесЬеп ипсі е5 50§аг аиі еіпеп ВгисЬ апкоттеп ги 1а55еп, луєісЬ
Іеігіегег §єіуІ55 еіпеп І_Іт5сЬсуип§ сіег Меіпип§ сіег Епіепіе, луопасЬ іуіг пасЬ \уіе уог
ВеиГ5сЬ огіепііегі 5еіеп, гиг Еоі§е Ьаїїе.
Уоп Кіе\у аи5 \уо11се [ЕгісЬ] Ьисісіепсіогій \уіє ег іп 5еіпет іеігіеп ^Уегк ашіиЬп,
сіа5 аііе Ки55Іапсі луіесіег Ьег5Іеііеп - іеісіег сіепкеп (с1іе5 І5І теіпе Меіпип§) сііе ]еігі§еп
сіеиі5сЬеп МасЬгЬаЬег пісЬі апсіег5!
Іп сіег Веііа§е егЬаігеп Неп МіпІ5іег еіпе АЬзсЬгіЙ сіе5 Ьіег уог^еіипсіепеп
$сЬгеіЬеп5 уоп [Козі] Магіе\ууі5сЬ аи5 Викаге5І - \уєіієг5 сііе АЬбсЬгіІїєп сіег іп
теіпег АЬіує5єпЬєіі еіп§еіаи£епеп КопйсІепїепЬегісЬїе.
[Аіехапсіег] С 1 асІухсЬосуякуі §еЬі пасЬ КорепЬа§еп, ти55 аЬег Ьі5 гит Еіпігеіїеп
[5іапІ5Іау] 5гаго50І5ку]5 Ьіег ЬіеіЬеп, луезЬаіЬ ег ег5і ат 15. сЬ. аиі 5еіпеп пеиеп Ро5іеп
5ЄІП \уігсі.
ІсЬ Ьіпе 5іе, Неп МіпІ5іег, гесЬг ЬеггіісЬ, ги іеіе^гайегеп, оЬ 5іе 5ІсЬ іаї5асЬ1ісЬ
пасЬ Катепіс-РосІоЬк Ье§еЬеп.
Непп [Іопеі] Вгаїіапи ЬаЬе ісЬ тії аЬ5сЬгіЙ1ісЬ Ьеіііе§епсіет ЗсЬгеіЬеп ги
[ЕесЬг] Когоііій §е5сЬіскі - сіісїс 5асЬе, \уеісЬе ісЬ кеіпе5\уе§5 Йіг ипегп5і Ьаііе, капп
пиг ат Зіапсіогі ип5егег Ке§іегип§ регіекіиіеп луегсіеп.
Оег іеігі Апікеї сіе5 0[окю]г Ко5і Ье\уіскуі луісІепргісЬі сіег ип5, Се5апсііеп,
§е§еЬепеп Огіепііегип§ - сііе Роіеп пиігеп іЬп Ьіег Ьегеіі5 аи5 ипсі ісЬ капп Непп
МіпІ5іег пісЬі еіпсігіп§1ісЬ §епи§ ап5 Негг 1е§еп, сііезег ^Уіепег СаіігІ5сЬеп
ІЧГеЬепге£Іегип§ сіа5 НапсЬуегк ги 1е§еп, сіа 50П5І еіпе сіірІотаїВсЬе АгЬеіі §апг ипсі
§аг иптб§1ісЬ І5І.
498 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
Сезіегп ЬешсЬе тісЬ сіег Ьіе$і§е Сехапске Сеог§іеш, Гііт [МусЬаДо] ЗитЬаюЙ7
- еіп хеЬг 5егіо5 ги пеЬтепсІег Мапп - сІещеІЬе хсЬеіпг Ье5ГЄ Ве2ІеЬип§еп Ьеі
Епеїапсіет ипсі Ггапгохеп ги ЬаЬеп; ег кеппг [МусЬа]1о] Ту$сЬке\ууізсЬ решіпІісЬ
иші еггаЬк, скт сіет Сга£еп [МускаДо] ТуїсЬкем’уксЬ уоп сіеп Епгепгесііріотагеп
тіг §го55Гет Уегігаиеп Ье§е§пеі ууігсі.
Иег Ікпеп, Негг МІПІ5ГЄГ, ег^еЬешге
[Мукоіа ХХкшіїко]
***
Друкується за копією з водяними знаками, машинопис / ЦДАВО УКРАЇНИ
Ф. 3696. - оп. 2. - спр. 696. - арк. 138-140.
Переклад Дмитра Буріма
Берн, 31 серпня 1919
Пане міністре!
Я утримуюся доповідати Вам, пане міністре, про мою безрезультатну поїздку до
Німеччини, після того, як колега Микола Порш усно розповів Вам про стан речей.
МаїгЬіах ЕггЬег§ег залишився в Берліні, до Веймара прибув на наступний день після
мого приїзду, тільки дуже на короткий час, щоб далі їхати до Швейцарії. Тому я не міг
з ним там поговорити. Тим часом, про мою присутність в Берліні стало відомо деяким
українцям, і тому я об’єднав приємне з корисним, та сам вирушив до моєї дружини, що
стало перевагою мого перебування в Німеччині. Тому моє повернення затрималося на
три дні. Пан МапТіах ЕггЬег§ег перебуває тут в Сент Моритці та я хочу виїхати туди не
пізніше вівторка, 2-го вересня. Оскільки Арнольд Марголін зголосився на понеділок, я
не міг здійснити цього візиту раніше.
Я не заперечую, що розпочинав цю подорож без жодних великих сподівань: до
тих пір, поки наш посол в Берліні не буде мати достатніх повноважень від нашого
уряду, щоб Німеччина розглядала лише його, як єдиного представника, навряд чи буде
можливо, розблокувати кредит. Сьогодні справа є такою:
1) Григорій Супрун володіє значними повноваженнями та дезавуює кожен
крок посла Миколи Порша,
2) Здається, що Володимир Степанковський займався в Берліні тим самим, що
і Григорій Супрун.
3) Як наслідок, вороже налаштовані до нас референти Міністерства
закордонних справ в Берліні, які все ще мають стару прогетьманську орієнтацію,
вважають, що не лише Симон Петлюра не є керівником України, а що також і його
посли не мають ніяких повноважень, і що отже, буде правильним поки що
почекати та тримати гроші у берлінських касах.
Якби Київ дійсно перейшов до наших рук, та водночас в Берліні навели лад із
Григорієм Супрун ом, тоді, думаю, що гроші були б вивільнені навіть без
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. МІСІЯ УНР У ШВЕЙЦАРІЇ 499
спеціального втручання з мого боку, - проте я боюсь, що МаиЬіаз ЕггЬег§ег,
незважаючи на прихильне ставлення до мене після наших з ним розмов, після свого
повернення до Берліна, через наведені вище аргументи змінить свою позицію.
Хотів би ще додати, що після того, як я застав у Берліні охоплюючий
практично всі партії настрій на користь великої Росії, з яким Німеччині згодом
доведеться мати справу, симпатій щодо утворення України було дуже мало, тому,
думаю, було б доцільним розглянути можливість провести дуже серйозні розмови з
Німеччиною та навіть дійти до розриву дипломатичних відносин з нею, що,
призведе до зміни думки в Антанти, відповідно до якої, ми, як і раніше,
орієнтуємося на Німеччину.
Перебуваючи в Києві, ЕгісЬ Бисіепсіогії хотів, як це випливає з його останньої
праці, відродити стару Росію - на жаль, так думають (це є моя думка) теперішні
німецькі можновладці!
Пане Міністре, у додатку Ви отримаєте копію листа від Костя Мацієвича з
Бухареста - також копії конфіденційних звітів, які надійшли за моєї відсутності.
Олександр Гладишовський їде до Копенгагена, однак до приїзду Станіслава
Старосольського він змушений залишатися тут, і тому лише 15-го цього місяця
розпочне роботу на новому місці.
Прошу Вас сердечно, пане міністре, телеграфувати, чи насправді Ви їдете до
Кам’янця-Подільського.
Пану ІопеГю Вгагіапи я переслав копію листа до Федора Короліва, - цю
справу, яку я вважаю дуже серйозною, можна вирішити лише на місці перебування
нашого уряду.
Остання стаття доктора Костя Левицького протирічить установці, даній нам,
послам, - поляки вже нею тут користаються і я змушений наполегливо просити
пана міністра покласти край діям цього додаткового галицького уряду у Відні,
оскільки в іншому випадку дипломатична робота буде повністю неможливою.
Вчора мене відвідав тутешній посол Грузії, князь Михайло Сумбатов - дуже
серйозна людина - який, здається, має найкращі стосунки з англійцями та французами;
він особисто знайомий з Михайлом Тишкевичем та розповідає, що дипломати країн
Антанти ставляться до графа Михайла Тишкевича з найбільшою довірою.
Відданіший Вам, пане міністре,
Микола Василько
ЛИСТ МИКОЛИ ВАСИЛЬКА КОСТЮ МАЦІЄВИЧУ
Берн, 14 листопада 1919
Поважний пане Міністр.
Сердечно дякую Вам за Ваше письмо від 23 жовтня. Утішала мене вістка про
Ваші добрі відносини з румунським Урядом.
500 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
В листах моїх від 5 і 22 вересня поручив я Вам нав’язати зносини з п[анами]
д[окто]р[ом] [№со1ае] [Реггехси-] Сотпеп’е і Сеог§Ь’ом Рор'ом, котрі-то
працювали тут для румунської преси і тепер живуть в Румунії. Вони можуть Вам
багато допомогти, бо я знаю, що вони є великими приклонниками союзу
українсько-румунського.
Я роблю що можу, щоб піддержати наші відносини до Румунії. Жию з новим
румунським Послом [СЬеог§Ье] ІЗегшхі в найкращих приватних зносинах.
Передвчора давав я вечерю в честь від’їжджаючого бувшого румунського тут Посла
[МіКаіГя] Расіеапи, в котрій взяли участь і новий Посол, і радник Посольства
Матеагігезси зі своїми панами. Панове з румунського Посольства помагають мені
багато до нав’язання зносин з другими дипльоматами.
Бачу старання польського тут Посольства, щоб ввійти в зносини зі мною,
дотепер я їх виминав, щоб тим не дати причини галицьким українцям до
рекримінації й котрі з приводу мого консеквентного держання програми нашого
Уряду «порозуміння з поляками» і так з великим недовір’ям поглядають на мою
працю. Польський військовий аташе в Берні, майор [01§іегб] Согка зістав
перенесений до Букарешту й, як я напевно знаю, то лише тому, щоб вести дальше
порозуміння з Україною. Під час свого тут урядування займав супротив
українських справ дуже симпатичне становище. Так його, як і других панів
польського Посольства я, мало знаю, але через треті особи зістав я як вище, про
його поінформований. На всякий случай було б добре, щоб Ви, пане Міністре, не
оминали стрічи з ним.
Одинкою причиною, котра здержує Румунію дати нам безмежну поміч, є
обережність через її спільні інтереси з Польщею; боячись ослабити зносини з нею.
Пан [СЬеог§Ье] Пегшхі вже кілька разів радив мені всього можливого вжити, щоб
також між нами а Польщею пройшло до... Мені здається що приділення до служби
в Бухаресті п[ана] майора [01§іегсГа] Согк’у має на цілі вжити румунських впливів
в справі нашого спору з поляками.
З повищих моїх слів побажань, п[ан] Міністер, я все ще держуся мети, якої й
Ви держитесь, а про котру я писав в докладі від 4. VIII с[ього] р[оку] до пана
Президента [Симона] Петлюри. Я все ще переконаний, що ми самі не є в
можности зробити сю дипльоматичну роботу, яка є потрібна для поборення
упередження цілого світа до нас завдяки добрим дипльоматам давньої Росії. Тому
мусять нашу справу заступати адвокати, котрі є у світі добре закредитовані. В
першій мірі входять під уваги румунські дипльомати - дальше чехи й поляки.
Страх, який має Румунія й Польща перед відновленням Великана Росії, й
економічні інтереси, які має Чехія в утворенню Української Держави, піддержують
симпатії тих трьох держав до Української ідеї, але цілком природно жадають вони
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. МІСІЯ УНР У ШВЕЙЦАРІЇ 501
відповідної заплати. В «Руська Країна» застерегла вже це собі Чехо-Словакія.
Бессарабія й Буковина є гонораром для Румунії (гадаю, що головну часть
Української Буковини вдасться ще врятувати); лишається ще Польща, котра добре
знає, як то для нас є потрібним, щоб польські дипльомати заступилися за нашу
справу перед Антантою, а також вона добре знає, що спеціяльно Румунія не буде з
нами задалеко вдаватися без порозуміння з Польщею, й з тої причини буде певно
жадати найбільшої заплати.
Хоч дорогі здаються бути всі адвокати, я обстоюю за уділенням тих гонорарів,
бо не бачу иншої можности осягнення нашої мети: суверенности і самостійности
України.
Повищими словами сказав я Вам, пане Міністр, також, як думаю про
теперішні дані нам завдання для нашої дипльоматії, й з того можете собі уявити,
чому я не йду за Вашою доброю гадкою в справі поширення в будучині великої
світової політики. Ми можемо тільки тоді осягнути відродження нашого
державного життя по так довголітнім сні, коли сі держави, котрі мають довір’я
Антанти і є ворогами большовиків й Німеччини, т[о] є[сть] Чехо-Словакія,
Румунія й Польща, приймають нас між себе, в свої круги й ділання. Мусимо
покищо вдержатися від самостійної орієнтації відносно котрої із держав Антанти;
аж коли будемо визнані як суверенна держава, можемо думати про закордонну
політику в загальних зачерках.
Через те не маю заміру сказати, що непотрібно є на дальше впливати головно й
Франції, Англії й Америці на опінію загалу й на політичні круги в нашім дусі. Ця
робота буде підпирати працю наших адвокатів. Найважніше, що Румунія
заступається й заступиться за нас, але тільки тоді, коли не держатимуть поляки за
руки румунів.
Не можу закінчити писання, не висказавши Вам моїх поглядів з приводу слів в
Вашому листі від 23.Х Цього] р[оку]«соціялізм стався неможливим». Чи і як за
глибоку підставу має соціялізм у нас на Україні як підстава державної програми, не
можу цього сказати, не знаючи там відносини. Але на підставі спостережень,
зроблених тут у Швейцарії, я переконаний, що тільки большовизм, взгл[ядно]
терор збанкротував та що в короткім часі будуть мати всі держави цілого світу
соціялістичні Уряди. Поодиноко може прийти десь ту чи там до реакціонерської
епізоди, але слідуючі літа належать напевно до соціялізму.
В противности до Вас вважаю об’явлення війни [Антону] Денікіну за
конечність, - поминувши се, що він сам накинув нам, - мусили ми показати світові,
що ми також і з оружієм в руках протестуємо проти Всеросії й реакції. Через це
об’явлення війни має Президент [Симон] Петлюра великі симпатії серед сих, котрі
не терплять тих обох цілей, - т[о] є[сть] що більшість загалу в цілім світі признає
502 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
рацію Президенту [Симону] Петлюрі. Будучи вправним політиком, гадаю, що
забезпечення спокою в цілому світі не буде тільки, а що в кінці буде тільки
розсуджувати сам загал.
Прошу Вас, пане Міністр, взяти під увагу ці мої слова.
З правдивим поважанням, Ваш підданий
Николай Василько
...Ваше письмо від 23 с[ього] м[ісяця] є також відповіддю на лист мого заступника
Миколи Левицького, про котрого мушу сказати, що, як найстарший урядовець
моєї Місії, дуже іде мені на руку й совісно працює.
Про політичні висновки його приватних листів не перебираю, як все, жодної
відвічальности.
***
Друкується за копією, машинопис / ЦДАВО УКРАЇНИ Ф. 3696. - ОП. 1. -
спр. 177. -арк. 7-8;9-10
ЛИСТ МИКОЛИ ВАСИЛЬКА КОСТЮ МАЦІЄВИЧУ
Берн, 1 грудня 1919
Вельмишановний пане После.
Сердечно дякую Вам за Ваш лист від 23 листопаду с[ього] р[оку], котрого
передав мені пан Неймарк.
Віденське пресове бюро, в котрому, на жаль, провадиться спеціяльно галицька
політика, подавало систематично за останні 2 тижні, - такі критичні для нас, -
щонайчорніші відомости, так що я дійсно почав боятись, що на нашій Україні нема
вже взагалі ніякої української влади. В той час, як я боявся, що це так, певні
елементи, котрих, на жаль, у нас теж багато єсть, вже знайшли в тому надію на те, що
нам прийдеться утворити за кордоном новий український Уряд! Ваш лист мене
заспокоїв і рівночасно відібрав од цих елементів надію на такі експерименти.
Як Ви це, пане После, побачите з мого листа від 24 листопаду, я ні на один
мент не думаю про те, щоб залишити свою дотеперішню орієнтацію, особливо
позаяк я бачу, що її визнають наш Президент [Симон] Петлюра так само, як і Ви.
Як раз через те я Вас знов прошу не призначати мене на такий пост (Берлін), де я не
міг би надалі працювати згідно з цією орієнтацією для поглублення близьких
відносин з Польщею і Румунією, а також і з Чехословакією.
В Вашому листі від 23 листопаду Ви пропонуєте мені передати всі справи пану
[Миколі] Поршові. Долучаю до цього моє телеграфічне листування з ним. І тепер
буду чекати рішення Уряду в цій справі. Коли цей останній потвердить постанову
([Микола] Порш до Берна, а я до Берліну), то звичайно я зроблю все, щоб пан
[Микола] Порш був тут прийнятий, і передам йому урядування. Але я сам не можу
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. МІСІЯ УНР У ШВЕЙЦАРІЇ 503
їхати і не поїду тепер до Берліну, бо моє сумління не дозволяє мені згодитись,
наперекір моєму переконанню, на таке доручення Уряду, котре напевно мусить
пошкодити нашій справі. Але будьте певні, пане После, в тому, що навіть коли я
відійду, я ні в якім разі не зійду з моєї коректної лінії найвищої лояльности
відносно нашого Президента [Симона] Петлюри, і що моя дотеперішня орієнтація
від того так зовсім не зміниться: я хочу суверенної України, і перед цією метою всі
спеціяльні інтереси (Галичина, Буковина, Бессарабія) відступають назад.
При цьому пересилаю я Вам копію листа пана [Михайла] Лозинського, з
одержаного мною з Парижу: інтригам всіх панів галичан в Парижу треба один раз
назавше покласти кінець. На мою думку, граф [Михайло] Тишкевич повинен би
дістати уповноваження, зараз же випровадити всіх цих панів з Парижу; зараз єсть
тільки один український Уряд: це Уряд, Президентом котрого єсть [Симон]
Петлюра; граф [Михайло] Тишкевич повинен був би бути уповноваженим заявити
це Міністерству закордонних справ в Парижі, і коли б пани галичане не схотіли б
виїхати добровільно, він повинен був би вислати їх за помочею цього Міністерства.
Переговори про Галичину могли б тепер вести тільки граф [Михайло] Тишкевич в
Парижі і Андрій Лівицький в Варшаві, причому при потребі обидва могли б взяти
собі, як радників, галичан, достойних довір’я. Але галицький Уряд існувати
перестав, і цьому фактові мусять відповідати розпорядження нашої Директорії.
Те, що західноукраїнський диктатор [Євген] Петрушевич перебуває поза
межами краю, а також наступ поляків на Україну, - це без сумніву викличе з боку
галицьких українців спробу виступити за кордоном, як самостійний
західноукраїнських національний організм; цей західноукраїнський Уряд буде
напевно конспірувати проти нашої польської орієнтації і надалі закликати
[Антона] Денікіна як освободителя Східної Галичини, Буковини і Руської Країни;
коли ми не будемо енергійно протестувати проти цих галицьких інтриг, то
Польща, Румунія і Чехословакія легко побачать в цьому з нашого боку подвійну гру
і відповідно тому виведуть з того такі консеквенції, котрі будуть для нас тим більше
небезпечні, що поляки зараз стоять з своєю армією в нашому краю!
Так само мусимо ми уникати якого-будь знаку большовицької орієнтації: те,
що відомий швайцарський большовик [Бгігг] Ріаііеп перебуває на Україні, вже
дуже денервує швайцарський політичний департамент; досі мені удавалося
застерегти цей факт од опублікування в швайцарській пресі, але я боюся, що
присутність [Бгігг] Ріаггеп’а на Україні скоро иншими повідомленнями буде
доведена до загального відома. Зараз перебуває в Букаресті швайцарський майор
Ледре з Інтернаціонального Червоного Хреста, і я маю автентичні інформації про
те, що він, пробувши в справах Червоного Хреста кілька місяців на Україні, де наші
офіцери, на жаль, здається, не зуміли встановити з ним необхідної згоди, готує
знищуючий доклад про відносини на Україні, в якому він, спеціяльно вказуючи на
504 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
присутність в нашому краю [Бгігг’а] РІаССеп’а, висловлює вражіння, що наш
Президент [Симон] Петлюра недостатньо сильний, щоб стримати все зростаючу
на Україні течию большовизму. Було б дуже важно, шановний пане После, як би
Вам удалося поговорити з цим чоловіком в Букаресті, і може, як-небудь
заспокоююче вплинути на нього. Бо як пришле вже сюди свій доклад до Червоного
Хреста, то я не могтиму нічого зробить проти опублікування його.
Взагалі мені здається, що в нашому Головному штабі обходяться з чужими
офіцерами не так уважно, як би це було слід: я маю інформації, що також
румунський полковник Радолеско, що має бути українофілом, не раз скаржився на
те, що з ним обходились в Кам’янці як з сріапгіге пе§1і§еаЬ1е. Завдяки старанням
мого радника д[окто]ра КеБзе’а удалося заінтересувати Україною перебуваючого з
спеціяльною місією в Швайцарії дуже компетентного англійського майора Лангле.
Можливо, що він в короткім часі поїде до нашого Президента [Симона] Петлюри.
Я прошу Вас, пане После, звернути увагу нашого Уряду на те, що обходження з
чужинцями, і особливо з офіцерами, беруться на особливу увагу.
На щастя, Неймарк не похитнувся в своїй симпатії до України через свою
подоріж туди: але, правда, ця симпатія обмежується дійсно захопленням
[Симоном] Петлюрою і окремими нашими воєнними старшинами і дуже
немногими цивільними урядовими особами, до яких, звичайно, належите і Ви,
Високоповажний пане После! Він має намір опублікувати тут статтю, корисну для
нас, і дати скілька відчитів, що тим більше важно для нас, що російська ([Антон]
Денікін) пропаганда після евакуації нами Кам’янця починає вже орієнтувати проти
нас деякі часописи. Неймаркпривіз мені 20 000 гривень, але рівночасно рахунок на
дорожні видатки, який я, звичайно, мушу оплатити, для чого я повинен, виходить,
доплатити ще йому 1 500 - 2 000 франків.
Тільки що одержав я від графа [Михайла] Тишкевича просьбу повідомити
[Бориса] Матюшенка і [Петра] Дідушка, що вони обидва відсилаються до
розпорядження Міністерства закордонних справ. З приводу того, що пан [Борис]
Матюшенко не міг вернутись до Франції, - причини цього я вже докладав в
попередніх повідомленнях, - я мав нагоду часто бачитись з ним і багато говорити, і
я ціню його як одного з наших найсерйознійших політиків; хоч він і соціял-
демократ, але він добре розуміє завдання потрібної тепер реальної політики, через
те я вважав би дуже невідповідним, якби він не знайшов більш поля діяльности в
нашій зовнішній політиці. Я певен, що коли Ви, Високоповажний пане После,
потрудитесь з ним поговорити, - що у всякім разі варто було б цього, - то Ви
прийдете до того самого висновку.
Всі Ваші листи, Високоповажний пане После, переконують мене, що ми з
Вами, не знаючи один одного, в нашій політичній орієнтації ідемо тою самою
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. МІСІЯ УНР У ШВЕЙЦАРІЇ 505
дорогою, - це підбадьорює мене щиро висловляти Вам мої погляди у всіх
питаннях, навіть і в тих, котрі переходять за межі моєї компетенції.
Відданий Вам, Високоповажний Пане После, щиро і сердечно
Н[иколай] В[асилько]
Р[о5і] 5[сгіршт]. Граф [Михайло] Тишкевч досі не був прийнятий ні
[Сеог^ез’ом] Сіетепсеаи, ні [ЗіерЬеп’ом] РісЬоп’ом, - оскілько я поінформований,
[Олександр] Шульгин мав перед собою відчинені двері до французького
Міністерства закордонних справ; візу до Франції можна було б для того дістати
коли вгодно; я думаю, що він був би дуже цінною піддержкою для графа [Михайла]
Тишкевича в його стараннях в Парижі.
***
Друкується за копією, машинопис / ЦДАВО УКРАЇНИ Ф. 3696. - ОП. 2. -
СПР.7.-АРК. 71-74.
ЛИСТ МИКОЛИ ВАСИЛЬКА КОСТЮ МАЦІЄВИЧУ
Берн, 24 лютого 1920
Високоповажний пане Міністр!
Доперва сьогодня відповідаю на Ваш інтересний і поучаючий лист з 2-го
грудня м[инулого] р[оку], котрого передав мені п[ан] [Михайло] Кочерган в
Берліні.
Через пожалування гідну ситуацію, в якій я застав тамтешнє Посольство
відносно його значіння, та через те, що на місці в Берліні переконався, що буду міг
хоч частинно сповнити сі надії, які-то Ви, Високоповажний пане Міністр,
покладаєте на мою діяльність, згодився я за Вашою порадою обняти наше
Посольство в Берліні. Але, на жаль, вручений мені п[аном] [Михайлом]
Кочерганом декрет був підписаний тільки самим Міністром] [Ісааком] Мазепою,
наколи для Берліна конечним є підпис Директорії, бо ми там визнані і як
Посольство акредитовані. Сейчас післав я новий декрет з новим докладом до
підпису нашому Головному Отаману через кур’єра до Варшави. Кілька разів
ургував я телеграфічно і через кур’єрів сю справу, але донині не маю ще жодної
відповіди. Крім сего мусить прийти якесь рішення щодо Берну, бо, на щастя, п[ан]
[Микола] Порш не хоче сеї посади обняти - він на сю посаду не відповідає, а також
мусить віддати мені п[ан] [Григорій] Супрун конта на 180 000 швайц[арських]
франків, котрі я позичив на удержання тутешньої Місії із своїх приватних фондів.
В кожній із сих справ не можу дійти до якогось результату, а до того чув я, що Ви
знаходитесь, Високоповажний пане Міністр зараз в Варшаві, і тому відкладав
відповідь на Вашого листа з дня на день, так що я, будучи дуже мало
поінформований про нашу внутренну ситуацію, в кінці не знав, на яких підвалинах
концептувати дальше ведення нашої закордонної політики.
506 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
Сьогодні я в ще більш тяжкій ситуації: коли-то перед 14 днями телеграфував
мені п[ан] [Микола] Багриновський з Варшави, що « [Симон] Петлюра з [Ісааком]
Мазепою в єдности», коли п[ан] [Осип] Безпалко шле до «Ншпапіге»
спростовання проти п[ана] [Михайла] Грушевського, дістаю несподівано
передвчора відомість з пресового бюра, що арештували в Кам’янці майже цілий
наш Уряд. Як з прилоги побачите передало Віденське пресове бюро просто до
«Науах’а» і «Кеиіещ’а» викликаючи цим величезне вражіння, а я не знаю, як,
певно, всі наші закордонні місії, як вияснити і коментувати сю справу. Відносно
сего телеграфував я до Вас, та очікуючи з нетерпеливістю на Вашу інформацію,
щоби знати, чи розходиться тут о якусь акцію поляків проти нашого Головного
Отамана (що тутешнє польське Посольство заперечує), чи о локальне надужиття
польського війська, або що поляки зайняли становище за Головним Отаманом
проти його Уряду, котрий мав вести поза його плечима переговори з
большовиками. З сих ріжних моїх комбінацій можете собі уявити, до якого
настрою привела мене ся депеша! Висказана в Вашім листі гідна взяття під увагу
гадка про дуалізм з поляками моглаб справді статись поважною, наколи б польська
політика - в що я починаю сумніватись - була супроти нас чесною. Правду кажете,
що до осягнення нашої самостійности мусимо доказувати нашу внутренну єдність - але
чи можу я сего надіятись по одержанню такої телеграми!
[Михайла] Тишкевича прийняв Президент [Раиі] ОехсЬапеї; [Арнольд]
Марголін веде дуже гарно працю в Лондоні; в паризькім і італійськім Парляменті
жадають нашого визнання; мені вдалося бути прийнятим Президентом
Швайцарської республіки, а тепер стоїмо ми, закордонні заступники, як «слуга без
пана» - «Посол без свого Уряду», наколи п[ани] [Віктор] Піснячевський,
[Володимир] Степанковський, а навіть і [Сергій] Шемет працюють за кордоном
проти [Симона] Петлюри, а за [Василем] Вишиваним!
Ви возьмете, пане Міністр, сего листа, може, трохи за нелогічно написаного,
дивлячись з меньшим неспокоєм на будучність, будучи ближче до сих локальних
пригод; мені є тілько неможливо тут визнатися, маючи лише сенсаційні відомости
Віденського пресового бюра і «Впереду» й тому зрозумійте мій настрій, в якім я
сего листа пишу.
Позаяк здається, що Англія на всякий случай хоче помиритися з Росією,
полишається нам лише оден спосіб, котрого я все вживаю, - т[о] є[сть] постаратися
переконати Англію, що Росія не буде в можности доставити їй бажані товари, котрі
є лише на Україні, і лише наші кооператори, а не жодні московські народні
комісари можуть се дати Англії, що вона потребує. З сеї причини повинна Англія зі
свого становища видерти Україну з рук московських большовиків. Не знаю, як
довго потреба Англії, щоби се логічне діло зрозуміти, як також не знаю, чи до того
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. МІСІЯ УНР У ШВЕЙЦАРІЇ 507
часу не Польща жадала вдоволення своїх імперіялістично-територіяльних планів
анексій в Москві на конт України.
[Микола Василько]
***
Друкується за копією, машинопис / ЦДАВО УКРАЇНИ Ф. 3696. - ОП. 2. -
СПР. 349. - АРК. 24-25.
СПРАВОЗДАННЯ МИКОЛИ ВАСИЛЬКА АНДРІЮ НІКОВСЬКОМУ
Спа, 17 липня 1920
Пане Міністре.
Вчора ввечері конференція була зачинена, офіціяльно вона мала займатися
лише розгляданням виконання постанов Версальського мира і претензіями
Антанти до Німеччини, і тому офіціяльними учасниками конференції мали бути
лише, до того ще і спеціяльно інвітовані, Держави Антанти та Німеччина.
Через це не були присутніми в Спа, наприклад, не тільки Туреччина і
Болгарія, але й Австрія, а також всі нейтральні держави (Швейцарія, Голландія,
Швеція і и[нші]), між иншим не було також і Америки.
Тому ми не мали ніякого права явитись на конференцію, мали б це право лише
в тому разі, якби Польща нас представляла там як свого союзника. Предбачаючи,
що лише в останньому випадкові наша Делегація може бути вислухана
конференцією про наші бажання, які, між иншим, цілком не належали до програму
конференції, я негайно після одержання Вашого, пане Міністре, листа за від 24
червня і Вашого наказа від 23 червня - лист і наказ я одержав 3 липня у Відні -
відправився я до польського Посла [Магсеїі’я] Згагог’и і попрохав його, щоб його
Правительство відповіло на слідуючі запитання:
1) Чи бажано для Польщі (як союзної нам держави) присутність нашої
Делегації в Спа.
2) Коли так, то чи розповсюджується згода польського Правительства також
на мою участь в Спа (дивлячись на мою на протязі 20 років політичну кампанію в
віденському Парляменті в інтересах галицьких українців проти польської шляхти -
[А§епог’а] Со1исЬо\у$к’ого, [Еи^епіихг’а] А Ь г а Ь а то \л і с 2 ’ а і вшехполяків -
[$ГапІ5Іа-Ма] Сіфзішк’ого).
3) Чи польська Делегація в Спа одержить, чи безпосереднє в Варшаві, чи через
польського Посла в Відні ([МагсеГя] Згагог’у) розпорядження допомогти нам
(українській Делегації).
Посол [Магсеїі] Згагоіа, - як я гадаю, навіть підтримував необхідність
позитивної відповіді - ще 3-го липня відправив мої запитання (про які я, між
иншим, телеграфно повідомив також Міністра Андрія Лівицького) телеграфним
508 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
шляхом до свого Правительства в Варшаві. 8 липня він мені передав слідуючу,
одержану від Міністра закордонних справ [ЕшсасЬу’я] ЗаріеЬ’и, відповідь:
«Польське Правительство дивиться на справу української Делегації в Спа як на
внутрішню справу українського Правительства». Правда, до цього п[ан] [Магсеїі]
ЗгагоСа додав свою, як він підкреслив, приватну пораду, щоб я туди поїхав
якнайшвидше. Зміст, формально безумовно коректної, відповіди польського
Міністра закордонних справ неясний: «коли українська Делегація поїде в Спа і
там матиме який-небудь успіх, то це тільки може допомогти польській справі, але
Польща не може зараз дати українцям дипльоматичну допомогу, тому що це
збільшило б і без того великі труднощі її».
Після відповіди[Еи5СасЬу’я] ЗаріеЬ’и я, таким чином, знав, що нам треба в Спа
рахувати на самих себе, себто нас зустрінуть як неінвітованих гостей, підносячи
питання, яке в діяметральному контрасті з сучасною політикою Антанти, і що ми
безумовно не зможемо добитись вигідних результатів. 1 1 липня я прибув в Спа -
бельгійську візу на в’їзд (навіть дипльоматичну візу) я дістав за допомогою колеги
[Андрія] Яковліва (який є, взагалі, одним з тих цілком немногих голов місій, які
відзначуються діловим і точним виконанням своїх службових обов’язків) особисто
у бельгійського Посла у Відні. Наша варшавська Місія, яка в першу чергу мусила б
дістати візу за допомогою польського Правительства, навіть не відповіла на мої
2 телеграми про візу. Для більш короткого шляху через окуповану Францією
частину Німеччини мені була б також потрібного й французька віза (граф
[Михайло] Тишкевич, як він сам мені сказав, не може французьку візу в Парижі
дістати ані для одного українця).
Відразу ж після мого приїзду я побачив, з конференції вже там 8 день
перебуваючими панами - [Михайло] Тишкевич, [Андрій] Яковлів і [Арнольд]
Марголін - яких, дякуючи дуже тактовному поводженню останніх двох панів в
відношенню до графа, я найшов в повній згоді між собою, що ще в Відні я
правдиво передбачив наші шанси в Спа. Замельдувалась Делегація у Президента
конференції (бельгійського Міністра Президента), у [Оауісі’а] Поусі Сеог§’а, в
[Аіехапсіг’а] МіІІегапсГа, у [Сагіо] Могг’и, але ніким не була прийнята. [Михайло]
Тишкевич був з візитом у Президента польської Делегації [ЗсапіхЬлу’а] Расек’а, але
цей відпустив його з запевненням особистої ([$сапІ5Іа\у’а] Расек’а) симпатії до
нашої справи і не віддаючи візиту, [$СапІ5Іа\у] РаСек поїхав; той самий результат мав
візит графа [Михайла] Тишкевича у [ЕІеісЬегіоз’а] Уепігеїоз’а, як не дивитися на
випрохану графом фотографію [ЕІеісЬегіох’а] Уепкеїоз’а, яку цей йому післав.
Завдяки посередництву [Арнольда] Марголіна, [Михайло] Тишкевич був
прийнятий РЬіІір’ом Кегг’ом, першим секретарем [Оауісі’а] Еіоусі Сеогр’а, який був
3 графом дуже стриманий.
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. МІСІЯ УНР У ШВЕЙЦАРІЇ 509
Поінформуватись у французьких дипльоматів гр[аф] [Михайло] Тишкевич і
не пробував, позаяк в Спа були присутніми лише займаючі офіціяльні (урядові)
пости французи, а граф, як він мені сам признався, з ними, а саме з [Аіехапсіг’ом]
МіІІегапсГом, [Еи§еп’ом] Регіг’ом і [АІЬегг’ом] Каттегег’ом і в Парижі не має
ніяких зносин. Він запевняє, що має дружествені відносини з великими
парляментарними політиками Франції, але таких не було в Спа. Правда, граф був у
маршалка [ЕегсІіпапсГа] ЕосК’а, якого велику любезність відносно його вихвалює,
але дістав відповідь «що він ([Еегсііпапсі] РосЬ) безсильний...».
З того, що докладав граф [Михайло] Тишкевич, у мене зробилося вражіння,
що французькі дипльомати дивляться на нього як на к^иапіііе пе§1і§еаЬ1е» і як
такого не беруть серйозно. Я був в одному ресторані свідком, як він поздоровив
урядовця французького Міністерства закордонних справ [АІЬегг’а] Каттегег’а, я
почервонів, як цей без всякої пошани і без респекту відповів на привітання...
Я додаю для пана Міністра лист графа з докладом [Арнольда] Марголіна про
його розмову з РЬіІір’ом Кегг’ом. Цей доклад, якого зміст підтвердився на другий
день офіціяльним комюніке, в діловому відношенню, правда, нас тяжко поражає,
але доказує, що англійське Міністерство закордонних справ балакає з [Арнольдом]
Марголіном серйозно й бере його серйозно. Але цей доклад також підтверджує, що
[Арнольд] Марголін в Лондоні весь час на наше становище (останній раз в мойому
докладі від 28 червня) правдиво дивився.
Лондон ([Оауісі] Поусі Сеоще) хоче з Совітською Росією або а) дійсного мира,
або б) вияснення того, що не Англія, а Совітська Росія винна за продовження війни.
Для кожного з цих випадків [Оауісі] Поусі Сеог§е мусить в своїх умовах мира для
Совітської Росії як можливо далі йти назустріч. Але позаяк Совітська Росія, як
Антанта хотілаб втрутитися як-небудь у розв’язання українського питання, відкинула б
безумовно переговори про мир, обходять нас (себто дивляться на українську справу як
на внутрішню справу бувшої Російської імперії), бо инакше англійська публічна опінія,
особливо робітничі партії, симпатії яких [Оауісі] Поусі Сеог§е особливо домагається,
дивились би на його мирову акцію як не на серйозну.
Коли, через відкинення так далеко зараз йдучих пропозицій, [Лев] Троцький
з своєї теперішньої ситуації нападеного поляками з нашою допомогою попав би в
позиції непримиримого імперіяліста, тоді булоб ясно робітничим партіям і Англії,
і всього світу, що Антанта мусить боронити Західну Европу від червоного терору, і
в цьому випадкові ми могли б бути потрібними [Оауісі’у] Е[1оусі] Сеог§’у для
боротьби з большовиками.
Таким чином, [Оауісі] Е[1оусі] Сеог§е тільки тоді вернеться до питання
України, яка входила в склад бувшої Вел[икої] Росії, коли ми йому не будемо
більше потрібні яко уплата за мир з Совітською Росією, але будемо йому
5 1 0 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
потрібними для війни проти большовиків. Це є моя опінія про наміри [Оауісі’а]
Іфіоусі] Сеог^’а відносно нас.
Ця орієнтація англійського Лорд Канцлера ще підтверджується у нього
слідуючими моментами:
а) він не вірить в національну українську самосвідомість мас нашого населення; в
волю і силу цих мас скинути большовицьке ярмо; ще менше в державну творчу
спосібність нашої, як англійці гадають, без того дуже невеликої інтелігенції, і в
відношенню до неї, так численних політичних партій, з яких більшість зараз
висловлюється, більше або менше за федеративну республіку ([Володимир]
Винниченко, [Михайло] Грушевський, [В’ячеслав] Липинський). Тієї ж самої думки,
між иншим, і англійські військові (військовий Міністр лорд [\\чшгоп] СКигсЬіІІ);
б) він гадає, що большовнзм в Росії і без того скоро мусить уступити перед
иншою системою, при якій наше населення, на підставі пункту а) охоче
примириться з автономією;
в) Україна, на підставі давньої внутрішньої антантської згоди, є сферою
французького впливу, для якої він ( [ ІДауісі] Ціоусі] Сеог§е), не хоче пожертвувати
ні одним англійським жовніром, особливо, позаяк ще
г) через це він допомагав би польському імперіялізму, якого в Англії
ненавидять.
Так що, якби [Оио уоп] Віїтагск був на місці [Арнольда] Марголіна, нашим
представником в Англії, і він не міг би змінити цього відношення Лорд Канцлера
до нашого питання, вже й тому, що це відношення базується, головним чином, на
розумінню й обороні (байдуже, правдивій чи неправдивій) англійських інтересів,
це не підлягає ніякому сумніву, але треба віддати справедливість, що [Арнольду]
Марголіну принаймні вдалося зайняти таке становище в Міністерстві закордонних
справ в Лондоні, що його там автентично й правдиво інформують, себто його там
беруть серйозно.
Пряму протилежність можна сказати про графа [Михайла] Тишкевича в
Парижі, хоч йому там було легше, позаяк він, як я ще пізнійше покажу на підставі
зроблених мені Віце-президентом польської Делегації паном [Егагт’ом] Ріігг’ем
заяв, міг з травня рахувати на польську допомогу, він абсолютно не зміг в
паризькому Міністерстві закордонних справ завоювати собі яку-небудь позицію.
Відносини з окремими йому, яко аристократу, клерикалу і антисеміту, політично
близько стоячими парляментськими діячами він ставив вище, як відносини з
офіціяльними правительственими інституціями, і, головне, він цілковито не
використав заключену від 21-го квітня нашу згоду з Польщею, яка, одначе, має
протекцію офіціяльної і неофіціяльної Франції. Бо наша згода з Польщею мала
передовсім метою добути польську допомогу у Антанти.
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. МІСІЯ УНР У ШВЕЙЦАРІЇ 5 1 1
Таким чином, в день мого прибуття в Спа я міг лише констатувати
вищеподане і зробити з цього висновки, що:
1) треба вияснити, чи поляки ще далі хотять додержувати союз з нами, і, як
так, то чи вони нам зможуть допомогти;
2) треба державам, учасницям конференції, про наш погляд, позаяк це не було
можливим на словах, дати повідомлення на письмі;
3) треба, як можливо швидше, зробити пропозицію мойому Правительству.
Ао пункту 1-го. Я пропонував, що граф [Михайло] Тишкевич увійшов би в
зв’язок або з польським Міністром Президентом, про якого говорилось, що він ще
перебуває в Спа, або з Віце-президентом польської Делегації в Спа, з
уповноваженим Міністром [Егагт’ом] Рікг’ем. Граф [Михайло] Тишкевич гадав,
що це вже тому безсильне, позаяк, згідно його відомостям, обидва ці поляки наші
противники. Тому ми умовились на слідуючім: я замельдуюсь в польській
Делегації і скажу, що я прибув в Спа з Вашим, пане Міністре, спеціяльним
дорученням, щоб дивитись за тим, щоб наша Делегація працювала абсолютно в
цілковитому контакті з польськими делегатами. Внаслідок цього я потребую від
поляків інформацій і директив. Так і було зроблено. Як відповідь на додану в копії
телеграму, я був прийнятий Віце-президентом Міністром [Егагт’ом] Ріігг’ем, який
мені передав слідуюче: він був 8-го квітня в останній раз прийнятий Начальником
Держави [}огеРом] РіЬисккі’м в Варшаві, і цей в 1 Уі годинній авдієнції йому
пояснив, що Польсько-Українська згода, як для Польщі, так і для спокійного
розвинення Сходу, є життєвим питанням. Він, Цогеї] РіЬисТкі, при всіх обставинах
за кооперацію з Україною і через те наказує п[ану] [Егагт’у] Ріігг’у вжити всіх
заходів, щоби Аліянтська Рада в Парижі приєдналася б до відношення Польщі до
України і визнала б як незалежність України, так і теперішнє її Правительство
([Симона] Петлюру). Правда, [[огеї] Рікисккі знає, що [Симон] Петлюра не
уявляє з себе завелику владу на Україні, але у всякому разі [Симон] Петлюра є
єдиний фактор, з яким можна рахуватись на Україні. Не дивлячись на це, особисті
якости [Симона] Петлюри такі, що він (Цогеї] Рікисккі) має до нього найбільше
довір’я. Він ([Егагт] Рікг) зробив все, щоб точно виконати цей наказ ЦогеРа]
Рікискк’ого. Але Його заходи були розбиті, навіть в той час, коли польсько-
українська офензива мала Київ в своїх руках, не тільки від супротивлення англійців,
але й від опозиції [Аіехапсіг’а] МіІІегапсГа. Зараз, коли польська армія під
давленням червоних військ мусить відходити, в російських справах
розпоряджається лише [Палісі] Е[1оусі] Сеог§е, і поляки зараз перебувають в такому
стані, що вони змушені слухатись диктату англійського Прем’єра. Під цим
вражінням також польський Міністр Президент вернув з Спа до Варшави - так
само і Президент польської Делегації п[ан] [5іапк1а\у] Рагек. Я відповів п[ану]
[Егагт’у] Рікг’у на це таке:
5 1 2 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
а) на підставі згоди 21-го квітня Польща й Україна, що торкається Совітської
Росії, так зв’язані між собою, що вони тільки по взаємному порозумінню мають
право скінчити війну. З цього виходить, що Польща теперішню інтервенцію Англії
для мира з Совітською Росією юридично має право прийняти лише тоді, коли
Україна на це згодиться. Тому Польща зобов’язана вжити всіх заходів, щоби,
противно наміра Лорд Канцлера, при Мировій конференції, яку предположено
мати в Лондоні, представники України були допущені яко повноправна партія для
заключення миру.
б) Завдяки державному розумові [}огеРа] РіЬисЬк’ого і [Снмона] Петлюри
ворожнеча, яка була на протязі століть між поляками і українцями, припинилась,
що дуже багато означає для будучини. Згода 21-го квітня може бути для обох
народів актом безподобного історичного значіння, коли вона витримає так швидко
вже наступивший військовий іспит. Але як поляки ледве після 3-х місяців
перевернуть Варшавський договір в шматок паперу, то це означатиме знов на
невідомо який довгий час братоубійчу війну сих двох народів, які у всіх
відношеннях мусили б допомагати один другому.
П[ан] [Егагт] Рікг відповів на мої слова що до пункту а) характерним рухом
руки до шиї (він хотів сказати: канат накинено полякам на шию). Але він мусив
згодитись, що я по обом пунктам розмовляю з ним цілком логічно, і він прохає
мене, щоб наша Делегація йому негайно надіслала ноту, яка включала б зазначені
мої думки, і він ще того самого дня (то було 14 липня) телеграфуватиме ноту до
свого Міністра закордонних справ. В протилежність до опінії графа [Михайла]
Тишкевича, який мене попередив, що п[ан] [Егагт] Рікг є особливо великий ворог
польсько-української комбінації, я знайшов в п[ана] [Егагт’а] Рікг’а
поміркованого розумного польського реального політика, який старається
цілковито виконати доручення своїх Начальника Держави і Правительства. Я це
додаю, позаяк, згідно мого вражіння, це є великою помилкою гр[афа] [Михайла]
Тишкевича, що він у травні й червні (перед польсько-українським розгромом) не
старався увійти в контакт з п[аном] [Егагт’ом] Рікг’ом в Парижі. Найменше, цей
полекшив би тоді гр[афу] [Михайлу] Тишкевичу шлях до французького
Міністерства закордонних справ, завдяки чому було б можливим інформувати
безпосередно з українського боку п[ана] [Аіехапск’а] МіІІегапсГа і його оточуючих,
в той час, як тепер джерелом для інформацій французького Міністерства
закордонних справ суть, на жаль, безсильні самі поляки й, відтак, наші вороги,
російські партії.
З конференції з п[аном] [Егагт’ом] Рікг’ом можу ще, як важливе, відмітити,
що той запевняв з підкресленням, що поляки можуть згодитись на найширшу
автономію Східної Галичини, але ж до останнього моменту будуть супротивитись
цілковитому відірванню її від Польщі. Нота, яку [Егагт] Рікг попрохав, була
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. МІСІЯ УНР У ШВЕЙЦАРІЇ 5 1 3
складена, як вона додана в копії до цього, ще в той самий день підписана нашим
Президентом графом [Михайлом] Тишкевичем і мною доставлена п[ану] [Егагт’у]
Ріігг’у. Донині, 17-го липня, коли також польська Делегація виїжджає зі Спа, п[ан]
[Егагт] Ріігг, який відповів візитом на мій візит, не одержав, як він говорить, аніякої
вказівки від свого Правительства, яка відносилася б до зазначеної ноти.
До пункту 2-го: Було вияснено наш погляд, як бельгійському Міністрові
Президентові, який був головою конференції, так і всім учасникам конференції в 3-х
нотах, які додані в копіях. Ноти були зредактовані мною, [Арнольдом] Марголіним і
[Андрієм] Яковлівим. Президент [Михайло] Тишкевич згодився на їх зміст. Учора на
адресу графа [Михайла] Тишкевича одержана письмена відповідь бельгійського
Міністра Президента (на жаль, копія не у мене, але вона буде Вам безумовно надіслана
з Парижу) слідуючого змісту: наші справи підлягають до компетенції конференції
послів аліянтів в Парижі, тому було б раціональним, якби ми звернулись з цього
приводу до Президента зазначеної конференції - до французького
МіністраПрезидента [Аіехапсіге’а] МіІІегапсГа. Ця відповідь підтверджує мою, в
початку цього листа викладену опінію. Посилаючись на це відношення бельгійського
Міністра Президента, граф [Михайло] Тишкевич негайно запитав ще вчора, тут в Спа
у [Аіехапсіге’а] МіІІегапсГа, коли цей зможе його прийняти. Секретар обіцяв
телефонічну відповідь, сьогодня о 1 1 годині [Аіехапсіге] Міііегапсі виїхав до Парижу,
не давши графу [Михайлу] Тишкевичу аніякої відповіді.
Ао пункту 3-го: Через адреси наших місій в Варшаві і в Букарешті я, [Арнольд]
Марголін і [Андрій] Яковлів Вам, пане Міністре, телеграфували, що безумовно
необхідна негайна зміна графа [Михайла] Тишкевича в Парижі [Олександром]
ТТТульгиним. Найменше, треба булоб додати [Олександра] Шульгина графу
[Михайлу] Тишкевичу, яко заступника. В цій телеграмі єєдина зараз пропозиція,
яку можна зробити Правительству. Наша дипльоматична ситуація слідуюча: коли
не буде мира з большовиками, то вона буде безумовно вигідною, бо ми будемо
потрібні Англії. Позаяк [Арнольд] Марголін крім одного [ПаУІсГа] Б [ Іоу'Ц ]
Сеог^е’а (цей одмовляється від конференції з [Арнольдом] Марголіним, щоб мати
можливість сказати совітським представникам, що він не має ніяких зносин з
українцями), вже тепер підтримує зо всіма особами в Лондоні офіціяльно і
неофіціяльно серйозні й добрі відносини, то, натурально, він зможе в цьому
випадкові зробити надзвичайно багато для нас. Але, поки [Оауісі] Б [Іоусі] Сеог§е і
Совітська Росія ведуть переговори про мир, [Арнольд] Марголін може бути для
нас, завдяки його зв’язкам в Лондоні, дуже цінним інформаційним бюро про все,
що там діється, - але більш ніщо...
Тому мусить весь час, поки [Иауіб] Б [Іоусі] Сеог§е на нас дивиться як на
<^иапгіге пе§1і§еаЬ1е», і це якраз має місце, в Парижі знаходитись знаний в
514 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
офіціяльних французьких колах і маючий їх довір’яукраїнець, щоб він домагався
побудити Францію добути для нашого Правительства при проектованій
конференції в Лондоні принаймні таке місце, яке собі добула Західна Україна за
допомогою Англії. Позаяк Франція залежить від [ОаУІсГа] Ціоусі] Сеог^е’а, тому,
а) що їй він потрібний проти Німеччини, б) що їй потрібні англійські військові
сили в Сирії, то вона (Франція) здається, пожертвувала й Польщу цим важливим
французьким інтересам. Але симпатія до поляків у Франції має заглибокі коріння,
ніж щоб яке-небудь французьке Правительство осмілилося б, не дивлячись на
польські бажання, перейти до порядку денного. Тому мусив би наш представник в
Парижі і далі підтримати найкраще відношення з поляками й співробітничати
разом з польським представництвом.
Я гадаю, пане Міністре, що після всього, що я Вам доніс в цьому докладі про
графа [Михайла] Тишкевича, на підставі моїх особистих вражінь, що не маю більш
чого додати до того, що гр[аф] [Михайло] Тишкевич ні в якому відношенні не
відповідає необхідним зараз якостям для Парижу. Я його перший раз бачив в Спа
й з добрих якостей у нього знайшов слідуючі: він безумовний прихильник
самостійної України; він безумовно міцно преданий нашому Президентові
[Симону] Петлюрі і, нарешті, він старенький пан з дуже тонкими
аристократичними манерами. Все инше негативне. Дух теперішнього часу і
поступову еволюцію на світі він взагалі собі ніскільки не уявляє. Яким освіченим
він з історичного боку й не є, в соціялістичному відношенню він прямо анальфабет.
Він мріє про монархію в Франції; про реставрацію старої Австро-У горської
монархії. Він ще досі живе споминами про герцогів, князів, графів, з якими він ще
40 років тому снідав в Монте-Карло. Цим пояснюється непорозуміння між ним і
всімачленами нашої Делегації в Парижі. Крім того, він надзвичайно доступний
лесті й сплетням. На кожну ділову опозицію, він дивиться як на особисту
ворожнечу... Якийсь польський член його фамілії написав про нього брошуру, тому
він ненавидить польсько-українську згоду - одним словом, пане Міністре, я
цілковито уявляю собі, що око французького дипльомата не бере його серйозно.
На своїй попередній посаді у Папи в Римі, в зносинах з кліром і клерикальним
товариством він був і є, вже через його майже наукову освіту в спеціяльних
церковних справах, цілком на свойому місці. Але ми мусимо негайно мати в
Парижі відповідну особу, й як я, так і [Арнольд] Марголін і [Андрій] Яковлів,
певні, що [Олександр] Шульгин в своїх відношеннях відповідає потрібним зараз
вимогам. Ми прохали Вас телеграфічно, пане Міністре, й через Варшаву й через
Букарешт й через Міністра фінансів [Христофора] Барановського негайно при-
їхати за кордон, позаяк крім цього зараз для Парижу необхідно розпорядження, як
пан Міністр самі побачать з цього мого докладу, наша ситуація за кордоном,
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. МІСІЯ УНР У ШВЕЙЦАРІЇ 5 1 5
взагалі, може вступити в критичну стадію, в якій негайна постанова шефа Мініс-
терства закордонних справ може бути потрібного. При кінці цього мого докладу
передаю Вам, пане Міністре, ще мою особисту подяку за Ваш лист з Проскурова від
24 червня і за Ваше так шануюче мене довір’я, висловлене в тому листі.
Вашу надію на наслідки моєї праці в Спа, на жаль, я міг виконати лише в вище
Вам донесеному, більш ніж обмеженому розмірі. Ваше бажання, щоб була повна
згода поміж членами Делегації, можна було цілком виконати, позаяк вже й серйозні
ситуації і єдність, яка була між [Арнольдом] Марголіним, [Андрієм] Яковлівим і мною,
і єдине наше старання рахуватись при обходженні з графом з його великим тщеславієм,
його заспокоїли понині. Лише сьогодня перед самим від’їздом його настрій змінився,
позаяк я рахував своїм обов’язком полковника [Григорія] Лисенка, про якого він,
напевно, на підставі якоїсь денунціяцїї, дуже зле висловлювався, взяти під оборону.
Пан Міністр писали також в свойому листі про моє дальніще вживання, про що я собі
дозволяю в одночасно відсилаємому окремому листі докладно відповісти. Звідси я,
згідно прохання Міністрів [Христофора] Барановського та [Бориса] Мартоса, їду до
Амстердаму, аби спробувати упорядкувати так заплутану [Григорієм] Супруном чайну
справу у фірмі Розеліус. Взагалі я буду старатись допомогти панам [Христофору]
Барановському і [Борису] Мартосу в усіх напрямках при реалізуванню грошей, позаяк
в найближчому часі треба дістати гроші спеціяльно для місій в Парижі і Лондоні.
Маю за честь залишитись, пане Міністре, з найглибшою пошаною Вашим
цілковито і глибоко преданим
Николай Василько
***
Друкується за копією, машинопис / ЦДАВО УКРАЇНИ Ф. 3696. - ОП. 2. -
СПР. 407. - АРК. 53-63.
Примірник Міністерства закордонних справ УНР, машинопис завірений
Павлом Дяковим / ЦДАВО УКРАЇНИ Ф. 1429. - ОП. 2. - СПР. 100. - АРК. 328-338.
НОТА ПРЕЗИДЕНТУ МИРНОЇ КОНФЕРЕНЦІЇ У СПА (БЕЛЬГІЯ)
$ра, 1е 14 ^иіііеї 1920
Ехсеїіепсе
Без бегпіегез сопбіїіопз аіт^иеііез Іез Риіззапсез АПіеез уіеппепг б’ассергег сіє
геїаЬІіг 1а раіх епсге 1а Ро1о§пе еГ 1а КериЬІрие без Зоуієіз, поиз теиепг бапз
ГоЬ1і§айоп бе Гаіге зауоіг епсоге ипе Гоіз аих АІІіез, - поп зеиіетепг бат погге
іпгегег, таіз аиззі Ьіеп бат Гіпіегег бе Гоеиуге бе расійсайоп роїшиіуіе раг Іез АІІіез,
- ^ие 1е Реиріе Ібкгаіпіеп, ^иі сотріе 40 тіїїіош б’атез, езг аЬзоІитепг
апгіЬоІсЬеуБіе бат за шарпне есгазапсе ег д^и’іі пе сошепніга ^атаіз бе зоп ріеіп §ге а
егге зоитіз аи роиуоіг зоVІе^:і^ие бе Мозсои.
5 1 6 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
Иапя сея сопсіісіопя, поия поия регтессопя сіє яі§па1ег с]ис яі Ісч АІІіе.ч ргеппепс 1а
геяропяаЬіІісе сіє Іаіяяег яоия 1е ге§іте Ьо1сЬсуіс]ис Іея 80 тіїїіопя сГЬаЬісапся сіє 1а §гапсІе
Кияяіе (Моясоуіє), - се с]иі яиЙГіс атріетепг аих ехрегітепсасіопя сій поиуеаи яуясет
яоуіесЦие, - ІІ яегаіс соис а £аіс ехсеяяі£ ес рго£опс1етепс іпщясе сі’у уоиег еп оисге Іез 40
тіїїіош сі’ЬаЬісапся сіє ГіЛсгаіпе. Ьа КериЬІЦие ЕІкгаіпіеппе я’е££огсе сіериія 3 апя сіє
гетрііг яоп сіеуоіг еп Іиссапс сопсге Іея ЬоІсЬеуікя ес еп я’етріоуапс сіє соисея яея £огсея а
гесаЬІіг Гогсіге ес а яасія£аіге Іея сіеяігя поп яеиіетепс сій Реиріе ЕІкгаіпіеп, - рис уеис |оиіг
сій сігоіс сі’аисо-сіесегтіпасіоп сопіогте аих ргіпсірея бея АІІіе.ч, таія аияяі сіє соисея Іея
пасіопаїісея с]иі уіуєпс еп Іікгаіпе. Ес Іея геяропяаЬіІісея рис поия рогсопя сотте
Кергеяепсапся сіє 1а КериЬІЦие ЕІкгаіпіеппе, аіпяі рис посге ехрегіепсе ассрііяе аи соигя сіє
посге раяяе ро1ісіс]ис, пош іогеепс б’іпяіясег еп се стале тотепс яиг 1е §гапсі с!ап§ег рис 1а
яиябісе сіесіяіоп бея АІІіея іаіс соигіг аих беясіпеея сіє ГЕигоре Огіепсаіе, еп Ііугапс
Гкікгаіпе аих ЬоІсЬеуікя сіє Моясои Киях і е §гапбе, - Іариеііе пе роигга іатаія ріия яе
таіпсепіг раг 1е тоуеп сіє 1а іогсс. Се ясгаіс сіопс, - аи Ііеи б’есаЬІіг яиг Іея сеггісоігся ауапс
аррагсепи а Гапсіеппе Кияяіе епсге Іея біЯегепсея пасіопаїісея, сіє Ьоппея геіасіопя Ьаяеея яиг
1е сігоіс сіє сЬарие реиріе а сііярояег сіє яоп яогс, - £аіге регсіигег а Гіпйпі ипе Іиссе іпееяяапсе
епсге 1е Реиріе ЕІкгаіпіеп ес 1е Реиріе Кияяе (тояеоуісе), - се риі еотрготессгаіс
яегіеияетепс Гоеиуге сіє раіх рис Іея АІІіея яе яопс боппеея сотте саеЬе.
Папя 1е Ьис сіє беуеіоррег ріия еп бесаіі се ^иі ргесебе, ес еп уосгє ^иа1ісе сіє
Ргеяібепс сіє 1а Сопіегепсе, поия ргепопя 1а геярессиеияе ІіЬегсе сіє уоия ргіег поия £аіге
ГЬоппеиг сіє поия ассогсіег ипе аисііепсе.
Уеиіііег а§геег, Ехсеїіепсе, Гехргеяяіоп сіє посге сопяібегасіоп 1а ріия Ьаисе.
Ее Ргеяісіепс: Сотеє [МукЬауІо] Туягкіеуісг
Еея МетЬгея: Кісоїая ХХЕїяяіІко, А[гпо1сі] Маг^оііп, А[пбге] Уакоуііу
***
Друкується за примірником Місії УНР у Швейцарії, машинопис / ЦДАВО
УКРАЇНИ Ф. 421Е - оп. 1. - СПР. 38. - АРК. 48-49; 55-56.
Примірник Міністерства закордонних справ УНР, машинопис / ЦДАВО
України Ф. 3696. - оп. 2. - спр. 407. - арк. 35-36.
Переклад Міністерства закордонних справ УНР
Спа, 14 липня 1920
Ексцеленція.
Останні умови, на які Союзні Держави погодились, що до примирення між
Польщею та Совітською Республікою примушують нас ще раз довести до відома
союзників, не тільки в наших інтересах, але також і в інтересі справи занепокоєння,
яку провадять Союзники - що український народ, який числить 40 мільйонів душ,
є абсолютно антибольшевитський в подавляючій більшости і що він добровільно
ніколи не погодиться підчинитись владі московських совітів.
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. МІСІЯ УНР У ШВЕЙЦАРІЇ 517
В сих умовах ми дозволяє собі зауважити, що як що Союзники беруть на себе
відповідальність за залишення під большевицьким режимом 80 мільйонів
мешканців Великороси (Московїї), що цілком є досить для переведення
експериментів нової совітської системи, то було б абсолютною крайністю і
глибокою несправедливістю кинути туди ж зверх того і 40 мільйонів мешканців
України. Українська Республіка силкується на протязі 3 років виконати свій
обов’язок, борячись проти большевиків і вживаючи всі свої сили для встановлення
влади й на задоволення побажань не тільки вкраїнського народу, котрий хоче
скористуватись правом самовивзначння згідно з принципами Союзників, але
також і всіх народів, що жиють на Вкраїні. Тому відповідальність, що ми несемо,
яко представники Вкраїнської Республіки, також як і наш досвід, якого ми
придбали на протязі нашого політичного минулого, примушує нас настоювати в
сей важливий мент на великій небезпеці, яка через зазначені рішення Союзників,
загрожує досі Східній Европі, залишивши Вкраїну московським большевикам,
головна мета яких є відбудування колишньої «Великої Росії», коли не може
ніколи утриматись силою. Се було б замість утворення на територіях, що колись
належали до бувшої Росії, між окремими національностями, добрих стосунків,
базованих на праві кожного народу розпоряджатись своєю судьбою, се було
продовження до безконечности безупинної боротьби між народами українським і
руським (московським), що в значній мірі скомпрометувало б справу миру, який
Союзники поставили своїм завданням.
Для того, щоб мати можливість докладно передати Вам, вищезазначене, а
також звертаючись до Вас, яко голови Конференції, беремо на себе сміливість
просити оказати нам честь і призначити авдієнцію.
Просило Вас прийняти, Ваша Ексцеленція, вираз нашої найглибшої пошани.
Голова: Граф Михайло Тишкевич
Члени: Микола Василько, Арнольд Марголін, Андрій Яковлів
***
Примірник Міністерства закордонних справ УНР, машинопис / ЦДАВО
України Ф. 3696. - оп. 2. - спр. 407. - арк. 37.
НОТА ЗАСТУПНИКУ ГОЛОВИ ПОЛЬСЬКОЇ ДЕЛЕГАЦІЇ НА МИРНІЙ КОНФЕРЕНЦІЇ У
СПА (БЕЛЬГІЯ)
5ра, 15}иі11еі 1920
Мошіеиг 1е МіпКіге.
Егапг сіоппе ^и’еп 1е тотепг без роиграгіещ зопг еп§а§е5 а Гіпсігагіуе сіє
Г’Епіепге, сопсегпапг 1а сопсішіоп сіє 1а раіх епсге 1е Соиуегпепг сіє 1а КериЬІЦие
Роїопапе, ^ие уош гергехепгег а 1а сопіегепсе сіє $ра, еі 1а Кшзіе сіех $оуієГ5, )’аі
5 1 8 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
ГЬоппеиг, аи пот сій Соиуегпетепг сіє 1а КериЬІЦие іЛсгаіпіеппе, ^ие )е гергезепге,
сГаггігег і’аііепсіоп сіє Уосге Ехсеііепсе шг 1’аіііапсе ехізгапг епсге сез сіеих Егагз іапг
сіапз 1а ^иез^:іоп сіє 1а §иегге ^ие сіє 1а сопсіизіоп сіє 1а раіх.
Ее Соиуегпетепг ЕІкгаіпіеп пе рейс раз тете абтеїгге 1а репзее, ^ие 1а Ро1о§пе
заигаіг сопзепгі а 1а ргорозігіоп сіє ГЕпгепсе геіагіуе а 1а сопуосагіоп сГипе Сопіегепсе
а Еопсігез, запз раггісіраііоп без бе1е§иез ріепірогепгіаігез сій Соиуегпетепг
іЛсгаіпіеп аіііе сіє 1а Ро1о§пе зиг 1а Ьазе сіє Гасіе сій 21 Аугіі 1920.
Еп ргіапс Уоіге Ехсеїіепсе сіє уоиіоіг гетепге ап Соиуегпетепг Роїопаіз 1а
ргезепсе бесіагагіоп, )с гіепз а Уоиз зі^паїег ^ие Іебії асіе а Ьеигеизетепг аггеге 1а Іиііе
^иі сіигаіг ріизіеигз зіесіез епсге сіеих реиріез Ігегез ес ^и’еп се тотепс бііїїсіїе 1е
сієуоіг сіє 5 сіеих раггіез езі сіє пе раз соїегег 1а уіоіасіоп сіє за уі§иеиг, таіз аи сопсгаіге
сіє 1с Іогсійег раг сіез ейогсз соттипз.
Уеиіііег а§геег, Мопзіеиг 1е Міпізсге, Газзигапсе сіє таріиз Ьаисе сопзібегагіоп.
Ее ргезісіепс : Сотеє [МукЬауІо] Тузгкіеуісг
***
Друкується за примірником Міністерства закордонних справ УНР,
машинопис / ЦДАВО УКРАЇНИ Ф. 3696. - ОП. 2. - СПР. 407. - АРК. 43.
Переклад Георгія Потульницького
Спа, 15 липня 1920
Пане Міністр,
Беручи до уваги, що мирні переговори між Республікою Польською, яку
представляєте Ви на конференції в Спа, та Радянською Росією, розпочаті з
ініціативи Антанти, я маю честь, від імені Уряду Української Народної Республіки,
яку я представляю, привернути увагу Вашої Екселенції на існуючий союз між
нашими державами як в питанні війни, так і в питанні підписання миру.
Український Уряд не може навіть допустити думки, що Польща погодиться на
пропозицію Антанти стосовно скликання конференції в Лондоні без повноважних
представників Уряду України - союзника Польщі згідно акту від 21 квітня 1920 року.
Просячи Вашу Екселенцію вручити дану декларацію Польському Уряду, я
вважаю необхідним відмітити, що згаданий акт зупинив боротьбу, що тривала
століттями між двома братськими народами і що в теперішній складний час
обов’язок обох сторін не в тому, щоб терпіти порушення своєї сили, а навпаки
укріплювати її спільними зусиллями.
З запевненнями, Пане Міністр, моєї глибокої поваги!
Голова: Граф Михайло Тишкевич
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. МІСІЯ УНР У ШВЕЙЦАРІЇ 5 1 9
НОТА ПРЕЗИДЕНТУ МИРНОЇ КОНФЕРЕНЦІЇ У СПА
$ра, 1е 16 }иі11ег 1920
Ехсеїіепсе,
Еп сотріетепс сіє посге ЬІосе еп сіасе сій 14 іиіііес, ес есапс сіоппе ^ие іи^и’а
ргсЕепс пош п’ауош раз еи 1а розхіЬіІісе сі’есге епсепсіш регхоппеїіетепс раг 1а
СопГегепсе, пош ауош ГЬоппеиг сіє юитессге а 1а Ьаиге ес Ьіепуеіііапге ассепсіоп сіє
Уосге ЕхсеПепсе се ^иі хиіс :
Оца сп ОесетЬге 1917, сіеих КергсЕепсапсз сіе5 раух сіє ГЕпсепсе : М[ошіеи]г 1е
Сепегаї [Сеог^ез] ТаЬоиЕ ес М[ошіеи]г 1с Сошиї [Ріссоп] В১е - есаіепс ассгесіісез
аиргех сіє Соиуегпетепс ЕІкгаіпіеп, раг Іеигх Соиуегпетепсз. М[ошіеи]г §[утоп]
Ресііоига, - ^иі сієуіпс ріш Сагсі ес е$с ассиеііетепс епсоге РгсЕісІепс сій Оігессоіге
ЕІкгаіпіеп, - есаіс аіогх МіпЕсге сіє 1а Сисгге, ес М[ошіеи]г [Аіехапсіге] СЬои1§иіпе, -
ріш Сагсі Ое1е§ие сіє ГЕІкгаіпе а 1а СопГегепсе сіє 1а Раіх а РагЕ, есаіс аіогз МіпЕсге сіех
Айаігсх сігап§ег5.
Оопс, 1е5 ргетіегх раз сій ргетіег Рагіетепг ЕІкгаіпіеп (Касіа Сепсгаїе) ес сій
ргетіег Соиуегпетепг сіє ГЕІкгаіпе, хе їїгепс $ош Іех уеих сіез Кергехепсапсз сіє
ГЕпсепсе а Кіеу, ес еп сопсасс ауес еих.
Ріш сагсі, репсіапс Госсирасіоп аііетапсіе еп ЕІкгаіпе (Маі 1918), 1а Касіа
Сепсгаїе Гис сІЕхоисе раг Іех АІІетапсЕ, ^иі етргЕоппегепс [5утоп] Регііоига, ес 1е
ге§іте сіє ГЬестап [Рауіо] ЗкогорасЕку Гис ішсісие, ауес ип СаЬіпес сотрозе сіех
гергезепсапсх сіє 1’ісіее рапгшхе, сгауаіііапс еп ріеіп ассогсі ауес 1е рагсі тіїісаіге
аііетапсі, - Іех МетЬгех сіє сош Іех РагсЕ икгаіпіеш ауапс ге£ше сіє ргепсіге рагс а се
СаЬіпес.
АргсЕ 1а сЬисе сіє ГЬестап [Рауіо] ЗкогорасЕку, ешиісе сіє Гішиггессіоп ^иі есіаса
сопсге Іиі ес сопсіиісе раг [8утоп] Ресііоига, - ^иі ауаіс есе таіпсепи еп ргЕоп рге^ие
^и^и’а се тотепс-іа, ипе МЕйоп ЕІкгаіпіеппе хресіаіе, ауапс а за сесе 1е РгоГ[е550г]
[Кохс] МатеуіссЬ, ассиеііетепс СЬеГ сіє 1а МЕйоп ВірІотасЦие сіє ГЕІкгаіпе еп
Коитапіе, ес М[ошіеи]г [УіассЬе5Іа\у] РгокороуіссЬ, ассиеііетепс РгсЕісІепс сій
Сошеіі с1е5 МіпЕсгех ЕІкгаіпіеп, рагсіс еп ОесетЬге 1918 роиг }а$5у. Сессе МЕйоп
ауоіг роиг Ьис сіє ріег Іех Соиуегпетепс сіє ГЕпсепсе сіє Ьіеп уоиіоіг юисепіг Гагтее
икгаіпіеппе ес 1а Оігессоіге сіаш Іеиг Іиссе сопсге 1е5 сгоирех сіез $оуієс$ тохсоуісех.
Оаш 1е тете Ьис, еп |апуіег 1919 ипе МЕзіоп ЕІкгаіпіеппе рагсіс роиг Осіехха ауес,
еп сесе, М[ошіеи]г [Кохс] МасйеуіссЬ, аіогз МіпЕсге сіех Айаігез есгап§егех ес
М[ошіеи]г А[гпо1с1] Маг^оііпе, ассиеііетепс СЬеГ сіє 1а МЕйоп ОірІотасЦие сіє
ГЕІкгаіпе а Ьопсігез.
Ое^а а Осіехха, Іех гергсЕепсапсз сій Соиуегпетепс ЕІкгаіпіеп опс Гітргешоп ^ие
Іех АІІІЄ5 уоиіаіепс ^ие ГЕІкгаіпе юіс $ош 1а ргосессіоп зресіаіе сіех Егап^аЕ, ассепсіи
520 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
^ие с’езг 1а Егапсе ^иі ауаіс ргБ хиг $оі 1а сіеБепсе сіех іпсегесх сіє ГБІкгаіпе (аіші ^ие сіє
1а Ро1о§пе ес сіє 1а Коитапіе) ес ^ие ГБІкгаіпе есаіс сошісіегее сотте ип сеггісоіге ои
1а Бгапсе аигаіс 1а ргіогісе сіє хех іпсегесз есопотриех.
Ба геаіісе соггехропсіаіс а сене ітргеххіоп : ТапсІБ ^и’а Башт ег еп §епега1 сіаш
1е Саисахе, а 1а гене сіез МБзіопз есгап^егех хе сгоиуаіепс Іех Ап§1аБ, с’ехі ГЕсас-тарг
Егап^аБ ^иі ауаіг 1е соттапсіетепс хирегіеиг а Осіезха.
Репсіапс Беугіег ес Магх 1919, Іех гергсБепсапсз сій Соиуегпетепс БІкгаіпіеп
есаіепс еп роиграгіегх ауес 1а Сепегаї [РЬіІірре] сГАшеїте ег хех соІІаЬогасеигх сіє
ГЕсас-тарг Бгап^аБ ; а 1а тете еро^ие, іБ еигепс ип епсгесіеп ауес 1е Сепегаї [Непгі]
ВегсЬеІос уепи сіє Висагехі а Осіехза. Сотте шісе а сех роиграгіегх 1е5 гергсБепсапсх сіє
1’БІкгаіпе ег 1е СЬеБ сіє ГЕсас-тарг Бгап^аБ еІаЬогегепс ип рірес сі’ассогсі, хиіуапс
1ес]ие1 1а Егапсе сіеуаіс арриуег Гагтее икгаіпіеппе ес 1а Соиуегпетепг БІкгаіпіеп раг
ипе аісіе тіїісаіге, сошБсапс поп хеиіетепс еп агтез, таБ тете еп Ьоттез (іі есаіс
^ие5Сіоп сіє Ьасаіііош Бгап^аБ, гоитаіш ес ресз). О’аисге рагс, се рго]ес ргеуоуаіс ^ие
1е сопсгоіе Ве5 Біпапсех ес сіє;» сЬетіпх сіє Бег икгаіпіеш хегаіепс сіаш Іех таіш сій
Соиуегпетепс Бгап^аБ. Ес зеїоп 1е сісБіг ехргіте уегЬаІетепс раг 1е5 КергсБепсапсз сіє
ГЕсас-тарг Бгап^аБ, сіех сЬап§етепС5 Бигепс аррогссБ сіаш 1а сотрозісіоп сій
Соиуегпетепс БІкгаіпіеп.
Аіогз ^ие се рго]ес есаіс сіс^а гесіі§е, ГЕсас-тарг Бгап^аБ готріс шЬісетепс Іех
роиграгіегх ес Іех Егап^аБ еуасиегепс Осіехха аи соттепсетепс сі’Аугії, аЬапсіоппас
ГБІкгаіпе а 5е$ ргоргех тоуеш, роиг сіех гаБош іпсоппиез.
]Меаптоіш, 1е СЬеБ сій Оігесеоіге 5[утоп] Ресііоига ес юп Соиуегпетепс п’опс
раз сЬап§е Іеиг огіепсасіоп ес п’опс раз регсіи Іеиг еуроіг еп ипе аісіе сіє 1а рагс сіех
Соиуегпетепс^ сіє ГЕпсепсе. Ргерие сіаш сош Іех раух сіє ГЕигоре ес сіаш Іех Есасх-
БІпБ сГАтегрие, сіез МБзіош Оіріотасриех икгаіпіеппез опс есе епуоуеез, аБіп сіє
сіетапсіег ГаххБсапее тогаїе ес тасегіеііе роиг 1е Соиуегпетепс ес Гагтее сіє [5утоп]
Ресііоига, еп Іиссе сопсге 1е ЬоІсЬеуБте ^иі атепа ГапагсЬіе.
II рейс есге іпсегеххапс сіє $ои1і§пег ^и,а1о^5 ^ие 1е §оиуегпетепс сіех Зоуієсз
тохсоуісех і§погаіс аЬзоІитепс Горіпіоп риЬІрие сій топсіе епсіег ес Ьахаіс сош хех
а§І55етепс хиг 1е сігоіс сіє 1а Богсе ЬгиСаІе, сіє 1а уроііасіоп ес сіє 1а сіета§о§іе, - Сош Іех
гергсБепсапсх сіє 5 тоиуетепсх пасіопаих зиг Іех сеггісоігех сіє Гапсіеп етріге Киххе
(Ехсопіе, Еісиапіе, Бікгаіпе, есе.) опс еи Боі еп 1а Богсе сій сігоіс се ^ие а есе ргосіатее
раг Іех АІІіех репсіапс 1а §иегге топсііаіе.
Роиг ВеБепсіге Іех сігоіс пасигек сіє ГБІкгаіпе, 1а таргісе сіех Іеасіегх ес сіех
гергсБепсапсх сіє соих Іех Рагсіх БІкгаіпіеп^ сгауаіііепс сіс^а сіериіх Ьіепсос сіеих ап$
аиргех сіе5 Соиуегпетепс^ есгап§егх ои ік хопс ассгесіісех.
Аи тоБ сіє таі - ріп 1919, 1е Міпіхсге сіех АББаігех есгап§еге5 Егап^аіх (сіапх ипе
Іессге асігеххе аи Ііеіеріс сіє ГБІкгаіпе М[ошіеи]г [Аіехапсіге] СЬои1§иіпе) ауаіс
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. МІСІЯ УНР У ШВЕЙЦАРІЇ 521
ехргіте 1а йесізіоп сій Соиуегпетепс ігап^аіз сі’епуоуег ргез сіє Гагтее сіє [$утоп]
Ресііоига ипе Міззіоп тііісаіге ігап^аізе, роиг і’арриусг сіапз за Іиссе сопеге 1є5
ЬоІсЬеуікз. Сессе Міззіоп пе з’езс раз тізе еп гоисе ^из^и’а ргезепс.
Оиапс а ГАп§1есегге еііе зоисіепс сопзсаттепс [Апсоп] Оепікіпе, [Аіехапсіге]
КоіссЬак ес [№коіаі] ІисіепіссЬ. Ог, [Апсоп] Оепікіпе, аи ііеи сіє сотЬассге
ргіпсіраіетепс іез ЬоІсЬеуікз, ііс 1а §иегге а Гагтее, сіє [$утоп] Регііоига, сотте
таІЬеигеизетепс аиззі 1е Сепегаі [Ібгєй] Наїіег, - ^иі ауаіс ге^и Гаісіе сіє 1а Ргапсе, -
аи Ііеи сіє сотЬассге іез ЬоІсЬеуікз, Ьассіс 1е5 сгоирез икгаіпіеппез еп Саіісіе.
Тоисез іез сіетапсіез сіє поз Міззіопз ОіріотасЦиез а Гесгап§ег сіє регтессге аих
ргізоппіегз икгаіпіепз, зиг соис потЬгеих еп Ігаііе, сі’есге гарагсіез айп сіє геріпсіге
Гагтее сіє [$утоп] Регііоига, п’опс раз аЬоисі.
Епйп, тете аргез посге ассогсі ауес 1а Ро1о§пе, зі§пе сіапз Гассе сій 21 аугіі сіегпіег,
Гассітсіе сіез рауз сіє ГЕпсепсе а посге е^агсі пе з’езс раз тосіійее ; аи сопсгаіге с’езс раг іез
таіпз сіє ГЕпсепсе с]ие зопс аппіЬііез іез сіїесз заіисаігез сіє сен ассогсі роіопо-икгаіпіеп,
сопсіи еп уие сі’аггіуег а гесаЬііг 1а раіх ес і’огсіге сіапз і’Езс сіє ГЕигоре.
Еа Оеіе^асіоп икгаіпіеппе а 1а Сопіегепсе сіє $ра сіоіс сіопс сопзеасег ауес ип рсоіопсі
сЬа§гіп, ^ие соиз іез еііогсз сій Соиуегпетепг ЕІкгаіпіеп ег сіє зез Кергезепсапсз а 1а
есгап§ег аих йпз сі’оЬсепіг 1е сопсоигз сіез рауз сіє ГЕпгепге сіапз 1а Іиссе зі іизсе сій
реиріе икгаіпіеп роиг 1а гесоппаіззапсе сіє зоп сігоіс сі’аисо-сіесегтіпасіоп, роиг тессге
йп а ГапагсЬіе ег роиг сопзсгиіге ег сопзоіісіег ГЕсас ОетосгасЦие Гікгаіпіеп зиг Іез
ехетріез сіез Есасз сіетосгасЦиез тосіегпез сіє ГЕигоре ес сіє ГАтегЦие, - зопс гезсез
зіегііез ^и5^и’а се риг. Ріиз ^ие сеіа : поп зеиіетепг оп п’а раз аісіе 1а КериЬІЦие
Гікгаіпіеппе, таіз оп Га етресЬе сі’еіаЬІіг зоп роиуоіг раг зез еппетіз, посаттепс аи
Сепегаі Ц02ЄІ] Наїіег, - сіапз 1е тотепг 1е ріиз сіійісіїе роиг Гагтее икгаіпіеппе сіє
Саіісіе Огіепгаіе, - ес а [Апгоп] Оепікіпе, аи тотепс ои іез сгоирез икгаіпіеппез сіє
[$утоп] Регііоига, ауаіепс геиззі а гергепсіге Кіеу аих ЬоісЬеуікз.
Сез іаісз сіеуіеппепс епсоге ріиз еуісіепсз ес сіаігз аргез 1а сіесізіоп сіє 1а Сопіегепсе
сіє 1а Раіх сопсегпапс 1а ^иезсіоп сіє Гагтізйсе епсге Іез Роїопаіз ег 1е Соиуегпетепг
сіез Зоуієгз, - ^иезсіоп сіапз 1а^ие11е ГЕПегате п’езс раз тете сісее, - аіпзі ^ие 1а
сопуосасіоп сі’ипе Сопіегепсе айопсігез, - а 1а^ие11е іез Кергезепгапсз сіез уоеих сій
реиріе икгаіпіеп (ехсерсе сіє 1а рориіасіоп сіє 1а Саіісіе Огіепгаіе) пе зопс раз іпуісєз
^из^и’ісі.
Уеиіііег а§геег, Ехсеііепсе, Газзигапсе сіє посге сопзісіегасіоп 1а ріиз Каисе.
Ее Ргезісіепс Сотеє [МукЬауіо] Тузгкіе\уісг
Еез МетЬгез: Кісоїаз ХУаззіїко, А[гпоісі] Маг§о1іп, А[пс1ге] Уакоуііу
Ее Зесгесаіге [Уаіегіап] Мосгагзку
***
Друкується за примірником Місії УНР у Швейцарії, машинопис / ЦДАВО
України Ф. 4211. - оп. 1. - спр. 38. - арк. 42-44.
522 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
Переклад Міністерства закордонних справ УНР / Історія української
дипломатії: перші кроки на міжнародній арені (1917-1924 рр.): документи і
матеріали / Автор проекту І. Матяш. - К.: Вид-во гуманіст, л-ри, 2010. -
С. 404-407.
Переклад Георгія Потульницького
Спа, 16 липня 1920
Ваша Екселенціє.
В додаток до нашої ноти від 14-го липня і, зважуючи, що досі ми не мали
змоги бути вислуханими на Конференції, маємо честь звернути високу і
доброзичливу увагу Вашої Екселенцїї на наступне:
Вже в грудні 1917 року два представники країн Антанти: пан генерал Сеог§е$
ТаЬоїш і пан консул РісГоп В১е були акредитовані своїми Урядами при
Українському Уряді. Пан Симон Петлюра, який пізніше став і зараз є Головою
Української Директорії, був тоді Військовим Міністром, а пан Олександр
Шульгин, пізніше делегат від України на Мирній Конференції в Парижі, був тоді
Міністром закордонних справ.
Таким чином перші кроки першого українського Парламенту (Центральної
Ради) і першого Українського Уряду відбулися на очах представників Антанти в
Києві і у контакті з ними.
Згодом, за часів німецької окупації в Україні (травень 1918 року), Центральна
Рада була розігнана німцями, які ув’язнили Симона Петлюру, і був встановлений
режим гетьмана Павла Скоропадського з кабінетом з прихильників панросійськой
ідеї, що працював у повній згоді з німецькою військовою партією, але члени всіх
українських партій відмовились брати участь в цьому кабінеті.
Після падіння гетьмана Павла Скоропадського внаслідок повстання проти
нього під проводом Симона Петлюри, який до цього моменту сидів у в’язниці,
спеціальна українська місія, на чолі з професором Костем Мацієвичем, який зараз є
головою української дипломатичної місії в Румунії, і паном В’ячеславом
Прокоповичем, який зараз є головою Ради народних міністрів, виїхала в грудні
1918 року до Ясс. Ця місія мала своїм завданням просити Уряди країн Антанти
про підтримку української армії і Директорії в боротьбі проти московських
Совітів. З цією ж метою в січні 1919 року Українська Місія на чолі з паном Костем
Мацієвичем, тодішнім Міністром закордонних справ, і паном Арнольдом
Марголіним, теперішнім головою української дипломатичної місії в Лондоні,
виїхала до Одеси.
Вже в Одесі представники Українського Уряду зробили висновок, що
союзники хотіли, щоб Україна знаходилася під спеціальною протекцією французів,
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. МІСІЯ УНР У ШВЕЙЦАРІЇ 523
оскільки Франція взяла на себе захист інтересів України (так само, як Польщі і
Румунії), і що Україна розглядалася, як територія, де Франція мала б пріоритет для
своїх економічних інтересів.
Дійсність відповідала цьому враженню: тоді як в Батумі і загалом на Кавказі на
чолі закордонних місій перебували англійці, головне командування в Одесі
належало французькому Г енеральному Штабові.
Протягом лютого і березня 1919 року, представники Українського Уряду вели
переговори з генералом РЬіІірр’ом сГАшеїт’ом і його співробітниками з
французького Генерального Штабу; в той самий час вони мали перемовини з
генералом Непгі ВеггЬеІоС, який прибув з Бухаресту до Одеси. Наслідком цих
переговорів став розроблений українськими представниками і командувачем
французького Генерального Штабу проект угоди, згідно якого Франція мусила
підтримувати українську армію та Український Уряд не тільки зброєю, але також і
людьми (мались на увазі французькі, румунські та грецькі батальйони). З другого
боку, цей проект передбачав, що контроль над фінансами та залізничними
дорогами України буде в руках французького Уряду. Згідно з побажанням, що було
висловлене усно представниками французького Генерального Штабу, мали
відбутися зміни в складі Українського Уряду.
Коли ж цей проект вже був розроблений, французький Генеральний Штаб з
невідомих причин несподівано припинив переговори, а французи на початку
квітня евакуювалися з Одеси, покинули Україну на її власні сили.
Не зважаючи на це, голова Директорії Симон Петлюра та його Уряд не
змінили своєї орієнтації і не втратили надії на допомогу держав Антанти. Майже до
всіх країн Європи та до Сполучених Штатів Америки були надіслані українські
дипломатичні місії з проханням про моральну й матеріальну підтримку для Уряду
та армії Симона Петлюри в боротьбі з більшовиками, які несли анархію.
Цікаво відзначити, що тоді, як Московський Радянський Уряд цілковито
ігнорував світову думку та опирався в своїх діях на грубу силу, розкрадання та
демагогію, всі представники національних рухів на території колишньої Російської
імперії (Естонія, Латвія, Україна та інші) мали віру в силу права, що була так
урочисто проголошена державами Антанти під час світової війни.
Для захисту природних прав України, велика кількість голів і представників
всіх українських партій працюють вже близько двох років при чужоземних Урядах,
до яких вони акредитовані.
В травні-червні 1919 року французьке Міністерство закордонних справ (у листі,
адресованому представникові України пану Олександру Шульгину) передало рішення
французького Уряду надіслати до армії Симона Петлюри французьку військову місію
для підтримки в боротьбі з більшовиками. Ця Місія не вирушила в дорогу ще й досі.
524 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
Що до Англії, то вона весь час підтримувала Антона Денікіна, Олександра
Колчака та Миколу Юденіча. Антон Денікін, замість принципової боротьби з
більшовиками, повів наступ проти армії Симона Петлюри, що на нещастя зробив
також і генерал ]от.с( Наїїег, який отримавши допомогу Франції, замість війни з
більшовиками, розбив українське військо в Галичині.
Всі вимоги наших дипломатичних місій за кордоном дозволити українськими
полоненим, особливо чисельним в Італії, повернутися на Батьківщину для
з’єднання з армією Симона Петлюри, не мали ніякого успіху.
Нарешті після нашої угоди з Польщею, яка була підписана 21-го квітня мину-
лого року, відношення країн Антанти, на наш погляд, до нас не змінилось; навпаки,
це руками Антанти зруйнований благотворний вплив польсько-української угоди,
яку було підписано з метою встановлення миру і ладу на Сході Європи.
Українська делегація на Конференції в Спа мусить таким чином констатувати
з великим обуренням, що всі зусилля Українського Уряду і його представників за
кордоном в справі досягнення підтримки країн Антанти в настільки справедливій
боротьбі українського народу за визнання його права на самовизначення, за
покладення краю анархії та за будівництво міцної демократичної української
держави за зразком сучасних демократичних держав Європи й Америки,
залишились безплідними до цього дня. Більш того: не тільки не допомогли
Українській Республіці, але перешкоджали їй встановити свою владу власними
силами, допомагаючи її ворогам, а саме генералу фїгеР у Наїїег’у в найскрутніший
момент для Української армії в Східній Галичині та Антону Денікіну - в момент,
коли українські війська Симона Петлюри відняли Київ у більшовиків.
Ці факти стають більш очевидними й чіткими після рішення Мирної
Конференції щодо перемир’я між поляками та Радянським Урядом, де навіть не
згадано про Україну, а також після скликання Конференції в Лондоні, на яку
представники українського народу (крім населення Східної Галичини) досі не
запрошені.
Дозвольте запевнити, Ваша Ексцеленціє, в нашій найглибшій повазі.
Голова: Граф Михайло Тишкевич,
Члени: Микола Василько, Арнольд Марголін, Андрій Яковлів
Секретар: Валер’ян Моцарський
СПРАВОЗДАННЯ МИКОЛИ ВАСИЛЬКА СИМОНУ ПЕТЛЮРІ
Відень, 26 серпня 1920
Високоповажний пане Президенте!
Я дозволяю собі скористуватися поворотом п[ана] Міністра [Андрія]
Ніковського, який дає мені можливість, Високоповажний пане Президенте,
певним шляхом переслати Вам листа, - аби після довгого часу надіслати
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. МІСІЯ УНР У ШВЕЙЦАРІЇ 525
безпосереднє Вам, пане Президенте, до ласкавого відома принаймні коротенький
доклад.
Пан Міністер [Андрій] Ніковський повідомив мене, що мій доклад зі Спа був
предложений Вам, пане Президенте, з якого Ви, пане Президенте, ознайомилися з
моїм обґрунтованням, щодо надзвичайно наглої потреби зміни нашого
дипльоматичного представництва в Парижі.
Розвій зовнішньої політики з того часу зробив для нас Париж та Варшаву
найважніщими дипльоматичними центрами. Не підлягає ніякому сумніву, що в
цей час во Франції направлені всі надії на [Петра] Врангеля і що в особі останнього
вбачають в Парижі символ можливого возстановлення єдиної великої Росії.
Внаслідок цього, з боку французів напевне зроблені будуть спроби передати наше
питання, як внутрішнє питання Росії, [Петру] Врангелеві, подібно тому, як Англія
ще в Спа гадала поставити наше питання до розпорядження московського
Правительства Совітів. Париж зробить спроби вплинути в цьому напрямку і на
Польщу. До того часу поки [[огеї] РіїшсЬкі буде в Варшаві Начальником Держави, я
не сумніваюся в його лояльности в відношенню до нас і переконаний в тому, що все
буде направлено до того, аби в відношенню Франції затримувалась заключена їм з
Вами згода. Але якщо Польща й буде, як я сподіваюсь, лишитися для нас таким
лояльним адвокатом, мусимо все ж ми й самі, як її клієнти, зробити що-небудь для
того, аби улекшити роботу тим польським дипльоматам, які будуть працювати в
напрямку ЦогеРа] РіЬисВк’ого. Тому мусимо ми в Парижі мати своїми
представниками таких осіб, котрі користувалися б симпатіями та довір’ям французів.
Завданням нашого дипльоматичного представництва в Парижі було б також
довідатися від французів, що власне вони розуміють під тим, коли визнають
Правительство [Петра] Врангеля як Правительство Южної Росії. Цілком зрозуміло,
що рука в руку з цим мусимо хитро повести справу з самим [Петром] Врангелем, а для
того ті цивільні особи, які будуть вести переговори з [Петром] Врангелем, мусять бути
такі люде, які не мають ворожої марки в відношенню до федеративної Росії. Я рахую
себе, по всій своїй дотеперішній діяльности, далеким від того, аби бути запідозреним в
русофільстві. Але, звикший рахуватися завжди з дійсністю, мушу я тепер радити, -
безумовно під застереженням нашого головного пункту: «незалежна та самостійна
Україна» - уникати всього того, що [Петром] Врангелем та його сторонниками може
бути зрозуміле як ворожій настрій проти Росії.
Пан Міністр [Андрій] Ніковський, як щира та чесна людина, - таким я пізнав
його, - відповідно з дійсністю не окриватиме від Вас, які широкі кола захопила
ворожнеча проти Вас за кордоном. Вас, як символ Української незалежности,
ненавидять всі дійсні росіяне та вони ж клеплють на Вас як во Франції, так і в
Англії (Чехословаччині, Сербії, Німеччині та инш[і]); як оден з великих людей
526 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
нашого часу, які своєчасно зрозуміли трухлявість большовизму та мали відвагу, не
зважаючи на [ОауісГа] Ьіоусі Сеог§е’а та инш[их], не злякатися жорсткого терору
большовиків, являєтесь Ви, пане Президенте, для всіх лівих партій усього світу, які
користуються большовизмом в Росії, аби посилаючись на нього (як на богатого
вуйка), повсюди перевести політичний шантаж, - ще більш як реакціонером, ще
більш після заключення згоди з Польщею, яка, на превеликий жаль всіх
большовицьких прихильників, саме тепер добре провчила большовиків. Але тепер
йде найсумніше: навіть вся наша інтелігенція за кордоном, а до того найбільша
частина Ваших власних урядовців та нечисленна кількість осіб, які лише Вам
зобов’язані своїм спокійним, матеріяльно забезпеченим положенням за кордоном,
- інтригують та конспірують проти Вас. В зв’язку з ними, на жаль, стоїть ще й до
цього часу перебуваючий у Відню член Директорії [Андрій] Макаренко. Всі Ваші
неукраїнські вороги находять матеріял для агітації проти Вашої особи та Вашого
Уряду в нечисленній українській пресі, яка отримала від Вас субсидії з державних
коштів, та доносів всіх цих шкідливих елементів за кордоном.
Правду кажучи, я переконаний також, що в той момент, коли ці добродії
побачать, що в Вашому розпорядженню знова на території України стоїть реальна
сила, то, покаявшись, більша частина їх відмовиться від своєї шкідливої роботи, але
до цього моменту принаймні необхідно видати розпорядження, аби не оден з
членів Директорії тут за кордоном не виносив внутрішньої боротьби проти Вас
перед очідипльоматії всього світу.
Я зробив в цьому відношенню наглу пропозицію Вашому пану Міністрові
закордонних справ, і певний в тому, що й він поділяє мої думки. Його перебування
тут у Відні було надзвичайно корисно: вже оден його візит до державного
Канцлера [КагГа] Кеппег’а та до польського посланника зробив гарне довготривале
вражіння; далі, своїм докладом перед Українською колонією уВідні про внутрішнє
положення на Вкраїні, про свої київські з часу панування большовиків вражіння та
про свої особисті вражіння щодо тієї безпримірної популярности, якою Ви,
Високоповажний пане Президенте, користуєтесь у широких масах українського
населення во всьому краю, - залишив він довготривалий слід; з другого боку, через
ясний та категоричний розвій своєї програми на конференції послів дав він лінію
напрямку нашої зовнішньої політики, якої лінії до цього часу бракувало з огляду на
відсутність більш як на протязі року особистого контакту голів місій з Міністром
закордонних справ. Бажана була б також присутність п[ана] Міністра [Андрія]
Ніковського в Парижі та Лондоні; таких европейськи вихованих українців
закордон до цього часу мало ще бачив.
Що торкається мене, пане Президенте, то вірте моїм запевненням, що, поки
Ви будете дарувати мене, а в цьому запевнив мене пан Міністр [Андрій]
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. МІСІЯ УНР У ШВЕЙЦАРІЇ 527
Ніковський, стіль почесним для мене Вашим довір’ям, буду я виконувати даваємі
меніп[анами] Міністрами [Андрієм] Ніковським та [Христофором] Барановським
доручення по моєму розумінню та совісти та завжди під провідною зіркою, що, по
моєму переконанню, наш в цей час ідеал, - незалежна, самостійна Україна - буде
осягнений лише тоді, як всі значні творчі сили України об’єднаються навколо
символу нашого визволення - Вашої Особи, пане Президенте.
Зістаюся, пане Президенте, з глибоким поваженням.
Николай Василько
***
Друкується за оригіналом, рукопис / ЦДАВО УКРАЇНИ Ф. 3696. - ОП. 2. -
СПР.7.-АРК. 136-137.
Примірник Державної Канцелярії УНР, машинопис / Історія української
дипломатії: перші кроки на міжнародній арені (1917 - 1924 рр.): документи і
матеріали / Автор проекту І. Матяш. - К.: Вид-во гуманіст, л-ри, 2010. -
С. 415-417.
СПРАВОЗДАННЯ МИКОЛИ ВАСИЛЬКА АНДРІЮ НІКОВСЬКОМУ
Відень, 16 жовтня 1920
Пане Міністре!
3 21 вересня по 14 жовтня я не був у Відні. Про моє перебування в Амстердамі
та Берно я повідомив Вас, пане Міністре, докладами, надісланими почтою
(відповідні їх копії додаю ще до цього). З 5 по 13 жовтня, себто оден тиждень, був я
в Берліні. Згідно Вашого доручення відвідував я, як спеціяльно Вами
Уповноважений, німецького Міністра закордонних справ п[ана] [МДкег’а]
Зітош’а. Він прийняв мене надзвичайно ввічливо, і наша з ним розмова тривала
майже годину. Ціль мого візиту я доклав йому так:
Берестейським миром Німеччина поклала в громадській опінії бувшої
російської України головні підвалини для дружне-німецької орієнтації нашої нації.
З того часу відбулося багато подій, що дали ґрунт для взаємних непорозумінь.
a) Німецькі війська не тільки звільнили Україну від большовиків, але також і
сплюндрували її.
b) [Негтапп уоп] ЕісЬЬогп та [\Хч1Ье1т ] Сгоепег зробили насильство над тим
самим українським Урядом та Радою, які склали мир з Німеччиною у Берестю, та
посадовили на трон [Павла] Скоропадського.
c) Як наслідок цього - національно-свідомі українці під проводом [Симона]
Петлюри в грудні 1918 року використали розвал середніх держав, аби увільнити
себе від німецької армії та [Павла] Скоропадського.
сі) 21 квітня 1920 року наш голова держави був примушений до угоди з
поляками, яка мала певні ціли.
528 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
В той час коли а) та Ь) повинні були похитнути - цілком зрозуміло -
українські симпатії до Німеччини, - с) та сі) викликали в німецьких офіціальних та
неофіціальних колах думки про те, що ніби наш голова Держави переслідує вороже
німецьку орієнтацію. Що з’ясувати це непорозуміння перед німецьким Міністром
закордонних справ - і є моїм спеціальнім від Вас, п[ане] Міністре, дорученням. У
дальнішій розмові я доказував п[ану] [\\г,’а1сег’у] Зітош’у, - який між иншим по
а) та Ь) щиро признав велику помилку бувшого німецького Уряду та німецького
військового командування в відношенню до України, що - ні голова нашої
Держави, ні його дотеперішнє Правительство не предприйняли ні жодного
ворожого в відношенню до Німеччини акту й що договір 21 квітня з Польщею ні в
який спосіб не можно розглядати як направлений проти Німеччини. Я звернув
увагу п[ана] [ДУакег’а] Зітош’а на те, що Німеччина, яка - правда, лише з осени
1918 року - сама безсила допомочи нам будь в який спосіб в нашій боротьбі проти
зовнішніх ворогів, використала факт успішно зробленої нами спроби допомогти
самим собі через союз з Польщею як претекст, аби підтримувати кожну агітацію та
кожну партію, які становляться вороже до голови нашої Держави, а окрім того, ще
й звернулась до засобу знесилити нас фінансово, затримуючи гроші належні нам за
поставлене збіжжя. Я з’ясував п[ану] [^Уакег’у] Зітопх’у, що, не зважаючи на це, ні
голова нашої Держави ні Ви, п[ане] Міністре, не маєте на меті залишити
дотеперішню лінію коректного відношення до Німеччини взагалі і зокрема зовсім
не думаєте про союзи, які були б направлені проти Німеччини; що в цей час всі
думки нашого голови держави та нашого Уряду звернені на те, аби забезпечити
існування та незалежність нашої власної держави та в цій цілі заключати усякі
договори та союзи зо всіма тими державами, які можуть бути нам в пригоді в цьому
відношенню. Цілком зрозуміло, що при цьому беруться на увагу раніш всього ті
Правительства, котрі так само, як і ми, одверто виступають проти большовизму.
Ми добре знаємо, що Німеччина, завдяки своїм внутрішне-політичним
відношенням, в цій боротьбі підтримати нас активно не може, а тому тим більш
Німеччина мусить зрозуміти нас, коли ми звертаємося за допомогою до таких
Урядів, які в цьому відношенню мають цілком вільні руки.
На прикладі моїх пояснень заявив я Міністрові [^Макег’у] Зітопз’у, що в
справі наших коштів в сумі 400 мільйонів марок я ніяких зараз прохань до нього не
маю, бо для мене нема жодного сумніву, що на протязі коротенького часу я зможу
дати йому докази того, що голова нашої Держави та наш Уряд дійсно
користуються фактичною владою на українській території, і що тоді всі сумніви
німецького Правительства щодо легітимітету нашого Уряду в справі одержання
грошей мають відпасти. Але що я маю доручення інтервейювати в справі видачі
надрукованих наших гривень. Нарешті з’ясував я п[ану] Міністрові ДУакег’у]
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. МІСІЯ УНР У ШВЕЙЦАРІЇ 529
Зітош’у, що «нажаль» стан здоровля п[ана] Посла [Миколи] Порша настільки
злий, що нема ніякої надії, аби він після відпустки знова повернувся до виконання
своїх обов’язків. І що Ви, п[ане] Міністре, приймаючи на увагу ту тяжку ситуацію, в
якій знаходиться німецький Уряд в справі нав’язання дипльоматичних з нами
зносин починаючи з Версальського договору, - а ще більш з огляду на необхідність
для німецького Уряду обмеженого відношення з його боку до большовицьких
елементів в Німеччині, - тимчасово не маєте наміру наїменовувати до Німеччини
Посла і Уповноваженого Міністра і бажаєте тимчасово залишити провідництво
Посольством в руках теперішнього сЬаг§е сГайаігез д[окто]р[а] [Романа] Смаль-
Стоцького на так довгий час, поки сам німецький Уряд не знайде для себе
приємнішим, аби Українська Народна Республіка офіціяльно була представлена
при ньому Послом та Уповноваженим Міністром.
Пан [ХУаІгег] 5 і топ 5, який очевидно вже був поінформований своїм Послом у
Берно [ АсіоІР ом] Мііііег’ом, з котрим я 2 ще жовтня конферував майже три години,
відповів мені слідуюче:
1) Німецький Уряд в цей час буржуазно-демократичний, і тому, розуміється,
йому було б приємніше, аби на Україні затвердився наш теперішній голова
держави з демократичним Урядом, ніж аби Україна мала уряд совітський.
2) Він і весь Уряд, до якого він належить, переконані в тому, що українське
державне тіло не може більше зникнути; як він рахує неможливим, щоби Баварія
цілком ввійшла в велику Німеччину, так само не припускає він можливости, аби
Україна знова стала лише управляємою областю єдиної великої Росії. Він
переконаний, що згодом справа дійде до доброго порозуміння поміж Україною та
московською Росією, але напевно лише тоді, коли Україна буде мати змогу вести
пертрактацїї з московською Росією як рівноправний державний фактор.
3) Спеціяльно в господарчому відношенню Німеччина має орієнтуватися на
Схід, і тут Україна, - з якою у Німеччини нема ніяких пунктів непорозумінь, а
навпаки, лише спільні господарчі інтереси, - береться на увагу в першу чергу.
4) Видача нам гривень має затримуватися так довгий час, поки не буде
підписаний мир поміж Польщею та Совітською Росією; німецький Уряд саме в
польсько-большовицькій війні проголосив свій нейтралітет, і видача гривень нам -
союзникам Польщі - мала б значіння порушення цього нейтралітету.
5) Версальський договір виключає можливість розглядати наш Уряд як
законний - Уряд сіє ці ге, - але наша катастрофа в листопаді 1919 року мусила
похитнути положення нашого Уряду і як Уряду сіє їасго існуючого, бо ми втікли
поза межи української території.
Ми зробилися через це Правительством, подібним, наприклад, Правительству
[Павла] Скоропадського, який себе також, не зважаючи на те, що перебуває поза
530 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
межами української території, все ще рахує гетьманом, - в той час, коли совітський
Уряд у Києві, тому що він перебуває на українській території, виявляє з себе рід
фактичного уряду.
Принципіяльний пункт позиції німецького Правительства щодо легітимітету
петлюрівського Уряду заявляти свої права на кошти - марки - зміниться в той
самий мент, коли голова нашої Держави та його Уряд через певний протяг часу
будуть виявлять дійсно фактичну владу на українській території. В такім разі
Німеччина знова буде розглядати нас як український Уряд сіє Іассо і як в справі
марок, так і взагалі, що торкається визнання наступників Посла [Миколи] Порша,
буде трактувати наш Уряд як вповні законний. Пан ['Макет] $ітош зауважив
також, що йому відомо, що мій Уряд має на увазі мене як евентуального наступника
Посла [Миколи] Порша, і що він може мене лише запевнити, що моя особа в
цьому відношенню приємлима для німецького Уряду, - і якщо Ви, пане Міністре,
але тимчасово лише, затримуєтеся від офіціяльного найменовання українським
Послом до Берліну мене чи кого иншого, то в такий спосіб цей мент Ви йдете лише
назустріч бажанням німецького Уряду, тому що останній охоче буде чекати на
закріплення на Україні дійсної влади Уряду нашого голови Держави, але мати
змогу заперечити всім можливим протестам проти втручання у внутрішні справи
України - як спеціяльного з боку лівих партій Німеччини, так і з боку певних
правих партій (прихильних до [Павла] Скоропадського).
Якби я мусів, п[ане] Міністре, охарактеризувати загальне вражіння моєї
конференції з п[аном] [ХХ’акег’ом] Зітош’ом, то його я міг би укласти в таке
речення: «Пан ['Макет] $ітош поки ще не знає, чи більш довгий кінець ковбаси
мається в руках нашого голови Держави та його Уряду» ! Затвердиться наш Уряд
на українській території - одержим тоді ми й марки, і, цілком певно, Німеччина
припинить тоді усякі надзвичайні поїздки [Павла] Скоропадського та инш[их].
Основна позиція п[ана] ['Макег’а] Зітош’а здається мені цілком зрозумілою,
коли я беру на увагу, що приблизно перед 3 тижнями до нього особисто завітав
п[ан] Директор [Андрій] Макаренко та як на словах, так і в письменому
меморандумі намалював йому картину розвалу в недалекому майбутньому Уряду
нашого голови Держави; Західна Україна в особі пана д[окто]ра Євгена
Левицького має в Берліні також представника, який в подібний спосіб інформує
[ХХХткег’а] Зітош’а. Якщо п[ан] Міністер приймуть на увагу до цього ще й
діяльність в Берліні [Григорія] Супруна, який з награбованих багатьох мільйонів
декілька вжив на те, аби забезпечити собі впливові зв’язки в Берліні, то п[ан]
Міністер можуть зрозуміти, що мої представлення п[ана] [ХХ’акег’а] Зітош’а,
можливо, похитнули ті, що склалися у нього на підставі посередних чи
безпосередних інформацій всіх цих добродіїв, погляди щодо нашого голови
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. МІСІЯ УНР У ШВЕЙЦАРІЇ 531
Держави та його Уряду, але ні в якому разі не могли його переконати настільки,
аби він, раніш ніж мої слова потвердяться фактичними відношеннями на Україні,
змінив би щодо нас дотеперішній вичікуючий курс офіціяльної Німеччини.
Хтів би я ще до цього додати, що п[ан] [ХУакег] $ітош своїми додатковими
запитаннями зробив вражіння, ніби він переконаний спеціяльно в тому, що наш
голова Держави [Симон] Петлюра стратив усяку популярність і оцінюється на
Вкраїні як представник лише персонально-своєкорисної полонофільської
політики, - і спеціяльно в цьому відношенню - сподіваюся я - мої пояснення
п[ану] ІДХ'ДІгєг’у] Зітош’у спонудили його до перегляду цих його поглядів, які
очевидячки викликали у нього [Андрій] Макаренко та инші індивідууми.
Дуже прихильно висловився п[ан] [ХХХткег] $ітош про нашого сЬаг§е
сГайаігез д[окто]ра [Романа] Смаль-Стоцького який і взагалі, в чому я тепер знова
переконався в Берліні, оцінюється во всіх колах, як прихильна до німців, серйозна
та персонально надзвичайно порядна людина.
[Андрій] Макаренко був у Берліні строго інкогніто, так що до мого приїзду в
Берлін ніхто, ні наше Посольство, ні наша колонія нічого не знали про те, що він
прибув до Берліну. Мої довірені донесли мені про це, і тоді я констатував, що
[Андрій] Макаренко побував не тільки лише у Міністра [ХХУкег’а] Зітош’а, але
також і у багатьох референтів Міністерства закордонних справ та подав
Міністерствові закордонних справ меморандум про політичні та господарчі
відношення України до Німеччини, а військовим інституціям, які він також
відвідав, зробив пропозицію співробітництва з генералом [Василем] Біскупським.
Я піклувався про те, аби роздобути копії цих документів. За справедливість цих
відомостей про [Андрія] Макаренка я приймаю на себе персональну
відповідальність.
Відданий Н[иколай] Василько
Зараз я довідався цілком автентично, що [Андрій] Макаренко звернувся з
проханням до Міністра [ХХ'ХгІсег’а] Зітош’а видати йому декілька мільйонів марок
на потреби української колонії в Берліні та Відні, головним чином для тих
українців, котрі мусили тікати від насильств [Симона] Петлюри! В відповідь на це
він одержав підписане одним з урядовців Міністерства закордонних справ
повідомлення, що Правительство Республіки не може прийняти його прохання. І
тепер Директор [Андрій] Макаренко чекає у Відні на п[ана] [Кароля]
Ярошинського і сподівається підбити його до заснування банку на Україні, в якім
би він, [Андрій] Макаренко, мав би грати відповідну ролю!
***
Друкується за оригіналом, рукопис / ЦДАВО УКРАЇНИ Ф. 3696. - ОП. 2. -
СПР. 315.- АРК. 31-38.
МІСІЯ УНР В РУМУНІЇ (БУХАРЕСТ)
ЛИСТ КОСТЯ МАЦІЄВИЧА МИХАЙЛУ ТИШКЕВИЧУ
Бухарест, 8 листопада 1919
Високоповажний пане Посол!
Недавно я Вам надіслав листа, якого написав на підставі фактів, що були
зібрані моїм приятелем, об’їхавшим всі порти Чорного моря. Дуже буде шкода,
якщо цей лист Ви в свій час не одержали, і через це прикладаю його копію.
Вчора я бачився з американським Послом [СЬагІех’ом] Уоріск’ою, який тільки що
повернувся з Парижу, і він мені оповідав, що в колах Мирової конференції зробила
дуже погане вражіння війна з [Антоном] Денікіним, якого підтримує Антанта. Я йому
пояснив, що в цій війні винні не ми, що ми, навпаки, весь час наважалися встановити
порозуміння з ним, але він не пішов на це і в Києві, і потім на півдні. Певне, що ми не
могли з ними входити в політичні розмови і згоджувалися тільки на військову згоду,
його ж депутати вимагали від нас попереднього визнання «Єдиної і Неділимої Росії»
себто в голову ставили політичне питання, а не боротьбу з большевиками, без побіди над
котрими не може бути поставлено реально ніяких планів «Єдиної Росії». Я дуже прошу
Вас зробити відповідну акцію, щоб розвіяти цей туман, що начебто це ми, а не [Антон]
Денікін винні в новій війні. Вам видніше, як це зробите, але мені здавалося, що окрім
інтернів тут, може, був би корисний Ваш приватний лист до членів Мирової делегації.
Наше становище зараз буде скрутне і важке. Большевики якийсь час нам дали
невелику передишку, а тепер знов атакують нас на півночі, взяли Бердичів і
нападають на Козятин. Денікінці атакують на півдні і взяли Вапнярку і Ямпіль.
Ми, як і ранійш, не маємо зброї, амуніції, одягу і озуття, але бадьорости не губимо.
Відношення галичан і наддніпрянців і досі не такі щирі, як це раніш, але хтілося би
більшого. Одно для нас надзвичайно вигідне, і я просив би Вас на це звернути увагу
в Парижі. В той час як в нашій частині України спокій, нема ні повстань, ні
погромів, ні руйнування залізниць, одбуваються торгівельні зносини з Румунією,
Польщею, почали працювати горальні, цукрові фабрики і т[ому] п[одібне], в
денікінській - бунти, повстання, розбій, погроми жидівські і т[аке] и[нше]. І коли
Антанта хоче порядку, то їй треба було б гнати [Антона] Денікіна, а не
підтримувати його.
Всі Ваші донесення я надіслав С[имону] Васильовичу] Петлюрі і одержав від
нього такого листа: «Я вірю Вам і [Михайлу] Тишкевичу. Коли б не вірив, то
ніколи б ні Вашої і його кандидатури не висовував, ніколи б не просив Вас
розділити той тягар, який впав на нас всіх в боротьбі за реалізацію давних ідеалів і
змагань. Прошу запевнити в листі від себе і гр[афа] [Михайла] Тишкевича. Я
534 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
сьогодні запропонував рішуче Прем’єр-Міністрові [Ісааку] Мазепі, аби
кандидатуру [Михайла] Тишкевича було ухвалено на голову нашої Місії, щоб тим
самим дати доказ повного довір’я до нього і до його зусиль на користь України.
Старий взяв на себе деякі уваги, які я вважав йому потрібним подати, щоб він не
забув про них. Отже, в свойому персональному листі до нього я вияснив мотиви
цих уваг і прошу графа і на далі, маючи вільну руку, провадити свою нелегку
працю».
Цю цитату я Вам навів для того, щоб Ви бачили, що п[ан] Президент в
свойому листі до Вас цілком ставиться щиро і довірчо, а також що і я зробив все
для того, щоб зміцнить Вашу позицію, яка має для нас надзвичайне національне
значіння.
У нас тут справи стоять дуже добре: побіда лібералів на виборах зміцнить наше
становище, якщо не буде ніякої катастрофи на фронті. Зараз у мене гостюють
міністри фінансів і народного господарства [Микола] Шадлун і [Борис] Мартос.
Для чого вони приїхали, не знаю, корнети з цього нема, а перешкоди суть. Щодо
програму фінансового і загального, то я радив би Вам зробити так: написати, що
зараз військовий стан і якісь великі реформи будуть проведені такі, які, на Вашу
думку, бажані. Викуп у нас прийняли навіть с[оціял] -демократи]. Бажаю Вам
поспіху зостаюсь відданий Вам.
[Кость Мацієвич]
***
Друкується за копією, машинопис / ЦДАВО УКРАЇНИ Ф. 3542. - ОП. 1. -
СПР. 8. - АРК. 22.
ЛИСТ КОСТЯ МАЦІЄВИЧА МИКОЛІ ВАСИЛЬКУ
Бухарест, листопад 1919
Вельмишановний пане Посол!
За той строк, про який Ви пишете, я Вам надіслав три листи: 1) через п[ана]
[СЬагГя] ОиЬгеиіГя 2) п[ана] [Франца] Бонна і 3) через наше Міністерство
закордонних справ. Дуже жалкую, що Ви не одержали ані одного з них, але
сподіваюся, що Ви їх таки одержите, в них докладно інформував я Вас про наші
справи. Для цієї ж мети Вам два своїх останніх листи до п[ана] [Михайла]
Тишкевича, звіт військовий за жовтень і окрім того додаю те, чого в докладних
листах немає.
Т. Неймарк вже давно проїхав на Україну і вже надіслав звідтіль телеграму, яку
я передав до Відня, Будапешту і Берну. Оскільки можна судити він виніс гарне
вражіння від нашого внутрішнього становища, і воно щодо жидівського питання
взагалі не зле. В денікінській країні страшні погроми. За сим вслід приїхало до
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. МІСІЯ УНР У РУМУНІЇ 535
України чимало американців, як діячів Червоного Хреста, так і кореспондентів. Я
цим тішуся надзвичайно, бо коли порівняти наш стан і денікінський, які описує
[Арнольд] Марголін в мойому листі до графа, то ми маємо велику перевагу щодо
внутрішнього спокою і ладу і відсутности насильства.
Граф [Михайло] Тишкевич справді хтів, подаватися до демісії. Я в курсі цієї
справи, бо вся вона перейшла через мої руки, але цієї демісії допустити неможливо,
і я все зробив для того, щоб позиція [Михайла] Тишкевича зміцнилась і всі
непорозуміння, які викликали його незадоволення (невідповідний склад Місії,
затримування грошей на пресу, уваги п[ана] [Симона] Петлюри щодо
консерватизму і клерикалізму [Михайла] Тишкевича і т[ому] п[одібне])
улаштувати в той спосіб, щоб вони більш не виникали. [Михайло] Тишкевич
призначається головою Місії і буде мати всі уповноваження.
[Володимир] Темницький проїхав через Букарешт до Кам’янця, де здає
справоздання, що має робити не знаю. [Максим] Славинський має бути призначений
Міністром, але він відмовляється по національним мотивам зараз залишати Прагу, і
тепер є проект дати йому повноваження такі, які мав [Володимир] Темницький, себто
заступити Міністра за кордоном. Але тим часом, здається, ще не затверджено і не знаю,
чи буде затверджено. Виконуючий обов’язки Міністра А[ндрій] Лівицький виїхав на
чолі Місії до Варшави і передав Міністерство Прем’єрові [Ісааку] Мазепі, якого
помошником є д[окто]р [Станіслав] Старосольський. Ви його повинні знати. Кажуть
освічена і гарна людина.
Верзія п[ана] [Василя] Панейка про блокаду нас чистійша брехня, яка
розповсюджується русофілами. Цієї блокади не буде навіть для большевиків, а нам
французьке Міністерство торгу навіть пропонує товарообмін, не кажучи про
Румунію і Польщу, з якими він відбувається весь час. Як нема що казати за свою
політику, то люди звичайно брешуть, і мені прикро, що такі патріоти, як [Василь]
Панейко, ці брехні підбирають і видають за щось вартісне. Мені, навпаки, здається,
що справи приймуть такий оборот, що Антанті прийдеться, мабуть, відмовитися
від допомоги [Антону] Денікіну, якого большевики почали знов бити, і я боюсь,
що ми зістанемось їх єдиними ворогами, і тоді нам гірко прийдеться, бо [Антон]
Денікін знесилює нас, сам теж знесилюючись в цій зайвій бійці.
Бажаю Вам успіху і прошу вибачити, що не по моїй волі Ви не одержували в
свій час листів від мене.
Зостаюсь відданий Вам
[Кость] Мацієвич
***
Друкується за копією, машинопис / ЦДАВО УКРАЇНИ Ф. 3542. - ОП. 1. -
СИР. 8. - АРК. 7.
536 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
ЛИСТ КОСТЯ МАЦІЄВИЧА МИКОЛІ ВАСИЛЬКУ
Бухарест, 2 грудня 1919
Вельмишановний пане Посол!
Щиро дякую Вам за лист від 14 листопаду, який передав мені п[ан] М[іЬаі1]
Расіеапи, з котрим я при цій оказії мав досить довгу і сердечну розмову. Велике
спасибі також шлю Вам за всі ті додатки, які Ви додали до сього листа. Між иншим
особливе значіння мали для мене відомости про Берлін і Відень. Дещо я довідавсь
про ситуацію там і сам, бо спеціяльно надіслав туди свого чоловіка, але багато Ви
мені і нового подали.
Лічу своїм обов’язком звернути Вашу увагу на те, що Ви трохи помиляєтесь,
коли гадаєте, що стриманість Румунії в допомозі нам залежить від невияснености
наших відношень до Польщі. Це певне має значіння, але головна причина не в
цьому, а впливах Антанти. Майте на увазі, що Румунія мала протест деяких
представників (Англії) з приводу допомоги нам зброєю. Дипльоматичний корпус
тут не є до нас прихильний, і це найбільш спсувало нам справу. Ну а потім [Антон]
Денікін уявляв з себе поначалу таку імпозантну силу, що румуни не могли його не
боятися і мусили навіть проти свого бажання видати йому російське майно і
перепускати полонених. Той страх перед можливою Росією, який почуювать і
більш великі західні держави, має і тут своє значіння. Ну а потім наше внутрішнє
безладдя, яке відомо Румунії краще, як кому, і за яке мені так часто буває соромно
тут, теж спиняло Румунію в досить рішучому ангажуванню в нашій справі,
особливо коли свого клопоту так багато. Взагалі питання це дуже складне і не
рішається тільки в той спосіб, про який пишете Ви, це певне не означає того, що я
не придаю ваги нашому порозумінню з Польщею. Навпаки, в кожному свойому
листі і докладі п[ану] Міністру закордонних] справ і Президенту Республіки я
писав, що без нього ми будемо завжди на роздоріжжі. Од одного одстали і до
другого не пристали. Я доводжу Вам про це тільки для того, що правильна наша
орієнтація проміж великих держав, може, скоріше розв’язала б руки Румунії, як
навіть порозуміння з Польщею. В моїй останній розмові з [ІопеГем] Вгасіапи я
одержав від нього одверту і, гадаю, щиру пораду, бо він до нас ставиться дуже
добре, - отримати хоча моральну піддержку Америки і Франції.
Повинен Вам також підкреслити повну згоду Ваших думок з міркуваннями
п[ана] [Аіехапсіги] Иогезси, румунського Посла в Польщі, який тимчасово
перебуває тут. З ним у мене ще раніш встановились довірливі відношення, і він
мені зараз багато цікавого оповідав про справи в Варшаві. Він також надзвичайно
багато надає ваги нашому порозумінню з Польщею, яка б сама рішуче підтримала
нас, допомігши організувати армію, але умова - межа Збруч. Говорив він також про
симпатії до нас ЦогеРа] РіЬисБк’ого - і др[угпх] і теж радив щиро осягти цього
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. МІСІЯ УНР У РУМУНІЇ 537
порозуміння. Польський Посол тут гр[аф] [ Аіекхапсіег] Зкггушкі, з яким у мене
теж відношення встановились більш-менш постійні, підкреслює значіння межі
Збруч, яка забезпечує Польщу від територіяльної злуки Юго-Славії і Чехо-Славії з
Росією і кладе кінець російському панславізмові. І тому і другому я мусив сказати,
що ми краще підемо на державний дуалізм з Польщею, ніж на зовсім самостійне
існування України без Галичини. І взагалі я становлю це питання Вам під розвагу,
бо дуже можливо, що воно стане перед нами зовсім реально.
Ситуація тут тепер значно міняється. Ліберали, які сподіваються мати
більшість в Парляменті, одійшли на другий план. Більшість в Парляменті
складається з блоку нових країн Ардеала, Буковини і Бессарабії з Селянською
партією старої Румунії. Ця комбінація далеко лівіша, як ліберали, і вона має
висунути зі своєї середини, що підпише умову з Антантою і поведе нову внутрішню
політику. Боюся, щоб з цього не вийшло дечого недоброго для Румунії, бо з новим
блоком приходять до влади люде нові і почасти неопитні, що нагадують Временное
Правительство часів початку російської революції. Як би вони не наробили того
тут, що наробили кн[язь] [Георгій] Львов - [Олександр] Керенський в Росії. Тим
часом сподіваюсь, що Румунію, може, мине чаша сія, а для нас комбінація, в якій
велику ролю грають бессарабські і буковинські депутати, не може не бути
прихильною. Я вже почав знайомства і зближення з «новими людьми», при чім
скористававсь і рекомендованими Вами д[окто]ром [№со1ае Реггехси-] Сотпеп’е
(відтепер депутат) і п[аном] С[еог§Ье] Рор'ом. Між нншнм засновуючи нову газету
в обслугуванню наших спільних інтересів, я маю надію на поміч цих добродіїв.
Недавно д[окто]р [№со1ае Реггезси-] Сотпеп’е помістив дуже гарний артикул з
приводу наших україно-румунських відношень.
Мені тепер якось так дивно жити без посереднього зв’язку з Урядом і не мати
точних фактичних відомостей про те, що діється у нас. Через те ходить сила усяких
самих неможливих чуток. То [Симон] Петлюра в Букарешті, то він в Станіславові,
то він зайняв повстанцями Київ, і т[аке] и[нше]. З мого попереднього листа Ви
знаєте, що Уряд з частиною військ одійшли в напрямку на Бердичів і потім
Київщину на з’єднання з повстанням проти [Антона] Денікіна. Але як цей план
виконавсь, ми не знаємо нічого точно, і взагалі, обстоїть справа з большевиками, з
якими у нас намічалося військове порозуміння.
Проїхав тут [Євген] Петрушевич з компанією і наробив тут нам багато
клопоту; по старим відношенням я прийняв до серця їх пригоди і багато
хлопотавсь про те, аби їм добути вільно виїзд. Без цього вони були б в руках
поляків. Проти цього я рішуче протестовав і добивсь того, що їх не повезли на
Польщу. Але, в кінці кінців, мене ж вони винуватять в тому, що я хтів їх тут
інтернувати, направити до [Антона] Денікіна і т[ак] д[алі]. Певне, що це чистіша
538 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
брехня. [Василь] Вишиваний в мене в квартирі і досі лежить, бідолаха, хворий на
тиф і дуже тяжко хворий. Але, дасть Бог, одходимо його як-небудь.
Ваші аргументи щодо об’явлення війни [Антону] Денікіну мене не
переконали. Ми повинні були зайняти нейтральне положення і після ворожої акції
[Антона] Денікіна жалуватися Мировій конференції і ввійти в згоду з большевиками і
тільки тоді об’явити війну. Майте на увазі, що вона була дуже непопулярна серед
галицького війська, і власне цей крок і привів до катастрофи. А що жест зроблений
гарний, в цьому я не перечу. Тільки з цього жесту нічого доброго не вийшло для нашої
справи. Відомости, які є в листі п[ана] [Андрія] Яковліва, я мав вже раніш, але я
повинен сказати, що останні доповнюючі вибори в Англії показують, що на це мало
надій і правильніше шлях [Михайла] Тишкевича, ніж розмова з опозицією. Я надіслав
Вам телеграму, а також лист про Ваше призначення до Берліну. Дуже прошу не
відмовитися від цього гіркого і важкого обов’язку. Зі свого боку я все зробив для того,
аби іменно на Вас його покладено було, бо лічу, що Ви єдиний чоловік, який зможе,
маючи на увазі нашу незмінну орієнтацію, встановлену нами по нашій згоді,
нейтралізувати впливи російських реакціонерів і генералів, для яких скоро останеться
єдина надія Берлін. Дуже і дуже прошу Вас во ім’я нашого патріотичного обов’язку не
відмовитись від нового призначення.
Ваш щирий прихильний К[ость] Мацієвич
***
Друкується за копією, машинопис / ЦДАВО УКРАЇНИ Ф. 4211. - ОП. 1. -
СПР. 13. — АРК. 227-229.
ЛИСТ КОСТЯ МАЦІЄВИЧА ГРИГОРІЮ СИДОРЕНКУ
Бухарест, 23 грудня 1919
Вельмишановний пане Посол.
Довідався я, що в Відні зовсім неправдиво освітлюють поводження
бухарестської Місії в справі п[ана] Президента [Євгена] Петрушевича й його
компанії. Чув я, що навіть мене обвинувачують в тому, що я намагавсь їх
інтернувати в Румунії. Для того, щоб ця справа, яка певне мала політичне значіння,
виявилась в правдивому і фактичному свойому змісті, дозволяю собі надіслати Вам
всі необхідні відомости, користуючись якими, Ви могли би спростувати, в разі
потреби, неправдиві чутки і правдиво інформувати громадську опінію.
Повинен зазначити перш всього, що ні п[ан] Президент [Євген] Петрушевич
ніхто иншій з його компанії не вважали потрібним повідомити Місію про свій
приїзд, що я, міг инакше кваліфікувати, як небажання звертатись до мене за
запомогою. З другого боку, в день прибуття п[ана] [Євгена] Петрушевича 23
листопаду до Бухаресту ціла компанія українців на чолі з полковником [Василем]
Вишиваним, Міністром [Семеном] Вітиком і Комісаром Костенком звернулись до
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. МІСІЯ УНР У РУМУНІЇ 539
мене з проханнєм взяти їх під опіку українського Посольства, одділити від всієї
иншої компанії, добившися можливости залишитися їм на який час в Румунії. Того
ж числа по мойому дорученню мій секретар був в Головній квартирі і у шефа
Кабінету Президента Міністрів в справі тих українців, які зголосилися у мене. На
другий день 24 листопаду мною була подана офіціяльна нота, копію якої я додаю і
з приводу якої був у мене ад’ютант генерала [Аггиг’а] Уаісоіапи для того, аби
спитати приватно, якої я думки з приводу всієї компанії. Я йому одповів, що це не
моє діло, я тільки буду рішуче протестувати проти того, щоб румунський Уряд
видав їх полякам, про що відповідна інтервенція, як я знав, була зроблена.
Того ж числа був у мене п[ан] [Євген] Петрушевич з візитою і з проханням
опікуватися їх справою і дозволом виїхати до чехів. Я йому одповів, що я це зроблю
негайно. І при ньому мене запитували з Головної квартири, як я віднесуся, бо всю
компанію [Євгена] Петрушевича одправили до чехів, у яких при запомозі нашого
ж Посольства вони вже одержали візи. Я при [Євгенові] Петрушевичеві дав приказ
негайно телефонувати, що я прошу від себе, аби їм не чинилось ані жодних
перешкод туди виїхати. Ад’ютанти [Євгена] Петрушевича в дуже нечемній формі
настоювали, щоб я їхав з ним до британського Посла, але я рішуче одмовивсь. На
другий день вияснилось, що їх проведуть до чехів, але шляхом через Галичину, тим
часом я одержав негативну відповідь на свою ноту. Я тоді зараз же заявив о
персональну розмову з Президентом Міністрів, яку і мав 26 листопада.
В цій розмові мені було зазначено, що вони годяться залишити в Румунії, але
тільки в Бессарабії тих людей, про яких я хлопотавсь окремо. Що ж стосується до
п[ана] [Євгена] Петрушевича, то, не маючи фактично иншого шляху до чехів, як
через Галичину, вони їх туди направляють. Я запротестував проти цього, лічачи, що
це є обхідний засіб завести їх до поляків. Тоді генерал [Агшг’а] Уаііоіапи запитавсь
мене: «а як Ви поставитесь, коли ми їх направимо на Одесу до [Антона]
Денікіна»? Я одповів, що я проти цього протестувати не можу, бо це їх спільник і,
як вони на це погодяться, то це їх діло.
Тим часом рух на Чоп був знов встановлений, і їх на другий день рішили
повезти на Чехію, про що мене і сповістили по телефону. Я знаю, що була велика
кампанія еред румунських політиків за те, щоб їх інтернувати. В пресі були дуже
рішучі і ворожі артикли проти них. Мені навіть один з міністрів румунських казав,
що він буде всіма силами стояти за їх інтернування, але я до цього всього не мав ані
жодного відношення і можу сказати одно, що коли б захтів би встановить з
польським Послом спільну акцію, то певне, що вони всі були б досі в
концентраційних таборах Польщі.
Пишу я це все Вам не для того, щоб виправдувати себе в якихсь вчинках, бо я
ніколи нічого таємного не роблю і, аби я хтів д[оброд]ія [Євгена] Петрушевича
540 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
інтернувати, то певне я б йому так одверто про це і заявив, і сподіваюсь, що йому не
допомогло б ніяке тоді обивання порогів других посольств.
У нас справа стоїть, як і раніш, непогано. Зібравсь Парлямент, з яким ми
почали знайомство, і я з дивуванням бачу, що ідея українофільства тут вже захопила
широкі кола румунського громадянства, що вона уявляє з себе дещо стале і міцне, а
не тільки тимчасовий настрій окремих політиків, роблячи часову реальну політику
захисту або від большевиків, або від денікінців. Ми сподіваємось поглибити цю
ідею і дати для неї справжній ґрунт.
Як Ви знаєте, наша справа на Україні стоїть теж непогано. Військо [Симона]
Петлюри збільшується і реорганізується. [Антона] Денікіна так б’ють, що його
відворот нагадує повний розгром, і сьогодні ми одержали відомости про евакуацію
Одеси. Знов-таки від старшини, який прибув з війська, що залишилось в Вінниці
під командою [Антона] Денікіна, ми довідались, що настрій там цілком
український самостійницький, а не русофільський. Дуже боюся я, щоб цього
старшину, якого надсилають до Відня, не збили з розумного шляху віденські
політики, і прошу Вас звернути на нього свою увагу.
Дуже був би Вам вдячний, аби Ви написали мені про політичну ситуацію і
становище в Відні.
З правдивою пошаною зостаюсь відданий Вам
[Кость Мацієвич]
***
Друкується за копією, машинопис / ЦДАВО УКРАЇНИ Ф. 3581. - ОП. 1. -
СПР. 14. -АРК. 1-2.
ЛИСТ КОСТЯ МАЦІЄВИЧА ОЛЕКСАНДРУ ЛОТОЦЬКОМУ
Бухарест, 18 лютого 1920
Вельмишановний пане Посол.
Кілька днів, як я вернувсь з Варшави, куди мене викликали на нараду п[ан]
Президент Директорії С[имон] Петлюра і Міністр закордонних справ А[ндрій]
Лівицький. Пробув я там мало не два тиждні і тепер лічу своїм обов’язком оповісти
Вам результати мого перебування там, а також передати Вам ті директиви, які я сам
одержав від нашого Уряду і які також мають однакове значіння і для Вас.
Позиція Президента Республіки, також як і Уряду, на чолі якого стоїть, як і
раніш, І[саак] Мазепа, остається непохитною і надалі в справі самостійности і
незалежности, а також і в справі орієнтації на Антанту, не дивлячись на те, що
іменно в антантських колах ми досі ніякого співчуття нашим національним і
державним змаганням не зустрічали. Останніми часами під впливом кінечного
збанкротування політики, направленої на підтримку реакціонерів [Олександра]
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. МІСІЯ УНР У РУМУНІЇ 541
Колчака - [Антона] Денікіна, наші шанси піднялись. Граф [Михайло] Тишкевич
був прийнятий [РаиГем] ЦезсЬапеГем, група впливова французьких капіталістів,
яка має зв’язки з більшістю Палати, запропонувала нам вигідні умови товарообміну
і навіть займу поки що в 50 мільйонів] франків. Представник Англії в Варшаві
генерал С[агіоп сіє] \\чагг теж дуже прихильно поставився до нашої справи в бесіді
зі мною, яку я мав з ним по дорученню Президента Республіки. Взагалі з цього
боку наше положення має поліпшатися.
Як я писав Вам в свойому попередньому листі, наш Уряд став був на ґрунт
розмов з большевиками, керуючись тут тими принципами, якими він керувався
раніш, себто визнаючи за московським Урядом реальне право говорити від імени
Великорущини, рахуючи себе єдиним національно-правомочним представництвом
України, ведучи свою лінію від Центральної Ради, визнаної Временним
Правительством, останнім для всієї Росії і трудового Конгресу, і бажаючи наперед
всього осягнення мирного розв’язання справ, а не пролиття крови. Большевикам
Урядом [Ісаака] Мазепи були запропоновані такі умови згоди: 1) визнання
самостійної України, припинення війни і повне невтручання московської влади в
внутрішні справи України; 2) визнання нашого Уряду єдиним Урядом України;
3) вільний товарообмін України з Московщиною; 4) легалізація партії комуністів,
але при умові непосягання нею озброєною силою на захоплення влади;
5) установлення територіальних меж по взаємній згоді.
Ніякої відповіді на це предложення не було, навпаки, всі наші парляментарі
інтернувалися і надсилались до Москви, а в Києві констатувалося українське
Правительство большевицьке під проводом того ж самого [Християна]
Раковського, [Григорія] Петровського, [Дмитра] Мануїльського і [Володимира]
Затонського. Як бачите, воно тепер має більш український захисний колір, але лінія
його майже така, яка була і за часу попереднього большевицького панування.
Дійсно, перший момент по вигнанні [Антона] Денікіна большевики більш
розумно ставились до української справи. Вони справді рішуче припинили те
нехтування і зневаження над українськими інституціями і культурою, якими
прославились на весь світ денікінці. Відкриті були і Академія, і університети і
гімназії. Українська мова знову одержала свої деякі права. Але це тільки перші дні і
тижні, а далі вже пішло все, як було і раніш. На словах українська влада і
спочування українській справі, а на ділі ув’язнення українських діячів як
контрреволюціонерів, терор для українських партій і селян і т[аке] и[нше].
І ми знов повертаємось до того самого становища, яке було перед нашим
наступом в червні і липні, а також перед офензивою [Антона] Денікіна. Себто вся
Україна знову починає палати повстаннями проти большевиків, які знову
являються панами тільки в великих містах і на залізницях, але ж не всюди. В кожній
542 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
губернії є своя організація повстання, яка провадить боротьбу за самостійну
Україну проти большевиків. Всі ці організації з’єднанні Революційним Комітетом.
Повстання затримується зимою, але по весні воно вибухне з такою силою, що
нічого подібного не бувало.
Взагалі ідея самостійної національної України зробила за час інвазії [Антона]
Денікіна і большевиків такі кроки, що їх ми не добули б нормальною працею і за
десятки років. Дуже втішило то, що українська ідея все більш і більш знаходить
підтримку в меншостях. На кажучи вже про вождів, які в своїй переважній
більшости на нашім боці, наші українські поляки, яких я зустрів в Варшаві, всі
чекають повороту [Симона] Петлюри, щоб стати до праці в самостійній Україні,
кажучи, що вони українці і такими тільки хотять бути. Помічається такий поворот і
українських москалів. Дуже також втішно, що Галичина в більшости, окрім
віденських політиків від кафе, зрозуміли, що вони повинні коритися нашій
політиці і вести тільки спільну лінію. Дякуючи цьому галицьке військо прийняло
команду [Михайла] Омельяновича-Павленка, а львівські всі інституції встоюють
нашу політику.
Певне, що з цього Ви бачите, яка то брехня розповсюджується віденською
наволоччю, що [Ісаак] Мазепа пішов до большевиків і проти [Симона] Петлюри,
що [Симон] Петлюра продався полякам, що для України нема кращого шляху, як з
большевиками проти Польщі і Румунії. Гадаю, що у всіх таких чутках є багато
провокації і російсько-большевицької, і німецької, і маю навіть документальні
докази цього. Між тим справа стоїть так, що я казав англійському генералові, коли
б ми - Уряд - навіть хотіли стати на большевицьку лінію, то наш народ не
допустить цього, він тоді викине нас так само, як викидатиме большевиків.
Дякуючи стихійній антибольшевицькій психозі нашого народу, ми не можемо
перейти на совітську платформу, коли б навіть цього хотіли, коли б навіть в
інтересах припинення пролиття крові на це погодилися. Все одно повстання буде,
з тою ріжницею, що воно буде тоді проти нас.
Це все риси позитивного порядку, але є чимало негативних. До них треба
віднести перше всього той політичний маразм, який вносять в наше життя деякі
наші, головним чином віденські, політики, одні по недомислію, другі по
персональним рахункам і ненависти особистій до [Симона] Петлюри, треті від
повного неділання. Ви певне знаєте «Український прапор» і його компанію на
чолі з О [сипом] Назаруком. Ви знаєте певне прямо-таки ганебну працю [Василя]
Панейка - [Євгена] Петрушевича в справі [Антона] Денікіна. Тепер вони
повертають все на большевиків і притім не так, як ми, визнаючи за ними право на
Московщину, а на тих, хто має прийти і володіти нами і нам улаштовувати державу
або знов тюрму.
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. МІСІЯ УНР У РУМУНІЇ 543
Другою не менш негативного значіння обставиною уявляється те
проволікання, яке в нашій справі проявляє Антанта. Ні Польща, ні Румунія не
мають ані жодних директив з приводу нашого питання і самі тепер не рішаються
вести справу на всій власний рахунок. Між тим час іде, а вкупі з тим гальмується
можливість щось зробити такого, аби у нас на Україні врятувати справу.
Коли всякі розмови з большевиками це є лише повний фасон боротьби з ними,
то тоді дуже важливо було б використати наше весняне повстання, яке б певно при
запомозі невеликих регулярних військ могло б привести до повного вичищення
України від большевицької наволочі. Але тоді треба не гаяти часу і починати складати
ці військові сили. Найліпше це можна б зробити в Польщі і Румунії, користаючись
німецькими і італійськими полоненими. Тоді, значить, та невеличка армія [Михайла]
Омельяновича-Павленка, яка зараз тримається на Україні, одержавши запомогу з двох
боків, могла би дати досить міцний опір большевикам, а Уряд, спираючись на ці армії,
які постепенно мали б збільшуватись, міг би почати на цей раз систематично
впорядковувати нашу країну і громадське життя в ній. Коли ж розмови з
большевиками приймуть серйозний оборот і стануть на шлях їх політичного визнання
Антантою, то тоді ця акція військова не втратить свого значіння, бо національна армія
це кращий аргумент для большевиків. Но певне тут треба ще і дипльоматичного
натиску в наш бік при переговорах, і я гадаю, що цю місію найкраще могли б виконати
держави, які політично і економічно зацікавлені в існуванню Української Держави,
себто Чехія, Румунія і Польща.
Ситуація зараз дуже трудна і трагічна, але мені здається, що вона не така
безнадійна, як це хотять виставити наші вороги з російського стану. Навпаки, я
гадаю, що міжнародно наша справа кращає, бо тепер всі бачать, що Єдина Росія не
скріплена єдиним державним і національним почуттям і що нема сил, які могли б її
відбудувати як єдиний державний організм. Треба нам ще раз дати доказ єдности
нашого національного руху, ще раз повторити історію Національного Союзу,
забувши всі партійні і групові суперечки. І я з великою радістю почуваю, що це
починає одбуватися.
Фактично в той час, як я був в Варшаві, наші сили і організації розміщались
так: [Симона] Петлюра з частиною свого штабу з генералом [Миколою]
Юнаковим, Міністром війни [Володимиром] Сальським, Міністром закордонних
справ і Державним Секретарством перебуває в Варшаві; [Іван] Огієнко, [Микола]
Шадлун, Міністр земельних справ і всі другі інституції лишились в Кам’янці, там
залишилась експедиція і Державний Банк. [Ісаак] Мазепа, [Осип] Безпалко,
[Левко] Шрамченко, [Пінхос] Красний, [Теофан] Черкаський і др[угі] при армії
[Михайла] Омельяновича-Павленка. Всі вони встановили зв’язок промеж себе і
працюють в контакті. Всі чутки про заснування якогось окремого варшавського
Уряду чистійша брехня. Уряд єдиний і той самий, що і був ранійш. Саме в момент
544 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
мого повороту до Букарешту в Кам’янці мав приїхати [Ісаак] Мазепа для наради і,
здається, він тепер в Варшаві.
В своїй телеграмі і листі, який я Вам був надіслав через представника Дону, що
мав їхати до Царгороду, але, здається, туда не попав, я Вам обіцяв підтримувати
грошово. Прошу повідомити, скільки Вам буде потрібно грошей для двох місяців і,
може, я як-небудь спроможуся Вам щось уділити.
Бажаю Вам поспіху в Вашій тяжкій праці.
З правдивою пошаною до Вас
[Кость Мацієвич]
***
Друкується за копією, машинопис / ЦДАВО УКРАЇНИ Ф. 3581. - ОП. 1. -
СПР. 14. -АРК. 12-14.
ЛИСТ КОСТЯ МАЦІЄВИЧА ГРИГОРІЮ СИДОРЕНКУ
Бухарест, 25 лютого 1920
Вельмишановний пане Посол.
Надсилаю Вам для орієнтації деякі матеріали, з якими Вам буде цікаво
познайомитись і з яких Ви побачите, що справа наша зовсім не так зле стоїть, як це
удають собі люди, які працюють по віденськім кафе.
Сьогодні особливим гінцем я одержав від І[саака] П[рохоровича] Мазепи ще
одного листа, якого не можу подати Вам копію, але познайомлю з найбільш
важливими його уступками. Після нарад в Кам’янці [Ісаак] Мазепа їде до нашої
армії, де він і зостанеться. Наша армія під командою [Михайла] Омельяновича-
Павленка має зараз до 15 000 чоловік. Дуже гарна і міцна, має артилерію, кінноту:
їй бракує тільки набоїв. Але і цьому лихові, дасть Бог, запобіжемо. [Ісаак] Мазепа
дивиться на варшавську Делегацію не з захопленням і не вбачає в неї якогось
сталого акта.
Найбільшу увагу він зараз звертає на організацію армії, яку він і хоче
витворити на надзвичайних підставах - фаху військового, дисципліни і карности.
Про національний дух він не має ніяких сумнівів, через це усякі експерименти з
інспектурою лічить шкодливими і зайвими. В цьому напрямкові, якщо тільки
Румунія згодиться, почнемо і ми працювати. Я дуже жалкую, що ген[ерал]
[Олександр] Греків, який проїзжав через Букарест, не завітав до мене, я мав багато
справ до нього військово-фахових. Може, Ви будете з ним бачитись, то скажіть
йому, що якби він захотів, то тут для нього найшлась би відповідна праця. Зараз
робимо заходи, аби затримати Мотилів, Ямпіль і далі на схід.
Всі наші кур’єри і гінці, які повертаються з України, в один голос кажуть про
критичне положення большевиків на Україні. Тифус в їх армії панує так само, як і в
нашій. Співчуття вони не мають не тільки у селян, а навіть серед широких кол
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. МІСІЯ УНР У РУМУНІЇ 545
міського населення, і мене тільки дивує, коли я читаю промови [ОауісГа] Ьіоусі
Сеог§’а про те, що він сподівається при їх запомозі почати торгувати з Росією. А
так як йому потрібні ті сирівці, що є тільки в нас на Україні, то всі надії його,
значить, покладаються іменно на неї. Дивно, що раз опарившись на російських
генералах, [Оауісі] Ьіоусі Сеог§е тепер повернув на російських большевиків, знов
проминувши нас. Втретє доведеться-таки звернутись до нас, але, мабуть, англійське
громадянство тоді розбереться в тому, що таких помилок не варто робити. Окрім
того, що вони коштують мільйонів людей ні в чому неповинного народу, вони
держать в голоді людність Европи, яка б досі мала б давно український хліб.
Повинно сказати, що праці нам на Україні, дякуючи [Антону] Денікіну,
большевикам і нашим повстанцям, буде велика сила. Головне завдання і перше - це
транспорт, який, дякуючи тому, що большевики держаться переважно
панцерниками, селяни руйнують немилосердно. Через те-то Україна може
будуватися або з заходу, або з півдня, з Одеси. Певне, що останній шлях є кращий,
бо тут ми можемо мати морем американську запомогу. [Євмен] Лукашевич має вже
готовий вироблений план праці в цьому напрямкові! і, коли нам пощастить, по
весні захопить південний район, а на нього всі наші бажання, то до зими ми будемо
мати вже щось міцне і стале. Дуже можливо, що мені доведеться перебратися до
Варшави, цього хоче пан Президент Республіки і [Ісаак] Мазепа. І справді наші
відношення до поляків приймають якийсь небажаний характер. Нема справжньої
лінії і справжнього порозуміння. Починається щось таке, що скидається на
відношення до німців. Сами закликали, сами просили допомоги, а тепер
починаємо бути незадовольненими. Коли я був в Варшаві, то бачивсь з Міністром
внутрешніх справ [ЗгапіхІа'Мом] ММ)сіесЬо\¥5кі’м, який прямо мені сказав, що «раз
Ви нічого не робите по адміністрації і заснованню влади в місцях нашої військової
окупації, то ми повинні це сами робити». І ми справді нічого не робимо, окрім
«нарад» і висилки агітаторів есерів. При запомозі наших українських поляків з
Центральної Ради натрапили на шлях призначення сюди поляків наших
демократів, які можуть зостатися і при нас. Я дуже цьому спочуваю і бачу в цьому
великий крок вперед к розв’язанню нашої справи на Поділлю і Волині.
З долучаємих проектів тимчасового державного устрою України Ви бачите, що
в нас починається оздоровлення і резолюція есдеків, яка з’являється платформою
Уряду, теж непогана.
Всього кращого. Бажаю Вам успіху в Вашій важкій праці.
Ваш К[ость] Мацієвич
***
Друкується за оригіналом, машинопис з автографом / ЦДАВО УКРАЇНИ
Ф. 3581. -оп. 1.-СПР. 14.-АРК. 4-5.
546 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
ЛИСТ КОСТЯ МАЦІЄВИЧА ГРИГОРІЮ СИДОРЕНКА
Бухарест, 4 березня 1920
Вельмишановний пане Посол.
Долучаю Вам при цьому листі копії останніх листів, одержаних мною від
1)п[ана] Головного Отамана, 2) Міністра закордонних справ, і 3) Прем’єр
Міністра І[саака] П[рохоровича] Мазепи. З цих листів Ви одержите певні
інформації того, що діється у нас на Україні і що роблять окремі наші групи для
того, аби поставити нашу справу на більш певний ґрунт.
Документи остільки самі за себе говорять, що я нічого не можу додати до них,
а тільки зверну Вашу увагу на деякі непорозуміння з фактами, які випливають з
того, що сполучення Кам’янця, Могилева і Варшави не зовсім-то налагоджене і
відстає від потреби, через те-то і виходить, що Симон Васильович уявляє собі, що
[Ісаак] Мазепа вже у [Михайла] Омельяновича-Павленка, а він тим часом в
Мотилеві. Про заходи полк[овника] [Олександра] Удовиченка ще ніхто в Варшаві
нічого не знає, і я їм ці вісті надсилаю зараз же з кур’єром, одночасно виїзжаючим
до Вас. Розвідка наша в Мотилеві і тут дала нам відомости, що на фронті Жмеринка
- Бар - Вапнярка - Вінниця сил большевицьких майже немає і весь цей район
дуже легко буде опанувати; на це будуть і зводитись зусилля [Олександра]
Удовиченка і [Миколи] Шаповала.
Тепер дозвольте Вам коротенько подати новини наші румунські. Ми маємо
тут завдання сформувати дивізію. Практично наш план зводиться до переводу
сюди бригади [Антіна] Вариводи з Чехії і відповідної кількости полонених з Італії.
Тоді ми будемо мати тут взірцеву дивізію міцну, аполітичну, добре озброєну і
карну. Всі попередні розмови з Міністром чеським і італійським вже закінчені і
мається одержана їми згода Урядів. Вчора ми мали розмову досить для нас втішну в
Головному штабі, сьогодні я подаю ноту в цій справі румунському Уряду і
сподіваюсь, що на протязі тижня справа закінчиться, людей почнуть везти,
одведені будуть казерні і почнеться практична організація, озброєння і т[ому]
п[одібне]. Особливу увагу я придаю санітарній організації, через те зверніть, прошу
Вас, увагу д[окто]ра [Андрія] Окопенка на те, що нам би необхідно було б мати тут
якогось поважного організатора цієї справи не тільки для нашої дивізії, яка певне
буде мати завдання зайняти район: Тираспіль, Роздільна - Одеса, але й для всього
цього району. Бо страшніше для нас не большевики, а пошести, які можуть геть
викосити наше військо.
Політично теж наша справа стоїть не зле, хоча газети переповнені вістями про
згоду з большевиками. Коли ця справа обговорювалася в Парляменті, то дехто з
депутатів кричав «Уіуе Пікгаіпс», але Президент припинив їх запитом: «При
чому тут Україна?». Тим часом, серед депутатів вже склалася група, яка вносить
запит з приводу нашого питання і підготовляє вотум Парламенту за визнання
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. МІСІЯ УНР У РУМУНІЇ 547
України і його Уряду, який представляє [Симон] Петлюра. Він користується тут
великою повагою і симпатіями. Я розіслав депутатам спеціяльний мемуар в справі
України, який освітлює питання з боку румун сько-польсько-українського союзу.
Взагалі, маючи на увазі неминучий занепад у нас большевиків наші перспективи
тепер кращі, як були торік, бо нема ні [Олександра] Колчака, ні [Антона] Денікіна,
ні чужоземних військ на території України. Але що за руїна у нас там, страшенна
безодня напастів і т[ому] п[одібне]. Ми одержуємо приватні листи від родин, і всі
майже хоріли тифом.
Зверніть також увагу на настрій нашого громадянства і народу. Есерство гине,
здоровий розум нації бере верх, і, якщо нас визнають, то все наше дворянство і
буржуазія зразу стане до праці на українському ґрунті. Україна буде, і буде великою
країною. Коли я був в Польщі у Варшаві, то наші поляки українці казали, що вони
тільки чекають визнання для того, аби зараз же вернути «додому» і почати
працювати для України.
Прошу мій лист і копії листів подати до відома послів в Празі і Берні.
Ваш Кость Мацієвич.
***
Друкується за оригіналом, машинопис з автографом, «Ро$С$сгіртт» не
надруковано/ ЦДАВО УКРАЇНИ Ф. 3581. - ОП. 1. - СПР. 14. - АРК. 26-27.
НОТА УРЯДУ КОРОЛІВСТВА РУМУНІЇ
Висагезг, 1е 4 Магх 1920
Аргех ГесЬес йейпійГ зиЬі раг Іех §епегаих гшзех Ваш Іеїш гепгагіуех сіє гехіаигег
1а Кшзіе « Ипе ег ІпсІіушЬІе » сій ге§іте ггагБге, іех Риіїзапсез сіє ГЕпгепге сіоіуепг
сіє поиуеаи айгопгег 1а хоіигіоп сій ргоЬіете гшзе.
Ауапг ргіз сеіа еп сошісіегагіоп ег, хиггоиг, §иісіе5 раг іех іпгегек соттиш, ^иі
сіоіуепг гоиригз атепег а ипе согсііаІіЕе рагГаіге епгге 1е5 сіеих реиріех уоіїіш -
Коитаіп ег Икгаіпіеп, 1а МіМоп ПіріотагЦие Ехггаогсііпаіге сіє 1а КериЬІЦие
Икгаіпіеппе а ГЬоппеиг сіє Уош ргіег аи ІЧГот сій Соиуегпетепг Икгаіпіеп
сі’ехатіпег погге сіесіагагіоп сі-сіезюш.
Аигапг ^ие Гоп реиг еп )и§ег сГаргех 1е5 поиуеііе5 рагуепиез сіє Рагії ег сіє
Йопсігез, Еапг 1а СопГегепсе сіє 1а Раіх ^ие сііуегх Егагх сіє і’Епгепге а 1’ есагг пе 5е хопг
раз епсоге ргопопсез сІейпіЕІуетепг еп Гауеиг сГипе 1і§пе сіє сопсіиіЕе сіегегтіпее.
Йе скаоз сіаш ^иеі езГ ріоп§ее Гапсіеппе Киззіе сіоппе ііеи аих роіпгз сіє уие іея
ріиз сопггасіісгоігез зиг 1а пагиге сіє 1а сопсіиіЕе роіігЦие а асіоргег а зоп е§агсі.
Сеггез, 1а теіііеиге уоіє еп сопсогбапсе ауес іез ргіпсірез епопсез роиг 1а
СопГегепсе сіє 1а Раіх езг сеііе ^иі, зеіоп іез сіесІагаЕіопз сіея Ьоттез роіігЦиез
расійсагеигз сіє і’Епгепге, зегаіг сіє гесоппаігге «сіє Гасго», іез ог^апізтез сГегаг сіє
сгеагіоп гесепге зиг 1е геггігоіге сіє Гапсіеппе Киззіе, іез аісіег раг 1е гіегз іпгегтесііаіге
548 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
сіє 1а СопГегепсе сіє 1а Раіх сіє ге§1ег іез риезгіопз сіє 1а йеіітігагіоп сіс5 Ггопгіегез ег
сГегаЬІіг іеигз сігоігз сі’егагз а Гауепіг.
Сез тезигез зопг раггіеііетепг асіоргез епуегз сеггаіпз Егагз, сотте, роиг
ехетріе, еп се риі сопсегпе 1а Сеог§іе, ег ГАізегЬеісі)ап. Ье тете уоіє езг зиіуі а Ге§агс1
сіє 5 рауз Ваігез, таіз ауес сіе^а сіє сопзісіегаЬІез гезггісгіопз. Оиапг’а 1а Іітапіе, 1а
Киззіе ВІапсЬе, Гіікгаіпе, 1е Ооп, 1е КоиЬап ег 1е Саисазе сій Иогсі, іі зе тапіГезге а
Іеиг е§агсі Гарріісагіоп сі’ип ргіпсіре сі’ипе ітраггіаііге сотріеге се риі а роиг
сопзсхрдепсе сЬгесге Гехггасіігіоп с1е5с1іС5 рауз аи рі11а§е сіе5 ЬоІсЬеуікз гиззез, та1§ге
ри’ііз аіепг сіаігєтепг сіетопгге Іеиг аГГІГисІе апгіЬоІсЬеуізГе.
А 1а сопГгопгагіоп сіез Гаігз ехрозез іі зе сіеззіпе ип ріал, реиг егге раз епсоге
гесоппи оГйсіеііетепг, сіє 1а гесопзггисгіоп сі’ипе Киззіе «Еіпійее», таіз сіапз сіез
ргорозігіопз ріиз гезггеіпгез, зіпоп а Гаісіе сіез §епегаих гиззез, сій тоіпз Ьазе зиг іез
Гогсез сіє 5 ЬоІсЬеуікз. Ье Ьиг ргіпсіраї сі’ипе рагеіііе тосіійсагіоп зегаіг Гезроіг сіє
роиуоіг іпзгігиег раг сіє рагеііз ргосесіез ип есЬап§е сіє тагсЬапсіізез ауес 1а Киззіе, уи
1а песеззіге ри’еп ергоиує Гіпсіизггіе оссісіепгаїе риі пе реиг зе раззег сіє тагіегез
ргетіегез ег айп сіє роиуоіг 1а рориіагіоп еп ргосіиігз аіітепгаігез гапг гесЬегсЬез.
А сез Гіпз, сопггаігетепг а гоигез іез погтез ег іез иза§ез сій сігоіг іпгегпагіопаї,
запз гесоппаігге ргеаіаЬІетепг пі 1а Киззіе ЗоуієГізє, пі іез Соиуегпетепгз сіез аиггез
рауз сіє поиуеііе сгеагіоп зиг 1е геггігоіге сіє Гапсіеппе Киззіе, іі езг )и§е роззіЬІе
сГепггег еп геіагіопз соттегсіаіез ауес еііе раг Гіпгегтесііаіге сіез соорегагіуез гиззез.
Оє гоиз сез ргоіегз іі гезиіге зеиі Гепгіеге іпсеггігисіе ег Гіпсотрегепсе сотріеге
сіапз іез сігсопзгапсез риі епуігоппепг асгиеііетепг Гапсіеппе Киззіе.
Ітргеззіоппез раг 1е зиссез тііігаігез сіез ЬоІсЬеуікз сіапз іеиг Іигге сопгге іез
§епегаих гиззез, риоЦие сез зиссез зоіепг сіиз ргіпсіраіетепг а Гасгіоп сіє 1а рориіагіоп,
соттипе а сеііе сіез ЬоІсЬеуікз ег, зиггоиг а Гасгіоп сіє 1а рориіагіоп ЕІкгаіпіеппе риі
сіапз Госсиггепсе сіез сіеих таіз сЬоізіззаіг 1е тоіпсіге, іез Ое1е§иез сіє 1а СопГегепсе сіє
1а Раіх зе гергезепгепг Гог§апізагіоп §оиуегпетепга1е сіез ЬоІсЬеуікз сотте ип
роиуоіг гееі.
Ье роиуоіг сіез ЬоІсЬеуікз гиззез, зиг Іериеі іез Ьоттез роїігіриез сіез Риіззапсез сіє
ГЕпгепге Гопсіепг іеигз іпгепгіопз сіє гергепсіге Гехроггагіоп сіє ГЕІкгаіпе езг ипе
Гісгіопз рагеіііе аи роиуоіг сіє [Апгоп] Оепікіпе.
Ее роиуоіг сіез ЬоІсЬеуікз пе з’еГепсі §иегге аи-сіеіа сіез §гапйез уіііез еі сі’ипе сеггаіпе
рагйе сій гезеаи Гсггоуіаіге. Епсоге асгиеііетепг ГЕІкгаіпе зиг соиге зоп ссепсіие езг еп
ргоіез аих геуоігез сопгге іез ЬоісЬєуізгєз, сіопг і’агтее Гоп сі сіє сегге іигге аи-сіеззиз сіє іеигз
Гогсез аіпзі риє сіез тетез срісістіез риі опг гауа§е погге агтее. Ое )оиг еп риг 1а гєуоігє
зе ргора§е сіє ріиз еп ріиз ; поиз ауопз 1е Гегте езроіг с]ие уегз 1е ргіпгетрз еііе ргепсіга 1е
сагасгеге сі’ип іпсепсііе §епегаі риі зе гегтіпега раг 1а Ііриісіагіоп сіейпігіуе сій ЬоІсЬеуізте
еп ГЕІкгаіпе. Е’езроіг сі’ехроггег сіапз сіє рагеіііез сопсіігіопз зегаіг-се ип зеиі роисіге сіє Ьіе
сіє ГЕІкгаіпе езг гоиг аи тоіпз сіспие сіє Гопсіетепг.
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. МІСІЯ УНР У РУМУНІЇ 549
5’іі п’єзі асшеїіетепг раз роззіЬіе сіє §оиуегпег іез реиріез сопсге Іеиг §ге, еп
§епегаі, сеіа і’езі сі’аисапс тоіз еп се ^иі сопсегпе 1е реиріе икгаіпіеп, ^иі еп се
тотепс езс еп агтез. Сесіє сігсошіапсе оЬ1і§ега іез ЬоісЬеуікз гиззез сіє ^иіссе^
ГОкгаіпе а Гехетріе сіез аііетапсіз ес сіє [Апсоп] Оепікіпе.
Ог, 1а зісиасіоп ассиеііе еп Окгаіпе зе ргезепсе зоиз ип сеі азресс ^ие іез ЬоісЬеуікз
п’опс аисип сігоіі гееі сіє рагіег аи пот сіє Гкікгаіпе пі сі’аиіапс ріиз сіє пе§осіег сіез
ассогсіз іпсегпасіопаих аи пот сій реиріе икгаіпіеп.
О’аисге рагс сеі есЬес іттіпепс ^иі резе зиг іез ЬоісЬеуікз пош сіоппе 1а сегіісисіе
^ие Гипкрде тоуеп ^иі роиггаіс аззигег 1е гесаЬііззетепс сіє і’огсіге Гегте ес
іпеЬгапіаЬіе роіісЦие ес риЬііс еп Окгаіпе ес §агапсіг 1е сіеуеіорретепс сі’ип есЬап§е
сіє тагсЬапсІізез езс сеіиі сіє 1а гесоппаіззапсе сіє зез сігоісз пасіопаих ес сіє зоп
іпсіерепсіапсе ес і’арриі сій Соиуегпетепс Масіопаі кікгаіпіеп гергезепсе раг 1е
Ргезісіепс сіє 1а КериЬІЦие кікгаіпіеппе $[утоп] Ресііоига.
Рагеіі арриі п’ехі§е раз сіє сез іттепзез тоуепз ^иі опс есе еп§а§ез ес регсіиз запз
аисип ргойс сіапз і’ассіоп сіє [Апсоп] Оепікіпе, саг с’езі 1е реиріе икгаіпіеп ^иі іиі-
тете зе сЬаг^ега сіє і’ехсегтіпасіоп сотріеіе сіез ЬоісЬеуікз гиззез.
Ог, соисе іпзиггессіоп, сотте, еп §епегаі, соис аисге тоиуетепс сі’огі^іпе
геуоіисіоппаіге, а ип сгаіс пе^аііГ - еііе пе рейс сіоппег аисип арриі а Гогсіге ес аи
сгауаіі сіє 1а гесошсгиссіоп сі’еіас. Се п’єзі ^ие і’агтее ассіуе ^иі рейс аззигег сесіє
сасЬе. Сесіє агтее - 1а пош Гауош, гергезепсее раг 1е §гоире ріасе зоиз 1е
соттапсіетепс сій §епегаі [МукЬауіо] ОтеііапоуісЬ Рауіепко еііе сопзіііие 1е гееі
арриі сій Соиуегпетепс Касіопаі сіє 1а КериЬІЦие РІкгаіпіеппе. Маіз 1е зизсііс §гоире
п’єзі раз потЬгеих ес іез сопсіісіопз сій сіеіаЬгетепс икгаіпіеп сгеепс сіє §гапс1ез
сіійїсиїсез а зоп ассгоіззетепс.
$і Гоп ргепсі еп сопзісіегасіоп ^ие іез ЬоісЬеуікз гиззез, таі§ге іеигз ргорозісіопз
сіє раіх ГЄІІЄГЄЄЗ пе СЄЗЗЄПС сі’еіге УІЗ-а-УІЗ СІЄ 5 раух УОІЗІПЗ ІЄ5 5иССЄЗЗЄиГ5 сіє
Гітрегіаіізте гиззе, се ^и’і15 опс зийізаттепс ргоиуе зиг і’ехетріе сіє і’кікгаіпе сій
Ооп ес сій КоиЬап, зі Гоп зе гепсі сотрее ^ие сеі апсіеп ітрегіаіізте зе геуеіе зоиз сіє
поиуеііез їогтез сіє ргора^апсіс сіє ГапагсЬіе, іез езрегапсез сіє сез рауз сіезе ргезегуег
сій ЬоісЬеуізте раг сіез гаррогсз соттегсіаих пе сіоіуепс раз ігор іез газзигег.
Раг сопсге ііз сіоіуепс аісіег сеих сіез реиріез уоізіпз, ^иі есапс ог§апЦиетепс
апсіЬоісЬеуікз, пе уеиіепс раз сій )ои§ сіез ЬоісЬеуізіез гиззез, сотте ііз п’опс і асііз раз
уоиіи сій ге§іте СгагізСе.
кіп сіез теіііеигз тоуепз сопсгеїз сіє ргесег сесіє аісіе зе зегаіс 1а гесоппаіззапсе
роіісЦие сіє 1а КериЬІЦие Окгаіпіеппе еі сіє зоп Соиуегпетепс Насіопаі ес і’арриі
сесЬпЦие ес іпзсгисііГ сіапз Гог§апізасіоп сіє Гагтее пасіопаіе зис 1е сеггісоіге гоитаіп.
Сесі роиггаіс есге ассотріі а Ьазе сі’ипе сопуєпсіоп зресіаіе ауес іез Аисогісез Мііісаігез
сіє Коитапіе сіє тете сри’іі а есе Гаіс еп Роіо§пе.
550 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
II еп гехиііс ^и’аисип сагасіеге сотЬагсі£ апгіЬоІсЬеуКге пе хега ітрІЦие а сех
когтайош шг 1е геггіюіге гоитаіп, саг Іех еІїесіУз хегопг сіешпез а 1а ргоіезгасіоп сіє
Гогсіге, а 1а Іипе сопсге 1е ЬапбігКте еп Гаххигапсе без геіагіош соттегсіаіез а
Гауепіг.
С’ехс ауес сете ргіеге ^ие 1е Соиуегпетепг сіє 1а КериЬІЦие іЛсгаітеппе
х’асігеххе аи Соиуегпетепг Коуаі сіє Коитапіе.
К[о5і] МаГгіеуігсЬ,
СЬе£ сіє 1а МІ55Іоп Оір1отагіс]ие Ехггаопііпаіге сіє 1а КериЬІіцие ЕІкгаіпе еп
Коитапіе
5[егЬіу] ОєКуіі^, Сепегаї,
Кергехепгапг сій Соттапсіетепг Зиргете сіе5 Агтее ЕІкгаіпіеппе
Друкується за примірником Посольства УНР в Австрії, машинопис / ЦДАВО
України Ф. 3581. - оп. 1. - спр. 14. - арк. 20-24.
Переклад Георгія Потульницького
Бухарест, 4 березня 1920
Після остаточної поразки, якої зазнали російські генерали в своїх спробах
відновити «єдину та неподільну» царську Росію, держави Антанти знову
зіштовхнулися з необхідністю вирішення російської проблеми.
Прийнявши це до уваги і, перш за все, керуючись загальними інтересами, які
повинні привести до теплих взаємостосунків між двома сусідніми народами -
румунським та українським, Надзвичайна Дипломатична Місія УНР має честь від
імені уряду України просити Вас розглянути нашу нижченаведену декларацію.
Наскільки ми можемо судити з новин, що надійшли з Парижа та Лондона, на
мирній конференції країни Антанти ще остаточно не висловилися на користь
однієї певної лінії поведінки.
Хаос, в який занурена колишня Росія, дає місце існуванню багатьох
суперечливих точок зору на природу політичної поведінки по відношенню до неї.
Звичайно, найкращий спосіб, відповідно до принципів, проголошених на
мирній конференції, є той, який, згідно заяв політиків-миротворців Антанти,
визнає «де-факто» нещодавно створені на території колишньої Росії державні
утворення, допоможе за посередництва третьої сторони врегулювати питання
делімітації кордонів та в майбутньому встановити їхні державні права.
Ці заходи частково застосовані по відношенню до деяких країн, як, наприклад,
Грузія та Азербайджан. Такий самий спосіб дій був дотриманий по відношенню до
країн Балтики, але вже зі значними обмеженнями. Щодо Литви, Білорусії,
України, Дону, Кубані і Північного Кавказу проголошується принцип суцільної
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. МІСІЯ УНР У РУМУНІЇ 5 5 1
об’єктивності, що має прямим наслідком видачу зазначених країн для грабунку
російським більшовикам, незважаючи на те, що вони яскраво показують своє
антибільшовицьке налаштування.
При зіставленні викладених фактів вимальовується план, який можливо ще не
визнаний офіційно, по відновленню «єдиної» Росії, але в менших масштабах,
якщо не за допомогою російських генералів, то на основі більшовицьких сил.
Бачачи необхідність західної індустрії в сировині та продуктах харчування,
головною метою таких змін є надія встановити товарообмін з Росією.
Задля досягнення цієї мети, всупереч всім нормам міжнародного права,
попередньо не визнавши ні Радянську Росію, ні Уряди новоутворених держав на
території старої Росії, виявилося можливими вступити з нею в торговельні
відносини за посередництва російських кооперативів.
Наслідком всіх цих проектів стали суцільна невизначеність і тотальна
некомпетентність в обставинах, що оточують в теперішній час колишню Росію.
Вражені військовими успіхами більшовиків в їх боротьбі з російськими
генералами, хоча ці успіхи були перш за все обумовлені спільними діями простого
населення і більшовиків, насамперед українського населення, яке з двох лих
вибрало менше, делегати мирної конференції вважають урядову організацію
більшовиків за реальну владу.
Влада російських більшовиків, на яку політичні діячі Антанти покладають свої
надії по відновленню експорту з України, є фікцією, подібною до влади Денікіна.
Більшовицька влада не простягається далі великих міст і частково залізничної
мережі. По всій українській землі зараз відбуваються повстання проти більшовиків,
військо котрих тане як від цієї боротьби, так і від епідемій, які спустошують і нашу
армію. День за днем повстання все розростається; ми маємо тверду надію, що до
весни воно переросте у все загальне вогнище, що призведе до остаточної ліквідації
більшовизму в Україні. За таких умов надія експортувати з України хоча б одну
муку видається по меншій мірі необгрунтованою.
Якщо неможливо управляти народами проти їх волі, то це стосується також і
озброєного тепер українського народу. Ця обставина примушує російських
більшовиків за прикладом німців і Антона Денікіна покинути Україну.
Тому теперішня ситуація в Україні представляється в такому ключі, що
більшовики не мають ніякого реального права виступати від імені України, а тим
більше вести переговори по заключенню міжнародних договорів від імені
українського народу.
Неминуча поразка, що нависла над більшовиками, переконує нас, що єдиний
засіб, який може забезпечити відновлення міцного і непохитного політичного та
громадського порядку в Україні, й гарантувати обмін товарами, полягає у визнанні
552 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
її національних прав, її незалежності, та підтримці Українськго Національного
Уряду, представленого Президентом Української Народної Республіки Симоном
Петлюрою.
Подібна підтримка не вимагає тих величезних ресурсів, що були задіяні та
втрачені без будь-якої користі під час акції Антона Денікіна, оскільки український
народ сам займеться знищенням російських більшовиків.
Проте, всіляке повстання, так як і будь-який рух революційного походження,
має одну негативну рису - воно не може дати жодної підтримки порядку і роботі
по відновленню держави.Тільки діюча армія може виконати це завдання. Така
армія є в нашому розпорядженні; під командуванням генерала Михайла
Омельяновича-Павленка вона є реальною підтримкою для Національного Уряду
Української Народної Республіки. Але армія малочисельна, а розруха в Україні
створює значні труднощі для її збільшення.
Якщо брати до уваги, що російські більшовики, незважаючи на їхні
неодноразові мирні пропозиції, продожують наслідувати російськиій імперіалізм
по відношенню до сусідніх країн, що в достатній мірі доведено на прикладах
України, Дону, Кубані, якщо усвідомити, що цей давній імперіалізм проявляється в
нових формах пропаганди анархії, цим країнам не слід покладати великі надії на
збереження від більшовизму за рахунок торгівельних віносин.
Навпаки, вони мають допомагати тим сусіднім народам, природньо
антибільшовицьким, які не хочуть російського більшовицього ярма, як вони
раніше не бажали царського режиму.
Одним з найкращих практичних засобів надати цю допомогу буде політичне
визнання Української Народної Республіки та її Національного Уряду, а також
технічна та інструктивна підтримка в організації національної армії на території
Румунії. Це може бути досягнуто за рахунок спеціальної угоди з Військовою
Владою Румунії, так само, як це було зроблено в Польщі.
Звідси випливає, що боєздатні антибільшовицькі елементи не будуть задіяні у
формуваннях на румунській землі, оскільки ці збройні сили будуть покликані
забезпечити порядок та боробиться проти бандитизму для забезпечення
торговельних відносин в майбутньому.
З цим проханням Уряд Української Народної Респібліки звертається до
Королівського Уряду Румунії.
Кость Мацієвич,
голова надзвичайної дипломатичної місії УНР в Румунії
Сергій Дельвіг, генерал,
представник Верховного Командування Української Армії
МІСІЯ УНР У ПОЛЬЩІ (ВАРШАВА)
«НАЧЕРК В СПРАВІ УТВОРЕННЯ І ДІЯЛЬНОСТИ УКРАЇНСЬКОЇ
ДИПЛЬОМАТИЧНОЇ МІСІЇ В РІЧІ ПОСПОЛИТІЙ ПОЛЬСЬКІЙ з дня 3-го
ЖОВТНЯ ПО ДЕНЬ 7-ГО ЛИСТОПАДА 1919 РОКУ» АНДРІЯ ЛІВИЦЬКОГО
ІСААКУ МАЗЕПІ
Варшава, 7 листопада 1919
Орієнтація на самих себе і закордонна політика українського М[іністерст]ва
закордонних справ. Пошукування та заключення союзів. Українська влада твердо
стояла на ґрунті самостійности України. Принципом її політики - був і є девіз
«орієнтація на самих себе», але орієнтація на себе не значить ізоляція. Українська
влада в своїй закордонній політиці, отже, стала на принципові нав’язання
доброзичливих відносин з тими із своїх сусідів, політичні інтереси яких не можуть
бути ворожими існуванню самостійної України. Найближчими географічно
сусідами України є народи румунський та польський. З національними державами
цих народів Україна у своїй закордонній політиці і старалася нав’язати такі
доброзичливі відносини, які б не тілько не стояли на заваді утворенню самостійної
України, а навпаки, при певних умовах помагали б скріпленню тої самостійности і
перейшли б в формальний союз з Україною.
Надзвичайна липльоматична українська Місія в Польщу на чолі з п[аном]
[Пилипом] Пилипчуком. З метою дійти до належного порозуміння з Польщею і
підготовлення можливого союза, Уряд УНР вирядив був в Польщу 9-го серпня
б[іжучого] р[оку] Надзвичайну дипльоматичну Місію в складі: голови Місії п[ана]
П[илипа] Пилипчука, полковника К[лима] Павлюка, [Володимира] Тулюпи і
полковника Ю [ліана] Липницького.
Причини відкликання Місії на чолі з паном [Пилипом] Пилипчуком. Місія
нав’язала з польським Урядом зносини, але не закінчила доручених їй завдань і
була відкликана. Причиною сього було те, що Місія та предложила польському
Уряду декларацію від 19-го серпня, в якій:
1) намітила установлення державних з Польщею кордонів, хоч не була на те
уповноважена владою УНР і
2) в справі аграрного питання висловила передчасне запевнення, що справа
аграрна на Україні буде переглянута уставодавчим Парляментом, а також для шерегу
місцевостей, які були звільнені спільною акцією українських та польських військ від
большовиків, - передбачала повернення в земельних відносинах «згагш с]ио апге», що
частково, по суті річі, відміняло б існуючий на Україні земельний закон.
Нова липльоматична Місія на чолі з Міністром п[аном] [Андрієм]
Лівицьким. Внаслідок вищезгаданого, Місія [Пилипа] Пилипчука була відкликана
554 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
Урядом, а для вирішення польсько-українських справ і зав’язання бажаних з
Польщею стосунків - Уряд УНР відправив нову Місію. Склад згаданої Місії
уложився такий:
а) голова Місії - Міністр юст[ицїї] і керуючий Міністерством закордонних
справ - А[ндрій] Лівицький;
б) перший повноважний заступник голови, ст[арший] радник Л[еонід]
Михайлів (канд[идат] українського] Уряду).
в) другий заступник голови, секретар 3[ахідної] 0[бласти] УНР старший
радник д[окто]р [Стефан] Вітвицький (канд[идат] галицького Уряду).
г) політичні радники п[ан] П[рокіп] Понятенко (кандидатура] Української]
С[оціял] Демократичної] Р[обітничої] П[артії]), д[окто]р [Антін] Горбачевський
(канд[атура] галицького] Ур[яду]), д[окто]р [Михайло] Новаковський
(кандидатура] гал[ицького] Ур[яду]), Б[орис] Ржепецький (канд[идадтура]
Української] П[артії] С[оціялістів] Р[еволюціонерів]), П[етро] Мшанецький
(канд[идатура] Української] П[артії] С[оціялістів] Р[еволюціонерів]). Опріч того,
у Місію ввійшли фахові радники по справам торговельно-економічним та військові
експерти. Пізнійш також Місія була поповнена радником п[аном] Богартом,
кандидатура якого була виставлена Міністерством жидівських справ.
Виїзд Місії з України і прибуття її до Варшави. В зазначеному вище складі за
виключенням тільки голови Місії та радника Богарта, Місія виїхала з Кам’янця-
Под[ільського] 3-го жовтня і прибула до Варшави 8-го жовтня. Перші кілька днів
пішли на залагодження формальностей та на необхідні візити. Далі Місія очікувала
приїзду п[ана] голови Місії, що прибув до Варшави пізнійше, і тільки 28-го числа
жовтня остаточно могли розпочатися вже офіціяльні україно-польські переговори
делегацій.
Склад Делегації для ведення польсько-українських переговорів. Польський
Уряд для ведення переговорів з Місією утворив Делегацію в складі 4-х осіб, на чолі
якої поставлено Повномочного Міністра, б[увшого] Посла Польщі до Швейцарії
п[ана] [Аи§ші:’а] Уаіехк’ого. Українська Місія виділила з свого складу Делегацію
також в складі 4-х осіб. Г олова Місії, Міністр [Андрій] Лівицький через лихий стан
здоров’я, а також будучи зайнятий справами Місії в иншій формі, провід
українською Делегацією мусив передати свойому першому заступникові
ст[аршому] радникові А [еоніду] Михайлову.
Перше засідання польсько-української конференції. Конференція розпочала
свою діяльність 28-го жовтня. На цій конференції була прочитана Декларація, в
котрій Місія намітила була ті вирішення принципіяльних і спірних питань, від
обопільного погодження на які залежала згода і дальше ведення переговорів. Копія
внесеної на розгляд української Делегації Декларації до цього долучається.
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. МІСІЯ УНР У ПОЛЬЩІ 555
Повернення Декларації і її критика представником польського Уряду.
Декларація зустріла в польських урядових колах холодне критичне відношення і
була повернена українській Делегації назад. Як оцінили польські офіціяльні кола
засадничі принципи Декларації - можна бачити і з промови члена Делегації
п[ана] [Котап’а] КпоІГя, що виступив з польського боку офіціяльним критиком
тих засадничих принципів. Копія промови п[ана] [Котап’а] КпоІГя до цього
долучається.
Перенесення центра переговорів про порозуміння з офіціяльних кол в кола
громадсько-політичні. Звернення Декларації і її гостра, безоглядна критика при
инших умовах знаменувала б собою не що инше, як тільки розрив в переговорах.
Але добра воля української Місії не шукала такого розриву, і тому українська
Делегація прийняла звернену Декларацію для перегляду її під протиставленням
критики з боку польської Делегації, отже, фактично замість розрива - наступила
перерва в веденню переговорів і центр ваги діяльности Місії було перенесено з кол
офіціяльних в кола неофіціяльні.
Вже і ранійш Місія старалась нав’язати з громадсько-політичними колами, з
метою як популяризації тих завдань, з якими Місія приїхала, так і з метою, аби
орієнтуватися в напрямках польської політичної думки.
Сприяючі і противні самостійности України політичні течії в польській
громадсько-політичній думці. Тут доводиться сконстатувати, що основна ідея
необхідности признання самостійности України і нав’язання між нею і Україною
союзних стосунків - зустріли підтримку лише в колах Польської партії
соціялістичної (ППС), почасти серед людовців. Серед ліберальної буржуазії (як,
наприклад, « сіетокгагусгпу Сепггаї») ідеї ці наражаються на цілий шерег сумнівів,
а серед націонал-демократів і консерваторів - то і просто вороже відношення. А
треба сказати, що якраз саме на останні кола і опирається сучасний польський
Уряд. Близькі до Уряду націонал-демократи та консерватори - вважають існування
України за з’явище небажане і агітують за те, аби Уряд коштом України мирився б з
[Антоном] Денікіним. Очевидно та «єдино-неділимчеська Росія», яку реставрує
[Антон] Денікін - менш страшна або і зовсім не страшна тим колам в порівнянню
з фактом існування самостійної України та до того ще і можливої союзниці
Польщі.
Справа Східної Г аличини. Таке відношення до України з боку ріжних
польських громадсько-політичних течій направляє розв’язання спірних польсько-
українських квестій. В першгу чергу квестії спільних між Україною і Польщею
кордонів. Україна стала, як то видно з копії Декларації Місії, на принципові
самостійности в етнографічних межах. Польський Уряд, як виразник політичних і
соціяльних домагань певних верств і груп, домагається прилучення до Польщі
556 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
цілої Галичини, обіцюючи Східній Галичині автономію, але в межах і формах
виразно не сконкретизованих. Як вихід із непримиримої колізії, українська
Делегація, коли би зустрілась з бажанням з боку Делегації польської залагодити
трудну і важку квестію, могла би ще, ймовірно, говорити про середнє вирішення
питання справи кордону в Східній Галичині, а саме: про застановлення на поділові
Галичини по так званій лінії ЦохерЬ’а] ВаггЬеІету, якої напрям зазначено на
окремім залучнику.
При такому вирішенню справи частина Східної Галичини, заселена
українською людністю і положена на Захід від лінії [фохерЬ’а] ВаггЬеІету, -
зосталася би під Польщею, і для цеї людности мусили б бути виразно гварантовані
національно-культурні права. Однак, як і ранійш вже було зазначено, тільки Партія
П[ольська] С[оціялістична] дає в питанню про розмежовання реальні підстави для
порозуміння, а вже навіть так звані людовці (народні соціялісти) стоять щодо
Галичини на офіціяльній програмі себто на спільній точці з консерваторськими та
націонал-демократами.
Аграрне питання. Дуже складне і важне питання, на якому гальмувались
польсько-українські переговори, - це питання про таке вирішення аграрної
проблеми, яке б за вивлащення земельних власників із прав земельної власности,
давало б таким власникам винагороду.
Вз гляди на відновлення перерваних переговорів. Стосунки з громадсько-
політичними діячами - доповнились ще не офіціяльними зустрічами керовників
української Місії з офіціяльними репрезентантами Уряду польського. Під час
стосунків вияснилось, що перервані переговори можуть бути відновлені, тим, що
вирішення спірних питань буде відложено надалі, а Делегації займуться
вирішенням инших справ, входячих в окрес порозумінь торговельного та
військового характеру.
Голова Місії: А[ндрій] Лівицький
Радник-секретар: П[рокіп] Понятенко
***
Друкується за оригіналом, машинопис з автографом / ЦДАВО УКРАЇНИ
Ф. 3696. - оп. 1. - СПР. 173. - АРК. 2-5.
Примірник Міністерства закордонних справ УНР, машинопис з автографом
/ ЦДАВО УКРАЇНИ Ф. 3696. - ОП. 2. - СПР. 275. - АРК. 58-61.
Частина справоздання була надрукована / Доценко О. Літопис української
революції: матеріяли й документи до історії української революції /
О. Доценко. - Тернопіль - Львів, 1924. - Т. 2. - Кн. 5: Польща визнає
самостійність України. - С. 26-27.
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. МІСІЯ УНР У ПОЛЬЩІ 557
ДОДАТОК: ЗАЯВА УКРАЇНСЬКОЇ ДЕЛЕГАЦІЇ
Варшава, 28 жовтня 1919
Виконуючи право національного самоозначення, яке покладено в основу
всесвітного мира, український нарід утворив власного волею і силою на території,
ним заселеній, самостійну Українську Державу. Основою державного будівництва
Української Народної Республіки являється правова демократія, якої метою є
забезпечити всім рівним перед законом громадянам Держави майно і життя, дати
їм якнайширші політичні вольности і запевнити їм економічний добробут та
культурний розвиток. Приймаючи за свої ті завдання державного будівництва, а до
того оцінюючи як слід значіння, яке має для того ж будівництва співучасть
українських громадян неукраїнської національности, Українська Народна
Республіка признала національним меншостям, проживаючим на її території,
право свобідного релігійного і культурного життя. Се й знайшло свій вислів в
законі про національно-персональну автономію для національних меншостей.
Воєнне лихоліття і революційна доба, серед якої твориться державний устрій
УНР, не дозволили їй досі довершити построєння всіх державних установ. Зробить се
всеукраїнський Установчий Парлямент, який буде скликаний в найближчий
пригожий до того час. Треба сподіватися, що він викінчить будову демократичного
державного устрою, а зокрема розгляне складне питання аграрної реформи.
Основуючи свою державність на етнографічнім принципові, Українська
Народна Республіка не має ніяких заборчих замислів супроти сусідніх держав, і
через те Українській Народній Республіці тим лекше підтримувати щирі і приязні
добросусідські взаємини із згаданими державами. Такої сусідської дружби бажає
УНР з Польською Річчю Посполитою, з якою зв’язують її життєві економічні і
культурно-політичні інтереси.
Українська Народна Республика майже від початку свого існування стоїть в
боротьбі з російським большовизмом в обороні своєї державної незалежности та
інтересів всесвітньої культури. Війну з большовизмом веде також Польська Річ
Посполита. Від висліду сеї боротьби залежна політична судьба обох держав. Тим-то
тісно зв’язуються інтереси Польщі і України. Ся спільність інтересів в обороні
перед спільним ворогом повинна стати основою тісної військової кооперації, яка
являється необхідною для побідного покінчення війни, накиненої Україні і
Польщі російським імперіялізмом.
Для вияснення взаємовідносин між Українською Народною Республікою і
Польською Річчю Посполитою потрібне визнання державної самостійности
Української Народної Республіки. Сього визнання домагається вона в першу чергу
від Польської Речі Посполитої. Єднання обох держав мусить спиратися на
єднання обох народів: польського і українського. Створення приязних почувань
558 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
одного народу до другого являється передумовою успішного висліду переговорів,
які саме мають початися між Урядами обох держав. Тому сподіваємося, що для
залагодження наслідків війни Уряд Польської Речі Посполитої поверне волю всім
інтернованим і полоненим українцям та видасть і переведе другі міри, які
облекшають долю української людности, заселяючої области, зайняті в сю пору
польським військом. Переведення в життя таких мір між иншим пособить
створенню настроїв для примирення обох народів.
Щиро змагаючи до нав’язання дружби між Українською Народною
Республікою і Польською Річчю Посполитою, бажаємо, як вільні з вільними, рівні
з рівними покласти спільно з Польщею тривки підвалини для постійного мира і
ладу на Сході Европи, щоби оба народи: український і польський, користуючись
таким миром, могли розцвісти в гаразді і культурі на благо своє і всього людства.
Голова Місії: Андрій Лівицький
Радник-секретар: П[рокіп] Понятенко
***
Друкується за примірником Міністерства закордонних справ УНР,
машинопис / ЦДАВО УКРАЇНИ Ф. 3696. - ОП. 2. - СПР. 275. - АРК. 32;
Примірник Місії УНР у Польщі, машинопис / Надія і розчарування
українства. До 90-річчя підписання Варшавського договору між Українською
Народною Республікою і Річчю Посполитою Польською / В. Сергійчук. - К.:
ПП Сергійчук М., 2010. - С. 47-48.
ДОДАТОК: ЗАЯВА ПОЛЬСЬКОЇ ДЕЛЕГАЦІЇ
Варшава, 28 жовтня 1919
У своїй заяві підносите, панове, засаду рівного з рівним і вільних із вільними.
Але ж рівність це поняття паритетних сторін. Зараз же українська сторона
репрезентує Уряд, що займає лише незначну частину української території. Инші її
частини є окуповані, і населення спокійно примає Уряд по-вашому окупантів, які,
однак, уважають, що є рідним Урядом українського народу, і цілком не є певне, чи з
вашим, чи з окупантів Урядом населення солідаризується.
Звісно також, що всі рішаючі світові держави ставляться до української
незалежности негативно і напирають на Польщу, щоби погодилася з [Антоном]
Денікіним.
Тому жадаємо:
1) Виказати нам, що тепер український Уряд є дійсно тривким проявом
самостійницьких стремлінь українського народу, а не лиш одною з революційних
фаз на півдні Росії.
2) Об’єктивні гарантії приязного відношення українського Уряду до
Польської Держави і народа. Ті приязні відносини України до Польщі мусять
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. МІСІЯ УНР У ПОЛЬЩІ 559
об’являти себе фактами і бути впливом таких почувань українського народу, бо
инакше леда зміна Правительства поставить під знак запитання приязні відносини
України до Польщі. А що багато ворожої тенденції серед українського суспільства
назбиралося, свідкують статті часопису «Стрілець» (промовець цитує поодинокі
фрази «Стрільця»), Поляки можуть бути навіть переконані, що в їх власнім інтересі
витворення України є конечне, але по українськім боці мусять бути конечні
передумови до існування самостійної, до Польщі приязної держави, бо инакше
суспільні сили в тім народі можуть відтак викликати дуже для нас небажані прояви.
3) Мусимо мати також доказ, що цей внутрішній устрій державний і
суспільний в Українській Державі консолідується. Бо коли основні питання життя
й культури, а передовсім право власности на землю є хиткі, - земля, підстава
громадської організації, стала там «ге$ пиіііш» і дісталася в посідання стрічного-
поперечного, що мав досить відваги її захопити в свої руки, - то сусіди ваші не
можуть мати віри в тривалість державного устрою, будованого на таких хитких
основах. Не говорячи вже про те, що це доведе державу до економічного зубожіння
і йдучих за цим внутрішніх потрясінь. В декларації ви щойно висловлюєте надію,
що ті справи будуть розглянені й вирішені тілом, якого складу і тенденції нині
передбачити не можна.
4) Питання відшкодовання польських громадян є питанням другорядним, яке по
вирішенню принципових питань не буде представляти надзвичайних трудностей.
5) Мусимо докладно визначити границі між обома державами. Безумовним
жаданням Польщі є приналежність цілої Східної Галичини до Польщі. Питання
автономії для Східної Галичини лишається одвертим. Це є вимога цілої польської
опінїї, подавляючої більшости Сойму і польського Уряду. Колись ми були згодні
на українсько-польське кондомініюм у Сх[ідній] Галичині аж до вирішення цеї
справи через Мирову конференцію. Українці на це не пристали і в дуже скрутний
для Польщі час накинули їй війну о Східну Галичину. В тоці вже війни були
поляки склонні згодитися на демаркаційну лінію ЦозерЬ’а] ВаггЬеІету. Українці і
ті переговори зірвали. Війна продовжувалася дальше, але ми збройною силою
зайняли цілу Г аличину і не віддамо її. Відповідає воно і засадам слушности, бо по
українських землях стільки розсіяно польського населення, що як навіть прийде
кілька мільйонів українського населення в границі польської держави, то вони
якраз вирівняють число польського населення, яке на Україні залишиться поза
польськими границями. Плебісциту допустити не можна, бо народ польський
розсіяний осадами скрізь по Україні і компактно ніде не становить % більшости.
6) Щодо справ національних меншостей, то автономія для них з р[оку] [19] 17
є лише історичний спогад, а на ділі польське населення позбавлене зараз на Україні
всіх національних прав.
560 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
7) Жадаємо фузії української армії і повної гарантії, що на Україні не будуть
творитися відділи і інститути, які б загрожували цілості Польської Держави і
безпечности її границь, а через те приневолювали польський Уряд до постійного
поготівля і воєнного стану на східних окраїнах.
Ваші побажання приймаємо, як ті основні наші жадання будуть прийняті.
Очікуємо Вашої відповіди зі щирою волею дійти до порозуміння.
[Котап Кпоіі]
***
Друкується за примірником Міністерства закордонних справ УНР,
машинопис / ЦДАВО УКРАЇНИ Ф. 3696. - ОП. 2. - СПР. 275. - АРК. 62.
СПРАВОЗДАННЯ АНДРІЯ ЛІВИЦЬКОГО ІСААКУ МАЗЕПІ
Варшава, 3 грудня 1919
Характер праці Місії після надіслання попереднього звіта. Після засідання
пленума українсько-польської Делегації, що відбулося 12 листопаду, на якому
голова Місії сказав промову, направлену до вияснення доброї волі українського
уряду нав’язати з польським Урядом союзні стосунки (копія промови долучена), -
Місія в особах і окремих членів, і цілого грона - вела неофіціяльні переговори як з
членами польської Делегації, так і з громадянськими колами.
Зносини з представниками лівої демократії. З ряду останніх зносин мали вагу і
значіння два засідання, які відбулись приблизно 15 та 25 листопаду, з
представниками польської лівої демократії (соціялісти Польської] П[артїї]
[Соціялістичної] і ліва інтелігенція). На цих зборах члени Місії інформували
представників дотичних польських кол про соціяльно-політичні чинники
революції на Україні, про економічні перспективи України і про ті інтелектуальні
сили, на які Держава Українська може опертися в своїй організаційній праці. З
боку представників польських лівих кол були зроблені заяви, що вони вважають
польсько-українські ворожі відносини за вислід обопільного, часового, засліплення
і за однаково шкідливі для обох народів. Натомість польська демократія вважає за
конечне в інтересах же Польщі існування самостійної України.
Зносини з представниками польського Уряду. Зносини з представниками
польської Делегації провадились в тому напрямкові, щоби вже остаточно дійти до
порозуміння відносно засадничих пунктів Декларації, після чого тілько і могли
бути нав’язані тривкі і фактичні польсько-українські союзницькі стосунки.
Спірні питання Декларації і суперечні течії в Місії. Найти такі пункти
порозуміння представляло важке для Місії завдання, бо були розходження не
тільки між домаганнями представників польського Уряду і Місії, але виявлялись
ріжниці в поглядах і між членами Місії. Справа розходилась, головним чином, про
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. МІСІЯ УНР У ПОЛЬЩІ 561
два питання: а) становище Галичини і б) розв’язання аграрної справи. Ті
директиви, які голова Місії одержав в вигляді копії постанови Директорії і Ради
Народних Міністрів не давали ясної відповіді на суперечні питання, і
інтерпретація цих директив викликала серед членів Місії ще більшу
ріжноголосицю.
Рішуча позиція польського Уряду. Доки йшли в самій Місії дебати з приводу
того чи можливі уступки полякам в питаннях про Східну Галичину та в справі
аграрній і коли можливі, то в якій мірі, польський Уряд почав домагатися
закінчення справи з Декларацією. В рішучій формі представники польського
Уряду вимагали подачі приємливої для них Декларації негайно. До подачі
Декларації польський Уряд припинив видачу віз на українських паспортах і цілком
виразно дав зрозуміти, що буде закритий транзит для України перевозити належні
їй грошові знаки з-за кордону.
Виїзд голови Місії на Україну. З огляду на те, що з України від членів Уряду
отримувались в той же час відомости, які ясно говорили про катастрофічне
становище влади, голова Місії, всупереч бажанням польської влади, рішив перед
підписанням Декларації поговорити з українським Урядом, і для того 27
листопаду виїхав на Україну.
Нарада голови Місії з членом Директорії паном [Федором] ТТТветіем і
відношення члена Директорії [Федора] ТТТвепя до Декларації. По дорозі з Львова
голова Місії мав нагоду бачитися з членом Високої Директорії паном [Федором]
Швецем і говорити з ним на тему про умови польсько-українського зближення.
П[ан] [Федір] Швець висловився за необхідність негайної подачі приємлимої для
польського Уряду Декларації.
Нарада голови Місії з членами партії с[оціялістів1-р[еволюціонерів]. Далі
п[ан] голова Місії приїхав у Тернопіль і тут зустрівся з рядом діячів партії
с[оціялістів]-р[еволюціонерів], працюючих на відповідальних державних
становищах, а саме: п[аном] Аркадієм Степаненком, п[аном] [Павлом] Христюком
і иншими. Тут був також присутній і М[икола] Ковалевський, екс-Міністр
земельних справ УНР. Користуючись нагодою, голова Місії скликав нараду з цих
діячів і познайомив їх з засадами Декларації, якої жадає від імени українського
Уряду Уряд польський. Згадані діячі і керівники партії с[оціялістів]-
р[еволюціонерів] - висловились за те, що інтереси момента вимагають конечного і
негайного підписання Декларації, хоч би і ціною порушення партійних принципів.
Декларація і члени Директорії п[ани] [Федір] Швець і [Андрій] Макаренко.
Осягнувши такі наслідки і маючи на увазі непевність дальшого, до Уряду, шляху, а
також з уваги на те, що голова Місії виїздив із Варшави на певний короткий час, голова
562 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
Місії повернувся назад, а по дорозі знов був у члена Директорії п[ана] [Федора]
Швеця і познайомив його з наслідками тернопільської наради, після чого і п[ан]
[Федір] Швець приєднався до постанови наради, підписавши протокол. Для
вияснення відношення до Декларації члена Директорії п[ана] [Андрія] Макаренка
голова Місії мав проїхати в Краків, але одержавши помилкові відомости, що п[ан]
[Андрій] Макаренко вже виїхав з Кракова, голова Місії направився до Варшави,
куди і прибув 1-го грудня. (Для ознайомлення п[ана] [Андрія] Макаренка з
Декларацією і вияснення його відношення до неї п[ан] голова Місії виїздить
сьогодні ж або завтра).
Або Декларація, або розрив польсько-українських стосунків. Доки голова
Місії був відсутнім в Варшаві - польський Уряд ще побільшив свою енергію в
справі домагань доведення українсько-польських стосунків або до акта засвідчення
приязни, або до формального розрива. В цій своїй тактиці польський Уряд
керувався тим, що, не маючи цілком певного і відвертого дипльоматичного акту,
що свідчив би про певні вияви добрих замірів українського Уряду до Польщі,
Уряд Польщі не може наражатися на несподіванки, сполучені з сучасним
становищем української влади та Держави і робити якісь добросусідські послуги.
Місія готує нову Декларацію. Відомости, які доходили до Місії про становище
й Уряду українського, й українського війська показували Місії, що справу
Декларації далі відкладувати немає змоги. Декларація на підставі попередніх
кроків та заяв Місії, була вироблена по можности з якнайбільшим захованням
українських інтересів і прийняттям на увагу жадань польського Уряду.
Ультимативні поправки польського Уряду в справі кордону по Збручу. До
первісного тексту проекта Декларації представники польського Уряду зажадали
поправки стилістичного характеру, але головне - зажадали ясного зазначення в
п[ункті] 1 Декларації того, що кордон по Збручу йде між Польщею й Україною.
Розбиття голосів Місії на пунктах Декларації. На пункті 1 Декларації і на
пункті 3-му голоси членів Місії розбились. Радники-галичани протестували против
п[унктів] 1 і 2-го (в части про Галичину), а по части і 3-го. Радник [Петро]
Мшанецький так само заявив свою незгоду на підпис Декларації з огляду на
п[ункти] 1,2, 3-ій.
Поворот голови Місії до Варшави. Коли члени Місії, які вважали себе
поставленими перед конечною необхідністю підпису Декларації, готові були вже
підписати ту останню, 1-го грудня повернувся до Варшави голова Місії. Проект
Декларації був наново розглянутий, були вжиті нові заходи добитись від
польського Уряду відміни ультиматичної поправки до п[ункту] 1-ого, та всі заходи
залишились без пожаданих скутків.
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. МІСІЯ УНР У ПОЛЬЩІ 563
Нові відомості! від Уряду УНР. 1-го числа грудня кур’єри Уряду [Віктор] Зелін-
ський і Бондаренко привезли листи пана Прем’єр-Міністра, які стверджували, що
важке становище українського Уряду і взагалі справи боротьби тільки погіршується.
Нова пресія польського Уряду. Напередодні ж одержано було донесення
військового радника, що польський Уряд відмовився поновити умови тимчасового
завішення зброї і перерва завішення могла перейти кожної хвилі в офензиву
польських військ на українськім фронті проти нашої армії.
Остаточне рішення Місії в справі Аеклярації. Місія поставлена такими
перспективами, в особах: голови Місії, радників: [Леоніда] Михайліва, [Бориса]
Ржепецького і [Прокопа] Понятенка рішила підписати Декларацію в редакції,
задовольняючій ультимативну вимогу польського Уряду.
Апробація змісту Декларації представниками українських партій. З огляду,
одначе, на тяжкий зміст Декларації голова Місії скликав нараду Місії з
представниками партій, які зараз маються в Варшаві. Нарада така відбулась 2-го грудня
і на цій нараді представники Українських] С[оціял] Демократів], Українських]
С[оціял] Революціонерів], Українських] С[оціял] Ф[едералістів], Р[еспубілканців]
Н[ародників], хліборобів-демократів, С[оціял] (Самостійників] і окремі особи
висловились за необхідність, з уваги на політичний момент, підпису Декларації.
Подача Декларації. 2-го числа грудня, на засіданню пленума українсько-
польської конференції Декларація була підписана і передана польській частині
конференції.
Заяви польських представників, викликані Декларацією. Текст Декларації і ті
заяви, які вона викликала з уст польської частини конференції, і які
запротокольовані, до сього долучаються.
Наслідки подачі Декларації. Після подачі Декларації радники галичане
зложили свій протест і заяву про вихід з Місії.
Візит п[ана] голови Місії до п[ана] Начальника Панства [ ТогеР а] РіЬисБк’ого.
3-го грудня голова Місії з приводу поданої Декларації був на авдієнції у п[ана]
Начальника Панства Доге? а] РіЬисЬк’ого.
Голова Місії, Міністр юстиції і
керуючий Міністерством закордонних справ
А[ндрій] Лівицький
Радник-секретар П[рокіп] Понятенко
***
Друкується за копією, машинопис / ЦДАВО УКРАЇНИ Ф. 3696. - ОП. 2. -
СПР. 275. -АРК. 90-93.
Примірник Міністерства закордонних справ УНР, машинопис / ЦДАВО
УКРАЇНИ Ф. 3696. - ОП. 1. - СПР. ЗО. - АРК. 32-35;
564 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
Примірник Місії УНР у Польщі, машинопис / Доценко О. Літопис
української революції: матеріяли й документи до історії української
революції / О. Доценко. - Тернопіль - Львів, 1924. - Т. 2. - Кн. 5: Польща
визнає самостійність України. - С. 72-75.
ДОДАТОК: ЗАЯВА АНДРІЯ ЛІВИЦЬКОГО
Варшава, 12 листопада 1919
Українська дипльоматична Місія до Речі Посполитої Польської репрезентує
Українську Народну Республіку і являється представником того вільного
українського народу, який на світанку історії слов’янських народів утворив своє
власне державне життя, збудував велику Київську Державу, що займала великі
простори і з якою рахувались всі культурні держави того часу.
Татарське лихоліття зруйнувало українську державність і на довгі роки
повернуло в руїну розкішні українські села і міста, спустошило більшу частину
української території.
Відновлюючи після довголітньої перерви своє державне життя, український
нарід, силою історичних обставин, об’єднався з литовським і польським народами
в одну велику Державу, яка боронила весь Захід Европи від турецьких і татарських
завойовників. Але егоїстична, короткозора політика польського Королівського
Правительства і фатальні помилки провідників українського народу привели
Україну в залізні обійми московського царя, а лицарську Польщу довели до
злодійського поділу між трьома хижацькими державами.
Така фатальна доля спіткала Польщу і Україну тільки через криваві
непорозуміння між двома братніми народами, тільки через ту помилкову думку, що
Україна може бути вільною без допомоги Польської Держави, а Польща може
існувати без тісного союзу з суверенною Українською Державою.
Довголітньою неволею в межах всеросійської тюрми народів, польський і
український народи дійшли до розуміння того, що тільки спільними силами всіх
поневолених народів можно боротись проти московського рабства. І кращі
провідники народних ідеалів, борці за волю народну, не уявляли собі рішучої
боротьби і остаточної перемоги инакше, як в тісному союзі польського і
українського народів.
Коли розвалились гнилі стіни московської тюрми народів і спали кайдани з
вільної української землі, перший український Парлямент - Центральна
Українська Рада - в перший же рік свого існування одмежувався від бувшої Росії,
зрікся орієнтації на «царя восточного православного» і проголосив Україну
самостійною і незалежною Народною Республікою.
І на протязі двох останніх років, незважаючи на весь тягар боротьби проти
російських червоних і чорних імперіялістів, український нарід не зрадив своєї
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. МІСІЯ УНР У ПОЛЬЩІ 565
провідної думки, своєї суверенности. Гетьманщину і німецьку окупацію терпів
український нарід лише до того часу, поки гетьман по згоді з німцями не задумав
віддати Україну під владу Російської Держави. Всі суверенні Правительства
Української Народної Республіки, що змінялись на протязі останніх двох років,
сходились на одному непохитному принципі незалежности Української Держави.
Бажаючи ввійти в сім’ю культурних народів і звертаючись до рідного по
кровінароду польського, ми сподіваємось, що польське Правительство визнає
державну самостійність Української Народної Республіки і вступить з нею в
економічні переговори в інтересах обох народів.
Основуючи свою державність на етнографічнім принципі і бажаючи дійти до
скоршого порозуміння в справі кордонів з Державою Польською, Правительство
України вважає своїм природним кордоном на півночі ріку Прип’ять. Що ж до
кордону між Україною й Польщею в районі на схід від р[ічки] Західного Бугу, - то
остаточно такий кордон має бути прийнятий після роботи фаховців і затвердження
на Мировій конференції.
Бажаючи в справах Східної Галичини дійти до щирого порозуміння в
інтересах обох народів, Місія пропонує справу цю віддати на розгляд в особливу
Комісію, зложену на паритетних засадах з представників - членів Місії і членів,
призначених Урядом Польської Речі Посполитої.
Основою державного будівництва Української Народної Республіки
являється правова демократія, якої метою є забезпечити всім рівним перед законом
громадянам держави майно й життя, дати їм як найширші політичні вольности і
запевнити їм економічний добробут та культурний розвиток. Приймаючи за свої ті
завдання державного будівництва, а до того оцінюючи як слід значіння, яке має для
того ж будівництва співучасть українських громадян неукраїнської національности,
Українська Народна Республіка признала національним меншостям,
проживаючим на її території, право свобідного релігійного і культурного життя.
Сподіваємось, що і Високий Уряд Польщі признає на началах взаємности на
території Польської Держави таке ж право українській народності.
Воєнне лихоліття й революційна доба, серед якої твориться державний устрій
Української Народної Республіки, не дозволили їй досі довершити построєння
всіх державних установ. Зробить се всеукраїнський Установчий Парлямент, який
буде скликаний на основі всенародного виборчого права, в найближчий
відповідний до того час.
Український Парлямент закінчить будову демократичного державного устрою
і розгляне, в першу чергу, складне питання аграрної реформи. Правительство
України не має сумніву в тому, що земельний закон, прийнятий Парляментом,
566 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
цілком задовольнить українське трудове селянство і заспокоїть широкі кола
населення Української Республіки.
Жорстока, вперта боротьба за незалежність продовжується Директорією
Української Народної Республіки. Маючи на увазі, що й Висока Польська Держава
провадить побідну війну проти російських комуністів, треба прийти до висновку,
що інтереси Польщі й України в цій боротьбі являються спільними. З огляду на це
Правительство України сподівається, що Польська Держава найде для себе
корисним заключити з Українською Республікою військову конвенцію для
оборони проти російських большовиків, проти заборчих намірів російського
імперіялізма. До цього необхідно додати, що зараз все українське республіканське
військо об’єднано під одним Верховним Командуванням і на Україні нема
військових українських відділів, які б не підлягали свойому Начальному Вождю
Головному Отаманові [Симону] Петлюрі.
Щиро домагаючись сталого миру і найтіснійшого зближення між Польською
Річчю Посполитою і Українською Народною Республікою, ми сподіваємось, що
великий польський народ в щирому єднанні з вільним народом українським
утворить могутню, непереможну силу, яка буде основою ладу й спокою на Сході
Европи і пишного розцвіту культури обох народів.
[Андрій Лівицький]
***
Друкується за примірником Міністерства закордонних справ УНР,
машинопис / ЦДАВО УКРАЇНИ Ф. 3696. - ОП. 2. - СПР. 275. - АРК. 33-34.
Примірник Місії УНР у Польщі, машинопис / Доценко О. Літопис
української революції: матеріяли й документи до історії української
революції / О. Доценко. - Тернопіль - Львів, 1924. - Т. 2. - Кн. 5: Польща
визнає самостійність України. - С. 43-46; Надія і розчарування українства.
До 90-річчя підписання Варшавського договору між Українською Народною
Республікою і Річчю Посполитою Польською / В. Сергійчук. - К.: ПП
Сергійчук М., 2010. - С. 61-64.
ДОДАТОК: ДЕКЛАРАЦІЯ УРЯДУ УНР
Варшава, 2 грудня 1919
Від імени Уряду Української Народної Республіки, яко її представники,
Українська дипльоматична Місія в Речі Посполитій Польській, - заявляє
слідуюче:
Український нарід на протязі цілого ряду віків боровся за своє право на вільне
національне життя, боронив політичну незалежність і самостійність утвореної ним
Держави.
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. МІСІЯ УНР У ПОЛЬЩІ 567
На протязі цих віків були історичні менти, коли під впливом складних
економічно-соціяльних причин український нарід часово губив свою незалежність
та самостійність, але ніколи, як то свідчить його многовікова історія, від тої
незалежности та самостійности український нарід не зрікався.
Кожен раз по довгих роках політичного поневолення живі народні сили
здіймали боротьбу за національне визволення, і сини своєю кров’ю покутували
політичні гріхи батьків та розбивали огидні кайдани неволі, накинутої чужинцями.
От і тепер, разом з иншими поневоленими народами бувшої Російської
Держави, український нарід повстав проти московського поневолення. Коли
спільними зусиллями тих народів розвалились гнилі стіни «московської тюрьми
народів» Перший Український Народний Парлямент - Центральна Рада, в
перший же рік свого існування, - одмежувався від бувшої Росії, зрікся орієнтації на
«царя восточного православного» і проголосив Україну самостійною і
незалежною Народною Республікою.
За самостійність і незалежність тої Республіки Український нарід на протязі
двох останніх років провадить невпинну боротьбу з російськими імперіялістами, з
якого лагерю вони б не походили.
Провадячи ту криваву і тяжку боротьбу, Українська Народна Республіка
одночасно прагне нав’язати добросусідські стосунки з усіма культурними державами, а
передусім з тими, котрі з нею межують, з котрими Україну лучать історично-соціяльні і
економічні взаємини, - в першу чергу з Річчю Посполитою Польською.
Згідно з тим своїм бажанням, український Уряд декларує:
1) Що територія Української Народної Республіки має бути установлена з
такими кордонами: починаючи від Чорного моря по річці Дністру і від Дністра
між Польщею та Україною по річці Збручу. Далі кордон Української Народної
Республіки на території бувшої Російської імперії має пройти на західно-північній
Волині, і остаточне вирішення тут кордону залежатиме від вирішення Мирової
конференції в Парижі. Далі на півночі, сході і півдні кордон буде встановлений
після опанування відповідних частин території українським військом і відповідних
переговорів з заінтересованими державами.
2) Національно-культурні права, які Уряд Української Народної Республіки
забезпечує на території України громадянам польської національности, повинні
бути надані в межах Речі Посполитої Польської громадянам національности
української і на відворот. Політичне становище Східної Галичини розв’язується
польським Урядом в порозумінню з представниками українського народу,
мешкаючого в тій провінції.
3) Остаточне вирішення складного земельного питання в напрямку
справедливости і заспокоєння широких народних мас буде переведено через
568 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
Всеукраїнський Уставодавчий Парлямент, обраний на підставі загального,
демократичного, без ріжниці національности, для всіх рівного права виборчого і
таємного голосування. На час від менту заключення і підписання між Україною і
Польщею умов згоди і до скликання Уставодавчого Парляменту юридичне
положення землевласників польської національности на Україні регулюється на
підставі осібного погодження між українським і польським Урядами.
4) В справах економічно-торговельних Українська Народна Республіка бажає
нав’язати якнайтіснійші стосунки з Річчю Посполитою Польською на підставах
взаємности і обміну послугами в обсягу транзиту через свої території.
В свою чергу Уряд Української Народної Республіки від Уряду Речі
Посполитої Польської жадає:
1) Признання Української Народної Республіки незалежною самостійною
державою, підтримання змагань Української Народної Республіки до того перед
третіми державами і заключення необхідних договорів та конвенцій, поперед
всього військового, торговельного і консульського характеру.
2) Для ліквідації наслідків попередніх непорозумінь і скріплення сприятливої
атмосфери взаємного довір’я, доброзичливого і скорого вирішення долі тих осіб
української національности, які з політичних причин конфіновані, інтерновані
польським Урядом чи знаходяться під арештами або ув’язнені.
3) Допомоги Українській Народній Республіці в її боротьбі з ворогами
зброєю, набоями, амуніцією, військовим одягом і взагалі військовим майном в
розмірах, які будуть оприділені окремою згодою українського і польського Урядів.
4) Відкриття дійсного і скорого транзиту з третіх держав через Польщу на
Україну полонених українських вояків, належних Україні грошових знаків,
військового знаряддя, одежі і всякого військового майна та матеріялів.
Подаючи до відома Уряду Речі Посполитої Польської повищу Декларацію, -
Уряд Української Народньої Республіки вважає, що Декларація ця стане основою
для нав’язання братніх і добросусідських стосунків між обома народами.
Щиро домагаючись сталого миру і найтіснішого зближення між Польською
Річчю Посполитою і Українською Народною Республікою, ми сподіваємось, що
обидва народи в спільному єднанню утворять могутню, непереможну силу, яка буде
основою ладу і спокою на Сході Европи та спричиниться до пишного розцвіту
культури обох народів.
За Уряд Української Народньої Республіки,
українська дипльоматична Місія в Річи Посполитій Польській:
голова Місії, Міністр Юстиції і
керуючий Міністерством закордонних справ УНР
Андрій Лівицький
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. МІСІЯ УНР У ПОЛЬЩІ 569
Члени Місії: Л[еонід] Михайлів, Б[орис] Ржепецький
Радник-Секретар: П[рокіп] Понятенко
***
Друкується за примірником Міністерства закордонних справ УНР,
машинопис / ЦДАВО УКРАЇНИ Ф. 3696. - ОП. 2. - СПР. 275. - АРК. 52-53.
Примірник Місії УНР у Польщі, машинопис / Надія і розчарування
українства. До 90-річчя підписання Варшавського договору між Українською
Народною Республікою і Річчю Посполитою Польською / В. Сергійчук. - К.:
ПП Сергійчук М., 2010. - С. 69-73.
ЛИСТ АНДРІЯ ЛІВИЦЬКОГО КОСТЮ МАЦІЄВИЧУ
Варшава, 22 лютого 1920 року
Вельмишановний Кость Андріановичу.
Дуже прикро мені було, що ми не побачились з Вами в Варшаві. Багато дечого
треба було з’ясувати, але приїзд [Ісаака] Мазепи до Кам’янця затримав мене там.
Були безконечні безпартійні наради, пахло навіть переворотом, але нарешті удалось
все полагодити. Тільки з есерами становище неясне, можливо, що вони вийдуть
нарешті з Уряду, і тоді доведеться Кабінет міністрів поповнити представниками
инших українських партій.
Ви бачили з листа [Ісаака] Мазепи, що ніяких надій на порозуміння з
большовиками бути не може. Він цілком переконався в цьому і тепер більш вороже
відноситься до большовиків, ніж навіть раніше, і большевики, і [Антон] Денікін
являються репрезентантами єдиної неділимої Росії, і було б дитячою ілюзією
сподіватися на союз або порозуміння з ними. Ніколи Росія того чи иншого
кольору добровільно не згодиться на відокремлення України. Тільки наша
внутрішня сила і міжнародна ситуація можуть примусити той чи инший уряд Росії
піти на порозуміння з нами. Хоч би ми в нашій «лівизні» дійшли до абсурду,
большовики не визнають нас, доки ми їх не примусимо до того. Зараз вони охоче
пертрактують з «білогвардійською» Фінляндією і буржуазними Естонією,
Латвією, Литвою і Польщею, а з нашим соціялістичним Урядом не бажають
говорити, і через те не можна мріяти про мир, а лише про боротьбу до побідного
кінця. І в цій боротьбі нашими союзниками можуть бути лише ті народи, які теж
прагнуть одірватися од Росії. А такими суть Польща, Румунія (через Бессарабію),
Прибалтика, Кавказ.
[Ісаак] Мазепа об’їхав значну частину Правобережної України і переконався,
що большовики і радянський принцип взагалі не можуть мати якихсь шансів на
Вкраїні. Проти всякого навіть українського уряду, який буде займатись
експериментами, повстане все населення України. Навіть нашу земельну
570 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
недоношену реформу доведеться радикально переглянути. Селяне бажають лише
порядку, твердої влади і реальної політики.
[Антон] Денікін тільки через те не мав успіху, що вів за собою не регулярне
військо, а банди, перед якими блідніють банди большовиків.
Маючи невелику зорганізовану дисципліновану армію українську, можно
пройти всю Україну. Овації всього населення України без ріжниці націй зустріне
тільки та армія, на чолі якої буде стояти «Петлюра». Великими шансами для
нашої національно-державної ідеї являється це ім’я, яке користується
надзвичайною популярністю і є символом української державности. Всі розмови
про незадоволення [Симоном] Петлюрою, про обурення проти [Симона]
Петлюри не відповідають дійсности.
Навпаки: і армія [Михайла] Омельяновича-Павленка, і населення з нетер-
пінням чекають повороту свого улюбленого вождя і сподіваються, що він прийде
на допомогу з армією, яка зараз організується на терені Польщі.
Зараз [Михайло] Омельянович-Павленко займає район Вапнярки - Бірзула, але в
стороні від залізниць. З Кам’янця ми послали до нього збройний отряд з грішми.
Мали виїхати і три польських старшини. Вони переконаються в настроях нашого
війська і тоді вишлють необхідну амуніцію і вступлять в контакт з нашим фронтом.
В Мотилеві і Ямполі місцевими силами українськими перебиті большовики і
проголошена влада УНР. Представники влади з Могилева і Ямполя були в
Кам’янці за директивами. Нами призначений до Могилева подільський
губернський Комісар, який виїхав з міліцією. Він по моєму дорученню має
установити з Вами постійний зв’язок. Прізвище його Колодожний. Залоги в
Мотилеві і Ямполі невеликі, і через те дуже бажано, аби Ви надіслали до Могилева
той курінь, що мається в Вашому розпорядженню. Тимчасом Олександр Шаповал
формує в Кам’янці військову частину, яка має перейти до Могилева і установити
сталий стик між польським фронтом і армією [Михайла] Омельяновича-Павленка;
як тільки становище в Мотилеві буде твердим, весь державний апарат
(скорочений), який зараз перебуває в Кам’янці, перейде до Могилева. Прошу
Вашої допомоги для Могилева, бо боюсь, що формування Олександра] Шаповала
затримаються, а большовики тимчасом можуть захопити Мотилів.
Цей план вироблений нами з [Ісааком] Мазепою в Кам’янці в порозумінні з
громадянством і згідно з директивами п[ана] Головного Отамана. Всі розмови про
якісь незгоди між членами Уряду не відповідають дійсності. Кабінет міністрів
цілком солідарний з Головним Отаманом і цілком одобряє нашу польсько-
румунську політику. Я лишаюсь і на далі керуючим Міністерством закордонних
справ з осідком в Варшаві до перенесення нашого державного центра на українську
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. МІСІЯ УНР У ПОЛЬЩІ 57 1
територію, де тоді буде перебувати Міністерство закордонних справ. Ми з
[Ісааком] Мазепою послали привітання Кубанській Раді, яке в копії прикладаю.
Коли наш план здійсниться, армія наша буде базуватись на Дністер, і через те
відношення до нас Румунії матиме рішаюче значіння. Формування армії на
території Румунії забезпечить в поході до портів Чорного моря. Бажано, аби
румунське Правительство прийняло на себе на перших часах видатки по
формуванню нашої армії з тим, що ми будемо видавати чеки на Берлін. Так
згодилась Польща, якій легше добути з Берліну наші германські марки. Думаю, що
й Румунії це не тяжко. А для нас одержати германську валюту з Берліну майже
безнадійно. Якраз зараз у нас гостює [Борис] Мартос, який завтра виїжджає до
Відня. Інцидент в Кам’янці з арештом Вашого покірного слуги, [Ісаака] Мазепи,
[Осипа] Безпалка, [Михайла] Корчинського, [Івана] Огієнка вже ліквідований. Він
викликаний лише самочинством і нахабством нижчих агентів польської влади.
Сподіваюсь що від польського Правительства ми одержимо відповідну
сатисфакцію.
Андрій Лівицький
***
Друкується за копією, машинопис / ЦДАВО УКРАЇНИ Ф. 3696. - ОП. 1. -
СПР. 170. -АРК. 1-3.
ЛИСТ АНДРІЯ ЛІВИЦЬКОГО ІСААКУ МАЗЕПІ
Варшава, 15 березня 1920
Вельмишановний Ісааку Прохоровичу!
Дуже радий, що Ви недалеко заїхали і я можу з Вами зноситись. Я передбачав, що
тут у Варшаві нам доведеться нарешті вирішувати питання великого принципового
значіння. Після довгої перерви поляки нарешті заговорили з нами офіційно.
За час мого перебування в Варшаві за останні три тижня я бачився з послами
італійським, румунським, чеським, фінським, латвійським і з комерсантами та
журналістами англійськими, французькими. Завтра маю побачення з Послом
англійським, а післязавтрього з Послом французьким. Всі ці побачення показали
мені, що ні одна з вищезгаданих держав не думає серйозно про наше визнання. Для
цього їм потрібно, аби ми мали постійну територію. Дійсно, тепер справа нашого
визнання в Европі стоїться краще, ніж раніше, бо тоді ми мали територію, але про
нас Антанта не хотіла слухати. Але все ж до визнання далеко. Таке вражіння
справляють і донесення наших послів [Костя] Мацієвича, [Михайла] Тишкевича,
[Арнольда] Марголіна. Вони утішаються з того, що мали побачення з деякими
міністрами і послами, але реальних наслідків нема, коли не рахувати декларативних
ні до чого не зобов’язуючих заяв в парляментах французькому і італійському.
572 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
Очевидно, Европа фактично передала нашу національно-державну справу на волю
Польщі, за вирішенням якої піде вся Европа.
Мав я аудієнцію у п[анів] \]от.с£ а] РікисЬк’ого і [$гапІ5Іа\Са] Рагек’а і виніс
приємне вражіння. Тиждень тому, себто 8 березня, я одержав звістку, що у ЦогеР а]
РіЬисЬк’ого була таємна інтимна нарада по нашій справі, де вирішено визнати
нашу незалежність наш уряд і заключити з нами шерег договорів. Це було -
несподіванкою. 9 березня до Головного Отамана офіційно представився голова
польської Комісії для переговорів з нашою Місією, а 10 березня почались засідання
конференції польсько-української. Докладне справоздання з протоколами і
нашими останніми нотами я висилаю з слідуючим кур’єром, зараз пишу про суть
справи. Голова польської Комісії п[ан] [Аи^шг] 2а1е$кі заявив, що наші
переговори продовжуються на основі Декларації 2 грудня, і запитав зразу про наші
жадання. Я відповів, що головним нашим домаганням, з якого випливають останні,
- є визнання Польщею самостійности Держави Української і нашого Уряду.
Засідання було відкладено до слідуючого дня. 1 1 березня після довгого обміну
думок між нами і польськими представниками останні заявили від імени
польського Правительства:
1) Вони готові визнати самостійність України і наш Уряд, вважаючи Уряд
[Християна] Раковського узурпаторським.
2) Бажають заключити з нами військову і економічну конвенції.
3) Вимагають точного встановлення кордонів України.
Порішили скласти спочатку двосторонній договір політичного характеру і
указати в ньому, що економічна і військова конвенції мають бути установлені
окремими трактатами. З підписанням політичного договору має бути
проголошений торжественно акт визнання. Скласти проект політичного договору
доручено підкомісії. Тепер ми стоїмо перед новими труднощами, щодо наших
західних кордонів. Поляки вимагають Збруча і Горині, і я маю відомости, що
погодяться лише на Стир і на дальші уступки не підуть. Ми ж стоїмо твердо на
Збручі (як в Декларації), потім по старому австро-російському кордону, далі - по
Західному] Бугу і на Прип’ять. Таким чином вся Волинь була би наша. Хоч у нас
маються старі директиви Правительства, але я не можу рішитись не тільки на
Г оринь, а і на Стир без Вашого дозволу. А разом з тим поляки хотять в найближчих
днях закінчити переговори. Це закінчення нам необхідно як повітря. Чекаю від Вас
телеграми: «Згоден» або навпаки, коли не дочекаюсь приїзду до Кам’янця для
побачення з Вами і для нарад з представниками партій.
Поляки також підписують договір, по якому вони обов’язуються уступити
нам, коли одержать від большовиків кордони [17]72 року, всі простори між
Дністром, Дніпром і Збручем. Завтра почуємо від них инші вимоги і передам через
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. МІСІЯ УНР У ПОЛЬЩІ 573
спеціяльного кур’єра. Зараз іду до англійського Посла, не можу закінчити листа.
Привіт знайомим.
З глибокою повагою А[ндрій] Лівицький.
***
Друкується за копією, машинопис / ЦДАВО УКРАЇНИ Ф. 3933. - ОП. 1. -
СПР. 17.-АРК. 103.
СПРАВОЗДАННЯ «ЗВІТ ЗА ЧАС ВІД 3-ГО ГРУДНЯ 1919 РОКУ ПО 1 КВІТНЯ 1920
РОКУ» АНДРІЯ ЛІВИЦЬКОГО ІСААКУ МАЗЕПІ
Варшава, 1 квітня 1920
1) Декларація 2-го грудня 1919 р[оку1 як підстава для дальшого розвою
польсько-українських правно-лержавних стосунків. Попередній звіт української
дипльоматичної Місії в Речі Посполитій Польській від 3-го грудня 1919 р[оку] -
був закінчений на справі підписання і передачі Урядові Речі Посполитої Польської
Декларації від 2-го грудня. Підписанням згаданої Декларації Місія закінчувала
окремий період своєї праці, що може бути зазначений як період створення ґрунту
для реальних взаємин державно-правного характеру між Польщею й Україною.
Попередній звіт окреслює ту політичну ситуацію, на тлі якої появилася Декларація
2-го грудня. Подаючи згадану Декларацію і заповідаючи нею певні, на користь
Польщі, можливі уступки, Місія зискувала для України в Польській Речі
Посполитій доброзичливого сусіда, з яким Уряд наш міг вже вести переговори і
умовлятися щодо допомоги Українській Народній Республіці, з боку Польщі,
зброєю, амуніцією, набоями і взагалі майном військовим. Уряд наш мав вже
підстави домагатися від Уряду Р [ечі] П[осполитої] Польської] відкриття дійсного
і скорого транзиту з третіх держав через Польщу на Україну полонених
українських вояків, військового знаряддя, майна та матеріялів. Не вина Місії в
тому, що дальший, після 2-го грудня 1919р[оку], перебіг подій на Україні -
розвивався в такому напрямкові, що використання випливаючих з Декларації для
України вигідних прав - стало на довший час неможливим. Утрата сталої
державної території, перебування членів Уряду в ріжних пунктах, розбиття і
дезорганізація державних установ і инші менш важливі причини - все це відбилося
на тлі польсько-українських взаємин - дуже не корисно. Зокрема, все це
спричинилося до того, що ті корнети, які при иншому стані нашої держави
безперечно були б витягнуті із Декларації, - зоставались довгий час
неужиткованими і тілько тепер, почасти, Уряд приступає до використання того
хосенного, що приносила Україні Декларація вже від дня 2-го грудня 1919 р[оку].
2) Агітація проти Місії в зв’язку з підписаною нею Декларацією і підміна
Декларації на «договір». Тимчасом в колах взагалі ворожих існуючому зараз
574 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
українському Урядові або, зокрема, ворожих Місії розпочалась тенденційна
несправедлива, а часом і ганебна кампанія проти Декларації. (Див[іться]
напр[иклад] виступи українських галицьких часописей: «Нова Рада»,
«Громадська думка» і инш[их]). Декларацію, яку, як то значиться в її тексті,
подано тілько до відома Речі Посполитій Польській як основу для нав’язання
стосунків між народами українським і польським, - цю саме Декларацію
трактовано вже яко договір між обома сторонами. Треба тілько поруч себе
поставити оті два підкреслених слова «до відома» і «договір», щоб побачити, яку
або відсутність розуміння речей, або несумлінність виявляють ті, що хотять вбачати
в Декларації від 2-го грудня договір.
3) Загальне окреслення праці Місії після підписання Декларації в зв’язку з
становищем на Україні. Як зазначено вже, - погіршення політичного становища на
Україні після 2-го грудня, утрата сталої державної території - спиняли дальший хід
політичних пертрактацій Місії з польським Урядом. На обов’язку Місії, до
вияснення ситуації на Україні, лишалось: 1) пильнувати за тим, аби якнайповніше
були використані випливаючі з Декларації 2-го грудня корнети для України,
2) підтримувати перед польським Урядом і польськими політичними чинниками
певність в тому, що Україна по катастрофі, завданій їй переходом галицьких військ
до [Антона] Денікіна, - встане знов і буде готова до ведення дальших пертрактацій
і 3) підтримувати стосунки з представниками инших держав в Польщі.
4) Використування того пожиточного, що давала для України Декларація 2-го
грудня. Щодо першого пункту - то, спираючись на Декларацію 2-го грудня, Місія
пильнувала за тим, аби рештки української армії, персональний склад державних
установ і окремі громадяне відступили під натиском ворожої денікінської армії на
територію Польщі, знайшли б тут належите трактування. Коли Місія одержувала
відомости про невідповідне поводження з перейшовшими на польську сторону
українськими козаками, урядовцями чи окремими громадянами, то Місія вчиняла
відповідні кроки, заявляла протести тощо і в результаті досягала більш чи менш
пожаданих наслідків. Коли через осібні умови життя, властиві прифронтовим
місцевостям, через неосвідомленість окремих агентів польської військової влади чи
через зарозумілість окремих таких агентів на частині України, зайнятій польськими
військами по згоді з нашим командуванням, заходили події, направлені на некористь
чи на пониження гідности Української Народної Республіки, Місія в імени Уряду
нашого заявляла перед Урядом Речі Посполитої Польської відповідні протести.
5) Ноти-протести Місії в зв’язку з польсько-українськими відносинами на тлі
Декларації 2-го грудня. Опріч протестів, направлених до полагодження окремих
справ, Місія передала польському Урядові п’ять нот-протестів принципіяльного
характеру, стосуючихся до полагодження справ першорядної ваги. Характер цих
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. МІСІЯ УНР У ПОЛЬЩІ 575
справ позначується вже титулами нот, а саме: Місією передані польському Урядові
ноти: 1) в справі порушення польськими військовими властями нетикальності
дипльоматичних кур’єрів Української Народної Республіки і дипльоматичної
кореспонденції, 2) в справі порушення прав суверенности Української Народної
Республіки польськими військовими властями на українському Поділлю, 3) в
справі незаконних, на українському Поділлю, контрибуцій, реквізицій і
привлащування польськимивійськовимивластями державного, громадського та
приватного майна, належного установам Української Народної Республіки,
органам самоурядування і приватним громадянам, 4) в справі деяких розпоря-
джень польської військової влади, виданих нею в зв’язку з наміченою Українським
Головним Командуванням реорганізацією Української Армії і 5) в справі не
відповідаючого дійсности покликування польських військових властей, орудуючих
на українському Поділлю, на те, що неправні виступи і репресивні гострі
зарядження цих властей - робляться з відома п[ана] Головного Отамана, і в справі
зневажливого і образливого відношення тих же властей до Головноуповнова-
женого Уряду Української Народної Республіки, Міністра п[ана] [Івана] Огієнка.
Наслідком цих нот було те, що з боку польської влади цілий шерег перешкод і
непорозумінь вже усунено і зліквідовано, зроблені відповідні вказівки агентам
влади і деякі, не відповідаючи по своїй діяльности, агенти влади усунені, а також
відмінено шерег розпоряджень, зроблених цими агентами з порушенням
державних прав України.
6) Своєчасність вручення Декларації 2-го грудня. Спираючись на Декларацію
2-го грудня, Уряд наш зміг знайти на території Польщі не тілько місце, куди
відступили рештки української армії і евакуіровані державні установи, але також і
базу, на якій, після попередніх не зовсім добре переведених заходів, - зараз
відбувається вже в полагодженому напрямкові і по певному планові організація
нових військових сил України. Не можна також замовчати і легковажити того, що
Польща зараз являється єдиною дорогою для зносин України із рештою світа і що
здебільшого через Польщу зноситься наш Уряд з своїми місіями за кордоном.
Отже, зважуючи тілько ті позитивні наслідки, які Українська Народна
Республіка могла при сучасному своєму становищу витягти з взаємин між
Польщею та Україною, установлених Декларацією 2-го грудня, Місія знаходить,
що згадана Декларація помимо всеї тієї ганьби, яку вона викликала з боку певних
кол українського громадянства на голову, членів Місії, дає все ж для української
державности важну фактичну точку опори. Майже трагічне становище, в якому
опинилась українська державність по виступленню українського Уряду з Кам’янця-
Подільського, - легко могло б обернутись в становище катастрофічне, коли б з
боку Польщі ми не мали б вже сусіда, так чи инакше для нас поєднаного. В міру
576 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
того, як Українська Державність буде зміцнюватись на місці - буде зростати і
кількість та розмір тих позитивних наслідків, які даються до витягу з Декларації 2-
го грудня.
7) Стосунки Місії з представниками польської влади і представниками
польського політичного життя. Переходячи до другої точки своєї діяльности, а
саме підтримання ідеї Української Державностиперед польськими політичними
колами і репрезентаціями, Місія зазначає, що справа ця провадилась нею шляхом
постійних зносин і побачень з представниками політичного польського світу, як
урядового, так і позаурядового.
8) Стосунки з офіціяльними політичними колами. Голова Місії мав кілько
побачень з Міністром закордонних справ Речі Посполитої Польської, мав
аудієнцію у Начальника Панства і знову кілько побачень з головою польської
Делегації, призначеної польським Урядом для конференцій з українською Місією.
При цих побаченнях - порушувались як біжучі справи польсько-українських
відносин, так і справи загальнополітичного значіння, в зв’язку з ситуацією на Сході
Европи і пропозиціями про замирення, зробленими большовиками шерегові
держав, повставших на руїнах б[увшої] Росії. Під час цих побачень і авдієнції
голова Місії мав нагоду пересвідчитись в добрій волі польських міродайних
чинників до щирого підтримання України в її боротьбі за свою незалежність.
9) Стосунки з громадськими і сеймовими представниками польського
політичного життя. Стосунки з політичними колами позаурядовими провадились
також інтенсивно. Опріч поодиноких побачень і конференцій, мали місце також
замітнійші з’явища, а саме: візит до голови Місії представників великої польської
посілости на Україні на чолі з гр[афом] фїгеР ом РоГоскі’м, раут, улаштований 26
лютого членами демократичного централа персонально для голови Місії і гостей
українців, і банкет, на якому взяли участь яко гості Місії перебуваючі на той час в
Варшаві члени партії с[оціялістів] -революціонерів] п[ани] [Всеволод] Голубович
(бУв[ ший] Прем’єр УНР), [Арсен] Чернявський і члени партії н[ародно]
р[еспубліканської] п[ани] [Костянтин] Сивошапка-Вротновський та [Пилип]
Пилипчук. З боку польського, - в банкеті взяли участь, між иншими, лідери партії
П[ольської] П[артії] С[оціялістичної]: [1§пасу] Пахгушкі (делегат в Комісію по
мирним переговорам з большовиками), Ц^сЕгеЦ Могасге^які (був[ший] Прем’єр
соціялістичного уряду), Земянський; лідери партії людовців: Цап] Згаріпякі,
Косминська (секретар сеймової Комісії закорд[онних] справ) лідер стороництва
праці суспільної п[ан] Вакар і инші, а також представники демократичної преси.
Представники великої польської посілости освідчили своє заінтересовання в
відновленню української державности та інформувались щодо майбутнього, на
Україні, політичного ладу і становища приватної власности.
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. МІСІЯ УНР У ПОЛЬЩІ 577
На рауті представників демократичного централу, в шерегах членів якого
значиться кілько видатнійших адміністраторів, обнімаючих зараз посади на
зайнятих польським військом частинах Поділля і Волині, були порушені в
промовах конкретні справи польсько-українських відносин в місцях перебування
польських військ на Україні. З боку одного із учасників рауту, п[ана] [Станіслава]
Стемповського, що є помічником Головного Начальника польської адміністрації
на Волині і Поділлю, були дані запевнення, що всі до того часу видані
розпорядження агентів польської влади, якими розпорядженнями порушувалась
суверенність Української Народної Республіки, - відмінені і адміністративним
органам дані відповідні інструкції. Польською владою видані відозви, які
потверджують перед населенням, що Польща хоч і зайняла своїм військом на
жадання української влади частину українських земель, але звільнить ці землі по
скріпленню української державної влади.
На банкеті ж, який відбувся 25 березня, в промовах, сказаних представниками
польських соціялістів та демократії, - в відповідь на промови українських речників
ясно позначилась думка, що свої соціяльно-політичні ідеали польський соціялізм і
демократія мислить можливим перевести в життя тілько в сполученню з ростом і
укріпленням незалежної демократичної Української Народної Республіки.
Польський соціялізм і польська демократія - устами своїх промовців ([1§пасу’я]
Оазгушк’ого, \]^6.тщ’я] М о гасгеллк ’ о го , Цап’а] Згарішк’ого) ясно засвідчили свою
готовність допомагати нам в боротьбі як проти московського імперіялізму,
чорного чи червоного однаково, так і проти можливих агресивних планів відносно
України з боку польської реакції і імперіялізму.
10) Стосунки з представниками чужоземних держав, акредитованих в Польщі. В
справі третьої точки, - підтримання стосунків з представниками третіх держав,
представлених в Польщі, то замітнійшими з’явищами на цій царині є такі випадки, як:
політичний банкет Місії та візити голови Місії до представників чужоземних держав.
На політичнім банкеті гостями Місії були: посли, акредитовані при Урядові Речі
Посполитої Польської, і фінський, латиський, представник Посольства естонського,
член грузинської Місії і Прем’єр та члени білоруського Уряду. Темами промов, якими
обмінялись члени Місії з своїми гостями, були питання: 1) про створення єдиного
фронта в переговорах з большовикамидержав, повставших на руїнах б[увшої] Росії,
2) про необхідність заложення чорноморсько-балтійського порозуміння (союза) і
3) про необхідність, в інтересах дійсного і скорого замирення на Сході Европи, -
введення України в коло признаних Европою держав.
11) Справа з визнанням самостійности України. Перші дві точки не
викликали жодної розбіжности в поглядах наших гостей, що ж до третьої важливої
для нас точки, то з боку латвійського Посла було зауважено, що на перешкоді до
578 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
визнання України з боку Латвії стоїть нетривальність в посіданню українською
владою постійної сталої території. Після тих пояснень історії українського
революційного руху і дійсного становища сучасної України, які були дані гостям в
промовах членів Місії, з боку присутніх представників Фінляндії, Естонії і Латвії -
були зроблені заяви, що вони вважають для себе обов’язковим сприяти перед своїми
урядами справі визнання України. Ці заяви - не треба вважати лише приємними
обіцянками на адресу господарів банкета, бо реальні наслідки сих обіцянок вже
почасти означились, а саме: 28-го березня Місією одержана була телеграма з Риги від
представника УНР, що Уряд латвійський визнав де-факто Уряд Української Народної
Республіки, а 30-го березня Посол Латвії зложив спеціальну зцього приводу візиту
п[ану] Головному Отаманові і голові Місії. Натурально, що визнання з боку Латвії має
бути віднесено передовсім на карб пожиточних наслідків праці нашої латвійської Місії.
12) Візити голови Місії у послів румунського, італійського і англійського.
Крах, який потерпів на Україні «лицар» «єдиної, неділимої» генерал [Антон]
Денікін, непевність влади большовицьких окупантів на тій же Україні і повільне,
але в той же самий час постійне зростання нових відпорних сил Української
Народної Республіки - викликають з боку представників західних держав певне
зацікавлення українськими справами. Під час своєї візити у румунського Посла
голова Місії мав нагоду пересвідчитись, що українські справи по-прежньому дуже
інтересують нашу сусідку з південного заходу. Та коли заінтересованість Румунії
дається пояснити зав’язаними вже віддавна відносинами між нею і Україною, то
така заінтересованість з боку послів італійського та англійського свідчить про те,
що і ті держави, які досі ігнорували саме існування Української Народної
Республіки, становляться уже тепер на шлях иншого відношення. Ініціатива візитів
пана голови Місії у послів італійського та англійського належить цим послам. Під
час цих візитів обидва посли інтересувалися як внутрішніми українськими
справами, так економічно-господарською структурою України, її продукційною
силою та боротьбою за свою незалежність. По словам італійського Посла справа
визнання України з боку Італії не буде зустрічати перешкод, як лише Уряд
Української Народної Республіки опанує певного територією. З боку Посла
англійського було зауважено, що Англія не має наміру допомагати збройно жодній
із борючихся сторон в межах б[увшої] Росії.
13) Пропозиції миру з боку большовицького Уряду державам Сходу Европи і
становище в тій справі України. Привернення спокою на Сході Европи з менту дня
опублікування відомих нот російським большовицьким Урядом, звернених до Польщі
і решти держав Сходу, - стало справою найбільш важливою для сучасного менту. Для
Української Народної Республіки справа ця зростала на важливости ще більш, ніж
для якої-будь иншої східної держави, бо, як відомо, російський большовицький
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. МІСІЯ УНР У ПОЛЬЩІ 579
Уряд в числі держав, яким він пропонує мир, не рахує Української Народної
Республіки. Причини подібного відношення - загальновідомі для того, аби на них
зупинятись, але не виявити свого погляду на таке відношіння Місія не могла, тим
більш, що осередком російсько-польсько-латисько-румунських переговорів ставала
Польща, з Урядом котрої Місія веде дипльоматичні переговори.
14) Нота Місії в справі становища України в зв’язку з зробленими російським
большовицьким Урядом мировими пропозиціями. Внаслідок зазначеного
становища голова Місії, одержавши від Уряду Української Народної Республіки
відповідні вказівки, вручив Міністрові закордонних справ Речі Посполитої
Польської слідуючі дві ноти: 1) від 17 лютого 1920 р[оку], протест проти виступу
Ради народних Комісарів Російської Республіки Рад з мировими пропозиціями в
імени Уряду України і 2) від 2-го березня в справі привернення загального миру на
Сході Европи та становища Української Народної Республіки в цій акції. В цих
нотах, що були в копії передані в Варшаві всім акредитованим при Урядові Речі
Посполитої Польської послам і представникам держав та розіслані п[анам] послам
і головам українських дипльоматичних місій за кордоном, Місія доводила, що без
участи в переговорах представників Української Народної Республіки яко
рівноправної сторони миру на Сході Европи не може бути осягнено. Обидві ноти
зустріли саме прихильне відношення як у Уряду Речі Посполитої Польської, так і у
акредитованих в Варшаві представників третіх держав.
15) Причини спинення праці польсько-української конференції. Закінчивши
Декларацією 2-го грудня підготовчий період праці для нав’язання взаємно
обов’язуючих умов, Місія, однак, довший час не могла приступити до розпочаття
нового періоду праці, нав’язання тих умов. На перешкоді до розпочаття такої праці
стояла зовнішня великої ваги причина, а саме те ненормальне становище, в якому
опинився Уряд Української Народної Республіки, не маючи за собою фактично
закріпленої певної території. При такому становищу, коли не має одного з
першоосновних елементів держави, годібуло підіймати питання про виговорення у
контрагента в свою користь певних вигід і давання йому від себе навзаєм якихсь
зобов’язань.
16) Відновлення праці конференції. Тілько в останні часи, коли, спираючись
на новоутворену військову силу, для Уряду Української Народної Республіки
відкрилась можливість посідання певної державної території, - відкрилась і
можливість для Місії відновлення переговорів з делегацією польського Уряду.
Таке відновлення переговорів розпочалось 11-го березня. На засіданнях Польсько-
Української конференції того дня і дня наступного (12-го березня), опріч
дрібнійших справ, були порушені справи відносно таких важливих питань, як:
а) формального визнання Польською Річчю Посполитою Української Народної
580 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
Республіки і її законного Уряду, Директорії, б) і відносно участи представників
України в мирних переговорах Польщі, Латвії і Румунії з російським
большовицьким Урядом, якщо ці переговори мають провадитись від групи держав,
і в) відносно погодження правно-державних інтересів України з заявленою
Польщею до большовиків вимогою дезанексії земель історичної Польщі в межах її
політичних кордонів з-перед 1772 року. Конференція намітила точки, по яким має
йти конкретне розв’язання порушених справ і, по представленню на її розгляд уже
опрацьованого проекта обопільно зобов’язуючої умови, - конференція приступить
до обрад над тими умовами.
Андрій Лівиць кий, голова Місії
Радник-секретар: П[рокіп] Понятенко
***
Друкується за копією завірену Андрієм Лівицьким, машинопис / ЦДАВО
УКРАЇНИ Ф. 3696. - ОП. 1. - СПР. 173. - АРК. 6-21.
НОТА МІНІСТРУ ЗАКОРДОННИХ СПРАВ ПОЛЬЩІ
Уагзоуіе, 1е 17 Рєугієг 1920
ЇЧосе ргосезсасіоп сопше Гепопсіасіоп, раг ГАззетЬІее (Касіа) сіех Соттіззаігез
сій Реиріе сіє 1а КериЬІЦие Зоуіесе Киззе, без ргорозісіопз сіє раіх аи пот сій
Соиуегпетепс ТЛегаіпіеп.
Паш «Ье гасііо» сіє ГАззетЬІее сіез Соттіззаігез сій Реиріе сіє 1а КериЬІЦие
Зоуієсє Киззе басе би 29 бапуіег 1920 аи Соиуегпетепг бе 1а КериЬІЦие Роїопаізе, 1е
зизпоттее АззетЬІее без Соттіззаігез бе Реиріе ргорозе аи Соиуегпетепг бе 1а
КериЬІЦие Роїопаізе б’епсгег еп роиграгіег ауес еііе поп зеиіетепс аи пот би
Соиуегпетепг Киззе, таіз епсоге, зиіуапс Гехргеззіоп бе 1а поіе « аи пот би
Соиуегпетепг бе ПЛегаіпе ».
Уи сепе ргорозісіоп 1а Міззіоп Ріріотасідие Цкгаіпіеппе ргез 1а КериЬІідие
Роїопаізе а ГЬоппеиг бе бесіагег зоїеппеїіетепг дие :
1) Ье зеиі Соиуегпетепс 1е§а1 бе ПЛегаіпе езс 1е Соиуегпетепс, бе 1а КериЬІідие
Петосгасідие іЛегаіпіеппе сгее раг 1е реиріе іЛегаіпіеп репбапс за Іиссе роиг
ГесаЬІіззетепс бе за зоиуегаіпесе пасіопаїе ес бе зоп бгоіс аисопоте а 1а уіє
§оиуегпетепса1е. Се Соиуегпетепс а ге^и 1е роигуоіг еп іЛегаіпе би Ргетіег
Рагіетепс бетосгасідие іЛегаіпіеп (1а Каба Сепсгаїе), ес сез ріеіпз роиуоігз опс есе
соггоЬогег раг 1е Соп§гез Петосгасідие би сгауаіі еп бапуіег 1919 сепи а Кієу.
2) Ье Соиуегпетепс бе 1а КериЬІідие Петосгасідие іЛегаіпіеппе зеїоп 1а
гезоіисіоп би Соп§гез Петосгасідие би сгауаіі соггоЬогее раг ГАззетЬІее Соиуег-
петепсаіе а Катіапесг Робоїзк еп ІЛоуетЬге 1919, пе рейс гетессге зоп роиуоіг ди’а
ГАззетЬІее 1е§із1асіуе Рориіаіге іЛегаіпіеппе еіие раг 1а пасіопаїісе пі бе зехе.
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. МІСІЯ УНР У ПОЛЬЩІ 581
3) Аи тотепг ргезепг ег сеіа ^из^и’а 1а геипіоп сіє ГАззетЬІее Ье^іхіагіуе, 1е
роиуоіг §епега1 еп ЕІкгаіпе езг сіапз іез таіпз сій Наиг Нігесюіге ауапс роиг сЬе£
ГОготап Сепегаї сіез Агтеез Йкгаіпіеппез, Мопзіеиг $утоп Реїііоига, ес 1е роиуоіг
АсітіпІ5ігагі£ езі гергезепге раг 1е СаЬіпег сіс5 Міпізггез сіопг 1е Ргетіег Міпізсге езг
Ізаас Магера.
4) Тоисє аисге гергезепгаїіоп сіє ГіЛсгаіпе п’а раз сіє іопсіетепсз 1е§аих роиг
роггег 1е пот сіє Соиуегпетепг ЕІкгаіпіеп, ег зі ^ие1^и’ип еззаіе сіє зе ргезепгег сотте
геї, с’езі ип изиграгеиг ег і11е§аіетепг іі роггега ип сеі пот.
Уи сез іаііз, 1е Соиуегпетепг сіє 1а КериЬІщие Нетосгагщие іЛсгаіпіеппе ргез 1а
КериЬіщие Роїопаізе а ГЬоппеиг сГіпіогтег 1е Наиг Соиуегпетепг сіє 1а КериЬІЦие
Роіопаізе ^и’і1 ргогезге, сопеге сез еззаіз сіє ГАззетЬІее Нетосгаїщие сіез
Соттіззаігез Зоуієсз сіє сгаігег аи пот сіє ПЛсгаіпе ег ауеггіс сі’ауапсе ^ие гоиг
сопуєпсіоп ег оЬ1і§аііоп езіітеез ег ге^иез аи пот сіє ПЛсгаіпе раг ^иі ^ие се зоіг Ьогз
1с Соиуегпетепг сіє 1а КериЬІщие Нетосгаїщие іЛсгаіпіеппе пе зопг раз уегіїаЬІез ег
^и’е11ез пе Ііепг раз 1а КериЬІщие Нетосгаїщие іЛсгаіпіеппе.
Не ріиз 1е Соиуегпепг сіє 1а КериЬІЦие Нетосгаїщие ЕІкгаіпіеппе епопеє ^ие :
a) Аи тотепг ргезепг ГЕІкгаіпе пе іаіг раз 1а §иегге а 1а КериЬіщие Роїопаізе,
таіз еііе езг іогсее сіє 1а іаігс а 1а КериЬІЦие 5оуіесе Киззе с]иі сЬегсЬе а з’етрагег сій
іеггігоіге ЕІкгаіпіеп, еі епсоге сіє сепе іа^оп ГЕІкгаіпе сіетопгге сіаігетепг за уоіопгє
сіє пе раз Гаіге рате сіє 1а КериЬІЦие Киззе, ег ^ие
b) 1а КериЬІЦие Нетосгагщие пе ргепсі аисипе гезропзаЬііісе роиг 1а сопсіизіоп
сіє 1а раіх еп Еигоре Огіепгаіе ^иі аигаіі Ііеи епсе 1а КериЬІщие Зоуіеге ег іез паїіопз
Ьагіез зиг іез гиіпез сіє Гапсіеп Етріге Киззе, зі еііе а ііеи запз 1а раггісірагіоп сіез
ріепіросепсіаігез сій зеиі Соиуегпетепг 1е§аі сіє 1а КериЬіщие Нетосгагщие
ЕІкгаіпіеппе ^иі сіоіуепг ауоіг Іез тетез сігоігз ^ие Іез Кергезепгапсз сіез аиггез
Соиуегпетепг іпгегеззез.
СЬеГ сіє 1а Міззіоп Оіріотаїщие : Н[осГо]г Е[еопіс1] МукЕаДпу
Зесгегаіге-сопзеіііег : Р[гокір] Ропіагепко
***
Друкується за примірником Посольства УНР в Австрії, машинопис / ЦДАВО
УКРАЇНИ Ф. 3581. -ОП. 1.-СПР. 13. — АРК. 11-12.
Переклад Місії УНР в Польщі / Українська революція. Документи 1919-
1921 / Редактор Т. Гунчак. - Нью-Йорк, 1984. - С. 100-102; примірник Місії
УНР у Швейцарії, машинопис / ЦДАВО УКРАЇНИ Ф. 421 1. - ОП.1. - СИР. 22. -
АРК. 3-4; примірник Посольства УНР в Австрії, машинопис / ЦДАВО
України Ф. 3581. - оп. 1. - спр. 13. - арк. 9-10.
582 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
Переклад Георгія Потульницького
Варшава, 17 лютого 1920
Нота протест проти виступу Ради Народних Комісарів
Російської Республіки Рад з пропозиціями миру від імені Уряду України.
Іскровою депешею Ради Народних Комісарів Російської Республіки Рад,
висланою 29 січня 1920 року до Уряду Речі Посполитої Польської, згадана Рада
Народних Комісарів пропонує Урядові Речі Посполитої Польської вступити в
мирні переговори не тільки від імені Російського Уряду, але також і від імені, як
сказано в ноті, «тимчасового Уряду України».
З приводу цієї пропозиції Українська дипломатична Місія в Речі Посполитій
Польській має честь урочисто заявити:
1) Єдиним законним урядом України є Уряд Української Народної Респуб-
ліки, що створений українським народом в процесі його боротьби за утвердження
свого національного суверенітету і свого автономного права на державне життя.
Цей Уряд отримав владу в Україні від Першого Українського Демократичного
Парламенту (Центральної Ради), та одержав підтвердження своїх повноважень від
Народного Трудового Конгресу в січні 1919 року, що проходив Києві;
2) Уряд Української Народної Республіки, згідно з ухвалою вищезгаданого
Народного Трудового Конгресу, підтвердженою Державною Нарадою в Кам’янці-
Подільському в листопаді 1919 року, може скласти свої повноваження тільки перед
всеукраїнськими Установчими Народними Зборами, обраними незалежно від
національності та статі;
3) В даний момент і аж до скликання Установчих Зборів верховну владу в
Україні обіймає Директорія на чолі з Головним Отаманом Армії УНР Симоном
Петлюрою, а виконавчу - Кабінет Міністрів на чолі з Прем’єр-Міністром Ісааком
Мазепою;
4) Всі інші представництва України не мають законних підстав на назву
Українського Уряду, а коли хтось намагається виступати в такій якості, то є
узурпатором і незаконно носить цю назву.
Згідно з зазначеним, Уряд Української Народної Республіки має честь
повідомити Високий Уряд Речі Посполитої Польської, що він протестує проти
намагань Ради Народних Комісарів Російської Радянської Республіки виступати
від імені України і застерігає, що всякі умови і зобов’язання, отримані від імені
України ким би то не було, окрім Уряду Української Народної Республіки, не є
дійсними і зобов’язуючими по відношенню до Української Народної Республіки.
Зокрема, Уряд Української Народної Республіки заявляє, що:
а) з Річчю Посполитою Польською Україна в даний момент війни не веде, а
примушена вести війну з Російською Республікою Рад, що намагається окупувати
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. МІСІЯ УНР У ПОЛЬЩІ 583
українські території, і таким способом Україна чітко демонструє своє бажання не
бути частиною Російської Республіки, і що
б) Українська Народна Республіка не бере на себе жодну відповідальність за
заключення миру в Східній Європі між Російською Республікою Рад, з одного
боку, та тими державами, що повстали на руїнах колишньої Російської імперії, з
другого, якщо мирні переговори будуть провадитись без участі уповноважених
представників єдиного законного уряду Української Народної Республік на
рівних, з представниками інших держав, правах.
Голова Української Дипломатичної Місії в Речі Посполитій Польській:
Доктор Леонід Михайлів
Радник секретар: Прокіп Понятенко
НОТА МІНІСТРУ ЗАКОРДОННИХ СПРАВ ПОЛЬЩІ
Уагзоуіе, 1е 3 тагз 1920
Иосе сгаісапс сій гесаЬІіхзетепс сіє 1а раіх §епега1е бапз 1’Езс Еигорееп ес
Гассісибе сіє 1а КериЬІЦие ВетосгасЦие іЛсгаіпіеппе бапз сене ассіоп.
Ваш 1е Ьис сіє гесаЬІіг 1а раіх сіаш ГЕзс Еигорееп 1е Соиуегпетепс сіє 1а
КериЬІщие Зоуієсє Киззе а ргорозе а 1а Ро1о§пе, 1а Ріпіапсіе ес 1а Еессопіе б’епсгег еп
роиграгіегз сіє раіх.
Ье Соиуегпетепг сіє 1а КериЬІщие Ветосгаещие ГІкгаіпіеппе п’а раз ге^и сіє
сеііез ргорозісіопз, сіопс сіє се Гаіс бесоиіе ^ие 1а КериЬІЦие Зоуієіє Киззе п’аЬапсіоппе
раз зез рго)есз сіє соп^иесе аи зщес сіє 1а КериЬІЦие ВетосгасЦие ГІкгаіпіеппе ес
^и’епс^е 1а КериЬІщие ВетосгасЦие ГІкгаіпіеппе ес 1а Киззіе боіс епсоге ехізсег Гесас
сіє §иегге. Еп тете Сетрз 1е Соиуегпетепг сіє 1а КериЬІщие Зоуієіє Киззе ргойсапс
без сгіотрЬез сетрогаігез бе зез агтез зе сгоіс еп бгоіс бе ге§1ег 1е зогс без рагсіез
соп^иізез бе Гібкгаіпе ес бе 1а гергезепсег беуапс Іез аисгез Риіззапсез.
Раг се Гаіс уепапс бе 1а розісіоп ргізе таіпсепапс раг 1е Киззіе Зоуієсє раг гаррогс а
ГГІкгаіпе бесоиіа ^ие 1а КериЬІщие Ветосгаещие ГІкгаіпіеппе зега Гогсее а Гепсопеге
бе зез безігз бе сопгіпиег епсоге 1а §иегге, саг 1а Гогсе би расгіосізте би реиріе
икгаіпіеппе пе Іиі регтес раз бе зе герозег сапс ^ие Іез есгап§егз з’ейогсегопс б’абарсег
ГГІкгаіпе а Іеигз іпсегесз роїісщиез ес есопотщиез сапс ^и’оп пе гесоппаісга раз аи
реиріе икгаіпіеппе 1е боіс уегісаЬІе бе )и£ег зеиі роиг зоі 1а ^иезСІоп бе зоп
ог^апізасіоп §оиуегпетепса1е ес бе зоп ехізсепсе.
Вопс еп аисапс ^ие 1а Реиріе Роїопаіз ес Іез пасіопз тебіасетепс ои
іттебіасетепс уоізіпєз а 1а КериЬІщие Ветосгаещие ГІкгаіпіеппе бапз Іеигз безігз
бе гатепег 1а раіх бапз ГЕзс Еигорееп роиг 1а гергізе без есЬап§ез тагскапбізез
ргепбгаіепс еп сопзібегасіоп Гіттепзісе бе ГГІкгаіпе ес зез гісЬеззе пасигеїіез аіпзі ^ие
зез геззоигсез есопотЦиез, бе тете се Соиуегпетепс бе 1а КериЬІЦие Ветосгаещие
584 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
іЛсгаіпіеппе сгоиуе сіє зоп сієуоіг сіє рогсег Гассепсіоп сіє зез уоізіпз, ^и’а Гепсопсге сіє
сез сіезігз, ^иі зопс єп теше сетрз сеих сій реиріе икгаіпіеп, зе сгоиуепс 1а
тесоппаіззапсе ес 1е тергіз раг Іез ргосНез уоізіпз сіез сігоісз сій Реиріе іЛсгаіпіеп а зоп
аисопотіе ес аиззі 1е тесоппаіззапсе сіє 1а зоиуегаіпесе сгеее раг се реиріе сій
Соиуегпетепг сіє 1а КериЬІЦие ПетосгасЦие Сїкгаіпіеппе.
Тоисеїоіз Ііе сіезігапс раз ассігег зиг зоі 1а гезропзаЬіІісе сіеуапс 1е топсіе ег 1а
сіуііізасіоп роиг 1а сопсіпиасіоп сі’ипе §иегге ^иі п’а раз есе ехізсее раг 1е реиріе
икгаіпіеп 1е Соиуегпетепс сіє 1а КериЬІідие Цкгаіпіеппе раг за Міззіоп
ВірІотасЦиез ргез 1а КериЬІідие Роїопаізе а ГНоппеиг сіє зе соигпег уегз 1е Наис
Соиуегпетепс сіє 1а КериЬІідие Роїопаізе сотте 1е уоізіп 1е ріиз риіззапс сіє ГіЛгаіпе
ауес 1а Несіагасіоп зиіуапсе :
1) Ье Соиуегпетепс сіє 1а КериЬІідие Петосгасідие ЕІкгаіпіеппе сіезіге 1а раіх ес
Іез Ьопз гаррогсз ауес Іез Есасз уоізіпз ес у сотргіз сіє се потЬге 1а Киззіе.
2) Ье Соиуегпетепс сіє 1а КериЬІідие Петосгасідие ЕІкгаіпіеппе п’а аисип
сіеззеіп а§геззі£ ес сіапз за §иегге ауес 1а Киззіе іі сіеіепсі зеиіетепс Іез сігоісз зоиуегаіпз
сіє ГЕІкгаіпе сіапз Іез Ьогпез сіє 1а зирегіогісе есЬпо§гарНідие.
3) Ье Соиуегпетепс сіє 1а КериЬІідие Петосгасідие ЕІкгаіпіеппе езс сегсаіп
ди’епсге 1а КериЬІідие Оетосгасідие ЕІкгаіпіеппе ес 1а КериЬІідие ЗоуіеСе Киззе іі п’у
а раз сіє диезсіоп сеііетепс сіізсисее диі раг 1е Ьоп уоиіоіг сій сосе сіє 1а Киззіе
епуаНіззапс ГЕІкгаіпе, пе риіззе есге ге§1е раг уоіе расійдие. Пе ріиз сіапз Іез іпсегесз сіє
рготрсе гесопзсгиссіоп сапс сіє зоп ргорге рауз дие сіез рауз уоізіпз, 1е Соиуегпетепс
сіє 1а КериЬІідие Петосгасідие ЕІкгаіпіеппе езс ргес а епсгег еп геіасіопз есопотідиез,
соттегсіаіез ес сіє сгапзрогс ауес соиз зез уоізіпз, у сотргепапс аиззі 1а Киззіе, ес іега
сіез роиграгіегз роиг гепоиуеіег ГіпсіизСгіе гиіпее.
4) 5і 1е сіеуеіорретепс сіез Іаісз роїісідиез сіапз 1’Езс Еигорееп уа сои)оигз сотте
Іизди’а ргезепс сіапз се тете зепз сГі§погапсе сіез іпсегесз пасіопаих ес Соиуегпетепс
аих сій реиріе икгаіпіеп, 1е Соиуегпетепс сіє 1а КериЬІідие Оетосгасідие
ЕІкгаіпіеппе ге]еССе 1а гезропзаЬіІісе роиг Іез еіїесз диі 1е геропсігаіепс раз аи Ьис
§епега1 сіез пасіопз уоиіапс 1е геСоиг сіє 1а раіх сіапз 1’ЕзС Еигорееп.
А[псіге] Еіуісзку,
СНеГ сіє 1а Міззіоп Оіріотасідие ЕІкгаіпіеппергез 1е КериЬІідие Роїопаізе
Р[гокір] Ропісепко, Зесгесаіге-сопзеіііег
***
Друкується за примірником Посольства УНР в Австрії, машинопис / ЦДАВО
УКРАЇНИ Ф. 3581. -ОП. 1,- СПР. 13. - АРК. 15-16.
Переклад Місії УНР в Польщі, машинопис / ЦДАВО УКРАЇНИ Ф. 3696. -
ОП.1. - СПР. 325. - АРК. 1-2.
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. МІСІЯ УНР У ПОЛЬЩІ 585
Переклад Георгія Потульницького
Варшава, 3 березня 1920
Нота в справі відновлення загального миру на Сході Європи та позиції
Української Народної Республіки в цій акції.
В цілях відновлення миру на Сході Європи, Уряд Російської Республіки Рад
запропонував Польщі, Фінляндії та Латвії вступити в мирні переговори.
Уряд Української Народної Республіки такої пропозиції не отримав, отже з
цього випливає, що Російська Республіка Рад не залишає своїх завойовницьких
проектів по відношенню до Української Народної Республіки, і що Українська
Народна Республіка та Росія і надалі мають перебувати у стані війни. Водночас
Уряд Російської Республіки Рад, користуючись тимчасовими військовими
успіхами, вважає себе в праві розпоряджатися долею захоплених частин України і
представляти їх перед іншими державами.
Внаслідок становища, що утворилося через зайняту Урядом Російської
Республіки Рад позицію по відношенню до України, Українська Народна
Республіка буде змушена, всупереч своїм бажанням, і далі провадити війну, бо сила
патріотизму українського народу не дозволить йому мирно відпочивати, коли
чужинці намагатимуться підпорядкувати Україну своїм політичним і економічним
інтересам, не визнаючи за українським народом права самостійно вирішувати
форму державного устрою та свого існування.
Отже, до тих пір, доки польський народ, а також інші ближчі та дальші сусіди
Української Народної Республіки в своїх бажаннях по відновленню миру на Сході
Європи, по відновленню товарообміну, брали до уваги простори України, її
природні багатства та економічні ресурси, доти Уряд Української Народної
Республіки почувається зобов’язаним звернути увагу своїх сусідів на те, що на
перешкоді цим бажанням, які одночасно є бажаннями і українського народу, буде
стояти зневага та презирство близьких сусідів до прав українського народу на
автономію, зневага до суверенності, створеної цим народом, Уряду Української
Народної Республіки.
Однак, не бажаючи брати на себе відповідальності перед світом і цивілізацією
за продовження викликаної не українським народом війни, Уряд Української
Народної Республіки через свою Дипломатичну Місію в Речі Посполитій
Польській має честь звернутись до Високого Уряду Речі Посполитої Польської, як
до найсильнішого сусіда України, з наступною декларацією:
1) Уряд Української Народної Республіки прагне миру і добросусідських
стосунків з сусідніми державами, в тому числі і з Росією;
2) Уряд Української Народної Республіки немає жодних агресивних намірів і у
війні з Росією лише захищає суверенні права України в межах етнографічної більшості;
586 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
3) Уряд Української Народної Республіки переконаний, що між Українською
Народною Республікою та Російською Республікою Рад немає таких спірних
питань, які б при добрій волі з боку ведучої наступ на Україну Росії не могли б бути
вирішені мирним шляхом. Зокрема, в інтересах найскорішої відбудови як власної
країни, так і країн сусідніх, Уряд Української Народної Республіки готовий
вступити в економічні, торгівельні та транспортові відносини з усіма своїми
сусідами, в тому числі і з Росією, та домовитися про заходи по відновленню
зруйнованої промисловості;
4) Якщо подальший розвиток політичних подій на Сході Європи
відбуватиметься в тому ж, як і досі, напрямкові ігнорування державно-
національних інтересів українського народу, Уряд Української Народної
Республіки знімає з себе відповідальність за ті наслідки, які б не відповідали
загальними намаганням народів відновленню миру на Сході Європи.
Андрій Лівицький,
Голова Української Дипломатичної Місії в Речі Посполитій Польській
Прокіп Понятенко,
Радник-секретар
ЛИСТ АНДРІЯ ЛІВИЦЬКОГО МИХАЙЛУ ТИШКЕВИЧУ
Варшава, 27 квітня 1920
Вельмишанвоний пане Графе!
Ще один етап в історії боротьби за нашу державність пройдено. Ми
заключили з Польщею договір, по якому Польща визнає нашу незалежність і наш
Уряд на чолі з Головним Отаманом [Симоном] Петлюрою. По договору границі
між Польщею і Україною окреслені так, як в Декларації 2 грудня. Подробиці
переговорів і майбутні перспективи перекажу Вам особисто в середині травня.
Згідно директивам нашого Правительства я маю бути у Відні, куди буду просити
п[анів] послів сильнійших держав Европи. Буду просити прибути до Відня Вас,
п[ана] [Арнольда] Марголіна, [Миколу] Василька, [Миколу] Порша, [Максима]
Славинського, [Дмитра] Антоновича і [Костя] Мацієвича. Взагалі кажучи,
доведення до бажаного кінця наших переговорів є великою перемогою польської
демократії над польською реакцією. В той час, як польські реакційні кола бажали
мира з Совітською Росією і поділу України між Польщею і Росією, демократія
польська на чолі з п[аном] ЦогеГ ом] РіЬисБкі’м уперто і послідовно прагнула
порозуміння польських і українських народів як рівних з рівними. А в негативних
рисах договору винна не демократія польська, а впливи польських імперіялістів, з
якими не міг не числитись п[ан] ЦогеГ] РіЬисЬкі. Завтра має бути оголошено акт
визнання, а в ближчих днях сподіваємось акту амнестії і зміну режиму в Східній
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. МІСІЯ УНР У ПОЛЬЩІ 587
Галичині. Пишу Вам в вагоні, ідучи до Кам’янця для участи в роботі по
відновленню нашого центрального державного апарату. Хай судить нас історія. Ми
з радістю приймемо вирок, навіть жорстокий вирок, аби він був винесений вільним
українським народом в незалежній Українській Державі.
Сподіваюсь, що факт заключення Польсько-Українського договора вплине на
відношення до нашої державної ідеї в державах Антанти і допоможе Вам в Вашій
тяжкій праці. Прошу дуже напружити всю енергію, аби за визнанням нас у Варшаві
наступило визнання України всім світом.
Коли можливо, притягніть до праці п[ана] [Артема] Галіпа і [Григорія]
Лисенко, а п[ана] [Миколу] Шумицького командируйте до нас на Україну. Прошу
віднестись з повним і безумовним довір’ям до п[ана] полковника [Олександра]
Данильчука.
З побажанням всього найкращого
Андрій Лівицький
***
Друкується за оригіналом Миколі Васильку, машинопис / ЦДАВО УКРАЇНИ
Ф. 421 1. - оп. 1. - спр. 34. - арк. 49.
НОТА МІНІСТРУ ЗАКОРДОННИХ СПРАВ ПОЛЬЩІ
Варшава, 20 вересня 1920
Мирові переговори в Мінську поміж Делегацією Речі Посполитої Польською
з одної сторони, а Делегацією Російської Радянської Федераційної Республіки з
другої сторони начались у зв’язку з тодішньою ситуацією на фронті в незвичайно
тяжких для Речі Посполитої умовах та велися без участи представників Уряду
Української Народної Республіки.
Відсутність представників Уряду Української Народної Республіки при
переговорах в Мінську була вислідом становища Уряду УНР, який, не зважаючи на
вельми небажані для Української Народної Республіки наслідки, викликані
відсутністю Делегації УНР, не настоював на висланні Делегації, беручи під увагу
тяжке становище Речі Посполитої Польської.
В сучасний мент характер мирових переговорів основно змінився на користь
Речі Посполитої Польської, завдяки світлим побідам військ польських і
українських над совітською армією.
Відсутність Делегації Української Народної Республіки при мирових
переговорах, які знова мають начатися поміж Річчю Посполитою Польською а
Російською Соціялістичною Федераційною Радянською Республікою, не була би
нічим оправданою та загрожує у зв’язку з сучасною ситуацією найжизненійшим
інтересам Української Народної Республіки.
588 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
Спираючись на Польсько-Український договір, заключений дня 21-го квітня
1920 року, та на випливаючі із нього взаїмні зобов’язання, як також беручи під
увагу спільну мілітарну акцію польських і українських військ проти Російської
Соціялістичної Федераційної Радянської Республіки, маю за честь прохати від
імени Уряду Української Народної Республіки, щоби мирова Делегація Речі
Посполитої Польської порозумілася з Делегацією Української Народної
Республіки, яка в найближчому часі буде назначеною для ведення переговорів з
Російською Соціялістичною Федеративною] Радянською Республікою, як також
має честь прохати вжити відповідних заходів, які уможливили б спільну працю
обох делегацій - польської і української у надходячих мирових переговорах з
Російською Соц[іялістичною] Федеративною] Радянською Республікою.
Маю честь довести до відома, що Делегація Україн[ської] Народи [ої]
Республіки] матиме відповідні уповноваження для ведення переговорів з
Делегацією Російської Со[ціялістичної] Фед[еративної] Радянської] Республіки.
Про персональний склад згаданої делегації буде негайно повідомлено.
Відносно того, на дневному порядку мирова Делегація Російської]
Со[ціялістичної] Фед[еративної] Радянської] Республіки в Мінську поставила
справу Україн[ської] Соц[іялістичної] Радянської Республіки, маю за честь
повідомити від імени Уряду УНР, що Уряд УНР принципово не може визнавати
Україн[ської] Соц[іялістичної] Радянської Республіки за суверенну державну
одиницю, тому що ані по відомим уряду УНР документам, ані по персональному
складу Уряду Української] Соц[іялістиної] Радянської] Республіки, ані по
відношенні українського населення до совітського Уряду, Уряд Української]
Со[ціялістичної] Радянської] Республіки не має правних і фактичних даних, які
стверджували би його суверенність.
Справа мирових переговорів між Укр[аїнською] Нар[одною] Республікою та
Українською] Соц[іялістичною] Радян[ською] Республікою може бути
видвигнутою лише тоді, коли мирова Делегація Російської Соц[іялістичної]
Федер[ативної] Радянської] Республіки пред’явить відповідні документи, які так з
формального, як і фактичного боку ствердять існування Україн[нської]
Соц[іялі стичної] Радян[ської] Республіки як суверенної державної одиниці.
Голова української дипльоматичної Місії, Міністр
[Андрій] Лівицький
***
Друкується за примірником Міністерства закордонних справ УНР,
машинопис / ЦДАВО УКРАЇНИ Ф. 3696. - ОП. 2. - СПР. 324. - АРК. 54.
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. МІСІЯ УНР У ПОЛЬЩІ 589
СПРАВОЗДАННЯ ЛЕОНІДА МИХАЙЛІВА АНДРІЮ НІКОВСЬКОМУ,
В’ЯЧЕСЛАВУ ПРОКОПОВИЧУ
Варшава, 15 липня 1920
Останні надзвичайно важні події винудили мене потурбувати Вас, пане
Міністре, розмовою по прямому дроту, на жаль, зв’язок зі Станиславом був свіже
налагоджений, апарати кепсько працювали, і я не встиг багато дечого Вам передати,
отже, роблю це через кур’єра.
Щоб Ви були в курсі всіх справ, дозволю собі почати здалека.
Панічний відворот польських військ і загрожуюче становище на фронті
заставили нового Міністра закордонних справ п[ана] [ЕшгасЬу’я] ЗаріеЬ’у
звернутись за посередництвом до Антанти в справі миру з Росією на основі
самовизначіння народів, замешканих поміж Польщею й Росією.
На конференцію в Спа від’їхала польська Делегація на чолі з Прем’єром
[ХУІасІузІа'Мом] СгаЬАі’м. Місія перед від’їздом Делегації вжила всіх заходів, аби
Польсько-Український договір не був порушений під час обговорювання справи
перемир’я з большовиками.
Міністр [Андрій] Лівицький був у [ЕшгасЬу’я] ЗаріеЬ’и, у [\ХТас1ууІа\\'’а]
СгаЬзк’ого, у Начальника Панства і у лідерів значних сеймових партій. Всі
завіряли, що ні при якій ситуації Польща не відмовиться від підписаного договору.
Дякуючи своїм персональним відносинам з Послом Латвії і Фінляндії, я добився,
що вони теж обоє були у Міністра [ХУІасІузІа-Ма] СгаЬзк’ого і [ЕшгасЬу’я] ЗаріеЬ’и і
теж одержали такі ж самі завірення по українському питанню, як і ми. Уже той
факт, що Польща звернулась за посередництвом до Англії, дуже нас занепокоїв і не
предвіщав нічого гарного для нашої справи, бо ми знали відношення Антанти, а
особливо Англії, до українського питання. Факт затвердження [[огеРом]
РіЬисЬкі’м Кабінета [\Х/1асіу5Іа\л’а] СгаЬхк’ого, в якому Міністром закордонних
справ був персональний ворог \]6ге£ а] РіЬисЬк’ого, [ЕшіасЬу] ЗаріеЬа, доказував,
що в польській політиці починають брати верх ендеки, які почали спиратись на
будучу реальну силу, формування добровольчих військ \]от.с£ ом] Наїїег’ом,
противником політики ЦогеР а] РіЬисЬк’ого. Коли я це виставив при переговорах з
провідниками політики \]6т.с£а] РіЬисЬк’ого і поділяющнми його погляд на
українську справу представниками Військової партії, то получив категоричне
застереження, що [ХУІасіухІаЩ СгаЬзкі одержав точні інструкції ні в якім разі не
згоджуватись на перемир’я, коли буде обійдене українське питання, і що все буде
гаразд, аби, мовляв, «наша дипльоматія (себто польська) була міцна духом і не
програє справи в Спа».
Такі застереження, пане Міністре, давали нам надію, що наше становище не є
безвихідне. Але ж дійсність оказалась иншою: польська дипльоматія не витримала;
590 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
не думаю, щоб тут був «злий умисел», бо умови перемир’я надзвичайно важні для
самої Польщі. На пропозицію Польщі Антанта потребувала підчинитися її
рішенню. Рішення було слідуюче: Польща евакує Литву і відтягає свої війська з
Вільно до кордонів Литви, залишивши 50-тиверстну нейтральну зону. На Волині
війська Польщі відходять до Бугу й тільки на південнім фронті, себто на Поділлі
нейтральна 50-тиверстна зона буде установлена там, де будуть стояти війська
польські в мент завішення зброї; справа Східної Галичини вирішується Мировою
конференцією. Після перемир’я негайно наступає Мирова конференція в Лондоні
з участю Прибалтійських Держав і, може, представників Галичини, но без
представників Наддніпрянської України. 12-го повернувся [УСіасіузІалл^] СгаЬзкі до
Варшави. Задача Місії була довідатись точного рішення Антанти відносно умов
перемир’я (що було осягнуто) і дальших намірів Польщі відносно нашої угоди. З
приводу цього я мав авдієнції у Міністра [ЕшСасЬу’я] ЗаріеК’и, в Бельведері, у
[ХУІасІуЯа'Ма] СгаЬзк’ого, представників Військової партії Бельведера, майора
[1§пасу’я] М а шх г е \¥ х к ’ о г о , [ ВоІеуІаМа] ХХ,Г ієні а\\*а -Ц 1и§о$г о\л $к’ ого ; щоб перевірити
мої інформації [Іван] Фещенко-Чопівський мав побачення з Прем’єром
[ХУІасІуЯа'Мом] СгаЬДі’м, а латиський і фінляндський Посол з Міністром
[ЕихіасЬі’єм] ЗаріеЬ’ою і [ХХЗасІууІаМом] СгаЬДі’м. За той же самий час [Борис]
Ржепецький інформувався у лідерів сеймових партій, а пан [Ісаак] Мазепа мав
офіційні розмови з Центральним Комітетом Польської] П[артії]
С[оціялі стичної], з Цесіггеї’м] Могасгеткі’м і [Іепасу’єм] Пахгушкі’м і инш[ими].
Мої подробні розмови будуть представлені Вам пізнійше, а тепер я спішу пердати
Вам через кур’єра висновки, з якими згоджуються [Іван] Фещенко-Чопівський і
[Ісаак] Мазепа.
Сучасний польський Уряд цілком підлягає постанові Антанти, що він вже й
доказав, затвердивши в ніч з 13-го на 14-те в засіданні Національної ради оборони
згоду [ХУІабуЯаМа] СгаЬзк’ого на пропозиції Антанти, об чім і сповістив Антанту.
Які б не були рішення Антанти, польський Уряд прийме їх і виконає. З підписаним
Польсько-Українським договором польський Уряд, нарушивши його формально
по требованню Антанти, перестав лічитися; докази тому такі: Міністр [ЕшгасЬу]
ЗаріеЬа на моє категоричне запитання дипльоматично успокоював мене, що
большовики не згодяться на звішення зброї і що для поляків остається тільки шлях
дипльоматичної боротьби за українське питання на Мировій конференції на основі
затасканого принципа самоозначення народів. [ХХЧасіул1а\\г] СгаЬхкі був
откровеннійше і в балачці зі мною, з [Іваном Фещенко-] Чопівським, з латиським
Послом відповів латиському Послу, що «українське питання може бути
розглянуте на Мировій конференції, як внутрішнє російське або як галицьке;
[Івану Фещенко-] Чопівському: «українське питання знято з європейського ринку,
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. МІСІЯ УНР У ПОЛЬЩІ 59 1
тільки галицьке питання цікаве зараз Антанті», а соціялист [1§пасу] ІЗахгупхкі на
запитання [Ісаака] Мазепи відповів вже зовсім цинічно: договір, підписаний для
Польщі не є обов’язковим, бо він таємний і не ратифікований в Сеймі, це єсть
тільки військова конвенція між двома головними командуваннями, за яку
відповідає військова влада, а не Парлямент. [Іван Фещенко-] Чопівський зажадав у
[ХМасІузІа'Ма] СгаЬзк’ого остаточної відповіди з приводу позички марками.
[ХМасІузІалу] СгаЬзкі відповів, що вони цього зараз перевести не можуть
формальним шляхом, бо не відомо, що буде з Україною, а у нас нема поручителів
великих російських капіталістів; цю справу можна було б полагодити займом у
Міністерства закордонних справ, причому це була б тільки політична акція і
Міністерству фінансів прийшлось би просто списати гроші в розход; [\Х'’1асіу‘)1а\\']
СгаЬзкі принципово згодився, коли ми осягнем дозвіл у військового Міністерства, або
у Міністерства закордонних справ зробити позичку. На це надій мало, бо Міністерство
закордонних] справ ні військове Міністерство не має великих кредитів.
Міністр [ЕшГасЬу] ЗаріеЬа і [ХХЧасІууІау/] СгаЬзкі в розмові зі мною
підчеркнули, що нам дуже важно мати до менту перемир’я, як найбільшу
територію, що з приводу цієї справи і взагалі українсько-польського порозуміння
буде побачення в Замостіпана Головного Отамана і [[огеРа] РіЬисЬк’ого, де буде
все остаточно вирішено і, між иншим, справа Галичини; ввічливо мені дано було
поняти, що раз міродайні чинники обох держав вирішують всю справу, то нам ні об
чім балакати. В розмовах моїх і [Ісаака] Мазепи поляками видвигалось, що краще
було б вирішити справу Галичини не шляхом плебісциту, який може
запропонувати Антанта, а порозумінням двох сторін, причому проводилась
знаменита лінія [фозерЬ’а] ВаггЬеІету, з погрозою, що на плебісциті поляки
візьмуть верх; всі ці пропозиції категорично були нами відкинуті. Отже, думка моя,
[Івана] Фещенко-Чопівського, [Бориса] Ржепецького і [Ісаака] Мазепи така:
большовики згодяться на завішення зброї; правда вони потребували від Антанти
негайного визнання і участи в Мировій конференції, але ж це був тільки
большовицький форс і нічого більше: всі обставини примушують большовиків
негайно прийняти перемир’я, бо в противнім разі вони будуть мати проти себе всю
Антанту. Не виключено, що Антанта може визнати їх і до Мирової конференції, бо
як замітив [ХМас1у5Іа\у] СгаЬАі, [ОалісІ] Гіоусі Се о ще є тепер фактично диктатором
всієї Европи; опозицію Франції Англія зломала шляхом рішучої поведінки з
німцями на користь Франції, - решта держав Антанти давно готова визнати
большовиків. Над Польщею закинута мертва петля, і вона покорно виконує все те,
що від неї потребують, бо єдиний союзник, Франція, в сучасний мент відійшов,
доказом чого є хоч би й те, що Франція відмовила полякам в позичці 600 000 000
марок на придбання зброї в Німеччині, половина якої повинна була дістатись нам.
592 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
Загал польського народу бажає спокою й миру. Демократичні сеймові круги
негодують на Уряд [МЗасІухІа-Ма] СгаЬхк’ого, але ж вони не здібні на рішучу акцію:
вони бояться Антанти, внутрішніх переворотів, повного розкладу армії, і,
наприклад, на запитання [Ісаака] Мазепи, як соціялісти можуть допустити, що
Мирова конференція обійшлась без їх участи, [1§пасу] О ах гуп хк і заявив, що «ми
давним-давно готові взяти участь в центро-лівім Кабінеті, та тільки наші буржуазні
круги не відважуються на такий Кабінет»; в мент таких надзвичайних подій Сейм
замість перманентних засідань роз’їздиться в суботу на літні каникули, оставивши
рішати всю справу Національній раді оборони. Безперечно, Військова партія, так звана
«Бельведерська», на все це лютує, не віре в мир з большовиками і готується до війни,
але ж у неї є серйозний противник в персоні генерала ЦогеГ а] Наііег’а, який поділяє
ендековські мрії і, безперечно, відноситься отрицательно до українського питання.
Між иншим, не змішуйте цього [фбгеГ а] Наїїег’а з його братом, начальником
Генерального штаба, якого Ви, напевно, знаєте і який є на нашому боці. Осмілюся
висловити Вам, пане Міністре, свою думку. Мені здається, що необхіден Ваш негайний
від’їзд до Англії, мотивів я не привожу, вони для Вас ясні, а в разі Вашої згоди прошу
негайно надіслати кур’єром Ваш дипльоматичний паспорт (або фотографічні картки,
тоді паспорт буде заготовлений Місією) з наказом, куди Вам заготовити візу; Вашого
від’їзду вимагає і становище нашої конференції в Спа, що Ви побачите із прикладуємої
телеграми, копію якої я Вам надіслав по телеграфу.
Надзвичайної ваги набирає для нас Прибалтийська конференція, яка
відбудеться в Ризі не пізнійш 1-го серпня; вона була призначена на 20 липня, але ж
поляки прохають одложити її на 10 день. Просив би Вас, пане Міністре,
призначити представника на цю конференцію і надіслати його негайно до
Варшави, беручи терміном конференції 20-те липня. З варшавської Місії на
конференцію ніхто поїхати не зможе, бо там потрібні високоавторитетні
представники, крім того, вся справа в Варшаві вимагає присутности всіх членів
Місії, хоть би через те, що новій людині без зв’язків і знайомств трудно буде
працювати. На Прибалтійській конференції і ми будемо мати повну підтримку в
персоні тутешніх послів Латвії і Фінляндії, які цілком на нашім боці, що доказали
на ділі рядом послуг. Вони живуть зі мною на одній дачі, персонально зі мною
добре знайомі і зараз турбуються українськими справами більш, чим дехто з наших
громадян. Не знаю, кого Ви призначите на конференцію, але ж осмілююсь, пане
Міністре, зазначити Вам, що краще було б, як би туди поїхав хто-небудь з членів
Кабінета, бо Прибалтика дуже лічиться з титулом і командіровка Міністра буде їм
імпонувати; звичайний директор, або член місії їх не задовольнить. Це я Вам пишу
зі слов латиського і фінляндського послів. Я не думаю, щоб ця конференція в
зв’язку з останніми подіями була одложена.
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. МІСІЯ УНР У ПОЛЬЩІ 593
Позаяк срок, поставлений Антантою большовикам, кінчається 18-го, то я
дозволив, пане Міністре, собі затримати пана [Павла] Зайціва до неділі; коли він
Вам потрібен, то прошу телеграфувати, - вишлю його негайно. Користуючись тим,
що мого сина, хворого на скарлатину, лічить мій знайомий з Петрограду
персональний приятель ЦогеРа] РіЬисВк’ого, проф[есор] Михайлович, я в неділю
устраїваю невеликий обід у себе на дачі, на якому будуть мої теперішні сожителі
латиський, фінляндський Посол, тільки що приїхавший представник Литви і
вузький круг самих близьких людей до [фбгеР а] РіЬисЬк’ого, яких пригласить
проф[есор] Михайлович. Латвійський і фінляндський Посол хочуть підкреслити
на цім обіді, що вони найенергійніше підтримують українців і що наш договір не
повинен бути зломаний; в цім напрямку і будуть вестись розмови. Програма дня
обговорення між мною і представниками Латвії і Фінляндії.
Прошу Ваших директив і вказівок. Щиро бажаю всякого успіху. Прошу
прийняти моє запевнення в повній пошані до Вас
Л[еонід] Михайлів
***
Друкується за оригіналом, машинопис з автографом / ЦДАВО УКРАЇНИ
Ф. 3696. - ОП. 2. - СПР. 347. - АРК. 32-35.
СПРАВОЗДАННЯ ЛЕОНІДА МИХАЙЛІВА АНДРІЮ НІКОВСЬКОМУ
Варшава, 1 грудня 1920
24-го листопаду мною був поданий меморандум п[ану] Міністру закордонних
справ Польщі, зложений на підставі директив Ради Міністрів, переданий усно
п[аном] [Всеволодом] Дмитрієвим. Текст меморандума був обговорений і заслуха-
ний на нараді, де брали участь п[ани] міністри [Станіслав] Стемповський,
[Генрик] Юзевський, [Павло] Зайців, [Микола] Ковалевський, [Всеволод] Дмит-
рієв і генерал [Віктор] Зелінський.
Меморандум порушив головні підстави перебування нашого Уряду на
території союзної нам Польщі, - перебування війська, справу військового і
цивільного майна, фінансову допомогу з боку польського Уряду. В меморандумі
було зазначено, що для вирішення піднятих питань повинна відбутись
конференція з участю представників Міністерств закордонних спр[ав], військового
Міністерства] та скарбу, на якій були б формульовані і зафіксіровані в протоколі
відповіди польського Уряду на підняті в меморандумі засадничі питання.
Пан [ЕшСасЬу] ЗаріеЬа дав згоду на таку конференцію, 25-го секретар Міністра
сповістив мене по телефону, що в конференції візьмуть участь Міністр [ЕшГасЬу]
ЗаріеЬа, Міністр військових справ і Міністр скарбу, день засідання призначений не
був. Одночасно нами була порушена справа серед прихильних нам директорів
594 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
Міністерства закордонних справ, референтів в українській справі і серед
референтів військового Міністерства.
Умовились зійтись на загальній конференції, позаяк Міністри були зайняті в
Сеймі 1-го грудня, прийти до порозуміння по всім пунктам меморандума, що
зафіксувати в протоколі, який подати для підпису Міністерству закордонних справ
і військовому. Такий листок упрощав роботу і прискорював відповідь польського
Уряду.
Нежданно для нас 28-го листопаду секретар Міністра закордонних справ
сповістив по телефону, що на 29-те призначена конференція з участю трьох
польських Міністрів, Начальника Генерального штабу, французького генерала і
двох представників Російського] П[олітичного] К[омітету] п[анів] [Бориса]
Савінкова і [Миколу] Буланова. З нашого боку були присутніми, крім мене, пани
[Станіслав] Стемповський, [Генрик] Юзевський, [Всеволод] Дмитрієв, генерал
[Віктор] Зелінський і [Іван] Фещенко-Чопівський. На цій конференції був
зачитаний меморандум, поданий генералом [Віктором] Зелінським польському
військовому Міністру, який порушував цілий ряд конкретних питань в зв’язку з
перебуванням нашого війська на території Польщі.
Повинен зазначити, пане Міністре, що це була не конференція, а просто нас
поляки призвали заслухати ультимативне рішення в нашій справі:
1) Зі всієї кількости українських і російських військ, які перейшли Збруч,
відбираються кадри в кількости не вище 10 000 чоловік, які перебувають в Польщі
на засадах конфінації. Решта розпускається на ріжного рода роботи і перестає
існувати як військова частина.
2) Коні залишаються в кількости не більше двох, трьох тисяч для обох армій,
решта коней негайно на місці їх перебування поступає до розпорядження
Міністерства земельних справ.
3) Військове майно поступає в депозит, цивільне остається в розпорядженні
Уряду.
4) Старшинам залишається, як їх приватна власність, по парі коней.
5) Видача 25-ти мільйонів українському Уряду за жовтень повинна бути
розрішена Радою Міністрів, - дальших видач ніяких проізведено бути не може,
позика в 200 000 000 мільйонів касується.
6) Ліквідаційна військова комісія і розрахункова утримується польським
Урядом.
Ми заявили протест і требували конфінації для всього війська. На зібранні, де
було 17 осіб, ми не загострювали справи, - більш різко і рішуче поставив справу
[Борис] Савінков. В відповідь на протести військовий Міністр рішуче зазначив, що
коли ми не приймаємо його пропозиції, то він може примінити для всієї кількости
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. МІСІЯ УНР У ПОЛЬЩІ 595
війська принципи інтернування, складаючи з себе всю відповідальність за все
життя інтернованих.
Засідання скінчилось на тім, що порозуміння осягнуто не було. На другий
день 30-го листопада о 4 годині п[аном] Начальником Панства був прийняти в
аудієнції п[ан] [Станіслав] Стемповський і п[ан] [Генрик] Юзевський. На цій
авдієнцїї дуже різко і рішуче справа була поставлена п[аном] [Генриком]
Юзевським. Така ж була і відповідь п[ана] Маршала. Все мусе відбутись так, як
було поставлено військовим Міністром на конференції, - він сам зробити нічого не
може: проти иншого рішення Сейм, Уряд і громадська опінія.
Того ж дня відбулось засідання з участю п[анів] [Станіслава] Стемповського,
[Генрика] Юзевського, [Всеволода] Дмитрієва, [Павла] Зайцева, проф[есора]
[Отто] Ейхельмана і [Миколи] Ковалевського. Нарада винесла рішення -
відкинути польську пропозицію і приложити всі сили до збереження армії в тій
кількості, в якій вона перейшла Збруч.
Дозвольте, пане Міністре, висказати свій погляд на ті кроки, які негайно
повинно було б вжити перед Польською Владою. Польський ультиматум ліквідує
нашу армію, а з нею і нашу державність. Цього мотивувати не приходиться, позаяк
це аксіома. Беручи на увагу все тяжке становище, в якім буде наша армія як
інтернована, все катастрофічне становище апровізацїї в Польщі, я висловлююсь за
рішуче категоричне відкинення польської пропозиції і за подачу такого ж рішучого
ультиматума в формі меморандума Міністру закордонних справ. В цьому
меморандумі, на мій погляд, повинна бути зазначена вся лояльність наша як
союзників до останнього часу, наша допомога Польщі і поводження тієї ж Польщі,
визване, правда, тяжким, але ж не безисходними умовами польської дійсности.
Трудно допустити, щоб територія з 25-тимільйонним населенням не змогла б
прогодувати за допомогою благодійних товариств ЗО тис[яч] чоловік, що на
ультиматум Польщі ми дивимось як на розрив, так краще цей розрив буде
зроблений руками поляків і негайно, чим нами через болюче і медленне умирання.
Поляки самі в персоні Міністра [ЕшіасЬу’я] ЗаріеЬ’и, [}ап’а] Офхк’ого не раз
заявляли, що наш договір 21-го квітня існує, що союзні відносини продовжуються.
Я правдиво скажу, не жду великих наслідків від цього, але ж це до решти виясне той
туман, який остався після конференції, і дасть нам змогу указати всьому миру на
поводження наших союзників.
Прийміть запевнення, пане Міністре, в глибокій до Вас пошані.
Леонід Михайлів
***
Друкується за оригіналом, машинопис з автографом / ЦДАВО УКРАЇНИ
Ф. 3696. - ОП. 2. - СПР. 347. - АРК. 125-126.
МІСІЯ УНР У ЛАТВІЇ (РИГА)
СПРАВОЗДАННЯ ВОЛОДИМИРА КЕДРОВСЬКОГО АНДРІЮ ЛІВИЦЬКОМУ
Рига, березень 1920
Маю шану надіслати до відома Вашої Ексцеленції положення про
конференцію Балтійських держав, яка має бути скликана в середніх числах травня
місяця, і прошу дати інструкції мені щодо цієї конференції. Зі свого боку, не
торкаючись суті самого положення, гадаю, що з цієї конференції також нічого не
вийде, як і з Гельсінгфорської або останньої Варшавської, бо занадто далеко
розходяться інтереси Естонії і Латвії, Латвії і Литви, Польщі і Литви і т[ак] д[алі]
не тільки в питаннях кордонів, але і в орієнтаціях світової політики.
Ясно одне, що поки Україна твердо не стане на ноги і не візьме на себе справу
утворення спілки держав народів, що визволилися з-під ярма російського від Кавказу
включно до Фінляндії, всі спроби утворення якогось Прибалтійського союзу будуть
даремні. Тільки міцна держава, яка не зацікавлена в кордонних питаннях меж
зазначеними державами, а також і в економічному їх визиску для своєї корнети, може
врешті їх помирити, а такою державою може бути лише Україна. Тому нам треба
поставити справу утворення спілки всіх держав бувшої Росії як дуже важливий
фактор і в нашій визвольній боротьбі, тому треба провадити ідею необхідности
іменно нашої ініціативи в цьому питанню і одночасно взятися за підготовчу працю
до скликання відповідної конференції у Києві або Одесі, як тільки справи наші
поліпшають.
Поки що наша Місія буде приймати участь в підготовчій праці бюро по
скликанню конференції в Ризі, чекаючи від Вас, пане Міністре, вказівок, а також
переводячи працю в утворенні загальної опінїї, що одна Україна може виконати
задачу утворення спілки держав Чорноморсько-Балтійського басейнів.
Голова Місії: [Володимир] Кедровський
Секретар: [Микола] Святогорців
***
Друкується за оригіналом, машинопис з автографом / ЦДАВО УКРАЇНИ
Ф. 3697. - ОП. 1. - СПР. 22. - АРК. 1.
СПРАВОЗДАННЯ ВОЛОДИМИРА КЕДРОВСЬКОГО АНДРІЮ НІКОВСЬКОМУ
Рига, 31 серпня 1920
Пане Міністре.
Отримавши телеграму від п[ана] Міністра [Олександра] Саліковського, що 7-
го числа він від’їздить з Данцига, я 8-го серпня подав голові конференції
Балтійських держав ноту, в якій просив довести до відома конференції, що Україна
598 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
бажає брати участь в праці конференції яко рівноправний її член (копію ноти
долучаю).
Одночасно я почав офіціяльні розмови з головами делегацій других
конферуючих держав, після чого вияснилося, що латвійська делегація, а особливо
Міністр справ закордонних п[ан] [2,і§£гїсІ$] Меіегоуісз, роблять самі
найінтенсивніші заходи, аби Україна була прийнята до складу конференції.
Поляки подали категоричну вимогу о допуску нас до складу конференції, а фіни,
ести і литовці запитали свої уряди. З огляду на те, що голова нашої Делегацій пан
Міністр [Олександр] Саліковський і проф[есор] [Соломон] Франкфурт вже
прибули 12 числа серпня місяця до Риги, а справа нашої участи все ще не
розрішувалася, довелося часто конферувати з головами делегацій Фінляндії,
Естонії та Литви, поки остаточно не запевнити їх в необхідности участи
українських представників на конференції; врешті вони категорично просили свої
уряди о негайній позитивній відповіді.
13-ого серпня була одержана позитивна відповідь від естонського, а 14-го від
фінляндського Уряду, але несподівано Уряд Литви чомусь все ухилявся від прямої
відповіди. Тому я, рахуючи, що литовський Уряд в останні часи був кимсь
інспірований не в нашу користь, післав до Ковно секретаря Місії п[ана]
0[лександра] Лагутенка для передачі вербальної ноти (копія долучається) і для
вживання вже на місці відповідних заходів. Проте, як був поінформований про нас
литовський Уряд і хто вживав заходи, аби Литва не дала свою згоду на участь
України на конференції, що, після статуту конференції, який вимагає
одноголосности рішення про допущення иншої держави, було б рівновартісно
недопущенню України.
Ви, пане Міністре, з копії долученого звіта п[ана] секретаря [Олександра]
Лагутенка побачите, як розторгувалося обговорення нашої справи в Ковні і які
заходи були для сего вжиті. Не можу не звернути уваги на те, що наші «патріоти» в
особі п[ана] [Володимира] Винниченка найбільше перешкоджали нам. Головне під
його впливом литовський Уряд віднісся до нас зневажливо і легко піддавався
вимогам большовиків о недопущенню України на конференцію. Врешті, завдяки
особливому хисту і умілій тактиці пана [Олександра] Лагутенка, що підкреслюю
особливо, вдалося вирвати від литовського Уряду останній абзац його відповіди на
мою вербальну ноту (копію відписаної ноти долучаю), а саме: литовське
Правительство, хоч і висловлюється проти участи України на конференції, але
заявляє, що в тім випадку, коли більшість членів згаданої конференції висловиться
за допущення Правительства України на Ризьку конференцію, то Делегація
литовського Правительства не буде відкликана і вона застереже за собою право
стриматись від обговорення на конференції питань, торкаючихся до України. Про
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. МІСІЯ УНР У ЛАТВІЇ 599
хід праць конференції взагалі і нашої Делегації на ній зокрема докладає рівночасно
надсилаємим звітом пан голова Делегації Міністр [Олександр] Саліковський.
Прошу прийняти від мене запевнення моєї глибокої пошани
В[олодимир] Кедровський,
голова Місії
***
Друкується за оригіналом, машинопис з автографом / ЦДАВО УКРАЇНИ
Ф. 3697. - ОП. 1. - СПР. 21. - АРК. 16-17.
ДОДАТОК: СПРАВОЗДАННЯ ОЛЕКСАНДРА САЛІКОВСЬКОГО АНДРІЮ
НІКОВСЬКОМУ
Високоповажний пане Міністре.
Маю за честь передложити доклад про виконання мною доручення Ради
Народних Міністрів про участь мою в конференції Балтійських держав у Ризі яко
представника України.
З Тарнова я мусив передовсім поїхати до Варшави, щоб дістати всі потрібні
візи, екіпуватись і полагодити деякі справи Делегації. Мені було важно перед
од’їздом до Риги мати заздалегідь інформації від наших представництв у
Балтійських державах про справу допущення України на конференцію. Щодо
Латвії сумнівів не було: адже це власне Латвія в своїй вербальній ноті, адресованій
до Місії в Латвії, висловила виразне бажання, щоб ми брали участь у конференції, і
Міністр закордонних справ п[ан] [2л§£гісІ5] Мєієгоуісз вів у цьому напрямку дуже
енергійну й прихильну нам акцію. Але про становище Фінляндії й Естонії я не був
зовсім поінформований. Зразу ж була мені дуже неясною і позиція щодо нас
Литви. Тому-то, не одержавши бажаних відомостей, я виїхав із Варшави, не
знаючи, чи допущено Україну на конференцію. До всього, тривожило мене ще й те,
що подорож моя, завдяки непередбачено поганим умовам комунікації, затягнулась,
так що прибув я до Риги лиш 12 серпня. Але виявилось, що моє запізнення зовсім
не відбилося на справі. Конференція зовсім не розпочалась як гадали, 3-го серпня,
й лише 6-го відбулось урочисте перше засідання. Зрештою, ані перше засідання,
ані друге й третє (7-го й 9-го) нічим істотним не займались, окрім питань чисто
формального порядку. З другого боку, виявилось, що дуже зле є підготовлена
справа допущення України на конференцію. За винятком делегації латвійської й
польської, які мали від своїх урядів точні й позитивні вказівки й вели дуже живу й
прихильну нам акцію, жодна з инших конферуючих делегацій не мала щодо нас
інструкцій. Тому, коли голова Місії в Латвії В[олодимир] Кедровський звернувся
до конференції 8-го серпня з офіціяльним запитом щодо нашої участи в
конференції, то ані фінляндська, ані естонська, ані литовська делегація не могли
600 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
висловитись і звернулись за інструкціями до своїх урядів. Таке становище можу
з’ясувати лише тим, що надзвичайні дипльоматичні місії в Фінляндії й Естонії не
подбали про підготовлення справи, хоч ґрунт був надзвичайно податний. В
результаті чекання інструкцій мало наслідком кількаденну затримку. Найскорше,
бо вже 13-го, наспіла відповідь Естонії, яка заявила, що радо вітає делегатів
України. Так само в скорому часі прийшла позитивна відповідь Фінляндії, яка
навіть висловилась, що настоює на нашій участі в конференції.
Проте передбачились поважні утруднення з боку Литви. Тут, з одного боку,
грала ролю помилкова політика українського Уряду, який не вважав потрібним
своєчасно визнати Литви, акредитувати в Ковні свого дипльоматичного
представника й взагалі подбати про нав’язання з литовцями тісніших зносин, хоч
ще в лютому ц[ього] р[оку] докладав про це до Варшави голова Місії В[олодимир]
Кедровський, з другого боку, відбилась на відношенню Литви й наша політична
позиція, оскільки вона характеризується союзом з ворогом Литви - Польщею.
Врешті треба мати на увазі й ситуацію самої Литви, яка тоді власне мала одержати
від большовиків Вільно, і, спішно підписавши з ними мир, знаходилась у досить
поважній від них залежности. Оці обставини спонукали Делегацію звернутись до
п[ана] Посла [Володимира] Кедровського з пропозицією вислати до литовського
Уряду спеціяльну ноту в справі допущення України на конференцію. Адже, як
відомо, по статуту, затвердженому конференцією в Гельсінгфорсі, допущення нової
держави в склад конференції (малася на увазі власне Україна) може бути лише
результатом одноголосного рішення конференції, а тому незгода Литви позбавила
би нас можливости брати в ній участь. Ноту оцю доручено було завести до Ковна й
одночасно підняти особисті переговори з ковенським урядом секретареві Місії в
Латвії п[ану] 0[лександру] Лагутенкові.
П[ан] [Олександр] Лагутенко, виїхавши з Риги 13-го серпня, виконав своє
завдання ретельно й тактовно: в довгих розмовах з товаришем Міністра, а потім і з
самим Міністром закордонних справ Литви доказував він, що Литва по мотивам
ідейним і практичним мусить дати позитивну відповідь. Обставини не були
такими, щоби п[ан] секретар [Олександр] Лагутенко міг добитись цілком
позитивного для нас вирішення справи. А все ж таки його діяльність у Ковні не
мало спричинилася до того, що литовський Уряд дуже поважно поставився до
піднятого питання. Після довгих нарад п[ану] секретареві [Олександру]
Лагутенкові дана була 17 серпня відповідь на нашу ноту. Відповідь ця зводилась до
того, що литовський Уряд висловлюється проти участи України в конференції, але,
коли б більшість конферуючих держав висловилася за її участю, то литовська
Делегація не вийде зі складу конференції та лиш залишає за собою право
утримуватись од обговорювання справ, що спеціяльно торкаються Вкраїни.
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. МІСІЯ УНР У ЛАТВІЇ 60 1
Конкретно, така відповідь рівнялась утриманню від голосування. Такий випадок
був непередбаченим у статуті конференції, й неясно було, чи утримання від
голосування порушує вищезгаданий принцип одноголосности, чи ні. Невідомо
було спочатку, як до цього поставляться инші делегації.
Це питання, після підготовчих розмов із нашого боку й обговорення його в
комісіях, було поставлено в 4-му пленарному засіданню конференції 20 серпня
1920 року і вирішено на нашу користь. Було признано, що утримання від
голосування одної з конферуючих держав не порушує одноголосности й що таке
розуміння статуту не є його зміною. Таким чином Україна була допущена до участи
в конференції яко рівноправний її член, коли в той же день Білорусі в цьому праві
було відмовлено. Віце-голова конференції і Міністр закордонних справ Латвії
п[ан] [2л§£гїсі5] Меіегоуісх у той же день офіціяльно повідомив про рішення
конференції п[ана] Посла [Володимира] Кедровського й прохав українську
Делегацію якнайскорше приступити до праці в складі конференції.
21 серпня я прибув з членами Делегації й експертами до Булдурі під Ригою, де
засідає конференція. Передовсім були ми, тобто я, члени Делегації В[олодимир]
Кедровський, М[икола] Добриловський та експерти С[оломон] Франкфурт,
Л[еонід] Задорожний і секретар [Віктор] Якубовський, прийняті Віце-головою
конференції Міністром [2,і§£гїсІ$’ом] Меіегоуісх’ем, якому висловив в імени Уряду
подяку за його енергійну акцію в прихильному для нашого допущення напрямку. В
розмові Міністр [2,І§£ГЇСІ$] Меіегоуісх підкреслив, що ледве чи важко буде осягнути
згоду поміж усіма конферуючими державами щодо питань економічних,
культурних, соціяльних, санітарних. З другого ж боку, в коротких словах дав він
характеристику політичного становища, що ускладняється тим, що 1) конферуючі
держави не є в однаковому положенню щодо спільного сусіда - Росії (Литва,
Латвія й Естонія підписали мир, Фінляндія є в стані перемир’я, а Польща й
Україна воюють) і 2) що взаємовідносини двох держав, саме Литви й Польщі, не є
задовольняючі. Оці обставини, впливаючи на справу заключення «Східної
Антанти», особливо ставлять під знак запитання можливість військової конвенції.
Все ж таки, не маючи певности щодо цього останнього питання, Міністр гадає, що
незалежно від того, як буде вирішена ця головніша справа, можна буде обговорити
деякі маючі спільний інтерес питання фахово-військового характеру, і для того
було б бажано, щоб з українського боку брав участь у працях конференції військо-
вий фаховець. На підставі цієї розмови я того ж дня повідомив телеграфічно (за
посередництвом польського Посольства) Уряд про потребу військового експерта.
В зв’язку з тим, що вияснилось, що не приїде такий видатний дипльомат, як
0[лександр] Шульгин, і що почувається тут потреба в знавцях міжнародного
права, повідомив я Вас, пане Міністре, про бажаність присутности проф[есора]
[Отто] Ейхельмана.
602 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
Після розмови Міністр представив мене й членів Делегації по черзі всім
делегаціям конферуючих держав. З головами всіх делегацій я обмінявся
звичайними приятельськими запевненнями й побажаннями успіху в спільній
праці. В розмові ж з головою литовської Делегації д[окто]ром Циг^іх’ом] Заиіуз’ом
я зазначив, що розумію, що тільки політичне становище є причиною того, що
литовський Уряд не дав цілком задовольняючої відповіди в нашій справі. Разом з
тим я висловив задоволення, що литовський Уряд все ж таки знайшов такий модус
поступовання, який не позбавив нас можливости прийняти участь у конференції. В
своїй відповіді д[окто]р [}иг§І5] Заиіуз зазначив важке й складне положення Литви,
яким і з’ясовується й відношення литовського Уряду до питання про участь
України на конференції. Але з того, що литовський Уряд знайшов таку формулу,
яка дає Україні можність брати участь у конференції, належить зробити висновок
про дійсне відношення литовського Уряду до України. В кінці він повторив заяву
свойого Уряду про те, що буде утримуватись од голосування по всім справам, що
спеціяльно торкаються України.
Після оцих візитів, коло 1 год[ини] дня, почалось 5 -те пленарне засідання
конференції. Міністр [2,іе£гї<і$] Мєієгоуісх, відкриваючи засідання, привітав
українську делегацію промовою, на що я відповів, дякуючи за включення України
на конференцію й висловлюючи надію, що спільна праця принесе лише користь
усім конферуючим державам, адже ж усі вони разом з Україною тісно зв’язані в
одне живе ціле політичними й економічними інтересами.
Потім мною були визначені члени комісії отаким чином: в сеньйорен-конвент
- голова Делегації; в політично-юридичну комісію - голова Делегації, голова Місії
в Латвії; в юридичну підкомісію - завідувач консульським відділом в Латвії
В[’ячеслав] Конашинський яко експерт; в економічну комісію - члени делегації
М[икола] Добриловський та експерти проф[есор] С[оломон] Франкфурт і радник
Місії в Латвії Л[еонід] Задорожний; в редакційну комісію - голова Місії в Латвії,
проф[есор] С[оломон] Франкфурт, секретар Місії в Латвії 0[лександр] Лагутенко;
в культурно-соціяльно-санітарну комісію - голова Делегації; в секретаріят
конференції - член делегації М[икола] Добриловський, секретар Делегації
В[іктор] Якубовський, секретар Місії в Латвії 0[лександр] Лагутенко.
Переходжу до короткого огляду праці конференції до дня 28 серпня. Зазначу
зразу, що праці комісії економічної й культурно-соціяльно-санітарної будуть
порушені в окремих докладах, цей же доклад я присвячу виключно характеристиці
політичних дебатів, що мали місце в політичній комісії. Вихідним пунктом слід
отут рахувати декларацію естонської Делегації, оголошену в цьому ж 5-тому
пленарному засіданню конференції, 21 серпня. В цій декларації є кристалізована
ідея Східної Антанти, тобто об’єднання політичного й мілітарного фронту проти
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. МІСІЯ УНР У ЛАТВІЇ 603
ворожих нсзалежности нових державних сил в Европі й Америці, яке мусить бути
першою й головною ціллю конференції. Питанню, чи є взагалі можливим така
аіііапсе роїіїЦие еС тіїіїаіге, були присвячені на протязі всього слідуючого тижня
праці політичної комісії, і виявилось, що навіть на це перше питання важко
відповісти.
В слідуючому ж засіданню політичної комісії 23 серпня була оголошена
декларація польської Делегації, де підкреслюється, що Польща продовжує свою
політику зближення всіх Балтійських держав, але разом в тим зазначається, що на
цьому шляху в великій перешкоді стоїть егоїзм окремих держав і шкідливі чужі
впливи, так що весь тягар боротьби лежить на Польщі з Україною. В декларації цій,
що є очевидно передовсім направлена проти Литви, Польща просто грозить, що в
разі невдачі зближення вестиме свою власну політику. Ставлячи таким чином
питання про здійснення Східної Антанти рішуче, польська Делегація пішла ще
далі й поставила точки над «і», запропонувавши внести в пленарне засідання
декларацію, в якій конферуючі держави заявляють, що жодна з них не заключила й
не заключить порозуміння з Росією або Німеччиною проти якої-небудь з
конферуючих держав. Одночасно внесена була польською делегацією пропозиція
доручити військовій комісії обговорення питань, що торкаються військової
конвенції. Проект декларації зустрів позитивне відношення з боку делегацій
Фінляндії, Естонії, Латвії й України.
Щодо голови литовської Делегації, то він вніс поправку в редакцію декларації,
заміняючи слова «з Росією й Німеччиною» словами «з иншою державою», але
щодо всієї декларації заявив, що мусить їхати за інструкціями до Ковна. І зразу ж
дав усім змогу передбачати характер цих інструкцій, говорячи від себе, що, на його
думку, така декларація може бути підписана лише після заключення політичного
договору та не може бути ні в якому разі передумовою такого договору. Таким
чином, він став на точку погляду, діаметрально протилежну становищу польської
делегації. Одночасно він поставився проти утворення військової комісії, доки не
буде принципово вирішене саме питання військової й політичної конвенції. І про
це мав він також привезти інструкції з Ковна.
Виїзд д[окто]ра Цигей’а] Заиіуз’а поставив працю політичної комісії на мертву
точку, бо польська Делегація поставила передумовою дальшої праці з’ясування
відношення Литви до згаданого проекту декларації. Мало того, польська делегація
ще далі повела свою дипльоматичну офензиву проти Литви. З одного боку, 25-го
серпня вона заявила, що годиться на внесену п[ана] [фиг^іх’ом] Заиіуз’ом поправку
під тою лиш умовою, що литовська Делегація оголосить окрему декларацію, в якій
ехріісіге буде сказано, що ані з Росією, ані з Німеччиною Литва договору проти
Польщі не заключила й не заключить. З другого боку, вже раніш, бо одночасно з
604 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
декларацією, зроблена була польською Делегацією заява, що Польща обов’язується
рішати спірні територіяльні питання з Литвою мировою дорогою та прийме
арбітраж, оскільки у тому ж самому дасть зобов’язання Литва. Це мало на меті
позбавити литовську Делегацію головного аргументу про небезпеку війни з боку
Польщі - та, треба признати, зробило на конференцію добре вражіння.
Становище почало з’ясовуватися допіро 28 серпня, по повороті з Ковна
д[окто]ра [}иг§і$’а] Заиіуз’а. В політичній комісії литовська Делегація оголосила
декларацію, в якій заявляє, що для заключення мілітарної конвенції - яка,
зрештою, признається бажаною, - є конечною передумовою, щоби держави,
заключаючи мілітарну конвенцію, були вже в стані миру з Росією. Тому
пропонується поки що заключити мілітарну конвенцію між державами, що
відповідають цій передумові (Естонія, Латвія й Литва). Висловлюється побажання,
щоб до цієї конвенції приєднались, заключивши мир з Росією, і Фінляндія, і
Польща. Але щодо цієї останньої є ще одна передумова, саме, щоб був нею
знайдений допустимий модус вирішення польсько-литовського територіяльного
спору. Про Україну не говориться в декларації зовсім. Що ж до політичної
конвенції, то, по думці литовської декларації, не є необхідною передумова миру з
Росією, але зостається в силі спеціяльна передумова щодо Польщі. Таким чином,
декларація литовської Делегації робить здійснення Східної Антанти залежним од
передумов, які невідомо ще коли наступлять. Таким чином, ця справа, головне
завдання конференції, перестала б бути актуальною, і залишились би лиш справи
економічні, культурні тощо.
В цьому ж засіданню політичної комісії живу діяльність в напрямку рятування
ідеї Східної Антанти виявила латвійська Делегація в особах Міністра [2,іе£гкІ$’а]
Меіегоуісх’а й сенатора [Уоісіетагї’а] ТатиеЕ’а. Латвійська Делегація стала на
слідуючу точку погляду: 1 ) Щодо мілітарної конвенції, то вона може бути закінчена
зараз же, але вступає в силу тільки між тими державами, що заключили мир з
Росією, та автоматично поширюється на прочі держави, оскільки вони цей мир
заключать. 2) Щодо спеціяльної передумови відносно Польщі, то латвійська
делегація намагалася переконати литовську, що сам факт підписання § 2 проекту
політичної конвенції (в справі мирного вирішування спірних територіяльних
питань, дорогою арбітражу або звертання до Ліги Народів), на який Польща своєю
декларацією вже дала згоду, є власне цим моментом, від якого Литва узалежнює
можливість політичної конвенції. Таким чином, латвійська Делегація вважає
вказаним приступити до обговорення самого внесеного нею ж проекту політичної
конвенції. Литовська Делегація у відповідь на це заявила, що вважає заключення
військової конвенції з ділаторним вступленням в силу небажаним, а щодо
спеціяльної передумови відносно Польщі висловилась, що ані польська декларація,
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. МІСІЯ УНР У ЛАТВІЇ 605
ані спільне підписання § 2 не дають конкретних і практичних запорук щодо модусу
вирішення спору. І тут знова питання було поставлене руба польською заявою, що
коли Балтійський союз не здійснюється по вині Литви, то Польща залишає за
собою вільну руку відносно Литви.
Коли ж, після цього, голова естонської Делегації запропонував розглядати по
пунктам проект політичної конвенції, литовська Делегація все ж таки голосувала за
цією пропозицією, з загальним застереженням щодо всіх параграфів, що вони всту-
пають для Литви в силу лиш з відомою спеціяльною передумовою відносно Польщі.
На засіданню ж ЗО серпня литовська Делегація, одержавши додаткові інструкції
від Уряду, заявила, що годиться зложити декларацію про те, що проти Польщі не було
заключено ніякого договору, та й не буде заключено, оскільки Польща дасть конкретну
змогу мирового вирішення спільних територіяльних питань. В тому ж засіданню
прийнято проект політичної конвенції, який був ухвалений у 6-тому пленарному
засіданню.
Паралельно зі справою політичної конвенції розглядалася і справа відповіди
на відому ноту Уряду Сполучених Штатів од 10 серпня. Був внесений 25 серпня в
цій справі проект спільної резолюції всіх конферуючих держав естонською
Делегацією та до нього мною запропонована поправка, підкреслююча природність
процесу творення нових держав на території б[увшої] Росії. Але й в цьому випадку
Польща узалежнила свою участь так у спільній резолюції, як і в відповіді, від того,
як з’ясується загальне становище. Та зрозуміло, що конференція, надаючи велику
вагу участи в обговорюванню цієї справи держави, що її визнано вже сіє ці ге,
відклала справу відповіди. Було лиш доручено спеціяльній підкомісії виробляти
текст цеї відповіди, щоб мати її готового, коли з’ясується становище. Поки що було
внесено три проекти відповіди: два з латвійського боку й один з українського. З
латвійських проектів перший був підкомісією зараз же відкинутий, так що
залишилось усього два проекти: проект сенатора [Уоісіетагх’а] ТатиеБ’а і наш.
[Олександр Саліковськнй]
***
Друкується за оригіналом, машинопис / ЦДАВО УКРАЇНИ Ф. 3697. - ОП. 1. -
СПР. 21.-АРК. 33-38.
СПРАВОЗДАННЯ ВОЛОДИМИРА КЕДРОВСЬКОГО АНДРІЮ НІКОВСЬКОМУ,
АНДРІЮ ЛІВИЦЬКОМУ
Рига, 29 вересня 1920
Пане Міністре.
Очікуючи прибуття до Риги польських і большовицьких делегатів,
дипльоматична Місія почала шляхом преси підготовлювати громадську думку,
606 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
сприяючу нашій справі. Наскільки удалося це осягнути, Ви, пане Міністре, можете
бачити з прикладаємих до цього докладу перекладів з латиської преси: від 19.ІХ,
«Рига, Україна і Крим»; «фшпакал 2л паї» «Чи підписати нам договір з комуніс-
тичною Україною»; «ЬаіУІ^аї кагеіуії» від 21. IX «Балтійські держави і Україна».
Врешті польська Делегація прибула до Риги і, не дивлячись на обіцянку п[ана]
польського Посла [ХУігоІсГа] Катіепіеск’ого ввести мене в коло польської
Делегації, він три дні зовсім не повідомляв про прибуття Делегації і навіть
влаштовуючи чай в честь Делегації, не закликав мене, не дивлячись на те, що був
закликаний ввесь дипльоматичний корпус.
Рішуча заява п[ана] [Ьеоп’а] \Уа‘>і1е\Уїк’ого п[ану] [Михайлу] Паращуку, що
«про допуск української Делегації на мирові переговори не може бути і мови», по-
друге, неопротестовання п[аном] Цап’ом] П^Ьїкі’м повноважень, представлених
совітською Делегацією від імени також і УССР і, нарешті, неясність декларації
польської в справах спільних кордонів з Росією - все це заставило мене віднестися
до поставлення української справи на Мировій конференції через польську
Делегацію з певним застереженням. Відповідно сему накреслилось надалі завдання
моєї роботи щодо конференції, себто коли неможливо здобути абсолютно
конкретних наслідків для нашої справи зараз, то треба було б повести роботу в
напрямку якнайширшого піднесення української] справи в пресі, а якщо вдасться,
то і на конференції в спосіб доказу неможливости мати спокій на Сході Европи,
поминаючи УНР. Вдруге, натискуючи певними шляхами і на большовиків і
безпосередньо на поляків, повести справу так, щоб переговори затягнулись
якнайдовш і, коли можливо, то розбилися остаточно на українському питанню.
Положення України значно поліпшила несподівана для поляків, але зарані
відома мені декларація большовицької Делегації з домаганнями признання
суверенности України, Білорусії і Сх[ідної] Галичини. Ся декларація відразу
змінила відношення до нас поляків, які почали шукати у мене допомоги в справі
вияснення того, що большовики не мають права говорити в імени України. Таким
чином, українська справа стала на чергу дня. Нападки в пресі ризькій, закордонній,
а також окремих політичних діячів в Ризі, інспірованих мною на поляків за те, що
вони почали говорити із сов[ітською] Україною, маючи в той же час союз із УНР,
примусили поляків стать на шлях уневажнення мандатів сов[ітської] України
шляхом замовчування в дебатах і офіціяльних документах УССР. Значно справу
українську серед польської Делегації вияснила і посунула промова [ХХчпсепг’а]
ХУігоз’а на відкриттю Сейму в частині, що торкалася України.
Весь комплекс цих обставин заставив п[ана] [фап’а] ІЗфД’ого, з яким я вже
раніш мав два рази розмови, в яких він ухилявся від прямих відповідів (більш
певно висловлювались посли [Реіікх] Регі, [ІЧогЬегг] Вагііскі і [ХХТасІухІач/] Кіегпік,
які обіцяли справу українську при нагоді якнайширше піднести), прислати до мене
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. МІСІЯ УНР У ЛАТВІЇ 607
п[ана] [Магіап’а] $2іпп 1ако\\'<>к’ого з певними інформаціями в українській справі.
Остаточно відношення і тактика польської Делегації вияснилась на побаченні
п[ана] Цап’а] Офзк’ого з прибувшим до Риги п[аном] [Тимошем] Олесіюком,
якому [}ап] ОцЬчкі’й зазначив і прохав передати Уряду УНР слідуюче:
а) польська делегація і надалі стоїть на основах, зазначених в попередньому
порозумінню з Урядом УНР;
б) аби не розбивати з першого дня переговорів, по тактичним причинам,
польська делегація прийняла совітські мандати з позначеннями «УССР», не
підіймаючи поки що з цього приводу шуму, однак вважає се справою лише
титулятури, яку в потрібний момент можна буде відповідно поставити. З свого
боку польська Делегація предложила уповноваження для переговорів лише з
РСФСР, які також російською Делегацією були прийняті без застережень.
Делегація польська свідомо не вживає ні в дебатах, ні в деклараціях, ні загалом в
документах УССР, а лише РСФСР, як навпаки російська Делегація демонстра-
тивно вживає обох назв спільно. В певний мент, коли справа дійде до сформулю-
вання пункту договору, де позначатимуться договорюючися сторони - польська
делегація опротестує на підставі своїх уповноважень УССР яко контрагента.
Отже, по словам [}ап’а] Офяк’ого, юридичного визнання УССР до цього часу
не було. Вчора в деталічному проекті основ договору, запропонованому большо-
виками, єсть два пункти, що торкаються України. Вони звучать приблизно так:
1)Уряд польський, як і Уряд російський, признає без всяких застережень
суверенність Білорусії і України... (Литви, Латви, Естонії і инших держав б[увшої]
Російської] імп[ерії]). 2) Уряд польський визнає існуючі уряди республіки
Литви... Білорусії і України. Таким чином, визнається суверенність України і
Уряду без зазначення, які ці іменно Україна і Уряд - совітські чи демократичні.
Тому поляки, приймаючі сі пункти, залишають собі можливість вважати законним
урядом України уряд УНР.
Польська делегація буде старатися затягнути переговори аж до того часу, коли
Україна зорганізує собі силу, яка забезпечила би їй дальше успішне провадження
боротьби. Тому виключна увага мусить бути звернена Урядом УНР на організацію
своїх військових сил і здобуття якнайширшої території, бо все ж таки після
завішання зброї - наступить мир і Україна лишиться з однією своєю силою живою
для продовження боротьби. Щодо участи української Делегації до переговорів, то
зараз се єсть неможливо, бо большовики зірвали би переговори, а польська делегація
не може брати сього на себе.
З свого боку звертаємо увагу на те, що все-таки основним моментом
переговорів являється для поляків здобуття фіксації і від большовиків лінії своїх
границь по польсько-українському договору. Наша робота тут, і особливо в
608 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
Варшаві, мусить бути направлена до того, що коли стане така фіксація, то мусять
бути забезпечені поляками виконання їми зобов’язань по польсько-українському
договору. В противному разі ми повинні були б рішуче протестувати проти анексії
українських земель. Особливо звертаємо увагу Вашу, пане Міністре, на сей пункт і
просимо відповідних вказівок.
Що ж торкається большовицької Делегації, то вона від первісних вимог своїх,
які ставила спочатку дуже рішуче, зараз починає все більш і більш одступати. Так
одступили вони від домагання незалежности Сх[ідної] Галичини і нині вже
пертрактують про Збруч яко границю з Польщею. Взагалі треба зазначити, що
первісний непримиримий настрій большовицької Делегації значно спав після
одержання інструкції В[сероссийского] Центрального] И[сполнительного]
К[омитета] та і нервове бажання якнайскорше заключити перемир’я просвічує
через всю діяльність большовицької Делегації. Із сего, а також і з того, що [Адольф]
Иоффе все більш і більш веде розмови про «демократизм», місцеві політично-
дипльоматичні кола виводять, що, очевидно, в Росії єсть якийсь внутрішній
розклад серед населення чи армії і большовики не в стані в широкому масштабі
далі продовжувати боротьби. Се потверджується і моїми спостереженнями над
большовицькою Делегацію і внутрішнім життям Росії.
В складі совітської української Делегації нема зовсім свідомих українців, за
виключенням галичанина [Михайла] Барана яко експерта, він використовується
для нажиму на большовиків в справі Галичини, що заставляє поляків бути більш
лояльними в відношенню до нас.
В Ризі зараз знаходиться також дві білоруських делегації - одна від совітської,
друга від демократичної Білорусії. З останніми знаходимося в таємному контакті, а
вони мають зв’язок з совітськими білорусами. Присутність сих делегацій дає нам
можливість мати відповідні впливи на хід переговорів.
27 вересня прибула Делегація Уряду [Євгена] Петрушевича в складі К[остя]
Левицького, О [сипа] Назарука, [Миколи] Крижановського, [Ернеста] Брайтера і
[Луки] Мишуга. В дорозі до Риги єсть якась Делегація від м[іста] Львова в складі
Ернеста, Дрейера і Друльського. По поки що не провіреним відомостям в Ревель
прибув В[олодимир] Винниченко (телеграфічно перевіряємо).
Сьогодня мали побачення білоруси, направлені нами, із галичанами і
встановили між собою контакт. Галицька Місія подала до конференції заяву, яку
прикладаємо. Домагатись прийняття на конференцію Делегація галицька не буде і
вступила би лише тоді, якби її було запрошено. Щодо загальноукраїнських справ
думка їх така: поки не сконсолідується Придніпрянщина, Галичина мусить
домагатися самостійности і, коли це вдасться, існувати самостійно, до слушного
часу. Взагалі вони не мислять окремого існування Галичини рівночасно існуванню
України Придніпрянської.
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. МІСІЯ УНР У ЛАТВІЇ 609
До цього долучаю часописи ризькі, в яких повністю приведені протоколи
конференцій. Прошу пана Міністра вибачити, що за браком часу і в цілях
скорішого інформування Вас ці протоколи не переписані окремо. З сих самих
причин сей доклад до Вас подається спільно з паном [Тимошем] Олесіюком.
Голова Місії
[Володимир] Кедровський,
[Тиміш] Олесіюк
***
Друкується за примірником Місії УНР у Польщі, машинопис з автографами
/ ЦДАВО УКРАЇНИ Ф. 3697. - ОП. 1. - СПР. 22. - АРК. 55-57.
СПРАВОЗДАННЯ ВОЛОДИМИРА КЕДРОВСЬКОГО АНДРІЮ НІКОВСЬКОМУ,
АНДРІЮ ЛІВИЦЬКОМУ
Рига, 15 жовтня 1920
Пане Міністре.
12 жовтня 1920 року зістали підписаний меж Росією і Совітською Україною з
одного боку і Польщею з другого прелімінарний мир і перемир’я, текст котрих до
цього долучаю.
Треба підкреслити, що ці договори підписані далеко не по бажанню всієї
польської Делегації. Взагалі з самого початку мирних переговорів і до останнього
дня польська Делегація мала в собі дві течії - одна, більша, на чолі з Цап’ ом]
Офзкі’м і П[ольською] П[артією] С[оціялістичною]-цями - мир за всяку ціну, а
друга, головне військові, бажала не спішити з миром або во всякому разі поставити
російській Делегації такі умови миру, які б відкинули Росію в великоросійські
етнографічні межі. Ці дві течії залишились борючимися також і після підписання
миру. Не дивлячись на те, що течія Цап’а] ІЦЬТ’ого своєю більшістю перемогла в
Ризі, військові все-таки жадають досягнути успіху своїх домагань у Варшаві.
Основним моментом польської Делегації було жадання узискати з боку
російської Делегації санкцію кордонів поміж Україною і Польщею, які підписані
нами по договору 21 квітня. Як бачите, пане Міністре, це їм вдалося зробити. Між
иншим, треба одмітити характерну заяву, в приватній розмові, директора
польського східного департаменту [Магіап’а] 5 2 и т 1 а к о \\'‘) к ’ о г о з паном [Тимошем]
Олесіюком, що, мов, значіння великого не має, що большовики підписали такі
кордони, а тому треба узискати санкцію їх у [Петра] Врангеля.
Не дивлячись на обіцянки п[ана] Цап’ а] ОфТ’ого піднести українську справу
на засіданню Мирової конференції і вирішити її у всій широті, він цього не зробив,
а підписав договір з Совітською Україною як контрагентом, не здержавши свого
слова, яким він запевняв мене, що при підписанню договора він Совітстьку
Україну як контрагента опротестує.
610 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
Згідно всіх даних большовики абсолютно не в силі робити полякам який би то
не було опір, а тому йшли на всі вимоги поляків. Немає жодного сумніву, що
поляки могли ігнорувати Совітську Україну, як і Білорусію, і здобути від Росії
визнання України яко держави або навіть і більше - большовики пішли б на
віддачу полякам України до меж 1772 року. Коли вчитатися добре в договір про
прелімінарний мир, то він вражає своєю юридичною безграмотністю, тому що один
з контрагентів - Совітська Україна - визнає свій суверенітет. Очевидно, ця
безграмотність допущена не помилково, бо суверенітет України могла визнавати лише
Росія і Польща, а тому напевне у Цап’а] Пф.чк’ого були якісь особливі міркування,
коли він захотів визнати Совітську Україну, а не ті, що він каже, запевняючи, що це
зроблено для того, щоб визнати суверенітет України, не зазначуючи, яку по формі
державного устрою. Але такі доводи гідні лише для дітей або безграмотних, тому що
безперечно визнається та Україна, з якою підписуються акти.
Большовики зараз абсолютно не в силі вести які б то не було широкі військові
акції з огляду на тяжке матеріяльне становище на фронті, а також поширюючогося
розвалу в армії, в комуністичної партії і в самої Росії, а також початку голоду, який
зимою досягне колосальних розмірів. Наскільки мені удалося виявити:
большовицька Делегація з податливості п[ана] [фап’а] Офзк’ого виводе висновки,
що поляки не бажають загибелі большовизма у Росії, бо поляки мали можливість
поставити такі умови миру, прийняття яких привело б до загибелі совітську владу в
такій же мірі, як і неприйняття сих умов викликало б продовження війни з
поляками, що привело б до того ж кінця.
З свого боку я певний того, що ціллю кол пана Цап’а] Ифхк’ого є якнайдовше
підтримувати анархію навкруги Польщі, аби під шумок її виконувати свої завдання
будування Великої Польщі. Тільки цим можливо пояснити собі гру поляків з нами,
напад їх на литовців, загравання зараз з білорусами і т[ак] д[алі]. Правда,
економічне і внутрішнє становище Польщі тяжке, але все-таки не таке, щоб
примушувало її спинитися на півдороги в боротьбі з большовиками, тим більш, що
зараз же вони зачали акції проти Литви.
Підкреслювання Цап’а] ОфД’ого і других відповідальних членів польської
Делегації, що вони сповнили відносно нас договір 21 квітня, примусило нас з
паном сенатором [Сергієм] Шелухиним подати Цап’у] ПфД’ому ноту-протест, яка
до цього долучається. Далі на четвертому засіданню Совіта уповноважених держав
в Ризі польський Посол ДУігоІсІ] Катіепіескі в порядку інформацій про хід
мирових переговорів тоже звернув увагу на те, що свої обов’язки перед Україною
по договору з нашим Урядом вони не порушили, а навпаки, сповнили, викликало
заяву п[ана] сенатора [Сергія] Шелухина, що, навпаки, договор порушений, а з
мого боку подачу декларації для занесення в протокол, такого зміста: «Договором
21 квітня 1920 року польський Уряд обов’язався не заключати жодних
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. МІСІЯ УНР У ЛАТВІЇ 61 1
міжнародних умов, направлених проти Української Народної Респубілки, тому
визнання совітського українського Уряду, який є емісаром російського Уряду на
Україні, як противовіс Уряду Української Народної Республіки, є порушення
договору». Рахую конче потрібним звернути увагу на часті заяви більшості
польської делегації, що, мов, «ви, українці, тепер на своєму терені і можете далі
самі продовжувати боротьбу; ми сповнили свої обов’язки, давши вам можливість
перейти за Збруч».
Далі для мене немає жодного сумніву, що поляки зажадають ревізії нашого
договору в напрямку внесення в нього корективів, в яких би було зазначене
відмовлення наше назавше від земель, що йдуть на захід від кордону Польщі,
установленого в Ризі. Такого відмовлення в нашому договорі немає, а в
большовицькому є, що збільшує цінність большовицького договора для поляків
проти нашого договору з ними.
В розмовах з поляками я вияснюю їм погляд мій як представник Уряду УНР в
тому смислі, що у факті договору польсько-большовицького треба відокремити дві
сторони: одна юридична, а друга - фактичне становище щодо нас польського
Уряду. З боку юридичного, безперечно, Польща зрадила УНР, признавши і
оформивши юридичне існування окупаційного совітського Правительства
України, проти чого ми мусимо рішуче протестувати і заявляти, що всі договори,
постанови і визнання, які будуть заключені меж Польщею і совітським
псевдоправительством України для УНР являються необов’язковими. Другий же
бік цього факта це той, в якому фактичному надалі до нас відношенню буде
заховувати себе Польща, то від цього уже і оприділяються наші фактичні
відношення до неї. Польща може стати на інтенсивний шлях матеріяльної
допомоги нам в боротьбі з большовиками, що приведе до цілковитого заховання
між нами союзних відносин і до обопільного виконання обов’язків по договору 21
квітня 1920 року.
Зо всієї поведінки і політики поляків ясно, що Україна їм конче потрібна. І як
би вони не ставали до самої України, чи з симпатіями, чи з антипатіями, в інтересах
Польщі Україна потрібна. Але для Польщі не все їдно, чи буде Україна сильною
державою, чи державою слабіше від неї. Очевидно, сильна Україна при
імперіялістичних апетитах Польщі їй не потрібна, а тому тактика їх відносин до
нас оприділюється формулою «не допускати до повної нашої загибелі, але й не
давати нам можливости швидко стати на ноги». Взагалі одним із основних
моментів польської політики є завдання сіяти навкруги анархію, аби під захистом її
виконати свої анексіоністичні наміри. Тому, чи будемо йти на всяку угоду з
поляками, чи будемо виконувати всі їх вимоги, чи будемо ставитися до них
негативно, від цього відношення поляків до нас в смислі фактичної нам допомоги в
612 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
боротьбі не зміниться. Вони во ім’я нашої справи не зроблять навіть і півкроку.
Звідси ясно, що, заховуючи з поляками якнайтісніші і прихильні зносини, треба всі
зусилля напрягти до здобуття собі другої міжнародної бази.
В[олодимир] Кедровський,
голова Місії
***
Друкується за копією, машинопис / ЦДАВО УКРАЇНИ Ф. 3697. - ОП. 1. -
СПР. 21.-АРК. 56-58.
СПРАВОЗДАННЯ ВОЛОДИМИРА КЕДРОВСЬКОГО АНДРІЮ НІКОВСЬОКМУ
Рига, 5 листопада 1920
Праця Місії. Увесь останній період праця Місії, крім біжучої, була в широкій
інформації суспільства і преси про події на Україні. Для цього було складено цілий
ряд статьїв для преси, а також повідомлень, заміток і комунікатів від
Українського] п[ресового] б[юро] в Ризі, яким являється сама Місія. Треба
зазначити, що після підписання поляками перемир’я з большовиками і визнання
ними Совітської України вплив Місії в Латвії в деякій мірі похитнувся не тільки в
громадських колах, але навіть і в урядових. До послаблення нашого впливу тут в
значній мірі спричинилася агітація поляків, які частину преси були заворожили
своїми трохи не щоденними бенкетами в честь преси, а в громадських колах і
урядових їх діячів від правого до лівого розвинули шалену агітацію в напрямку
виявлення своєї могутности, а тому й користи для Латвії найтіснішого з ними
союзу. Звичайно, для них не пройшли непомітними настрої в нашу користь у пресі,
громадянстві і урядових колах, чому агітація ними в першу чергу велася і ведеться в
тому напрямку, що, мов, дурниця є сподіватися для Латвії якої-небудь користи, або
допомоги від України існування якої як держави є цілком ще проблематично, бо їх
діячі ще не дали доказів свого державного розуму ([ДгапіхЬлу] СгаЬзкі). Агітація
така велася і почасти ведеться й тепер в однаковій мірі, як колами [Зсапіхіа^’а]
СгаЬЛ’ого, так і П[ольською] П[артією] С[оціялістичною]. Ціль такої агітації є
одна - шукання виходу для Польщі через балтійські порти, поки що хоч би тільки
шляхом договорів. Далі совітське Посольство на чолі з [Якубом] Фюрстенбергом-
Ганецьким теж повело відповідну широку роботу, яка в значній мірі направлена і
проти нас. Але після напруженої роботи врешті вдалося до певної міри
нейтралізувати ці напади з двох протилежних лагерів на нас і поволі знову
повернути в наш бік не тільки урядову, але й громадську думку.
У Міністра [7, і^ігїск’а] Меіегоуісз’а. З огляду на те, що на цім тижні
латвійський Міністр закордонних справ [Уі^ігїсіз] Мєієгоуісх виїздить до Парижу,
Лондону і на засідання Ліги Націй, я 30-го був у нього і вів з ним 1 Уг годинну
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. МІСІЯ УНР У ЛАТВІЇ 613
розмову. Основні засади розмови такі: «По маючимся у мене відомостям (такі
відомости я отримав від французького Комісара у Прибалтиці [Ьоиії’а] сіє
$апІ£Є5’а), французи прийшли на допомогу нашій армії, але за це вони вимагають
від нас контакту з [Петром] Врангелем і [Борисом] Савінковим. Звичайно, це є
абсурдне їх змагання заставити підтримувати одна другу дві абсолютно протилежні
і виключаючі одна другу сили. Ми боремося за свою самостійність, а тому й за
розділ Росії, а [Петро] Врангель бореться за уворення єдиної неподільної Росії, а
тому й проти нашої самостійности. Ми з свого боку глибоко переконані і певні
того, що [Петро] Врангель не зможе розростись в силу, яка б дійсно могла
загрозити нашій самостійности, а тому ми й пішли на косвений контакт з [Петром]
Врангелем, прийнявши допомогу від французів, без котрої наша боротьба з
большовиками була б майже унеможливлена тепер. Все-таки навіть і цей косвений
контакт являється для нас протиприродним і надужиттям над нашими ідеями,
чому цілком зрозуміло, що нам конче потрібна допомога держави, яка б не
штовхала нас до цього непотрібного нам і шкідливого для нашої визвольної ідеї
союзу, а також яка б стояла у відношенню до утворення єдиної Росії найближча до
нашої позиції. Такою державою безперечно є Англія.
Крім того, для відродження України треба затратити колосальний капітал,
який має Англія або Америка. В розмовах з фінансовими і торговельними колами
треба вияснити їм, що на Україну треба дивитися як на організацію грандіозного
предприємства, яка вимагає певного ризику і затрати капіталу, який користь почне
приносити лише через 3-5 років. Україна зараз уявляє собою грандіозну
зруйновану фабрику. Фабрика ця має у себе стіни - терен, має робітників - нарід,
має багато сирцю, хоч і в повному хаосі, але не має машин для праці, не має
адміністрації у всіх кутках фабрики, яка б нею керувала, і не має вільного капіталу,
якій потрібний для приведення фабрики цієї до порядку. Тому, щоб пустити цю
фабрику до праці, треба затратити величезний капітал, поки почнеться продукція,
перші наслідки якої мусять піти виключно на задоволення потреб самої фабрики і
її робітництва (народу), бо инакше фабрика не зможе нормально функціонувати, а
тому й буде довго убиточною. Лише після цього вона зможе викидати силу своєї
продукції на міжнародні ринки, з якого часу й почнуться величезні бариші на
капітали. Тільки так треба тепер дивитися з економічно-фінансового боку на
Україну. Приблизно в такому сенсі тривала вся розмова. [Уі^йтсЬ] Мєієгоуісз
запевнив, що він, як голова совіта послів союзних шести держав, зробе, де тільки
буде можливо і потрібно, заходи і обіцяв розвинути саму горячу агітацію на
користь нашій справі.
У голови англійської дипльоматичної Місії до Прибалтійських Держав
МерЬеп’а] ТаІІсіш’а. Маючи на увазі, що полк[овник] [ЗіерЬеп]
614 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
Таїїепщ виїздить до Лондону в службових справах, я побував у нього 23 жовтня з
метою поінформувати його перед від’їздом про ситуацію на Україні і пощупати
ґрунт, чи не відомо йому, які зараз у англійського Уряду на рахунок України є
міркування. Як звичайно, він прийняв мене дуже радо, але висказав жаль, що він не
знає навіть приблизно думок свого Уряду про українські справи, але позаяк він
через декілька днів їде до Лондону, то просив дати неофіціяльний йому доклад про
хід української визвольної боротьби, сучасний стан її армії, а також мою гадку і
відомости про [Петра] Врангеля. Копію першого і останнього докладу до сього
долучаю, а доклад про нашу армію був написаний полк[овником] [Максимом]
Дідковським, який є повторенням того, що був вручений англійській військовій
Місії у Варшаві. Всі три доклади були подані на англійській мові в день від’їзду
п[ана] [ЗгерЬеп’а] Таїїешл’а 27-го жовтня. Від’їжджаючи, полк[овник] [ЗгерЬеп]
Таїїепщ, з яким особисто у мене гарні відношення, запевняв, що він з свого боку
зробе все, аби голос наш був почутий ким слід. Одне лише турбує його, що в самій
Англії внутрішнє становище тяжке (вона стояла напередодні страйку вуглекопів),
чому урядові кола її, може, не зможуть до нашої справи поставитися з відповідною
увагою.
Засідання Ради Уповноважених Послів. Більдерлінгофська конференція
молодих держав залишила після себе дляпереведення в життя своїх постанов так звану
Раду Уповноважених конферувавших держав. До сього часу Рада мала всього лиш
п’ять засідань, в більшости своєї інформаційного характеру, позаяк не всі учасники
мають ще уповноваження (український - має). Во всякому разі, лише тільки після
ратифікації всіма урядами постанов Ризької конференції, постанови Ради
Уповноважених можуть бути цілком офіціяльного характеру, що дасть можливість
вирішувати деякі спори, а до того часу доводиться обмежуватися лише
побажаннями. Військова комісія веде свої праці під доглядом Ради Уповноважених
і по директивам її. Праця військової комісії може бути скінченою теж лише після
ратифікації державами, які складають військову конвенцію, постанов конференції.
Загальні висновки з праць Ради Уповноважених не дуже рожеві. Більша частина
кожного засідання проходила на спорах між поляками і литвоцями. Наслідки цих
спорів залишають дуже сумне вражіння і майже безнадійне, щодо можливости
утворення союзу держав при участі Польщі і Литви. Ці дві держави, звичайно, не
по вині литовців, цілком виключають одна другу. Далі ж завдяки явній участі
Польщі як держави у віленській авантюрі [Ьис)ап’а] 2е1і§о\¥$к’ого останні дні
заставило і латишів відноситися з обережністю до поляків. Латиші бояться за
Двинськ і свою Латгалію, а то почасти і за Лібаву. Взагалі ж праці шкодить не
одинакове і невияснене державне становище всіх, тому поки що практичних
наслідків мало від праці, але безперечне вони мають велике агітаційне значіння.
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. МІСІЯ УНР У ЛАТВІЇ 615
Один лише зовнішній факт існування союзу молодих держав значно скріплює їх
міжнародне становище, а тому зовні доводиться факт цей якнайвище підносити і
роздувати - це один із сильніших аргументів агітації за нашу самостійність і нашу
державну життєздатність. Практичну вагу цей союз буде мати очевидно лише тоді,
коли Україна стане міцною державою і об’єднає всі другі держави біля себе.
Можливо, що тоді Польщі доведеться вийти зі складу союзу, бо її імперіялістична
політика направлена всупереч інтересам трьох держав: України, Литви і почасти
Латвії, а в майбутньому якщо повстане Білорусь, то й проти неї. Приблизно в
такому напрямку викреслюється, хоч поки що дуже туманно, майбутній союз
молодих держав.
|Хис|ап] 2.е1іуо\Уі>кі. Одночасно з підписанням перемир’я між поляками і
большовиками розпочалася нова війна меж військами польського генерала
[Бис)ап’а] 2е1і§отк’ого і литовськими за Вільно. 10 жовтня генерал [Ілідап]
2е1і§откі зайняв Вільну. Він оголосив, що вийшов з-під влади польського
Головного командування, скоряючись бажанням і настроям довірених йому двох
литовсько-білоруських дивізій, які сформовані з мешканців Віленського округу, які
не бажають, щоб їх край був під керуванням литовського Уряду. Такою здавалася
віленська справа спочатку, а далі вона викристалізувалась в більш широкому
масштабі. Крім остаточного виявлення, що захоплення Вільни і дальший марш
[Ьис^ап’а] 2е1і§о\¥5к’ого на Литву цілком відповідає інтересам політики польського
Уряду, є також вказівки на згоду Франції на цю акцію, але очевидно при умові
утворення [Ьис)ап] 2,е1і§о\у$к’им, при допомозі Польщі, нового фронту проти
большовиків разом з російськими формуваннями [Бориса] Савінкова -
[Станіслава Булак-] Балаховича. Поки ще категорично в цьому не можна
запевнять, але доводиться констатувати, що є багато на це вказівок. Цілком
зрозуміло, що в інтересах Франції є утворення в Білорусі фронту проти
большовиків для підтримки, а то, може, й спасення [Петра] Врангеля, а також для
початку з весни великої офензиви на Росію з півдня і заходу, а в інтересах Польщі
теж при допомозі [Бифап’а] 2е1і§отк’ого захопити в свої руки Литву і здобути
таким чином для себе ще один вихід до Балтики через Мемель, а то, може, й через
Лібаву. Ось коротко хід подій, який поки що не зовсім ясно, але все-таки
викреслюється тут надалі.
Заключення. Переглядаючи щоденно європейську пресу, а також російську,
що виходе за кордоном: в Німеччині, Франції, Англії, Сербії, Чехії, Австрії і в
др[угих] державах, доводиться констатувати, що взагалі в неї помічається перелом в
настрої щодо України. І коли ще небагато є цілком прихильних до нас течій, то, во
всякому разі, гостро-ворожих на протязі останніх 2-х місяців майже не стрічається.
Помічається лише певне недовір’я до нас і то основане на гадці, що Україна стане
616 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
ворожою до Росії і не дасть їй економічно жити, це з одного боку, а з боку
демократії чується остереження до України як майбутнього центру російської
реакції. А закордонна преса в більшости своїй, маючи інформації раніше з
російських ворожих до нас джерел, не може зрозуміти всіх подій на Україні, а тому
просто губиться в українському питанні, чому часто дитяче-наївні проекти висовує
в розрішенні українського питання. Але во всякому разі значіння має для нас те, що
закордонна громадська думка все більше і більше переконується в тому, що для
українського питання якийсь вихід треба знайти, і вона його уже почала шукати.
Тепер перед нами стоїть надзвичайно відповідальна і складна робота направити цю
думку на дійсно-радикальний і відповідаючий нашим завданням шлях.
Гадаю, що наше становище за кордоном скріпить скликання законодавчого
предпарлямента, який ясно уже для Европи буде виявляти волю українського
населення, а не окремих його груп або осіб. Бо страшенно шкодить нашій справі
опінія європейська, яка ще знаходиться під впливом агітації наших ворогів, які
кажуть, що українського національного руху, який би прагнув до творення своєї
держави, немає, а є лише окремі особи шовіністи, які баламутять народ.
Для піднесення наших міжнародних акцій предпарлямент, якнайскоріше
потрібний. Звертаю увагу на те, що Европа уже привикла до того, що всі заново
повставші держави: Фінляндія, Естія, Латвія, Литва, Грузія і другі шли з першого
дня, навіть з часів підпольної боротьби, шляхом парляментаризму і не на одну
годину не передавали верховної влади окремим партіям або групі людей. Тому
наша боротьба без народницького органа для них являється не цілком ясною, і
тому, не дивлячись на всі наші завірення і докази тих фактів, які примусили нас йти
цим шляхом, - вони все таки щиро нам не вірять.
Прошу, пане Міністре, прийняти запевнення моєї глибокої пошани.
В[олодимир] Кедровський,
голова Місії
***
Друкується за оригіналом, машинопис з автографом / ЦДАВО УКРАЇНИ
Ф. 3697. - ОП. 1. - СПР. 22. - АРК. 20-23.
СПРАВОЗДАННЯ ВОЛОДИМИРА КЕДРОВСЬКОГО АНДРІЮ НІКОВСЬКОМУ
Рига, 22 листопада 1 920
Маю за честь довести до Вашого відома пане Міністре, слідуюче.
Польсько-большовицькі переговори. На персональному побаченню голов
мирових делегацій (між иншим, [Дмитро] Мануїльський не приїхав і представника
від сов[ітської] України немає) Адольф Иоффе поставив Цап’у] Пфкк’ому
питання: «Чи є бажання Польщі перейти від миру до війни? Коли немає, то це
також треба сказати і знати, що загальний дух договору порушений. Ще під час
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. МІСІЯ УНР У ЛАТВІЇ 617
переговорів з польського боку були застереження, що Росія після розбиття [Петра]
Врангеля не ратифікує миру і зверне свої сили проти Польщі. Червона Армія,
розбивши [Петра] Врангеля, увійшла в Крим. Розгром південної білогвардійської
армії питання декількох днів. Але Росія і Україна тепер, як і раніше, стоять на
ґрунті чесного і щирого виконання умов договору з Польщею. Росія і Україна
готові і далі з особливою прихильністю роздивитися піднесене польською
делегацією питання про обезпечення польських інтересів в районі 7 цукроварних
заводів на Волині, рахуючи, що початок економічних і торговельних зносин є
кращий заклад миру. Польща, навпаки, утворила те ризковане, серйозне і вкінець
тяжке становище на фронті, котре може повести до початку військових подій. Коли
це відповідає бажанням Польщі, то тоді краще зробити одверте згідно пакту
договора, що торкається взаємного попередження за 14 доб про початок війни».
На це Цап] Цфзкі відповів: «Польський загал настроєний, як і раніше, миро-
любно. Польща гадає всі зобов’язання виконати твердо, але необхідно рахуватися з
обставинами, щоб справитися з санітарними і технічними завданнями. Під час
війни кожен спільник гарний, і Польща не могла відмовитися від спільних акцій з
відділами [Симона] Петлюри (а не армією Української Народної Республіки -
примітка] моя], [Станіслава Булак-1 Балаховича і инших. Але не можна вимагати
від Польщі, щоб вона забула попередні зв’язки і брала акцію в обеззброєнні тих
відділів, з котрими вона тільки що спільно воювала. Коли антисовітські відділи
будуть відкинуті на польський терен, то Польща обов’язується їх обеззброїти, але
більше цього від Польщі вимагати в цьому відношенню неможливо».
[Адольф] Йоффе на те відповів, що він «не сумнівається в щирости польської
делегації і її голови, але не можна казати, що настрій, при котрому делегації
розійшлися після підпису преліминарного миру, був инший, чим тепер.
Наприклад, знову віджила ідея буфералізму. Наприклад, висловлене бажання
Польщі затримати під своєю окупацією цілий шерег білоруських і українських
теренів на схід від її державних кордонів. Це наволе на гадку, що коли Польща не
хоче воювати олверто, то у всякому разі бажає продовження війни під
псевдонімами Петлюр, Балаховичів і инших. Але Росія і Україна на це не підуть.
Або одвертий мир, або одверта війна. Росія і Україна при сучасному становищу на
фронті не в силі терпіти дальшого просовання і зміцнення білогвардійських
формувань. Якщо Польща і не буде давати цим арміям допомоги - хоч нелегко
думати, щоб батьки не допомагали своїм дітям, - то все-таки сучасне розташування
польських військ у великій мірі утруднює військові акції червоної армії проти
білогвардійських частин і утворює погрозу нової війни. Польське командування до
цього часу обминає питання про установлення смуги в 15 кілометрів на захід від
польського державного кордону. Польські військові представники почасти, взагалі,
618 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
не рахують можливим відтягнути війська від кордону, наприклад, на р[ічку] Збруч,
почасти оприділяють так пункти відтягнення, що переводять на нейтральну зону».
Після цього [}ап] Ифзкі, вказуючи на свою стомленість, попросив перервати
засідання.
14 падолиста між поляками і большовиками підписана умова, по котрій
Польща зобов’язалася негайно відвести свої війська на передбачену договором про
перемир’я лінію. Відхід має початися 19 падолисту о 12 год[ині] вночі, який буде
контролюватися змішаною контрольною комісією. Польща затримує право за
експлуатацію на протязі 1920-21 р[оків] тих українських цукроварень, на котрих
роботи розпочалися під час окупації. Як винагорода за початі роботи і вкладені
капітали Польщі дається право вивозить 70% з продукованого цукру на них
цукроварнях.
Падолисту 17 дня польська Делегація оголосила слідуючувідповідь на ноту
совітської Делегації. «По ділу чужих військових відділів польська Делегація
нижчепідписаним констатує і вияснює в останній раз, що ніякої відповідальности
за акції відділів [Станіслава Булак-] Балаховича і [Симона] Петлюри польський
Уряд не приймає. Що на теренах, які посідає польське військо, починаючи з 2-го
жовтня 1920 року, подібні відділи не знаходяться, ті ж, котрі знаходилися, були
обеззброєні. Одночасно слід підкреслити, що російсько-українська мирова
Делегація 27-го жовтня з цілком компетентного джерела, а саме, від польської
мирової Делегації в Ризі, заяву, що польський Уряд і Верховне Командування
польських військ не приймають ніякої відповідальностиза акції військ [Симона]
Петлюри і [Станіслава Булак-] Балаховича».
Були уже сформовані ріжні комісії, і здавалося, що делегації почнуть роботу в
них, але 20 листопаду [Адольф] Йоффе подав нову ноту Цап’у] Оф.чк’ому, і роботи
конференції знову припиняються. Нота ця подана в зв’язку з незгодою в Мінську,
викликаною польським головою змішаної комісії (так говориться в ноті)
полковником ЦогеР ом] КуЬак’ом, який запропонував ліквідувати мішану комісію.
В ноті зазначається, що підписаний 14 падолисту протокол усовує всі неясности і
покладає на Польщу безспірні обов’язки по відведенню своїх військ до нейтральної
смуги, і полковник Цогеї] КуЬак не має права міняти терміни зазначеного
протоколу. [Адольф] Йоффе до цього додає, що невиконання умов протоколу 14
листопаду мусить рахуватися відмовленням від виконання даних два рази
обіцянок, і що [Адольф] Йоффе до отримання повідомлення про бажання Польщі
лояльно виконати умови протоколу 14 листопаду продовження ліяльности миро-
вої конференції вважає неможливим.
На цій точці зараз і стали переговори. З розмов з [фап’ом] Офзкі’м, [Ьеоп’ом]
М^ахі1е\¥5кі’м, [\\чго1сГом] Катіепіескі’м і другими польськими делегатами
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. МІСІЯ УНР У ЛАТВІЇ 619
виясняється (хоч вони дуже все заховують), що вони тепер шкодують, що так
поспішили підписати перемир’я. їх страшенно непокоїть розбиття [Петра]
Врангеля, що розв’язує большовикам руки, а у поляків були ще великі заміри і
апетити щодо економічних вимог від большовиків. Вимоги їх настільки широкі
(хоч вони поки ще їх ясно не зазначили), що аби вони були прийняті, то вся
Україна попала б під їх економічний протекторат. Тут є і Донецький басейн, і
Криворожські руди, і цукроварні, і право користатися портом в Чорному морі. Але
тепер, коли здається, що большовики набирають сили, польські надії падають, і
вони навіть передчувають можливости весняної кампанії большовиків. По
ін формаціям, зібраним щодо большовиків, то дійсно, вони не спішать з миром, а навіть
подумують про розпочаття акцій, по весні, проти Польщі. Крім того, їх цікавить
страшенно авантура [Ьис]ап’а] Уеііеотк’ого, і вони шукають зараз можливости
прийти на допомогу Литві, що, звичайно, мусить дати їм шлях до Німеччини. Взагалі
поки що гра ведеться з обох боків з дуже обмеженою кількостю карт, і сказати з
певністю, що є більше шансів за можливість миру або проти миру, не можна.
З розмов з французьким представництвом у Прибалтиці:
а) За декілька разових побачень з французьким Комісаром у Прибалтиці
[Ьоиії’ом] сіє $апі§е5 і його секретарем вияснилося, що польський Посол у Латвії
професор [Міїґоісі] Катіепіескі звертався до французького Комісара з виясненням
того, що Кам’янець-Полільський і Проскурів мусять належати до Польщі як маючі
значну польську більшість. Він зондірував ґрунт через [Ьоиії’а] сіє $агїІ£Є5 про
погляд французьких кол на це. Але з боку французької Місії у Прибалтиці це було
названо авантурою і про більшість польського населення просто брехнею, бо їм
добре відомо, що у Кам’янці і Проскурові поляки складають значну меншість.
Взагалі [Ьоиіх] сіє $агі:І£Є5 категорично висловився проти таких намірів поляків і
заявив, що він вжиє всіх заходів, аби не допустити до цієї авантури.
б) Під час перебування у Ризі галицької Делегації [Осип] Назарук і [Кость]
Левицький зверталися до [Ьоиії’а] сіє Запі^ез’а в справах Галичини. [Ьоиії] сіє
$аги§е5, вислухавши їх, заявив, що вони, французи, знають лише Україну, яка має
свого представника в Парижі і яка на становиську однієї України, тому він порадив
краще порозумітися з цією Україною взагалі і зокрема з представниками її за
кордоном.
в) Щодо допомоги нам зброєю і амуніцією, то французька Місія у Прибалтиці
гадає, що найскорше французький Уряд прийшов би на допомогу нам тоді, аби ми
звернулися до нього на такий зразок, як Латвія. Себто не просили допомоги, а
просили б продати все потрібне нам для війська з платнею на потім.
г) Зауважено також, що [Михайло] Тишкевич у Парижу занадто старий, а тому
не розвиває потрібні акції.
620 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
д) В балачках французи запитували, як ми дивимося на те, аби Франція
прийняла активну участь в союзі молодих держав.
Гадаю, що цей фактор має для нас значіння, і він підтверджує те, що дійсно,
Франція шукає собі союзників. При своїй праці з французами ми мусимо мати це
на увазі.
У внутрішньому життю Латвії, а також у зовнішньому її становищу особливого
нічого не трапилося за останній час. Авантура [Ьис)ап’а] 2е1і§отк’ого
продовжується; з приводу її большовикам було загадково (приватно) сказано, що,
здається, їм доведеться рятувати Литву, для чого можливо буде порушений
нейтралітет Латвії, бо большовицькі війська тоді мали б перейти через Латгалію.
Але, здається, є лише пробний шарик большовиків. Зараз, Латвії перебуває
литовська парляментська делегація, яка вживає заходів до нав’язання більш тісних
стосунків з Латвією. Поки що праця її має, видимо, успіх.
У нас з литовцями установилися найліпші взаємовідносини.
Прошу, пане Міністре, прийняти запевнення глибокої пошани.
голова Місії:
[Володимир Кедровський]
***
Друкується за копією, машинопис / ЦДАВО УКРАЇНИ Ф. 3697. - ОП. 1. -
СПР. 2.-АРК. 153-156.
Примірник Міністерства закордонних справ УНР, машинопис, копія /
Сергійчук В. Неусвідомлення України. Ставлення світу до Української
державності: погляд у 1917 - 1921 роки з аналізом сьогодення / В. Сергійчук.
- 2-е видання, доповнене. - К.: ПП Сергійчук М., 2012. - С. 793-798.
СПРАВОЗДАННЯ ВОЛОДИМИРА КЕДРОВСЬКОГО АНДРІЮ НІКОВСЬКОМУ
Рига, 1 грудня 1920
Пане Міністре.
Обставини останнього часу так різко змінилися, що я вважаю конче потрібним
негайних цілком певних директив щодо дальшої праці. Справа союзу
новопоставших держав для нас особисто зараз є надзвичайно складною і все більше
повстає необхідність розрішення питання: що краще для нас: чи ратифікувати
постанови Ризької конференції і тим прийняти участь в союзі, чи поки що
утриматися від ратифікування, скориставши ту точку постанов конференції, після
якої держави, які ратифікують постанови конференції, після 1 5 грудня вступають в
союз по згоді ратифікувавших держав.
Річ у тому, що політика Польщі за останній час вимагає від нас сугубої
обережности перед ангажуванням в ті концепції, де першу ролю хоче грати
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. МІСІЯ УНР У ЛАТВІЇ 621
Польща. Треба звернути особливо пильну увагу на виразну зміну відношення
Польщі до нових держав; особливо в зв’язку з подіями останнього часу. Головну
ролю в сих відношеннях, щодо Латвії особливо, грає авантюра [Ьис)ап’а]
2е1і§отк’ого, який прямує не тільки до захоплення Вільно й околиць, але загрожує
самим гострим чином інтересам суверенної Латвії, все більш окреслюючимся
прагненням до виходів для Польщі до Балтійського моря, які то виходи набирають
для Польщі особливу вагу тепер після провалу в Данцигу.
Теперішні взаємовідносини меж Латвією та Польщею характеризуються нині
слідуючими фактами: 1) заявою латвійського Уряду що наколи [Ьис^ап] 2е1і§откі
загрожуватиме безпосереднє Ковно, то Латвія буде примушеною виступити для
захисту своєї сусідки Литви, 2) як тільки помітилось просування [Ьис)ап’а]
2е1і§отк’ого в напрямі до Двинську з одного боку і на Можейки (Муравйово) з
другого, то Латвія перевела в себе частичну мобілізацію армії і концентрацію її біля
Двинську та Лібави, куди також направлений увесь броневий склад латвійської
армії. Хоч всі ці міри номінально приймаються Латвією для забезпечення себе від
[Ьис^ап’а] 2е1і§отк’ого, але нема жодного сумніву в тим, що ті міри в дійсности
направлені для забезпечення себе від Польщі, тим більш, що в армії [Ьис^ап’а]
2е1і§отк’ого існує спеціяльннй полк з латгальських поляків, земельні інтереси
яких в Латгалії дуже великі. Делегація [Ьис^ап’а] 2е1і§о\¥$к’ого, яка приїхала до
Латвії без віз і дозволу, була вислана латвійським Урядом за межі Республіки. Далі
характеристично, що білоруський демократичний Уряд, на чолі з Прем’єром
[Вацлавом] Ластовським, підписав з литовським Правительством союзний договір,
звернений проти поляків, і до якого цілком прихильно відноситься і латвійське
Правитель ство.
Не дивлячись на те, що комісії польсько-большовицької Мирної конференції
номінально працюють і що з двох боків часто чується то «щире» бажання якмога
скорше підписати мир, то обвинувачення одною стороною другої в затягуванню
переговорів, все більш стає очевидним неминучість поновлення війни між
большовиками а поляками; питання лише полягає в терміні, і можливо, що сей
термін наступить дуже швидко. Цю гадку підтверджують і ці відомости, які я
щоденно одержую від кол большовицької Делегації.
Отже, поляки, які раніш не дуже спішилися зі справами військової конвенції
меж новоповставшими державами, тепер намагаються форсувати закінчення праці
військової комісії, аби таким чином набути собі союзників в майбутній боротьбі. З
боку соконферуючих держав помічається слідуюче: Фінляндія мало зацікавлена сею
військовою конвенцією і свому уповноваженому дала право лише брати участь в
роботах, нічого не підписуючи, що схоже на те, що Фінляндія бере участь в роботах
лише з інформаційною метою; Естонія також, хоч і бере більш активну участь в
622 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
розробленні всіх питань, але її представник уповноважений лише підписувати
проекти конвенції, які потім мають бути розглянуті Урядом і Установчими
Зборами Естонії, Литва участі в конференції зовсім не бере. Таким чином, повні
уповноваження мають лише представники Латвії, Польщі та України.
До всього треба звернути увагу на те, що тут більшу реальність набирає
можливість утворення в недалекому часі союзу суто Прибалтійських держав:
Фінляндії, Естонії, Латвії і Литви для забезпечення своїх спільних інтересів. Союз
сей безперечно, при певних умовах, може бути прихильним до України, і навіть
Україна в майбутньому зможе увійти в нього, але зате проти Польщі, до того часу,
поки вона не залишить своїх імперіялістичних намагань, сей союз, безперечно буде
ворожим, як загрожуючий інтересам двох союзних держав Литви та Латвії, а коли
ще до сего дорахувати в майбутньому Білорусь, то й Білорусії. Крім того, ледве що
яка-небудь з Прибалтійських держав захоче підтримувати авантюру Польщі в
захопленню нею земель далеко на схід від її етнографічних меж і обов’язатися
підтримувати Польщу в разі акції проти неї, скажімо, Росії, направленої на
одібрання цих земель.
Ось, пане Міністре, така складна ситуація виявилася останніми часами в Прибал-
тиці, яка тепер набирає вагу центрального фактора в розрішенню східного питання.
Рахую потрібним до сего звернути увагу ще на один факт: під час перебування в
Ризі п[ана] М[иколи] Я[кимовича] Шадлуна він просив латвійських соціял-
демократів виявити можливість розмов большовиків з Урядом УНР або з
соціяльно-демократичними політичними українськими партіями, які не стоять на
радянському ґрунті. Не дивлячись на те, що большовики рахують, що сучасний
Уряд УНР зліквідований і що армія його знищена, вони не тільки не відмовились,
але висловили своє бажання розмовляти з українцями, велике зацікавлення та
нетерпіння в очікуванню наших представників, діяльно готовлячись до розмов з
ними, збираючи матеріял, тощо. Зі свого боку, я гадаю, що порозуміння
большовиків з нами конче їм потрібне для забезпечення спокою на Україні в
майбутніх операціях проти Польщі.
Положення стає остільки гострим, що нам необхідно заздалегідь
приготовитися, щоби в рішучий мент зайняти відповідні позиції. В першу чергу
нам потрібно рахуватися з неминучістю большовицько-польської сутички. Ся
неминучість, ознака якої виявляється зі всіх боків, виходить з оцінки унутрішнього
й зовнішнього положення большовиків. Не підлягає жодному сумніву, що на
польському фронті большовики концентрують великі свіжі сили. Ся операція не
може мати на меті лише завдання пасивного захисту, бо при катастрофальному
положенню транспорту, небувалому продовольчому кризису і при значній
оголеності армії відносно одягу та чобіт, большовики позбавлені можливосте
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. МІСІЯ УНР У ЛАТВІЇ 623
тримати свою армію на одному місці, вони мусять або йти наперед за новими
запасами, або відходити назад в райони, більш забезпечені продовольчими
продуктами; з другого боку, з рухом часу стає все більш ясним, що в своїй політиці
відносно до Польщі большовики знаходяться в значній мірі в залежности від
вказівок та підтримування Німеччини. Ці вказівки виходять, по маючимся в мене
певним відомостям, з того, що большовицькі агенти свобідно скупають одяг та
озброєння в Німеччині для своїх військ і що через Естонію проходять транспорти
вибухових матеріялів та зброї, які закуплені в Німеччині і прямують до Совітської
Росії. Німці при цьому мають на меті лише свої цілі, бо розбиття Польщі
большовиками було би одночасним розгромом французької політики щодо
Німеччини і вже остаточно зміцнило би ізоляцію Франції, давши можливість
свобідно виявитись тим силам, які в Англії, Італії та Америці все більш і більш
прямують до згоди з Німеччиною. Відому ролю грає також в цьому відношенню
розрахунки широких політичних кол Німеччини на те, що з ослабленням
протиділання Франції і з остаточним ослабленням Польщі Німеччина мусить
одержати як свободу ділання, так й значні сфери економічного впливу на Сході.
Як би се і не здавалося на перший погляд дивним, але треба зауважити, щодо
останнього, а саме до активного притягнення німців до роботи по економічному
відродженню Росії, прямують і большовики, бо рахувати на одержання яких би то
не було економічних та матеріяльних ресурсів з инших країн тверезі економічні
політики Совітської Росії конче не можуть, між тим як і в Німеччині завжди
знайдуться і люде, і засоби для роботи на Сході в розрахунку на одержання
компенсації не відразу, а в майбутньому. При цих услів’ях, як німці, так і
большовики надзвичайно зацікавлені в ослабленню стійкости Польщі, тим більш,
що опит останньої боротьби показав, що часами наша невелика армія грала на
польсько-російському фронті рішучу ролю; треба після сего думати, що і
большовики, і німці підуть на деякі уступки, щоби гарантувати собі невмішування
наших сил в майбутній боротьбі. Цими міркуваннями з’ясовується, по моїй гадці,
те повищення зацікавлення, яке відповідальні большевики, з числа членів Мирної
конференції, виявляють, прагнучи до переговорів з нами.
Коли б Ви, пане Міністре, поділяли би вищенаведені міркування, то треба було
би негайно приступити до вживання відповідних заходів в Берліні для використання
німців яко посередників в цих переговорах меж Україною а большовиками. Для
німців, в польсько-большовицькій боротьбі так багато поставлено на карту, що до
нашого прохання о посередництві вони будуть змушені віднестися самим серйозним
чином. Усе питання зводиться, таким чином, до тих услів’їв, які ми мусили би
поставити большовикам, але, після моєї гадки, ці услів’я мусять бути приємлимими
для протилежної сторони по нищенаведеним міркуванням.
624 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
Ті відомості, які в великій кількості одержую тут з Совітської Росії, кажуть про
все наростаючий розклад, який проходить в останні часи навіть і в осередку
комуністичної партії. Важко сказати, коли сей розклад приведе до загибелі
большовизму, але можна з певністю ствердити, що після сеї неминучої загибелі
Росія буде змушеною пережити стан хаосу і анархії. З сего хаосу Україна мусить
вийти з відродженою державністю - до того часу треба бути достаточно
підготовленим, а для сего треба мати в свойому розпорядженні хоч би частину
української території, на якій можна б було організуватися, вчитися і
концентрувати сили до майбутньої державної праці. Необхідно рахуватися з майже
повного відсутністю опита державного будівництва і недостаточністю творчих сил.
До цих обставин треба пристосувати і наші услів’я. Я гадаю, що коли б в даний
мент большовики висловили готовність віддати нам Донецький басейн та
Катеринославський промисловий район, то нам вигідніше було б відмовитися від
прийняття на себе таких завдань, розв’язання яких було би нам не по силам; тому я
певний, що наші тимчасові територіяльні вимагання не мусять йти дальш лінії
Дніпра з приєднанням Полтавщини та Чернігівщини, важних для нас як джерела
національних сил і важних для большовиків як місця з безперервними та
повсемісними повстаннями. Ми могли б рівночасно вступити з большовиками в
економічну згоду, підвалиною якій було б представлення Совітській Росії частини
нашого збіжа та цукру в обмін на нафту, вугіль, ліс та метали.
Вихідним ментом в вищенаведених міркуваннях являється, таким чином,
предположення о майбутній в ближчий час військовій сутичці між Росією а
Польщею, конче в відношенню установлення терміна сеї сутички можливі
помилки, але не підлягає жодному сумніву, що в ближчий час або дальшій будучині
сутичка ся неминуча, і тому вищенаведені міркування, під кожним взглядом,
заховують силу необхідности.
Таким чином, нам треба переглянути наші відношення до Польщі і мати на
увазі не тільки можливість, але й бажаність розриву з Польщею. З цеї точки
погляду поки треба лише утриматись від прийняття на себе яких-небудь нових
зобов’язань відносно Польщі, в тому числі й тих, які передбачає вироблена тут в
Ризі військова конвенція, а також і прийнята на Ризькій конференції політична
конвенція. Я гадаю, що, звичайно, не потрібно одверто зазначати, що ми не
бажаємо ратифікувати постанов і конвенцій, тому мені доведеться в Ризі,
підтримуючи найтісніші стосунки зі всіма державами, також і з Польщею, під
ріжними предлогами відтягати нашу рішучу відповідь, тим більш, що обставини
часу кажуть за те, що ледве чи всі держави, які брали участь в конференції, будуть
поспішати з ратифікацією в срок, а навпаки, вони теж будуть вичікувати розвою
подій, чому така наша тактика буде совпадати з їхньою тактикою вичікування.
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. МІСІЯ УНР У ЛАТВІЇ 625
Наколи ж ми будемо мати свою остільки певну базу, що зможемо одверто
порвати з Польщею, то се буде найліпший наш крок, який приверне до нас
симпатії держав, а також наших політичних і національних кол, симпатії яких ми
стратили з менту заключення угоди з Польщею. Такими державами являються:
Німеччина, Чехословаччина, Англія, Італія, з молодих держав - Литва, в
майбутньому Білорусь, а також всі соціялістичні і демократичні кола Латвії, Естонії
і Фінляндії. Крім того, сей крок внесе замирення і в наші національні ряди
придніпрянські і галицькі, поставивши на наш бік впливову опінію американських
українців, яка тепер гостро направлена проти Уряду УНР, і, крім того, ще прими-
рить соціяльно-політичні групи, які стоять в опозиції Уряду за згоду з Польщею.
Рахуватися з тим, що се викличе гостре обурення Польщі, а через ню і Франції,
абсолютно не слід, тому що, оскільки Франція не була в стані нам допомочи, вона ще
більше не в стані нам пошкодить. Рішучих протестів з боку Франції в сему випадку ми
можемо чекати ще й тому, що у французьких політиків є, хоч, може, ще і не точно
конкретизовані, наміри кинути [Петра] Врангеля з його та иншими російськими
недобитками на боротьбу проти большовиків на півдню України, чому тут вже зі мною
починають вести розмови, інформуючись, як ми на се можемо подивитися,
висловлюючи рівночасно бажання скорішої згоди з [Петром] Врангелем, не дивлячись
на те, що він викинутий з Криму. Аби ці наміри здійснилися, то се б була повна
дискредитація і загибель нашої держано-національної ідеї, бо рішуче треба
констатувати, що тоді всі народи і держави будуть проти нас і навіть сам [Петро]
Врангель разом з Францією, бо наша ідея державности буде всупереч їх прагненням.
Переходячи до конкретного переведення плану, виходячи з сього докладу
треба:
1) Утриматися з ратифікацією постанов Ризької конференції і, не відкидаючи
одверто ратифікації, відтягати, під ріжними предлогами, її термін.
2) До Риги мусять негайно прибути представники партії українських соціял-
демократів, з якими большовики не тільки згодилися, але й виявили гостре
бажання почати переговори.
3) Для того аби ці переговори привели до бажаних для нас наслідків, ми
повинні скористати для сего німців: для певного впливу на большовиків;
переговори з німцями треба доручити вести на перших часах не офіційним нашим
довіреним особам, бо дуже важно, щоби большовики були певні того, що ініціятива
походить від самих німців, а не від нас, і тільки після того, як з’ясується точно
характер переговорів, як між німцями і нами, так і між німцями і большовиками
можна буде стати на офіціальний ґрунт. Зі свого боку, для початку переговорів з
німцями я рекомендував би п[ана] С[оломона] Л[ьвовича] Франкфурта, який має
міцні зв’язки з німецькими впливовими колами.
626 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
4) Незалежно від всього доложеного, з огляду на повну зміну міжнародної
ситуації за останні часи, я гадаю, пане Міністре, що корисно було би скликати
екстрену нараду послів, але не на польській території, на сей нараді ми би одержали
безпосредне від Вас директиви ведення нашої дальшої міжнародної політики.
Прошу прийняти, пане Міністре, запевнення глибокої пошани.
Г олова Місії,
В[олодимир] Кедровський
***
Друкується за оригіналом, машинопис з автографом / ЦДАВО УКРАЇНИ
Ф. 3697. - ОП. 1. - СПР. 22. - АРК. 82-86.
СПРАВОЗДАННЯ ВОЛОДИМИРА КЕДРОВСЬКОГО АНДРІЮ НІКОВСЬКОМУ
Рига, 26 грудня 1 920
Союз Балтійських держав. Те, що я передбачав раніше, сталося. До 15-го
грудня ні одна держава слова не промовила з приводу ратифікації постанов
Балтійської конференції. Навіть латвійське Міністерство справ закордонних, яке
було внесло до Установчих Зборів прохання про ратифікацію політичної
конвенції, взяло її назад 10 грудня. Одержавши ратифікації, я вичікував, на
засіданні совіта послів 15 грудня, заяв представників других республік в справі
ратифікації. Майже всі вони повідомили, що не мають ніяких вказівок в цій справі і
лише польський Посол подав декларацію, копію якої до сього долучаю.
Перечитуючи цю декларацію Ви, пане Міністре, побачите, що вона
направлена проти двох республік: Литви і України. Литві вона робе закид, що та
ухиляється від принесення потрібних жертв, а про Україну дослівно висловлюється
так: «Є також держави, які не мають спроможности прийняти на себе спроектовані
обов’язки». Декларація ця була прийнята всіма до відома мовчки, без дискусій і
уваг. Таким чином, справа ратифікації відкладається офіціяльно до більш
сприяючого часу. Я все-таки залишаюсь на попередній моїй гадці, що всі роботи
Балтійської конференції залишаються без жодних наслідків до того часу, поки
Українська Народна Республіка не буде певним активним чинником і не візьме в
свої руки об’єднання сих держав. Причини сьому я вже висловлював в одному з
попередніх своїх докладів. Тепер же приєдналася ще одна, маюча зараз для при-
балтійських держав імперативний характер, це небажання сего союзу Совітською
Росією, яка останні часи явилася повним гегемоном в Прибалтійських державах.
На засіданні 15 грудня я не робив жодних заяв про те, що у мене уже маються
ратифікації постанов конференції, і не висловлював в цій справі своїх думок.
Причини цьому дуже серйозні і тяжкі для нашого становища в Прибалтиці.
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. МІСІЯ УНР У ЛАТВІЇ 627
Справа визнання Балтійськими державами Совітської України. З початку
мирних переговорів російсько-польських поляки в Ризі поставилися до нас
неприхильно, а окремі члени їх Делегації розпочали агітацію проти УНР. Але це,
до останнього нашого розгрому, робилося не в широких розмірах і не дуже
інтенсивно. Зовсім другий набрала імпульс ця їх праця після того, як було
оголошено польськими пресовими бюро і газетами, що уряд УНР інтернований в
Кельцах. Свою агітацію члени їх Делегації і Посольства розвинули надзвичайно
інтенсивно поміж Балтійськими державами, а особливо в Латвії серед її парлямен-
тарних, урядових і громадських кол. Вони радили не допустити УНР до підпису
військової конвенції і навіть усунення наших представників від праці по
виробленню цієї конвенції. Звичайно, праця ця велася ними таємно від мене, і про
неї я довідався від членів Установчих Зборів, абсолютно прихильних до нас. Щодо
усунення наших військових представників від роботи у військовій комісії, то це
удалося спаралізувати, і вони залишилися в ній, але питання про цю конвенцію,
також як і про увесь союз, залишається одвертим на невідомий час.
Справа наша тут остаточно погіршала з часу приїзду до Риги окремої делегації
від Совітської України на чолі з [Еммануїлом] Квірінгом при участі [Олександра]
Шумського і Гончаренка. Ще до приїзду цієї Делегації представник Совітської
Росії у Латвії [Якуб] Фюрстенберг-Ганецький передав латвійському Урядові
пропозицію від [Християна] Раковського негайно розпочати мирові переговори з
Совітською Україною, аби підписати конвенції про реевакуацію латиських
біженців з України, які зараз не пускаються до повороту у Латвію. Таких біженців
латвійський Уряд нараховує на Україні від 100 до 150 тисяч душ. Це є, так би
мовити, практична причина, якою мотивує латвійське Міністерство справ
заграничних, в розмовах зі мною, його намір почати переговори з Совітською
Україною, не предрішаючи питання про визнання Совітської України. Звичайно,
остання примітка є абсолютно неправдивою, тому що большовики вимагають
іменно визнання уряду [Християна] Раковського, для чого і інсценірували
спеціяльну українську Делегацію, та й самий факт підпису якої б то не було
конвенції з певним урядом є фактичне визнання його.
Причини, що примусили латвійський Уряд, а також фінський, естонський і
литовський, які уже теж зробили заяви про бажання їх розпочати переговори з
Совітською Україною, є надзвичайно глибокі і складні, хоч їх можна до певної
міри схарактеризувати декількома реченнями: а) боязкість за своє існування перед
Совітською Росією; б) надія що-небудь отримати з України і взагалі розпочати
товарообмін (звичайно, ця надія цілком безпідставна; в) великий тиск своїх лівих
партій і груп в напрямку негайного признання Совітської України.
628 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
Боязкість Росії має під собою для зазначених держав, крім Фінляндії, певні
підстави. Після розгрому [Петра] Врангеля большовики почали концентрувати на
латвійсько-естонському кордоні великі сили своєї армії. З’ясовано, що до 10 грудня
вони зібрали на естонському кордоні: в Псковському районі - 5 дивізій піших і З
кінних, в Гатчинському районі - 3 дивізії піхоти і під Лугою 1 дивізію кінноти (все це
проти 3 піших естонських дивізій при максимальному напруженню ЗО 000 штиків і
шабель), а в одному Ямбургу вигрузили 1 8 мільйонів] рушничних набоїв в той час, як
для кордонної охорони треба на цілий рік найбільше 100 тисяч. На латвійському
кордоні до бувших уже раніше тут 6 дивізій піхоти і 4 дивізій кінноти додається ще
ціла 6 армія, концентрація якої закінчується. Що це значе для Латвії, яка може
виставити найбільше 45 тисяч бійців (4 дивізії) Ви, пане Міністре, побачите зі статті в
газеті, яку прикладаю до сього, бувшого начальника латвійського Генерального штабу
генерала [Р еге гі <>’а] Касігіш’а «Одна з можливостей!».
На польський фронт, на участку проти [Бис^ап’а] 2,е1і§о\у$к’ого, останніми
часами перекинуто нових 18 дивізій добре озброєних і засомострених великою
кількістю важких і легких гармат. Далі по залізниці Молодечно - Орша розміщено
більше 150тис[яч] переорганізованої червоної армії. Таке купчення червоних
військ проти Віленського району і далі на північ викликає просто жах у
Прибалтійських держав за своє існування, тим більш, що серед цих військ є так
звані національні червоні дивізії - проти Естонії - естонська, проти Латвії -
латвійська, проти Литви - литовська, яка розташована у Полоцьку і на чолі її стоїть
литовський комуніст [Уіпсах Міскеуісіш-] Карликах, котрий веде пропаганду за
похід до звільнення від [Ьис^ап’а] 2е1і§оіУяк’ого Вільни. В Смоленську, де розташо-
ваний головний штаб цієї групи військ, є присутнім член Реввоєнсовіта [Сергій]
Мінін, який веде гарячу пропаганду у військах за наступ на польську шляхту.
Що торкається до взаємовідносин між большовицькою Росією і Прибал-
тійськими державами, то вони просто стероризовані большовицькими посольст-
вами, місіями, комісіями, десятками дипльоматичних кур’єрів з багажом до 80
пудів враз і т[ак] д[алі]. В одній лише Латвії таких «дипльоматів» перебуває 160
душ і лише вполовину менше в Ревелі і Ковні. Поводження їх тут надзвичайно
задирливе безцеремонне. Таке ж відношення до сих держав і Москви, яка зараз
взагалі піднесла високо свій голос. В Москві робляться арешти без причин
громадян сих республік, переводяться труси у членів ріжних їх місій, які мусять
користуватися правом екстериторіяльности. Підписані мирові договори
большовики почасти уже відмовляються виконувати. Наприклад, 8 грудня делегати
Совітської Росії в естонсько-російській делегації по переведенню мирового договору в
життя відмовилися, іменем свого Уряду, виконувати 13 пакт російсько-естонськ[ого]
мирового договору, про надання таких прав естонським громадянам в Росії, які будуть
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. МІСІЯ УНР У ЛАТВІЇ 629
надані другим державам по ріжним майбутнім договорам. Совітський уряд також
відмовився в реевакуації фабрик, вивезених з Естонії, мотивуючи це тим, що за них
виплачено золотом, яке вони дали Естонії по мировому договору, що абсолютно
протиріче договору. Це порушення договору викликало з боку Естонії перерву
дипльоматичних зносин з Москвою, але через тиждень зносини були знов нав’язані і
Естонії довелося згодитися з заявою большовиків.
В Ригу йшов транспорт золота, яке Росія давала безоговорочно Латвії по
мировому договору. В цей час латвійський Міністр внутрішній справ припинив
газету «Воля», явно большовицьку, що видавалася на гроші совітського
Посольства в Ризі. У відповідь на се Посол Росії [Якуб] Фюрстенберг-Ганецький
(меж иншим, у свій час висланий з Данії за спекуляцію, що було відомо латиському
Уряду, і він просив [Георгія] Чичеріна, або той [Якуба] [Фюрстенберг-] Ганецького
Послом до Латвії не назначав, але це ніяких наслідків не мало) затримав на кордоні
золото і почав вимагати пояснень в справі припинення газети. В той же час
латвійські с[оціял] -демократи] внесли негайний запит Уряду, до Установчих
Зборів, і врядили проти Уряду шалений похід. Лише після чотирьохденної кризи
Уряду і довгих пертрактацій з [Якубом] [Фюрстенберг-] Ганецьким, наслідком
яких було скасування штрафу, накладеного на редактора газети, і звільненя його з
в’язниці, куди він був посаджений в адміністративному порядкові Міністром справ
внутрішніх. Крім того, було поставлено [Якубом] [Фюрстенберг-] Ганецьким цілу
низку ріжних других вимог, пригнічуючи гідність латвійського Уряду і абсолютно
не відповідаючих звичаям і міжнародовій етиці. Після цього лише золото було
привезено до Риги. По мировому договору повинна була розпочатися реевакуація
латвійського майна і, головне, залізничного составу, але до сього часу нічого з Росії
не випускається, а численні ноти і протести в цій справі і в инших залишаються
Росією без відповіди. Через три неділі після підписання мирового договору в
Єкатеринодарі большовиками був розстріляний уповноважений латвійського
уряду Гринберг, на ноту в цій справі Москві до сього часу немає жодної відповіди.
Що торкається до литовського Уряду, то він знаходиться цілковито під впливом
Москви, тому що бачить своє врятування від [Еифап’а] 2е1і§отк’ого лише в Росії.
Фінляндія, Естонія і Латвія надзвичайно потребують ріжного збіжжя, яке вони
купують у державах з високою валютою, чому життя в них робиться надзвичайно
дороге. Большовики ж обіцяють вивезти для них з України «золоті гори», і
згадані республіки просто загіпнотизовані їхніми обіцянками. Вірять їм лише тому,
що хотять вірити. Другого пояснення дати неможливо. Внутрішнє становище сих
держав, в зв’язку з шаленою агітацією, яку большовики розвинули особливо в
останні часи через своїх численних членів ріжних посольств, місій, комісій тощо, а
також нелегально через місцеві організації і свої, таємні, надзвичайно складне і
нетривке. Не можна сказати, що воно в скорому часі приведе до переворотів своїми
630 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
власними силами, але можливо це зробити досить легко через допомогу зовні. У
всякому разі, ці елементи нервують і до певної міри дезорганізують життя сих
республік. Тому уряди їх мусять увесь час напружувати свою увагу на те, аби
стирати загострення, які б могли дати привід до випадків проти них, своїх крайніх
елементів. Крайні ліві групи, почасти з-за подачок від большовиків, а по-части з
«революційної» солідарности запобігають перед большовиками і ріжні
висловлені ними бажання намагаються всякими засобами переводити до життя.
Переходячи окремо до питання переговорів Латвії з Совітською Україною, мушу
пригадати, пане Міністре, що питання це не нове. Після підписання миру меж Латвією
і Росією [Адольф] Йоффе звернувся до латвійського Міністра справ закордонних
п[ана] [2,і§£їк1$’а] Меіегоуісз’а з пропозицією від [Християна] Раковського, підписати
мир і з Совітською Україною. П[ан] [ТліфпсЬ] Мєієгоуісз дав офіціяльну відповідь, що:
а) російська делегація не має відповідних уповноважень і б) Латвія з Україною війни
не вела, а навпаки, знаходиться з нею в дружніх стосунках, про що свідчить присутність
у Ризі офіціальної української дипльоматичної Місії. Далі питання це замерло, і лише
[Християн] Раковський заборонив, в порядку репресії, від’їзд з України латиських
біженців і оголосив їх підлягаючими всяким мобілізаціям як підданців непризнаною
Українською Державою.
З приїздом російського Посольства справа з признанням Совітської України
знову стала появлятися на світ. Під впливом агітації членів і агентів совітського
Посольства до Міністерства почали звертатися ріжні родичі, тощо біженців, які
перебувають на Україні, з проханням вжити заходів, аби їх було повернуто домів.
На мої запитання Міністра [ХіїДгїсЬ’а] Меіегоуісх’а, як він ставиться до цього, я від
нього одержав відповідь: «Із-за пари тисяч біженців не стоїть визнавати [Хрис-
тияна] Раковського, а тим більш, що з УНР Латвія рвати відносини не бажає».
Згодом, по моєму проханню, п[ан] [КгМарх] ВасЬтапіх умістив в газеті «фшпакал
2лпа5» статтю «Чи підписувати нам договір з комуністичною Україною». Справа
Совітської України затихла аж до підпису польсько-російського прелімінарного
миру, коли появилася в «Соціалдемократсі» стаття інспірованого
большовицькими колами (треба зазначити, що лідер латвійських с[оціял]-
д[емократів] Р [гісія] Мепсіегх є особистим товаришем [Адольфа] Йоффе, з яким
вони училися разом в школі) на тему «Польсько-російський мир». Заключення
цієї статті було направлене проти УНР і за визнання УССР.
Знову майже два місяці ні в печаті, ні в політичних або громадських колах
справа ця зовсім не підносилася. Знову вона набрала ваги лише тоді, як латвійське
Посольство прибуло до Москви і почало реевакуювати біженців. На
нотулатвійського Посла [фапіх’а] УемпапЙа про відпуск з України біженців
[Георгій] Чичерін відповів, що в цій справі треба звертатися до уряду [Християна]
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. МІСІЯ УНР У ЛАТВІЇ 63 1
Раковського. Таким чином Совітська Україна знову стала на денну чергу. П[ан]
[КгМарз] ВасЬтапіз знов вмістив статтю в «Ьагурах УезтеЗа» під наголовком
«Що треба вимагати від Совітської Росії». В долучених до сего перекладах Ви,
пане Міністре, побачите, які дебати велися в латвійській пресі біля питання
визнання Совітської України. 12 грудня латвійське Міністерство знову отримало
від [Християна] Раковського, через російського Посла, пропозицію негайно
розпочати переговори про підписання миру і заключення конвенції про
реевакуацію біженців і заводів, а також одночасне повідомлення, що в цій справі
висилається спеціяльна Делегація ([Олександр] Шумський, що прибув до Риги 17
грудня). Одночасно знову піднеслася жвава діяльність серед кол, зацікавлених у
визнані Совітської України, а почасти і повернення біженців.
З метою паралізуваня заходів [Християна] Раковського я мав спеціяльні
розмови з п[аном] головою Установчих Зборів Цапіз’ом] СакхГе, з Прем’єром
[Кагііз’ом] іЛтапіз’ом, заступником голови закордонної комісії Установчих Зборів
і лідером партії демократів - сенатором [УоМетагх’ом] УатиеЬ’ем, з товаришем
Міністра справ закордонних [НегтапЕ’ом] АІЬаїз’ом (на жаль, [2,іе£гк1$’а]
Меіегоуісз’а в Ризі немає) з лідером партії «селянського союзу», яка є урядовою
[АбоІЩ Кіїує і врешті з есдеками. Також вів розмову в цій справі з головним
французьким Комісаром у Прибалтиці [Ьоїш’ом] сіє Загсі^ех’ем і просив його
підтримки в моїх заходах, що він обіцяв зробити. На побаченні з Президентом
Цапіх’ом] Сакхіе він запевнив мене, що Установчі Збори не визнають Совітської
України, тому що це для Латвії не бажане, а біженців Латвія зможе вивезти з
України і не признаючи [Християна] Раковського. В такому ж напрямкові
висловився сенатор [УоМетагх] УатиеЬ і [АсІоІЕ] Кііуе. Прем’єр [Кагііз] Штагші
[Негтапіх] АІЬаЩ стоять на тій точці поглядів, що їм за всяку ціну треба визволити
своїх біженців, але, звичайно, для них не бажано було би рвати з УНР. Точка
погляду с[оціял] -демократів] висловлена у їх двох статтях в « 5 осі аісіе т окгаїх » (в
додаткові) і на ній вони стоять непорушно.
Це усе було сказане 17-18 грудня, а 22-го закордонна комісія Установчих
Зборів ухвалила розпочати переговори з Совітською Україною. Після розмов 24
грудня з заступником Міністра [Негтапіх’ом] АІЬащ’ом для мене ясно стало, що
справа визнання Совітської України уже вирішена принципово і не в Ризі, а в
Москві, і для формальних переговорів в Ригу приїздить, разом з [Якубом]
[Фюрстенберг-] Ганецьким, 3-4 січня латвійський Посол у Москві [|апі$]
Уе$тапі$. Далі я вияснив, що майже одночасно мусить бути таке ж визнання і з
боку Фінляндії, Естонії і Литви. Оправдують вони це своє рішення тим, що після
того, як Польща визнала Совітську Україну вона стала міжнародним чинником, а
для Прибалтійських республік абсолютно немає потреби і можливости сваритися
632 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
з-за цього з Совітською Росією. Нам, мов, потрібно жити мирно і розвиватися, а
справа Вашої боротьби є абсолютно безнадійна, про що свідчать такі авторитети у
Вашій справі, як поляки.
В сей час справа ця фактично стоїть так: Латвія 4-5 січня почне переговори з
Совітською Україною, Фінляндія і Естонія - прислали до [Еммануїла] Квірінга
офіційні повідомлення, що вони згодні почати розмови з урядом [Християна]
Раковського, а Литва вислала 18 грудня своїх делегатів в Москву для переговорів з
представниками совітського українського Уряду, які прибудуть туди на з’їзд Совітів.
Аби не сталося так, що латвійський Уряд примушений буде попрохати
від’їхати нашу Місію, прошу Вас, пане Міністре, негайно мені телеграфувати Ваш
наказ про відкликання Місії з Латвії, з огляду на початок розмов латвійського
Уряду з Совітською Україною. Це буде найліпший формальний предлог з нашого
боку, який не буде пригнічувати нашої гідности. Нашим повіреним в Естонії і
Фінляндії я тоді зроблю відповідні розпорядження, аби й вони не були поставлені
перед можливістю міжнародного скандалу і опинитися в становищу висилаємих.
Незалежно від визнання Совітської України стоїть питання, взагалі, про
припинення праць наших місій у Прибалтиці, що вимагають посли Совітської Росії в
Латвії і Естонії, у Фінляндії ще такого немає, опираючись на мирові договори Росії з
цими державами. В договорах сих є пакти, по котрім договарюючиїся сторони
обов’язуються не допускати перебування на своїх теренах організацій, які ведуть працю
проти Совітської Росії (артикул VII - естонського договору, арт[икул] VI -
латвійського і арт[икул] IV - литовського). З менту інтернування нашого Уряду
поляками і офіційного їх повідомлення про це большовики трактують дипльоматичні
місії УНР як організації, що підпадають під зазначені артикули договорів, а тому
допущення їх надалі на теренах Прибалтійських держав вважають порушенням
договору. Проти такої постановки питання, звичайно, можна було б спорити, аби
уряди сих держав не боялися так смертельно Росії, чому вони й не будуть спорити з
нею. До речі, в ніч на 25 грудня большовицький військовий відділ перейшов кордон
Латвії і розграбив декілька сіл, і це викликало страшенний переляк в урядових і
штабних колах. Тепер вони сидять, як кажуть, на «чемоданах». Між иншим, треба
зауважити, що з дня підписання миру до сього часу не було не жодних військових
непорозумінь на кордоні, і це являється очевидно наслідком загального піднесення
большовиками своєї голови.
Гадаю, що перебувати в Латвії довго, після початку їх розмов з урядом
[Християна] Раковського, нашій Місії в Ризі не слід, аби не мати неприємности
одержати прохання виїхати. Оборону інтересів наших підданців передам, може,
французам, які принципово згодилися запитати срочно телеграфом Париж, коли
ні, то кому-небудь з Скандинавських держав або німцям. В Ризі залишиться на
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. МІСІЯ УНР У ЛАТВІЇ 633
приватне мешкання радник [Леонід] Задорожний, який зможе час від часу
надсилати інформації про стан в Прибалтиці.
Польсько-російські мирові переговори. Не дивлячись на те, що заяви
робляться дуже часто, обидвома головами делегацій, про недалекий кінець
мирових переговорів, фактично кінця їх ще не видно. Праці в багатьох комісіях уже
покінчені, але в економічній і по реевакуації майна ще стоїть багато нелегко
переборимих питань. Хоч треба зазначити, що большовики являються тепер
диктуючою стороною і поляки майже на все годяться, коли не на широких
засіданнях, то при особистих розмовах голов делегацій. Поляки зразу були
поставили страшні економічні умови, особливо щодо концесій на Україні, але чим
дальш, то все менше стають їх вимоги. В головних рисах хронологічно праця
конференції йде так.
В економічну комісію надійшло дві цікавих заяви большовиків 28 падолиста:
«1) Совітська Росія являється нащадницею царської Росії і, як така, приймає на
себе обов’язки відносно Польщі і 2) 150-річний термін царського правління
Польщі розглядається виключно як час окупації Польщі. З цієї точки поглядів
мусять обговорюватися як політичні, так економічні питання». Поляки вимагали,
аби реевакуацію почати з Росії ще до підпису миру і також аби частина золота була
перевезена теж до цього терміну в Польщу, але обидві ці пропозиції большовиками
відкинуті. Далі досить цікаву форму набирає справа [Ьис)ап’а] ДеІіцхплД’ого.
11 грудня [Адольф] Иоффе передав ноту [фап’у] ІЗфД’ому приблизно такого
змісту: «Російській Уряд не може залишити без уваги становище в Віленському
районі, де генерал [Ьифап] 2,е1і§о\¥$кі організує білогвардійське гніздо. Решта розбитих
армій [Бориса] Савінкова і [Станіслава Булак-] Балаховича знаходять собі схованку на
терені [Ьис)ап’а] Деіііутолк’ого і готують звідти новий напад на Росію. Приймаючи на
увагу тісний зв’язок між [Ьис)ап’ом] Деііро'ллкі’м і польською військовою владою,
совітський Уряд примушений покласти на польський Уряд відповідальність за шкоду
інтересам совітських республік, яка може виникнути внаслідок подій на терені
генерала] [Ьифап’а] ДеІі^ол'Д’ого». Далі совітський Уряд також протестує проти
надсилки до Вільни військ Лігою Націй.
14 грудня [[ап] ІЗцЬчкі відповів нотою, в котрій зауважив, що порушення
прелімінарного миру в акті [1ліс|ап’а] 2е1і§отк’ого немає, і говорить далі, що
польський Уряд констатує, що війська [Ьис)ап’а] Деііроллк’ого не мають спільного
кордону з Совітською Росією, а на цьому кордоні знаходяться війська польської
армії. Крім того, він підкреслив, що ніяких агресивних намірів [Ьис)ап] 2,е1і§о\у$кі
відносно Росії не має. Не менш також безпідставна заява, що при надісланню
іноземних військ в плебісцитну зону має на меті виступ проти Сов[ітської] Росії. В
заключенні ноти він каже, що всякі підозріння совітського Уряду відносно
агресивности Польщі лише гальмують хід мирових переговорів.
634 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
16 грудня [Адольф] Йоффе відповів новою нотою: «М[ногоуважаемьій]
г[осподин] Председатель. В ответ на ноту Вашу от 14 с[его] м[есяца] позволяю себе
указать, что данньїе в ней разьяснения ни в коем случае не исчерпьівают
затронутого в моей ноте от 1 1 декабря вопроса. Ибо в своей ноте я обращал Ваше
внимание, г[осподин] Председатель, на опасность, создающуюся для России,
Украиньї и Белоруссии в связи с концентрацией враждебньїх советским
республикам сил на территории, занятой войсками ген[ерала] [Ьис]ап’а]
2е1і§отк’ого и Польше принадлежащей. Вьі же в своем ответе подтверждаете
обязательство Польши не допускать таковьіх формирований на своей территории.
Отсутствие совместньїх границ у РСФСР с отим районом оккупации ген[ерала]
[Ьис^ап’а] Уеіі^о^хк’ого не устраняет указанной опасности, ибо в известньїх
условиях польский коридор, может, и не являетея достаточной гарантией, тем
более, что польское Правительство берет на себя обязательство не допускать на
своей территории формирования чужих ему вооруженньїх отрядов, а в упомянутой
моей ноте указьіваетея на то обстоятельство, что ген[ерал] [Ьис^ап] 2е1і§откі
являетея польским генералом, за которого Польша принимает ответственность в
своем перемирии с Литвой, и, имея в составе своей армии регулярньїе польские
части, не может рассматриваться моим Правительством как чужая Польше
вооруженная сила. Совершенно не пьітаясь ставить на обсуждение между Польшей
и Россией вопросов, спорньїх между Польшей и Литвой, я никак не могу
согласиться, что цитируемьій Вами последний абзац статьи 1 прелиминарного
договора, удостоверяющий, что установление польско-литовской границьі
являетея делом зтих двух государств, обязьівает Россию не интересоваться тем, что
происходит на спорньїх, между указанньїми двумя государствами, территориях.
Абсолютно не покушаясь на суверенньїе права своих соседей, ни одно
правительство в мире никогда не может относиться безразлично к вопросу о том,
кто именно явитея его соседом; не может и Россия относиться с безразличием к
тому, что происходит в районе оккупации генерала [Ьис)ап’а] 2,£ІІ£0\у$к’ого,
особенно если усматривать во всем происходягцем подготовку враждебньїх
действий против советских республик, и егце более, если все происходящее там
имеет место в условиях, когда польское правительство дружественно принимает
представителей польских помегциков из Белоруссии, под видом делегации
белорусского народа, испрашивающих в Варшаве помогци против советских
республик, и обегцает испрашиваемую помогць, а в так назьіваемую третью
Литовско-Белорусскую дивизию [Ьис]ап’а] 2е1і§отк’ого вступают беглецьі из
армии [Станислава Булак-] Балаховича и, по имеющимся точним сведениям,
интернированньїе солдати [Станислава Булак-] Балаховича польскими властями
переправляютея в ту же армию [Ьис)ап’а] 2е1і§отк’ого. В заключение не могу не
виразить своего удивления, каким образом стремление предотвратить опасность,
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. МІСІЯ УНР У ЛАТВІЇ 635
назревшую для советских республик в районе оккупации генерала] [Ьис)ап’а]
2е1і§о\¥як’ого, может бьіть истолковано как поиски повода для нарушения Россией
взятьіх ею на себя обязательств по отношению к Польше. Пользуясь случаем еще
раз подчеркну, что Россия и Украйна всегда лояльно вьіполняют и готовьі
вьіполнять все взятьіе на себя обязательства, никогда, однако, не допустят, как
прямого, так и косвенного неисполнения обязательств, взятьіх на себя другими по
отношению к ним. Примите и проч[ее] ».
Відповіді на цю ноту [Цпа] Офхк’ого ще не було, але зате 22-го грудня він
послав [Адольфу] Иоффе ноту приблизно слідуючого змісту: «Честь маю
повідомити Вас, що 18 грудня совітські війська перейшли нейтральну зону і
державні кордони Польщі, напали на аспідні копальні Пулькевич - Смілич (в 10
кілометрах на північний схід від Клецька), цілковито їх пограбували і захопили
м[істо] Пусево в 12 кілометрах на схід від Клецька. Повідомляючи Вас про це, я
примушений вимагати строгої кари винуватих і повідомлення мені відповідного
наказу, щоб я в свою чергу міг передати моєму Уряду заспокоюючу відповідь. Крім
того, аби запобігти всяких непорозумінь, я мушу Вас попередить, що при
повторенню подібних насильствених вчинків польський Уряд не зможе розглядати
співучасників насилування як жовнірів регулярної армії, у випадку затримки буде
їх рахувати грабіжниками і поводитися з ними по законам військового часу, тому
що військове становище ще не скасоване».
На ноту цю була відповідь [Григорія] Чичеріна, яка не дає прямої відповіді на
поставлені вимоги нотою [}ап’а] ОфТ’ого, а каже приблизно слідуюче: «що в
Борисові і його околицях ніяких непорозумінь не було. Взагалі в Білорусії не
мається настільки сильних банд, котрі могли б порушувати мир. Одиноке
виключення, котре можна було б казати, була нейтральна смуга біля польського
кордону, але для його ліквідації в Пінську підписаний певно вироблений договір».
Поки йде такий обмін нотами, большовики продовжують концентрувати нові
сили і перегруповувати армію. Звичайно, не можна абсолютно запевнювати, що це
робилося з метою почати військову акцію проти Польщі, але, у всякому разі ніхто
не каже, що це неможливо, а навпаки - всі кола твердять одне, що війна
большовиків з поляками неминуча, хоч би і після підпису миру. А в той час з
фронту наспівають одна за другою непокоюючі чутки і повідомлення. Наприклад,
останнє, що приніс телеграф, і, здається, не чутку, а дійсність це те, що «21 грудня
дескілька совітських дивізій зайняли с[ела] Глибоки, що знаходиться на півшляху
меж Полоцьком і Молодечно. Совітські війська планово пересовуються на південь.
Поляки поспішно відходять на Молодечно - Ліда». Друга телеграма: «По точним
відомостям, великі сили поляків групуються в районі Ново-Свінцян (в напрямку
на Глубоке - примітка] моя). Туди прибули броневі автомобілі і танки». Цікаво
те, що ніхто з офіціяльних кол сих телеграм не спростує, а на запитання ухиляються
636 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
від прямих відповідів. Наприклад, [Еммануїл] Квірінг на запитання одного з моїх
агентів: «Що це, починається війна з поляками?» одповів: «То як сказать», між
тим, як до сього часу він категорично спростовував таку можливість. Щоб там не
було, а до миру остаточного ще не легко дійти, хоч поляки і йдуть на всі уступки.
Розмова з [Олександром] ТТТумським. З першого дня приїзду до Риги
[Олександр] Шумський домагався побачитися зо мною. Не бажаючи з такими
добродіями розмовляти сам на сам, я дав згоду, але на розмову в присутности
радника [Леоніда] Задорожного, консула [Вячеслава] Конашинського і
полковників [Максима] Дідковського і [Олександра] Данильчука. Розмова ця
тривала 21 грудня години дві, і ми зажадали лише поінформувати нас про
становище на Україні і заходи совітського Уряду щодо національних справ.
Інформація його носила виправдовуючий характер, що ми хотіли, мов, зробить
багато, але нам не дали. Все-таки у нас є зробленого уже дуже багато, по його
словам, а в дійсности лише все в проектах та декретах, про що він сам врешті
признався. Саме головне те, що школи немає, просвітніх організацій теж, тому що
вони займаються романтикою, а не комуністичними ідеями. Ми, мов, їх відновимо,
але уже на нових підвалинах, де замість «Ще не вмерла» будуть співати
«Інтернаціонал» і замість запорізького романтизму з його шаблюками тощо,
будуть говорити про солідарність мирового пролетаріяту і т[ак] д[алі].
Що торкається села, то він з задоволенням констатує, що їм удалося врешті
перенести в село соціяльну боротьбу і розколоти його, при допомозі комбідів, на
дві частини, жорстоко воюючи одна з другою, і, звичайно, селянська голота знищує
кулака і запанує сама. Така божевільна праця комуністів в селі викликає у
[Олександра] Шумського страшенне задоволення. Відверто він заявив, що
працювати у них нема кому і вони посилають за кордон до української еміграції
своїх агентів, які перетягнули б на Україну декого з них. Звичайно, недоторканість
нікому не гарантується. Між иншим, у Відень в цій справі поїхав Ковальов. Далі в
його розмові промайнуло, що вони формують Галицьку червону армію і, коли та
стане нападати на поляків, то це буде її діло, а не їх. Загальне вражіння від довгого
його оповідання дуже важке. Ясно, що в них й досі тягнеться процес руйнування, а
до будування ще тільки гадають приступити, хоч і давно не мають ні матеріяльних,
ні духовних засобів до цього. Безперечно, процес їх умирання йде, але не можна
сказати, щоб він не затягнувся на довгий час.
Прошу, пане Міністре, прийняти запевнення в моєй глибокій і щирій пошані.
В[олодимир] Кедровський,
голова Місії
***
Друкується за оригіналом, машинопис з автографом / ЦДАВО УКРАЇНИ
Ф. 3697. - оп. 1. - спр. 23. - арк. 71-77.
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. МІСІЯ УНР У ЛАТВІЇ 637
СПРАВОЗДАННЯ ВОЛОДИМИРА КЕДРОВСЬКОГО АНДРІЮ НІКОВСЬКОМУ
Рига, 16 січня 1921
Пане Міністре.
В додаток до попереднього мого докладу маю за честь довести до Вашого
відому, що 23 грудня закордонна комісія латвійських Установчих Зборів ухвалила
доручити Уряду розпочати переговори з Урядом Совітської України про реевакуа-
цію з України біженців, фабрик і иншого державного майна, не спиняючись перед
необхідністю визнати совітський Уряд України. Большовики запропонували
розпочати розмову з ними в слідуючих точках: 1) визнання Урядом України Уряду
[Християна] Раковського; 2) реевакуація біженців і фабрик; 3) підписання з
Совітською Україною торговельного договору, коли такий буде підписаний з
Росією. Таким чином, питання про визнання Уряду [Християна] Раковського
Латвією вирішено остаточно, відповідно чому і оприділилися відношення до
нашої Місії латвійського Міністерства справ закордонних. Воно фактично
перестало повідомляти мене про його ріжні циркулярні заходи, надсилати
інформації і закликати щочетверга на приватні наради представників всіх бувших
держав Росії, як це робилося ним раніше.
В розмовах з заступником Міністра справ закордонних [НегтапБ’ом] АІЬащ’ом
він категорично заявив мені, що розмови вони починають з представниками
[Християна] Раковського 20-го січня, позаяк потрібні делегації уже сформовані, а тому
їм, латвійському Уряду, було б бажано, аби ми самі витягли з цього факту відповідні
консеквенцїї. Я на це йому заявив, що чекаю інструкцій від свого Уряду. Аби не
опинитися в становищу білоруської Місії, яка одержала пропозицію виїхати з Латвії, я
23-го виїжджаю до Берліну. В Ризі залишаю одного секретаря, який зробе заяву, що я
виїхав за інструкціями до свого Уряду. Другого виходу з такого становища я не бачу.
Неможливо ж допускати до того, аби й нас висилали. Тому ласкаво прохаю Вас, пане
Міністре, телеграфувати мені срочно до 23-го в Ригу і Берлін, а пізніше лише в
Берлін про Ваше розпорядження. Я з свого боку гадаю, що одинокий є вихід це
самим відкликати нашу Місію з Латвії і Естонії, аби уникнути неприємного
скандалу. Сам я не можу приїхати в Польщу, бо на підставі деяких даних маю рацію
чекати, що звідтам мене не випустять. Більш докладні інформації я зможу подати
Вам, пане Міністре, лише при персональному побаченню, тому що багато таємних
міркувань, які я докладав Вам, стали відомі полякам.
В Естії справа стоїть ще гірше. Там Міністр справ закордонних викликав до
себе п[ана] [Михайла] Паращука і запропонував йому виїхати до свого Уряду і
привезти нові уповноваження, але раніше, чим приїздить, треба, щоб Уряд УНР
запитав естонський, чи прийме він його представника. Коли їхав до мене в Ригу за
інструкціями п[ан] [Михайло] Паращук, то естонське Міністерство справ
638 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
закордонних не видало йому дипломатичної візи, а при повороті з Риги назад до
Ревеля тутешнє представництво зовсім одмовилося давати візу на в’їзд до Естїї, і
тільки завдяки особисто гарних у нас взаємовідносин з естонським консулом
удалося дістати йому візу на поворот. Тоді ж вияснилося, що естонці дали
циркулярне телеграфне розпорядження по своїм місіям і консульствам не давати
візи на в’їзд в Естію українцям і грузинам. На підставі зазначеного я дав п[ану]
[Михайлу] Паращуку припис виїхати з Ревеля, аби не дочекатися більших
неприємностей.
У Фінляндії п[ан] [Петро] Сливенко, зараз по приїзді в Гельсінгфорс, повідомив
Уряд, що мене призначено керуючим Посольством в Фінляндії, і прохав Уряд дати на
це згоду, але до сього часу відповіді немає. Причини тому ті, що, як я уже повідомляв,
фіни теж згодилися почати переговори з [Християном] Раковським.
На таку кардинальну зміну у відношеннях до нас Прибалтійських держав
вплинуло, крім зазначених в попередньому докладі факторів, ще й те, що їх не
прийняли до Ліги Націй і вони залишилися цілком незахищені перед Росією, чому
вони всякими засобами запобігають її ласки, що приводе їх до фактичного
становища, поки що, російської колонії, а в майбутньому просто автономної
частини. У всякому разі тепер уже большовики тут хазяйнують по-своєму.
Польсько-російські мирові переговори ідуть надзвичайно кволо і огорнені
таємницею. Головні труднощі це в економічних питаннях. Але поки що нічого
конкретно не вирішено, а йдуть дискусії над принципами розрахунків. На підставі
деяких даних можна сказати, що раніше березня місяця миру не буде підписано.
Також не вияснено, чи взагалі буде підписаний мир, чи війна поновиться.
Доводиться в цьому питанню рахуватися з комплексом тих даних, які повідомляв я
Вам раніше.
Прошу, пане Міністре, срочно дати відповідь на цей і попередній мій доклад,
в справі якого я вислав Вам точні телеграми, але жодної відповіди не маю.
Прошу прийняти запевнення в моїй щирій до Вас пошані.
В[олодимир] Кедровський,
голова Місії
***
Друкується за оригіналом, машинопис з автографом / ЦДАВО УКРАЇНИ
Ф. 3697. - ОП. 1. - СПР. 22. - АРК. 36-37.
ДЕЛЕГАЦІЯ УНР НА МИРНУ КОНФЕРЕНЦІЮ В РИЗІ
СПРАВОЗДАННЯ СЕРГІЯ ШЕЛУХИНА АНДРІЮ НІКОВСЬКОМУ
Рига, 10 жовтня 1920
Нсумолимі факти свідчать про наші неудачі і поразки на дипльоматичному
терені. Як офіціяльні, так і приватні, співчуваючі нам і заінтересовані кола, одні
одверто вказують, а другі навіть нарікають, що в Лондоні у нас давно уже не
ведеться ніякої роботи. А в Парижі, при повній бездіяльности Місії, розвиваються
акції явно шкідливі для нас і для наших друзів. Це мені довелося вислухати і при
офіціальних побаченнях з чужинцями. Франція у всіх виступах і заявах нас зовсім
ігнорує. Нарешті і справа з Польщею через нашу необачність і величезну
довірчивість набрала для нас такого загрожуючого змісту, що коли ми не
розвинемо якнайбільшої дипльоматичної акції в Парижі, Лондоні і Варшаві, то це
може довести до ліквідації нашого міжнародового існування.
Ідучи з Варшави до Риги 29 сентября 1920 року, я був поінформований, як з
варшавської Місії, так і із Міністерства, що поляки ні в якому разі не визнають
існування українського совітського Уряду. В цім мене запевняли. З Міністерства
мені передали через [Сергія] Пащенка, противне цьому донесення Посла
[Володимира] Кедровського не має під собою ніякого ґрунту. Коли я прибув до
Риги 4-го октября, то застав у пана [Володимира] Кедровського таку ж письменну
інформацію од [Андрія] Лівицького. Одначе в той же день з часописей для мене
стало очевидним, що інформації, послані п[аном] [Володимиром] Кедровським,
цілком правдиві. 5-го октября стався факт, який підтвердив, що дані мені на дорогу
інформації не одповідають дійсности і що наше Міністерство закордонних справ
кимсь було введено в помилку. 5-го октября шефи мирових делегацій підписали
протокола, в якому значиться буквально так: «постановили подписать договор о
перемирии и прелиминарньїх условиях перемирия межлу Польшей, с одной
стороньї, и Россией и Украиной с лругой, не позже пятницьі 8-го сего октября».
Таким чином ясно, що Польща, бувши одною з держав Антанти:
1) утворила юридичне визнання інсценірованого Росією фіктивного
совітського українського Уряду, надала йому міжнародово-правне існування і
признала його своїм контрагентом, з яким тепер ділить українську територію і
живий національний організм українського народу, який не визнає того і
2) визнала міжнародово-правне існування Совітської України на місце
Української Народної Республіки.
Таким чином, нині вийшло, що Польща або визнає дві України з двома
Урядами, або існування Української Народної Республіки з її Урядом одкинула. 5-
го октября в большевицьких колах стали шириться чутки, що Польща взамін
великих територіальних придбань од большевиків зобов’язалася ліквідувати Уряд
640 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
Української Народної Республіки. Це нам доведено з двох джерел. В сторонніх
колах в зв’язку з вищенаведеним вважають договір між Польщею і Українською
Народною Республікою анулірованим. Такі думки проводяться і в пресі
(наприклад, «Кі§а5сЬе КипсЬсЬаи» № 230).
Ясно, що до затвердження і ратифікації в Варшаві треба розвинути відповідні
енергійні заходи в нашу користь. Коли взяти на увагу офіціяльну заяву Румунії в
Парижі, що вона не пускатиме своїх військових засобів проти Совітської Росії, то
Українська Народна Республіка і її Уряд таким чином залишаються в боротьбі
проти Росії цілком ізольованими і всіма покинутими. На словесні завірення ніяк
покладатися не можна, бо вони розходяться з ділом. Ближчим наслідком цього
становища України, як заявили представники Совітської Росії в Ризі, буде
пересунення з польського фронту російського війська проти Армії Української
Народної Республіки для «уничтожения Петлюри», дні якого будуть «бистро
сочтенн» («Сегодня» №219 від 8-го октября 1920 г[ода]). Ця загроза вимагає
передбачень і швидких акцій.
Ось що зарисовується і утворюється внаслідок акту 5-го октября. Польський
Посол проф[есор] ЦУіїоІсі] Катіепіескі, віддаючи мені візит, висловлював
заспокоюючі запевнення і посилався на те, що становище Польщі, вимагаючи
миру, примусило до вказаного кроку. Він заявив, що визнання совітського Уряду
України не міняє справи наших відношень, бо має тільки титульне значіння, ради
якого не можна жертвувати миром.
В той же день 7 октября я і шеф Місії [Володимир] Кедровський з членом
варшавської Місії [Тимошем] Олесіюком були у голови польської мирової
Делегації Цап’а] Ц^Ьзк’ого і мали з ним розмову на протязі майже години: пан
Цап] Ифзкі так само посилався на неминучу потребу миру і на титулярне значіння
вказаної форму льовки протоколу, яка, на його думку, не має матеріяльного змісту.
Всупереч з листом [Андрія] Лівицького до п[ана] [Володимира] Кедровського,
п[ан] Цап] ОЦззкі заявив, що це зроблено згідно з його розмовою з п[аном]
[Андрієм] Лівицьким. Се заявлено нам трьом.
Я зауважив п[ану] Цап’у] ІЦІкк’ому, що польські війська одержали блискучу
побіду над большевиками, а тому російські уповноважені мають інструкцію йти на
всі уступки, аби досягти миру; що польська Делегація, коли б хотіла, далеко б могла
одкинуть вимоги большевиків про визнання совітського Уряду на Україні, а не
задовольняючи їх; що безцільно нічого не робиться, а тому треба вважати це
визнання для чогось потрібним Польщі; і що на це ми хотіли б мати од його
пояснення. На це п[ан] Цап] Цф$кі обмежився запевненнями, що він друг України і
робити щось проти неї не дозволив би собі, але ж зроблено так, як було в розмові з паном
[Андрієм] Лівицьким, і взагалі українське військо нині на своїй території, і Уряд
Української Народної Республіки мусить сам подбати про розвиток сил
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. ДЕЛЕГАЦІЯ УНР НА МИРНУ КОНФЕРЕНЦІЮ В РИЗІ 64 1
Розмова п[ана] [}ап’а] Цфзк’ого мала нещирий характер, окрім останньої
заяви, зміст якої той, що українці однині мусять покладатися тільки на власні сили,
а Польща свої обов’язки по договору визнає виконаними. Вияснивши ситуацію, я з
п[аном] [Володимиром] Кедровським подали полякам прекладену до цього ноту
французькою мовою і розіслали до відома чужих посольств. Передають, що нота
своєю серйозністю і фактичною аргументацією зробила на поляків сильне
вражіння. Вони ждали різкої заяви. В польській делегації з приводу вищевказаного,
автором чого являється [|ап] Офзкі, великий розкол і спор. Наша нота збільшила
опозицію. Підпис перемир’я було одкладено на день, а сьогодня одклали ще на три
дні. Може статися, що визнання Совітської України набере иншої форми або буде
одкинутим. Є чутки, що французький Уряд під загрозою фінансової блокади
Польщі вимагає включити в умову договору демобілізацію і роззброєння 80%
большевицької армії. Ця звістка іде з компетентного джерела. Французи
страшенно незадоволені поляками в справі мирових переговорів. Кореспонденти
навіть покинули засідання.
У всякому разі члени Мирової делегації уже почали роз’їздитися. Першу часть
переговорів на днях закінчить сам президіум або навіть голови делегацій. Засідання
делегацій послів відбудеться у понеділок 12-го октября. Жду полковника
[Максима] Дідковського, який находиться в дорозі вже 8-й день. Дорога з Варшави
до Риги надзвичайно важка, хлопітна і з ріжними небезпеками. Я прибув на 5-й
день, ніде нічого не прогаявши, тільки через те, що у Мемелі знайшлися попутники
і ми сто верств проїхали на грузовому автомобілі через ліс по поганій дорозі. З
прибуттям [Максима] Дідковського і з підписом перемир’я я вважаю своє
пробування в Ризі далі, поки що, безцільним, і тому поїду звідси через Германію у
Відень. Де і буду ждати од Уряду розпоряджень. В Варшаві я переконувався, що
зносини з Урядом з Відня легше, ніж з Варшави.
Грошовий відчит здам шефові латвійської Місії пану [Володимиру]
Кедровському для надсилки в Міністерство.
Вважаю своїм обов’язком додати, що негайна посилка в Париж і Лондон
українських сил для дипльоматичної роботи необхідна остільки, що всяке
прогаяння рівнозначне нищенню нашої справи, яка коштує народові життя і
крови, так багато. В Лондон потрібні нові люди. В Парижі роботу можна покласти
на [Володимира] Тимошенка, [Миколу] Лучицького, [Артема] Галіпа і [Ілька]
Борщака, але ж необхідно треба послати до них людину з інформаціями і
інструкціями. Так буде швидко і добре.
[Сергій] Шелухин, сенатор
***
Друкується за копією, машинопис / ЦДАВО УКРАЇНИ Ф. 3696. - ОП. 2. -
СПР. 430. - АРК. 24-26.
642 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
НОТА ГОЛОВІ ПОЛЬСЬКОЇ ДЕЛЕГАЦІЇ НА МИРНУ КОНФЕРЕНЦІЮ В РИЗІ
(ЛАТВІЯ)
Кі§а, 1е 7 оссоЬге 1920
Мопзіеиг 1е Ргезісіепс,
1е 5 оссоЬге 1920 а 1а Сопіегепсе сіє 1а Раіх а Кі§а 1е ргососоіе сіє 1а зеапсе сіез
РгєЗІСІЄПСЗ СІЄ5 Ве1Є£аСІОП5 ЄЗС ЗІ§ПЄ раГ ІЄ5 ГЄрГЄ5ЄПСаПСЗ « сіє 1а Ро1о§пе сі’ип соСе ес сіє
1а Киззіе ег сіє ГЬІкгаіпе сі’аисге », сапсііз ^ие, еп ейес, ГЬІкгаіпе ргепсі аисипе рагс аих
зизсіісз роиграгіегз. Ь’кікгаіпе, поп зеиіетепс, п’а раз £аіс 1а §иегге сопсге 1а Ро1о§пе,
таіз аи сопсгаіге а а§і соис 1е сетрз сотте ипе аіііее сіє 1а Ро1о§пе ег сіігі^е еп се
тотепс ауес еііе ипе ассіоп тіїісаіге епзетЬІе сопсге 1а Киззіе. Раг 1а Ьоі сій 28 )апуіег
1919 1е Соиуегпетепг 1е§ісіте іЛгаітеп а ге^и зоп роиуоіг сій Соп§гез Рориіаіге ег
зоп гергезепсапс зе сгоиуе ^из^и’а ргезепс а Уагзоуіе. Аисип аисге §оиуегпетепс
икгаіпіеп п’ехізсе раз. Ье сасіге сіез сгоирез, сотЬассапсез сопсге 1а Ро1о§пе, сегсійе ^ие
1е реиріе икгаіпіеп п’еп ргепсі раз рагс.
Ьа зісиасіоп, сгеее раг 1а зизсіісе тепсіоп аи ргососоїе сіє 1а рагсісірасіоп сіє
1’ЬІкгаіпе, тепасе а сес Есас сіез сопзс^иепсез таІГаізапсез. Ьа Киззіе зоиеіаіс сіє 1а
зісиасіоп рагеіііе сіериіз 1а йп сій 1917. Роиг ітрозег зоп роиуоіг еп Ьікгаіпе, 1е
§оиуегпетепс зоуіесЦие гиззе зе зегуаіс сіє 1а Гогсе агтее ес сіє 1а сеггеиг. Оапз іез
ге£Іопз, ои іі есаіс ітроззіЬіе сГесаЬІіг сіез зоуієсз, се §оиуегпетепс етріоуаіс 1а йссіоп
сій роиуоіг зоуіесЦие ес сотрозаіс сіез §оиуегпетепсз тіз еп зсепе. Роиг гетріасег 1е
роиуоіг 1е§ісіте сіє ГЬІкгаіпе - Касіа Сепсгаіе - раг зез зоуієсз 1е §оиуегпетепс гиззе
сопVо^иа 1е 4 сіесетЬге 1917 а Кіе\у 1а Соп§гез раузап. Маіз рагті іез 2.000 тетЬгез
сіє се Соп§гез 1950 опс уосе сопсге 1е роиуоіг зоуіесЦие ес еп іауеиг сіє 1а Касіа
Сепсгаіе ВетосгасЦие. Аргез сеііе сіеіаісе іез аисгез 50 тетЬгез сій Соп§гез зе зоп
гепсіиз а КЬагкосу, ои ип §оиуегпетепс зоуієсізє сіє ГЬІкгаіпе а есе ргосіате раг еих.
Ье §оиуегпетепс сіє зоуієсз гиззе атепа се §оиуегпетепс йссіГ а Вгезс-Ьісо\узк роиг іез
роиграгіегз ауес ГАІ1ета§пе ес Іез аисгез риіззапсез аи пот сіє ГЬІкгаіпе. Меаптоіпз
ГАІ1ета§пе, ГАисгісЬе, 1а Тип^иіе ес 1а Ви1§агіе опс сотргіз сессе тізе еп зсепе ес опс
геіизе сі’епсгег еп геіасіопз ауес ип §оиуегпетепс рагеіі.
Оез тетез §оиуегпетепсз йссіГз есаіепс есаЬііз раг 1а ргосіатасіоп сій роиуоіг
зоуіесЦие раг 1е §оиуегпетепс сіє зоуієсз гиззе еп ЬісЬиапіе, ЕзсКопіе, Ьасуіа ес тете
еп Роіо§пе репсіапс Госсирасіоп тіїісаіге сіє сез рауз раг іез ЬоІсЬеуізсез.
Риіз, 1е 28 іапуіег 1919 1е Соп§гез Рориіаіге сіє ГЬІкгаіпе з’езс ехргіте гезоіитепс
сопсге 1е роиуоіг зоУІесЦие.
Ес таіпсепапс, ^иапсі соисе ГЬІкгаіпе з’еЬгапІе сіє 1а Іиссе сопсге іез ЬоІсЬеуізсез, 1е
§оиуегпетепс гиззе а ог§апізе сіє поиуеаи, сотте іі се йс соис а ГЬеиге а Вгезс-
Ьісолузк, 1а йссіоп сій §оиуегпетепс зоуіесЦие икгаіпіеп роиг ассотрііг зоп оеиуге ес
оЬсепіг 1а гесоппаіззапсе сіє се §оиуегпетепс йссіГ раг 1а Ро1о§пе, с’езс а сііге раг ипе
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. ДЕЛЕГАЦІЯ УНР НА МИРНУ КОНФЕРЕНЦІЮ В РИЗІ 643
ришапсе сіє ГЕпгепге. Ег оп реиг сошіагег сіє іпсІЦие ргогосоїе, ^иє 1а Кшхіе сіє
зоуієїз а оЬгепи юп Ьиг, рагсє ^ие 1а Йсгіоп е$Г сіє сієуепи хетЬІаЬІе а 1а геаіісє.
Еп гехикас, заш боте, соиг са реиг сіоппег ипе йогсе поиуєііє аи ЬоІсЬсуішіе, рохег сієї
оЬзгасІех поиуеаих еи §оиуегпетет крійте сіє 1а КериЬІіцие Петосгагісріе ЕІкгаіпіеппе ег
тепасег сіє §гапсІ5 сіап^еп а ГЕІкгаіпє, тетє а 1а Ро1о§пе ег а соте ГЕигоре.
С’єхГ рои^иоі пош, гергехепгапщ сій §оиуегпєтепг 1е§ігіте сіє 1а КериЬІЦие
Петосгаг^ие ЕІкгаіпіеппе, 1а^ие11е сопипиега 1а §иегге беГешіуе сопгге 1а Кизйе,
ауопз Гкоппєиг сіє уош ехрозег, Мошіеиг 1е Ргехісіепг, шхтепгіоппе еі сіє бесіагег,
^ие пош сошібєгош гош 1е5 асгєх, бесшош, гесоппаКзапсез ег геюіигіош сіє 1а
сопйегепсе, ргіх $аш рагйсірайоп сій Соиуегпєтепг сіє 1а КериЬІЦие ПетосгагЦие
ЕІкгаіпіеппе, сотте раз оЬ1і§агоігез роиг ГЕІкгаіпє.
Уеиіііез а§геєг, Мошіеиг 1е Ргехісіепг, Іез ехргеззіош сіє погге ріш Ьаиге
сошібегайоп.
Еез Кергезепгапгз сій Соиуегпєтепг
сіє 1а КериЬІЦие Петосгапсріе сіє ГЕІкгаіпє :
$[егЬіу] СЬеІоикЬіпе, Зепаїеиг
^У[о1ос1утуг] Кесіголузку, СЬеГ сіє 1а Міззіоп Піріотаг^ие еп Еасуіа
***
Друкується за примірником Міністерства закордонних справ УНР,
машинопис / ЦДАВО УКРАЇНИ Ф. 3696. - ОП. 2. - СПР. 430. - АРК. 15-16.
Переклад Міністерства закордонних справ УНР / Історія української
дипломатії: перші кроки на міжнародній арені (1917 - 1924 рр.): документи і
матеріали / Автор проекту І. Матяш. - К.: Вид-во гуманіст, л-ри, 2010. -
С. 425-426.
Переклад Георгія Потульницького
Рига, 7 жовтня 1920
Пане Голово,
5-го жовтня 1920 року на мирній конференції в Ризі підписано протокол, в
якому контр-агентами названі «Польща з одного боку, і Росія та Україна - з
другого боку», тоді як, в дійсності Україна участі в переговорах не бере. Україна не
тільки не воювала проти Польщі, а навпаки увесь час і донині виступає її
союзницею і разом з нею провадить військову акцію проти Росії. Легітимний
Український Уряд, який по закону від 28 січня 1919 року, отримав свою владу від
Народного Конгресу, має і нині свого представника у Варшаві. Ніякого іншого
Українського Уряду не існує. Склад виступаючих проти Польщі військ свідчить,
що український народ в них участі не бере.
Ситуація, створена вищенаведеною вказівкою в протоколі про участь України,
загрожує останній шкідливими наслідками. Росія бажала подібної ситуації ще з
644 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
кінця 1917 року. Щоб поширити свою владу на Україну, Російський Радянський
Уряд вживав для цього збройну силу і терор. Там, де не можна було встановити
радянську владу, він створював фікцію такої влади. Щоб замінити українську
легітимну владу - Центральну Раду - своїми радами російський уряд скликав 4
грудня 1917 року в Києві Селянський З’їзд. Але з 2000 членів цього з’їзду 1950
голосів висловилися проти радянської влади і за демократичну Центральну Раду.
Після такої поразки, 50 членів з’їзду поїхали до Харкова, де проголосили
Радянський Уряд України. Російський Радянський Уряд повіз цей фіктивний уряд
до Брест-Литовська для переговорів з Німеччиною та іншими державами від імені
України. Однак Німеччина, Австрія, Туреччина і Болгарія виявили це
інсценування, а тому не захотіли вести з ними переговори.
Такі ж фіктивні уряди було утворено Російським Радянським Урядом за
рахунок проголошення радянської влади в Литві, Естонії, Латвії і навіть в самій
Польщі під час більшовицької військової окупації цих країн.
Згодом, Український Народний Конгрес 28 січня 1919 року рішуче
висловився проти радянської влади.
Нині, коли вся Україна сколихнулася від боротьби проти більшовиків,
Російський Радянський Уряд подібно тому, як він вчинив в Бресті, знову утворив
фікцію Українського Радянського Уряду, щоб отримати визнання цього
фіктивного утворення Польщею, тобто однією з держав Антанти. І зараз можна
стверджувати, виходячи з вищезазначеного протоколу, що Радянська Росія досягла
своєї мети, бо фікція набула вигляд реальності.
Нема ніякого сумніву, що все це може принести нову силу більшовизму і створить
нові труднощі законному Уряду Української Народної Республіки, а також загрожує
великою небезпекою перш за все Україні, а також Польщі і всій Європі.
Тому ми, як уповноважені представники законного Уряду Української
Народної Республіки, яка буде продовжувати свою оборонну війну проти Росії,
маємо за честь повідомити про вищесказане Вас, Пане Голово, і заявити, що всі
акти, рішення, визнання і резолюції конференції, прийняті без участі Уряду
Української Народної Республіки, вважаємо не обов’язковими для України.
Не відмовте прийняти, Пане Голово, висловлення нашої найглибшої поваги.
Представники Уряду Української Народної Республіки:
Сенатор Сергій Шелухин
Володимир Кедровський
Г олова Дипломатичної Місії в Латвії
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. ДЕЛЕГАЦІЯ УНР НА МИРНУ КОНФЕРЕНЦІЮ В РИЗІ 645
СПРАВОЗДАННЯ СЕРГІЯ ШЕЛУХИНА АНДРІЮ НІКОВСЬКОМУ
Рига, 12 жовтня 1920
Сьогодні, 12 октября 1920 р[оку], ще немає документу про перемир’я, хоч і є
відомости, що він вже підписаний в мовах польській, російській і українській.
Вчора на засіданні делегації послів Посол п[ан] [^ТЇіоМ] Катіепіескі зробив
доклад про переговори, в якім заявив, що договір заключено між Польщею, з
одного боку, і Совітською Росією та Совітською Україною, з другого боку. З сього
докладу видно, що Польща придбала територіяльно од большевиків трохи більше
української землі, як по договору з Урядом УНР, і що придбала од вказаних
контрагентів дуже багато коштами Білорусії та Литви, з тим, що совітські російська
і українська влади за Білорусію беруть одвічальність на себе.
З свого боку, я виступив з мотивованою заявою того ж змісту, як наша нота з 7
октября, підкреслив, що безцільно нічого не робиться, а тому, очевидно, було не
безцільним і визнання Польщею фікції совітського українського Уряду з наданням
сій фікції міжнародової реальности і легалізації, тоді як Польщу до сього ніщо не
примушувало, і просив зібрання прийняти до відома, що всі наслідки і вся
одвічальність за договір, яким порушено наші інтереси і в якім ми участи не брали,
падають на Польщу, і що той договір, як складений всупереч нашим інтересам і без
нашої участи, для нас не має ніякої обов’язковости. До сього Посол [Володимир]
Кедровський додав заяву, що Польща не тілько не виконала свого договору з нами,
а ще порушила його.
Після сього сенатор [УоМетагз] 2атиеЬ, латвійський Уповноважений,
поставив питання, чи Польща передбачає можливість ревізії її договору з
Українською Совітською Республікою, чи ні. Польський Посол [^Уісоїсі]
Катіепіескі на се питання ухилився одповісти, але ж завірив, що своїх відносин до
УНР і її Уряду Польща не перемінила і вживе всіх заходів, щоб виконати й далі
свій договір з урядом УНР.
Литовський Уповноважений Посол [Иоуаз] 2аипіш після сього зробив заяву
про те, що Польща наступом на Вільно повторює Бермонтовську авантюру, що
військо генералів [Ьис^ап’а] 2е1і§о\У5к’ого і ДУасЬлу’а] Ілуахгкіехуісг’а [-
Кисіозгапзк’ого] є безперечно польським військом і що воно проголосило себе
незалежним од польського командування фіктивно, бо працює для Польщі в
повнім контакті з польським командуванням. Литовці страшенно занепокоєні і
шукають піддержки од українців, латишів і инш[их]. Дуже було б добре, коли б ми
в Литві мали свого представника. Його треба послати туди негайно.
І досі немає полк[овника] [Максима] Дідковського. Чому? Не маємо ніяких
інформацій ні з Варшави, ні од Уряду, чим наша робота зв’язується і гальмується.
Неодмінно потрібні інформації про відносини з поляками, про наш фронт і про
646 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
ближчі перспективи. Необхідно зараз же мати п[ану] [Володимиру] Кедровському,
мені і полк[овнику] [Максиму] Дідковському уповноваження на участь в
конференції послів і в її комісіях. Инші представники сі уповноваження вже
подали. Прикладаю зразок уповноваження. Прошу поспішити. Подробиці про
засідання послів пише Посол [Володимир] Кедровський.
Українська делегація сидить без грошей - нема з чого не тілько зробити
виплати за октябрь, а і купити білети на подорож. Грошове питання прошу
розрішити теж негайно. Коли б були гроші, то є можливість давати інформації в
французьку і англійську преси. Зараз випадково маю нагоду передати пошту.
Поспішаю, щоб не спізнитися.
Г олова Делегації,
сенатор С [ергій] Шелухин
***
Друкується за копією, машинопис / ЦДАВО УКРАЇНИ Ф. 3696. - ОП. 2. -
СПР. 430. - АРК. 29-30.
СПРАВОЗДАННЯ СЕРГІЯ ШЕЛУХИНА АНДРІЮ НІКОВСЬКОМУ
Рига, 14 жовтня 1920
13 октября між Польщею, з одного боку, і Українською Совітською Респуб-
лікою та Російською Совітською Республікою, з другого боку підписано два дого-
вори, які до сього додаю, вирізавши їх із часопису. Пункт другий договору про
прелімінарний мир направлено просто і очевидно проти нас.
14 октября 1920 р[оку] відбулося засідання делегацій послів Прибалтійського
союзу. Польський Посол [МЗгоІсІ] Катіепіескі вніс заяву, що по договору з
Урядом УНР Польща зобов’язалася не заключати міжнародових умов проти
«України», а тому своїм договором з Совітською Росією і Совітською Україною
вона того договору не порушила. На се Посол [Володимир] Кедровський зробив
свою заяву про порушення договору. Після того голова засідання Міністр
[УіїфтїсВ] Мєієгоуісх спропонував обидві заяви внести в протокол засідання. З
нашого боку подана для протоколу письменна замітка про те, що польський Уряд
по договору з Урядом УНР зобов’язався не заключати жодних міжнародових умов,
направлених проти УНР, яка виступала контрагентом по тому договору, а проте, не
вважаючи на се, нині підписав з Урядом Совітської Росії і його емісаром на Україні
договір, направлений проти Української Народної Республіки і її Уряду. В
засіданні постановлено вважати, що у військовій комісії працюють Латвія, Польща,
Фінляндія, Естонія і Україна, а щодо Литви, яка через непорозуміння з Польщею
поки що удержується од участи в військовій конвенції, то, не припиняючи роботи,
ждати од неї заяви в справі її участи. Необхідна ратифікація постанов, повезених
паном Міністром [Олександром] Саліковським.
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. ДЕЛЕГАЦІЯ УНР НА МИРНУ КОНФЕРЕНЦІЮ В РИЗІ 647
Згідно з телеграмою, ждемо 15 октября прибуття полковника [Максима]
Дідковського і [Олександра] Данильчука, які вже доїхали до Лібави. Вони зараз же
увійдуть у комісію, яка вже працює у складі представників од Латвії, Естонії та
Польщі. Фінляндський представник прибуде 15 октября. Ми дуже і дуже
спізнилися. Сі запізнення нищать всяку можливість ініціятиви з нашого боку, тоді
як ситуація вимагає нашої ініціятиви і нашої особливої активности. Зараз не тілько
події не ждуть, а і люде поспішають використати всяку хвилину, якою опановують.
Ми не маємо од Уряду ось уже два тижні навіть інформацій, і доводиться на
запитання червоніти. Такий стан надзвичайно шкодить і Урядові, і нашій справі,
даючи приводи оцінювати нас недобре, негативно.
Моє посередництво між білорусами і литовцями дало вже ті добрі наслідки,
що між ними зростає наближення і є принципіяльна згода на переговори про
єднання й полагодження відносин між ними. Коли б се було осягнутим, то
полегшилася б участь Литви в військовій конвенції і введення Білорусії в число
членів союзу. Се дало б дуже добрі наслідки, бо зараз егоїстичною політикою
нароблено такого, що Литва, Білорусія і Україна не мають між собою спільних меж
і територіяльно цілком роз’єднані, то штучними коридорами, то окупацією.
При численних побаченнях з представниками чужих держав майже всі
вказують на те, що через брак роботи наших представництв в Парижі і в Лондоні
ми дуже багато вже потеряли і далі теряємо. Двоє (Литва і Латвія) називали
[Михайла] Тишкевича винуватим в тім, що спільні виступи в Парижі
представників нових держав через його зробилися неможливими і попередня
спільна робота зруйнована. Офіціяльний виступ [Михайла] Тишкевича в пресі
проти [Аіехапсіг’а] МіІІегапсГа вже з маю зробив держання його в Парижі
неможливим, а нині, коли [Аіехапсіге] Міііегапсі є Президентом Республіки і новий
Міністр закордонних справ солідаризує з ним, держання [Михайла] Тишкевича в
Парижі не можна нічим ні виправдати, ні пояснити. Писав про се я, писали три
наші посли, тепер вказують на се представники чужих, але дружніх нам держав.
Престиж Української Народної Республіки і авторитет Уряду вимагають в сій
справі розпорядження, яке було б виконаним в один день. Того вимагають
інтереси держави і наших друзів.
Сенатор С [ергій] Шелухин
***
Друкується за оригіналом, машинопис з автографом / ЦДАВО УКРАЇНИ
Ф. 3696. - оп. 2. - спр. 430. - арк. 43.
Примірник Державної Канцелярії УНР, копія, машинопис / ЦДАВО
України Ф. 3696. - оп. 2. - спр. 430. - арк. 34.
648 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
СПРАВОЗДАННЯ СЕРГІЯ ШЕЛУХИНА АНДРІЮ НІКОВСЬКОМУ
Рига, 15 жовтня 1920
В попередніх донесеннях я писав, що визнання Польщею Совітської України,
якого од Польщі ніщо не вимагало і яке вона могла б легко одкинути, зроблено не
без ціли. Як видно з договору, особливо з 2 пункту, зроблено се найперше всього
проти Уряду УНР. Розібравши перевірені факти, розмови з польськими послами
[МЗгоІсГом] Катіепіескі’м і [фап’ом] Офззкі’м, балачки поляків і громадську опінію,
я прийшов до таких висновків:
1) Польща, маючи імперіялістичні завдання, хоче забрати собі якмога більше
чужих територій. Нині, після договору з большевиками, ся територія виросте до
звиш 400 000 км2, тобто вдвоє більше етнографічної Польщі, з населенням в ЗО
мільйонів, між якими поляків тілько коло 48%, а инші народности містять коло
52%. Щоб забезпечити за собою се неправе діло можливо з усіх боків, навіть поки
недійсних, а хоч би й можливих, Польща визнала Совітську Україну, щоб, беручи
підпис на чужі землі од Совітської Росії, взяти її і од фікції совітського
українського Уряду на ті ж чужі землі. Такий підпис вона хоче взяти, як
пробалакався один з членів польської делегації, також од [Петра] Врангеля. Немає
сумніву, що за таким підписом вона звернеться і до Уряду УНР, і буде великою
помилкою згодитися на се, а не одкласти взагалі договорних міркувань на той час,
коли договори можна буде писати дійсно по добрій і по свобідній волі і коли
справді буде надія, що Польща виконуватиме договір, а не зробить так, як зробила
нині з договором, заключеним з УНР. Тим часом Польща вживе усіх заходів, щоб
використати момент і забрати якмога більше добра, майна і цінностей з чужих
земель, щоб збагатити себе чужими коштами. Розуміється, коли Уряд УНР підпише
договір, то, як відносно його, так і відносно всіх, хто підпише, Польща буде
захищати свій вчинок правністю, яку утворено для неї підписаними договорами.
Се треба мати на увазі. І тому, коли б лиха година примусила підписати договір,
який в цивільнім праві через свою примусовість, противну свободі сторін,
вважається недійсним, то неодмінно треба захистити всіма способами наш
український люд од нищення і розору. Сього вимагає і принцип рівноправности
сторін; поляки завше і вскрізь роблять такі оговорки для мешканців польської
народности. Таким чином, дбаючи про союзні і добрі відносини з поляками, треба
вжити усіх заходів для застереження інтересів українського населення. Сього
вимагає не тілько етика і звичайний обрахунок, а і тактика.
2) Щодо большевиків, то вони, розуміється, і не думають виконувати договору. За
часів утворення Берестейського миру московські большевики інсценіровали
український совітський Уряд, щоб протиставити його законному Урядові УНР і
повалить сей останній для своїх емісарів з Москви і поневолення їм України. Коли
німці не годилися на їх пропозиції, то вони з загрозами поїхали з Берестя,
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. ДЕЛЕГАЦІЯ УНР НА МИРНУ КОНФЕРЕНЦІЮ В РИЗІ 649
перервавши переговори. Українці тим часом 9 февраля 1918 р[оку] заключили
мир. Тоді большевики, поставлені в тяжку для них ситуацію, вернулися в Берестя
вже без маскарадного представництва Совітської України і заключили з німцями
мир, не торгуючись, а підписуючи все, що ті диктували. Того договору вони не
виконували, і довелося очищати од них вказану в договорі територію збройною
силою, хоч вони самі зобов’язалися добровільно забрати звідти свої війська.
Всупереч договору вони робили збори в Росії на повстання на Україні, щоб
знищити її незалежність, і вели на Україні свою пропаганду й агітацію. Як тільки
німецька сила захиталася, вони в 1918 році проголосили Берестейський договір
анульованим і визнання Української Народної Республіки вважали недійсним
(див[ись] «Известия ВсЦИКСов» 282 (546), від 24 грудня 1918 р[оку], 3-я
сторінка]). Ясно, що зараз вищенаведена історія повторяється. Притиснуті
польськими і українськими побідами, вони погодилися б на все, але ж поляки
полегчили їм поразку, одсепарувавшись од свого союзника - УНР і її Уряду, щоб
за його спиною виговорити всі вигоди переваги тілько собі. Большевики
оцінювали се, позаяк і для них усунення Уряду УНР і прийняття інсценірованого
представництва фіктивного Уряду Совітської України було вигодним. Коли б не
сей пункт, то вони повторили б Берестейську комедію, а то зосталися і підписали
всі польські вимоги. Ясно, що далі вони договору не виконуватимуть, як і
Берестейського. Повториться історія з Берестейським договором. А коли їх війська
чинитимуть шкоди і напади, то большевики скажуть, що то банди, а не її військо -
повторять те, що казали нам і німцям в 1918 році. До всього того треба бути
готовим. [Дмитро] Мануїльський з своїм докладом поїхав в Москву.
Голова Делегації,
сенатор С [ергій] Шелухин
***
Друкується за оригіналом, рукопис / ЦДАВО УКРАЇНИ Ф. 3696. - ОП. 2. -
СПР. 430. - АРК. 39-40.
Примірник Державної Канцелярії УНР, копія, машинопис / ЦДАВО
УКРАЇНИ Ф. 1429. - ОП. 2. - СПР. 18. - АРК. 380-381.
ЛИСТ СЕРГІЯ ШЕЛУХИНА АНДРІЮ НІКОВСЬКОМУ
Відень, 4 листопада 1920
Виконавши доручення Уряду, як тільки його можна було зробити, я
повернувся з Риги до Відня, одбувши тяжку подорож і 26 митних ревізій, бо далі
мені в Ризі не було чого робити. В додаток до моїх 4-х справоздань, надісланих в
пакеті з Риги через урядовця варшавської Місії [Тимоша] Олесіюка, маю честь
подати нижчевикладені мої уваги.
Наша невдача в справі ризьких переговорів сталась з двох причин: 1) через нас
самих і 2) через поляків. В Мінську, коли військова перевага над поляками була на
650 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
боці Росії, вони все-таки старалися зоставатися нашими вірними союзниками, не
одкидали свого договору з Урядом УНР і рішуче не визнавали ні Совітської
України, ні совітського українського Уряду. Далі, коли вони з нашою допомогою
стали переможцями над Совітською Росією і коли [Адольф] Иоффе одержав з
Москви наказ згодитися на всі умови, утворити мир і підписати договір з усіма
польськими вимогами, поляки раптом знехтували договір з Урядом УНР,
поступились всіма інтересами її і, не бувши до того примушеними нічим в своїх
цілях, в Ризі визнали фіктивний уряд Совітської України в особі емісарів з
Москви. Вони дбали тільки про власний інтерес, пожертвували нами для власних
егоїстичних цілей і рішили використати момент і ситуацію для осягнення своїх
імперіялістичних завдань.
Обрахунок і перспективи у них такі. Здобувши на договорі підписи
Совітських Росії і України про прилучення до Польщі великих непольських
територій, після того здобути на те саме підписи од [Петра] Врангеля і од Уряду
УНР. З сими чотирма політичними векселями, на яких підпису дійсних хазяїнів -
українського, білоруського та литовського народів, ніхто не питатиме, заявити
перед Антантою і здобути од неї санкцію на те, що всі «заінтересовані» начебто
згодилися. На сій території в 378 152 км2 (замість етнографічної польської в
174 012 км2), поляки по своїй статистиці (напр[иклад] [Еи§епіш2’а] Котег’а і
[1§пасу’я] МАігїїеІсГа) покажуть ЗО 019 000 населення, з якого 15 393 000 поляків, а
14626 000 инших народностей, і скажуть, що більшість польська, а тому і така
польська держава відповідає 13 п[ункту] декларації [МУюсіголу] УчГоп’а. На
підставі сеї підтасовки й софістики вони добиватимуться міжнародно-правової
санкції Польщі в межах, визнаних підписами 4-х заінтересованих воюючих. В
дійсности на тій території все-таки поляків тілько 48%, а инших народностей 52%.
Сим методом російські імперіялісти, при числі росіян в 80 мільйонів],
прилучивши до Росії Польщу, Чехію, Австрію і Францію, могли б заявляти, що в
сих межах росіян буде звиш 50%, а тому Росія в таких межах одповідала б вимогам
етнографічного принципу!
На мою думку, треба було б негайно вжити заходів через наші місії в Франції,
Англії, Італії і Америці, щоб інформувати уряди тих держав і попередити майбутні
загрожуючі інтересам УНР виступи, пропозиції і вирішення. На жаль, ні в одній з
названих держав УНР не має свого певного і роботящого представництва. З свого
боку, я вжив заходів, щоб про вищенаведене знав утворений в Парижі, через
нездатність і шкідливість тамошньої Місії, особливий Український Комітет, в
якому беруть участь для оборони суверенности УНР і її інтересів [Володимир]
Тимошенко, [Степан] Перепилиця, [Григорій] Сидоренко, [Микола] Лучицький,
[Артем] Галій, [Ілько] Борщак, [Андрій] Сербиненко і ин[ші] українці, за
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. ДЕЛЕГАЦІЯ УНР НА МИРНУ КОНФЕРЕНЦІЮ В РИЗІ 65 1
виключкою гр[афа] [Михайла] Тишкевича та його прибічників. Вважаю своїм
обов’язком пояснити, що в французькім М[іністерст]ві закордонних справ членам
вказаного комітету просто і ясно заявили, що ні з сими представниками, ні з тим
урядом, що має таких представників «іі п’у а гіеп а їаігс» !
Наша провина в програнні справи в Ризі заслуговує найширшого розгляду. Се
потрібно, щоб не повторювати помилок. Без самокритики і визнання своїх хиб не
збудувати нам своєї незалежної держави, як би ми того не намагалися й не хотіли.
Се примушує мене з свідомости своїх обов’язків не мовчати про правду, якою б
вона не була гіркою та неприємною. Несподіваний і страшенно прикрий програш
нашої справи в Ризі треба приписати найперше всього тим, хто вів дипльоматичну
роботу в Варшаві, а потім неорганізованости роботи і бракові певних інформацій
од наших місій в Міністерстві закордонних справ УНР.
6 сентября 1920 р[оку] в Відні я одержав телеграму, якою пан Міністр
закордонних справ викликав мене для ведення в Ризькій конференції мирових
переговорів з Совітською Росією негайно прибути в Варшаву і привезти з собою всі
потрібні матеріяли. В телеграмі вказано було, що моя участь абсолютно необхідна і що
одмова з мого боку недопустима. Довіряючи урядовому паперові, я, як тілько
Посольство зробило мені й секретареві [Сергію] Пащенкові візи, на другий день
виїхав з Відня, а 10 сентября вже був в Варшаві, куди мені призначено було явитися.
Позаяк польська Делегація виїздила в Ригу 13 сентября, то я рахував застати в
Варшаві для української Делегації уже виготовленим все: і склад її, уповноваження
голові і членам, паспортні візи і грошову асигновку на подорож і утримання. Але ж
в Варшаві я нікого не застав, а дізнався, що в справі нашої Делегації ще нічого не
зроблено і не вирішено.
Виїхати з Варшави я не міг, бо мені призначено було явку в Варшаву, а постійні
переїзди членів Уряду з Тарнова до Станіславова, до Ставки і назад могли внести
через мої роз’їзди повну деструкцію в організацію роботи Уряду в справі Делегації.
Тому я, щоб приспішити роботу і вияснити ситуацію, в той же день послав кур’єра з
паперами і зразками уповноважень. Одначе ніякої одповіди я не одержав.
З інформацій од урядовців варшавської Місії, підтверджених через два дні
головою Місії А[ндрієм] Лівицьким, який вів дипльоматичні зносини й
переговори з польським Урядом і інформував українське Міністерство закордонних
справ про ті переговори, я дізнався: 1) що поляки ніяк не визнаватимуть Совітської
України і їх совітського Уряду ([Християна] Раковського і К°); 2) що в Ризі вони
домагатимуться нашої участи в переговорах і 3) що ми мусимо вести справи так, щоб
Польща не тільки не визнавала українського большевицького Уряду, а вимагала б од
росіян очищення території од московських большевицьких військ. З тим я цілком
годився, і тому зараз же взявся за працю.
652 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
Те, що поляки не визнають совітського Уряду України підтверджувалося на
око: а) їх переговорами в Мінську, де вони одхилили Уряд Совітської України,
хоча побіда була на боці большевиків; б) зібранням од мене польським
уповноваженим [Магіап’ом] $2ит1ако\\'<,кі’м фактичного і документального
матеріялу для заявки одводу проти [Дмитра] Мануїльського і инш[их]
представників Совітської України; в) рішучим запевненням з боку нашої
варшавської дипльоматїї, в особі п[ана] А[ндрія] Лівицького, який вів переговори і
умовлявся з поляками. Се підтверджувалось ще й таким фактом: коли почались
переговори в Ризі і [Володимир] Кедровський прислав в Міністерство телеграму,
що поляки трактують [Дмитра] Мануїльського і ин[ших] інсценірованих
представників Совітської України як контрагентів Польщі, то в Міністерстві
[Володимиру] Кедровському не повірили і мене через кур’єра запевняли, що
[Володимир] Кедровський помиляється, а проф[есор] [Отто] Ейхельман написав
мені листа, в якім підтверджує, що [Володимир] Кедровський подає звістку, яка
ніяк не може одповідати дійсности, і що на се я мушу звернути свою увагу. З сього
очевидно, що й Міністерство закордонних справ було поінформовано
варшавською дипльоматією в сій справі однаково, як і я.
Таким чином виходило, що як не безпосередньо, то в гурті з поляками нам
доведеться взяти участь в мирових переговорах, а тому голова української Делегації
повинен зробити візити вищим представникам польського Уряду і ввійти з ними в
безпосередні зносини. Сього вимагали обставини і інтереси УНР, але ж сього я не
тілько не міг, а був позбавлений можливосте зробити.
Я не знаю, хто і з якою ціллю зробив так, що мене, запрошеного стати на чолі
Делегації, було усунено, а головою Делегації призначено [Максима] Славинського.
Обов’язки і право на вищевказані візити, зносини і акції од мене було забрано і
передано [Максиму] Славинському. Я міг зноситься тілько з нижчими
урядовцями, і се я виконав, але ж сього було мало, а головного не було зроблено, бо
не було голови Делегації. Мало того, [Максим] Славинський, коли б навіть не був
[Максимом] Славинським, не міг прибути з Праги так швидко, щоб встигнути
зробити в Варшаві те, що повинен був зробити голова Делегації, і тілько один
голова Делегації. Я не одержав до 27 сентября ніяких уповноважень, а тому і на
підставі їх не міг зробити ні належних виступів, ні зносин, ні зв’язків. Утворена сим
розпорядженням ізоляція Делегації була очевидно шкідливою. За залежности від
особи, яка була ініціятором і автором призначення [Максима] Славинського, може
виникнути питання про навмисність сеї комбінації, потрібної для того, щоб
усунути мене од зносин з вищим польським Урядом і щоб я не мав змоги розкрити
закулісну роботу, про яку Уряд наш, очевидно, не знав і яка виявилася в Ризі.
Факт остається фактом: призначення на моє місце [Максима] Славинського,
який прибути своєчасно не міг, ізолювало мене од зносин з поляками, паралізувало
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. ДЕЛЕГАЦІЯ УНР НА МИРНУ КОНФЕРЕНЦІЮ В РИЗІ 653
мою ініціятиву і позбавило мене можливосте розвинути необхідну акцію. Разом з
тем, факти вимагали од мене ставитися до інформацій п[ана] Андрія Лівицького з
обережністю, особливо після того, як він мене запевняв, що давно добивається
усунення [Михайла] Тишкевича, а через кілька день мені показано було копію
листа того ж [Андрія] Лівицького з 10 августа до голови Директорії, в якім він
просить задержати [Михайла] Тишкевича в паризькій Місії як корисного діяча!
Тому до Риги я поїхав з ріжними сумнівами, а не з певними інформаціями, і без
підготовленого ґрунту. Тому те, що сталося і виявилося в Ризі, вимагає розсліду,
щоб знайти винуватих.
Цілком зрозуміло, що по мотивах моральних і глибоко патріотичних я не міг
згодитися на спільну працю з [Максимом] Славинським, про якого я за три тижні
перед тим казав, що він проявив щонайменше злочинну державну бездіяльність в
Чехії, за яку його треба віддати під суд. Виходило, що я не можу працювати, а [Максим]
Славинський не їде. [Левко] Шрамченко зрікся од участи в Делегації, [Ісаак] Мазепа і
[Микола] Ковалевський, як казали в Варшаві, зайнялися справою з одержанням
міністерських портфелів, а [Микола] Добриловський чомусь теж не їхав. Вийшло, що
делегацію призначено так, що її фактично не існувало, а в Ризі не було нікого з нашого
боку. Отеє тяжке становище хаосу примусило мене прийняти вдруге призначення
головою Делегації і поспішити в Ригу. Виїхати раніш 29 сентября я не міг, бо
уповноваження одержав тілько 27 сентября, та й то пославши кур’єра за виясненням
справи. Візитів і зносин в Варшаві я не мав вже змоги зробити.
Шлях до Риги з Варшави дуже тяжкий: треба їхати не менше 5 суток. Та й то,
щоб поспішити, я мусив 84 версти од Мемеля до Лібави їхати на підніжці грузового
автомобіля, бо иншого місця не було, а пароход одходив тілько через 3 дні. 4 октября я
був уже в Ризі і в той же день переконався, що [Володимир] Кедровський послав до
Міністерства інформації, які цілком одповідали дійсносте і яким там не вірили тілько
через те, що з Варшави наші дипльоматичні агенти подавали зовсім инші інформації.
Се примусило мене 5 октября бути у польського Посла [МіїюІсГа] Катіепіеск’ого,
який, нічого не негуючи, запевняв в попередній дружбі ПОЛЯКІВ І В ТІМ, що вони,
примушені обставинами заключати мир, ніяких умов, шкідливих для УНР і її Уряду,
не приймуть і не підпишуть. Голова польської Делегації Цап] Е)ф$кі був зайнятий в
комісіях і тому призначив побачення на 6 октября.
5 октября, одначе, підписано було, а 6-го вранці надруковано в часописах
протокола, в якім сторонами значилися з одного боку Польща, а з другого
Совітська Росія і Совітська Україна. 6 октября я пішов до Щп’а] ІЦЬД’ого,
запросивши з собою й нашого Посла в Ризі [Володимира] Кедровського.
Командирований в Ригу п[аном] А[ндрієм] Лівицьким урядовець [Тиміш]
654 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
Олесіюк, який вів зносини з поляками, попросився теж піти зо мною. Я згодився. І
от, коли я виклав п[ану] [|ап’у] ОфтД’ому мотиви, якими доводив фікцію,
інсценіровку і емісарство з Москви совітського Уряду України, показав наочно, що
Совітська Україна не об’являла Польщі війни, не воювала і не має війська, а тому і
мириться з нею нема чого, а на решті вказав, що визнання Польщею совітського
Уряду на Вкраїні порушує наш союзницький договір, робить нам внутрішню й
зовнішню шкоду, ускладняє справу і зменшує факт визнання Польщею Уряду
УНР, то п[ан] [|ап] Офззкі нам трьом в вічі заявив своє здивовання моїй речі і
сказав, що визнання Совітської Україні і совітського Уряду її зроблено поляками
згідно з тим, як було умовлено з Урядом УНР через його представника і одповідає
бажанням уряду, через що сей не може заявляти своє незадоволення. Розуміється,
що я, мавши вищенаведені інформації, запротестував проти цього і заявив, що тут є
якесь непорозуміння і що я подам в сій справі ноту. [Тиміш] Олексіюк, який все
отеє чув, страшенно схвилювався і вставив увагу, що дійсно з нашого боку були
зроблені полякам такі заяви. Вийшов очевидний скандал: один уповноважений
Уряду УНР не знав, що робив і казав полякам в Варшаві другий уповноважений
того ж Уряду!
Коли ми вийшли од п[ана] Цап’а] Ифзк’ого, то [Тиміш] Олесіюк,
схопившись за голову, сказав до мене: «Се моя вина, се я винен, що не попередив
Вас! Дійсно, п[ан] Андрій Лівицький з тактичних мотивів вів такі розмови з
поляками». Почувши се, п[ан] [Володимир] Кедровський, як і я, обурився і
заявив, що і його [Андрій] Лівицький інформував так само, як мене й
Міністерство, а про инші його розмови він, як і я, чує вперше од п[ана] Цап’а]
П^Ьзк’ого і од п[ана] [Тимоша] Олесіюка.
В доказ цього п[ан] [Володимир] Кедровський пред’явив листа п[ана]
[Андрія] Лівицького з 17 сентября, в якім [Андрій] Лівицький радить товмачити
полякам, що Совітська Україна - се фікція і шулерство, сповіщає про те, що я
привезу матеріяли, і каже вимагати од поляків, щоб вони мирилися з Росією лиш
при умовах очищення України од московської окупаційної армії і передачі влади
Урядові Директорії УНР. Се одповідало моїм інформаціям.
Ясно, що хтось з нашої дипльоматії в Варшаві вів з поляками розмови, про які
ні Уряд, ні я поінформованими не були і проти яких, як це ясно з листа
проф[есора] [Отто] Ейхельмана, Уряд наш рішуче протестував. Сей факт ще раз
потверджує необхідність негайної ревізії дипльоматичної і иншої роботи наших
місій за кордоном. Працювати серйозно і продуктивно в такій атмосфері, якої я
став свідком за часів свого пробування в Варшаві і в Ризі, неможливо нікому в світі.
Се атмосфера, сприяюча всяким авантюрам та особистому кар’єризмові і
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. ДЕЛЕГАЦІЯ УНР НА МИРНУ КОНФЕРЕНЦІЮ В РИЗІ 655
безумовно шкідлива для справи суверенностий будування УНР. Сю атмосферу
відчули вже французи, англійці і американці, в чім я переконався, і через її
існування вважають саму українську справу якоюсь авантюрою і не серйозною,
через що і з Урядом не хотять зав’язувати зносин, мати зв’язки і робити визнання.
Сей сумний і тяжкий для нас факт треба знищити, як протидержавне абсолютно
недопустиме й шкідливе явище.
Після того, як нас було усунено од всякої участи в Мировій конференції і
п[ан] Цап] Иф^кі заявив, що поляки свої обов’язки виконали, а далі, позаяк ми
вже на своїй території, їм нема ніякого діла до нас, а п[ан] [їйапіуіач/] СгаЬзкі
пояснив, що нині, коли б яка військова українська частина опинилася на польській
території, визначеній в договорі з большевиками, то була б негайно обеззброєна.
Мені в Ризі не було чого залишатися. Про сю сепарацію од Уряду УНР і про
анулювання договору її з поляками ще виразніше висловився заступник п[ана]
[|ап’а] Офзк’ого п[ан] [Ьеоп] ^Уазіїеткі. Але ж красномовніше всього про се
промовляє пункт два договору Росії з Польщею.
Участь моя в нарадах послів Прибалтійського союзу теж стала зайвою. Після
двох засідань послів з моєю участю я переконався, що Посол [Володимир]
Кедровський веде сю справу добре. Прибуття наших військових агентів [Максима]
Дідковського та [Олександра] Данильчука і торгового агента [Микола] Шадлуна
одкривали участь спеціялістів в роботі комісії, а сим пленарні засідання одтягнуто
було на довгий час. Сидіти дурно й без роботи я не звик, а тому поїхав до Відня.
Через Польщу я не поїхав тому, що дрібні польські урядовці не звертають уваги на
свою вищу владу, ставлять дипльоматичну візу свого Посольства ні в що і роблять
образливий трус і перегляд не тілько книжок, а і рукописів. Віддавати рискові свій
архів, матеріяли якого ще здадуться й послужать УНР, я не вважав можливим і
застрахував їх подорожжю кружним шляхом, хоч і тяжким для мене. Сим я вважаю
свою командировку з 1 ноября закінченою.
У Відні я перебуватиму, доки Уряд знову не схоче скористуватися моєю
відданістю Вітчизні, знаннями, досвідом і попередньою практикою для праці й
служби Українському Народові.
С[ергій] Шелухин
***
Друкується за оригіналом, машинопис з автографом / ЦДАВО УКРАЇНИ
Ф. 3696. - оп. 2. - спр. 430. - арк. 46-49.
Примірник Державної Канцелярії УНР, копія, машинопис / Історія
української дипломатії: перші кроки на міжнародній арені (1917 - 1924 рр.):
документи і матеріали / Автор проекту І. Матяш. - К.: Вид-во гуманіст, л-ри,
2010. - С. 427-432.
656 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
ЛИСТ СЕРГІЯ ШЕЛУХИНА СИМОНУ ПЕТЛЮРІ
Відень, 17 листопада 1920
Високоповажний Симоне Васильовичу!
Скандал, який учинився в Ризі за часів Мирової конференції через варшавсь-
ких дипльоматичних агентів УНР, а також в Парижі через [Михайла] Тишкевича,
який призвів до видання прикладеної до цього брошури, примушує мене, в
інтересах держави і престижу влади, звернутися до Вас як до голови Директорії і
громадського діяча з оцим неприємним листом, до якого я беруся тілько через
необхідність і виключно з свідомости своїх обов’язків перед вітчзиною і народом.
Всяка державна праця повинна бути орієнтованою на добро громадянства. Це
справа високого морального змісту, і тому, як писав [Михайло] Драгоманов, вимагає
для себе чистих рук і чистих засобів, зокрема од діяча - відання інтересами вітчзини,
знання, високої моральности, творчої громадської ініціятиви, свідомости обов’язків,
уміння виконати їх, трудолюбія і активности. Сі вимоги треба ставити взагалі до всіх
державних і громадських діячів, яких Кисіоіі УігсЬом' називав соціяльними лікарями.
Хитрощі, ошуканство, інтриги, обман, авантюризм і т[акі] и[нші] хвороби духа - се
противні сьому фальсифікати і сурогати розуму. Тому, каже [Кисіоії] УігсЬом',
державний діяч повинен мати досить розуму, щоб не потребувати сурогатів. Тут
міститься ріжниця між справжнім діячем і авантюристом.
Сорокамільйоний український нарід, який виявив багато духовних сил, має
досить людей, відповідних сим високим вимогам для соціяльного лікаря. Тілько
такі діячі здатні вести державну роботу і можуть творити нове життя, підняти в
очах чужинців українську справу і утворити народові ролю серйозного суб’єкта
міжнародового права. На нещастя українського народу, через тяжкі і скрутні для
його обставини, сього досі не сталося. Бурхлива хвиля революційного хаосу
прибивала до нашого берегу переважно діячів другої категорії, які старалися
монополізувати за собою не тілько державну владу, а і патріотизм, державний
розум, знання, совість, і в тойже час не почували за собою одвічальности ні перед
законом, ні перед народом, ні перед урядом; які, не розуміючи в державнім житті
елементарних речей і обов’язків, шукали собі влади і портфелів, які творили
партійні експерименти, вважали за діячів мітингових промовців та руйновали
народну справу, а український рух і нарід компрометували в очах цілого світу. Вони
руйнували і те, що своїм життям та кров’ю творили українське військо та нарід. Не
дивно, що розпука і зневір’я набули всюди великого зросту, і коли б становище
росіян чорного або червоного кольору було хоч трохи краще, то наша справа булаб
уже похованою, як за кордоном, так і на Україні. Не дурно чужинці іронізують,
наче наша справа ще жива тілько тому, що сам Бог почав українізуватися.
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. ДЕЛЕГАЦІЯ УНР НА МИРНУ КОНФЕРЕНЦІЮ В РИЗІ 657
До таких «діячів» належить [Михайло] Тишкевич, про якого я, посли [Микола]
Василько, [Арнольд] Марголін та [Андрій] Яковлів і инші писали вже давно, а тепер в
Парижі вийшла хоч і недотепно написана, але ж скандальна для нас французька
брошура, автор якої, очевидно, ще багато дечого не знає. До таких «діячів» належить і
Вам найближчий співробітник [Андрій] Лівицький, якого я вважаю автором ризького
скандалу і акушером українського лиха. Його репутація така, що пробування не тілько
на посаді Прем’єра, а і взагалі Міністром, в очах чужинців кладе недобре, лихе тавро на
весь наш Уряд і на всю нашу справу. Його ім’я, як Міністра і Прем’єра, гальмує її в
Англії, Франції, Германії, Чехії, Австрії. А з сим всякий український патріот повинен
рахуватися. Ось факти, яких ігнорувати не можна.
5 вересня 1919 р[оку] [Микола] Шумицький одержав грамоту, за підписом
Вашим і Міністра] закор [донних] спр[ав] [Андрія] Лівицького, якою його
акредитовано «спеціальним делегатом» на 4 держави перед урядами Швейцарії,
Англії, Франції і Італії. В грамоті є прохання відноситися до [Миколи]
Шумицького з «повним довір’ям». Позаяк [Андрій] Лівицький є правник і
підписався Міністром закордонних] спр[ав], то, контрасигнуючи сей акт, він
прийняв одвічальність на себе. Акт сей для правника скандальний сам по собі. На
чотири держави од Уряду сорокамільйонного українського народу уповноважено
юнака, який тілько що вийшов з школи і не відомо, чи держав іспити. Який же то
мізерний і убогий нарід. Але ще гірше. За рік перед тим [Микола] Шумицький
взяв на себе політичну агентуру чужої держави і підкупав «Робіт[ничу] газ[ету]»
писати противно незалежности України, за що с[оціял] -демократи], визнавши
його вчинок неморальним, позбавили його довір’я і виключили з партії.
Подробиці про се можна мати од члена Комітету партії с[оціял]-д[емократів]
[Дмитра] Антоновича. [Андрій] Лівицький, як с[оціял]-д[емократ], не знати сього
не міг, а тому не мав права прохати чужі уряди відноситися «з повним довір’ям»
до того, кого навіть його партія осудила і позбавила довір’я. [Андрій] Лівицький
поступив не етично і проти своєї партії. Наслідки сього призначення не тілько
компрометуючи для України, Уряду і народу, а скандальні. [Микола] Шумицький
в Італії натворив контрактів на продаж українського угля і заліза, скомпрометував
Уряд, який прохав оказувати сьому його агентові повне довір’я, і поїхав в Францію.
В Парижі, зводивши особисті рахунки з [Серігєм] Моркотуном, [Микола]
Шумицький підняв скандальну і брудну історію з масонською ложею й доносом на
його, заявив в Делегації, що [Сергій] Моркотун в тій ложі старшим, а він з Вами
членами в ній, і спричинився, що Вас через ту ж історію [Сергій] Моркотун
оскандалив в пресі, як офіціяльну особу.
Підписавши з делегацією в Парижі заяву Урядові про шкідливість праці
[Михайла] Тишкевича і неможливість служби з ним, [Микола] Шумицький в тож же
658 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
день заручився од [Михайла] Тишкевича платнею йому по 5 000 фр[анків] на місяць,
визнав його корисним для України і зостався провадити з ним шкідливу роботу.
Уповноважений на 4 держави пристроївся і далі скандалити вже не поїхав (на щастя).
26 декабря 1919 р[оку] в Парижі [Михайлом] Тишкевичем було одержано
підписану [Андрієм] Лівицьким як Прем’єр-Міністром і [Павлом] Христюком
телеграму, якою Делегація касувалася, а [Михайлу] Тишкевичу надавалося право
скласти Місію з людей, які йому вподобаються. Я дав заключення, що се телеграма
підложна: 1) Делегацію утворено спеціальним законом 4(10) января 1919 р[оку] -
значить, і скасувати або зреформувати можна таким же законом, а його не виходило;
2) трудно допустити, щоб правник [Андрій] Лівицький сього не знав і дозволив би
собі анархічний акт нехтування закону; 3) Прем’єром був [Ісаак] Мазепа, і трудно
допустити, щоб правник [Андрій] Лівицький дозволив собі титуловатися неналежним
йому званням; 4) [Андрій] Лівицький партійно с[оціял] -демократ], а [Павло]
Христюк - с[оціял]-р[еволюціонер], і трудно допустити, щоби члени тих партій могли
доручити великоземельному поміщикові, реакціонерові, клерикалові і монархистові
[Михайлу] Тишкевичу підобрати свій політичний персонал і промовляти од імени
УНР з її соціалістичним Урядом перед цілим світом; 5) по тому дорученню в першу
голову з Делегації мусіли б ввійти с[оціялісти]-р[еволюціонери], с[оціял] -демократи]
і взагалі вся демократія, бо [Михайло] Тишкевич проти них, чого [Андрій] Лівицький
не міг не знати з донесень.
Дійсність, одначе, переважила всі трудні допустимости. Виявилося, що
телеграму дійсно послав [Андрій] Лівицький і що [Павло] Христюк протестував
проти неї і її не підписував. Виходить, що [Андрій] Лівицький, який потім став
Міністром] юстиції, утворив службовий подлог, який карається по 362 ст[атті]
Улож[ення]. Колишній распутінський Мін[істр] юстиції [Микола] Добровольсь-
кий все ж зробив пристойніше, бо в таких випадках посилався на те, що на
спіритичному сеансі так велів йому зробити дух [Григорія] Распутіна!
Знавши, що я подав доказний матеріял проти [Михайла] Тишкевича, яким
довів його нездатність і шкідливість для нас на посаді в Парижі, і що посли
[Микола] Василько, [Арнольд] Марголін і [Андрій] Яковлів 17 іюля з Спа
написали те ж саме й заявили про негайну необхідність зараз же призначити в
Париж когось иншого, [Андрій] Лівицький у вічі запевняв мене в сентябрі, що він
все ж поділяє і добивається звільнення [Михайла] Тишкевича, але ж Ви стоїте за
[Михайла] Тишкевича і піддержуєте. [Андрій] Лівицький казав, що може
потвердити своїми листами до Вас. А [Микола] Шадлун через три тижні казав
мені, що він читав листа [Андрія] Лівицького до Вас з 10 августа, в якім він
розпинається за [Михайла] Тишкевича і просить Вас держати його в Парижі.
Копію сього листа мені через тиждень після сього читав [Борис] Матюшенко.
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. ДЕЛЕГАЦІЯ УНР НА МИРНУ КОНФЕРЕНЦІЮ В РИЗІ 659
Для чого [Андрій] Лівицький казав мені, уповноваженому од Уряду,
неправду? Чи можна мати міністром особу, яка здатна в вічі казати неправду з
цинізмом і ошуканством? Для чого с[оніял1-д[емократо1ві [Андрію] Лівицькому
потрібно обстоювати для паризького представництва перед цілим світом
великоземельного польського реакціонера, клерикала, монархіста і ворога
демократії, з яким чужі уряди не хотять і уникають балакати, який компромітує
український рух і Уряд, який не тілько нічого не робив для УНР, а й зробити
абсолютно не може, і який своїм перебуванням на посаді голови Місії в Парижі
наробив українському народові безмірних шкод? Може, се потрібно для [Андрія]
Лівицького особисто, щоб одержати для себе зарезервованою вакансію, але ж ні по
своїм здібностям, ні через незнання французької мови він на таку вакансію
абсолютно не годен.
В додаток до [Михайла] Тишкевича [Андрій] Лівицький разом з ним
піддержує в Парижі в складі Місії б[увшого] російського] жандармського
полковника [Петра] Адамовича, б[увшого] поліцейського чиновника [Леоніда]
Галяфре, вищевказаного [Миколу] Шумицького і розвідника [Володимира]
Колосовського. Ні єдиного українського діяча, бо їх всіх з Делегації розігнано.
[Володимир] Колосовський свої зносини з денікінцями виправдовував перед
Делегацією тим, що йому потрібні відомості. Але ж він був постійним членом
ворожого українцям російського салону Проктер, потім оженився на її дочці і став
там своєю людиною. Питання: од кого і як російські кола знали все, що робиться в
українській Делегації, і друкували проти неї свої напади! Хто з людей серйозних
міг би й може серйозно вважати сю компанію дійсним представництвом
українського народу і вести які б не було серйозні розмови як з представником
держави! От і зараз треба в Парижі дипльоматичним шляхом шукати помочі
Україні, а там про се нема кому балакати і робити!
Хто може повірити таким людям і тому Урядові, який призначає таких
політичних діячів для державної роботи і зносин з чужинцями державними та
просить од урядів довір’я до сих людей! Уповноважувати таких людей - се значить
не поважати ні себе, ні свого народу, який може дати краще і дійсно солідне
представництво, ні своєї справи, ні тих чужинців, до яких таке представництво
призначено. А се чужинці добре знають, розуміють і відчувають. На жаль, у нас не
всі се відчувають.
Повторяю, що заслуговує особливої уваги і звертає увагу і чужинців той
загадковий факт, що український с [ оціялі -д [ емократ] [Андрій] Лівицький,
займаючи високу посаду і граючи одну з перших ролів в українськім державнім
житті і Уряді, піддержує на посольській посаді в Парижі польського
великоземельника, реакціонера, клерикала, монархіста і ворога демократії
660 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
[Михайла] Тишкевича, з яким в французьких урядових і дипльоматичних колах
ніхто не хоче не тілько рахуватися, а навіть балакати, через що одно вже держання
його в Парижі явно безцільне. Один син [Михайла] Тишкевича служить у поляків
в Міністерстві] закор [донних] спр[ав], а другий в ієзуїтах. Сам [Михайло]
Тишкеквич на службі у Ватикана і одчитується перед ним. Своєю роботою він
шкодить УНР і визначився інтригами і плітками, хлестаковщиною, подаючи се як
роботу і годуючи Уряд вигадками. Заслуговують уваги і симпатії того ж с[оціял1-
л[емократа] [Андрія] Лівицького до жандармсько-поліцейсько-розвідчеського
антуражу [Михайла] Тишкевича.
Звертає на себе увагу і друга симпатія [Андрія] Лівицького до такого ж
с[оціял]-д[емократа], як і він, [Михайла] Єремієва. Він, як і [Михайло] Тишкевич,
великоземельник (у [Михайла] Єремієва в Забуянах та Загальцях, Київського]
пов[іту], є 4 000 дес[ятин] землі, на яких же ліс він продав на зруб Горенштейну та
Слуцькому), оперує плітками, вигадками ті інтриганством, за що й був звільнений з
італійської Місії, але ж знайшов симпатії у [Андрія] Лівицького і вернувся туди з
службовим підвищенням. Одержавши дипльоматичну командировку в Париж, він
жив з вищеназваним [Петром] Адамовичем та [Леонідом] Галяфре і одвіз до Уряду
жандармсько-поліцейські вигадки та плітки, замість дійсних інформацій. Ся
робота так подобалася, що він попав до Риму для дипльоматичної роботи! Його
жінка належить до ворожої Урядові, партії хліборобів-монархістів. Се все
характерно для [Андрія] Лівицького і як для особи, і як для соц[іял]-демократа.
Цікаво, що с[оиіял]-д[емократ] і член Уряду Директорії [Андрій] Лівицький
прислав до Відня українським хліборобам-монархістам, які добиваються
реставрувати [Павла] Скоропадського, запросити прибути для співробітництва з
ним. Ясно, що [Андрій] Лівицький веде закулісну політику і творить інтригу. Се
виявилося і в Ризі.
Викликаний в Варшаву для ведення переговорів в Ризі, я спочатку од [Бориса]
Ржепецького, потім од ближчого співробітника [Андрія] Лівицького - [Тимоша]
Олесіюка, нарешті і од [Андрія] Лівицького, який приїхав через два дні, був
офіціяльно поінформованим, що поляки ніяк не визнають совітського українського
Уряду і що ми, коли нас не допустять до участи в переговорах, мусимо добиватися од
поляків, щоб вони вимагали од большевиків очищення од їх військ української
території. Виходило, що варшавська дипльоматія вела переговори з поляками в сім
напрямі і виготовила для сього ґрунт. Так поінформували мене і з нашого
Мін [істерства] закордонних] спр[ав], а коли Посол в Латвії [Володимир]
Кедровський прислав з Риги телеграму, що поляки визнають совітський Уряд на Укра-
їні, то сьому, покладаючись на інформації варшавських дипльоматів, в Міністерстві у
нас настілько не повірили, що написали мені перебалакати з [Володимиром]
Кедровським і сказати йому уважливіше ставитися до своїх же донесень.
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. ДЕЛЕГАЦІЯ УНР НА МИРНУ КОНФЕРЕНЦІЮ В РИЗІ 66 1
В Ризі, одначе, ще до проголошення протоколу виявилося, що [Володимир]
Кедровський писав правду, а [Тиміш] Олесіюк, командирований [Андрієм]
Лівицьким, про се не доніс. Коли польський уповноважений [}ап] Ифхкі заявив
мені, що вони визнали Совітську Україну і совітський український Уряд, що се не
суперечить планам українського Уряду УНР, і що в сій справі у Цап’а] Офзк’ого
була розмова з представниками нашого Уряду в Варшаві, то я проти сього рішучо
запротестував. Се було сказано в присутності [Володимира] Кедровського і
[Тимоша] Олесіюка, який поспішив завважити, що тут з мого боку непорозуміння.
Потім, коли ми вийшли од Цап’а] Офхк’ого, [Тиміш] Олесіюк сказав, що дійсно
[Андрій] Лівицький з тактичних мотивів вів таку розмову з поляками і що він
забув про се мене поінформувати. Тоді [Володимир] Кедровський пред’явив листа
[Андрія] Лівицького з 17 сентября, в якім написав [Володимиру] Кедровському те
ж саме, що казав мені.
Стало цілком ясно, що [Андрій] Лівицький вів з поляками свою закулісну
політику і свої таємні переговори, про що ні Урядові, ні мені не сказав. Сі пере-
говори так для нас і зосталися б тайною, коли б я не поспішився в Ригу розвинути
там свою акцію. Де ж гарантія, що немає ще якихось таємних переговорів і умов на
нашу голову і на нашу погибель! Після цього для мене стало зрозумілим і те, для
чого мене викликано бути головою Делегації, коли я прибув до Варшави, чиїмись
інтригами було замінено [Максимом] Славинським, який в додаток не міг
прибути. Ясно, що до [Ешіаску’я] ЗаріеЬ’и, [фогеРа] РіЬисЕк’ого і [фап’а] Пфзк’ого
голова Делегації повинен був піти з візитом, повести з ними розмови, дознатися
про все, нав’язати контакт і виробити план роботи. Се міг і повинен був зробити
тілько голова. Позбавлений прав голови, я не се не мав права. Позаяк [Максим]
Славинський не міг прибути, то з поляками нікому було утворювати зв’язків і мати
балачки. Таким чином, за [Андрієм] Лівицьким залишалася монополія, і вся його
таємна закулісна робота зосталася б секретом для Уряду і не розкрилася б.
Але ж не дурно хитрощі та інтриганство тілько суррогати розуму, і тому все
розкрилося. В таких умовах і з такими діячами не можна вести серйозно ніякої
справи, а тим більше державної, хіба скандалитися. Не можна сим діячам і
довірятися, бо підведуть, як в Парижі, Ризі, Варшаві. Не можна з ними й будувати
або рятувати державу, а хіба руйнувати, компромітувати й нищити. Се люде не
здатні ні до якої творчої роботи, бо вони просто інтригани, авантюристи, крутії та
й все.
Прошу Вас, Високоповажний Симоне Васильовичу, якого доля поставила на
чолі нашого державного будівництва, розважити подані факти об’єктивно,
спокійно і з безсторонністю судді одповісти собі: чи справді можна довіряти таким
діячам, як [Андрій] Лівицький, [Михайло] Тишкевич, [Михайло] Єреміїв, і навіть
Урядові, на чолі якого стоїть [Андрій] Лівицький або бере в нім участь і який може
662 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
терпіти все те? Чи маємо ми серйозні дані вимагати од чужинців при таких
представництвах серйозного відношення до української справи? Я апелюю до
Вашої совісти, в яку цілком вірю. Щоб Ви самі подумали про Уряд, який має
Міністром [Андрія] Лівицького, признана [Михайла] Тишкевича, акредитує
[Миколу] Шумицького, уповноважує [Михайла] Єремїіва і т[ак] д[алі] та ще при
скандалях з Супрунами, Севрюками, [Володимиром] Темницьким і т[аке] и[нше]!
Чи можна з такими людьми і таким Урядом мати якусь серйозну справу, вести
серйозні переговори? Сі діячі і такий лад кладуть на всі наші справи тавро фальші,
несерйозности, недовір’я. Коли б у нас сього не було, то ми давно вже були б
визнаними, не лилася б народна кров, Україна не перетворилася б в руїну, люд не
гинув би од пошестей, не сидів би без одіжу, лік, гасу, соли, книжок, не панувала б
над всім розпука. Коли б сього не було, то справжніх українських діячів не було б
одігнало од роботи і три давні українські діячі сенатори не пішли б од Уряду, як
безробітні, назад в Київ до большевиків, щоб хоч умерти на рідній землі.
Великий Кисіо1£ УігсЬо^ писав, що для громадянських справ потрібні
громадські діячі, які повинні бути соціяльними лікарями. А у нас досить бути
знахарем, інтриганом і балакуном по партійній трафаретці, щоб претендувати на
міністерський портфель, і досить повчитися з партійних сонників та оракулів, щоб
вважатися соціальним лікарем. Колись ми страшенно і справедливо обурювалися,
що на дуже складні по обов’язках посади губернаторів призначали військових
генералів, як обурювалися, і теж справедливо, що партії союза рус[ького] народу
даються державні народні гроші на партійні справи. Я одкидаю готентотську етику
і вважаю, що розбирання народних грошей с[оціял]-р[еволюціонер]ами, с[оціял]-
д[емократ]ами і ин[шими] на партійні цілі є та ж сама крадіж чужих грошей, як і
союзом рус[ького] народу, а призначення міністрами й дипльоматами Лівицьких,
Тишкевичів, Шумицьких, Ковалевських, Севрюків, Єремієвих, Адамовичів,
Колосовських і т[аке] инше є куди гірше, ніж призначення генералів
губернаторами. Давно вже час навести всьому ревізію і підтягтися. [Тарас]
Шевченко так любив правду і вірив в неї, що запідозрив навіть Бога, чи Він не
накладає з панами. Над дільністю [Андрія] Лівицького, [Михайла] Тишкевича і
т[аке] и[нше] давно вже час навести справжнє слідство.
Ось уже два роки, як ми завели свої місії й посольства за кордоном. Для нас се
справа цілком нова, і всі призначені люде ніколи таких справ не вели. Для них се
діло нове, невідоме, і вони поїхали на нім же і вчитися. А проте ще й досі не було
ревізії місій і посольств в їх липльоматичній роботі. Тому не відомо, хто пише
правду і кому можна вірити. А чи можна довіряти донесенням сих людей і будувати
на них закордонну політику міністерства? Чи можна вірити й самому
міністерствові, яке будує свою роботу на таких матеріялах? Я маю всі дані твердити,
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. ДЕЛЕГАЦІЯ УНР НА МИРНУ КОНФЕРЕНЦІЮ В РИЗІ 663
що більшість донесень неправдива і уявляє собою хлестаковщину. А таких
страшенних грошей вся та брехня і все те удавання роботи коштує нашому
народові!
Ревізія, між иншим, показала б, що Франція не хоче говорити з [Михайлом]
Тишкевичем і що держання його представником УНР се просто анахронізм, який
дорого обійшовся народові; що Англія, Франція, Германія, Чехія, Австрія не
хотять чути имені Андрія Лівицького і що пробування його на міністерській посаді
не може не одбиватися на відносинах до нас і нашої справи. В нашім тяжкім
становищі треба з сим рахуватися і вважати на се. Ревізія розкрила б страшну
бездіяльність, темне неуцтво, хлестаковщину і колосальне марнотратство.
Полагодити такі справи в Вашій можливости, а тому іменем нашої нещасної
Вітчизни, долею нашої державности і щастям народу благаю Вас зробити се
найшвидче, щоб потім не було пізно.
Прошу прийняти запевнення в найщирішій повазі до Вас і побажати Вам
успіху в державнім будівництві.
С[ергій] Шелухин
Друкується за оригіналом, машинопис з автографом / ЦДАВО УКРАЇНИ
Ф. 3696. - оп. 2. - СПР. 7. - АРК. 149- 1 53.
Редакції листа: Правдивий. Лекція для Головного Отамана / Сергій
Шелухин // Український вістник. - 1921. - 7 лютого. - С. 1-2; Шелухин С.
До законности / С. Шелухин // Український прапор. - 1922. - 4.4. -
28 січня. - С. 6; Лист сенатора С. Шелухина до отамана Петлюри /
С. Шелухин // Немезіда. - 1936. - травень. - Ч. 2. - С. 37-49; Шелухин С.
Лист до С. Петлюри про Ризький договір / С. Шелухин. - Париж: Вид-во
Поступ, 1948. - С. 6-12.
МІСІЯ УНР В ДАНІЇ (КОПЕНГАГЕН)
СПРАВОЗДАННЯ ДМИТРА ЛЕВИЦЬКОГО АНДРІЮ ЛІВИЦЬКОМУ
Копенгаген, 23 січня 1920
Минувшого місяця післав я з Берліна на руки п[ана] Міністра А[ндрія]
Лівицького справоздання з діяльности Місії в Данії; тепер уважаю своїм
обов’язком, що слідкує:
З новим роком заявив «Тетрз» що минувший рік був роком німецьким а той
рік 1920 буде роком російським. І дійсно, вже в першім місяці виявилось, що
головним завданням сього року буде у Антанти розв’язка російського питання.
Після розмов, котрих я мав в послідніх днях з ту перебуваючими хвилево
англійцем Сєогсс’ом ЬашЬигу, шеф-редактором великого англійського часопису
«ТЬе Негаїсі», визначним членом англійської робітничої партії, і з Цатез’ом]
О’СгасІу заступником англійців на конференції в Копенгагені з [Максимом]
Литвиновим, з [КагГом] Вгапііп§’ом, провідником соціял-демократів в Швеції,
[Ілпсоїп’ом] Зсейепх’ом, журналістом з Америки, з деякими тутешніми росіянами
ріжних відтінків від скрайно-правих до скрайно-лівих, і стежачи за закордонною
пресою, я набрав слідуючого переконання про ті погляди, котрі антантські держави
виробили собі науправильнення питання бувшої Російської імперії.
Англія дуже занепокоєна агресивним наступом большевиків на Азію, Персію,
Месопотамію, а дальше і Індію, перейшла до переконання, що по розбиттю
[Олександра] Колчака і [Антона] Денікіна одинокою опорою можуть бути тільки
окраїнні держави бувшої Росії, котрі, після слів [Сеог^ез’а] Сіетепсеаи, повинні
колючою проволкою окружити большевиків. [ПауісГу] Поусі Сеог^’ови вдалося
переконати [Сеог^ез’а] Сіетепсеаи, а за цим цілу Францію, котра дотепер
найбільш ворожо відносилася до стремлінь повної самостійности окраїнних
держав, що одиноким виходом, щоби не допустити поширення большевизму на
захід і всхід, це признання і допомога окраїнним державам. Як цілком явний доказ
цього єсть визнання Грузії і Азербайджану через Паризьку конференцію. А так як і
Америка не противиться визнанню окраїнних держав, то тим самим, здається, доля
всіх окраїнних держав вирішиться незабавом в позитивному змісті.
Найтяжче стоїть справа з Україною. Цілий час відносилася до нас Антанта
негативно, росийські і польські політичні круги за кордоном представляли нас раз
як большевиків, а раз як германофілів, на всякий випадок не спосібних до
державного життя. Доперва в послідніх часах ми зуміли собі зискати симпатії
закордонної демократії, за нас почали багато писати, і видається мені, що тепер вже
і в урядових колах антантських держав дозріває думка визнати нас. На всякий
випадок тепер належить нашим закордонним місіям доложити найбільш праці. Рік
666 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
1919 був для нас роком підготовлячим, в році 1920 мусимо напружити вже наші
сили в роботі дипльоматичній.
Коли антантські держави між собою згідні, що в боротьбі з большевиками їм
тепер належить опиратися на окраїнні держави, то не має ще в них згоди, в який
спосіб цю боротьбу перевести. Ту йде боротьба двох таборів. На чолі одного стоїть
[ІЗауісІ] їЛоус! Сеог§е, а за ним демократія, котра бажає признати окраїнні держави,
щоби охоронити валом себе від большевизму, але не вести ніякої війни з
большевиками, противно - стреміти до згоди з ними, а на всякий випадок зайняти
прихильно вижидаюче становище; на чолі другого стоїть Франція і англійський
Міністер війни [^Гїшіоп] СЬигсЬііі і реакційні елементи, котрі бажають визнати
окраїні держави, дати їм воєнну допомогу і залучити їх до чинної боротьби з
большевиками. Вислання воєнної англійської і французької флоти до Чорного
моря, обіцянка вислати для Грузії і Азербаджану допомогу в силі аж 300 000
війська і відступлення Польщі через Америку всіх воєнних припасів, котрі
Америка має в Европі, і конференція в Гельсінгфорсі вказують на одну лінію,
знесення блокади для Росії і конференція в Копенгагені вказують на другу лінію.
Котра з них поборить, наперед сказати тяжко. Мені видається, що буде вестись
якийсь час подвійна лінія, будуть робитись всякі заходи до організування борьби з
большевиками, а з другого боку, будуть робитись заходи до мирного поладнання
справи. Коли зважити уступлення [Сеог^ех’а] Сіетепсеаи, великий вплив [ОаУІсГа]
Поусі Сеог^е’а і все зростаючий вплив демократії, то здається що остаточно
переможе погляд [ПауісГа] Поусі Сеог§е’а.
Щодо конференції між [Максимом] Литвиновим а [[атез’ом] О’СгасІу в
Копенгагені, то вона має дуже велику вагу, і після всіх моїх інформацій, вона йде
добре в тому значінню, що ту робиться зближення між совітським урядом а
Англією, взглядно [ОаУІсГом] Поусі Сеог§’ом. Знесення блокади - це наслідок
конференції в Копенгагені, а я маю певні інформації, що ріжниці між [Максимом]
Литвиновим а Цатез’ом] О’СгасІу вже не такі великі, хотя й [Максим] Литвинов
держить себе дуже остро і в увіреності на великі воєнні успіхи большевиків дуже
тяжкий до уступок. Дуже довірчо я узнав, що [[атез] О’СгасІу має інструкцію, що
англійському урядові була би мила згода окраїнних держав зі совітським Урядом.
Погляд [Максима] Литвинова на українську справу такий самий, як мали
большевики при першому і другому зайняттю Києва, а саме такий, що Уряд
Директорії не має ніякої сили, що сей Уряд і його закордонні заступники нікого не
представляють, що дійсний Уряд України є в Києві і з тим київським Урядом
совітський-московський Уряд зробить напевно згоду. Взагалі [Максим] Литвинов
до національної справи України відноситься ворожо. [_[ате<>] О’СгасІу під цим
оглядом має небагато поняття, но все ж таки він в засаді прихильно настроєний до
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. МІСІЯ УНР В ДАНІЇ 667
наших національних стремлінь. Про найближчі завдання в справі України Сеог^е’а
ЬапзЬигу і п[ана] [Ьіпсоїп’а] ЗгеГГеш’а узнає наш Уряд від цього посліднього лнчно.
Я вже писав п[ану] Андрієві Лівицькому, а тепер поновляю справу бувшого
звісного російського царського генерала Володимира Андрійовича] Черемісова.
Се знатний генерал, котрий кінчав воєнну академію, був професором воєнної
академії, командував довший час на війні дивізією, мав гарні воєнні успіхи в
Мазовії і потім в Галичині а вкінці якийсь час був головнокомандуючим північного
фронта вже під час революції. Він живе тепер в Копенгагені і предложив на мої
руки свої услуги українському Урядові. Часописи, вправді, донесли, що він
бореться вмісті з большевиками; це, однак, неправда. Думаю, що такий чоловік з
бойовим досвідом був би тепер для нас дуже пожаданим. Тому прохаю о можливо
негайну відповідь, чи наше воєнне Командування уважало би його потрібним на
Україні і чи могли би йому дати відповідне становище, бо мається розуміти, що
чоловік цеї міри на підрядне становище не піде. Прохаю о скорійшу відповідь
тому, що він має і свої инші плани, і я не хотів би його довго держати в непевности.
Маю переконання, що звістка, що [Володимир] Черемісов бореться в нашій армії,
викликала би за кордоном добре вражіння.
Крім резолюції Міністерства закордонних справ з 15 листопада 1919 р[оку],
котрою обмежено значно дотеперішній склад членів Місії і їх плати, дістав я також
від фінансового агента в Берліні звістку, що Висока Директорія вздержала взагалі
виплату кредитів місіям. Так як уділенні кредити місіям скінчилися з днем 15 січня
1920 р[оку], то майже всі наші закордонні місії зупинились без всяких засобів і в
неможливости вести дальше свою працю. Уважаю якраз сей момент дуже важним в
нашій закордонній політиці і тому уважаю обов’язком моєї совісти заявити, що
перепинення діяльности Місії було би для нашого діла дуже шкодливим. На
всякий випадок під цим оглядом Уряд наш мусить видати якнайскоріше і цілком
ясне і рішуче рішення, щоби місії всі сей час знали, як себе дальше вести.
Голова Місії
[Дмитро Левицький]
***
Друкується за оригіналом, машинопис з автографом / ЦДАВО УКРАЇНИ
Ф. 3542. -оп. 1.-СПР. 2. -АРК. 10-13.
Примірник Місії УНР у Данії, рукопис / ЦДАВО УКРАЇНИ Ф. 3542. - ОП. 1. -
спр. 2. -арк. 14-19.
МІСІЯ УНР В ГОЛЛАНДІЇ ТА БЕЛЬГІЇ
(ГААГА ТА БРЮССЕЛЬ)
«ДОКЛАД ПО СПРАВАХ НАДЗВИЧАЙНОЇ ДИПЛЬОМАТИЧНОЇ МІСІЇ ДО
ГОЛЛАНДІЇ ТА БЕЛЬГІЇ ЗА ЧАС 3 4 ЛЮТОГО ДО 1 ТРАВНЯ 1919 РОКУ» АНДРІЯ
ЯКОВЛІВА ВОЛОДИМИРУ ТЕМНИЦЬКОМУ
Гаага, 18 травня 1919
В додаток до посланих мною до Міністерства закордонних справ коротких
звітів про діяльність Місії подаю цей більш широкий доклад про діяльність Місії в
Г олландїї.
1) Подорож до Голландії. Місія виїхала з Києва 19 січня 1919 року дорогою на
Волочиськ, Тарнопіль, Стрий, Лавочне, Мункач, Будапешт і Відень. До Відня
прибула 25 січня. За кілька днів перебування у Відні тут зібралися місії: паризька,
чеська, американська, данська і берлінське Посольство. У Відні одбулося кілька
нарад з представниками місій і посольств. Між иншим, я віз з собою наказ
Міністра закордонних справ п[ана] [Володимира] Чехівського про відкликання
нашого Посла [В’ячеслава] Липинського з Відня, про розформований Посольства
й про уповноваження секретаря Посольства п[ана] [Миколи] Троцького
прийняти від [В’ячеслава] Липинського справи Посольства. Між тим на місці
вияснилося, що Посольство у Відні мусить ще деякий час існувати, що у Відні зараз
Послом від Західноукраїнської Республіки п[ан] [Микола] Василько і що при
таких умовах незручно уповноважувати секретаря [Миколу] Троцького прийняти
діла Посольства. Через те нарада ухвалила не передавати п[ану] [В’ячеславу]
Липинському приказу про відкликання, а знестися раніше з Київом, що й було
зроблено через кур’єра. Позаяк у Відні з’їхалося багато наших місій, то я вважав
потрібним якнайскоріше виїхати далі. 28 січня Місія виїхала на Берлін через
Мюнхен. В Мюнхені стрів Місію наш консул п[ан] [Василь] Оренчук, який
повідомив, що має доволі і цілком приязні відносини з боку німецького Уряду і що
бувший наш Посол в Берліні п[ан] [Федір] Штейнгель довго одмовляв йому взяти
визнання Міністерства в Берліні, поки він сам не взяв дозволу. В Берлін Місія
прибула ЗО січня. В нашому Посольстві в Берліні ще тоді заправляли ставленики
[Федора] Штейнгеля. Через те я послав срочну телеграму [Миколі] Поршу у
Відень, щоб скорше виїздив і приймав справи Посольства. З Берліну Місія виїхала
3-го лютого рано і прибула на кордон голландський того ж дня в 5 годин вечора.
Тут Місію чекав окремий вагон, який дало голландське Правительство. В цьому
вагоні Місія прибула до Гааги 3-го лютого в 1 1 годин ночі.
2) Зносини з Правительством Голландії і становище Місії. Через кілька днів
по приїзді в Гаагу я послав секретаря до Міністерства закордонних справ, щоб
670 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
запитати, коли мене може прийняти пан Міністр. Секретареві відповів особистий
секретар Міністра, що позаяк Україна ще не визнана Антантою, то голландське
Правительство поки що не може прийняти голову Місії. Після цього я звернувся до
пана Міністра з особистим листом, в якому зазначив мету Місії і подав свої
уповноваження. Відповіди на цей лист я також не одержав. Одмовлення прийняти
мене я вважаю фактом, який не має зараз великого практичного значіння, бо з
дальніших офіціяльних і неофіціальних зносин вияснилося, що голландське Прави-
тельство зараз, помимо того, що воно складається з католиків-реакціонерів, страшенно
боїться чим-небудь зачепити Антанту, бо на часі розрішення спірних питань з
Бельгією, на користь якої Антанта хоче щось відтяти від Голландії, а крім того
Голландія за весь час війни була в підозрінні Антанти за свої зносини з німцями, якім
вона постачала збіжжя. В такому ж становищі, як і наша Місія, знаходилися тоді поль-
ський представник і чехо-словацький, яких також Міністр ще не прийняв і не визнав.
Не дивлячись на офіціяльне невизнання Міністерством закордонних справ,
инші Міністерства рахують Місію яко офіціяльного представника України в
Голландії, як потім зробило й само Міністерство закордонних справ. Так, наші
паспорти визнані за дипльоматичні, нам усім дано право екстериторіяльности. Всі
зносини з приводу документів та карток на продукти ми мали тілько з
Міністерством закордонних справ. Та не тілько всі члени Місії, а навіть, по
проханню Місії, пропуски в Голландію дані були і нашим фінансовим агентам в
Берліні, що приїздили в Голландію по фінансовим справам. В початку марта місяця
в Голландії, в Утрехті відбувалася ярмарка-вистава зразків товарів. Ця ярмарка має
велике торговельне значіння для всієї Голландії. На ярмарку прибувають
представники ріжних держав. Упорядковує ярмарку окремий комітет. Цей комітет
офіціяльно запросив Місію прийняти участь на ярмарці. Було одведено окреме
бюро для представництва Місії на два дні, оздоблено українськими прапорами.
Мої два секретарі, що були призначені мною яко репрезентанти Місії на виставці,
були запрошені на відкриття виставки від Президента Міністрів.
Другою ознакою офіціяльного визнання за Місією представництва України є
те, що Місія почала видавати паспорти українцям на проїзд з Голландії до України,
Німеччини, Бельгії, Англії, Америки і Франції. Всі наші паспорти прийняті і
візируються зазначеними державами. Навіть коли австрійське Посольство
одержало розпорядження не видавати паспортів галичанам, то це Посольство, а
також і инші посилають всіх, кому треба паспорта або візи для проїзду на Україну,
до нашої Місії.
В протязі часу ми встановили також зносини з Міністерством закордонних
справ і иншими Міністерствами, причому нам іноді одповідають так: «Хоть
Голландія і не може ще визнати Україну яко самостійну державу, бо ще Антанта не
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. МІСІЯ УНР В ГОЛЛАНДІЇ ТА БЕЛЬГІЇ 67 1
сказала свого слова, але ми зовсім не бажаємо робити які-небудь труднощі Україні
й її місії, бо певні, що Україна буде визнана як не завтра, то післязавтра».
Щодо Бельгії, до якої також призначена наша Місія, то тут справа стоїть
інакше, і то може тільки через те, що ми перебуваємо в Голландії, а не в Бельгії. По
приїзді я звернувся з листом до бельгійського Посла в Гаазі з запитанням, чи
можливо мені приїхати до Бельгії до Міністра закордонних справ. П[ан] Посол
відповів мені, що він по цьому питанню зносився з Міністром закордонних справ і
одержав відповідь, що позаяк Україна ще не визнана Антантою, то він
сподівається, що Місія відкладе свій приїзд до Бельгії. Одержавши таку відповідь, я
на якийсь час залишив думку про приїзд до Бельгії. Але зараз, прийнявши на увагу
ріжні ознаки негативного відношення Бельгії до Антанти та зміну Посла
бельгійського в Г аазі, попробую поїхати в Брюссель хоч би для того, щоб зв’язатися
з місцевою пресою.
3) Праця Місії. Праця Місії йде цілком нормальним шляхом. Перш всього
довелося мати діло з українськими громадянами, які є в Голландії. Вони, як і скрізь
(під час війни), поділяються на українців, що вільно від давнього часу живуть в
Г олландії, та таких, що під час війни переїхали з Бельгії, і на полонених або втікачів
з німецьких лагерів. Ми видрукували в часописах оголошення, в якому закликали
українських громадян зголоситися до Місії і зарегіструватися. Зразу прийшло
досить багато народу. З ріжних категорій наших громадян звертають особисту
увагу: прибувші з Бельгії і наші полонені. Перші являються постійними
мешканцями Бельгії (Антверпену), так званими «діямантерами», тобто
власниками фабрик шліховки діямантів і робітниками на цих фабриках. Вони
переважно євреї з Г аличини. Не так давно, після заключення перемир’я з німцями,
бельгійське Правительство закликало всіх діямантерів вернутися до Бельгії, аби
відновити працю фабрик, бо робітники бельгійські не мають праці і бідують. Але
виникло питання про паспорти, позаяк старі австрійські паспорти були вже не
дійсні. Польська Легація в Гаазі закликала діямантерів взяти польські паспорти, але
діямантери всі як один заявили, що вони приїдуть тільки з українськими паспортами,
бо вони є дійсними громадянами Української Республіки, родом з Галичини та
Буковини. Конче бельгійське Правительство після цього згодилося прийняти їх з
українськими паспортами. І от посунула до нас ціла черга діямантерів за паспортами.
Ми, перевіривши місце уродження, чи належить воно до Східної Галичини (по р[ічку]
Сян), або до Буковини, видаємо паспорти на проїзд.
Друга категорія - це втікачі з німецького полону. їх було в Голландії до
нашого приїзду досить багато, більше 500 чоловік. Але перед нашим приїздом
голландське Правительство, боячись большовизма й вважаючи кожного
російського жовніра за большовика, вивезло їх до Данцигу, відкіля вони попали не
672 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
до рідного краю, а у польське військо. Тепер в Голландії залишилося всього не
більше 40 чоловіка, які поміщені в окремому лагері і яких ми стараємося визволити
і відправити на Україну через Німеччину та Чехію.
4) Допомога українцям. Цим українцям, а також і иншим ми допомагаємо й
грошима. Кожному, хто від’їжджає на Україну, ми даємо по 10 гульденів і по 100
німецьких марок на подорож, маючи на увазі, що в Берліні є наша військово-
санітарна комісія, яка повинна вже далі відпровадити. З тутешніх українців ми
допомагаємо жінці одного підофіцера галицьких військ, який з Голландії поїхав у
військо битися проти поляків.
5) Інформаційна праця. Не будучи визнані офіціяльно і не маючи можливости
через те вести акцію дипльоматичним шляхом, Місія всю увагу звернула на акцію
через пресу. Голландська преса - одна з найбільш освідомлених нейтральних: вона
цікавиться всіма подіями в світі, і її найбільше читають в Англії, Америці,
Німеччині і почасти в Франції. Прибувши до Голландії, ми зараз побачили, що
тутешня преса живе інформаціями про Україну, які подавали поляки та російські
втікачі та одставні дипльомати. Українців трактували як большовиків і лаяли, як
тілько могли. Треба було вжити якнайшвидше рішучих заходів.
При допомозі тутешніх українців, які вже довго живуть в Г олландії і знаються
з представниками преси, я закликав на сніданок представників всіх видатнійших
часописів Голландії. Написав і видрукував докладний меморандум про останні події
на Україні (кілька екземплярів цього меморандуму я передав до Міністерства через
Відень і через [Євмена] Лукашевича): меморандум переклали на голландську,
німецьку, французьку й англійську мови і роздали при сніданку представникам преси.
Я сам не був на сніданку, а послав своїх секретарів, які ще від себе додали за столом.
Сніданок мав надзвичайно гарні наслідки. На другий же день во всіх часописах
появилися докладні відомости про Україну, на підставі меморандуму, а потім щодня та
або инша газета щось писала про Україну. Щоб дістати відомости про Україну, брак
яких зараз же почав відчуватися, ми звернулися до бюро [Володимира]
Степанківського в Лозанну, який почав висилати нам свої видання і бюлетені.
В початку квітня, коли прибула наша Місія до Парижу, а Посольство теж
почало видавати бюлетені, я заснував в Гаазі «Українське пресове бюро», через яке
ми маємо можливість щодня телеграфно передавати всім часописам відомости з
України. Для цього я взяв у [Володимира] Степанківського абонемент на відомості
по телеграфу, які він і висилає мені майже щодня. Зараз я зв’язався з нашою
пресовою службою у Відні, т[о] є[сть] з п[аном] [Володимиром] Сингалевичем,
який мені посилає щодня телеграми по 600-800 слів, я їх обробляю і через своє
пресове бюро також телеграмами пересилаю до голландських часописів і до
агентства Кеисегх в Амстердамі.
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. МІСІЯ УНР В ГОЛЛАНДІЇ ТА БЕЛЬГІЇ 673
Бюлетенів наше бюро не друкує і не розсилає, бо практика показала, що з
бюлетенів часописи не дуже охоче беруть матеріял. Корнети через те в бюлетенів
жодної немає, і через те, за браком коштів, я їх не друкую. Тільки деякі дуже важні
відомости, як, наприклад, всі ноти, що подані були нашою Делегацією в Парижі
конференції мира, я видрукував окремим зшитком і розіслав через Пресбюро до
всіх послів, до міністерств, часописів і до Міжнародного інституту в Гаазі.
Преса, як я вже зазначив, дуже добре ставиться до України і до нас. Всі наші
інформації, навіть не тільки факти, що подаємо, але підчас і полемічні замітки, або з
певного тенденцією, передруковуються во всіх часописах. Щодня кожний читач
може бачити в часописах заголовок «Україна» і прочитати дещо про наші справи.
В останні дні ми випустили кілька заміток про поляків, про їх політику і дії в
Галичині, про армію ЦогеРа] Наїїег’а, про єврейські погроми. Мені передавали
певні люде, що тутешній польський представник дуже перелякався нашого впливу,
казав, що українці тут душать за горло поляків. Польське пресове бюро, яке тут теж
існує, теж подає щодня ріжні бюлетені до преси, але всі бюлетені йдуть до
редакційного коша і нічого не вміщується в часописах.
Одно шкодить дуже нам: це брак коштів. З Києва я взяв на пресу всього 75 000
карб[ованців] і думав, що це велика сума, але вияснилося тепер, що цих грошей не
вистачить надалі. Крім того, не може бути гадки про поширення нашої роботи, про
винайняття журналістів для роботи в Бюро, окремого помешкання, персоналу
тощо. В порівнянні до того, що ми зробили вже і що робимо, треба сказати, що й на
ці малі гроші ми зробили багато. Але я маю ширші плани і в інтересах моменту,
такого відповідального, мушу прохати Міністерство асигнувати мені,
якнайшвидше, ще 200 000 карб[ованців] на видатки по пресі і на інформацію.
Вважаючи на низький курс наших грошей, корон і марок, ця сума не дуже велика,
всього 40 000 гульденів. Крім інформації, що йде від нас, ми себе інформуємо,
передплачуючи ріжні часописи європейські. Всі відомости про Україну ми
складаємо й регіструємо: дещо подаємо до тутешніх часописей (ріжні інтерв’ю та
добрі статті про Україну), а решту лишаємо для власного вжитку і для можливої
інформації Міністерства, куди ми передамо нашими кур’єрами. Список часописів,
які ми передплачуємо тут, прикладається. Крім того до цього докладу прикладаю
огляд голландської преси за кілька місяців, з якого Міністерство побачить, скільки
відомостей подано нами до місцевої преси. Повні артикули, видрукувані в
часописах, ми зареєстрували і в оригіналах незабаром вишлемо до Міністерства.
Крім голландської преси, ми маємо зв’язки також і з англійською пресою. 28-
го лютого я вмістив інтерв’ю з агентом Кеигегх в часописі «Оаііу ТеІеегарЬ» і
подаємо, як я вже сказав, відомости про Україну через Кеисегз. З бельгійською
пресою, не дивлячись на всякі заходи, не вдалося ще зав’язати зносин. Через те я
674 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
гадаю послати в Голландію секретаря, щоб там на місці зав’язати зв’язки і з Гааги
подавати відомості по телеграфу. Час вимагає від нас найбільшої праці іменно з
боку щоденної правдивої інформації Европи про Україну, і через те ми всі
найбільше тут працюємо в цій сфері. Треба наганяти те, що було втрачено нами
всіма через нашу власну несвідомість. Европа нічого про нас не знала, а якщо знала,
то все було проти нас. Тепер треба все наново перероблювати, а це важка і, може,
незамітна, чорна, на перший погляд, праця.
6) Огляд політичний. Склад Правительства Голландії зараз майже
реакційний: позаяк більшість в Парляменті складають католики, то й міністри
переважно з цієї партії. Першорядну вагу для Голландії має зараз питання тери-
торіяльне. Діло в тому, що Голландія межує з Бельгією річкою Шельдою, так що
невеликий кусок території в одному місці переходить на другий бельгійський берег
річки, де мається одна провінція суто голландська. От із-за цієї провінції зараз іде
спір між Голландією та Бельгією. Обидві сторони чекають, що постановить
Антанта, яка бажає відшкодувати Бельгію за кошт Голландії. Зараз вже
постановлено, що має бути переглянутий договір 1839 р[оку], згідно якому спірна
територія одійшла до Голландії. Це страшенно непокоїть Голландію, і вся увага
Правительства і суспільства. На сих днях (19 травня) відбудеться засідання окремої
Комісії в Парижу. Зараз це питання вже трохи вияснилося, але весь минувший час
питання одбирало багато часу й місцяв місцевому Парляменті й в пресі.
Другою небезпекою для Голландії вважається большовизм. Страх перед тим,
що большовицькі ідеї запанують і в Голяндії, примушують Правительство
приймати ріжні нерозумні міри. Всіх, хто переїхав через Німеччину та ще з Росії,
Польщі або України, зарані вважають за большовика. Всіх полонених з Росії, які
були в Голландії, або вислано через Данциг, або зачинено в концентраційний
лагер. Ми вже вияснили, що в цьому лагері єсть біля 60 чоловіка походженням з
України. Німці спочатку не хотіли давати дозвіл на переїзд наших громадян через
Німеччину, але після того, як ми знеслися з нашим Посольством в Берліні, такий
дозвіл ми одержали, і оце зараз приймаємо всі заходи, аби якнайшвидше
визволити цих людей з лагеря і відправити на Україну. Не маючи великих коштів,
ми даємо кожному полоненому на дорогу по 10 гульденів і по 100 марок.
Відношення Правительства до України можна назвати прихильним.
Голландія і зараз би визнала нас, якби не боялася Антанти, як у свій час вона
боялася Німеччини. Але треба думати, що як тільки Антанта поставиться більш
прихильно до України, зараз же нас визнають.
7) Огляд економічний. Економіка в політичному житті Голландії грає велику
ролю. Під час війни Голландія добре заробила на поставках до Німеччини. Зараз
голландці, ситі від грошей, не багато проявляють ініціятиви, та ще й до того багато
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. МІСІЯ УНР В ГОЛЛАНДІЇ ТА БЕЛЬГІЇ 675
голландських пароплавів реквізовано Антантою і ще не звільнено. Через те
торговля в Голландії іде дуже мляво. Але Голландія потрібує хліба, і от за хліб вона
дасть всього, що має, а крім того і політично може допомогти. І якби ми мали зараз
тут свого торговельного агента, який би увійшов в тісні зносини з голландськими
купцями, то ми могли би мати з Голландії або через Голландію з инших країв
багато ріжних нам потрібних товарів. Але такого агента ми не маємо, не дивлячись
на те, що я і в докладах і телеграмами вже давно сповіщав про це Міністерство.
Наша Місія, конче, не може і не має уповноваження братися за торговельні
операції. Правда, приїздили сюди представники Міністерства фінансів нашого з
Берліну (д[октор] Вронський, Рабинович), але що вони тут робили і які справі
провадили, мені не відомо, бо боні тримали все в тайні. Зараз в Голландії, не
дивлячись на те, що вона має всього досить, стоїть велика дорожнеча, яка ще
побільшується для Місії тим, що курс наших грошей, переведених на німецькі
марки такорони, з кожним днем піднімається. Так, як тільки ми приїхали, то нам 1
гульден обходився пересічно в 3 карб[ованці] 8 коп[ійок], а зараз він піднявся до 5
карбованців. Вся ріжниця, конче, падає на Місію і через те Місія, не витрачаючи,
втеряла вже багато грошей.
8) Інтернаціональна соніялістична конференція в Амстердамі. 25 квітня
отворилася в Амстердамі Інтернаціональна соціялістична конференція, на якій
були й представники від України: п[ани] [Борис] Матюшенко і [Петро] Дідушок.
За час своєї праці, яка тяглася 5 днів, конференція розглянула багато питань, в тому
числі й так звані територіяльні питання про визнання самостійности деяких нових
держав. Конференція безумовно висловилася за визнання незалежности: Фінляндії,
Естляндії і Грузії. Щодо України, то про визнання самостійности без всяких умов
боролися дві сторони: наші представники, голландські соціялісти (від[омий] [Ріегег]
ТгоеІШ'а), євреї, бельгійці, ірландці, шведи. Проти були по чисто формальним мотивам
(населення України ще не висловилося за самостійність) французи (Цеап] Боп§иеі),
англійці ([Катзау] МасОопаМ), німці ([Ни§о] Наахе), поляки і російські с[оціялісти]-
р[еволюціонери] ([Василь] Сухомлін). Пройшла більшістю одного голоса резолюція,
яка була предложена ворожою стороною, а власне: за Україною мусить бути визнане
право на самостійність, як тільки населення України висловиться за самостійність.
Винесено побажання, щоб населення якнайшвидче висловилося. Крім того, прийняті
поправки й пояснення, з яких виходило, що конференція не тільки не відмовила
Україні в незалежности, а навпаки, підтвердила її під зазначеною умовою, так що, як
тільки населення висловиться, то вже не потрібує нової постанови з боку конференції.
Така постанова конференції об’ясняється почасти несвідомістю конференції в
українських справах, а почасти опозицією большовицьки настроєнії частини
делегатів, які в спілці з російцями та поляками дали більшість. Нашим делегатам
676 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
мушу закинути тілько одно. Прибувши на конференцію, вони не тільки не
навідалися до Місії в справі взаємної інформації, але навіть не повідомили про свій
приїзд. Через те все те, що я був улаштував для справи, пропало даремно. А я тут
був підняв акцію серед преси: були замовлені інтерв’ю і статті про Україну в ріжних
часописах. У мене було досить матеріялів. Але нічого не вийшло тільки через те, що
ніхто не міг розшукати нашихпредставників. [Микола] Порш з Берліну теж хотів
приїхати, але я не міг сповістити його, чи приїхали наші делегати, чи ні.
9) Політичний та економічні стан в Бельгії. Бельгію зараз хвилює питання про
відшкодування, які вона має одержати за військові шкоди, та про побільшення
своєї території. В цьому напрямі йде політичне життя краю. З економічного боку
Бельгія ще довго не зможе піднятися на ноги. Вся промисловість та торгівля стали.
Союзники не дуже-то поспішають допомогти їй в цьому напрямі. З Англії та
Америки, правда, везуть все, що потрібно, але така допомога більше шкодить, ніж
можна думати, бо везуть все готове, а сирівцю для роботи фабрик та заводів не
дають. Через те в Бельгії безробітних велика сила, що викликає обурення робочих і
промисловців. Були вже великі розрухи. Взагалі в Бельгії зараз неспокійно і
шириться незадоволення політикою союзників.
Голова Місії, Надзвичайний посланник
А[ндрій] Яковлів
***
Друкується за оригіналом, машинопис з автографом / ЦДАВО УКРАЇНИ
Ф. 3696. - оп. 2. - спр. 314. - арк. 44-52.
Примірник Міністерства закордонних справ УНР, рукопис / ЦДАВО
України Ф. 3696. - оп. 2. - спр. 314. - арк. 20-29.
ЛИСТ АНДРІЯ ЯКОВЛІВА юліану бачинському
Гаага, ЗО січня 1920
Високоповажний пане После!
Листа Вашого від 10 січня дістав сього дня і зараз же відповідаю. З долучених
тут матеріялів довідаєтесь, пане После, що справа на Україні потроху поліпшується.
Наше Правительство на чолі з [Ісааком] Мазепою перенесло бурю, що утворилась
дякуючи наступу [Антона] Денікіна і зраді галичан (на щастя не всіх, але тільки
головних провідників-політиків), і знов продовжує боротьбу з большовиками і
[Антоном] Денікіним. Сьогодня якраз дістав звістку, що наші війська взяли Одесу.
Зрада, про яку я згадую вище, була виконана диктатором] [Євгеном]
Петрушевичем та його однодумцями по плану і вказівкам д[октора] [Василя]
Панейка, що керував з Парижу. Галицька армія розпорядженням диктатора увесь
час боротьби з [Антоном] Денікіним або не приймала участи, або улегчувала
[Антону] Денікінові одбивати протинаступ української націон[іональної] армії
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. МІСІЯ УНР В ГОЛЛАНДІЇ ТА БЕЛЬГІЇ 677
(напр[иклад] Київ віддано добровольцям генералом] [Антіном] Краусом без
жодного наступу з боку добровольців). Весь цей час штаб галицької армії мав
сполучення з добровольцями телефоном і повідомляв про всі розпорядження
[Симона] Петлюри. Нарешті галицька армія довела до того, що наддніпрянцям
[Симона] Петлюри довелося одступити від Бірзули і Могилева, і тоді сама
галицька армія, якоби будучи окружена, віддалася до рук добровольців. Потім
відкрилася і умова в 150 точок, з якої знаємо тільки 9. Після цього диктатор
[Євген] Петрушевич, зібравшись вночі, втік потайно з Кам’янця до Румунії,
забравши гроші, що належали галицькій армії, а [Симон] Петлюра, не маючи змоги
евакувати Кам’янець через зраду галицької армії і наступ [Антона] Денікіна на
Проскурів, викликав польське військо з-за Збруча і передав охорону ладу в місті.
Дальніщі події були такі. [Симон] Петлюра ще раз бився з добровольцями
біля Проскурова, а потім, бачачи, що армія знесилена тифом і нестачею амуніції,
харчів тощо, подався на північ; тут він розділив армію на кілька частин і пустив їх в
тил [Антона] Денікіна, щоб разом з повстанцями повалити його. 16 грудня
[Антон] Денікін був уже побитий і большовиками, і українцями. Цього ж дня вся
галицька армія, яка увесь цей час стояла у Вінниці, спочила і зодяглася в убрання,
що дали добровольці та англійська Місія, одмовилась іти до Миколаєва, куди
наказував їм іти [Антон] Денікін, і знов після переговорів злучилася з
наддніпрянцями, прийнявши вже цілком єдину команду отамана [Михайла
Омельяновича-] Павленка.
Зараз вона добре б’є денікінців і також добре буде бити большовиків. [Симон]
Петлюра в цей час виїхав до Варшави, щоб там з [[огеРом] РіЬисЬкі’м
договоритися до спільної акції проти большовиків. Поляки ще вагаються, що не
прийняли умов декларації [Андрія] Лівицького від 2 грудня, яка, між инчим,
викликала незадоволення і протести також і серед наддніпрянців. Ніяких умов з
поляками не підписано, коли ж і будуть які умови, то я гадаю, що про Галичину з
ними наддніпрянці не будуть балакати, а будуть вимагати попередньої згоди з
галичанами. Диктатор [Євген] Петрушевич виїхав до Парижу, де сидить [Василь]
Панейко, щоб там спільно з росіянами провадити дальнішу акцію зради на користь
Росії. Найбільше причинилися до такої орієнтації галичан англійські та
американські кола, які налякали галичан тим, що України ніколи не визнають, не
дадуть допомоги і т[ак] д[алі]. Як же галичане будуть попирати [Антона] Денікіна,
то їм все дадуть!
Зараз Зах[ідна] Европа стоїть під знаком погрози большовизму. З переляку
вона покладає всю надію на Польщу, хоч і бачить добре, що поляки тільки хвастуни
великі і більш нічого. Ось як припруть їх большовики, тоді будуть знати. Між
инчим, поляки пустили в оборот план окупації правобережної України з Києвом.
678 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
Вони зараз лякають Антанту тим, що большовики вже біля Збруча. Але це брехня, і
розпускається вона, щоб одержати мандат на окупацію України.
Прикладені документи дадуть Вам додаткові до цього всього відомости. Чи
одержуєте Ви час[опис] «Вперед», що видається уЛьвові українськими] с[оціял]-
д[емократами] ? Якщо ні, то я міг би Вам висилати; дуже добре поставлена справа
часопису і завше має свіжі відомости про Україну.
Щодо питання про гривні, які мають бути переслані до Америки, то, на думку
Міністра] фінансів, вони призначалися для обміну в Америці на доляри у тих
українців, які, їдучи додому, потребували б своєї валюти. Коли ж їх не можна
переслати через заборону ввозу, тоді не треба зовсім їх везти й до Голландії, бо тут
наші гривні жодного курсу не мають, ніхто їх не купить, а як би й купили, то за ціну,
яка не оплатила б паперу й друку. Та ще продажа ця тільки б зменшила й ту ціну,
яку вони мають на біржах в Галичині, Польщі та Румунії. Через те я буду проти
продажу гривень в Голландії, про що і напишу п[ану] Міністру фінансів.
Був в Голландії наш Національний хор з п[аном] [Олександром] Кошицем на
чолі. Цей хор робить скрізь надзвичайне вражіння. Холодні голландці прямо
голови втратили від захоплення. Вишлю Вам рецензії, з яких побачите, яке велике
діло робить цей хор. Зараз хор поїхав в Лондон, де він дає концерти 3, 5, 10, 12, 14 і
т[ак] д[алі], буде в Лондоні цілий місяць. Може, тоді і до Вас дійдуть вісти про
нього. Хор хоче їхати до Америки, але біда, що немає грошей. Якби йому вислали з
Америки гроші на подорож і на перебування там, то хор поїхав би. Я читав в
американських українських часописах, що там українці заклали комітет для
улаштування концертів, але цей комітет нічого певного ще не зробив для хора, бо,
наприклад, про гроші мовчить.
Інформація преси Голландії та в Бельгії йде дуже добре. Тільки є, щодо Бельгії,
яка теж була прилучена до моєї Місії, то перед тим саме, як я з превеликим трудом
добув дозволу поїхати туди, наспіла мене вістка, що туди призначено д[окто]ра
[Бориса] Матюшенка, бувш[ого] члена Мирової конференції в Парижу.
Чи Ви чули, що тепер в Парижі заснувався «Український Національний
Комітет» на чолі з п[аном] [Василем] Панейком і при Генеральному Секретарі
п[ану] [Кирилу] Білику (американець чи канадієць). Мета цього Комітета
добиватися прилучення цілої України з Галичиною до Великої Росії на
автономних началах. Цей Комітет існує цілком офіціяльно і робить тільки в
напрямі, щоб на всякому місці шкодити українцям-самостійникам. Крім галичан, в
його склад входять також бувші вищі урядовці гетьмана [Павла] Скоропадського
(як [Олександр] Вишневський, [Микола] Могилянський, [Сергій] Моркотун).
Взагалі треба сказати, що думка загалу галицького та галицьких с[оціял]-
д[емократів] цілком на боці теперішнього Уряду [Ісаака] Мазепи. Тільки група
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. МІСІЯ УНР В ГОЛЛАНДІЇ ТА БЕЛЬГІЇ 679
галицьких політиків, як [Євген] Петрушевич, [Василь] Панейко, [Лонгин]
Цегельський, обидва Левицькі, [Володимир] Сингалевич та инші тягнуть до
[Антона] Денікіна, хоч його вже чорт вхопив.
Бувайте здорові, бажаю Вам успіху всякого
З щирою повагою і привітом
Андрій Яковлів
***
Друкується за оригіналом, рукопис / ЦДАВО УКРАЇНИ Ф. 3752. - ОП. 1. -
СПР. З.-АРК. 17-18.
СПРАВОЗДАННЯ АНДРІЯ ЯКОВЛІВА АНДРІЮ ЛІВИЦЬКОМУ
Брюссель, березень 1920
Телеграмою від 8 березня б[іжучого] р[оку] я повідомив Вас, пане Міністре,
про те, що того ж дня я був принятий Міністром закордонних справ Бельгії,
п[аном] РаиГем Нуташ’ом, в офіціозній авдієнції. Після привітання, яке я
висловив Міністрові, бельгійському Правительству і бельгійському народу в імени
нашого Правительства, я в коротких рисах повідомив пана Міністра про
міжнародне положення України в зв’язку з домаганням визнання незалежности,
приблизно в такий спосіб: «Українська Народня Республіка яко самостійна
держава існує вже більш двох років. Український нарід бореться за свою свободу та
незалежність утвореної ним самим держави зо всіма ворогами своїми, серед яких
найбільшим ворогом є большовики. Ось і зараз ця боротьба ведеться не тільки
українським Урядом при допомозі регулярного війська, але й цілим українським
народом, який з зброєю в руках захищає свою державу, свою волю і землю від
нападу чужинців. За весь час тяжкої більш як двохлітньої боротьби Україна не
дістала від Антанти навіть моральної допомоги, вона й досі не визнана Антантою
яка самостійна держава, існуюча сіє іасіо.
Два головних аргументи звичайно ставляться, коли йде питання про визнання
незалежности України. Перший, що українське Правительство і український нарід
- то є большовики. Найкращий доказ неправдивости такого аргумента - це та
боротьба, яку веде Україна з большовиками та соціяльна структура українського
народу, що складається з 85% селян - дрібних земельних власників, і майже повна
відсутність українського індустріяльного пролетаріяту. Другий аргумент це те, що
визнання України перешкоджає відбудові єдиної, неділимої Росії та розбиває
єдиний фронт російської демократії. Цей аргумент в даний мент також не
відповідає дійсности. Антанта вже залишила думку відбудови єдиної Росії, бо
визнала сіє їасю незалежність шести балтійських і кавказьких республік та віддала
Бессарабію Румунії. Коли ці держави, що також як і Україна, входили в склад
680 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
бувшої Російської імперії, зараз визнані, то чому не може бути визнана Україна.
Що ж до єдиного фронту російської демократії, то такого фронту вже давно немає:
частина цієї демократії пішла за большовиками, частина знищена большовиками
або втекла за кордон, сховалася. Решта російської демократії (в територіяльному
смислі) складає демократію вже визнаних Антантою шести держав, Польщі,
Фінляндії та України. Жодної єдности між цими частинами бувш[ої] російської
демократії тепер немає, і, коли визнання шести держав, крім Польщі та Фінляндії, не
вважається шкідливим для чисто російської демократії, то не може вважатися
шкодливим і визнання України.
Україна домагається визнання своєї незалежности. її Уряд ще в початку 1919
року, в окремій декларації до всіх народів світа визнав і прийняв до виконання всі
принципи міжнародного права цивілізованих націй та прийняв на себе виплату
державних боргів бувш[ої] Російської імперії в першій частині, які припадає на
Україну, вважаючи на її території і населення. Україна є шпихліром Европи: не
дивлячись на війну, селяне засіяли в 1919 р[оці] 85% всієї землі і зібрали врожай, який
значно перевищує врожай попередніх років. Україна має свої торговельно-експортові
органи - це українські кооперативні організації, які вже зав’язують торговельні зв’язки
тут за кордоном. Україна може дати Бельгії, і хліб і потрібну їй в цей мент сировину. Не
треба також пригадувати, оскільки Бельгія заінтересована безпосередньо в
індустріальних підприємствах на Україні. Вам, пане Міністре, відомо краще, ніж кому
иншому, що 80% капіталу, вкладеного Бельгією в підприємства в Росії, припадає на
підприємства, які містяться на території України. Через те визнання України яко
незалежної держави, перш всього буде корисно для Бельгії, і я певен в тому, що Бельгія
одною з перших визнає Україну.
Моя Місія буде працювати тут в Бельгії в напрямі досягнення цих двох цілей:
визнання незалежности України і встановлення торговельно-економічних зносин
Бельгії та України. Я прикладу найбільшого старання до того, щоби точно і завчасу
інформувати Міністерство закордонних справ про положення на Україні, а також да-
вати бельгійському суспільству правдиві і перевірені відомости про Україну. Я спо-
діваюся, що з боку Міністерства закордонних справ я матиму допомогу в моїй праці».
На ці слова п[ан] Міністр відповів мені так. Він дякує за привітання від
України і вибачається, що зараз не може відповісти на них офініяльно, бо приймає
мене офіціозно. Він добре знає, наскільки Бельгія заінтересована матеріяльно в
Україні, а також і про те, що Україна може дати Бельгії. Він гадає, що питання про
формальне визнання України буде вирішене після анкети, яку зробить на території
бувш[ої] Росії окрема комісія, яка буде послана Лігою Націй. В цій комісії буде
також і представник від Бельгії. Він радо прийме всі документи, які я бажаю йому
подати. Після цього я передав Міністру і він прийняв слідуючі документи: моє
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. МІСІЯ УНР В ГОЛЛАНДІЇ ТА БЕЛЬГІЇ 68 1
уповноваженняяко надзвичайного посланника і голови Місії до Бельгії,
декларацію Високої Директорії до бельгійського Правительства і бельгійського
народу за власноручними підписами членів Директорії (від 5 січня 1919 р[оку]),
меморандум написаний мною, про міжнародне положення України в зв’язку з
сучасним її становищем і, нарешті, копію меморандума українських кооперативних
організацій за кордоном.
В той же день, 8 березня, я завіз візитові картки міністрам: [ЕтіГю] Уапсіегуеісіе і
[РаиГГтіГю] Цшоп’у, а також впливовому депутату Вовермансу, які допомагали мені
бути прийнятим Міністром закордонних справ. Особисто познайомився з ними і був у
них з візитою я ще в перший мій приїзд - 9 січня 1920 року. На другий день, 9 березня,
я розвіз свої візитові картки послам всіх держав, що акредитовані при бельгійському
Правительстві, крім, звичайно, російського. Мені взаємно відповіли своїми
візитовими картками всі посли, які в той же час були присутні в Брюсселі; серед них в
першу чергу посли: англійський, американський, японський, італійський, польський,
румунський, папський нунцій та инші.
В розмовах, які мені та иншим, прихильним до нас, людям довелося мати з
ріжними впливовими людьми, вияснилося, що в Бельгії дуже добрий ґрунт є для
того, щоб провести справу визнання України. Так між иншим, Міністр народної
оборони, п[ан] Раиі-Етіїе Цшоп, який тепер користується великою популярністю і
впливом в Раді Міністрів, одверто заявив нам, що він є цілком на боці визнання
України і що ми можемо на нього рахувати. Міністр закордонних справ ще
знаходиться під впливом російського Посла [Дмитра] Нелідова, але потроху
сподіваємося і його переконати. Нас безумовно підтримають всі соціялісти
ліберали, а також і значна частина католиків, надто фламандці.
Вважаючи на те, що моя Місія призначена і для Бельгії, що в цей час особливо
важно вести акцію серед держав Антанти, до яких належить Бельгія, що в Бельгії майже
вся преса досить добре поінформована про Україну і симпатично до нас ставиться (це
результати праці моєї Місії з Гааги), що добутий з таким трудом дозвіл на перебування
Місії в Бельгії треба використати в найліпший спосіб, я вирішив переїхати сам до
Брюсселю та перевести туди ж половину урядовців і пресове бюро. В Голландії я
залишаю першого секретаря Баркентина, що добре володіє голландською мовою, та
урядовця Тихомиріва. Два, три рази на місяць я буду приїздити на кілька день до
Гааги, а також, конче, і у випадках особливого значіння. Це буде для мене зручно, бо
їзди від Брюсселю до Гааги всього п’ять годин. Мушу при цьому зазначити, що тепер,
коли почалася фактична праця Місії на дві держави (Голландію та Бельгію),
потрібно збільшити хоч трохи штатні суми на деякі видатки, як, наприклад, найом
помешкання, канцелярські видатки, роз’їзди, на пресу і на представництво.
682 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
Уповноважений високою Директорією, член її п[ан] [Андрій] Макаренко,
значно скоротив штати і зменшив штатні суми для всіх Місій, в тому числі і для
Місії до Голландії та Бельгії. Нічого не маючи проти зменшення персонального
складу Місії та утримання голови Місії і персонального складу, я прохаю тільки
підвищити деякі штатні суми в міру дійсних видатків та затвердження зміни в
персональному складі, які викликалися потребою. В нижченаведеній таблиці
показано як штати, затверджені членом Директорії п[аном] [Андрієм]
Макаренком, так і ті зміни, які потрібні для Місії.
Затверджені членом Директорії п[аном] [Андрієм] Макаренком тимчасові
штати Місії до Голландії та Бельгії. Назва посади і статті видатків (в гривнях):
голова Місії - 18 000, радник ^ - 10 000, секретар - 7 000, урядовець - 4 500, на
канцелярські видатки - 3 000, на помешкання Місії - 3 000, на обзаведення і
непередбачені видатки - 3 000, на представництво - 8 000, на пресу - 7 000.
Всього - 63 500.
Змінені штати Місії до Голландії та Бельгії, згідно потребі та дійсним
видаткам. Назва посади і статті видатків (в гривнях): голова Місії - 18 000, Iй
секретар (в Голландії) - 7 000, 2" секретар (в Бельгії) - 7 000, урядовець - 4 500,
урядовець Гі - 4 500, на канцелярські видатки 3- - 4000, на помешкання Місії 4^-
6 000, на обзаведення і непередбачені видатки - 3 000, на представництво -
10 000, на пресу - 10 000, на роз’їзди 7) - 3 000, Всього - 77 000.
ЇЇ з дозволу та затвердження Міністра закордонних справ в склад Місії взято з Києва
замість радника і секретаря двох секретарів: Баркентина і [Якова] Кулішера.
її другий урядовець отримує ріжницю утримання радника і секретаря - 3 000грив[ень] і
ще потрібно доасигнувати 1 500 гр[ивень].
з) 4) 5) 1 6) збільшення штатних сум по цим статтям вимагається через поділ Місії на 2 частини
і працю в двох державах: Голландії та Бельгії.
ЇЇ нова стаття, яка була в нормальних штатах в кількости 6 000 грив[ень].
Прошу Вас, пане Міністре, цей мій доклад довести до відома пана голови
Директорії і Г оловного Отамана.
Голова Місії
[Андрій Яковлів]
***
Друкується за копією, машинопис / ЦДАВО УКРАЇНИ Ф. 4442. - ОП. 1. -
СПР. 5.-АРК. 1-5.
СПРАВОЗДАННЯ АНДРІЯ ЯКОВЛІВА АНДРІЮ ЛІВИЦЬКОМУ
Брюссель, квітень-травень 1920
Важливі справи, в зв’язку з визнанням Польщею незалежности України,
примусили мене негайно вислати до Вас, пане Міністре, другого секретаря Місії,
п[ана] Якова Кулішера, з слідуючим докладом.
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. МІСІЯ УНР В ГОЛЛАНДІЇ ТА БЕЛЬГІЇ 683
1) Як відомо, на 25 травня в Спа, в Бельгії відбудеться засідання Верховної
Ради Антанти. Ця конференція буде продовженням конференції в Сан-Ремо, в
Італії. В Сан-Ремо були також, конче, зовсім приватно, наші представники: гр[аф]
[Михайло] Тишкевич, [Арнольд] Марголін, [Василь] Мазуренко і [Дмитро]
Антонович. З доданого до цього докладу листа п[ана] [Арнольда] Марголіна Ви
довідаєтесь, які настрої були там. Треба сподіватися, що на конференції в Спа, в
зв’язку з подіями на Україні і з визнанням України Польщею, буде рада і в справі
Польщі - України. Через те присутність в Спа представників від України
необхідна. Позаяк я з частиною своєї Місії живу і працюю зараз в Бельгії, в
Брюсселі, тому я і піднімаю це питання. Я пропоную дати спеціяльне уповнова-
ження від верховної влади комусь з наших представників за кордоном ([Михайлу]
Тишкевичу або [Арнольду] Марголіну), а також і мені як представнику на місці
конференції, подати конференції декларацію про визнання України.
2) 3 початком червня місяця в Брюсселі має бути конференція фінансова Ліги
Народів. В свойому заклику Рада Ліги, запрошуючи на конференцію членів Ліги,
зауважила, що й инші держави, не члени Ліги, можуть подати відомости про своє
фінансове та економічне становище і, як конференція ухвалить, то може запросити
прийняти участь і ці держави, що не прийняті до Ліги Націй. В склад конференції
увійдуть найвидатніші фінансисти та економісти Европи. Для нас дуже важно
виступити на цій конференції і подати докладний меморандум про економічне
значіння України для Европи. Я вже зробив заходи в цій справі: я зарані повідомив
про це Посла [Миколу] Порша і Міністра фінансів [Бориса] Мартоса. Я прохав
останнього в’зяти на себе ініціятиву і скликати конференцію з представників
наших: дипльоматичних, фінансових, економічних та кооператорів, щоб скласти
вичерпуючий меморандум для конференції. Але, на жаль, відповіди ні від [Ми-
коли] Порша, ні від Міністра [Бориса] Мартоса до цього часу не маю. Я писав, що
на крайньому разі я сам складу меморандум і подам конференції. Якщо буде
визнана необхідність подачі такого меморандуму, то прошу вислати мені також
окреме уповноваження для цього.
3) В зв’язку з цим я долучаю до цього зразки декларацій на ім’я Міністрові
Бельгії і Голландії про визнання Україною частини державних боргів бувш[ої]
Росії, про визнання прав на концесії за чужоземцями і про відшкодовання від
війни. Я прохаю написати таку декларацію на ім’я Вищої Ради Антанти і доручити
мені подати її на конференцію в Спа і в Брюсселі.
4) Події, що зараз одбуваються на Україні, договір України з Польщею та
визнання цією незалежности України страшенно цікавлять суспільство Европи. В
Бельгії ці події одбиваються в той спосіб, що нас підтримують майже всі політичні
партії і групи. Навіть бельгійські соціялісти, які хоч і співчувають совітам, але все
684 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
таки є націоналістами, стоять поки що за нас. В Г олландії також до нас прихильно
ставляться, виключаючи голландських комуністів, які, конче, за большовиків. З
переданих часописей і звіту пресового Ви, пане Міністре, довідаєтесь про це
докладно. Ми з свого боку допомагаємо цій акції; користуючись зацікавленням
преси, подаємо ріжні для нас прихильні відомости, статті тощо. Найняв я кілька
журналістів в Брюсселі, які пишуть по нашим вказівкам в часописах. Але мені дуже
бракує матеріялу та інформацій. Через те прошу дуже, пане Міністре, вислати мені
текст договору з Польщею для відповідного вжитку, та прошу видати наказ, щоб
варшавське пресове бюро висилало на Місію та пресовому бюро в Гаазі і Брюсселі
частіше повні інформації. Будьте певні, пане Міністре, що я використаю весь цей
матеріял якнайкраще.
5) Промислові кола Бельгії та Голландії вже давно нами поінформовані
якнайкраще про Україну. Маємо цілком реальні пропозиції. Наших кооператорів я
вже давно закликаю до себе. Тут можна зробити добрі справи: і товарів, і навіть грошей
добути. Але досі нічого не можна було зробити, бо наші кооператори та закупочні
комісії у Відні та Берліні сидять. На цю справу треба звернути найбільшу увагу.
Крім инших товарів, в Бельгії можна купити військове убрання, військовий
матеріял. Я в дуже добрих зносинах з військовим Міністром п[аном] [РаиГЕтіїе’м]
Цшоп’ом. До речі додам, що бельгійська військова форма є точна копія форми
української, що була прийнята ще за часів Центральної Ради по проекту
[Олександра] Жуківського. Перероблювати зовсім не потрібно. Я гадаю, що якби
від Головної Команди нашої хтось приїхав з окремими уповноваженнями до
Бельгії, то можна було би купити і вивезти потрібну кількість одягу для армії, а
також і инші необхідні речі. Крім того, в Бельгії можна дістати добрих інструкторів
- офіцерів для нашої армії. Відомі, здається і нашій команді ті відділи бельгійців:
автомобільні, кулеметні тощо, які довгий час були на південно-західному фронті.
Бельгійські офіцери отримують дуже малу платню, якихсь 600 франків на місяць
(це 100 гульденів] або 10 франків). Можна було би виплачувати їм цю платню в
Бельгії, а ще давати другу платню на Україні. Багато офіцерів можна навербувати.
6) Оці всі пропозиції я подаю на Ваше вирішення, пане Міністре. Тепер мушу
прохати Вас, пане Міністре, зробити заходи також і в справі фінансування моєї Місії. Я
видав вже останні гроші урядовцям. Більше ні на утримання Місії, ані на пресу не маю
коштів. Між тим це сталося в той саме час, коли якраз необхідно хоч на кілька місяців
протриматися, щоб нарешті добути чогось позитивного за кордоном. Під час
конференції треба поставити пресу на відповідний для нашої справи шлях. Треба
коштів на представництво, яке буде вимагати значних видатків. На підставі всього
цього маю честь прохати Вас асигнувати якусь додаткову суму до штату Місії, так
значно скороченому Уповноваженим Директорії А[ндрієм] Гавриловичем]
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. МІСІЯ УНР В ГОЛЛАНДІЇ ТА БЕЛЬГІЇ 685
Макаренком. Я вже згадував тут, що Місія зараз розвернулася на дві Місії: в
Голяндії та Бельгії. Я з секретарем [Яковом] Кулішером та з урядовцем працюю в
Брюсселі, а в Гаазі лишився перший секретар п[ан] Баркентин з урядовцем
Тихомирівим. Пресове бюро також поділене на дві частини. Я часто приї’жджаю з
Брюсселю до Гааги і направляю діяльність. Поділ праці і переїзди також вимагають
грошей, яких немає зараз. Якщо ухвалено скоротити представництва за кордоном і
зліквідувати мою Місію (ріжні проекти щодо цього я одержав, напр[иклад] від
посла [Миколи] Порша), то хоч я і вважаю таку ліквідацію цілком помилковою, але
коли вона вже ухвалена, я прошу повідомити мене заздалегідь, щоб я мав
можливість попередити персональний склад Місії і так або инакше їх всіх
забезпечити. Більш детальні відомости подасть усно секретар Місії, п[ан] [Яків]
Кулішер.
Наприкінці мушу лише додати, що я цілком розумію провідну точку, якою
керувалася Місія у Варшаві на чолі з Вами, пане Міністре, заключуючи договір з
поляками. Не було иншого виходу, і обставини примусили нас піти разом з
поляками. Цю точку погляду я вже переказав бельгійським соціялістам, який
прохав підтримки України на той випадок, коли б поляки, захопившись успіхами
проти большовиків, зрадили нам і не виконали договору.
А[ндрій] Яковлів
Голова Місії Української Народної Республіки до Голландії та Бельгії
***
Друкується за оригіналом, машинопис з автографом / ЦДАВО УКРАЇНИ
Ф. 3696. - оп. 2. - спр. 314. - арк. 33-36.
СПРАВОЗДАННЯ АНДРІЯ ЯКОВЛІВА АНДРІЮ НІКОВСЬКОМУ
Брюссель, 12 січня 1921
Високоповажний пане Міністре.
З приводу одержаного від Міністерства закордонних справ обіжника від 21
грудня м[инулого] р[оку] в справі інформації Европи через пресове бюро маю
честь подати Вам, пане Міністре, слідуючі свої думки.
Інформацію преси та суспільства в Голландії та Бельгії наша Місія веде
регулярно і інтенсивно ось вже рівно два роки. В протязі цього часу були моменти,
коли на Україні обставини погіршувалися і нашому Урядові доводилося залишати
територію України. В цей час, як от і зараз, ми вели і ведемо інформації преси і
суспільства майже точно, по тій програмі, яка закреслена в зазначеному обіжнику
Міністерства] закордонних] с[прав]. Коли ж обставини на Україні ставали для
нашого Уряду більш сприяючими, тоді ми доводили суспільству економічними
даними про невичерпані багатства України і умови, на яких ці багатства Европа
могла би одержати. І я можу констатувати, що після того, як було доведено
686 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
суспільству аргументами історичними, політичними та з обсягу прав
національностей право України та українського народу на самостійне,
національно-державне життя, ні в Голландії, ані в Бельгії немає ні одного часопису
чи иншого органу преси, якийби зараз знов підняв питання про те, чи український
нарід - це окрема нація, чи це - ті ж росіяне, чи Україна має право на самостійне
державне життя, чи ні. Все прийнято і стало аксіомою, яку більше вже не потрібно
доказувати.
Щодо пропаганди економічної, то цю пропаганду пресове бюро в Гаазі та
Брюсселі веде шляхом розповсюдження економічної літератури на французькій та
голландській мовах та статистично економічних даних. Всі ті статті, які я зібрав
потім і видав окремою книжкою під час Міжнародної фінансової конференції в
Брюсселі, були раніше в формі бюлетенів розіслані в кількости 200 до 400
примірників кожна до всіх видатніших часописей та ріжних інституцій Голландії
та Бельгії, Швейцарії та инш[их]. Майже всі ті статті були передруковані в
часописах та спеціяльних економічних журналах та виданнях Голландії та Бельгії.
Таким способом пропаганди ми зробили не тільки добре відомими всі наші
природні багатства і всі економічні можливости на Україні, але й довели, що тільки
при встановленню сталого порядку на Україні через національний Уряд українські
кооперативи та селяни зможуть дати це багатство України Европі і що ніколи і ні
при яких умовах окупанти, московські комісари не зможуть щось дати Европі з
України. Ці ж самі аргументи я кілька раз висловлював в своїх офіціяльних нотах
до голландського та бельгійського урядів. Те ж саме, в більшій або в меншій мірі,
робили і инші наші посольства та місії.
Зараз мені невідомо, як стоїть справа в инших державах, що ж до Голландії,
найбільш сприятливої до нас країни, та Бельгії, одної з антантських країн, то я
повинен одверто сказати, що продовжувати далі вести таким самим способом
пропаганду, т[о] є[сть] повторювати, в буквальному значінні цього слова, говорити
і писати те саме, що ми говорили і писали два роки - це буде для нас та й для
тутешнього суспільства і тяжко, і мало корисно. Можливо, що широкий загал
суспільства, особливо в Бельгії, ще який час буде читати наші статті, але я певен, що
люди фахові, круги політично та економічно впливові, скоро перестануть
цікавитись тим, що для них ясно, знайоме і давно уже зрозуміле. Перші признаки
цього явища ми маємо зараз: у нас беруть і дуже радо друкують всякі відомости
чисто військового характеру, як напр[иклад], відомости про повстанський рух на
Україні, про бої повстанців та відділів регулярної нашої армії з большовиками, про
жорстокість большовиків, про їх декрети, військові плани і т[аке] и[нше]. Але дуже
рідко вміщують наші замітки та статті характеру інформаційного про необхідність
існування самостійної України, національного Уряду, про наші матеріяльні
багатства і т[ому] п[одібне]. В цьому явищі не треба вбачати зміну переконань чи
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. МІСІЯ УНР В ГОЛЛАНДІЇ ТА БЕЛЬГІЇ 687
симпатій до України, ні, а тільки те, що вже люде переконалися в цих істинах і
повторювати їх не хотять.
Таким чином, зараз ми стоїмо тут в Західній Европі перед певним фактом,
який для нашої справи поки що не криє жодної небезпеки, але все ж таки
примушує нас щось зробити, якось використати його, поки він не перетворився в
щось для нашої справи некорисне, небезпечне. Цей факт говорить нам про те, що
зараз ми повинні подати Европі щось більш реальне, більш дійсне, ніж тільки
прості докази, які б вони не були переконуючі, того, що Україна має право на свою
державу, має вона великі природні багатства, може дати Европі те-то і те-то...
Одним словом, настає час, коли від слів треба перейти до діла.
Ми вже зробили всякі спроби, так сказати, теоретично переконати людей в
свойому праві, і ми бачили, що люде нам вірили, нам співчували, але для нас нічого
не робили. Ні конференція миру в Парижі, ні конференція в Спа, ні Ліга Націй в
Женеві, поділяючи, видимо, наші теоретичні аргументи і змагання, не дали Україні
того реального, чого вона прохала, - визнання незалежности, і не дали не через
якусь ненависть до народу, до нашого Уряду, ні, а тільки тому що ми взамін не
давали їм нічого реального. Ми були занадто вже ідеалістами, ми думали, що коли
ми доведемо аргументами наше право, то нам його визнають. Ми не взяли
прикладу з Чехословаччини, яка одверто ухвалила закон «Про виплату державам
Антанти 750 мільйонів франків в золоті за незалежність Чехії», та з Естонії, Латвії,
Литви, які запродали свої ліси та инші концесії Англії, яка за це їх визнала і
підтримує скрізь. Большовики теж пішли вже цим шляхом і за ціну ріжних
концесій намагаються добути собі визнання. Ми не взяли на увагу, що уряди
Антанти під час війни, а надто після війни були і є під пресією економічних
факторів в першу голову, які примушують їх підтримувати те, що дає можливість
поправити і фінанси (Франція і борги Росії), і економічну загрожуючу ситуацію
Европи. От через що всі наші старі і нові аргументи, які ми вже висловлювали
перед Европою і які знов будемо повторювати, нічого нашій державі не дадуть і
загаять нам тільки час. Замість цього нам треба на цей раз виступити перед
Европою з чимсь більш реальним, ніж одні слова, треба перейти від мови
теоретиків-ідеалістів на мову купецьку, яку так добре розуміють в Европі. Треба,
нарешті, перемінити не тільки методи, але і засоби пропаганди нашої справи.
Що треба для цього зробити. На мою думку, справу треба організувати
слідуючим способом. Необхідно зараз, поки є час і вільні від щоденної праці руки,
виробити на місці перебування Уряду через відповідні органи всі можливі
пропозиції і плани, які Уряд міг би предложити Европі, а саме: зібрати відомости і
точні дані та обрахунки: 1)які концесії Уряд може передати закордонному
капіталові, 2) які і на яку суму замовлення матеріялів для відбудови краю і товарів
для населення, 3) які вигоди та привілеї може дати закордонним капіталістам,
688 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
4) скільки і в яких галузях промисловости потрібно класти закордонного капіталу,
5) які позички Уряд може зарядити за кордоном, 6) які кількости збіжжя, сирівців і
т[аке] и[нше], можна зараз запродати, 7) нарешті, скільки грошей може дати чи то в
формі прийняття части російських боргів, чи в формі виплати відшкодовань
закордонним капіталістам, підприємства яких на Україні потерпіли від війни та
руїни і т[аке] и[нше]. Всі ці пропозиції повинні бути попереду ухвалені Радою
Міністрів і затверджені верховною владою як закон, чим вони і будуть
відріжнятися від пропозицій, які робилися шляхом простих переговорів через
представників окремих міністерств без належних для того уповноважень.
Після цього Уряд складе Надзвичайну Делегацію з надзвичайними
уповноваженнями на остаточне заключення договорів та умов, без послідуючого
затвердження Урядом. В склад цієї Делегації повинні увійти найбільш компетентні
і відповідальні особи (приміром]: голова Ради Міністрів або його заступник,
Міністри: закордонних справ, фінансів, народного господарства, військовий або
замінюючий його представник від армії). На Делегацію покладаються завдання
об’їхати головніші центри Европи (Лондон, Париж, Берлін), вести переговори не
стільки з офіціальними особами, - міністрами або їх представниками, - скільки з
людьми капіталу, промисловцями та банкірами, які одні зараз роблять всю
політику в Европі, запропонувати їм певні реальні догоди за визнання України, за
підтримку її національного Уряду, за допомогу грошима, зброєю, впливами в
рішучій боротьбі України з совітами за визволення від большовиків.
Я глибоко переконаний, що така Делегація зробить багато і доб’ється, нарешті,
реальних результатів. Що такий спосіб допомогти національній справі зараз є
найбільш слушний, я посилався на приклади Польщі, міністри якої об’їздили вже
по кілька разів всі держави Антанти, а нині їде туди сам Начальник Держави,
маршал [фогеЕ] РіЕисЕкі, наприклад, Румунії, Латвії, Міністр закордонних справ
якої, п[ан] [УііДпсЬ] Меіегоуісх, зараз їздить по Европі, бажаючи добути визнання
Латвії де-юре - Грузії та инших, навіть старих держав. Зараз якраз найбільш
сприятливий для такого акту час. Переговори Англії з большовиками все ще не
дійшли до кінця, а якби дійшли, то так звані «Торговельні зносини з Совітською
Росією» дуже скоро скінчаться черговим скандалом, як і справи [Антона] Денікіна,
[Олександра] Колчака та [Петра] Врангеля. Для нас це цілком очевидно, і не
поможе большовикам, в даному разі, навіть формальне їх визнання, без якого,
юридично, не можлива взагалі жодна торгівля з большовиками. Коли це станеться,
тоді Англія, де зараз мільйон робітників голодує без роботи, Америка, Франція,
Бельгія, Голландія, які вже починають переживати ріжні індустріяльні крахи,
кинуться шукати иншого способу запобігти лихові, будуть примушені піти до нас і
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. МІСІЯ УНР В ГОЛЛАНДІЇ ТА БЕЛЬГІЇ 689
взяти все, що ми їм запропонуєм. Ми будемо у них під рукою, і вони схопляться за
нас, як за надію на рятунок від економічної катастрофи.
Я особисто завше не вірив в ріжні політичні концепції, в переміни орієнтації
на ту чи иншу державу чи на спілку держав. Досвід показав, що ми занадто ще слабі
політично, щоб могли самі утворити потрібну нам політичну комбінацію, чекати ж,
що та чи инша комбінація, яка складається без нашого прямого впливу, щось може
дати нам при тих чи инших умовах, це діло і непевне, і небезпечне, бо, коли ми не
маємо сили вплинути на комбінацію, то вона тим самим від нас не залежить і може
звернутися проти нас, як вже не раз бувало. Через те, на мою думку, надія,
напр[иклад] на англо-німецьку комбінацію, чи чорноморську, чи на якусь иншу
нам не тільки не дасть нічого при нашій слабости, а навпаки, може нас, мимо волі
нашої, зробити об’єктом продажі чи експлуатації, як звичайнісіньку, але грандіозну
і дуже привабливу «концесію». Так чого ж нам чекати. Чи краще буде, коли наші
багатства, нашу землю, наш нарід запродадуть англійцям, німцям або [Християн]
Раковський і англійцям, і німцям. Далеко краще і доцільніше буде, коли ми самі,
власного волею за багатства України купимо нашому народові волю, самостійність,
своє власне державне життя.
Чи вдасться нам переконати Европу, що наш Уряд знайде сили, щоб побороти
окупантів - большовиків при допомозі Европи. Так, ми переконуємо Европу
фактами, які їй добре відомі, а також і тим, що наш план, на якому ми весь час
стояли, план допомоги як нам, так і иншим національним державам та народам
б[увшої] Росії в спільній боротьбі проти большовиків, не був ще випробуваний до
цього часу і що Европа, яка не слухала нас, а бажала побити большевиків силами
[Олександра] Колчака, [Антона] Денікіна, [Миколи] Юденіча, [Петра] Врангеля,
навіть торгівлею з совітами, нічого не досягла і зараз лишається тільки прийняти
наш план, який в перспективі дасть Европі більше, ніж могли би дати їй Колчаки,
Денікіни та Врангелі, навіть всі совітські республіки давньої Росії. А що є на
Україні і що вона може дати, в умовах спокійного державного життя, про це вже ми
закордоном досить писали і доводили, а Делегація це підтвердить своїми
реальними пропозиціями, які будуть найкращим аргументом.
Прохаю Вас, пане Міністре, коли Ви в принципі не будете проти моєї думки,
представити цей доклад мій Його Ексцеленцїї, пану Президентові Директорії і
Головному Отаманові УНР на резолюцію.
Андрій Яковлів
***
Друкується за копією, машинопис / ЦДАВО УКРАЇНИ Ф. 3696. - ОП. 2. -
СПР. 526. -АРК. 1-4.
ПОСОЛЬСТВО УНР В АВСТРІЇ (ВІДЕНЬ)
ЛИСТ В’ЯЧЕСЛАВА ЛИПИНСЬКОГО ВОЛОДИМИРУ ТЕМНИЦЬКОМУ
Відень, 27 травня 1919
Високоповажний пане товаришу.
Події посліднього часу у нас на Україні, особливо в Західній Області нашої
Республіки, спонукають мене висловити Вам в приватній дорозі мої думки про
завдання нашої закордонної політики в теперішнім моменті.
Історія української політичної думки перед війною і в часі війни, навіть в часі
революції до Берестейського миру, показує, що загал української суспільности на
бувшій російській Україні, поза невеличкими виїмками, не мав в своїй програмі
державної самостійтности України і прийняв сей посту лят тільки тоді, як накинули
його нам об’єктивні обставини. Се потверджує нам також практична внутрішня і
міжнародна політика нашого Правительства від вибуху російської революції і до
січня минулого року.
Події, які мали місце на Україні по заключенню Берестейського миру і які
довели Україну до повної анархії і большевицького заливу, а пізнійше
занархізували і ослабили відпорну силу наших братів бувшої Австро-У горської
монархії та споводували послідню катастрофу в Галичині, потверджують, що
керуючі кола української суспільности, хоч вели тепер корабель української політки
під прапором державної самостійности і національного об’єднання, але своєю
незрілістю політичною і повним браком організаційного змислу не тільки не
наблизили остаточного сповнення сих посту лятів національних, але поставили в
сумнів осягнення яких-будь політичних здобутків для українського народу.
При найкращій, яку тільки можна собі було представити, міжнародній
констеляції ми показали себе повними внутрішніми банкротами і, стиснуті з двох
сторін історичними нашими ворогами, шарпаємось з боку на бік, без провідної
думки політичної, без продуманого плану політичного ділання внутрі краю і за
границею, розгубивши всі сили, які витворив нарід в першім періоді революції.
Нас як реальної сили тепер не існує, але обставини міжнародного життя дальше
сприяють нашій справі, і коли ми, покоління наше, не хочемо перейти до історії
найбільшими злочинцями, мусимо напружити всі наші сили, щоби ті обставини
використати, щоби нарід наш за свої жертви хоч що-небудь дістав позитивного.
Ми мусимо ясно визначити свою витичну лінію, по якій має йти наша
національна політика, мусимо мати конкретний план практичного політичного
ділання в заграничній політиці, бо вона тепер про все рішає. Осягнути повну
державну самостійність, з одночасним об’єднаннєм всіх українських земель в
потрібних нам границях, ми не можемо, на се у нас нема внутрішніх сил. Якби
692 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
якась постороння сила нам се зробила, якби знайшлися другі німці і прислали нам
для здвигнення нашої держави півмільйонову армію, то повторилася б та сама
історія, що була з німцями. Але історія не повторюється. Лекше осягнути нам другу
річ, яка при даних обставинах нашого національного і міжнародного життя є для
нас важнійша державної самостійности, а саме - доконати об’єднання всіх україн-
ських земель. Але сю задачу можемо виконати тільки тоді, коли будемо вести актив-
ну міжнародну політику, коли будемо робити се в порозумінню і в союзі з тими
народами і державами, які є або можуть бути в сім заінтересовані.
Досі наша політика була пасивна. Досі з жодною європейською державою ми
не вміли чи не хотіли увійти в якийсь політичний союз, навіть з иншими народами
бувшої Росії, які знаходяться в однаковім з нами положенню, ми не вміли дійти до
спільного координованого ділання так на терені бувшої Росії, як і за границею, на
підставі якогось плану з ширшим політичним закроєм. Ми топчемось на однім
місці і довели себе до такого стану, що взагалі ніякої політики не можемо вести і
дригаємо членами свого тіла, як паралітики. І за нас починають політику робити
наші історичні вороги - москалі і поляки. В першій мірі між ними, як евентуальни-
ми союзниками, маємо вибирати, коли не хочемо, щоб життя перейшло над нами,
як окремою національно-політичною індивідуальністю, до порядку дневного.
Відтак шукати союзників на Заході. І то робити зараз, не гаючи ані хвилини часу.
Між Польщею і Москвою вибір ясний. Поляки для нас ворог небезпечнійший
від москалів. Заслаба польська нація і завелика українська територія, щоби поляки
могли нас всіх до себе прибрати, щоби ми мали при них збирати свої землі і з
польською державою «унію» робити. Тай поляки на се не підуть. їм потрібні
тільки наші західні землі, досить сполонізовані вже, щоб при помочі власного
державного апарату їх цілком зробити польськими. Ніякі автономії, які поляки
обіцяють українцям, не заасекурують українських земель, тим скорше се наступить.
Для того ані одного кавалка землі під Польщею і иншими сусідніми державами від
заходу ми не сміємо лишити, тільки всю історично і етнографічно національну
територію злучити разом.
Наступити се може тільки при Москві, в складі того державно-політичного
твору, який остаточно постане на руїнах бувшої царської імперії. І щоб се не стало
без нас і проти нас, щоб ми в сім новім політичнім творі на сході Европи зайняли
своє власне місце, ми мусимо проявити в сім напрямі політичну активність, а коли
нас на се стати, то і інціятиву на себе взяти. Підставою нашого правно-державного
становища в сій акції може бути Переяславський трактат Богдана Хмельницького з
Москвою р[оку] 1654, з поширенням духу і змісту того акту, з узглядненням
новочасних політичних і суспільних вимог, на всі об’єднані українські землі.
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. ПОСОЛЬСТВО УНР В АВСТРІЇ 693
Треба мати на увазі, що в воєнних цілях розсадженої війною і революцією
Росії було між иншим завойовання Галичини, Буковини і Угорської Руси. В сім
напрямі держави Антанти, при боці яких боролась Росія, поки не впала, мають
супроти неї зобов’язання. Сі зобов’язання переходять, річево беручи справу, на
українців і москалів, на ті державні і суспільні органи, що їх сі народи витворили як
репрезентантів їх національних змагань. Треба на річи дивитися реально і не
забувати сього, що [Сергій] Сазонов і [Василь] Маклаков з товариством є не тільки
для будучини, але навіть для теперішнього часу властивими репрезентантами
інтересів бувшої і будущої Росії і екзекуторами тих зобов’язань, які Антанта має
супроти західних українських земель. І до сих елементів треба нам звернутися, з
сими елементами треба робити союз для відновлення федеративної Росії,
евентуально створення східноєвропейської федерації, і їх використати на
міжнародній арені, щоб врятувати Г аличину від загибелі.
Коли ми прийдемо до них з платформою федерації і коли при сім будемо
домагатися прилучення західних українських земель до тої федерації, то, може,
вони з нами почнуть говорити і, не рішаючи остаточно форми тої федерації і змісту
наших державних прав, може, підтримають нас тепер же активно перед державами
Антанти в справі Галичини. А союз з чехами, про який тепер говориться в Празі,
уможливив би нам фактичне посідання західних наших земель і утворення в
Галичині бази для очищення України від большевизму.
Такою, на мій погляд, мусить бути наша політика в теперішнім моменті в
Парижі, до сеї заграничної політики мусить бути достосована і наша політика
внутрішня. Не вдаючись в деталі, вбираю своє становисько в такі точки:
1) В формі, на яку може позволити дотеперішнє офіціяльне становисько
нашого правительства, заявити державам Антанти, що українці, домагаючись
признання державної самостійности України, сим самим не відкидають
можливости такого чи иншого правно-державного зв’язку з рештою Росії, коли там
повстане признане державами Антанти правительство.
2) 3 особами, які репрезентують в Парижі ведену під військовим проводом
[Олександра] Колчака акцію до запровадження в Росії нового ладу, зробити
порозуміння для спільної дипльоматичної акції на платформі федерації, для
рятовання західних українських областей і Галичини, Холмщини, Підлясся,
Буковини, Угорської Руси, а також инших загрожених областей, як Бессарабія,
Крим, Кавказ і пр[очі].
3) Сепаратно від росіян увійти в оборонно-зачіпний союз з чехами, наразі в
імени Західної Области нашої Республіки, і при їх помочі та при технічній помочі
держав Антанти увільнити від поляків Східну Галичину.
694 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
4) Домагатися наперед міжнародного признання для Західної Области нашої
Республіки, не комплікуючи сеї справи з міжнародним признанням Наддніпрян-
ської України.
Оці уваги прийміть під розвагу в необов’язуючий приватній спосіб, а роблю їх
з тим більшою одвертістю, що сам належу до тих нечисельних українських
самостійників, які від десятка літ консеквентно на ґрунті державної самостійности
стояли і практично до посліднього часу в сім напрямі працювали. Міняю свою
позицію для того, бо бачу, що здійснення сього посту ляту є неможливим, а коли ми
хочемо вести реальну політику, то мусимо в своїй практичній діяльности стати на
чимсь реальнім.
З високим поважанням В’ячеслав Липинський
***
Друкується за оригіналом, машинопис з автографом / ЦДАВО УКРАЇНИ
Ф. 3696.-ОП. 1.-СПР. 65.-АРК. 14-18.
СПРАВОЗДАННЯ ГРИГОРІЯ СИДОРЕНКА АНДРІЮ ЛІВИЦЬКОМУ
Відень, 12 березня 1920
По приїзді моїм до Відня, з 3 грудня 1919 р[оку] вступив я до виконання
обов’язків Посла УНР у Відні і був зайнятий підготовчими роботами і ознайом-
ленням з місцевими обставинами. Початок моєї офіціальної дипльоматичної праці
датується днем 24 грудня м[инулого] р[оку], в який я вручив вірительні грамоти
австрійському Урядові, в той же самий день мені було зроблено одвітну візиту. В
початку січня я відвідав представників всіх чужих держав у Відні, які відповіли мені
також візитами; між иншим відвідав мене і Амбасадор Франції [Непгі] АІІіге.
На загальний прийом закордонних послів у Державного Канцлера [КагГа]
Кеппег’а був запрошений між иншими послами і я і був на нім присутній, яко
Посол Української Народної Республіки. Голови бувшого Посольства Західно-
української Республіки п[ана] [Володимира] Сингалевича на прийому не було.
Наше відношення до галицького представництва з’ясовується мною в тім напрямі,
що воно являється тепер відділом Посольства УНР у Відні, ліквідуючим справи
бувшої Австро-У горської монархії. Діяльність сього відділу тепер зменшена до
мінімума тим, що австрійське Правительство розв’язує всі ліквідаційні уряди разом
з їх українськими відділами. В сей час проводяться мною окремі побачення з
акредитованими тут послами для пертрактації про українську справу.
Українська колонія у Відні живо цікавиться політичним життям на Україні,
доказом чого є вихід тут декількох українських органів. Окрім урядової української
республіканської самостійницької течії, існують тут групи українських монархістів і
українських комуністів. Гетьманська течія, яка зв’язана з посту лятом федерації, в
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. ПОСОЛЬСТВО УНР В АВСТРІЇ 695
останні часи сильно ослабла, позаяк монархістична течія також, як і комуністична, є
за самостійність Української Держави. Монархістична течія є тим слаба, що не має
властиво зв’язків з Україною, хоч і старається їх нав’язати. Фондів на розвиток
своєї діяльности вони не мають.
При моїм приїзді провадилась тут агітація, направлена на підкопання
самостійности Української Держави і її тутешнього представництва. Розповсю-
джувались чутки, що цілу Україну зайняли большевики, до яких перейшло і
українське правительство. Фонди на сю агітацію видавалися повидимому в значній
мірі з російських жерел, і провадилась вона переважно людьми, які сподівалися
використати замішання, яке повстало б при усуненню Посольства, для особистих
інтересів. Сі всі заходи протидержавних елементів були розбиті фактом вручення
мною вірительних грамот яко Послом УНР від її законного Уряду і скріпленням
впливів тутешнього українського Посольства.
Комуністична течія була до останнього часу слабкою, але тепер сконсоліду-
валася і почала видавати часопись «Нова доба». Тіснійших зв’язків з Україною
тутешні комуністи не мають і теж стараються нав’язати їх. Великих фондів не
мають. Теперішній зріст комунізму між закордонними українцями з’ясовується в
значній мірі їх одірваністю від життя на Україні і непоінформованістю про дійсний
стан тамошних відносин і настроїв, а також демагогічними деклараціями
російських большевиків та їх перебільшеними повідомленнями про свої перемоги.
Політика тутешніх галицьких українців відзначається великою розбіжністю.
По своїм повороті з України [Євген] Петрушевич старався перевести на
Національній Раді резолюцію на користь [Антона] Денікіна, але не спромігся
сього зробити. За [Євгеном] Петрушевичем і за федерацією стоїть лише частина
Галичан, друга частина стоїть за самостійність України. До комунізму ставляться
прихильно хіба деякі галичани, а поза тим большевики можуть впливати на галичан
лише остільки, оскільки вони будуть виступати проти Польщі. Серйозної
політичної акції в смислі федерації з Росією галичане у Відні розвинути не можуть.
виконуючий] обов’язки] Посла УНР у Відні
п[ан] [Григорій] Сидоренко
***
Друкується за копією, машинопис / ЦДАВО УКРАЇНИ Ф. 3581. - ОП. 1. -
СПР. 11.- АРК. 67А-67Б.
ПОСОЛЬСТВО УНР В ОТТОМАНСЬКІЙ ІМПЕРІЇ
(ЦАРГОРОД)
«ЗВІТ ПРО ДІЯЛЬНІСТЬ ПОСОЛЬСТВА УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ В
ТУРЕЧЧИНІ З СІЧНЯ 1919 ПОМАРЕЦЬ 1920 р[оків]»
ОЛЕКСАНДРА ЛОТОЦЬКОГО АНДРІЮ ЛІВИЦЬКОМУ
Цар город, 31 березня 1920
Посольство виїхало з Києва в Цар город 26 січня 1919 року. Найкоротшим
шляхом - через Одесу - не можна було проїхати завдяки окупації Одеси союзним
військом, тому довелося їхати через Галичину - Угорщину - Австрію - Югославію -
Італію. У Відні треба було спинитися на довший час через великі труднощі в
здобуванню французьких віз, без яких неможливий в’їзд до Царгороду (для
здобування тих віз довелося мені їздити до Праги - до осідку близшого військового
французького представника). Тим часом перервалося залізничне сполучення через
Югославію, бо вона штампувала свої гроші і для того закрила границі. Подорож через
те відбувалася дуже примітивним способом, навіть селянськими возами, і тому
Посольство мало прибути до Царгороду лише 23 квітня 1919 року.
Справи українського Посольства в Туреччині знайшов я в дуже сумному
становищу. Мій попередник п[ан] [Михайло] Суковкін, з часу оголошення
гетьманом федерації України з Росією, провадив лінію принципіяльно ворожу
українській державній самостійности, - і перед Високою Портою, і перед
військовим та дипльоматичними представниками инших держав в Царгороді.
Відомости про діяльність п[ана] [Михайла] Суковкіна в сім напрямі я подавав
Міністерству закордонних справ в попередніх своїх звітах, документальні
матеріяли про се подаю окремо на розгляд Міністерства, тому обмежуся лиш
загальними фактами.
4-го січня 1919 р[оку] п[ан] [Михайло] Суковкін звернувся до турецького
Міністерства закордонних справ з проханням позичити 10 тис[яч] турецьких лір і,
не діставши грошей, 3-го березня сповістив Міністерство, що за браком коштів він
припиняє діяльність Посольства. Сей вчинок не був оправданий обставинами, бо
тоді ж, з початку січня, п[ан] [Михайло] Суковкін одкомандірував значну
більшість урядовців Посольства до Міністерства закордонних справ на Україну і
на подорож їм та на удержання решти вистачило б на довгий час тих 4 000
турецьких] лір, які позичив він в царгородській філії «Русскогодля внешней
торговли банка»; але п[ан] [Михайло] Суковкін цілком несподівано виплатив усім
урядовцям удержання за січень і лютий і тим вичерпав свої засоби. Таким чином,
завішення Посольства виходило, очевидно, не з грошових мотивів.
Більш місяця Українське Посольство в Царгороді не існувало. Чутка про моє
призначення тимчасом дійшла сюди, і се спонукало деяких посольських урядовців
698 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
звернутися до радника Посольства п[ана] [Люція] Кобилянського, щоб він за
відмовою п[ана] [Михайла] Суковкіна, яко старший заступник його, прийняв на
себе урядування справами Посольства. Послано було гонця до Одеси, де перебував
товариш Міністра закордонних справ п[ан] [Сергій] Бачинський, який і дав наказ
п[ану] [Люціану] Кобилянському тимчасово керувати справами Посольства до
мого приїзду, а п[ану] [Михайлу] Суковкіну відповідно тому наказу здати
посольські справи. Радник п[ан] [Люцій] Кобилянський мав побачення з
турецьким Міністром закордонних справ і офіціяльно повідомив його про
відновлення діяльности Посольства. П[ан] [Михайло] Суковкін відмовився здати
справи, поки не буде виплачено йому удержання за увесь попередній час, і розіслав
листи до Високої Порти та до дипльоматичних представництв в Царгороді з
протестом проти відновлення Посольства.
Приїхавши до Цар городу, мав побачення з п[аном] [Михайлом] Суковкіним.
Він вимагав заплатити йому удержання за увесь попередній час, але всякі
розрахунки з ним можна було б зробити лиш тоді, як вияснилися б грошові справи
Посольства за той час. Справи ті булив такому стані рахунковому, що бухгалтер
Посольства міг подати мені справоздання про них лиш в другій половині червня.
П[ан] [Михайло] Суковкін ультимативно вимагав негайної заплати і, не діставши
її, подав новий протест до Високої Порти проти визнання мене Послом УНР,
спродав за 1 000 лір на свою власну користь, не вважаючи на мою заборону,
автомобіля Посольства, що був у його на руках, так само продав на свою користь
обставу своєї квартири, куплену на державні кошти за суму до 50 т[исяч]
к[арбованців] захопив ґвалтовним способом другого автомобіля, але сього
останнього удалося визволити. Одсилаючи справи Посольства без опису п[ан]
[Михайло] Суковкін не повернув деяких особливо важних документів.
Припинення діяльности Посольства довело його до цілковитої дезорганізації.
Спеціяльного помешкання для Посольства не було, офіціяльна адреса його
показувалася на квартиру одного з урядовців. Справи та бібліотеку здав п[ан]
[Михайло] Суковкін в хаотичному непорядку, причому найбільш цінних книжок
не ставало. Більш-менш діловий апарат Посольства удалося налагодити вже з
половини травня. Все се складало обставини дуже несприятливі для існування
української дипльоматичної репрезентації і шкідливо відбивалося на відносинах до
неї з боку і турецької влади, і особливо - союзної окупаційної військової влади.
З приходом в Царгород антантських сил партія уніоністів («ІгсіЬаг уе Тегаккі
Сетіуеїі»), що держала в своїх руках владу під час війни, уступила своє місце
свідомо антантофільській партії. Членів попереднього Уряду і взагалі видатнійших
членів партії уніоністів оддано під суд, і сим процесом тодішній турецький Уряд
маніфестував свій цілковитий розрив з попереднім германофільським напрямком
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. ПОСОЛЬСТВО УНР В ОТТОМАНСЬКІЙ ІМПЕРІЇ 699
турецької політики. Але новий курс правительствений реально мало допомагав
Туреччині. Доля останньої в міродатних союзних сферах малювалася дуже сумно.
Територія майбутньої Туреччини зводилася до кількох вілайєтів Малої Азії - без
протоків і без Царгороду, без Аравії, Сирії та Палестини і навіть без найбільш
цінних південно-західних берегів Малої Азії, які було окуповано військами
грецькими (Смірна), французькими (Адана) та італійськими (Адалія). В самому
Царгороді вся сила і влада належали союзним військам.
Оскільки маловажилося значіння Туреччина, найкраще показує той факт, що
долю її на Мировому конгресі малося вирішати без присутности її представників, а
коли останні таки прибули до Парижу, то на їх домагання там не звернули уваги,
скоро їх повернули назад без найменших наслідків, причім голова конференції
звернувся до них наприкінці з листом презирливого тону.
Така тактика переможної сторони необережно перегнула палицю в другий бік
і викликала цілком не бажані для неї наслідки. Поводження з турецькою
Делегацією на Мировій конференції дуже образило свідомійші інтелігентні круги
турецького громадянства, окупація ж берегів Малої Азії, особливо Смірни,
глибоко схвилювала думку та патріотичне почуття і ширших верств турецького
народу. Сталася криза Правительства. Антантофільській кабінет [МеЬтесІ] ІЗатаг
Бегісі Ра^’і демонстративно демісіонував з дуже виразною декларацією, в якій
зазначав свою цілковиту незгоду на окупаційні заходи щодо турецької території;
сам голова Правительства висловлювався, що при відповідних обставинах він
виконає свій обов’язок із зброєю в руках. Се було в червні. Тоді ще не наросла
реальна сила, на якій міг би опертися національний рух. Складання нового
Кабінету доручено було тому ж таки [МеЬтесІ] Оатас Бегісі Ра^’і. В склад Кабінету
увійшли здебільшого ті ж самі особи, але появляються тут вперше представники,
хоча б і дуже невиразні та помірковані, инших течій. Більш виразним з погляду
національної політики був дальший Кабінет Аіі Вага РаС, але чим далій він вже не
задовольняв загального настрою. В перших днях березоля 1920 року зайшла нова
кабінетна криза. Затяжний її характер виявляє, оскільки ріжнородні течії має
погодити та оскільки складні обставини мав перемогти новий склад
Правительства. На чолі із [Ниіші] 5а1іЬ Ра^’ою коли не сей, то вже у всякому разі
близький до сього, кабінет буде остаточно вирішати долю Туреччини.
Обставини для вирішення тієї долі складаються тепер зовсім инакші, ніж
кілька місяців перед сим. Влітку минулого року, коли турецька делегація їздила на
Мирову конференцію, можна було схилити Туреччину на такі умови, що не
задовольнять тепер мінімума турецьких жадань. В нинішній час кон’юнктура
значно змінилася в добрий для Туреччини бік, і се сталося під впливом чинників
внутрішнього турецького життя, що головно викликані агресією союзників та
окупаційною їх політикою.
700 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
Тереном, на якому зростає турецька сила, стала Мала Азія. Тут національний
турецький рух прийняв головно дві конкретних форми - збройної організації та
скликання Парлямента. На чолі усього руху став генерал Мшгаїа Кетаї,
популярний у військових колах і з близькими зв’язками при Дворі. Під його
проводом склалася армія, кількість якої налічують до 100 тисячів. Головний штаб
МшГаР и КетаГя перебуває тепер в Ангорі, але фактична влада досягає вже до
Бурси, і чим далі, весь вплив на державні, справи виходить з Ангори. Ні одного
відповідального кроку Правительство не робить без порозуміння з МшГаР ою
КетаГем Ра^’ою через цілком офіціяльних його представників. Тепер саме, під час
останнього кризису Кабінета, річ вже йшла про те, щоб Правительство склалося
цілковито по вказівкам МшгаГ и Кетаї Рай.
Найкраще доводиться фактичне значіння МшГаР и КетаГя справою
скликання турецького Парламенту. Під відповідними впливами турецький Уряд
перших часів окупації рішучо противився виборам, підтриманий лише
національними меншостями Туреччини - греками та вірменами (євреї врешті
прийняли участь у виборах). Перший Парлямент з початку літа 1919 р[оку]
склався самочинно без санкції Правительства в Ерзерумі і виніс постанови, що
стали практичною програмою національного руху. Під натиском того руху
Правительство само мінялося і міняло свою позицію щодо скликання Парляменту,
аж поки Парлямент дійсно не скликано. Тепер, з початку сього року, Парлямент
(обидві його Палати) вже функціонує. Склад його в значній більшости має
уніоністський характер. Поки що лінія поводження його досить стримана і
поміркована, але цілком очевидно, що він є органом малоазійського національного
руху і стоятиме на його засадах.
Фактична влада в Малій Азії єсть в руках проводирів національного руху, але в
окупованих місцевостях малоазійського побережжя та в Царгороді порядкує влада
окупантська. Сперш, коли союзники прийшли до Царгороду, першинство серед
окупантів належало французам, але з того часу поволі переходило воно до
англійців, які тепер стали фактичними господарями. Се викликає серед фран-
цузьких сфер серйозне незадоволення, яке, проте, не прибирає зверхніх активних
форм. Влада англійців полягає головно на морях, протоках та в самій столиці.
На який би широкий простор держави не розповсюджувалася національна
організація, але в осередку державного життя влада належитьвсе жокупантам, і вже
через те робота центральної власти в Туреччині мусить проводитися в залежности
від союзних держав. Від сих обставин залежать і міжнародні відносини Високої
Порти (в тим числі дипльоматичні її зносини з Україною).
Прийом Його Величністю Султаном мого попередника стався зараз після
аптшгіс’у, коли окупантська влада не перейняла усіх галузів державного життя
Туреччини. В тім прийомі яскраво виявився принципіяльно сприятливе
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. ПОСОЛЬСТВО УНР В ОТТОМАНСЬКІЙ ІМПЕРІЇ 70 1
відношення нинішнього голови Турецької Держави до самостійности України яко
близької сусідки та натуральної спільниці Туреччини. Я прибув вже через півроку
після того, коли Туреччина вже цілком підлягала окупантському контролю. Тому
офіціяльний прийом Посла Держави, невизнаної союзниками, вже з засади зустрів
серйозні перешкоди. Ті пертрактацїї з Високою Портою, про які у свій час
сповіщав я, привели до напівофіціяльного визнання особливим письменним, при
сім приложеним, актом, яке реалізувалося в постійних ділових зносинах між
Високою Портою і Посольством та Послом. Крім чергових справ текучого момен-
ту, вони торкаються і справ принципияльних, що ними мають уладнатися практич-
ні взаємовідносини двох держав, коли для того наступить фактична можливість. З
огляду на ті обставини, в яких перебувають Туреччина і Україна, робота Посольства
полягала головно в утворенню певного ґрунту для тих майбутніх практичних
взаємовідносин. Із справ, які при тім порушалися, найбільш серйозне значіння мають
консульська конвенція та майбутній товарообмін Туреччини і України.
З огляду на окупаційне становище Туреччини та на фактичне значіння
Царгорода для військових акційна території бувш[ої] Росії, великої ваги
прибирала справа установлення зносин з тутешнім військовим командуванням
Союзних Держав. В сій справі сталися перешкоди, які полягають взагалі в
принципіяльній лінії поводження Антанти щодо України з часу Берестейського
мира. Ся поведінка яскраво заманіфестувалася ще з листопада 1918р[оку] в Одесі
до першої большевицької інвазії на се місто і далі лише послідовно додержувалася
та скріплялася.
Самостійність України руйнувала золоті мрії та практичні розрахунки
союзників, зв’язані з відбудуванням єдиної Росії, а боротьба України з
добровольчою армією, протегованою і допоможеною союзниками, вже надавала їх
відношенню до України певний ворожий настрій. Коли в союзних центрах, де
працювали наші дипльоматичні представництва, се відчувалося і одверто
виявлялося більш-менш в формах міжнародної коректности, то тут на сході, де саме
творилася військова акція, ті форми мали цілком инший характер.
Окупаційні умови, фактична військова сила, широкі уповноаження органів
окупаційної влади давали їм можливість провадити на царгородському терені
політику в значній мірі на власну руку, особливо в справах, що торкалися бувшої
Росії. Провадили тут політику не дипльомати, а військові люде, що в своїй
діяльности мало рахувалися із звичайними нормами міжнародно-дипльоматичних
відносин. З сього боку Царгород уявляв з себе цілком виключне місце для
дипльоматичної роботи, якого немає ніде більш в Европі, навіть в инших
переможених країнах. До того ж після двох большевицьких інвазій на Одесу
скупчилися в Царгороді головнійші елементи старої Росії, і се місто стало наче якимсь
702 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
російським осередком: дипломатичним (представництво [Антона] Денікіна), полі-
тично-громадським (навал російського громадянства, що з Московщини утікало
ранійше в Київ та в Одесу) і навіть військовим (штаби та контррозвідки б[увших]
одеських армій, тисячі втікачів-добровольців, морська база добровольчої армії). Всі ті
фактори, в тім числі і дуже впливові через своє становище і свої зв’язки ще з часів
царської Росії, дуже впливали на союзне командування, яке вже з засади їм спочувало.
До всього, як вже згадувалося, і бувший Посол України п[ан] [Михайло] Суковкін
дуже скріпляв сю несприятливу для нас ситуацію своїми ворожими виступами проти
Української Республіки, використовуючи так своє представницьке становище, якого
він до того ж не зрікався.
Нове Посольство при таких обставинах зустрінуто було союзними сферами
неприхильно. Відповідальні союзницькі представники од зносин з ним ухилялися.
Відвідини урядовців нашого Посольства в союзницькі амбасади в ріжних ділових
справах мали звичайно наслідком лише обіцянки, які звичайно не виконувалися.
На листування союзницькі Високі комісари рідко відповідали. Сей свідомий
бойкот мав фактично анулювати українське представництво, унеможлививши його
роботу. Справи про те вимагали від Посольства підносити свій голос в інтересах
Української Республіки, і Посольство в згаданих обставинах могло здебільшого
лише декларувати свої заяви представникам союзників через формальні меморан-
думи або дипльоматичні ноти. Серед тих справ, в яких довелося звертатися до
союзницьких Високих комісарів, головнійші були такі.
Після агтітс’у перевезено до Царгороду з західного фронту полонених
українців галичан та буковинців, які живуть тут в таборі полонених, виконуючи
ріжні роботи для потреб союзницької влади. Усього їх було 125, з них 6
буковинців. Ті полоненні уявляють з себе добрий військовий матеріял, були б
корисні на Україні в боротьбі з большевиками і самі бажали в тій боротьбі
прийняти участь. Посольство ще влітку 1919 року послало з сього приводу
меморандум до французької Амбасади (сими полоненнями відають французи),
щоб дозволено було перевезти полонених українців на Україну. Приватно на се
було одержано відповідь, що в сій справі місцеве військове командування
порозуміється з центральним. На додатковий меморандум про дозвіл, до
принципіяльного вирішення справи, поробити, принаймні, хоч регістрацію
полонених заходами українського Посольства, відповіди не одержано. Відмовлено
навіть мати зносини з полоненими українцями та допомагати їм в ріжних
потребах. В справі полонених буковинців українське Посольство звернулося за
допомогою до тутешнього румунського Посла, і тільки тоді удалося переправити їх
додому, галичане мають виїхати з Царгороду лише 20 сього березоля. Мається ще в
Туреччині кілька сот полонених українців, що вивезені з Німеччини і тепер
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. ПОСОЛЬСТВО УНР В ОТТОМАНСЬКІЙ ІМПЕРІЇ 703
працюють на залізниці біля Гайдар-Паші, недалеко од Царгорода. Полонені ті
перебувають під англійською владою. З огляду на те, що зносини Посольства з
місцевою окупантською владою в справі полонених не мають наслідків,
Посольство про сю категорію полонених повідомило нашу дипльоматичну Місію в
Лондоні для відповідної акції перед центральним англійським Урядом.
В справі української флоти на Чорному морі Посольство подало 19 серпня
1919 року Високому Комісарові французької Республіки в Цар городі таку ноту:
«Покликаючись на угоду, заключену Його Ексцеленцією паном Високим
Комісаром Французької Республіки Віце-адміралом Цеап’ом] Атег’ом і його
Ексцеленцією паном Міністром України в Цар городі [Михайлом] Суковкіним 26-
го листопада 1918 р[оку], згідно якій Міністр України віддав від імени
українського Уряду до розпорядження Вищого Командування французьких
морських сил для транспорту і харчування союзних військ на Україні:
1) всі пароплави, що стояли в портах українських, котрі будуть визнані
потрібними французьким морським владам,
2) яхту «Александр Михайлович» Царгородський стаціонер,
3) пароплави «Тигр», «Єрусалим», «Королева Ольга» і всі инші паропла-
ви, належні до українських навігаційних товариств, вільні від контрактів з їх
арматорами; Легація УНР в Царгороді мав честь подати до уваги Високого
Комісаріяту слідуючі факти:
1) Вищезгадані пароплави і пароплав «Євфрат», також відданний до
розпорядження Високого Комісаріяту Франції по згаданій угоді, хоч вони мали
складати частину французької флоти в Царгороді і на Чорному морі, ходять зараз
під російським прапором, наче вони належать до російської флоти;
2) Встановлення в Царгороді російської морської бази представниками Уряду
адмірала [Олександра] Колчака і захоплення українських пароплавів, визнаних
належними УНР угодою, заключеною між їх Екс[целенцією] паном Високим
Комісаром Віце-адміралом [}еап’ом] Атег’ом (в імени Уряду Французької
Республіки) і паном Міністром [Михайлом] Суковкіним (в імени Уряду України),
порушують права Української Республіки і вражають почуття українців.
Беручи на увагу зміст угоди міжїх Екс[целенцією] паном Віце-адміралом
Цеап’ом] Атес’ом і паном Міністром [Михайлом] Суковкіним, ствердженої
обміном листів Високого Комісаріяту від 1-го листопаду 1918 р[оку] за підписом
його Ексцеленцїї Високого Комісара і штабу 2-ої ескадри № 12600 від 26-го
листопаду 1918 р[оку], Легація УНР вважає за обов’язок звернутися до Високого
Комісаріяту, аби він вжив заходів до того, щоб:
1) українські пароплави, віддані до розпорядження Високого французького
командування, залишились під сим командуванням і під французьким прапором
704 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
до того часу, коли вони будуть повернені українському Урядові і піднімуть
український прапор,
2) щоб сі пароплави вважались до транспорту на батьківщину українців
(згідно меморандуму Легацїї від 8-го серпня) або військовим приладдям для
української армії.
Сі уваги і сей запрос диктуються необхідністю здобути Урядові УНР дійсну
допомогу в його боротьбі з російськими большевиками, що займають ще міста і
порти на Чорному морі, що, врешті, і було мотивом передачі українських
пароплавів до розпорядження Високого морського французького командування.
В додаток до сеї ноти 24 серпня 1919р[оку] послано до Високого Комісара
Французької] Республіки другу ноту, в якій Посольство, не діставши відповіди,
ставило вимагання, на підставі угоди 2блистопада 1918 р[оку], або повернути
торговельну і військову українську флоту, віддану до розпорядження французьких
влад по зазначеній угоді, або допильнувати, щоб сі пароплави були вживані для
транспорту продуктів, військового знаряддя і жовнірів, потрібного Урядові УНР в
його боротьбі з російськими большевиками. При сім Посольство, беручи на увагу,
що фактична влада на Чорному морі перейшла фактично до рук англійців,
додавало: «Вважаючи на те, що з 9-го серпня, коли Легація УНР в Царгороді
надіслала свою першу ноту в справі українських пароплавів, деякі зміни мали місце
на Чорному морі і що передача сих пароплавів українським владам, так само, як
справа щодо їх вжитку, не залежать більше виключно від французького
командування, Легація має честь просити Високий Комісаріят передати зміст сих
нот не тільки відповідним французьким владам, а також і тим, які зараз відають
пароплавами української флоти».
Нарешті Посольство завважило, що: «у Франції заготовлена велика кількість
військового знаряддя і ріжних товарів, що також організуються кадри добровольців
українського походження, котрі мають бути відправлені на Україну через море і що
Уряд УНР рахує в сих випадках скористуватись тими пароплавами, що знаходяться
зараз під французьким командуванням і мусили мати французький прапор».
Сею нотою Посольство формально заявило право УНР на флот у Чорному
морі. Після революції в б[увшій] Росії і з повстанням нових держав на її території
установився фактично той порядок, що до розпорядження кожної держави, до
остаточного вияснення точної части її власности, поступало те майно, що на той
час перебувало на її території. Так і флот Чорного моря, що базувався в портах
українських, вважався належним Українській Державі. Крім команди невеликої
кількости кораблів, яка часово визнавала большевицьку владу, а після врешті була
змушена вернути кораблі в українські порти, решта кораблів Чорного моря визнала
владу українську і піднесла український прапор. З тим фактом належности того
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. ПОСОЛЬСТВО УНР В ОТТОМАНСЬКІЙ ІМПЕРІЇ 705
флоту Українській Державі рахувався і головний представник морських союзних
сил на Сході - адмірал Цеап] А тес, коли увіходив в формальну щодо того флоту
умову з українським Послом у Туреччині. Тією умовою право Української
Держави на чорноморський флот визнано союзним командуванням формально,
незалежно од питання про кількість того флоту. З умови видно, що у листопаді
1918 р[оку] український флот існував, складаючись з певної кількости кораблів
державних/військових і з пароплавів всіх приватних товариств, що перебувають на
українській території і склалися на українські капітали; що французьке
командування сей факт існування українського флота під блакитно-жовтим
прапором визнало, коли підписувало умову з представником України в Цар городі,
і зверталося до нього з проханням розпоряджень капітанам, які тільки він як
представник Уряду українського міг дати; що пароплави ті, як плавають не під
українським прапором, то можуть бути лише під прапором союзним, а ні в якому
разі не знаходитися під російською командою та під російським прапором; що
врешті повинні вони уживатися тільки для виразно окреслених цілей.
Ся умова важна для обох сторон з усіма їх наслідками до хвилі, коли вона буде
добровільно скасована. Пароплави повинні і під сей час бути під союзним
прапором та командуванням і вживатися виключно для допомоги Українській
Державі - перевозом людей, майна та харчів; а як замість того царгородські
представники передали флот Чорного моря до нової, заложеної в Царгороді,
морської бази добровольчої армії, то такий вчинок не можна вважати правильним і
правим. Коли представники Антанти зреклися свого умовленого права, то флот
мусив повернутися до того власника його, од якого представники Антанти
формально той флот дістали. Цілком ясно, що, пересудивши самостійно всю
справу, передавши увесь флот в руки Добрармії, представники Антанти порушили
право і інтереси Української Держави, якої права та інтересів та армія не
репрезентує. Треба при сім завважити, що власниками великої частини
чорноморських пароплавів є приватні торговельні компанії і товариства, що мають
центральні управління в Одесі і підлягають контролю наших Міністерств -
морського і торгу і промисловості. І хоч акціонери сих товариств, переважно євреї,
заявляють себе нині росіянами, і представники їх у Царгороді у справах своїх
пароплавів звертаються до російського представництва, то се не може мати
формальнодля українських інтересів значіння, бо, незалежно од тимчасових
окупаційних обставин, які не можуть мати постійного правного значіння,
залишається в силі основна норма, після якої компанія, що її головне управління
знаходиться на території УНР, мусить вважатися за українську або бути запертою.
Нота Посольства в справі флоту не мала відповідних наслідків. Але нею
своєчасно заявлено певне право УНР на флот у Чорномуморі, і коли Чорноморські
706 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
порти будуть у її руках, се право мусить бути зреалізовано . У вищезазначеному
напрямі деякі кроки вже й тепер зроблено через нашу делегацію на Мировій
конференції. Паризька делегація піддержала ноту про український флот в Чорному
морі і разом викликала прихильний відгомін сеї справи в паризькій пресі.
Окремою нотою 9-го серпня 1919 р[оку] Посольство протестувало проти
допомоги, яку подавала большевикам Антанта через передачу живої військової
сили в порти Чорного моря, зайняті большевиками. Пароплав «Австрія»,
говорилося в ноті, під керуванням Комісара від держав Антанти, був надісланий до
Одеси з жовнірами бувш[ої] російської армії, російського і українського
походження, котрі до сеї пори перебували у Франції. Коло 1300 жовнірів було
висаджено в Одесі, окупованій большевиками, на вимін 100 чол[овік] частинно
російських, частинно закордонних підданих. Частину жовнірів, що не схотіли зійти
в Одесі, було посаджено на пароплав «Імператор Николай», який як раз прибув
до Одеси так само з 1000 жовнірами бувш[ої] російської армії - росіянами і
здебільшого українцями, під керуванням Комісара від держав Антанти. Забравши
їх, пароплав «Импер[атор] Николай» виїхав зОдеси до Очакова, де, після
переговорів з большевицькою владою, він висадив 1200 жовнірів без жодного
вимінку, а решту посадив на пароплав, що випадково зустрівся в морі. В
Царгородському порті знаходяться ще й инші пароплави, що мають такі самі
завдання як «Австрія» та «Имп[ератор] Николай»; крім того, ще йдуть
пароплави до Цар городу зжовнірами бувш[ої] російської армії. Українське
Посольство, доводячи до відома Високої Порти і Високих Комісарів союзних
держав про вищезгадані факти, при тім завважало, що міста Одеса і Очаків
окуповані большевиками, з котрими УНР перебуває в стані війни офіціяльно і
фактично, - «при сих умовах передача такої великої кількости жовнірів
большевицькій владі дає большевикам змогу збільшити свої сили і сим підтримує
нелад і війну на Україні».
Звертаючи дали увагу на те, що на Україні війна проти большевиків
провадиться найбільш енергійно, бо не тільки регулярна армія б’ється з ними, а
весь нарід озброївся проти них, Посольство висловлює, що було б дуже бажаним
зробити поділ і регістрацію жовнірів, які направляються до Одеси та Очакова і до
других портів України, і дати змогу тим, що зголосяться українцями, повернутись
на батьківщину, щоб брати участь в боротьбі проти большевиків, тоді як, висажені в
В сей час в Царгородському рейді перебувають такі пароплави, що не можуть рушити звідси головним
чином через недостачу вугілля: «Афон», «Ієрусалим», «Посадник», «Вампоа», «Росія» (два
пароплава), «Флора», «Софія», «Мєчта», «Румянцев», «Христофор», «Ксенія», «Св[ятой]
Николай», «410», «Продуголь», «Черномор», «Руслан», «Григорій» «Корнилов», «№65»,
«Роза», «Федор Фофили», «Витязь», «Георгій», «Баку» (має на собі 11тис[яч] тонн нафти),
«Варна», «Коршун», «Євфрат», «Алексей Молчанов».
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. ПОСОЛЬСТВО УНР В ОТТОМАНСЬКІЙ ІМПЕРІЇ 707
порти, зайняті большевиками, ті жовніри попадають в їх руки ізмушсні вступати до
червоної армії, бо инакше будуть розстріляні, що вже і сталося з 60 жовнірами.
Врешті Посольство зазначає, що: «переправка сих жовнірів провадиться частинно
тими засобами, що були віддані до розпорядження Вищого союзного команду-
вання бувшим Міністром України в Цар городі в цілях здобути сим сильну і дійсну
допомогу Україні». Ся нота появилася в паризькій пресі і знайшла там прихильні
коментарії. Бувших російських жовнірів союзники перестали посилати до
большевиків. Але в останні дні стало відомим, що через Царгород мають
переправлятися в Одесу, що знову перейшла до большевицьких рук, нові ешелони
бувш[их] російських жовнірів. Про се Посольство повідомило українських
дипльоматичних представників в столицях союзних держав.
Окремими нотами зверталося Посольство до представників союзних держав у
справі друку в Одесі українських грошових знаків під час окупації її союзними
військами. Окупація Одеси та инших портів Чорного моря виявлялася і в
розпорядженню приватним майном українських громадян, а також майном
Української Держави. З наказу антантського представництва або поставленої їм
влади помешкання та инше приватне майно реквізувалося, державне майно,
особливо військове, перевозилося тим організаціям, які утворювалися без відома
української державної влади і здебільшого навіть проти інтересів Української
Держави. Усі установи окупованих міст удержувалися, проте, коштом Української
Держави, а саме коштами української державної скарбниці в Одесі та грошовими
знаками, що випускалися в імени тієї Держави і, як се мало розумітися з обставин,
за її формальною одповідальністю. Факт порядкування грошовими знаками
Української Держави особливо порушує її інтереси, і в сій справі Посольство
звернулося до Високого Комісара Франції (Одеса вперше окупована була під
французьким командуванням) з такою нотою: «Під час, коли Одеса фактично була
зайнята військами Антанти, під головним французьким командуванням, в сьому місті
Української Держави оставалася і не переставала функціонувати Експедиція
заготовлення державних паперів. Позаяк грошові знаки, друковані в сій Експедиції,
хоча й випускалися в імени Української Держави, але Правительство УНР не було
освідомлене ні про самий факт сей, ні про кількість випущених грошових знаків, а
також і проти призначення, для яких вони витрачалися, то з огляду на можливість
претензій до Української Держави про забезпечення сих грошових знаків, значна доля
яких після наступу большевиків на Одесу опинилася на Царгородському грошовому
ринкові, Легація УНР в Царгороді, не торкаючись в даному разі принципіяльного
питання про забезпечення сих грошей, просить Високий Комісаріят не одмовити для
доклада Українському Правительству в таких відомостях:
708 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
1) на яку суму і яких саме (купюри, серії, номери) грошових знаків було
видруковано Експедицією і дійсно випущено в обіг за час фактичного зайняття
Одеси військами Антанти; 2) з чийого безпосереднього наказу, кому і на які
потреби видавалися друковані одеською Експедицією грошові знаки; 3) коли не всі
видруковані грошові знаки було фактично випущено в оборот, то скільки було
таких знаків і де вони тепер знаходяться; 4) який саме був заготовлений матеріял
для друку грошових знаків і які вжито заходи, щоб сей матеріял, а також розпочаті
друком, але ще не скінчені остаточно грошові знаки не було ужито для докінчення і
дійсного випуску сих знаків; 5) які саме оставалися в Експедиції друкарські кліша і
скільки їх (основні частини і додаткові), де вони тепер знаходяться і які вжито
заходи, щоб вони не уживалися для тієї жціли; 6) де і на чиїй відповідальности
знаходяться документи щодо друку одеською Експедицією і випуску друкованих
нею грошових знаків».
Відповіди Посольство на сю ноту не дістало. Між тим влітку 1919 року Одеса
вдруге окупована була союзниками - на сей раз вже під командуванням
англійським. Знову розпочався в Одесі друк грошових знаків в імени Української
Держави для потреб добровольчої армії. З огляду на се Посольство звернулося з
такою нотою до Високого Комісара Англії: «Легація УНР беручи на увагу зміст
депеші п[ана] [Михайла] Бернацького, Міністра фінансів російського Уряду в Ростові,
котра дає несподівану відповідь на ноту, з котрою Легація звернулась до Високого
французького Комісаріяту від 23.ІХ.[19] 19, має честь довести до відома Високого
Королівського Британського Комісаріяту і через його посередництво до відповідних
Королівських Британських влад, 1) що друк і випуск в Одесі українських
карбованців російським ростовським Урядом, так само, як і ким иншим, не може
бути авторизованим і гарантованим Урядом Української Держави; 2) що
виконання наказів і деректив російського ростовського або иншого Уряду порушає
суверенність Української Держави і ображає почуття українців; 3) що Уряд УНР
буде змушений з останньою енергією протестувати проти випуску карбованців в
імени Української Держави, котрий порушає політичну незалежність і інтереси
Української Республіки».
І на сю ноту Посольство відповідине одержало, але маються відомости, що
друк українських карбованців в Одесі перервався. Проте сі одеські карбованці
широко заповняли царгордський грошовий ринок, заносячись сюди головним
чином одеськими втікачами, переважно добровольцями, що набрали в Одесі тими
карбованцями удержання за півроку наперед і збували їх в Царгороді за безцінь,
обезцінюючи тим українську валюту взагалі. Між тим Посольство дістало
відомости, що грошові знаки, друковані в Одесі (50 карбованці серії 210 і вище),
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. ПОСОЛЬСТВО УНР В ОТТОМАНСЬКІЙ ІМПЕРІЇ 709
українській Уряд анулював. З огляду на се все Посольство вважало потрібним
знищити з Царгородської біржі анульовані українські грошові знаки і в сій справі
звернулося до Високої Порти, просячи її вплинути на відповідні фінансові
установи та зробити відповідні розпорядження. Проте публіка охоче купує одеські
карбованці і царгородські міняйли жваво ними торгують (ціна одеських
карбованців вдвоє перевишає «донські» гроші денікінські - «колокольчики»).
Українське Посольство у Царгороді послало представникам Антанти три
ноти з приводу колізії з російською добровольчою армією та Урядом Південної
Росії, який претендував на Україну.
Перша нота 6.Х. [19] 19 послана була разом з протестом Уряду з приводу на
випадки у Києві в серпні м[инулого] р[оку] і звертала увагу на шкоду, яку приніс би
Европі розгром Української Армії і Держави, одинокої перепони, що досі большевики
зустріли. Висловлено було бажання про демаркаційну лінію поміж армією [Антона]
Денікіна і Українською Армією, про інтервенцію Антанти, щоби привести до
порозуміння і спільного ведення війни з Москвою, а також про підмогу Україні.
Друга нота 6.ХІІ.[19]19 була послана разом з другим протестом Уряду і
закликом до народа, домагаючись припинення діяльности генерала] [Антона]
Денікіна проти України, діяльности, яка з огляду на підмогу, що йому дає Антанта,
виглядає на війну Антанти з Україною або принаймні на цілковите нехтування
справ Сходу, в котрих переможцями при таких умовах лишаться тільки треті -
себто большевики.
Третя нота, послана 6.1. [19] 20, була викликана розвалом денікінської армії,
підводила підсумок всіх передбачань і доводів Посольства в попередніх нотах і
давала поради заставити генерала] [Антона] Денікіна порозумітися з українським
Урядом, визначивши йому строго окреслену територію, визнати незалежність
України і негайно відновити з нею торговельні зносини.
Копії своїх нот в справі конфлікту українського Уряду з добровольчою армією
Посольство розсилало, крім союзних представників, також Високій Порті та всім
взагалі дипльоматичним представникам держав в Царгороді. Деякі з них, діставши
копії, виявляли бажання ближче поінформуватися про ситуацію на Україні взагалі і
зокрема в зв’язку з денікінською офензивою, що причинялося до скріплення, а то й
нав’язання зв’язків Посольства з иншими дипльоматичними представниками.
Треба констатувати, що загальна думка царгородських дипльоматичних
представництв була на стороні України, і Посольству часто доводилося чути не
тільки безпосередньо, але й через людей, що його передбачення в справі
денікінської акції визнавалися цілком слушними, а після і фактично оправданими.
Такі настрої, як і всепоступовання Посольства зокрема в денікінській справі,
викликало велику лють у добровольчих і взагалі в російських колах, які через свої
7 1 0 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
повсякчасні безпосередні стосунки з союзними колами постійно агітували серед
них проти українського Посольства, підбиваючи їх на всякі репресії щодо
останнього з огляду на окупаційний стан в Туреччині. Вже через місяць по приїзді
до Царгороду я дістав попередження здостойних віри джерел, що ведеться агітація
перед союзниками про трус в Посольстві і про арешт моєї особи. Ся агітація все
більше прибирала успіху в міру того, як розвивалася діяльність Посольства і воно
все більше набирало впливу в Царгороді в сферах дипльоматичних, громадянських
і головним чином в пресі.
На пресу Посольство звернуло особливу увагу з огляду на те, що царгородська
преса, через близькість і постійні зв’язки Царгорода з Україною, стає фактично
важним джерелом, з якого європейська преса інформується про обставини на
Україні. Через се і російська пресова агітація розвинена в Царгороді дуже сильно.
[Антон] Денікін асигнував великі суми на пресове бюро в Царгороді «Русаген»,
яке й мало завданням інформувати Царгородську, а через неї і європейську пресу
про «російські» справи. Тут знайшли собі притулок старі, ворожі до української
справи: [Дмитро] Вергун, [Андрій] Ренников, Сидоров, але найбільше виявив
акції Філіпов, що виїхав з України із посвідченням від нашого Міністерства
зкордонних справ. Після, коли Кубанська Рада вислала з Кубані добровольче
пресове бюро «Осваг», воно теж знайшло собі притулок у Царгороді поруч з
«Русагеном» і вело тут з ним сильну конкуренцію щодо сенсаційности видуманих
звісток переважно про події на Україні.
Перших три місяці Посольство освідомляло головним чином турецькі урядові
та громадські кола через турецьку пресу, де, крім усяких вісток та окремих статей,
містилися інтерв’ю зо мною та моєю дочкою, що завела близькі зносини з
турецьким відповідним жіноцтвом. Починаючи з серпня з’явилася можливість
порозумітися з кількома французькими газетами, які стали уділяти багато уваги і
місця українським справам. Позаяк звістки, що подавалися з української сторони,
були цілком певні та провірені і, крім політичного змісту, мали в собі багато
ділових відомостей, інтересних для ділових царгородських кругів, між тим, як
матеріял «Русагена» та «Освага» визначався характером очевидної тенденційнос-
ти та складався переважно із загальних тверджень політичного змісту, - то газети
охотнійше містили звістки з українського джерела, а инших або зовсім не містили,
або освідомлялися попереду про певність тих звісток. Таким чином, складна і дуже
дорога російська пресова організація в Царгороді тратила ґрунт і значіння.
На українське Посольство почався організований похід усіх ворожих
російських сил, що вживали всіх способів свого впливу на представників Антанти.
Перше, чого досягай вони, - се надзвичайні цензурні репресії щодо звісток про
українські справи. В часописах заборонявся усякий український елемент, - не
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. ПОСОЛЬСТВО УНР В ОТТОМАНСЬКІЙ ІМПЕРІЇ 7 1 1
тільки статті, не тільки звістки, але й саме ім’я України викреслювалося, як в
найгірші старі часи царського режиму в Росії. Дві інформаційних брошури
французькою мовою, видрукованих заходами Посольства (одна - збірник
провідних та інформаційних статей про Україну, друга - праця радника Посоль-
ства [Івана] Токаржевського-Карашевича - про Туреччину і Україну в минулому та
сучасному), союзна цензура не випустила з друкарні; до початку репресій удалося
випустити лише дві брошури: про Туреччину і Україну турецькою мовою та про
автокефалію української церкви мовою грецькою.
Так було закрито Посольству інформаційну працю друкованим словом. Але
наміри ворогів наших ішли далі і вели до цілковитого знищення українського
Посольства в Царгороді, яко небажаного тут свідка і противника усім
протиукраїнськім заходам. Особливо рішуча акція в сім напрямі повелася після
українсько-добровольчої сутички в Києві, дійсні обставини якої Посольство
докладно вияснило і про них широко інформувало; перед союзними комісарами
добровольчі круги з генералом] [Всеволодом] Агапієвим на чолі накидали
Посольству обвинувачення в большевизмі, зокрема в грошових зв’язках з
большевиками («мільйони»), в зносинах з німцями, в зв’язках з МшГаРою
КетаГем Ра^’ею і навіть в друкованню фальшивих грошей. Союзні комісари вже з
засади схилялися до ворожого трактування українського представництва
(особливо ворожим настроєм визначався Комісар французький, безоглядний
приятель добровольців, адвокат дуже прикрих заходів проти українського
Посольства).
Всі згадані аргументи дали союзній владі зверхній привід ужити проти нашого
Посольства спеціяльні заходи на підставі військового стану, не рахуючись з
міжнародними нормами і навіть з тією практикою, яка установилася в инших
державах Европи, в тім числі в державах Антанти. З початку вересня військова
союзна влада конфіскувала дипльоматичну почту у двох кур’єрів Посольства, коли
вони були вже на пароплаві в царгородському рейді. Слідом за тим 25 вересня
зроблено трус у помешканню Посольства та в помешканнях Посла і Радника.
Більш місяця Посольство позбавлено було свого помешкання, не мало можливости
користуватися своїм біжучим рахунком та сейфом у банку. Маються певні
документальні дані, що союзна влада до розгляду паперів посольських допустило
російських добровольців, з якими Україна вела війну. Для характеристики
поводження тих допущених союзниками в Українське Посольство елементів може
служити вже те, що під час, коли вони перебували в Посольстві, не стало грошей і
річей, які належали і самому Посольству, і окремим його урядовцям та кавасам.
Обставини сих подій викладено в приложених нотах до Високого англійського
Комісара та в протоколі. Врешті 8-го листопада Посольству повернено його
7 1 2 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
помешкання. Пізнійше, не вважаючи на заходи Високого французького Комісара
задержати посольські сейф та біжучий рахунок у банку, постановою Ради Комісарів
повернено Посольству сейф та біжучий рахунок. Але про причини та результати
усіх тих прикрих подій Посольство не повідомлено.
Посольство настоює перед нашими дипльоматичними представниками в
союзних державах, аби було розслідувано центральними владами ті вчинки, що
допустили їх представники на території держави, яка визнає Україну та її
дипльоматичне представництво. В першій стадії сеї справи діяльну участь
прийняли наші дипльоматичні представництва в Парижі і Римі. Італійське
центральне Правительство прихильно поставилося до справи, але реальне значіння
представника його в Царгороді не могло забезпечити його впливу на вирішення
справи. Тому треба сподіватися, що більше значіння мала для справи участь
Паризької Делегації - розуміється, при тій лиш фактичній умові, що представники
союзної влади в Царгороді мусили впевнитися в повній безпідставності тих
наклепів, які були приводом до їх вчинків.
Не вважаючи на се останнє, не вважаючи на цілковиту тепер руїну
добровольчої армії, представникам якої союзна влада так легко дала себе намовити,
та влада і досі не міняє своєї позиції щодо Посольства. В практичних зносинах
помічається инший тон, але формально все остається так, як і було, бо тутешні
військові міродайні кола не дістали ще відповідних наказів від центральних урядів
в зв’язку з новою ситуацією на Сході і продовжують свою попередню лінію
поводження. Так все не зміниться до того часу, поки не буде підписано мир з
Туреччиною та поки, в зв’язку з тим, окупаційні умови в Оттоманській імперії не
перейдуть на більш нормальний характер життя з заміною військових
представників на представників дипльоматичних, що в свойому поводженню
кермуватимуться звичайними нормами міжнародного права.
Всі згадані заходи проти Посольства мали на меті вижити його з Царгороду:
чи безпосередньо, коли б справдилися наклепи росіянна його, чи посередньо, через
фактичне унеможливлення його праці в царгородських обставинах. Дійсно,
обставини для роботи Посольства дуже утруднені. Союзні представники,
головним чином представник французький, ще не увільнившись від російського
добровольчого впливу і утворюють усякі перешкоди Посольству в найпростійших
річах, що звичайно ніде таких перешкод не викликають. Не дають, наприклад, віз
на дипльоматичні наші паспорти, вимагаючи, щоб ми брали паспорти у
представника добров[ольчої] армії; і треба було довгих пертрактацій з французь-
ким Комісаріятом, а врешті і з військовим головою союзних сил на Сході
генералом] Бгап^оіз сГЕзрегеу, аж поки на Раді Комісарів справа не вирішилася в
тої спосіб, щоб візи давалися не на самому паспорті, а на окремому (инші
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. ПОСОЛЬСТВО УНР В ОТТОМАНСЬКІЙ ІМПЕРІЇ 7 1 3
дипльоматичні представники не чинять ніяких перешкод щодо візації українських
паспортів). Ся несприятлива атмосфера не дає можливости розвинути роботу
Посольства так широко, як те вимагається теперішнім значінням Царгорода як
союзного аванпоста на Сході.
Проте Посольство і в таких умовах знаходило можливим працювати, не
перериваючи своєї праці й тоді, коли всі зверхні обставини рішуче перешкоджали
його праці, коли навіть помешкання його в протязі більш місяця було зайняте
союзною владою. Посольство було свідоме своєї відповідальної ролі в Царгороді.
Всі ті труднощі, які чинилися Посольству нашими ворогами, ясно свідчать,
оскільки потрібно було тут українське представництво. І дійсно, не кажучи вже, що
безпосереднє завдання Посольства представляти інтереси України при
Оттоманському Правительстві виконувалося в такій мірі нормально, як се
дозволялося зовнішніми обставинами обох держав - Туреччини та України.
Посольство рівночасно стояло на сторожі українських інтересів і перед союзною
владою. Стоячи в курсі союзної акції щодо України, Посольство уживало всі
засоби для правильного в українських інтересах освідомлення союзників -
місцевих безпосередньо, а центральних урядів їх через наших дипльоматичних
представників в союзних центрах. Не має сумніву, що без українського
представництва в Царгороді ворожа до України акція прибрала би безмежно
більшу агресивність і значно більші розміри.
Настрої союзних міродайних сфер у Царгороді передавалися в певній мірі і
представниками не-союзних держав, але постійним освідомленням їх і щодо суті
царгородських відносин, і щодо становища на Україні українське Посольство
здебільшого збивало ті упередження. Навіть із тими союзними представниками,
що не брали участи в активних вчинках союзної влади, як американці і румуни,
Посольство мало добрі постійні ділові зносини. З нейтральних представництв вже
з самої необхідности доводилося мати регулярні зносини з голландським
представництвом, яке опікується горожанами бувш[ої] Російської імперії. Сей
опікунський обов’язок взяло воно на себе ще за часів царської Росії, і дальші зміни
в складі Росії утворюють для голландського Посольства дуже трудну позицію. В
тому Посольству мається цілий одділ по російських справах, заведений ще з часу
війни; той одділ на чолі з бувш[им] урядовцем російської Амбасади ([Борис]
Серафимов), розуміється, проводить свою роботу в такім напрямі, начеб ніяких
змін в долі бувш[ої] Росії не сталося. З другого боку, голландське Посольство не
може не рахуватися з фактом реальної дійсности і, в тім числі, з фактом існування
окремого українського дипльоматичного представництва, признаного Правитель-
ством тієї держави, при якій акредитовано саме голландське Посольство.
Рахуватися з сим примушує його і Оттоманське Правительство, яке виразно
714 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
зазначає голландському Посольству його непевну ролю: всеросійського царського
Правительства вже не існує, всеросійського Правительства [Олександра] Колчака
- [Антона] Денікіна не визнає висока Порта, а з другого боку - визнає вона окреме
представництво українське, яке само опікується інтересами горожан України,
бувш[ої] складової частини Росії. Вийти з сього трудного становища голландське
Посольство бажало б шляхом якоїсь компромісної згоди між українським та
російським представництвами, але непримирима російська позиція, не лише в
Царгороді, руйнує усякі такі заходи. Тому відносини з голландським представ-
ництвом в Царгороді - і ділові, і приватні - мають якийсь невиразний характер.
Досить близькі відносини установилися у нашого Посольства з шведським
представництвом. Найбільш актуальною справою, про яку з ним порозумівалося,
була експедиція шведського Червоного Хреста на Україну - на взір такої експе-
диції до Польщі. Зносини з перським представництвом малі на меті, з доручення
бувш[ого] Міністра п[ана] [Володимира] Темницького, нав’язати дипльоматичні
та економічні зносини України з Персією. Ґрунт для сього добре підготовлений:
коли Його Величність перський шах повертатиметься з подорожі через Царгород,
то справу сю можна буде поставити формально. Добрі зносини з папським нунцієм
в Царгороді мали на меті допомагати більш активній участи Ватикану в справі
фактичних зносин з Україною. Мошіпіог [Ап§е1о] Поісі, представник Ватикану в
сій справі брав діяльну участь. Найближчі стосунки мало Посольство з
представниками грузинським та азербайджанським. Безпосередні зв’язки з
дипльоматичними представниками в Царгороді завізував і провадив радник
Посольства п[ан] [Іван] Токаржевський-Карашевич, виявивши в тім велику
дипльоматичну здібність.
Щодо зносин з дипльоматичними представниками в Царгороді, можу зазна-
чити, що і взагалі, а особливо тяжкі часи життя Посольства, коли воно підлягало
примусові зовнішнього насильства, загальна опінія нейтральних дипльоматів, а
такожі тих із союзних, що не приймали участи в активних вчинках, була на стороні
українського представництва.
Про мої заходи в справі визнання Вселенським Патріархом автокефалії
Української Церкви докладу окремо. Ся справа задержується головно тим, що з
приходом у Царгород союзників увільнилася і досі не обсаджена патріарша кафедра, а
тимчасовий її неуповноважений, після церковних канонів, на таю відповідальні
вчинки, як визнання нової автокефальної Церкви. В усякому разі ґрунт для
фактичного переведення справи української церковної автокефалії підготовлено.
Ті зверхні обставини, про які згадувалося вище, не давали можливости
провадити справ Посольства в нормальному масштабі. Призначіння повного
нового складу Посольства викликалося в значній мірі необхідністю Посольству
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. ПОСОЛЬСТВО УНР В ОТТОМАНСЬКІЙ ІМПЕРІЇ 7 1 5
фактично виконувати консульські обов’язки, бо спеціяльного українського
Консула в Царгороді немає. Але як порти Чорного моря увесь час фактично було
зайнято большевиками або російською добровольчою армією, то консульська
праця Посольства не могла бути велика (за рік 1919-й Посольством видано 85
паспортів, 92 візи та 36 ріжних посвідчень).
З огляду на се, я ще улітку 1919 року одкомандирувавтрьох урядовців (радника
п[ана] [Люція] Кобилянського, бухгалтера Красицького та позаштатного урядовця
[Олександра] Ратгауза). З першого листопада одкомандіровано ще п’ять урядовців
(секретарі: п[ан] [Петро] Чикаленко та п[ан] [Микола] Любинський; драгоман п[ан]
[Іван] Спафаріс; молодші урядовці п[ан] [Микола] Ковальський та Євтухів). У складі
Посольства залишилося чотири особи: Посол п[ан] [Олександр] Лотоцький, радник
п[ан] [Іван] Токаржевський-Карашевич, старш[ий] урядовець п[ан] [Василь]
Приходько та драгоман п[ані] Олександровська (мій особистий секретар). Свій план
про склад Посольства надалій докладу особисто. Сей склад залежить в головній
мірі від тих грошових засобів, якими може розпоряжати Посольство. Всі засоби
Посольства вичерпано. Грошовий звіт подаю окремо. З того звіту видно, що всі
кредити, які Посольство дістало через мене, через радника п[ана] [Івана]
Токаржевського-Карашевича та через секретаря п[ана] [Петра] Чикаленка вже
витрачені і Посольству довелося зробити позичку в сумі 2 000 турецьких лір до 1-
го червня с[ього] р[оку]. Позиченої суми вистачить лише до 1-го квітня, а після
сього Посольству, коли воно не дістане коштів, за якими зверталося до Уряду,
загрожує грошова катастрофа.
Посол УНР в Туреччині,
0[лексаидр] Лотоцький
***
Друкується за оригіналом, машинопис з автографом / ЦДАВО УКРАЇНИ
Ф. 3696. - ОП. 2. - СПР. 285. - АРК. 39-61.
ПОСОЛЬСТВО УНР В НІМЕЧЧИНІ (БЕРЛІН)
СПРАВОЗДАННЯ МИКОЛИ ПОРША КОСТЮ МАЦІЄВИЧУ
Берлін, 24 лютого 1919
Лічу необхідним довести до Вашого відома про діяльність російських кол, які
зараз в великому числі сконцентрувалися в Берліні. Ці кола по більшости
складаються з російського дворянства, «думців» бюрократії та буржуазії, що
емігрували за кордони впродовж останнього року і особливо після перевороту в
декабрі 1918 р[оку] на Україні. Досі всі їх мрії спиралися на Антанту, яка мала, на
думку цих емігрантів відбудувати Росію. Отже тепер, коли виявилося, що війська
свого Антанта в Росію не пішле, що взагалі її політика відносно большевиків не
така негативна (конференція] на Принцев[их] остр[овах]), як то раніш гадали,
тепер прихильники «единой и неделимой» знов переносять центр ваги своєї
роботи на Берлін. Ними засновані навіть політичні салони, в яких робиться
політика «всеросійського» напряму. Такі салони є у кн[язя] [Володимира]
Барятинського і др[угих].
В Берліні появився ген[ерал] [Дмитро] Потоцький, який офіціяльно завідує
Місією «Черв[оного] Хреста», але ж неофіціяльно є представником ген[ерала]
[Антона] Денікіна. Цьому генералові [Дмитру] Потоцькому вже передана
Антантою вся справа російських полонених, до яких звичайно прирахували також і
українців. До Німеччини їде, як нас повідомили з офіціяльних джерел, д[октор]
[Павло] Мілюков і другі відомі російські діячі. В Берліні зараз є бувший Гетьман,
[Ігор] Кістяківський, багато членів «Протофісу» і др[угі]. Політики ці вороже
ставляться не тільки до большевиків, але й до України.
Задля того, щоби Вас ближче ознайомити з характером пропаганди, яку ведуть
ці російські кола, надсилаю Вам примірники двох російських часописів, що почали
останніми часами виходити у Берліні. «Время» субсидується російськими та
німецькими промисловими колами (здебільшого жидівськими). «Голос России»
видається на кошт російського дворянства та буржуазії кадетського напрямку.
Редагує її кн[язь] Шаховськой. їх план загальний ось такий: тому що Англія й
Америка почасти навіть Франція, Росію зрадила (бо вже балакали із українцями),
треба їм опертись о Німеччину, з котрою вони тепер зв’язані спільною боротьбою з
большевизмом. Великими уступками й концесіями хотять ці кола зацікавити
теперішні німецькі урядові і політичні кола у відбудованій Росії й зі німецькою
помоччю почати це діло. Про людське ж око вони кричать уіує 1а Ргапсе і навіть
йдуть на службу Антанти у Берліні, маючи на оці дурити її.
718 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
На нашу некористь у Німеччині впливові кола ідуть на цю комбінацію
виходячи з тої підстави, що захід буде німецькій торговлі запертий і що тільки
лишиться Росія як рекомпенсата за страчені світові ринки для німецького збуту.
Ціла акція є для України дуже некорисна й вимагає негайного протиділання.
Проти цих часописів зокрема, які мають виявляти нібито «общественне
мнение всей России», українське Посольство в Берліні повинно повести і веде
інтенсивну боротьбу. На мою думку, на цю справу ми мусимо звернути велику
увагу, бо на деяке підтримання з боку німців відбудовники «єдиної і неділимої»
можуть мати надію. Діло в тому, що попередня українська політика завжди була
зв’язана з реакційними колами, яких тепер цілковито одкинуто од влади. Отже, на
погляд багатьох демократично настроєних німців, українська справа є справа
реакційна, тому вони охоче допоможуть противникам України. Треба зазначити,
що і в соціялістичних колах (особисто лівих) дуже розповсюджений такий погляд.
Рахуючись з цими обставинами, нам необхідно повести як можливо інтенсивнішу
роботу з російським впливом на німецьку суспільність. В Берліні мусять постійно
існувати інформаційний відділ при Посольстві, обов’язком якого була би боротьба
з фальшивою інформацією та інтригами.
Повідомляючи Вас, пане Міністре, про те, що в Берліні закладається велика
«російська» база для дипльоматичної акції (в тім числі і особливо проти нас), що
се робота є дуже небезпечною вже нині, а далі стане ще небезпечнішою, я вважаю
потрібним особливо зміцнити працю Посольства у Берліні і сподіваюся на Вашу,
пане Міністре, підтримку.
Про план нашої роботи і новіші в сій справі інформації повідомлю новим
докладом.
Посол на Німеччині
М[икола] Порш
***
Друкується за оригіналом, машинопис з автографом / ЦДАВО УКРАЇНИ
Ф. 3619. - оп. 3. - спр. 19. - арк. 172-173.
«ЗВІТ ДИПЛЬОМАТИЧНОГО ВІДДІЛУ посольства української народної
РЕСПУБЛІКИ В БЕРЛІНІ» МИКОЛИ ПОРША ВОЛОДИМИРУ ТЕМНИЦЬКОМУ
Берлін, 6 травня 1919
Посольству Української Народної Республіки полишили висланці гетьмана
дуже сумну спадщину. Поминаючи вже, що Посольство було цілком
незорганізоване, що воно не мало в своїм міродатнім складі нічого українського і
було осередною точкою не української політики чи громадян, а виключно
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. ПОСОЛЬСТВО УНР В НІМЕЧЧИНІ 719
прибіжищем російської аристократії в роді бар[она] Розена, бар[она]
[Володимира] Кнорінґа, князя Лайхтенберга, [Михайла] Кочубея і т[ак] д[алі]. Це
все товариство всюди одверто трактувало «Україну» яко перехід для реставрації
Росії і немало ніяких зв’язків із громадськими колами Німеччини окрім із їм
подібними консервативними та високоурядовими колами. Таким чином, застало
Посольство Української] Нар[одної] Республіки] цілком необроблене поле
дипльоматичних зв’язків і мусило почати працю зі самого початку, робота, яка
повинна перед місяцями бути зроблена. Вся політично дипльоматична праця
Посольства розділяється на три части: 1) на українсько-німецьку політику, 2) на
українсько-закордонну політику у широкому зрозумінні цього слова, 3) внутрішню
українську політику.
1) В основу політичної діяльности Посольства у Берліні поставив Посол
слідуючу засаду, котру поодинокі відділи під загальним проводом дипльматично
мають осягати: здобути якнайбільший вплив на всі німецькі круги і сили та
використати їх у кожнім данім моменті в найкориснійший спосіб для української
політики. Цю основну задачу проводить дипльоматичний відділ будуючи
український вплив на слідуючих головних чинниках: 1) соціял-демократія, 2) група
[РаиГя] КоЬгЬасЬ’а і [КоЬегс’а] ЗсЬтісіг’а, 3) промисловці, 4) німецькі колоністи,
5) жиди, 6) військові чинники, 7) преса.
1) Через особисті партійні зв’язи Посла має укр[аїнська] політика свій вплив
на багацько рішаючих осіб теперішнього Уряду. Міністер Зідекум, головний
приятель України, Посольство має звязи й [ЕсІиагсГом] ЙауісГом, [Ни§о] Наахе,
[КагГом] Каигяку’м, Калісним, писателькою Валі Цеплєр і т[ак] д[алі]. Головна
праця йде тепер на це, щоби есдекам вияснити, що «Росія» більше неіснує і що
думка «континентальної політики», щоби хоть цим шляхом розгром Англії
осягнути є фальшива. На цих днях має появитись стаття Посла в цій справі у
«Уопуат» і інтерв’ю із есдецькою кореспонденцією.
2) [Раиі] КоЬгЬасЬі [КоЬегг] 5сЬтіс1г, котрі ще Й тепер користуються доволі
великим впливом, заступають українську справу дуже завзято. За ними стоїть
німецько-українське товариство. Через них розпоряджає Посольство їх двома
журналами: тижевиком «ІЗєигхсЬе Роїігік» і «Цкгаіпе». Журнал «Цкгаіпе»
посвячений виключно українським справам і видається названим товариством.
Йому призначається субвенція із пресового фонду Посольства для його
поширення.
3) Із цією групою вузько зв’язані деякі німецькі банки і тим самим також
Україною зацікавлені. Групою промисловців і банків повинна головно зайнятись
фінансова комісія Уряду. Та, на жаль, цього до тепер сконстатувати неможна. І
720 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
прохання дипломатичного відділу звести його членів із банківцями фінансова
комісія не задовольнила. Тому Посольство тепер само збирається це діло наладити.
4) Німецькі колоністи України користуються у Німеччині родинними та
торговельними зв’язками й великим впливом. Із їх провідником пастором
Вінклером налагодило Посольство якнайліпші відносини. Він ділом і словом
всюди помагає, інформує та боронить.
5) Із ціоністами нав’язало Посольство особисті зносини. Посол зложив їх
президентові д[окто]ру Гандке офіціяльний візит, вияснив спільну лінію українців
і жидів проти Польщі і ладив кооперацію. Жиди дуже активний протипольський
чинник із інтернаціональними зв’язами капіталу. Через їх переслано всю літературу
на французькій], англійській] мові до Америки. Із рабином [Меіег’ом]
НіМехЬеітег’ом, провідником ортодоксії, та децернентом у Міністерстві
закордонних] справ [Могігг’ом] ЗоЬегпЬеіт’ом також є особисті зв’язки. Праця
поступила так далеко, що жиди прохають Посольство видати брошуру жаргоном
про Україну. Але дуже довго треба із ними балакати, щоби услабити вражіння
українських погромів та здобути довір’я.
6) Із військовими чинниками були колись українські таборові діячі дуже вузькі
відносини наладили. Та революція змінила багацько по міністерствах і почасти їх
пірвала. Щойно тепер приходиться знову їх відшукувати, бо треба рахуватись із
можливістю побільшення їх впливу. Окрім того розпоряджають вони важними
матеріялами про Польщу, які і для нас доконечні.
7) Для загального впливу на німецьке громадянство головно преси заложений
інформаційний відділ при Посольстві, який дотепер знаменито працює. Про його
організацію гляди: Звіт інформаційного відділу.
Ось цими чинниками старає Посольство укріпити своє політичне становище в
Берліні і побороти ворожі Україні впливи. Ці впливи йдуть головно із двох жерел:
із старих урядових кол урядовців, оберкомандо і т[ак] д[алі] до Української
Народної Республіки взагалі і з плану «континентальної політики». Тут сходяться
крайности: і консерватисти, й незалежники. Ці думають відбудувати монархічну
«єдину неділиму» для реставрації монархії у Німеччині, а ті хотять відбудування
Росії, бо инакше Англія і зі сходу возьме німців у свої лапи. Примирення з
Францією і Росією зробить із Польщі миляну баньку, а далеко усміхаються із
Японією знову світові політичні плани.
2) Теперішнє політичне положення вимагає від закордонного представництва
у Берліні не тільки політичної праці в Німеччині, а власної політичної ініціятиви
та комбінаційного політичного хисту. Бо Берлін є таки політичний центр, хоть
побідженої держави, та все-таки держави, що майже п’ять літ била весь світ. Тут
з’їхалися із одної сторони всі місії військові побідників Антанти з другої сторони
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. ПОСОЛЬСТВО УНР В НІМЕЧЧИНІ 721
залишились віддавна старі і нові огнища російської політики. Всякі посольства та
дипльоматичні агенти Заходу і нових держав Сходу безперестанно переїжджають
Берліном то в ту, то в иншу сторону і дають багацько матеріялу для спостережень і
нагоди для політичної діяльности.
Із антантськими колами відносини є наладжені із французами. У їх
представителя генерала [СКагІех’а] Пиропг’а був Посол два рази у справі військ
ЦогеГ а] Наїїег’а. Йому й вручені ноти у тій справі. Із американцем були також
нав’язані нитки, але не довели до чогось реального. Англійці, цілком під впливом
московських генералів, воюють із українськими] місіями, тому Посольство
зайняло вижидаюче становище. Це є щодо відносин до Заходу.
Щодо Сходу, то Посол згуртував для збільшення престижу України навкруги
Посольства всіх інородців. Із посольствами Литви і Білорусії є дружні відносини із
обох сторін і товариським життям піддержуються. Також представника Грузії і
Фінляндії треба сюди зачислити. Із чехами є зв’язок навіть із поляками.
В цих відношеннях снуються багацько політичних ниток щодо майбутнього
устрою Сходу. Кожна нова держава Сходу є егоїстична і в ту сторону гне, де Париж
дме. Україна веде тут лінію, що народи Сходу мають самі вирішити свої справи без
впливу на Антанту чи німців. Тому Україні, Білорусі й Литві спільний фронт
проти Польщі й москаля. Але Литва ділить Білорусь у переговорах з поляками,
Білорусь федерується з Литвою і тим часом молить українців заступати їх
самостійність і т[ак] д[алі]. Користь але така та є, що інородці у Берліні разом
сходяться, й ця думка кооперації перевезлась у Париж. А головно, що Посольство
завсіди має перегляд східних комбінацій.
Посольствам всіх нейтральних держав зроблено офіціяльні візити і також
турецькому, болгарському та австро-німецькому Послові.
3) Посольству припала й немала дипльоматична задача для внутрішньої
політики України у Берліні. Кожний знає, що національні меншости не з
особливою симпатією відносяться до української державности. Дуже багацько
німецьких, московських, жидівських та польських втікачів перебуває тепер тут, і їх
останні вражіння не дали можливости, щоби вони з Україною примирились. Та
чужина, тяжкі відносини, страх перед большевизмом та німецьким спартакізмом
виробили тую почву для порозуміння.
Вже в першій часті злагодили ми, що німецькі колоністи нас цілковито
піддержують. Вони вислали в Україну і заклик оружжям боронити Директорію.
Цю німецьку українську лінію треба укріпити, бо будучність її потребуватиме.
Також і жиди тут поволі вимирюються із всім, навіть соціялізацією. Головно
але, що вдалось обмоскалених жидів промисловців і взагалі промисловців
примирити з Україною. Тут перебувають втікачами [Яків] Бродський, [Самуїл]
722 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
Кучеров, [Фрідріх] Фальц-Фейн, Ені, Уваров, Гальперт і т[ак] д[алі]. Своїми
зв’язками вони дуже багацько шкодили. Вони хтіли зорганізувати Торговельну
палату і вже почати переговори з великими банками в цій справі. Щоби не допустити,
аби без участи Посольства і поза ним так великий центр сотворити, нав’язало
Посольство з ними особисті зносини і осягнуло тим цілковитий перегляд їхніх планів і
організації. Тим, що Посольство їми зацікавилося, вони змінили фронт проти нас і
цілком лояльно себе держать.
Цими кроками паралізується праця непримиренних москалів, про котрих був
посланий спеціальний доклад. На їх треба поки що махнуть рукою.
Про гетьмана й його діяльність гляди у спеціальний доклад.
М[икола] Порш
***
Друкується за оригіналом, машинопис з автографом / ЦДАВО УКРАЇНИ
Ф. 3619. - ОП. 3. - СПР. 32. - АРК. 165-170.
Примірник Міністерства закордонних справ УНР, копія, машинопис /
Українські дипломатичні представництва в Німеччині (1918 - 1922):
документи і матеріали / Упор. В. Даниленко, Н. Кривець. - К.: Смолоскип,
2012. - С. 259-265.
ЛИСТ МИКОЛИ ПОРША СИМОНУ ПЕТЛЮРІ
Берлін, 25 травня 1920
Високоповажний Симоне Васильовичу!
Успіхи українсько-польської офензиви проти большевиків і сподіване
звільнення великих областей України з-під большевицької влади висуває на перше
місце питання реорганізації української державної влади. Нова ситуація вимагає
скоординовання всіх позитивних сил нашого народу до праці над наладженням
нашого державного апарату від верху до споду, коли окуплені кров’ю військові
успіхи не мають пропасти ще раз з вини недоладної адміністрації. Ця потреба
відноситься не тільки до низчих адміністративних органів, але й до начальної
державної влади і в цій останній справі дозвольте мені, Симоне Васильовичу,
висловити перед Вами декілька моїх думок.
Вашу заповідь негайного скликання Конституанти треба привітати з
найбільшим признанням, і це мусить статися при першій можливости з мотивів
внутрішньої і зовнішньої політики. Притягнення ширших народіх мас до активної
співучасти в державнім будівництві навіть у формі тимчасового передпарламенту
скріпить незвичайно становище української державної влади у власнім краю,
зацікавить нею населення і забезпечить їй активну піддержку. Так само піднесе цей
факт престиж нашої влади в очах чужих держав. Брак якого-небудь ширшого
державного законодатного і контрольного органу підкопував дотепер незвично
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. ПОСОЛЬСТВО УНР В НІМЕЧЧИНІ 723
авторитет нашої влади в очах чужинців. В той час, коли в инших т[ак] зв[аних]
окраїних державах існує щонайменше сурогат національного зібрання (навіть у
білорусинів), а деяких (Латвія, Литва, Фінляндія) існує вже Конституанта або
переведені вже вибори до неї, у нас подібного органу немає, що викликує за
кордоном недовір’я до нашого державного руху.
Так, між иншим, цілий останній політичний розвиток на Україні викликує за
кордоном вражіння, будь-то би за останніми політичними актами стояла тільки
одна-однісінька особа, це - Ви, яка при чужій допомозі проти волі народу хоче
удержатися за всяку ціну при владі і яка, подібно, як [Олександр] Колчак і [Антон]
Денікін, мусить без чужої допомоги пропасти. Такий погляд панує не тільки серед
німецької суспільности, для якої українсько-польська спілка зі зрозумілих причин
не є симпатична, але і по инших, антантських і нейтральних державах, а в деяких, як
напр[иклад] у Чехії, підноситься навіть («Ргауо Іісіи») питання про усунення
нашого дипльоматичного представника. В Англії кажуть і пишуть навіть, що й
самої української нації немає, що народ не хоче самостійної держави. Піднести
авторитет нашої влади може серед таких обставин тільки опертя її на народній масі,
подтвредження її яким-небудь народним органом. Треба зазначити, що,
наприклад, у Чехії консеквентна демократична політика причинилася в останніх
часах дуже до піднесення поваги тамошньої влади внутрі і закордоном. Чехія стоїть
під тим зглядом сьогодні на передовому становищі серед молодих європейських
держав та заслуговує на пильну увагу і з нашого боку.
Одначе і до часу скликання передпарляменту вимагає теперішня верховна
державна влада, на мою думку, основної реорганізації. Розвиток подій за останні
місяці довів до фактичного розв’язання Уряду Директорії, яка після уступлення
[Андрія] Макаренка і [Федора] Швеця сьогодні вже не існує. Силою фактичного
розвитку у Ваших руках спочиває сьогодня вся верховна державна влада не тільки
військова, але й політична. У Ваших руках з’єднані сьогодні фактично всі функції
Президента. Цей стан мусить бути серед теперішніх обставин задержаний до часу
скликання передпарляменту.
Зазначена еволюція Вашого становища в нашім державнім організмі
зв’язана, одначе, з деякими кардинальними недостачами, які вимагають негайної
зміни. Розширенню Ваших функцій мусить відповідати відповідна зміна
організації цілого апарату, який стоїть до Вашої розпорядимости, коло Вас, при
полагодженню Ваших функцій. Це дотепер не сталось. Хоча Ваші функції вийшли
вже далеко поза функції Головного Отамана, Ваш виконуючий орган лишився той
самий, що був в часах, як Ви були в Директорії Г оловним Отаманом, отже, тільки
Начальним військовим вождем. Задержувати надалі такий орган, зложений
виключно з військових людей, мусить в практиці довести неминуче до одної із двох
похибок: або всі инші державні справи будуть занедбуватися на користь одної
724 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
військової справи, а решта буде лишатися на ласку долі, або полагодження не
військових справ буде в руках людей некомпетентних і невідповідних. В практиці
останніх часів зауважуємо і одне, і друге, що доводить дуже часто до того, що
розпорядки, які виходять зпід Вашого виконавчого органу, не все відповідають
своїй цілі, загадаю хоч би для прикладу з останніх часів справ тутешньої військової
Місії і відкликання її голови д[окто]ра [Костя] Воєвідки.
Через те основна зміна Ваших функцій, яка довершилася силою фактів в
останніх часах, вимагає:
1) відокремлення Вашої діяльности від поодиноких галузей державного
життя. Справи військові, які були для Вас як Головного отамана найважнійщими
справами, мусять сьогодні зайняти у Вашій програмі рівнорядне становище з
иншими державними справами. Ви мусите стояти понад цілістю державних справ.
2) Для полагодження всіх акцій державної верховної влади мусить бути
створений при Вас новий урядничий апарат на зразок канцелярії президентів
держав, в склад якої входили б фахові радники для всіх областей державного
правління, при помочі яких Ви мали б змогу слідити за цілістю державних справ та
полагоджувати їх рівномірно без шкоди одних для других. Тільки такий орган
може забезпечити правильне функціонування державного організму і дати Вам
можливість виконати завдання, покладені на Вас розвитком подій на Україні.
Раз Ви стали фактично Президентом УНР, то мусите й виконувати все, що
на Вас в цій ролі падає, всі галузі державної праці мусять дістати гармонійно Ваш
провід, Ваше керування.
З щирою й глибокою пошаною
М[икола] Порш
***
Друкується за оригіналом, машинопис з автографом / ЦДАВО УКРАЇНИ
Ф. 1429. - ОП. 2. - СПР. 20. - АРК. 41-42.
СПРАВОЗДАННЯ РОМАНА СМАЛЬ-СТОЦЬКОГО АНДРІЮ НІКОВСЬКОМУ
Берлін, 2 серпня 1920
Посольство УНР у Німеччині має за честь докласти:
1) 26 липня Міністр закордонних справ [\Х'га1сег] $ітош відтримав свою
програмову промову. її основні думки слідуючі: а) признання Совітської Росії,
б) перетворення бар’єри Польщі у міст злуки між Росією а Німеччиною,
в) зближення до Англії, головно до [ОауісГа] Ьіоусі Сеог^е’а, і запропоновання
порозуміння ба навіть своїх послуг щодо упорядкування Сходу.
Ця промова викликала на лівиці велике задоволення і признання. Праві кола
осуджують [ХУакег’а] $ і топ 7а большевицьке зближення рішучо, головно його
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. ПОСОЛЬСТВО УНР В НІМЕЧЧИНІ 725
признання для большевиків відносно організації народного хазяйства. По довгій
дискусії [\Уакег] 5 і топ1) дещо зретушував так, що вкінці олобрив весь
правительствений блок його політику.
Плани [ХУакег’а] Зітош’а ясні: він старається за всяку ціну освободитись від
Версальського договору щодо Сходу, котрий каже, що «Німеччина мусить
згодитися на всі (політичні й економічні) договори заключені Антантою щодо
Сходу». Ситуація на Сході тепер така, що німці хотять хоч цю частину договору
політичними фактами зревілувати. [ХУакег] $ітош хотів за всяку ціну добитись
покликання Німеччини на Лондонську конференцію й тому старається зв’язатись і
примиритись із обома головними контрагентами: Англією і Совітською Росією.
Від Совітської Росії очікують німці, що вона по її признанню зі сторони
Німеччини зажадає покликання Німеччини на конференцію, щоби мати ширші
плечі опору; Англія противитись не буде по заяві німців, що вони годяться на
[НауісГа] Поусі Сеог^е’а політику; а Францію старався [ХУакег] $ітош успокоїти
мирною заявою щодо Польщі. Розуміється, що зі згляду на цю акцію [ХУакег]
8 і топ1) у своїй промові про Україну ні словом не спімнув.
Поки що у німців немає запрошення ще у Лондон. Для утілення цих кроків,
[ХУакег] $ітоп5 дав сьогодні обширне інтерв’ю в сторону большевиків, де заявляє своє
здивовання, що большевики, які вимагали прямих польсько-большевицьких перегово-
рів від Англії, тепер не жадають прямих німецько-большевицьких переговорів і годять-
ся, щоби всі німецько-російська справи вирішувалися у Лондоні без участи німців. Та
багато кажуть, що це інтерв’ю тільки фінта, аби Антанті замилити очі. Бо
большевицький Посол [Віктор] Копп вже перед двома тижнями виїхав у Москву і має
із собою проект мирного і торговельного договору між німцями а большевиками.
2) 31 липня був прийнятий у моїй присутности п[ан] Міністр фінансів
[Христофор] Барановський Міністром [ХУакег’ом] Зітопх’ом. Прийом був
коректний. Пертрактувалося про українські гроші. Вислід слідуючий:
а) щодо кооперативних грошей 50 000 000, то [ХУакег] $ітош заявив, що
згодив би ся на інтернаціональну комісію для вирішення права кооператив на ці
гроші. На мою думку, цеї уступки треба би хвататись, і вона безумовно скінчиться
успіхом кооператив;
б) щодо прочого конта, арештованого у «КеіскхЬапк», то [ХУакег] $ітош
повторив старі мотиви: претензії та невияснення питання влади на Україні.
Головно але покликався він на Версальський договір і заявив, що коли би німці
тепер гроші видали комусь, то задля вищецитованого параграфу 176 договору,
мусили би на ухвалу Антанти ці гроші ще раз звертати. Аргументи Міністра
[Христофора] Барановського, що Австрія й Угорщина помимо цього договору
гроші Україні виплачують, не помогли, і [ХУакег] 5 і топ1) лишився при своїм
726 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
становищі: що по мирнім договорі властиво Антанта розпорялжае цими грішми.
При кінці заявив він але, що роздумає собі цю справу, чи не можна би тепер якимсь
другим шляхом ці гроші обернути на користь Україні: іменно отворенням кредиту.
Для мене є ясно, що німці ці гроші з рук не випустять. Бо ці гроші є економічно-
фінансовий ключ до найбагатшої частини бувшої Росії - України і що Антанта пізніше
чи скорше буде мусити над цим застановитися. Німці сподіються, що із цього
фінансового конта також зброя для присилування Антанти запрохати німців до нарад
над східним питанням. Ці гроші, отже, належать у комплекс цілої справи німецького
плану ревізії мирного договору, і їх ніякими аргументами тепер не видобудемо. Так як я
глибоко переконаний, що ці гроші неможливо вплістати на власність, так само я
вірю, що німці видадуть ці гроші на всякого рода кредитні операції для нав’язання
товарообміну із Сходом або притоговчих робіт до нього. Треба роздумувати над
заснованням якоїсь централі для товарообміну, якій би були репрезентовані німці,
українці і німцями і українцями іменовані завілателі цього гроша. Такий банк чи
централя із такою трьохчленною директорією уможливила би ужити український
гріш на всякого рода операції. Коли але український Уряд хотів би цей гріш дістати
у свою цілковиту розпорядимість, то тоді треба йти другим шляхом, іменно, коли
можливо за допомогою Польщі заставити або продати наш гріш Франції чи Англії.
Тоді мусили би намнімці на підставі найвищої Ради Антанти ці гроші видати.
3) Ціле це фінансове питання треба проводити у Німеччині з великою
осторожністю перед українськими комуністами. Вони, так як всюди, так і у Берліні
мають свою організацію і на вістку про можливість видачі грошей сейчас
вистарались у [Християна] Раковського о новий арешт грошей зі сторони
Совітської України. Окрім того [Микола] Чечель понаписував письменні протести
до независимих соціял-демократів. Комуністи весь час вибалакують у німців, що ці
гроші підуть на зброю й допомогу Польщі. Із цієї причини треба цю справу взагалі
дуже довірочно трактувати, бо в противнім разі підійметься у лівій пресі й у
німецькім Парляменті колосальний скандал.
4) Щодо дальшої політичної тактики большевиків, то тут слідуючі
міркування: большевики безумовно старатимуться осягнути перемир’я. Перемир’я
їм доконечно треба із слідуючих причин: армія мусить відпочити, перегрупуватися,
большевики бажають використати своє становище як побілне Правительство у
внутрішній і закордонній політиці, вони хотять на підставі свого збільшеного
престижу осягнути велкий імпорт товарів і кредит: заразом але вони армію хотять
стримати, бо нею проводять у великій мірі національні елементи, а комуністичні
елементи є у етапі. І за великими лаврами побідників ці національні елементи
могли би звернутися проти большевиків. По перемир’ю почнуться в глибокій
осені мирні переговори, де [Карл] Радек загризатиме [ Цп асу’ я] Цазгушк’ого.
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. ПОСОЛЬСТВО УНР В НІМЕЧЧИНІ 727
(Вони особисті вороги). Під зиму большевики, в разі найменших апетитів Польщі
на чужі території, переговори зірвуть і полишать Польщу на ліквідацію через
польських комуністів. Тоді Антанта не буде могти в зимі приступити до будь-якого
рода військових операцій.
5) У антантських, головно англійських кругах, дивляться на ситуацію поважно.
Головно англійці, військові, здають собі ясно справу. Вони кажуть: польсько-
російська війна є властиво продовженням світової війни. Невдача Польщі є, як би
не крутить, невдача і частини Антанти, тому головно, що вона ставляє над цілим
питанням Версальського договору великий питальник. Головно становище
Франції безвихідне. Успіх п’ятилітньої війни був для Франції польський бар’єр,
який вона старалася розширити від Балтійського до Чорного моря. Цей бар’єр мав
Францію боронити перед можливостями реваншу і унеможливляти німецько-
російський союз. Військова сила цього бар’єру мала уможливити поменшання
французької армії, скорочення часу служби та заплату ульокованих у Росії капіталів.
Ці всі плани тепер у воздусі, і положення таке: або Антанта капітулює перед
большевицькою світовою революцією, або мобілізується до другої світової війни
чи то оружжям, чи дальшою блокадою. Військові партії Антанти і англійців
головно почали балакати вже із німцями про питання спільної інтервенції, та німці
і при цій нагоді хотять осягнути ревізію мира і жадають: знищення польського
коридору, повернення Данцигу і Саару, плебісцит у Познанщині, ревізію
економічних умов договору і т[ак] д[алі]. Деякі антантські офіцери балакають про
можливість антантських експедицій у Балтику й Одесу, які би потім большевицьку
армію на флангах здушили. Загальна ситуація большевиків є але корисна, що після
нашого переконання мілітарні кроки Антанти задля внутрішньоробітничих проблемів
майже виключені.
6) 1 липня був у Берліні [Християн] Раковський відтримав велику нараду із
румунськими комуністами, яких центр є на Семигороді.
7) Уряд вислав деяких військових для закупки зброї. Посольство УНР оказало
їм всяку поміч, але заразом їм заявило, що із політичних причин німецький Уряд,
ба навіть приватні фірми, ніколи не згодяться на продажу. Причини слідуючі:
а) німці розгром Польщі вітають, бо це в їх інтересі. Українців уважають за їх
союзників, тому підпомагати їм не можуть; б) [Віктор] Копп застановив би сейчас
відтранспортовання німецьких полонених, а це викликало би велике обурення в
народі; в) німецькі приватні фірми сподіються поробити із большевиками великі діла;
г) ліві партії зробили би Правительству зараз державну кризу, коли би дозволило
вивіз зброї; д) ліві партії і промисловці йдуть навіть так далеко, що заявляють, що
їм треба стреміти до цілковитої ліквідації Польщі зі згляду на конечність спільного
728 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
кордону Німеччини і Росії. Із тих всіх причин німецьке Правительство оголосило
святочно 16 липня нейтралітет у польсько-російській війні.
8) За кордоном провадяться слідуючі акції, котрих серйозність поки що
провірити тяжко: а) директори [Федір] Швець і [Андрій] Макаренко повідомили
Посольство, що відома ухвала Кабінету, затверджена Головним Отаманом,
відносно ануляції їх повновластей, є незаконна. Заразом уперто ходять слухи, що
ними вислані до [Володимира] Винниченка декілька людей довір’я для
пертрактацій. Вся антипольська опозиція починається групувати, б) Заразом
плануються ужиття військових формацій у Чехо-Словакії для обсадження
Галичини. При цім розмірковують і німецьку військову допомогу, в) Деякі діячі
заявляють, що українські партії на Україні, які тепер завзято борються разом із
большевиками проти поляків, задумують потім створену армію ужити для
поставлення ультиматума большевикам відносно цілковитого суверенітету
Радянської України. У цю акцію замотані серйозні люди. Є й переговори із одною
чужою державою відносно фінансування.
9) Радянський представник України [Юрій] Мазуренко сидить від місяця в
Ризі, де був арештований. На слідуючих тижнях очікують його в Берліні.
10) Галицька Україна іменувала своїм послом д[окто]ра Євгена Левицького,
який прибув у Берлін і обійняв урядування.
Маю честь попрохати о відповідні інструкції відносно всіх наведених точок.
виконуючий] обов’язки] Посла,
радник [Роман Смаль-] Стоцький
***
Друкується за оригіналом, машинопис з автографом / ЦДАВО УКРАЇНИ
Ф. 3619. - ОП. 3. - СПР. 32. - АРК. 20-26.
СПРАВОЗДАННЯ РОМАНА СМАЛЬ-СТОЦЬКОГО АНДРІЮ НІКОВСЬКОМУ
Берлін, 9 серпня 1920
Маю за честь доложити Вам, що остання кур’єрська пошта Посольства УНР в
Німеччині відійшла до Вас 3 серпня на Варшаву через кур’єра Омельченка. Для
слідуючих справ прохаю тепер Вашої ласкавої уваги:
1) П[ан] проф[есор] [Соломон] Франкфурт, Ваш делегат на Ризьку конферен-
цію, попрохав від Вашого імени всяких інформацій. Його бажання виповнено й
дано на згоду із німецькими політичними діячами перебалакати. Щоби він міг із
першого джерела чути про становище Німеччини до України, взяв я його з собою
на авдієнцію до Міністра закордонних справ [''Макег’а] Зітош’а. Про ню я
пересилаю службову записку.
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. ПОСОЛЬСТВО УНР В НІМЕЧЧИНІ 729
2) Звертаю Вашу увагу на слідуючу справу: пан Міністер фінансів [Християн]
Барановський дав п[ану] б[увшому] Міністрові [Борису] Мартосові генеральну
повновласть відносно справи [Григорія] Супруна. П[ан] [Борис] Мартос хоче тепер
розпочати судовий процес проти [Григорія] Супруна, а [Григорій] Супрун зі своєї
сторони лагодить новий скандал. Тому, що справа [Григорія] Супруна набрала трохи
дивні форми й бувший урядовець фінансової Місії Ляндер побив вже фізіономію
виконуючого] обов’язки] фінансового агента п[ана] [Івана] Мірного, я уважав своїм
обов’язком написати слідуюче письмо відносно цієї справи:
«До пана Міністра фінансів УНР Христофора Барановського. Берлін. (Копія
Фінансовій агентурі), дня 7 серпня 1920 р[оку] Посольство УНР в Німеччині має
за честь доложити слідуюче: Посольство УНР в Німеччині повідомляє, що на днях
має розпочатися судовий процес проти бувшого фінансового агента УНР Григорія
Михайловича Супруна. Вже перед кількома днями дістало Посольство вістки, що
п[ан] [Григорій] Супрун розпочинає із цієї причини нову широку акцію проти
представників Уряду УНР в Німеччині, щоби таким способом ослабити своїх про-
тивників. Таким, чином мусить Посольство УНР в Німеччині числитися із черговим
скандалом, в якім німецькі партії та всякі пресові напади відограють велику роль.
Рахуючись із цим, Посольство УНР в Німеччині уважає своїм обов’язком заявити із
виключно політичного становища та не входячи в суть справи, що Посольство УНР в
Німеччині мусить відмовитися від відповідальности за всі політичні наслідки цих
кроків для Уряду УНР в Німеччині й українській справі взагалі.
Причини слідуючі: 1) большевики стоять перед Варшавою й Львовом. Уряд
наш без території й народу; 2) Уряд наш має на собі спадщину польсько-
українського союзу. Таким чином, наше становище у Німеччині є катастрофальне.
Посольство УНР і всі державні установи висять на волоску, бо 1) німецьке
громадянство й Уряд відноситься задля польсько-українського союзу ворожо до
України, 2) воно симпатизує явно із большевиками, 3) внаслідок того німецьке
Міністерство закордонних справ уже усно й письменно повідомило Посольство
УНР, що його Уряд не узнає.
Таким чином, німецький Уряд був би формально цілком у праві зажадати
негайної ліквідації українських державних установ в Німеччині, й це зустріло би тільки
признання німецьких політичних кол ба навіть допомогу українських комуністів. Із
цієї причини Посольство УНР в Німеччині звертає увагу на цю дуже напружену
ситуацію й заявляє, що під цю пору судові розправи (яких ширина й несподіванки
не дадуться предвидіти) рішучо негативно й прямо шкідливо відіб’ються на
українській справі в Німеччині.
Тому Посольство УНР має за честь порадити із політичних мотивів цю справу
відсунути на такий час, де політично-мілітарна ситуація УНР могла би собі
730 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
позволити на таке напруження свого престижу. На кожний спосіб мушу я зажадати,
тому що ця справа має глибоко політичну закраску, порозуміння із п[аном] Послом
УНР в Німеччині для всіх кроків, які робитимуться, виконуючий] обов’язки] Посла,
радник [Роман Смаль-] Стоцький».
Тому, що п[ан] Посол [Микола] Порш хорий, прекладаю я Вам, Вельмиша-
новний пане Міністр, цю справу до рішення прямим шляхом із п[аном] Міністром
фінансів [Христофором] Барановським. Справа лежить тут в тім, що п[ан] Міністр
[Христофор] Барановський цілком не має охоти виїдати ці справи, які хтось
другий тут за кордоном заварив. Тому він полишив і передав їх п[ану] [Борису]
Мартосові. Запал і витривалість п[ана] [Бориса] Мартоса й ревізійної комісії
вистарати для [Григорія] Супруна належну кару я дуже шаную, але пора теперішня
не для цього. Окрім того, сам процес буде тривати щонайменше рік, стоїтиме
державі превеликі кошти й вимагатиме ще до того, щоби держава утримувала через
весь той час около 12 урядовців спеціяльно для процесових цілей, не рахуючи вже,
що й Посольство до цего включається. Та головне є, що [Григорій] Супрун дав
матеріял до якогось карного процесу проти [Бориса] Мартоса. Так, отже, клубок
чимраз більше замотується. Предвиджуючи сумні наслідки для нашого
політичного становища, я прохаю Вас, пане Міністр, уживати Вашого впливу, щоби
весь матеріял розглядався з огляду на наше теперішнє мілітарно-політичне
становище перед українським судом.
3) Німецьке Міністерство закордонних справ відмовилося вербальною нотою
від легалізації підписа Міністра [Христофора] Барановського. Секретареві
[Володимиру] Ходькові заявлено у Міністерстві закордонних справ через п[ана]
д[окто]ра Вішофа в порозумінню з референтом України п[аном] [МТрегг’ом уоп]
ВІисЬег’ом: «що Уряд Німеччини не визнає теперішнього Уряду УНР, то тим
самим не може визнати й міністерських повновластей Х[ристофора] А[нтоновича]
Барановського й тому не може завірити цього документу. Зрештою Посольство
УНР в Німеччині як таке є з боку уряду Німеччини визнаним і підписи дипльома-
тичних членів Посольства на всякого роду приватного характеру документах бу-
дуть, як і досі, завірятись Міністерством закордонних справ без всяких перешкод».
З огляду на нашу теперішню політичну ситуацію, я цю справу не можу тепер
зробити предметом балачок і мушу зайняти лавіруюче становище.
4) Міністр закордонних справ [ХУаІгег] $ітош виїхав до Швайцарії не на
відпустку, як це офіціяльно подається, а на побачення із італійським представ-
ником із конференції в Спа графом [Сагіо’м] $Гогга. Тому, що між Німеччиною й
Італією наладжується вузький контакт, я попрохаю посередництва декількох добре
знайомих політиків та друзів [ХУакег’а] Зітош’а, щоби спробувати осягнути між
Німеччиною й Італією якесь порозуміння відносно України. Найменше варто бо
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. ПОСОЛЬСТВО УНР В НІМЕЧЧИНІ 73 1
зацікавити італійський тонаж у транспортуванню німецького товару до
чорноморських пристанів.
5) У Берліні явилися якісь представники [Михайла] Омельяновича-Павленка.
На днях постараюся їх побачити й їх місію розвідати.
Прохаю о надіслання інструкцій відносно порушених справ.
виконуючий] обов’язки] Посла,
радник [Роман Смаль-] Стоцький
***
Друкується за оригіналом, машинопис з автографом / ЦДАВО УКРАЇНИ
Ф. 3619. - ОП. 3. - СПР. 32. - АРК. 66-69.
ДОДАТОК: СЛУЖБОВА ЗАПИСКА
Берлін, 5 серпня 1920
Дня 5 серпня о 5 годині прийняв Міністр [ХХ’акег] $ітош радника [Романа
Смаль-] Стоцького і делегата на Ризьку конференцію проф[есора] [Соломона]
Франкфурте Д[окто]р [Роман Смаль-] Стоцький на вступі заявив, що
Правительство і Міністр закордонних справ України з великою цікавістю слідили
за останніми промовами Міністра закордонних справ Німеччини і припоручили
йому зі згляду на майбутню конференцію у Лондоні попрохати німецький Уряд о
інформації його становиська супроти України.
[ХСакег] 5 і топ1) на це сказав слідуюче: «На Ваше запитання я Вам одверто
заявляю те, що я із такою самою одвертістю сказав і совітському Послові [Віктору]
Коппові перед його від’їздом у Москву. Іменно, що Совітська Росія від двох літ на
всіх фронтах була й є побідна і сильно закріпляє свою владу. Тільки на території
України вона дотепер не зуміла укріпитись, і безперестанні повстання проганяли
совітські війська. Це мене переконало, що большевики дотепер не уміли зрозуміти
потреби України й нав’язання із нею добросусідських відносин. Я звернув увагу
Посла [Віктора] Коппа, що це є пекучий інтерес не тільки Совітської Росії, коли
вона хоче відновити економічне життя, а й Німеччини та цілої Европи».
У дальшій балачці висказував Міністер [ХХ’акег] $ітош слідуючі думки
відносно України і східного питання: «Я є того переконання, що остаточна форма
Сходу буде якогось роду федерація, чи то російська, чи східно-європейських
держав, причім Московщина гратиме ролю Пруссії, а Україна - Баварії. Я
переконаний, що большевизм не звалиться, а що він перебуде еволюцію у сторону
аграрної республіки».
На запитання д[окто]ра [Романа Смаль-] Стоцького, чи це правда, що
совітський Посол [Віктор] Копп повіз із собою проект договору між Німеччиною і
Совітською Росією, [ХХЛкег] $ітош заявив, що це неправда. Проект мусив би бути
732 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
ним підписаний, а це що [Асіок уоп] Макхап зробив би, це не зобов’язує Уряд
(зн[ачить] [ХСакег] $ітош тим запереченням таки признав, що [Асіок уоп]
Маїггап (референт Сходу) про Схід із [Віктором] Коппом балакав і що ці балачки
таки достигли до письменої фіксації). На питання д[окто]ра [Романа Смаль-]
Стоцького, чи Україна була предметом будь-то політичних чи економічних
пертрактацій між Німеччиною а [Віктором] Коппом, [ХСакег] $ітош відповів
рішучо заперечуючи. На запитання [\Х'’акег’а] Зітош’а, яке становище займає
дотеперішньої політичної ситуації український Уряд, д[окто]р [Роман Смаль-]
Стоцький заявив, що Правительство УНР, помимо великих побід большевиків,
стоїть на своїм старім становищі відносно большевизму. Комунізм на Україні є
немислимий, бо 90% мужицького населення стремить до державного ладу і
соціяльних відносин, які натрапляємо у такій мужицькій країні як, при[міром],
Данія. Хоч би й большевицька хвиля й всю Україну залила, то комунізм буде на
Україні тілько фіктивно могти існувати, й логіка фактів та економічних відносин
перетворить його у ту форму, яка найбільш сприяє розвиткові мужицького
населення. Український Уряд але із несупокоєм дивиться на це, що Німеччина всі
свої плани відносно ревізії Версальського договору поставила тільки на
большевицьку карту. Цей несупокій поділяють і всі окраїнні держави бувшої Росії,
тому що український Уряд дуже цінить стару приязнь Німеччини. Д[окто]р
[Роман Смаль-] Стоцький має припоручення робити відповідні німецькі чинники
уважними, що це ставлення на одну большевицьку карту цілої будучини
Німеччини є дуже ризиковане. Бо большевизм всередині спорохнявілий і
звалиться, а окраїнні держави, які на його руїнах лишаться, будуть за теперішні
німецькі симпатії до большевиків ворожо настроєні до німців. Тому багацько
корисніще було б німцям ревізію Версальського договору старатися осягнути
порозумінням із окраїнними державами. [ХСакег] $ітош відповів на те, що,
справді, по теперішніх большевицьких побідах Версальський договір висить у
воздусі й що його ревізія неминуча. Він радітиме із всякої допомоги й співділання
окраїнних держав у цім напрямку. До большевизму він сам відноситься як до
хвороби. Його попередники лаяли большевиків, а в душі їх боялися. Зате [ХУакег]
$ітош їх не лає, а як з реальною силою з ними рахується, але за це їх не боїться.
Большевизм є у його руках козир супроти Антанти, як довго Антанта Німеччину
всякими способами шиканує.
На запитання радника [Романа Смаль-] Стоцького щодо Чехо-Словакїї, то
[МЧкег] $ітош сказав, що відносини гарні. Д[окто]р [Роман Смаль-] Стоцький,
нав’язуючи до цих добрий відносин, звернув увагу Міністра на Східну Галичину,
бо через Чехо-Словакію на Східну Галичину мала би Німеччина транзіт на Схід з
обминенням Польщі. Про це питання конферував перед від’їздом до Версалю граф
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. ПОСОЛЬСТВО УНР В НІМЕЧЧИНІ 733
д[окто]р [ХЛгісЬ уоп] ВгосксіогйР-Капсгаи із українським Посольством і цінив його
велику вагу, [ХУакег] $ітош відповів на це, що, безумовно, для німецького
промислу є це дуже важним питанням, і запитав, чи Угорська Русь не буде
предметом непорозумінь між Україною а чехами. Бо німці заступатимуть весь час
право на цілковите самовизначення народів. Д[окто]р [Роман Смаль-] Стоцький
відповів на це, що це питання поки що для української політики неактуальне і що
він не має інструкцій до заяви у цій справі. Принципіяльно й український Уряд
завсіди заступатиме самовизначення й єдність всіх українських земель.
При кінці авдієнції радник [Роман Смаль-] Стоцький, нав’язуючи до слів
Міністра про большевизм, сказав йому, що, коли Версальський договір висить у
воздусі, то це тим самим означає, що треба буде найти нову форму для правного,
мирного життя народів. Та поки що ситуація Антанти така, що вона навряд чи на
переговори піде й поки що старатиметься, може, зброєю правосильність договору
забезпечити. Але остаточна розправа між капіталізмом та комунізмом прийде й для
України, цікаво, як Німеччина поставиться, коли їй запропонують пацифікацію
Сходу за великі концесії щодо договору: поворот Данцига, знищення польського
коритаря, повернення Саару і т[ак] д[алі]. На це питання [\Х'’а1гег] 5 і топ х сказав:
відносно цієї ситуації, яка з певністю прийде, я ніякою відповіддю в’язатися не
можу. Я ще тепер сам предвидіти не можу, які рішення інтереси Німеччини
вимагатимуть.
Аудієнція тривала півгодини.
***
Друкується за оригіналом, машинопис / ЦДАВО УКРАЇНИ Ф. 3619. - ОП. 3. -
СПР. 29. - АРК. 24-25.
СПРАВОЗДАННЯ РОМАНА СМАЛЬ-СТОЦЬКОГО АНДРІЮ НІКОВСЬКОМУ
Берлін, 14 серпня 1920
Остання кур’єрська пошта Посольства УНР в Німеччині відійшла до Вас на
Посольство УНР у Відні 9. VIII. Слідуючі справи маю за честь поручити Вашій увазі.
1) Справа [Петра] Врангеля. Посольство УНР в Німеччині перед півтора
місяцями повідомило Уряд довгим звітом дипльоматичного відділу про майбутнє
признання [Петра] Врангеля Францією. Окрім того, подано в тих інформаціях всі
дальші подробиці пертрактацій із Францією та Англією.
Нав’язуючи до Вашого циркулярного письма із 6 липня 1920 року, маю за
честь у головних чертах представити Вам короткий звіт пертрактацій із врангелів-
ськими організаціями у Німеччині. Ще за часу, як Уряд тілько що переїхав на
польську територію, дістало Посольство цілком певні відомості, що росіяни
пертрактують із німецькою військовою партією відносно військової експедиції.
734 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
Справа малася так, що на підставі Версальського договору мусилася
здемобілізувати вся німецька армія т[ак] зв[аних] «Бгеікогрх». Там зібрані по
більшій часті всі зверхстрочні унтер-офіцери й активні старшини. Тому що
німецька Держава не може їм дати праці, вони рішилися на вимандровання.
Німецькі політичні круги не хотять, щоби цю найгарнішу частину, а властиво
кістяк старої німецької армії затратити, й тому стараються вони ці війська десь
переховати так, щоби їх знову при поліпшеній ситуації можна ужити. Всі плани цих
політичних груп, а головно військової партії, були в той час звернені остро проти
большевиків. Тому велика частина цих «Бгеікогрз» розташувалася як робітники,
але й зброєю по поміщицьких добрах головно у Східній Пруссії, Померанії,
Мекленбурії. Та це дуже мала частина; головну частину цієї армії хотіли ці круги
зужити на антипольську експедицію, щоби будь-яким робом знищити антантську
бар’єру між Сходом а Німеччиною. Потім мали би ці війська служити для
привернення порядку на Сході, й із цієї причини їх очі відразу зверталися на
[Петра] Врангеля.
Щоби Посольство УНР в Німеччині не стояло перед несподіванками від-
носно східних політичних акцій, приказав мені Посол у ці пертрактацїї вмішатися,
щоби провірити їх серйозність та ширину. Більше трьох місяців був я у постійнім
контакті й пертрактаціях із врангелівськими організаціями у Берліні, а також
приходилось мені із деякими ад’ютантами [Петра] Врангеля тут перебалакати.
Загально можу сказати слідуюче.
Політична база, на якій ми при всіх балачках стояли є слідуюча: а) москалі
признають нас як самостійну Українську Народну Респубілку на цілій
етнографічній границі; б) обов’язуються офіціяльно довести до відома, що
признають право самовизначення українського народу; в) ведуть цілу акцію
мілітарну у Німеччині у повному порозумінню із українцями.
Із нашої сторони їм слідуюче заявляю: а) коли би український Парлямент
висказався за якоюсь федерацією чи конфедерацією, то український Уряд як
виконавець волі народу не матиме за мету шовіністичне ворогування; б) на
території України дозволиться москалям всякого рода антибольшевицькі формації,
в) гарантується москалям на Україні життя й гостинність.
Політична орієнтація: а) антипольська (тому я завше заявляв, що союз із
Польщею це тактичний ход); б) германофільська (виходячи із становища, що
Німеччина укріпне й матиме впливовий голос при рішенню східних питань);
в) антиантантська (вже задля першої точки й задля мілітарних планів).
Ці дуже широкі пертрактацїї уможливили мені ясно розглянути всю закор-
донну організацію цих політичних груп. Вона тягнеться від Варни, Букарешту та
Софії до Белграду, де головний центр москалів, а звідціля через Будапешт до
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. ПОСОЛЬСТВО УНР В НІМЕЧЧИНІ 735
Варшави, Берліну, Праги, Мюнхена, Парижу та Лондону. Всі мілітарні балачки
велися в присутности військових знатоків і доходили до всіх подробиць, як
командування, шлях, транспорту, фінансові питання і т[ак] д[алі]. Тому, що це була в
великій мірі антибольшевицька акція, старалися москалі у цю справу замотати й
Англію, головно її військового представника ген[ерала] [КеіІГя] Маїсоїт’а. І так з
антантською допомогою хотіли вони проїхати й потихеньку гухнути у плечі полякам.
Посольство УНР в Німеччині ні на хвилю не сумнівалося в цьому, що
врангелівці є монархісти й реакціонери. Але з огляду на цю велику акцію старалося
дістати перегляд всіх планів і головно тим самим укріпити свою позицію у
Німеччині, яка задля довгого перебування Головного Отамана у Варшаві робилася
неприємною. Це все осягнено й використано для української справи як тактичний
маневр. Врангелівці своїм пертрактованням із українцями у Берліні, які очевидно, були
відомі й німцям, й Антанті, не хотячи показували, що уважають українців за державну
силу й тим самим опрокидували твердження правих москалів, що ми большевики.
Коли але ціла акція зачала набирати чимраз ширші форми й до неї втягнено ще й
Сербію, Угорщину та Румунію і мілітарна експедиція ось-ось могла би початися,
надійшло офіційне повідомлення про Польсько-Український союз. Тоді ми
використали цю справу так, що через десять посередників пустили всі плани у пресу як
плани російсько-німецької реакції. Все появилося у пресі із сенсаційними комен-
таріями й обійшло також цілу антантську пресу. Ця пресова кампанія була удачно
проведена, врангелівці й дотепер не знають, хто це зробив, і дотепер з нами балакають.
Тому, що ця справа [Петра] Врангеля є важна, то це було б дуже корисно, як би Ви,
пане Міністре, дали нагоду панові Послові УНР в Німеччині Вам її усно представити.
Бо на врангелівській акції будується багацько планів кубанців, донців та Тереку.
2) Дня 12 серпня вечеряв я із референтом східних справ у Міністерстві
закордонних справ Німеччини бароном [АбоІГ ом уоп] Маїггап’ом. В більш як
тригодинній розмові, яка велась в дуже дружному тоні, він багацько порушив
питань, про які хочу Вам доложити.
[АсІоІГ уоп] Макгап почав із того, що радить українцям не порушувати
фінансового питання, бо це тільки утруднює політику. Становище українців таке,
що коли б вони мудро політикували, то багацько дало би ся їм виграти. Польща їм
більше не грозить. Так тепер треба рішити, на яку сторону ставати, чи з
большевиками, чи із Францією. Я бачив з розмови, що він бажає, щоби я його
запитав, на яку сторону він, як німецький дипльомат, радив би нам орієнтуватися.
Він на це відповів: вижидати! Потім, але у дальшій розмові кілька разів казав:
миритися за всяку ціну із большевиками. В дальшій розмові він дуже багацькома
аргументами старався умотивувати своє становище, й я тому заявив, що доложу це
мойому Міністрові. Зі своєї сторони, я прохав його, щоби повідомив ['Макет а]
736 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
Зітош’а у Швейцарії, щоби цей зробив Україну предметом нарад із італійським
представником графом [Сагіо’м] ЗГогг’ою. [АсІоК уоп] Макгап на це сказав,
занотувавши собі, що це радо зробить, але сумнівається відносно успіху, бо Італія
цілком по стороні Совітської Росії.
Використовуючи цю нагоду, порушив я у [Асіок а уоп] Макгап’а справу
невизнання Уряду [Симона] Петлюри. Він це багацькома аргументами уґрунтував.
Тому що я бачив, що цим шляхом не добалакаюся, старався я [Асіок а уоп]
Макгап’а переконати, що німцям треба із причин чисто елементарної дипльо-
матичної тактики відноситися коректно й до Уряду [Симона] Петлюри, бо
[МЧкег] $ітош всі свої дипльоматичні карти деконвертував, і коли він не покаже,
що він то саме, що з большевиками, то й з українцями міг би зробити, то больше-
вики й далі використовуватимуть свою позицію й зовсім не квапитимуться в
обійми німців. [Асіок уоп] Макгап дуже любить дипльоматичні штуки й собі
сейчас занотував цю справу. І коли я тепер його запитав, чи Міністр закордонних
справ при евентуальнім переїзді через Берлін буде офіціяльно прийнятий, то [Асіок
уоп] Макгап відповів: так, тільки хай це не означає признання [Симона] Петлюри.
3) Большевицький Посол [Віктор] Копп, який перед двома тижнями поїхав
до Москви, повіз із собою широкий торговельно-політичний проект договору. В
торговельному договорі є точки відносно обміну товарів: а) паровози, б) вагони,
в) шини, г) сільськохазяйські машини, ґ) хімікалії й медикаменти, д) електричні
прилади. Відносно політики, то найважніше є це, що большевики пропонують німцям
польський коритар за відшкодування німецької приватної власности у Росії.
Тут у Берліні є тепер: [Карл] Радек, секретар партії комуністів пані Лобова,
референт польський справ [Георгія] Чичеріна [Павло] [Лапинський]-
Михальський, всякі економічні знатоки та експерти. Як большевики з німцями
балакають, то найліпше свідчить це, що коли німці відмовилися дати право в’їзду
одному жидкові, то [Георгій] Чичерин радіо-телеграфічно загрозив зірванням всіх
переговорів. Німці потім зараз дали візу. Окрім того, був тут [Дмитро]
Мануїльський й мав їхати на Конгрес комуністів до Відня. Але його перед
кількома днями телеграфічно викликали назад (здається, делегують його до мирних
переговорів), і я тому з ним не міг побачитися. [Карл] Радек скликає Конгрес
чеських комуністів коло Берліна. Інформації про Совітську Росію із цих кругів є
песимістичні. Бухарінці й анархісти зробилися ще лівіщі большевиків, всюди
пролізають і розбивають організації. Дуже бояться большевики [Нестора] Махна, з
яким боротьба на життя й смерть. Також дуже бояться большевки блокади. Сам
[Віктор] Копп повернувся дуже гордим.
4) Політична ситуація стоїть вся під впливом признання [Петра] Врангеля
Францією. Для усудження цього факту подаю слідуючі міркування політики до відома:
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. ПОСОЛЬСТВО УНР В НІМЕЧЧИНІ 737
а) признання [Петра] Врангеля є наслідок глибокої пропасти між Англією а
Францією та їхньою політикою відносно Сходу. Франція не може йти шляхом Англії.
Вона боїться за Версальський договір, вона мусить і може тому грати ва-банк.
Признання [Петра] Врангеля є перший шлях до цього й початок нової політики
Франції, яка опиратиметься на новім союзі між Францією, Грецією й Японією. Із
уграми вже договір заключений, Румунію й Сербію думають втягнути. Всі переговори
вів зі сторони Франції дипльомат [Маигісе] Ра1ео1о§ие, і вони вже закінчені;
б) признання [Петра] Врангеля є наслідком антантської гри розділених роль.
Англія й Франція разом збалакалися й в той сам час, коли [Оауісі] ПоусІ Сеог§е
старається мирним шляхом дійти до порозуміння, із його відома Франція полишає
дипльоматичну фіртку порозуміння із російськими правими. Деякі навіть кажуть,
що цей крок Франції вмисне зроблений на це, щоби большевики уперлися здобути
Варшаву. Коли Варшава буде в їх руках, то [І3а\їс1] ПоусІ Сеог§е скаже, що це є
злочин й анексія й матиме аргументи для робітників, щоби згодилися до якихсь
оружних інтервенцій.
Наше переконання є слідуюче:
а) між Францією а Англією існують справедливі непорозуміння відносно
Сходу. Польща це є для Франції гарантія Версальського договору, союзник проти
Німеччини й запевнення, що довга будуть заплачені. Англії на цім мало залежить.
б) Всяка військова інтервенція Антанти й плани Франції є виключені, бо нова
міжнародна сила робітництво їх унеможливить, тому всі плани Франції це є
висліди дипльоматії зеленого столика теоретиків.
в) Українська політика мусить якнайскоріше ясне й недвозначне становище
зайняти до [Петра] Врангеля. Нашим повстанням та боротьбою уможливили ми
організацію Польщі, яка почала нас нищити та вкінці, порозумівшись з нами, -
лопнула. Так само ми уможливили організацію [Петра] Врангеля, якого становище
до нас неясне. Тому треба чим скорше хоч наше становище до нього зафіксувати.
5) Працюючи на німецькому ґрунті, Посольство УНР відчуває потребу
попрохати Вас, Вельмишановний пане Міністре, нових інструкцій щодо політики
УНР. Бо ситуація дуже зміняється тактично. Основне питання є то саме: світова
революція чи світова стабілізація або реакція. Ми є підчас останніх трьох літ весь
час революціонерами у контрреволюції а контрреволюціонерами у революції.
Теперішня критична ситуація вимагає основного вирішення сюди або туди. Коли
з’ясувати все те, що і з німецького ґрунту виглядає доконечним для врятування
української справи, то треба слідуюче зазначити:
а) передумовою всякої успішної закордонної політики є консолідація
українських урядів. Треба доконечно порозуміння із Галичиною, треба доконечно
мати свої зв’язки до Совітської України й змагатися створити один національний
фронт і тим самим фактом міжнародної політики. Це множество українських
738 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
урядів: [Симона] Петлюри, [Євгена] Петрушевича, [Семена] Вітика, [Андрія]
Макаренка і [Федора] Швеця, українських комуністів, гетьманців, з яких кожен має
своїх висланців, творять за кордоном у головах політиків «вавилонское
столпотворение». Це руйнує престиж України цілком.
б) треба рішити, як ідем із Францією (стабілізацією й реакцією), то треба
негайно союз із [Петром] Врангелем, кубанцями, терцями, донцями, треба
енергійного Посла в Румунію ([Микола] Василько), треба негайно порозуміння із
[Євгеном] Петрушевичем і Галичиною й заразом дальше дотримуватися польсько-
українського договору. (Але на задні колеса завше дивитися, щоб Врангелівщини
новий гетьман не вилупив).
в) а як ідем із світовою революцією (Радянською Україною), то треба негайно
із відповідною нотою відкликати офіціяльне Посольство із Франції, треба зажадати
посередництва Англії й, вихіснувавши дипльоматично ці кроки, шукати підстави
для платформи із Радянською Україною для прокламовання війни Румунії, щоби
відбити частину Бессарабії й Буковини. Для цієї ціли можна ужити й
посередництва німців і лівих партій за кордоном.
Мені кажеться, що треба зробити тактичний ход із Радянською Україною,
уможливити поврот інтелігенції у край, ужити війну проти Румунії для
формовання армії, яка потім ослаблений московський большевизм буде могти із
України прогнати. А потім наше мужицьке населення собі само спроможеться на
той устрій, який найгарніше відповідає його інтересам й який, по деяким вісткам,
вже й тепер на Україні зарисовується. Коли ні, так вижидать.
6) Лондонська конференція. З огляду на Лондонську конференцію
приготовляє Посольство УНР меморіял про українську справу для тутейших
антантських кол. Німці до неї слідуючо ставляться (слова барона [АсІоІР а уоп]
Маїггап’а) ми всюди кричимо, що хочемо бути на конференції в Лондоні на це аби
[Пауісі] Ьіоусі Сеог§е нас не запрохав, бо а) ми там ще заслабі будем, щоби
самостійно виступати, б) тому мусили би йти рука об руку з большевиками, а це
компромітує трохи, в) ми мусили би все те, що там буде ухвалено, й признавати. А
це не є в наших інтересах, тому ми не хочемо брати участь в конференції.
7) Про Міністра ЦУакег’а] Зітош’а ходять слухи, що він перепрацьований й
хоче уступити. Для східних питань уконституювався спеціяльний комітет
німецьких політиків, який дістав дорадчий голос у Міністерстві закордонних
справ. Між ними є й наші приятелі.
виконуючий] обов’язки] Посла,
радник [Роман Смаль-] Стоцький
***
Друкується за оригіналом, машинопис з автографом / ЦДАВО УКРАЇНИ
Ф. 3619. - ОП. 3. - СПР. 24. - АРК. 9-17.
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. ПОСОЛЬСТВО УНР В НІМЕЧЧИНІ 739
СПРАВОЗДАННЯ РОМАНА СМАЛЬ-СТОЦЬКОГО АНДРІЮ НІКОВСЬКОМУ
Берлін, 2 вересня 1920
Остання кур’єрська пошта відійшла до Вас, Вельмишановний пане Міністре,
14 серпня 1920 р[оку] на віденське Посольство, ось тепер маю за честь доложити
Вам слідуючі справи:
1) Звертаю Вашу увагу на особлившу вагу моєї телеграми в справі негайного
телеграфічного припинення всіх процесів супрунівських, розпорядженням
генерал-прокурора УНР із приміткою, що цілий цей матеріял мається розбирати
українським судом. Це відношення також до телеграми в справі ноти від Ліги
Народів, пересланої до Посла [Арнольда] Марголіна, щоби український Уряд
негайно предложив всі акти про суверенітет УНР.
2) Ваша телеграма відносно Посла [Миколи] Залізняка виповнена, та, на жаль,
заявив мені Посол [Микола] Залізняк, що задля помилки, - очевидно
канцелярської, вислано його відкликання на ім’я фінляндського Уряду. Це
очевидно створило дуже прикру ситуацію й зробило Ваше телеграфічне розпо-
рядження безпредметовим.
3) Ваше розпорядження про двомісячний відпуск для п[ана] Посла [Миколи]
Порша я подав його до відома. Він повертає на днях у Берлін, щоб скласти грошове
справоздання. Я повідомлю вас, пане Міністр, що дотепер із Тарнова ніяких
розпоряджень відносно мойого назначення як «сЬаг§е сГайаігех» я не одержав. На
підставі Вашого розпорядження про відпустку п[ана] Посла [Миколи] Порша, в
якім Ви мені передаєте керування справ Посольства, я повідомив німецьке
Міністерство закордонних справ, що Посол [Микола] Порш дістав довшу
відпустку від Уряду й що під час його відсутности я назначений виконуючим
обов’язки Посла. Для вияснення прохаю переслати мені ще відповідні
розпорядження на моє ім’я, де виразно мусить бути зазначене, що всі справи
Посольства повинні бути мені передані.
4) В зв’язку із супрунівськими процесами почалась велика пресова боротьба
проти [Миколи] Порша, [Бориса] Мартоса, навіть [Миколи] Василька, в якій їх
обливають всім можливим. Проти п[ана] Посла [Миколи] Порша появилася у
німецькому щоденнику «Бокаї-АпгеЦег» ганебна й глибоко ображаюча стаття. До
часописи є вислане спростовання, де справу розділено на дві части: інсинуації
відносно Посольства простую я офіціяльно; особисті образи мусить Посол
[Микола] Порш сам шляхом судової розправи вияснити. Із цієї причини, щоби
задля його особи не накидалися заразом на українське Посольство й з цього всього
не робився скандал та пресова сенсація, порадив я п[ану] Послові подати
формальну демісію. Бо в Німеччині звичай, що, коли Міністра в якійсь справі
обвиняють, то він формально демісіонує й як приватний чоловік судово
розправляється із своїми ворогами. Для Вашої орієнтації прикладаю Вам три
740 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
номера «ОеїШсЬ-іЛсгаігшсЬе 2еіїи炙, яка спеціяльно заснована для боротьби із
[Миколою] Поршем, [Борисом] Мартосом і т[ак] д[алі], особливо опубліковані
квіти [Бориса] Мартоса цілком осмішують український Уряд і в очах німців все
представляється як оперета.
5) В понеділок дня 26 серпня ц[ього] р[оку] був заявлений арешт на дім і
умебліровку українського Посольства. Тому, що дім належить не Державі, але
Посольству, я не міг покликатися й зробити ужиток із прав екстериторіяльности.
Про цілу справу пересилаю спеціяльний доклад із проханням розпоряджень.
Взагалі маю честь доложити Вам, пане Міністр, що це тільки початок цілого ряду
процесів проти УНР. Вони властиво є ліквідацією діяльности п[ана] Міністра
[Бориса] Мартоса на полі українських фінансів. Окрім претензій п[ана]
Когеймана, є претензія «ОеиїхсЬе БиЙ-КеесІегеі» за літаки, які гроші возили на
1 500 000 марок і «ВазсГазег-СезеІЬсЬаЙ» за льон, який пропав при транспорті на
українських залізницях на около 8 000 000 марок. Справу буде щеможна мирним
шляхом полагодити, й я всі кроки в тім напрямку поробив перед п[аном]
Міністром фінансів [Христофором] Барановським.
6) Умови миру УНР із Совітською Росією є переслані в нот-вербаль у
французькому перекладі посольствам: Англії, Італії, Франції. Німцям передані
умови в німецькому перекладі із випущенням цілого вступу меморандума. На
німців зробили вони добре вражіння.
7) Весь закордон повний нових вісток про нову гетьманську експедицію:
[Павло] Скоропадський має договір із [Петром] Врангелем. На підставі його має
він дістати як «пляцдарм» Одесу. Там заявляє він, що повернув у край і формує
Правительство із [В’ячеславом] Липинський і [Олександром] Палтовим на чолі.
Видає прокламації, що проводить тільки військовими операціями й по очищенню
краю складає власть у руки Конституанти. Потім мав би проклямувати остаточне
прилучення Галичини до України і признання [Євгена] Петрушевича. На цю ціль
мав [Павло] Скоропадський дістати 200 000 000 франків. Я не мав змоги ці вістки
провірити. Потверджують це ад’ютант Гетьмана полковник [Гнат] Зеленевський,
бувший радник Посольства [Володимир] Полетика. Німці ще не знають як до цих
вісток ставитися.
8) Після віродостойних вісток мають відбутися на цім місяці дві конференції,
на яких проводитиме правительство [Петра] Врангеля: одна у Варні із пред-
ставниками Німеччини, друга у Севастополю із антантськими представниками.
Участь беруть: кубанці, донці, терці (великий круг), [Петро] Врангель і українські
[Сергій] Моркотун і Пазамкин, із Берліна [Олександр] Вишневський. Ціль нарад:
об’єднання на антибольшевицькій платформі.
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. ПОСОЛЬСТВО УНР В НІМЕЧЧИНІ 741
9) Цього вівторка був я із п[аном] Послом [Арнольдом] Марголіни у Міністра
закордонних справ Німеччини [ХУакега] Зітош’а. Подаю далі записку із цієї
аудієнції, зложену п[ан ом] Послом [Арнольдом] Марголіним:
«Сьогодня п[ан] професор [Роман] Смаль-Стоцький і я мали авдієнцію у
Міністра [ХУакег’а] Зітош’а. Після того, як ми його поінформували про
становище українського питання і поставили деякі запитання, він дуже яскраво й
рішуче підкреслював свої симпатії до українського руху і принципу
самовизначення народів, але ж додав до цього, що він уявляє собі в будучині
федерацію державних утворень на Сході. Далі він рішучо підкреслював, що для
Німеччини необхідно триматись повного нейтралітету в справах Сходу. Що ж до
України й її Уряду, то він добре розуміє, що й Уряд, й громадянство не можуть
лишатися бездіяльними в власній справі й що прихильність Уряду, а також ріжних
верств українського громадянства, або до ідеї порозуміння зі Совітською Росією,
або до ідеї порозуміння з [Петром] Врангелем, або до утворення свойого власного
Совітського Уряду, будуть німецьким Урядом рахуватися як той чи инший
напрямок власної української політики, і ні в якому разі німецький уряд в тому чи
иншому порозумінню не буде бачити щось таке, що є подиктоване ворожим
відношенням України до Німеччини».
Зі своєї сторони додам слідуюче: коли я Міністрові [Макег’у] Зітош’ові ясно
сформулював питання, чи в інтересах Німеччини є, щоб ми пішли із больше-
виками, чи із [Петром] Врангелем, то [ХУакег] Зітош відповів виминаючо: що він
відповіди ясної дати не може з огляду на нейтралітет Німеччини. Коли б він дав
нам на це офіціяльну заяву, то перешкодив би природному розвоєві антибольшевиць-
кого настрою німецького робітництва. Німецьке робітництво тепер, по повороті
делегації незалежних с[оціял]-д[емократів] із Совдепії, глибоко розчароване. [\Уа1гег]
$ітош звернув нашу увагу на статті у незалежній пресі. Коли я але поставив питання
менш рішуче: чи евентуальний союз із [Петром] Врангелем, чи прозуміння нарушили
б інтереси Німеччини, то він відповів заперечуюче. Але це справа української
політики. Большевики це труп, який скорше чи пізніше звалиться.
Коли обдумати всі ці тонкости, то ясно, що Німеччина боїться, як капіта-
лістична держава, большевиків, а як національну державу лякає її врангелівсько-
французький союз. Коли але всі тонкости [\Уакег’а] Зітопх’ових відповідей
обдумати, то ясно, у котру сторону він гне. Розмова із [ХХ'іїтКсг’ом] Зітош’ом велася
в дуже щирому тоні, й він наприкінці подякував за ці симпатії України, які помимо
цього, що Німеччина побита, все-таки до Німеччини не вгасають. Перед нами був
на авдієнції у [ХУакег’а] Зітош’а [Олександр] Гучков. За нами совітський Посол
[Віктор] Копп. Цієї суботи назначив [ХУакег] $ітош авдієнцію Міністрові
[Христофору] Барановському, якому я товаришуватиму.
742 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
10) Довідавшись, що [Олександр] Гучков покликаний до [Петра] Врангеля й
тими днями уїжджає до Парижа й звідтілля у Крим, постарався я з ним
перебалакати. Мені товаришували: Посол [Арнольд] Марголін і п[ан] Міністр
[Христофор] Барановський:
[Олександр] Гучков заявив в розмові, що він весь час стояв на становищі, що
треба з українцями рахуватися. Тому жадав він за [Антона] Денікіна порозуміння
із Гетьманом, а потім порозуміння із [Симоном] Петлюрою. Він нітрохи не
лякається самостійницьких думок, бо переконаний, що Великоросія й Україна
пізніше чи скорше порозуміються. Тепер покликав його [Петро] Врангель і він
уїжджає туди. Коли я його запитав, чи це правда, що [Петро] Врангель заключив
договір із [Павлом] Скоропадським, то він сказав, що він про це не знає й
сумнівається в правдивість цієї вістки. Відносно Польщі, то каже, що між \]от.с£ ом]
РіЬисШам а групою [Бориса] Савінкова, [Федора] Родічева є далеко ідуче
порозуміння. Але ніколи не допустить до цього, щоби Польща якісь чужі
етнографічні території анексувала. Франція підпирає Польщу так довго, аж поки
якесь правительство бувшої Росії не зорганізується чи то не повстане союз
правительствених новотворів. Ніколи не віддадуть Бессарабію румунам.
11) По мойому повороті до Берліну склав я офіціяльний візит п[ану] Послові
Польщі [1§пасу’ю] ЗгеЬеко. Я передав йому привіти Міністра закордонних справ
як представникові союзної держави й заявив, що Правительство як стояло, так і
стоїть далі на становищі договору. Всі кроки відносно інтернування й розоруження
большевиків, які переступили німецьку територію, полишив я Послові Польщі,
щоби не комплікувати нашого положення у антипольській Німеччині.
12) При моїх відвідинах чеського сЬаг§е сГайаігез, радника [МіІоЗ’а] КоЬг’а,
дав я йому всі бажані інформації. Чехія із німцями наладжує гарні економічні
відносини, зрештою, не в’яжеться Чехія у своїй політиці з німцями, а головно
орієнтується на власні сили та на «Малу Антанту». Союз із Румунією й Югосла-
вією заключений; він має в собі точки проти Дунайської конфедерації.
13) Фінляндський Посол [_|иЬо] ]|аппе5 запросив мене на чай. При цій нагоді
подав слідуючі інформації: із большевиками є перемир’я й йдуть мирові
переговори. Надії на успіх малі, бо Фінляндія жадає Печенги, щоб мати приступ до
моря. Окрім того питання Аланських островів комплікує справу. Відносини
економічні чимраз кращі: останні два місяці вже перевищив експорт імпорт. У
своїй політиці не орієнтуються вони на ніяку державу, бо всі великі держави тільки
співають пісню про концесії й ще раз концесії. Із Швецією старалися вони
заключити федерацію, але не вдалося. Із Німеччиною відносини добрі. Прави-
тельство стоїть на сильних ногах і має 80 с[оціял] -демократів] на 200 послів. У
армії працюють около 20 німецьких офіцерів.
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. ПОСОЛЬСТВО УНР В НІМЕЧЧИНІ 743
14) Одного вечора мав я конференцію із консулом Бартельсом, полковником
Норманом в справі можливости експедиції на Україну (через Угорщину, Східну
Галичину). Бартельс заявив, що німецьке Правительство активної помочи й
допомоги дати не може. Тільки приватні кола, головно велика індустрія підмогла
би якусь акцію. Вони вичікують повороту їх висланника Маурера, який поїхав до
[Петра] Врангеля, [Нестора] Махна й [Михайла Омеляновича-] Павленка й потім,
на підставі його звіту, пороблять деякі кроки. Коли би ці питання конкретизу-
валися, то я негайно доложу.
15) Приїхав бувший Міністр [Микола] Шадлун. Цими днями уїжджає разом
із п[аном] [Борисом] Матюшенком у Галичину на планову конференцію соціял-
демократії.
Прохаю, Вельмишановний пане Міністр, надіслати мені відповідні інструкції.
виконуючий] обов’язки] Посла,
радник [Роман Смаль-] Стоцький
***
Друкується за оригіналом, машинопис з автографом / ЦДАВО УКРАЇНИ
Ф. 3619. - ОП. 3. - СПР. 32. - АРК. 2-8.
СПРАВОЗДАННЯ РОМАНА СМАЛЬ-СТОЦЬКОГО АНДРІЮ НІКОВСЬКОМУ
Берлін, 6 вересня 1920
Остання кур’єрська пошта відійшла до Вас 2-го цього місяця через хорунжого
Омельченка на Тарнів. Ось тепер маю за честь доложити Вам слідуючі справи.
Співробітник інформативного відділу, редактор часописі незалежних
с[оціял]-де[мократ]ів «БгеіЬеіг» - п[ан] Е. був висланий німецьким Мініс-
терством закордонних справ до большевицької армії, яка наступала на Польщу.
Його ціль була інформативно-політична. Він був у Ковні, у Вільні, у Ломжі й т[ак]
д[алі] і при своїм повороті в Берлін дав мені сьогодні слідуючі інформації. Кажу
наперед, що названий пан дуже добре визнається в українському питанню.
У Мінську балакав він багацько із [Павлом] Аксельродом і предсідателем
української Делегації [Карлом] Аанішевським. Першого характеризує він як
плиткого фразера, другий але зробив на нього вражіння інтелігентної людини. Від
цих двох большевиків він довідався слідуюче:
а) Справа миру. Большевики хотять за всяку ціну якн ай скоршого миру.
Головна причина є в тім, що армія цілком знесилена і що [Петро] Врангель
непокоїть їх лівий фланг. В слідуючих точках дебати поступили досить далеко: 1) на
лінію [Сеог§е’а] Сиггоп’а згодилися прннцнпіяльно обидві сторони, хотя й поляки
бажали би де-нещо на Схід посунути свої границі. Литовсько-польські границі
території є ще спірною точкою; 2) розоруження Польщі, здається, большевики, як
744 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
точку миру, полишать осторонь; 3) жадання большевиків, щоб при мирових
переговорах брали участь робітники, поляки за всяку ціну відкинуть; 4) відбудову
знищених територій на користь мужиків большевики жадають тепер тільки
відносно Польщі. Але поляки це відкинуть як вмішування у внутрішні справи
Польщі; 5) жадання большевиків, щоб дійстати залізницю Бялосток - Граєво -
Просткин Польща відкине, але згодиться на її свобідний ужиток для торговлі
Великороси; 6) жадання Польщі відносно протекторату над Балтійськими
державами, Білоруссю і Україною большевики відкинули (?).
б) Дальша тактика большевиків. Дальші кроки большевиків на протязі
слідуючих тижднів мають бути такі: найдальше до 14 день треба очікувати нову
большевицьку офензиву. Плани большевиків є такі, щоб за всяку ціну втягнути
Литву у війну проти Польщі. І справді, при теперішній ситуації війни між Литвою
а Польщею навряд чи вдасться оминути. Большевики сподіються вдержатися у
польському коридорі, таким чином відтяти транспорт амуніції і тим самим
натиснути на Антанту. Приготовання до офензиви великі. Литовський Міністр
закордонних справ Цио2а4] Ригіскіч підтвердив большевицькі плани вповні.
Помимо того, що большевицька армія не робить вражіння побитої армії і її
загальний настрій є добрий, то військові знавці кажуть, що очікування большевиків
осягнути нові побіди є оптимістичні. Побіда польської армії була виключно
тактична. Побідив французький тактик большевицький провід, але не побідив
польський солдат російського солдата. Тому, очікують вони, що большевики на
однім і другім місті кинуть польську армію назад, але, врешті-решт, французька
воєнна техніка і стратегія не уможливить большевикам Польщу знищити.
в) Українська справа. [Павло] Аксельрод і [Карл] Данішевський заявили, що
вони вповні признають попередні помилки відносно України. Тепер але думають
вони, що вже найшли шлях для цілковитого упорядкування цього питання. Вони
сподіються, що [Володимир] Винниченко створить нове Правительство на підставі
коаліції українських комуністичних соціалістичних груп. Москва перестала
впливати на большевиків України і сама тепер їм дораджує, щоби вони з
українськими большевиками та незалежниками порозумілися. Потім головною
задачею буде найти компроміс із українськими мужиками. Це все треба
якнайскорше робити, бо Україна є одинока територія, з якої ще можна щось
дістати та вивезти.
г) Українська большевицька Делегація. На її чолі стоїть названий [Карл]
Данішевський. Окрім того є спеціяльна делегація Західної України (Галичини).
Делегації є цілком самостійні, але виступають на переговорах разом і солідарно.
Московська Делегація буде всі стремління навіть і до самостійности Галичини
підпирати. До переговорів має вкоротці приїхати [Християн] Раковський.
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. ПОСОЛЬСТВО УНР В НІМЕЧЧИНІ 745
д) [Петро] Врангель. Свою головну увагу звертають вони тепер на [Петра]
Врангеля. По перемир’ю із Польщею сейчас почнеться перетранспортування
військ на фронт [Петра] Врангеля, звідкіля большевикам грозить тепер найбільша
небезпека. Большевики випустили вже 5 відозв для зібрання добровольців.
е) Загальнополітичні думки. [Павло] Аксельрод каже, що большевики є
глибоко переконані, що всі Балтийські держави і навіть Польща є нездібні до
самостійного існування. Тепер накроюється в закордонній політиці слідуюча
ситуація: Мала Антанта: Чехія, Румунія, Югославія, почасти Угорщина і Австрія, з
яких головно Угорщина та Румунія, почасти Югославія роблять військові
приготування. Велика Антанта: Англія, Америка, Італія, яка не бажає дальшого
продовження воєнних операцій. Ізольовано стоїть Франція із Польщею, які активно
воюють проти большевиків. [Павло] Аксельрод радить німцям заключити негайно із
большевиками військову конвенцію, направлену проти Франції та Версальського
договору. Такий політичний факт вже сам собою створив би цілком нову ситуацію і
присилував би Францію до ревізії Версальського договору або викликав би у Франції
соціяльну революцію. Большевики і тепер цілком зорієнтовані на світову революцію і
першим її кроком уважають цю планову конвенцію.
ж) Мій інформатор загалом скептично ставиться до большевиків помимо своїх
лівосоціялістичних переконань. Із своїх особистих вражінь він ще сказав, що про
війська [Симона] Петлюри і Уряд УНР большевики мовчанням переходять до
порядку дня. Так хотять вони і цілком зігнорувати Польсько-Український договір
як якусь приватну умову групи реакціонерів (!!). Загалом він каже, що большевики
поволі замирають.
2) Маю за честь звернути Вашу увагу, пан Міністр, що для нас було би дуже
великої ваги вислати кілька молодих та здібних дипльоматів у Ковно, а властиво у
Вільно, куди переноситься тепер литовське Правительство. Там перетинається
дуже багацько ниток східної політики. Там тепер працюють широко американці
(більше як 80 офіцерів Червоного Хреста є там, властиво самі великі купці і
промисловці), потім є там німці, англійці, поляки, большевики і т[ак] д[алі]. Тільки
для таких місій не можна уживати дипльоматів-скороходів. Мій інформатор
повертає на днях з порозуміння з німецьким Міністром закордонних справ назад
до Мінська, і я з ним лишаюсь і далі у зв’язку. Коли Вас які питання спеціяльно
цікавлять, то прошу мені дати до відома, і я їх переведу.
з) Сьогодні я мав довшу політичну конференцію із предсідателем німецької
парляментарної комісії для закордонних справ, Послом [Сшгау’ом]
Зггезетапп’ом. Товаришував мені пан Посол [Арнольд] Марголін. Балакали ми
півтори години. На поставлене питання, як відносяться німці до Сходу, сказав
[СшГау] Зггезетапп слідуюче: Німеччині полишився тепер тільки Схід. Правда, із
746 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
Америкою нав’язалися вже дуже гарні відносини і Гамбург зробився властиво
тільки агентурою Америки. Та все-таки вся надія є на Схід, і тому вся увага
політичного світа туди звернена. Німці рішучо антибольшевпцько настроєні.
Внутрі розвиток пішов так, що по всіх німецьких державах прийшли вже праві
круги до правління, від демократів до націонал-лібералів. Тепер у Баварії, у
Вюртембергії, Баденщині, Мекленбургії вже всюди міщанські правительства.
Независимі соц[іял] -демократи розбились тепер по повороті їхньої делегації із
Совдепії на дві частини, з котрих одна назад поверне до правительств ес-деків
($Гге5етапп’івців). Це внутрішнє поправіння матиме свої наслідки і в закордонній
політиці. Ніколи не підуть вони із большевиками, а всі плани є строєні на
повалення большевиків.
Відносно КапсЬсааГеп, то заявив він, що тепер всі бачать, що політика, яку німці
розпочали, такі є правильною. Німці бажають щиро самостійности Фінляндії,
Балтійських держав (оскілько вони не будуть виключно монополем англійських
впливів), далі України. Відносно України запевняв він, що їх симпатії не є фрази. Та
відносно Польщі питання цілком инакше. Широкі круги людей є в Німеччині, які є тої
думки, що для існування держави не вистарчає ухвала признання других держав. Та
держава мусить справді мати ті внутрішні сили, які би розумним правлінням
оправдували би існування тієї держави. Польща але вже раз була поділена тому, що не
вміла себе рядити. Це і тепер знову є факт, і Польща потопає у безплановій фінансовій
господарці і шовіністичнім імперіялізму. Тому, хто знає, чи вже за кілька літ Польща
не буде новим питанням межи Німеччиною а тими державами, які на Сході
повстануть. І хто знає, чи Познанщина не повернеться назад на федеративних зв’язках
до Німеччини, а Конгресівка до Москви. На кожний спосіб знищення польського
коритаря є питанням життя для Німеччини.
Зійшовши на справу нашої німецько-англійської орієнтації і діставши відносно
того інформації від Посла [Арнольда] Марголіна і мене, [Сшіау] $гге5етапп заявив,
що англійсько-німецьке порозуміння є справді одинокою правильною орієнтацією
німецької політики і він тому незвичайно вітає такий напрямок України.
4) Я дуже Вас прохаю, Вельмишановний пане Міністр, прислати мені відносно
цеї точки інструкції, бо я мав би тепер нагоду почати із [СшГау’ом] Зггехетапп’ом
вже конкретні балачки. [Сшгау] Зггехетапп є заступник великої індустрії, і тому
треба його яскраве антибольшевицьке становище де нещо з резервою брати.
5) П[ан] Посол [Арнольд] Марголін, котрий у середу від’їзжає у Лондон,
прощався сьогодні з референтом Сходу у Міністерстві закордонних справ бароном
[АсІоІГом уоп] Маїггап’ом. Так як [Сшіау] $Сге5етапп антибольшевик і прямо
радив до комбінації із [Петром] Врангелем, то [АсІоІГ уоп] Макгап цілком
противно перестерігав [Арнольда] Марголіна перед всякими порозуміннями із
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. ПОСОЛЬСТВО УНР В НІМЕЧЧИНІ 747
[Петром] Врангелем! Дуже рішучо. Ви бачите, отже, пане Міністре, що є люди, які
инше думають, як [СшЕау] 5гге5етапп. Тому дуже Вас прохаю, коли Ви би мали
зробити якісь далеко ідучі рішення, вичекати звіту Посла [Арнольлаї Марголіна із
Лондону. Я із своєї сторони пришлю Вам якнайобширнійший матеріял із всіх
кругів німецького громадянства, а про Східну справу взагалі.
6) Прикладаю Вам до цього звіту слідуючі матеріяли дипльоматичного відділу:
військовий звіт про Польщу, східна політика (стаття писана на препоручення
французької Місії в Берліні), військові матеріяли відносно: естонської, литовської,
фінляндської і латиської армії.
Маю за честь прохати Вас, Вельмишановний пане Міністре, о інструкції
відносно всіх порушених справ.
виконуючий] обов’язки] Посла,
радник [Роман Смаль-] Стоцький
***
Друкується за оригіналом, машинопис з автографом / ЦДАВО УКРАЇНИ
Ф. 3619. - ОП. 3. - СПР. ЗО. - АРК. 1 18-124.
СПРАВОЗДАННЯ РОМАНА СМАЛЬ-СТОЦЬКОГО АНДРІЮ НІКОВСЬКОМУ
Берлін, 11 вересня 1920
Остання кур’єрська пошта відійшла до Вас, Вельмишановний пане Міністре, 6
вересня ц[ього] р[оку] через п[ана] юристконсульта [Івана] Храпка на Тарнів.
Тепер маю за честь доложити Вам слідуючі справи:
1) Прикладаю копію письма п[ана] барона [Ас1о1£ уоп] Маїггап’а, референта
східних справ у німецькому Міністерстві закордонних справ як відповідь на
переслану, по бажанню п[ана] Посла [Арнольда] Марголіна, копію його демісії.
2) Справу арешту дому передав я на підставі повновласти від п[ана] Міністра
[Христфора] Барановського адвокатові Розенфельдові для залагодження протесту.
3) Дня 10 цього місяця був я у французького Посла [СЬагІех] Ьаигепг’а. Я
звернув у розмові Його увагу на від’їзд [Сергія] Моркотуна до [Петра] Врангеля Й
заявив йому, що всяке творення «українських правительств» у [Петра] Врангеля
дуже пошкодять єдности антибольшевицького фронту. Тому хай Франція у власнім
інтересі перестереже [Петра] Врангеля перед авантюрами із [Сергієм]
Моркотуном. [СЬагІез] Ьаигепг занотував собі Й обіцяв передати у Париж.
4) Того самого дня був я у англійського сЬаг§е сГаЙРаігех лорда [Нау Уіссог’а]
Кіітагпоск’а. В більш як одногодинній бесіді мусив я йому багацько питань
відповідати. Коли в кінці проблема була поставлена, чи йти Україні з
бодьшевиками, чи [Петром] Врангелем, він відповів недокінченим реченням:
«Коли ви вірите, що [Петро] Врангель побідить, то... ». Він взагалі висказувався
748 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
проти большевиків, але каже, що треба вичекати, поки загальний європейський
настрій зробиться прихильним для відповідних акцій.
5) Пересилаю копію мойого письма до п[ана] Посла [Арнольда] Марголіна з
8 вересня і прохаю о інструкції. Окрім того прикладаю, як дипльоматичний
матеріял, договір між [Петром] Врангелем і козаками.
Прохаю прийняти вираз мого повного поважання.
виконуючий] обов’язки] Посла,
радник [Роман Смаль-] Стоцький
***
Друкується за оригіналом, машинопис з автографом / ЦДАВО УКРАЇНИ
Ф. 3619. - ОП. 3. - СПР. 24. - АРК. 25.
СПРАВОЗДАННЯ РОМАНА СМАЛЬ-СТОЦЬКОГО АНДРІЯ НІКОВСЬКОМУ
Берлін, 17 жовтня 1920
Вельмишановний пане Міністр.
В останніх тижнях я захорів і мусив пролежати три тижні у санаторії. Через
телефонічне сполучення мав я справді змогу рішати всі важніщі біжучі питання, та
зате не міг проводити особисто дипльоматичної праці. Від тижня я вже знов
виздоровів і завідую посольськими справами. Тепер я маю за честь доложити Вам,
що остання кур’єрська пошта до Вас відійшла 1 1 м[инулого] м[ісяця] та що за цей
час слідуючі справи назріли:
1) 6 жовтня приїхав до Берліну п[ан] Посол [Микола] Василько. На підставі
предложених повновластей та Вашого власноручного письма до Міністра
закордонних справ написав я йому до Міністра закордонних справ від імени
Посольства супровожаючий лист. При цій нагоді попрохав я в суботу для нього
аудієнції, яка була йому негайно на понеділок призначена. Про її зміст п[ан] Посол
Вас сам повідомить.
2) П[ан] Посол [Микола] Василько обняв по приказу по Посольстві
внутрішнє керування його й установив провізоричні штати, бо звіт касієра
Посольства виказав, що ми господарюємо без законної підстави.
3) Після приказу п[ана] Посла [Миколи] Василька вислав я 14 ц[ього]
м[ісяця] секретаря п[ана] д[окто]ра [Володимира] Левицького до п[ана] Посла
[Миколи] Порша для перебрання білизни. При цій нагоді предложив п[ан] Посол
[Микола] Порш лист із 23 вересня, в котрім експедитор повідомляє його, що
німецький Уряд білизну заарештував, бо вона куплена правдоподібно із німецьких
військових запасів. Вчора 16 жовтня приїхав п[ан] інженер Борисів, щоби
перебрати білизну для транспортування. Я його про арешт повідомив, і на
слідуючім тижні виясниться, чи справу далі провадитиме він, чи я.
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. ПОСОЛЬСТВО УНР В НІМЕЧЧИНІ 749
4) П[ан] Посол [Микола] Василько дістав повновласть від п[ана] Міністра
фінансів для урегульовання всіх процесів німецьких фірм проти УНР. Він
виделегував в проектовану комісію мене й п[ана] юстіцрата д[окто]ра Мапуігг’а. Є
надія, що всі справи будуть полагоджені мирним шляхом. Німецьке Міністерство
закордонних справ вербальною нотою вже повідомило Посольство про
недопустимість арешту посольської палати. На кожний спосіб але подаю я на того
судію, який рішив накладення арешту, скаргу до Міністра закордонних справ для
передачі Міністрові юстиції.
5) На мою думку, українська соціял-демократія зробила велику помилку, що
не вислала до Галле представників на партійний Конгрес незалежної соціял-
демократії. Там вирішували, чи партія має прийняти умови вступу у третій
Інтернаціонал, чи ні. Лівиця партії виписала собі [Григорія] Зінов’єва, а правиця
[Юлія] Мартова. На Конгресі прийшло до великої дебати над большевизмом, і
промова [Юлія] Мартова, котрий дивним чудом дістав змогу виїхати із Совдепії,
зробила загальне вражіння. Коли були би й українські представники, ось,
приміром, [Осип] Безпалко, то було б можна й українцям розправитися із
большевиками перед європейським форумом. А й з цього була й велика користь
для загального політичного становища УНР.
6) 16 ц[ього] м[ісяця] запрохав мене у Міністерство закордонних справ
референт України радник [МТрегг уоп] ВІйсЬег і більш півтори години мучив мене
питаннями: які зобов’язання економічного характеру зробив наш Уряд за
допомогу Польщі, а властиво Франції. Він заявив мені, що німецький Уряд має про
це деякі цікаві відомости. Я мусив, тому що нічого не знаю, весь час вдавати, що я
все знаю, але говорити не смію. Тільки на конкретне питання про державні довга
відповів я, що передвоєнні довги Україна признає. Зрештою звернув я розмову у
другу плоскість і зачав йому мотивувати, що німецька фінансово-економічна
блокада нашого Уряду нас до цього силує. Коли німці не змінять свого
поступовування, то Україна чимраз більше попаде у французькі обійми. Цю
розмову маємо на слідуючий тиждень продовжити.
[МТреп уоп] ВІіісЬег сказав мені далі, що у Міністра був [Андрій] Макаренко
й заявив, що [Симон] Петлюра узурпував владу й на власну руку поробив союз з
поляками. Він і професор [Федір] Швець протестують і не поділяють його
політики. [МТрегг уоп] ВІіісЬег сказав, що він був на відпустці й зі цієї причини
сталася технічна похибка, що не запитано Посольство відносно його авдієнції. Із
дальшої приватної вже балачки довідався я, що [Андрій] Макаренко зробив на них
несерйозне вражіння необразованої людини. Я сказав, що він желізничник,
автодидакт та власть помішала в нім дещо його старий здоровий розум. Також і
довге воювання не лишилося без впливу на його нервах, і тому це все треба
узглядняти при його заявах.
750 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
7) Сьогодні 17 жовтня був я на припоручення Міністра фінансів в
Міністерстві закордонних справ у консула Андерса у справі видобуття клішів для
друку гроша. Він відмовив видачі клішів, заявляючи, що кліші, так само як
заарештовані карбованці, є одною цілостю договору й тому їх не можна розділяти.
Так само відмовив він їх евентуально продати.
Прохаю прийняти вираз моєї глибокої пошани.
Повірений в справах Посольства,
радник [Роман Смаль-] Стоцький
***
Друкується за оригіналом, машинопис з автографом / ЦДАВО УКРАЇНИ
Ф. 3619. - ОП. 3. - СПР. 32. - АРК. 63-65.
СПРАВОЗДАННЯ РОМАНА СМАЛЬ-СТОЦЬКОГО АНДРІЮ НІКОВСЬКОМУ
Берлін, 11 листопада 1920
Остання кур’єрська пошта відійшла до Вас через п[ана] радника [Михайла]
Гієронімуса 4 падолиста ц[ього] р[оку]. Окрім цього переслано почту до
Міністерства через п[ана] секретаря [Олександра] Гладишовського 9 падолиста
ц[ього] р[оку]. Тепер маю за честь доложити Вам слідуючі справи.
1) Липльоматична діяльність.
а) Словесна нота до Міністерства закордонних справ в справі улекшення в’їзду
українських громадян із Чехо-Словаччини та Австрії. Німецький консулят в Празі
й Відні відносить цілком неоправдано розпорядження німецькому Міністерстві
закордонних справ щодо дипльоматичних пашпортів також до громадянських.
Нота до Посла Китайської Республіки у справі маньчжурських українців (копія
пересилається поштою).
б) Нота до італійського Посла [Сіасото] сіє Маггіпо, який при моїй авдієнції
сам попрохав писемного повідомлення строчно для слідуючого кур’єра у Рим.
2) Для цілей пропаганди подаровано університетам у Берліні, Лейпцигу й
Мюнхені по українській бібліотеці, складеній з екземплярів усіх наукових книжок і
белетристичних, друкованих українськими видавництвами закордоном. Цим
дарунком, який дуже добре вражіння зробив як і в Міністерстві, так і громадянстві,
хочемо приготовити ґрунт для дальшого прохання, щоби українцям не робити
труднощів щодо студій на німецьких університетах.
3) І Володимир І Степанківський. Я вже вислав, пане Міністр, про нього
спеціяльний звіт та сумніваюсь, що Ви задля його лихої слави рішитеся на
притягнення [Володимира] Степанківського до якої то б не було праці. Із цієї
причини я, по розмові із п[аном] Послом [Миколою] Васильком, рішився
приступити до отвертої боротьби проти [Володимира] Степанківського й його
акції. Ми в пресі приготовили цілий ряд статей, з яких деякі вже поміщені. Окрім
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. ПОСОЛЬСТВО УНР В НІМЕЧЧИНІ 75 1
того цілий ряд заміток. По повороті п[ана] Посла [Миколи] Василька до Берліну
буде передана рішуча нота Міністрові закордонних справ, в якій виступиться
проти вмішування німців у внутрішні відносини України. А це вони роблять, коли
вони приймають [Володимира] Степанківського або [Андрія] Макаренка. Та, по
правді кажучи, ці інтриги нам трохи на користь виходять. Міністр закордонних
справ, побачивши [Андрія] Макаренка на очі, розуміє «чому Петлюра його вислав
його за кордон», (так сказав мені один німецький дипльомат). Щодо
[Володимира] Степанківського, то його зносини із французьким Посольством у
Швейцарії відомі німцям. Але помимо того треба цілу цю акцію вбивати в корінь.
4) Посол Західної України Євген Левпцький. Я Вам, пане Міністр, докладував
про візит Посла [Євгена] Левицького у мене та моє ревізитування. Взагалі старався
я із п[аном] Послом поставитися на коректну базу й не загострювати непотрібно
нашу ситуацію у Німеччині. Як довго п[ан] Посол заховувався супроти мене
коректно, так довго її Посольство УНР ніяких кроків проти нього не робило. Та
тепер мушу я Вам донести, що я, на мій жаль, є присилуваний виступити
дипльоматичним шляхом проти деяких заходів п[ана] Посла й це може для нього
ліквідацією його представництва закінчитися. Він звернувся до німецького Міністерства
закордонних справ, щоби йому дали право видачі пашпортів, а нам заборонили
видавати пашпорти галичанам. Далі Кость Левицький, перебуваючи в Берліні, дав у
часописі інтерв’ю, в якім називає [Симона] Петлюру « Н осЬхгарІег’ом » . Взагалі ста-
рається [Євген] Левицький вигравати себе на представника полонофобських українців.
Всі ці дані присилували мене, зі своєї сторони, відмежуватися цілком від
Посла [Євгена] Левицького й поробити в справі цих заходів деякі дуже рішучі
кроки. Міністерство в справі пашпортів покликало мене, й я дав всі відповідні
інформації. Тоді [Євгену] Левицькому заявлено, що «коли галичане не бажають
пашпортів УНР, так тоді мусять іти за польськими пашпортами, бо Галичина, на
підставі ухвали Ліги Народів, передана на 25 літ під панування Польщі». Про
другі кроки я повідомлю Вас усно при нашій першій стрічі. Я дуже Вас прохаю,
Вельмишановний пане Міністр, прийняти моє запевнення, що я до цього рішився не
легковірно, щоб збільшувати число наших ворогів у Німеччині, а що я це мусив зробити
в інтересі УНР. Проти інтриганства другої ради немає.
5) На підставі Ваших обіжників та листа п[ана] Головного Отамана до п[ана]
Посла [Миколи] Василька, як також у зв’язку із подіями на врангелівському
фронті, був я цими днями на авдієнції у послів:
а) Бельгії графа [Сеогеез’а] ГеуегрЬет’а. Цей цікавився питанням, які відносини
наші до німців. Я заявив, що коректні, але холодні з огляду на наш союз із Польщею;
6) Франції, Посол [СЬагІез] Ьаигепг є в Парижі, тому я перебалакував з радни-
ком графом[Кепе Ооупеї бе] Заіпг-Оиепгіп. Цей поставив мені в розмові головно
питання про [Нестора] Махна.
752 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
в) Італії, [Сіасото] сіє Маггіпо. Він цікавиться головно економічними
питаннями й попрохав, щоби ми йому доставили докладну записку. Коли він
довідався, що Посол [Микола] Василько буде у графа [Сагіо] $£огга, то [Сіасото
сіє] Маггіпо сказав, що для Італії економічні зносини з Україною великої ваги та що
вони радо будуть з українськими уповноваженими пертрактувати.
Всім трьом послам заявлено слідуюче: «Тому, що Европі взагалі не може бути
обоятним, коли наступить спокій та відновлення продукції на Сході, Уряд УНР
звертає увагу п[анів] послів на розвиток подій на Сході. За [Антоном] Денікіним,
[Олександром] Колчаком і [Миколою] Юденічем тепер попав [Петро] Врангель в
дуже скрутну ситуацію, й весь тягар боротьби проти большевиків лежить на
українській армії, якої число досягає до 100 000. Ми прохаємо коли що тільки амуніції
для російських кріс і коли її не дістанемо, то хай Західна Европа з тим числиться, що на
весну большевики знову будуть коло Варшави. Подібна заява буде зложена
українськими послами у Лондоні, Парижі й Брюсселі, а повірений в справах УНР у
Німеччині має тільки припоручення й берлінських послів дотичних держав попрохати
о попертя цього жадання, бо з Берліну східну політику можна також добре
переглянути».
г) Був я на авдієнції у шефа союзницької військової Місії французького
генерала [СЬагІех’а] ІЧоІІег’а. З ним пертрактовано, щоби російська амуніція, яка є у
Німеччині й яка мусить бути знищена, по ухвалі Наради Амбасадорів у Парижі,
щоби ця амуніція була нам передана. [СЬагІех] Коїіег дуже прихильно поставився й
заявив, що коли дістане з Парижу відповідне припоручення, то його виповнить.
Також у шефа англійської військової Місії генерала [КеіІГя ] Маїсоїт’а був я й
цей обіцяв вплинути на [СЬагІеь’а] Коїісг’а й французьку Амбасаду. Характе-
ристичне є, що як я хотів йому передати інформаційну літературу про Україну, то
він витягнув із своєї бібліотеки сім книжок на німецькій, французькій та
англійській мові, які, він каже, що прочитав. На підставі цих розмов зателеграфував
я графові [Михайлові] Тишкевичеві, щоби він поставив нове внесення на Раду
Амбасадорів у Парижі, щоби воєнний матеріял у Німеччині не нищився далі, а був
нам переданий, спеціяльно амуніція. Окрім цього зателеграфував я [Леоніду]
Михайлову, щоби через генерала [Непгі] №е55еГя та французького Посла поробив
відповідні кроки в справі воєнного матеріялу. Послам нашим у Парижі, Бельгії й
Лондоні дав я до відома словесну заяву й попрохав, щоб вони зі своєї сторони
повели акцію, бо з врангелівської невдачи треба нам зробити капітал. Час взагалі
дуже пригідний.
6) Дуже прохаю, щоби Міністерство закордонних справ асигнувало фонди для
замовлень, які поробив п[ан] радник [Михайло] Гієронімус, на жаль, від 10 днів маємо у
Берліні страйк, тому й друк пашпортів та кур’єрських листів трошки затягнеться.
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. ПОСОЛЬСТВО УНР В НІМЕЧЧИНІ 753
7) Пан Посол [Микола] Порш вибирається із кінцем цього місяця на Україну.
Бувший Міністр [Микола] Шадлун приїхав із Риги й виїжджає на Україну. На
Україну їде й б[увший] Міністр [Борис] Матюшенко із дружиною. Так само
виїжджає на Україну дружина б[увшого] Міністра [Бориса] Мартоса.
Прохаю прийняти вираз мого глибокого поважання.
Повірений в справах УНР в Німеччині,
Радник, [Роман Смаль-] Стоцький
***
Друкується за оригіналом, машинопис з автографом / ЦДАВО УКРАЇНИ
Ф. 3619. - ОП. 3. - СПР. 32. - АРК. 58-62.
СПРАВОЗДАННЯ РОМАНА СМАЛЬ-СТОЦЬКОГО АНДРІЮ НІКОВСЬКОМУ
Берлін, 27 листопада 1920
Остання кур’єрська пошта відійшла до Вас дня 18 листопаду через б[увшого]
Міністра [Миколу] Шадлуна. Тепер маю за честь доложити Вам слідуючі справи.
1) Політична ситуація. З кількаразових розмов із всякими референтами
німецького Міністерства закордонних справ з’ясував я німецький погляд на
політичну ситуацію слідуючо: большевики цілком перебрали у свої руки ініціятиву
у світовій політиці. Розгром [Петра] Врангеля, українська невдача дали їм не тільки
колосальний військовий матеріял та економічні багатства, але освободили їм для
нових експедицій дуже великі військові сили. Німці числяться із можливістю, що
вкоротці вже большевики стоятимуть перед Індією. Дуже загадочні вістки
приходять із Персії. Англійці від тижня відмовляють візи на в’їзд навіть
американцям.
Після німецької думки ми взагалі стоїмо перед дуже значною зміною держав
відносно большевиків. Німецьке Міністерство уважає вже фактом заключення
торговельно-економічного договору між Америкою а большевиками ([Бгапк]
Уаисіегіір). Дементування американських посольств безвартне після думки самих
американських журналістів. Боячись американської конкуренції, Англія заключить
також договір, а сьогодня внесли независимі соціял-демократи у німецькому
Парляменті інтерпеляцію, в якій жадають, щоби Німеччина зараз вступила в
офіціяльні й торговельні зносини з большевиками. Коли ще взяти на увагу, що
Італія вже торгує із ними, то на весну після німецької думки вся кинеться везти свої
товари до большевиків. Далі є тут всі переконані, що на весну большевики
стоятимуть під Варшавою й що польсько-большевицька війна неминуча.
Франція опинилася, отже, із своєю політикою в дуже скрутній ситуації.
Банкрот [Петра] Врангеля, банкрот в політиці у Греції, ліквідація Анатольської
експедиції й економічний крах польської валюти присилували Францію до дуже
754 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
важного кроку, котрого я поки що не міг провірити, іменно французьке
Правительство почало перебалакуватися із німцями про Схід.
2) Коли провал [Петра] Врангеля був ясний й ясно було, що велика офензива
на нас прийде, я старався провести слідуючий маневр, аби хоть трохи зискати часу.
Разом із Послом [Арнольдом] Марголіним були ми у референта Сходу барона
[АсІоІРа Сеог§ уоп] Макгап’а та [МТрегг’а уоп] ВІисЬег’а Й пропонували їм
вплинути на большевиків так, щоби вони заключили чи продовжили перемир’я на
нашому фронті. Нам поставили слідуюче питання: чи зверталися ви вже до якоїсь
третьої держави із такою думкою. Коли ми заперечили, то барон [ Асіоії уоп]
Маїггап заявив, що офіціяльно це вони не можуть зробити з огляду на їх й наш
інтерес, але приватно це радо зроблять. Виходячи із конференції, здибався я в
коритарі із большевицьким Послом [Віктором] Коппом та привітався з ним. До
політичної розмови але, яка мала би за кілька днів послідувати, не прийшло задля
вісток із нашого фронту.
3) Поробивши всі кроки в антантських послів, про котрі я Вам докладував, був
я минулого тижня у представників Фінляндії, Литви, Латвії й Естонії. У них всіх
одна пісня: ми заключили із большевиками мир, всі у нас війною змучені, тому
мусимо його триматися помимо того, що ми знаємо, що большевики несупокійні
сусіди. Вся надія на порозуміння з Балтийськими державами та їх військове
зорганізування.
Латиський Посол оповів мені, як примір того, як большевики з ними
балакають, що [Адольф] Йоффе дав в день революції до Москви слідуючу одверту
телеграму із Латвії: «Я вітаю вас з краю, де білогвардійські собаки урвалися з
ланців і т[ак] д[алі] ». Всі ці посли інформацій просять, самі нічого не знають.
4) Весь час було Посольство останніми тижнями зайняте справами, щоб
полагодити деякі економічні справи:
а) замирення із фірмами «Ьий-Кеесіегеі», « Вахсїахег» і «Кіеіптап». Це
замирення вимагало, щоби я брав участь на частих конференціях, які забирали мені
цілі пообіддя й вечори. Зміст замирення є так конфіденціонального характеру, що я
мушу перелишити його зреферовання Міністрові [Христофору] Барановському й
Послові [Миколі] Василькові.
б) [Яків] Оренштайн. Українська накладня стоїть недалеко банкроту. Його
одинока надія була відпродати книжки на Україні. Тепер він попав у дуже скрутне
положення. Тому що він дотепер не побирав від Держави ніяких субвенцій, а
зробив більше, як всі українські видавництва закордоном, уважав я своїм
обов’язком допомогти йому офіціяльно вийти із цього положення. Розходиться о
те, щоб знайти фінансову групу, яка згодила б ся його далі фінансувати. Я звів
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. ПОСОЛЬСТВО УНР В НІМЕЧЧИНІ 755
[Якова] Оренштайна із українським генеральним консулом [Йосифом] Фонфе, зведу
його із деякими представниками банків, і, можливо, що щось з того вийде. Це все роблю
я тому, що уважаю банкрот [Якова] Оренштайна завелике захитання українського
купецького імени в Німеччині та навіть завелику шкоду для нашої культури.
5) Пан Посол [Арнольд] Марголін від’їхав до Женеви до [Олександра]
Шульгина. Англійці порадили йому, щоби перед Лігою Націй домагалися всі
українські групи прийняття України в Союз Народів. Розходиться тут властиво о
міжнародне признання Уряду [Симона] Петлюри. Тому [Арнольд] Марголін й я
рішили зорганізувати таке прохання й його попертя, щоби Україна прийнята була
до Ліги. [Арнольд] Марголін постарався, щоби це зробив [Михайло] Грушевський
й [Володимир] Винниченко, а я зі своєї сторони дав натяк гетьманцям, щоби це
зробив [Павло] Скоропадський. До Америки зателеграфовано й соціялістам-
федералістам та з есдеками [Арнольд] Марголін перебалакав. Я не поділяю
оптимізма [Арнольда] Марголіна й думаю, що навряд чи Україну приймуть.
6) Докладаю Вам далі, що Посольство не розпоряджає ніяковісінькими
коштами. Цього першого обіцяв п[ан] Посол [Микола] Василько нам заплатити
платню. Навіть коли б гроші не були освободжені, то дасть їх приватно.
7) Відносно письма із 22 листопада, маю за честь доложити слідуюче:
Міністер фінансів [Христофор] Барановський розпоряджається у Німеччині у
всіх фінансових акціях, і я йому як членові Кабінету не маю права вмішуватись.
Міністер [Христофор] Барановський згодився, щоб п[ан] консул [Василь]
Оренчук перебалакав із баварцями про Український банк. В той сам час німецькі
групи носилися з подібною думкою у Берліні, без участи Посольства УНР. Тут не
розходиться о розбіжність діяльности установ УНР, бо ніхто не може німцям
заборонити робити всілякі проекти й звертатися з ними до [Христофора]
Барановського. Сам факт, що є два проекти (властиво є їх більше десяти),
абсолютно нічого не шкодить справі. Противно, в купецькім світі таке
зацікавлення тільки допомагає. Окрім цього це для справи дуже корисно, що такий
проект один є в Баварії, а другий в Берліні, бо тим самим можна вигравати Баварію
проти Пруссії й осягнути вигідні умови.
Щодо неприхильних повідомлень у «ЬокаГАигеЦег», то це є часопись, яку
під час процесу купив [Григорій] Супрун і є найменш значна із усіх берлінських
денників. На її вістки ніхто уваги не звертає.
Щодо самого проекту, то я Вам, пане Міністр, докладав перед чотирьома
місяцями, а Міністерству перед півтора роком, що я уважаю всі проекти, які
базуються на українських грошах, арештованих у КеісЬзЬапк’у, за нереальні. Над
тими грішми били собі голову неабиякі люди: працював [Микола] Порш,
756 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
[Микола] Василько, [Борис] Мартос, [Христофор] Барановський і т[ак] д[алі] і
нічо з того не вийшло. Консул [Василь] Оренчук задля віддалення цілком не в
курсі цих справ і тому думає, що [Христофор] Барановський йому перешкодив та
що він у посіданню того чарівного ключа для отворення КеісЬзЬапк’у.
Прохаю Вас, Вельмишановний пане Міністр, приняти вираз моєї глибокої
пошани.
Повірений у справах УНР у Німеччині,
радник [Роман Смаль-] Стоцький
***
Друкується за оригіналом, машинопис з автографом / ЦДАВО УКРАЇНИ
Ф. 3619. - оп. 3. - спр. 32. - арк. 74-78.
СПРАВОЗДАННЯ РОМАНА СМАЛЬ-СТОЦЬКОГО АНДРІЮ НІКОВСЬКОМУ
Берлін, 8 грудня 1 920
Вельмишановний пане Міністре.
Остання кур’єрська пошта й кур’єрський багаж відійшли до 27 листопада
через кур’єра Рубіса. Тепер маю за честь доложити Вам слідуючі справи.
1) Я звертаю Вашу увагу на грошовий стан Посольства. Посольство живе
майже виключно із фондів, які Посол [Микола] Василько дає, бо по нашій невдачі
консульські збори зменшилися до мінімума. Посол [Микола] Василько обіцяв мені
і далі дбати про Посольство УНР у Німеччині, так що я цілком заспокоєний, бо я
його слову вірю. Уважаю тільки за свій обов’язок звернути на це увагу Міністерства
закордонних справ.
2) Із-за браку коштів не міг я тому сейчас замовити друк кур’єрських листів,
бланків та дипльоматичних і горожанських паспортів. По Вашій телеграмі, в якій
Ви наказуєте приступити до евентуальної реалізації посольського майна, я негайно
розпорядив друк всіх замовлень і сподіюся, що вже на протязі цього місяця
відішлю до Міністерства перший транспорт. По гроші звернувся я до п[ана] Посла
[Миколи] Василька, евентуально сам роздобуду їх позичково.
3) Взагалі старатимусь роздобути позичкою для Посольства УНР в Німеччині
фондів, щоби так важний апарат для нашої державної справи не став. Бо тут всі
урядовці не мають так як у державах з хорошою валютою, заощаджених копійок, і
невиплата жалування потягла би за собою катастрофу цілого апарату. Правда, я не
вірю, що найдеться чоловік, який би під теперішню хвилю нам щось позичив. Але
пробувати треба. Коли удалось би, то тоді міг би я і Міністерству кілька тисяч
місячно пересилати.
4) Поки я ще надію маю дістати гроші від [Миколи] Василька або їх самому
роздобути, так довго я майна Посольства реалізувати не буду. Вже, головно, із тої
причини, що ціле помешкання посольської палати замешкує Посол [Микола]
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. ПОСОЛЬСТВО УНР В НІМЕЧЧИНІ 757
Порш, а тільки звідтіля можна би щось продати. Він це, може, зле зрозуміє, й
наражу себе й Вас, пане Міністре, на якусь неприємність. Коли Ви другої думки, що
Державі обов’язково треба за всяку ціну роздобути фондів, то прохаю Вашого
спеціяльного розпорядження.
5) Посольство вислало з нагоди Білорусько-Литовської угоди дуже теплий
привіт білоруському Послові [Олександру] Цвікевичеві, який на нього так само
тепло відповів. В розмові виложив мені Посол [Леонард] Заяць і [Олександр]
Цвікевич широко білорусько-литовські плани. Вони зробили свого роду польсько-
українську угоду. Але заразом пертрактують із поляками і навіть із большевиками.
6) В розмові із Послом Угорщини Еміхом міг я констатувати дуже ворожий
настрій угрів до Чехо-Словаччини. Угри за всяку ціну стараються зірвати Чехо-
Словакію або в Карпатській Русі, або у Словаччині і таким чином дістати союз із
поляками. Це вони хотять зробити або мирним шляхом, плебісцитом, або, не
виключено, й оружжям.
7) Так само мав я побачення на гостині із графом Бідінгеном, мужем довір’я
угорського і баварського Правительства, доброго знайомого Посла [Миколи]
Василька, разом із п[аном] Міністром [Христофором] Барановським. Про всі
деталі докладе усно п[ан] Посол [Арнольд] Марголін.
8) Змінена політична ситуація вимагає від Посольства деякої зміни головних
напрямків праці. Як довго політична ситуація не виясниться, то Посольство мусить
у своїх політичних виступах заховати деяку резерву. Г оловну свою увагу постало але
Посольство на допомогу інтернованій українській армії у Польщі. Посольство
УНР дало ініціятиву до слідуючої акції: я звернувся особистими нотами до послів
Англії, Франції, Бельгії й Америки з проханням о посередництво перед їх
Червоними Хрестами в справі допомоги нашим полоненим. Заразом Посольство
зателеграфувало до наших місій в Бельгії, Лондоні і Парижі, щоби домагалися так
само допомоги а) із складів Антанти, які находяться у Польщі, б) із складів, які
находяться в Німеччині, в) із складів, які є у Франції, Англії і Бельгії.
Вже тепер я маю певність, що у Німеччині я, через добрі зв’язки до французів і
англійців, таки дещо одержу. План загальний іде для допомоги по 4 точках:
1) медикаменти, 2) харчі, 3) убрання, 4) культурно-просвітні потреби, книжки і
т[ак] д[алі]. Я прохаю Міністерство подати негайно до відома табори, де українська
армія інтернована й яким шляхом висилати посилки.
9) Роблю Вас, Вельмишановний пане Міністр, вже тепер уважним, що услуги
чужинців ми можемо тільки таким шляхом дістати, щоб і їх особистій амбіції щось
дати. У нас орденів нема і т[ак] д[алі], а самим обідом або вечерею цього зробити не
можна. Я думаю, отже, що працюю по Вашій думці, коли за великі услуги обіцюю і
дещо для честолюбія рішаючих чужинців. Я маю вигляди дістати один вагон
медикаментів від французького Червоного Хреста у Берліні через п[ана] Обрена.
758 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
Це є шеф Червоного Хреста при французькому консулаті у Берліні, за це але
повинен я для нього вистаратися титул консула УНР Ьопогіз саша. Коли справа
зреалізується, що я перешлю Вам на пергаменті написаний дипльом для підпису та
прибиття печатки. Я думаю, що за подарунок медикаментів, якого вартість буде
около мільйон німецьких] марок, це зробити варто. Також і тому, що хай француз
і ходить з українським титулом, і домагається його признання. Коли Ви другої
думки, то прохаю телеграфічного розпорядження, щоби припинити розмови.
10) Дня 4 грудня було Посольство УНР у Німеччині запрошене на чай до
Амбасадора Франції [СЬагІех’я] Ьаигепг’а. На чаю був присутній весь
дипльоматичний корпус. При цій нагоді мав я довші розмови із радником
англійського Посольства лордом [Нау Уісюг’ом] Кіітагпоск’ом і радником
французького Посольства графом [Непе Ооупеї сіє] Заіпг-Оиепсіп. Обидва
заперечили дуже рішучо чутки про французько-німецькі переговори про Схід.
11) Дня 7 грудня дало Посольство УНР у Німеччині чай. Присутні були:
Посол Фінляндії, Латвії, Литви, Естонії, Польщі, Білорусії, Чехо-Словакїї,
Угорщини, Арменії, Грузії, Кубані, Австрії із дипльоматичними корпусами. Окрім
цього була і вся українська колонія. Чай зробив дуже добре вражіння. Дня 21
ц[ього] м[ісяця] буде запрошена на чай ціла німецька преса. Із тих чаїв старається
Посольство УНР у Німеччині вив’язати контакт між всіма «КапсБсааГеп’ами» та
сусідами і впливати на користь нашої справи на поодинокі посольства.
Прохаю Вас прийняти вираз моєї глибокої пошани.
[Роман Смаль-] Стоцький.
***
Друкується за оригіналом, машинопис з автографом / ЦДАВО УКРАЇНИ
Ф. 3619. - оп. 3. - спр. 32. - арк. 70-73.
СПРАВОЗДАННЯ РОМАНА СМАЛЬ-СТОЦЬКОГО АНДРІЮ НІКОВСЬКОМУ
Берлін, 25 грудня 1920
Остання кур’єрська пошта відійшла до Вас 12.ХІІ ц[ього] р[оку] до Тарнова,
тепер маю за честь докласти Вам слідуючі справи.
1) Посольство УНР у Німеччині вислало за останній час слідуючі вербальні
ноти: а) вербальну ноту до французького, англійського, італійського, сербського
Посольства із прилогою: офіціяльний друк про прийняття України в Лігу Націй;
б) вербальну ноту із економічними матеріялами Міністерству закордонних справ
Німеччини; в) вербальну ноту з дипльоматичними матеріялами до Правительства
Польщі; г) вербальну ноту з економічними матеріялами про Схід Европи до
господарського відділу польського Посольства; д) вербальну ноту із проханням о
поміч для інтернованих до американського Посольства. На всі ноти дістало воно
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. ПОСОЛЬСТВО УНР В НІМЕЧЧИНІ 759
від поодиноких посольств відповідні вербальні ноти з потвердженням одержання
й передачі.
2) Прикладаю копії листування п[ана] Посла [Арнольда] Марголіна із
п[аном] Олександром Лотоцьким і мої з «Впередом».
3) Посольство УНР у Німеччині брало участь на слідуючих дипльоматичних
прийняттях:
а) на чаю у Міністра закордонних справ Німеччини д[окто]ра [МЧкег’а]
Зітош’а. При цій нагоді познакомився я із сербським Послом, якого секретар був
в Атенах і там добре знайомий був із Модестом Левицьким. Таким чином серб,
помимо неприхильного становища його Правительства до нас, був дуже ввічливим
і попрохав зайти.
б) Д[окто]р [Роман Смаль-] Стоцький був запрошений на обід до президента
Міжсоюзницької комісії по контрибуції проф[есора] Гагенена.
в) Радник польського Посольства д[окто]р Зборовський дав у честь
українського Посольства вечір, при якім брало участь 18 осіб, по більшій части
члени польського Посольства. Він звернувся при вині з промовою на польській
мові, на котру д[окто]р [Роман Смаль-] Стоцький коротко відповів.
г) 21 ц[ього] м[ісяця] дало Посольство УНР у Німеччині чай для цілої німецької
преси. Присутніх було около 100 осіб, посли Капсіхгаагеп’ів, всі шеф-редактори
берлінських денників і референти Сходу, редактори агентури і кореспонденції й
поодинокі визначнійші журналістичні письменники. Німецьке Міністерство
закордонних справ було заступлене референтом України [УСірегс] уоп Вііїскег’ом,
паном Аяне і Маєргайденгаген. Гості балакали між собою майже три години,
розбирали зі стола інформаційну літературу, яку поодинокі посольства КапсЬгаагеп’ів
поприносили, та попрохали багацько українців о статті для часописів.
4) Капела УНР звернулася до Посольства УНР в Берліні, щоб воно роздобуло
для неї двомісячну візу для Німеччини. З огляду на досвіди Посольства із
Капелою, Посольство заявило, ще дасть візу тільки по заяві варшавської Місії, що
Капела є на два місяці фінансово забезпечена. Варшавська Місія дотепер не хотіла
тої запоруки дати, а на телеграми відповідав завжди п[ан] [Олександр] Кошиць.
П[ан] Посол [Микола] Василько розпорядив, щоби без запоруки варшавської Мі-
сії Капелу, з огляду на скрутний стан фінансів Посольства, щодо візи не попирано.
5) Дня 18 ц[ього] м[ісяця] був я на урядовій подорожі у Ляйпцигу, щоб
зацікавити проектом кооператив щодо друку українських підручників в Липську
торговельну палату. Ціль осягнена, тільки, на жаль, можність роздобути капітал для
цієї справи у Німеччині майже виключена.
6) Посольство УНР у Німеччині має в своїй палаті здепонованих 32 ящиків
медикаментів, які воно дістало від французького Червоного Хреста для україн-
ського Червоного Хреста.
760 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
7) Повідомляю Вас, пане Міністр, що вчора явився до мене радник польського
Посольства на припоручення польського Посла, який від кількох тижнів лежить
хорий в санаторії. Польське Міністерство закордонних справ дало Посольству
телеграфічне припоручення не давати більше віз на українські дипльоматичні
паспорти. Мотив: [Адольф] Йоффе хотів у Ризі зірвати переговори задля цієї
справи. Ця заява зроблена була дуже чесно та з дуже багатьома вибаченнями. Я
йому заявив, що, чи вони візи даватимуть, чи не даватимуть, це судьбу ризьких
переговорів не ні трохи змінить.
8) Як я Вам в попередніх звітах докладав, Посольство поробило відповідні
кроки перед німецьким Міністерством закордонних справ щодо українців у
інтернованій червоній армії й вислало в цій справі дві ноти. Ця справа була
предметом інтерпеляції в Парляменті, де лідер німецької « УоШраггеі» заступився
і за білих москалів та інородців. Міністр закордонних справ [^Уакег] $ітош у
відповідь на інтерпеляцію сказав довшу промову, у якій слідуюче відноситься до
України: «Пан Посол ИеБсЬег звернувся із запитом до Міністерства закордонних
справ, як це можливо, щоби латиші й українці, що находяться між інтернованими
совітськими військами, не стояли під контролею латиського й українського
Посольства, а були залишені під контролею совітського Правительства. Мої пані і
панове! Це питання, як мається справа із горожанами другої влади між
інтернованими совітськими військами, юридичний відділ Міністерства
закордонних справ дуже основно провірив. Я не хочу торкатися питання, відколи і
в якому об’ємі існує в Берліні признане латишське й українське заступництво. Я
тільки хочу заявити, що так довго, як довго громадянин чужої держави при
совітських військах находиться, то так довго треба його уважати за підвладного
совітському Правительству». Звертаю Вашу увагу, пане Міністр, як німецьке
Міністерство закордонних справ чимраз більше старається обмежити об’єм
діяльности Посольства. Причини ясні.
9) Докладаю Вам, пане Міністр, що відписи всяких таємних звітів
берлінського Посольства находяться у всяких політиків. Тому що ці звіти
пишуться тільки у чотирьох примірниках, з яких три йдуть до Уряду, а один
остається в посольському архіві, є виключене, щоб ця індискреція виходила з
Берліну. Із цієї причини я перестаю посилати копію звітів п[ану] Прем’єр-
Міністрові і буду при всіх дальших звітах вилишати часто імена тих осіб, з якими я
балакаю або які мене інформують, бо я не бажав би, щоби їх потім волочили по
всяких українських сплітках. Із цією передмовою маю за честь подати Вам слідуючі
міркування одного дуже впливового англійця, активного дипльомата, до відома:
10) «Обзнакомившись із українсько-англійсько-німецькою орієнтацією, кажу
я вам, що вона у своїй суті є безумовно правильна, тільки ви починаєте до Англії
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. ПОСОЛЬСТВО УНР В НІМЕЧЧИНІ 761
балакати трохи запізно. Ви випробували всі політичні шляхи, нема ніякого дрантя,
з яким би ви не в’язались, і тепер, по розбиттю надій, хочете з нами балакати. Я вам
одверто скажу теперішнє становище англійського Міністерства закордонних справ.
Воно може змінитись, але поки що ми не бачимо для цього даних. А це становище є
слідуюче: Англія тієї думки, що в майбутности будуть тільки три великодержавні
сили: Америка, Англія та Росія. Ви дивуєтесь, що Росія, бо думаєте, що інтереси
Англії суперечать із інтересами Росії. Це почасти. Та розбиття Австрії настільки
навчило, наша торговля так терпить під тими численними кордонами, що тепер
навряд чи найдуться люди, які попирали б балканізацію Східної Европи на
самостійні держави. Одно, але Вам заявляю щиро й одверто: Англія ба навіть
Франція ніколи не признають тепер самостійности України.
Я вас, українців, не розумію! Ваші політики прямо божевільні, бо треба вже по
трьох роках досвіду уміти вдуматись у становище другої держави. Ви жадаєте від
нас, щоби признали самостійну Україну без порозуміння із великоруським
народом. Знайте, це є виключене! 80 мільйонів москалів, які вкоротці знов стануть
на ноги, ми ніколи не посміємо так образити, нехтуючи їх великодержавну ідею!
Знайте, що це не зробить ніяка друга держава без порозуміння із москалями. Вашу
справу вирішатиме не Антанта й Україна, а Антанта москалі й Україна. І ваша
боротьба проти большевизму в цім нічого не може змінити, бо цей большевизм є
глибоко національний й цю закваску він скорше чи пізніше прийме, а з цим
мусимо числитись».
Я Вам одверто заявляю, Вельмишановний пане Міністр, що це становище для
мене цілком зрозуміле й я переконаний, що коли би [Симон] Петлюра був
[ОауісГом] Шуб Сеог§’ом, то він так само мусив би думати в інтересах Англії.
Може би, справді, роздумати, чи не варто б піти нашій політиці тим шляхом, який
берлінське й лондонське Посольство Міністерству закордонних справ дуже довгий
час пропонувало. Цей шлях є осягнути посередництво Англії й Німеччині у
большевиків, щоби уможливити всій інтелігенції поворот у край й з її допомогою
зробити фікцію Совітської України фактому формі демократичної України,
проганяючи терор організацією дядька. Одверто Вам заявляю, що, роздумавши всі
можливости, які закордонна політика могла б українській справі дати, я прихожу
до висновку, що наше теперішнє становище веде нас до ліквідації, коли події на
Сході підуть шляхом еволюції. Одинока надія є, що ми живем у періоді катастроф
та що з весною ми знов випливемо наверх на филях польсько-російських
непорозумінь. Хоч би навіть ця надія справдилась, так і далі не бачу можливостей.
Скинення большевиків довело би тільки до того, що демократичний москаль з
демократичним поляком поділив би Україну.
А коли б ми пішли англійсько-німецьким шляхом, то могли б створити
соборну Україну та перевести у життя лозунг: пускай большевика на Антанту! По
762 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
лопненню большевизму ми могли б потім сотворити цілковито самостійну
державу, бо поки російська інтелігенція та еміграція поверне й наладить апарат, то
в нас було би вже готове.
11) У зв’язку з цим хочу Вам дати деякі інформації із певних джерел про
большевицьку торговлю, відносно якої дало Міністерство закордонних справ
посольствам відповідні інструкції. Даючи ті інформації всяким антантським
економічним представникам, я натрапив на логіку комерсанта: я даю товар, а він
платить, чому ж не маю торгувати? Хоч як погане є харчове та економічне
становище Совітської Росії, то треба знати, що большевики розпоряджають
колосальними средствами для закуплення товарів: а) запас золотий є ще 500
мільйонів рублів, бо чотириста вже видали; б) запас платини є 1900 пудів, майже
ненарушених; в) російські бриліянти представляють собою після даних
американських експериментів об’єкт 10 мільярдів фунтів. Американські експерти
вже 2 місяці працюють над вириванням бриліантів та їх оцінки. Між бриліянтами
находяться унікати світа: синій бриліянт княгині [Катерини] Орлової, п[а]ні
[Олександри] Воейкової і т[ак] д[алі]. Большевики розпоряджають від 2-40
каратів; г) большевики випродують всі цінні картини та головно перські коври на
чужоземну валюту.
Торговля йде у всіх балтійських пристанях повним ходом, і большевики так
розбалувані англійськими й американськими купцями, що приймають тільки один
% офертів та платять за товар по його приході у балтійські пристані. Дуже великі
транспорти йдуть у Совітську Росію воєнного або напіввоєнного характеру.
Большевики навіть на дуже великі суми закупили і вже відтранспортували обув’я та
матерії для мундирів. Великі числа головно товарових автомобілів вже відійшли у
глибину Росії. Зброя йде тільки контрабандою, хоча англійці доставляють їм
поодинокі матеріяли для фабрикації вибухових матеріялів. Ви розумієте, пане
Міністр, що тут купців не переконаєш чисто теоретичними міркуваннями.
12) Звертаю Вашу увагу далі на слідуючі дві великі акції російських кол
закордоном: а) парламентарний російський комітет в Парижі; б) регістрація членів
Конституанти й її майбутнє скликання. Цею акцією проводять с[оціялісти] -
р [еволюціонери] .
З приводу цього відбулося між мною а п[аном] Послом [Миколою] Василько
ж слідуюче телеграфічне листування: «Посол [Микола] Василько Вааггассе Відень.
Коли годитесь, прохаю телеграфічно передати [Андрію] Ніковському слідуючу
пропозицію: Звертаєм увагу на російський парламентарний комітет у Парижі й
регістрацію членів Конституанти. Скликання Конституанти рішене. Ціла акція
проводиться з порозумінням Франції, щоб при теперішньому затишші українську
справу знову видвигнути в європейській політиці, пропонуємо дозволить взяти
ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. ПОСОЛЬСТВО УНР В НІМЕЧЧИНІ 763
участь українським членам Конституанти, щоб при цій нагоді заманіфестували
українську самостійність. Евентуально пропонуєм скликання українських членів у
Празі для парламентарної акції. Помимо особистих труднощів, що [Олександр]
Севрюк, [Микола] Ковалевський, [Михайло] Грушевський вплинуть, справа
важна. [Роман Смаль-] Стоцький».
Відповідь: «Українське Посольство [Роман Смаль-] Стоцький. Можу
пропозицію тілько тоді передать, коли російський комітет звернеться до нас
офіціяльно відносно участи українських членів. Можете але Вашу пропозицію з
поданням моєї думки впрост [Андрію] Ніковському передати. Шеф».
Ситуація слідуюча: як з моїх розмов із послами КапсЬгаагеп’ів показалось, ми є
цілком ізольовані. Ні Фінляндія, ні Естонія, ні Латвія, ні Литва, ні Кавказькі
держави не можуть нам нічого допомочи, а ми залишені віч-на-віч з москалями.
Тому треба нам із ними балакати. Із моїх подрібних інформацій додаю ще
слідуюче. Парламентарний комітет має виключно інформативні ціли і матиме свої
філії у Берліні, Празі, Лондоні, Римі, Софії, Бухаресті і т[ак] д[алі]. Його ціль -
інформація парляментів через російських парляментаристів. Акція [Олександра]
Керенського має за ціль селянськими повстаннями нищити большевиків. Із обох
акцій багацько вийти не може. Москалі між собою так розсварені і так здеморалізовані,
що їх діла у корінні нездорові. Ми могли б тілько знов голосно забалакати при цій нагоді
про українську справу й знайти деякий контакт для майбутности. Подорож кілька
визначних українських Міністрів або діячів для цих цілей з чисто інформативним
характером та для нав’язання контакту мала би велике значіння та вартість.
13) У зв’язку із Лігою Націй треба нам особливу увагу звернути на ново-
прийнятих членів. Польща повела себе скандально, бо здержалася від голосовання
за Україну, котра за врятування Польщі проливала свою кров. Але Албанія
прийнята в Лігу Націй, здається, із голосом Польщі! На Румунію, Фінляндію та
Австрію повинні піти всі наші зусилля, щоби їх голоси собі забезпечити. Окрім
того зі всіма американськими державами, особливо південними, треба нав’язати як
найвужчий контакт. У цім напрямі пороблю я всі потрібні кроки інформаційною
літературою та товариськими прийняттями.
14) Коли зреасумувати потреби теперішньої нашої закордонної політики, то
це були би слідуючі моменти: а) англійсько-німецька орієнтація; б) праця над
контактом із московськими демократичними колами закордоном та опанування їх
преси; в) праця для здобуття новоприйнятих членів Ліги Націй.
15) Прохаю Вас, Вельмишановний пане Міністр, не відмовте мені дати
відповідь на слідуюче питання: Посольство УНР у Німеччині дає разом зі всіма
посольствами КапсБгааіеп’ів чаї й намітило слідуючий план на цю зиму:
а) прийняття німецької преси, б) прийняття антантської преси, в) прийняття
764 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
німецької індустрії й торговлі, г) прийняття німецьких парляментських кол,
д) прийняття наукових і письменницьких кол, ж) прийняття російських діячів і
преси.
Знаючи спліткарство українське, прохаю Вас спеціяльного дозволу на
прийняття російської преси та деяких діячів, щоби потім не пішло по кав’ярнях,
що Посольство вже робить федерацію.
Прохаю прийняти вираз моєї глибокої пошани.
[Роман Смаль-] Стоцький,
керуючий справами УНР у Німеччині
***
Друкується за оригіналом, машинопис з автографом / ЦДАВО УКРАЇНИ
Ф. 1429. - ОП. 2. - СПР. 18. - АРК. 523-531.
ІМЕННИЙ ПОКАЖЧИК 765
ІМЕННИЙ ПОКАЖЧИК
Авалов Зураб, грузинський дипломат 356
Авксентієв Микола, член «Временного всероссийского правительства», російської конституанти в
Парижі, 94, 97, 261, 274, 309, 420
Агапієв Всеволод, генерал «Вооруженньїх сил Юга России» 711
Адамович Петро, полковник, член делегації УНР на Мирну конференцію в Парижі (вересень 1919
-листопад 1920) 31, 313, 314, 320, 340, 659, 660, 662
Аксельрод Павло, один із засновників Російської соціал-демократичної робітничої партії,
меншовик 743, 744, 745
Андрієвський Панас, член Директорії УНР (грудень 1918 -травень 1920) 170
Антонович Дмитро, голова місії УНР в Італії (січень 1919 - вересень 1920) 33, 445, 586, 657, 683
Архипенко Євген (фр. АгкЬірепко Еи^епе), міністр господарства УНР (травень 1920 - березень
1921) 186, 189
Багриновський Микола, директор Департаменту загальних справ МЗС УНР (вересень 1919 -
травень 1920) 6, 24, 214, 215, 217, 219, 220, 339, 506
Базилевич Антон, секретар місії УНР у Великій Британії 434
Баран Михайло, член делегації уряду УССР на Мирну конференцію в Ризі (вересень - жовтень
1920) 608
Барановський Христофор, міністр фінансів УНР (жовтень 1920 - березень 1921) 514, 515, 527, 725,
729, 730, 740, 741, 742, 747, 754, 755, 75 6, 757
Бартельс, консул 743
Барятинський Володимир, російський князь 717
Бачинський Сергій, товариш міністра закордонних справ УНР (лютий - квітень 1919) 698
Бачинський Юліан, голова місії УНР у США (липень 1919-квітень 1921) 11,34, 127
Безпалко Осип (фр. Веграїко ТоверЬ), міністр праці УНР (квітень 1919 - жовтень 1920) 186, 189,
215,506, 543,571,749
Бернацький Михайло, міністр фінансів «Вооруженньгх сил Юга России» в Ростові 708
Білик Кирил, представник Українського комітету у США, генеральний секретар «Українського
національного комітету» в Парижі 3 17, 678
Білик Лариса, філолог 4, 155, 156, 158, 161, 164, 165, 168, 172,263,267
Біскупський Василь, український генерал 129, 531
Богарт, член місії УНР у Польщі (жовтень - грудень 1920) 554
Бондаренко, чотар, дипломатичний кур’єр УНР 563
Бонн Франц, отець, радник, виконувач обов’язків голови місії УНР у Ватикані (листопад 1919 -
березень 1920) 482, 534
766 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
Борандель, французький фінансист 302
Канн, французький фінансист 302
Борисів, інженер УНР у Берліні 748
Борщак Ілько, член делегації УНР на Мирну конференцію в Парижі 641 , 650
Брайтер Ернст, член делегації Західної Області УНР на Мирну конференцію в Ризі 608
Бредов Микола (фр. Вгесіоу Ічіікоіаі), генерал «Вооруженньїх сил Юга России» 176, 174
Брешко-Брешковський Микола, член російської конституанти в Парижі 94
Бродський Яків, російський емігрант 721
Булак-Балахович Станіслав, білоруський генерал 101, 102, 229, 615, 617, 618, 633, 634
Буланов Микола, член «Русского политического комитета» у Варшаві 98, 320, 594
Бурачинський Осип, державний секретар Західної області УНР 299
Бурім Дмитро, історик 4, 259, 479, 487, 492, 495, 498
Бурцев Володимир, редактор газети «Общее дело» в Парижі 92, 301, 344, 350
Вакар, польський політик 57 6
Варивода Антін, полковник Української галицької армії 546
Баркентин, секретар місії УНР в Голландії 681, 682, 685
Василько Микола, голова місії УНР у Швейцарії (липень 1919-1 924) , член делегації УНР на Мирну
конференцію у Спа (липень 1920) 9, 10, 15, 28, 35, 266, 269, 332, 336, 337, 339, 341, 351, 354,
355, 360, 372, 378, 383, 385,483,491,494,495,496,499, 502, 507, 515, 517, 524, 527, 531, 586,
587, 657, 658, 669, 738, 739, 748, 749, 750, 751, 752, 754, 755, 75 6, 757, 759, 762
Вергун Дмитро, російський журналіст 710
Винавер Максим, член російської конституанти в Парижі 97
Винниченко Володимир, голова Директорії УНР (грудень 1918 - лютий 1919) 19, 88, 161, 167, 168,
170, 172, 339, 352, 510, 598, 608, 728, 744, 755
Вишиваний Василь, полковник армії УНР 453, 506, 538
Вишневський Олександр, член «Українського національного комітету» в Парижі 678, 740
Вишнеградський Олександр, член «Українського національного комітету» в Парижі 100
Вишняк Марк, член російської конституанти в Парижі 94
Вінклер, отець 720
Вітвицький Стефан, заступник голови місії УНР у Варшаві (жовтень - грудень 1919) 554
Вітик Семен, міністр УНР по галицьких справах 538, 738
Вітовський Дмитро (нім. ^ігош$ку)), державний секретар військових справ Західної області УНР
(листопад 1918 - серпень 1919), член делегації УНР на Мирну конференцію в Парижі
(квітень - серпень 1919) 253, 283, 284, 285, 296, 297, 298, 319, 487, 491
ІМЕННИЙ ПОКАЖЧИК 767
Вішніцер Марко (рос. Вишницер Марк, англ. УіїЬпісгег Магк), член місії УНР у Великій Британії 9,
1 5, 263, 264, 265, 266, 268, 269, 272, 438, 441, 442, 443, 445, 449, 455, 462, 470, 471, 473
Вішоф, німецький дипломат 730
Владимиров Мирон, член уряду УССР 86
Вовермарс, бельгійський депутат 68 1
Воейкова Олександра, російська княгиня 762
Воєвідка Кость, доктор, голова військово-санітарної місії УНР в Берліні 724
Врангель Петро (фр. ^Угап^еі Ріосг), генерал, головнокомандувач «Русской армии» 14, 17, 49, 51,
91, 92, 97, 98, 99, 100, 101, 102, 110, 116, 123, 124, 141, 142, 150, 151, 153, 202, 205, 221, 222,
223, 224, 227, 228, 229, 230, 245, 331, 335, 340, 341, 346, 347, 352, 358, 363, 381, 394, 409, 429,
452, 461, 525, 609, 613, 614, 615, 617, 619, 625, 628, 648, 650, 688, 689, 733, 734, 735, 736, 737,
738, 740, 741, 742, 743, 745, 746, 747, 748, 752, 753, 754
Вронський, фінансовий агент УНР 675
Г авронський Дмитро, член російської конституанти в Парижі 94
Г агенен, президент міжсоюзницької комісії з контрибуції 759
Галій Артем (нім. Наїір Агсет), радник делегації УНР на Мирній конференції в Парижі (квітень -
грудень 1919), голова «Бе сотне 4е Гассіоп» в Парижі (грудень 1919 - серпень 1920) 7, 15,
267, 292, 294, 299, 308, 309, 313, 314, 315, 317, 319, 320, 338, 339, 340, 341, 350, 353, 386, 387,
388, 398, 445, 479, 481, 482, 587, 641, 650
Галяфре Леонід, секретар делегації УНР на Мирну конференцію в Парижі (вересень 1919 -
листопад 1920), член місії УНР у Парижі (березень 1921 - серпень 1922) 313, 385, 386, 659,
660
Г альперт, російський еміїрант у Берліні 722
Г андке, президент сіоністів у Берліні 720
Гасенко Юрій (нім. Сагепко Сеог^е), член місії УНР у Швейцарії (жовтень 1918 - липень 1919)
339,478,482,485,489
Г е Микола, художник 357, 360, 365, 383
Гегечкорі Євген, міністр закордонних справ Грузії (листопад 1918 - листопад 1921) 356,419
Гербель Сергій, голова уряду України (листопад - грудень 1918) 100, 223, 346
Гієронімус Михайло (нім. Сегопути$ МусЬаі)1о), член делегації УНР на Мирну конференцію в
Парижі, радник МЗС УНР 484, 488, 750, 752
Геруа Олександр, генерал, представник «Русской армии» в Бухаресті 229
Гершельман Борис, член «Русского политического комитета» у Варшаві 230
Гессен Йосиф, російський кадет у Берліні, редактор газети «Руль» 92
Гирич Богдан, філолог 4,437,461,468,470
Гирич Ігор, історик 4
Гірс Михайло, російський дипломат у Стамбулі 100
768 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
Гладишовський Олександр (нім. СІафчсЬомЦеу) Аіехашіег), секретар місії УНР у Швейцарії
(жовтень 1918 - серпень 1919) 475, 478, 479, 482, 483, 497, 499, 750
Глебов-Авілов Микола, член уряду УССР 86
Голіцинський Євген, голова місії УНР в Естонії (листопад 1919 - липень 1920) 35
Голубович Всеволод, голова уряду УНР (січень - квітень 1918) 57 6
Гольдштейн Олександр, член єврейської делегації від України на Мирну конференцію в Парижі
263, 264
Гончаренко, член делегації УССР в Ризі (листопад 1920 - березень 1921) 627
Г орбань, український фінансист 420
Горбачевський Антін, доктор, член місії УНР у Польщі (жовтень - грудень 1919) 554
Г орлов Володимир, російський посол у Франції (1916-1920) 100
Греків Олександр, генерал армії УНР 544
Гренфіл, англійський політик 442
Григор’єв Никифор, отаман 433
Гринберг, уповноважений Латвії в Росії, розстріляний большевиками 629
Гринько Григорій, член уряду УССР 86
Грушевський Михайло, історик, очільник Центральної Ради, член української делегації на
Соціалістичну конференцію в Люцерні (серпень 1919) 218, 281, 292, 339, 353, 355, 357, 360,
362, 366, 373, 384, 398, 417, 421, 506, 510, 755, 763
Гуд, англійський політик 442
Гуков Ісидор, комісар фінансів РСФСР 220
Гунчак Тарас, історик 20, 193, 239, 58 1
Гуревич Мойсей, член уряду УССР 86
Гурко Володимир, представник «Вооруженньгх сил Юга России» у Франції 100
Гучков Олександр, представник «Вооруженньгх сил Юга России» у Великій Британії, Франції,
Німеччині 92, 741, 742
Ґалаґан Микола, голова місії УНР в Угорщині (лютий 1919-вересень 1920) 32
Даниленко Василь, історик 4, 20, 722
Данильчук Олександр, полковник армії УНР 337, 587, 636, 647, 655,
Данішевський Карл, голова делегації РСФСР на Мирну конференцію в Мінську (серпень 1 920) 743,
744
Дегюї, французький адмірал 344
Дельвіг Сергій (фр. НєКуі§ ЗегЬіу), генерал армії УНР 229, 305, 417, 418, 420, 421, 550, 552
Дене, приятель Михайла Тишкевича 302, 312
ІМЕННИЙ ПОКАЖЧИК 769
Денікін Антон (фр., нім. Оепікіп Апсоп), генерал, головнокомандувач «Вооруженньїх сил Юга
России» 14, 17,40,41, 60, 63, 91, 98, 99, 100, 101, 102, 110, 116, 137, 139, 141, 150, 174, 175,
176, 177, 178, 179, 180, 181, 182, 186, 187, 191, 192, 194, 195, 209, 210, 212, 215, 216, 220, 228,
254, 255, 256, 258, 260, 261, 262, 267, 268, 269, 270, 271, 274, 275, 276, 279, 283, 289, 290, 291,
292, 293, 294, 302, 303, 304, 312, 314, 318, 321, 322, 324, 325, 331, 352, 358, 389, 393, 401, 408,
409, 424, 428, 432, 434, 435, 455, 437, 440, 441, 442, 446, 449, 450, 454, 455, 458, 464, 466, 467,
469, 472, 476, 477, 480, 481, 492, 493, 501, 503, 504, 521, 524, 533, 535, 536, 537, 538, 539, 540,
541, 542, 545, 547, 548, 549, 551, 552, 555, 558, 569, 570, 574, 578, 665, 676, 677, 679, 688, 689,
695, 702, 709, 710, 714, 717, 723, 742, 752
Дикгоф-Деренталь Олександр, член «Русского политического комитета» у Варшаві 98
Дідковський Максим, полковник армії УНР 614, 636, 641, 645, 646, 647, 655
Дідушок Петро (нім. ОісІшсЬок Ресго), член української делегації на Соціалістичну конференцію в
Люцерні (серпень 1919) 292, 313, 314, 320, 340,486,490,494,495, 504, 675
Дмитрієв Всеволод, урядовець місії УНР у Польщі, товариш міністра внутрішніх справ УНР
(жовтень 1920 - березень 1921) 593, 594, 595
Добриловський Микола, член делегації УНР на конференцію Балтійських держав у Ризі (серпень -
грудень 1920) 601, 602, 653
Донцов Дмитро (нім. НопгодаНтусго), член місії УНР у Швейцарії (липень 1919) 478,482
Дорошенко Дмитро, міністр закордонних справ України (травень - листопад 1918) 19, 22, 25, 26, 27
Доценко Олександр, підполковник армії УНР, ад’ютант Симона Петлюри 19, 214, 215, 219, 221,
556, 556, 564, 566
Дрейер, член делегації «від міста Львова» на Мирну конференцію в Ризі (вересень - жовтень 1920)
608
Дроздовський (нім. Нго5Со\у$куі), російський генерал 486, 490
Друльський, член делегації «від міста Львова» на Мирну конференцію в Ризі (вересень - жовтень
1920) 608
Дяк, член уряду УССР 86
Дяків Павло, директор Дипломатичного відділу Департаменту чужоземних зносин МЗС УНР 1 54,
515
Ейхельман Отто, радник міністра закордонних справ (травень - листопад 1918); товариш міністра
закордонних справ УНР (травень 1920 - грудень 1921) 7, 230, 247, 595, 601, 652, 654
Ені, російський емігрант у Берліні 722
Ернест, член делегації «від міста Львова» на Мирну конференцію в Ризі (вересень - жовтень 1920)
608
Євтухів, член посольства УНР в Отаманській імперії (січень 1 9 1 9 - листопад 1919)715
Єремїїв Михайло, секретар місії УНР в Італії (травень 1919 - грудень 1921) 660, 661, 662
Єфименко Олександра (рос. Ефименко Александра), історик 155, 156
Жуківський Олександр, полковник армії УНР 684
770 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
Задорожний Леонід, член місії УНР у Латвії (січень 1920 - січень 1921) 601, 602, 633, 636
Зайців Павло, товариш міністра віросповідання УНР (травень - жовтень 1920); урядовець місії
УНР у Варшаві 593, 595
Залізняк Микола, виконувач обов’язків посла у Фінляндії (жовтень 1919 - липень 1920) 28, 339, 739
Зархі Сергій, перекладач, член делегації УНР на Мирну конференцію в Парижі (квітень - грудень
1919) 308
Затонський Володимир (фр. 2агоп$ку Уоіосіутуг), член уряду УССР 214, 216, 219, 220, 322, 324,
541
Заяць Леонард, білоруський посол у Німеччині 757
Зеленевський Гнат, ад’ютант Павла Скоропадського 740
Зелінський Віктор, голова військової місії УНР у Польщі (лютий 1920 - березень 1921) 31, 36, 229,
563, 593, 594
Земянський, польський політик 576
Зензинов Володимир, член російської конституанти в Парижі 95, 97
Зінов ’ єв Григорій, російський політик 749
Йоффе Адольф, голова делегації РСФСР на Мирну конференцію в Ризі 206, 231, 608, 616, 617, 618,
630, 633, 634, 635, 650, 754, 760
Імбор дела Тур, французький історик 344
Імханицький, член місії УНР у США (серпень 1919-квітень 1921) 127
Ісаєвич Дмитро, член української делегації на Соціалістичну конференцію в Люцерні (серпень
1919), член делегації УНР на Мирну конференцію в Парижі (квітень - грудень 1919) 7, 15,
292,308,317,319
Калабухов Олексій, кубанець, страчений Петром Врангелем 222
Калісний, громадський діяч 719
Капустянський Микола (фр. Карошгіашку Мукоіа), полковник армії УНР 36
Карманський Петро, секретар місії УНР у Ватикані (листопад 1919-травень 1920) 338
Кассон, англійський політик 440
Катерина II (фр. СасЬегіпе II), російська імператриця 347, 348
Квірінг Емануїл, член делегації УССР на Мирну конференцію в Ризі (листопад 1920 - березень
1921) 627, 632, 636
Кедровський Володимир (фр. Ке4гош$ку Уоіосіутуг), голова місії УНР у Латвії (січень 1920 -
січень 1921) 11, 16, 37, 597, 599, 600, 601, 609, 612, 616, 620, 626, 636, 638, 639, 640, 641, 643,
644, 645, 646, 652, 653, 654, 655, 660, 661
Керенський Олександр (фр. Кегешку Аіехапсіге), голова уряду в Росії (липень - жовтень 1917) 92,
93, 94, 95, 97, 101, 261, 274, 283, 258, 289, 407, 537, 763
Кирей Василь, генерал армії УНР (жовтень 1917 - листопад 1918), генерал «Вооруженньгх сил Юга
России», «Русской армии» 228
ІМЕННИЙ ПОКАЖЧИК 771
Кістяківський Ігор, міністр внутрішніх справ УНР (липень - жовтень 1918) 100,223,224,346,717
Кноринґ Володимир, російський князь 719
Кобилянський Люцій, член посольства УНР в Отаманській імперії (листопад 1918 - літо 1919)
698,715
Ковальський Микола, член посольства УНР в Отаманській імперії (листопад 1918 - листопад
1919)715,
Ковалевський Микола, міністр земельних справ УНР (квітень 1919 - травень 1920) 420, 561, 593,
595,715, 763
Ковалевський Олександр, публіцист, член Української народно-республіканської партії 230, 662,
Коваленко Олександр, член делегації УНР до Ліги Націй (листопад - грудень 1920); член місії УНР
у Франції (березень 1921 - серпень 1922) 356, 357, 360, 363, 383, 420,
Ковальов, заступник комісара закордонних справ УССР 636
Коковцев Володимир, міністр фінансів Російської імперії 100
Колосовський Володимир, полковник, член делегації УНР на Мирну конференцію в Парижі
(квітень 1919 - березень 1921) 31, 36, 386, 659, 662
Колчак Олександр (фр. КоїсЬак Аіехашіге, нім. КоїксЬак Аіехашіег, рос. Колчак Александр),
«Верховний правитель Российского государства» 80, 91, 98, 100, 102, 109, 118, 150, 212,
220, 254, 255, 260, 261, 265, 266, 267, 268, 269, 271, 272, 273, 27 6, 282, 283, 258, 289, 290, 291,
295, 312, 314, 352,435,437,442,476,477,486,492,480,481,490,493, 524, 541, 547, 665, 668,
689, 693,703,417,723,752
Конашинський Вячеслав, консул УНР у Ризі 602, 636
Коновалов Олександр, член російської конституанти в Парижі 94, 97
Копи Віктор, посол РСФСР в Німеччині 129, 725, 727, 731, 732, 736, 741, 754
Королів Федір (нім. КогоІііГРеіг), член торговельно-фінансової місії УНР до Франції, Італії, Бельгії,
а пізніше до Швейцарії (лютий - липень 1919) 495,496,497,499
Корчинський Михайло, державний секретар УНР (лютий - квітень 1919), голова «Української
національної ради» в Кам’янці-Подільському 571
Косминська, секретар закордонної комісії в сеймі Польщі 57 6
Коссак Іван (нім. Ко$$ак Іуап), член місії УНР в Італії (травень 1919 - грудень 1921) 484, 488
Косенко Іларіон (фр. Ковепко ІІІагіоп), міністр пошти і телеграфу УНР (травень - жовтень 1920)
186, 189
Костенко, ад’ютант Євгена Петрушевича 538
Кочерга Михайло, директор Департаменту чужоземних зносин МЗСУНР 211, 247, 505
Коць Мар’ян, видавець 20
Кочубей Михайло, граф, претендент на працю у дипломатичній місії УНР в Парижі 36, 398, 421,
719
Кошиць Олександр, диригент «Української республіканської капели» 678, 759
772 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
Кранковський Євген, генерал армії отамана Григорія Семенова4і9, 420
Красін Леонід, представник РСФСР у Великій Британії 1 12, 116, 123, 129, 145, 337, 344, 448, 456
Красицький, бухгалтер посольства УНР в Отаманській імперії (квітень 1 9 1 8 - літо 1919)715
Красковський Іван, радник міністра закордонних справ УНР (травень - листопад 1918) 21
Красний Пінкос (фр. Кга55пу Ріпко$), міністр у єврейських справах УНР (квітень 1919 - березень
1921) 189, 543
Краус Антін, генерал Української галицької армії 677
Кречевський Петро, голова Ради БНР 72, 73
Кривець Наталія, історик 20, 722
Крижановський Микола, член делегації Західної області УНР на Мирну конференцію в Ризі
(вересень - жовтень 1920) 608
Ксандров Володимир, член уряду УССР 86
Курдиновський Борис, громадянин УНР, який у квітні - серпні 1919 перебував у Польщі, член
«Українського національного комітету» в Парижі 254
Кулішер Яків, секретар місії УНР у Бельгії 682, 685
Кульчицький Олександр, член делегації УНР на Мирну конференцію в Парижі (квітень - грудень
1919) 297
Кучеров Самуїл, російський еміїрант у Берліні 722
Кушнір Макар, член делегації УНР на Мирну конференцію в Парижі (квітень - грудень 1919) 7, 15,
308,309,314,317,319
Лагутенко Олександр, секретар місії УНР у Латвії (липень 1920 - січень 1921) 598, 600, 602
Лайхтенберг, російський князь, емігрант у Берліні 719
Лангле, англійський майор 504
Лапинський-Міхальський Павло, член посольства РСФСР у Німеччині 73 6
Ластовський Вацлав, голова уряду Білорусії (грудень 1919 - березень 1921) 70, 621
Левицький Володимир, секретар посольства УНР у Німеччині 748
Левицький Дмитро, голова місії УНР у Данії (січень 1 9 1 9 - січень 1 92 1 ) 1 1 , 1 6, 32, 667
Левицький Євген, представник Західної області УНР у Берліні 530, 679, 728, 751
Левицький Кость (нім. БеМскуі Кой), голова делегації ЗУНР на Мирну конференцію в Ризі
(вересень - жовтень 1920) 497, 499, 608, 619, 679, 751,
Левицький Микола (нім. Бешіскуі Мукоіа), посол УНР в Отаманській імперії (березень - травень
1918), товариш директора чужоземних зносин МЗС УНР (травень - листопад 1918);
заступник голови місії УНР у Швейцарії (липень 1919 - грудень 1922) 26, 211, 356, 360, 373,
383, 476, 477, 478, 480, 481, 482, 502
Левицький Модест, член та виконувач обов’язків голови місії УНР у Греції (жовтень 1919 - серпень
1920) 33,759
ІМЕННИЙ ПОКАЖЧИК 773
Ледре, швейцарський майор 503
Ленін Володимир (фр., нім. Ьепіп Уіабітіг), голова уряду РСФСР (жовтень 1917 - січень 1924) 71,
93,94, 110, 112, 127, 190, 191, 193, 194,205,216,352, 367,403,411
Лизогуб Федір, голова уряду УНР (жовтень - листопад 1918) 25
Липинський Вячеслав (нім. Ііріп$куі У)аС5сЬе8Іау), посол УНР в Австрії (липень 1918 - червень
1919) 11,16,26,257,260,477,481,487,491,510,669, 694
Липницький Юліян, полковник армії УНР, член місії УНР у Польщі (серпень 1 9 1 9) 5 53
Лисенко Г ригорій, член делегації УНР на Мирну конференцію в Парижі (квітень - грудень 1 9 1 9) 7,
15, 308,314,317,319,339,515
Литвиненко Іван, полковник «Русской армии» 228
Литвинов Максим, представник РСФСР у Данії 16, 666
Лівицький Андрій (фр. Ілуйгку Апсіге), міністр юстиції УНР (9 квітня 1919 - жовтень 1920);
керуючий Міністерством закордонних справ УНР (вересень 1919 - травень 1920);
заступник голови уряду УНР (травень - жовтень 1920); голова місії УНР у Польщі (жовтень
1919 - жовтень 1920), голова уряду УНР (жовтень 1920 - березень 1921) 6, 9, 10, 11, 12, 13,
16, 23, 26, 28, 32, 33, 34, 35, 36, 175, 177, 180, 182, 185, 189, 192, 195, 210, 214, 220, 235, 338,
339, 340, 341, 403, 410, 421, 424, 428, 441, 444, 449, 456, 503, 507, 535, 540, 553, 554, 556, 558,
563, 566, 568, 571, 573, 580, 586, 587, 588, 589, 639, 640, 651, 6 52, 653, 654, 657, 658, 659, 660,
661, 662, 663, 665, 667, 677, 749, 749
Лобова, працівниця посольства РСФСР у Німеччині 73 6
Лозинський Михайло (нім. Ьохушкуі МусЬа)1о), товариш державного секретаря закордонних справ
Західної області УНР, член делегації УНР на Мирну конференцію в Парижі (квітень -
грудень 1919) 7, 15, 253, 275, 283, 284, 285, 294, 295, 300, 307, 314, 315, 317, 319, 487, 491, 503
Ломоносов Юрій, російський інженер 129
Лоський Костянтин, директор загального департаменту МЗС УНР (травень - листопад 1918);
посол УНР у Фінляндії (жовтень 1 9 1 8 - жовтень 1 9 1 9) 27
Лотоцький Олександр, посол УНР в Оттоманській імперії (квітень 1919 - березень 1920) 10, 12, 16,
19,27,449,715,759
Лукашевич Євмен (нім. ЬиказсЬетеуксЬ Еитепев), голова місії УНР у Швейцарії (жовтень 1918 -
липень 1919) 28, 480, 482, 545, 672
Лупандін Олексій, історик 20
Лучинський Микола, перекладач, член делегації УНР на Мирну конференцію в Парижі (квітень -
вересень 1919), секретар місії УНР у Ватикані (вересень - листопад 1919) 33, 641, 650
Львов Георгій, голова делегації «Всероссийского правительства» на Мирну конференцію в Парижі
265,266,267,269,274, 537
Любинський Микола, міністр закордонних справ УНР (січень - квітень 1918), член посольства
УНР в Оттоманській імперії (листопад 1918 - листопад 1919) 26, 715
Аяндер, фінансовий агент УНР у Берліні 729
774 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
Ляне, урядовець Міністерства закордонних справ Німеччини 759
Маєргаденгаген, урядовець Міністерства закордонних справ Німеччини 759
Мазепа Ісаак (фр. Магера Ьаак), міністр внутрішніх справ УНР (квітень - травень 1920), голова
уряду УНР (серпень 1919 - травень 1920), міністр земельних справ УНР (травень - жовтень
1920) 10, 19, 35, 175, 177, 180, 182, 185, 189, 214, 449, 505, 506, 534, 535, 540, 541, 542, 543,
544, 545, 546, 569, 570, 571, 581, 582, 590, 591, 592, 653, 658, 676, 678
Мазуренко Василь, виконувач обов’язків голови місії УНР в Італії (травень 1919 - грудень 1921) 33,
445,447, 683
Мазуренко Семен, голова місії УНР у Росію (січень - серпень 1919) 25,88, 163, 164
Мазуренко Юрій, отаман, представник уряду УССР в Латвії 728
Макаренко Андрій, член Директорії УНР (грудень 1 9 1 8 - травень 1 920)
Макаренко Іван, представник Кубанського краю у Чехо-Словаччині.
Макеєв Микола, член російської конституанти в Парижі 97
Маклаков Василь (нім. Мак1ако\¥ Уа$і1), російський посол у Франції, член делегації «Российского
государства» на Мирну конференцію в Парижі 94, 258, 261, 265, 266, 267, 268, 269, 270, 273,
274, 283, 287, 288, 289, 290, 304, 309, 314, 341, 477, 481, 693
Максудов Садретдин, член російської конституанти в Парижі 97
Мануїльський Дмитро (фр. Мапоиіккі Отутго), уповноважений член делегації РСФСР на Мирну
конференцію у Києві (травень - жовтень 1918), представник уряду УССР на Мирній
конференції в Ризі (вересень - жовтень 1920) 85, 86, 158, 159, 163, 164, 214, 322, 324, 339,
541,616,649, 652,736
Манцев Василь, голова «Чрезвьічайной Комиссии» в Україні 86
Маньян, французький авантюрист 388
Марголін Арнольд (нім. Маг^оііпе АгпоИ), товариш міністра закордонних справ УНР (лютий
1919), член делегації УНР у Парижі (травень - вересень 1919), голова місії УНР у Лондоні
(січень 1920 - січень 1921), член делегації УНР у Спа (липень 1920), член делегації УНР у
Лізі Націй (листопад - грудень 1920) 7, 8, 9, 15, 17, 21, 31, 34, 258, 261, 263, 264, 267, 275,
279, 289, 290, 291, 294, 297, 308, 331, 332, 334, 335, 336, 353, 354, 355, 357, 359, 360, 362, 363,
365, 366, 367, 382, 383, 435, 436, 438, 439, 442, 443, 444, 445, 447, 448, 451, 452, 454, 464, 466,
468,470,477,481,486,487,490,491,496,498, 506, 508, 509, 510, 513, 514, 515, 516, 517, 519,
521, 522, 524, 535, 571, 586, 657, 658, 683, 739, 741, 742, 745, 746, 747, 748, 754, 755, 757, 759
Марков Дмитро, галицький москвофіл 288
Мартов Юлій, російський політик 749
Мартос Борис, міністр фінансів УНР (лютий 1919 - травень 1920); голова уряду УНР (квітень -
серпень 1919) 266, 269, 515, 534, 571, 683, 729, 730, 739, 740, 753, 756
Маршинський Аполлінарій (фр. МагсЬішку Ароіііпаіге), керуючий Міністерством фінансів УНР
(травень - жовтень 1920) 186, 189
Матушевський Федір, голова місії УНР у Греції (березень - жовтень 1 9 1 9) 32
ІМЕННИЙ ПОКАЖЧИК 775
Матюшенко Борис (нім. МаскксЬепко Вогуз), член української делегації на Соціалістичну
конференцію в Люцерні (серпень 1919) 292, 313, 314, 320, 486, 488, 490, 504, 658, 675, 678,
743,753
Матяш Ірина, історик 20, 197, 198, 337, 522, 527, 643, 655
Маурер, німецький розвідник 743
Махно Нестор, український анархіст 73 6, 743, 751
Махров Петро, генерал «Вооруженньгх сил Юга России» 100
Мацієвич Кость (фр. Магіехуусг Ко5С, нім. МасзіеуіксЬ Ко$с), міністр закордонних справ УНР
(лютий - квітень 1919), голова місії УНР в Румунії (жовтень 1919 - грудень 1922) 10, 12, 15,
21, 28, 33, 35, 229, 439, 442, 449, 497, 499, 519, 522, 534, 535, 538, 540, 544, 545, 547, 552, 571,
586
Меленевський Мар’ян, член місії УНР у Великій Британії (травень - грудень 1 9 1 8) 43 1
Мелон, англійський письменник 442
Миронець Надія, історик 20
Миронович Микола, керуючий справами Директорії УНР 256, 300
Михайлів Леонід (фр. МукЬа]1і\¥ Беопкі), радник, виконувач обов’язків голови місії УНР у Польщі
(жовтень 1919 - березень 1921) 11, 16, 21, 35, 230, 554, 563, 569, 571, 583, 593, 595, 752
Михайлович, лікар 593
Мишуга Лука, член делегації Західної області УНР на Мирну конференцію в Ризі (вересень -
жовтень 1920) 608
Мілюков Павло, член російської конституанти в Парижі 92, 95, 97, 271, 717
Мінін Сергій, член «Революционного воєнного совета» 628
Мінор Йосип, член російської конституанти в Парижі 97
Мірний Іван, директор Канцелярії міністрів (травень - листопад 1918), член делегації УНР в
Парижі, фінансовий агент УНР 341, 729
Могилянський Микола (фр. Мо^иііашку Мукоіа), публіцист, член «Українського національного
комітету» в Парижі 100, 223, 345, 346, 350, 678
Моркотун Сергій, голова «Українського національного комітету» в Парижі 100, 142, 223, 224, 228,
309, 313, 326, 331, 337, 339, 346, 350, 386, 398,415,416,417,420, 657, 678,740, 747
Моцарський Валер’ян, секретар делегації УНР в Парижі (вересень 1919 - листопад 1920), секретар
делегації УНР у Спа (липень 1920) 313, 335, 336, 524
Мушка Юрій, історик 20
Мшанецький Петро, член місії УНР у Польщі 554, 562
Набоков Володимир, російський кадет у Берліні 92
Набоков Костянтин, російський посол у Великій Британії 433
Назарук Осип, член делегації Західної області УНР на Мирну конференцію в Ризі (вересень -
жовтень 1920) 542, 608, 619
776 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
Нелідов Дмитро, посол Росії у Бельгії 68 1
Неймарк, дипломатичний кур’єр УНР 502, 504, 534
Ніковський Андрій (фр. ІЧікоузку Апсіге), міністр закордонних справ УНР (травень 1920 - грудень
1921) 5, 6,7,8, 9, 10, 11, 12, 15, 16, 17,21,23,24,26,27, 28,30,31,32,34, 35, 36, 37, 154, 185,
189, 192, 195, 197, 198, 200, 202, 205, 207, 221, 224, 227, 230, 236, 238, 240, 242, 331, 341, 356,
403, 410, 421, 424, 428, 439, 444, 450, 451, 524, 525, 526, 527, 762, 763
Новаковський Михайло, член місії УНР у Польщі (жовтень - грудень 1 9 1 9) 5 54
Норман, німецький полковник 743
Обрен, представник французького Червоного Хреста в Берліні 757
Огієнко Іван (фр. ОЬіуепко Іуап), міністр ісповідань УНР (серпень 1919 - жовтень 1920) 35, 186,
189,211,543,571,575
Одинець Дмитро, член «Русского политического комитета» у Варшаві 98
Окопенко Андрій, генерал армії УНР 546
Окуневський Теофіл, доктор, член «Української Національної Ради» уЛьвові 273, 290, 291
Олександровська, секретар посольства УНР в Отаманській імперії (квітень 1920) 715
Олесіюк Тиміш, член місії УНР у Варшаві 607, 609, 640, 649, 654, 660, 661
Олесницький Ярослав, член та виконувач обов’язків голови місії УНР у Великій Британії (травень -
грудень 1922) 9, 15, 34, 291, 431, 438, 440, 441, 444, 445, 451, 453, 455, 456, 457, 459, 461, 462
Омельченко, хорунжий, дипломатичний кур’єр УНР 728, 743
Омельянович-Павленко Михайло (фр. ОтеїіапоуусЬ-РауІепко МукЬауІо), генерал армії УНР 177,
187, 323, 325, 401, 403, 409, 410, 542, 543, 544, 546, 549, 552, 570, 677, 73 1
Оренчук Василь, директор Департаменту загальних справ МЗС УНР (травень - листопад 1918);
консул УНР у Мюнхені 669, 755, 756
Оренштайн Яків, український видавець 754, 755
Орлова Катерина, російська княгиня 762
Остроградський Михайло, адмірал УНР 229
Павлюк Клим, полковник армії УНР, член місії УНР у Польщі (серпень 1919), консул УНР в
Данцигу 553
Палтов Олександр, ад’ютант Павла Скоропадського 740
Панейко Василь (нім. Рапе)ко Уа$у1), товариш голови делегації УНР у Парижі, голова
«Українського національного комітету» в Парижі 253, 271, 272, 273, 274, 283, 284, 285, 286,
289, 290, 294, 296, 297, 299, 307, 310, 317, 318, 319, 487, 491, 535, 542, 676, 677, 678, 679
Паращук Михайло, секретар, виконувач обов’язків голови місії УНР в Естонії (січень 1920 - січень
1921) 36, 606, 637, 638
Пащенко Сергій, секретар делегації УНР на Мирну конференцію в Ризі (жовтень 1 920) 639, 65 1
ІМЕННИЙ ПОКАЖЧИК 777
Перепелиця Степан, член торговельно-фінансової місії УНР до Франції, Італії, Бельгії, а пізніше до
Швейцарії (лютий - липень 1919), член «Українського національного комітету» в Парижі
387, 398,445,650
Пермикін Борис, генерал «Русской армии», член «Русского политического комитета» у Варшаві
101,102,229
Петлюра Симон (фр. Ресііоига $утоп; нім. Реіфига 5утоп; англ. Ресііига 5утоп), Головний Отаман
військ УНР, голова Директорії (лютий 1919 - травень 1926) 7, 8, 9, 10, 11, 12, 15, 16, 28, 31,
32, 35, 36, 41, 98, 122, 167, 170, 175, 177, 182, 183, 186, 191, 194, 213, 222, 244, 245, 258, 260,
264, 265, 266, 267, 268, 275, 27 6, 277, 279, 285, 290, 301, 303, 318, 321, 323, 325, 326, 327, 329,
330, 335, 339, 345, 346, 347, 354, 363, 370, 374, 389, 390, 391, 392, 393, 394, 395, 399, 400, 401,
402, 404, 406, 407, 408, 409, 410, 41 1, 413, 418, 422, 424, 427, 428, 429, 432, 435, 437, 439, 440,
443, 455, 456, 458, 463, 464, 465, 466, 467, 468, 469, 470, 471, 472, 473, 475, 476, 479, 480, 485,
487.489.491.497.498, 500, 501, 502, 503, 504, 506, 511, 512, 514, 519, 520, 521, 522, 523, 524,
527, 531, 533, 535, 537, 540, 542, 543, 547, 549, 552, 566, 570, 581, 582, 586, 617, 618, 640, 663,
677, 736, 738, 742, 745, 749, 751, 755, 761
Петро І, російський імператор 70, 109
Петровський Григорій (фр. Ресгоу$ку НгуЬогіі), член уряду УССР 214, 322, 324, 541
Петрушевич Антон, секретар делегації УНР в Парижі (січень - грудень 1919) 250
Петрушевич Євген, диктатор Західної області УНР, схвалив союз Галицької армії з
«Вооруженньїми силами Юга России» 21 1,215, 217, 250, 325, 339, 359, 491, 503, 537, 538,
539, 542, 608, 676, 677, 679, 695, 738, 740
Петрушевич Іван, член Товариства щодо закупівлі військово-санітарного майна для армії УНР у
американців 295
Пилипчук Пилип, голова місії УНР у Польщі (серпень 1919) 553,576
Полетика Володимир, секретар посольства УНР в Австрії (липень 1918 - грудень 1921) 740
Понятенко Прокіп (фр. Ропіасепко Ргокір), член місії УНР у Польщі (жовтень 1919 - березень
1921) 554, 5565, 558, 563, 569, 580, 581, 583, 586
Порш Микола (нім. Рог5сЬ Мукоіа), посол УНР в Німеччині (лютий 1919 - вересень 1920) 12, 17,
26. 488. 498, 502, 505, 529, 530, 586, 669, 676, 683, 685, 718, 722, 724, 730, 739, 740, 748, 753,
755,757
Потоцький Дмитро, генерал, представник «Вооруженньїх сил Юга России» в Берліні 717
Потульницький Георгій, історик 4, 176, 180, 186, 193, 305, 323, 327, 330, 333, 346, 348, 374, 392, 406,
426, 464, 518, 522, 550, 582, 585, 643
Приходько Василь, член посольства УНР в Оттоманській імперії 715
Прокопович Вячеслав (фр. РгокороуіксЬ УіаксЬезІау), голова уряду УНР (травень - жовтень 1920);
міністр земельних справ УНР (жовтень 1920 - березень 1921) 11,21, 36, 185, 189, 192, 195,
1 97, 402, 403, 41 0, 421 , 424, 428, 519, 522, 563
Рабинович, фінансовий агент УНР 675
Радек Карл, російський політик 726, 73 6
778 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
Радославов Василь, голова уряду Болгарії (липень 1913 - червень 1918) 138
Раковський Християн (фр. СЬгіїгіап Каїотку), голова делегації РСФСР на Мирну конференцію у
Києві (травень - жовтень 1918); голова уряду У ССР 16, 24, 25, 44, 54, 85, 86, 87, 91, 182, 186,
191, 194, 197, 198, 201,506, 233,246, 329,330,367, 370, 374,375,383,403,404,410,411,455,
456, 541, 572, 627, 630, 631, 632, 637, 638, 651, 689, 726, 727, 744
Раттауз Олександр, член посольства УНР в Отаманській імперії (листопад 1918 - літо 1919) 715
Ренников Андрій, російський журналіст 710
Ржепецький Борис, член місії УНР у Польщі (жовтень 1919 - березень 1921) 554, 563, 569, 590, 591,
660
Родічев Федір, член «Русского политического комитета» у Варшаві 274, 742
Розанов Сергій, російський генерал 118
Розен, російський барон у Берліні 719
Розенфельд, німецький адвокат 747
Рубіс, дипломатичний кур’єр УНР 756
Руднєв Вадим, член російської конституанти в Парижі 94
Савінков Борис (фр. $ауіпкоГГВогі$$), голова «Русского политического комитета» у Варшаві 97, 98,
99, 100, 101, 102,229,274, 398,426,430,452,594,613,615, 633,742
Сазонов Сергій, делегат « Российского государства» на Мирну конференцію в Парижі 265, 267, 693
Саліковський Олександр (фр. 5а1ікоу$ку Аіехашіге), міністр внутрішніх справ УНР (травень 1920 -
березень 1921), голова делегації УНР на конференцію Балтійських держав у Ризі (серпень -
грудень 1920) 11, 66, 185, 189, 597, 598, 599, 605, 646
Сальський Володимир (фр. 5а1$ку Уоіосіутуг), військовий міністр УНР (листопад 1919 - жовтень
1920) 36,185,189,543
Святогорців Микола секретар місії УНР у Латвії (січень - липень 1 920) 37, 597
Севрюк Олександр (нім. §е\угіик Аіехашіег), посол УНР у Німеччині (лютий - квітень 1918) 339,
445, 479, 483, 484, 488, 662, 763
Сембратович отець, 313
Семенов Григорій, генерал армії «Российского государства» 80, 119
Серафімов Борис, російський посол в Отаманській імперії 713
Сербиненко Андрій, кооператор УНР 387, 420, 650
Сергійчук Володимир, історик 20, 161, 163, 168, 172, 373, 406, 436, 444, 451, 558, 566, 569, 620
Сергійчук Микола, видавець 20, 161, 163, 168, 172, 373, 406,436, 444, 451, 558, 566, 569, 620
Сивошапка-Вротновський Костянтин, член Української народно-республіканської партії 57 6
Сидоренко Григорій (нім. 5у4огепко Сгу^огі)), голова делегації УНР в Парижі (січень - серпень
1919), виконувач обов’язків Посла УНР в Австрії (грудень 1919 - грудень 1921) 7, 10, 12, 15,
16, 26, 28, 256, 257, 258, 260, 261, 278, 283, 284, 289, 290, 291, 292, 294, 296, 297, 298, 299, 303,
306, 309,313,320,650, 695
ІМЕННИЙ ПОКАЖЧИК 779
Сидоров, російський журналіст у Стамбулі 710
Сингалевич Володимир, представник Західної області УНР в Австрії 672, 679, 694
Скоропадський Павло (фр., нім. Зкогорасізку Раліо), гетьман України (квітень - грудень 1918) 40,
129, 178, 181, 249, 27 6, 304, 309, 326, 345, 346, 396, 399, 400, 402, 405, 406, 407, 408, 409, 412,
413, 422, 427, 464, 465, 467, 469, 486, 490, 519, 522, 527, 529, 530, 660, 678, 740, 742, 755
Скрипник Микола, член уряду УССР 86
Славинський Максим (нім. 5Іа\уіп$куі Махут), радник міністра закордонних справ УНР (травень -
листопад 1918), голова місії УНР у Чехо-Словаччині 32, 351, 353, 354, 355, 494, 495, 535,
586, 652,653,661
Смаль-Стоцький Роман, заступник, з серпня 1920 р. виконувач обов’язків посла УНР в Німеччині
(серпень 1920 - березень 1923) 12, 17, 21, 26, 440, 529, 531, 728, 730, 731, 732, 733, 738, 741,
743, 747, 748, 750, 753, 75 6, 758, 759, 763, 764
Сокович Євген, член місії УНР у Швейцарії (жовтень 1918 - липень 1919) 483
Спафаріс Іван, член посольства УНР в Оттоманській імперії ( літо 1918 - листопад 1919) 715
Стамболійський Олекса, голова уряду Болгарії (жовтень 1919 - червень 1923) 139
Стамболов Стефан, голова уряду Болгарії (вересень 1887 - травень 1894) 138
Старосольський Станіслав (нім. 5саго$о1$куі $сапі$1ау), член місії УНР у Швейцарії (липень 1919 —
1923)
Стаховський Микола, голова місії УНР у Великій Британії (травень - вересень 1919) 499, 535
Стебницький Петро, голова делегації УНР на Мирну конференцію у Києві (жовтень 1918) 25
Стемповський Станіслав (фр. $сетро\у$ку $гапІ5Іа\у), міністр здоров’я та опікунства УНР (травень -
жовтень 1920) 186, 189, 230, 577, 593, 594, 595
Степаненко Аркадій, товариш міністра земельних справ УНР (серпень 1 9 1 9 - жовтень 1 920) 56 1
Степанковський Володимир (нім. $(ерапко\у$куі Уоіосіутуг), український політик 485, 489, 496,
506,672,750,751
Струве Петро, міністр закордонних справ в уряді «Вооруженньїх сил Юга России», «Русской
армии» 100,229
Суковкін Михайло, посол УНР в Оттоманській імперії (листопад 1918 - квітень 1919) 26, 142, 697,
698,702,703
Сумбатов Михайло, грузинський дипломат 356, 499
Супрун Григорій (нім. $иргип Сгу^огі)), фінансовий агент УНР у Берліні 441, 444, 496, 497, 498,
505, 5 1 5, 530, 662, 729, 730, 755
Сухомлін Василь, російський делегат на Соціалістичну конференцію в Люцерні (серпень 1919) 292,
675
Тарнавський Мирон (фр. Тагпау$ку Мугоп), генерал Української галицької армії 211,215, 217, 322,
323, 324, 325
Темницький Володимир, міністр закордонних справ УНР (квітень - серпень 1919) 7, 9, 10, 11, 12,
16, 21, 23, 25, 26, 28, 32, 33, 263, 264, 266, 267, 269, 294, 298, 299, 342, 449, 535, 662, 714
780 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
Терлецький Євген, член уряду УССР 86
Тимошенко Володимир, член делегації УНР на Мирній конференції в Парижі, український
кооператор 7, 15, 295, 309, 317, 319, 340, 387,420,481, 641, 650
Тимошенко Сергій (фр. ТітосЬепко $еге), міністр шляхів УНР (травень 1920 - березень 1921) 186,
189
Тихомирів, секретар місії УНР у Голландії 681, 685
Тишкевич Михайло (фр. ТузгкіеМсг МукЬауІо, нім. Ту8сЬке\ууксЬ МуЬа]1о), голова делегації УНР в
Парижі (вересень 1919 - січень 1921), голова делегації УНР у Сан-Ремо (квітень 1920),
голова делегації УНР у Єна (липень 1920) 7, 8, 10, 15, 17, 21, 30, 31, 117, 302, 303, 304, 305,
306, 309, 310, 311, 312, 313, 314, 315, 316, 320, 321, 323, 326, 328, 329, 330, 332, 333, 334, 337,
340, 341, 342, 343, 344, 346, 347, 348, 349, 350, 353, 423, 427, 434, 445, 446, 448, 450, 498, 499,
503, 504, 505, 506, 508, 509, 510, 511, 512, 513, 514, 516, 517, 518, 521, 524, 533, 534, 535, 538,
541, 571, 619, 647, 651, 653, 656, 657, 658, 659, 660, 661, 662, 663, 683, 752
Ткаченко Михайло, член делегації УНР на Мирну конференцію у Києві (листопад - грудень 1919)
88
Токаржевський-Карашевич Іван, радник посольства УНР в Австрії (червень 1918 - червень 1919)
радник посольства УНР у Отаманській імперії (серпень 1919 - грудень 1921), керуючий
МЗС УНР (з січня 1921) 21, 23, 24, 26, 27, 32, 71 1, 714, 715
Томашівський Степан, член делегації УНР в Парижі (квітень - грудень 1919) 296, 303, 304, 307,
310,317,318,319
Топчибашев Алімардан, голова азербайджанської делегації на Мирну конференцію в Парижі;
голова азербайджанської місії у Франції 336, 419
Тріфу, шеф кабінету румунського міністра 441
Троцький Лев (фр. Тгопку Ьеу), голова «Революционного воєнного совета» 71, 93, 94, 112, 190,
193,205,367, 509,
Троцький Микола, член посольства УНР в Австрії (червень 1 9 1 8 - грудень 1 92 1 ) 669
Трубецькой (нім. ТгиЬесгко)), російський князь 417, 421, 475, 480
Тулюпа Володимир, член місії УНР у Польщі (серпень 1919) 553
Туманов Микола, комісар уряду УССР 86
Турек (нім. Тигек$), російський князь 475, 480
Уваров, російський емігрант у Берліні
Удовиченко Олександр, полковник армії УНР 722
Ульяницький Володимир, член «Русского политического комитета» у Варшаві 98, 230
Усишкін Манахем (рос. Усьішкин Манахем), член центрального комітету сіоністської організації у
Лондоні 263, 264
Фальц-Фейн Фрідріх, російський емігрант у Берліні 722
Фещенко-Чопівський Іван (фр. РесЬссЬепко-Сгортку Іуап), голова фінансово-торговельної місії
УНР у Польщі (липень 1920 - березень 1921) 421, 424, 428, 590, 591, 594
ІМЕННИЙ ПОКАЖЧИК 781
Філіпов, російський журналіст у Стамбулі 710
Філософ Дмитро, член «Русского политического комитета» у Варшаві 98, 230
Фонфе Йосип, консул УНР у Берліні 755
Франкфурт Соломон, член делегації УНР на конференції Балтійських держав у Ризі (серпень -
грудень 1920) 598, 601, 602, 625, 728, 731
ФюрстенбергЯків (псевдонім ГанецькийЯкуб), посол РСФСР у Латвії 71, 612, 627, 629, 631
Хмельницький Богдан (фр. СЬтеІпікку ВоЬбап, англ. КЬтеїпіккі ВоЬбап), український гетьман
190,193,463,465,468,692
Ходько Володимир, секретар посольства УНР у Німеччині (лютий 1919 - березень 1923) 730
Холодний Петро (фр. КЬоІобпу Ріегге, нім. СЬоІосІпу) Регсо), керуючий Міністерством освіти УНР
(травень - жовтень 1920) 186, 189,484,488
Храпко Іван, член посольства УНР в Австрії, дипломатичний кур’єр УНР 747
Христюк Павло, керуючий справами Директорії УНР (лютий - березень 1919), товариш міністра
внутрішніх справ УНР (квітень 1919 - травень 1920) 19, 161, 168, 172, 561, 658
Цвікевич Олександр, голова уряду Білорусії 72, 73, 74, 757
Цегельський Лонгин, товариш міністра закордонних справ УНР (грудень 1918 - лютий 1919) 679
Цеплєр Валі, письменниця 719
Цитович, секретар «Українського політичного комітету» в Парижі 100, 223, 313
Чайковський Микола (рос. Чайковский Николай), член «Временного всероссийского
правительства», член делегації «Всероссийского правительства» на Мирну конференцію в
Парижі 265, 267
Челноков Михайло, російський фінансист у Парижі 274
Черемісов Володимир, генерал армії Російської імперії 667
Черкаський Теофан, товариш міністра господарства УНР (червень - серпень 1919), міністр
Управління преси і пропаганди УНР (серпень 1 9 1 9 - травень 1 920) 543
Чернов Віктор Михайлович, член російської конституанти в Парижі 93, 94, 95
Чернявський Арсен, підполковник армії УНР 57 6
Чехівський Володимир (рос. Чеховский Владимир), міністр закордонних справ УНР (грудень 1918
-лютий 1919) 6,22,26,33, 155, 156, 157, 163, 164, 167, 170, 669
Чечель Микола, член Української партії соціалістів-революціонерів 726
Чижевський Павло, голова торговельно-фінансової місії УНР до Франції, Італії, Бельгії та
Швейцарії (лютий - липень 191 9 року) 356
Чикаленко Петро, член посольства УНР в Отаманській імперії (квітень - листопад 1919)715
Чикаленко Євген, український меценат 385
Чикаленко Левко, член делегації УНР на переговори з « Русской армией» 230
782 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
Чичерін Георгій (рос. Чичерин Георгий), комісар закордонних справ Росії (квітень 1918 - липень
1923)44,45, 158, 159, 161, 162, 165, 172, 173,206,225,231,251,455,629, 630, 635,736
Чубар Влас, член уряду УССР 86
Чхенкелі Акакій, посол Грузії у Франції 419
Шадлун Микола, міністр шляхів УНР (квітень - серпень 1919), міністр господарства УНР (серпень
1919 - травень 1920) 443, 534, 543, 622, 655, 658, 743, 753
Шаповал Микола генерал армії УНР, 546
Шаповал Олександр, полковник армії УНР 570
Шаховський, редактор журналу «Голос России» у Берліні 717
Швець Федір, член Директорії УНР (грудень 1918 - травень 1920) 561, 562, 723, 728, 749
Шевченко Тарас, український поет і письменник 20, 81, 193, 662
Шелухин Сергій (фр. СЬеІоикЬіпе ЗегЬіу, нім. 5сЬе1исЬіп Зег^іі), міністр юстиції УНР (грудень 1918
- лютий 1919); уповноважений делегації УНР на Мирну конференцію у Києві (травень -
жовтень 1918); член делегації УНР на Мирну конференцію в Парижі (квітень - грудень
1919), голова делегації УНР на Мирну конференцію в Ризі (жовтень 1920) 7, 11, 15, 16, 24,
37, 46, 47, 231, 232, 308, 309, 313, 314, 317, 319, 339, 341, 350, 487, 491, 610, 641, 643, 644, 646,
647, 649, 655, 663
Шептицький Андрей, митрополит 339, 340
Шкільник Михайло, директор Департаменту чужоземних зносин МЗС УНР (вересень 1920 -
грудень 1921) 221, 224, 227, 230, 236, 238, 240, 242, 463
Шрамченко Левко, міністр господарства УНР (квітень - червень 1919), державний секретар
(серпень 1919 - травень 1920) 543, 653
Штейнгель Федір, посол УНР у Німеччині (червень 1918 - лютий 1919) 25, 669
Шульгин Олександр (фр. СЬоиІ^иіпе Аіехашіге, нім. 5сЬи1§іпе$ Аіехашіег, рос. Шульшн Александр),
радник міністра закордонних справ УНР (травень - листопад 1918); посол УНР у Болгарії
(червень - листопад 1918); член делегації УНР у Парижі (березень - вересень 1919), голова
делегації УНР до Ліги Націй (листопад - грудень 1920), голова місії УНР у Франції
(березень 1921 - 1922) 7, 8, 15, 17, 20, 21, 26, 31, 106, 107, 257, 260, 265, 267, 271, 272, 273,
274, 281, 283, 284, 289, 290, 291, 294, 295, 297, 299, 338, 339, 353, 355, 356, 357, 360, 362, 363,
366, 367, 373, 374, 375, 384, 386, 387, 388, 389, 392, 393, 395, 396, 398, 399, 406, 407, 413, 417,
418,421,426,430,486,487,490,491, 505, 513, 514, 519, 520, 522, 523, 601,755
Шумицький Микола, член делегації УНР у Парижі (вересень 1919 - березень 1921) 7, 8, 15, 309,
317, 320, 385, 386,420, 587, 657, 659, 662
Шумський Олександр, член делегації УССР на Мирну конференцію в Ризі (листопад 1920 -
березень 1921) 627, 631, 636
Юденіч Микола (фр. УшІепіссЬ ЇЧІікоІаі, англ. Мкоіаі ТшІепісЬ, рос. Юденич Николай), генерал
«Всероссийского правительства» 91, 98, 100, 102, 109, 212, 437, 524, 689, 752
Юзевський Генрік, товариш міністра внутрішніх справ УНР (квітень 1920 - березень 1921) 593,
594, 595
ІМЕННИЙ ПОКАЖЧИК 783
Юнаків Микола, генерал армії УНР, голова військової в місії УНР у Польщі (грудень 1919 - лютий
1920) 338, 543
Яковлів Андрій, директор Департаменту чужоземних зносин МЗС УНР (травень - листопад 1918);
голова місії УНР у Голландії (січень 1919) та Бельгії (березень 1920) 11, 16, 32, 335, 336, 508,
513, 514, 515, 517, 524, 538, 657, 658, 676, 679, 682, 685, 689
Якубовський Віктор, секретар делегації УНР на конференцію Балтійських держав у Ризі (серпень -
грудень 1920) 601, 602
Ярошинський Кароль, польський фінансист, власник цукроварень в Україні 53 1
АЬгаЬатомасг Еи^епіизг, польський посол у Віденському парламенті 507
СішЬег^ А$Ьег (псевдонім - АЬа4 На’аш), єврейський письменник 263, 264
АІЬак Негтапгі, товариш міністра закордонних справ Латвії 631, 637
АІГошо, інфант Іспанії 301
АИіге Непгі, французький посол в Австрії 694
АІуешІеЬеп уоп ^егпег, граф, німецький бізнесмен і політик 320, 477, 48 1
Атес Іеап, французький віце-адмірал 703, 705
сГАшеїте РЬіІірре, французький генерал 520, 523
Азкепагу 5гутоп, член польської делегації до Ліги Націй (листопад - грудень 1920) 104, 358, 359,
361, 365, 371, 372, 377, 378, 380
А$^иі^:Ь НегЬегс, лідер англійської Ліберальної партії 438, 439, 440, 453
ВасЬтап ГЛу$$е$, капітан, член американської делегації на Мирну конференцію в Парижі 269, 27 5
ВасЬтапгі Кггісарз, латвійський журналіст 630, 631
В১е Ріссоп, представник Великої Британії в Україні (грудень 1917 - січень 1918) 115, 399, 407,
463,465,467,469,519, 522
Ва§па11-Ви11 ЕсЕуапі, англійський письменник 473
ВаІГоиг АгсЬиг, міністр закордонних справ Великої Британії (грудень 1916 -жовтень 1919) 302
Ва^асек-^ас^иіе^ Рауеі, повірений Чехо-Словаччини у Швейцарії (вересень 1919 -березень 1920)
476, 480, 485, 489, 494, 495
Вагііскі МогЬегс, член польської делегації на Мирній конференції в Ризі 606
Вагпе$ Сеог^е, лідер англійської Робітничої партії, член британської делегації до Ліги Націй
(листопад - грудень 1920) 361, 368
ВагсЬеІету ІозерЬ, французький генерал, член польсько-української комісії у справі Галичини на
Мирній конференції в Парижі 284, 556, 559, 591
ВагсЬои БоиВ, французький політик 311, 343
784 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
Вагіп Кепе, французький письменник 343
Веасе, юрист, член Репараційної комісії у Франції (1921) 396,403, 410
Вепе5 Есілагсі, міністр закордонних справ Чехо-Словаччини (листопад 1918 - грудень 1935) 104,
136, 302, 311, 351, 352, 353, 354, 357, 358, 359, 368, 370, 371, 378, 381, 382,494,495
ВегсЬеІос Непгі, французький генерал 520, 523
ВегсЬеІос РЬіІірре, французький дипломат 270, 3 1 1 , 385, 386
ВіЬєїсо Апсоіпе, румунський посол у Великій Британії 439
Вімпагск Оссоуоп, голова уряду Німеччини (березень 1871 -березень 1890) 510
ВІисЬег УТЇрегс уоп, німецький дипломат 730, 749, 754, 759
Вогбеп-Тигпег Вои§1а$, полковник, особистий секретар лорда КоЬегс’а СесіГя, 359, 363
ВосЬа Ьоиі$, голова польсько-української комісії у справі Г аличини на Мирній конференції в Парижі
283, 284, 285
Воиг§еоІ5 Ьеоп, віце-президент Ліги Націй, член французької делегації до Ліги Націй (листопад -
грудень 1920) 104, 353, 362, 363
Вгапсіп§ Кагі, голова уряду Швеції (березень - жовтень 1920), віце-президент Ліги Націй, член
шведської делегації до Ліги Націй (листопад - грудень 1920) 104, 107, 360, 363, 379, 381, 665
Вгасіапи Іоп Сошсапсіп, голова уряду Румунії (липень 1876 - квітень 1881; червень 1881 - березень
1888) 493
Вгасіапи Іопеї, голова уряду (грудень 1918 -жовтень 1919) і міністр закордонних справ Румунії
(листопад 1918 -вересень 1919) 497,499, 536
Вгіапб Агі$сі<1е, голова уряду і міністр закордонних справ Франції (січень 1921 - січень 1922) 292,
311,332, 343,385,415,417,418
ВгоскбогЯ-Капсгаи іЛгісЬ уоп, міністр закордонних справ Німеччини (лютий - червень 1919) 733
Вг2020\у$кі, член польської делегації в Парижі 414
ВисЬапап Сеог^е, англійський політик 433
ВисЬег Раиісіе, кореспондент «ІЗТетрз» 366
Сакзсе ТапІ5, голова Установчих Зборів Латвії 63 1
Саіопбег Реііх, голова політичного департаменту - голова уряду Швейцарії (1918-1919), 475, 476,
480,481
СатЬоп Уи1е$, французький дипломат 286, 31 1, 331, 336, 344
Сагої І аі Котапіеі, король Румунії 492, 493
Сагсоп 4е ^іагс, англійський генерал, голова англійської військової місії в Польщі 541
Сазсеїіапе /еап, французький політик 301
Сазсеїпаи Ебоиагсі, французький генерал 344
Сесії КоЬегс, віце-міністр закордонних справ Великої Британії, один з ініціаторів створення Ліги
Націй 104, 106, 359, 360, 363, 367, 379,438,439,450,471
ІМЕННИЙ ПОКАЖЧИК 785
Септет Вопауептга, ватиканський дипломат ЗОЇ
СЬартап Ншгоп, англійський полковник 439
СЬигсЬіИ ^Гїшсоп, англійський політик 433, 450, 454, 510, 666
СіесЬапоткі Тап, радник польського посольства у Великій Британії, сЬаг^е <ГаЯаіге5 453
Сіарагесіе Непе, президент «Ба Ефте 5иі$5е роиг 1а <1е£еше <1е5 ішіі^епез» 365
Сіетепсеаи Сеог§е$, голова уряду Франції (листопад 1917 - січень 1920) 121, 250, 252, 254, 270, 272,
273, 284, 285, 292, 294, 301, 31 1, 315, 325, 342, 478, 482, 505, 665, 666
СІіпсЬапс Сеог£е$, радник французького посольства у Швейцарії 369
Сіупеї _[оЬп, лідер англійської Робітничої партії 462, 47 1
Соштаптіпе, король Греції (березень 1913 - червень 1917; грудень 1920 - вересень 1922) 115, 124,
130
Сиггоп Сеог^е, міністр закордонних справ Великої Британії (жовтень 1919 - січень 1924) 271, 302,
336, 338,356,444,743
Вф$кі [ап, голова польської делегації на Мирну конференцію в Ризі (вересень 1920 - березень 1921)
46, 47, 231, 231, 234, 595, 606, 607, 609, 610, 616, 617, 618, 633, 635, 640, 641, 648, 653, 654,
655,661
Ватас Регіїї МеЬте<1 Ра$а, голова уряду Отаманської імперії (березень-жовтень 1919; квітень-
жовтень 1920) 142, 699
Вазгупзкі І^пасу, польський політик 576, 577, 590, 591, 592, 726
Вашіет Егпел, французький історик 344
Вауісі Есіиагсі, німецький політик 719
Веіасгоіх Ееоп, голова уряду Бельгії (листопад 1918 - листопад 1920) 335, 336
Веги$$і СЬеог§Ье, румунський посол у Швейцарії
ВезсЬапеї Раиі, президент Франції (лютий - вересень 1920) 121, 302, 325, 340 343, 506, 541
Воісі Ап§е1о, ватиканський представник у Стамбулі 714
Вогег Егеїіегіс, член таїтянської делегації до Ліги Націй (листопад - грудень 1 920) 380
Ооптеп Наш, німецький політик 128
Воитег Раиі, міністр фінансів Франції (січень 1921 - січень 1921) 419
Огиштоші Егіс, Генеральний секретар Ліги Націй (листопад - грудень 1920) 104, 335, 358, 462
ВиЬгеиіІ СЬагІе, французький депутат 534
Ои11е5 АІІеп, американський делегат на Мирну конференцію в Парижі 302
Ошек Сутії, член чехо-словацької делегації до Ліги Націй (листопад - грудень 1 920) 351
Есішакі Нои$е, американський політик 250, 291
ЕЬгІісЬ Еи§еп, доктор, професор, член місії УНР у Швейцарії 478, 482
ЕісЬЬогп Негтапп уоп, німецький генерал 527
786 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
Епуег Ьтаіі Ра$а, міністр війни Отаманської імперії (січень 1914 -жовтень 1918) 111, 130
ЕггЬег^ег МанЬіаз, німецький політик 496, 497, 498, 499
Езрегеу Егап^оії 4е, французький генерал 712
ЕаЬге-Еисе Есітопсі, директор французького банку «Сгебіс Еуоппаії» 302
Еі$Ьег НегЬегг, член британської делегації до Ліги Націй (листопад - грудень 1920) 367
ЕІеіїсЬег, німецький політик 760
РІоге5си Аіехашіги, румунський посол в Польщі 536
РосЬ Еепііпаші, маршал Франції 302, 303, 3 12, 331, 335, 336, 343, 509
Рогге8С УСакег, англійський депутат 472
Егапсуіїз-Магеаі Ргебегіс, міністр фінансів Франції (січень 1920 - січень 1921) 419
Ргапкііп-Воиіііоп Непгу, французький депутат 271, 292, 311
РгіебепЬег^ Апбгеаї, французький полковник 269, 270, 274, 275
СаіІЬагб-Вапсеї 4е НуасіпсЬе, французький депутат 122, 344
Са$раггі Ріетго, кардинал, державний секретар Ватикану 1 17, 301, 337, 338
СепоссЬі Сіоуаппі, ватиканський представник в України 1 17
СіЬзоп, член англійського посольства у Швейцарії 47 6, 477, 48 1
Сіоііт Сіоуаппі, голова уряду Італії (червень 1920 - липень 1921) 1 16, 338
Сіфіпїкі $тапІ5Іа\у, польський посол у Віденському парламенті 507
СоїисЬоткі А^епог, польський посол у Віденському парламенті 507
Сотка 01§іег<і, майор, працівник польського посольства у Швейцарії, потім у Румунії 500
Согіе Ргеб, член англійської Робітничої партії 473
СгаЬ$кі $сапІ5Іа\у, член польської делегації на Мирну конференцію в Ризі (вересень-жовтень 1920)
612,655
СгаЬ$кі ^7Іа<іу$1а\у, голова уряду Польщі (червень - липень 1920) 589, 590, 591
Сгасг Си$2Сау, міністр закордонних справ Угорщини (січень - квітень 1921) 780
Сге^огу _[оЬп, англійський дипломат 338
Сгепагб Регпапб, французький дипломат 418, 426, 430
Сгоепег ^МіІЬеІт, німецький генерал 527
Сгооте Раиі 4е, бельгійський посол у Швейцарії 313
Сгоссег, член англійського посольства у Швейцарії 477, 48 1 , 486, 490
Сиіппе55 ^аісег, англійський полковник 472
Наа$е Ни§о, німецький політик 675, 719
Наїїег ]6те(, генерал польської армії 121, 401, 408, 440, 521, 524, 589, 592, 673, 721
Натеї Уоо5С уап, директор юридичної секції секретаріату Ліги Націй (листопад - грудень 1920) 366
ІМЕННИЙ ПОКАЖЧИК 787
Напііп§ ^аггеп, президент США (березень 1921 - серпень 1923) 130
Напііп^е СЬаг1е$, британський посол у Франції 250
Нагуеу Сеог^е, американський делегат на Мирну конференцію в Парижі 419
Нам Ьшілуі^, німецький політик 259, 261, 262
Наирг-ВисЬепгосіе $се£ап, австрійський посол у Швейцарії 477, 481
Науа$Ьі Та4а$и, японський дипломат 118
Неппо Етіїе, французький консул в Одесі 250, 274, 275
НегЬегс, секретар Репараційної комісії в Парижі 396, 415
Неггіск Мугоп, американський посол у Франції (1921-1929) 419
Ні1<іе$Ьеітег Меіег, німецький рабин 720
НіпбепЬоиг^ Раиі уоп, німецький військовий і політик 345, 346
НоЯтапп Мах, німецький генерал 129
Нои$е ЕсЬуагсІ, член американської делегації на Мирну конференцію в Парижі 250, 291
Носуагб Непгу, англійський посол у Ватикані 338
Ниіші 5а1іЬ Ра^а, голова уряду Оттоманської імперії (березень-квітень 1 920) 699
Нипееи$ Апсопіо, віце-президент Ліги Націй, член чилійської делегації до Ліги Націй (листопад -
грудень 1920) 104, 363, 371, 372, 37 6, 378
Нутап5 Раиі, президент Ліги Націй, член бельгійської делегації до Ліги Націй (листопад - грудень
1920) 107, 145, 376, 377, 378, 380, 679
Іп$аЬа(о Епгісо, італійський політик 484, 488
Іопе$си ТЬота, голова румунської делегації до Ліги Націй (листопад - грудень 1920) 104, 359, 362,
363, 364,
І$аас ^акег, секретар англійської Ліберальної партії 440
Ісо НігоЬиті, японський дипломат 118
І\уа$2кіе\уіс2-Ки<І052ап5кі ^7асІа\у, генерал польської армії 645
1аппе5 ТиЬо, фінляндський посол у Німеччині (1919-1920) 742
Ташоп Раиі-Етіїе, міністр оборони Бельгії (1920) 681, 684
Тазраг Непгі, міністр закордонних справ Бельгії (1920-1924) 144
ІосЬеїтап Оалісі, віце-президент Центрального лондонського комітету «Ц\уІ5іі Теггкогіаі
Ог§апІ5аїіоп» 263, 264, 265, 268, 432, 443
Катіепіескі ^ісоИ, польський посол у Латвії, член польської делегації на Мирну конференцію в
Ризі (вересень - жовтень 1920) 232, 606, 610, 618, 619, 640, 645, 646, 648, 653
Каттегег АІЬегс, французький дипломат 270, 311, 446, 509
Карр ^о1£§ап§, німецький політик 128
Каикку Каті, німецький політик 719
788 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
Кетаї Мизгаіа Ра§а, турецький генерал, голова уряду Туреччини (травень 1920 -січень 1921) 140,
141,142,700,711
КеппеЛу Бео, кореспондент «Тіте5» 473
Кегг РЬіІір, радник голови уряду Великої Британії 331, 332, 334, 336, 337, 338, 444, 445, 446, 447,
450, 508, 509
Кіегпік У7Іа<1у$1а\у, член польської делегації на Мирну конференцію в Ризі (вересень - жовтень
1920) 606
Кіітагпоск Нау Уіссог, англійський сЬаг^е <Гайаіге$ у Німеччині 747, 7 58
Кіїує АсІо1&, лідер латвійської партії «Селянський союз» 631
Кпоіі Котап, польський дипломат 555, 560
КоЬг МІІ05, радник чеського посольства в Німеччині 742
Кипе Веііа, міністр закордонних справ Угорщини (березень - серпень 1919) 391, 395
ЬаЬЬе Раиі, голова «АІІіапсе Ргап^аБе» 343
Баіауепе СіІЬегс 4е, французький генерал 348, 349
Ьаїопсаіпе Непгі, член бельгійської делегації до Ліги Націй (листопад - грудень 1920) 377
БашЬигу Сеог^е, шеф-редактор англійського часопису «ТЬе НегаМ» 665, 667
Ьап5Іп§ КоЬегс, державний секретар С71ТТА (червень 1915 - лютий 1920) 273, 291, 302
Ьаигем СЬаг1е$, французький посол у Німеччині 747, 75 1 , 758
Ба\у Вопаг, англійський політик 47 1 , 472
Беерег Ке§іпаИ, англійський дипломат 43 1
Беуег§Ьет Сеог§е5 4е, бельгійський посол у Німеччині 751, 782
Ьеу§ие5 Сеог§е5, голова уряду Франції (вересень 1920 - січень 1921) 419
БіеЬкпесЬс Кагі, німецький політик 128
БІоуН Сеог^е Оауіб, голова уряду Великої Британії (грудень 1916 - жовтень 1922) 123, 130, 144, 224,
252, 253, 284, 285, 31 1, 315, 331, 332, 336, 337, 338, 344, 361, 365, 387, 440, 441, 444, 445, 447,
448, 450, 471, 476, 481, 508, 509, 526, 545, 591, 665, 666, 724, 725, 737, 738, 761
Боп^иес Теап, французький політик 252, 253, 675
Богсі КоЬегг, член американської делегації на Мирну конференцію в Парижі 272, 286, 287, 311
БоисЬеиг Боиі$, міністр «без ге^іош ІіЬегеез» Францїї4і4
БшІешІогіГЕгісЬ, німецький генерал 129, 499
Биггат Биі§і, міністр фінансів Італії (травень 1892), голова уряду Італії (березень 1910 - березень
1911)302,447
МасОопаИ Капмау, англійський політик 675
Маскішіег НаіГогсІ, англійський геополітик 472
Масіеап ОопаИ, англійський депутат 47 1
ІМЕННИЙ ПОКАЖЧИК 789
Масіеііп ЬоиІ5, французький історик 344
Ма§а11оп Хауіег <іе, французький депутат, товариш Олександра Шульгина 414, 415, 416, 419, 421
Макіпо КоЬиакі, член японської делегації на Мирну конференцію в Парижі 250
Маїсоїт КеіІІ, генерал, голова англійської військової місії в Німеччині 735, 752
Маїсгеткі Ье52ек, секретар польської делегації у Чехо-Словаччині 354
Маїсгап А<іо1£уоп, німецький дипломат 732, 735, 736, 738, 746, 747, 754
МаппегЬеіт Си$са£, фінський генерал 63
Мапсоих Раиі, директор політичної секції секретаріату Ліги Націй (листопад - грудень 1920) 364,
366, 367, 376
Маг§агісе5си, радник румунського посольства у Швейцарії 500
Матрос Еи^епе, французький генерал 344
Магсіпо Сіасото Не, італійський посол у Німеччині 750, 752
Мапуісг, доктор, адвокат УНР у комісії для врегулювання процесів німецьких фірм проти УНР 749
Мазагук Тота$, президент Чехо-Словаччини (листопад 1918 - грудень 1935) 351, 352, 353, 354, 36 1
Ма$$епес Ашіге, французький генерал 343, 386, 444
МаШ52е\у$кі І^пасу, польський майор 590
Маисіеге Еи§епе, заступник голови французької делегації у Репараційній комісії в Парижі 414
Магасіе Еегпапсі, редактор французьких нот делегації УНР на Мирну конференцію в Парижі 386
Меіегоуісї 2.і§ігї<1$, міністр закордонних справ Латвії (листопад 1918 -січень 1924) 369, 598, 599,
601, 602, 604, 612, 613, 630, 631, 646, 688
МеШІЄГ5 РгІСІ5, латвійський політик 630
Міскеуісіи$-Кар5ика5 Уіпса$, литовський політик 628
Міііегаші Аіехашіге, президент Франції (вересень 1920 - червень 1924) 121, 124, 325, 335, 336, 338,
344, 386,419,440,450, 508, 509, 511, 512, 513, 647
Мі$и Кісо1а$, румунський посол у Великій Британії 302, 303
Моїігеїетокі Уап, польський посол у Швейцарії 356, 358
Мопгіе Апаїоіе Не, французький політик 122, 344
Могасгеткі _Т^Нг2Є), польський політик 57 6, 577, 590
Мосса Сішерре, почесний голова Ліги Націй (листопад - грудень 1920) 360, 379
Миііег А(1о1£ німецький посол у Швейцарії 259, 261, 477, 481, 529
Кашеп Егі<і£іо£, член норвезької делегації до Ліги Націй (листопад - грудень 1920) 104, 105, 106,
362, 364,365,371,372, 379
№е$$е1 Непгі, французький генерал, голова французької військової місії в Польщі 124, 229, 752
№соЬе Іпаго, товариш Генерального Секретаря Ліги Націй 441
Кіссі Ргапсеїсо, голова уряду Італії (червень 1919 - червень 1920) 440
790 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
ІЧІоІІег СЬаг1е$, французький генерал, голова військової місії Антанти в Німеччині 752
ІчІогсЬсІіЯе Укотиш: (Аіігесі Нагт$\уогсЬ), англійський політик 454
О’Сгасіу }ате5, член англійської делегації на переговорах з Максимом Литвиновим у Копенгагені
665,666
ОЬгєпоуіс Мііап, король Сербії 492, 493
Оссауіо Ко4гі§ио, віце-президент Ліги Націй, член бразильської делегації (листопад - грудень 1920)
106, 376
Огіапсіо Уігюгіо, голова уряду Італії (жовтень 1917 - червень 1919) 252, 284
0$и$ку 5се£ап, чехо-словацький посол в Парижі, член чехо-словацької делегації до Ліги Націй
(листопад - грудень 1920) 351, 414
Расіеапи МіЬаіІ, румунський посол у Швейцарії 484, 485, 489, 490, 494, 495, 496, 500, 536
Расіегеткі І^пасу, голова польської делегації до Ліги Націй (листопад - грудень 1920) 107, 254, 285,
302, 332, 336, 358, 370, 376, 380
Раїаскк Етіїіо 4е, член іспанської делегації до Ліги Націй (листопад - грудень 1920) 365
Раїеоіо^ие Маигісе, французький дипломат 737
Рагауісіпі СЬагІез, секретар федерального департаменту зовнішніх справ Швейцарії 475, 476, 479,
480
Райс ІЧІікоІа, голова делегації Королівства сербів, хорватів і словенців на Мирну конференцію в
Парижі 302, 303,311,312
Расек $(апі$1а\у, міністр закордонних справ Польщі (грудень 1919 -червень 1920), голова польської
делегації на Мирну конференцію у Спа (липень 1920) 332, 336,471, 508, 511, 572
Реікйег /еап, французький політик 265, 267
Регепі Не 1а Косса Еттапиеі, французький дипломат 426, 427, 430
Регі Ееіікз, член польської делегації на Мирну конференцію в Ризі (вересень - жовтень 1 920) 606
Регіогакі Тап, радник польського посольства у Швейцарії 380
Реггоііаг Еоиі$, французький політик 122, 344
Ресіг Еи^епе, секретар кабінету Президента Франції (1920-1924) 122, 386, 509
Ресге5си-Сотпеп Кісоїае, румунський політик 500, 537
РісЬоп СЬаг1е5-А4о1рЬе, секретар КаутопсГа Роіпсаге 302
РісЬоп ЗсерЬеп, міністр закордонних справ Франції (листопад 1917 - січень 1920) 249, 250, 265, 267,
270, 272, 291, 294, 302, 311, 505
РіЬшКкі 1о2е£ очільник Польщі (листопад 1918 -грудень 1934) 213, 285, 447, 470, 471, 511, 512,
525, 536, 563, 572, 586, 589, 591, 593, 661, 677, 688, 742
Рікг Егагт, заступник голови польської делегації на Мирній конференції у Спа (липень 1920), 337,
510,511,512,513
Ріссакі Еи^епе, професор антропології в Женевському університеті, член «Еа Еі§ие 5иі$$е роиг 1а
сіеіеше <іе5 іп<іі£епе5» 356, 372, 378, 383
ІМЕННИЙ ПОКАЖЧИК 791
Ріапеп Ргісг, швейцарський комуніст 503, 504
Роіпсаге Каутоші, Президент Франції (лютий 1913 - лютий 1920) 332, 340, 343
Роїіїії їчіікоіаоз, міністр закордонних справ Греції (червень 1917 - листопад 1920) 302, 303
Рор 4е Вахет СЬеог§Ье, румунський політик 500, 537
РососкйогеГ, польський політик 57 6
Роиііес Ргскрег, член бельгійської делегації до Ліги Націй (листопад - грудень 1920) 369, 377, 378
Риеуггесібп Нопогіо, міністр закордонних справ Аргентини, віце-президент Ліги Націй, член
аргентинської делегації до Ліги Націй (листопад - грудень 1920) 368, 369, 370
Ригіскії Іиогаз, міністр закордонних справ Литви (червень 1920 - січень 1922) 744
Кабгіш Реїега, латвійський генерал
Кеіііу Зісіпеу Сеог§е, англійський політик 628
Кеізіег 5ішоп, американський капітан, член делегації на Мирну конференцію в Парижі 269
Кеі$5, секретар місії УНР у Швейцарії 475, 476, 477, 479, 480, 481, 504
КеппегКагІ, голова уряду Австрії (жовтень 1918 - липень 1920) 526, 694
Ктга Аіі Ра§а, голова уряду в Оттоманській імперії (жовтень 1919 -березень 1 920) 699
КоЬгЬасЬ Раиі, німецький політик 719
Котег Еи§епіи$2, польський географ 650
Коші Бе Непгі, французький генерал 344
Киіи$ Ьаас$ (Кеа4іп§Ма^ие$5), англійський посолу США (1918-1919) 267, 269
Заіпс-Оиепсіп Кепе Ооупеї 4е, радник французького посольства в Німеччини 751, 758
$аІуа§о-К১і Сішерре, член італійської делегації на Мирну конференцію в Парижі, член італійської
делегації в Репараційну комісію 250, 414
Баті Векіг КишіиЬ Ьеу, міністр закордонних справ Отаманської імперії (травень 1920 - травень
1921) 142
ЗаріеЬа ЕшсаЬу, міністр закордонних справ Польщі (червень 1920 - травень 1921) 234, 433, 438,
508,589,590, 591,593,595, 661
5ап;і§е5 ЕоиІ5 <іе, голова військової французької місії в Прибалтиці 613, 619, 631
5аи1у$ .Іиг£І$, голова литовської делегації на конференцію Балтійських держав у Ризі (серпень -
грудень 1920) 602, 603, 604
Зсауепіш Егік, міністр закордонних справ Данії (червень 1913 - березень 1920) 147
ЗсЬапгег Сагіо, міністр фінансів Італії, член італійської делегації до Ліги Націй (листопад - грудень
1920) 104, 362, 365, 379
5сЬеі<іетапп РЬіІірр, німецький політик 259, 261
5сЬті(1с КоЬегс, німецький політик 719
5сіа1о)а Уіссогіо, міністр закордонних справ Італії (вересень 1919 - червень 1920) 445, 446, 447
ЗеІЬу V аііокі, англійський дипломат 27 1 , 279
Зеїуез <іе_Тші:іп, французький дипломат 343
792 АРХІВ УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ
5£огга Сагіо, міністр закордонних справ Італії (травень 1920 - червень 1921) 116, 508, 730, 736, 752
$ітош УСакег, міністр закордонних справ Німеччини (червень 1920 - травень 1921) 527, 528, 529,
530, 531, 724, 725, 728, 730, 731, 732, 733, 73 6, 738, 741, 759, 760
Зітрюп 1ате5 Уоип§, член англійської делегації на Мирну конференцію в Парижі 272, 311
Зкггупзкі Аіекзапсіег, польський посол в Румунії 537
$оЬегпЬеіт Могісг, німецький дипломат 720
$оппіпо 5і4пеу, міністр закордонних справ Італії (листопад 1914 - червень 1919) 284
5ра1а)коуіс Мігскіау, член делегації Королівства сербів, хорватів і словенців до Ліги Націй (листопад
1918 -грудень 1920) 362, 364, 365
$саріп$кі Тап, польський політик 576, 577
ЗсеЯега Ьіпсоїп, американський журналіст 665, 667
Зсгезетапп Сшсау, німецький політик 745, 746, 747
$2агога Магсеїі, польський сЬаг^е <1’аЯаіге$ в Австрії 507, 508
ЗгеЬеко 1§пасу, польський скатне 4’аЯаіге5 в Німеччині (березень - жовтень 1920) 742
Згитіакоткі Магіап, польський дипломат 607, 609, 652
ТаЬоик Сеог§е5, французький генерал, комісар Франції в Україні (1917) 1 19, 120, 342, 399, 407, 426,
430, 463, 465, 467, 469, 5 1 9, 522
ТаІЬос Еітіші, англійський політик 338
Т аііепк ЗсерЬеп, полковник, голова англійської місії до Балтійських держав 613,614
Такііеи Апсіге, французький дипломат 31 1
ТелЯк АЬтес Ра§а, голова уряду Отаманської імперії (листопад 1918 -березень 1919; жовтень 1920
-листопад 1922) 141
Тіссопі Тоттазо, віце-президент Ліги Націй, член італійської делегації до Ліги Націй (листопад -
грудень 1920) 302, 303, 312, 360
Тісиїезси №со1ае, румунський посол у Францїї4і4
ТпххріегУуез 1е, французький політик 336
Тгоеізсга Ріесег, голландський політик 147
ТгитЬіс Апсе, міністр закордонних справ Королівства сербів, хорватів і словенців (грудень 1918 —
листопад 1920) 302, 303
ТзсЬ1епо\у, єврейський діяч 486, 490
Тизаг Уіазсітії, голова уряду Чехо-Словаччини (липень 1919 - вересень 1920) 249
Штапіз Кагііз, голова уряду Латвії (листопад 1918 - червень 1921) 631
Уаісіа-Уоеуоб Аіехашіги, голова уряду Румунії (грудень 1919 - березень 1920), міністр закордонних
справ Румунії (грудень 1919-січень 1920)311,438,440
Уашіегіір Ргапк, американський фінансист 753
Уашіегуеісіе Етіїе, міністр юстиції Бельгії (1918-1921) 681
V епігеїоз ЕІебЬегіоз, голова уряду Греції (червень 1917 - листопад 1920) 143, 144, 302, 303, 311, 312,
33 1 , 336, 442, 445, 446, 450, 508
ІМЕННИЙ ПОКАЖЧИК 793
Уе5таш5 Тапіз, латвійський посол у Росії 630, 63 1
УігсЬо\у КисІо1£ німецький вчений 656, 662
Уіуіапі Непе, член французької делегації до Ліги Націй (листопад - грудень 1920) 311, 360, 379, 382
Уакоіапи АгсЬиг, румунський генерал 539
Уоріска СЬагІеї, американський посол у Румунії 533
^УашІегЬгі^еп, секретар місії УНР у Швейцарії 478, 482
^УазЬіп^соп Сеог§е, перший президент США 348, 349
^Уа$і1е\у$кі Іхоп, заступник голови польської делегації на Мирну конференцію в Ризі (вересень -
жовтень 1920) 46, 606, 618, 655
^УеіпіеИ І^пасу, польський географ 650
^Уеу§ап<1 Махіте, французький генерал, голова військової місії Антанти в Польщі 124, 340, 385, 386,
401,409,421
^ТЬісе Непгу, член американської делегації на Мирну конференцію в Парижі 273
^Уіепшуа-ВІи^озгогакі Во1е$1а\у, польський генерал 590
^УіІЬеІт II, німецький імператор 130
^Уііііаїте НагоИ, кореспондент «Юаііу СЬгопісІе» 454
^Уііііат» КоЬегс, член англійської Робітничої партії 442
^Уікоп ^оо<іго\у, президент США (березень 1913 - березень 1921) 103, 108, 130, 252, 253, 254, 284,
291,311,342, 650
^Уігск ^Тїпсету, голова уряду Польщі (липень 1920 - вересень 1921) 226, 606
^Уо)сіесЬо\¥5кі $сапІ5Іа\у, міністр внутрішніх справ Польщі (січень 1919 -червень 1920) 545
^УоІИлісіеп, представник англійських євреїв у Парижі 27 1
Хаіеїкі Аи§и$с, польський посол у Швейцарії, голова польської делегації на Мирній конференції у
Варшаві (жовтень - грудень 1919; березень - квітень 1920) 554, 572
Тятоувкі Маигусу, польський посол у Франції 414
2атиеІ5 УоМетаге, латвійський уповноважений на конференцію Балтійських держав у Ризі 604, 605,
631,645
2.ап§\уі11 Ьгаеі, голова єврейської територіальної організації в Лондоні 442
2.аипіш Поуа$, литовський уповноважений на конференцію Балтійських держав у Ризі 645
2.е1і§откі Ілісіап, польський генерал 70, 614, 615, 619, 620, 621, 628, 629, 633, 634, 635, 645
2окае<і ВоМеЬ, перський член делегації до Ліги Націй (листопад - грудень 1920) 107, 369, 371, 379,
383
Для нотаток
Упорядник
КАВУННИК Валентин Леонідович
Архів Української Народної Республіки
Міністерство закордонних справ
Дипломатичні документи від Версальського
до Ризького мирних договорів (1919-1921)
Літературна редакція: Лариса Білик
Верстка та художнє оформлення: Лисенко Л.І.
Підписано до друку 02.12. 2016. Формат 70x100 '/ц.
Гарн. Сагатопсі Умов. друк. арк. 64.2 Обл. вид. арк. 5 1.3
Тираж 300 прим. Зам. 1365.
Друк «Видавець ПП Лисенко М. М.»
вул. Шевченка, 20, м. Ніжин Чернігівської області
тел. +38 (04631) 90995; (067) 4412124
Свідоцтво про внесення до Державного реєстру видавців, виготовлювачів і
розповсюджувачів видавничої продукції серія ДК№ 2776 від 26.02.2007 р.
іЛсгаіпіап Кагіопаї КериЬІіс. Міпішу о£ £огеі§п аіїаігх: сііріотаїіс
^ ^ сіоситепгз іп сЬе регіосі £гот гЬе Уетаіііех го гКе Кі§а реасе ггеаііех (1919-
1921) / есіііесі Ьу Уаіепсуп Кауиппук. - Куіу: МукЬаіІо НгшЬеуяку ішгітіе
о£ икгаіпіап агскео§гарку апсі юигсе хсисііех, 2016. - 796 р.
І5ВИ 978-966-02-8049-6
Ргезепіесі іп іЬіз соїіесііоп аге іЬе ргеоіоизіу иприЬІізЬесі сііріотаііс сіоситепіз /гот
іЬе агсЬіоез о/іЬе Міпізігу о/Рогеі%п А//аігз о/іЬе икгаіпіап Каііопаї КериЬІіс. ТЬе
а/огетепііопесі сіоситепіз сіеіегтіпесі іЬе /огеірп роїісу о/іЬе гериЬІіс, $исЬ аз іЬе
репегаїігесі ооегоіеіи о/іЬе іпіегпаііопаї зіапсііщ о/іЬе икгаіпіап Иаііопаї КериЬІіс,
поіез асісігеззесі іо Киззіа, Роїапсі апсі оіЬег 8іаіез, апсі сігсиїагз оп зШе о/геїаііопз тіЬ
Киззіа, Роїапсі апсі іЬе Уоіипіеег агту. ТЬе герогіз, Іеііегз апсі Іеасіегз' поіез Ьаое аізо
Ьееп аггапресі апсі іпсіисіе: икгаіпіап Каііопаї КериЬІіс з сіеіераііопз іо іЬе Рагіз реасе
соп/егепсе, іЬе соп/егепсе о/іЬе Ваіііс 8іаіез, іЬе Ьеаріїе о/Каііопз, іЬе Кі%а Реасе
Соп/егепсе, аз шеіі аз іЬе гериЬІіс з тіззіопз іо Ргапсе, Сгеаі Вгііаіп, 8шіі%егІапсі,
Котапіа, Роїапсі, Ьаіоіа, Рептагк, Ноііапсі апсі Веіріит, апсі икгаіпіап Иаііопаї
КериЬІіс’з етЬаззіез іп Аизігіа, Тигкеу апсі Сегтапу.
УДК 930.253:94(477) «1919/1921»
ББК 79.3(4Укр)+бЗ.З(4Укр)6
© Кавунник Валентин, упорядник, передмова, 2016
І5ВК 978-966-02-8049-6 © Інститут української археографії та джерелознавства
ім. М. С. Грушевського НАН України, 2016
Live Music
Archive
Librivox
Free Audio
Metropolitan Museum
Cleveland
Museum of Art
Internet
Arcade
Console Living Room
Open Library
American
Libraries
TV News
Understanding
9/11